У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

і. Найбільша цінність суспільства ~ людина

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 28.4.2025

На сучасному етапі розвитку освіти набула актуальності проблема здоров’язберігаючих умов у освітньому середовищі. Найбільша цінність суспільства – людина. Протягом всього життя людина знаходиться під постійною дією широкого спектру чинників навколишнього середовища (біологічних, соціально-економічних, природно-кліматичних та ін.), що безпосередньо впливають на її життєдіяльність, здоров'я і тривалість життя. За останнє десятиліття ці чинники все частіше носять негативний характер, що призводить до високого відсотка відхилень різної тяжкості у здоров'ї молодих людей. Наприклад, школа приймає 20-25% хворих дітей, а випускає – 70%; до вищих навчальних закладів вступає 70% хворих молодих людей, а по закінченню відсоток хворих досягає 90%. Проблема першочергової ваги здоров'я сучасної людини обумовлює необхідність включення молоді у вирішення питань, пов'язаних із зміцненням і збереженням здоров'я, незалежно від її професійного вибору [3]. На жаль, молоді люди не дотримуються принципів здорового способу життя, не приймають відповідних заходів для підтримки і зміцнення свого здоров'я, байдуже відносяться до фізичної культури і спорту [4].

Цей факт вимагає дій, спрямованих на популяризацію ідей здорового способу життя, на підготовку висококваліфікованих фахівців у галузі фізичної культури, оздоровчих технологій, які не тільки володіють знаннями, принципами, методам і умов здровя’збереження, але і таких, які можуть впроваджувати в життя ці знання й уміння протягом всієї подальшої професійної діяльності. У зв’язку з цим, все більш актуальним стає питання пошуку ефективних здоров’язберігаючих технологій, а також формування організаційно-педагогічних умов здоров’язбереження в підготовці майбутнього педагога. Теоретичні основи здровя’збереження, пошук ефективних засобів, способів і методів оздоровлення організму людини займали не останнє місце ще в античній педагогіці і в педагогіці всіх подальших епох. У цілому поняття «здровя’збереження» в педагогічній науці почало використовуватися з 90-х років ХХ століття і відображало специфіку відносин до збереження здоров'я, що вчаться через особливості організації навчально-виховного процесу в різні періоди: «берегти здоров'я» – «не перевантажувати» –«турбота про здоров'я» – «зміцнення здоров'я» – «охорона здоров'я» – «валеологія» – «здровя’збереження»[1].

Відзначимо, що в роботах багатьох педагогів-класиків (В.Бехтерева, Я.Коменського, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського, Г.Песталоцці та ін.), як і в роботах сучасних вчених, формування культури здоров’я учнівської молоді, студентів і взагалі громадян різних груп населення досліджували: В. Горащук, С.Кириленко, В.Климова, Г.Кривошеєва, В.Скумін,Л.Сущенко, Л.Татарнікова, Л.Хижняк, А.Нагорна та ін.; «здоров'язберігаючі технології» були предметом дослідження Т.Бичкової, М.Безруких, О.Бутакової, Є.Пужаєвої, М.Смирнова, І.Соколової, В.Сонькіна, І.Чупахи та ін.; сутнісні характеристики культури здоров’язбереження розглядали: М.Безруких, С.Гримблат, В.Зайцев, С.Крамський, М.Колеснікова, А.Севрук та ін. Важлива увага приділяється проблемі забезпечення формування і збереження здоровя дитини, вирішення якої лежить в спеціальній побудові навчально-виховного процесу [2]. Аналіз філософської, психологічної, педагогічної, соціологічної, культурологічної, медичної, валеологічної літератури дає підставу стверджувати, що зазначена проблема недостатньо вивчена з точки зору педагогічної системи формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців, не в повній мірі вона теоретично обґрунтована та практично забезпечена. Під світоглядною орієнтацією ми розуміємо спрямованість особистості зі сформованим світосприйняттям на діяльність, яка є засобом відчуття себе у світі, стрижнем, що визначає специфічну сутність людини як основного елемента соціальної системи. Проте вищезазначені дослідження не вичерпують усіх питань щодо проблеми здоров’язбереження в підготовці майбутнього вчителя. Питання здоров’язбереження все частіше стає предметом дослідження молодих вчених. Не дивлячись на такий давній інтерес до зазначеної проблеми, термін «здоров’язбереження» не має однозначного трактування, і тим більше не визначені організаційно-педагогічні умови для впровадження його принципів в систему підготовки майбутнього педагога. Зусилля, що додаються вищими освітніми закладами у напрямі здоров’язбереження майбутніх вчителів недостатньо ефективні, про що свідчать: зниження рівня рухової активності студентів, відсутність прагнення до здорового способу життя, наявність недостатньої інноваційної діяльності у сфері фізкультурно-оздоровчих занять, відсутність необхідного формування ціннісних орієнтацій у студентів в галузі здоров’язбереження.

Сучасний заклад освіти виховує людину майбутнього. Головне завдання в тому, щоб адаптувати дитину до суспільних негараздів, беззаконня, бездуховності. Необхідно створити такі умови, які допоможуть особистості осмислити власне життя, усвідомити цінність здоров’я, що є необхідною умовою для майбутнього вирішення щоденних життєвих задач та проблем. Не є новою думка, що ні краса, ні розум нічого не варті без здоров’я. І якщо ми прагнемо стати Європейською державою, то маємо перш за все подбати про здорове покоління.

Зараз зусилля системи освіти концентруються на тому, щоб зменшити негативний вплив школи на здоров'я учнів і вчителів. Це, перш за все, створення комфортного безпечного освітнього середовища та впровадження здоров'язберігаючих технологій у навчальний процес [6]. 

Проаналізувавши державний стандарт початкової освіти та навчальні програми, нами було відмічено, що недостатня увага приділяється підготовці майбутніх вчителів до оволодіння здоров’язберігаючими технологіями. У змісті цих нормативних документів відсутнє таке поняття взагалі. Хоча знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Педагоги у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище. Вивчення та аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що проблеми збереження та формування здоров’я дітей і молоді постійно перебувають у центрі уваги науковців, а саме: формування культури здоров’я учасників педагогічного процесу(О.Мельник, Н.Денисенко, О.Аксьонова); збереження здоров’я, формування здорового способу життя дітей та підлітків (Е. Вільчковський, Г.Власюк, І.Петренко), які розглядали питання формування здорового способу життя засобами фізичної культури; (Г.Голобородько, О.Дубогай, С.Свириденко) досліджують цю проблему з точки зору вікових особливостей. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях А.Здравомислова, І.Смирнова, Л.Сущенко та ін.; проблему суб’єкт-суб’єктного, особистісно зорієнтованого підходу до виховання висвітлено в роботах І.Беха, М.Левківського, А.Маслоу, В.Постового, С.Рубінштейна, К.Чорної та ін; формування здорового способу життя засобами фізичного виховання досліджували В.Ареф’єв, Г.Арзютов, О.Артюшенко, О.Вацеба, Л.Волков, М.Герцик, Л.Гурман, В.Дробинський, О.Дубогай, С.Закопайло, М.Зубалій, Є.Столітенко, Б.Шиян та інші. Аналіз досліджень з проблеми формування здоров’язберігаючого освітнього середовища через реалізацію здоров’язберігаючих освітніх технологій в навчально-виховному процесі (Л.Антонова, І.Борисова, Ю.Науменко, А.Севрук, Е.Вайнер, Н.Смірнов, В.Сонькін, В.Серіков, Л.Вашлаєва, О.Петров, Т.Паніна  та інші ) свідчить про спроби вчених переглянути загальні підходи до формування здоров’язберігаючого освітнього середовища, з’ясувати новий зміст, форми, методи реалізації даної проблеми в умовах сучасної ситуації в освітній сфері. Змінити ситуацію спроможна здоров'язберігаюча та здоров'яформуюча педагогіка, в основі якої — технології, які вводять дитину, учня, його батьків, педагогів у соціально-освітній простір без утрат для їхнього здоров'я, підвищуючи мотивацію на його формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення й передачу наступним поколінням. Виклад основного матеріалу. Вивчаючи поняття здоров’язберігаючих технологій, розглянемо зміст таких термінів як «технологія» і «здоров’язберігаюча технологія». Поняття «технологія» у педагогіку прийшло з виробництва, де визначається як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню послідовність. Технологія виступає як алгоритм, за допомогою якого отримується запланований результат. «Технологія» – це сукупність операцій, які виконуються обумовленим способом і в певній послідовності, з яких складається процес [2]. Технологія — це, насамперед, системний метод створення, застосування знань з урахуванням технологічних та людських ресурсів та їхнього взаємовпливу, що має на меті оптимізувати форми освіти (ЮНЕСКО). За визначенням В.Серікова, технологія в будь-якій сфері – це діяльність, що в максимальній мірі відображає об'єктивні закони даної сфери, побудована відповідно до логіки розвитку цієї сфери і забезпечує найбільшу для даних умов відповідність результату діяльності заздалегідь поставленим цілям. Будь-яка педагогічна технологія має відповідати основним критеріям: концептуальності, системності, керованості, ефективності, відтворюваності. Серед загальної класифікації освітніх технологій (технології управлінської діяльності, організації навчального процесу, виховної роботи тощо) відокремилася нова група —здоров'язберігаючі технології [4].Поняття ― здоров’язберігаючі технології об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти: сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); повноцінний та раціонально організований руховий режим. Під здоров’язбережувальною освітньою технологією О.Петров розуміє систему, що створює максимально можливі умови для збереження, зміцнення і розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, особистісного і фізичного здоров’я усіх суб’єктів освіти (студентів, педагогів та ін). До цієї системи входить:

1. Використання даних моніторингу стану здоров’я студентів, що проводяться медичними працівниками, і власних спостережень у процесі реалізації освітньої технології, її корекція у відповідності з існуючими даними.

2. Урахування особливостей вікового розвитку студентів і розробка освітньої стратегії, що відповідає особливостям пам’яті, мислення, працездатності, активності і т.д.

3. Створення сприятливого емоційно-психологічного клімату у процесі реалізації технології.

4. Використання різноманітних видів здоров’язберігаючої діяльності студентів, що спрямована на збереження і підвищення резервів здоров’я, працездатності [3].

Здоров’яформуючі освітні технології, за визначенням Н.Смірнова, – це все ті ж психолого-педагогічні технології, програми, методи, які направлені на виховання в учнів культури здоров'я, особових якостей, що сприяють його збереженню і зміцненню, формування уявлення про здоров'я як цінність, мотивацію на ведення здорового способу життя [5, 67]. За визначенням Н.Смірнова, здоров’язберігаючі технології – це комплексна, побудована на єдиній методологічній основі система організаційних та психолого-педагогічних прийомів, методів, технологій, спрямованих на збереження, охорону та укріплення здоров’я учнів, формування в них культури здоров’я, а також на піклування про здоров’я педагогів [5, 67]. Отже, науковці вважають, що поняття «здоров’язберігаюча і здоров’яформуюча» можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. Здоров’язберігаючі технології можна розглядати як один із найактуальніших освітніх підходів та як сукупність прийомів, форм і методів організації навчання без шкоди для здоров’я учнів, а також як якісну характеристику будь-якої педагогічної технології за критерієм її дії на здоров’я суб’єктів освіти [5].Технології навчання здоров'ю — це гігієнічне навчання, набуття життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Такі технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти [4].Мета усіх здоров'язберігаючих технологій — сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отриманні знання у повсякденному житті [4]. Досягнення цієї мети можливе тільки при комплексній, методичній і узгодженій роботі педагогів, лікарів, психологів, соціологів і батьків [6 ]. Аналіз здоров'язберігаючої діяльності освітніх закладів свідчить, що існуючі технології реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності:

  1.  створення умов для зміцнення здоров'я школярів та їхнього гармонійного розвитку;
  2.  організація навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного та фізіологічного впливу на організм учня;
  3.  розробка і реалізація навчальних програм з формування культури здоров'я і профілактики шкідливих звичок;
  4.  корекція порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих і медичних заходів;
  5.  медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного і психічного розвитку школярів;
  6.  функціонування служби психологічної допомоги вчителям і учням щодо подолання стресів, тривожності;
  7.  гуманного підходу до кожного учня, формування доброзичливих і справедливих відносин у колективі;
  8.  контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу, нормування навчального навантаження і профілактика стомлюваності учнів;
  9.  організація збалансованого харчування учнів у школі [4].

На думку Є.Совєтової для впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес важливим є реалізація наступних умов:

  1.  підвищення кваліфікації з питань здоров'я, здоров'язберігаючих технологій (курси, окремі семінари, самоосвіта);
  2.  аналіз педагогом свого методичного арсеналу на предмет відповідності принципам здоров'язберігаючої педагогіки;
  3.  врахування природних біоритмів, індивідуальних особливостей учнів при організації навчального процесу;
  4.  забезпечення оптимального співвідношення між фізичним та інформаційним обсягом уроку без інформаційного перенавантаження;
  5.  обґрунтоване планування, з точки зору збереження здоров'я, кількості та видів методів навчання, частоту та чергування різних видів навчальної діяльності з урахуванням своєчасного спостереження початку фаз неповної компенсації, сталого зниження працездатності учнів;
  6.  забезпечення оперативного прямого та зворотного зв'язку в управлінні навчальним процесом: психологічний вплив на учня, передача інформації, уміння стимулювати мотивацію школярів;
  7.  включення елементів здоров'язберігаючої педагогіки у зміст уроку;
  8.  використання з максимальною можливістю методів активного навчання;
  9.  стимулювання учнів до продуктивної тематичної комунікації та творчості;
  10.  дотримання санітарно-гігієнічних вимог до організації та проведення уроку, проведення фізкультхвилинок та пауз загального і спеціального впливу;
  11.  широкий обмін новою інформацією між учасниками навчального процесу;
  12.  співпереживання в радості пізнання;
  13.  співучасть у вирішенні проблемних питань і пізнавальних завдань;
  14.  формування екологічного простору, який пов'язаний з дією всієї сукупності чинників середовища, що впливають у школі на учнів і педагогів;
  15.  урахування психолого-педагогічних чинників, що включають емоційно-психологічний клімат в школі, стилі взаємин і поведінки учасників освітнього процесу, здоров'язберігаючу організацію навчального процесу: використання здоров'язберігаючих освітніх технологій;
  16.  позаурочна виховна робота: естетичне, духовне і фізичне виховання учнів. 

У сукупності основних елементів здоров’язберігаючих технологій відзначають три складові: інформаційну, що відображає зміст і принципи; інструментальну, що включає матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення; cоціальну, що включає компетентність і готовність викладацького і навчально-допоміжного персоналу до реалізації здоров’язберігаючої технології. Головними напрямками здоров’язберігаючої діяльності вищих освітніх установ є: раціональна організація навчального процесу відповідно до санітарних норм та гігієнічних вимог; проведення щорічної диспансеризації студентів; раціональна організація рухової активності студентів, що включає передбачені програмою заняття з фізичного виховання, динамічні зміни та активні паузи в режимі дня, а також спортивно-масову роботу; організація раціонального харчування студентів; система роботи з формування цінності здоров’я та здорового способу життя; створення служби психологічної підтримки студентів; організація долікарського виявлення факторів і груп ризику по девіантній поведінці, в тому числі споживанню психоактивних речовин серед студентів (популяційний скринінг та моніторинг) із застосуванням медико-технічних технологій [1].В психолого-педагогічній літературі існують різні підходи щодо трактування поняття здоров'язберігаючі технології. Важливим елементом здоров’язберігаючих освітніх технологій є здоров’язберігаючий урок – форма організації навчання, яка забезпечує дитині та вчителеві збереження та підвищення запасу їхніх життєвих сил від початку до кінця уроку. Здоров’язберігаючий урок включає такі компоненти:

  1.  відповідне розташування дітей у класі – по периметру уздовж стін чи півколом, що даєзмогу відчувати себе в колектив та творчому взаємозв’язку, єдності спілкування та діяльності.
  2.  позитивне емоційне налаштовування, яке знімає напругу, що могла з’явитисяраніше і виступає організаційним моментом, і настановою на урок чи тему. Це можереалізовуватися, наприклад, через привітання в парах, групах, у колі.
  3.  активне міжособистісне спілкування, ситуації прощання та взаємовдячності, якіорганізуються як привітання.

Головна вимога до здоров’язберігаючого уроку – не менше 50% часу уроку діти повинні знаходитися у стані рухової активності (паузи здоров’я, рухові дидактичні ігри та різноманітні активні дії, пересування дітей у просторі класу, фізкультхвилинки). Важливим компонентом здоров’язберігаючого уроку є робота з усвідомленням, у наслідок чого учні обмислюють своє життя, свою поведінку, стосунки з людьми, засвоюють позитивні думки про здоров’я. Ця робота з усвідомленням забезпечує формування у дітей механізму гармонізації стосунків із самим собою, з іншими, зі світом природи та світом культури.

На сьогодні існує декілька підходів до класифікації здоров’язберігаючих технологій. Найбільш розповсюдженою і використовуваною в вищих освітніх установах є класифікація, що запропонована Н.Смірновим [5]. Серед здоров’язберігаючих технологій, застосовуваних у вищих освітніх установах, автор виділяє кілька груп, в яких використовується різний підхід до охорони здоров’я, а, відповідно, і різні форми роботи. До першої групи відносяться медико-гігієнічні технології. Це спільна діяльність педагогів і медичних працівників. Також до медико-гігієнічних технологій відносяться контроль і допомога в забезпеченні належних гігієнічних умов. Медичний кабінет здійснює проведення щеплень, надання консультативної та невідкладної допомоги, проводить заходи щодо санітарно-гігієнічного освіти студентів і педагогічного складу, організовує профілактичні заходи на передодні епідемій (грипу) і вирішує ряд інших завдань, що відносяться до компетенції медичної служби. До другої групи належать фізкультурно-оздоровчі технології (ФОТ), які спрямовані на фізичний розвиток. Реалізуються вони на заняттях з фізичного виховання і секціях на позаурочних спортивно-оздоровчих заходах. Третю групу складають екологічні здоров’язберігаючі технології (ЕЗТ), які спрямованіна створення екологічно оптимальних умов життя і діяльності людей, гармонійних взаємин з природою. До четвертої групи входять технології забезпечення безпеки життєдіяльності (ТЗБЖ). Їх реалізують архітектори, будівельники (навчальних корпусів), інженерно-технічні служби, фахівці з охорони праці, захисту в надзвичайних ситуаціях, пожежної інспекції тощо. Оскільки збереження здоров’я розглядається при цьому, як збереження життя, вимоги та рекомендації цих фахівців підлягають обов’язковому обліку та інтеграції в загальну систему здоров’язберігаючих технологій. До п’ятої групи відносяться здоров’язберігаючі освітні технології (ЗОТ), які діляться натри підгрупи: а) організаційно-педагогічні (ОПТ), що визначають структуру навчального процесу, сприяють запобіганню стану перевтоми і гіподинамії та інших дезаптаційних станів; б) психолого-педагогічні технології (ППТ), пов’язані з безпосередньою роботою на заняттях з фізичного виховання. Сюди ж входить й психолого-педагогічний супровід всіх елементів освітнього процесу; в) навчально-виховні технології (НВТ), які включають в себе програми з навчання турботі про своє здоров’я та формування культури здоров’я студентів, мотивації їх до ведення здорового способу життя, попередження шкідливих звичок, які передбачають також проведення організаційно-виховної роботи зі студентами після занять.

Висновки. Таким чином, ми приходимо до розуміння пріоритетності проблеми реалізації здоров’язберігаючих освітніх технологій в навчально-виховному процесі як такої, що має визначальний характер для формування здоров’язберігаючого освітнього середовища у покращенні здоров’я школярів. Забезпечення належного методичного супроводу діяльності педагога з реалізації здоров’язберігаючих освітніх технологій сприятиме використанню кожним з них тих програм та методів навчання і виховання, що пристосовані до дитини і формують в неї свідому добровільну мотивацію як до отримання знань та і до збереження власного здоров’я.

Отже, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день погляди багатьох науковців не співпадають та не набувають одноголосної думки стосовно визначення "здоров’язбереження", як і шляхи та умови його впровадження в освітній процес. Особливо гострим це питання є для майбутніх викладачів фізичної культури, яким і належить стати безпосередніми учасниками реалізації ідей пропаганди здорового способу життя і здоров’язбереження в майбутньому. У результаті проведеного аналізу літератури, стає зрозуміло, що визначені основні узагальнені принципи здоров’язберігаючих технологій, відмічена їх виняткова важливість у формуванні здорової нації, проте, немає чітких шляхів, організаційних і педагогічних умов упровадження цих самих технологій в сучасний навчально-педагогічний процес.




1. Проктер энд Гэмбл Дженерал Моторс mericn Tobcco Compny Generl Electric Элеонорой Рузвельт Калвином Кулиджем
2. ТЕМА Навчальнометодичний посібник для студентів заочної форми які навчаються за освітньоквал
3. Царицино - природа и история.html
4. Вооружение подводных лодок.html
5. ВОЛГОГРАДСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ КАМЫШИНСКИЙ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ ИНСТИТУТ ФИЛИАЛ
6. Тема- Создание и форматирование электронных таблиц Цели- приобретение практических навыков создания и ф
7. Контрольная работа По предмету Деньги кредит и банки Вариант 18- Активные операции коммерческих
8. тема жизнеобеспечения страны решающая задачи производства распределения и потребления различных благ и ус
9. ЛАТИНСЬКА МОВА.Підручник.html
10. D Дата и место проведения игр- 10 августа и 17 августа с 11