Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УКРАЇНСЬКА МОВА
за професійним спрямуванням
МОДУЛЬ І
ЗАВДАННЯ ДО ЗАЛІКУ
2. Перекладіть тексти українською мовою (письмово). Запам’ятайте терміни й термінологічні конструкції із цих текстів.
Питання до заліку
Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
Мовна, мовленнєва й комунікативна професійна компетенція.
Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
Професійна сфера юриста як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів.
Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
7. Поняття мовної норми. Типологія мовних норм.
8. Основні орфоепічні норми української мови.
9. Основні орфографічні норми української мови (правила чергування голосних; чергування приголосних у відмінкових формах іменника; подвоєння і подовження приголосних; уживання апострофа; правопис префіксів; уживання м´якого знака, буквосполучень йо, ьо; спрощення в групах приголосних; правопис складних слів, правопис іншомовних слів).
10. Творення чоловічих і жіночих імен по батькові.
11. Поділ іменників на відміни і групи.
12. Запис слов´янських прізвищ українською мовою.
13. Основні правила відмінювання прізвищ.
14. Кличний відмінок в українській мові. Правила оформлення звертання.
ТЕКСТИ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ
Завдання до кожного тексту:
Запам’ятайте переклад термінів і словосполучень, поданих перед текстом.
Перекладіть текст українською мовою.
Прокоментуйте переклад виділених слів і конструкцій.
Текст № 1
социальные условия – соціальні умови
экономические отношения – економічні відносини
предопределять – визначати
жизнедеятельность – життєдіяльність
пахотная земля – орна земля
полезные ископаемые – корисні копалини
географическое положение – географічне розташування
испытывать агрессию – зазнавати агресії
Разнообразие правовых систем обусловлено значительным количеством причин. Множество природных, географических, климатических факторов порождает отличия в социальных условиях жизни разных стран и народов, что определяет, в свою очередь, своеобразие национальных правовых систем. Так, условия правовой жизни островной страны отличаются от условий континентальной страны. И это обусловлено не просто природными или погодными факторами, а прежде всего теми экономическими и социальными отношениями, являющимися следствием этих факторов. Очень важную роль играет источник жизненных ресурсов, который предопределяет жизнедеятельность общества. Богатство или отсутствие пахотных земель, лесов, водных ресурсов, полезных ископаемых, особенности рельефа местности, выгодное или невыгодное географическое положение – всё это обусловливает специфику юридических правил на определённой территории. Уникальность исторического пути, пройденного каждой страной, также предопределяет своеобразие правовых систем. Так, общество, развивающееся без агрессивного влияния соседей, развивается по одним законам, а то, которое испытывает агрессию, – по другим. При этом завоеватели сами могут перенять способ жизни и право покорённых народов, а могут навязывать свои нормы жизни (Из журнала).
Текст № 2
правоспособность – правоздатність
должность – посада
физическое лицо – фізична особа
вступать в брак – укладати шлюб
наследство – спадщина, спадок
совершать (заключать) сделки – укладати правочини
имущественные права – майнові права
приобретать собственность – набувати власність
заключать договоры – укладати (підписувати) договори
завещание – заповіт
гражданин – громадянин
домовладелец – домовласник
Правоспособность
Правоспособность, как показывает само слово, означает способность иметь права, т.е. быть субъектом права. Не все люди, живущие в государстве, признаются способными иметь права. Иногда эта способность признается не за людьми, т.е. не за физическими лицами, а за так называемыми юридическими лицами (например, за корпорациями, учреждениями). И в римском государстве население разделялось на несколько групп в зависимости от степени правоспособности.
Полную правоспособность римляне обозначали словом caput. В этой правоспособности они различали следующие четыре части: jus conubii означало право всупать в квиритский брак, т.е. брак, который сопровождался особыми юридическими последствиями (например, отеческая власть над детьми, право детей на наследство домовладельца и т.д.). Jus commercii означало право совершать имущественные сделки и обладать имущественными правами, признававшимися в тогдашнем римском праве, например, право приобретать квиритскую собственность, заключать обязательные договоры, использовать для этого формы, признанные римским правом. Jus commercii влечет за собой неизбежно и другое право -actio, т.е. право обращаться в римский суд за защитой своих прав. Обычно с jus commercii соединяется и testamentifactio, т.е. способность делать в форме завещания распоряжения на случай смерти. Jus suffragii et honorum означало политическую правоспособность, первое – активную, т.е. право голоса в народном собрании, второе – пассивную, т.е. право выступать кандидатом на магистратские должности. Кто имел все эти части римской правоспособности, тот был полноправным римским гражданином (Из римского права)
Текст № 3
иск – позов
частное лицо – приватна особа
правоотношение (-я) – правовідносини
ответчик, ответчица – відповідач, відповідачка
истец, истица – позивач, позивачка
исковое требование – позовна вимога
судопроизводство – судочинство
предписания закона – вимоги закону
судебная власть – судова влада
процессуальное средство – процесуальний засіб
Иски (І)
Требование по поводу защиты своего права в римской юстиции должно было носить определенную и завершенную (по своему содержанию) форму конкретного иска. Особенность всей системы римского права состояла в том, что иск сочетал в себе и процессуальное средство, при помощи которого реализовывалась защита права частного лица, и материальное содержание права: одно было невозможно без другого. Восстановить свое право в отношении той или другой вещи, участия в том или другом правоотношении, согласно римской традиции, значило заявить точную претензию, вполне самостоятельную по содержанию, об ограждении тех или иных действий со стороны ответчика либо, напротив, о совершении в пользу истца конкретного действия.
Формулирование искового требования было весьма важным пунктом римского судопроизводства в области частного права. Истец должен был выразить свое требование, точно соблюдая предписания закона по конкретному поводу. Если же содержание требования не было прямо предусмотрено законом, то от судебной власти (претора в классическую эпоху) зависело, дать ли право на иск по предъявляемому поводу или отказать в нем (Из римского права).
Текст № 4
вещный иск – речовий позов
направленность иска – спрямованість позову
обоснование иска – обґрунтування позову
восстановление прав – відновлення прав
оказаться причастным – виявитися причетним
преступное посягательство – злочинне посягання
отклонение иска – відхилення позову
объем требований – обсяг вимог
заявленный иск – заявлений позов
посягательство на жизнь – замах на життя
Иски (ІІ)
По своей правовой направленности иски могли быть личные и вещные. Личный иск имел своим адресатом только вполне определенное лицо, которое своими предыдущими действиями уже вступило в правоотношения с истцом. Вещный иск – это было требование по поводу защиты прав в отношении какой-то вещи. Направленность иска предопределяла, что будет обосновываться и, напротив, исключаться из обоснования в ходе процесса.
По своему характеру иски могли быть определенными и неопределенными. Определенный иск был требованием по поводу какой-то вещи или какого-то права к однозначно установленному ответчику (например, к известному лицу, присвоившему вещь). Неопределенным было общее требование о восстановлении своих прав на вещь и адресовалось всякому, кто своими действиями оказывался причастным к посягательству.
По обусловленности своего содержания правом иски подразделялись на иски строгого права и иски доброй совести. Различие было формальным и касалось только классического римского права. Первые должны быть заявлены в точном соответствии с предписаниями закона. Вторые предъявлялись на основе конкретного предписания высшей судебной власти, главным образом при помощи аналогии, и не были связаны формальными обстоятельствами.
Всего можно выделить 30 типов исковых требований, признававшихся римским правом, в зависимости от направленности, объёма, способа выполнения заявленных требований и др. (Из римского права)
Рекомендована література
Базова:
Основний підручник: Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням./ С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К. : Алерта, 2012. – 696 с.
Токарська А.С. Українська мова фахового спрямування для юристів: Підруч. – К.: Знання, 2008. – 413 с.
Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів [уклад. С.Я. Єрмоленко та ін.]. – К.: Довіра, 1998. – 783с.
Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення = Русско-украинский словарь деловой речи / С.В. Шевчук. – К. : Вища школа, 2008. – 487 с.
Сучасний російсько-український, українсько-російський словник [уклад. Н.Г. Зубков]. – Х.: Веста: Ранок, 2003. – 720с.
Допоміжна (І):
1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник / Ф.С. Бачевич. – К.:ВЦ «Академія»,2004. – 344с.
2. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: Навч. посіб. / Г.Й. Волкотруб. – К.: МАУП, 2002. – 208с.
3. Загнітко А. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник / А. Загнітко. – Донецьк. – ДонНУ, 2006. – 289с.
Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник / М.Г. Зубков. – К.: ВД «Школа», 2004. – 496с.
Коваль А.П. Ділове спілкування / А.П. Коваль. – К.: Либідь, 1992. – 280с.
Мацько Л.І. Культура української фахової мови: Навч. посіб. / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360с.
Погиба Л.Г. Українська мова фахового спрямування. Підручник / Л. Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко. – К. : Кондор-Видавництво, 2012. – 350 с.
Філіпенко А.Ф. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник / А.Ф. Філіпенко. – К.: Академвидав, 2004. – 208с.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посіб. / С.В. Шевчук. – Літера ЛТД, 2002. – 480с.
Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / [М.Д.Гінзбург, І.О. Требульова, С.Д. Левіна, І.М. Корніловська / за ред. М. Д. Гінзбурга]. – Харків: Торсінг, 2003. – 592с.
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т укр. мови. – К.: Наук. думка, 2008. – 288с.
Допоміжна (ІІ):
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич. – Львів: Світ, 1990. – 232с.
Козачук Г.О. Українська мова. Практикум / Г.О. Козачук. – К.: Вища школа, 1991. – 391с.
Кравченко Г.В. Українська мова: національний світогляд у мовознавчому аспекті / Г.В. Кравченко, Н.П. Шаповалова. – Донецьк: ДонНУ, 2008. – 143с.
Культура української мови: Довідник / [С.Я. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ленець та ін.]. – К.: Либідь, 1990. – 304с.
Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посіб. / О.Пономарів. – [3-тє вид., стереотип.]. – К.: Либідь, 2008. – 240 с.
Мацько Л.І. Стилістика української мови : Підручник / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003 . – 462 с.
Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях: Довідник / В.В. Лобода, Л.П. Скуратівський. – К.: Вища школа, 1993. – 239 с.
Мозговий В.І. Ділова мова у таблицях / В.І. Мозговий, Л.П. Семенова, Л.К. Лазарева. – Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. – 106 с.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навчальний посібник / Я. Радевич-Винницький. – К. : Знання, 2006. – 291 с.
Посібник з теорії і практики ділової української мови / Укладач: Антонюк Т. М. – Чернівці : 2000. – 57 с.
Шевелєва Л.А. Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі / Л.А. Шевелєва. – Харків : Світ дитинства, 1996. – 56 с.
Шевчук С.В. Службове листування. Довідник / С.В. Шевчук. – К. : ЛІТЕРА, 1999. – 108 с.
Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К. : Освіта, 2008 – 254 с.
Словники:
Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253 тис. слів [уклад. В. Бусел та ін.]. – К.: Ірпінь; ВТФ «Перун», 2003. – 888с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. В. Бусел ]. – К.: Ірпінь; ВТФ «Перун», 2001. – 1440с.
3. Гринчишин Д.Г. Словник паронімів української мови / Д.Г. Гринчишин, О.А. Сербенська. – К. : Рад. шк., 1986. – 222 с.
4. Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів / Й.О. Пустовіт. – К. : Довіра, 2000. – 635с.
5. Скрипник Л.Г. Власні імена людей: словник-довідник / Л.Г.Скрипник, Н.П.Дзятківська. – К.: Наук. думка, 1996. – 335 с.
6. Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута]. – К.: Наук. думка, 2000. – 680с.
7. Словник українських імен [уклад. І.І. Трійняк]. – К.: Довіра, 2005. – 509с.