Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Самостійна робота № 3
Тема: ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА
План.
1. Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура.
2. Класифікація економічних потреб.
3. Економічний закон зростання потреб.
4. Економічні ресурси та їх види.
5. Крива виробничих можливостей.
Рекомендовані джерела:
Людина зі своїми потребами і своєю владою над засобами задоволення останніх складає вихідний і кінцевий пункт всілякого людського господарства.
Карл Менгер
Коментар до п. 1. Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура
Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.
Потреба – це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.
Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють:
біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).
За критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв'язків між ними вирізняють моделі Ф. Герцберга, Л. Маслоу, К. Алдерфера.
Незважаючи на певні відмінності всі три моделі виокремлюють потреби порівняно нижчого порядку (первинні) та потреби вищого порядку (вторинні).
Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.
|
Модель ієрархії потреб Ф. Герцберга |
Модель ієрархії потреб А. Маслоу |
Модель ієрархії потреб К. Алдерфера |
|
Досягнення Можливості зростання Відповідальність |
Саморозвиток Самореалізація |
Потреби зростання |
|
Кар’єра Визнання Статус Стосунки з керівництвом Стосунки з колегами Стосунки з підлеглими Надійна робота Умови роботи Оплата праці |
Повага Визнання |
Потреби взаємозв’язків |
|
Соціальні потреби |
Потреби існування |
|
|
Безпека Захищеність |
||
|
Фізіологічні потреби |
Засоби задоволення людських потреб називаються благами.
Розрізняють такі блага:
неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання);
уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);
неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби);
економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби).
Економічні потреби - це потреби в економічних благах.
Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин.
Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:
споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб);
виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва);
нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів);
майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо.
Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації.
Коментар до п. 2. Класифікація економічних потреб.
За характером виникнення:
первинні (базові), пов'язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.
За засобами задоволення:
матеріальні (потреби в матеріальних благах);
нематеріальні (потреби духовні);
За нагальністю задоволення:
першочергові (предмети першої необхідності);
другорядні (предмети розкоші);
За можливостями задоволення:
За участю у відтворювальному процесі:
виробничі (потреби у засобах виробництва);
невиробничі (потреби у споживчих благах)
За суб'єктами вияву:
особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);
колективні, групові (потреби групи людей, колективу);
суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).
За кількісною визначеністю та мірою реалізації:
абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);
платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
— фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації
Коментар до п. 3. Економічний закон зростання потреб
Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.
Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб.
Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.
Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.
Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення.
Взаємовплив потреб і виробництва
Особливості вияву економічного закону зростання потреб за сучасних умов пов'язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:
від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;
від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;
від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;
від речової структури споживання до переважання у ній послуг.
Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні комунікації стимулюють постійний розвиток та урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити на кожний момент часу, зростаючі потреби наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення протиріччя між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору й визначає мету економічної діяльності.
Виявлення шляхів найкращого застосування обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмежних потреб пов'язане з постійною оцінкою та відбором альтернативних варіантів підвищення ефективності економіки. Розуміння потреб споживачів та вміння задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціонального використання обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Сучасний бізнес неможливий без оволодіння чіткою інформацією стосовно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також активного впливу на формування обсягів та структури споживання.
Взаємозв’язок потреб і виробництва як основа економічного розвитку
Проблема вибору як наслідок суперечності між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів.
Коментар до п. 4. Економічні ресурси та їх види.
Для того щоб створити необхідну для життя суспільства кількість матеріальних і нематеріальних благ, потрібно затратити величезну кількість різних ресурсів (природних, трудових, фінансових та ін.), які називають економічними ресурсами
Економічні ресурси — сукупність речових та особистих факторів виробництва, що використовують для виробництва товарів і послуг.
Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії класифікації. Крім особистого і речового чинників, можна вирізняти також відтворювані та невідтворювані чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відтворюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до невідтворюваних — корисні копалини, що використовуються як сировина. Водночас існують чинники, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).
Ще одним варіантом класифікації ресурсів є їх поділ на природні, трудові, інвестиційні (грошові ресурси), наукові та інформаційні.
Суспільною формою різних видів ресурсів є певний тип власності на них.
В процесі матеріального виробництва надзвичайно важливу роль відіграють природні ресурси, до яких належать корисні копалини, земля та земельні угіддя, водні ресурси, ліси, рослинний і тваринний світ, повітряний басейн. Так, на виготовлення продукції вартістю 1 дол. людство витрачає в середньому до 1 т природних ресурсів, а з надр планети щорічно видобувають майже 25 г рудних корисних копалин і будівельних матеріалів на кожного жителя земної кулі.
У певній країні або у масштабі планети обсяги окремих економічних ресурсів природно обмежені. Так, із загальної площі земної кулі майже 510 млн.м2 (понад 75 %) припадає на моря; неоднаковими є природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо.
Проте, за підрахунками учених, наявні сільськогосподарські угіддя за умови їх ефективного використання можуть забезпечити необхідними життєвими благами близько 12 млрд. чоловік, тобто вдвоє більше, ніж існує на планеті. Наприклад, українські чорноземи спроможні прогодувати не менш 500 млн. чоловік. Це означає, що обмеженість даного виду ресурсів має відносний характер.
Це стосується і людських ресурсів, наявних виробничих потужностей у більшості розвинених країн світу, інвестиційних ресурсів.
Враховуючи відносну рідкісність переважної кількості ресурсів, можна стверджувати про дію Закону відносної рідкісності ресурсів, який виражає сталі та суттєві зв'язки між зростаючими й випереджаючими потребами людини та обмеженістю ресурсів і їх нерівномірним і несправедливим розподілом.
Отже, дія закону з боку речового змісту зумовлена, передусім, суперечністю між безмежними потребами і відносно обмеженими у просторі та часі ресурсами.
Коментар до п. 5. Крива виробничих можливостей
Розглянемо найпростішу модель економічного зростання на основі кривої виробничих можливостей (рис.).
Крива виробничих можливостей
Крива виробничих можливостей показує комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів і певного технологічного рівня виробництва.
Альтернативна вартість – це вартість втрачених можливостей, тобто це кількість певного товару чи послуги, від якої необхідно відмовитися, щоб отримати деяку кількість даного товару чи послуги.
Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч і вгору означає економічне зростання. Це зміщення відбувається в результаті збільшення обсягів пропозиції ресурсів і технічного прогресу. Якби економіка працювала в умовах потенційного обсягу, але не зростала, а суспільство мало б потребу збільшити обсяг виробництва І підрозділу (3В), наприклад, з Yа до Yb, суспільство мусило б жертвувати частиною продукту II підрозділу (від Ха до Хb).
Якщо економіка зростає, вона буде спроможною збільшити обсяг виробництва І і II підрозділів (Yn;Xn ).
Пропорції, в яких відбувається приріст виробництва І і II підрозділів, можуть відрізнятись. Чим більше національна економіка виробляє предметів споживання, тим більше вона дбає про сьогодення. Чим більше економіка виробляє засобів виробництва, тим більше вона дбає про майбутнє.
Завдання.
Надайте відповіді на питання.
1. У чому полягає сутність категорій «потреба» і «благо»?
2. Поясніть характер походження потреб. Які фактори впливають на їхній зміст?
3. Які бувають блага?
4. Надайте класифікацію економічних потреб за різними ознаками.
5. Розкрийте:
а) зміст економічного закону зростання потреб;
б) взаємовплив потреб і виробництва;
в) проблему вибору альтернативних варіантів розвитку господарської діяльності.
6. Ознайомтеся з різними видами ресурсів.
7. Розберіться в побудуванні кривої виробничих можливостей.
8. Складіть конспект (тези) або структурно-логічні схеми.
Кому дістануться вироблені блага і в якій кількості
кі ресурси та технології використовувати для виробництва благ
Які блага, якої якості, у якій кількості виробляти
Вибір
Задовольняє існуючі та створює нові
Породжують та стимулюють
Виробництво – доцільна діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх потреб
Потреби – основний спонукальний мотив розвитку виробництва
Лежить в основі економічного розвитку, визначає мету економічної діяльності, породжує проблему вибору
Протиріччя
Ресурси
Кількісно та якісно обмежені, вичерпні, рідкісні
Потреби
безмежні, невгамовні, безперервно зростають кількісно та якісно