Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
25
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Івчук Юлія Юріївна
УДК 349.2:340.112
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО СИСТЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність 12.00.05 –трудове право;
право соціального забезпечення
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті ім. В.Даля
|
Науковий керівник: |
кандидат юридичних наук, доцент Лазор Валерій Васильович, Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, доцент кафедри правознавства |
|
Офіційні опоненти: |
доктор юридичних наук, професор Пилипенко Пилип Данилович, Львівський національний університет ім. І.Франка, завідувач кафедри трудового, аграрного та екологічного права. кандидат юридичних наук, доцент Бущенко Петро Аркадійович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри трудового права |
|
Провідна установа: |
Одеська національна юридична академія, кафедра трудового права та права соціального забезпечення, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса |
Захист відбудеться 18 червня 2004 р. о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02. Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий 17 травня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Чалий Ю.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сьогодні, на початку нового тисячоліття, в період переходу українського суспільства до ринкової економіки сама логіка історико-правового та соціально-політичного поступу змушує зі всією серйозністю звернутись до проблем структурної побудови та подальшого розвитку системи трудового права України. Трудове право України - невід’ємна складова системи національного права. Це окрема галузь, яка обіймає сукупність нормативних приписів, покликаних регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Водночас галузь трудового права не лише є складовою частиною національної системи права, але й сама утворює систему правових норм нижчого порядку. Взаємодіючи поміж собою в процесі регулювання однорідних суспільних відносин, норми трудового права утворюють підінститути, інститути і підгалузі трудового права. Зрозуміло, що за умов тотальної зміни соціально-економічних, політичних, ідеологічних та правових відносин, дослідження структурних елементів системи трудового права вимагає нових підходів. Лише на цій підставі можливий успішний подальший розвиток галузі трудового права як системи права і системи законодавства. В ракурсі перегляду основних положень та категорій системи трудового права, вироблення нових підходів до аналізу останньої й було написано дисертаційну роботу. Особливої уваги було приділено питанням поглиблення понятійно-категоріального апарата системи трудового права, з’ясування об’єктивних передумов її формування, визначення основних елементів такої та предметному розгляду кожного з них. Вирішення цих питань дозволило автору здійснити низку методологічно-теоретичних висновків та пропозицій щодо удосконалення системи трудового права та системи трудового законодавства України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з Планом науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля на 2001-2004 р.р.(п. 2.3), а також п. 1 Плану держбюджетних науково-дослідних робіт кафедри „Правознавство” Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і з’ясуванні особливостей системи трудового права України, визначенні об’єктивної основи формування й розвитку такої, виокремленні й дослідженні основних структурних елементів останньої, в розробці пропозицій щодо її подальшого удосконалення та розвитку.
У роботі поставлено наступні основні завдання:
- дослідити і поглибити понятійно-категоріальний апарат системи трудового права України;
- обґрунтувати об’єктивність формування системи трудового права;
- проаналізувати структуру системи сучасного трудового права України;
- визначити специфічні ознаки інститутів трудового права;
- розглянути особливості норм трудового права;
- проаналізувати місце і роль системного підходу щодо подальшого удосконалення системи трудового права;
- виявити співвідношення системи трудового права та системи трудового законодавства.
Об’єктом дослідження є система трудового права України в умовах ринкової економіки.
Предметом дослідження є соціально-правова природа системи трудового права, її структура, взаємозв’язок останньої з системою трудового законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.3), визначені об’єктивні основи формування системи трудового права (підрозділи 1.2, 1.3). Методи класифікації, групування та структурування застосовуються для виділення окремих структурних елементів системи трудового права (підрозділи 2.2, 2.3). Структурно-функціональний аналіз дав можливість виробити пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку системи трудового права (підрозділи 3.1, 3.2). В процесі дослідження особливостей елементів системи трудового права також використовувались порівняльно-правовий та історико-правовий методи.
Науково-теоретичним підґрунтям виконання дисертації стали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі трудового права: Александрова М.Г., Андрєєва В.С., Бару М.Й., Безуглої Я.І., Бущенко П.А., Болотіної Н.Б., Венедиктова В.С., Гоца В.Я, Жернакова В.В., Жигалкіна П.І., Іншина М.І., Кондратьєва Р.І., Лавриненка О.В., Лазор Л.І., Лівшиця Р.З. , Мацюка А.Р., Мельника К.Ю., Прокопенка В.І., Процевського О.І., Пилипенка П.Д., Ротаня В.Г., Хуторян Н.М., Чанишевої Г.І., Щербини В.І. та інших авторів.
Нормативною основою роботи є: Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається недостатністю наукових досліджень в сфері системи трудового права України та її структурних елементів. Запропонована дисертація є першою працею такого плану. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
- удосконалено поняття системи трудового права України та норми права як основного структурного елемента системи з огляду на сучасні тенденції розвитку правової науки;
- доведено двоєдину природу (об’єктивну і суб’єктивну) системи трудового права;
- проаналізовано генетичні і функціональні зв’язки системи трудового права та її статичні й динамічні властивості;
- отримало подальший розвиток розуміння сутності структурних елементів системи трудового права України (підгалузей, інститутів, підінститутів, норм права);
- доведено необхідність застосування системного підходу в сфері дослідження й розвитку системи трудового права;
- поглиблено розуміння сутності співвідношення системи трудового права та системи трудового законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі –для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань формування й розвитку системи трудового права; б) у правотворчості –при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства про працю; в) у правозастосуванні –під час втілення норм трудового законодавства у практику конкретних суспільно-трудових відносин; г) у навчальному процесі –в юридичних та інших вищих навчальних закладах при викладенні теорії трудового права України, а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, практичні рекомендації, наукові положення, які містяться в роботі доповідалися на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, кафедри трудового, екологічного і аграрного права та науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ, на семінарах наукової школи “Проблеми трудового права та проходження служби в ОВС України” при Національному університеті внутрішніх справ, а також на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 19-20 травня 2003р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена цілями і характером дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 175 сторінок, в тому числі 11 сторінок списку використаних джерел (146 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зазначено її зв’язок з науковими планами та програмами, об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження, наукова новизна, апробація та практичне значення останнього.
Розділ 1 „Соціально-правова характеристика системи трудового права України” містить три підрозділи. Підрозділ 1.1. „Поняття системи трудового права” присвячено розкриттю змісту поняття системи трудового права.
В підрозділі зазначається, що трудове право є самостійною і важливою галуззю національного права, яка за допомогою різних за характером і природою правових норм регулює трудові та тісно пов'язані з ними відносини. У своїй сукупності норми трудового права складають певну систему трудового права України. Ця сукупність норм переважно встановлюється державою у загальному порядку з метою врегулювання всіх відносин, що виникають із застосуванням праці в суспільному житті. Виокремлення й визначення галузі трудового права в якості самостійної в національній системі права має важливе методологічне і теоретичне значення. Методологічне значення визначення галузі та системи трудового права України полягає в подальшому обґрунтуванні концепції її самостійності в умовах радикально змінюваних суспільних відносин, послідовності поширення сфери її дії на усі трудові відносини осіб, працюючих за трудовим договором (контрактом) на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та їх організаційно-правових форм. Практичне значення самостійності галузі і системи трудового права в системі права України полягає у реальному сприянні процесу формування та подальшого удосконалення трудового законодавства на наукових засадах і принципах. Система трудового права в системі національного права має двосторонню природу: з одного боку вона характеризується своїми індивідуальними особливостями, а з іншого - ці особливості набувають специфічний відбиток в результаті впливу як інших складових національного права, так і останнього загалом. Система трудового права завжди відчуває на собі вплив системи права України, зберігаючи при цьому свою особливість. Система трудового права відносно системи права України завжди має підпорядкований характер.
Аналіз творчих здобутків авторів в сфері пізнання характеру, змісту й природи системи права взагалі і системи трудового права України дозволив зробити наступний висновок - останній властиві наступні ознаки, риси, якості: єдність і узгодженість норм; розподіл на підгалузі, інститути, підінститути і норми права; об'єктивність побудови; ієрархічність; предметна спрямованість. Єдність і узгодженість системи трудового права полягає у тому, що усі норми, з яких вона утворюється, тісно пов'язані одна з одною, узгоджені і взаємодіють між собою. Розподіл системи трудового права на окремі частини —підгалузі, інститути, підінститути, норми права —обумовлений різними за змістом і характером групами суспільно-трудових відносин. Об'єктивність системи трудового права полягає у тому, що вона утворюється згідно з існуючими суспільно-трудовими відносинами. Ієрархічність системи трудового права проявляється у тому, що вона складається з норм різної юридичної сили. Є норми вищого ієрархічного порядку з вищою юридичною силою і норми нижчого ієрархічного рівня. Ієрархічність норм обумовлена ієрархічністю органів держави, які видають норми права. Предметна спрямованість системи трудового права полягає у тому, що норми, які її утворюють, покликані регулювати не будь-які відносини, а трудові та тісно з ними пов'язані.
В підрозділі дається визначення поняття “система трудового права України”, під яким розуміється об'єктивно обумовлене об'єднання взаємопов'язаних, внутрішньо узгоджених, за предметною ознакою структурованих на підгалузі, інститути й підінститути правових норм, покликаних регулювати трудові та тісно пов'язані з ними відносини.
У підрозділі 1.2. „Об’єктивна основа формування системи трудового права” обґрунтовується, що система трудового права України —явище об'єктивне, бо утворюється під безпосереднім впливом соціально-економічних, політичних, правових, ідеологічних, культурних відносин та образу життя людей. З’ясовано, що об'єктивна природа системи права не означає, що законодавець абсолютно не має волі. Він може вносити в систему права певні корективи, зміни, але, в принципі, система права від нього не залежить, неможливо її заново створити, відмінити, перебудувати. Уособити можна лише те, що об'єктивно уособлюється. Держава може в певних межах впливати на систему права, сприяти її удосконаленню, розвитку, але не більше. Вона не може за своїм бажанням встановлювати, ввести декретом потрібну, бажану систему права.
Доведено, що система трудового права, як невід'ємна частина національного права, це об'єктивна реальність, що являє собою такий продукт думок і волі людей, який опредмечений, втілений в ціннісній формі і внаслідок цього піднятий на таку ступінь реальності, котра перетворює його в особливе соціальне буття —стале, суворо визначене. Саме з цього боку трудове право відмежовується від інших явищ духовного життя, що існують в сфері "суб'єктивного": ідей, уявлень, вольових прагнень, різнорідних культурних благ, продуктів духовної творчості. Воно також відмежовується від тих соціальних явищ, які виконують функції регуляції поведінки людей, - моралі, звичаїв; а в сфері юридичних явищ - від суб'єктивних сторін правової дійсності, правосвідомості. Особливості трудового права як інституційного утворення свідчать про те, що з-поміж юридичних явищ велике значення відіграє зовнішня його форма —джерела трудового права, тобто закони, підзаконні нормативно-правові акти, в яких виражаються норми права, покликані регулювати трудові та тісно пов'язані з ними відносини. Трудове право як інституційне утворення —явище близьке до закону, інших нормативно-правових актів. Трудове право України являє собою не просто ідеї, думки, властиві правосвідомості, моралі, звичаї, а виступає у вигляді системи зовнішнього об'єктивованих, сталих, незалежних від розсуду окремих осіб юридичних норм, виявлених в законі, інших нормативно-правових актах та підтримуваних силою державної влади.
Головним фактором, що обумовлює відмінність однієї галузі права від іншої, є своєрідність суспільних відносин, які регулюються цими галузями права. Норми права регулюють різні за своїм змістом суспільні відносини різними методами (способами). Кожна галузь має свій специфічний метод правового регулювання. Головною ознакою, що визначає різницю в способах впливу права на суспільні відносини, є характер взаємного стану учасників суспільних відносин. Метод правового регулювання - це способи впливу галузей права на певний вид суспільних відносин, що є предметом їх регулювання. Предмет трудового права - це певний вид суспільних відносин. Останні являють собою складну, багатоаспектну категорію. Такі відносини відповідають певним ознакам: є сталими і характеризуються повторюваністю подій та дій людей; допускають можливість державно-правового контролю за ними; існує об'єктивна потреба в їх регулюванні. Доведено, що в системі трудового права відображається єдність об'єктивних і суб'єктивних факторів. Вона об'єктивна за своєю природою, її побудова - це результат об'єктивних факторів розвитку суспільно-трудових відносин, вплив яких об'єктивується в суспільній свідомості, коли держава своєю цілеспрямованою правотворчою діяльністю систематизує нормативні приписи, покликані регулювати трудові та тісно пов'язані з ними відносини у їх певній структурній упорядкованості. Система трудового права суб'єктивна за механізмом свого становлення і розвитку.
У підрозділі 1.3. „Системність –основна якість системи трудового права” обґрунтовано, що системність - закономірна, обов'язкова ознака об'єктивного права, її деформація, руйнування - аномалія, "хвороба" права може звести нанівець його регулятивні можливості, перешкоджати очікуваному законодавцем соціальному результату.
З’ясовано, що будь-яке цілісне утворення, що складається з двох і більше взаємопов'язаних компонентів, являє собою систему. Кожний компонент системи у свою чергу може бути розчленований на ряд складових. Системний підхід до дослідження складних динамічних цілісностей дозволяє виявити внутрішній механізм не тільки дії окремих їх компонентів, але й взаємозв'язки та взаємодії таких на різних рівнях. Системний підхід до дослідження структурних частин системи трудового права України передбачає їх комплексне дослідження, котре вимагає в першу чергу з'ясування якостей системності і структурно-функціональних залежностей самих цих явищ. Він включає системно-компонентний, системно-структурний, системно-функціональний і системно-інтегрований аспекти, які дозволяють у сукупності дати глибоке та всебічне уявлення про систему. При цьому системний підхід мусить враховувати якісну своєрідність системних об'єктів.
Система трудового права України - своєрідне системне утворення, що виникає й функціонує в межах системи національного права. Ці дві системи мають різний рівень, тісно взаємодіють та взаємодоповнюють одна одну. Особливості системи трудового права, характер взаємодії останньої з системою національного права обумовлюють специфіку, зміст і характер системного підходу до вивчення й аналізу досліджуваного правового феномену. Беззаперечно, пізнання суті й характерних рис системи трудового права має відбуватись через з'ясування основних ознак, властивостей, якостей філософської категорії "система". Об'єднання за змістовними ознаками структурних частин в упорядковану цілісну єдність системи трудового права обумовлює наявність у останньої відносної самостійності, яке виражається у тому, що: а) її якості не зводяться до якостей системоутворюючих частин; б) вона володіє здатністю суттєво видозмінювати свої складові частини і створювати нові частини в межах своєї єдності; в) вона може виступати в якості частини або підсистеми іншої, більш об'ємної системи, рівно як в межах своєї органічної єдності розподілятись на внутрішні підсистеми (або системи іншого рівня); г) вона пов'язана з зовнішнім середовищем, відчуває його вплив на своїх "входах" та реагує відповідними реакціями через свої "виходи". Відсутність відносної самостійності позбавляє систему трудового права системного характеру. Структурна упорядкованість надає системному правовому цілому, представленому у вигляді трудового права певну сталість, лише в межах якої допустимі зміни властивостей її частин та їх зв'язків. Система трудового права зруйнується, якщо ці зміни вийдуть за межі мінімальних або максимальних її "порогів". Самостійність системи трудового права України обумовлює відносну автономність його функціонування, ступінь якої визначає рівень даної системи. Відсутність взагалі будь-якої автономності функціонування системи трудового права позбавляє його характеру системності. Відмічені ознаки системності трудового права виявляють органічний зв'язок частин, які його утворюють. Цей зв'язок виражається в такій залежності системоутворюючих компонентів, підгалузей, інститутів, підінститутів, правових норм, коли виключення або зміна одного з них може викликати зміну інших або навіть потягти руйнування усього системного цілого - трудового права України.
Розділ 2 “Структура системи сучасного трудового права України” складається із трьох підрозділів, в яких аналізуються сутність структури системи трудового права, інститути трудового права та норми трудового права України.
У підрозділі 2.1 “Сутність структури системи трудового права” доведено, що найважливішим елементом внутрішньо узгодженої системи є її структура –закономірна організація її компонентів. Критеріальна якість елемента –його необхідна безпосередня участь в створенні системи - без нього система не може існувати. Елемент –це неподільний компонент системи за певного способу її розгляду. З’ясовано, що структура системи трудового права –це сукупність певних компонентів: підгалузей, інститутів, підінститутів, норм права. Конкретний зміст норм трудового права може буде засвоєним з необхідною повнотою лише „за частинами”, тобто відповідно до реальної побудови системи трудового права. З урахуванням своєрідності побудови системи трудового права, її подільності на частини, здійснюються систематизація і кодифікація трудового законодавства, визначається система нормативних юридичних актів, удосконалюється юридична техніка, вирішуються основні питання застосування права. Першопочатково структура системи трудового права постає у вигляді її побудови, яка виражає перш за все склад, набір компонентів, частин даного правового утворення. Стосовно системи трудового права вказано на дві ознаки, що характеризують його елементи: а) дане явище (норма, підінститут, інститут, підгалузь) мають відрізнятись цілісністю, тобто виступати на певному рівні структури в якості неподільного цілого; б) дане явище повинно володіти здатністю взаємодії з іншими явищами на відповідному рівні такої взаємодії, в результаті якого воно разом з іншими явищами утворює структуру наступного, більш високого рівня. З точки зору свого змісту кожний структурний підрозділ в системі трудового права –юридично своєрідне явище.
Характеризуючи юридичну специфіку структурних підрозділів системи трудового права, зауважено, що вона виявляється в декількох рисах, в декількох показниках. Головний з них –особливості регулятивних властивостей галузі трудового права, прийомів впливу на суспільно-трудові відносини. Юридична своєрідність галузі трудового права виявляється в інтелектуально-вольовому, юридичному змісті норм трудового права. Підгалузям та інститутам системи трудового права властиві особливі принципи. І підгалузі, і інститути трудового права характеризується своїм набором загальних положень, понять, термінів. Одним з виявлень структури є особливості в зовнішній формі галузі трудового права, в системі трудового законодавства. Первинні структурні підрозділи –правові приписи –являють собою єдність суспільно-державного веління та його зовнішнього мовно-документального вираження в тексті нормативного юридичного акта. Таким чином, юридична своєрідність елементів структури системи трудового права виявляється в показниках троякого роду: регулятивні властивості, інтелектуально-вольовий зміст, зовнішня правова форма. Трудове право - це поліструктурна регулятивна система: йому, як і іншим цілісним системним утворенням, властива певна ієрархія структур.
В роботі акцентується увага на тому, що внутрішня структура правової норми утворюється з певного зв’язку між її частинами - гіпотезою, диспозицією і санкцією, а зовнішня –з певного зв’язку між даною правовою нормою та іншими правовими нормами, які входять до складу єдиного правового підінституту чи інституту. У свою чергу внутрішньою структурою підінституту чи інституту є певний зв’язок між їх компонентами –правовими нормами, а зовнішньою –певний зв’язок даного підінституту чи інституту трудового права з іншими підніститутами чи інститутами, які входять у склад єдиної системи галузі.
У підрозділі 2.2 “Інститути трудового права” підкреслюється, що інститути трудового права –найбільш характерні структурні підрозділи його системи. Інститути трудового права - це об‘єктивно утворені структурні підрозділи, покликані в рамках предмета даної галузі права регулювати з необхідною деталізацією свій предмет –окремий вид суспільно-трудових відносин або окремий елемент (сторону) складного єдиного трудового правовідношення. Інститут права цілком входить у склад відповідної галузі. Відмінність інституту від галузі полягає у тому, що інститут регулює не усю сукупність відповідних суспільних відносин, а лише різні сторони, особливості одного типового суспільного відношення. Однак в деяких випадках одні й ті ж самі суспільні відносини регулюються нормами різних галузей права. Тоді відповідні норми утворюють так званий комплексний інститут. Комплексний інститут хоча і включає норми різних галузей права, все ж характеризується єдиним предметом регулювання. Комплексний інститут –не довільне поєднання норм. Його існування обумовлено специфічними потребами правового регулювання деяких видів суспільних відносин. Комплексний інститут не може входити цілком у склад конкретної галузі права, адже будь-яка галузь охоплює норми, поєднанні спільністю не тільки предмета, але й метода правового регулювання. Водночас це не означає, що комплексні інститути утворюють підсистему того ж рівня, що й галузі. Вони, як і інші інститути, також включаються в галузі, але в конкретну галузь входить лише частина такого інституту. Кожний інститут трудового права уособлюється в межах системи галузі і за своїм інтелектуально-вольовим змістом. Регулюючи суворо визначену ланку суспільно-трудових відносин, інститут відрізняється фактичною і юридичною однорідністю. Його зміст виражено в специфічній групі понять, загальних положень, термінів. З’ясовано, що для структури інституту трудового права характерно: а) наявність комплексу “рівноправних” нормативних приписів; б) певна юридична різнорідність приписів; в) поєднання усіх норм сталими закономірними зв‘язками, які виражені в загальних приписах, а головне –в юридичній конструкції.
У підрозділі 2.3. “Норми трудового права” обґрунтовується, що норма трудового права –первинний структурний елемент з якого складаються і підінститути, і інститути, і підгалузі трудового права.
В підрозділі зазначається, що нормі права, як окремому явищу, властиві свої особливі риси: а) норма права –це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов‘язковий характер; б) норма права –це формально визначене правило поведінки; в) норма права –це правило поведінки загального характеру; г) норма права –це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов‘язковості у чітко встановленому порядку. Характерна особливість змісту норми права полягає в тому, що вона відображає найбільш важливі, основні, суттєві ознаки, властивості, які неминуче повторюються, присутні у всіх конкретних правовідносинах, що виникають на основі цієї норми права. Завдяки тому, що норма права віддзеркалює найважливіші риси і властивості конкретних правовідносин, вона набуває здатність бути регулятором суспільних відносин. Правова норма являє собою каркас, основу суспільних відносин, характеризує їх найбільш сталі, типові ознаки. Норма трудового права нерозривно пов‘язана з сутністю трудового права, оскільки є первинним структурним елементом системи його галузі. Ознаки норм трудового права тісно пов‘язані з суттєвими ознаками права як суспільного явища. Нормі трудового права властива соціальна, економічна і культурна обумовленість. Зміст норми трудового права повинен містити нормативні елементи суспільно-трудових відносин –тільки за цієї умови вона буде ефективним регулятором. Крім цього, норми трудового права призначені для регулювання суспільно-трудових відносин, що тільки формуються. Зміст норми трудового права –це єдність усіх її складових елементів, властивостей, їх взаємодія між собою та регульованими суспільно-трудовими відносинами. Зміст норми трудового права має багато аспектів: а) логічний зміст норми, який дорівнює судженню, що міститься в ній, в якому стверджується або заперечується що-небудь про предмети чи явища об‘єктивної соціально-трудової дійсності; б) соціально-юридичний зміст норми, який розуміється як регульоване нормою те або інше суспільно-трудове відношення в єдності його об‘єктивного і суб‘єктного складів.
Розділ 3 “Напрямки удосконалення системи трудового права України”, який складається з двох підрозділів, присвячено дослідженню ролі системного підходу стосовно удосконалення системи трудового права та співвідношенню системи трудового права і системи трудового законодавства.
У підрозділі 3.1. “Роль системного підходу стосовно удосконалення системи трудового права” підкреслюється, що роль системного підходу щодо удосконалення системи трудового права полягає у тому, що він допомагає: а) на основі відповідних узагальнених визначень та понять поставити дуже важливе питання про ті вихідні позиції та складові, які в сукупності утворюють будь-яку нову якість даної системи чи її певного елемента; б) при здійсненні системного аналізу на основі загальних конструкцій визначити саме ті складові системи трудового права, на основі яких встановлюється первинний матеріал, з якого вона і складається.
Доведено, що системний підхід здатний забезпечити поглиблене пізнання системи трудового права, виявити глибинні зв‘язки між її якостями, подати важливі результати для її вдосконалення. Звідси, важливість системного підходу стосовно розгляду системи трудового права полягає в тому, що він: а) дозволяє розглядувати її в цілісності усіх взаємопов’язаних елементів; б) визнає не лише автономність та відносну самостійність підсистем системи трудового права, але й кожний елемент системи, як володіючий одночасно різними характеристиками, функціями та параметрами, що породжує безліч зв‘язків системи і наявність різних ступенів підпорядкованості, ієрархію структурних елементів і підсистем системи трудового права; в) розглядує систему трудового права не тільки як стале утворення, але й як ціле з умовами її існування, а тому функціонуючої під впливом змінюваних умов “середовища”; г) обумовлює необхідність розвитку системи трудового права на основі принципу оптимальності, спрямованого на підвищення життєвого “тонусу” системи в сторону найефективнішого функціонування її в нових умовах. Отже, головне призначення системного підходу стосовно удосконалення системи трудового права полягає в прагненні “побудувати цілісну картину об‘єкта”, уявити систему в якості зв‘язків та відношень її структурних елементів. Успіх застосування системного підходу до удосконалення системи трудового права великою мірою залежить від чіткого визначення комплексу відповідних категорій. Чим конкретнішими будуть ці категорії, чим глибше вони спрямовуватимуться на пізнання самої суті об‘єкта дослідження, тим повнішими будуть результати дослідження, досконалішими виявлення тих чи інших рис головного явища чи предмета, які є об‘єктом дослідження.
У підрозділі 3.2. “Співвідношення системи трудового права і системи трудового законодавства” визначається, як співвідносяться ці правові категорії, аналізуються точки зору різних вчених з цього приводу, наголошується, що дане питання має важливе теоретичне і практичне значення.
В підрозділі зазначається, що система законодавства –це сукупність джерел права, які є формою виявлення правових норм. Тому право не існує без законодавства. Вони співвідносяться як форма і зміст. Саме в законодавстві (джерелах права) правові норми та їх різні структурні утворення отримують своє реальне виявлення, зовнішнє вираження. У цьому сенсі система права і система законодавства мають однорядний характер. Перша характеризує внутрішню побудову права, групування його норм за галузями та інститутами, друга відноситься до зовнішніх форм вираження права, характеризує стан джерел права. Співвідношення (єдність та відмінність) системи трудового права і системи трудового законодавства з загальнофілософських та загальнотеоретичних позицій може бути охарактеризоване як зв‘язок внутрішньої і зовнішньої форм. Структура трудового права не може бути з достатньою повнотою і точністю розкрита, якщо не бачити її органічної єдності з зовнішньої формою трудового права –з системою трудового законодавства, внутрішніми підрозділами в нормативно-правових актах. Система трудового законодавства являє собою не просто сукупність нормативно-правових актів, покликаних регулювати трудові та тісно пов‘язані з ними відносини: це саме система актів, їх розчленованість та диференційованість, їх ієрархічна побудова, пов‘язана відносинами координації, субординації та супідрядності. Підрозділи системи трудового законодавства та зв‘язки між ними утворюються історично під впливом ряду факторів, вирішальне значення з яких мають предмет регулювання та прагнення законодавця забезпечити найбільш доцільну, комплексну, практично зручну побудову джерел трудового права України. Розгляд структури системи трудового законодавства дозволив виокремити його інститути, що формуються як за предметною ознакою, так і за іншими ознаками –суб‘єктивною, функціональною та ін. Інститути трудового законодавства, котрі формуються за предметною ознакою, тобто які поєднують нормативні приписи, що регулюють певний вид трудових відносин (інститути трудового договору, працевлаштування, професійної підготовки на виробництві) або окремі сторони відносин по застосуванню праці (інститути робочого часу, часу відпочинку, охорони праці), а також відносини, похідні від трудових (інститути розгляду трудових спорів, нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю), виражають і закріплюють нормативний зміст відповідних інститутів трудового права України.
ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння системи трудового права України.
До найбільш вагомих результатів дисертаційного дослідження слід віднести наступне:
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Івчук Ю.Ю. Об’єктивна основа формування системи трудового права // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. –. –№3. –С.52-61.
. Івчук Ю.Ю. Інститути трудового права // Право і безпека. –. –№ 2-3. –С. 80-84.
3. Івчук Ю.Ю. Інтегративність системи трудового права // Вісник Національного університету внутрішніх справ. –. –Вип. 24. –С. 242-250.
4. Івчук Ю.Ю. Поняття системи трудового права: методологічно-теоретичний підхід // Наше право. –. –№1. –С.61-68.
. Івчук Ю.Ю. Сутність структури трудового права // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. –. - №5. –С.185-195.
АНОТАЦІЇ
Івчук Ю.Ю. Теоретичні підходи до системи трудового права України в умовах ринкової економіки. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 –трудове право; право соціального забезпечення. –Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2004.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних підходів до системи трудового права України в умовах ринкової економіки. Аналізується соціально-правова характеристика системи трудового права України. Визначено поняття системи трудового права України та норми права як основного структурного елемента системи. Доведено об’єктивну основу формування і розвитку системи трудового права. Виокремлено основні структурні елементи системи трудового права України: підгалузі, інститути, підінститути, норми права. Розглянуто генетичні і функціональні зв’язки системи трудового права та статичні й динамічні властивості останньої. З’ясовано сутність інститутів трудового права. Проаналізовано особливості норм трудового права. Доведено необхідність застосування системного підходу в сфері дослідження й розвитку системи трудового права. Визначено основні аспекти співвідношення системи трудового права та системи трудового законодавства.
Ключові слова: система трудового права; структура трудового права; система трудового законодавства; норма права; інститут права; структура норми права; системний підхід.
Ивчук Ю.Ю. Теоретические подходы к системе трудового права Украины в условиях рыночной экономики. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 –трудовое право; право социального обеспечения. –Национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2004.
Диссертация посвящена исследованию теоретических подходов к системе трудового права Украины в условиях рыночной экономики. Исследуется социально-правовая характеристика системы трудового права Украины. Указывается, что системе трудового права Украины присущи следующие признаки: единство и согласованность норм; распределение на подотрасли, институты, подинституты и нормы права; объективность построения; иерархичность; предметная направленность. Определены понятия системы трудового права Украины и нормы трудового права как основного структурного элемента системы.
В работе подчеркивается, что система трудового права Украины –это объективно обусловленное объединение взаимосвязанных, внутренне согласованных по предметным признакам, структурированных на подотрасли, институты и подинституты правовых норм, призванных регулировать трудовые и тесно связанные с ними отношения. Доказана объективная основа формирования и развития системы трудового права. Выделены основные структурные элементы системы трудового права Украины: подотрасли, институты, подинституты, нормы права.
Особое внимание в диссертации уделено исследованию нормы трудового права. Предложено определение нормы трудового права как социально обусловленного, направленного на регулирование трудовых и тесно связанных с ними отношений, обязательного для выполнения субъектами трудового права, правила поведения, которое одобряется или устанавливается государством и обеспечивается уровнем сознания исполнителей, организационной и воспитательной работой и возможностью применения государственного принуждения в случае нарушения его требований. Проанализированы особенности норм трудового права. Выяснена сущность институтов трудового права.
Рассмотрены генетические и функциональные связи системы трудового права и статические и динамические свойства последней. На основании этого определено, что системе трудового права Украины присущи статические и динамические свойства. Постоянство системы обнаруживается в стабильности, связанной с нормативностью и формальной определенностью правовой формы регулирования общественно-трудовых отношений. Динамические свойства структуры системы трудового права обнаруживаются в правотворческой деятельности компетентных органов и приспособлении к изменяемым общественно-трудовым отношениям.
Доказана необходимость применения системного подхода в сфере исследования и развития системы трудового права. Определены основные аспекты соотношения системы трудового права и системы трудового законодательства. Отмечается, что система законодательства –это совокупность источников права, которые являются формой выявления правовых норм. Поэтому право не существует без законодательства. Они соотносятся как форма и содержание. Именно в законодательстве (источниках права) правовые нормы и их разные структурные образования получают свое реальное выявление, внешнее выражение.
Ключевые слова: система трудового права; структура трудового права; система трудового законодательства; норма права; институт права; структура нормы права; системный подход.
Ivchuk U.U. Theoretical Approaches as to Labor Law System of Ukraine in the Conditions of Market Economy. –Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree by specialty 12.00.05 –labor law; social guarantee law. –National University of Internal Affairs, Ukraine, Kharkіv, 2004.
Thesis is devoted to the research of theoretical approaches as to labor law system of Ukraine in the conditions of market economy. Social and legal characteristic of Ukrainian labor law is analyzed. Concept of labor law system of Ukraine and law norm, as the main structural element of the system, is determined. Objective basis of labor law system’s formation and development is proved. The main structural elements of the system of Ukrainian labor law: subbranches, institutions, subinstitutions, law norms are separated. Genetic and functional relations of the labor law system and static and dynamic characters of the latter are viewed. Essence of labor law institutions is elucidated. Peculiarities of labor law norms are analyzed. Necessity in applying systemic approach in the sphere of research and development of labor law system is proved. The main aspects of correlation between labor law system and labor law legislation are determined.
Key words: labor law system, labor law structure, labor legislation system, law norm, law institution, law norm structure, systematic approach.