Тема- Ранній постнатальний розвиток Питання- Особливості стадії новонародженності
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Лекція № 6
Тема: «Ранній постнатальний розвиток»
Питання:
- Особливості стадії новонародженності.
- Поняття росту та розвитку.
- Раннє дитинство.
- Дошкільний та молодший шкільний вік.
Стадія новонародженості. Народжена дитина якийсь час пов'язаний із плацентою, що перебуває в матці, за допомогою пупкового канатика. Акушер, що допомагає при пологах, звичайно перерізує канатик, попередньо наклавши на нього затиск, однак, якщо затиск не накладений, те пупкові кровоносні судини самі скорочуються, перериваючи кровообіг між немовлям і плацентою. Пупкові судини позбавлені іннервації, але просвіт їх швидко закривається в результаті скорочення м'язових стінок у відповідь на дію механічних, хімічних і температурних подразників зовнішнього середовища. Заростання пупкових судин відбувається протягом декількох тижнів, а функціонувати вони перестають уже через кілька хвилин після народження.
Глибокі й різкі зміни з боку серцево-судинної й дихальної систем відбуваються після народження. У той момент, коли токовище крові по пупкових судинах припиняється, плацента перестає виконувати дихальну й видільну функції.
Перший вдих - необхідна умова початку постнатального життя. Подих стимулюється дією нестачі кисню й надлишку вуглекислоти в крові на дихальні центри головного мозку. Відбувається екстренна перебудова способу отримання кисню організмом. Новонароджений відчуває різкий холод, задишку, мружиться від вперше побаченого яскравого світла. Здорова дитина робить перший вдих і від сукупності неприємних вражень починає плакати, тренуючи легені, голосові зв’язки і діафрагму.
Протягом цього періоду кишечник немовляти має надзвичайну властивість – він здатний засвоювати молочні білки, не розщеплюючи їх. У тому числі й імуноглобуліни, що потрапляють в організм новонародженого з молозивом матері і служать його найпершим у житті імунітетом. З кожною годиною відносна кількість розщеплених білків молока до кількості нерозщеплених зростає, і протягом 24-36 годин сягає майже 100%. Розщеплені у шлунку імуноглобуліни вже не мають імуних властивостей, а служать лише джерелом амінокислот. Тому дуже важливо, щоб дитина мала можливість отримати якнайбільше молозива саме у першу добу свого постембріонального життя.
Кишечник новонародженого в цей період також проходить відповідальний етап розвитку – він починає функціонувати, отримуючи основну масу поживних речовин шляхом їх всмоктування через стінку кишечника (а не з пупочних судин, як це було до появи на світ), вчиться виконувати ковтальні рухи, перистальтичні, акт дефекації, словом, усе, що належить виконувати дорослому кишечнику.
Після виходу організму з яйцевих оболонок починаєте постембріональний (постнатальний) розвиток.
Після завершення основної маси адаптивних змін у новонародженого, настає період молочного харчування (стадія немовляти). Початкова його стадія або ранній постнатальний онтогенез у тварин із прямим розвитком характеризується інтенсивним зростанням органів і частин організму, установлений недефінітивних пропорцій тіла, переходом функціональних систем на режим дорослого організму. На відміну від стадії новонародженості, немовля не відчуває таких стресів, і тому подальші адаптивні зміни у його організмі відбувають повільніше і більш плавно.
Основним продуктом харчування ссавців в цей період є молоко матері, або його замінники (які використовують, якщо немає можливості дитині вживати молоко матері або його недостатньо). Однак молоком харчування не обмежується. Особливість цієї стадії розвитку полягає у ознайомленні і поступовому засвоєнні нової їжі, як правило, рослинного походження (і лише у хижих звірів – тваринного). Це призводить до зміни мікрофолори кишечнику, розвитку його тонкого відділу і до розвитку передшлунків у жуйних тварин.
Іще одна особливість – у цей період розвитку відбуваєть активне ознайомлення зі світом, виявленя властивостей оточуючих предметів (тверде-м’яке, рухливе-нерухливе, холодне-гаряче, можна-не можна) з одночасним поступовим оволодінням власним тілом – керуванню рухами, засвоєнням рівноваги і способів переміщення власного тіла у просторі, тобто повзання, стояння і ходіння.
Крім того, ріст немовляти призводить до поступової зміни пропорцій тіла дитини порівняно з новонародженим. Немовля активно набирає вагу і збільшує лінійні та об’ємні розміри. Завершення періоду виражено нечітко, і в основному вважається таким за умови сукупності таких ознак: маля почало ходити, кількість вживаного ним молока є незначною порівняно з кількістю їжі іншого походження, розміри голови відносно розмірів тіла дещо зменшилися (порівняно з новонародженим).
Поняття і загальна характеристика процесу росту. Розглянемо більш докладно процес росту. Ріст проявляється в прогресивному збільшенні маси й розмірів організму. Хоча названі показники можуть змінюватися завдяки нагромадженню органічних речовин (ріст кістяка) або води (збільшення маси рослини), чи навіть жиру (при відгодівлі старих свиней), ріст в ембріональному й ранньому постнатальному розвитку відбувається насамперед внаслідок приросту органічної речовини (протоплазми).
У безхребетних ріст нерідко обумовлюється збільшенням розмірів клітин, що супроводжується їх поліплоїдизацією. У такий спосіб ростуть личинки комах, деякі круглі хробаки. Більше розповсюджений проліферативний ріст, в основі якого лежить клітинний розподіл. Якщо кожна з дочірніх клітин, що утворяться в результаті розподілу, знову вступає в митотичний цикл, число клітин зростає в геометричній прогресії.
Ситуація, близька до описаного, спостерігається в ембріональному й ранньому постнатальному періодах індивідуального розвитку.
В інших випадках одна з дочірніх клітин ділиться, а друга диференціюється, що дає лінійне наростання числа клітин. Це, наприклад, характерно для епидермісу шкіри. Проліферація тут присвячена до внутрішніх клітинних шарів епітеліального шару, що звідки диференціюються клітини змішаються в поверхневі шари, де роговіють і гинуть. У процесі індивідуального розвитку показники росту міняються. У багатьох тварин ріст присвячений до певних стадій онтогенезу. Такий тип росту називається обмеженим або певним. У період активного росту швидкість останнього пропорційна масі організму.
Однак, починаючи з певного етапу, швидкість росту, як правило, знижується. Монотонне зниження швидкості росту в людини переривається у віці 13-15 років, що відповідає періоду полового дозрівання - пубертатний стрибок росту.
Приріст більшою мірою виражений в ембріональні й малодифференційованих тканинах. Так, у перші 10-12 діб після народження в морської свинки щодня приріст маси тіла становить 5%, починаючи з 18 діб - 4%, а з 45 діб - 1%. Тому ріст більшості організмів описується кривою s-подібної форми.
Існують організми, наприклад риби, які ростуть протягом всього життя. Але й у цих тварин по досягненні статевозрілого стану швидкість росту зменшується. Такий тип росту називають необмеженим або невизначеним. Ріст цілого організму являє собою інтегральну величину й складається з безлічі приватних проявів росту. Просторова організація росту відрізняється складністю, але носить закономірний характер. Для кожної стадії онтогенезу можна виділити свої градієнти росту різних частин організму. Від її значною мірою залежать видові особливості форми організмів.
Форми порушень розвитку. Усі порушення розвитку, як правило, торкають і порушень росту, що доводить взаємопов’язаність цих процесів.
Ембріоналізм – порушення розвитку, при якому дитина (або молодняк тварин) має пропорції тіла, властиві ембріону. Причина, як правило, у недостатньому харчуванні матері під час вагітності.
Інфантилізм – форма порушення розвитку, при якій дорослий організм за пропорціями тіла нагадує дитячий. Причина – у постійній недогодівлі ростучих тварин (дитини).
Неотенія – форма порушення розвитку, у молодому організмі відбувається бурхливий розвиток статевої системи, при якому левова частка поживних речовин, отриманих організмом, іде на формування статевої системи за рахунок інших органів. При цьому також порушуються пропорції тіла – тварин стають «перебудованими», у них помітно відстають у розвитку м’язи і суглоби. Причиною можуть бути мутації у хромосомному апараті, або занадто бідна годівля під час пубертатного скачка росту.
Нерівномірність росту і розвитку окремих органів, її причини. Показники росту, з одного боку, контролюються генетично, а з іншого боку - залежать від умов, в яких відбувається розвиток. Досить просто встановлюється залежність росту від харчування. В «голодні» роки спостерігається затримка росту. Цей висновок ілюструють, наприклад, дані по динаміці маси й довжини тіла школярів м. Штутгарта за період з 1911 по 1953 р. Якщо з 1920 по 1940 р. відзначалося збільшення названих показників, то в останні роки другої світової війни виявилася зворотна тенденція. Зміна умов харчування в кращу сторону звичайно супроводжується інтенсифікацією росту, і організм як би «надолужує упущене». Таке явище сформульоване у законі Червінського-Малігонова: «Організм, що росте, може компенсувати відставання у рості внаслідок недостатнього харчування, якщо перебої з живленням тривали порівняно недовго».
Про наявність генетичного контролю росту говорить насамперед той факт, що розміри організму служать видовою ознакою. Для людей показані певні полові й расові відмінності в реакції на зміну умов життя, що впливають на розвиток. Так, ріст дівчаток більше стійкий до недоїдання, ніж ріст хлопчиків. Тривале голодування в дитинстві приводить у європейця до зменшення довжини тіла без порушення пропорцій. У японця в описаних умовах відбувається відносне подовження тулуба й укорочення ніг, а в африканця - навпаки.
Поняття розвитку істотно відрізняється. Розвитком називають процес диференціації клітин організму, їх ускладненні і спеціалізації на різних функціях, удосконалення цих спеціалізацій, а також оволодіння певним комплексом навичок і властивостей, на які здатні середньостатистичні особини даного виду у певному віці.
Вченими доведено вплив на ріст і розвиток людей у дорепродуктивної стадії постнатального онтогенезу всього комплексу соціально-економічних факторів, що оточують дитину, включаючи житлові умови, частку витрат на дитину в сімейному бюджеті.
Шляхи генетичного контролю росту різноманітні. Важливе значення в опосередкуванні впливу генотипу належить гормонам, особин вироблюваним гіпофізом, щитовидною й половою залозами. Найбільша заслуга в розробці питань впливу ендокринних залоз ріст і розвиток організму в постнатальному періоді належить М. М. Завадовському (1891 - 1957).
Оцінка росту і розвитку дозволяє встановити, наскільки вірними є темпи росту і розвитку організму. Для оцінки росту проводять вимірювання тіла (лінійні та об’ємні) і порівняння їх зі шкалою середніх значень для особин того ж виду, віку і статі. Для оцінки розвитку враховують результати оцінки росту, живої маси, а також комплексу навичок і властивостей, які повинна мати особину такого віку, також порівнюється із середньою.
Найголовніший здобуток розвитку цивілізації полягає у визнанні людини найвеличнішим витвором природи і найбільшою цінністю. Таємниці народження дитини, фізичний, психічний та розумовий розвиток всякчас бентежили колективну свідомість, думки мислителів. Людина народжується аби навчитися бути щасливою, а щасливий вдвічі той, хто вчить цьому мистецтву інших. Такими є педагоги — дошкільники. Педагог, що має життєву та професійну компетентність, володіє душевною рівновагою стосовно себе, оточуючих ладен відкрити всебічну життєву красу вихованцям.
Дошкільний та молодший шкільний вік. Дошкільне дитинство — великий і відповідальний період розвитку дитини — це вік початкового, фактичного становлення особистості. І тому, дошкільний навчальний заклад № 11 з радістю відкриває перед дітьми світ соціально — суспільного життя.
На цей час постала проблема надання обов’язкової дошкільної освіти всім дітям, які досягли 5-річного віку. За для її розв’язання запроваджуються різні форми охоплення дітей дошкільною освітою. Однією з цих форм є програма «Впевнений старт», яка розроблена для всіх дорослих, причетних до розвитку, виховання і навчання дітей. Програма складена для дітей п’ятирічного віку, які не відвідують дошкільний навчальний заклад. Складається вона з наступних розділів: фізичний розвиток; пізнавальний розвиток; мовленнєвий розвиток; художньо-естетичний розвиток; ігрова діяльність.
Дошкільний вік (до шести-семи років) - останній віковий період дошкільного дитинства.
Анатомо-фізіологічні особливості. На п'ятому році характерний для переддошкільників швидкий ріст організму дещо уповільнюється і знову прискорюється наприкінці дошкільного дитинства. Середнє щорічне збільшення зросту дошкільника становить близько 6 см, дівчатка дещо випереджають хлопчиків. Щорічно вага дитини збільшується на 1,5-2 кг, змінюються пропорції тіла, видовжується тулуб і особливо ноги.
Для кісткової системи дитячого організму характерне недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ланок, значна гнучкість та еластичність хребта. Працездатність м'язів дошкільника значно нижча, а стомлюються вони швидше, ніж у школяра. Загальний розвиток опорно-рухового апарату виявляється у підвищенні координації, вправності й точності рухів.
Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються розміри серця (до п'яти років у 4 рази порівняно з новонародженою дитиною). Змінюється ритм його роботи (у новонародженої дитини - 120-140 ударів на хвилину, у старшого дошкільника - 70-100). За надмірних фізичних навантажень ритм серцевих скорочень легко порушується, виникає втома серцевого м'яза.
Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції мозку, відбуваються прогресивні зміни вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій. Розвивається умовне гальмування, посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль головного мозку на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки.
Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов'язані з морфологічними змінами в будові головного мозку, збільшенням його ваги, яка наприкінці шостого року досягає 1350 г (90 % маси мозку дорослої людини), розвиваються його функції. Ускладнюється структура аналітико-синтетичної діяльності, розширюється сфера впливу словесних подразників, сигналів на розвиток діяльності дитини, що є передумовою психічного розвитку дитини.
Відбувається помітне підвищення чутливості аналізаторів, їх здатності диференціювати оптичні, акустичні та інші властивості предметів і явищ, продовжує розвиватися кольоровідчування, розрізнення світлових відтінків. Мовний слух дитини розвивається швидше, ніж звуковисотний, який є основою музикальних здібностей.
Прискорено розвиваються кінестетичні відчуття завдяки рухливим іграм, ритмічним і фізкультурним вправам, малюванню, ліпленню, ручній праці. Розвиток їх виявляється у збільшенні точності й вправності рухів, швидкості вироблення рухових навичок.
Сприймання дошкільників розвивається в різних видах діяльності (ігрової, практичної). Поступово воно виокремлюється у відносно самостійні дії, спрямовані на пізнання предметів навколишнього світу, на виконання перших перцептивних (чуттєвих) завдань. Дитина вдається до спеціальних прийомів детального обстеження предмета, сприймання її стає активнішим, цілеспрямованішим, збільшується тривалість розглядання об'єктів.
Дитина вчиться керувати своїм зором, рукою. Більшого значення набувають мисленнєві процеси: упізнаючи предмети, дитина порівнює їх, використовуючи свої знання, хоч при цьому нерідко ще не вміє відділити те, що бачить, від того, що знає про предмет.
Інтенсивно розвивається просторова орієнтація дошкільників та орієнтування в часі.
Пам'ять їх розвивається в осмисленій діяльності, в якій розуміння є основою як мимовільного, так і довільного запам'ятовування. У процесі спілкування з дорослими у дітей все частіше виникає потреба запам'ятати і пригадати, від цього значною мірою залежить результативність їх діяльності. Тому саме в цьому віці починається формування власне мнемічних (мнемоніка - мистецтво запам'ятовування) дій, які мають свої специфічні цілі та способи їх досягнення.
Розширення зв'язків дошкільника з середовищем, виникнення нових їх видів і форм закономірно виявляється в розвитку його уяви. Збагачується репродуктивна уява, здійснюється процес формування довільності уяви. У цьому віці відбувається цілеспрямоване створення образів. Розвивається наочно-дійове мислення, виникають нові його форми. Мислення стає образно-мовним, набуває певної самостійності: поступово відділяється від практичних дій, стає розумовою дією, спрямованою на вирішення пізнавального мислительного завдання. Тому мовлення набуває все більшого значення в його функціонуванні. За допомогою мовлення діти починають мисленно оперувати об'єктами, зіставляти їх, розкривати їх властивості й відношення, виражати цей процес і його результати в судженнях, міркуваннях.
Розвиток мислення у дітей дошкільного віку пов'язаний із позитивними зрушеннями в їх мовленні. Швидко збагачується словник дошкільняти. Спостерігаються значні індивідуальні відмінності в збагаченні словника, зумовлені середовищем, в якому росте дитина, різноманітністю її мовних контактів з дорослими.
У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку словесно-логічного мислення. Розвивається чуття мови, яке допомагає успішніше користуватися мовою, виправляти помилки свого мовлення і помічати такі помилки в інших.
У цей період активно починає формуватись довільна увага. Діти вже можуть виділяти об'єкти, які потрібні в їхній діяльності, і спеціально зосереджуватися на них. Значно зростає стійкість, збільшується обсяг мимовільної та довільної уваги. Але підвищена збуджуваність, невисока працездатність при кисневому голоді різко знижують увагу. Можливість довільної уваги в цьому віці ще надто обмежена, тому необхідно цілеспрямовано працювати над її розвитком.
Дошкільне дитинство здавна називають віком гри. Вважаючи гру основною діяльністю дошкільника, психологи виходять з визнання соціальної обумовленості її розвитку. Гра - особлива форма життя дитини в суспільстві, причому дуже важлива для неї. Вона є діяльністю, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю та взаємини між ними.
Якщо в ранньому дитинстві основним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з ними, то у грі дошкільника головним стає людина, її дії та взаємини з іншими людьми. Гра набуває рольової форми, дитина вчиться гратися. Головне при цьому дотримання правил, обумовлених роллю і сюжетом гри, яка стає спільною, справді колективною. У колективній грі між учасниками виникають реальні стосунки. Дитині не байдуже, з ким гратися. Вона обирає партнера. Коли до гри залучається особисте ставлення, вибір, симпатії, це створює сприятливий ґрунт для підвищення її виховної ролі в житті дитини.
Окрему групу становлять дидактична гра, гра-драматизація, гра-фантазування. Вони не мають властивої дошкільній грі мотивації: у них головне результат, а не процес. Дидактична гра - кілька підготовчих операцій до виконання ігрового завдання. Гра-драматизація відтворює дію, типову для персонажа. У ній важливий не тільки процес зображення, а й якість відтворення. Гра-фантазування - особливий вияв вигадки, де немає дії, правил, завдання. Усі ігри можна вважати перехідними формами до неігрової, продуктивної діяльності, а також до ігор школярів.
Особистісний розвиток. У зв'язку із задоволенням зростаючої потреби дитини в товаристві ровесників розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Діти вибірково ставляться до об'єктів прихильності, а приязнь чи неприязнь до когось втрачає ситуативність і стає постійним почуттям. Фактором розвитку почуттів є оволодіння формами експресії: виразу почуттів за допомогою слів, інтонації, міміки. У процесі спілкування в дітей формуються моральні почуття. Важливе значення у їх становленні мають оцінні відношення. Переживання гордощів виникають внаслідок схвалення дорослими актів поведінки. Урізноманітнюються вияви почуття власної гідності. У дошкільному віці стає важливим не просто вміння, а його якісний вияв, наприклад швидко і вправно одягатися, стрибати високо, далеко. З усвідомленням цінностей діти пишаються трудовими успіхами, професійною майстерністю батьків.
Розвиток почуття сорому, ніяковості пов'язаний із зростанням їх морального досвіду й самосвідомості. У малюка осуд вчинку викликає страх перед покаранням, збентеження і незадоволення собою. У дошкільному віці осуд стає внутрішнім, вчинене неподобство супроводжується зніяковінням, навіть уявлення про негідний вчинок викликає почуття сорому. Деякі діти ніяковіють через невпевненість, занижену самооцінку, надмірну чутливість до критичних зауважень. У них соромливість може стати рисою характеру.
Важливими для формування моральних почуттів дітей є уявлення про позитивні зразки поведінки. Наявність їх дозволяє дитині передбачати емоційні наслідки вчинку, переживати задоволення від схвалення своєї поведінки або невдоволення від негативного її оцінювання. Таке передбачення є вирішальним у формуванні моральної поведінки. Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому стають мотиваційними компонентами моральних якостей особистості.
Воля дитини розвивається як здатність досягати мети, переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди, свідомо регулювати свою поведінку. Мета, яку ставлять перед собою діти, ще не стійка, а задуми - плинні. Різні зовнішні фактори відволікають дітей, стають на заваді в досягненні мети.
Дошкільний вік - період засвоєння прикладу дорослих (норм, правил поведінки), формування механізмів особистісної поведінки, підкорення свого ставлення до речей та людей ідеальним зразкам, засвоєним від дорослих. Зазнає змін спілкування дошкільників з дорослими. Воно набуває нових форм: від зовнішнього контакту дитина переходить до свідомого й добровільного підкорення дорослому. Крім практичного спілкування з дорослими, виникає інтелектуальне співробітництво, що знаходить свій вияв у дитячих запитаннях. Прагнення до активного спілкування з дорослими виявляється у намаганні прилучити їх до власних переживань, почути думку про свої дії або обговорити чиїсь вчинки. Отже, комунікативна діяльність розгортається на основі пізнавальних та особистісних мотивів і містить елемент ініціативи та самостійності.
Обмеження самостійності, ініціативи породжує вияви впертості, негативізму, вередливості, егоїзму, самолюбства, опір вимогам дорослих навіть тоді, коли ці вимоги не суперечать бажанням і намірам самої дитини. Для дитини опір - вияв власної активності. Він виявляється у різних формах негативізму - нерозумному, безпідставному, демонстративному запереченні вимог дорослих, відмові їх виконувати. Це трапляється при гальмуванні дитячої активності й ініціативи, запровадженні системи заборон або необмеженої свободи, яка породжує свавілля й розбещеність. Дорослі, які розумно організовують своє спілкування з дитиною, стають об'єктом свідомого наслідування, здобувають авторитет.
У дошкільників розвивається й потреба у спілкуванні з ровесниками. Вони входять у товариство ровесників, вчаться зважати на пропозиції товаришів, поступатися своїми бажаннями, допомагати один одному, уболівати за загальні інтереси, відповідати за спільну справу. Це - ознаки становлення дитячого колективу. У дошкільників лідерами стають діти, здатні верховодити в іграх, інших справах. Популярність їх спочатку визначається не тільки справжніми достоїнствами чи внутрішніми перевагами, а й зовнішніми особливостями - привабливий вигляд, охайність тощо. Поступово набувають значення інші якості: уміння працювати, організовувати гру, кмітливість, спритність, доброта.
Самооцінка дітьми вчинків, умінь формується на основі оцінних суджень дорослих.
Самооцінка - судження людини про наявність у неї якостей, характерних для певного еталону, зразка.
Вона постає як вияв самооцінного ставлення до себе людини, як результат аналізу, порівняння, синтезу. Будучи основним структурним елементом самосвідомості особистості, особливу роль відіграє у саморегулюванні поведінки та діяльності. Суттєвою якісною характеристикою самооцінки є ступінь самокритичності. У цьому процесі діти спершу засвоюють і послуговуються оцінною думкою дорослого, потім вона стає власним переконанням. З віком об'єктивність самооцінок зростає. Вони схильні до самоствердження перед дорослими, товаришами, а також перед самими собою, що є серйозною проблемою для батьків і вихователів.
Готовність до навчання. Період дошкільного дитинства завершується формуванням у дітей психологічної готовності до навчання в школі. Основними її компонентами є мотиваційна, розумова та емоційно-вольова готовність.
Мотиваційна готовність починається з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення здобувати знання. Вона основана на пізнавальній спрямованості дошкільника, допитливості, набираючи форм пізнавальної активності, перших пізнавальних інтересів. Пізнавальна спрямованість виявляється у здатності відділяти відоме від невідомого, переживати почуття задоволення від здобутих знань, радощів і захоплення від виконання інтелектуальних завдань.
Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до набуття певної суми знань про навколишнє середовище, а передбачає і мислительні дії та операції. Тому вона передбачає уміння розв'язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв'язно розповідати про зображення на картинці, оволодіння у певних межах операцією аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо.
Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. Саме певним рівнем вольового розвитку школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, запам'ятовувати і відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх обов'язків сприяють розвинуті в період дошкільного дитинства мотиви обов'язковості виконання правил поведінки та вимог дорослих. Якщо ж дитина звикла керуватися тільки власними бажаннями, а мотиви на зразок: “треба”, “не можна” їй незрозумілі, то такій дитині важко призвичаїтися до шкільних вимог і дотримуватися правил для учнів.
Емоційна готовність виявляється у задоволенні, радості, довірі, з якими дитина йде до школи. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем і новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані із самою навчальною діяльністю, її процесом і першими результатами, вболівання за успішне виконання завдань.
Період життя дітей від 6-7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.
Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.
Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.
Розвиток м'язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м'язи кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження малих м'язів пальців і кистей рук.
Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі та вдома було чисте повітря.
У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.
Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов'язані з діяльністю другої сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку ускладнюється.
Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання - основної діяльності учнів - якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.
Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.
В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємозв'язки між ними.
Значні якісні зміни відбуваються в розвитку пам'яті. Під впливом навчання формується логічна пам'ять, яка має вирішальне значення у здобутті знань. Але не вміючи ще диференціювати завдання (запам'ятати і відповісти) від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам'ятовування і відтворення. За правильного педагогічного керівництва учні осмислено запам'ятовують доступний для них матеріал. Проте дослівне запам'ятовування й відтворення має і позитивне значення. Воно є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам'яті. У процесі заучування розвиваються самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти. Зростають продуктивність, обсяг, міцність, точність запам'ятовування матеріалу. У цей період учні частіше вдаються до спеціальних мнемічних прийомів запам'ятовування.
Розвиток пам'яті полягає в зміні співвідношення між мимовільним і довільним запам'ятовуванням (зростає довільне), образної та словесно-логічної пам'яті. Для розвитку логічної пам'яті важливою є настанова вчителя - зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згрупувати тощо) матеріал, завчити його. Довільне запам'ятовування продуктивне тоді, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом активної діяльності учнів.
Розвиток уяви відбувається у напрямі від репродуктивних її форм до творчого осмислення уявлень, від довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Зростає вимогливість дітей до витворів їх уяви, швидкість створення образів фантазії.
Мислення стає конкретно-образним, але все більшого значення набувають абстрактні компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його образними і понятійними, конкретними та абстрактними компонентами. Молодші школярі швидше оволодівають індуктивними умовиводами, ніж дедуктивними.
Ці умовиводи переплітаються в мисленні, спрямованому на вирішення пізнавальних завдань, зокрема тих, що вимагають розкриття причин різних явищ, мотивів поведінки людини.
У розвитку мовлення важливим є використання різних форм слова, писемного та внутрішнього мовлення, яке виявляється у функціональних формах: повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання і погрози, питання і відповіді. Відбуваються також зрушення в морфологічній структурі усного й писемного мовлення, розвиток словесних асоціацій, оволодіння писемним мовленням, розширення взаємозв'язків між компонентами структури мовлення. Значно збільшується кількість слів, якими діти позначають предмети, явища, їх ознаки, дії, процеси. Проте є ще чимало дефектів в усному мовленні (шепелявість, заміна одного звука іншим, заїкання, картавість тощо), які вимагають уваги не тільки вчителя, а й спеціаліста-логопеда.
Показником успіхів учнів у оволодінні мовленням є мовчазне читання. Воно відрізняється від голосного згорненістю зовнішніх мовно-рухових актів: спочатку дитина читає пошепки, а потім мовчки. Мовчазне читання розвиває самоконтроль, увагу, внутрішнє мовлення.
Переважає мимовільна увага. Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Мимовільна увага має позитивне значення, але недостатня для досягнення успіхів у навчанні. З віком зростає обсяг і стійкість уваги, пов'язані із значущістю навчального матеріалу. Усвідомлення учнями важливості його засвоєння - умова стійкості довільної уваги.
Формування особистості. У молодшому шкільному віці відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки в інтелектуальній, айв емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі у навчанні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать переживання нового, здивування, сумнів, радощі пізнання - основи формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість, колективізм.
Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація сором'язливості, яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.
Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов'язку, гуманності) сприяє перебування учнів у колективі, об'єднаному спільною навчальною діяльністю. Розвивається почуття симпатії, важливе для утворення малих груп, з яких складаються колективи.
Формуванню вольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефективність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов'язків, зниження активності, виникнення лінощів та інших негативних рис.
З'являється усвідомлення обов'язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки шкодить інтересам колективу й кожного учня.
Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. У зв'язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо. В інших випадках, коли вони беруть за взірець поведінку улюбленого вчителя, авторитетних для них дорослих, наслідування і підвищене навіювання полегшує засвоєння норм і правил поведінки. У цей період зростає роль особистого прикладу дорослих, передусім учителя.
2. 75L
3. OFF THERE to the rightsomewhereis lrge islnd
4. Организационные и технические особенности проведения аудита с использованием программных средств
5. Современные экологические проблемы в лесном хозяйстве
6. 1Способи визначення експлуатаційного парку поїзних локомотивів
7. 1970 гг 110 Все ведущие направления и течения французской литературы первых послевоенных лет несут на себе пе
8. Предмет и метод экономической теории
9. ИНФОЗНАЙКА по информатике и информационным технологиям для учащихся общеобразовательных школ в 2014 г
10. Методические рекомендации к выполнению практических работ по дисциплине Компьютерная дискретная математи
11. геологические изыскания их назначение
12. тема сучасного підприємства Інформаційні технології Поняття інформаційних систе
13. км2 или 37 поверхности суши
14. Экономика здравоохранения
15. Лабораторная работа 3 3
16. 25 Налогового кодекса РФ
17. концентрированное молоко обычно с сахаром
18. Реферат- Лекции по уголовному праву (общая часть)
19. Понятие и признаки субъектов предпринимательской деятельности
20. 8В13 Маврин М