Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Бериславський педагогічний коледж
Предмет: педагогіка
Модуль № 5
Семестр V
Кількість годин 2
Лекція
Тема: Робота з колективом учнів
Викладач: Тупікіна С.В.
Розглянуто на засіданні
предметної (циклової) комісії викладачів
психолого-педагогічних дисциплін.
Протокол № ____від____________
Голова предметної (циклової) комісії:
_______________________________
Берислав
Тема лекції: Робота з колективом учнів
Знати: суть поняття «колектив», ознаки колективу, його види та структуру; діалектику розвитку дитячого колективу та роль педагога на кожній стадії його розвитку; характер стосунків, що формуються в колективі; зміст впливу колективу на розвиток особистості дитини; шляхи формування та розвитку дитячого колективу.
Вміти: з метою формування учнівського класу як колективу на основі вивчення його за допомогою методів психолого-педагогічних досліджень уміти виявляти дисциплінованих, організованих, авторитетних, зацікавлених у справах класу учнів, які відповідально ставляться до вимог педагога; вміти створювати актив класу, який допомагає організовувати самоврядування та забезпечувати органічне поєднання тактовного педагогічного керівництва і учнівського самоврядування, враховуючи вікові особливості учнів; оптимально та ефективно використовувати шляхи формування дитячого колективу.
Тип лекції: лекція-діалог
Ключові поняття: колектив, само виникаюча група, актив, органи учнівського самоврядування, стадії (етапи) формування колективу, діалектика розвитку колективу, стосунки, вплив, традиції, діяльність.
План:
Основна література
343с. – С.52 – 71.
Додаткова література
упоряд. Г.Ф. Древаль, А.М.Заїка. - Х.:ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. - 464с.
Д.з.
Через колектив кожний
його член входить в
суспільство. А.С.Макаренко
Поняття «колектив», його ознаки
Через колектив людина як особистість входить в суспільство. Людина біологічна і соціальна істота. Соціальна суть людини, за визначенням К.Маркса, у всій єдності, сукупності всіх її суспільних відносин.
Дійсне духовне багатство індивіда залежить від багатства його дійсних відносин.
Необхідність референтної групи (колективу) для виховання дитини ґрунтується на об’єктивних закономірностях розвитку, становлення і формування особистості. Допомагає дитині шукати сенс власного життя, створювати сприятливі умови для самореалізації, самовизначення, спілкування, творчої діяльності – це завдання, які розв’язує колектив.
Розрізняємо поняття «натовп» і «спільність» людей.
Натовп придушує особистість, яка йому непотрібна.
Спільність – тримається на індивідуальності кожного члена, допомагає проявлятись особистості.
Свобода особистості в колективі, її самореалізація і автономія – проблема виховання.
Колектив - латинською означає «збірний» – найвища стадія добровільно організованої спільності людей, спрямованих на досягнення соціально значущих цілей і об’єднаних як самим процесом спільної діяльності, так її організацією та системою стимулювання.
Колектив – соціальна група людей, в якій міжособові відносини обумовлені суспільно цінним і особисто значущим змістом спільної діяльності. А.Петровський
Ознаки колективу:
Функції колективу :
Робота з підручником: Кузьмінський А.І. Педагогіка - с.249
Дитячий колектив - це одночасно і середовище (умови), і засіб соціального розвитку особистості. В колективі учні отримують змогу взаємного духовного і морального збагачення, накопичують досвід людських стосунків, вчаться відстоювати свій ідеал, правильно сприймати й оцінювати як інших людей, так і самих себе.
У педагогіці 2 точки зору на колектив:
Колектив – ефективний інструмент виховання тоді, коли є суб’єктом і метою виховання.
Колектив – необхідна умова розвитку особистості.
Принцип виховання А.С. Макаренка: виховання особистості в колективі і через колектив.
/Амонашвили Ш.А. « Здравствуйте, дети !» с.12, 17, 18./
Види колективу
Види:
Робота з підручником: Кузьмінський А.І.Педагогіка - с.249-252
1. - загальношкільний;
- первинний;
2. - виробничий;
- сімейний;
3. - тимчасовий;
- постійний;
4. - різновіковий;
- одновіковий.
Структура колективу.
А.С. Макаренко: всі учні об’єднуються і складають єдиний загальний колектив.
Сьогодні загальношкільний = учні + вчителі + працівники.
А.С.Макаренко: безпосереднього переходу від загальношкільного колективу до кожного окремого учня в більшості випадків не існує. Цей перехід опосередковано здійснюється через первинний колектив.
Первинний колектив – це найменша по чисельності група дітей, що становить частину загального колективу.
В умовах школи – це клас.
Дитячий колектив як соціально-педагогічна система містить у собі дві структури:
або формальну } об’єднання школярів
або } (на особистих симпатіях, захоплення…), має
неформальна } неформального лідера
Макаренко про лідера.
Офіційна структура, в основі якої лежить система постійних і тимчасових доручень, складається в процесі шкільної діяльності.
Особливе місце займає вихователь:
Діалектика розвитку колективу.
Роль педагога на кожній стадії розвитку колективу.
Створення колективу – тривалий, складний процес, в якому визначаємо декілька етапів (стадій). Існує кілька підходів до їх визначення
Згідно з концепцією А.С.Макаренка, стадії розглядують відповідно до поставлених вимог, за рівнем ускладнення вимог, за організацією діяльності, за роллю вчителя.
І етап (стадія): К. лише починає створюватись, члени К. недостатньо знають один одного, не повною мірою усвідомлюють завдання, немає ініціативи в конкретній діяльності, відсутній актив.
Активна організуюча роль вчителя. Напрями роботи вихователя: вивчення членів К., забезпечення знайомства вихованців між собою, висунення конкретних завдань, організація спільної діяльності, сприяння формуванню активу, його виділення і формування.
Тактична лінія діяльності вихователя: забезпечення системи вимог і організація системи діяльності на засадах єдинопочатку керівництва і педагогічного авторитаризму. Вимоги до учнів висуває педагог. «Ставити твердо, послідовно, безкомпромісно». А.С.Макаренко.
Педагогічний колектив – єдині вимоги.
Висунення перспективи, організація діяльності і контроль за результатами діяльності здійснює вчитель.
Рушійною силою розвитку колективу на цьому етапі є подолання суперечності між тими вимогами, що висовуються спільною діяльністю і особистим досвідом членів К. Вимоги у учнів до себе нижчі, ніж до інших членів К.
ІІ етап
Сформувався актив, який висуває вимоги перед колективом, стає його керівною силою, що здатна вести за собою, розв’язувати основні питання життя колективу, більшість підпорядковується меншості, актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.
Завдання вчителя:
В колективі виникають відносини творчого співробітництва, взаємодопомоги.
Вимоги особистості до себе нижчі, ніж до інших.
Педагогічне керівництво: висунути на перше місце учнівський актив, зайняти «непомітну позицію» (А.С.Макаренко), направляти, корегувати діяльність активу і колективу в цілому, конкретизуючи з виховної мети завдання для окремих груп учнів та для окремих осіб через різноманітні ділові і неформальні стосунки.
ІІІ етап.
У кожного члена К. формується суспільно корисні мотиви діяльності.
Встановлюються колективістські гуманні відносини.
Вимоги до себе вищі, ніж до інших.
Добровільна, творча участь у житті, діяльності колективу.
Сформована громадська думка.
Джерелом руху вперед є спільна діяльність, яку організовує актив, без примусу і допомоги вчителя.
Школярі виступають як організатори і зачинателі різних справ.
Характерний тон дружніх, вимогливих відносин, готовність до спільної дії, інтерес до загальних справ.
Завдання вчителя: допомогти колективу створити свої традиції, усвідомити досвід колективного життя.
Здійснюється самовиховання дітей
А.М.Лутошкін дає образне описання етапів розвитку колективу за рівнем самоорганізації дітей:
У такому колективі живуть і діють за принципом «Один за всіх і всі за одного, але не завжди тут готові прийти на допомогу іншим колективам, які цього потребують.
5. «Палаючий факел» - колектив не задовольняє власне щастя, він поспішає на допомогу тим, хто її потребує. У такому колективі проявляється почуття взаємної турботи, піклування, а також турботи про молодших товаришів, старших, однолітків. Колектив перетворюється з об’єкта виховання на суб’єкт виховання, стає носієм виховної функції.
|
Особистість сама до себе на фоні вимог колективу К к Колектив сам до себе до особистості |
4 3 |
«Палаючий факел» «Червоне вітрило» |
|
Вихователь актив колектив |
2 |
«Блимаючий маяк» |
|
Вихователь колектив |
1 |
« М’яка глина» «Піщаний розсип» |
|
А.С.Макаренко: залежно від характеру поставлених вимог |
Лутошкін А.М. на основі самоорганізації колективу |
Стосунки у колективі
Різні види стосунків складається особисте положення, місце кожного з членів колективу, його статус. Вчителю треба знати стосунки в колективі.
Види :
Об’єднуються діти загальними цілями діяльності ділові стосунки (відносини взаємної відповідальності в колективі) і відповідальної залежності (А.С.Макаренко).
Це обов’язкова умова впливу колективу на особистість: дитина відчуває прагнення сприяти загальному успіху, дотримуватися потрібних норм поведінки.
Для того щоб ці стосунки виникли: вихователь створює умови захоплення дітей загальною метою, допомагає визначити шляхи її досягнення: розподілити доручення, визначити відповідальних, визначити способи контролю за виконанням доручень, форми обліку результатів.
Чим чіткіше відпрацьовується в колективі система організації справ, тим більш безпомилково спрацьовують відносини взаємної відповідальності: члени колективу вимагають один від одного і від себе підкорення встановленим правилам, що забезпечують досягнення мети і регламентують особисту поведінку.
Але такі відносини можуть виникнути і в тих випадках, коли мета загальної діяльності не має суспільної цінності, але цікава для членів колективу; коли мотиви досягнення навіть позитивної мети не відповідають її справжньому змісту; відносини взаємної відповідальності часто набувають форми прямого тиску окремих членів колективу, які зайняли особливе, авторитарне положення, інші – підкорення, без внутрішнього прийняття. Це завжди негативно впливає на моральне обличчя школяра: формується пристосування; подвійне обличчя; бездумна, некритична згода з будь-якою вимогою. Прямий авторитарний тиск має небезпеку внести в загальне життя колективу брехню, фальш, нещирість.
Вихователю слід бути уважним, попереджати помилки.
Головне – спільне прагнення до певної мети заради якої діти згодні підкоритися певним нормам поведінки. Доля цього обрати і сприяти активній діяльності активу.
Показники розвитку таких відносин:
Особисті стосунки.
Супроводжуються проявом почуттям симпатії чи антипатії. Мова не про дружні стосунки певних пар дітей, а про всю систему особистих відносин в колективі в цілому, в якій кожна дитина займає певне місце.
Є діти популярні, які користуються симпатією більшості однокласників; є діти близькі вузькому колу – 2-3 учня; є діти до яких в колективі байдужі або негативно ставляться ізоляція. Положення несприятливе в системі особистих відносин викликає складні переживання; відштовхує від участі в житті колективу, викликає протидію.
Вихователю складно проникнути в систему особистих стосунків.
Шляхи:
Гуманні стосунки
Ознаки:
Гуманістичні відносини виникають лише в тих колективах, де спільна діяльність на протязі тривалого часу спрямована на турботу про людей.
( Досвід В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі.)
Виникнення і зміцнення цього виду стосунків водночас впливає на все життя колективу: спонукає кожного з його учасників проявити свої кращі риси: принциповість, чуйність, та ін.; діти краще розуміють один одного, більш терпляче і чуйно ставитись до товаришів. Згладжуються випадки невдоволення, нетерплячого ставлення один до одного. Бажання партнерства.
У ділових відносинах – активність кожного члена колективу (турбота за людей, один за одного); нема потреби у примусі з боку активу.
Вихователь бачить: всі учні швидко і активно відгукуються на події оточуючого життя; актив – відповідальність за долю колективу, за його добробут.
Вплив колективу на розвиток особистості.
Формування позитивної позиції особистості в колективі.
Колектив як об’єкт виховання:
Колектив – засіб розвитку людини, в ньому створюються найкращі умови для її формування, розвитку здібностей і задатків.
Колектив виховує вміння поєднувати особистісні інтереси з громадськими, яскраво проявляється індивідуальність кожного учня.
Приклад: захоплення учнем малюванням; технікою; літературою значення для колективу цього захоплення.
Колектив виховує у учнів вміння підкоряти особисті інтереси громадським (учень повинен усвідомлювати їх важливість і розумність), виховує дисциплінованість, вольові якості. Сприяє усуненню приватновласницької, індивідуалістичної психології, створюючи психологію колективіста. Приклад: поведінка учнів 1 класу.
К. виховує у учнів вміння підкорятися один одному в силу повноважень, які покладені колективом на окремих його членів, що дуже допомагає учням в подальшому житті.
К. виховує, підсилюючи вплив особистого позитивного прикладу і зменшує негативний вплив.
Функції колективу:
Дитячий колектив в нашому суспільстві має всі основні риси життя суспільства.
Діяльність – основний засіб за допомогою якого діти засвоюють соціальний досвід. В процесі діяльності здійснюється розвиток психічних властивостей особистості, її здібностей, обдарувань, морально-вольових якостей. Від того, в якій формі і як організована діяльність, залежить успіх не тільки в досягненні результату. В процесі діяльності в колективі формуються ділові стосунки. Ці відносини відповідають діловим відносинам нашого суспільства і є основним стержнем колективу як форми організації дитячого життя.
Чим міцніша і чіткіша організаційно ділова структура колективу, тим кращі умови для створення в ньому високоморальної творчої атмосфери, здорового морального клімату.
Дисципліноване, організоване прагнення товаришів-однодумців до загальної суспільноцінної мети робить організаційну структуру знаряддям формування ділових якостей, засобом виховання і всебічного розвитку особистості дитини.
Учень повинен брати активну участь в системі колективних відносин, що створюють невичерпні можливості для прояву дитиною якостей колективіста: відданості громадським інтересам, взаємодопомоги і турботи про друга, відповідальності і боротьби за досягнення загальної мети, дисциплінованості, вимогливості до себе і товаришів, глибокої поваги до них. Багатство колективістських відносин створює моральне багатство особистості, що приймає участь в них. Колективізм не результат спільного проведення часу, перебування в неорганізованій групі, а постійна активна участь в системі колективістських відносин, що відображаються в особистості. В свідомості учня складається єдина система колективістської свідомості, дій, система емоційно-психічних станів. Ця система визначає мотиви особистості.
Але в практиці зустрічаємось з таким явищем, коли дитина живе і діє в колективі, але проявляє риси егоїзму.
Чому?
Дві помилки:
Діти повинні в колективі оволодіти усім багатством існуючих в ньому педагогічно цінних відносин і позицій. Тому дитина повинна поступово переходити від однієї позиції до іншої, до виконання різноманітних функцій, включаючи керівництво і виконання. Буває так, що учень весь час перебування в колективі обирається відповідальним за одну ланку роботи (спортивний сектор чи редколегія). Це призводить до однобічності в розвитку; учень починає розглядати себе як відповідальну особу і використовує права і обов’язки не тільки в інтересах справи.
5. Колектив має ефективний педагогічний вплив на окрему особистість чи групу дітей.
Основним фактором, за допомогою якого здійснюється вплив, є система єдиних вимог і розвиток громадської думки. В основі громадської думки розвинутого дитячого виховного К. лежить спільний інтерес до справ, до успіхів і невдач колективу, громадський інтерес до особистості, її положення в суспільстві, її радощі і печалі. Дітям потрібні увага, розуміння, захист з боку дорослого, потрібні співчуття, підтримка, заохочення з боку товаришів. Цього можна досягти за допомогою громадської думки в добре організованому виховному колективі .
Суть педагогічно впливу, ефективність, способи прояву і сила впливу залежать від якісного стану колективу, рівня його розвитку, чіткості управління, характеру відносин в ньому. Педагогічний вплив в колективі і за допомогою колективу зовнішньою метою завжди має досягнення позитивного результату в організації життя і діяльності дітей. Внутрішнім результатом є моральна зміна особистості, але особистість змінюється в процесі діяльності. Отже, по мірі поглиблення змісту удосконалення форм організації життя і праці змінюється сама особистість і способи педагогічного впливу на неї.
Принцип паралельної дії у працях А.С.Макаренка
Лекція «Педагогіка індивідуальної дії»; «Педагогічна поема»
Будь - який метод впливу можна використовувати в 3-х формах впливу:
Застосування цих форм впливу залежить від:
Переваги цього принципу: колектив проявляє свою виховну силу, сам виховується,
перетворює виховання в більш природний процес, конфлікт виникає між учнем і колективом, вчитель – арбітр.
Суть: вимоги до особистості і вплив на неї здійснюється не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена колективу несе первинний колектив і його керівники.
Використовуємо з ІІ стадії розвитку колективу, коли в своїй роботі вчитель може спиратись на актив, впливати через нього на окремих учнів і питати з нього за дії товаришів.
Наприклад, за бруд в класі відповідає черговий, староста.
Найкращі результати дає застосування цього принципу на ІІІ стадії розвитку колективу, коли вплив на окрему особистість може надавати весь колектив вцілому, коли переживають за успіхи чи невдачі окремого учня всі учні, весь колектив.
Завдання вчителя – знаходити доцільні питання на розв’язання активу, колективу.
Шляхи формування та розвитку колективу:
Створення активу
Приклад: «Дорога в жизнь», с.15.
Актив – це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів К., виявляють певну ініціативу;
це ті школярі, що першими відгукуються на заклик вихователів, виявляють ініціативу, мають організаторські здібності, це діяльні учні.
Актив є основою, на якій формуються органи самоврядування. Робота учня в органах самоврядування – школа соціального розвитку особистості.
Органи самоврядування – є уповноваженими К. на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримувати зв’язки з уповноваженими інших К. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирізняються, самостверджуються.
Лідер – це той член К., який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів К., проявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність.
Формується актив відповідно до етапів розвитку К.:
На І стадії розвитку колективу активу немає. Вчитель виділяє активістів. А.Макаренко говорив, що з формуванням активу треба поспішати.
Ознакою другої стадії розвитку К. є «сформоване ядро» - група активістів, які підтримують вимоги вихователя своїми вимогами.
На ІІІ стадії – актив є дієвою силою розвитку колективу.
При формуванні активу вчитель спирається на учнів, які добре справляються з тимчасовими дорученнями.
Чергувати керівництво та підпорядкування в учнів.
Громадську роботу не концентрувати в руках небагатьох активістів, а розподіляти її рівномірно.
Активна позиція кожного.
Важливо, щоб кожний за щось відповідав, виконував певну роботу, пов’язану з потребами колективу.
До активістів ставити підвищенні вимоги.
Приклад з «Педагогічної поеми».
Своєчасно тактовна допомога активу.
Самоврядування. Готуючи актив, вчитель виховує собі добрих помічників.
Вчитель:
В широкий актив входить ядро і відповідальні за окремі справи.
Створенням широкого активу досягаються цілі:
Доручення – всім. І їх стільки, щоб не вистачало людей.
Виконання доручень перевіряти. Звіт активістів перед класом.
Майстерність учителя-вихователя має бути спрямована на формування активу, навчання активу, стимулювання його діяльності.
Організація спільної діяльності – основний шлях організації колективу.
Колектив міцніє і зростає в процесі діяльності:
Основою створення, зміцнення, розвитку колективу учнів є спільна діяльність. Спрямована на досягнення спільних цілей: навчання, суспільно корисна робота, виробнича праця.
Основний вид діяльності для школярів є навчання.
Спільні пошуки розв’язання навчальних завдань, організація товариської взаємодопомоги, боротьба за спільні успіхи в навчанні стають основою для згуртування дитячих колективів. Сприяє зміщенню і розширенню зв’язків у навчанні.
Включення у виробничу працю, громадську роботу розширення сфери діяльності. Досвід колективної діяльності викликає необхідність об’єднати зусилля для досягнення спільного успіху.
Під час організації колективної діяльності чергувати функції керівництва та підпорядкування, забезпечувати рухливість і змінюваність активу в дитячому колективі (командири зведених загонів, чергові, тимчасові доручення).
Зростає роль учнівського самоврядування. Виконання різних громадських доручень. Багато з них пов’язані з обслуговуванням потреб класного колективу.
Слід прагнути до того, щоб основні питання, пов’язані з громад скою діяльністю (орієнтація шефства, шкільна самодіяльність, екскурсії) розв’язували самі учні.
Роль праці з самообслуговування.
Правильна організація в житті молодших школярів.
У виборі видів діяльності активу участь беруть самі школярі – операція
«розвідка корисних справ».
Основний шлях подолання індивідуалізму – залучення учнів до колективної діяльності.
Колективні творчі справи – ефективна технологія виховання.
Розширювати колективні інтереси школярів інтереси класу, школи і т.д.
Важливу форму об’єднання класних колективів в загально шкільний є спільна колективна праця всіх класів.
Приклад: робота по ремонту школи, будівництву спортивних майданчиків. Таку роботу треба так організовувати, щоб вона давала простір ініціативі і самодіяльності дітей і очолювалася самими учнями – уповноваженими колективу, щоб вони відчували себе господарями своєї школи, членами загальношкільного колективу. Чергування по школі, шкільна преса, шкільні музеї.
Для об’єднання класів в загальношкільний колектив необхідна правильна організація зв’язку молодих школярів зі старшими. А.С.Макаренко на одне з перших місць при створенні дитячого колективу висовує як обов’язку вимогу тісний зв'язок молодих школярів з старшими. Форма роботи – шефство старших школярів над молодшими. В створенні певних стосунків між старшими і молодшими школярами велика роль належить добре поставленій роботі по урочистому випуску учнів зі школи, в якій беруть участь всі класи школи.
Велике значення має тепла зустріч новачків в школі, в якій беруть участь вчителі, старшокласники.
Вечори-зустрічі випускників.
Давати інформацію про долю випускників.
Створення різновікових загонів.
Залучати дітей до діяльності поза школою.
Засобом об’єднання класних колективів в загальношкільний є діяльність загальношкільного активу. Можна використовувати з цією метою наради окремих груп чи ради активу.
Загальношкільні збори – форма зв’язку.
Організаційні справи:
Система перспективних ліній.
Система перспективних ліній – закон руху колективу.
Для того, щоб колектив мав виховний вплив, він повинен розвиватися, рухатися вперед. Дитячий колектив як система життя дітей і відносин не може стояти на місці.
Зупинка – це смерть колективу. А.С.Макаренко.
Перспектива – це яскрава, цікава й радісна подія, до досягнення якої прагнуть усі члени колективу, за здійснення якої вони ведуть боротьбу.
А.С.Макаренко писав, що сьогоднішній день в житті колективу не повинен бути схожим на вчорашній, а завтрашній на сьогоднішній. Кожному учневі по можливості треба давати роль, в якій він буде не чекати, а наближати нове. Активна позиція учня в організації життя і діяльності колективу забезпечує можливість позитивного впливу на нього, виховувати риси колективіста. Лінія: від найпростішого, примітивного задоволення до найглибшого почуття обов’язку.
Виховати людину – значить виховати в неї перспективні шляхи.
Мета породжує загальне піднесення, робить діяльність змістовною, кличе вперед.
Види перспектив: близька, середня, далека.
Близька перспектива - Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об’єктів роботи. Спочатку треба організовувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. Треба наполегливо перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людині.
Завтрашній день повинен здаватися обов’язково кращим від сьогоднішнього в дитячому колективі діти ще нездатні надовго уперед накреслювати свої прагнення і інтереси.
Важлива для молодших школярів, підлітків.
Завдання: перехід від ближчих до дальших задоволень; виховувати колективні і особисті лінії прагнень, щоб між ними не було ніякого відчуття протиріччя.
Організація близької перспектив починатися повинна з особистих ліній.
(Кіно, концерти, робота клубів, читання, самодіяльність, прогулянки, екскурсії.)
Корисне + приємне.
Індивідуальне + загальне.
Будувати за колективним планом, пам’ятаючи, що дитина індивідуальна.
Приклад – влаштування катка, вимощування доріжок від простого до складного: добре вивчені уроки чекає хороша перспектива, приємний настрій.
Успіх завтрашнього дня.
Усяка, навіть невелика радість, що стоїть перед колективом попереду, робить його міцнішим, дружнішим, бадьорим.
Іноді треба поставити перед ним і важке, достойне завдання, а іноді буває, що треба дати їм найпростіше дитяче задоволення морозиво.
Більш складною сходинкою в розвитку колективу є середня перспектива, т.т. завдання, виконання яких вимагає досвіду колективної діяльності, який накопичений при досягненні близьких перспектив, усвідомлення емоційної і моральної привабливості, краси, матеріальної і моральної цінності, спільних трудових цілій. Середня перспектива полягає у проекті колективної події, дещо віддаленої в часі.
Особливо важливо правильно обрати перспективу на початку роботи з колективом.
При досягненні середніх перспектив розвиваються і встановлюються різноманітні форми ділового і особистого спілкування: обговорення спільних дій, критичні зауваження, поради. Цей досвід дозволяє формулювати завдання більш складні, але посильні, розв’язання яких вимагає часу (тижнів).
Таких подій не повинно бути дуже багато – 2 - 3 на рік. На лінії середньої перспективи можуть бути: участь у святах, закінчення і початок навчального року…
Середня перспектива матиме значення якщо до цих днів готуються задовго, їм надається особливого значення, до їх головного змісту приєднується найрізноманітніші теми: звіти, зустрічі.
Перспективи, досягнення язика вимагає багато років наполегливої праці і приводить до формування світоглядних понять, моральних якостей, рис особистості А.С.Макаренко відносив до далеких перспектив. Досягнення їх вимагає ясного розуміння того, до чого людина прагне в процесі включення в діяльність колективу, для досягнення далекої мети. Далека перспектива націлює дітей на майбутнє.
Ставлячи перспективи перед колективом враховувати:
Шляхи постановки перспектив:
Формування і розвиток традицій
Характер і загальна культура поведінки вихованців, стиль і тон колективу і взагалі все цінне в його досвіді закріплюється в традиціях.
Традиція (від лат. traditio – передача) – це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь; це фонд колективних цінностей, вони створюють певну «індивідуальність» колективу.
Традиція – це добрий звичай, позитивний досвід діяльності, закріплений у житті колективу.
Сприяє вихованню гордості за свій колектив, згуртовує, підтримує його.
Традиції складаються в колективі об’єктивно як один з результатів всього його життя і діяльності.
У кожному колективі треба працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням.
В слабкому і неорганізованому дитячому колективу можуть виникнути лише негативні традиції їх приклад: підказка, кругова порука. Заборона не дасть результату. Спочатку треба змінити життєдіяльність, на основі якої вони виникли, а потім будуть витіснити новими, цінними традиціями.
«Ничто так не скрепляет коллектив, как традиция. Воспитать традиции, сохранить их – чрезвычайно важная задача воспитательной работы» (А.С.Макаренко).
Вимоги:
Традиція – це постійно діючі форми діяльності колективу
Утворюються з таких елементах життя дітей, які постійно повторюються.
Традиція – прояв гідності колективу, особлива краса його.
Типи традицій:
Класні та загальношкільні традиції.
Види традицій
змішані
релігійні
правові
художні
моральні
професійні
національні
спортивні
побутові
бойові
внутрігрупові
класові
територіальні
вікові
загальнонародні
політичні
навчальні
За належністю до різних груп
трудові
За сферами проявів
За змістом
Організація суспільної думки
Суспільна думка – метод педагогічного впливу. Дієва, якщо сформований здоровий дитячий колектив.
« Только создав единый школьный коллектив, можно разбудить в детском сознании могущественную силу общественного мнения как регулирующего и дисциплинирующего воспитательного фактора» А.С.Макаренко.
Може мати суспільна думка негативний вплив.
Суспільна думка – каркас колективу.
Сила виховного впливу в тому, що суспільна думка колективу діє постійно і систематично; не залежно від часу, місця знаходження вихованців. Вони завжди знаходяться серед членів свого колективу, т.т. завжди під впливом і контролем суспільної думки.
Суспільна думка – засіб, що обмежує можливості негативної поведінки, регулюючий і організуючий початок всієї поведінки і життя дітей.
« Подвійні» обличчя у учнів І – в школі, ІІ – вдома, на вулиці.
– Яка реакція на зауваження?
Міркують: « Не дізнаються …» Коли нема здорового колективу і суспільної думки.
Якщо є здоровий колектив, є суспільна думка ні у кого не виникає бажання порушувати вимоги школи. «Контроль общественного мнения большого авторитетного и любимого школьного коллектива закаляет характер ученика, воспитывает общественно полезные навыки личного поведения, гордость за школу и за себя как члена этого славного содружества. И тогда ребенок ведет себя не в зависимости от внешней обстановки, - в обществе хороших ребят он хорош, а среди драчунов и сам хулиган, - он знает, как себя вести: за что его одобрит уважаемый им коллектив и за что осудит. Так рождается в ребенке твердость, несгибаемость закаленного характера, так воспитывается чувство гражданской чести, долга, сознание обязанности по отношению к другим людям».
Характерна для ІІ та ІІІ стадій розвитку колективу.
Форма прояву: загальні збори колективу, на яких обговорюються загальні справи і розв’язуються всі важливі питання.
Не зловживати суспільною думкою з метою покарання учнів.
Стиль і тон в колективі (за А.С.Макаренком)
Це самий важливий розділ колективного виховання.
«Стиль – сама ніжна штука, що швидко псується. За ним треба доглядати, щоденно стежити, він вимагає такої ж турботи, як квітка»
Дитячий заклад відрізняється від іншого (однотипного) дитячого закладу перш за все своїм загальним стилем і тоном.
Відмінні ознаки стиля дитячого колективу:
Постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність до дії, радужний настрій, саме мажорний, веселий, бадьорий настрій, але не істеричність. Готовність до корисних дій, до дій цікавих, до дій із змістом, з суттю, але ні в якому випадку не до «бестолочи, визга, крика, не до бестолковых зоологических действий (крик, визг, беготня)». Цей мажор не може створюватися спеціальними методами, це результат всієї роботи колективу.
У внутрішніх стосунках, в повсякденній роботі вихованці можуть притіняти один одного, розбирати на зборах, в раді карати, але поза цих спеціальних форм впливу вони повинні віддавати по належності кожному вихованцю, перш за все тому, що вони члени одного колективу, захищати його перед сторонніми, не принижувати його, не завдавати гіркоти.
3. Твердо визначена ідея захищеності.
Вихованець повинен бути певен, що у випадку потреби він знайде захист у будь-кого з старших вихованців, у керівництва закладу. «Защищенность должна особенно присутствовать в коллективе и украшать его стиль. Она должна быть роздана там, где есть гордость коллектива, где требования к каждой личности, где каждая личность чувствует себя защищенной от насилия и самодурства, от издательства».
«Проявляється в постоянной готовности и любви к упорядоченному, деловому или игровому движению, к преодолению пространства и материала. В течении всего рабочего дня воспитанник должен быть разумно занят или работой, или учебой, или игрой, или чтением, или нужной для него какой-нибудь беседой».
Керівництво дитячого закладу постійно повинно розвивати у вихованців вміння бути стриманим у руках, в слові, в праці.
Особлива форма гальмування – ввічливість.
Людина без гальмів – це зіпсована машина.
Наполегливо виховувати у щоденній роботі.
«Достоинство выражается с одной стороны, сдержанной вежливостью к человеку незнакомому, приветливой готовностью быть хозяином, если постороннее лицо прибыло в учрежденье по делу, и в такой же готовности оказать энергичное сопротивление, если постороннее лицо, не уважая коллектив, нарушает его интересы. Умение ориентироваться по отношению к людям, явлениям и выбирать личное поведение».
«Этот тон достоинства очень трудно воспитывается, для него нужны, конечно, годы»
Стиль и тон відносин в дитячому колективі в значній мірі залежить від вчителя, його прикладу. Ш.О.Амошашвили, А.С.Макаренко.
«У всего персонала детского учреждения должны быть специальные традиции и правила поведения:
Допустимо негодование.
Тон требует полного порядка и чистоты в одежде, внешнем виде.
Требование к детям = т. к. воспитателям.
Стиль в правилах и нормах внешнего поведения.
Ответ «Есть» на распоряжение в колонии, коммуне.
Внешняя подтянутость, чувство формы, оно определяет и внутреннее содержание поведения.
Воспитание деловых отношений.
Внешняя форма не отделима от признаков стиля.
внешний вид
Эстетика жизни коллектива
поведение
Эстетика результат стиля.
Требования тон и стиль».
Приклади з досвіду А.С.Макаренка: