Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Комунальний вищий навчальний заклад
«Бериславський педагогічний колледж ім. В.Ф. Беньковського»
Херсонської обласної ради
Предмет Методика навчання української мови
Модуль ІІІ
Семестр V
Кількість годин 1
Лекція № (68)
Тема: Методика вивчення елементів лексики
Бишляга О.М. викладач української філології, спеціаліст вищої категорії, викладач - методист
Розглянуто і затверджено на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів української філології
Протокол № __від _____
Голова предметної (циклової) комісії
_______ І.О. Малова
Тема: Особливості опрацювання елементів лексики в початкових класах
Студенти повинні знати: уявлення, які одержують учні під час вивчення теми,
Студенти повинні вміти : На основі знань про словниковий склад української мови і лексику з огляду її стилістичного вживання з метою розвитку образного мовлення учнів уміти виявляти в основному та допоміжному дидактичному матеріалах лексику для аналізу та структурувати роботу з нею за допомогою дидактичних ігор, творчих вправ (тестів, ребусів, усних повідомлень, списування із заміною особи, від імені героя тощо). ПФ.Е.06.ЗП.0.039 .Добирати методи і прийоми до вивчення питань розділу, вправи для закріплення і осмислення матеріалу.
Тип лекції: тематична
Кількість годин 1
Ключові поняття: лексика, уявлення з теми «Лексика», види вправ, ділові папери, структура уроку, особливості вивчення кожного виду ДП
Література
Основна :
2. Коваль, Г.П., Деркач, Н.І., Наумчук, М.М. Методика викладання української мови [Текст] : навч. посібник / Г.П. Коваль, Н.І. Деркач, М.М. Наумчук. – Т. : Астон, 2008.
Додаткова:
1. Букатов, В. Педагогічні таїнства дидактичних ігор [Текст] : / В. Букатов. - К.: Ред. Загальнопед. газ., 2004. - 128 с.
2. Воскресенська, Н.О., Свашенко, А.О. Дидактичний матеріал з розвитку мови в 4 кл. [Текст] : посібник для вчителя / Н.О Воскресенська, А.О. Свашенко. - К.: Радянська школа, 1990. - 96с.
3. Дорошенко, С.І., Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Методика викладання української мови [Текст] : навчальний посібник / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко,
О.І. Мельничайко. - К.: Вища школа, 1989. - 423
4. Каніщенко, А.П. Збагачення активного словника молодших школярів [Текст] : / Каніщенко, А.П. // Початкова школа. - 1986. - № 4 - С.21 - 24.
5. Кутенко, Л.О. Особливості роботи над словом [Текст] : / Л.О. Кутенко // Початкова школа. - 1990. - № 12. - С.17-20
6. Кутенко, Л.О. Особливості роботи над збагаченням і активізацією словникового запасу молодших школярів в умовах спорідненої двомовності: [Текст] : / Л.О. Кутенко
дис. канд. пед. наук. - К., 1986.
7. Лазаренко, Н. Збагачення словника молодших школярів прикметниками [Текст] : / Н. Лазаренко // Початкова школа. - 2009. - №1. - С.14 - 17.
8. Лобчук, О. Лексико-семантичні групи як засіб збагачення словникового запасу [Текст] : / О. Лобчук // Початкова школа. - 2005. - № 6. - С.24 - 25.
План
1.Лексикологія як лінгвістична основа методики словникової роботи в початкових класах.
2.Лінгводидактичні основи формування україномовної особистості молодшого школяра.
3.Значення і завдання словникової роботи.
4.Методика роботи над синонімами, омонімами, багатозначними словами
5.Види вправ з лексики.
6.Методика роботи над виявленими лексичними помилками в усному чи писемному мовленні.
Слово викладача
Державний стандарт початкової школи визначає одним із завдань засвоєння елементарних знань про всі найважливіші мовні одиниці, необхідні та доступні для формування мовленнєвих умінь та навичок. ставить завдання уміти пояснювати пряме і переносне значення слова, розпізнавати в текстах синоніми, антоніми, омоніми, найуживаніші фразеологізми, використовувати здобуті знання у власному мовленні, уміти користуватися словниками різних типів
Для того, щоб успішно розв’язувати завдання з розділу «Лексика» вчитель сам повинен добре володіти фактичним матеріал з нього, вміти добирати завдання для вправ, систематично проводити роботу над багатозначними слова, словами з прямим і переносним значенням, синонімами, омонімами, антонімами. Знання з розділу «Лексикологія» і є лінгвістичною основою методики словникової роботи в початкових класах
Значення вивчення лексики в школі. Робота над лексикою в школі проводиться в двох аспектах. З одного боку, відповідно до шкільної програми подаються наукові відомості з лексикології. Учні знайомляться із словом та його значенням, з багатозначністю слів, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами. З другого боку, на основі певного кола наукових знань з лексикології здійснюється систематична і цілеспрямована робота над збагаченням словника учнів і виробленням навичок свідомого, вмілого користування словом. Адже чим багатший запас слів у людини, тим вищий рівень її загального розвитку, тим кращі в неї знання, бо, як говорив М. Рильський, «слово — одяг усіх фактів, усіх думок» У слові закріплені результати пізнавальної діяльності людини. Разом із словом до людини приходить знання про навколишній світ, розвивається мислення, забезпечується успішне спілкування між людьми. Від багатства активного словника залежать змістовність, яскравість і виразність усного і писемного мовлення. Праця над лексикою в школі має, отже, велике і загальноосвітнє, і практичне значення. Збагачуються знання учнів з мови внаслідок вивчення слова та усвідомлення існуючих зв'язків між лексикою й іншими рівнями мови (фонетикою, словотвором, морфологією, синтаксисом, стилістикою). Учні знайомляться із сферою вживання слів, з джерелами їх походження, і це формує матеріалістичний погляд на мову. Жодних понять у дітей не формується, жодних термінів їм не повідомляється, визначень діти не заучують. Спеціально часу на ознайомлення з лексичними явищами не відводиться. Лексичні вправи рекомендується проводити у зв'язку з вивченням граматики і навчання правопису. Діти у ході спостережень переконуються, що слова позначають ті чи інші предмети і явища дійсності, мають певні значення, що, потрапляючи в різні речення, особливо у зв'язному мовленні, слова можуть бути близькими або протилежними за значенням. Така робота сприяє розвиткові мислення і мовлення, збагаченню словника молодших школярів, вихованню любові і інтересу до рідної мови. Відбір матеріалу з лексики підпорядковується віковим можливостям учнів. Співвідношення цього матеріалу з програмою молодших класів забезпечується принципом наступності при відборі лексичного матеріалу. Матеріал, який використовується для лексичних вправ у молодших класах,— це близька і зрозуміла дітям лексика. Щоб зрозуміти саме лексичне явище, вони повинні чітко знати значення тих слів, на яких розглядається явище, співвідносити слова і предмети, порівнювати предмети і дії, названі одним словом. Учитель у 5 класі повинен послідовно реалізувати знання і вміння, одержані учнями у 1-4 класах. Великий запас багатозначних слів, синонімів, антонімів повинен послужити основою для формування в учнів відповідних лексичних понять. Так, молодші школярі мають практичне уявлення про синоніми і засвоюють основну їх ознаку — близькість значень. У 1-4 класах, таким чином, проводиться серйозна робота, яка створює передумови для засвоєння теоретичних відомостей з лексикології в 5 класі. Зв'язок лексики із словотвором і граматикою дозволяє розглядати слово в єдності змісту і форми, тобто семантики і граматичних ознак, що в свою чергу дає можливість учням під час вивчення морфології і синтаксису чітко розмежовувати лексико-граматичні значення, властиві частинам мови, і лексичне значення кожного слова в межах однієї частини мови і одного речення.
Висновок :
Особливо слід враховувати зв'язок лексики, словотвору і граматики під час повторення і закріплення відомостей з лексики, оскільки часто при вивченні словотвору, морфології і синтаксису вся увага школярів зосереджується на з'ясуванні граматичних ознак певного мовного явища і випускається з поля зору його лексична сторона. Робота над словом, його значенням, експресивним забарвленням, синонімікою, сполучуваністю повинна набути постійного характеру.
2. Лінгводидактичні основи методики роботи над словом Робота над вивченням лексики в школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розви ток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів.
Щоб успішно розв'язати ці завдання, учитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті про цеси, які в ній відбуваються. Лінгводидактичною основою організації роботи над формуванням словникового запасу учнів є лексикологія (розділ науки про мову, який вивчає словникову систему).
У початкових класах лексика як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише де які лексичні відомості, зокрема практично ознайомлюю ться з прямим і переносним значенням слова, багато значністю, синонімією й антонімією.
Знання, яких набувають учні, мають стати лише ос новою для подальшого удосконалення засобів виражен ня думок в усному і писемному мовленні.
Із словом як одиницею мовлення учні мають справу з перших днів їх навчання в школі. Ще в період навчан ня грамоти учитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явище омонімії (коса, лист) і багатознач ності. Саме тут учнів привчають стежити за своїм мовленням, правильно вживати слова.
У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тексті, зіставляють слова, близь кі за значенням.
У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадками багатозначності й омонімії. Учні мають змогу ознайомитися з синонімами, антонімами, з окремими фразеологізмами.
У 4 класі знання учнів про слово розширюються вна слідок практичного використання різних лексем в усно му і писемному мовленні та спостереження за їх ужи ванням у художніх текстах.
Програма початкових класів не передбачає виділення спеціальних годин на лексичні вправи. Вони повинні проводитися у зв'язку із заняттями з граматики й правопису і включатися як органічна частина цих занять в уроки української мови.
Робота над вивченням лексики має своїм завданням:
— збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, не відомих їм раніше слів чи нових значень відомих слів;
уточнення словника, тобто введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних та емоційно забарвлених слів;
усунення не літературних слів: діалектизмів, жар гонізмів, просторічних і знижених слів
активізацію словника, тобто перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника (учень знає значення слів, але рідко або й зовсім не користується ними) в активний;
Висновок .
Робота над лексичним значенням слова має велике значення, що свідчить про культуру мовлення, а тому комплексний підхід до вивчення лексики, словотвору і граматики потребує врахування таких принципів: 1. Відмінність граматичних і лексичних властивостей слова. 2. Осмислення суті граматичних властивостей слова. 3. Сприйняття слова як сукупності всіх його лексичних і граматичних значень. 4. Диференціація значень морфем у членованій основі, уявлення про взаємодію значень кореня і афіксів і про створення цілісного значення слова. 5. З'ясування етимології слова.6. Усвідомлення емоційно-експресивних і стилістичних можливостей слів різних частин мови і їх творених різними способами. Висновок : Дотримання цих принципів у процесі вивчення лексики, словотвору і граматики забезпечить тісний внутріпредметний зв'язок і формуватиме в учнів наукове уявлення про мовну систему, розширить їх лінгвістичну ерудицію.
3.Значення і завдання словникової роботи.
Важливо, щоб учитель у процесі роботи над словни ком дітей здійснював постійний між предметний зв'язок (наприклад, уроків читання і письма, читання і музики та ін.). Це привчає дітей краще приглядатися до лек сичного багатства і стилістичних можливостей рідної мови, сприяє розвиткові загальної мовленнєвої культу ри. І разом з тим для роботи над словом, зокрема над багатозначністю чи прямим і переносним значенням, по трібно час від часу відводити окремі уроки, що перед бачаються для розвитку мовлення. На таких уроках можуть бути і спостереження за художніми текстами, ок ремими реченнями, і практичні письмові й усні вправи.
У роботі над уточненням і розширенням словника учнів можна визначити такі основні напрямки:
I. Лексичний аналіз мови художнього твору, який вивчається на уроці: виявлення незнайомих слів і висловів, уточнення відтінків значень окремих слів і висловів, виявлення слів, ужитих у переносному значенні, добір синонімів, з'ясування їх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних засобів мови художнього тексту.
II. З'ясування значення слів шляхом використання різних способів: показ предмета чи дії, позначених новим для дитини словом, демонстрація малюнка, ілюстрації, слайдів із зображенням предметів, назви яких є новими для дитини, добір синонімів, антонімів, введення нового слова у контекст тощо.
Так в учнів поступово виховується увага до значен ня слів і висловів, що є важливою передумовою успіш ної роботи над збагаченням і активізацією словнико вого запасу школярів.
Робота над засвоєнням лексичного значення слова
Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається з ознайомленням із словом його значенням. У поясненні значення слова, як і в усякій навчальній діяльності, необ хідно керуватися загальними дидактичними настанова ми, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів.
Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, нарешті, вжили його самостійно в потріб ні п ситуації.
У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку дітей, характеру пояс нюваного слова.
Слова з предметним значенням можна пояснити, і-кажімо, прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів.
Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються до таких способів:
Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох річних прийомів залежно від конкретного випадку.
Пояснення значення слова шляхом демонстрації мож на здійснити такими прийомами:
а) показ натуральних предметів (дзиґа, бриль, канни, баклажан);
б) показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж,шпак);
в) показ малюнків, діапозитивів, слайдів (акула,окунь, ясен, явір, рись, козуля).
Пояснення значення слова шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:
а) самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий контекст підказує учням значення слова. Так, слово чемно у реченні Чемно вітаюся: «Доброго ранку!» учні пояснюють як «ввічливо», «з повагою»;
б) конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі контексту не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить, як іде, ллє. Насправді ж, говорить учитель,періщить — сильно б'є, січе;
в)введення невідомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова гудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення Пальто було застебнуте на всі гудзики.
Найпростіший словотворчий аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що навичками такого аналізу вони володіють недостатньо. Класовод запитує: «Від якого слова утворене поясню ване слово? Чому даний предмет назвали саме так?» Наприклад: очеретянка — пташка, яка живе в очереті, через це її так назвали. Аналогічно пояснюють діти і слова теплохід (той, що рухається за допомогою тепла), самоскид (автомобіль, який сам скидає вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелі) та ін. Цей прийом пояснення досить ефективний. Він дає змогу не тільки пояснити значення незнайомого слова, а й показати різ ницю в значеннях однокореневих, зовні схожих слів паронімів. Наприклад, дружний (згуртований)— дружний клас, дружна сім'я; дружній (приятельський, схваль ний) — дружній погляд, дружня усмішка.
Тлумачення слів — найпоширеніший у шкільній прак тиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду прийомів:
а)розчленування загального поняття на часткові(тканини — це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові — це апельсини, лимони, мандарини);
б)підведення часткових понять під загальні (цемент,пісок, цегла — будівельні матеріали; муха, оса, гедзь —комахи);
в)розгорнутий опис (колектив — це група людей,зв'язаних спільною працею, спільними інтересами; батьківщина — це країна, в якій живуть народжені в ній люди, що є її громадянами);
г)добір слів-синонімів. До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонімів тільки тоді буде ефективним, КОЛИ діти добре знають значення слів. Так, слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом червоний;
д)добір антонімів (значення слова темрява стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло;слово смуток — через зіставлення із словом радість);е)пояснення шляхом перекладу з російської, мови.
В умовах білінгвізму, особливо на території північних і південно-східних говорів, де вплив російської мови досить великий, значення окремих слів можна пояснити і допомогою російських відповідників, а саме: шкарпетки — носки, окуляри — очки, ковзани — коньки;є) з'ясування значення незнайомих слів за допомо гою довідкових матеріалів (тлумачний словник, виноски в читанках).
Пояснення значення одного й того самого слова можна здійснити різними способами і прийомами. Так, зна чення слова панчохи пояснюється або за допомогою де монстрації предмета чи малюнка, або підведенням част кових понять під загальні (панчохи — це частина одягу), внаслідок перекладу (панчохи — чулки), чи розгор нутим описом (панчохи — це виріб машинного або руч ною в'язання, що одягається на ноги за коліна).
Класовод обирає той спосіб, який найбільше підхо піть до кожного випадку пояснення слова.
Висновок : прийомів пояснення лексичного слова багато, вчитель повинен вміти вибрати найоптимальніший .
4. Методика роботи над синонімами, омонімами, багатозначними словами
Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Завданням класовода є навчити шко лярів:розрізняти пряме і переносне значення слів; уживати слова з переносним значенням у мовленні.
Щоб упоратися з цими завданнями, учитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній системі вправ з граматики.
З терміном «пряме і переносне значення слова» учні познайомляться в 3 класі. У 1—2 класах вони спостерігають за вживанням у текстах слів з переносним значенням.
Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовують той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови і пов'язаний із вивченням частин мови (іменника, прикметника, дієслова), а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посіб никах.
Ознайомлення школярів із прямим і переносним зна ченням слова починається із спостереження над спеці ально дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчитель. '
Зручними у роботі є ті тексти, до складу лексичного матеріалу яких входять прикметники, бо саме вони не рідко вживаються в переносному значенні, виконуючи роль епітетів.
Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні з іменниками, учитель звертає увагу дітей на переносне значення прикметника, показує на конкретному прикла ді вживання цього прикметника і в прямому значенні, зіставляє пряме і переносне значення. Таке зіставлення дає можливість практично показати учням засоби ви разності прикметників. Так, пояснюючи переносне зна чення прикметника шовковий, учитель пропонує для спо стереження за значенням цього прикметника такі речення Вітер колише трави шовкові/
(П. Тичина) У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спід ничка, білі черевички/(Н. Забіла). Учні виписують слово сполучення, до складу яких входить прикметник шовко вий. Зіставляючи значення цього прикметника в обох сло восполученнях (шовкові трави і шовкова спідничка), уч ні доходять висновку, що в першому випадку прикметник ужитий не в своєму звичайному значенні, а в перенос ному. Щоб школярі переконалися в тому, наскільки ви разнішим стає мовлення від використання того чи ін шого слова, вжитого в переносному значенні, учитель вдається до порівняння двох речень із нейтральними в одному і образними в другому синонімами? У моєї мами працьовиті руки і У моєї мами золоті руки./
Поряд із вправами, які виконуються під керівництвом учителя, слід пропонувати дітям також завдання на са мостійне відшукування у реченнях чи текстах слів — різ них частин мови із переносним значенням. Наприклад: спишіть речення, підкресліть слова, вжиті в переносно му значенні: Гілка на світанку дзвонить срібною росою (В. Скомаровський).
З метою формування навичок самостійного вживання дітьми слів із переносним значенням слід пропонувати вправи на заміну прямого значення слів синонімічними словами або виразами, що мають переносне значення (замініть підкреслене слово словосполученням із дужок: Настала весна (прийшла, стала на порозі, прилетіла на зелених крилах), а також вправи на самостійне скла дання речень із словами у переносному значенні (скла діть і запишіть речення із словом сміятися, щоб воно було вжите у прямому і переносному значенні). Такі вправи не тільки збагачують словниковий запас дітей, а й виховують у них уважне ставлення до слова, розви вають мовне чуття.
Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначніс тю слів.
Робота над вивченням багатозначності слів передба чає: а) усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; б) точність уживання багато значних слів у мовленні.
Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багато значні слова, учитель пропонує дітям для аналізу ре чення із багатозначними словами. Діти з'ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова.
Іншим варіантом такої роботи може бути вивішена таблиця, на якій зображені журавель — птах і жура вель — пристрій для набирання води з колодязя, гру ша плід і груша — спортивний інвентар, спечений хліб І лан пшениці чи жита. Учні розглядають перші дві пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі по дібності предметів. Учитель запитує, чи можна до на ступної пари малюнків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб (між цими словами існує внутрішній зв'язок: із жита і пшениці печуть хліб). Отже, в основі багатозначності лежить якийсь іошіішній або внутрішній зв'язок предметів.
Наступна робота над багатозначністю слів передбачає самостійне з'ясування учнями значення слів, ужитих н окремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учи-гель пропонує пояснити значення слова іде в таких ре ченнях: Людина іде (пересувається). Літак іде на по садку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє).
З метою розширення словника дітей учитель передбачає і вправи творчого характеру, як-от: скласти ре чення, у яких слово носик було б ужите в різних значеннях; описати предмети, назвою яких є багатозначне слово (земля, клас, голова та ін.).
Усвідомлення природи багатозначних слів готує уч нів до засвоєння явища омонімії. Із словами-омонімами учні практично знайомляться ще в період навчання гра моти (ключ, лист та ін.). У наступних класах учні про довжують спостерігати за новими для них словами-омонімами (без термінів). Робота над вивченням омонімів має на меті:
—усвідомлення учнями того, що окремі слова, які однаково звучать, мають різне значення;
—точне вживання однозвучних слів у мовленні.
Ознайомлення учнів із словами, які однаково зву чать, але мають, різне значення, починається в період навчання грамоти. Учитель може використати малюнки букваря, на яких зображені, наприклад, коса (дівоча і знаряддя праці), котики (на вербі і кошенята) чи лист (дерева і поштовий). Називаючи зображені предмети одним і тим же словом, діти переконуються в тому, що різні предмети можуть мати однакову назву.
У 2—4 класах учні не раз мають змогу зустрітися з омонімами. Щоб розширити уявлення школярів про яви ще омонімії, учитель може запропонувати їм скласти словосполучення чи речення за малюнками із зображен ням різних предметів, назви яких однозвучні (ключ — предмет, яким відмикають двері, джерело^ музичний і под.), скласти словосполучення і речення із певними словами, показавши при цьому, що значення слів різне (нота, пара, літній і под.), а також розповісти, які б малюнки намалювали діти до слів лисичка, коса, кран. Під час вивчення кореня слів учитель звертає увагу на корені-омоніми, коли пропонує для аналізу за будовою слова типу вода і водити, гора і горе тощо. Подібні впра ви готують учнів до вивчення омонімії в середніх класах.
Робота над синонімами Оволодіння лексичним багатство мови неможливе без вивчен ня її синонімічних й антонімічних засобів. Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а відтак бути точніши ми у слововживанні.
У процесі роботи над синонімами учитель має сфор мувати у дітей уміння:
розрізняти о мовленні близькі за значенням слова; добирати синоніми; замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом; самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово; самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім.
Завдання вчителя під час роботи над синонімами полягає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.
Робота над синонімами повинна проводитися систе матично і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів вибрати одне слово, яке б найповніше пере давало думку, залежить правильність, точність, образ ність вислову.
Уміння користуватися синонімами формується в уч нів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи учитель добирає різні типи вправ:
1.Вправи на вибір слів, близьких за значенням. Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, доцільно давати завдання на спостереження і виділення з невеликих за змістом текстів чи окремих речень сліз синонімів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній слова, близькі за значенням.
Хто дід?
З'їжджалися дочки у гості до діда:
Ось там Завірюха санчатами їде,
За нею Метелиця слідом мете,
Хурделиця Хугу з собою веде,
А тільки-но вітер у полі завіє,
Як стануть на лижі Хуртеча й Завія,
Нарешті удвох з Заметіллю приїхала
Найменша — улюблена донечка Віхола (Дід Мороз).
Аналогічні вправи можна використати і під час вивчення прикметника та дієслова.
2.Вправи на групування слів, близьких за значенням. Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відношення між словами, їх синонімічну близькість. Наприклад, учні повинні погрупувати синоніми з поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний, ро бота, хоробрий, Вітчизна.
а)Читання тексту.
Наша Батьківщина.
Та земля, де ти народився, зветься Батьківщиною. Наша Батьківщина найкраща в світі. Народи земної ку лі з надією дивляться на нашу Батьківщину.
б)Бесіда-аналіз прочитаного.
— Які слова в розповіді про Батьківщину найчастіше повторюються? Що треба зробити, щоб усунути цей не долік? Якими словами можна замінити слово Батьків щина?
в)Добір синонімів до слова Батьківщина (Вітчизна,країна).г)Запис тексту із заміною, де потрібно, слова Батьківщина відповідним синонімом.
д)Читання і аналіз учнівських робіт.
6.Вправи на самостійний добір синонімічних слів. У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряду визначається багатозначністю. Так, у залежності від лексичного значення слово може бути членом різних синонімічних рядів.
Спостерігаючи за такими словами, учні повинні зрозуміти, що для правильного добору синонімів до поданого слова його потрібно ввести в контекст.
Важливо також організувати спостереження за лек сичною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність по сіпуватися з іншими словами. З цією метою слід вико ристовувати вправи на утворення словосполучення із си нонімічними словами (наприклад: коричневий, карий, очі, костюм)
Вивчення антонімів
Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексики важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких — збагатити словниковий запас учнів, виробити в них умін ня яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користу ються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові розумових здібностей дітей.
За програмою 1—4 класів учні повинні навчитися зіставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у ре ченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, програма передбачає практичне ознайомлення учнів з антонімами.
Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потріб ні спеціальні вправи, які в залежності від оставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях і зв'язних текстах.
У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:
- виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами;добір антонімів до поданих слів;заміна в тексті виділених слів антонімами;
—дописування речень словами, які мають антонімічний смисл; —складання речень з антонімами. Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення
починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Учитель пропонує знайти слова з про тилежним значенням у прислів'ях: Геть пішло з країни горе — розлилося щастя морем. Для щастя свого народу не страшно у вогонь і в воду. Спостереження за вживан ням антонімів у прислів'ях можна організувати на уро ках читання.
Вправи на спостереження за вживанням антонімів мо жуть виконуватися учнями під час вивчення граматич ного матеріалу, зокрема іменника, прикметника, дієсло ва, прислівника.
Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мови. З цією метою учитель пропонує дітям дописати з довідки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, сміятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низько, сміх, плакати.)
Звичайно, робота над антонімами не обмежується тіль ки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою учитель використовує різ ні варіанти вправ, серед них:
а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зима — старий — чорний —
б) у словосполученнях чи реченнях замінити підкреслені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули,ледачий хлопчик або почався урок. У класах і в коридорах — тиша. Замовк шкільний радіовузол, стихла музика. Школярі працюють;
в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні словосполучення: темна ніч — , хвалять за працю — , весняний ранок — ;
г) продовжити почате речення антонімами: Як є початок, то й ... буде. Де багато слів, там ... діла;
д) складання невеличких зв'язних текстів із використанням у них антонімів (наприклад, про спортивні змагання, роботу на пришкільній ділянці тощо).
Як і під час роботи над синонімами, при вивченні ані онімів учитель зобов'язаний показати дітям, що вибір антоніма часто визначається контекстом. Це зумовлене тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антонімічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна дібрати кілька антонімів: солодкий — гіркий (пе рець), солодкий — кислий (виноград), солодкий — соло ний (торт).
Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повто рює синоніми. Для цього найкраще використовувати ком біновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім антоніми, як-от: сумний, зажуре ний, похмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нуд ний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синоні мів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні си нонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів і мріятися й реготати.
Види вправ з лексики й методика проведення Серед різноманітних вправ, які використовуються учителем, з метою піднесення мовленнєвої куль тури школярів, помітне місце повинні посідати вправи з лексики. Такі вправи спрямовані на розширення словника учнів, а також на вироблення у них уміння вибирати із свого словникового запасу для висловлення думки ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювання.
У процесі виконання лексичних вправ перед дітьми, і одного боку, розкривається багатство рідної мови, а з другого — діти вчаться вживати ці слова у своєму мовленні.
У зв'язку з тим що теоретичний матеріал з розділу Лексика», за винятком синонімів і антонімів, у почат кових класах не вивчається, основним під час засво єння лексичних відомостей є виконання дітьми різних вправ.
5. Види вправ з лексики
Лексичні вправи — це завдання, спрямовані на усвідомлення суті лексичних умінь. Вони активізують і збагачують словниковий запас учнів, виховують у них увагу до слова, його значення, розвивають мислення. Практичний матеріал лексичних вправ дає широкі можливості для виховної роботи на уроках української мови.
При складанні лексичних вправ перед учителем стоять такі завдання: 1) відповідність змісту вправ теоретичним відомостям з лексики, передбаченим програмою; 2) добір лексичних вправ зумовлюється характером навчального матеріалу; 3) лексичні вправи повинні формувати мовленнєві уміння й навички; 4) вправи повинні сприяти розвиткові логічного і художнього мислення учнів; 5) зміст вправ повинен носити виховний характер.
З погляду дидактичних завдань лексичні вправи об'єднуються в кілька типів: 1) з'ясування суті лексичного явища; 2) відшукування виучуваного явища серед слів (у реченні, зв'язному тексті) за зразком чи без нього; 3) добір прикладів, що ілюструють виучуване лексичне явище; 4) групування виучуваних лексичних явищ за певними ознаками; 5) заміна слів і виразів іншими; 6) лексичний розбір; 7) складання речень і зв'язних текстів з використанням певного лексичного явища; 8) знаходження лексичних помилок та їх виправлення.
Названі типи вправ сприяють закріпленню учнями виучуваних лексичних понять, їх специфіки та зв'язку, формуванню лексичних умінь виявляти те чи інше явище, аналізувати його, визначати його роль у мовленні.
Добір лексичних вправ залежить від змісту і специфіки виучуваних лексичних понять. Так, при ознайомленні із значенням слова необхідні такі вправи: 1) тлумачення лексичного значення слова, використаного в контексті (за зразком чи без нього); 2) визначення лексичного і граматичного значень слова; 3) впізнавання слова за його тлумаченням; 4) відшукування в тексті слова з певним лексичним і граматичним значенням; 5) введення в контекст слова з указаним значенням; 6) відшукування значення (значень) слова у тлумачному словнику.
Види вправ можна класифікувати за такими критеріями:
І. За дидактичною метою.
ІІ. За характером розумових операцій.
1.Аналітичні
2.Синтетичні
3.Вправи на порівняння текстів чи речень
ІІІ. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти вправи:
1. Розраховані на спостереження за вживанням і значенням окремих слів у готових реченнях чи текстах.
2. Конструктивні вправи
3.Творчі вправи
Висновок : Отже, ми бачимо, як методика класифікує вправи , але не слід забувати і про таку форму роботи, як гра, що є засобом засвоєння матеріалу : робота з натуральними предметами, іграшками, аплікаціями, предметними та сюжетним малюнками; проведення дидактичних ігор типу: «Назви, що в чому», „Розкажи, хто в кого», „Подумай, що біля чого», „Як буде навпаки», „Хто виготовив ці предмети».
6. Методика роботи над виявленими лексичними помилками в усному чи писемному мовленні.
Важливе значення робота над виправленням лексичних помилок в усному чи писемному мовленні.
Ця робота повинна носити систематичний характер : усні відповіді учитель дуже уважно слухає, помічає помилки в неправильно вжитому слові , словосполученні. Виправляє по ходу відповіді або після відповіді, залучаючи до цієї роботи учнів як у знаходження помилок, так і доборі доречного слова в кожній конкретній ситуації. Ефективними є вправи, коли в дужках записано два слова, які треба правильно поєднати з іншими , наприклад: костюм, очі (коричневий, карий ). Письмова робота перевіряється до наступного уроку мови і на уроці аналізу письмових робіт виявлення помилок не тільки орфографічних чи пунктуаційних, але і логічних, лексичних, стилістичних. Учитель називає помилку і пропонує знайти кращий відповідник.
Висновок : Отже, робота над правильним вживанням повинна бути систематичною, для виконання вправ треба добирати цікаві завдання, вміло керувати ричагами заохочення до яскравого і точного висловлювання, тоді вчитель може побачити результат своєї праці
Висновки. Слово – це основне знаряддя праці вчителя, тому провідне місце серед навчальних дисциплін у початкових класах належить урокам рідної мови, читання, де особливу увагу слід приділяти роботі зі словом. Можна вважати безсумнівним, що для того, щоб слова – корінні та іншомовні не були для дітей мертвим знаком, німим, непривабливим, нецікавим, треба розкрити учням дивовижний внутрішній їх зміст і цим викликати зацікавленість ним як словом, мовним явищем. Цьому сприяють певні види вправ, тести, робота зі словниками тощо Учитель у 5 класі повинен послідовно реалізувати знання і вміння, одержані учнями у 1-4 класах. Великий запас багатозначних слів, синонімів, антонімів повинен послужити основою для формування в учнів відповідних лексичних понять. Так, молодші школярі мають практичне уявлення про синоніми і засвоюють основну їх ознаку — близькість значень. У 1-4 класах, таким чином, проводиться серйозна робота, яка створює передумови для засвоєння теоретичних відомостей з лексикології в 5 класі.
Зв'язок лексики із словотвором і граматикою дозволяє розглядати слово в єдності змісту і форми, тобто семантики і граматичних ознак, що в свою чергу дає можливість учням під час вивчення морфології і синтаксису чітко розмежовувати лексико-граматичні значення, властиві частинам мови, і лексичне значення кожного слова в межах однієї частини мови і одного речення.
Особливо слід враховувати зв'язок лексики, словотвору і граматики під час повторення і закріплення відомостей з лексики, оскільки часто при вивченні словотвору, морфології і синтаксису вся увага школярів зосереджується на з'ясуванні граматичних ознак певного мовного явища і випускається з поля зору його лексична сторона. Робота над словом, його значенням, експресивним забарвленням, синонімікою, сполучуваністю повинна набути постійного характеру.
-Назвати порядок проведення словниковї роботи
-Назвати способи пояснення лексичного значення слова
Завдання додому: дібрати твір з читанки для початкових класів, запропонувати всі види словникової роботи.