Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
55. Порядок розрахунку вентиляції
Вентиляція ― процес повітрообміну у виробничих приміщеннях, який забезпечує нормовані значення параметрів мікроклімату та чистоту повітря.
Системи вентиляції можна умовно класифікувати за такими основними ознаками:
Розрахунок вентиляції, а саме – обсягу повітря на вентиляцію, характеризується поняттям кратність повітрообміну (N), яка обчислюється за формулою:
N = L/Vп, годˉ¹
Для сталого процесу загально обмінної вентиляції та виділення у приміщення тих чи інших шкідливостей, необхідна кількість повітря L (м³/год) обчислюється за формулами:
При поглинанні надлишкового тепла:
L=
де Q – кількість надлишкового тепла (Вт); С – питома теплоємність повітря, С = 1 кДж/кг*К; tв – температура повітря, що вилучають, °С; tпов – температура припливного повітря, °С; γ – щільність повітря при даній температурі за н.у. (γ = 1,2 кг/м³)
Визначаємо кількість надлишкового тепла:
а) від тепловіддаючої поверхні
Q1 = F(tп – tн)*(άк – άн), Вт
де άк – коефіцієнт тепловіддачі конвенцією, Вт/м²*К; άн – коефіцієнт тепловіддачі, променевимірювання, Вт/м²*К
Загальний коефіцієнт тепловіддачі визначається за формулою:
ά = (9,3 + 0,06 * tп)*1,16
б) Визначаємо кількість виділеного тепла від маси нагрітої продукції, яка визначається за формулою:
Q2 = М* См*( tм – tприм)/β, Вт
М – маса нагрітої продукції, кг; См – питома теплоємність нагрітої маси, Вт*с/кг*год; tм – температура маси за фактичним заміром, °С; tприм – температура в приміщенні, °С; β – нерівномірність застигання маси (β = 1,4)
Визначаємо кількість вилученого тепла від працюючих електродвигунів за формулою:
Q3 = Ре*1000*(1 – η), Вт
Ре – загальна встановлена потужність електродвигунів, кВт η – ККД електродвигунів (η = 0,58)
Знаходимо загальну кількість надлишкового тепла, що вилучають:
Q = Q1 + Q2 + Q3
При забиранні надлишкової пароподібної вологи:
L=
γ – густина повітря при даній температурі, за нормальних умов γ=1,2 кг/м³; dвод – кількість водяної пари у повітрі, видаленої з приміщення, г/м³; dпс – кількість водяної пари у повітрі, яке поступає у приміщення, г/м³;
Кількість вологи, яка випаровується з поверхні F, розраховується за формулою:
Wнад = F*n*(λ+0,0174*V)*(P1–Р2), кг/год
де F – площа поверхні випаровування води, м²; n – кількість одиниць обладнання з відкритою поверхнею випаровування (n=1); λ – фактор гравітації рухливості навколишнього середовища; V – швидкість руху повітря над витоком випаровування м/с; P1 тиск водяної пари в навколишньому середовищі повітря, мм.рт.ст.; P2 – тиск водяної пари, насиченої повітрям приміщення, мм.рт.ст.
При розбавленні свіжим повітрям шкідливих газів, парів та пилу:
L = W*10/( Кгдк – Кутрим.шк.реч.)
Визначаємо кількість газів, пилу або пари, яка виділяється з апаратури в приміщення цеху за годину за формулою:
W = (Р – Ро)* Vап *η* Кз * ρ/(100* Р0 *τ), кг/год
де Р – робочий тиск в апараті, кг/м²; Р0 – 0,1*10 кг/м² – тиск в приміщенні (цех); Vап – об’єм всієї апаратури і трубопроводів в цеху м³; τ – час, на протязі якого є витік газу, пилу, пари; Кз – коефіцієнт запасу; ρ – щільність пари, пилу, газів, які витікають з апаратури, кг/м³.
56. Правила безпеки на вашому робочому місці
Правила безпеки на робочому місці визначаються в залежності від виду, важкості, умов виконання роботи. На виробництві, перед початком роботи, працівник обов’язково повинен пройти вхідний (проводить інженер з охорони праці), первинний (проводить майстер з кожним робітником, знайомить з обладнанням технологічного процесу), повторний (проводить майстер не пізніше 6 місяців), позаплановий (при зміні правил з ОП, технол.процесу) та поточний (перед оформленням наряду-допуску) інструктажі з техніки безпеки.
В даний час ми є студентами і наше робоче місце обладнане електроприладами: настільна лампа, комп’ютер (ноутбук). Тому при роботі з цими приладами повинні бути дотримані правила електробезпеки, а саме слідкувати за справністю приладів, за достатньою ізоляцією струмопровідних частин.
Для зниження рівня електризації і підвищення провідності діелектричних покриттів підлоги, столів, стільців, обладнання слід підтримувати відносну вологість на рівні максимально допустимого значення, вказаного в технічній документації. Якщо висока вологість негативно впливає на якість приладів, то рекомендується застосовувати місцеве зволоження або створювати тимчасові або постійні поверхневі плівки на діелектричних покриттях з питомим опором меншим 105 Ом-м. Крім того, слід фарбувати різні поверхні в приміщеннях, де існує небезпека статичної електрики, електропровідними фарбами, лаками та емалями.
Ефективними способами підвищення провідності діелектричних поверхонь є застосування антистатичних матеріалів, які вводяться в об'єм діелектрика, обробка матеріалів поверхнево-активними речовинами, формування діелектричних покриттів заземленими сітками.
Для зниження електростатичної небезпеки в приміщеннях застосовують провідні килимки і провідні покриття на меблях, виготовлені з просякнутого вуглецем пластика або антистатичного матеріалу. Ці покриття звичайно заземлюються за допомогою заземлювальних шин, які прокладаються під покриттям, не допускається забруднення провідних покриттів речовинами, які підвищують їх опір.
57. Правила безпеки при роботі з шкідливими речовинами
Робітники, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин, зобов'язані дотримуватись правил техніки безпеки:
та слідкувати за дотриманням наступних вимог:
Засоби індивідуального захисту застосовуються в тих випадках, коли безпека вже не залежить від конструкції устаткування, організації виробничих процесів, архітектурно-планувальних рішень і засобів коллективного захисту.
Ізолювальні костюми використовують при виконанні робіт, пов'язаних зі вмістом в атмосфері шкідливих для здоров'я людини речовин. Костюми складаються із захисної оболонки, системи вентиляції підкостюмного простору і системи аварійного постачання повітрям.
Спецодяг залежно від захисних властивостей буває загального призначення, вологозахисним, захисним від впливу радіоактивних забруднень і рентгенівських випромінювань, кислотно- і лугозахисним, нафтомаслозахисним, пилозахисним, захисним від органічних розчинників і від токсичних речовин.
Незалежно від призначення спецодяг має захищати тіло людини від виробничих шкідливих чинників, не перешкоджати нормальній терморегуляції організму, бути зручним, не обмежувати рухів і добре відчищатися від забруднень.
Спецвзуття підрозділяється на такі види: загального призначення, вологозахисне, кислолугозахисне, нафтостійке, спецвзуття для працівників у димних цехах та ін. Спецвзуття може бути шкіряним, гумовим і валяним.
Засоби індивідуального захисту органів дихання за принципом дії поділяють на фільтрувальні й ізолювальні.
Фільтрувальні засоби захисту забезпечують очищення вдихуваного повітря при обмеженому вмісті в ньому шкідливих речовин. У цих пристроях зовнішнє повітря очищається від шкідливих домішок і потім надходить до органів дихання.
Ізолювальні засоби захисту забезпечують подачу повітря до органів дихання з чистої зони.
За призначенням засоби захисту органів дихання бувають протигазові, протипилові і газопилозахисні.
Ізолювальні засоби за конструкцією поділяються на шлангові й автономні.
У виробничих приміщеннях з агресивними середовищами використовують для захисту голови вінілопластикові каски. Для захисту від бризок розплавленого металу - повстяні капелюхи, від бризків води - капелюхи з прогумованої тканини.
Засоби захисту рук мають велике значення для профілактики професійних дерматозів і травм. Залежно від характеру виробничих шкідливих чинників, засоби захисту рук розрізняють за призначенням: для захисту від дії кислот, лугів, солей, розчинників, токсичних речовин, які фарбують шкіру та ін. Виготовляють рукавиці й рукавички з льону, бавовняних, вовняних тканин, шкіри, гуми, полімерних матеріалів.
Для захисту шкіри робітників, особливо при виконанні операцій, що потребують великої чутливості пальців, а також з клейовими композиціями, фарбами тощо часто використовують пасти і мазі. До паст і мазей висувають наступні вимоги: вони мають не роз'ятрювати і сенсибілізувати шкіру, легко наноситися, не стягувати шкіру; зберігатися на шкірі в процесі роботи і легко зніматися зі шкіри після її закінчення.
За призначенням пасти і мазі поділяють на три групи: гідрофільні - для захисту від жирів, олій, нафтопродуктів, розчинників, різних органічних речовин; гідрофобні - для захисту від води і водяних розчинів різних речовин; мийні речовини й очисники шкіри.
Для захисту очей застосовують захисні окуляри, щитки і маски.
58. Прилади безпеки на Вашому (хлібопекарному) виробництві
Для запобігання підвищення тиску вище допустимого в посудинах, апаратах та трубопроводах встановлюють пружинні або важільно-вантажні запобіжні клапани. Вони автоматично відкриваються при підвищенні тиску вище значення, що задається (регулюється) гвинтом стиснення пружини або вантажем, який встановлюється на важіль клапана.
Кожну посудину і самостійну порожнину з різним тиском необхідно опоряджувати манометрами — приладами для вимірювання тиску. Манометри повинні мати клас точності не нижче 2,5 — при робочому тиску посудини до 2,5 МПа; 1,5 — при робочому тиску посудини понад 2,5 МПа.
Для швидкого визначення вмісту трубопроводів, а отже, і дотримання працівниками відповідних вимог безпеки при наближенні до них, встановлено десять груп речовин і відповідне розпізнавальне пофарбування трубопроводів, якими вони транспортуються: перша — вода (зелений), друга — пара (червоний), третя — повітря (синій), четверта і п'ята — горючі та негорючі гази, включаючи скраплені (жовтий), шоста — кислоти (оранжевий), сьома — луги (фіолетовий), восьма і дев'ята — горючі і негорючі рідини (коричневий), і нульова — інші речовини (сірий).
Для того, щоб виділити, вид небезпеки на трубопроводи наносять сигнальні кольорові кільця: червоні — для легкозаймистих, вибухо- і вогненебезпечних речовин; жовті — для шкідливих і небезпечних речовин (отруйні, токсичні, радіоактивні); зелені — для безпечних і нейтральних речовин.
59. Проведіть аналіз характерних травм на виробництві
Травматизм на виробництві обумовлений не дотриманням правил з техніки безпеки або нещасними випадками. В залежності від виду виробництва, обладнання, з яким має справу робітник, умов праці виробничі травми поділяються за факторами: раптові механічні (забої, переломи, рани тощо), фізичні (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічні (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічні (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіновані та інші пошкодження людини у виробничих умовах.
За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1 день) і смертельні. Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами. Залежно від кількості потерпілих, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.
Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає.
Нещасний випадок на виробництві можна кваліфікувати як раптове пошкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків або при обставинах, спеціально зумовлених законом. При цьому не має значення, чи працює робітник на підприємстві постійно, тимчасово або сезонно, є штатним чи позаштатним, працює на основній роботі чи за сумісництвом, оскільки у перерахованих випадках він вступив у трудові відносини з підприємством.
Причини виробничого травматизму класифікують наступним чином:
Технічні причини − залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів.
Організаційні причини – залежать від рівня організації праці на виробництві (незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей).
Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих.
Санітарно-гігієнічні (перевищення (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації).
Найбільш частими конкретними причинами виробничого травматизму на виробничих підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на несправному обладнанні або на обладнанні без засобів захисту; відсутність засобів проти випадкового ураження працівників електричним струмом; відсутність драбин, які б відповідали вимогам правил техніки безпеки; розвантаження і транспортування вантажів без застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.
60. Професійні захворювання та запобігання їх виникнення
Професійне захворювання - патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів. Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.
Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно виробничими захворюваннями – хвороби, які не відрізняються від звичайних хвороб (у працівників, котрі виконують фізичну роботу в незадовільних умовах, часто виникають захворювання, такі як радикуліт, варикозне розширення судин, виразка шлунку та інші. Якщо праця вимагає великого нервово-психічного напруження, то частіше виникають різні неврози і хвороби серцево-судинної системи).
Організаційна робота щодо попередження травматизму та захворювань повинна бути скерована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці.
Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного (виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або переміщенням матеріального тіла. До них відносять огороджувальні пристрої рухомих частин, та огороджувальні пристрої різальних інструментів, пристрої автоматичного контролю та сигналізації, пристрої дистанційного керування призначені для управління технологічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони) та індивідуального захисту (видаються робітникам індивідуально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів – засоби захисту очей, шкіри, вух, органів дихання).
Засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) видаються робітникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти і жирів, для захисту від біологічних факторів.
За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами Держнаглядохоронпраці до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи. Штрафи накладаються керівниками Держнаглядохоронпраці та місцевих органів.