Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Податкова система України
Розділ: Фінанси
Податкова система України
Зміст
Автор: Муравйов Олег
Зміст
Вступ..........................................................................................................................3
1. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ........................................................................6
2. СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ...................................................10
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ........21
Структура податкової системи.............................................................................................................................. 22
Податок на додану вартість ................................................................................................................................... 23
Податок на прибуток підприємств........................................................................................................................ 24
Єдиний соціальний податок .................................................................................................................................. 25
Оподаткування дивідендів, процентного доходу, доходу від зміни вартості капіталу..................................... 26
Впровадження податку на нерухомість/будівлі та споруди ................................................................................ 26
Збільшення податку на землю та плати за використання природних ресурсів ................................................. 28
Збереження спрощеного оподаткування малих підприємств.............................................................................. 28
Податкові стимули (звільнення від сплати податків) .......................................................................................... 29
Середньостроковий вплив реформ ........................................................................................................................ 30
Сценарій № 1: Базовий сценарій розвитку української економіки 2005-2010 р.р............................................. 30
Сценарій № 2: Зниження податкового навантаження (CASE Україна).............................................................. 33
Сценарій № 3: Зниження податкового навантаження (Концепція реформування податкової системи України). 35
Ціна реформ ............................................................................................................................................................ 37
Заключні висновки ..................................................................................................39
Література ................................................................................................................40
Додаток 1. Податок на майно................................................................................42
Додаток 2. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про систему оподаткування”...........................44
Вступ
Актуальність теми дослідження визначається тим, що податки є не обхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжують ся вдосконаленням системи податків, адже вони є платою суспільства за ви конання державою її функцій.
Питання вдосконалення оподаткування знаходяться в центрі уваги нау кової і громадської думки з отримання незалежності України. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіс кальної податкової політики. Крім цього, сьогодні на державному рівні ви знано гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податко вого тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підпри ємств, зменшення сукупного попиту і економічної кризи.
Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоцій них, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.
Отже, нині існує необхідність всебічного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на економічні процеси. Украї нські вчені мають певні здобутки в дослідженні теоретичних і практичних аспектів оподаткування.
Віддаючи належне напрацюванням українських вчених, слід відзначи ти, що багато проблем оподаткування ще не знайшли однозначного тракту вання. Залишаються дискусійними питання щодо принципів побудови і на прямів реформування податкової системи з урахуванням особливостей трансформаційного періоду. Значні розбіжності спостерігаються у поглядах вчених-економістів на структуру податкової системи; параметри податкового навантаження на економіку; необхідність диференціації ставок податків; сферу використання податкових пільг, які породжують негативні наслідки в практиці оподаткування. При реформуванні національної податкової системи не в повній мірі враховується досвід реформування податкових систем в роз винутих і постсоціалістичних країнах. У зв’язку з розробкою в деяких пост соціалістичних країнах податкових кодексів центральною проблемою обго ворення стали напрями вдосконалення оподаткування, насамперед, кількісні параметри податкових ставок, пільгове та спрощене оподаткування, загаль ний рівень податкового тягаря.
Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недо статня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обу мовили постановку мети та завдання даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки проведеного дослідження бу ли використані при виконанні науково-дослідної роботи, здійсненій в Націо нальній академії управління, а саме, “Розроблення економічних та правових засад формування єдиної державної бюджетної політики, її планування і про гнозування (номер державної реєстрації 0101U009197)”. До звіту з цієї теми включено розробки автора щодо більш чіткого визначення місця податків і видатків у формуванні бюджетної політики держави, результати аналізу опо даткування в Україні та деяких зарубіжних країнах, пропозиції щодо покра щання податкової системи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунту вання необхідності і розробка основних напрямів реформування національної податкової системи в трансформаційний період.
Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання: - дослідити еволюцію теорій оподаткування та їх ролі в механізмі ре гулювання економіки; - узагальнити теоретичні основи формування податкової політики та впливу податків на макро- і мікропроцеси в економіці; - проаналізувати стан та тенденції розвитку податкової системи в Україні й оцінити їхню ефективність і визначити недоліки; - визначити ключові загальноприйняті принципи проведення податко вих реформ у зарубіжних країнах і обґрунтувати, які з них доцільно запрова дити при проведенні податкової реформи в Україні; - розробити і обґрунтувати концептуальні засади вдосконалення наці ональної податкової системи; - розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів рефор мування податкової системи України з урахуванням світового досвіду.
Об’єктом дослідження є процес функціонування податкової системи України.
Предмет дослідження складають теоретичні й практичні проблеми реформування податкових відносин у трансформаційний період.
Інформаційною базою дослідження є основні положення законів України, указів і послань Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Ви користано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статисти ки України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адмініст рації України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також моно графічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі досліджено про цес функціонування податкової системи України за минулі 6 років, а також зроблено прогноз її розвитку на наступні 5 років.
1. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ
Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економіч них і соціальних завдань.
Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 черв ня 1991 року Закону України " Про систему оподаткування ". Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткуван ня в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку.
Податки та збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних ці льових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначе них законодавчими актами України. В Україні стягуються загальнодержавні податки та збори а також місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на дода ну вартість ( ПДВ ); акцизний збір; податок на прибуток підприємств; пода ток на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок за землю; пода ток на нерухоме майно; рентні платежі; податок з власників транспортних за собів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір на геологорозвідувальні роботи. здійснені за рахунок державного бюджету; збір на спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навко лишнього середовища; збір на обов’язкове соціальне страхування; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інновацій ного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль ності.
Щодо місцевих податків і зборів, то законом встановлено перелік з двох податків (податок з реклами, комунальний податок) і чотирнадцяти зборів.
Кожна селищна, сільська, міська рада може затверджувати такий перелік, який вважає доцільним на території, що підпорядкована їй, крім обов’язкових місцевих податків і зборів: комунальний податок, збору на пар кування автотранспорту, ринкового збору, збору на видачу дозволу на роз міщення об’єктів торгівлі і сфери послуг і збору з власників собак.
Платники, ставки податків і зборів, бази і порядок нарахування, обов’язки, права і відповідальність платників, строки сплати до бюджету або цільових фондів кожного з названих податків і зборів визначається певними законами або іншими законодавчими актами, так наприклад всі питання що до податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97-ВР, акцизний збір — " Інструкцією про порядок відрахування акцизного збору у випадку ввозу товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України" затвердженої Наказом Державної митної служби України" від 21.01.00, податок на прибу ток — Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 16.06.97 р.
Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспі льства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду гро шових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.
Таблиця 1. Структура доходів бюджету.[на основі даних 1,2]
За рахунок податків державний бюджет України формує більшу части ну доходів держави, що дозволяє фінансувати програми соціального захис ту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З держа вного бюджету передбачені асигнування на фінансування житлово комунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та пода ткових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.
Система державного оподаткування повинна не просто залучати части ну вартості внутрішнього національного продукту на формування доходів Державного бюджету, але й активно впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, заохочувати окремого виробника, господарюючі суб’єкти до інвестування коштів у різні галузі діяльності Таким чином, соці ально-економічне значення податків та зборів полягає у формуванні центра лізованих державних фінансових ресурсів, які акумулюються у бюджетах рі зних рівнів і перерозподіляються по витратних статтях відповідно з бюджет ним розписом.
Податкова система, що склалася в Україні передбачає поділ податків і зборів за економічним змістом на: - податки і збори від реалізації продукції, виконання робіт та на дання послуг; - податки на доходи (прибуток); - різні види плати (за природні ресурси, майно, тощо); - надходження від зовнішньоекономічної діяльності; - збори держави за вчинення дій, видачу документів, що мають юридичне значення, тощо.
2. СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим час токолом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відро дження нації.
1 Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні.
1. Система відзначається надзвичайно високим податковим наван таженням. а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реаль ного сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої варто сті (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп піль гового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120% 1 З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т.і.), середнє розрахункове зна чення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по від ношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58% 2 Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження спла чені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українсь ким експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціа льними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення по даткових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств Укра їни до рівня 48,0-49,0% доданої вартості. Звичайно, лише окремі підприємст ва здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові наванта ження. Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підпри ємствах цей показник мав би бути щонайменше 160%. Очевидно, що в тако му списку не буде жодного підприємства промисловості та сільського госпо дарства. Отже для абсолютної більшості українських підприємств сплата усіх податків є настільки високою, що призводить до зменшення обсягів їх капі талів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати тіньові і контрабандні операції, приводить до витоку капіталів за кордон. Окрім цього, існує, як ві домо, допустимий рівень оподаткування, який суб’єктивно сприймається власником підприємства (та інвесторами). Його значення для представника будь-якої нації , незалежно від рівня культури та ідеології виховання не пере вищує у сьогоднішньому світі 30-35% отриманого доходу. Причому найвищі показники спостерігаються у країнах Європи, які протягом сторіч формували і виховували солідарну свідомість своїх громадян. (Дослідження, що були проведені у другій половині 19-го сторіччя, свідчили, що поріг оподаткуван ня доходів не повинен перевищувати для Франції 12-14%, а у деяких нероз винутих країнах – не більше 6-7%).[4] В Україні ж протягом декількох поко лінь зобов’язання громадян фінансувати державні та інші публічні витрати не існувало. Тому максимальна величина податкових вимог має бути, у більшо сті випадків, значно нижчою – мабуть 15-20% доходу. б) Достатньо високе податкове навантаження лягає також на доходи споживачів – пересічних громадян України. В основному це сплата непрямих податків при купівлі товарів та послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до пенсійного фонду, митні платежі з імпорту тощо), а також податки з нерухомості, від продажу неру хомого та рухомого майна та інші. Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів громадян[5]. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1-15,2% їх сукупної величини (без індивідуальних дохо дів від бізнесу, підприємництва, фінансових операцій та цінних паперів то що). Отже в середньому до 62 % індивідуальних доходів більшості наших громадян (виключаючи найбідніших – субсидійованих і соціально незахище них громадян, пенсіонерів тощо, а також підприємців і власників прибутко вих активів) сплачується ними через податкову систему до бюджету й пен сійного фонду держави. Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження є трохи нижчим, оскі льки вони не сплачують податку з власних доходів – отриманих пенсій, до помог, субсидій і т.і. Проте і за цих умов податковий тягар, який падає на їх плечі сягає 47,5% їх індивідуальних доходів (що становить 14,3% від обсягу ВВП України у ц.р.). Звичайно такий рівень оподаткування є неприйнятним – люди обмежені у споживанні, що має наслідком їх пригнічення, звуження свобод й жене за кращим життям за кордон. У підсумку: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у фор мі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2005 рік біля 83,5% (49,0+20,2+14,3) від обсягу ВВП України.
2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами. При надзвичайно високому рівні загаль них податкових вимог в України усі фактичні податкові надходження до кон солідованого бюджету і соціальних фондів держави дорівнюють за планом на цей рік 163,2 млрд. грн. або 40,0% ВВП. У минулі ж роки сукупні податкові надходження становили не більше 38,8 %ВВП України (у 2002 році)[12]. Рі зниця між вимогами і фактичними надходженнями (83,5-40,0=43,5% ВВП або приблизно 187,0 млрд. грн.) демонструє, як мінімум, міру неприйнятно сті для суспільства податкового навантаження. Окрім того, це свідчення ма сштабності звільнень та ухилень від оподаткування, а також неефективності організації податкової системи.
3. До вад чинної податкової системи треба віднести й надзвичайну не рівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків. а) Для суб’єктів господарювання така нерів номірність сформувалася завдяки: - запровадженню спеціальних систем оподаткування для сільських гос подарств, МСБ, а також підприємств, що діють на територіях спеціальних економічних зон, технопарків й зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузе ва і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 150% доданої вартості на окремих підприємствах. Несправедливість, що виникає при цьому, спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найре нтабельніші сектори економіки; змушує окремі господарства перереєстрову ватися як сукупність малих структур і уникати податкових зобов’язань; ство рювати корупційно-адміністративні зони пільгового оподаткування; здійс нювати контрабандно-тіньові операції й фальсифікувати податкову звітність; - законодавчо встановленим звільненням від сплати або знижок ставок податків в окремих секторах економіки. Такі офіційні пільги , що стосували ся як прямих, так і непрямих податків, були встановлені в основному для га лузей та виробництв, що стали збитковими й неконкурентноспроможними (автомобільна, суднобудівна, вугільна, газова промисловість, ВПК, металур гія, електроенергетика та інші). Відсутність таких пільг для підприємств ін ших галузей (легкої, харчової, деревообробної, будматеріалів тощо) стиму лювало їх шукати шляхи ухилення від оподаткування; - додатковим надвисоким податковим зобов’язанням для таких держав них монополістів, як газо- й нафтотранспортні підприємства, а з цього року й для інших прибуткових підприємств державної власності. Для них податкові вимоги перевалили за 100% доданої вартості. Не можна не розуміти, що в цих умовах платники податків використовують всі можливості уникнення своїх зобов’язань; - неофіційних домовленостей між платниками податків й органами стяг нення податкових внесків про зменшення сум платежів за допомогою зани ження обсягів доходів та інших предметів оподаткування. Особливо широко використовується механізм таких домовленостей з найбільш великими плат никами податків, торгівельно-посередницькими, фінансовими, крупними ко рпоративними та багатогалузевими структурами. Очевидно, саме тут бюджет втрачає найбільшу суму надходжень; - свідомим ухиленням підприємств від своїх зобов’язань шляхом фаль сифікації звітності про свою діяльність, майно та рівень доходності. За екс пертними оцінками Світового банку, вагомість офіційних податкових зни жок, пільг та звільнень від оподаткування складала до останнього часу біля 12% ВВП[6]. Оскільки в цьому році сума податкових преференцій для під приємств, що не відносяться до сільського господарства і структур МСБ, зменшена приблизно на 10,5 млрд.грн. або 2,5% ВВП України, то вагомість цих привілеїв та пільг можна оцінити приблизно у 9,5% від валового внутрі шнього продукту. Тоді несплата законно встановлених податків за допомо гою неофіційних (корупційних) змов між податківцями і платниками подат ків разом з самочинними ухиляннями підприємств від оподаткування варту ють, як мінімум, 34,0% ВВП (43,5%-9,5%). б) Для українських сімей, домо господарств нерівномірність та несправедливість оподаткування пов’язана з трьома основними причинами: - при пропорційній (формально рівномірній) системі оподаткування ін дивідуальних доходів громадян ті, хто заробляє менше, задовольняють в ос новному лише матеріальні потреби, обмежуючи себе у можливостях освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет, отриманні інших соціально культурних послуг; - через нерівномірність у доходах різні громадяни витрачають непропо рційні їх частки на сплату непрямих податків: бідні й найбідніші сплачують значно більшу частку власних доходів на покриття ввізного мита, ПДВ й ак цизів, що включені у ціни на товари й послуги, оскільки в їх сімейних бю джетах значно вищою є частка витрат на поточне споживання. Виходить, що чим вищою є частка непрямих податків на доходи громадян у загальній сумі сплачених ними податків, тим нерівномірнішою й несправедливішою є сис тема оподаткування індивідуальних доходів. Мінімальні грошові можливості більшості громадян спонукають їх купувати неякісні, несертифіковані това ри, звертатися до неорганізованих ринків, контрабандних постачальників. Це зумовлює додаткові витрати бюджетних надходжень через несплату відпові дних непрямих податків. Їх можна оцінити в сумі втрат по імпортних товарах приблизно у 6-8 млрд. грн., по внутрішніх товарах і послугах – у 8-10 млрд.грн. В сукупності це 4-5% ВВП цього року; - на відміну від тих, хто отримує помірковану зарплату і сплачує усі зо бов’язання з податку на індивідуальні доходи, високооплачувані працівники, крупні підприємці, власники великих майнових активів через високе оподат кування фондів зарплати (до пенсійного й державного соціальних фондів) приховують дійсні суми своїх доходів, повністю або частково ухиляються від зобов’язань. Масштаби таких ухилень можна оцінити у 20-30% від сплаче них сум податку на доходи фізичних осіб – тобто у суму 3,0 - 5,0 млрд. грн. або 0,8–1,0% ВВП України у 2005 році. Отже нерівномірність і несправедли вість, що притаманні діючій податковій системі, є серйозним поштовхом до функціонування тіньової економіки, штучних структурно-галузевих викрив лень у національному виробництві та інвестиціях, обмеженні бюджетних ра хунків держави.
4. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки. Так, дрібні та середні підприємці, надавачі приватних послуг тощо, які вносять платежі за спрощеною системою оподат кування, не мають прав на отримання таких же пенсій й соціальних допомог, як наймані працівники, що сплатили адекватні суми до державного бюджету й пенсійного та соціальних фондів. Те ж можна сказати й про державну пра вову допомогу, яка продовжує дискримінаційно ставитися до приватного біз несу і підприємництва.
5. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її переванта женні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіх податко вих платежів громадян України. В той же час, частка непрямих податків, які сплачують підприємства та інші суб’єкти господарювання (сплачують лише ввізне, вивізне та державне мито) не перевищує 10,0% їх сукупних податко вих зобов’язань. Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала податкове навантаження на плечі населення. Згубність такого пе рекладання у тому, що: а) платники непрямих податків у більшості випадків не знають, що їх оподатковують. Податківці вважають це перевагою даних податкових зборів. Громадяни не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; можна постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмету оподаткування (особливо щодо ПДВ та ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а от же, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження. В той же час неконтрольованість цього типу оподаткування з боку платників разом з до вільними маніпулюваннями роблять надходження цих податків вкрай неста більними та ненадійними; б) страждають від застосування непрямих податків (в частині, що не оподатковує предмети розкоші) у більшій мірі бідні сім’ї і незаможні громадяни. З часом акцизи, що мають диференціюватися, зрос таючи для предметів розкоші, складають все меншу частку у сумах непрямих податків, де випереджаючими темпами збільшується вагомість ПДВ та ввіз ного мита. Внаслідок цього, непряме оподаткування усе у більшій мірі пору шує засади рівномірного обтяження доходів усіх платників податків; в) за стосування непрямих податків у роки зростання виробництва й споживання виглядає вкрай доцільним через прискорене збільшення цих податкових ви мог. Навпаки, у роки гальмування темпів росту економіки, суми надходжень від їх сплати зменшуються, причому таке зменшення випереджає падіння прямих податкових платежів.
6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, супереч ливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це торкаєть ся: а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагається включити значну частину витрат підприємств (що є формою вилучення частини їх ос новного і оборотного капіталу); коли примушують сплачувати податок не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом невключення збитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачувати цей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитні товариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські, благодійні орга нізації); коли вільно тлумачать час фактичного отримання доходів; коли при буток оподатковується неодноразово (додатково оподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій – купівля акцій, обладнання, опла та будівельних робіт тощо); б) збору й компенсації сплаченого ПДВ: по перше, цей податок пристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й до надання послуг – при цьому визначається, що ціна по слуги складається лише з доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносу основного капіталу (фондів); по-друге, об’єктом оподатку вання є митна вартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості; по-третє, у багатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а не вираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін для споживачів, які погоджувалися на їх нижче значення; по-четверте, підприєм ства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цього платежу (на приклад, експортери), позбавляються цього права або отримують неповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкою у часі на місяці і роки; в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отримання прибутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є лег шим за отримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для отримувачів є й доходи від виграшів в лотерею й успадкування майнових цінностей, але це сьогодні не віддзеркалюється у ставках оподаткування; г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медично го захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).
7. Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково- мит них зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по- перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріо ритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів.
8. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує про блема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійно го уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового за конодавства стали звичайною нормою.3 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас поси люється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправда ним, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.
9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системи обумов лює також практично ворожий характер відносин між платниками подат ків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низку при чин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення, необ ґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службою податко вого законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватості щодо бі знесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість з іншої сто рони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищення податківцями своїх адміністративних і службових повноважень; проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичне свавілля і безкарність за кору пцію. Не існує й очевидної для цивілізованих відносин норми погашення збитків, завданих господарствам діями податкового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим план щодо збору штрафів з платників податків, а ще до недавнього часу податківці отримували премії від відсотку зібраних ними штрафів та стягнень. Згадаймо також про таку каральну нор му, яка дозволяє податковій міліції арештовувати майно громадян без санкції суду. Відомо, що ця норма ще донедавна надзвичайно часто застосовувалася для незаконного тиску й погроз бізнесменам, небажаним конкурентам та по літичним супротивникам. В атмосфері беззаконня й ворожнечі крупні госпо дарські й комерційні суб’єкти вдаються до встановлення відносин з податкі вцями, які базуються на лобіюванні інтересів та двосторонніх домовленостях (з безумовним включенням корупційної компоненти). У підсумку, це змен шує фактичні податкові зобов’язання суб’єктів господарювання і надхо дження до бюджету. З іншої сторони, за таких обставин створюються перед умови для встановлення політичної лояльності і залежності бізнесу від влади, що суперечить цілям свободи і розвитку громадянського суспільства.
10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також усклад нена організація і непомірно дороге утримання податкової служби. Тут треба врахувати як прямі бюджетні витрати на службу, так і витрати бізнесу на виконання норм ускладненої системи оподаткування. Обтяжливість ви трат бізнесу, зокрема, обумовлена основними вадами останньої, наведеними раніше (надзвичайною обтяжливістю й нерівномірністю, непрозорістю і не зрозумілістю норм, нестабільністю законодавства, суперцентралізацією, ускладненням й викривленням податків у ході їх адміністрування, можливос тями укладання домовленостей та інше). Окрім того, додаткові витрати ви никають через непомірну кількість податків. Станом на 01.07.2005 р. в Укра їні діяло 26 загальнодержавних та 14 видів місцевих податків і зборів[7], про те, за соціологічними дослідженнями, суб’єкти господарювання в середньому сплачують 9-12 видів податків й обов’язкових зборів. Як показує аналіз, сис тема переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, конт роль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати. Обтя жливість утримання системи митно-податкових зборів зумовлена також її перевантаженістю контрольно-каральними функціями, скорочення яких мо жливе лише за зовсім інших відносин у системі оподаткування та після її суттєвого реформування.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке рефор мування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Це потрібно аби відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпе чення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів сплати по датків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог.
Окрім того, процес трансформації не може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансового перерозподілу, оскі льки це може стати політичною причиною зупинки нововведень. Такий під хід вимагає розробки збалансованої, взаємоузгодженої, послідовно й динамі чно виконуваної стратегії реформування податкової системи.
Існую декілька концепцій щодо шляхів реформування сучасної податко вої системи. Я докладніше зупинюсь на двох, більш, на мій погляд, вдалих: це “Концепція реформування податкової системи України” підготовлена ро бочою групою Секретаріату Президента України [3] і випливаюча з неї про грама реформи Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна (одиного з консультантів в розробці Концепції)[17].
Оскільки друга лише доповнює і уточнює першу, до того ж, на мою ду мку, виглядає більш правильною, я зроблю порівняння цих програм, беручи за основу другу.
Ідеальна податкова система повинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова система є економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкод для здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову систему щоб стимулю вати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів.
Однак, ці функції не є основними функціями податкової системи і вони, за звичай, застосовуються тоді, коли потенціал інших методів повністю вичер паний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішних кроків у реформуван ні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюю чою, несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова сис тема України виконує низку функцій, які не є звичними для податкової сис теми будь-якої розвиненої країни. Зокрема, можна спостерігати такі дві вира зні риси – карну та, так звану, стимулюючу.
“На нашу думку податкова система може виконувати лише одну роль – фіскальну - роль збору податків для бюджету. Така податкова система є де шевшою в утриманні, вона не спотворює стимулів працювати, заощаджувати та інвестувати, а також є справедливою по відношенню до кожного учасника системи. Податкова система не може і не повинна компенсувати чи розв’язувати недоліки судової системи, проблеми з дотриманнями контрак тів, недотримання законів, погану продуктивність у стратегічних секторах, тощо.”[17] Останні роки реформ дають чимало прикладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченої заборгованос ті між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.
Слід наголосити, що реформування податкової системи неможливе без від повідних змін бюджетної політики з метою збалансування дохідної та видат кової частин зведеного бюджету та соціальних фондів. Якщо зміни ставок податків призводить до зменшення надходжень, то необхідно адекватно від коригувати видаткові програми.
Структура податкової системи.
В першому півріччі 2005 року через бюджет та різні соціальні фонди перерозподілялося понад 47% ВВП. Якщо уряду і надалі вдасться розширити податкову базу, в першу чергу за рахунок руйнування легальних схем мінімізації податкових зобов’язань (наприклад, у банківській системі, на ряді підприємств металургії), то потенційно в умовах незмінного набору діючих податків та податкових ставок більше ніж кожна друга гривня має бути перерозподілена через зведений бюджет або один із соціальних фондів. Такий високий рівень фіскального навантаження на ВВП мають лише деякі розвинуті країни ЄС (наприклад, Данія та Швеція)[15].
Водночас для перехідних економік такий рівень є неприйнятним, оскільки позбавляє підприємств стимулів та ресурсів для інвестиційної діяльності. “На нашу думку, фіскальне навантаження на економіку України не повинно пере вищувати 35%-37% ВВП – рівень, характерний для більшості розвинутих країн.”[17] Однак оскільки у короткостроковій перспективі досягнути таких показників неможливо, ми пропонуємо встановити такі орієнтири на най ближчі 5 років: частка доданої вартості, що перерозподіляється через зведе ний бюджет не повинна перевищувати 27% (рівень 2004 року), а через соціа льні фонди – не більше 14%. Тому протягом наступних п’яти років необхідно забезпечити зменшення співвідношення доходів зведеного бюджету до ВВП на 1%-1.5% щорічно. Бажано, щоб номінальні доходи бюджету протягом кі лькох наступних років зростали на рівні темпів інфляції. Однак, оскільки по літично складно забезпечити таке рішення, можна встановити як орієнтир ре альне зростання доходів бюджету на рівні не більше ніж 1/3 темпів зростання реального ВВП. При досягненні співвідношення на рівні 27% доходи бюдже ту та соціальних фондів необхідно закладати на рівні зростання номінального ВВП. Діючий набір податків і зборів немає сенсу переглядати протягом на ступних кількох років. Доцільним є лише запровадження податку на нерухо мість.
Податок на додану вартість.
В країнах з перехідною економікою не прямі податки (ПДВ та акциз) відіграють важливу роль у забезпеченні над ходжень до бюджету[15]. Адже можливості ухилення від їх сплати значно менші ніж для прямих податків. Натомість на прямі податки найбільшою мі рою покладаються країни з розвинутими інститутами податкової системи та високою податковою культурою. Потрібно пам’ятати, що від зниження ста вок непрямих податків найбільшою мірою виграють виробники, а не спожи вачі. Лише на конкурентних ринках зниження ставок ПДВ призведе до зме ншення ціни товарів та послуг. Натомість в багатьох секторах економіки зменшення ставок ПДВ сприятиме зростанню рентабельності підприємств, які будуть залишати у своєму розпорядженні кошти, що раніше йшли на сплату ПДВ. Позитивним моментом таких змін є зменшення вхідного порога для входження нових підприємств на ринок (entry level), оскільки вища рен табельність дозволить новим підприємствам інвестувати більші обсяги кош тів у розширення виробництва. Це, у свою чергу, має призвести до розвитку конкурентного середовища на ринках товарів та послуг. Встановлення ставки ПДВ у розмірі 12% (як це пропонується у Концепції) суперечить норматив ним актам Європейського союзу. Мінімальна ставка ПДВ у країнах ЄС не може бути нижчою ніж 15%[13]. Тому зважаючи на прагнення України інте груватися до європейського співтовариства, необхідно враховувати ці вимоги Доцільність застосування зменшених або нульових ставок податку на додану вартість є достатньо спірною. Використання знижених (нульових) ставок за проваджується, як правило, з метою здешевлення ряду соціальних товарів та послуг для населення. Однак, як вже зазначалося, зниження ставок ПДВ не обов’язково призводить до здешевлення товарів. Окрім того, зменшення по даткових ставок призводить до зменшення податкових платежів усіх соціа льних груп, а не лише найбідніших. Запроваджуючи нульові ставки ПДВ на товари та послуги, потрібно пам’ятати, що відповідно до норм Світової орга нізації торгівлі ці ж самі знижені ставки потрібно буде застосовувати і щодо імпортованої продукції. Ця вимога є елементом забезпечення „національного режиму” – одного із ключових принципів СОТ. Тому така допомога націона льному виробнику, що автоматично поширюватиметься і на іноземних по стачальників буде дорого коштувати бюджету. У цьому зв’язку слід наголо сити, що теперішній порядок сплати ПДВ сільгоспвиробниками необхідно буде переглянути з метою приведення законодавства до вимог угод СОТ.
Податок на прибуток підприємств
Перший етап реформи податку на прибуток відбувся у 2004 році, коли було зменшено ставку податку із 30% до 25%. Вже наступного року частка прибуткових підприємств, за даними Держкомстату збільшилася на 7%. Я вважаю, що значною мірою це явище можна пояснити виходом бізнесу із тіні. Багато країн зменшують ставки по датку на прибуток з тим, щоб зменшити стимули уникнення сплати податку.
Польща, Словаччина[15], Латвія та Литва нещодавно зменшили ставку до 19%, а Естонія, взагалі, відмінила податок. Однак досвід свідчить, що скасу вання податку на прибуток компаній можливе лише за певних умов. Адже скасування податку на прибуток компаній створює додаткові можливості ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб та податок на збіль шення ринкової вартості капіталу. Тому податок на прибуток підприємств необхідно зменшити до рівня ставки податку на доход фізичних осіб (до 15%). Заздалегідь оголошене та поступове зменшення ставок є кращим, аніж різке скорочення за один раз, оскільки в останньому випадку велика ймовір ність виникнення сумнівів щодо обґрунтованості та незворотності урядової політики. Водночас основні зусилля необхідно докласти до спрощення адмі ністрування податку на прибуток та встановлення таких визначень у подат ковому законодавстві, які б відповідали тим, що існують в європейських кра їнах. Найбільші розходження проявляються в наступному: • Податкове зако нодавство України жорстко обмежує перелік дозволених витрат. Кращим підходом було би визначити перелік видатків, які для цілей податкового об ліку заборонено відносити на витрати, та дозволити усі інші. • Поточна амор тизаційна політика підриває стимули робити інвестиції і потребує максима льно можливої лібералізації
Єдиний соціальний податок
“Ми погоджуємося щодо необхідності заміни чотирьох обов’язкових соціальних платежів єдиним соціальним пода тком, ставка якого поступово має зменшуватися. Ставка податку може відрі знятися залежно від сектору економіки, в якому працює виробник. Право ад міністрування такого податку можна закріпити за Пенсійним фондом Украї ни, оскільки той має найбільш розгалужену мережу представництв по Украї ні. Водночас надходження від єдиного соціального податку мають автомати чно та негайно розподілятися між усіма соціальними фондами у чітко визна чених частках. Запровадження єдиного соціального податку має на меті по легшити процедуру розрахунку і сплати поточних соціальних платежів, а та кож призвести до економії часу суб’єктів підприємництва. Ми погоджуємося, що зменшення ставок податку повинно відбуватися поступово, не більше ніж на 1,5-2% щороку. На нашу думку навряд чи ставка єдиного соціального по датку можу бути меншою ніж 25%2 в довгостроковій перспективі. Щороку уряд має чітко відслідковувати динаміку зростання надходжень за рахунок детінізації фонду заробітної плати.” [17] Зменшення фіскального наванта ження на фонд оплати праці в проекті бюджету на 2006 рік є важливим кро ком у цьому напрямку[11].
Оподаткування дивідендів, процентного доходу, доходу від зміни вартості капіталу
Дискусійним питанням в контексті зміни структури пода тків є оподаткування дивідендів, процентного доходу та доходу від зміни ва ртості капіталу. Взагалі, дивіденди, процентний дохід та капітальні різниці є економічною винагородою від постачання капіталу в економіку, так само як заробітна платня є винагородою від постачання праці та людського капіталу.
Цілком логічним було б оподатковувати дивіденди, процентні доходи та ка пітальні різниці, які отримують домогосподарства, за такими ж ставками, що оподатковується доходи фізичних осіб. З іншого боку, існує ризик значного падіння накопичення заощаджень фінансовим сектором. Наприкінці 2004 ро ку середня відсоткова ставка за строковими депозитами складала близько 11%, тоді як рівень інфляції був 12.3%, що дає негативні реальні ставки.
Оподаткування процентних доходів однозначно погіршить ситуацію. Саме тому потрібно помірно оподатковувати процентні доходи і бажано відкласти впровадження податку до часу, коли інфляція стане контрольованою та низь кою. Оподаткування капітальних різниць та дивідендів необхідно гармонізу вати з оподаткуванням процентних доходів, щоб фіскальна політика не спо творювала ринковий розподіл капіталу між банківським сектором, фондовим ринком та іншими фінансовими посередниками.
Впровадження податку на нерухомість/будівлі та споруди
Податок на нерухомість/ будівлі та споруди є досить привабливим, оскільки він спри яє ефективному використанню житлових та комерційних приміщень. Цей по даток - у тому чи іншому вигляді – є майже у кожній країні світу та визнача ється як річний відсоток від ринкової вартості власності. Незважаючи на простоту концепції, податок є одним із найскладніших в адмініструванні, так як важко визначити „ринкову вартість” і ще важче визначити та оцінити її на практиці. Попри усі труднощі перехідні країни, зокрема Польща, Естонія, Чехія, Словаччина та Росія, ввели цей податок і вже мають значні надхо дження з цього джерела. Наприклад, в Росії цей податок приносить близько 9% від усіх надходжень до державного бюджету. Впровадження податку на нерухомість/будівлі та споруди повинно компенсувати втрати надходжень від зменшення податку на прибуток. Вирішенням проблеми з визначенням ринкової вартості може бути, наприклад, визначення податкового зо бов’язання залежно від, наприклад, a) площі споруди/нерухомості, b) розта шування в Україні, c) розташування в межах міста. Подібні правила є прозо рими і тому їх легко застосовувати для прийняття рішень, вони майже не да ють бюрократам свободи діяти на власний розсуд і, що найважливіше, пода ток тоді можна легко адмініструвати. Податок повинні сплачувати підприєм ства, установи, організації усіх видів, які мають у власності нерухо мість/будівлі та споруди, а також домогосподарства, що володіють нерухомі стю - без будь-яких винятків. Податки потрібно обліковувати та сплачувати раз на рік. Щодо домогосподарств, то було б доцільним визначити базу опо даткування як площу наявної нерухомості, що перевищує певний поріг. А власне поріг можна визначити як кількість членів сім'ї, які проживають у бу дівлі, помноженій на певне число – певний соціальний стандарт житлової площі. Окрім стимулу до ефективного використання власності, визначений таким методом податок на нерухомість має наступні привабливі риси: • Він відносно простий та прозорий в адмініструванні. Надходження від виконаних комерційних операцій можна прослідкувати лише за документами, а відпові дно ними можна легко маніпулювати, тоді як нерухоме майно можна переві рити у будь-який момент • У короткостроковій перспективі такий податок є фіксованим і найменше спотворює економічні стимули • Ефективне оподат кування тіньової (неофіційної) діяльності, зменшується стимул до прихову вання прибутків • Заохочує перерозподіл фондів від менш ефективного до більш ефективного власника, що є надзвичайно важливим в Україні, зважаю чи на непрозорий та часто неефективний розподіл власності в процесі прива тизації • Сприяє кращій оцінці власних активів підприємствами • Певною мі рою може вилучати монопольну ренту • Забезпечує відносно стабільні над ходження до бюджету
Збільшення податку на землю та плати за використання природ них ресурсів
Податок на землю та плату за використання природних ресур сів необхідно збільшити з метою врівноваження оподаткування капіталу та ресурсів по відношенню до оподаткування праці. Багато в чому подібні до податку на нерухомість, вони прості в адмініструванні та відносно менш спо творюючі. Більшість країн також передають повноваження з встановлення та збору цих податків до місцевих адміністрацій, що може сприяти покращенню місцевого управління та, залежно від вибраної політики, сприятиме регіона льному різноманіттю.
Збереження спрощеного оподаткування малих підприємств
Спро щена система оподаткування все ще залишається предметом гострих полі тичних дебатів між Міністерством фінансів, Радою підприємців та декілько ма парламентськими групами. Міністерство фінансів вважає, що спрощена система оподаткування у тому вигляді, що є зараз, створює можливості для ухилення від сплати податків. Трудові угоди оформляються, як контрактні стосунки, частішають випадки, коли великі підприємства діють як декілька малих підприємств, кожне з яких працює за спрощеною схемою оподатку вання. Рада підприємців переконана, що скасування системи є серйозним по гіршенням бізнес-клімату для малих підприємців, а намагання Міністерства фінансів встановити більш жорсткі правила спрощеного обліку і оподатку вання завдають малим підприємцям шкоди, що більша за переваги, отримані від примусу бізнес-структур, що працюють нечесно, дотримуватися законів.
Моя позиція така, що необхідно зберегти спрощене оподаткування по відно шенню до малого бізнесу та сільськогосподарського сектору, принаймні доки не буде спрощено загальну систему оподаткування. Однак, законодавство про оподаткування малого бізнесу потрібно переглянути таким чином, щоб воно не спотворювало стимули і умови ведення малого бізнесу і обмежувало усіх інших оформляти свою діяльність, як мале підприємство.. Конкретні фо рмулювання та кроки необхідно детально аналізувати і тестувати, як вище сказано, щодо потенційного впливу на стимули великих підприємств та умо ви ведення бізнесу для малих. Найбільш очевидним кроком у цьому напрям ку є, наприклад, заборонити роботу будь-якої фірми, власником якої (навіть частково) є юридична особа, за схемою спрощеного оподаткування.
Податкові стимули (звільнення від сплати податків)
Секторальні пільги “Ми пропонуємо відмовитися від будь-яких секторальних податкових пільг. Досвід їх використання свідчить, що втрати добробуту від спотворення ринкової конкуренції та низьких надходжень до бюджету значно перевищу ють здобутки, які отримують виробники в короткостроковому періоді. Окрім того, використання податкових пільг має дуже потужний негативний ефект у довгостроковій перспективі, оскільки такі преференції суттєво уповільнюють структурні реформи в економіці.”[13] Підприємства, що користуються піль гами як правило позбавлені стимулів здійснювати реструктуризацію та моде рнізацію виробництва. Податкові стимули в депресивних регіонах В Україні донедавна діяли податкові пільги у вільних економічних зонах та на терито ріях пріоритетного розвитку. Однак такі пільги спрямовувалися в основному на підтримку поточної діяльності підприємств. ВЕЗ та ТПР встановлювалися через лобіювання в парламенті інтересів певних бізнес структур. Водночас ефективна система податкових стимулів може використовуватись як інстру мент для розвитку виробництва в депресивних регіонах. Для цього, перша за все, необхідно чітко визначити регіони, які підпадають під категорію депре сивних на основі об’єктивних критеріїв (наприклад, рівень безробіття, додана вартість на душу населення). По-друге будь які податкові стимули можуть надаватися виключно для стимулювання інвестицій або створення робочих місць у таких депресивних регіонах. Одним із варіантів таких податкових стимулів може бути пільгова ставка єдиного соціального податку на фонд оплати праці. Однак, запровадження будь- яких пільг для депресивних регіо нів на даному етапі є невиправданим, оскільки цьому має передувати розроб ка довгострокової стратегії подолання регіональних відмінностей в рівні роз витку. Податкові стимули, при цьому, повинні бути не основним, а допоміж ним інструментом регіональної політики. Вони мають бути чітко обмежені в розмірах і часі. Будь-які звільнення від податків мають бути предметом жор сткого моніторингу.
Середньостроковий вплив реформ
Можна помітити, що головні розбіжності між висновками та пропозиціями, викладеними у Концепції та запропонованими експертами CASE Україна, полягають в оцінці наслідків проведення реформи, а не в формулюванні напрямків реформи системи опо даткування. В той же час, адекватна оцінка наслідків реформи дуже важлива для вибору правильної динаміки реформування системи оподаткування. Го ловні проблеми при впроваджені податкової реформи виникають при пере оцінці впливу зниження податкового тиску на розширення податкової бази та динаміку економічного зростання. Як результат такої переоцінки, через кіль ка років реформ уряд змушений або терміново підвищувати ставки податків, або суттєво секвеструвати бюджет. Обидва політики позводять до збільшен ня соціального напруження та до економічного шоку, що негативно впливає на стабільність економічного розвитку країни. “Ми вважаємо, що в Концепції переоцінено ефект розширення податкової бази, через що переоцінено мож ливі доходи бюджету при запропонованому зниженні податкових ставок та темпи економічного зростання в середньостроковій перспективі. В цьому розділі ми пропонуємо наші оцінки середньострокового розвитку економіки по трьох сценаріях, що дозволить порівняти вплив реформи, описаної в Кон цепції, та більш поміркованих підходів до податкової реформи.”[13]
Сценарій № 1: Базовий сценарій розвитку української економіки 2005-2010 р.р.
Першій сценарій є базовим для порівняння. Це сценарій, яки базується на припущені, що податкова реформа не відбудеться протягом на ступних 5 років.
Таблиця 2. Загальні припущення, 2005-2010 р.р. згідно даних CASE Україна [17]
Експорт: Темпи росту експорту на 2005-й рік визначаються на рівні 4.3% через несприятливі умови для експортерів на внутрішньому ринку та деяке зменшення попиту на зовнішньому. На 2006-й рік темпи реального ро сту передбачаються на рівні 2.6%. На період 2007-2010 р.р. середній ріст екс порту очікується на рівні 6.0% р/р.
Бюджетний дефіцит: Рівень дефіциту бюджету для 2005-го року при пускається 0.6% ВВП. Відповідно до бюджетної резолюції, дефіцит консолі дованого бюджету для 2006-го року становитиме 2% ВВП. Приблизно при пускаємо, що в середньому дефіцит бюджету протягом 2007-2010 р.р. стано витиме 1% ВВП.
Сільське господарство: Розвиток сільського господарства передбачаєть ся на рівні 4.1% у 2005-му та в середньому 3.0% р/р у 2006-2010 р.р.
Прямі іноземні інвестиції: Завдяки очікуваному продажу „Криворіжста лі” (іноземним покупцям) притік ПІІ становитиме близько 3.5 млрд. дол.
США у 2005-му році. У 2006-му році чистій притік ПІІ передбачається дещо меншим, на рівні 2.4 млрд. дол. США. Протягом 2007-2010 р.р очікується, що чистий притік ПІІ зростатиме в середньому на 0.5 млрд. дол. США.
Обмінний курс: Для розрахунків припускається, що обмінний курс грив ні до долара США триматимуть на стабільному рівні 5.05 гривень за долар США.
Податкова політика: - у 2006-му році ставка податку на доходи фізич них осіб буде збільшена з 13% до 15%; - ставка податку на додану вартість залишиться на рівні 20%; - ставка податку на прибуток підприємств залиша тиметься на рівні 25%; - загальній рівень акцизних зборів збережеться на по точному рівні; - середній рівень ставок імпортного мита також очікується на стабільному рівні; - припускаємо, що база оподаткування для основних пода тків не буде значно змінюватись; Результати розрахунків За базовим сценарієм ми передбачаємо, що у 2005-му році ВВП зросте близько 3.3%. На період 2006-2010 р.р. середні те мпи росту економіки передбачаються на рівні 5.8%. Основними джерелами росту будуть приватне споживання та (як очікується) відновлення росту інве стиційного попиту. Основними компонентами росту з боку пропозиції зали шаться промисловість (5.1% р/р протягом 2006-2010 р.р. в середньому) та ринкові послуги (6.7% р/р). Рахунок поточного балансу очікується на при близно стабільному рівні навіть незважаючи на погіршення торгового балан су. Це позитивне значення буде підтримуватися значним позитивним сальдо по балансу трансфертів. Темпи росту споживчих цін будуть поступово спові льнюватись (за припущення стабільного розвитку сільського господарства) до рівня 4.2% р/р у 2010р.
Таблиця 3. Деякі прогнозні макроекономічні показники базового сцена рію
сп. – середній за період. Джерело: оцінки CASE Україна
Рис.1 прогнозні макроекономічні показники (за даними таблиці 3) ]
Сценарій № 2: Зниження податкового навантаження (CASE Україна)
Даний сценарій реформування запропонований Центром соціально економічних досліджень CASE Україна. Основною відмінністю даного сценарію від базового є поступове зниження податкового тягаря протягом на ступних п’яти років. Зокрема: - ставка податку на прибуток підприємств по ступово (з кроком 2 в.п. на рік) буде знижуватись до рівня 15%; - ставка по датку на додану вартість буде знижуватись (з кроком 1 в.п.) до рівня 15%; соціальні відрахування (сукупні) будуть знижуватись (з кроком 2 в.п.) до рів ня 27%; Для компенсації втрати доходів бюджету пропонується запровадити податок на нерухоме майно на рівні 0.5% від балансової вартості (Додаток 1); За розрахунками нашої моделі при поступовому знижені податкового на вантаження (до рівня 29.5% ВВП у 2010 році) завдяки ефекту детінізації та вивільненню ресурсів для інвестування ріст економіки протягом 2006-2010 р.р. збільшиться в середньому на 0.5 в.п. Такий ефект матиме місце в основ ному завдяки зростанню приватного споживання (в умовах зменшення пода ткового навантаження на заробітну плату) та посилення інвестиційного по питу (більше ресурсів залишатиметься у розпорядженні підприємств). Фак тично таке послаблення податкового тягаря позитивно відобразилось на всіх секторах економіки. Лише рахунок поточних операцій набув гіршого значен ня ніж у базовому сценарії. Це зумовлено сильнішим ростом економіки у сценарії 2, що і спричинило більш стрімке зростання імпорту, та, як наслідок, погіршення торгового балансу. Потрібно зазначити, що у зв’язку із запровадженням податку на нерухоме майно у 2006- 2007 р.р податкове навантажен ня дещо навіть збільшиться у порівнянні з базовим сценарієм. Однак, у дов гостроковому періоді зниження ставок по основним податкам призведе до поступового послаблення тиску. Також важливо, що для більш „м’якого” за провадження податку на майно можна спочатку впровадити 0.1% ставку по датку, а поступово довести її до 0.5%. Однак, така схема буде зменшувати стимули до інвестування у довгостроковому періоді, в той час як разове за провадження фіксованого податку просто створить шок, негативний ефект якого матиме місце лише у короткостроковому періоді.
Таблиця 4. Деякі прогнозні макроекономічні показники сценарію 2
сп. – середній за період Джерело: оцінки CASE Україна
Рис.2 прогнозні макроекономічні показники (за даними таблиці 4)
Сценарій № 3: Зниження податкового навантаження (Концепція реформування податкової системи України)
У даному сценарії прово дяться розрахунки наслідків для економіки України запровадження податко вих реформ запропонованих у „Концепції реформування податкової системи України”. При розрахунках брався до уваги лише період до кінця 2010 р. Хо ча сама концепція передбачає реформи на семирічний період. Такий підхід був зумовлений необхідністю порівняння з результатами оцінок у сценарії 2.
Фактично було обраховано середньостроковий ефект від реформи. Основни ми параметрами, що вносились були: - поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств (крок у 3 в.п. на рік) від 25% до 10%; - зниження ставки податку на додану вартість (крок у 1.33 в.п.) від 20% до 13.4% у 2010р.; - зниження ставки податку з доходів фізичних осіб (крок у 1 в.п.) від 15% до 12%; - зниження ставки єдиного соціального податку (крок у 2 в.п.) з 37% до 27% станом на 2010р; - запровадження податку на нерухоме майно (для розрахунків взято на рівні 0.5% від балансової вартості) Фактично більш стрімке зниження податкового навантаження у сценарії 3 (у порівнянні зі сценарієм 2) призвело до дещо вищих темпів росту економіки (на 0.1 в.п. в середньому за 2006-2010р.р.). Як і у сценарії 2 зниження навантаження пози тивно відобразилось на всіх секторах економіки. Однак, рахунок поточного балансу погіршився через ріст імпорту. Станом на 2010 р. рівень доходів консолідованого бюджету становитиме 27.1% ВВП.
Таблиця 5. Деякі прогнозні макроекономічні показники сценарію 3
сп. – середній за період Джерело: оцінки CASE Україна
Рис .3 прогнозні макроекономічні показники (за даними таблиці 5)
Ціна реформ
Очевидно, що при будь-якому зниженні податкового на вантаження реальний сектор буде зростати швидше ніж при збереженні по даткових ставок на стабільному рівні. Однак, скорочення податкових ставок веде до зменшення доходів бюджету. За розрахунками CASE Ukraine, на по чаткових етапах реформи втрати від зменшення ставок компенсуватиметься крім ефекту детінізації ще й надходженнями від податку на нерухоме майно.
Однак вже починаючи з 2007-го року (сценарій 3) та 2008-го року (сценарій 2) доходи бюджету стають меншими від доходів у базовому сценарії. За да них умов слушно було б розглянути питання граничної ефективності змен шення навантаження. Наприклад у сценарії 2 навантаження за 5 років скоро чується на 1.9% при чому ріст стимулюється на додаткових 0.5 в.п. Таким чином гранична ефективність кожного скороченого відсоткового пункту по даткового навантаження становить 0.26 в.п. Для сценарію 3 цей показник становить 0.14 в.п.
Таблиця 6. Доходи консолідованого бюджету, млрд. грн., 2005-2010 р.р.[17]
Рис .4 Доходи консолідованого бюджету, млрд. грн., 2005-2010 р.р (за даними таблиці 6) Рис.5 Порівняння змін деяких економічних показників за різними сценаріями
Заключні висновки
Реформування податкової системи в Україні може відбуватися за двома головними принципами: реформування зі збереження існуючих розмірів ви датків бюджету, та зниження податкового навантаження разом зі зменшен ням видатків бюджету та державних соціальних фондів. В першому випадку позитивний ефект від реформи досягається за рахунок спрощення податково го обліку та більш рівномірного розподілу податкового навантаження між платниками. В другому випадку додатковий ефект досягається за рахунок зниження податкового навантаження. Рівень зобов’язань по видатках бюдже ту є одним з головних обмежень при проведені податкової реформи. Я згоден з CASE Україна в тому , що проведення податкової реформи, передбаченої в Концепції, можливо тільки при суттєвому скороченні видатків бюджету про тягом перших двох років реформи. Через високий рівень соціальних зо бов’язань в поточному бюджеті, більш реальною на даний момент бачиться реформа, що передбачає збереження реальних видатків бюджету на поточно му рівні (та скорочення їх частки в ВВП через реальне зростання економіки).
Така реформа передбачає більш повільне зменшення ставок податків, і одним з варіантів такої реформи може бути реформа, запропонована CASE Україна.
Література
1. „Огляд та прогноз податкових надходжень України”, Інститут економі чних і політичних досліджень. №2(2) жовтень 2005
2. „Місячний економічний моніторинг України” Інститут економічних і політичних досліджень. №11(61) листопад 2005. Електронна версія: http://kupypresidenta.com/ier/memu_61_nov_05_ua.pdf
3. Концепція реформування податкової системи України (Підготовлено робочою групою Секретаріату Президента України у складі: В.Ланового, І.Акімової, М.Альперовича, Д.Боярчука, І.Голоднюк, Ду бровського, М.Катеринчука, С.Кисельова, С.Ковалюка, Ляпіної, О.Пасхавера, М.Полудьоного, О.Рогозинського, А.Федоренка) Київ, вересень, 2005 р.
4. Тарасов И.Т., Исаев А.А. Финансы и налоги. – М.: Статут, 2004, с.559 560.
5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про внесення зміни до статті 15 Закону України "Про систему оподаткування" http://www.sta.gov.ua/news.php3?3697
6. Інтерв’ю з Хорхе Е. Ітріаго, Віце-президентом Європейської бізнес асоціації http://www.pwcglobal.com/extweb/pwcpublications.nsf/docid/926FBB450E B4AFB580256F1F003E180B
7. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про систему оподаткування” http://www.sta.gov.ua/documents/newdocs/1251.htm
8. Адаптація податкового законодавства України до законодавства Євро пейського Союзу http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=55558&cat_i d=42833 http://www.refine.org.ua/pageid-961 1.main?art_id=5235&d=pageinfo
9. Державна податкова адміністрація Украйни http://www.sta.gov.ua/page2.php3?p11_32
10. Нормативно-правові акти України щодо системи оподаткування в Ук раїніhttp://www.sta.gov.ua/page2.php3?p11_32
11. Міжнародний центр перспективних досліджень. Економічний прогноз 2005–2007 http://icps.com.ua/forecast/rozdil1.html
12. Міжнародний центр перспективних досліджень. Громадські слухання “Податкова реформа в Україні” http://www.icps.com.ua/project.html?pid=7
13. Міжнародний центр перспективних досліджень. Податкова реформа: загальне бачення http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=954&filename=http: //www.icps.com.ua/doc/tax_reform_report_u.doc
14. Проблеми податкової системи http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=1574&filename=http://www.icps.com.ua/doc/POR A_sme_presentation.ppt
15. Податкова реформа в Словаччині: результати першого року (DOC, 208 Kb, 4 травня, 2005) http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=1550&filename=http://www.icps.com.ua/doc/6_Ta x-Ukr.doc
16. Спрощені системи оподаткування (PDF, 1 023 Kb, 23 червня, 2004) http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=1409&filename=http://www.icps.com.ua/doc/3 Sproscheni_systemy_opodatkuvannia.pdf
17. Пропозиції до концепції податкової реформи. Центр соціально економічних досліджень CASE Україна http://www.case-ukraine.kiev.ua