Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Гідрологія hydrologia – наука про воду.
2. Предметом вивчення гідрологія є не вода, як р-на, а гідросфера в цілому. Гідрологія вивчає: -властивості гідросфери; -процеси і явища, які відбуваються в гідросфері; -закономірності, з якими пов.язані процеси і явища; -взаємозвязок і взаємодію природних вод з земною корою і атмосферою.
3. Сучасна гідрологія включає в себе розділи, які стали окремими науками: - гідрологія моря; - гідрологія підземних вод; - гідрологія льодовиків; - гідрологія озер, боліт, водосховищ, морських гирл річок; - гідрологія суші-водні об’єкти на материку; - повітряна гідрологія. Гідрологія пов’язана з такими науками: хімією, фізикою, географією, геологією, кліматологією, гідрометрією, гідрографією, інженерною гідрологією, гідробіологією.
4. Теорії походження води на землі: 1) Теорія академіка Шмідта: Згідно цієї теорії, при утворенні Землі холодній газо-пиловій хмарі, була вода у вигляді льодового пилу. 2) Теорія академіка Виноградова: Згідно цієї теорії, після сформування планети Земля, поступово розігрівалася маса Землі всередині, литкі елементи виходили назовні, вони вміщали і воду. Згідно цієї теорії, близько 2,5 млрд.р. тому виникли перші моря, що були праобразами океанів. Світовий океан сформувався 500 млн.р. тому. 3) Геохімічна модель Семененко: Згідно цієї теорії, земна кора – це своєрідний кисневий каркас. Ядро планети – це гідрати металів. В зонах високих тисків відбувалося скупчення водню з киснем. Утворювалася вода у вигляді пари і вуглекислий газ.
5. Види водних об’єктів: 1)Водотоки-річки, струмки, канали. Водотік-водний об’єкт на земній поверхні з поступальним рухом води в руслах в напрямку нахилу; 2)Водойми-озера, ставки, водосховища, болота, океани і моря. Водойми-це водні об’єкти, які знаходяться в понижених формах рельєфу і мають уповільнений рух води; 3)Особливі водні об’єкти-підземні води і льодовики. Водні об’єкти можуть бути постійні і тимчасові. Їм властиві: гідр.режим, гідр.явище, гідр.процеси. Гідр.режим-закономірні зміни водного об’єкта в часі. Гідр.явище-форми прояву гідр.режиму. Гідр.процеси-послідовний розвиток в часі і просторі окремих гідр.характеристик.
6. Методи гідрологічних досліджень: 1)експедиційний, полягає у збиранні матеріалів про водні об’єкти. 2)стаціонарний-дає змогу бачити зміни гідр.режиму об’єктів. 3)активний експериментальний-в лабораторії. 4)дистанційні вимірювання-аерокосмічна зйомка, реєструючи системи, локатори. 5)теоретичний аналіз, який включає методи матем. Та імітаційного моделювання.
7. Формування науки бере початок ще з народження людства. Водні об’єкти вивчали ще древні єгиптяни, старогрецькі і староримські мислителі і філософи. Гідрологія сформувалася в кін.19 на поч.20ст. Основоположник гідрології в Україні–акад. Оппоков. Він: 1)дав оцінку гідр.ролі боліт. 2)проводив дослідження режиму стоку верхнього Дніпра. 3)вивчав залежність рівнів води в річках від різних впливів. 4)вивчав підземні води. 5)водні ресурси України в цілому. Огієвський написав підручник «Гідрологія суші». Він: 1)проводив дослідження в галузі режиму водного стоку. 2)вивчав вплив водосховищ на паводковий стік річок. 3)проводив прогнозування водного режиму України.
8 і 10. Розподіл води на земній кулі: Загально площа земної кулі 510 млн.км.квадр. Світовий океан займає 361млн.км.,149млн.квадр.-суша. Води найбільше в півд.. півкулі. 20млн.км.кв.-площа водних об’єктів на суші. 23млн.км.кв.-підземні води. 16 млн.км.кв.-льодовики. 3 млн.км.кв.-болота, об’єм води-12000км.куб. 1000км.куб.-обєм біологічних вод, 13000км.куб.-атмосферна вода.
9 і 11. Кругообіг-безперервний замкнутий процес переміщення води на Землі. Ланки: випаровування води,утв.хмар, перенесення водяної пари повітряними течіями, випадання опадів, поверхневе і підземне стікання вод суші в океан. Рушійні сили: сила земного тяжіння і притік до поверхні Землі сонячної енергії. Розрізняють 2 круговороти: малий,або океанічний(процес випаровування води з поверхні світ.океану і повернення її знову у вигляді атм.опадів) і великий, або материковий(складна взаємодія круговороту води, пов’язана з земною поверхнею, фізичними,хімічними і біологічними процесами, котрі проходять на ній. З великим пов’язано тільки 47%циркуляції води).
12. Хімічний склад води:11%гідроген, 89% оксиген. Хім.склад прир.вод: 1група-головні іони: негативно заряджені Cl SO4 CO3; позитивно заряджені K Na Mg Ca. 2група-розчинені гази: Оксиген, двоокис карбону, водень. 3група-біогенні р-ни: сполуки азоту, фосфору, заліза. 4група мікроелементи: важкі: кадмій, свинець, кобальт, нікель, цинк, залізо, мідь. Радіоактивні: уран, радіоактивний калій, радій, стронцій. 5група органічні р-ни. 6група забруднюючі р-ни: нафта, феноли, група пестицидів, ПАР.
13. Основні фізичні властивості води: 1.Агрегатні стани (при постійному тиску і зниженні темп.: пара-вода-лід. При підвищенні: лід-вода-пара) 2.Температура замерзання 0град.С. 3.Температура кипіння +100град.С. 4)Густина води: льоду при 0град.-916,7 кг/м.куб снігу-до 140кг/м.куб. 5)Питома теплоємність. 6)Теплопровідність. 7)Поверхневий натяг. 8)Змочування поверхні більшості твердих тіл. 9)Світло у воді може проникати на невелику глибину. 10)Звук добре поширюється у воді. 11)Електропровідність.
14. Основні різновиди води: 1)Магнітна вода (властивості: *бактерицидна дія *при видобутку нафти *при утв. цементних сумішей *при видаленні ниркових каменів *стимулює ріст і розвиток рослин) 2)посріблена вода 3)активована вода(при вирощуванні бавовнику, загоювання ран) 4)Ковзка вода(при гасінні пожеж) 5)Суха вода 6)гумова вода. У1932р. Остборн і Юрі відкрили наявність крім звичайної, ще й важкої води. Вони виявили,що вода може мати не однакову атомну масу 18-22. Атом водню має ат.масу 1, але є атоми 2і3, і тому існують такі ізотопи водню: протій 1Н, Дейтерій 2Д, притій 3Т. Крім атомів оксисену з ат.масою 16, є ще 17 і 18. 7) Важка вода Д2О (зовні як звичайна, в невеликих к-стях є в прир. воді. Одержують шляхом електроліту, фракційної перегонки, дифузії. Кипить при темп.101гр.С, замерзає при +3,8гр.С. Застосовують в векторних установках для сповільнення нейтронів) 8)Надважка вода Т3О. кипить при темп. 104гр.С, замерзає при +9гр.С. застосовують в термоядерних р-ях. Одержують хімічно, але у невеликих к-стях може потрапити з атм.опадів)
15. Гідрологія боліт. Болото-це природнє утворення, яке постійно перебуває в стані застійного або слабо проточного зволоження і в якому відбувається накопичення органічної рідини у вигляді торфу. До цієї категорії відносяться заболочені Землі.
16. Походження боліт: 1)Заростання водойм 2)Заболочення суші. Заболочення суші відб. в р-ті затоплення і підтоплення. Затоплення пов’язане з переважанням атм.опадів над випаровуванням за відсутності дренажу. Підтоплення пов’язане з підвищенням рівнів грунтових вод(зрошення,греблі на річках). Утворення боліт супроводжується накопиченням орг.. матеріалу на поверхні грунту, він деформується, перетворюється в торфове болото, має певний шар торфу 30см. Поширення боліт: Найбільше в Росії(9%площі) і Канаді. В Україні найбільше в Поліссі, заплавах Дніпра і Припяті. Болото може утв. в ялиновому лісі, на лісових вирубках, згорищах, на луках-травяне болото. Болота зустрічаються в таких географічних зонах: В тундрі-70%, в лісах-30%, в лісостеповій зоні-до 4х%, в степовій-2%. В різних геогр..зонах на болотних масивах росте різна рослинність і товщина торфу різко коливається.
17. Типи боліт: 1) Низинні: *розташовані в понижених формах рельєфу *поверхня ввігнута або плоска *живлення атм.опадами, грунт.водами, стоками поверхневих вод і річковими водами паводків. *росте евтотрофна рослинність(очерет,осока,чорна вільха,береза,хвощ) *торф багатий на мінеральні солі. *є на Поліссі і в заплавах річок. 2)Верхові: *розташовані в вологих кліматичних зонах, на плоских вододілах *поверхня опукла або плоска *живляться атм.опадами *рослинність оліготрофна(пухівка,журавлина,сфагновий білий мох) *торф бідний на мінеральні біогенні р-ни. *є там,де плоский вододіл. 3)Перехідні болота: *поверхня слабо опукла або плоска *живлення різноманітне *мають мезотрону рослинність(береза,деякі види осоки, сфагнові білі мохи)
18. Болота мають такі складові елементи: 1)Пасма-окремі, витягнуті в довжину, підвищені ділянки болота. 2)Мочари-окремі, витягнуті в довжину, обводнені ділянки болота, чергуються з пасмами. 3)Кутини-нерівномірне розміщення рослинного покриву і накопичення торфу на болоті. 4)Трясовини-перезволожені ділянки болотних масивів,що мають розріджений торфовий шар, слабкий рослинний покрив і високий рівень води. Трясовини бувають:проточні,застійні,з фільтраційним рухом води.
19. Болота живляться: 1)атм.опадами 2)поверхневими водами 3)грунтовими водами0основне джерело 4)річковими і озерними водами. Відносно кожного водного об’єкту говорять про його водний баланс. Рівняння водного балансу включає в себе атм.опади, притік поверхневих, підземних чи грунтових вод. Сума цих трьох елементів має дорівнювати випаровуванню, поверхневому і підземному відтоку.
20. Рух води в болотах відбувається залежно від стану в якому вона перебуває: вільний і зв’язаний. Рух вільної води здійснюється шляхом фільтрації в рослинах, фільтрації в торфовій масі, шляхом вільних потоків на поверхні болота. Звязана вода буває внутрішньоклітинна, капілярна і хімічно зв’язана і_____. В болотах зустрічається 4 види зв’язаної води,але в меншій мірі ніж вільної.
21.Термічний режим боліт залежить від: кліматичних акторів, водно-теплових властивостей торфу. Торф складається з: органічного скелету, мін. р-н, води, повітря.Чим більший вміст води в торі, тим більша його теплоємність тим повільніше він нагрівається і охолоджується. В помірних кліматичних зонах т-ра у верхньому горизонті спостерігається до 25 см. При зміні сезонів до глибини 3,5 м. Болота замерзають через 15-17 днів. Максимальна глибина промерзання торфів 65 см.
22. 1) Польові та експедиційні – найбільші, містять фото та аеро- зйомки; 2)Стаціонарний чи камеральний (лаб. досл.). Практичне значення: паливо, добриво, сировина для хім.. промисловості.
23. 24. Озеро – природна водойма, яка являє собою западини на земній поверхні різної величини і форми, заповнені водою, рух якої сповільнений або відсутній. Відносно походження озера є: ендогенні: 1)тектонічні: утв. в улоговинах, які виникають під впливом тектонічних рухів земної кори., за розміром великі, мають круті схили ложа (Байкал, Каспійське море).2)Вулканічні: за розмірами невеликі, неглибокі, мають пологі схили ложа (озера Камчатки). Екзогенні: гідрогені – їх утворення пов’язане з дією річкових підземних і морських вод. До них належать: Озера стариці – в долинах, плесові озера, дельтові озера, лагуни і лимани. Лагуна – неглибока водойма, що знаходиться поблизу моря і з’єднана з морем мілкою, вузькою протокою. Лиман – це затоплене водами моря широке гирло річки, яке не зазнає дії припливу-відпливу і перетворюється на мілководну затоку. Карстові озера – це озера, які виникають в районах поширення вапняків, гіпсів і доломітів під дією підземних вод. Просадочні озера – утв. в результаті вимивання глинистих частинок підземними водами. Такі просадочні озера є в степових і лісостепових зонах. Еолові озера – утв. внаслідок дії вітру в пониженнях гір з піску. Органогенні озера – утв. на торфових болотах. Льодовиково-ерозійні - утв. внаслідок дії льодовика. Озера антропогенного походження: водосховища, ставки, кар’єри, соляні шахти.
25. Морфометричні характеристики озер – це абсолютні, або відносні величини, які характеризують форму, розміри озера та к-сть води, що їх заповнює: довжина озера, ширина, глибина, площа озера, порізаність берегової лінії, об’єм водної маси, форма озерної улоговини. Ці х-стики визначаються гіпсометричними картами. Довжина озера – це найкоротша відстань між двома точками його берегової лінії замірена по поверхні озера. Ширина максимальна – визначається як найбільший перпендикуляр до лінії довжини озера. Середня - визначається відношенням площі озера до його довжини. Всер=Fоз/L. Площа озера визначається як поверхня озеро без островів, визн. Планіметром або палеткою. Довжина берегової лінії – вимірюється циркулем, показує довжину урізу води. Ступінь порізаності берегової лінії – це відношення довжини берегової лінії до довжини кола з площею, що дорівнює площі озера. Середня глибина озера=відношенню об’єму озера до площі озера hсер=W/Fоз.
26. Водний баланс – це рівновага, яка існує між зміною об’єму води в озері за якийсь час і кількістю води, що надходить до озера і відтікає за той час. За водним балансом озера поділяють на: Безстічні озера – не мають поверхневого стоку, не мають підземного стоку, вода витрачається тільки на випаровування. Стічні озера – мають поверхневий стік, підземний стік, випаровуються, течія в таких озерах пов’язана з режимом впадаючих і витікаючи річок. Озера з перемінним стоком – їх стік є під час водопіль і паводків. В межень такі озера належать до безстічних.
27. Живлення озер відбувається: атмосферними опадами, притоками річкових вод. Від живлення залежить рівень води, він може змінюватися від кількох см. до 2-3 м. і більше. Це залежить від кількості опадів, пори року, температури, зовнішніх впливів.
28. В озерах рух озерної води спричиняють коливання рівнів води, які відбуваються при постійному об’ємі водної маси і такі коливання рівнів називаються денівеляції. Він буває 2ох видів: Коливальний – хвилі – причиною є вітер; форма хвиль буває різна, висота на озерах 5 – 6 м. глибина поширення 10 м. (Байкал). Сейші – це стоячі хвилі, які утворюються при землетрусах, сейсмічних рухах і різній зміні атмосферного тиску. Поступальний: Течії – причиною є вітер, стокові течії формуються завдяки притоку річкових вод в озерах. Згінно-нагінні коливання рівнів - причиною є вітер, посилюється в затоках, бухтах біля берегів. Вода в озерах весь час перемішується. Перемішування буває: динамічне це перемішування теплих шарів води в глиб водойми; конвекційне – це вертикальна циркуляція води обумовлена різницею густини води на різних глибинах.
29. Термічний режим озер: основне джерело тепла – це сонячна радіація; озерна вода має уповільнений рух і тому т-ра в товщі води не однакові; існує шаруватість води з різною температурою : пряма – якщо т-ра води зменшується з глибиною; обернена – т-ра води підвищується з глибиною. Однорідну т-ру вода має навесні та восени – гомотермія.За особливостями температурного режиму в озерах помірного поясу виділяють три основні періоди: період весняного нагрівання, літнього і осіннього.Між теплими і холодними шарами є проміжний шар води, т-ра різко зменшується з глибиною, цей шар називається температурним стрибком. Шар води вище нього – епілімніон, а нижче – гіполімніон. Термічна класифікація озер: помірні (озера України, Європи, Азії); полярні( озера Канади, Пн.Сибіру);тропічні озера або теплі – річні амплітуди коливання незначні (Вікторія). Малі озера замерзають через 2-3 дні після т-ри 0С.Спочатку біля берегів утворюється за береги, далі утв. сало, далі – сталий льодостал.
30. Хімічний склад озерних вод. За ступенем солоності озера бувають: прісні(1%), солонуваті(в степах 1-25%), солоні або мінеральні( >47%). За хім.. складом води: гідрокарбонатні, сульфатні озера, хлоридні. В озерах є такі розчинені у воді гази: O2, CO2, H2S. В озерах спостерігають оптичні явища, що виражають прозорість. Найбільш прозорим озером світу є Байкал.
31.32. Підземні води – це води, які знаходяться нижче поверхні землі – це води грунтового шару, верховодка, грунтові безнапірні води і напірні, артезіанські. До підземних також належать тріщинні, карстові і води боліт. Виділяють дві зони відносно підземних вод: зона аерації – х-зує підземні води з боку накопичення їх атмосферним повітрям, водяної пари, гравітаційної води., зона накопичення – х-зує підземні води, що розміщуються в різних пустотах гірських порід. Гірські породи х-зуються такими властивостями: Щільність – це відношення гірської породи , її маси до об’єму; пористість – називаються всі пустоти в породах, х-зуються порами. Пори бувають: некапілярні, капілярні, субкапілярні. Кількісно пористість визначають відношенням пустот до об’єму всієї породи.
33.Види води в породах: - Гігроскопічна – це вода, яка утворюється за рахунок водяної пари, що обволікає породу шаром в 1 молекулу. – Плівкова – це вода в рідкому стані, обволікає породу кілька шарів молекул. – Капілярна – це вода, яка заповнює повність чи частково капілярні пустоти породи. Переміщується така вода завдяки силам земного тяжіння. – Гравітаційна вода – підпорядковується силам земного тяжіння – це вода в рідкому стані – заповнює всі пустоти – це вільна вода, не підпорядкована силам поверхневого чи молекулярного натягу.
34. Хімічний склад підземних вод залежить від: кліматичних умов, метеорологічних умов, геологічних факторів. Атмосферні опади збагачують підземні води. Підземні води в максимальних концентраціях містять Ca, Mg, Na, K, хлориди, сульфати, рідкісні хім.. елементи, і важкі метали. Розрізняють вертикальну і широтну зональність підземних вод. Вертикальна: верхня частина підземних вод – прісні, гідрокарбонатні кальцієві води; сульфати магнію, нижня частина росоли – хлоридно натрієві води. Широтна: проявляється в зміні хім.. складу підз.вод відповідно до змін кліматичних факторів.
35. Умови залягання підземних вод залежать від геологічної будови території на якій ці води залягають. Розрізняють за Овчинніковим: Верховодка – це підземні води, які залягають поблизу земної поверхні розташовуючись в зоні аерації. Риси води: невтримність у вертикальному розрізі і по площі; непостійність у часі; незначна потужність обводнених порід; накопичення на поверхні глин і суглинків; води зони аерації, води піщаних масивів дюн, болотні води; в маловодні роки може зникнути в багатоводні займати великі площі. Грунтові води – це гравітаційні води першого від поверхні постійного водоносного горизонту. Риси води: залягають в пухких відкладах, вільна безнапірна вода, до грунтових належать і карстові. Артезіанські води – це підземні води, які залягають між водотривкими горизонтами, перебувають під тиском чи напором і при розкритті їх піднімаються вище покрівлі водоносного пласта. Артезіанські води утворюють артезіанські басейни, які складаються з : Області живлення, області тиску – це, власне, розташування води між водотривкими водоносними горизонтами чи напору – відстань від водотривкої підошви по вертикалі до місця в якому встановлюється рівень напірних вод, області розвантаження – це та частина артезіанського басейну, де напірні води виходять на поверхню у вигляді джерел, потрапляють у річки, озера.
36. Теорії походження підземних вод: 1) Інфільтраційна теорія. Маріот, 1717. Підземні води формуються за рахунок атмосферних опадів. Процес просочування опадів – інфільтрація. Інтенсивність просочування вимірюється в мм/хв.. Коли вода просочується через великі породи, процес називається інфлюація. 2) Конденсаційна теорія. Лєбєдєв, Фольгер. Підземні води формуються за рахунок водяної пари, яка міститься в повітрі. 3) Ювенільна теорія. Зюсс. Підземні води утворюються на великих глибинах з дисоційованих атомів водню, кисню і з пари – це води магматичного і морфо метричного походження. 4) Теорія похованих вод. Підземні води – це певна частина, яка сформувалась за рахунок води древніх морських басейнів.
37. Льодовик – це маса льоду з постійним закономірним рухом, розташований здебільшого на суші, має певну форму і значні розміри. Утворюються льодовики внаслідок накопичення та перекристалізації атмосферних опадів. Основне джерело живлення льодовиків – тверді опади, які нагромадилися на дні та схилах западин, з яких починаються. Льодовики є важливим джерелом водних ресурсів, особливо в районах зрошувального землеробства. Льодовики – є джерелами найчистіших прісних вод. Однак, крім користі, льодовики можуть завдавати й шкоду. Зокрема, повені та селі, які утворюються за танення льодовиків, сягають долини, руйнують будівлі, і часто призводять до загибелі тварин, людей.
38. Утворення льодовиків: Льодовик – це скупчення льоду на суходолі. На відміну від річкового льоду, він утворюється не з води, а із снігу. Льодовики утворюються там, де протягом року випадає більше снігу, ніж встигає розтанути. Такі умови створюються лише при від’ємних температурах зими і літа, тобто в полярних районах і в горах вище певного рівня. Межа, вище якої сніг протягом року не встигає розтати, називається сніговою лінією. Висота снігової лінії зменшується від екватора до полюсів, оскільки у цьому ж напрямку знижується температура повітря. Так, у горах на екваторі (наприклад, наКіліманджаро) снігова лінія проходить на висоті 4500 м, у горах помірних широт (Альпах) – на висоті 3 000 м. У полярних широтах, де температура повітря постійно низька, снігова лінія проходить внизу – на рівні моря. Вище снігової лінії нагромаджений сніг поступово ущільнюється і стає льодом.
39. Робота льодовиків: Льодовики є важливим джерелом водних ресурсів, особливо в районах зрошувального землеробства. Льодовики – є джерелами найчистіших прісних вод. Однак, крім користі, льодовики можуть завдавати й шкоду. Зокрема, повені та селі, які утворюються за танення льодовиків, сягають долини, руйнують будівлі, і часто призводять до загибелі тварин, людей.
40. Підвищення середньорічних температур значно прискорює танення льодовиків. Повсюдне танення льодовиків, за розрахунками вчених, може призвести до підняття світового океану на 70 метрів, і, відповідно, затоплення всіх без винятку прибережних районів, де сьогодні проживає більше половини населення нашої планети. За даними останнього звіту, уже сьогоднішніми темпами через кілька десятків років рівень моря підніметься на 150 см. Подібна ситуація загрожує затопленням багатьом прибережним районам Землі, а також повним затоплення багатьох острівним державам, таким як Мальдіви.
На жаль, зупинити глобальне потепління неможливо. Єдине що ми можемо зробити це приготуватися, а так само знизити швидкість підвищення температур і танення льоду, скоротивши викиди в атмосферу парникових газів. У нас не залишилося часу на конференції та обговорення, потрібно негайно діяти вже сьогодні, можливо завтра буде занадто пізно.
54.Водні ресурси – це об`єми поверхневих і підземних вод. До водних ресурсів України належать річки, озера, болота, підземні води, ставки, водосховища. Річка – це водний потік, що протікає в природному руслі і живиться водами поверхневого і підземного стоку свого басейну. Озеро - природня водойма, яка являє собою западини на земній поверхні різної величини і форми, заповнені водою рух якої сповільнений або відсутній. Болото – природне утворення яке постійно перебуває в стані застійного або слабо проточного зволоження і в якому відбувається накопичення органічних речовин у вигляді торфу. Підземні води – це води які знаходяться в товщі земної кори і заповнюють різноманітні частоти гірських порід. Ставки – це водотоки з площею менше 50 км2. Водосховища – це штучна водойма, яка створюється для накопичення, зберігання та подальшого використання води, а також регулювання стоку річки.
59.Воєйков виділив 9 типів річок згідно живлення: 1.Річки які одержують води від танення снігу на рівнинних та невисоких горах. 2.Річки які одержують воду від танення снігу в горах. 3.Річки які одержують воду від дощу, мають водопілля влітку. 4.Одержують води від дощу, водопілля навесні чи влітку – це рівнинні річки. 5.Річки які живляться за рахунок дощів взимку. 6.Річки які живляться тільки дощовими водами водопілля взимку. 7.Тимчусові струмки, в пустелях. 8.Річки які існують дуже короткий час живляться від дощів. 9.Континенти які не мають річок.
80.Вплив водосховища на природне середовище.
Водосховища використовують комплексно. В Україні водосховища і стави займають 12 тис. км2 і вміщають в себе 58 км3 води. Водосховища дають можливість вирішувати такі питання: гідростанції, енергетика; водний транспорт; зрошення; водопостачання; рибне господарство; рекреація, туризм. Створення водосховищ на річках несе негатив: уповільнюється водообмін в річці; міграція риб. Змінюється термічний режим річок. Спричиняє затоплення і підтоплення земель. «Цвітіння води».
79.Гідроекологічний режим водосховищ.
Гідроекологічний режим водосховищ включає в себе: коливання рівнів води в водосховищах; течії; хвилювання води; водний баланс. Коливання рівнів води залежить від пори року, температури повітря, атмосферних опадів а також від порід які створюють ложе водосховища. Водний баланс – це показник гідрологічного режиму який показує надходження води в водосховища і відтік води в водосховища. В результаті коливань рівнів води, течії, хвилювання води береги руйнуються, тому розрізняють 3 групи берегів: абразильні – зазнають постійного руйнування; стабільні – береги які не руйнуються; акумулятивні – це береги які нарощуються за рахунок відкладання наносів.
78.Характеристика водосховищ.
1 – гребля; 2 – верхній б’єф; 3 – нижній б’єф; Б’єф – ділянка річки що розташовується вище або нище греблі або водопірної споруди. ФПР (Форсований підпертий рівень) - це перевищення нормального і підпертого рівня під час водопілля або високих паводків. НПР (Нормальний підпертий рівень) – це накопичення необхідного об’єму води, який супроводжується підвищенням рівня води до деякої оптимального рівня води. РО (Робочий об’єм) – це об’єм води який нагрівається, охолоджується має багато мікроорганізмів. РМО (Рівень мертвого об’єму) – це рівень водосховища нище якого вивільняється води чи опорожнення вже не відбувається. МО (Мертвий об’єм). КО (Корисний об’єм) – об’єм води найбільший по величині у водосховища, яке використовується 7а різні потреби.
До основних морфо метричних характеристик водосховищ належать: форма (залежить від типу водосховища); площі поверхні водосховища; об’єму водосховища. Кожне водосховище має 4 зони: 1) глибоководна зона – нижня зона підходить до греблі (МО); 2) проміжна або середня зона, глибоководна або мілководна (КО); 3) Верхня мілководна зона (РО); 4) зона змінного підпору знаходиться в місці впадання в річки при створенні.
77.Створення водосховищ та їх типи.
Водосховища – це штучна водойма, яка створюється для накопичення, зберігання та подальшого використання води, а також регулювання стоку річки. Водосховища створюються на річках або в заплавах річок за допомогою перегороджування річки чи заплави греблею. Водосховища поєднують в собі ознаки озер і річок. До озер їх наближає: уповільнений водообмін; термічне, хімічне і біологічне розташування водної маси. До річок їх наближає: поступальний рух води. Типи водосховищ. За будовою: долинні (дніпровські водосховища); улоговинні (водосховища утворені в штучних кар’єрах, затоках в ізольованих западинах «підперті озера»). За способом наповнення води: наливні; загатні. За місцем розташування: рівнинні; гірські; передгірські; приморські та інші. За місцем в річковому басейні: верхові; низові. За ступенем регулювання річкового стоку: сезонного річкового стоку; тижневого; добового; багаторічного. Кілька водосховищ на одній річці створюють каскад. Невеликі водосховища площа яких не перевищує 1 км2 називають ставками.
60.Хімізм річкових вод.
За класифікацією Альохіна всі природні води діляться на: гідро карбонатні, сульфатні, хлоридні. За ступенем мінералізації розрізняють 4 види води в річках: 1)води малої мінералізації < 200мг/л; 2)середньої мінералізації 200-500 мг/л; 3)підвищена мінералізація 500-1000 мг/л; 4)високої мінералізації >1000 мг/л. В Україні більшість річок гідро карбонатного класу, найбільшу мінералізацію мають води річок Полісся, і най нищу мінералізацію – річки Приазов’я. Ступінь мінералізації залежить: від кліматичної зони протікання річки; від атмосферних опадів; від температурних показників. В Україні ступінь мінералізації вод річок збільшується з півночі на південь.
61.Річковий стік та вплив на нього різних факторів.
Річковий стік – це складний природній процес ,який відбувається в географічному середовищі і перебуває під впливом факторів: клімату, ґрунтів, рослинності, рельєфу, геологічних умов, озерності, господарської діяльності. Річковий стік буває: надземний і підземний. Розрізняють: мінімальний річковий стік формується в основному за рахунок підземного живлення річок; максимальний річковий стік формується в основному за рахунок дощів, танення снігу і льоду. Показником річкового стоку є витрата води – це кількість води що протікає через живий переріз річки за одиницю часу. Q=Vсерω, де ω – площа живого перерізу, м3; Vсер – середня швидкість течії річки, м/с; Q – витрата води, м3/с.
На річковий стік впливають: зональні фактори (опади, випаровування, температура, вологість та дефіцит вологості повітря, вітер; азональні фактори (геологічні умови, ґрунти, рослинність, озерність, заболоченість басейну; антропогенні фактори (господарська діяльність людини, будівництво водосховищ, ставків – зменшують річковий стік, а також агротехнічні заходи).
81.Поширення та значення льодовиків.
Льодовики вкривають близько 10 % поверхні Землі. Основні райони зледеніння знаходяться в Західній Арктиці – це острови Нова Земля, Земля Франца-Йосифа, які вкриті льодом на 87-90 %. По мірі просування на схід площа зледеніння на островах Арктики зменшується і на архіпелазі Де-Лонга, льодовий покрив зустрічається тільки на трьох північних островах.
Серед гірських районів за площею зледеніння перше місце посідає Середня Азія (близько 2500 льодовиків загальною площею понад 17 000 км2), друге – Кавказ (майже 1400 льодовиків загальною площею 1970 км2). Значне зледеніння характерне для Камчатки, Алтаю, північного та південно-східного Сибіру тощо. Льодовики мають велике значення в живленні річок; є важливим джерелом водних ресурсів, особливо в районах зрошуваного землеробс-тва (Середня Азія); являються сховищами найчистіших прісних вод. Однак, крім користі, льодовики можуть спричинити великі катастрофи: повені, селі.
64.Водний кадастр.
Роботи по складанню Водного кадастру в 1931 р., до якої ввійшли матеріали за 60 років спостережень (1875-1935 рр.). В цей же період виникла необхідність привести в єдину систему всі основні матеріали й організувати подальше вивчення вод за єдиним планом і єдиною методикою. В 1960-1970 рр. було здійснене нове видання водного кадастру, який став цінним посібником для проектних, науково-дослідних, водогосподарських та інших установ і організацій, а також дав можливість більш оперативно і науково обгрунтовано вирішувати питання раціонального використання й охорони
водних ресурсів. У 1978 р. було введено державний облік вод, їх використання і державний водний кадастр. Продовженням “Гидрологических ежегодников” з 1978 р. стали “Ежегодные данные о режиме и ресурсах поверхностных вод суши”. У 1979 р. Головне управління гідрометеорологічної служби було перетворене на Державний комітет СРСР із гідрометеорології і контролю природного середовища, а в 1988 р. – на Державний комітет із гідрометеорології.
68-69, 71-72.Охорона поверхневих та підземних вод від забруднень.
Відповідно до Водного кодексу України, водні об'єкти (води) становлять водний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища інші поверхневі водойми і водні джерела, води каналів і ставків; підземні води; внутрішні моря та інші внутрішні морські води; територіальні води.
Охорона вод - це система заходів (місцевих, державних, міжнародних), спрямованих на використання і відтворення водних ресурсів з метою забезпечити задоволення потреб суспільства та сприятливий вплив вод на весь природний комплекс. До її складу входять такі основні заходи: 1)збереження водойм; 2)запобігання якісним змінам води та її кількісному зменшенню в регіонах; 3)збереження оптимального співвідношення об'ємів води в різних фізичних станах (газо- та пароподібному, рідкому, твердому); 4)збереження оптимального співвідношення об'ємів ґрунтової, підземної, наземної та атмосферної вод; 5)збереження оптимального кругообігу води в регіонах; 6)підтримання на певному рівні кількості опадів. Здійснювати заходи з охорони вод неможливо без дотримання основних принципів охорони водних ресурсів, а саме таких: 7)поєднання процесів використання і охорони; 8)збільшення об'єму та поліпшення якості вод, нормоване водокористування; 9)припинення використання водойм з метою знешкодження стічних вод; 10)вода — економічна категорія, продукт, що має вартість; 11)регулювання річкового стоку, переведення поверхневого стоку в підземний та ін.
76.Особливості гідро екологічного режиму.
Закономірні зміни в часі стоку, швидкостей течії, рівнів води та похилів водної поверхні наз. водним режимом річки. Водний режим залежить від сукупностей фізико0географічних чинників серед яких найважливішу роль відіграють метеорологічні та кліматичні чинники. У водному режимі річок відображають закономірні чергування протягом року, періодів підвищеної чи низької водності, які відбувають зміни умов живлення річки, ці періоди наз. фазами водного режиму. Основними фазами є: фаза водопілля, фаза межень літня та зимова, фаза осінніх дощів паводків. Водопілля – це щорічне відносно тривале підняття рівнів і збільшення витрат води, зумовлене надходженням води від основного джерела живлення, за походженням: сніговим, снігово-дощовим, дощовим. За часом настання водопілля:весняними, весняно-літніми, літніми. Повені – це дуже високі водопілля, які призводять до затоплення значних площ у долинах річок. Паводки – це відносно швидкі і короткочасні підняття рівнів і збільшення витрат води у річці. За часом настання паводки:зимові, літні, протягом всього року. Межень – це фаза водного режиму річки, для якої притаманне тривале (сезонне) стояння низьких рівнів і витрат води в річці внаслідок різкого зменшення або припинення поверхневого стоку, в цей час річка живиться переважно підземними водами. За часом настання: літня та зимова межень. За характером коливань витрат і рівнів води: стійкою, нестійкою, переривчастою, тривалою і короткою. За водністю високою та низькою. Час настання і тривалість межені залежить від чинників, які визначають водний режим річок.
66.Метод реального року.
За вивчення водного режиму часто використовують гідрологічний рік ,який не збігається з календарним роком. Гідрологічний рік – це зазвичай початок зими, коли на річках виникають льодові явища і річки переходять на підземне живлення.
74-75.Річкові екосистеми.
Річкою наз. водний потік який протікає в природному руслі і живиться водами поверхневого та підземного стоків свого басейну. До річок належать лише постійні і відносно великі водотоки з площею басейну неменше ніж 50 км2. Річки можуть впадати в океан, моря і озера. Річка яка впадає в один із таких водних об’єкті в наз. головною, а річки які впадають в неї наз. її протоками. Річка зазвичай протікає у вузьких витягнутих знижених формах рельєфу для яких притаманний похил ложе від одного кінця до іншого і наз. їх долинами. Складовими річкової долини є: 1)дно або ложе долини – це найбільш знижена її частина; 2)річкове русло – це ерозійна заглибина вироблена водним потоком і заповнена його водами; 3)заплава – частина дна долини яку заливають високі річкові води. У меженний період заплавне русло перебуває вище за рівень води, воно пересихає і утворює заплавну терасу. На схилах річкової долини можна спостерігати геологічні залишки проходження річкових русел у далекому минулому їх наз. надзаплавними терасами; 4)схили долини; 5)частина суходолу яка збігається з верхньою частиною надзаплавної тераси і вирівняною вододільною територією наз. брівкою річкової ділянки. Річки поділяють на: 1)гірські яким притаманна швидка течія та вузькі долини, русло спрямоване з наявністю водоспадів і порід; 2)рівнинні з повільнішою течією та широкими терасовими долинами, русло звивисте або розділене на рукави. У поперечному перетині річки від одного берега до іншого виділяють зони: прибережна або рипаль (наявність заростей вищих водних рослин, водні тварини); середня або медаль (висока швидкість течії видове різноманіття і чисельність); стрижень – ділянка для якої притаманна найбільша течія.
65.Розрахунки внутрішнього розміру стоку при наявності даних спостережень.
Розмірні: 1.Витрата води Q- це кількість води що протікає через живий переріз річки за одиницю часу. Q=Vсерω, де ω – площа живого перерізу, м3; Vсер – середня швидкість течії річки, м/с; Q – витрата води, м3/с. 2.Об’єм стоку W – це к-сть води що протікає через поперечний переріз річки за деякий проміжок часу і в залежності від тривалості періоду та водності річки, виражається в м3 або км3. W = Qt. 3.Модуль стоку М – це к-сть води що стікає з одиниці площі водозбору за одиницю часу, виражається в л/сˑкм3. М= Q/А, А – площа водозбору. 4.Шар стоку – характеризує висоту шару води в мм. Яку можна отримати якщо об’єм стоку рівномірно розподілити по всій площі водозбору річки. у= W/Аˑ103. Безрозмірні: 1.Модульний коефіцієнт К – це відношення величини стоку за будь-який період до середньо-багаторічного значення. К= Qt/ Q0= Wt/ W0=Мt/М0=уt/у0 . 2.Коефіцієнт стоку L – це відношення шару стоку за будь-який період до шару опадів за цей період. L=у/х.
70.Вимоги до умов відведення стічних вод у водні об’єкти.