Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національна академія наук України
Рада по вивченню продуктивних сил України
Гаращук Олена Василівна
УДК 658.386
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ
ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
Спеціальність: 08.09.01 – Демографія, економіка праці, соціальна
економіка і політика
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України
Національної академії наук України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Куценко Віра Іванівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України, завідувач відділу проблем
розвитку соціальної сфери
Офіційні опоненти: доктор економічних наук , професор Каленюк Ірина Сергіївна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, професор кафедри міжнародної економіки
кандидат економічних наук ,доцент Євтушенко Ганна Іванівна, Національний університет Державної податкової служби України, заст. завідувача кафедри податкового менеджменту, м. Ірпінь.
Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра теоретичної та прикладної економіки.
Захист відбудеться “23” січня 2007 року о 14 годині 30хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “22” грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Дейнеко Л.В.
Актуальність теми. За останні п’ятнадцять років в Україні відбулися політичні, економічні та соціальні перетворення, пов’язані з демократизацією суспільства, становленням ринкових відносин, які торкнулися всіх сфер економіки та соціальної сфери, зокрема й системи вищої освіти. З огляду на це важливо розглядати її не лише як соціальну інституцію держави, а й як сферу ринкової економіки, що забезпечує ефективність розвитку країни.
Головними функціями освіти є підвищення освітнього та культурного рівня членів суспільства, сприяння раціональному використанню вільного часу і зростання продуктивності праці. Розвиток освіти, як і всієї соціальної сфери, базується на основі матеріального виробництва. Водночас ця сфера діяльності суттєво впливає на зростання матеріального виробництва. Тому розвиток і вдосконалення освітньої сфери є важливою передумовою подолання кризової ситуації як в економіці, так і в суспільстві в цілому.
Питання освіти, джерел її фінансування й результативності завжди перебували у центрі уваги науковців. Їх у різний час вивчали вітчизняні й зарубіжні вчені, зокрема, В. Алексєєв, В. Андрущенко, Г. Артюх, В. Базилевич, Д. Богиня, О. Грішнова, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Дорогунцов, Т. Заяць, Й. Завад ський, І.Каленюк, В. Куценко, В. Марцинкевич, С. Ніколаєнко, Т. Шульц, Б. Шелегеда, В. Щетинін та ін., дослідження яких стосуються у переважній більшості фінансового механізму або питань впровадження нових інноваційних підходів до управління освітніми закладами. Вагомий внесок у розв’язання соціально-економічних проблем розвитку національного і регіональних ринків освітніх послуг зробили С. Бандур, А. Бондар, Г. Данилін, І. Коваленко, Г. Курошева, Е. Лібанова, С. Мочерний, С. Пирожков, У. Садова, Л. Чернюк, А. Чухно, М. Фащевський та інші.
Незважаючи на активізацію наукової думки щодо вирішення проблем економіки освіти, становлення ринкових відносин в системі вищої освіти як самостійний об’єкт дослідження, а також проблеми приєднання України до Болонського процесу ще не одержали достатнього відображення у вітчизняній науковій літературі. Потребують поглибленого теоретичного дослідження економічна природа освітніх послуг, сутність і роль вищої освіти в розвитку національної економіки та особливостей попиту і пропозицій освітніх послуг.
Таким чином, стан наукового дослідження зазначених проблем вимагає узагальнення та систематизації теоретичних методик, економіко-регіональних аспектів розвитку ринку освітніх послуг з метою отримання наукових результатів. Проблеми соціально-економічного розвитку освіти в період трансформації до ринкової економіки обумовлюють актуальність дослідження, наукову та прикладну значимість обраної теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер таційна робота відповідає основним напрямам наукових досліджень, які виконуються у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації № 0100Y000657), у межах якої здійснена оцінка стану вищої освіти та її відповідності потребам економіки, суспільства та ринку праці.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-методичних засад розвитку вищої освіти в умовах ринкових відносин та розробка рекомендацій щодо вдосконалення її соціально-економічних параметрів.
Мета дисертаційного дослідження обумовила необхідність постановки і вирішення таких задач:
Об'єктом дослідження є процеси формування соціально-економічних відносин у сфері вищої освіти України.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади соціально-економічного розвитку вищої освіти в процесі інтеграції України в європейський освітній простір.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення та принципи сучасної економічної теорії, демографії, теорії систем, праці вітчизняних і зарубіжних економістів, у тому числі з проблем підготовки кадрів й соціальної політики, а також законодавчі та нормативні акти України і зарубіжжя.
Наукові розробки проводилися на основі використання широкого спектра загальнонаукових (аналізу та синтезу, наукової абстракції, причинно-наслідкових зв’язків), міждисциплінарних і прикладних методів. Зокрема, за допомогою системно-аналітичного методу здійснено теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій. Використано монографічний метод при вивченні теоретичних основ управління державним сектором економіки, функціонування вищих навчальних закладів (ВНЗ) у ринковій економіці; метод аналізу і синтезу – при розробці алгоритму прогнозування кількості студентів з урахуванням демографічного та економічного факторів; системний підхід – при визначенні складових загального процесу реформування проблем розбудови вищої освіти; порівняльного аналізу – при аналізі розвитку вищої освіти в Україні; структурного аналізу – при структуризації проблем розбудови вищої освіти в Україні. Визначення факторів, що впливають на чисельність студентів вищих навчальних закладів і прогнозування кількості студентів, було виконано за допомогою економіко-математичних методів та шляхом використання багатофакторної регресійної моделі.
Інформаційною основою дослідження послужили законодавчі і міжнародні нормативно-правові акти та угоди, що регулюють систему вищої освіти в Україні, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства освіти і науки України, а також монографічні дослідження й статті вітчизняних та зарубіжних авторів.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні та практичні результати:
вперше:
удосконалено:
- підходи до визначення взаємозв’язку ринку освітніх послуг і ринку праці, які, на відміну від широковживаних, ураховують структурні зміни та формування в Україні «економіки знань»;
дістало подальший розвиток:
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення полягає в аналізі ситуації і запропонованих нових механізмах взаємодії держави, ринку освітніх послуг і сфери освіти в цілому, які можуть бути використані органами державної влади при підготовці законопроектів і нормативно-правових актів про економіку вищої освіти; в системі підготовки фахівців з вищою освітою, організації навчального процесу, підвищення соціально-економічної ефективності функціонування вищої освіти, планування та використання бюджету вищих навчальних закладів, розвитку міжнародної співпраці в сфері вищої освіти.
Практична цінність здобутих результатів підтверджується їх упровадженням на державному рівні Комітетом науки і освіти Верховної Ради України (акт впровадження № 06-6/15–236 від 31.03.2006 р.), що полягає у розробці проекту Закону України “Про вищу освіту”; Департаментом вищої освіти Міністерства освіти і науки України при формуванні пропозицій Міністерства до Верховної Ради України на слухання про стан і перспективи розвитку вищої освіти України (акт впровадження № 4.3.–23/1064 від 17.04.2006 р.), а також Міністерством економіки України, що використані Департаментом державних цільових програм при розробці соціально-економічного розвитку освіти України (акт впровадження № 61-25/274 від 30.05.2006 р.), Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України у написанні “Схем–прогнозів розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (довідка № 25/263–13–4 від 11.04.2006 р.), Національною академією державного управління при Президентові України у навчальному процесі (довідка № 18–09/85 від 30.05.2006 р.), Національним університетом Державної податкової служби України при викладанні модулів “Вища освіта і Болонський процес” (акт впровадження № 482/01–12 від 05.07.2006 р.), Європейським університетом у навчальному процесі (акт впровадження № 1/10–432–Р1 від 11.04.2006 р.). Результати дослідження можуть бути використані при розробці та обґрунтуванні стратегії розвитку вищої освіти в Україні, у практиці при викладанні економічних дисциплін у вищих навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних основ і методичних підходів щодо розвитку й удосконалення системи вищої освіти з урахуванням вимог Болонського процесу та запропонованому авторському підході до розв’язання соціально-економічних аспектів розвитку вищої освіти в Україні. Наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його теоретичним, практичним внеском у розвиток економічної науки.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методичні результати дослідження доповідались і обговорювалися на конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції “Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (м. Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Україна – суб’єкт європейського освітнього простору” (м. Київ, 2005 р.); 65 Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку залізничного транспорту” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми роз витку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 2005 р.); науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи фінансової системи України” (м. Сева стополь, 2005 р.), X Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти” (м. Київ, 2005 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 20 наукових праць, з них 17 – одноосібних, 10 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг праць 6.41 друк. арк., у т.ч. особисто автором дисертації – 5.98 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 214 стор. комп’ютерного тексту, в тому числі 19 таблиць та 19 рисунків, з них повних сторінок займають 6 стор., список використаних джерел із 187 найменувань – 13 стор., 12 додатків – 16 стор.
У першому розділі “Теоретико-методологічні підходи до розвитку вищої освіти України в умовах ринку” розглянуто теоретичні аспекти дослідження стану та ролі освіти в розвитку економіки й суспільства, виявлено особливості ринкових відносин в системі вищої освіти, наведено теоретичне обґрунтування економічної природи освітньої послуги, обґрунтовано необхідність системного підходу до розбудови вищої освіти в умовах ринкової економіки.
Аналізуючи стан і роль вищої освіти в розвитку економіки держави, автор вважає за необхідне враховувати її відкритий характер, тенденції глобалізації та формування єдиного європейського освітнього простору.
В роботі показано, що зростаюча роль вищої освіти в сталому розвитку національного господарства передбачає збільшення його фінансування з боку держави, підприємств і громадян. Підвищення частки витрат на освіту у валовому внутрішньому продукті, як засвідчує дослідження, можливе двома основними способами. Перший спосіб полягає в стимулюванні витрат на вищу освіту тих людей, що бажають і мають можливості за неї платити. Цього можна досягти шляхом державної політики, спрямованої на підвищення суспільного статусу освіченої людини, за рахунок надання державних освітніх позик для одержання вищої освіти, розвитку приватних вищих навчальних закладів. Другий спосіб стимулювання витрат на освіту полягає в зростанні державних асигнувань у цю сферу.
В межах напрямків розбудови системи вищої освіти розроблено “дерево цілей”, яке дозволило виокремити рівні декомпозиції, які спрямовані на досягнення принципово нового рівня якості підготовки фахівців;
Ринок освітніх послуг характеризується наявністю економічних відносин між споживачами й постачальниками освітніх послуг та державою. Тобто під ринком освітніх послуг розуміється ринок, де товаром є освітня послуга, а сам ринок освітніх послуг тісно пов’язаний з ринком праці (рис. 1). Розв’язання загострених проблем співвідношення ринку освіти і ринку праці вимагає розробки моделі взаємопов’язаного прогнозування. Освітня послуга –це система знань, умінь, навичок, яка виступає також у вигляді навчальних програм, посібників, що пропонуються споживачам. Освітня програма визначає зміст освіти певних рівнів і спрямованості. Сьогодні знання стають головним стратегічним економічним ресурсом, який практично є необмеженим і збільшується в процесі його використання, який формує освіта, що є важливим фактором розвитку соціально-економічних процесів у нашій країні.
Рис. 1. Взаємозв'язок ринку освітніх послуг і ринку праці
Використання системного підходу та принципів науковості, неперервності освіти, максимального наближення освітніх послуг до населення дозволяє виокремити основні проблеми, які потребують вирішення як на рівні держави, так і на рівні вищого навчального закладу для реформування проблем розбудови вищої освіти в Україні в поєднанні з вимогами Болонського процесу.
У другому розділі “Особливості соціально-економічного розвитку вищої освіти та ринку послуг в Україні” розглянуто нормативні засади функціонування системи вищої освіти в Україні, визначено особливості попиту та пропозиції освітніх послуг, виявлено соціально-економічні особливості розвитку вищої освіти в Україні в умовах формування економіки знань, здійснено оцінку соціальних наслідків переходу до ринкових відносин у вищій освіті.
В роботі автором значну увагу приділено основним факторам, що впливають на розвиток вищої освіти, принципам, які визначають її місце і роль в інформаційному суспільстві.
Дані нижче наведеної таблиці та рис. 2 свідчать, про позитивні зрушення у вищій освіті, продовжують мати місце. Так, у 2005 р. частка ВВП виділена на розвиток вищої освіти, значно перевищила показник 2000 р.
Динаміка основних показників розвитку вищої освіти в Україні*
|
Показники |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2005 до 2000, +, – |
|
Видатки, % до ВВП |
1,3 |
1,5 |
1,8 |
1,7 |
1,7 |
1,9 |
+0,6 |
|
Кількість закладів, од. |
979 |
983 |
997 |
1009 |
966 |
951 |
-28 |
|
Чисельність студентів, тис. осіб. |
1931 |
2109 |
2270 |
2437 |
2571 |
2709 |
+778 |
|
Прийнято, тис. осіб |
536 |
588 |
612 |
635 |
657 |
672 |
+136 |
|
Випущено, тис. осіб |
299 |
318 |
337 |
363 |
278 |
301 |
+2 |
|
Чисельність студентів на 10 тис. населення |
392 |
431 |
473 |
512 |
545 |
578 |
+186 |
*Джерело: Таблицю складено на основі даних статистичних бюлетнів: “Продовження навчання та здобуття професії”. – К.: Держкомстат Україні, 2006. – С. 1; “Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2005/06 навч. р. – К.: Держкомстат України”, 2006. – С. 3.
Рис. 2. Чисельність студентів ВНЗ у розрахунку на 10 тис. населення
В міру здійснення економічної реформи в нашій країні поступово формується своєрідний ринок освітніх послуг, який тісно пов'язаний і взаємодіє з іншими ринками: праці, інформації, товарів народного споживання та іншими. Поряд із загальними характеристиками, властивими будь-якому товарному ринку, ринок освітніх послуг має свої особливості, для виявлення яких досліджено специфічні нецінові детермінанти, що впливають на попит та пропозицію освітніх послуг, обсяг яких постійно зростає. Проте в регіональному розрізі мають місце значні відмінності цього показника (рис. 3). Найнижчий показник концентрації студентського контингенту спостерігається у Волинській, Закарпатський, Київській та Чернігівській областях.
Рис.3. Територіальні відмінності обсягу освітніх послуг на душу населення, 2005 р.
Аналіз основних показників розвитку ринку освітніх послуг, як зазначено вище, показав наявність взаємозв’язку цього ринку і ринку праці. На ринку освітніх послуг навчальний заклад надає суспільству послуги, споживачами яких є молоді люди, та опосередковано представляє результати своєї діяльності на ринку праці, де споживачами є підприємства й організації різних галузей економіки. Виробник освітніх послуг зацікавлений у тому, щоб його освітні програми найповніше відповідали вимогам ринку праці, а випускники якомога повніше цю програму засвоювали.
Серед факторів, які впливають на ринок освітніх послуг, виділені специфічні нецінові детермінанти цього ринку: рівень інформатизації освітніх послуг, комерціалізація сфери освіти, ступінь державного впливу, інтенсивність нагромадження людського капіталу, динаміка попиту на ринку праці. Ці детермінанти впливають як на попит, так і на пропозицію освітніх послуг, тобто можуть бути визначені як детермінанти двосторонньої дії. Під впливом нецінових детермінант досягається ринкова рівновага і визначається ціна на освітню послугу.
Наведені дані на рис. 4 показують, що нині мають місце значні відмінності в освітньому рівні населення різних регіонів. Серед причин цього є і розвиток вищої освіти. Водночас гострою залишається проблема якості навчання, зокрема, у численних філіях університетів та інститутів, створюваних у райцентрах.
Рис. 4. Освітній рівень населення (вища, загальна, середня, повна, базова та початкова освіта), на 1000 осіб, 2005 р.
Таким чином, нинішній освітній рівень населення України ще не відповідає сучасним вимогам та не служить чинником зростання добробуту суспільства. Адже світовий досвід переконує в тому, що відповідний рівень добробуту досягається лише в тих країнах, де серед зайнятого населення особи з вищою освітою складають від 40 до 60 %, а в Україні цей показник становить лише 26%.
У третьому розділі “Шляхи реформування вищої освіти в контексті Болонського процесу” визначено економічні та інформаційні передумови подальшого розвитку ринку освітніх послуг в Україні, запропоновано методичні підходи до прогнозування основних параметрів розвитку вищої освіти, роз раховано прогнозні показники функціонування вищої освіти в Україні, виявлено перспективи розвитку ринку освітніх послуг в умовах трансформації економіки.
Зокрема, виділено три основних етапи інформатизації сфери освіти: комп'ютеризація, персоналізація інформаційного фонду, інтеграція інформаційних фондів.
Аналізуючи поставлені державою цілі формування єдиного освітнього інформаційного середовища, встановлено, що основною задачею його створення є надання широким масам населення якісної і доступної освіти. Запропоновано визначення єдиного освітнього інформаційного середовища - це системно-організована сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, засобів технічного забезпечення, спрямованих на задоволення освітніх потреб населення і формування людського капіталу.
Автором розроблено методичні підходи до прогнозування чисельності студентів ВНЗ на основі багатофакторної регресійної моделі та здійснено прогноз чисельності студентів ВНЗ до 2015 року з урахуванням факторів, що впливають на досліджуваний показник, а саме: грошові доходи населення, кількість випускників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), чисельність зайнятих працездатного віку та місткість ВНЗ. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу з наведеного переліку було обрано два фактори, які суттєво впливають на кількість студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації (розраховані для них коефіцієнти кореляції перевищують 0,724): кількість випускників ЗНЗ та місткість ВНЗ I-IV рівнів акредитації.
Відмінність запропонованого методичного підходу до прогнозування основних показників розвитку вищої освіти від уже існуючих підходів полягає в тому, що при прогнозуванні кількості студентів ВНЗ в якості одного з суттєвих факторів нами розглядалась місткість ВНЗ, що дозволило отримати більш достовірний результат прогнозування.
Прогноз чисельності студентів ВНЗ на період до 2015 року наведено на рис. 5.
Рис. 5. Динаміка кількості студентів вищих навчальних закладів України
Отже, аналіз взаємозв’язку чисельності студентів ВНЗ з чисельністю випускників ЗНЗ та місткістю ВНЗ показав, що саме останній фактор найбільш суттєво впливає на кількість студентів. Тому підвищення рівня освіченості та якості життя повинно бути пов’язано як з поступовим розширенням доступності вищої освіти для громадян України, так і подальшим розвитком ринку освітніх послуг з метою стимулювання соціальної мобільності й зростання людського капіталу.
ВИСНОВКИ
Згідно з поставленою метою дослідження та визначеними задачами у дисертації вдосконалено теоретико-методологічні та практичні засади подальшого розвитку ринку освітніх послуг в умовах трансформаційного періоду, розроблено методичні підходи до прогнозування чисельності студентів вищих навчальних закладів з урахуванням соціально-економічних параметрів розвитку освітньої галузі та основних положень Болонського процесу, визначено соціально-економічні наслідки переходу до ринкових відносин у вищій освіті. На основі результатів дослідження отримано такі висновки:
1. Актуальність дослідження пріоритетних шляхів подальшого розвитку системи вищої освіти обумовлюється, з одного боку, необхідністю врахування її відкритого характеру, тенденцій глобалізації освітнього простору, мобільності, відповідності Європейському ринку праці, посилення конкурентоспроможності пастональної та європейської системи вищої освіти, розширення доступу громадян до навчання якості підготовки фахівців та вибору стратегії подальшого розвитку на основі принципів Болонської декларації, а з іншого – визначенням того, що результатом функціонування освіти як фактора, що формує людський капітал, є поступове підвищення ефективності національного господ дарства в цілому. В межах напрямків розбудови системи вищої освіти розроблено “дерево цілей”, яке дозволило виокремити рівні декомпозиції, які спрямовані на досягнення принципово нового рівня якості підготовки фахівців.
2. Передбачено необхідні умови для розвитку ринку в системі освіти:
по-перше, децентралізація управління освітою шляхом розмежування компетенцій, повноважень і відповідальності між його різними рівнями; по-друге, сприяння побудові конкурентного середовища в системі освіти; по-третє, здійснення фіксації при укладанні договорів обов’язків щодо якості освітніх послуг, а не тільки до їх об'ємних характеристик. Подальший розвиток автономії освітніх установ як базисного принципу управління сучасною освітньою системою дозволить освітнім установам самостійно вирішувати ключові питання управління освітнім процесом. Усе це буде сприяти розвитку конкурентного середовища в сфері освіти, створенню ефективного ринку освітніх послуг, підвищенню ефективності функціонування вищої освіти і ринкового господарства в цілому. Принцип розвитку конкурентного освітнього середовища, створення насиченого ринку освітніх послуг є найважливішим принципом управління сучасною освітою.
3. Запропоновано ввести в науковий обіг наступне визначення освітньої послуги як процесу формування різноманітних здібностей людини до праці, тобто інвестування в людський капітал, що набирає форми комплексного блага. Економічна сутність сфери освіти обумовлена приналежністю її до суспільних благ у різних формах і ключової ролі освіти у формуванні людського капіталу. Освітня послуга існує в межах освітнього процесу, де виконує свою пряму функцію – формування людського капіталу, яка розкривається через усе різноманіття соціальних ролей людини (споживач, виробник, власник, платник податків, кредитор, страхувальник, позичальник). Людина, на відміну від неживих і безініціативних засобів виробництва, є єдиним активним агентом виробництва, що може цілеспрямовано об’єднати усі виробничі фактори. Специфіка освітньої послуги, а саме її участь у формуванні людського капіталу, ставить задачу стимулювання розвитку сфери освіти в розряд основних задач держави.
4. Визначено, що ринок робочої сили, так само як і ринок освітніх послуг, підкоряючись в цілому законам попиту та пропозиції, має ряд відмінностей від інших товарних ринків, які обумовлені факторами не тільки макро- і мікроекономіки, але й соціальними і соціально-психологічними. Загальне у формуванні і розвитку ринків робочої сили й освітніх послуг обумовлено: дією демографічних факторів (рівень народжуваності, темпи зростання чисельності працездатного населення); ступенем економічної активності різних демографічних і етнічних груп працездатного населення; процесами міграції населення; станом економічної кон'юнктури, фазами економічного циклу; науково-технічним прогресом.
5. Сегментація ринку освітніх послуг зумовила визначення двох вза ємо ді ю чих секторів: державного і приватного. Переважаючим визнано державний сектор у силу обмежених можливостей комерціалізації і прибутковості сфери освіти. Участь держави на ринку освіти обумовлює проблеми, пов'язані з виявленням реальних виробників і споживачів освітніх послуг, визначенням структури ринку, пошуком джерел фінансування освіти тощо. В той же час перехід до ринкової системи господарювання в Україні обумовив комерціалізацію різних сфер господарювання, у тому числі і сфери освіти, що виражається в збільшенні частки платних освітніх послуг і появі приватних навчальних закладів.
6. Обґрунтовано фактори модернізації ринку освітніх послуг, які дозволили виділити специфічні нецінові детермінанти: 1) рівень інформатизації; 2) рівень комерціалізації сфери освіти; 3) ступінь державного впливу; 4) інтенсивність нагромадження людського капіталу. Слід зазначити, що, у силу домінування державного сектора на ринку освітніх послуг, його особливості більшою мірою обумовлені соціально-економічними, а не сервісними відносинами, тому нецінові детермінанти в однаковій мірі впливають як на попит, так і на пропозицію освітніх послуг, тобто є детермінантами двосторонньої дії.
7. Розбудова системи освіти і науки полягає в створенні національної си сте ми освіти на нових законодавчих і методологічних засадах, досягненні принципово нового рівня якості підготовки фахівців, збереженні досягнень минулого та одночасне приведення системи у відповідність з сучасними економічними можливостями і потребами держави, з необхідністю зміцнення й розвитку демократії.
8. Нами виділено економічні аспекти розвитку вищої освіти в Україні: розширення доступності вищої освіти (визначається здібностями і бажанням тих, хто хоче її отримати, і можливостями її отримання, зокрема фінансовими); підвищення якості підготовки спеціалістів; встановлення оптимального спів відношення між бюджетними й платними місцями у вищих навчальних закладах; необхідність здійснення реального планування та прогнозування підготовки фахівців залежно від фактичних потреб суспільства у різних сферах національного господарства, а відповідно й обсягу фінансування такої підготовки; збільшення фінансування сфери освіти з метою удосконалення науково-методичного за без печення освітнього процесу, створення умов для проведення фунда ментальних і прикладних досліджень у ВНЗ.
9. Аналіз закономірностей розвитку системи освіти засвідчив, що вона на сучасному етапі переживає період інтенсивного розвитку. Це обумовлено демонополізацією з боку держави, що забезпечується пріоритетною увагою держави до освіти, а також досягненнями вітчизняної школи в галузі виховання і навчання; розвиток системи освіти йде шляхом посилення ринкових механізмів регулювання ринку освітніх послуг, при цьому пріоритетне значення в галузі регулювання залишається за державою; основними функціями державного регулювання в галузі освіти є забезпечення погодженої комунікативності між ринком освітніх послуг і ринком робочої сили, а також наступність освітніх програм і послуг у межах єдиного інформаційного освітнього простору. Аналіз показав, що найбільш інтенсивно на сучасному етапі розвиваються інформаційні технології.
10. Автором здійснено прогноз кількості студентів ВНЗ I-IV рівнів акре ди тації на період до 2015 року з урахуванням факторів, що найбільш суттєво впливають на досліджуваний показник. Дослідження показало, що на кількість студентів ВНЗ перш за все впливає наявна кількість ВНЗ та чисельність випускників ЗНЗ. При цьому зміни чисельності випускників ЗНЗ впливають на чисельність студентів як прямо, так і опосередковано, через зміну кількості ВНЗ, яка сама по собі, як виявилося, в більшій мірі визначає динаміку чисельності студентів ВНЗ. Прогноз показав, що в динаміці чисельність студентів ВНЗ має тенденцію до зростання і в 2015 році становитиме 2853,8 тис. осіб. Виконаний прогноз дає інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування. Він вказує на можливість того чи іншого шляху розвитку сфери освіти в майбутньому.
Наукові видання
1. Освіта / Куценко В.І., Анісімов В.М., Шпильова Ю.Б., Гаращук О.В.// Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил м.Севастополь на період до 2015 р. – К.: РВПС України НАН України. – 2005. – С. 69-71. Особистий внесок автора: виявлено основні фактори, що впливають на розвиток освіти та розроблено прогноз до 2015 р.
2. Освіта / Куценко В.І., Пакулін С.Л., Анісімов В.М., Шпильова Ю.Б., Гаращук О.В.// Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Чернігівської області на період до 2015 р. – К.: РВПС України НАН України. – 2005. – С. 98-99. Особистий внесок автора: змодельовано перспективні напрями формування освіти в регіоні.
3. Освіта / Куценко В.І., Бережна І.В., Анісімов В.М., Шпильова Ю.Б., Гаращук О.В., Босак О.В.// Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Одеської області на період до 2015 р. – К.: РВПС України НАН України. – 2005. – С. 78-79. Особистий внесок автора: розраховано кількість студентів ВНЗ на найближчу перспективу.
Статті в наукових фахових виданнях
14. Гаращук О.В. Дослідження проблем ефективності функціонування закла дів освіти // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Педагогічні та рекреа ційні технології в сучасній індустрії дозвілля”. – Частина 1. – К.: Видав ничий центр “КНУКіМ”. – 2004. – С. 92-97.
15. Гаращук О.В. Сучасні проблеми системи підготовки фахівців з вищою освітою в Україні // Україна – суб’єкт європейського освітнього простору: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. – 2005. – С. 307-314.
16. Гаращук О.В. Підвищення ролі вищої освіти в розвитку національного господарства // Тези 65 Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту” – Дніпропетровськ: ДІІТ. – 2005. – С. 329-330.
17. Гаращук О.В. Ціноутворення на ринку освітніх послуг // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: Проблеми науки, практики та освіти: Зб. наук. пр. X Міжнар. наук.-практ. конф. / Редкол.: І.І. Тимошенко (голова) та ін. – Ч.1. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. – 2005. – С. 456-460.
18. Гаращук О.В. Особливості та напрями розвитку вищої освіти в Україні // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”. – Том 4. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2005. – С. 55-57.
19. Гаращук О.В. Проблеми формування ринку освітніх послуг в Україні // Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами: Матеріали Всеукр. наук.-метод. конф. – м. Севастополь: Вид-во Сев НТУ. – 2005. – С. 46-49.
20. Гаращук О.В. Інтеграція вищої освіти України в Європейській освітній простір // Вісник “Педагогіка”. – К.: КНУКіМ. – 2006. С. 28-32.
АНОТАЦІЯ
Гаращук О.В. Соціально-економічні аспекти розвитку вищої освіти в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2006.
У дисертації досліджено теоретико-методологічні аспекти розвитку вищої освіти в умовах ринкової трансформації економіки України. Виявлено соціально-економічні проблеми реформування вищої освіти в контексті Болонського процесу. Визначено поняття “освітня послуга”; обґрунтовано необхідність урахування при визначенні ціни освітньої послуги нецінових детермінантів, які впливають на попит та пропозицію на ринку освітніх послуг; розкрито взаємозв’язок між ринком освітніх послуг та ринком праці; на базі використання багатофакторної регресійної моделі здійснено прогнозний розрахунок основних показників розвитку сфери освіти, що дозволило визначити перспективні тенденції розвитку вищої освіти в Україні.
Ключові слова: система вищої освіти, освітня послуга, ринок освітніх послуг, ринок праці, нецінові детермінанти, глобалізація освітнього простору, єдине освітнє інформаційне середовище.
Гаращук Е.В. Социально-экономические аспекты развития высшего образования в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 – Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, г. Киев, 2006.
В диссертации исследованы теоретические и методологические аспекты развития высшей школы в условиях рыночной трансформации экономики Украины; дано определение понятию «образовательная услуга», которое существенно расширяет его содержание; обоснована необходимость учета при формировании цены образовательной услуги неценовых детерминант, влияющих на спрос и предложение на рынке образовательных услуг; выявлены особенности рынка образовательных услуг в Украине, его взаимосвязь с рынком труда; определены социально-экономические проблемы развития высшего образования в условиях становления рыночных отношений; обоснованы перспективы развития высшей школы и рынка образовательных услуг в Украине. В рамках определения направлений развития системы высшего образования автором построено «дерево целей», которое дало возможность выделить уровни декомпозиции, направленные на достижение принципиально нового уровня качества подготовки специалистов и обеспечения нужд государства в кадрах. Особое внимание в работе уделено рассмотрению социально-экономических проблем реформирования высшей школы в контексте Болонского процесса. В связи с этим автором были рассмотрены вопросы доступности высшего образования и повышения его качества, установления оптимального соотношения между бюджетными и платными местами в высших учебных заведениях, учета демографических прогнозов при планировании развития высшей школы, повышения уровня квалификации выпускаемых специалистов.
Анализ закономерностей развития системы образования подтверждает, что она на современном этапе переживает период интенсивного развития. Это обусловлено демонополизацией со стороны государства, его приоритетным вниманием, а также достижениями отечественной школы в отрасли воспитания и учебы; развитие системы образования идет путем усиления рыночных механизмов регуляции рынка образовательных услуг. Основными функциями государственной регуляции в отрасли образования есть обеспечение согласованной коммуни ка тивности между рынком образовательных услуг и рынком рабочей силы, а также другие образовательные программы и услуги в пределах единого информационно-образовательного пространства.
Среди факторов, которые влияют на показатели развития высшего обра зования в Украине, были отдельно рассмотрены демографические факторы, поскольку планирование перспективного развития системы образования невоз можно осуществлять без учета демографической ситуации. Демографическая ситуация в Украине свидетельствует о сокращении численности населения (смертность превышает рождаемость), об уменьшении продолжительности жизни, росте эмиграции и тому подобное.
Автором представлен прогноз количества студентов высших учебных заведений I-IV уровней аккредитации на период до 2015 года с учетом следующих факторов: денежные доходы населения, количество выпускников общео бразо вательных учебных заведений, численность занятого населения трудоспособного возраста, ёмкость высших учебных заведений. Исследование показало, что на величину количества студентов высших учебных заведений прежде всего оказывает влияние количество ВУЗов и численность выпускников общеобра зовательных школ. При этом изменения численности выпускников общеобра зовательных школ влияют на численность студентов как прямо, так и опосредственно, через изменение количества ВУЗов, которое само по себе, как оказалось, в большей мере определяет динамику численности студентов ВУЗов. Прогноз показал, что в динамике численность студентов ВУЗов имеет тенденцию к росту и в 2015 году будет составлять 2853,8 тыс. человек. Выполненный прогноз дает информацию для обоснования решений и выбора методов планирования. Он указывает на возможность того или другого пути развития сферы образования в будущем.
По результатам проведенного исследования сформулированы конструктив ные подходы к определению перспектив дальнейшего развития системы высшего образования в Украине.
Ключевые слова: система высшего образования, образовательная услуга, рынок образовательных услуг, рынок труда, неценовые детерминанты, глобализа ция образовательного пространства, единая образовательная информа ционная среда.
Garashchuk O.V. Social and economic aspects of higher education development in Ukraine.- Manuscript.
The thesis for the scientific degree of Candidate of Economics on speciality 08.09.01 – Demography, Labour Economics, Social Economics and Politics. – The Council for studying Production Forces of Ukraine, the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2006.
Theoretical and methodological aspects of the development of higher education in the conditions of market tranformation of the economy of Ukraine are analysed in the thesis.
Great attention is paid to studying social and economic problems in the reform of higher education according to Bologna process and great attention is paid to it. The definition “educational service” is given in this work. “The Aim tree”, that gave the opportunity to separate five levels of decomposition aimed at reaching a new level in specialists’ training is elaborated in the system of higher education; it was substantiated that in the process of calculating the price of educational services it is necessary to take into account the non-price determinants which influence the supply and demand in the educational market; the correlation between the market of educational services and the labour market is defined and substantiated; the forecast calculations of the main activities in the development of educational sphere are made on the basis of multifactor regressive models usage; it permitted to define the perspective trends of higher education development in Ukraine; the main directions of higher education development are substantiated from the position of system analysis .
Key words: system of higher education, educational service, market of educational services, labour market, supply and demand of educational services, non-price determinants, globalisation of educational space, common educational and information environment.