ТЕМА- АУДИТ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ~ЄКТІВ 1

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ТЕМА: АУДИТ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ

1. Якісні характеристики фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства - це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Фінансова звітність подається:

в статистичні органи управління по місцю реєстрації;
до вищестоящої організації (власнику на вимогу);
в обслуговуючий банк при наявності непогашених кредитних ресурсів;
в територіальне відділення Державної комісії цінних паперів і фондового ринку – підтверджену аудитором річну звітність до 1 травня для публічних акціонерних товариств.

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею; оцінку статті може бути достовірно визначено.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Якісні характеристики фінансової звітності регламентовано П(С)БО 1 «Баланс»:

інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива.
фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами;
фінансова звітність повинна бути достовірною;
фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.

Фінансова звітність підприємства складається з урахуванням наступних принципів, дотримання яких підтверджується в наказі про облікову політику підприємства, зокрема:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення щодо безперервної діяльності підприємства;

періодичності - припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу;

історичної (фактичної) собівартості - визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію щодо фактичних та потенційних наслідків операцій і подій, яка може вплинути на прийняття адміністративних рішень;

послідовності: передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміну облікової політики необхідно обґрунтувати і розкрити у фінансовій звітності;

обачності: методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат, завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою: операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника: вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці.

Для багатьох з користувачів фінансові звіти є основним джерелом інформації, оскільки вони не можуть отримати додаткової інформації для задоволення своїх конкретних інформаційних потреб.

У міжнародній практиці фінансові звіти готують відповідно до одного або кількох зазначених документів:

Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

національних стандартів бухгалтерського обліку;

інших авторитетних і всеохоплюючих основ фінансової звітності, призначених для підготовки фінансової звітності та зазначених у фінансових звітах.

Мета аудиту фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності .

МСА визначають термін "фінансові звіти" як структуризоване поняття фінансової інформації, до складу якої входять примітки. Примітки виконуються на основі облікових записів та призначаються для інформування користувачів фінансової звітності про економічні ресурси, зобов'язання суб'єкта господарювання на певну дату, про зміни стану засобів тощо. Цей термін може означати повний пакет фінансових звітів, а також і окремий фінансовий звіт, наприклад, баланс або звіт про фінансові результати.

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності фінансової звітності підприємства. Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності, її доброякісності і своєчасності подання.

Перевіряючи фінансову звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюється аналіз і затвердження фінансової звітності структурних підрозділів. Для впевненості у правильності складання форм фінансової звітності аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників.

Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та оброблення інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності.

Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки про неї.

Аудитор несе відповідальність за формування та висловлення думки стосовно фінансових звітів. Відповідальність за складання та подання фінансових звітів покладається на управлінський персонал суб'єкта господарювання.

МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів" визначає міру відповідальності управлінського персоналу за складання фінансових звітів, яка включає:

розробку, впровадження та здійснення внутрішнього контролю складання та подання фінансових звітів, що не містять суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки;

вибір та застосування відповідних облікових політик;

здійснення попередніх облікових оцінок, які є обґрунтованими за обставин.

2. Методика аудиту форм фінансової звітності

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому аудитор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та такими нормативними документами:

П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

П(С)БО 2 "Баланс";

П (С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

П (С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

П (С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

П (С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Порядок здійснення аудиту балансу та інших форм фінансової звітності визначається планом і програмою аудиту, що, в свою чергу, залежить від розміру, виду, специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, особливостей методики і техніки, які використовуються під час перевірки.

Аудитор, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності. Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокрема основних засобів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення в багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригація, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, випуск облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами.

Аудитор з'ясовує, як використовуються підприємством права користування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права.

Запаси, зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини відображають в обліку за фактичною собівартістю.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками і покупцями в балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо звірених і відображених відповідними актами звірок.

Чистий прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу, собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку на прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних витрат та податку від надзвичайного прибутку.

Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) в балансі й звіті про фінансові результати.

Аудитору необхідно з'ясувати виконання статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності зобов 'язані провести інвентаризацію активів і зобов 'язань.

Усі статті балансу мають бути підтверджені матеріалами інвентаризації. Від якості проведення інвентаризації залежить достовірність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Основна мета інвентаризації необоротних активів полягає у виявленні фактичної наявності основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, перевірці правил їх утримання та експлуатації, відповідності облікової і справедливої вартості таких необоротних активів.

При проведенні інвентаризації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів слід пам'ятати, що:

обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, а й технічної документації на них (наприклад, технічного паспорта, технічних умов експлуатації тощо);
необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або в тимчасове користування;
відповідно до законодавства інвентаризація будівель, споруд та інших
нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз на
три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років.

Інвентаризації підлягають усі існуючі запаси. Необхідно встановити достовірність відображення результатів інвентаризації запасів в
обліку, якщо виявлена нестача.

Аудитор перевіряє правильність оформлення матеріалів інвентаризації та відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку й звітності. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновки про достовірність балансу, реальність статей інших форм фінансової звітності.

Оцінка фінансової звітності та своєчасність її подання у керівні інстанції і відповідним державним органам здійснюється на підставі чинного законодавства. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок (ув'язку) між даними балансу та іншими формами фінансової звітності. Якщо є відхилення між даними звітних форм, підприємство повинно внести відповідні корективи.

3. Аудит облікової політики

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку суб'єктам господарювання надається право самостійно визначити облікову політику, яка трактується як сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для складання та подання фінансової звітності.

Центральне місце в перевірці системи бухгалтерського обліку посідає вивчення облікової політики та основних принципів ведення бухгалтерського обліку, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням, його інформаційного забезпечення. Інформація про облікову політику як невід'ємна складова бухгалтерської звітності є одним з об'єктів аудиторської перевірки. У процесі перевірки встановлюють відповідність обраної підприємством облікової політики характеру й умовам діяльності цього підприємства, а також діючим правилам діяльності цього підприємства та діючим правилам і загальновизнаним процедурам.

Основою для аудиторського дослідження облікової політики є внутрішня документація підприємства, у тому числі організаційно-розпорядницька документація, внутрішні правила і регламенти, проекти організації бухгалтерського обліку, проектна документація на організацію автоматизованого ведення обліку, облікова документація, бухгалтерська звітність та ін.

Аналіз усіх названих документів, дасть аудиторові можливість скласти досить повне уявлення про облікову політику та її реалізацію на практиці.

На першому етапі перевірки аудитор має ознайомитися зі структурою бухгалтерського апарату підприємства, організаційними формами та методами ведення бухгалтерського обліку.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Головний бухгалтер підприємства:

організує контроль за відображенням господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псуванням активів підприємства;

підписує разом з керівником підприємства документи, що є підствою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей та інших коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання, візує господарські договори. Названі документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Аудитор повинен перевірити, чи не обмежуються на підприємстві права головного бухгалтера і як він виконує свої обов'язки.

Під час перевірки роботи облікового апарату підприємства слід з'ясувати: як розподіляються обов'язки між працівниками бухгалтерії; чи забезпечені вони інструктивними матеріалами та обчислювальною технікою; чи налагоджене на підприємстві систематичне вивчення нормативно-правових актів з питань організації бухгалтерського обліку, складання звітності, економічного контролю.

Аудитор повинен проаналізувати укомплектованість штатів бухгалтерії, причини плинності кадрів облікових працівників, рівень їх кваліфікації, заходи щодо підвищення її та підготовки бухгалтерських кадрів за рахунок підприємства.

Отже, перевірка надійності системи бухгалтерського обліку - одна зі складових аудиту фінансової звітності. Тому стан організації обліку та облікова політика підприємства мають бути об'єктом перевірки на всіх етапах аудиту фінансової звітності - від планування до формування висновку.

Аудит облікової політики підприємства відіграє важливу роль для оцінювання системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Грамотно визначена облікова політика дає змогу реалізувати бухгалтерській службі всю повноту функцій бухгалтерського обліку, робить його одним з основних інструментів управління підприємством.

Аудит облікової політики дає змогу скласти уявлення не лише про бухгалтерський облік, а й про професіоналізм бухгалтерської служби та адміністрації підприємства, зацікавленість підприємства в результатах діяльності.

Мета аудиту облікової політики - формувати достовірну фінансову звітність підприємства згідно з вимогами чинного законодавства, принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Інформаційною базою для ознайомлення зі змістом облікової політики і внутрішніми регламентами щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

наказ про облікову політику підприємства;

затверджені методики обліку окремих показників та інші додатки до наказу про облікову політику підприємства;

робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

перелік затверджених форм первинних документів і форм документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

правила документообігу і технології оброблення облікової інформації;

розкриття інформації та інші пояснення до фінансової звітності.

Вивчивши і проаналізувавши надану інформаційну базу, важливо визначити, чи не є вона формальним ставленням адміністрації клієнта до формування і виконання облікової політики.

Наявність наказу про облікову політику та інших розпорядчих документів, пов'язаних з організацією облікового процесу, вчасно прийнятих і відповідно оформлених, не може достатньою мірою свідчити про дотримання облікової політики.

Аналізуючи зміст наказу про облікову політику, аудитор повинен з 'ясувати, чи всі його положення є елементами облікової політики та чи всі аспекти облікової політики знайшли в ньому відображення. Для цього аудитор може провести тестування даного наказу, запропонувавши керівникові підприємства заповнити анкету.

Практика тестування аудиторами наказів про облікову політику засвідчує, що певні підприємства включають у цей документ положення, що не є елементами облікової політики, наприклад, методи та процедури організації бухгалтерського обліку, терміни виплати заробітної плати, тривалість відпусток тощо.

Якщо підприємство самостійно розробляє ті чи інші методи та процедури обліку, то аудитор має перевірити, чи відповідають вони допущенням і вимогам, установленим нормативними документами з бухгалтерського обліку.

Особливу увагу в процесі аудиту облікової політики необхідно звернути на її зміни, що мали місце. Згідно з П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", внести зміни в облікову політику можна лише в таких випадках:

зміна статутних вимог;

зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО;

якщо зміни забезпечать достовірніше відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Основними споживачами фінансової звітності є зовнішні користувачі, які на підставі звітних даних приймають управлінські рішення про співпрацю з підприємством. Тому для них важливі не лише числові показники звітності, а й інформація про способи їх формування, тобто окремі положення облікової політики. Зовнішній користувач має бути впевнений у достовірності числових показників і адекватності способів їх розрахунку з урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства.

Враховуючи низький рівень економічної освіти більшості керівників та менеджерів, які неспроможні самостійно проводити аналіз роботи, доцільно аудиторів залучати до виконання наступних робіт:

• удосконалення організаційних структур управління підприємства;

вивчення запитів менеджерів на інформацію;

розробка облікової політики;

аналіз окремих циклів управління (фінансове планування, управлінський облік, контролінг, маркетингові дослідження тощо);

контроль роботи економічних і технічних служб;

удосконалення організації і технології виробництва.

4. Оцінювання фінансового стану підприємства при проведенні аудиту

В ході аудиту фінансової звітності аудитор оцінює фінансовий стан підприємства.

Результати аналізу повинні ґрунтуватися на інформації бухгалтерської звітності, достовірність якої підтверджена. Набір економічних показників, що характеризують фінансовий стан і активність підприємства, передбачає розрахунок таких індикаторів: фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності та рентабельності.

Послідовність оцінювання фінансового стану аудитором (в загальному):

попереднє ознайомлення з результатами роботи підприємства;

розрахунок основних показників;

порівняння розрахованих значень з нормативними;

віднесення підприємства до певного класу за фінансовим станом.

Колектив авторів, під загальним керівництвом Ф.Ф. Бутинця, докладно описує уніфіковану технологію проведення аналізу в ході аудиту та його етапи:

попередній етап: звітність готують до подальшої аналітичної роботи – оцінюють правильність її складання, ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву Балансу, Звіту про фінансові результати, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на підставі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні та відносні показники, які адекватно характеризують ту чи іншу сторону діяльності підприємства, і визначають порядок їхніх розрахунків. Усі показники зводять в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень;

аналітичний етап: визначають вид і необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методичні прийоми аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджуваних показників, проводять необхідні розрахунки;

заключний (інтерпретаиійний) етап аналізу: описують отримані результати розрахунків, формують висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану підприємства.

Аналітична робота аудитора може передбачати:

експрес-аналіз фінансового стану;

деталізований аналіз фінансового стану підприємства.

Завдання експрес-аналізу полягає в простому та наочному оцінюванні фінансового стану господарюючого суб'єкту. В рамках експрес-аналізу доцільно використовувати таку послідовність взаємопов'язаних і нескладних за структурою та кількістю показників:

господарські засоби підприємства та їхня структура (містить такі показники, як величина господарських засобів в оцінці "нетто", основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби, власні оборотні засоби);

основні засоби підприємства (наводиться вартісна оцінка основних засобів, у тому числі активної їхньої частини за первісною і залишковою вартістю, частка орендованих основних засобів, коефіцієнти зносу та оновлення);

структура та динаміка оборотних засобів підприємства (наводиться укрупнене групування статей другого розділу балансу, а також ряд специфічних показників, таких як величина власних оборотних засобів, їх частка в покритті товарних запасів тощо);

основні результати господарської діяльності підприємства (обсяг товарообороту, прибуток, рентабельність, рівень валового доходу, рівень витрат обігу, фондовіддача, виробіток, показники оборотності);

ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники загального обсягу фінансових ресурсів, в тому числі власних, залучених ресурсів, рентабельність авансованого капіталу, рентабельність власного капіталу тощо).

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідність більш глибокого та деталізованого аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Деталізований аналіз фінансового стану є детальнішою характеристикою майнового та фінансового стану підприємства, результатів діяльності в звітному періоді, а також прогнозування його розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює та розширює окремі процедури експрес-аналізу, при цьому ступінь деталізації залежить від потреб користувачів.

Аудит звітності, фінансового стану господарюючого суб’єкта.

План

Загальні принципи аудиту фінансової звітності.
Організація і методика аудиту фінансової звітності.
Особливості аудиту окремих форм звітності.
Відповідальність аудитора за фінансову звітність.

Загальні принципи аудиту фінансової звітності

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Підприємства зобов’язані складати фінансову звітність відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 — XIV, зі змінами та доповненнями. А основні принципи складання фінансової звітності викладено в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зі змінами та доповненнями.

Мета аудиту фінансової звітності відповідно до MCA 200 «Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності» полягає у встановленні аудитором відповідності фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів. Тобто метою є незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності фінансової звітності, своєчасності і точності її показників.

Критерієм оцінки при аудиті фінансової звітності будуть виступати документ, який визначає методичні засади формування показників звітності, а саме П (С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 77 (С)БО № 2 «Баланс», 77 (С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», П (С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів». П (С)БО № 5 «Звіт про власний капітал». П (С)БО№ б «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», П (С)БО № 20 «Консолідована фінансова звітність» тощо.

Об’єкти аудиту - показники фінансової звітності, а також операції, на підставі яких вони були сформовані.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність складається з таких форм:

Баланс (форма № 1),

Звіт про фінансові результати (форма № 2),

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3),

Звіт про власний капітал (форма № 4),

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5),

Інформація за сегментами (форма № 6).

Джерела аудиту фінансової звітності:

^ вимоги нормативних документів, що встановлюють порядок складання фінансової звітності;

^ наказ про облікову політику;

^ фінансова звітність і примітки до неї; бізнес-план;

регістри синтетичного і аналітичного обліку; первинні документи; статистична звітність;

^ відповіді на запити аудитора;

аудиторські звіти і висновки та результати інших форм контролю попередніх років (періодів).

Користувачами фінансової звітності можуть бути уповноважені представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб’єктів (власники, засновники, кредитори, інвестори тощо), які згідно з чинним законодавством мають право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності. Користувачі фінансової звітності мають право виступати замовниками аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторської перевірки в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами тощо.

Організація і методика аудиту фінансової звітності

З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здійснити такі заходи:

1. провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності;

2.направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам;

ознайомитись з аудиторським висновком і письмовою інформацією про результати попереднього аудиту, якщо такий проводився;
організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійснювала попередній аудит тощо.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.

Встановлення переліку форм фінансової звітності, які згідно з чинними вимогами повинно складати підприємство. Аудитор встановлює, які форми звітності має подавати підприємство, тобто звітує на загальних підставах (подає всі форми) чи як мале підприємство (за скороченою формою). А також досліджує повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.

Перевірка правильності визначення звітного періоду, за який складена звітність. Відповідно до чинного законодавства звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємства звітний період може перевищувати календарний рік (але охоплювати не більше 15-ти місяців), а для ліквідованого підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації").

Перевірка правильності формування статей фінансової звітності. Аудитор перевіряє правомірність відображення конкретних показників у статтях фінансової звітності, відповідність їх вимогам діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Проведення аналізу якісних характеристик фінансової звітності. При оцінці якісних характеристик фінансової звітності аудитору потрібно врахувати вимоги П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Зокрема, це дохідливість, достовірність, зіставність, доречність.

Перевірка дотримання основних принципів бухгалтерського обліку і звітності. Аудитор повинен встановити дотримання при складанні фінансової звітності таких принципів: автономності, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання сутності над формою, єдиного грошового вимірника.

Для встановлення реальності фінансової звітності та її доступності для користувачів аудитор повинен з'ясувати, чи містить вона такі дані, як: інформація щодо звітного і попереднього періоду; дату звітності і звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру тощо. Важливою характеристикою фінансової звітності є її достовірність. Для встановлення чи спростування достовірності аудитор перевіряє:

^ узгодженість ідентичних даних балансу і фінансових звітів різних форм;

^ правильність розрахунків фінансових показників;

^ повноту охоплення всіх структурних підрозділів підприємства тощо.

Під час аудиту фінансової звітності необхідно розглянути такі питання:

підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки всіх видів активів підприємства, методика аудиту яких розглянути в темі «Аудит активів підприємства», що викладена вище;
підтвердити реальність розміру зобов’язань у фінансовій звітності, методика аудиту яких розглянута вище у темі «Аудит пасивів підприємства»;
перевірити правильність і адекватність визначення власного капіталу, його структури та призначення;
встановити реальність і точність фінансових результатів діяльності підприємства, методика аудиту яких подана вище у темі: «Аудит витрат, доходів і фінансових результатів підприємства»;
дослідити стан бухгалтерського обліку і звітності, а саме:
проаналізувати форму ведення обліку на підприємстві;
встановити відповідність бухгалтерського обліку вимогам П (С)БО та інших нормативних документів з питань організації обліку;
встановити відповідність проведення річної інвентаризації вимогам чинного законодавства;
проаналізувати показники фінансового стану підприємства (табл. 10.1).

Аналіз фінансового стану підприємства.

№ з/п	Показник	Формула розрахунку	Значення	Норма тивне значення
			На початок року	на кінець року
1	2	3	4	5	6
1. Аналіз майнового стану підприємства
1.1	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 р.032/Ф.1 р.031			Зменшення
1.2	Коефіцієнт онов-лення основних засобів	Ф.5 р.260 (гр. 5)/Ф.1 р.031 (гр. 4)			Збільшення
1.3	Коефіцієнт вибуття основних засобів	Ф.5 р.260 (гр. 8)/Ф.1 р.031 (гр. 3)			Менше, ніж коефіцієнт оновлення основних засобів
2. Аналіз ліквідності підприємства
2.1	Коефі-цієнт покриття	Ф.1 р.260/Ф.1 р.620			>1
2.2	Коефіцієнт швид-кої лік-відності	Ф.1 (р.260-р.100-р.110-р.120-р,1 30-р.140)/Ф.1 р.620			0,6-0,8
2.3	Коефіцієнт абсо-лютної ліквідності	Ф.1 (р.220+р.230+р.240)/Ф. 1 р.620			>0 збільшення
2.4	Чистий оборотний капітал, тис грн.	Ф.1 (р.260-р.620)			>0 збільшення
3. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
3.1	Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	Ф.1 р.380/Ф.1 р.640			>0, 5
3.2	Коефіцієнт фінансування	Ф.1 (р.430+р.480+р.620+р.630) /Ф.1 р.380			<І змен шення

Аналіз фінансового стану підприємства - це дослідження низки показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Необхідною умовою діяльності підприємства в ринковій економіці є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежать своєчасність і повнота погашення його зобов’язань перед працівниками щодо розрахунків з оплати праці, бюджетом, банками, постачальниками. Нераціональне використання фінансових ресурсів або їх брак негативно впливає на розрахунки підприємства з кредиторами, бюджетом тощо, є причиною погіршення результатів господарської діяльності.

Фінансовий стан підприємства залежить не лише від суми доходів, наявності засобів, а ще й від ефективного їх використання, тобто від якості фінансової роботи. А тому в умовах ринкової економіки виникає необхідність виявлення і мобілізації внутрішніх резервів поліпшення фінансового стану. Зважаючи на це, одним із важливих об’єктів аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів за цільовим призначенням.

Отримані коефіцієнти і показники необхідно порівняти із встановленими нормативними (оптимальними) критеріями, з даними за попередній період і аналогічними показниками на однотипних підприємствах або із середніми даними по галузі.

Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах конкурентної боротьби.

Для великих акціонерних товариств, що торгують своїми акціями на біржах, доцільно розраховувати індекс Альтмана, який дає змогу оцінити імовірність банкрутства. Індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період (три роки). Методика його розрахунку подана нижче (табл. 10.2 і 10.3).

Коефіцієнт ймовірності банкрутства (2-рахунок Альтмана): Ъ = 3,3 К1 + 1,4 К2 + 1,2 КЗ + К4 + 0,6 К5

Таблиця 10.2

	Алгоритм розрахунку показника	Техніка розрахунку за даними фінансової звітності
К1	Балансовий прибуток / Середньорічна вартість активів	Ф.1 ряд.350/Ф.1 ряд.640
К2	Нерозподілений прибуток / Середньорічна вартість активів	Ф.1 ряд. (370+350)/Ф.1 ряд.640
КЗ	Власні оборотні активи / Середньорічна вартість активів	Ф.1 ряд. (260+270)/Ф.1 ряд.640
К4	Виручка від реалізації / Середньорічна вартість активів	Ф.2 ряд (10—15)/Ф. 1 ряд.640
К5	Ринкова вартість акцій / Залучений капітал	Ф.1 ряд.300/Ф.1 ряд. (620+480)

Таблиця 10.3 Методика розрахунку Z-paxyнкy за три роки

Формула розрахунку

Фактичне

значення

Ймовірність банкрутства

Р-

ї = Ф.1 (р.260 + р.270)/Ф.1 р.640 * 1,2 + Ф.1 (р.370 + р.350)/Ф.1 р.640 * 1,4 + Ф.1 р.350/Ф.1 р.640 * 3,3 + Ф.1 р.ЗОО/Ф.1 (р.620 + р.460) * 0,6 + Ф.2 (10—15)/Ф. 1 р.640

ї < 1,8 - дуже велика, ї - 1,8-2,7 - велика;

Т - 2,8-29- можлива; Т - 3 - дуже мала

Для акціонерних товариств, які не торгують своїми акціями на біржах розраховують коефіцієнт вірогідності банкрутства (К). Розрахунок можна представити формулою:

И = 8,38 К1 + К2 + 0,054 КЗ + 0,63 К4

Методика розрахунку складових коефіцієнтів даного показника представлена у табл. 10.3, а інтерпретувати отримані результати необхідно за даними табл. 10.4.

	Алгоритм розрахунку показника	Методика розрахунку за даними фінансової звітності
К1	Обіговий капітал / Середньорічна вартість активів	Ф.1 ряд.260/Ф.1 ряд.640
К2	Нерозподілений прибуток / Власний капітал	Ф.1 ряд.350/Ф,1 ряд.380
КЗ	Виручка від реалізації / Середньорічна вартість активів	Ф.2 ряд. (10—15)/Ф. 1 ряд.640
К4	Нерозподілений прибуток / Загальні витрати	Ф.1 ряд.350/Ф.2 ряд. (040+090+070+080+140+160)

Таблиця 10.4

Імовірність банкрутства відповідно до величини показника И

Величина	Ймовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-032	Середня (35-50)
0,32-042	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

3. Особливості аудиту окремих форм звітності

Аудит фінансової звітності проводиться з метою підготовки висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

При перевірці аудитор з’ясовує наявність наказу керівника підприємства про облікову політику та проводить аналіз дотримання бухгалтерською службою принципів підготовки фінансової звітності.

Процедури завірення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги (оборотного балансу) і регістрам синтетичного обліку без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Аудит окремих форм фінансової звітності має свої особливості. Так, відповідно до П (С)БО 2 «Баланс», метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. А тому під час аудиту балансу підприємства має бути встановлено дотримання при складанні даної форми звітності таких умов.

Відповідність показників статей балансу на початок звітного періоду (місяця, кварталу, року) даним балансу за попередній період. Зміни вступного балансу на початок року порівняно із звітним за попередній рік приймаються лише з відповідними поясненнями.
Показники статей балансу на кінець звітного року мають бути підтверджені результатами проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів.
Статті балансу, які містять інформацію про стан коштів на рахунках у комерційних банках, банківських позик, фінансування з бюджету та позабюджетних фондів, повинні відповідати даним, зазначеним у виписках банків. Відображені у балансі суми за розрахунками з фінансовими і податковими органами мають бути попередньо взаємно погоджені.
Показники статей балансу на кінець звітного періоду повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги, а тому звірка оборотів і залишків на рахунках аналітичного та синтетичного обліку на кінець звітного року перед складання заключного балансу має бути обов’язково здійснена.
Показники балансу підприємства та інших форм фінансової звітності мають бути взаємопов’язаними. З цією метою Міністерством фінансів України складено рекомендації щодо перевірки узгодженості показників типових форм річного бухгалтерського звіту.

Аудит форми № 1 «Баланс» починають з аналізу достовірності оцінки активів та зобов’язань. При цьому, основними об’єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.

АНАЛІЗ ПРОБНОГО БАЛАНСУ

Стаття	Код рядка	Методика обчислення (рахунок)	За даними	Відхилення (гр.З-гр.5)
			обліку	аудиту
1	2	3	4	5	6
АКТИВ
Нематеріальні активи
Залишкова вартість	010	Ряд. 011-ряд. 012
Первинна вартість	011	121-127
Накопичена амортизація	012	133
Незавершене будівництво	020	151-153
Основні засоби
Залишкова вартість	030	ряд. 031-ряд. 032
Первинна вартість	031	101-109; 111-117
Знос	032	131,132
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035	ряд. 036-ряд. 037
первісна вартість	036	161-166
накопичена амортизація	037	134
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковую-ться за методом участі в капіталі інших підприє-мств	040	141
інші фінансові інвестиції	045	142, 143
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	18
Відстрочені податкові активи	060	17
Інші необоротні активи	070	19
Усього за розділом І	080
Запаси:
Виробничі запаси	100	201-209, 22
1	2	3	4	5	6
Поточні біологічні активи	110	21
Незавершене виробництво	120	23
Готова продукція	130	25-27
Товари	140	(281-284) мінус 285
Векселі одержані	150	34
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізацій-на вартість	160	ряд. 161-ряд. 162
первинна вартість	161	361, 362
резерв сумнівних боргів	162	38
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	641,642 (дебетовий)
за авансами виданими	180	371
з нарахованих доходів	190	373
із внутрішніх розрахунків	200	682,683 (дебетовий)
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	372, 374- 377. 631, 632,643, 644,684, 685 (дебетовий)
Поточні фі-нансові інвестиції	220	351,352
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	301,311,313, 331,333
в іноземній валюті	240	302,312,314, 332,334
Інші оборотні активи	250	24
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270	39
ІУ. Необоротні активи і групи вибуття		286
1	2	3	4	5	6
БАЛАНС	280
ПАСИВ
Статутний капітал	300	400
Пайовий капітал	310	410
Додатковий вкладений капітал	320	421,422
Інший додатковий капітал	330	423-425
Резервний капітал	340	430
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	440
Неоплачений капітал	360	(460)
Вилучений капітал	370	(451-453)
Усього за розділом І	380
Забезпечення виплат персоналу	400	471,472
Інші забезпечення	410	473, 474
Цільове фінансування	420	48,49
Усього за розділом II	430
Довгострокові кредити банків	440	501-504
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450	505, 506, 511, 512, 521-523
Відстрочені податкові зобов’язання	460	54
Інші довгострокові зобов’язання	470	53, 55
Усього за розділом III	480
Короткострокові кредити банків	500	601-606
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	611, 612
Векселі видані	520	621, 622
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	631, 632
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	681
1	2	3	4	5	6
з бюджетом	550	641 (кредитовий)
з позабюджетних платежів	560	642 (кредитовий)
зі страхування	570	651-655 (кредитовий)
з оплати праці	580	661,662
із засновниками	590	671,672 (кредитовий)
із внутрішніх розрахунків	600	682,683 (кредитовий)
Інші поточні зобов’язання	610	372, 377, 631, 632, 643, 644, 684, 685, (кредитовий)
Усього за розділом IV	620
V. Доходи майбутніх періодів	630	690
БАЛАНС	640

Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображенням залишків на рахунках у пасиві Балансу згідно з описаною вище методикою.

Аудит Звіту про фінансові результати (форма № 2) проводиться з метою встановлення правильності його складання, що забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Аудит Звіту про фінансові результати проводять за трьома розділами: розділ 1 «Фінансові результати», розділ II «Елементи операційних витрат», розділ III «Розрахунок показників прибутковості акцій».

Перевірку правильності заповнення розділу І «Фінансові результати» аудитор здійснює на основі рахунків доходів і витрат. Вони представлені рахунками класів 7 «Доходи і результати діяльності» та 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків. Після закінчення звітного періоду дохід, відображений за кредитом рахунків класу 7, крім рахунку 76 «Страхові платежі», і суми витрат, показані за дебетом рахунків класу 9, відносяться підприємством на рахунок 79 «Фінансові результати», тобто рахунки доходів і витрат закриваються на фінансові результати.

Перевірку заповнення розділу II «Елементи операційних витрат» аудитор здійснює на основі рахунків класу 8 «Витрати за елементами» або, якщо підприємство не застосовує цей клас рахунків, інші рахунки, що передбачені діючим планом рахунків.

Правильність заповнення розділу III «Розрахунок показників прибутковості акцій» перевіряється тільки під час аудиту акціонерних товариств, оскільки інші підприємства його не заповнюють.

АНАЛІЗ ПРОБНОГО ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	ККод рядка	За Дани-ми звіту	За даними аудитора	Відхи- лення (гр. 3 - гр. 5)
			Алгоритм розрахунку	Сума
1	2	3	4	5	6
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010		Оборот рахунків 701-703
Податок на додану вартість	015		Податок на додану вартість, що враховано в сумі рядка 010
Акцизний збір	020		Акцизний збір, що враховано в сумі рядка 010
	025		Збір у Пенсійний фонд від реалізації ювелірних прикрас, податок з реклами,
Інші вирахування з доходу	030		Суми повернень, знижок (без податку на додану вартість) плюс рахунок 704
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035		ряд. 010 мінус сума ряд.015-030

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040		Оборот рахунків 901 -903
Валовий:
- прибуток	050		ряд. 035 мінус ряд. 040
- збиток	055		ряд. 040 мінус ряд. 035
Інші операційні доходи	060		Оборот рахунків 711-719
Адміністративні витрати	070		Оборот рахунку 92
Витрати на збут	080		Оборот рахунку 93
Інші операційні витрати	090		Оборот рахунків 941-949
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток	100		ряд. 050 плюс ряд. 060 мінус сума рядків 070-090 (з позитивним знаком)
- збиток	105		ряд. 050 плюс ряд. 060 мінус сума рядків 070-090 (з від'ємним знаком)
Доход від участі в капіталі	110		Оборот рахунків 721-723
Інші фінансові доходи	120		Оборот рахунків 731-733
Інші доходи	130		Оборот рахунків 741-746
Фінансові витрати	140		Оборот рахунків 951, 952
Втрати від участі в капіталі	150		Оборот рахунків 961-963
Інші витрати	160		Оборот рахунків 971-976
1	2	3	4	5	6
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170		ряд. 100 плюс ряд. 110 плюс ряд. 120 плюс ряд. 130 мінус сума рядків 140-160 (3 позитивним знаком)
- збиток	175		ряд. 100 плюс ряд. 110 плюс ряд. 120 плюс ряд. 130 мінус сума рядків 140-160 з від'ємним знаком)
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190		Ряд. 170 мінус ряд. 180
- збиток	195		Ряд. 175 плюс ряд. 180
Надзвичайні:
- доходи	200		Оборот рахунку 75
- витрати	205		Оборот рахунку 99
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:
- прибуток	220		ряд. 190 плюс ряд. 200 мінус ряд. 205 мінус ряд. 210 (при позитивному значенні різності рядків 200 та 205)
1	2	3	4	5	6
- збиток	225		Ряд. 190 плюс ряд. 200 мінус ряд. 205 мінус ряд. 210 (при від’ємним значенні різності рядків 200 та 205)

ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За даними звіту	За даними бухгалтерського обліку	Відхилення (гр.З- гр. 4)
1	2	3	4	5
Матеріальні витрати	230
Витрати на оплату праці	240
Відрахування на соціальні заходи	250
Амортизація	260
Інші операційні витрати	270
Разом	280

13. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті	Код рядка	За даними Звіту	За даними аудитора	Відхилення (гр.З - гр.4)
1	2	3	4	5
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340

Аудит Звіту про рух грошових коштів спрямований на перевірку достовірності складеного звіту, відповідності його Балансу та Звіту про фінансові результати. А тому під час аудиту необхідно встановити:

1. до тримання підприємством вимог діючого законодавства при складанні Звіту про рух грошових коштів прямим і непрямим методом у результаті операційної діяльності;

правильність відображеного руху грошових коштів за видами діяльності (операційної, інвестиційної і фінансової).

Крім того, аудитор має оцінити зміни в чистих активах, фінансовій структурі, впливу на суми й час потоків грошових коштів з метою коригування відповідно до умов та можливостей, що змінились. Після цього необхідно розробити пропозиції по врахуванню змін у грошових коштах та їх еквівалентах, які відбулися за звітний період, і впливу фінансової діяльності на грошові потоки підприємства.

Звіт про рух грошових коштів може складатися прямим і непрямим методами. Аудитор на початку перевірки повинен з’ясувати, який метод використано підприємством при складанні Звіту про рух грошових коштів.

При використанні прямого методу аудитор має пам’ятати, що у Звіті наводять усі класи надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або зменшення грошових коштів.

Суть непрямого методу полягає у відображенні у Звіті суми чистого прибутку (збитку), який коригується до величини чистої зміни грошових коштів, за винятком впливу негрошових операцій і операцій, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Різниця у використанні прямого й непрямого методів стосується тільки розділу операційної діяльності. В Україні згідно з П (С)БО використовують непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів.

Форми Звіту про рух грошових коштів передбачає розділи: І - «Рух коштів у результаті операційної діяльності»; II - «Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності», III - «Рух коштів у результаті фінансової діяльності» та узагальнюючий розділ «Зміна величини грошових коштів за звітний період».

Дані про рух грошових коштів у ф. № 3 передбачено відображати «За звітний період» та «За попередній період» у розрізі «Надходження» (графа 3) і «Видаток» (графа 4).

Правильність складання Звіту непрямим методом аудитор перевіряє у розрізі передбачених розділів за окремими видами діяльності: операційної, інвестиційної і фінансової.

Аудит Звіту про власний капітал повинен підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства за звітний період. Визначення змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П (С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Під час аудиту необхідно встановити достовірність і повноту відображення у звіті збільшення або зменшення власного капіталу. Здійснення контролю за правильністю складання Звіту відповідно до П (С)БО 5 відбувається за двома напрямами - джерелами та статтями формування власного капіталу.

Перевірка правильності формування за кожною статтею власного капіталу здійснюється за джерелами його формування: статутного, пайового, додатково вкладеного, іншого додаткового, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, неоплаченого й вилученого капіталу.

4. Відповідальність аудитора за фінансову звітність

Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає її користувачам високу, але не абсолютну гарантію. Адже відповідно до МСА аудит передбачає забезпечення обгрунтованої, але не абсолютної гарантії того, що звітність, яка офіційно оприлюднюється, в цілому не містить в собі суттєвих перекручень.

Обґрунтована гарантія - це процес збирання доказів, необхідних для складання висновку про те, що немає суттєвих перекручень у звітності. Оскільки можуть існувати причини, які заважають аудитору виявити суттєві неточності і перекручення. Наприклад:

^ обмежувальні фактори, які притаманні всім системам обліку і внутрішнього контролю (змова посадових осіб);

^ використання тестів під час перевірки;

'ґ більшість аудиторських доказів носить переконливий, а не остаточно стверджувальний характер.

Отже, аудитор відповідає перед замовником за свій аудиторський висновок, за його якість і професіоналізм виконаних робіт. Але необхідно розуміти, що це не перекладає на аудитора відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам, оскільки за законом таку відповідальність несе керівництво підприємства. Тобто саме керівник відповідає за повноту і достовірність звітності.

Для прикладу наведемо витяг з аудиторського висновку.

«... Відповідальність управлінського персоналу

Управлінський персонал несе відповідальність за підготовку та достовірне представлення цих фінансових звітів відповідно до нормативних вимогам до організації бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Відповідальність управлінського персоналу охоплює: розробку, впровадження та використання внутрішнього контролю стосовно підготовки та достовірного представлення фінансових звітів, які не містять суттєвих викривлень внаслідок шахрайства або помилки; вибір та застосування відповідної облікової політики, а також облікових оцінок, які відповідають обставинам.

Відповідальність аудитора

Нашою відповідальністю є надання висновку щодо цих фінансових звітів на основі результатів проведеної нами аудиторської перевірки. Ми провели аудиторську перевірку відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики. Ці стандарти вимагають від нас дотримання етичних вимог, а також плануван- )ія й виконання аудиторської перевірки для отримання достатньої впевненості, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень...».

А тому процедури засвідчення фінансової звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми) не означають солідарну відповідальність аудитора з керівником підприємства, що перевіряється, за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства.

ПИТАННЯ

1. Сутність і зміст фінансової звітності підприємства, її користувачі.

2. У чому полягає мета і завдання аудиту фінан- сової звітності?

3. Що є об’єктом і джерелом інформації аудиту фінансової звітності?

4. Яка методика аудиту фінансової звітності?

5. Аналіз фінансового стану підприємства.

6. Встановлення в процесі аудиту ймовірності банкрутства підприємства.

7.Особливості аудиту ф.1 «Баланс».

8.Особливості аудиту ф.2 «Звіт про фінансові результати».

9.Особливості аудиту ф.З «Звіт про рух грошових коштів».

10. Особливості аудиту ф.4 «Звіт про власний капітал».

11. Яку відповідальність несе аудитор за перев

PAGE 1

1. ОСОБЕННОСТИ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ И НАКАЗАНИЯ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ2
2. тема патриотического воспитания
3. тематическом факультете не См
4. фразеологизм 2
5. ХХ век короткий век - длинная эпоха
6. Збірника наукових робіт магістрів Вищого навчального закладу Укоопспілки Полтавський університет економ
7. Альгофлора Беларуси 1995 г
8. История развития космонавтики
9. Реферат- Организация системы рефинансирования кредитных организаций
10. Удаление комментариев из текста программ
11. Сравнительная характеристика восприятия времени в юношеском и в среднем возрасте
12. Что растёт на клумбе Изучение Окружающего мира невозможно без соприкосновения с объектами природы
13. Англо-германские отношения в межвоенный период
14. Тема- ПРИРОДНО ~ РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
15. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук2
16. Роль и значение нотариата в защите гражданских прав
17. Картлийское царство в III - II веках до нэ
18. тема римской Республики
19. Ошибки при выполнении программы
20. 4Поляризация электродов Стандартные электродные потенциалы определяют термодинамическую возможность пр

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе