Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
14. Контрль якості аудиту
Трачук Катерина
Забезпечення якості в країнах – учасницях Євросоюзу є відносно новим явищем. Це підтверджено тим фактом, що не в усіх країнах Євросоюзу створено таку систему контролю, яка охоплювала б професійну діяльність усіх аудиторів. Це зумовлено значними розходженнями у історичних, традиційних, культурних та законодавчих підходах різних країн, що не дозволяє в умовах сьогодення повністю узгодити вимоги щодо контролю якості аудиту. Чітка позиція Європейської федерації бухгалтерів і аудиторів (далі – ЄФБА) полягає у тому, що діяльність усіх без винятку фірм, які займаються консалтингом, аудитом або веденням бухгалтерського обліку, повинна бути охоплена контролем якості їх роботи. Слід зазначити, що ЄФБА розглядає контроль якості аудиту як систему на трьох рівнях: у аудиторській фірмі; під наглядом національних асоціацій (об’єднань); під контролем (моніторингом) незалежної (суспільної) організації [1, с. 52]. Існує інша позиція у авторів роботи [2], які розглядають контроль якості аудиту як такі ступені: контроль за діяльністю аудиторів і аудиторських фірм з боку держави; контроль аудиторської фірми за роботою своїх провідних аудиторів; контроль провідного аудитора за роботою своїх асистентів [2, с. 156]. Зокрема ЭФБА стверджує, що на кожному рівні система контролю якості аудиту може бути постійним та систематичним процесом. Необхідною умовою її існування є дотримання усіх вимог, які передбачені МСА 220 “Контроль якості аудиторської роботи”. Стандарт має наступні розділи: вступ, контроль якості на рівні аудиторської фірми та окремих аудиторських перевірок, а також додатків. За МСА 220 мета політики контролю щодо якості аудиторських робіт складається з таких чинників як: професійні вимоги; компетентність; призначення на проведення аудиту; розподіл обов’язків; отримання консультацій, пов’язаних з аудитом; одержання й утримання клієнтів; гнучкість політики. У МСА 220 наводяться такі види контролю якості як на рівні аудиторської фірми так і на рівні аудиторської перевірки [3, с.35; 4, с.122-123]. Контроль якості на рівні аудиторської фірми, тобто аудиторська фірма повинна проводити усі аудиторські перевірки у відповідності з МСА, чинними ННА або практикою. У зв’язку з цим вона повинна дотримуватися політики та процедур контролю якості, які спрямовані на досягнення цієї мети. Контроль якості на рівні аудиторської перевірки, тобто політика і процедури контролю якості кожної певної аудиторської перевірки повинні відповідати загальній політиці аудиторської фірми структури аудиторської фірми; співвідношення витрат та результатів. У рамках Євросоюзу прийняті дві різні методології забезпечення якості: моніторинг та перевірки “niep”. Коли професійний або контролюючий орган з постійним персоналом співробітників керує системою забезпечення якості і здійснює перевірки забезпечення якості, то в цих випадках йдеться про моніторинг. Перевірки “niep” – це діяльність практикуючих аудиторів “niepів”, залучених до виконання перевірки на місцях [5, с.23]. Відповідно міжнародним правилам аудитор – це особа, яка має відповідати за аудит. Реальність суттєвих фінансових втрат від аудиторського ризику змушує багато зарубіжних аудиторських фірм страхувати професійну відповідальність аудитора. Сума страхового відшкодування, наприклад, у Германії складає 500 тис. євро і не включає суму штрафних санкцій за порушення аудиторської етики [6, с.278]. В Україні страхування професійної відповідальності за якість аудиторської перевірки поки не одержало належного розповсюдження. Основні вимоги щодо контролю якості аудиторських послуг в Україні встановлює ННА №5 “Контроль якості аудиторських послуг”, який передбачає цілісну систему заходів таких як: керівництво аудитом; контроль за якістю аудита; аналіз проведеного аудиту; процедури контролю якості аудиторських робіт. Процедури загального контролю якості аудиторських робіт наведені у додатку №5. На думку, наприклад, Г. Давидова якісна робота – це робота, виконана на підставі принципів аудиту відповідно до нормативних актів [7, с.92]. Метою контролю якості є оцінка ступеню відповідності професіоналізму виконання завдання та якісного ведення робочої документації [ 8, с. 149]. Контроль якості аудиторських послуг, залежно від суб’єкта здійснення, поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль передбачає: контроль основного аудитора за роботою своїх асистентів, контроль за роботою аудитора з боку адміністрації, контроль адміністрації фірми за кваліфікаційним рівнем персоналу та дотриманням ним етичних норм [9, с.47]. В Україні суб’єктами контролю якості аудиту є: сертифіковані аудитори та експерти фірми (внутрішній контроль – залежний контроль). Можливо також зовнішній (незалежний) контроль – з боку Спілки аудиторів України, Аудиторської палати України або за їх дорученням – з боку іншої аудиторської фірми.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Забезпечення якості – це основний професійний принцип, який дає гарантію громадськості та спостережним органам, що аудитори та аудиторські фірми у своїй роботі додержуються встановлених стандартів аудиту та етичних норм. Водночас забезпечення якості стимулює професіоналів удосконалювати свою роботу та підвищує довіру клієнтів до їх діяльності. 2. Перевірка “nier” і моніторинг є рівнозначно важливими та прийнятними методологій забезпечення якості у рамках Євросоюзу. В обох випадках найбільша увага приділяється якості роботи перевіряючих та їх об’єктивності. 3. Контроль якості аудиту на усіх трьох рівнях повинен бути постійним ти систематичним (підхід ЄФБА). 4. Контроль якості повинен охоплювати усі види діяльності фірми – облікову, аудиторську, консалтингову (підхід ЄФБА). 5. Результати контролю якості роботи персоналу аудиторської фірми необхідно фіксувати в документах з обліку кадрів. Можливе оформлення на вибір аудиторської фірми таких документів як: (1) індивідуальний оціночний лист на кожного виконавця (підхід С. Бичкової, А. Газарян) або (2) картка обліку персоналу (аудитора, експерта) (підхід Л. Кулаковської та Ю. Пічі ) [9, с.50]. До основних шляхів розвитку контролю якості аудита в Україні, на нашу думку, слід віднести: (1) у частині правового і нормативного забезпечення контролю якості аудиту – гармонізація законодавчо-нормативної бази з відповідними міжнародними стандартами; удосконалення законодавчо-нормативної бази щодо регулювання чинної системи зовнішнього контролю якості аудиторських послуг; врахування позитивного досвіду країн Євросоюзу та ініціативне створення мінімальних вимог щодо забезпечення якості аудиту в Україні; закріплення в законодавчо-нормативному акті прав і обов’язків аудиторів, експертів, яким доручено здійснення контролю якості аудиту; визначення кола користувачів результатами контролю якості аудиту; розробка і удосконалення аудиторських стандартів; (2) у частині визначення процедури здійснення контролю якості аудиту – визначення сучасного понятійного апарату контролю якості аудиту; розробка методики проведення контролю якості аудиту органами внутрішнього (керівник проекту або керівник аудиторської фірми) та зовнішнього (національний моніторинговий орган, спостережна установа, органи контролю фондової біржі та інші спостережні органи) контролю аудиторської діяльності та незалежних (суспільних) організацій; складання робочих документів, наприклад, спостережних органів або керівником проекту за кожною процедурою контролю якості аудиту; (3) у частині запровадження контролю якості аудиту – розробка і удосконалення внутрішньофірмових стандартів; розробка та запровадження паспорту аудиторської фірми; запровадження санкцій, спрямованих на тих, хто порушує правила там, де професіонал не має права цього роботи; складання керівником проекту індивідуального оціночного листа на кожного виконавця (щодо визначеної у цій аудиторській фірмі формі); (4) у частині забезпечення належної взаємодії керівника проекту і працівників відповідного відділу в процесі здійснення контролю якості аудиту – нормативне врегулювання організації контролю якості аудиту; визначення механізму інформування керівництва аудиторської фірми про факти порушень вимог МСА та ННА у сфері забезпечення якості аудиту; забезпечення взаємодії керівництва аудиторської фірми щодо організації контролю якості аудиту; (5) у частині налагодження партнерських відносин між фахівцями відповідного відділу, яким доручено здійснення контролю якості аудиту, і керівником проекту та керівником аудиторської фірми – забезпечення детальної регламентації усіх суттєвих аспектів взаємовідносин між фахівцями відповідного відділу, яким доручено здійснення контролю якості аудиту, і керівником проекту; розробка наукових матеріалів для системи навчання аудиторів теоретико-методологічним засадам та практичним навикам проведення контролю якості аудиту; забезпечення роз’яснення концептуальних питань контролю якості аудиту персоналу аудиторської фірми керівником проекту та у випадку незгоди – керівником аудиторської фірми. Контроль якості роботи аудиторів в Україні є однією з головних проблем в організації аудиторської діяльності. Він забезпечує престиж аудиторської фірми, високі показники роботи та довіру замовника аудиторських послуг.
Під контролем якості роботи аудиторської фірми аудитора) розуміють систему заходів , політики та процедури контролю, які спрямовані на забезпечення виконання всіх аудиторських перевірок та надання супутніх аудиту послуг що встановлені міжнародними стандартами аудиту та чинним законодавством фірми. Зовнішній контроль якості - це оцінка ефективності процедур внутрішнього контролю як на рівні діяльності фірми, так і на рівні виконання окремої цільової задачі в цілях удосконалення стандартів аудиту.
У літературі зазначено, що об'єктом перевірки при здійсненні зовнішнього контролю якості аудиту є аудиторська фірма, філіал аудиторської фірми, аудиторська бригада і аудитор. Таке твердження є некоректним, тому що об'єктом контролю є якість аудиту та надання аудиторських послуг. Контроль якості має охоплювати всі види діяльності аудиторської фірми.
Чинним діючим законодавством України на сьогодні не врегульовано багато питань, які відносяться до контролю якості діяльності аудиторів, а саме:
* чітке встановлення прав та обов'язків перевіряючи та суб'єктів перевірки.
Для вирішення названих проблем рекомендовано здійснити наступні заходи:
* прийняти конкретне рішення про періодичність проведення перевірок;
* класифікувати аудиторські фірми на основі їх звітів ;
* розробити робочі документи, контрольні списки, тести ;
* внести зміни до податкового законодавства з метою віднесення витрат на фінансування контролю якості аудиту до валових витрат;
Впровадження запропонованих заходів підвищить зацікавленість аудиторських фірм (аудиторів) у здійсненні зовнішнього контролю та забезпечить зниження ризику у замовників аудиту. Ринок аудиторських послуг, сформований на основі міжнародних стандартів аудиту та надання інших послуг, постійно еволюціонує, виходячи з інформаційних потреб суспільства та користувачів фінансової звітності суб’єктів господарювання. Провідною концепцією формування системи контролю якості аудиторських послуг є незалежність органів контролю, що базується на принципах компетентності, відповідальності, конфіденційності та суспільної корисності. Поєднання професійних та громадських інтересів при проведенні контролю якості аудиторських послуг забезпечують максимальну ефективність процедур контролю. Міжнародна співпраця в частині застосування конкретних підходів до формування ефективної системи контролю якості дозволить уникнути ряду помилок, допущених професійними організаціями аудиторів в розвинених країнах світу та забезпечить якісну інтеграцію вітчизняних систем обліку і аудиту в міжнародну спільноту. Система контролю якості аудиторських послуг в Україні формується аудиторською палатою України і містить у собі: регулярну звітність суб'єктів аудиторської діяльності затвердженою АПУ формою; моніторинг із питань якості аудиторських послуг, додаткові процедури із забезпечення контролю якості та дисциплінарні заходи за наслідками контролю; інформування суспільства про функціонування системи контролю якості аудиторських послуг в Україні [5]. Втім, на нашу думку, існуюча система контролю якості аудиторських послуг знаходиться лише в процесі становлення, що не виключає подальшої її трансформації в бік посилення економічної відповідальності аудиторів.
У той час, коли країни Європейського Союзу та всього світу працюють над посиленням нагляду за професією аудитора шляхом удосконалення діючих систем зовнішнього контролю, підвищенню довіри до професії аудитора, визнання аудиторів країни в усьому світі, Україна лише починає будувати свій незалежний зовнішній нагляд за професією. Аудит не може існувати без якісної незалежної системи зовнішньої перевірки, саме тому у світі відсутня довіра до незалежних аудиторів України. Мета контролю за якістю аудиту - впевнитися у тому, що аудитори, задовольняючи проблеми суспільства, використовують роботу найвищої якості, та зміцнити у громадськості впевненість у високій професійній майстерності аудитора [3]. У світовій діяльності відомо декілька моделей побудови системи нагляду за професією аудитора, а саме: 1. Нагляд здійснює приватна суспільна організація за дорученням держави. Прикладом є Комітет з нагляду за звітністю публічних компаній (РСАОВ), який був створений у США відповідно до Закону Сарбанеса-Окслі від 2002 року. Таку ж систему запроваджено і у Великобританії. 2. Нагляд здійснює державний орган, який є елементом фінансової інституції, та контролює роботу біржових структур. Таку систему запроваджено в Австралії, Голландії, Італії. 3. Змішана модель, яку застосовано у Німеччині. Така модель передбачає, що існуюча суспільна організація аудиторів та Аудиторська палата здійснює нагляд за професією, однак Аудиторську палату контролює незалежний державний орган - АПАК. Американський аудит внаслідок специфіки надшвидких темпів зростання американського бізнесу кінця XIX - початку XX століття потребував швидких темпах проведення перевірок, а отже, в прогресивних технологіях аудиту. Американські аудитори першими почали практикувати застосування «тестового аудиту», збирання свідчень про діяльність фірми у партнерів по бізнесу з метою перевірки операцій, а також збір свідчень про діяльність фірм у партнерів по бізнесу з метою перевірки операцій. З огляду на інтереси інвесторів, вони стали приділяти більшу увагу оцінці активу і пасиву. Всі ці нововведення відображали розширення завдань аудиту, який не обмежувався більше перевіркою канцелярської точності. У Сполучених Штатах Америки розвивався незалежний аудит в сучасному сенсі слова, необхідність його диктувалася значною мірою попитом кредиторів, особливо банків, на надійну фінансову інформацію, на основі якої вони могли приймати рішення про надання кредиту. Попит кредиторів, в основному банків, привів до розширення завдань аудиту та до розробки нових методів аудиту та підходу до стандартизації [2]. Контроль якості здійснюється на національному або регіональному рівні залежно від виду перевірки. Крім того, на національному рівні діє комітет, який займається веденням списку осіб, допущених до виконання аудиторських обов'язків, дисциплінарна палата і контрольні органи, що здійснюють нагляд за діяльністю Вищої Ради. Таким чином, систему контролю аудиторської діяльності можна оцінити як досить строгу і чітку саме з боку держави. Французька методика включає визначення цілей і завдань професійної організації, в тому числі її основних характеристик, починаючи з правомочності аудиторської професії і закінчуючи внутрішніми правилами діяльності; загальних положень з розробкою норм і правил контролю якості; ступеня втручання державних влад; організаційної структури; організації регіональних відділень, статусу національної організації; завдань і діяльності регіональних та національних рад до їх повноважень, комітетів і робочих груп; вироблення доктрини; джерел фінансування; організації секретаріату; регламенту страхування та ряду інших, включаючи детальну пропрацьованість інструкцій і запитальників. Види контролю з нагляду за професією аудитора в Німеччині наступні: контроль за здійсненням професії аудитора; контроль якості аудиторських послуг. Німецьким Законом про аудиторську діяльність передбачена максимальна професійна відповідальність аудиторів перед третіми особами, яка підлягає обов’язковому страхуванню, в таких розмірах: 1 мільйон євро – для аудиту підприємств, що не є учасниками ринку капіталу, та 4 мільйони євро – для аудиту підприємств, що є учасниками ринку капіталу. Контроль за здійсненням професії застосовують у випадках, коли існує підозра у тому, що аудитор допустив помилку або є скарга клієнта чи повідомлення у пресі тощо. Тобто є конкретне обвинувачення, і це стає відомим АПАК або WPK. За результатами проведеної перевірки WPK може вживати такі заходи: виносити догану; призначати штрафи (максимальний розмір – до 50000 євро); передавати справу до суду. На нашу думку, досвід Німеччини може стати одним із прикладів для України. Забезпечення контролю якості аудиторської діяльності у країнах-учасниках Євросоюзу є також відносно новим явищем. Зважаючи на важливість і перспективи розвитку аудиту було створено Комітет Євросоюзу з питань аудиту, який вважає питання забезпечення контролю пріоритетним у своїй діяльності [7]. У 2009 році в Україні здійснено більше 100 перевірок з контролю якості аудиторської діяльності. Відповідно до Положення АПУ кожний суб'єкт аудиторської діяльності зобов'язаний проходити перевірку контролю якості аудиторської діяльності не рідше одного разу на п'ять років. Регулярному та обов'язковому контролю якості аудиторських послуг мають підлягати всі аудиторські компанії. Такий вид контролю повинен попереджувати імовірні помилки в роботі аудиторських компаній, покращити якість послуг та роботу аудиторської компанії. Результатом мають бути рекомендації щодо поліпшення системи внутрішнього контролю аудиторської компанії. Вищезазначені види контролю системи нагляду за професією аудитора має здійснювати незалежний орган. Ключовими аспектами високої якості виконання завдань аудитора мають стати: превалювання якості послуг над комерційними міркуваннями; суворе дотримання принципів професійної етики бухгалтерів та аудиторів України; підвищення кваліфікації співробітників;
постійна робота із розробки та вдосконалення внутрішніх стандартів, що втілюють собою базу знань, у якій відображено багаторічний досвід аудиторів, бухгалтерів і консультантів аудиторської фірми.
Список використаних літературних джерел:
1.Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. №3125 (зі змінами та доповненнями) // www.liga.ua. 2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року. / Пер. з англ. мови О. В. Селезньов, О. Л. Ольховікова, О. В. Гик, Т. Ц. Шарашидзе, Л. Й. Юрківська, С. О. Куліков. – К.: ТОВ "ІАМЦ АУ "СТАТУС"", 2006. – 1152 с. 3. Дікань Л. В. Аудит. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Л. В. Дікань, Н. Ф. Чечетова, Ю. О. Голуб, О. О. Вороніна; [За заг. ред. канд. екон. наук, професора Л. В. Дікань. – Х: ВД «ІНЖЕК», 2009. – 186 с. ;
4.. Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 «Організація аудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг», завтерджене рішенням Аудиторської палати України № 182/4 від 27.09.2007 року //Аудиторська палата України. – Електронний ресурс. – http://www.apu.com.ua/ 5. Редько, О. Ю. Якість аудиторських послуг: філософія та міфологія [Текст] / О. Ю. Редько // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - №1. - С. 46-54. 6. Дзюба, А. М. Контроль якості аудиторських послуг - запорука успішного розвитку аудиту в Україні [Текст] / А. М. Дзюба // Збірник наукових статей - Управління розвитком: Харків №1, 2009. -С. 43. 7. Рекомендації Комісії Європейського співтовариства щодо забезпечення якості аудиту в країнах Євросоюзу// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. − 2006. – №4. − 320 с. 8. Давидов Г. М. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2001. – 303с.