Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
43. Етапи десталінізації.
1 етап: з 1953 – 1956 рр. – Амністія ув’язнених до 5 років, 1955р. засуджені керівники МДБ СРСР, які сфабрикували Ленінградську справу, учасники реабілітовані.
2 етап: з 1956 – 1961 рр. – 10 з’їзд КПРС. Реабілітація керівників партії та держави, воєначальники, письменники. Реабілітовані жертви репресій 1930 – 1950 років.
3 етап: з 1961 – 1964 рр. – На 12 з’їзді КПРС прозвучала критика культу особи Сталіна та його помічників: Молотов, Каганович, Ворошилов. Поховання вождя на Червоній площі, знесення памятників, Сталіно перейменували в Донецьк. У Москві в 1957 році відбувся 6 Всесвітній фестиваль молоді та студентів, з 1959 року відновили Міжнародний московський кінофестиваль.
44. Прояви “неосталінізму” в роки “застою”.
Неосталінізм – це політика Брежнєва з 1964 – 1982 рр., повернення до культу особи і виправдання імені Сталіна. У 1965 р. у доповіді присвяченій 20 річниці перемозі в Великій вітчизняній війні, Брежнєв відзначив внесок Сталіна у розгром фашизму. На 13 з’їзді КПРС (1966 р.) була здійснена перша спроба офіційної реабілітації Сталіна. Компартії ЧССР, Угорщини, Франції, Італії, Югославії дізнавшись про це, заявили що відкличуть своїх делегатів на знак протесту. Таким чином спроба не була реалізована. Проте почали з’являтися книги та фільми, які показували особливу роль Сталіна в історії. Друга спроба реабілітувати Сталіна відбулася в 1969 році, коли в газеті “Правда” збирались надрукувати статтю, в якій засуджувались рішення 10 та 12 з’їздів КПРС про культ особи Сталіна. В останню хвилину Брежнєв відмовився від публікації і підготовки відповідної постанови ЦК КПРС.
45. Прояви кризи радянської економіки в роки “застою”.
Косигінська реформа (1965 р.) – x раднаргоспів; централізація управління; З’являться фонди культури і відпочинку; самостійність підприємств.
1966 – 1970 рр. – “Золота п’ятирічка”. Найбільший ВВП за все існування СРСР.
У 70 роки – енергетична криза. Різко падає ціна на нафту. СРСР утримувались на рівні за рахунок того що, продавали нафту по заниженій ціні. З’являються “нафто долари”.
Екстенсивний характер розвитку: долгострой і гігантоманія( Байкало – Аморська магістраль)
Екологічні проблеми – забруднення води та повітря.
З’являється товарний дефіцит → стагнація економіки → відставання.
46. Етапи “перебудови”:
1 етап.
На квітневому з’їзді ЦК КПРС, проголошений курс на ↑ соціально - економічного розвитку СРСР. Реформа А.Аганбегяна, основні положення: 1. x зниження темпів економічного зростання(!);
2. х відставання машинобудування, на основі впровадження досягнень НТР.
3. Виробити новий господарський механізм, удосконалити структуру управління господарства.
Перший етап перебудови не відбувся.
2 етап.
Реформа Рижова – Албакіна (1987 – 1989 рр.): надання підприємствам самостійності, переведення їх на самоокупність та самофінансування.
Антиалкогольна кампанія → х 265 тисяч гектарів виноградників → х з товарообігу 89 млрд. карбованців → Карткова система.
3 етап.
1990 – 1991 рр. – спроба до переходу до ринкової економіки. Програма уряду задекларувала поступовий планомірний перехід. Програма Шаталіна – Явлінського (“500 днів” - динамічні темпи переходу до ринкової економіки). Було прийнято компромісний варіант переходу до ринку, за яким уся сутність програми Шаталіна – Явлінського була нівельована. Цей варіант потерпів краху через кілька місяців свого існування.
47. Антидержавний путч в СРСР. Розпад СРСР.
Путч:
Передумови: 17 березня Всесоюзний референдум за збереження СРСР.
20 серпня мали підписати союзний договір.
19 серпня 1991 року – антидержавний путч у Москві.
Організатори: віце президент Т. Ханаєв, голова КДБ В. Крючков, міністр оборони Д. Язов, міністр МВС Б. Пуго.
Наслідки:
- х КПРС;
- заколотники були заарештовані;
- реформа КДБ.
Розпад:
Причини:
- Глибока економічна криза;
- ↑ національної свідомості;
- дискредитація КПРС і централізації влади;
- формування науково – політичної еліти.
8 грудня 1991 року в Біловецькій пущі, представники Білорусії – Шушкевич, України – Кравчук, Росії – Ельцин, підписали договір про припинення існування СРСР, створення СНД.
21 грудня 1991 року в місті Алмати відбулося підписання Декларації 11 держав на підтримку Біловезької угоди(Всі країни крім Грузії та Прибалтики).
48. Етапи деколонізації.
1 етап (1945 – 1955).
Розпочався революціями у В’єтнамі та Індонезії. У 1947 році були створені незалежні уряди в Індії та Пакистані, у 1948 році – у Бірмі, Ізраїлі та Цейлоні. Протягом першого етапу деколонізації виникли 15 суверенних держав із населенням 1,2 мрд.
2 етап ( середина 1950 – кінець 1960 років).
Був більш організованим і планомірним щодо питань про надання незалежності колоніям. Щоб не допустити хаосу в нових державах і зберегти в них свій вплив, колонізатори досить часто йшли на контакт із керівництвом національно – визвольних рухів. У той період незалежність здобули 7 кран Азії, 37 – Північної та Екваторіальної Африки. У 1960 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про надання незалежності колишнім колоніальним країнам. У “Рік Африки” 17 країн одразу стали незалежними.
3 етап ( перша половина 1970 років).
Було ліквідовано залишки колись могутніх колоніальних імперій. У 1975 році отримали незалежність Анголі, Мозамбіку, Сан – Томе і Прінсіпі. До середини 1990 років 11 Південної Африки здобули державний статус. Більшість африканських країн зберегли тісні зв’язки з колишніми метрополіями.
49. Проголошення КНР. Культ особи Мао Цзедуна.
У вересні 1949 року в Пекіні відбулася перша пленарна сесія Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКРК). Вона ухвалила Загальну програму, яка відіграла роль тимчасової конституції КНР. 1 жовтня 1949 року у Пекіні відбулася церемонія проголошення Китайської Народної Республіки.
На сесії НПКРК була обрана Центральна народна урядова рада, головою якої став Мао Цзедун. За взірець свого розвитку компарія Китаю взяла радянську модель. Після смерті Й. Сталіна Мао Цзедун почав претендувати на першу роль у світовому комуністичному русі.
50. Реформи Джавахарлала Неру та Індіри Ганді в Індії.
Економічний курс Джавахарлала Неру передбачав створення державного сектору в промисловості, покликаного зайняти передові позиці. Держава також опікувалася приватним капіталом. Індустріалізація в Індії збіглася з початком НТР у розвинених країнах. У 1955 році почали розвиватися економічні відносини Індії та СРСР.
Курс Індіри Ганді був розрахований на досягнення самостійності, але це відбувалося умовах економічної кризи, тому зовнішній борг Індії лише зростав(!)Прочитай 160 сторінку.
51. Утворення держави Ізраїль.
У 1946 році було винесено на обговорення ООН питання про створення єврейської держави Ізраїль.
29 листопада 1947 року ООН оголосила про утворення на території Палестини двох держав: єврейської ( 56% території ) та арабської ( 43% території ). Місто Єрусалим оголошувалося міжнародною зоною.
14 травня 1948 року проголошена держава Ізраїль.
52. Причини, початок “холодної війни”.
Внутрішні причини:
1. Зростання впливу військовиків на внутрішньо- та зовнішньополітичний курс СРСР і США;
2. Мілітаризація економіки за роки Другої світової війни;
3. Пошук зовнішньополітичного "ворога" як засіб консолідації суспільства.
Зовнішні причини:
1. Перетворення СРСР і США на наддержави та виникнення між ними гострих суперечностей з питань повоєнного устрою світу;
2. Установлення радянської моделі тоталітарного суспільства в країнах Східної Європи та протидія цьому процесу з боку США;
3. Боротьба за сфери впливу між СРСР і США в різних регіонах світу.
«Холодна війна» почалася з публічних заяв. У 1946 році Сталін оголосив про неможливість миру в світі «за умов сучасного капіталістичного розвитку світової економіки». Вінстон Черчилль, прем'єр-міністр Великої Британії, виступив з промовою 5 березня 1946 року у Вестмінстерському коледжі в штаті Міссурі, в присутності президента США Г. Трумена. Черчіль запропонував створити для боротьби з СРСР і комунізму "асоціацію народів, які розмовляють англійською мовою", що володіла б ядерною зброєю та могла б розраховувати на військову перевагу над Радянським Союзом.
Утворення Північно – Атлантичного блоку НАТО в 1949 році, і Організації Варшавського Договору в 1955 році.
53. Курс на розброєння. Періоди розрядки в 70 - 80 роках.
1. У лютому 1972 році президент Р. Ніксон заявив, що у виробництві ядерної зброї між Радянським Союзом та США досягнуто паритету(рівності). Це стало поштовхом до перемовин у результаті яких було підписано "основи взаємовідносин між СРСР і США":
2. Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної й токсичної зброї та їх знищення.
3. У 1974 році СРСР та США підписали Договір про обмеження підземних випробуваннь ядерної зброї.
4. У серпні 1975 року Нарада з безпеки і співробітництва в Європі в м. Хельсінки. Підписання Хельсінкського заключного акту.
5. Розпуск СЕАТО у 1977 році.
6. Договір між США та Радянським Союзом ОСО -2 у 1979 році (не був ратифікований урядом США).
Положення Хельсінського заключного акту:
1. Повага до суверенітету.
2. Незастосування сили чи загрози силою.
3. Непорушність кордонів.
4. Територіальна цілісність держав.
5. Мирне врегулювання суперечок.
6. Невтручання у внутрішні справи.
7. Повага прав людини і основних свобод.
8. Рівність і право народів розпоряджатися власною долею.
9. Співробітництво між державами.
10. Сумлінне виконання зобов’язань з міжнародного права.
54. Завершення "Холодної війни", наслідки.
Причини:
Хроніка завершення холодної війни:
Наслідки:
55. Проблеми "чорного континенту".
Після деколонізації виявилося, що, за незначним винятком, справжня демократія в африканських країнах не прижилася. Авторитарні режими встановились у більшості країн. Підсумки виборів на багатопартійній основі здебільшого фальсифікуються. Майже щороку в Африці відбуваються військові перевороти, які супроводжуються політичним безладдям, кривавими міжетнічними сутичками.У багатьох країнах континенту ще не сформовані нації. Захоплення влади певною етнічною групою або кланом призводить до розгортання репресій проти інших племен. Не вистачає адміністраторів, ділове життя в основному проходить у столицях, а окраїни залишаються занедбаними.
В економічному житті на початку 70-х років країни Африки не витримали конкуренції з Азією та Південною Америкою у виробництві навіть традиційно прибуткових сільськогосподарських культур, таких як какао, кава, арахіс, пальмова олія.
Тропічна Африка залишається найвідсталішим регіоном світу. Намагання лідерів країн зруйнувати традиційні уклади, позбавитися ролі сировинних придатків метрополій призвело до зменшення експорту - єдиного стабільного джерела доходів. Лише ті держави, які зберегли експортний потенціал, залишаються відносно економічно стабільними, зокрема експортери нафти - Нігерія та Габон, міді - Замбія і Демократична Республіка Конго, какао - Кот д’Івуар та Гана, чаю та кави - Кенія.
Новою реальністю постколоніальної Африки став голод. Якщо у 1960 p., до широкої деколонізації, континент сам забезпечував себе продуктами харчування, то в середині 90-х років більше 150 млн африканців вижили лише завдяки гуманітарній допомозі ООН. Свого часу Африка одержала значну фінансову підтримку, але ефективно не використала її через корумпованість існуючих режимів.
56. Ісламський фундаменталізм, проблеми.
Хоча початково фундаменталізм був течією у християнстві, після Іранської революції цей термін стали вживати також щодо радикальних течій в ісламі. Ісламський фундаменталізм має яскраво виражений антизахідний, антиамериканський характер. Ісламський фундаменталізм характеризується поверненням до первинної «чистоти» ісламу, очищенням від нашарувань, що увібрав у себе іслам протягом історії і проголошує відновлення конкретних соціальних і політичних інститутів і норм, що мали місце за часів пророка Мухаммада і перших чотирьох пророків. Головним лозунгом такого ісламського фундаменталізму є «назад – в майбутнє».
57. Досягнення і проблеми в галузях освіти і науки.
Докорінний переворот у продуктивних силах суспільства, коли наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу, отримав назву "Науково-технічна революція". Розгортання НТР спричинило активізацію соціально-економічних процесів у світі. На першому етапі НТР робилися перші кроки до автоматизації виробництва. На другому етапі (1960 роки) автоматизація виробництва стала масовою: широко використовувалися роботи, автоматизовані системи управління виробництвом. На початку 1980 років настав третій етап НТР. Автоматизація та роботизація виробництва досягли такого рівня, що робітник дедалі більше відходив від процесу виготовлення продукції та здійснював лише регулювання та контроль виробничим процесом.
На рубежі ХХ - ХХI ст. розпочинається четвертий етап НТР, пов'язаний із комп'ютеризацією та використанням Інтернету у всіх сферах суспільства. Услід за мікроелектронікою починають стрімко розвиватися біотехнологія, а також технологія створення матеріалів із наперед заданими властивостями.
Проблеми:
Пошук нових енергоносіїв.
58. Література. Лауреати Нобелівської премії.
Основними течіями в літературі другої половини ХХ ст. були реалізм і модернізм. Суспільно-політичне піднесення перших повоєнних років посилило реалістичні традиції в літературі.
Пастернак удостоєний Нобелівської премії за роман "Доктор Живаго".
Популярними авторами, твори яких читали в Радянському Союзі, були В. Пікуль - історичні романи, Ю. Семенов - політичні детективи.
Основоположник французького екзистенціалізму Ж.П. Сартр на початку 1970 років був кумиром певної частини молоді. Збірка "Стіна".
У 1965 році вийшов детектив К. Еміса "Досьє Джеймса Бонда"
59. Мистецтво (реалізм, кубізм, авангардизм, сюрреалізм)
Мистецтво соціального реалізму проявилось у двох основних формах: неореалізм( Захід), соціалістичний реалізм ( країни соціалістичної співдружності).
У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації.
Кубізм — революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо.Кубізм мав бути мистецтвом, котре, за словами Пабло Пікассо, відтворює світ не таким, яким його бачить митець, а таким, яким він його мислить.
Авангардизм - термін на означення так званих «лівих течій» у мистецтві, радикальніших, ніж модернізм.У поезії авангардистські тенденції найяскравіше проявились в Аполлінера.
Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон (фр. André Breton). Філософськими засадами сюрреалізму є суб'єктивно-ідеалістичні теорії інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення.
Естетичні засади напряму викладено в «Маніфестах сюрреалізму» А. Бретона. Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки, які вони вважали породженням буржуазної цивілізації. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік свідомості, осягнути нескінченне й вічне. Прийоми сюрреалізму (зображення надреального, містичні мотиви, елементи фантастики, жахи, спотворене людське тіло) використовуються в «театрі абсурду».
Сюрреалізм заперечує прийняті суспільні форми сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад, під впливом Зигмунда Фройда пропагує психічний анархізм, автоматизм вислову, звільнення від контролю розуму, спонтанність підсвідомості.
60. Фізкультура та спорт. Олімпійський рух.
У США провідними видами спорту є баскетбол, американський футбол, хокей, легка атлетика, бейсбол. У 1946 році було створено Націнальну Баскетбольну Асоціацію (NBA).
У Великій Британії дуже популярний футбол, легка атлетика, кінний та вітрильний спорт, гольф.
У Франції - футбол, легка атлетика, велосипедний спорт, гірські лижі, фехтування.
Спортсмени СРСР вийшли на світову арену наприкінці 1940 років. У 1952 році вони вперше взяли участь у літніх Олімпійських іграх, що відбулися в Гельсінкі.