Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
|
№ з/п |
Назва принципу |
Основна суть принципу |
Завдання історика психології |
Примітка |
|
1 |
Принцип історизму (основоположний) |
Розгляд певного відрізку минулого розвитку науки у повноті його конкретного змісту, в системі відповідних соціокультурних умов, залежність його від загальної ситуації в науці у цілому через зіставлення з попередніми накопиченими знанннями. |
Враховувати соціокультурні та економічні умови як ті, що визначають загальну ситуацію історичного розвитку. Уявити історію науки у всій повноті найбільш значних її фактів (у ній не повинно бути білих плям, забуття певних історичних подій або осіб, ніяка теорія не повинна відкидатися, бо має свій сенс для свого часу). |
Відповідно до цього принципу проводиться оцінка минулого – виявляється те нове, що містить в собі дане знання в порівнянні з попереднім етапом. Дозволяє показати неповторність і унікальність досліджуваного явища. |
|
2 |
Принцип об'єктивності ІПД |
Визначає позицію історика психології у його відношенні до вивчаємого об'єкта. При оцінці значущості певних ідей і результатів творчості, необхідно виходити не тільки з сучасного стану знання, але і враховувати реальне місце певних ідей в психології і культурі свого часу. |
В ході ІПД сформувати і витримати позицію об'єктивного, неупередженого (ні особистими симпатіями та антипатіями, прихильностями певним теоріям) відносно кінцевого результату спостерігача по відношенню до досліджуваного об'єкту. |
Це дозволяє історику психології подолати власні мотиви (наукові і особистісні) в сприйнятті розвитку психол. знання. Водночас, історик психології повинен спиратися на сукупність сучасних знань, як фундамент його професійного мислення (світогляд). |
|
Порушенням принципів історизму та обєктивності в розумінні минулого є презентизм і антикваризм. Презентизм обмежує історичне дослідження тим, що актуально для теперішнього етапу науки (сучасні погляди). Антикваризм - розглядає минулу історію безвідносно до завдань сучасності, як щось застигле, окам'яніле (проста реєстрація подій в їх часовій послідовності). Відступом від принципу історизму є також однобічність і схематизм зображення подій минулої історії. |
||||
|
3 |
Принцип конструктивно-позитивного аналізу ІП |
Орієнтує на виявлення позитивного, конструктивного і прогресивного початку та пошук раціонального і перспективного в кожному психол. напрямку. |
1) акцентувати увагу в ІПД на виявленні в сукупності ІП фактів, подій, теорій і концепцій того позитивного, конструктивного і прогресивного в психологічній думці певного періоду, 2) пошук раціонального і перспективного в кожному психол. напрямку. |
Це не відмова від реалістичної оцінки (включаючи і її критичні моменти) певних ідей, підходів, – критичний аналіз з самоцілі стає засобом наукового пізнання. |
|
4 |
Принцип єдності логічного і історичного |
Орієнтує на розкриття співвідношення внутрішніх, внутрішньонаукових та зовнішніх, соціокультурних причин в ході реального процесу історичного розвитку психології. Фіксує взаємозв'язок теорії і історії психології, і припускає: 1) вивчення відношення змістовного (логічного) аспекту об'єкту ІПД з аналізом процесу його розвитку (історичного); 2) виявлення зв'язку пізнання даного об'єкту з історією людського суспільства в цілому та історією наукового пізнання зокрема. |
1) виявити у досліджуваному явищі загальну закономірність; 2) не просто описати певний етап знання, але представити його теоретично і виявити в ньому щось постійне; 3) в історичній дійсності знайти основну логічну нитку розвитку науки, що виражає його закономірність; 4) враховувати, що кожен новий ступінь в розвитку теорії психології закономірно приводить до нового погляду на її історію. |
|
|
5 |
Принцип детермінізму |
Фіксує розуміння вченими способів пояснення процесу становлення і розвитку психологічного пізнання. В основі будь-якої історико-психологічної події лежить сукупність явних або неявних причин. Вона є результатом, наслідком різноманітних попередніх явищ або причин та одночасно є однією з передумов наступних подій. |
1) розкриття сукупності і ієрархічної структури певних причин (внутрішніх і зовнішніх, прямих і непрямих, безпосередніх і опосередкованих тощо), що зумовили шлях до сучасності; 2) встановлення закономірного зв'язку між минулим, сьогоденням і майбутнім. |
Необхідно враховувати системний характер причинно-наслідкових залежностей, що дозволяє розуміти зміну детермінант розвитку психології в різні хронологічні періоди. |
|
6 |
Принцип системності |
Припускає розуміння ІП як багаторівневого (фундаментальний і прикладний рівні), багатоякісного (буденне, наукове, художньо-образне, релігійне знання), багатовимірного (наукова творчість окремого вченого, наук. колективів і шкіл, психологічного співтовариства тощо) та багатообразного за своїми проявами (донауковий, науковий стани) процесу, обумовленого багатоваріантною системою детермінант при оформленні ведучого, системообразуючого чинника в конкретній історичній і соціокультурній ситуації. |
Вивчення ІП в різних аспектах: 1) в тих історичних конкретних умовах, в яких наука включалася в суспільне життя; 2) в логічних, теоретичних зв'язках, в яких будувалися психологічні знання кожного історичного етапу та у співвідношенні їх в сучасній психологічній науці. |
|
|
7 |
Принцип періодизації і спадкоємності розвитку психол. знання |
Припускає виділення і вивчення якісно різних етапів і періодів (змістовно і логічно зв'язаних між собою) в динаміці єдиного і безперервного процесу наукового пізнання. |
1) виділити ключові, найбільш значущі віхи і моменти цього процесу; 2) описати історичну і логічну специфіку виділених ступенів розвитку знання; 3) показати їх еволюційний взаємозв'язок та взаємопроникнення. |
|
|
8 |
Принцип єдності минулого, сьогодення і майбутнього |
Фіксує розуміння ролі і цільової функції ІПД. Пізнання ІП не є тільки самоціллю з погляду збирання і уточнення історичного матеріалу. |
Орієнтує вченого на прогностичну стратегію дослідження, пов'язану з: 1) виявленням перспективних ліній, позицій, ідей і підходів, що сформувалися у минулому, 2) їх актуалізацією в контексті сучасних досягнень психологічної науки. |
|
|
9 |
Принцип єдності колективної і індивідуальної творчості в розвитку психологічного знання |
Припускає розуміння ІП як результату діяльності окремих учених та сукупного зусилля всього наукового співтовариства. |
1) виявлення всіх передумов формування певної ідеї; 2) аналіз контексту, який привів до оформлення в працях конкретного ученого певної концепції або теорії |
Застерігає від абсолютизації внеску окремого ученого або наукової школи у формування сукупного психологічного знання (наступне знання формується на базі попередніх досягнень). |
Методи планування ІПД (організаційні методи)
Методи збору і інтерпретації фактологічного матеріалу
отримання динамічної картини істор. розвитку психол.. знання
отримання статичної картини психол. знання
Генетичний метод (історико-генетичний)
виявлення динаміки, етапів, стадій трансформації психол. знання в контексті конкретного предмету ІПД. Вивчення ідей минулого неможливе без урахування загальної логіки розвитку науки в певний історичний період.
Метод аналізу категоріально-понятійного апарату психол. науки (або категоріального аналізу)
виявлення особливостей розуміння і трактування конкретного поняття, терміну в певний хронологічний період або в працях різного періоду одного і того ученого.
Порівняно-співставлюючий метод (синхронічний) спрямований на фіксацію різнорідних подій ІП, іноді просторово віддалених, але співпадаючих в часі.
Структурно-аналітичний метод
вивчає побудову (структуру) психологічного знання, орієнтований на виявлення його структурних елементів й ієрархічних рівнів та їх взаємозв’язків
грає величезну роль в пропаганді науки, дає унікальний матеріал про життя людей науки, їх наукову творчість. У радянській психології серед таких робіт особливої уваги заслуговують – книга О.Р.Лурії «Етапи пройденого шляху. Наукова автобіографія» та цикл книжок з історії психології В.А.Роменця.
Біографічний і автобіографічний методи
відтворення повної та достовірної картини всіх етапів життєвого та творчого шляху вченого - творця теорії, атмосфери його реального життя, етапів його наукової праці, джерел його духовного розвитку, розуміння причин створення теорії.
Проблемологічний аналіз (якісний метод у вивченні динаміки психол. знання)
орієнтований на виявлення передумов виникнення проблеми, аналіз процесу її усвідомлення і формулювання та на дослідження шляхів і варіантів її вирішення. Спирається на визнанні проблеми в якості системоутворюючого чинника наук. пізнання за рахунок: 1) формулювання соціокультурної детермінації розвитку наук. знання; 2) фіксації об’єктивної потреби науки як системи, що саморегулюється.
Методи
планування
ІПД
методи
збору
і
і
нтер
претац
і
ї
фактолог
і
чного
матер
і
алу
Припускає урахування соціально-історичних умов, що визначили появу і розвиток певної наукової школи, напрямку.
Метод аналізу продуктів діяльності
вивчення продуктів наукової діяльності вченого, наукових колективів, включаючи видані роботи та неопубліковані, епістолярні документи (щоденники, листи, спогади тощо).
Одним з його різновидів є метод вивчення архівних матеріалів, спеціальні процедури якого - пошук наукових праць, їх коментування, постачання виносками і примітками.
Метод історичної реконструкції (психологізований метод) спрямований на відтворення цілісної картини певного процесу, явища, періоду, шляхом детального комплексного аналізу складових цього цілого (дослідник моделює реальну історичну ситуацію). Опис і критичний аналіз наук. систем минулого, конкретних програм отримання, обгрунтування і систематизації психол. знання. Результат - ретроспективне відтворення наук. концепцій, проблем, дослідницьких методів в їх істор. послідовності відповідно до логіки предмету.
Метод вивчення наукових шкіл (різновид методу істор. реконструкції) вивчення внутрішніх аспектів і особливостей певної школи, розроблених і використаних нею способів виробництва наук. знань, характеру наук. спілкування між представниками школи, схожості і відмінності їх думок, оцінок, критики.
дозволяє істотно скорегувати оцінки і думки щодо динаміки наук. поглядів ученого, школи, уточнити нез’ясовані моменти в логіці розвитку наук. проблематики, галузі або напряму, розширити уявлення про систему взаємин в науковому співтоваристві.
особливу продуктивність має при дослідженні психол. і соц.-психол. феноменів, що характеризують внутрішній світ типового представника конкретної істор. епохи чи суспільства, менталітет, динаміку соц. настроїв, світоглядні установки людей певного істор. періоду..
важливе джерело розуміння механізму розвитку науки, бо дозволяє розкрити саму діяльність по виробництву знань в контексті міжособистісних відносин, характер наук. спілкування усередині колективу школи (в тому числі зіткнення різних думок, взаємна критика тощо).
дозволяє встановити конструктивні зв'язки в рамках наукового і донаукового етапів розвитку знання
Метод інтерв'ювання («Oral history» - усна історія)
бесіда дослідника з ученим представником певної школи за заздалегідь складеним переліком питань, спрямованих на отримання матеріалів відповідно до конкретного завдання дослідження.
Метод джереловедницького аналізу
вивчення документальної основи ІПД, в рамках якого широкого поширення набуває комплексна методика інтерпретації і критики джерела (включає: точне датування, встановлення достовірності джерела; просторову локалізацію істор. фактів і подій згадуваних в нім; ідентифікацію авторства і осіб тощо).
за його допомогою вивчаються творчі механізми процесу зародження наукового знання, генезис наукових інтересів і ін.
Яскравий приклад застосування цього методу – зібрання матеріалу 40 інтерв'ю (до 100-річчя О.М. Леонтьєва) з відомими психологами, його учнями і соратниками, в яких відтворюється історія створеної ним школи, яскрава особистість вченого.
Особливого значення цей метод набуває при роботі з архівними і неопублікованими джерелами по історії психології.
Бібліометричний метод
кількісне вивчення інформаційних документальних потоків в області психології та побудований на дослідженні бібліографічної інформації про публікації та аналізі цитувань.
Аналіз наукових посилань (конкретний прийом цього методу)
встановлення частоти цитування наукових праць з метою отримання відомостей про зв'язки між наук. напрямами, про актуальний стан науки і про тенденції її розвитку. Цей прийом може використовуватися в істор. дослідженні тільки в сукупності з іншими методами.
Його значущість для вивчення стану і динаміки наук. досліджень обмежена, бо частота цитування визначається не тільки об'єктивною цінністю наукової праці, але і іншими факторами (із-за мовних бар'єрів вітчизняна психологія недостатньо відома за кордоном)