№ з/п

Назва принципу

Основна суть принципу

Завдання історика психології

Примітка

1

Принцип історизму (основоположний)

Розгляд певного відрізку минулого розвитку науки у повноті його конкретного змісту, в системі відповідних соціокультурних умов, залежність його від загальної ситуації в науці у цілому через зіставлення з попередніми накопиченими знанннями.

Враховувати соціокультурні та економічні умови як ті, що визначають загальну ситуацію історичного розвитку. Уявити історію науки у всій повноті найбільш значних її фактів (у ній не повинно бути білих плям, забуття певних історичних подій або осіб, ніяка теорія не повинна відкидатися, бо має свій сенс для свого часу).

Відповідно до цього принципу проводиться оцінка минулого – виявляється те нове, що містить в собі дане знання в порівнянні з попереднім етапом. Дозволяє показати неповторність і унікальність досліджуваного явища.

2

Принцип об'єктивності ІПД

Визначає позицію історика психології у його відношенні до вивчаємого об'єкта. При оцінці значущості певних ідей і результатів творчості, необхідно виходити не тільки з сучасного стану знання, але і враховувати реальне місце певних ідей в психології і культурі свого часу.

В ході ІПД сформувати і витримати позицію об'єктивного, неупередженого (ні особистими симпатіями та антипатіями, прихильностями певним теоріям) відносно кінцевого результату спостерігача по відношенню до досліджуваного об'єкту.

Це дозволяє історику психології подолати власні мотиви (наукові і особистісні) в сприйнятті розвитку психол. знання. Водночас, історик психології повинен спиратися на сукупність сучасних знань, як фундамент його професійного мислення (світогляд).

Порушенням принципів історизму та обєктивності в розумінні минулого є презентизм і антикваризм. 

Презентизм обмежує історичне дослідження тим, що актуально для теперішнього етапу науки (сучасні погляди). Антикваризм - розглядає минулу історію безвідносно до завдань сучасності, як щось застигле, окам'яніле (проста реєстрація подій в їх часовій послідовності). Відступом від принципу історизму є також однобічність і схематизм зображення подій минулої історії.

3

Принцип конструктивно-позитивного аналізу ІП

Орієнтує на виявлення позитивного, конструктивного і прогресивного початку та пошук раціонального і перспективного в кожному психол. напрямку.

1) акцентувати увагу в ІПД на виявленні в сукупності ІП фактів, подій, теорій і концепцій того позитивного, конструктивного і прогресивного в психологічній думці певного періоду, 2) пошук раціонального і перспективного в кожному психол. напрямку.

Це не відмова від реалістичної оцінки (включаючи і її критичні моменти) певних ідей, підходів, – критичний аналіз з самоцілі стає засобом наукового пізнання.

4

Принцип єдності логічного і історичного

Орієнтує на розкриття співвідношення внутрішніх, внутрішньонаукових та зовнішніх, соціокультурних причин в ході реального процесу історичного розвитку психології. Фіксує взаємозв'язок теорії і історії психології, і припускає: 1) вивчення відношення змістовного (логічного) аспекту об'єкту ІПД з аналізом процесу його розвитку (історичного); 2) виявлення зв'язку пізнання даного об'єкту з історією людського суспільства в цілому та історією наукового пізнання зокрема.

1) виявити у досліджуваному явищі загальну закономірність; 2) не просто описати певний етап знання, але представити його теоретично і виявити в ньому щось постійне; 3) в історичній дійсності знайти основну логічну нитку розвитку науки, що виражає його закономірність; 4) враховувати, що кожен новий ступінь в розвитку теорії психології закономірно приводить до нового погляду на її історію.

5

Принцип детермінізму

Фіксує розуміння вченими способів пояснення процесу становлення і розвитку психологічного пізнання.

В основі будь-якої історико-психологічної події лежить сукупність явних або неявних причин. Вона є результатом, наслідком різноманітних попередніх явищ або причин та одночасно є однією з передумов наступних подій. 

1) розкриття сукупності і ієрархічної структури певних причин (внутрішніх і зовнішніх, прямих і непрямих, безпосередніх і опосередкованих тощо), що зумовили шлях до сучасності; 2) встановлення закономірного зв'язку між минулим, сьогоденням і майбутнім.

Необхідно враховувати системний характер причинно-наслідкових залежностей, що дозволяє розуміти зміну детермінант розвитку психології в різні хронологічні періоди.

6

Принцип системності

Припускає розуміння ІП як багаторівневого (фундаментальний і прикладний рівні), багатоякісного (буденне, наукове, художньо-образне, релігійне знання), багатовимірного (наукова творчість окремого вченого, наук. колективів і шкіл, психологічного співтовариства тощо) та багатообразного за своїми проявами (донауковий, науковий стани) процесу, обумовленого багатоваріантною системою детермінант при оформленні ведучого, системообразуючого чинника в конкретній історичній і соціокультурній ситуації.

Вивчення ІП в різних аспектах: 1) в тих історичних конкретних умовах, в яких наука включалася в суспільне життя; 2) в логічних, теоретичних зв'язках, в яких будувалися психологічні знання кожного історичного етапу та у співвідношенні їх в сучасній психологічній науці.

7

Принцип періодизації і спадкоємності розвитку психол. знання

Припускає виділення і вивчення якісно різних етапів і періодів (змістовно і логічно зв'язаних між собою) в динаміці єдиного і безперервного процесу наукового пізнання. 

1) виділити ключові, найбільш значущі віхи і моменти цього процесу; 2) описати історичну і логічну специфіку виділених ступенів розвитку знання; 3) показати їх еволюційний взаємозв'язок та взаємопроникнення.

8

Принцип єдності минулого, сьогодення і майбутнього

Фіксує розуміння ролі і цільової функції ІПД. Пізнання ІП не є тільки самоціллю з погляду збирання і уточнення історичного матеріалу.

Орієнтує вченого на прогностичну стратегію дослідження, пов'язану з: 1) виявленням перспективних ліній, позицій, ідей і підходів, що сформувалися у минулому, 2) їх актуалізацією в контексті сучасних досягнень психологічної науки.

9

Принцип єдності колективної і індивідуальної творчості в розвитку психологічного знання

Припускає розуміння ІП як результату діяльності окремих учених та сукупного зусилля всього наукового співтовариства.

1) виявлення всіх передумов формування певної ідеї; 2) аналіз контексту, який привів до оформлення в працях конкретного ученого певної концепції або теорії

Застерігає від абсолютизації внеску окремого ученого або наукової школи у формування сукупного психологічного знання (наступне знання формується на базі попередніх досягнень).