Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 19. Газони.
План
1.Історія виникнення.
2.Види газонів та іх призначення.
3.Створення та догляд.
Починаючи з 1830 року, коли Едвін Баддінг винайшов газонокосарку, злаки стали застосовувати як стрижені газонні трави. В саду газони створюють світлу пляму, а дерева і чагарники — темну. Газони об'єднують садово-паркові композиції в єдине ціле. Вони служать обрамленням для квіткових клумб, дерев, чагарників, а також фоном для садової скульптури. Газон може бути основною визначною пам'яткою саду, яку можна трохи урізноманітнити поодинокими чагарниками або солітерами деревних рослин, з невеликими квітковими композиціями або без них. Чим більша площа газону, тим більшим здається простір саду. Прикладом може служити Марсове поле, газон перед Ісакієвським собором у Петербурзі тощо. Крім того, газон має істотне санітарно-гігієнічне значення: дерен зберігає ґрунт від вивітрювання, затримує переміщення пилу, поглинає атмосферні гази, приглушує шуми. Екологічна роль трав у більшості випадків перевищує стійкість деревинно-чагарникових рослин щодо чинників забруднення зовнішнього середовища, антропогенних і шкідливих викидів. Газони стали основним буферним елементом, який стримує індустріальний вплив на природу міста. 3а даними провідного вітчизняного селекціонера газонних трав О.О.Лаптєва з одного гектара газону за вегетаційний період випаровується від 5000 до 7000 куб. м води, внаслідок чого повітря над поверхнею газону має значно більшу відносну вологість, аніж повітря вулиці. Температура поверхні вуличного газону становить 22—24°С, тоді як, скажімо, над асфальтобетоном вона сягає 45°С, а над відкритим ґрунтом 27—29°С. Екологічна роль газонів тим вища, чим якісніше газонне покриття.
Останнім часом закріпилася мода на газонні трави іноземної селекції, вирощені в Європі: Італії, Голландії, Німеччині та Франції, де клімат порівняно м'якший, ніж в Україні. Тому сучасні газони, швидко втрачають свою декоративність після першої ж зими, значно суворішої, ніж європейські зими. Надмірна літня посуха також негативно впливає на імпортні газони, висушуючи їх. Вони виходять недовговічними, їх доводиться часто пересівати, а екологічне значення таких газонів ослаблюється. Тому постало питання про створення довголітніх газонів з трав вітчизняної селекції. Але результати аналізу сортової різноманітності газонних трав, які пропонують наші фірми і магазини, вказує на перевагу сортів західноєвропейської селекції над вітчизняними сортами. Незатребуваність вітчизняних розробок в цій галузі пояснюється рядом очевидних причин:
1. При раді ботанічних садів колишнього СРСР тривалий період існувала Комісія з розробки наукових основ культури довголітніх газонів, яку багато років очолював О.О.Лаптєв. Ця організація втратила своє функціональне значення з розпадом СРСР. В результаті руйнування всієї системи насінництва за останні 15 років як в Україні, так і в інших країнах колишнього Союзу, багаторічні досягнення в цій галузі відкинуті на десятки років назад. Залишилися лише острівці цієї колись могутньої науки у вигляді невеликих колекцій при ботсадах, деяких державних розсадниках і невеликі господарства, які вирощують в основному деревний садивний матеріал і лише невеликий асортимент трав. Та й вони переживають не кращі часи, приклад тому "Теремки", "Малютинка", "Тарасівка", "Литвинівка" та деякі інші. Колекції газонних трав збереглися, завдяки праці та відданості справі вітчизняних селекціонерів, одинаків-ентузіастів та приватного сектора. Кілька років підряд учень О.О.Лаптєва О.О.Сенчила підтримував зі студентами біофаку Лаптєвську колекцію газонних трав у господарстві "Теремки", аж поки співробітники господарства не висадили в неї вигідніші для продажу декоративні форми деревних рослин.
2 Бажання отримати високоякісне дернове покриття в рекордно короткі терміни, незважаючи на швидке випадання імпортних газонів невідповідність імпортного матеріалу нашим екологічним умовам Бо довговічні трави досягають оптимального розвитку тільки на 2-ий, а деякі лише на 3-ій рік свого розвитку.
3. Постачальники не мають досвіду і високої кваліфікації в галузі газонної справи, а в Європу часто їдуть на екскурсію, а не за якісними травами, бо це ж приємніше, аніж розшукувати вітчизняні господарства серед місцевого суглинку і чорнозему.
4. Як у господарствах, так і в науково-дослідних установах немає нового спеціалізованого устаткування і спеціалізованої техніки, яка б забезпечила високі врожаї насіння газонних трав.
5. Відсутність широкого сортовипробування зарубіжних сортів газонних трав, отриманих з країн з м'яким кліматом. А саме на основі різноманітних зарубіжних сортів можна було б отримати з часом адаптований до наших умов якісний матеріал.
Нині назріла необхідність повернутися до колишнього досвіду створення довговічних газонів з сортів вітчизняної селекції. Оскільки декоративність газонів, їхня стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища стали важливим показником загальної культури озеленення. Створення та утримання газонів пов'язане з великими труднощами, оскільки літо в нашій зоні наступає вже у травні, а під впливом високої температури і суховіїв трави швидко вигорають, а в суворі зими — вимерзають. В результаті аналізу наукових повідомлень з вивчення газонних трав ботанічних садів України, їхніх характеристик, а також багаторічних спостережень за різними видами і сортами злаків на колекційних ділянках Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка, господарств Києва та області ми можемо рекомендувати для озеленення міст України: деякі види і сорти злаків для партерних, ігрових і декоративних газонів; суміші для партерних, спортивних, лучних, звичайних газонів, для задернування схилів, злітно-посадочних смуг тощо.
За якістю газони діляться на три класи: високоякісні, супергазони — І класу (партерні, спортивні); звичайні садово-паркові газони — II класу якості; лучні газони — III класу якості.
Партерний газон — це найдекоративніший, коротко підстрижений, щільний, густий однотонно-зелений килим. Його створюють у найважливіших композиційних вузлах: перед входом у громадські будівлі (так званий партер), біля декоративних водоймищ, скульптур і пам'ятників. Він служить фоном для красивоквітуючих рослин, абрамлює строкаті клумби. Партерний газон має бути більшим за площу квітника, інакше створиться враження роздрібленості. всієї композиції. По партерному газону не можна ходити, бо він одразу втрачає декоративність.
Найкрасивішим і найодноріднішим партерний газон виходить, якщо його засіяти тільки одним видом злакових трав, наприклад: кострицею червоною. До речі, знамениті англійські газони створюють саме з цього злаку, а також мітлиці тонкої. Для партерних газонів можна використовувати, кострицю червону, кострицю сизу, кострицю попелясто-сіру, кострицю різнолисту, кострицю амлла, кострицю елегантну, белардіахлоа фіолетову, тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий і тонконіг стиснутий, мітлицю білу, мітлицю тонку і пажитницю багаторічну (для тимчасових газонів). Партерний газон потребує ретельного догляду. Для створення партерного газону можуть бути використані і злакові суміші однорідні за забарвленням листків і фактурою куща.
Звичайний газон. Цей газон має декілька призначень: декоративне, санітарно-гігієнічне, по такому газону можна ходити. Звичайний газон не зіпсується, якщо за ним не дуже ретельно доглядати або на якийсь період залишити без догляду. Його створюють із суміші 3—5 злакових трав, наприклад костриці червоної, тонконога лучного, мітлиці білої, пажитниці багаторічної. Для південних районів слід додати мітлицю тонку, гребінники, кострицю овечу, житняк, типчак (костриця борозниста). Усі ці трави здатні густо розростатися, мають різний тип кущіння і утворюють стійкий до витоптування травостій. У такій суміші мають переважати костриці, потім тонконоги, мітлиця і пажитниця. Роль пажитниці багаторічної зводиться до швидкого розростання і затягування ділянки, що заважає в перший рік засміченню газону. До кінця вегетації тонконіг досягає свого розвитку. Костриця червона і мітлиця біла формують стійкий травостій тільки на 2—3 рік, до цього часу дернина пажитниці проріджується і його місце займають костриця та мітлиця, утворюючи довговічний і стійкий газон.
Спортивний газон має бути дуже стійким, його можна використовувати для відпочинку як майданчик для ігор всієї сім'ї, так і для ігор масового спорту. Спортивний газон може бути створений з суміші газонних злаків або з чистих видів. Наприклад, поля для гри в гольф створюють з мітлиці тонкої. Дуже складно створювати газонні покриття для футбольних полів, які мають особливо великі навантаження. За даними Г.Г.Абрамішвілі (ВАТ "Лужники", Росія), в результаті багаторічної селекційної роботи, виведений і впроваджений новий стійкий низькорослий сорт тонконога повзучого 'Спартак', який утворює дуже щільний еластичний дерен, сильно розвинену кореневу систему і кореневище у верхньому шарі; оберігає ґрунт від переущільнення, не даючи проникати різнотрав'ю і бур'янам. Сорт розмножується насінням і вегетативно. Суміш для спортивних газонів створюють з пасовищних трав з грубою структурою. Всі трави, вживані для партерних газонів, у суміші можуть застосовуватися для спортивних газонів. Пагоноутворюючі трави навпаки на спортивних газонах не бажані.
Лучні газони складаються в основному з суміші злакових і бобових трав, хоча в їхньому складі можуть бути трави різних родин. За складом вони близькі до культурних луків. З бобових трав слід вводити лядвенець рогатий, різні види конюшини і люцерни. Лучні газони поширені в садах, парках, лісопарках.
Мавританські газони це газони з суміші середньо- і низькорослих злаків та з однорічних і багаторічних квітково-декоративнх рослин, які квітують з весни до осені. Такі газони не скошують.
Задернування схилів. На південних сильно освітлених схилах застосовують посухостійкі злаки і трави, такі як: костриці овеча, червона, попелясто-сіра, Готьє, сиза, типчак (костриця борозниста), житняк піщаний, пенісетуми, гребінники, сеслерії, ковила Гарно задернюють схили та інші експозиції також тонконіг вузьколистий, тонконіг стиснутий, келерії, колосняки, перлівниці.
Для задернування берегів водоймищ, каналів, гребель, ставків в умовах з ґрунтовим зволоженням слід застосовувати мітлицю білу і пагононесучу, тонконіг болотний, траву медову м'яку, колосняки, молінії, пухоцвіти (міскантуси).
Тіньовитривалі злаки. У тіні під кронами дерев застосовують тіньовитривалі злаки, зазвичай, мітлицю пагононесучу, гребінник звичайний, тонконіг звичайний, тонконіг бульбистий, тонконіг вузьколистий, кострицю червону 'Агата'.
Створення газонів та догляд за ними
Щоб створити гарне газонне покриття, треба вивчити ділянку: зробити аналіз грунту (склад основних ґрунтових елементів, кислотність), визначити сонячну інсоляцію, вологість ґрунту. Якщо ґрунт глинистий, то в нього додають пісок і торф, якщо піщаний — торф і суглинок. Ідеальними є ґрунти середньо-, легкосуглинкові та супіщані. Ґрунт повинен мати слабо-кислу реакцію рН 5,5—6,5. Якщо він надмірно кислий, його вапнують, якщо надмірно лужний, то підкислюють сульфатом амонію або торфом. Товщина поживного шару для вирощування газонів не повинна бути меншою 15—20 см. А для спортивних газонів — 25—30 см.
Площу під висівання трав готують заздалегідь: звільняють від бур'янів, переорюють або перекопують, вносять гній або засівають сидератами, які у стадії утворення бобів заорюють. Висівати насіння газонних трав краще рано навесні, після танення снігу, коли ґрунт достатньо обвітриться, і не грудкуватиметься. Або восени за температури не нижче 14°С у вологу землю після дощу. У дощове літо і за наявності постійного поливу газон можна засівати упродовж усього вегетаційного періоду, але у безвітряну і суху погоду. Для рівномірного посіву насіння ділять на рівні частини і висівають спочатку уздовж ділянки, а потім упоперек. Норма висівання: 20—25 г на кв.м.
Першу косовицю проводять тоді, коли висота травостою сягне 6—8 см. На такій же висоті проводять останню передзимову косовицю. Рекомендована висота стрижки травостою для спортмайданчиків — 3 см, для декоративних газонів — 3—4 см, у тінистих місцях — 5 см. Газон підживлюють тричі на рік, переважно повним мінеральним добривом, восени — добривами з високим вмістом фосфору і калію. У посушливий період висоту косовиці збільшують до 5 см.
Стрижуть газони газонокосарками періодично (приблизно раз на тиждень) у міру відростання травостою, тоді вони мають акуратний вигляд. Найкращими є газонокосарки з бункером, у який збирається скошена трава. Якщо бункер для газонокосарки не передбачений, то після косіння траву збирають граблями. Після кожної стрижки газон треба поливати. Залишати скошену траву на газоні не слід, бо місце на газоні, де лежала скошена трава, жовтіє. Надмірно низькою стрижкою також можна зіпсувати газон. Ґрунт під газоном слід регулярно проколювати. Проколювання газону на глибину 10 см сприяє швидкому всмоктуванню води і підвищенню доступу повітря до коріння. Проколювати газон краще на початку осені, коли стоїть суха погода.