Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції
Залози внутрішньої секреції не мають вивідних проток і виділяють свої секрети безпосередньо в кров. Ці залози називають ще ендокринними, тому що їх секрети є інкретами і виділяються, в середину кровоносного русла. Секрети цих залоз належать до біологічно активних речовин — гормонів. До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, щитовидна, паращитовидні й надниркові залози, інкреторні апарати підшлункової та статевих залоз і плаценти, а також епіфіз і тимус.
2. Методи дослідження залоз внутрішньої секреції
1. Анатомо-гістологічний, за допомогою якого можна вивчити морфологічний аспект залози в цілому та будову секреторних клітин зокрема. 2. Метод екстирпації, тобто видалення залози з організму, та спостереження за змінами, що виникають після операції. 3. Метод трансплантації залоз, тобто їх пересадки. 4. Метод очищення екстрактів ендокринних залоз та введення їх в організм дослідних тварин з метою аналізу їх дії на різні органи та системи. 5. Метод дослідження вмісту крові, що відтікає від залоз, і порівняння його з складом крові, яка надходить до залози. 6. Метод кількісного дослідження гормонів у крові та спостереження за змінами при гіпер- чи гіпофункції залози.7. Метод клінічних спостережень за хворими на ендокринні залози.
3. Гормони, властивості, класифікація.
Роль гормонів багатогранна й складна. Вони мають важливе значення майже для всіх життєвих процесів організму. Гормони виконують чотири основні функції. 1. Морфологічна функція, завдяки якій забезпечується ріст і розвиток організму, поява та формування вторинних статевих ознак; 2. Дія на різні обміни речовин: білковий, жировий, вуглеводний, водно-сольовий та основний;3. Дія на функціональний стан нервової системи, а саме на вегетативну, нижчу й вищу нервову діяльність та інстинкти ; 4. Дія на процеси розмноження: овуляцію, вагітність, лактацію.
4. Механізм дії гормонів
Гормони, досягнувши з кров'ю клітин організму, змінюють їх активність, гальмуючи або стимулюючи внутрішньоклітинні ферментативні системи. Вони виступають у ролі біохімічних регуляторів синтезу деяких ферментів, що призводить до зміни обмінних процесів у середині клітини. Гормони вступають у контакт з рецепторами на мембрані та в середині клітини і активують фермент аденілциклазу. Інші гормони, і особливо стероїдні, легко проникають в середину клітин і діють на ДНК, звільняючи її від інгібіторів.
5. Гіпоталамо-гіпофізарна с-ма
Гіпоталамо-гіпофізарно система складається з ніжки гіпофіза, що починається в вентромедіальної області гіпоталамуса, і трьох часткою гіпофіза: аденогіпофіз (передня частка), нейрогіпофіз (задня частка) і вставних частка гіпофіза. Робота всіх трьох часток управляється гіпоталамусом за допомогою особливих нейросекреторну клітин. Ці клітини виділяють спеціальні гормони - рилізинг-гормони. Релізінг-фактори потрапляють в гіпофіз, а точніше в аденогіпофіз через ворітну вену гіпофіза. Існує два типи рилізинг-факторів:звільняють; зупиняють. На нейрогіпофіз і вставних частку гіпоталамус впливає за допомогою спеціальних нервових волокон, а не нейросекреторну клітин.
6. Гіпофіз
Гіпофіз — важлива залоза внутрішньої секреції, що знаходиться в основі головного мозку і з'єднується з ним ніжкою. Передня та середня частини цієї залози походять від дорсального вип'ячування стінки ротової порожнини, а задня — від частини нюхової ділянки середнього мозку. Саме тому вона дістала назву нейрогіпофіза. Передня частина ще називається аденогіпофізом. Всі три частини гіпофіза мають різну гістологічну будову і функціонують як окремі ендокринні залози.
7. Гормони аденогіпофіза
У передній частині гіпофіза синтезуються ще паратиреотропний та панкреотропний гормони, що стимулюють роботу паращитовидних залоз та інкреторного апарата підшлункової залози. Функціональну роль передньої частини гіпофіза можна звести до участі в регуляції росту і розвитку організму, обміну речовин, функцій ендокринних залоз та процесів розмноження.
8. Гормони середньої частки гіпофіза
Структурно вона відмежована від аденогіпофіза і зрослася з нейрогіпофізом. Вона синтезує єдиний гормон - інтермедин, або меланофорний, який регулює розміщення гранул пігментів — червоного, жовтого меланіну, що містяться в пігментних клітинах шкіри. Цей гормон має значення переважно для захисних реакцій нижчих тварин — риб, амфібій, рептилій. При збільшенні цього гормону в крові пігментні клітини розширюються і шкіра набуває темнішого, червонуватого, рожевого або жовтого кольору. При зменшенні його кількості зерна пігментів концентруються навколо ядра клітини, внаслідок чого шкіра світлішає.
9. Гормони нейрогіпофіза
Нейрогіпофіз наповнений також гормонами — нейросекретами, що синтезуються в супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса і по аксонах транспортуються у нейрогіпофіз, де і депонуються. При порушенні гіпоталамо-гіпофізарного зв'язку ці гормони більше не надходять до задньої частини гіпофіза й акумулюються у місці пошкодження.
10. Гормони щитоподібної залози
Щитовидна залоза синтезує три гормони: тироксин, трийодтиронін та тирокальцитонін. Два перші подібні за хімічною будовою і фізіологічною дією. Активність тироксину в 3-5 разів слабша. Синтезуються ці гормони за участю йоду, тому цього елемента найбільше в щитовидній залозі. Безпосередня дія цих гормонів полягає в тому, що вони підсилюють окислювальні процеси в клітинах. При збільшенні їх концентрації в крові всі поживні речовини швидко згоряють, організм виснажується, спостерігається схуднення.
11. Ф-ція щитоподібної залози
Контроль за діяльністю ЩЗ має каскадний характер. Передусім пептидергічні нейрони в преоптичній ділянці гіпоталамуса синтезують і виділяють у ворітну вену гіпофіза тиреотропін-рилізінґгормон ( ТРГ ). Під його впливом у аденогіпофізі секретується тиреотропний гормон ( ТТГ ), який заноситься кров’ю в ЩЗ і стимулює в ній синтез та викид тироксину і трийодтироніну. Вплив ТРГ моделюється рядом чинників і гормонів, насамперед рівнеи гормонів ЩЗ в крові, які за принципом зворотного зв’язку гальмують чи стимулюють утворення ТТГ в гіпофізі. Інгібіторами ТТГ також є глюкокортикоїди, гормон росту, соматостатин, дофамін. Естрогени, навпаки, підвищують чутливість гіпофіза до ТРГ. На синтез ТРГ у гіпоталамусі впливає адренергічна система, її медіатор норадреналін, який, діючи на альфа-адренорецептори, сприяє виробленню і виділенню ТТГ у гіпофізі. Його концентрація також збільшується при зниження температури.
12. Паращитоподібна залоза
Епітеліальні клітини залози синтезують один гормон — паратгормон, що має білкову природу. Першочергове значення паращитовидних залоз полягає в тому, що вони регулюють вміст кальцію та фосфору, в крові, забезпечуючи нормальну збудливість і разом з тим діяльність нервової системи та м'язів. Паращитовидних залоз призводить до гіпокальцемії і гіперфосфатемії, а гіперфункція викликає гіперкальцемію та гіпофосфатимію.
13. Надниркові залози
Надниркові залози складаються з двох незалежних у функціональному та структурному відношенні частин. Це так звані мозкова та кіркова частини. Паренхіма мозкової частини залоз походить від елементів симпатичної нервової системи. Кіркова частина має епітеліальне походження. Вона абсолютно необхідна для збереження життя.
14. Гормони мозкового шару
Мозкова частина надниркових залоз синтезує два близьких за хімічною формулою гормони — адреналін та норадреналін. При видаленні мозкової частини залоз значних відхилень від норми не спостерігається, оскільки нестача адреналіну та норадреналіну компенсується підсиленим синтезом симпатину. Мозкова частина надниркових залоз відіграє важливу роль у захисних реакціях, а саме у пристосуваннях організму до агресивних дій з боку навколишнього та внутрішнього середовищ. За нормальних фізіологічних умов гормони мозкової частини залоз тільки забезпечують рівномірний розподіл крові у різних органах і системах організму.
15. Гормони різних зон кори
У кірковій частині синтезується багато гормонів, але більшість з них є біологічно неактивними. Всі вони дістали назву кортикоїдів. У ній розрізняють три зони: пучкову, де синтезуються гормони, що регулюють переважно вуглеводний обмін і тому дістали загальну назву — глюкокортикоїдів; клубочкову, яка синтезує групу гормонів. В умовах стресу підсилюється діяльність інших ендокринних залоз — щитовидної, підшлункової та ін.
16. Значення гормонів наднирників
Функція надниркових залоз складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету. Для запобігання захворюванням надниркових залоз важливо зміцнювати психоемоційне здоров'я, раціонально загартовувати організм, що дає можливість уникнути простудних захворювань. Загалом залози внутрішньої секреції, незважаючи на значні розміри, невелику кількість гормонів, які вони продукують, мають великий вплив на життєдіяльність організму і тісно взаємодіють між собою. Разом з нервовою системою вони належать до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечують нейрогуморальну регуляцію.
17. Підшлункова залоза
Підшлункова залоза здійснює одночасно зовнішню і внутрішню секреції. У них синтезується дуже важливі гормони — інсулін, глюкоген, ліпокаїн. Крім цих трьох основних гормонів, у витяжках підшлункової залози знайдено ще три гормони — ваготонін, центропнеїн і калікреїн.
18. Роль гормонів підшлункової залози
Після введення інсуліну обмін вуглеводів нормалізується дуже швидко. Гіпоглікемія завжди призводить до пригнічення активності нервової системи та м'язів. Інсулін відіграє важливу роль в обміні вуглеводів стимулює споживання та окислення вуглеводів; забезпечує синтез глікогену з глюкози у печінці та м'язах; активує синтез тканинних білків. Співвідношення інтенсивності синтезу глюкагону та інсуліну має важливе значення.
19. Гормони тимуса
Тимус розміщений у грудній порожнині біля судин серця і є лімфоепітеліальним органом, у якому утворюються лімфоцити та синтезується ДНК. Він взаємодіє з статевими, наднирковими, щитовидною та паращитовидними залозами. У ньому секретується гормональна речовина — тимозин, що стимулює утворення лімфоцитів і цим підсилює імунобіологічні реакції. Тимус пригнічує розвиток гонад, а також бере участь у регуляції статевої активності.
20. Ендокринна ф-ція сім’яників та яєчників
Статеві залози — яєчники і сім'яники — виконують дві функції: екзокринну, що полягає в утворенні та виділенні статевих клітин, та ендокринну — синтез статевих гормонів, які за своєю дією поділяються на жіночі та чоловічі. Яєчники та сім'яники іннервуються симпатичною та парасимпатичною нервовими системами, але секреторних волокон у вегетативних нервах не виявлено. Вважають, що симпатичні та парасимпатичні нерви регулюють просвіт кровоносних судин статевих залоз, а також контролюють синтез статевих гормонів через гіпофіз. Кора півкуль головного мозку також бере участь у регуляції синтезу гормонів статевих залоз.
21. Простагландини
Вони запобігають надмірній секреції прогестерону, пепсину, соляної кислоти, підсилюють захисні реакції організму, стимулюють функціональну активність гладеньких м'язів матки та кровоносних судин. У різних тканинах, переважно у мозку, виробляється гормон серотонін, який активізує діяльність центральної нервової системи та моторику шлунково-кишкового тракту. Він міститься у тромбоцитах. Звільняючись у процесі зсідання крові, серотонін забезпечує скорочення гладеньких м'язів кровоносних судин, що призводить до звуження їх просвіту і зупинки кровотечі. Він виконує також роль медіатору у центральній нервовій системі.
22. Застосування гормонів
Гормональні препарати використовуються при відгодівлі тварин в якості стимуляторів росту. Значення мають, перш за все, синтетичні естрогени і тиреостатики. Тиреостатики пригнічують включення йоду в гормони щитовидної залози. У результаті зменшується виведення води з організму тварин: їх прирости зростають, однак замість м'яса тварини «нарощують» воду. Деяка кількість цих препаратів залишається в м'ясі після забою і здатне викликати у людини порушення гормонального балансу, збільшення щитовидної залози, алергію.