і. Таким чином скасування кріпацтва в Західній Україні практично не полегшило становища селян
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ВСТУП
Hoвi капіталістичні відносини, що виникають на рубежі XVIII-ХІХ ст.,
зростаюче невдоволення селян та активізація їх боротьби наполегливо
вимагали скасування кріпацтва в українських землях. У Західній Україні
вирішення цього питання було прискорене буржуазною революцією 1848 р. у
Західній Європі.
Таким чином, скасування кріпацтва в Західній Україні, практично не
полегшило становища селян. Іхні мізерні наділи не збільшилися, а землі в
користуванні навіть зменшилися за рахунок сервітутів. Але скасування
кріпосного права перетворило селян у власників, а отже, й у самостійну
суспільну силу. Одночасно, обезземеливши селян, реформа відкрила шлях
для розширення ринку робочої сили, а в результаті - до зростання
товарності сільськогосподарського виробництва та початку промислового
перевороту, до розвитку капіталістичних відносин у західноукраїнських
землях.
У Російській імперії об'єктивні умови для ліквідації кріпосного права
виникли лише в другій половині ХІХ ст. Поміщицьке господарство,
засноване на позаекономічному примусі, перебувало у кризовому стані,
господарства занепадали, знижувалися техніко-економічні показники,
товарно-грошові відносини дедалі глибше входили в господарське життя. Щo
стосується промисловості, то існування кріпацтва також неrативно
впливало на її розвиток, насамперед воно звужувало ринок збуту внаслідок
надзвичайно низької купівельної спроможності більшості населення країни
- селян. Крім того, відчувалася об'єктивна нестача робочої сили, адже
більшість населення - селян-кріпаків - не мала права залишати своє місце
проживання в пошуку заробітку в містах та на промислових підприємствах.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Положення щодо селян, якi
вийшли з кріпосної залежності», котре включало 17 законодавчих актів і
набрало сили закону. Одночасно цар підписав Маніфест про звільнення
селян. Документи побачили світ лише 5 березня. Відповідно до Маніфесту,
селяни отримали особисту свободу, певні громадянські права, але за
поміщиками зберігалося право власності на землю, у тому числі й на ту,
яка перебувала в користуванні селян.
Реформа 1861 р. означала, що епоха феодалізму в Російській імперії, а
отже й в Україні, закінчувалася, хоча його пережитки ще тривалий час
залишалися реальністю господарського життя країни.
Слідом за аграрною реформою в 60-70-ті роки здійснюється низка інших
реформ, насамперед у галузі місцевого самоврядування, які були вкрай
необхідними для перетворення феодальної монархії в буржуазну, для тогo
щоб пристосувати політичний лад до нових економічних умов.
Однією з найважливіших була земська реформа, відповідно до якої
стврювалися безстанові виборні органи місцевого самоврядування –
земства.
Основною рисою економічного життя в пореформений період став бурхливий
розвиток ринкового господарства. Саме реформи 1860-1870-х років відкрили
широкий шлях новим соціально-економічним відносинам, створили передумови
для затвердження їх як пануючої системи.
Відразу ж після скасування крінацтва на територїі України розпочинається
залізничне будівництво. Перші залізниці з'єднали Одесу з Києвом і
проходили через головні хліборобні губернїі - Київську, Подільську,
Херсонську. Вже наприкінці 80-х років в Україні створено широку
залізничну мережу, яка сполучала між собою найбільші міста України і
промислові регіони Донбасу, Україну з Росією, що активно сприяло
розширенню внутрішнього ринку.
Caмe в Україні створюється новий вугільно-металургійний центр (Донбас -
Криворіжжя). У Донбасі зосереджується до 70% всеросійського видобутку
вугілля. 3'являються центри сільськогoсподарського машинобудування
(Харків, Одеса, Бердянськ), металургійного виробництва (Юзївка,
Катеринослав). На початку 90-х років ХІХ ст. Україна виробляла 30%
чавуну, а наприкінці сторіччя - уже 62%. В останні три десятиріччя ХІХ
ст. значно зростає кількість міського населення, особливо в 1890-х
роках.
У 70—80-х роках під впливом збільшення попиту на нафтопродукти
відбувалося швидке переоснащення нафтодобувної та озокеритної
промисловості. Видобування нафти ручним способом, який панував ще в
першій половині 60-х років на Прикарпатті, змінюється новою технікою.
Значне місце в промисловості західноукраїнських земель належало
видобуванню озокериту. Однак воно не набрало таких масштабів, як
видобування нафти, і на початку XX ст. почало занепадати. Неабияке
народногосподарське значення мав видобуток кам'яної та кухонної солі,
який зростав з року в рік.
Значного розвитку в Україні в другій половині ХІХ ст. досягає харчова
промисловість, дo складу якої входили цукроварна, спиртова, тютюнова,
борошномельна, олійна галузі.
З'являється й мережа приватних банків, хоча роль українських банків,
підпорядкованих столичним, була незначною. Створення великих банків
стимулює фінансування великої промисловості, сприяє концентрації
промислового капіталу. Швидко зростають великі підприємства у
металургійній, кам’яновугільній промисловості. Так, п'ять найбільших
заводів Півдня виробляли в 1900 р. 49% металургійної продукції регіону
та понад 25% загальноросійського виробництва; 14% всіх вугільних шахт
Донбасу на початку ХХ ст. давали 75% всього видобутку вугілля в Україні.
Поряд із зростанням концентрації промислового капіталу та виникненням
монополій, відбувається зрощення банківського капіталу з промисловим,
посилюється вплив держави на діяльність монополій.
У великих містах створюються торговельні фірми із розгалуженою мережею
стаціонарних магазинів та складів; формуються й товарні біржі, які
спеціалізувалися на певному товарі: хлібі, металі, будівельних
матеріалах тощо.
Дуже важливу роль у розвитку промисловості відігравав іноземний капітал,
який активно вкладався у гірничо-металургійну промисловість Дон6асу та
Криворіжжя, у машинобудування та інші галузі. Припливу іноземного
капіталу сприяє відповідна політика царського уряду, який очолював
наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. С. Ю. Вітте. Наприкінці ХІХ ст.
стабілізується фінансова політика, запроваджується золотий стандарт, що
гарантувало підприємцям-інвесторам стабільність у їхній діяльності.
Проте так і залишалося невирішеним аграрне питання. С. Ю. Вітте розумів,
що розширити внутрішній ринок можна тільки за рахунок підвищення
купівельної спроможності основної частини населення – селянства. Досягти
цього можна було лише через пошщирення приватного, а не общинного
землеволодіння. Тому Вітте починає роботу з підготовки нової аграрної
реформи. Проте довести до кінця цю справу йому не вдається і реформу
проводить вже його наступник - П. А. Столипін, ім'ям якого вона й була
названа.
Столипінська реформа передбачала, передусім руйнування громади, в якій
сам Столипін вбачав головний гальмуючий чинник у процесі розвитку
продуктивних сил сільського господарства.
Помітну роль у проведенні аграрної реформи відіграв Селянський
поземельний банк, який значно активізував свою діяльність, змінивши
напрямок надання кредитів та позичок на користь індивідуальних
власників, надаючи останнім певні пільги.
Особливе значення в столипінській аграрній реформі мала переселенська
політика. З метою скорочення соціального напруження та аграрного
перенаселення уряд сприяв переселенню за Уpaл близько 3 млн осіб, з яких
більше 1 млн - з України.
У західноукраїнських землях, що входили до складу Австро-Угорщини,
зберігається велика земельна власність, яка становила більше 40% у
Галичині та Буковині, і 70% - на Закарпатті. Скасування кріпацтва та ряд
інших реформ середини ХІХ ст. відкрили шлях капіталістичним
перетворенням і в цьому регіоні. З часом великі панські латифундії
почали переходити до рук підприємців, різних банків, багатих селян.
Панські фільварки починають здавати в орендy.
Проте у великих господарствах, з метою підвищення їх прибутковості,
починають застосовувати сільськогосподарські машини та вдосконалені
знаряддя праці, поліпшувалися сівозміни, почали застосовувати органічні
та мінеральні добрива.
Для поліпшення становища в багатьох регіонах Західної України
створювалися постачально-збутові кооперативи, з допомогою яких селянське
господарство втягувалось у ринкові відносини. Напередодні Першої
світової війни в Галичині діяло близько 1,3 тис. кооперативів, більшість
з яких були об'єднані в союзи: Крайовий ревізійний союз у Львові,
Руський ревізійний союз тощо. Кооперативи не лише скуповували продукцію
селянських господарств, а й постачали їм добрива, машини, сортове
насіння, сприяючи залученню їх до ринку.
Але через зростання кількості населення, зайнятого в сільському
господарстві, продуктивність праці не лише не зростає, а навіть
знижується. Зростання аграрного перенаселення зумовлює зубожіння
основної маси селянських господарств. Це призводить до зростання
еміграційних процесів; селяни західноукраїнських земель емігрують в інші
країни (США, Канаду, Бразилію, Аргентину), а також у Наддніпрянську
Україну і на Балкани. До початку першої світової війни звідси виїхало
близько 1 млн осіб. Але, незважаючи на активні еміграційні процеси,
істотного поліпшення ситуації в західноукраїнських землях досягти не
вдалось.
Кінець ХІХ ст. характеризується становленням фабрично-заводської
промисловості в західноукраїнських землях, але найпоширенішими
залишаються дрібні підприємства; великих підприємств з сотнями
робітників було одиниці. Фабричне виробництво було поширене насамперед у
галузях видобувної промисловості та первинного перероблення сировини
(нафтодобувна, озокеритна, соледобувна, а також паперова, тютюнова,
цегельна промисловість тощо). Досить велику роль відігравав іноземний
капітал, за рахунок якого створюються великі підприємства; переважаючою
була його роль і в оптовій торгівлі.
Галузева структура західноукраїнської промисловості залишалась однобокою
і мала характер, типовий для колоніальних територій. Головну частину
продукції давали галузі, що займалися добуванням і первинною переробкою
місцевої сировини, — лісова, лісопильна і нафто-озокеритна. Інші галузі
були розвинені дуже слабко. Це означає, що незважаючи на значні зрушення
наприкінці XIX — на початку XX ст. становлення фабрично-заводської
промисловості на західноукраїнських землях ще не завершилось.
ВИСНОВОК
В цілому промисловість українських земель, що перебували в складі
Австро-Угорщини, протягом XIX — на початку XX ст. зробила значні кроки
вперед. Однак якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то
економічний розвиток західноукраїнських земель був на значно нижчому
рівні. Промисловий переворот тут, розпочавшись пізніше, ніж у Східній
Україні, проходив повільніше і до початку першої світової війни ще не
завершився. Західний регіон, як і вся Україна на початку XX ст., істотно
відставав від передових країн світу. Це стало результатом насамперед
грабіжницької антиукраїнської політики Австро-Угорської імперії,
наявності багатьох пережитків Середньовіччя, засилля іноземного
капіталу. Без політичної незалежності України не могли повною мірою
зростати нові тенденції в соціальному й економічному розвитку. Він був
типовим для колоніальних імперій.
2. а Рік нар
3. Особливості планування водопостачання
4. эвакуационного обеспечения войск
5. Воздействие ОАО Волгоградский алюминий на состояние окружающей среды и здоровье населения в Волгограде
6. the wether like tody [] ws [] re [] [] is [] were [] weren~t [q]3-1- Wht is nme Peter
7. Понятие недвижимости и особенности правового режима недвижимости в законодательстве Российской Федерации
8. Тема 1 Работа с датами- 1
9. Чрезвычайные ситуации экологического характера
10. Разнообразие схемных решений оптических приемников относится ко всему фотоприемному устройству в то врем
11. Курсовая работа- Методика аудиторской проверки
12. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук
13. Second tems my slightly chnge the priorities within the temline but NOT the generl philosophy.
14. западе с Киргизией на севере с Китаем на востоке с Афганистаном на юге
15. Российский государственный профессиональнопедагогический университет Институт психологии Кафедра п
16. Составить и рассчитать по формулам в MS EXCEL ведомость начисления заработной платы содержащую столбцы
17. Риск ~ это- все предпосылки могущие негативно повлиять на достижение стратегических целей в течение стро
18. Лабораторная работа 3 Измерение времени реверберации
19. О судебном приговоре от 29апреля 1996г.html
20. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Одеса.html