Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Щорічно у світі стається 250 млн нещасних випадків на в-цтві.
В країнах європейського союзу жертвами нещасних випадків та профзахворювань стають близько 10млн чол., з них 8 тис гине. В Україні щоденно на в-цтві травмуються в середньому 140-180 чол із них 20 стають інвалідами, 4-5 гине.
Статистика свідчить, що кожні 3 хв в світі від нещасних випадків і проф. захвор помирає 1люд., а в Укр. кожних 5 хвилин помирає 1люд.
Кожної секунд в світі травмується 4люд, а кожних 8 хв в укр. травмується 1люд.
За даними МОП в середньому в світі на 100 тис працюючих щорічно припадає приблизно 6 смертельних випадків на в-цтві, а в Укр цей показник в двічі більший.
Є 5 основних причин нещасних випадків в Укр:
За галузями промисловості проф. захворювання розподіляються на:
2. Предмет, структура, зміст, мета дисципліни «Основи охорони праці».
Основи о/п — це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти.
Дана дисципліна є комплексною й базується як на загальноосвітніх так і на загально-технічних та спеціальних дисциплінах.
Дисципліна о/п пов’язана з БЖД, науковою організацією праці, інженерною психологією та технічною естетикою.
Дисципліна «Основи охорони праці» складається з чотирьох розділів:
правові та організаційні питання охорони праці;
основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;
основи техніки безпеки;
пожежна безпека.
Основна мета дисципліни — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню проф захворювань, виробничого травматизму, аварій.
3. Законодавство України про охорону праці
Законодавчими актами, що визначають основні положення про о/п, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти.
До загальних законів, що визначають основні положення про о/п належать: Конституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на в-цтві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів про працю України.
Спеціальними законодавчими актами в галузі о/п є Державні нормативні акти про о/п, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи.
В основному законі України — Конституції питанням охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46.
4. Основні положення Закону України *Про охорону праці*
Закон був прийнятий 14.10.1992р
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі труд д-сті, регулює за участю відповідних держ органів відносини між власником п-ва, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації о/п в Укр.
В Законі України «Про охорону праці» задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:
5. Гарантії прав громадян на охорону праці
Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору.
При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.
Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.
Соціальне страхування від нещасних випадків і проф захворювань.
Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.
Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.
Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій.
Стимулювання охорони праці
Економічне стимулювання охорони праці. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці
Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та установ. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.
Відшкодування шкоди у разі ліквідації підприємства. У разі ліквідації підприємства відшкодування шкоди, заподіяної працівникам, іншим підприємствам або державі порушенням вимог щодо охорони праці, аваріями, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, проводиться в порядку, передбаченому чинним законодавством.
6. Нормативно правові акти з о/п і стандарти в галузі о/п
До нормативно правових актів відносять:
Види держ нормативних актів про о/п мають таке цифрове значення:
7. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про о/п
Відповідно до Закону України «Про о/п» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.
Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. То може бути догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника
Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у Законі України «Про охорону праці» мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16 річ віку.
Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (п-ства). Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству через порушення покладених на них обов'язків, у тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.
Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.
8. Інструкції з о/п
Інструкції з охорони праці — це нормативний акт, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства, або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.
Інструкції з охорони праці поділяються на:
Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці розробляються для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що працюють під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними актами про охорону праці, затвердженими Держнаглядохоронпраці.
Примірні інструкції затверджуються міністерствами чи виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію, за узгодженням з Держнаглядохоронпрац.
Інструкції, що діють на підприємстві розробляються керівниками робіт і затверджуються роботодавцем. Служба охорони праці реєструє в спеціальному журналі всі інструкції, які вводяться в дію на даному підприємстві.
Перегляд інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці та примірних інструкцій, проводиться в міру потреби, але не рідше одного разу на 10 років, а інструкцій, що діють на підприємстві — не рідше одного разу на 5 років, причому для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на 3 роки.
Кожній інструкції з охорони праці присвоюється назва та скорочене позначення.
9. Системи управління о/п ( СУОП)
Держава створює законодавчу базу з питань охорони праці
Роботодавець економічно зацікавлений в тому, щоб люди, які працюють на його підприємстві не травмувались та не хворіли, і тому забезпечує виконання нормативно-правових актів про охорону праці.
Працівники повинні відповідально ставитись до охорони праці, знати та виконувати вимоги, визначені нормативною документацією.
СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань.
В спрощеному вигляді будь-яку систему управління можна підрозділити на дві підсистеми: таку, що управляє і таку, якою управляють..
До основних функцій управління охороною праці належать:
Перспективне планування Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства (на 3—5 років) щодо покращення стану охорони праці.
Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розроблення та включення відповідних заходів до розділу «Охорона праці» колективного договору.
Оперативне пл роботою з о-п здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду.
10. Контроль за станом о/п на п-стві
Контроль за охороною праці може бути :
11. Адміністративно громадський контроль за станом о/п.
Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях.
На першому рівні контролює начальник виробничої дільниці спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці.
На другому рівні — начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два рази в місяць (згідно із затвердженим графіком) перевіряють стан охорони праці в цеху.
На третьому рівні контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці в цілому на підприємстві.
До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.
Слід зазначити, що крім контролю за станом охорони праці на підприємстві здійснюється й державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці з боку уповноважених органів і посадових осіб.
12. структура, основні ф-ї та завдання управління о/п в організації.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства. Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом. Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років
Служба охорони праці вирішує завдання:
13. Служба о/п на п-стві. Їхні права і обов’язки.
Згідно з Законом України «Про о-п» служба о-п створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах незалежно від форм власності та видів їх діяльності.
Служба охорони праці вирішує завдання:
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
14. Комісії з питань о-п на п-стві
Комісія з питань охорони праці п-тва може створюватися у відповідності з Законом України «Про охорону праці» на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету.
До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб п-тва, від трудового колективу — рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені труд колективів з питань о-п, представники профспілки.
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.
Основними завданнями комісії є:
захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві
узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні
практичних питань у сфері охорони;
вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих
питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.
Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.
15. Кольори, знаки безпеки та сигнальні розмітки.
Колір безпеки — установлений колір, призначений для привернення уваги працівника до окремих елементів виробничого обладнання і будівельної конструкції, які можуть бути джерелами небезпечних і шкідливих виробничих чинників, а також до засобів пожежогасіння і знаків безпеки.
Є такі кольори безпеки: червоний, жовтий, зелений, синій
Для підсилення контрасту кольорів безпеки їх необхідно застосовувати на фоні контрастних кольорів . Контрастні кольори також слід використовувати для виконання символів і пояснювальних написів.
Червоний колір безпеки застосовується для заборонних знаків, позначення протипожежних засобів та пристроїв вимкнення, сигнальних лампочок. Крім того, ним фарбують місце, обладнання та прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація.
Жовтий колір використовується для: попереджувальних знаків; елементів виробничого обладнання, що можуть бути джерелами небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників; постійних та непостійних огороджень; елементів будівельних конструкцій, що можуть спричинити отримання травм. Для більшої помітності застосовують чергування жовтих та чорних смуг
Зелений колір безпеки застосовують для приписувальних знаків, дверей та світлових табло евакуаційних і запасних виходів, сигнальних лампочок.
Синій колір безпеки використовується у вказівних знаках.
Знаки безпеки праці поділяються на чотири групи:
16. Стимулювання о/п
Стимулювання діяльності з охорони праці направлено на створення зацікавленості працівників у забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення. До числа останніх належать: премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці та ін.
17. Принципи організації та види навчання з питань о-п
Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким, керівником підприємства, доручена організація цієї роботи. Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали в установленому порядку ліцензію МОН України та дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення такого навчання. Для решти робіт підготовка, перепідготовка працівників за професіями можуть здійснюватися як в закладах освіти, так і на підприємстві. Навчальні плани та програми підготовки повинні передбачати теоретичне та практичне (виробниче) навчання з курсу «Охорона праці».
. На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюються постійно діючі комісії. Перед перевіркою знань на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації. Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов'язків. Формою перевірки знань є іспит, який проводиться за екзаменаційними білетами у вигляді усного опитування або шляхом тестування на автоекзаменаторі з наступним усним опитуванням. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань виявили задовільні результати, видаються посвідчення, а при незадовільних результатах — працівник повинен протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань. При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.
18. Навчання і перевірка знань з питань о-п посадових осіб.
Навчання і перевірка знань з питань о-п посадових осіб і спеціалістів проводиться до початку виконання ними своїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки.
Посадові особи і спеціалісти, проходять навчання з питань охорони праці в галузевих ( навчальних закладах, які в установленому порядку одержали дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання. Інші посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов'язків, до початку роботи, а також періодично раз на три роки безпосередньо на підприємстві.
Посадові особи і спеціалісти невеликих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, а також приватні підприємці, що використовують найману працю, проходять навчання та перевірку знань у навчальних закладах, які отримали відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці. Посадові особи і спеціалісти, які при перевірці знань виявили незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань з питань охорони праці.
19. Інстуктажі з питань о-п. Порядок проведення інструктажів.
Види інструктажів
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться:
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи на робочому місці з працівником:
Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
20. Стажування та допуск працівників до самостійної роботи
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні пройти стажування протягом 2—15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін.
Допуск до стажування оформлюється наказом по підприємству, в якому визначаються тривалість стажування та вказується прізвище відповідального працівника. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування, а також його тривалість визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника. Керівнику підприємства надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше ніж 3 роки або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку за результатами протиава-рійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін. Після закінчення стажування (дублювання) наказом керівника підприємства (або його структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи.
21. Розробка комплексних планів покращення умов о-п та санітарно оздоровчих заходів
22. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки та їх класифікація.
Нещасні випадки класифікують за наслідками, кількістю та їх зв’язку з в-твомю.
За наслідками нещасні випадки под. на: легкі, тяжкі та смертельні.
До легких нещасних випадків належать такі випадки що призвели до необхідності переведення працівника на легку роботу або спричинили тривалу втрату працездатності.
За кількістю потерпілих нещасні випадки под. на одиничні та групові.
Стосовно зв’язку нещасних випадків з в-цтвом їх можна поділити на нещасні випадки : виробничого та невиробничого характеру.
До нещасних випадків не виробничого характеру належать такі які призвели до ушкодження здоровя потерпілого не пов’язані з виконанням трудових обов’язків.
Якщо нещасний випадок стався з працівником під час виконання трудових обов’язків то він класифікується як нещасні випадки виробничого характеру.
Для розслідування нещасних випадків які не пов’язані з в-цтвом комісією із розслідуванням складається акт форми НПВ.
Якщо нещасний випадок стався із працівником під час виконання трудвих обов’язків в тому числі у відрядженні складається акт форма Н1.
23. Методи аналізу виробничого травматизму та проф. захворювань.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами регістрації тощо. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.
При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування і т. п
Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів.
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту
Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.
Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.
Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, в основному, причини психофізіологічного характеру.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.
24. Основні заходи по запобіганню травматизму та профзахворювань
Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.
До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.
Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування
Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів;
До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці;.
25. Основні причини виробничих травм та профзахворювань на в-цтві
Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструмен-ту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування
Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.
Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.
Економічні причини: нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понаднормованої роботи; робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.
Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі; незадоволення роботою; несприятливий психологічний мікроклімат у колективі.
26. Законодавство в галузі гігієни праці.
Гігієна праці — це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.
В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров'я робітників та службовців найбільш повно висвітлені в ст. 7 «Обов'язки підприємств, установ та організацій».
Відповідно до вищезазначеного Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:
27. Поняття, мета і завдання виробничої санітарії. Шкідливі фактори.
28. Мікроклімат робочої зони, нормалізація параметрів мікроклімату на організм людини.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.
Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійною (36,6 °С). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називаються терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважаються найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря (табл. 2.2).
Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьома основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.
Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту.
29. Вентиляція та кондиціювання повітря.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте свіже повітря.
Вентиляція є природні і штучна
Природня вентиляція здійснюється за рахунок сили вітру і природніми силами.
Вітер омимаючи споруду поперед неї створює зону підвищеного тиску а з протилежного боку утворюється зона певного розряду.
Природня вентиляція може бути організованою і неорганізованою.
Штучна вентиляція це примусове видалення із приміщення забрудненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агрегатів.
Кондиціонування повітря - це створення та автоматичне підтримування в приміщенні умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для нормального перебігу технологічного процесу. Конд.повітря може бути повним та неповним. Повне кон-вання повітря передбачає регулювання темп., вологості, шв. руху повітря, а також очищення від пилу, дезінфекції, дезодорації, При неповному кондиціонуванні регулюється лише частина параметрів повітря.
Конд.повітря здійснюється кондиціонерами, які поділяються на центральні та місцеві. Центральні кондиціонери призначені для обслуговування великих за розмірами приміщень. Місцеві кондиціонери в невеликих приміщеннях.
30. Організація і паспортизація робочих місць.
Робоче місце це зона оснащена необхідними технічними засобами в якій відбуваються труд д-сть виконавця або групи виконавців, яку виконують певну роботу.
Робоча зона це простір висотою 2 метри над рівнем підлоги або майданчика на яких на яких знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівників.
Постійне робоче місце це місце де праців проводить більшу частину свого робочого часу понад 50%; або більше 2 год
Виробничі приміщення фарбують у світлі кольори
Паспортизація робочого місця це визначення відповідності робочого місця вимогам санітарним норм, стандартів , будівельних норм і правил та інших нормативним документам шляхом вивчення умов праці.
Паспортизацію проводить спеціальна комісія це головні спеціалісти п-ства, заст. Голови, інженер, керівник п-ства.
31. Засоби індивідуального захисту і їхня класифікація та призначення.
Засіб індивідуального захисту (313) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці.
313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.
ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержаних нових 313.
Засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, поділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.
32. Вплив параметру мікроклімату на організм людини.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря.
Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.
Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими випро-мінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної регістрації температури застосовують самопишучі прилади — термографи. Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3—1,5 м від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється на рівні ніг (0,2—0,3 м від підлоги).
Відносна вологість повітря визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.
На відміну від мікроклімату житла та громадських споруд мікроклімат виробничих приміщень характеризується значною динамічністю і залежить від коливань зовнішніх метеорологічних умов, часу доби та пори року, теплофізичних особливостей технологічного процесу, умов опалення та вентиляції.
Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишнім — середовищем.
33. Джерела вібрації.
34. Класифікація і характеристика вібрації.
35. Гігієнічні нормування вібрації.
Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному — щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т. п. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу.
Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик: інтенсивності, спектрального складу, тривалості впливу, напрямку дії.
Гігієнічна оцінка вібрації, що діє на людину у виробничих умовах здійснюється за допомогою таких методів:
Гігієнічні норми вібрації, що діє на людину у виробничих умовах встановлені для тривалості 480 хв. (8 год). При дії вібрації, яка перевищує гранично допустимий рівень, сумарний час її дії протягом робочої зміни повинен бути меншим. У табл. 2.6 наведено допустимий сумарний час дії локальної вібрації в залежності від перевищення її гранично допустимого рівня.
36.Поняття про шум і вібрацію і їх вплив на організм людини.