Тема- Робота з колективом учнів Викладач- Тупікіна С

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Міністерство освіти і науки України

Бериславський педагогічний коледж

Предмет: педагогіка

Модуль № 5

Семестр V 

Кількість годин 2 

Лекція

Тема: Робота з колективом учнів

Викладач: Тупікіна С.В.

Розглянуто на засіданні

предметної (циклової) комісії викладачів

психолого-педагогічних дисциплін.

Протокол № ____від____________

Голова предметної (циклової) комісії:

_______________________________

Берислав

Тема лекції: Робота з колективом учнів

Знати: суть поняття «колектив», ознаки колективу, його види та структуру; діалектику розвитку дитячого колективу та роль педагога на кожній стадії його розвитку; характер стосунків, що формуються в колективі; зміст впливу колективу на розвиток особистості дитини; шляхи формування та розвитку дитячого колективу.

Вміти: з метою формування учнівського класу як колективу на основі вивчення його за допомогою методів психолого-педагогічних досліджень уміти виявляти дисциплінованих, організованих, авторитетних, зацікавлених у справах класу учнів, які відповідально ставляться до вимог педагога; вміти створювати актив класу, який допомагає організовувати самоврядування та забезпечувати органічне поєднання тактовного педагогічного керівництва і учнівського самоврядування, враховуючи вікові особливості учнів; оптимально та ефективно використовувати шляхи формування дитячого колективу.

Тип лекції: лекція-діалог

Ключові поняття: колектив, само виникаюча група, актив, органи учнівського самоврядування, стадії (етапи) формування колективу, діалектика розвитку колективу, стосунки, вплив, традиції, діяльність.

План:

1.  Поняття «колектив», його ознаки.
2.  Види колективу.
3.  Структура колективу.
4.  Діалектика розвитку колективу. Роль педагога на кожній стадії розвитку колективу.
5.  Стосунки у колективі: нейтральні, асоціальні, ділові, особисті.
6.  Вплив сформованого колективу на розвиток особистості: активізація діяльності, духовне взаємозбагачення, досвід моральної поведінки, самовираження, самоствердження
7.  Шляхи формування та розвитку колективу.

Основна література

1.  Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007. - 516с. – С.182 – 197.
2.  Закон України « Про загальну середню освіту». - К., 1999.
3.  Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 2005. –

343с. – С.52 – 71.

1.  Кузьминський А.І, Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання, 2007. - 447с. – С.248 – 261.
2.  Кузьминський А.І.,Вовк  Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К.: Знання. – Прес., 2003. - 429с.
3.  Левківський  Л.В. Історія педагогіки – К.: Центр навчальної  літератури, 2003. – 360с.
4.  Макаренко А.С. Педагогічна поема. - К.: Радянська школа, 1978. – 421с.
5.  Педагогіка: Хрестоматія. /Уклад.Кузьминський А.І.,Омеляненко В.Л.  – К.:Знання -  Прес., 2003.- 700с.
6.  Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад. // Освіта. – 1993. - 3 вересня.
7.  Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5т. - К.: Рад. шк., 1976.
8.  Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. – К.: Рад. шк., 1977.
9.  Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академвидав, 2007. - 560с. – С.372 – 391.

Додаткова література

1.  Плинер Я.Г., Бухвалов В.А. Воспитание личности в коллективе. - М.: Центр «Педагогический поиск»,  2000. - 160с.
2.  Воропай О. Звичаї українського народу. – К.: Школа, 2006. - 384с.
3.  Етнографія України. /За ред. С.А.Макарчука. – Львів: Світ, 2004. – 520с.
4.  Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания. - М.: Просвещение, 1990.
5.  Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Просвещение, 1999. – 250с.
6.  Книга вчителя початкової школи: Довідниково-методичне видання./

          упоряд. Г.Ф. Древаль, А.М.Заїка. - Х.:ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. - 464с.

1.  Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. –– Х.: ОВС, 2002.  – 400с.
2.  Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія. - К.:ВД «Стилос», 2006. - 543с.
3.  Настільна книга педагога. /Упоряд.Андрєєва В.М., Григориш В.В. - Х.: Вид. Група «Основа», 2006. – 352с.
4.  Рибальченко І.М. Супутник класного керівника. 1-4 класи. – К.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. - 176с.
5.  Трихін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - 368с.
6.  Щербань Т. Прикладна педагогіка. – К.:Вища школа, 2002. - 215с.

Д.з.

1.  Макаренко А.С. Про комуністичне виховання. -  С. 68-78 – конспект.
2.  Скласти схему-опору.
3.  Визначити питання, що викликали утруднення.

      Через колектив кожний

      його член входить в

      суспільство.  А.С.Макаренко

                                   

Поняття «колектив», його ознаки

Через колектив людина як особистість входить в суспільство. Людина біологічна і соціальна істота. Соціальна суть людини, за визначенням К.Маркса, у всій єдності, сукупності всіх її суспільних відносин.

Дійсне духовне багатство індивіда залежить від багатства його дійсних відносин.

 Необхідність референтної групи (колективу) для виховання дитини ґрунтується на об’єктивних закономірностях розвитку, становлення і формування особистості. Допомагає дитині шукати сенс власного життя, створювати сприятливі умови для самореалізації, самовизначення, спілкування, творчої діяльності – це завдання, які розв’язує колектив.

Розрізняємо поняття «натовп» і «спільність» людей.

Натовп придушує особистість, яка йому непотрібна.

Спільність – тримається на індивідуальності кожного члена, допомагає проявлятись особистості.

Свобода особистості в колективі, її самореалізація і автономія – проблема виховання.

 Колектив - латинською означає «збірний» – найвища стадія добровільно організованої спільності людей, спрямованих на досягнення соціально значущих цілей і об’єднаних як самим процесом спільної діяльності, так її організацією та системою стимулювання.

Колектив – соціальна група людей, в якій міжособові відносини обумовлені суспільно цінним і особисто значущим змістом спільної діяльності. А.Петровський

Ознаки колективу:

1.  Спільна спрямованість на соціально значимі цілі.
2.  Спільна діяльність, що підпорядкована цілям суспільства.
3.  Наявність активу (органів самоврядування).
4.  Характер відносин між членами колективу відзначається відповідальною взаємодопомогою, загальною турботою, постійною бадьорістю готовністю до організованих дій, до руху вперед, дружною єдністю членів колективу, твердо здійснюється ідея захищеності кожної особистості.
5.  Активність кожного члена колективу (він зайнятий на протязі дня розумно організованою діяльністю).
6.  Наявність традицій.
7.  Відносна сталість складу.
8.  Правильний взаємозв’язок і співвідношення первинного та загальношкільного колективу

Функції колективу :

Робота з підручником: Кузьмінський А.І. Педагогіка - с.249

1.   Організаторська - спрямованість на об’єднання членів К. з метою виконання певних завдань.
2.  Виховна - спрямована на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання, забезпечує умови для психічного й соціального розвитку особистості.
3.  Стимулююча - сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів К.

Дитячий колектив - це одночасно і середовище (умови), і засіб соціального розвитку особистості. В колективі учні отримують змогу взаємного духовного і морального збагачення, накопичують досвід людських стосунків, вчаться відстоювати свій ідеал, правильно сприймати й оцінювати як інших людей, так і самих себе.

 У педагогіці 2 точки зору на колектив:

1.  колектив – мета виховання
2.  колектив – засіб виховання

Колектив – ефективний інструмент виховання тоді, коли є суб’єктом і метою виховання.

Колектив – необхідна умова розвитку особистості.

Принцип виховання А.С. Макаренка: виховання особистості в колективі і через колектив.

/Амонашвили Ш.А. « Здравствуйте, дети !» с.12, 17, 18./

1.  Чим відрізняється колектив від само виникаючих груп?
2.  Які ознаки колективу?

Види колективу

Види: 

Робота з підручником: Кузьмінський А.І.Педагогіка - с.249-252

1. -  загальношкільний; 

  -  первинний;

2. - виробничий;

        - сімейний;

3. - тимчасовий;

   - постійний;

4. - різновіковий;

   - одновіковий.

Структура колективу.

А.С. Макаренко: всі учні об’єднуються і складають єдиний загальний колектив.

Сьогодні загальношкільний = учні + вчителі + працівники.

А.С.Макаренко: безпосереднього переходу від загальношкільного колективу до кожного окремого учня в більшості випадків не існує. Цей перехід опосередковано здійснюється через первинний колектив.

Первинний колектив – це найменша по чисельності група дітей, що становить частину загального колективу.

В умовах школи – це клас.

Дитячий колектив як соціально-педагогічна система містить у собі дві структури:

1.   Офіційну           }   вона задається і регулюється дорослими; це офіційне   

або формальну  }   об’єднання школярів

1.  Неофіційна        }    виникає під впливом процесів саморегуляції

або         }   (на особистих симпатіях, захоплення…), має

неформальна     }    неформального лідера

Макаренко про лідера.

Офіційна структура, в основі якої лежить система постійних і тимчасових доручень, складається в процесі шкільної діяльності.

Особливе місце займає вихователь:

1.  роль вихователя,
2.  вимоги до вихователя.

Діалектика розвитку колективу.

Роль педагога на кожній стадії розвитку колективу.

Створення колективу – тривалий, складний процес, в якому визначаємо декілька етапів (стадій). Існує кілька підходів до їх визначення

Згідно з концепцією А.С.Макаренка, стадії розглядують відповідно до поставлених вимог, за рівнем ускладнення вимог, за організацією діяльності, за роллю вчителя.

І етап (стадія): К. лише починає створюватись, члени К. недостатньо знають один одного, не повною мірою усвідомлюють завдання, немає ініціативи в конкретній діяльності, відсутній актив.

1.  Вчитель має справу з усім класом.
2.  Не має можливості спиратися на актив.
3.  Необхідна елементарна організація учнів:
4.  дотримання норм поведінки,
5.  виробляти позитивне ставлення до вимог старших,
6.  зацікавленість учнів в діяльності, задоволення від творчого спілкування.

Активна організуюча роль вчителя. Напрями роботи вихователя: вивчення членів К., забезпечення знайомства вихованців між собою, висунення конкретних завдань, організація спільної діяльності, сприяння формуванню активу, його виділення і формування.

Тактична лінія діяльності вихователя: забезпечення системи вимог і організація системи діяльності на засадах єдинопочатку керівництва і педагогічного авторитаризму. Вимоги до учнів висуває педагог. «Ставити твердо, послідовно, безкомпромісно». А.С.Макаренко. 

Педагогічний колектив – єдині вимоги.

Висунення перспективи, організація діяльності і контроль за результатами діяльності здійснює вчитель.

 Рушійною силою розвитку колективу на цьому етапі є подолання суперечності між тими вимогами, що висовуються спільною діяльністю і особистим досвідом членів К. Вимоги у учнів до себе нижчі, ніж до інших членів К.

ІІ етап

Сформувався актив, який висуває вимоги перед колективом, стає його керівною силою, що здатна вести за собою, розв’язувати основні питання життя колективу, більшість підпорядковується меншості, актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.

Завдання вчителя:

1.  здійснювати керівництво на демократичних засадах з опорою на актив,
2.  допомогти регулярній роботі активу, навчати актив,
3.  зміцнювати первинний колектив,
4.  створити можливість для участі у практичних справах, в управлінні колективом  кожному школяреві.

В колективі виникають відносини творчого співробітництва, взаємодопомоги.

Вимоги особистості до себе нижчі, ніж до інших.

Педагогічне керівництво:  висунути на перше місце учнівський актив, зайняти «непомітну позицію» (А.С.Макаренко), направляти, корегувати діяльність активу і колективу в цілому, конкретизуючи з виховної мети завдання для окремих груп учнів та для окремих осіб через різноманітні ділові і неформальні стосунки.

ІІІ етап.

У кожного члена К. формується суспільно корисні мотиви діяльності.

Встановлюються колективістські гуманні відносини.

Вимоги до себе вищі, ніж до інших.

Добровільна, творча участь у житті, діяльності колективу.

Сформована громадська думка.

Джерелом руху вперед є спільна діяльність, яку організовує актив, без примусу і допомоги вчителя.

Школярі виступають як організатори і зачинателі різних справ.

Характерний тон дружніх, вимогливих відносин, готовність до спільної дії, інтерес до загальних справ.

Завдання вчителя: допомогти колективу створити свої традиції, усвідомити досвід колективного життя.

Здійснюється самовиховання дітей

 А.М.Лутошкін дає образне описання етапів розвитку колективу за рівнем самоорганізації дітей:

1.  «Піщаний розсип» - кожний у групі сам по собі, наче піщинка.
2.  «М’яка глина» – у групі виникають внутрішні зв’язки між дітьми.
3.  «Блимаючий маяк» - у групі виділяється актив, мета діяльності стає спільною. Але не вистачає волі і стійкості.
4.  «Червоне вітрило» - символ спрямованості вперед, дружньої вірності, неспокою.

У такому колективі живуть і діють за принципом «Один за всіх і всі за одного, але не завжди тут готові прийти на допомогу іншим колективам, які цього потребують.

5.  «Палаючий факел» - колектив не задовольняє власне щастя, він поспішає на допомогу тим, хто її потребує. У такому колективі проявляється почуття взаємної турботи, піклування, а також турботи про молодших товаришів, старших, однолітків. Колектив перетворюється з об’єкта виховання на суб’єкт виховання, стає носієм виховної функції.

Особистість сама до себе на фоні вимог колективу К  к Колектив сам до себе  до особистості	4 3	«Палаючий факел» «Червоне вітрило»
Вихователь  актив  колектив	2	«Блимаючий маяк»
Вихователь  колектив	1	« М’яка глина» «Піщаний розсип»
А.С.Макаренко: залежно від характеру поставлених вимог		Лутошкін А.М.  на основі самоорганізації колективу

Стосунки у колективі

Різні види стосунків  складається особисте положення, місце кожного з членів колективу, його статус. Вчителю треба знати стосунки в колективі.

Види :

1.  гуманні
2.  нейтральні
3.  асоціальні
4.  ділові
5.  особисті

Об’єднуються діти загальними цілями діяльності  ділові стосунки (відносини взаємної відповідальності в колективі) і відповідальної залежності (А.С.Макаренко).

Це обов’язкова умова впливу колективу на особистість: дитина відчуває прагнення сприяти загальному успіху, дотримуватися потрібних норм поведінки.

Для того щоб ці стосунки виникли: вихователь створює умови захоплення дітей загальною метою, допомагає визначити шляхи її досягнення: розподілити доручення, визначити відповідальних, визначити способи контролю за виконанням доручень, форми обліку результатів.

Чим чіткіше відпрацьовується в колективі система організації справ, тим більш безпомилково спрацьовують відносини взаємної відповідальності: члени колективу вимагають один від одного і від себе підкорення встановленим правилам, що забезпечують досягнення мети і регламентують особисту поведінку.

Але такі відносини можуть виникнути і в тих випадках, коли мета загальної діяльності не має суспільної цінності, але цікава для членів колективу; коли мотиви досягнення навіть позитивної мети не відповідають її справжньому змісту; відносини взаємної відповідальності часто набувають форми прямого тиску окремих членів колективу, які зайняли особливе, авторитарне положення, інші – підкорення, без внутрішнього прийняття. Це завжди негативно впливає на моральне обличчя школяра: формується пристосування; подвійне обличчя; бездумна, некритична згода з будь-якою вимогою. Прямий авторитарний тиск має небезпеку внести в загальне життя колективу брехню, фальш, нещирість.

Вихователю слід бути уважним, попереджати помилки.

Головне – спільне прагнення до певної мети заради якої діти згодні підкоритися певним нормам поведінки. Доля цього обрати і сприяти активній діяльності активу.

Показники розвитку таких відносин:

1.  ставлення членів колективу до загальних потреб і турбот: чи легко відгукуються на них, чи намічають їх самі;
2.  як зустрічають вони розпорядження і пропозиції обраного активу: з довірою чи вступають у суперечки, охоче виконують чи відмовляються;
3.  як приймають рішення органи самоврядування  колективу: після попереднього обговорення чи не звертаючись до колективу;
4.  частота і характер порушень загальних норм життя колективу, прийнятих рішень.

Особисті стосунки.

Супроводжуються проявом почуттям симпатії чи антипатії. Мова не про дружні стосунки певних пар дітей, а про всю систему особистих відносин в колективі в цілому, в якій кожна дитина займає певне місце.

Є діти популярні, які користуються симпатією більшості однокласників; є діти близькі вузькому колу – 2-3 учня; є діти до яких в колективі байдужі або негативно ставляться   ізоляція. Положення несприятливе в системі особистих відносин викликає складні переживання; відштовхує від участі в житті колективу, викликає протидію.

Вихователю складно проникнути в систему особистих стосунків.

Шляхи:

1.  спостереження,
2.  бесіди,
3.  виховні ситуації,
4.  гра,
5.  організація діяльності,
6.  знання психології.

Гуманні стосунки

Ознаки:

1.  в колективі встановлюється стійкий доброзичливий тон, інтерес і увага один до одного;
2.  готовність відгукнутися на потреби, сум, турботи, радість товаришів не вибірково, а у спілкуванні з усіма членами колективу. В основі – співчуття товаришу;
3.  у відносинах з іншими колективами: зникає ревнива заздрісна увага до успіхів іншого класу, постійне порівняння з досягненнями свого колективу, явища групового егоїзму і групової замкненості  між колективами з’являється справжня товариська зацікавленість у інформації, обговорення різних справ і готовність прийти на допомогу;
4.  нейтралізують випадки ізольованості і появу надмірної популярності окремих дітей;
5.  панує тепла, товариська атмосфера, почуття захищеності кожного члена в колективі.

Гуманістичні відносини виникають лише в тих колективах, де спільна діяльність на протязі тривалого часу спрямована на турботу про людей.

( Досвід В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі.)

Виникнення і зміцнення цього виду стосунків водночас впливає на все життя колективу: спонукає кожного з його учасників проявити свої кращі риси: принциповість, чуйність, та ін.; діти краще розуміють один одного, більш терпляче і чуйно ставитись до товаришів. Згладжуються випадки невдоволення, нетерплячого ставлення один до одного. Бажання партнерства.

У ділових відносинах – активність кожного члена колективу (турбота за людей, один за одного); нема потреби у примусі з боку активу.

Вихователь бачить: всі учні швидко і активно відгукуються на події оточуючого життя; актив – відповідальність за долю колективу, за його добробут.

Вплив колективу на розвиток особистості.

Формування позитивної позиції особистості в колективі.

Колектив як об’єкт виховання:

1.  активізація діяльності;
2.  духовне взаємозбагачення;
3.  досвід моральної поведінки;
4.  самовираження, самоствердження.

Колектив – засіб розвитку людини, в ньому створюються найкращі умови для її формування, розвитку здібностей і задатків.

Колектив виховує вміння поєднувати особистісні інтереси з громадськими, яскраво проявляється індивідуальність кожного учня.

Приклад: захоплення учнем малюванням; технікою; літературою  значення для колективу цього захоплення.

Колектив виховує у учнів вміння підкоряти особисті інтереси громадським (учень повинен усвідомлювати їх важливість і розумність), виховує дисциплінованість, вольові якості. Сприяє усуненню приватновласницької, індивідуалістичної психології, створюючи психологію колективіста. Приклад: поведінка учнів 1 класу.

К. виховує у учнів вміння підкорятися один одному в силу повноважень, які покладені колективом на окремих його членів, що дуже допомагає учням в подальшому житті.

К. виховує, підсилюючи вплив особистого позитивного прикладу і зменшує негативний вплив.

Функції колективу:

1.  Ознайомлення дітей з системою громадських відносин і організація накопичення ними досвіду цих відносин.

Дитячий колектив в нашому суспільстві має всі основні риси життя суспільства.

1.  Колектив – основна форма організації дитячої діяльності: навчальної, трудової, ігрової.

Діяльність – основний засіб за допомогою якого діти засвоюють соціальний досвід. В процесі діяльності здійснюється розвиток психічних властивостей особистості, її здібностей, обдарувань, морально-вольових якостей. Від того, в якій формі і як організована діяльність, залежить успіх не тільки в досягненні результату. В процесі діяльності в колективі формуються ділові стосунки. Ці відносини відповідають діловим відносинам нашого суспільства і є основним стержнем колективу як форми організації дитячого життя.

1.  Колектив – важлива виховна суспільна ланка.

Чим міцніша і чіткіша організаційно ділова структура колективу, тим кращі умови для створення в ньому високоморальної творчої атмосфери, здорового морального клімату.

1.  Діти вчаться виступати в ролі організаторів і виконавців.

Дисципліноване, організоване прагнення товаришів-однодумців до загальної суспільноцінної мети робить організаційну структуру знаряддям формування ділових якостей, засобом виховання і всебічного розвитку особистості дитини.

1.  Весь комплекс міжособистісних ділових, товариських, емоційних, дружніх відносин формує моральну суть особистості, її морально – естетичне ставлення до світу  і до самої себе.

Учень повинен брати активну участь в системі колективних відносин, що створюють невичерпні можливості для прояву дитиною якостей колективіста: відданості громадським інтересам, взаємодопомоги і турботи про друга, відповідальності і боротьби за досягнення загальної мети, дисциплінованості, вимогливості до себе і товаришів, глибокої поваги до них. Багатство колективістських відносин створює моральне багатство особистості, що приймає участь в них. Колективізм не результат спільного проведення часу, перебування в неорганізованій групі, а постійна активна участь в системі колективістських відносин, що відображаються в особистості. В свідомості учня складається єдина система колективістської свідомості, дій, система емоційно-психічних станів. Ця система визначає  мотиви особистості.

Але в практиці зустрічаємось з таким явищем, коли дитина живе і діє в колективі, але проявляє риси егоїзму.

Чому?

Дві помилки:  

1.  колектив розглядають як звичайне спільне проведення часу,
2.  забувають, що організаційна структура колективу повинна бути динамічною.

Діти повинні в колективі оволодіти усім багатством існуючих в ньому педагогічно цінних відносин і позицій. Тому дитина повинна поступово переходити від однієї позиції до іншої, до виконання різноманітних функцій, включаючи керівництво і виконання. Буває так, що учень весь час перебування в колективі обирається відповідальним за одну ланку роботи (спортивний сектор чи редколегія). Це призводить до однобічності  в розвитку; учень починає розглядати себе як відповідальну особу і використовує права і обов’язки не тільки в інтересах справи.

5.  Колектив має ефективний педагогічний вплив на окрему особистість чи групу  дітей.

      Основним фактором, за допомогою якого здійснюється вплив, є система єдиних вимог і розвиток громадської думки. В основі громадської думки розвинутого дитячого виховного К. лежить спільний інтерес до справ, до успіхів і невдач колективу, громадський інтерес до особистості, її положення в суспільстві, її радощі і печалі. Дітям потрібні увага, розуміння, захист з боку дорослого, потрібні співчуття, підтримка, заохочення з боку товаришів. Цього можна досягти за допомогою громадської думки в добре організованому виховному колективі .

Суть педагогічно впливу, ефективність, способи прояву і сила впливу залежать від якісного стану колективу, рівня його розвитку, чіткості управління, характеру відносин в ньому. Педагогічний вплив в колективі і за допомогою колективу зовнішньою метою завжди має досягнення позитивного результату в організації життя і діяльності дітей. Внутрішнім результатом є моральна зміна особистості, але особистість змінюється в процесі діяльності. Отже, по мірі поглиблення змісту удосконалення форм організації життя і праці змінюється сама особистість і способи педагогічного впливу на неї.

Принцип паралельної дії у працях А.С.Макаренка

Лекція «Педагогіка індивідуальної дії»;  «Педагогічна поема»

Будь - який метод впливу можна використовувати в 3-х формах впливу:

1.  пряма,
2.  опосередкована,
3.  паралельна.

Застосування цих форм впливу залежить від:

1.  ставлення особистості до навчання,
2.  стадії розвитку колективу,
3.  від контакту педагога з особистістю,
4.  від індивідуальних особливостей особистості.

Переваги цього принципу: колектив проявляє свою виховну силу, сам виховується,

перетворює виховання в більш природний процес, конфлікт виникає між учнем і колективом, вчитель – арбітр.

Суть: вимоги до особистості  і вплив на неї здійснюється не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена колективу несе первинний колектив і його керівники.

Використовуємо з ІІ стадії розвитку колективу, коли в своїй роботі вчитель може спиратись на актив, впливати через нього на окремих учнів і питати з нього за дії товаришів.

Наприклад, за бруд в класі відповідає черговий, староста.

Найкращі результати дає застосування цього принципу на ІІІ стадії розвитку колективу, коли вплив на окрему особистість може надавати весь колектив вцілому, коли переживають за успіхи чи невдачі окремого учня всі учні, весь колектив.

Завдання вчителя – знаходити доцільні питання на розв’язання активу, колективу.

Шляхи формування та розвитку колективу:

1.  висунення перспектив,
2.  спільна діяльність дітей,
3.  створення і розвиток традицій,
4.  створення активу,
5.  організація суспільної думки,
6.  створення гуманного стилю спілкування дітей, мажорного тону у колективу.

Створення активу

Приклад: «Дорога в жизнь», с.15.

Актив – це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів К., виявляють певну ініціативу;

це ті школярі, що першими відгукуються на заклик вихователів, виявляють ініціативу, мають організаторські здібності, це діяльні учні.

Актив є основою, на якій формуються органи самоврядування. Робота учня в органах самоврядування – школа соціального розвитку особистості.

Органи самоврядування – є уповноваженими К. на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримувати зв’язки з уповноваженими інших К. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирізняються, самостверджуються.

Лідер – це той член К., який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів К., проявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність.

Формується актив відповідно до етапів розвитку К.:

На І стадії розвитку колективу активу немає. Вчитель виділяє активістів. А.Макаренко говорив, що з формуванням активу треба поспішати.

Ознакою другої стадії розвитку К. є «сформоване ядро» - група активістів, які підтримують вимоги вихователя своїми вимогами.

На ІІІ стадії – актив є дієвою силою розвитку колективу.

При формуванні активу вчитель спирається на учнів, які добре справляються з тимчасовими дорученнями.

Чергувати керівництво та підпорядкування в учнів.

Громадську роботу не концентрувати в руках небагатьох активістів, а розподіляти її рівномірно.

Активна позиція кожного.

Важливо, щоб кожний за щось відповідав, виконував певну роботу, пов’язану з потребами колективу.

До активістів ставити підвищенні вимоги.

Приклад з «Педагогічної поеми».

Своєчасно тактовна допомога активу.

Самоврядування. Готуючи актив, вчитель виховує собі добрих помічників.

Вчитель:

1.  виявляє актив;
2.  зміцнює актив, підвищує його роль в класі;
3.  розширення ядра  продумати об’єм, характер і види громадської роботи в класі, щоб можна було виділити якомога більше відповідальних за кожну ланку роботи.

В широкий актив входить ядро і відповідальні за окремі справи.

Створенням широкого активу досягаються цілі:

1.  діє більш сильне ядро;
2.  у більшої кількості учнів виховується смак до громадської роботи;
3.  усувається перевантаження окремих, найбільш активних учнів;
4.  на громадській роботі виявляються нові сторони особистості учня.

Доручення – всім. І їх стільки, щоб не вистачало людей.

Виконання доручень перевіряти. Звіт активістів перед класом.

Майстерність учителя-вихователя має бути спрямована на формування активу, навчання активу, стимулювання його діяльності.

Організація спільної діяльності – основний шлях організації колективу.

Колектив міцніє і зростає в процесі діяльності:

1.  життя робить змістовним,
2.  джерело нагромадження досвіду.

Основою створення, зміцнення, розвитку колективу учнів є спільна діяльність. Спрямована на досягнення спільних цілей: навчання, суспільно корисна робота, виробнича праця.

Основний вид діяльності для школярів є навчання.

Спільні пошуки розв’язання навчальних завдань, організація товариської взаємодопомоги, боротьба за спільні успіхи в навчанні стають основою для згуртування дитячих колективів. Сприяє зміщенню і розширенню зв’язків у навчанні.

Включення у виробничу працю, громадську роботу  розширення сфери діяльності. Досвід колективної діяльності викликає необхідність об’єднати зусилля для досягнення спільного успіху.

Під час організації колективної діяльності чергувати функції керівництва та підпорядкування, забезпечувати рухливість і змінюваність активу в дитячому колективі (командири зведених загонів, чергові, тимчасові доручення).

Зростає роль учнівського самоврядування. Виконання різних громадських доручень. Багато з них пов’язані з обслуговуванням потреб класного колективу.

Слід прагнути до того, щоб основні питання, пов’язані з громад скою діяльністю (орієнтація шефства, шкільна самодіяльність, екскурсії) розв’язували  самі учні.

Роль праці з самообслуговування.

Правильна організація в житті молодших школярів.

У виборі видів діяльності активу участь беруть самі школярі – операція

«розвідка корисних справ».

Основний шлях подолання індивідуалізму – залучення учнів до колективної діяльності.

Колективні творчі справи – ефективна технологія виховання.

Розширювати колективні інтереси школярів  інтереси класу, школи і т.д.

Важливу форму об’єднання класних колективів в загально шкільний є спільна колективна праця всіх класів.

Приклад: робота по ремонту школи, будівництву спортивних майданчиків. Таку роботу треба так організовувати, щоб вона давала простір ініціативі і самодіяльності дітей і очолювалася самими учнями – уповноваженими колективу, щоб вони відчували себе господарями своєї школи, членами загальношкільного колективу. Чергування по школі, шкільна преса, шкільні музеї.

Для об’єднання класів в загальношкільний колектив необхідна правильна організація зв’язку молодих школярів зі старшими. А.С.Макаренко на одне з перших місць при створенні дитячого колективу висовує як обов’язку вимогу тісний зв'язок молодих школярів з старшими. Форма роботи – шефство старших школярів над молодшими. В створенні певних стосунків між старшими і молодшими школярами велика роль належить добре поставленій роботі по урочистому випуску учнів зі школи, в якій беруть участь всі класи школи.

Велике значення має тепла зустріч новачків в школі, в якій беруть участь вчителі, старшокласники.

Вечори-зустрічі випускників.

Давати інформацію про долю випускників.

Створення різновікових загонів.

Залучати дітей до діяльності поза школою.

Засобом об’єднання класних колективів в загальношкільний є діяльність загальношкільного активу. Можна використовувати з цією метою наради окремих груп чи ради активу.

Загальношкільні збори – форма зв’язку.

Організаційні справи:

1.  газета -«блискавка»,
2.  день народження колективу,
3.  «жива газета»,
4.  журнал-естафета,
5.  колективне планування,
6.  загальний збір,
7.  розвідка гайдарівська,
8.  збір-народження колективу,
9.  огляд дружби, чергування творчих доручень,
10.  естафета дружби.

Система перспективних ліній.

Система перспективних ліній – закон руху колективу.

Для того, щоб колектив мав виховний вплив, він повинен розвиватися, рухатися вперед. Дитячий колектив як система життя дітей і відносин не може стояти на місці.

Зупинка – це смерть колективу. А.С.Макаренко.

Перспектива – це яскрава, цікава й радісна подія, до досягнення якої прагнуть усі члени колективу, за здійснення якої вони ведуть боротьбу.

А.С.Макаренко писав, що сьогоднішній день в житті колективу не повинен бути схожим на вчорашній, а завтрашній на сьогоднішній. Кожному учневі по можливості треба давати роль, в якій він буде не чекати, а наближати нове. Активна позиція учня в організації життя і діяльності колективу забезпечує можливість позитивного впливу на нього, виховувати риси колективіста. Лінія: від найпростішого, примітивного задоволення до найглибшого почуття обов’язку.

Виховати людину – значить виховати в неї перспективні шляхи.

Мета породжує загальне піднесення, робить діяльність змістовною, кличе вперед.

Види перспектив: близька, середня, далека.

Близька перспектива - Справжнім стимулом людського життя  є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об’єктів роботи. Спочатку треба організовувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. Треба наполегливо перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людині.

Завтрашній день повинен здаватися обов’язково кращим від сьогоднішнього в дитячому колективі  діти ще нездатні надовго уперед накреслювати свої прагнення і інтереси.

Важлива для молодших школярів, підлітків.

Завдання:  перехід від ближчих до дальших задоволень; виховувати колективні і особисті лінії прагнень, щоб між ними не було ніякого відчуття протиріччя.

Організація близької перспектив починатися повинна з особистих ліній.

(Кіно, концерти, робота клубів, читання, самодіяльність, прогулянки, екскурсії.)

Корисне + приємне.

Індивідуальне + загальне.

Будувати за колективним планом, пам’ятаючи, що дитина індивідуальна.

Приклад – влаштування катка, вимощування доріжок  від простого до складного: добре вивчені уроки  чекає хороша перспектива, приємний настрій.

Успіх завтрашнього дня.

Усяка, навіть невелика радість, що стоїть перед колективом попереду, робить його міцнішим, дружнішим, бадьорим.

Іноді треба поставити перед ним і важке, достойне завдання, а іноді буває, що треба дати їм найпростіше дитяче задоволення  морозиво.

Більш складною сходинкою в розвитку колективу є середня перспектива, т.т. завдання, виконання яких вимагає досвіду колективної діяльності, який накопичений при досягненні близьких перспектив, усвідомлення емоційної і моральної привабливості, краси, матеріальної і моральної цінності, спільних трудових цілій. Середня перспектива полягає у проекті колективної події, дещо віддаленої в часі.

Особливо важливо правильно обрати перспективу на початку роботи з колективом.

При досягненні середніх перспектив розвиваються і встановлюються різноманітні форми ділового і особистого спілкування: обговорення спільних дій, критичні зауваження, поради. Цей досвід дозволяє формулювати завдання більш складні, але посильні, розв’язання яких вимагає часу (тижнів).

Таких подій не повинно бути дуже багато – 2 - 3 на рік. На лінії середньої перспективи можуть бути: участь у святах, закінчення і початок навчального року…

Середня перспектива матиме значення якщо до цих днів готуються задовго, їм надається особливого значення, до їх головного змісту приєднується найрізноманітніші теми: звіти, зустрічі.

Перспективи, досягнення язика вимагає багато років наполегливої праці і приводить до формування світоглядних понять, моральних якостей, рис особистості  А.С.Макаренко відносив до далеких перспектив. Досягнення їх вимагає ясного розуміння того, до чого людина прагне в процесі включення в діяльність колективу, для досягнення далекої мети. Далека перспектива націлює дітей на майбутнє.

Ставлячи перспективи перед колективом враховувати:

1.  завдання, що стоять перед загальношкільним колективом,
2.  згуртованість колективу,
3.  пов’язувати з інтересами, бажаннями дітей.

Шляхи постановки перспектив:

1.  вчитель сам висуває перед учнями з врахування віку завдання – перспективу і прагне захопити нею дітей, розкрити шляхи її розв’язання;
2.  вчитель підтримує ініціативу учнів, сформульовану ними мету яку вони висувають як п. для себе і допомагає знайти шляхи її досягнення.

Формування і розвиток традицій

Характер і загальна культура поведінки вихованців, стиль і тон колективу і взагалі все цінне в його досвіді закріплюється в традиціях.

Традиція  (від лат. traditio – передача) – це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь; це фонд колективних цінностей, вони створюють певну «індивідуальність» колективу.

Традиція – це добрий звичай, позитивний досвід діяльності, закріплений у житті колективу.

Сприяє вихованню гордості за свій колектив, згуртовує, підтримує його.

Традиції складаються в колективі об’єктивно як один з результатів всього його життя і діяльності.

У кожному колективі треба працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням.

В слабкому і неорганізованому дитячому колективу можуть виникнути лише негативні традиції їх приклад: підказка, кругова порука. Заборона не дасть результату. Спочатку треба змінити життєдіяльність, на основі якої вони виникли, а потім будуть витіснити новими, цінними традиціями.

«Ничто так не скрепляет коллектив, как традиция. Воспитать традиции, сохранить их – чрезвычайно важная задача воспитательной работы» (А.С.Макаренко).

Вимоги:

1.  Стійкі, тривалі.
2.  Наповнені багатством моральних впливів на особистість.
3.  Не нав’язувати традиції. Традиція повинна бути природним результатом самого життя колективу.
4.  Вчитель, вивчаючи життя колективу, повинен бачити перспективи і потреби і в них знайти умови для організації дійсно корисних традицій.
5.  Підтримка збоку учнів, вчителя, батьків.

Традиція – це постійно діючі форми діяльності колективу

Утворюються з таких елементах життя дітей, які постійно повторюються.

Традиція – прояв гідності колективу, особлива краса його.

Типи традицій:

1.  Традиційні масові заходи ( шкільні свята, олімпіади, традиційні збори), які складають певну перспективу – « завтрашню радість колективу».
2.  Традиційне проведення церемонії, що влаштовуються з приводу важливих подій шкільного життя (традиція Останнього дзвоника), в яких приймає участь вся школа.
3.  Традиція, що відноситься до вчинків дітей (т. точності)

Класні  та загальношкільні традиції.

Види традицій

змішані

релігійні

правові

художні

моральні

професійні

національні

спортивні

побутові

бойові

внутрігрупові

класові

територіальні

вікові

загальнонародні

політичні

навчальні

За належністю до різних груп

трудові

За сферами проявів

За змістом

Організація суспільної думки

Суспільна думка – метод педагогічного впливу. Дієва, якщо сформований здоровий дитячий колектив.

« Только создав единый школьный коллектив, можно разбудить в детском сознании могущественную силу общественного мнения как регулирующего и дисциплинирующего воспитательного фактора» А.С.Макаренко.

Може мати суспільна думка негативний вплив.

1.  Коли ?
2.  Як проявляється?

Суспільна думка – каркас колективу.

Сила виховного впливу в тому, що суспільна думка колективу діє постійно і систематично; не залежно від часу, місця знаходження вихованців. Вони завжди знаходяться серед членів свого колективу, т.т. завжди під впливом і контролем суспільної думки.

Суспільна думка – засіб, що обмежує можливості негативної поведінки, регулюючий і організуючий початок всієї поведінки і життя дітей.

« Подвійні» обличчя у учнів  І – в школі, ІІ – вдома, на вулиці.

– Яка реакція на зауваження?

Міркують: « Не дізнаються …»  Коли нема здорового колективу і суспільної думки.

Якщо є здоровий колектив, є суспільна думка  ні у кого не виникає бажання порушувати вимоги школи. «Контроль общественного мнения большого авторитетного и любимого школьного коллектива закаляет характер ученика, воспитывает общественно полезные навыки личного поведения, гордость за школу и за себя как члена этого славного содружества. И тогда ребенок ведет себя не в зависимости от внешней обстановки, - в обществе хороших ребят он хорош, а среди драчунов и сам хулиган, - он знает, как себя вести: за что его одобрит уважаемый им коллектив и за что осудит. Так рождается в ребенке твердость, несгибаемость закаленного характера, так воспитывается чувство гражданской чести, долга, сознание обязанности по отношению к другим людям».

Характерна для ІІ та ІІІ стадій розвитку колективу.

Форма прояву: загальні збори колективу, на яких обговорюються загальні справи і розв’язуються всі важливі питання.

Не зловживати суспільною думкою з метою покарання учнів.

Стиль і тон в колективі (за А.С.Макаренком)

Це самий важливий розділ колективного виховання.

«Стиль – сама ніжна штука, що швидко псується. За ним треба доглядати, щоденно стежити, він вимагає такої ж турботи, як квітка»

Дитячий заклад відрізняється від іншого (однотипного) дитячого закладу перш за все своїм загальним стилем і тоном.

Відмінні ознаки стиля дитячого колективу:

1.  Мажор.

Постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність до дії, радужний настрій, саме мажорний, веселий, бадьорий настрій, але не істеричність. Готовність до корисних дій, до дій цікавих, до дій із змістом, з суттю, але ні в якому випадку не до «бестолочи, визга, крика, не до бестолковых зоологических действий (крик, визг, беготня)». Цей мажор не може створюватися спеціальними методами, це результат всієї роботи колективу.

1.  Єдність колективу, дружнє єднання його членів.

У внутрішніх стосунках, в повсякденній роботі вихованці можуть притіняти один одного, розбирати на зборах, в раді карати, але поза цих спеціальних форм впливу вони повинні віддавати по належності кожному вихованцю, перш за все тому, що вони члени одного колективу, захищати його перед сторонніми, не принижувати його, не завдавати гіркоти.

    3.  Твердо визначена ідея захищеності.

Вихованець повинен бути певен, що у випадку потреби він знайде захист у будь-кого з старших вихованців, у керівництва закладу. «Защищенность должна особенно присутствовать в коллективе и украшать его стиль. Она должна быть роздана там, где есть  гордость коллектива, где требования к каждой личности, где каждая  личность чувствует себя защищенной от насилия и самодурства, от издательства».

1.   Активність.

«Проявляється в постоянной готовности и любви к упорядоченному, деловому или игровому движению, к преодолению пространства и материала. В течении всего рабочего дня воспитанник должен быть разумно занят или работой, или учебой, или игрой, или чтением, или нужной для него какой-нибудь беседой».

1.  Звичка гальмування.

Керівництво дитячого закладу постійно повинно розвивати у вихованців вміння бути стриманим у руках, в слові, в праці.

Особлива форма гальмування – ввічливість.

Людина без гальмів – це зіпсована машина.

Наполегливо виховувати у щоденній роботі.

1.  Відчуття власної гідності

«Достоинство выражается с одной стороны, сдержанной вежливостью к человеку незнакомому, приветливой готовностью быть хозяином, если постороннее лицо прибыло в учрежденье по делу, и в такой же готовности оказать энергичное сопротивление, если постороннее лицо, не уважая коллектив, нарушает его интересы. Умение ориентироваться по отношению к людям, явлениям и выбирать личное поведение».

«Этот тон достоинства очень трудно воспитывается, для него нужны, конечно, годы»

Стиль и тон відносин в дитячому колективі в значній мірі залежить від вчителя, його прикладу. Ш.О.Амошашвили, А.С.Макаренко.

«У всего персонала детского учреждения должны быть специальные традиции и правила поведения:

1. вежливость, сдержанность;
2. оправданное повышение тона;
3. не допускать привольности: зубоскальства, анекдотов, вольностей в языке, передразнивания, кривляния и т.д.;
4. не допустимы угрюмость, раздражительность, крикливость.

Допустимо негодование.

Тон требует полного порядка и чистоты в одежде, внешнем виде.

Требование к детям = т. к. воспитателям.

Стиль  в правилах и нормах внешнего поведения.

Ответ «Есть» на распоряжение в колонии, коммуне.

Внешняя подтянутость, чувство формы, оно определяет и внутреннее содержание поведения.

Воспитание деловых отношений.

Внешняя форма не отделима от признаков стиля. 

                 внешний вид

Эстетика жизни коллектива   

                                                  поведение

Эстетика  результат стиля.

Требования  тон и стиль».

Приклади  з досвіду А.С.Макаренка:

1.  манера триматися;
2.  заняття фізкультурою і вільною справою;
3.  оркестр;
4.  традиція точності; «закон однієї хвилини»;
5.  колективний марш.

    

30

1. 1Улучшение качества топлива и снижение токсичности отработавших газовСнижение токсичности отработавших га
2. и до 15и лет в них пробуждалась сила
3. Нервная система
4. феодального абсолютизма к конституционной монархии
5. а остеометрию измерение костей краниометрию измерение черепа
6. Колбасные изделия
7. Приемы записи сообщения SMS уподобление цифр буквам русского языка
8. Курсовая работа- Роль сімї у фізичному вихованні дітей
9. Тема Класи складності алгоритмів Мета - аналіз впливу параметрів алгоритму на характеристики складност
10. Курсовая работа- Диагностика и меры борьбы с фасциолезом крупного рогатого скота в хозяйстве
11. Россия как федеративное государство
12. Вариант 7 Часть А Прочитайте предложения
13. Тематична сфера і ситуація спілкування Мовленнєві функції Мовна компетенція
14. Комплексная автоматизация и механизация погрузо-разгрузочных работ на станции.html
15. Лекція- 5.7. Підпрограми функції та процедури у мові Pscl BC
16. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Київ 2001 Дисе
17. Тема- Министерская реформа Александра I Москва
18. Comt~ Mison de l~Etudint 36 venue de l~observtoire 25030 Besn~on Cedex T~l- 33 03 81 66 66 20 Courriel - tufc@univfcomte
19.  Маркетинг включает в себя множество самых разнообразных видов деятельности в том числе маркетинговые ис
20. тематические методы и пр

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе