Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. І.І.МЕЧНИКОВА
Головіна Наталія Володимирівна
УДК 159.937.53 (043.3)
ЧАСОВИЙ ПАРАМЕТР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ
ЗАДАТКІВ ІНДИВІДА
19.00.01 –загальна психологія, історія психології
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Одеса –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі загальної та соціальної психології Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор
Цуканов Борис Йосипович, Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова, професор кафедри загальної та соціальної психології.
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Іванова Олена Феліксівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, зав. кафедрою психології.
Кандидат психологічних наук, доцент Пріснякова Людмила Макарівна, Дніпропетровський філіал Міжрегіональної академії управління персоналом, завідувач кафедри психології.
Провідна установа Інститут психології ім. Г.С.Костюка Академії педагогічних наук України.
Захист відбудеться 22 листопада 2003 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова за адресою:
65026, м.Одеса, вул. Дворянська, 2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою:
65026, м.Одеса, вул.Преображенська, 24.
Автореферат розісланий 20 жовтня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Коробіцина М.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Психологічна наука в Україні виходить на нові рубежі. Результати досліджень українських психологів відіграють значну роль в вирішенні актуальних проблем в освіті, виробництві, управлінні, сфері спілкування. На даному етапі розвитку української держави особливого значення набуває вивчення інтелектуальних можливостей людини, її потенціалу в сфері інтелектуальної діяльності. Це зумовлено нагальними потребами нашого суспільства, яке для успішного розвитку потребує залучення великої кількості висококваліфікованих спеціалістів. Тому виявлення та задіяння інтелектуального потенціалу населення є найважливішою основою прогресивного розвитку української держави в сучасному світі. Так, на думку академіка Бурлачука Л. Ф., успішне вирішення проблеми про сутність інтелекту та шляхи його адекватного вимірювання спричинило б подальший прогрес в розвитку наук про людину і мало б неоціненну практичну цінність [24,c.26].
Актуальність дослідження. Вивчення природи і індивідуальних особливостей інтелектуальних можливостей людини є предметом спеціальних досліджень, узагальнення практичного досвіду і наукових розробок з даної проблематики. Проблемі інтелекту приділялась увага в роботах вітчизняних психологів, зокрема, виконані фундаментальні дослідження з проблем загальних і спеціальних здібностей (Костюк Г.С., Крутецький В.А., Лейтес Н.С., Леонт’єв О.М., Рубінштейн С.Л., Тєплов Б.М.), психології і психофізіології індивідуальних відмінностей і здібностей (Голубєва Е.О., Костюк Г.С., Крупнов А.І., Мерлін В.С., Нєбиліцин В.Д., Русалов В.М., Тєплов Б.М.), психогенетики інтелекту (Дубінін Н.П., Єгорова М.С., Кантоністова Н.С., Марютіна Т.М., Равіч-Щербо І.В., Ефроімсон В.П.), загальної психології інтелекту (Холодна М.О.), диференціальної психології інтелекту і психометрики (Бурлачук Л.Ф., Дружинін В.Н., Моляко В.О., Цуканов Б.Й.).
Дістала розповсюдження структурно-рівнева теорія інтелекту (Анан’єв Б.Г., Дворяшина М.Д., Степанова О.І.). Функціонально-рівневий підхід реалізується також в теорії функціональної організації когнітивних процесів (Величковський Б.М.). Проте, разом з тим, у вітчизняній психології практично не проводилися дослідження кількісних параметрів інтелектуального потенціалу, відсутні і методи дослідження, а застосування зарубіжних батарей тестів потребує багато часу та великих коштів для їх адаптування. Крім того, самі тести, за оцінкою Л.Ф. Бурлачука, часто неспроможні адекватно визначити дійсні інтелектуальні можливості особистості. Тому актуальність обраного дослідження зумовлена необхідністю більш точного визначення вродженої складової в загальній розумовій організації індивіда та в розробці вітчизняного надійного психодіагностичного інструментарію її вимірювання.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана по темі основних науково-дослідних робіт “Психологія часу” (№ держреєстрації 0197U019181) Наукового центру психології часу Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виокремленні мікроструктурного часового параметру якості ходу вродженого годинникового механізму індивіда, який відображає кількісний та якісний рівень інтелектуальних задатків суб’єкта, встановленні зв’язку між цим показником і психометричним показником IQ та рівнем реалізації розумових здібностей. Відповідно до мети дослідження сформульовані наступні завдання:
Об’єктом дослідження обраний процес відображення індивідом проміжків часу з прошарку “миттєво-минулого” з відповідним рівнем девіації, яка виступає характерним показником якості його вродженого годинника.
Предметом дослідження стали кількісно-якісні характеристики девіації часової помилки при відтворенні проміжків, як чинники розумових задатків.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався експериментальний метод відтворення часових проміжків з зони “миттєво-минулого” прошарку для отримання індивідуальних значень часової помилки; психометричні тести вимірювання IQ на контингенті досліджуваних з встановленою якістю ходу індивідуального годинника для встановлення кореляційного зв’язку між цими показниками з використанням методів математичної статистики та кореляційного аналізу. Для повноти виявлення встановлених залежностей використовувалися допоміжні методи спостереження за піддослідним під час експерименту та його самозвіт. Дослідження проводились на репрезентативно-рандомізованій вибірці. В експерименті взяли участь 317 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів:
Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується тим, що шляхом порівняння з попередніми дослідженнями (Спірмен К., Кеттел Р., Вернон Ф., Хант М., Стернберг Р., Вайс В., Цуканов Б. Й.) встановлено фундаментальність часового параметру в базовій інтелектуальній організації суб’єкта пізнання. Його фундаментальність підтверджена багатомірною експериментальною верифікацією якості ходу власного годинника на репрезентативній вибірці індивідів та встановленням високого кореляційного зв’язку між показником якості виміру часу годинником індивіда та рівнем його психометричного інтелекту. Встановлені наукові результати отримали підтвердження на прогностичному рівні при перевірці в найрізноманітніших практичних ситуаціях, які спеціально відстежувалися і описані в дослідженні.
Наукова новизна та теоретичне значення роботи. В дискусійно гострій проблемі співвідношення спадкового та набутого більш приоритетною стає концепція вітчизняної психологічної науки про примат вродженого над генно детермінованим в організації психіки індивіда. Саме в межах загальної психогенетичної проблеми вдалося суттєво доповнити наукове знання про природу та сутність людського інтелекту. Не викликає сумніву встановлений факт, що власний годинник індивіда характеризується вродженою якістю виміру часу, яка залишається незмінною, стійкою і не підлягає впливу чинників зовнішнього середовища. Суб’єкти з годинниками найвищої якості виявилися носіями найвищого коефіцієнту психометричного інтелекту. Таким чином, вроджений “загадковий” фактор “g” інтелектуального потенціалу індивіда одержав своє втілення в реальному вимірі девіації часової помилки в ході його вродженого годинника. Отримані результати дозволяють суттєво переглянути низку наукових положень, які склалися в межах проблеми інтелекту, розумових задатків та розумових здібностей в психологічній науці.
Практичне значення дослідження:
Вперше сконструйований комп’ютерний варіант методу відтворення тривалостей, який дозволяє встановити кількісні показники вродженого рівня якості ходу індивідуального годинника свідомого суб’єкта. Запропонований метод адекватного визначення інтелектуальних потенцій індивіда може бути використаним в прикладних дослідженнях як засіб психодіагностики інтелекту.
Впровадження результатів дослідження. Основні висновки та результати дослідження впроваджені та використовуються в навчально-виховному процесі Львівського медичного коледжу "Монада". Метод вимірювання часового параметру Q як засіб психодіагностики інтелектуального потенціалу включено в навчальний процес відділення психології Одеського держуніверситету ім. І.І.Мечнікова, в комп’ютерний практикум з експериментальної психології. Акти впровадження додаються.
Апробація роботи. Матеріали дисертаційного дослідження викладено на Міжнародній конференції “Проблеми психології часу” (Одеса, 1995), на Других Міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1995), на Міжнародній конференції “Новий світ і я” (Брест, 1996), на ІІ з’їзді товариства психологів України (Київ, 1996), на науково-методичній конференції “Актуальні проблеми медичної та фармацевтичної освіти в Україні” (Львів, 1996), на І Всесвітньому конгресі психотерапевтів (Відень, 1996), на семінарах міжнародних виставок “Престижні навчальні заклади України” (Київ, 1998, 2000), результати обговорені на засіданнях кафедри загальної і соціальної психології Одеського державного університету (1995-2000), на семінарах Наукового центру психології часу (1998-2000).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 статей, з них 5 надруковано у провідних (фахових) виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Обсяг дисертації –с. Обсяг додатку –с. Ілюстративний матеріал поданий у 19 таблицях та 30 рисунках. Список використаних джерел включає 225 найменувань, з них 24 іноземною мовою.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇЇ
У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, характеризується наукова новизна, теоретичне та практичне значення.
В першому розділі “Психологія інтелекту: еволюція поглядів” подано аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень з даної тематики, проведено аналіз сучасного стану проблеми, простежено шляхи її подальшої розробки. Проаналізовано різноманітні концептуальні підходи до вивчення проблеми інтелекту. Аналіз провадився в трьох площинах: загально-психологічні підходи до даної проблеми; психогенетичні дослідження; диференційна психологія та психометрика інтелекту. Зазначено, що багатозначність терміна "інтелект" ускладнює методологічне і теоретичне бачення проблеми. Відзначено відмінності в трактуванні терміна в рамках різноманітних теорій інтелекту.
В руслі пояснювальних підходів, зокрема, в експериментально-психологічних теоріях інтелекту, як вітчизняних, так і зарубіжних, орієнтованих на виявлення механізмів інтелектуальної активності, інтелект в узагальненому вигляді трактується як відносна самостійна динамічна психічна система, яка формується і виявляється в діяльності, зумовленій культурно-історичними умовами, і переважно забезпечує адекватну взаємодію з оточуючою дійсністю, її цілеспрямоване перетворення (Бурлачук Л.Ф., Моляко В.О., Петровський А.В., Гальперін П.Я., Левітов М.Д., Рубінштейн С.Л., Холодна М.О. та ін.). Таке бачення природи інтелекту дало підстави грунтовно дослідити механізми інтелектуальної активності з певних концептуальних позицій, а саме: соціо-культурного підходу (Брунер Дж., Леві-Брюль Л., Леві-Стросс К., Лурія О.Р., Виготський Л.С. та ін.); генетичного підходу (Чарлсворз В., Піаже Ж.); процесуально-діяльнісного підходу (Рубінштейн С.Л., Брушлинський А.В., Тализіна Н.Ф., Тихомиров О., Абульханова-Славська К.О. та ін.); освітнього підходу (Менчинська Н.А. та ін.); структурно-рівневого підходу (Ананьєв Б.Г., Дворяшина М.Д., Степанова О.І. та ін.). Та все ж на сьогодні жодна теорія інтелекту не дає вичерпного пояснення природи інтелекту. З’ясування цієї проблеми потребує подальших досліджень.
У руслі психогенетичних досліджень інтелекту проаналізовано проблему співвідношення вродженого-набутого в структурі інтелекту. Спрощений погляд на природу інтелекту відходить у минуле, і акцент в дослідженнях переноситься на визначення ваги вродженого та середовищного факторів і їх взаємодії в прояві інтелектуальних можливостей людини. Дослідження вродженої компоненти інтелекту, яка у вітчизняній психології дістала назву задатків загальних здібностей (Рубінштейн С.Л., Тєплов Б.М., Лєонтьєв О.М.), зосереджені, в основному, на психогенетичному (Равіч-Щербо І.В., Єгорова М.С., Марютіна Т.М., Кантоністова Н.С., Лєвонтін Р., Ефроімсон В.П., Plomin R. та ін.), біологічному (Eysenk H., Liberson W., Mackintosh N. та ін.), психофізіологічному аспектах (Дудін С.М., Русалов В.М., Голубєва Е.О., Чупрікова Н.І. та ін.). Трактування інтелекту як психічної властивості, що має в своєму складі вроджені компоненти, які проявляються, розвиваються і стабілізуються в складних активних взаємозв’язках з оточуючим світом в ході онтогенезу людини, видається перспективним для подальшого з’ясування природи інтелекту та механізмів його функціонування. У кожної людини існує індивідуальний діапазон можливого розкриття інтелектуальних потенцій, пов’язаний з вродженими задатками в сфері інтелектуальної активності (Цуканов Б.Й.), що реалізується через збагачення та ускладнення власного ментального досвіду особистості (Холодна М.О.).
В площині дифереційної психології інтелекту та психометрики проаналізовано науковий доробок в межах концепцій біологічного та психометричного інтелектів з точки зору як описових, так і пояснювальних підходів. У всіх тестологічних теоріях інтелекту психометричної парадигми дослідники неминуче доходили висновку про наявність загального фактора інтелекту "g" (Спірмен Ч., Кеттелл Р., Равен Й., Вернон Р., Гуттман Л. та ін.). В руслі пояснювальних підходів серед експериментально-психологічних теорій інтелекту, що визнають існування "загального інтелекту", вказано на структурно-рівневу теорію інтелекту Б.Г.Ананьєва, а також на особливості підходу Г.Айзенка та Е.Ханта і Р.Стернберга.
Зазначено, що у вітчизняній психології домінує "якісний" підхід до досліджень розумового розвитку (Лєонтьєв О.М., Лурія О.Р., Смірнов О.О., Калмикова З.І., Тализіна Н.Ф. та ін.), який виявився дуже продуктивним в розв’язанні великої кількості питань, пов’язаних з дослідженнями механізмів інтелектуальної активності. Однак подальше протиставлення якісного аналізу кількісній оцінці є неадекватним (Бурлачук Л.Ф., Дружинін В.М., Гільбух Ю.З., Гуревич К.М. та ін.). Оцінюванню "за результатом", прийнятому в тестології, властиві реальність, простота і однозначність критеріїв, що важливо для цілей практичної діагностики інтелекту.
Здійснений аналіз літератури показує, що в численних вітчизняних та зарубіжних дослідженнях інтелекту розкрито різноманітні механізми інтелектуальної активності, що досліджувались в контексті соціокультурного, діяльнісного, генетичного, освітнього, інформаційного, структурно-рівневого та інших підходів. Проте проблема природи психологічних факторів вродженої основи інтелекту лишається відкритою, а, відтак, актуальним є питання розробки адекватних психологічних методів та методик для кількісного дослідження вроджених чинників інтелектуальних потенцій.
В другому розділі "Часовий параметр як характеристика інтелектуальних задатків індивіда" здійснено психологічний аналіз природи інтелекту в рамках концепції власного часу індивіда, сформульовано принципи і обгрунтовано способи дослідження, описано процедуру експерименту і опрацювання даних.
Відомо, що людині притаманний власний індивідуальний час, який залежить від її мозку (Брагіна Н.Н, Доброхотова Т.А., Уінфрі А.Т.). Б.Й.Цуканов показав, що кожний індивід народжується зі своїм “годинниковим механізмом”, якість якого залежить від вроджених можливостей індивідуального мозку. В людській популяції існують індивіди, у яких мозок функціонує як аналог “хорошого годинника” (з мінімумом варіацій ходу). Існують і такі, у яких функціонування мозку можна порівняти з погано працюючим годинниковим механізмом. Цілком логічно, що на континуумі “хороший годинник” –“поганий годинник” розташовується вся різноманітність показників якості ходу “власних годинників” людської популяції. В рамках концепції власного (внутрішнього) часу індивіда встановлено, що якість “власного годинника” відображає певною мірою вроджені потенції людини в сфері пізнання, взаємодії з оточуючим світом. Якість “власного годинника” індивіда стосується природних засад інтелекту і є одним з показників його інтелектуальних задатків. На кількісні та якісні характеристики інтелектуальної продуктивності впливає, зокрема, структурування внутрішнього часу, яке відбувається в психічній активності кожного індивіда як на рівні свідомості, так і на рівні неусвідомленого. Це положення привело нас до виявлення нового аспекту вродженої складової інтелекту, а саме –взаємозалежності між інтелектуальними задатками та якістю ходу “власного годинника” індивіда.
Для кількісного відображення різноманітності якості ходу “власного годинника” індивіда в людській популяції сконструйовано метод, який названо нами методом вимірювання часового параметра інтелектуальних задатків індивіда. Для його створення було проведено ряд експериментів. Метою першого експерименту було визначення індивідуального значення показника якості ходу “власного годинника”. Цей показник дістав назву Q (від quality –якість). Процедура експерименту полягала у відтворенні суб’єктом певного часового інтервалу з подальшим аналізом результатів.
Для експерименту був вибраний інтервал 300 мс із зони коротких інтервалів, який відповідає певним умовам: цикл однієї спроби вкладається в межі “психологічного теперішнього”. Цей інтервал належить до психологічного теперішнього, як шар “миттєво минулого” (Цуканов Б.Й.), пов’язаний з першим піком міжстимульного інтервалу рефракторності (Зінченко В.П.), належить до одного перцептивного акту (Фресс Р.). За даними когнітивних психологів (Weiss V., Liberson W.L., Bazar E.) інтервал в 300 мс є латентним періодом частот, на яких індивідуальний мозок сприймає і опрацьовує інформацію. За результатами тестування проведено аналіз помилки відтворення індивідуальної тривалості часового проміжку, що переживається, а саме шару “миттєво-минулого”. Цей спосіб являє собою лабораторну модель для визначення здатності людини, з одного боку, до стабільного і ритмічного розмежування, диференціації сенсорних, перцептивних і концептуальних змістів, тобто до процесів аналізу. З іншого боку, метод дає можливість оцінити процеси синтезу. Отримуваний в результаті генералізований показник Q надає кількісне уявлення про якісні процеси. Графік динаміки відтворення часового проміжку подає чітке уявлення про стратегію поведінки, стійкість інтелектуального реагування.
Дослідження проведені на вибірці з 317 дорослих осіб. З них 167 чоловіків, 150 жінок одного віку (від 25 до 35 років). Це вік зрілого (усталеного) інтелекту. В процентному відношенні вибірка розподіляється наступним чином: чоловіки –%, жінки –%.
Отримані нами кількісні дані розташувалися на шкалі значень від 0.01с до 0.263с. Загальна кількість числових даних, отриманих в ході проведення хронометричної проби на тестовій вибірці з 317 осіб, складає 9510 значень. Для кожної особи, яка брала участь в експерименті, за результатами тридцяти спроб визначалося середнє значення величини Q. Це значення було прийняте як індивідуальний показник Q. В подальших процедурах статистичного опрацювання використовувалися індивідуальні показники Q, загальна кількість яких дорівнює кількості досліджуваних, –.
За дисперсійним аналізом значень відтворюваних тривалостей часового проміжку оцінюється результативність роботи системи "розум-мозок": якщо дисперсія мала, мозок працює стабільно, даючи близькі за значенням результати опрацювання поданого інтервалу, оцінюючи його як одну і ту саму тривалість (аналог “хорошого годинника”); якщо ж варіативність велика –аж до хаотичного відтворення, мозок працює нестабільно і неритмічно, пошкоджуючи інформацію на певних етапах елементарних когнітивних мікропроцесів. В такому разі можна говорити про погано працюючий “внутрішній годинник” індивіда.
За результатами статистичного опрацювання даних отримано 11 класів значень показника Q. Крок розбиття на класи дорівнює 0.01 сек (мінімальна розрізняльна здатність свідомості індивіда). Встановлено, що показник Q має нормальний розподіл на рандомізованій вибірці індивідів. Повторним експериментом через шість місяців після першого обстеження підтверджено високу стійкість параметра Q (рис. 1).
Рис. 1. Гістограма розподілу значень параметра Q по класах
Параметр Q як показник варіативності ходу "власного годинника" індивіда відображає стабільність і ритмічність функціонування системи "розум-мозок". В дисертації обгрунтовано висновок про те, що цей показник є вродженим, неспецифічним, недиференційованим і пов’язаний з задатками інтелектуальних здібностей індивіда.
На наступному етапі досліджень було розглянуто залежність розподілу значень параметра Q від статі. Різниця в розподілі показника Q по класах між досліджуваними особами чоловічої та жіночої статі є статистично незначущою, а, відтак, відмінностей в інтелектуальному потенціалі між чоловіками та жінками не виявлено.
Синкретичність та недиференційованість показника Q не тільки уможливлює його лінійне вимірювання, а й робить таке вимірювання доцільним та виправданим з точки зору подальшої інтелектуальної долі суб’єкта. Крім того, вимірювання якості ходу “власного годинника” індивіда усуває основне застереження противників інтелектуальних тестів щодо лінійного вимірювання інтелекту, тому що дозволяє співставити не різноманітність проявів зрілого інтелекту (що, погоджуємося, важко здійснити), а те підгрунтя, на якому розквітає інтелектуальна різноманітність як така.
Мета наступного експерименту –перевірка гіпотези про те, що показник Q можна розглядати як аналог загального фактора інтелекту –фактора “g”, який досліджувався Ч.Спірменом, П.Верноном, Р.Кеттеллом, Й.Равеном та ін. Ми перевірили наявність зв’язку (на рівні кореляційного аналізу) між значеннями параметра Q та показниками психометричних тестів. Для порівняння застосовано: в якості вербальних тестів –субтести шкали Векслера для дорослих і субтести теста Амтхауера; в якості невербальних тестів –прогресивні матриці Равена. На сьогодні шкала інтелекту Векслера для дорослих є однією з класичних схем визначення рівня інтелекту. Тест Р.Амтхауера є однією з найбільш валідних, надійних і практично вживаних діагностичних методик. Тест прогресивних матриць Равена, як зауважувалось вітчизняними та зарубіжними дослідниками, є одним з найбільш "чистих" вимірювань фактора "g". Встановлено, що на невербальних тестах (тест Равена) має місце відповідність інтервалів показників Q і IQ з коефіцієнтом кореляції r = -0.84, на вербальних тестах (субтести шкали Векслера для дорослих) коефіцієнт кореляції r = -0.73, на вербальних тестах (субтести теста Амтхауера) r = -0.71.
Високий коефіцієнт кореляції показника Q з показниками різних тестів визначення рівня "психометричного" інтелекту підтверджує гіпотезу про те, що показник Q можна розглядати як аналог загального фактора “g” інтелекту. Чим меншим є показник Q, тим вищий прояв рівня інтелекту, і навпаки, із зростанням показника Q відповідне йому значення на шкалі рівня інтелекту зменшується (рис. 2).
Рис. 2. Графік взаємозалежності параметра Q і коефіцієнта IQ
Вивчення кількісних та якісних характеристик ходу “власного годинника” індивіда дає можливість не тільки кількісно оцінити інтелектуальні потенції людини, а також трактувати поняття “інтелект”, повертаючись до культурно-історичного значення цього терміна, тобто розглядати інтелект не тільки як операціонально-технічну функцію (погляд, що переважає сьогодні). Так, показник “хорошого годинника” може свідчити не тільки про потенційну (або вже реалізовану) академічну успішність, а і про великі потенції в будь-яких інших сферах творчого буття людини –мистецтва, музики –духовності, взагалі. Доведено, що аналог “хорошого годинника” спостерігається не тільки у індивідів, що показують добрі результати у лінгвістичній та логічно-математичній діяльності, але і у музичній, просторово-орієнтувальній, тілесно-кінестетичній сферах. Згідно наших досліджень, здібні спортсмени та танцюристи, обдаровані майстри народного мистецтва –вишивальниці, гончари та ін. –мають показник Q, що відповідає високому рівню “психометричного” інтелекту, хоч їх талант розкривається, в основному, через форму сенсомоторного інтелекту (що відповідає тілесно-кінестетичному та просторово-орієнтувальному інтелектам за Х.Гарднером). Одержано підтвердження тези про те, що в основі різноманітних проявів інтелектуальної діяльності лежить єдиний вроджений механізм.
В третьому розділі “Аналіз рівня реалізованості розумових здібностей суб’єкта за якістю ходу власного годинника” проаналізовано і узагальнено здобуті результативні показники та процесуальні характеристики індивідуального параметра Q, доведено прогностичну цінність розробленого діагностичного методу.
Аналіз результативних та процесуальних характеристик параметра Q проведено відповідно до класів 1–, виокремлених в ході дослідження. Показано відмінності в характеристиках параметра Q кожного класу. Для прикладу нижче наведено діаграми розподілу результатів індивідів, що віднесено до класів 1 та 10 (рис.3). Значення відтворених тривалостей у індивіда, що має показник Q<0,03с (клас 1), відхиляються від середнього на одну й ту ж величину, що свідчить про високу стабільність роботи мозку. Діапазон варіацій –мс.
В класі 10 динаміка відтворення нестабільна, діапазон варіацій –до 120 мс. Діаграма розподілу результатів ілюструє нестабільність і неритмічність перебігу опрацювання інформації.
В дисертації підкреслено, що додатковий матеріал про перебіг процесу відтворення тривалостей (спостереження за поведінкою індивіда в ході експерименту, результати опитувань після експерименту тощо), зібраний під час дослідження, сприяє розумінню динаміки інтелектуальної діяльності, що є необхідною передумовою психокорекційної роботи в сфері розкриття інтелектуального потенціалу.
Рис. 3. Діаграма розподiлу результатiв в класах 1 та 10
Метод визначення базових інтелектуальних потенцій використовується впродовж п’яти років в роботі психологічної служби медичного коледжу "Монада" м. Львова. За цей час було обстежено близько 1000 студентів. Слід зазначити, що випадків, коли показник Q був би нижчий за показник IQ, не спостерігалось.
Цілеспрямована психокорекційна робота зі студентами, у яких значення параметра Q вище за демонстрований рівень “психометричного” інтелекту, дає позитивні наслідки як в сфері інтелектуального розвитку, так і в аспекті самопізнання, самовдосконалення та професійного самовизначення. В більш широкому контексті метод визначення базових інтелектуальних потенцій є необхідним діагностичним інструментом для визначення “патологічних вузлів” в структурі особистості. Цінність методу для психокорекційної роботи підтверджується подальшою інтелектуальною долею тих індивідів, в роботі з якими він застосовується.
В И С Н О В К И
У дисертації наведене теоретичне обгрунтування та експериментальні докази фундаментальності часового параметру в базовій інтелектуальній організації суб’єкта пізнання. Розроблено відповідний метод для адекватного визначення індивідуально зумовлених базових інтелектуальних задатків суб’єкта. Головні наукові та практичні результати роботи:
1. Згідно з метою та завданнями дослідження в межах сформульованих наукових положень вітчизняної науки про примат вродженого над генно детермінованим в організації психіки індивіда, в загально теоретичному плані ми довели, що власний годинник індивіда характеризується вродженою якістю виміру часу, яка залишається незмінною, стійкою і не підлягає впливу чинників зовнішнього середовища. Встановлено, що таким мікроструктурним показником якості ходу власного годинника виступає девіація помилки відтворення проміжків часу з прошарку “миттєво-минулого”.
2. Встановлено статистичний розподіл індивідів за показником якості ходу власного годинника на репрезентативно-рандомізованій виборці, перевірено його статистичну значущість та достовірність.
3. Доведено, що між кількісним показником Q якості ходу індивідуального годинника суб’єкта пізнання і психометричним показником ІQ існує високий рівень кореляційного зв’язку (r= -0,8).
. Виявлено, що вроджений показник Q якості ходу власного годинника індивіда може розглядатися як аналог загального фактору “g”в інтелектуальній організації індивіда, а відтак, може бути трактований як часовий параметр інтелектуальних задатків суб’єкта.
. Верифіковано в різноманітних практичних ситуаціях прогностичну цінність показника Q якості ходу власного годинника як чинника, що визначає рівень реалізованості розумових здібностей суб’єкта.
. Сконструйовано комп’ютерний варіант методу відтворення тривалостей, який дозволяє встановити кількісні показники вродженого рівня якості ходу індивідуального годинника свідомого суб’єкта. Запропонований метод адекватного визначення інтелектуальних потенцій індивіда може бути використаним в прикладних дослідженнях як засіб психодіагностики інтелекту.
Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях:
АНОТАЦІЯ
Головіна Н.В. Часовий параметр інтелектуальних задатків індивіда. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за фахом 19.00.01 –загальна психологія, історія психології. –Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, Одеса, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню вродженої складової інтелекту в рамках концепції структурування власного (внутрішнього) часу індивіда. Показано, що часовий параметр Q, який відображає якість ходу "власного годинника" індивіда, можна розглядати як аналог генерального фактора "g" загального інтелекту. Розроблено метод кількісного вимірювання умовного рівня інтелектуальних задатків індивіда. Доведено надійність, дискримінативність, валідність, прогностичну цінність психометричного тесту.
Ключові слова: "власний годинник", інтелектуальні задатки, психометричний тест, часовий параметр.
АННОТАЦИЯ
Головина Н.В. Временной параметр интеллектуальных задатков индивида. Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 –общая психология, история психологии. –Одесский национальный университет им. И.И.Мечникова, Одесса, 2003.
Диссертация посвящена исследованию врожденной составляющей интеллекта в рамках концепции структурирования собственного (внутреннего) времени индивида. Показано, что временной параметр Q, который отражает качество хода "собственных часов" индивида, можно рассматривать как аналог генерального фактора "g" общего интеллекта. Разработан метод количественного измерения условного уровня интеллектуальных задатков индивида. Доказаны надежность, дискриминативность, валидность, прогностическая ценность психометрического теста.
Ключевые слова: "собственные часы", интеллектуальные задатки, психометрический тест, временной параметр.
SUMMARY
Holovina N.V. The time parameter of individual’s intellectual capacities. The manuscript.
Candidate’s dissertation for receiving scientific degree in the speciality 19.00.01 - general psychology and history of psychology. –Odessa’s National University, Odessa, 2003.
Exposure and putting into action of intellectual potential of population all over the country is the most important basis for progressive development of the state in contemporary world. The dissertation is devoted to the study of innate component in human intellect within the framework of conception of structuralization in individual’s own (inner) time. Every human has own inherent time of living, that depend on human being itself, as well as on person’s brain, that plays the role of main clock-work device.
In dessertational experimental research work it is being proved, that the innate time index belonging to the structure of time experienced by an individual provides a qualitative feature for the course of person’s “own time-machine” and is connected with the successiveness of intellectual activity; it may be considered as a time characteristic (parameter) of individual’s intellectual capacities. Under certain conditions this index provides quantitative reflection of subject’s intellectual potential and may be applied for definition and prognostication in individual’s potential intellectual possibilities.
Treatment of intellect as a mental quality, in contents of which there are innate components (including also genetic ones), that are manifested, developed and stabilized in complex active interactions with environment in the course of human ontogenesis seems to be quite perspective approach for further scientifical conclusions on the nature of intellect and the patterns of its functioning. Each person has individual range in possible exposure of intellectual potentialities; the scale is connected with innate dispositions in the sphere of intellectual activities and is realized through enrichment and sophistication of personal own mental experience.
It is being found in research that such index, as quality of individual’s “own time-machine” quantitatevely reflects some nuclear potential of given person’s capacities and predispositions. This index, marked by us as Q (for “quality) is generalized, non-specified and non-differentiated one.
The research work in quantitative and qualitative characteristics of the course of individual’s “own time-machine” creates possibilities not only for quantitative evaluation of person’s intellectual potential, but also for treatment of the concept of intellect in previous cultural and historical meaning of the term, i.e. to consider the intellect not as operational technical function only. This point enables us to save some ontological contents of intellect as psychical reality. Thus, the index of “good time-machine” may testify not only of potential (or already realized) academical successiveness, but also of great potentialities in some other fields of human creative life – art, music, spiritual sphere in general. It has been proved, that the analogue of “good time-machine” is observed not only among the individuals, that show high results in linguistic, logical and mathematical activities, but also in the spheres of music, space orientation and bodily kinaesthetics as well as on the levels of intrapersonal and interpersonal communications. According to our data, gifted sportsmen and dancers, skilful craftsmen of folk art – embroiderers, ceramists and others have index Q, corresponding to the high degree of “psychometric” intellect, although their talents are, in general, manifested in the form of sensomotor intellect (that corresponds to bodily kinaesthetic and space-orientational intellect after H.Gardner).
The method of measurement in time parameter is laid in the basis of psychometrical test of individual’s mental capacities. The test is non-verbal, objective, free-cultured one.
Key words: “own time-machine”, mental capacities, psychometrical test, time parameter.