Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
3
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛЕОНОва Юлія олександрівна
Формування механізму стратегічного управління СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ розвитком акціонерного товариства
Спеціальність 08.06.01 –економіка, організація і управління підприємствами
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків -2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
Гриньова Валентина Миколаївна,
Харківський національний економічний університет,
завідуюча кафедрою бізнесу та підприємництва
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Козаченко Ганна Володимирівна,
Східноукраїнський національний університет
ім. Володимира Даля,
завідуюча кафедрою менеджменту
кандидат економічних наук, доцент
Пилипенко Андрій Анатолійович,
Харківський національний економічний університет,
доцент кафедри обліку підприємницької діяльності
Провідна установа –Національний технічний університет ”Харківський політехнічний інститут”
Міністерства освіти і науки України,
кафедра організації виробництва та управління персоналом,
м. Харків
Захист відбудеться “”грудня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.
Автореферат розісланий “”листопада 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Ястремська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дисертації. Необхідною умовою інтенсифікації соціально-економічного розвитку вітчизняних акціонерних товариств (АТ) є докорінне реформування систем управління підприємствами, в першу чергу –з орієнтацією на задоволення вимог власників-акціонерів та інших впливових учасників корпоративних відносин. Вивчення світового досвіду функціонування АТ переконливо доводить, що вирішення проблем розбудови акціонерної форми господарювання має здійснюватися шляхом створення механізмів належного корпоративного управління та ефективного регулювання корпоративних відносин (КВ). Саме розвиток таких механізмів є для акціонерного товариства обов’язковою умовою соціально-економічного зростання.
Проблеми формування організаційно-економічного механізму управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства, створення належного корпоративного управління та ефективного регулювання корпоративних відносин розглядалися в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, –таких, як Бандурін А., Зінатулін Л., Гриньова В., Забєлін П., Іванов О., Іонцев М., Козаченко Г., Круглов М., Котц Д., Кочеврін Ю., Красовський О., Ленський Є., Назарова Г., Петруня Ю., Теплова Т. та ін.
У більшості випадків корпоративне управління розглядається насамперед з точки зору формування нормативно-правових механізмів регулювання корпоративних відносин, погодження тактичних цілей учасників цих відносин, використання певних інструментів залучення інвестицій тощо. Проте корпоративний розвиток акціонерного товариства є невід’ємною складовою загального процесу соціально-економічного розвитку, управління яким носить чітко виражений стратегічний характер.
Дослідження теоретичних та практичних аспектів вирішення проблеми формування системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком підприємств здійснювалося у наукових трудах Ансоффа І., Акоффа Р., Богіні Д., Віханського О., Градова О., Мільнера Б., Мінцберга Г., Новикової О., Оборської С., Пономаренка В., Пушкаря О., Тридіда О., Шершньової З. та ін. Проте питання стратегічного управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства до цього часу залишаються недостатньо вивченими та вимагають докладного дослідження.
Значення і актуальність даних питань для вітчизняних акціонерних товариств обумовили вибір теми та постановку мети дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних робіт кафедри бізнесу та підприємництва Харківського національного економічного університету за держбюджетною науково-дослідною роботою на тему “Теоретичне обґрунтування стратегії корпоративного управління” (номер державної реєстрації 0101U003157).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування структури організаційно-економічного механізму стратегічного управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства та розробка методичних основ прийняття стратегічних управлінських рішень в сфері корпоративного розвитку в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення поставленої мети були поставлені такі задачі:
визначити соціально-економічну природу корпоративних відносин (КВ), та обґрунтувати підхід щодо оцінки інтересів учасників КВ в акціонерному товаристві;
узагальнити існуючі теоретичні підходи та визначити структуру стратегічного управління соціально-економічним розвитком (СЕР) АТ;
розробити організаційно-методичне забезпечення процесу формування стратегії соціально-економічного розвитку АТ;
розробити методичні основи щодо формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства;
обґрунтувати підхід щодо розв’язання корпоративних конфліктів між учасниками КВ.
Об’єкт дослідження –процес соціально-економічного розвитку акціонерного товариства.
Предмет дослідження –закономірності, форми та методи прийняття стратегічних управлінських рішень у сфері корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерного товариства.
Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертації є сучасні економічні теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з проблем соціально-економічного розвитку АТ.
Як спеціальні методи дослідження в дисертації використовувалися: теоретичне узагальнення − для вивчення теоретичних основ стратегічного планування корпоративним соціально-економічного розвитком акціонерного товариства; аналізу і синтезу − для диференціації і узагальнення складу факторів формування корпоративних відносин в умовах трансформаційної економіки; класифікації − для вивчення різних видів стратегій корпоративного розвитку; статистичного й техніко-економічного аналізу − для дослідження фінансово-економічного стану вітчизняних акціонерних товариств; графічний − для наочного зображення і схематичного представлення теоретичного матеріалу дисертаційного дослідження; метод експертної оцінки –для визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку акціонерного товариства .
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти з найважливіших питань організації та регулювання корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерних товариств в умовах трансформаційної економіки, дані статистичної звітності вітчизняних АТ.
Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає у такому:
вперше:
обґрунтовано методичний підхід щодо порівняльної оцінки інтересів учасників КВ при формуванні стратегії корпоративного СЕР на основі визначення таких характеристик: внесок учасників до корпорації та його значення для досягнення результатів її діяльності; впливовість учасників та можливості надання ними позитивного та негативного впливу на діяльність корпорації; склад переважних цілей та кількісна оцінка очікувань учасників від діяльності корпорації; можливість та потенційні наслідки припинення КВ;
дістали подальший розвиток:
теоретичне обґрунтування структури організаційно-економічного механізму стратегічного управління СЕР АТ, складовими якого є такі: система цілей учасників КВ; критерії та принципи погодження цілей учасників; фактори, які впливають на корпоративне управління, та форми і методи зміни факторів; організаційне забезпечення та комплекс ресурсів корпоративного управління;
послідовність стратегічного планування корпоративним СЕР на базі визначення та деталізації змісту етапів формування стратегії корпоративного розвитку, а саме: формування основної та комплексу функціональних і операційних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників КВ; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників КВ, погодження цілей учасників КВ та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових стратегії корпоративного розвитку;
удосконалено:
методичний підхід щодо формування мотиваційного механізму СЕР, складовими якого є мотиваційні комплекси учасників КВ, що забезпечують досягнення сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників корпоративних відносин;
обґрунтування вибору шляхів розв’язання корпоративних конфліктних ситуацій при обґрунтуванні доцільності використання емісійних джерел фінансування СЕР АТ та визначення прийнятних обсягів залучення емісійних коштів.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці комплексного методичного забезпечення стратегічного управління корпоративним СЕР АТ, реалізація якого у практичній діяльності АТ сприятиме оперативному та об’єктивному вирішенню протиріч між учасниками КВ, запобігатиме виникненню корпоративних конфліктних ситуацій. До практичних результатів дисертаційного дослідження належать: методичні рекомендації щодо обґрунтування вибору стратегії корпоративного СЕР, методичний підхід й рекомендації з встановлення цілей корпоративного розвитку та мотиваційних комплексів їхнього досягнення, методичний підхід щодо залучення емісійних коштів. Висновки і пропозиції, представлені в дисертації, знайшли практичне впровадження у діяльності ВАТ “Харківський завод електротехнічного обладнання” (довідка про впровадження №358/3 від 27.05.05); ВАТ ”Інгул” (довідка про впровадження №432 від 24.05.05).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації отримані автором самостійно. За науковими працями, опублікованими у співавторстві, особистий внесок здобувача в роботі [3] (у списку робіт за темою дисертації, стор. 17 автореферату) полягає в розробці методичних рекомендацій з формування стратегії корпоративного розвитку АТ.
Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, докладалися на 6-й та 7-й Міжнародних науково-технічних конференціях “Фізичні та комп’ютерні технології у народному господарстві”, розділ „Економіка і організація виробництва” (м. Харків, 2002-2003 рр.).
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 6 наукових праць (3 статті у наукових фахових виданнях), що відбивають основний зміст дисертації загальним обсягом 2,07 ум. друк. арк., особисто автору належить 1,57 ум. друк. арк..
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 148 найменувань та 25 додатків. Основний зміст роботи викладений на 206 сторінках машинописного тексту, до нього входять 11 рисунків (6 рисунків займають 6 повних сторінок), 16 таблиць (8 таблиць займають 12 повних сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано задачі дослідження, розкрито методи вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.
У першому розділі – “Теоретичні основи стратегічного управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства”− визначено структуру системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком підприємства, проведене дослідження соціально-економічної природи корпоративних відносин в акціонерному товаристві, розкрито мотиваційний механізм корпоративного співробітництва, визначено складові механізму стратегічного управління соціально-економічним розвитком АТ.
Розвиток суспільства являє собою єдиний безперервний потік історичних подій, закономірності протікання яких обумовлюються ходом трансформації продуктивних сил, спадкоємністю та послідовністю зміни виробничих відносин. Рушійною силою соціально-економічного прогресу суспільства є безупинне розширення духовних і матеріальних потреб та вимог людини. Результати суспільного розвитку зрештою відбиваються на зростанні добробуту, ступеня особистої свободи, міри самореалізації прагнень кожного члена суспільства.
Соціально-економічний розвиток підприємства, який є важливою складовою загального процесу суспільного розвитку, являє собою сукупність тісно пов’язаних трансформацій кількісних, якісних та структурних характеристик. Кількісні параметри визначають наявну множину складових підприємства як системи; якісні –комплекс цілісних однорідних властивостей, що однозначно ідентифікують і елементи підприємства зокрема й усе підприємство в цілому; структурні –просторовий розподіл, природу та характер взаємодії й взаємозв’язку елементів підприємства. Рушійною силою розвитку підприємства як системи з діалектичної точки зору вважаються зовнішні (між системою та її оточенням) або внутрішні (між елементами системи) протиріччя, які саме й породжують необхідність кількісних або структурних змін і, як наслідок, якісних перетворень.
Високий рівень різноманітності протиріч та проблем процесу трансформації, невизначеність і непередбачуваність змін умов функціонування підприємства обумовлюють переважно стратегічний характер управлінських рішень щодо регулювання процесу його соціально-економічного розвитку. Важливим фактором та обов’язковою умовою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку є формування в структурі управління підприємством спеціальної підсистеми управління розвитком, яка, відповідно до закону необхідного розмаїття управлінської системи, за складністю не може бути меншою за складність об’єкта управління –процесу розвитку.
У системі стратегічного управління найважливішим функціональним елементом, задача якого полягає в генерації та відборі оптимальних моделей поведінки підприємства (стратегій) за різними варіантами його розвитку, є стратегічне планування (СП). Неабияке значення цього елемента системи додатково обумовлюється вирішальною роллю СП при створенні наступних передумов управління розвитком: встановлення довгострокових цілей та пріоритетів; визначення релевантних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства; прогнозування змін навколишнього оточення та можливих моделей поведінки підприємства; визначення критеріїв оцінки оптимальності варіантів стратегічного розвитку, обґрунтування конкретних управлінських рішень і т. ін.
Складовими системи стратегічного планування розвитку підприємства є п’ять основних підсистем, а саме: стратегічного цілеполагання; формування комплексу стратегій підприємства; генерації стратегічних управлінських рішень; стратегічного моніторингу та контролю; інформаційного та організаційно-методичного забезпечення стратегічного планування. Результатами погодженого функціонування зазначених підсистем стає послідовне здійснення планового процесу, який складається з трьох основних етапів: обґрунтування цілей розвитку; формування погодженого комплексу стратегій розвитку; генерація варіантів прийняття управлінських рішень для досягнення поставлених цілей на основі реалізації обраних стратегій.
Забезпечення цілісності стратегічного планування можливе тільки при наявності певної ієрархії стратегій, що має складатися з двох ієрархічних блоків: нормативного (верхній рівень стратегії) та варіативного (нижній рівень стратегії).
До складу нормативного блоку належать нормативні стратегії, розробка та реалізація яких є обов’язковою вимогою до організації діяльності підприємства за будь-які умови господарювання. При визначенні доцільності формування стратегій варіативного блоку насамперед необхідно брати до уваги конкретні потреби підприємства у відповідних стратегічних планових документах для подолання конкретних проблем у певних предметних сферах. За умови відсутності такого роду проблем, стратегічними орієнтирами для вирішення протиріч, що виникають у розвитку підприємства, будуть обиратися відповідні кількісні та якісні цілі –показники, що описують бажаний стан певних параметрів підприємства.
В сучасних умовах ринкової економіки однією з найбільш поширених форм організації колективної підприємницької діяльності є акціонерні товариства (корпорації). Найбільш складним питанням в процесі управління розвитком АТ стає проблема регулювання корпоративних відносин. Необхідність забезпечення компромісу між інтересами та прагненнями учасників корпоративних відносин, всебічного задоволення їх інтересів стає передумовою формування спеціальної підсистеми корпоративного управління в управлінській системі АТ.
Вирішення проблем акціонерної форми господарювання має здійснюватися через формування організаційно-економічного механізму корпоративного управління (КУ), функціонування якого носить стратегічний характер, спрямований на регулювання корпоративного розвитку АТ. Механізм корпоративного управління є важливим елементом управлінської системи АТ, через який здійснюється активний регулюючий вплив на корпоративні відносини в АТ для забезпечення погодження інтересів учасників цих відносин.
Складовими організаційно-економічного механізму корпоративного управління соціально-економічним розвитком АТ є такі: система цілей і стратегій учасників корпоративних відносин; критерії та принципи погодження цілей учасників; форми й методи стратегічного планування корпоративного розвитку; фактори КУ; форми й методи управлінського впливу на фактори КУ; організаційне забезпечення корпоративного управління та планування корпоративного розвитку; комплекс ресурсів КУ. Необхідною умовою розробки й реалізації корпоративної стратегії СЕР акціонерного товариства є створення відповідного мотиваційного механізму погодження інтересів учасників КВ при визначенні стратегічних та поточних цілей АТ. Забезпечення прав і інтересів учасників корпоративних відносин має здійснюватися через реалізацію ефективної дивідендної політики, формування та розвиток сприятливої корпоративної культури, створення й впровадження належних правил КВ.
Таким чином, вирішення проблем акціонерної форми господарювання має здійснюватися через формування складного мотиваційного механізму корпоративного управління, функціонування якого носить стратегічний характер, спрямований на регулювання корпоративного розвитку АТ. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку є сукупністю мотивів, що формуються під впливом мотивоутворюючих впливів різної природи (цілей, цінностей та ціннісних орієнтирів, ідеалів, стимулів).
За думкою автора, мотиваційний механізм здійснення корпоративних відносин, у якому приймають участь всі спонукальні сили, та їх взаємодія, складається з двох основних складових: мотиваційні комплекси, що забезпечують досягнення сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників КВ; умови корпоративних ситуацій, що виникають в процесі корпоративного розвитку.
У другому розділі - “Оцінка сучасного стану та перспектив розвитку корпоративних відносин в акціонерних товариствах України”–проведено дослідження факторів формування вітчизняної системи корпоративного управління, дано оцінку нормативно-методичному забезпеченню корпоративних відносин в АТ України, визначено пріоритети корпоративного розвитку акціонерного товариства в умовах трансформаційної економіки.
На цей час в Україні відбулося формування змішаної системи корпоративного управління, яка одночасно містить ознаки інсайдерського та аутсайдерського типів. За структурою колективної власності і складом учасників КВ серед вітчизняних корпорацій можна виділити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю АТ); акціонерні товариства, переважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю АТ, тобто вони є або посадовими особами товариства, або їх посадові обов’язки передбачають таку участь); акціонерні товариства, над якими інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне володіння. Проблеми формування корпоративних відносин в сучасних умовах трансформаційної економіки України пов’язані з сукупною дією таких факторів:
відсутність повної, чіткої та однозначної нормативно-правової бази регулювання корпоративних відносин;
незадовільне фінансово-економічне становище корпоратизованих підприємств у перед- та післяприватизаційний періоди;
недосконала структура власності та відсутність у значної кількості АТ ефективних власників, здатних вкладати фінансові ресурси у розвиток виробництва, наслідками чого є значні труднощі у нарощуванні акціонерного капіталу;
відсутність дійових механізмів захисту прав інвесторів та чітких гарантій доцільності використання акціонерного капіталу; слабкий розвиток механізмів корпоративного контролю та погодження інтересів акціонерів і вищих керівників АТ, інших учасників корпоративних відносин;
недосконалість системи управління АТ, недостатня відповідність цієї системи акціонерній формі господарювання та вимогам акціонерів;
недостатній розвиток фондового ринку та обмеженість можливостей для швидкого, безпечного й дешевого обігу акцій; інформаційна замкненість акціонерних товариств, нестача достовірних джерел відомостей про фінансово-майновий стан АТ;
недосконалість існуючих соціально-етичних норм та правил регулювання корпоративних відносин, нестача культурних традицій підприємницької діяльності.
Сукупна дія зазначених факторів корпоративного соціально-економічного розвитку обумовлює виникнення численних протиріч та труднощів у співробітництві учасників корпоративних відносин, що стає суттєвою перешкодою для використання переваг акціонерної форми організації підприємницької діяльності в національній економіці.
Вирішення проблем корпоративного співробітництва, які постають перед вітчизняними АТ, має здійснюватися у двох основних сферах: зовнішній (формування інститутів корпоративних відносин, тобто створення відповідного нормативного забезпечення КВ, розвиток інфраструктури корпоративного управління, виникнення системи культурних традицій корпоративного співробітництва) і внутрішній (формування механізму управління корпоративним розвитком АТ, створення сприятливої корпоративної культури).
Складовими правового забезпечення корпоративних відносин в акціонерних товариствах України є: загальні правові засади підприємницької діяльності; нормативно-правові засади діяльності акціонерних товариств; нормативно-правові засади обігу цінних паперів; нормативно-правові засади приватизації та корпоратизації державних підприємств. Проте слід зазначити, що існуюче правове забезпечення неповною мірою охоплює усю складність та різноманітність корпоративних відносин, які виникають у вітчизняних АТ, що, в свою чергу, обумовлює необхідність удосконалення механізму корпоративного розвитку. Основними пріоритетами корпоративного розвитку вітчизняних АТ на тривалу перспективу формування належного корпоративного управління мають стати:
завершення продажу призначених для роздержавлення часток державного майна та остаточне безумовне закріплення підсумків приватизації;
створення дієвих економічних, організаційних, правових механізмів забезпечення прав та інтересів учасників корпоративних відносин;
підвищення інвестиційної привабливості вітчизняних акціонерних товариств через сприяння скороченню ризиків інвестування в Україні;
формування належної інфраструктури корпоративних відносин та КУ в цілому;
сприяння розвитку ринкових механізмів перерозподілу корпоративного контролю та спрощення процедур передачі прав власності;
удосконалення організації корпоративних відносин та управління діяльністю акціонерного товариства;
сприяння підвищенню інформаційної прозорості корпоративних відносин у АТ;
формування відкритої корпоративної культури, зорієнтованої на забезпечення прав та інтересів усіх учасників корпоративних відносин.
Дослідження питань формування корпоративного управління на рівні акціонерного товариства свідчить про недостатність (для багатьох проблем розвитку АТ навіть відсутність) відповідного організаційно-економічного забезпечення корпоративних відносин. Найбільшою мірою це стосується сфери визначення пріоритетів та формування корпоративної стратегії розвитку, концептуальних основ формування капіталу АТ в умовах ринкового реформування економіки, забезпечення прав та інтересів учасників корпоративних відносин в умовах перетворення структури акціонерного капіталу, управління вартістю акцій ВАТ, реорганізації та реструктуризації акціонерного товариства тощо.
У третьому розділі “Методичне забезпечення формування стратегії соціально-економічного розвитку акціонерного товариства”–розроблено підхід щодо порівняльної оцінки інтересів учасників корпоративних відносин, методичні основи формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства, запропоновано послідовність створення корпоративної стратегії соціально-економічного розвитку АТ, дано рекомендації щодо розв’язання корпоративних конфліктів в процесі СЕР АТ.
Стратегічне управління (СУ) корпоративним соціально-економічним розвитком являє собою довгострокове керівництво корпоративними відносинами в АТ на основі дослідження усього комплексу факторів формування КВ, визначення специфічних цілей корпоративного управління, формування стратегій досягнення встановлених цілей, а також забезпечення виконання розроблених стратегічних планів. Стратегічне управління корпоративним соціально-економічним розвитком АТ є складним багатоплановим управлінським процесом забезпечення оптимальності корпоративних відносин на основі досягнення балансу та погодженості інтересів учасників цих відносин для підвищення ефективності корпоративного співробітництва загалом.
Розмаїття мотивів і стимулів учасників КВ до корпоративного співробітництва обумовлюється складною соціально-економічною природою та різноманіттям форм здійснення корпоративних відносин в АТ.
Соціально-економічна природа корпоративних відносин полягає у добровільному поєднанні зусиль учасників корпорації для здійснення спільної діяльності з метою досягнення певного сінергетичного ефекту (складовими якого є низка фінансових, економічних, соціальних, виробничих, суспільних результатів), що не може бути отриманий при відсутності корпоративного співробітництва. В загальному вигляді умови виникнення сінергетичного ефекту можуть бути подані у наступному вигляді:
n n
Σ F(Aі) < F(Σ (Aі)), (1)
i=1 i=1
де Аі –належні і-му потенційному учаснику КВ виробничі ресурси певного виду (трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні, інфраструктурні, просторові, підприємницькі здібності тощо)
F(Aі) –корисний ефект і-го потенційного учасника корпоративних відносин від автономного використання належних йому виробничих ресурсів;
n
F(Σ(Aі)) –спільний корисний ефект усіх потенційних учасників корпоративних
i=1
відносин від вступу до корпорації шляхом інвестування у спільну діяльність належних кожному з них виробничих ресурсів;
n –кількість учасників корпоративних відносин, якім належать певні види виробничих ресурсів.
За такі умови розмір сінергетичного ефекту (Ек), отриманого внаслідок здійснення корпоративного співробітництва, буде визначатися наступним чином:
n n
Ек = F(Σ(Aі)) –Σ F(Aі) (2)
i=1 i=1
Вступ до корпоративних відносин для будь-якого з потенційних учасників КВ обов’язково означає поступку часткою особистих прав, пов’язаних з володінням або контролем над доступом до певного виду виробничих ресурсів. Прийняття рішення про таку поступку здійснюється потенційним учасником корпоративних відносин на основі зіставлення вигод від участі у корпорації із втратами від доброчинного обмеження прав користування відповідним видом виробничих ресурсів та через порівняння отриманої різниці між цими величинами з суб’єктивними оцінками прийнятного рівня отримання корисного ефекту від індивідуального користування певними виробничими ресурсами. Таким чином, участь у корпоративних відносинах для і-го потенційного учасника стає доцільною за наступні умови:
n
((FΣ(Aі))•αі)•β–Ф(Аі)•β < С(Aі)•β+ψ(Аі) (3)
i=1
де αі –коефіцієнт, який визначає частку загального корисного ефекту від діяльності корпорації, що належить за укладеними умовами корпоративного співробітництва відповідному учаснику КВ;
Ф(Аі) –передбачуваний обсяг втрат учасника КВ внаслідок доброчинної відмови від частки прав розпорядження або користування певним видом виробничих ресурсів;
С(Aі) –обсяг корисного ефекту, який відповідає суб’єктивній оцінці певним учасником КВ прийнятного або очікуваного рівня винагородження за участь у корпоративних відносинах;
β–коефіцієнт, який визначає суб’єктивну оцінку ризику (загроз або можливостей), що можуть негативно (оцінка “–“) або позитивно (“+”) вплинути на розмір передбачуваного винагородження учасника КВ;
β–коефіцієнт, який визначає суб’єктивну оцінку ризику (загроз або можливостей), що можуть негативно (оцінка “–“) або позитивно (“+”) вплинути на розмір втрат від поступки часткою прав учасника КВ на певний від виробничих ресурсів;
β–коефіцієнт, який визначає суб’єктивну оцінку ризику (загроз або можливостей), що можуть негативно (оцінка “–“) або позитивно (“+”) вплинути на розмір суб’єктивної оцінки прийнятного винагородження учасника КВ від участі у корпорації;
ψ(Аі) –можливі втрати (прямі збитки та не отриманий прибуток) і-го учасника КВ, що будуть виникати при виході його з корпоративного співробітництва при защемленні законних прав учасника або за будь-якими іншими причинами.
Економічний зміст коефіцієнтів β,β,β полягає у визначенні прийнятних з точки зору відповідного учасника КВ відхилень від очікуваних (прогнозованих) значень фінансових потоків (Ф(Аі); FΣ(Aі); С(Aі) та ін.), що у майбутньому будуть виникати навкруги корпоративних відносин.
Прийняття потенційними учасниками КВ рішень щодо самого вступу до корпоративного співробітництва, а також подальшого вибору форм, характеру та міри участі у корпоративних відносинах обумовлюється існуванням складного індивідуального сполучення інтересів, потреб, мотивів, цінностей, орієнтацій, ідеалів, стимулів учасників, що знаходять прояв у різних ситуаціях корпоративного розвитку. Різноманіття зазначених передумов корпоративного співробітництва обумовлюють необхідність формування відповідного складного мотиваційного механізму корпоративного розвитку АТ.
Мотиваційний механізм корпоративного СЕР є однією з найважливіших складових загального механізму забезпечення зацікавленості учасників корпоративних відносин у досягненні максимальних економічних і соціальних результатів корпоративного співробітництва. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку (ММКР) є впорядкованою сукупністю мотивів досягнення складної мети корпоративного співробітництва (результативної мотивації). Структура і складність мотиваційного механізму корпоративного розвитку мають бути адекватні структурі й складності цілей загальних цілей корпорації.
Послідовність формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства наведено на рис. 1.
Послідовність формування стратегії корпоративного розвитку (СКР) складається з п’яти основних етапів: формування основної та комплексу функціональних і оперативних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників КВ; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників корпоративних відносин, погодження цілей учасників корпоративних відносин та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових СКР (рис. 2).
Найбільш складним із етапів обґрунтування СКР є визначення складу та очікувань релевантних груп учасників корпоративних відносин. Порівняльна оцінка інтересів учасників КВ при формуванні стратегії корпоративного розвитку має здійснюватися на основі ресурсно-цільового підходу. За умови такого підходу основними критеріями визначення релевантних груп учасників КВ, які встановлюються при формуванні ресурсної стратегії корпорації, є наступні: релевантність стратегічних ресурсів; природа та характер внеску учасників до корпорації та значення цього внеску для досягнення результатів спільної діяльності; впливовість учасників та можливості надання ними позитивного та негативного впливів на діяльність корпорації; склад переважних цілей та кількісна оцінка очікувань учасників від діяльності корпорації; можливість та потенційні наслідки виходу учасників з корпоративних відносин, наявність додаткових умов та обмежень щодо використання релевантних стратегічних ресурсів.
Послідовність визначення складу релевантних груп учасників корпоративних відносин складається з наступних етапів: оцінки внутрішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; оцінки зовнішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; визначення обсягу стратегічних ресурсів, необхідного для реалізації стратегії розвитку АТ; визначення потреб АТ у залученні стратегічних ресурсів (встановлення стратегічної “ресурсної прогалини”); визначення можливостей залучення стратегічних ресурсів із зовнішніх джерел (на ринках ресурсів); формування ресурсної стратегії АТ (стратегії залучення та використання стратегічних ресурсів); визначення релевантних видів стратегічних ресурсів; визначення складу джерел залучення релевантних ресурсів; визначення додаткових умов та обмежень щодо використання ресурсів; визначення способів залучення ресурсів; визначення складу релевантних груп учасників корпоративних відносин.
Для обґрунтування вибору базових стратегій корпоративного розвитку пропонується використання трьохмірної матриці, що складається з наступних осей: характер відносин (конкуренція, кооперація) учасників, які переслідують фінансові цілі, з іншими учасниками КВ –економічна складова механізму СУ СЕР; характер відносин (конкуренція, кооперація) учасників, які переслідують внутрішньо-організаційні цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин –внутрішньо-організаційна складова механізму СУ СЕР; характер (конкуренція, кооперація) відносин учасників, які переслідують суспільні цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин –соціальна складова механізму управління СЕР.
До складу можливих базових стратегій корпоративного розвитку належать наступні: капіталістична, управлінська, стратегія соціального партнерства, стратегія організаційного комфорту, соціалістична, стратегія антагоністичної конкуренції, стратегія державного контролю, протекціоністська (табл. 1).
Різноманітність прагнень і очікувань учасників КВ може призводити до виникнення суперечок та корпоративних конфліктів, розв’язання яких здійснюється через корпоративне управління. Виникнення корпоративної конфліктної ситуації є
Таблиця 1
Характеристика базових стратегій корпоративного соціально-економічного розвитку
|
Назва стратегії |
Характеристика стратегії |
Умови реалізації стратегії |
Переважні способи регулювання корпоративних відносин |
|
Капіталістична |
Максимізація виграшу (фінансового потоку доходів) акціонерів АТ при мінімізації виграшу усіх інших учасників |
Монопольне ринкове становище АТ; високий рівень конкуренції на фінансовому ринку та на ринку праці; єдність інтересів акціонерів або наявність у АТ власників великих пакетів акцій |
Агресивна дивідендна та емісійна політика; жорстка система стимулювання та мотивації праці; мінімізація позавиробничих та дискреційних витрат, гнучке податкове планування для мінімізації податкових виплат |
|
Управлінська |
Конкурентне суперництво інсайдерів (як правило, вищого керівництва та персоналу АТ) та аутсайдерів (зовнішніх акціонерів) за умови стабільного виграшу держави |
Жорстке державне регулювання корпоративних відносин; відсутність у АТ власників великих пакетів акцій; наявність високих вимог до професійних здібностей персоналу |
Конкурентне змагання між інсайдерами та аутсайдерами за участь у формуванні керівних органів управління АТ; реалізація гнучких програм стимулювання та мотивації персоналу; збільшення дискреційних витрат |
15
Соціальне партнерство
|
Максимізація загального виграшу усіх учасників за умови підкорення їхніх індивідуальних прагнень спільним інтересам |
Високий рівень конкуренції на усіх ресурсних ринках; жорстке державне регулювання; неабияке значення наявності інфраструктури підприємницької діяльності; наявність відповідних культурних традицій. |
Укладання (або участь в укладанні на національному або регіональному рівні) трьохсторонніх партнерських угод між акціонерами, профспілками, місцевою владою; реалізація програм соціального розвитку; реалізація програм участі персоналу в акціонерному капіталі |
|
|
Організаційний комфорт |
Максимізація виграшу інсайдерів (як правило, вищого керівництва та персоналу АТ) при мінімізації виграшу усіх інших учасників |
Відсутність у АТ власників великих пакетів акцій та відсутність єдності інтересів акціонерів, наявність високих вимог до професійних здібностей персоналу |
Реалізація гнучких програм стимулювання та мотивації персоналу; збільшення дискреційних витрат; реалізація дивідендної політики за “залишковим принципом” |
|
Соціалістична |
Максимізація суспільного виграшу (забезпечення суспільних та внутрішньоорганізаційних цілей) при мінімізації виграшу фінансових інвесторів |
Наявність високих стандартів соціального забезпечення населення; жорстке державне регулювання економіки та активна антимонопольна політика; наявність впливових громадських об’єднань |
Жорстка податкова політика; реалізація гнучких програм стимулювання та мотивації персоналу; державні капітальні вкладення до найважливіших виробників суспільно-корисної продукції; активна участь громадських об’єднань в регулюванні корпоративних відносин |
|
Антагоністична конкуренція |
Максимізація власного (абсолютного або відносного) виграшу кожною групою учасників при мінімізації виграшу усіх інших учасників |
Гостра конкуренція на усіх ринках ресурсів; обмеженість державного регулювання економіки |
Злиття-поглинання АТ; конкурентні способи розподілу та перерозподілу корпоративного контролю; проведення процедури банкрутства; примусове вивільнення персоналу |
|
Державний контроль |
Максимізація виграшу держави (суспільства в цілому) при мінімізації виграшу усіх інших учасників корпоративних відносин (акціонерів та персоналу) |
Активне втручання держави до корпоративних відносин; жорстке державне регулювання економіки; наявність у держави значної кількості корпоративних прав у АТ |
Примушення АТ до участі у реалізації державних програм соціально-економічного розвитку; обмеження державою прав інших учасників корпоративних відносин; державні капітальні вкладення до найважливіших виробників суспільно-корисної продукції, жорстка податкова політика |
|
Протек-ціоністська |
Максимізація суспільного виграшу (забезпечення суспільних цілей) та доходу фінансових інвесторів при мінімізації виграшу персоналу |
Активне втручання держави до корпоратив-них відносин; жорстке державне регулюван-ня економіки; активна державна протек-ціоністська політика на товарних та ресурс-них ринках (особливо –на ринку праці) |
Залучення АТ (більш-менш добровільне) до участі у реалізації державних програм соціально-економічного розвитку; обмеження прав персоналу та діяльності профспілок; жорстка система стимулювання й мотивації праці; обмеження соціальних гарантій |
ознакою неспроможності існуючого ММКР створити учасникам конфлікту дієві стимули щодо безперешкодного розв’язання ситуації, яка склалася.
Висновки
5. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку складається з чотирьох основних підмножин мотивів (мотиваційних комплексів), кожен з яких спрямований на досягнення певної сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників корпоративних відносин: мотиваційний комплекс акціонерів корпорації; мотиваційний комплекс вищого керівництва корпорації; мотиваційний комплекс трудового колективу корпорації; мотиваційний комплекс зовнішніх учасників корпоративних відносин. Послідовність формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства складається з п’яти основних етапів: дослідження мотиваційного механізму суспільного розвитку; дослідження мотиваційного механізму соціально-економічного розвитку; побудова мотиваційного механізму корпоративного розвитку АТ; стратегічне планування корпоративного розвитку АТ; контроль та прогнозування змін умов корпоративного розвитку і стану факторів, які надають мотивоутворюючого впливу на учасників КВ.
. Виникнення корпоративної конфліктної ситуації є ознакою неспроможності існуючого ММКР створити учасникам конфлікту дієві стимули щодо безперешкодного розв’язання ситуації, яка склалася. Ключовими факторами розв’язання конфліктних ситуацій у різних сферах корпоративного співробітництва є визначення мотиваційного комплексу учасників конфлікту, який складається з цілей та мотиваційних спонукань і стимулів щодо досягнення цих цілей.
Список опублікованих автором ПРАЦЬ за темою дисертації
АНОТАЦІЇ
Леонова Ю.А. Формування механізму стратегічного управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 –економіка, організація і управління підприємствами. –Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.
У дисертації досліджено соціально-економічну природу корпоративних відносин в акціонерному товаристві. Систематизовано та узагальнено існуючі теоретичні підходи до визначення структури системи стратегічного планування корпоративного розвитку АТ. Визначено фактори формування системи корпоративного управління в Україні. Дано оцінку нормативно-правового забезпечення корпоративних відносин в Україні та визначення основних напрямків удосконалення державного регулювання корпоративного розвитку. Запропоновано методичні основи формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства. Розроблено організаційно-методичне забезпечення формування стратегії корпоративного розвитку АТ. Дано обґрунтування методичних підходів до розв’язання корпоративних конфліктів учасників КВ при стратегічному плануванні корпоративного соціально-економічного розвитку.
Ключові слова: соціально-економічний розвиток, акціонерне товариство, стратегічне управління, мотиваційний механізм корпоративного розвитку, корпоративна стратегія, корпоративні конфлікти, корпоративні відносини.
Леонова Ю.А. Формирование механизма стратегического управления социально-экономическим развитием акционерного общества. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 экономика, организация и управление предприятиями, Харьков, 2005.
Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию структуры механизма стратегического управления социально-экономическим развитием акционерного общества (АО) и разработке методических основ формирования стратегии корпоративного развития в условиях трансформационной экономики.
Корпоративное развитие акционерного общества представляет собой непрерывный процесс трансформации корпоративного сотрудничества между АО и участниками корпоративных отношений для достижения оптимальной сбалансированности их интересов при привлечении и использовании акционерного капитала для обеспечения максимально возможной прибыли. Главной целью корпоративного развития является увеличение синергетического эффекта от совместной согласованной деятельности участников корпоративных отношений в процессе формирования, использования и распределения результатов использования акционерного капитала.
В диссертации доказано, что наиболее сложной проблемой в процессе управления развитием корпоративной формы организации предпринимательства становится проблема регулирования корпоративных отношений в акционерном обществе. Обоснована необходимость обеспечения компромисса между интересами и стремлениями участников корпоративных отношений, всестороннего удовлетворения их интересов становится предпосылкой формирования специальной подсистемы корпоративного управления в управленческой системе АО
Стратегическое управление корпоративным развитием представляет собой долгосрочное руководство корпоративными отношениями в АО на основе исследования всего комплекса факторов формирования корпоративных отношений, определение специфических целей корпоративного управления, формирование стратегий достижения поставленных целей, а также обеспечение выполнения разработанных стратегических планов.
Важнейшим элементом системы стратегического управления корпоративным развитием является формирование соответствующей стратегии, основные положения которой должны вытекать и быть полностью согласованы с другими аспектами стратегического планирования развития акционерного общества. В работе обосновано, что последовательность формирования стратегии корпоративного развития, в свою очередь, состоит из пяти этапов: формирование основной и комплекса функциональных и оперативных стратегий АО; определение релевантных групп участников корпоративных отношений; определение приоритетных целей и ожиданий релевантных групп участников корпоративных отношений, согласование целей участников корпоративных отношений и формирование приоритетов корпоративного развития; выбор стратегии корпоративного развития; формирование эмиссионной и дивидендной политики АО как составляющих стратегии корпоративного развития.
Наиболее сложным и неоднозначным из этапов обоснования стратегии корпоративного развития является определение состава и целевых предпочтений релевантных групп участников корпоративных отношений.
Предложена последовательность определения состава релевантных групп участников корпоративных отношений на основе использования ресурсно-целевого подхода, состоящая из следующих этапов: оценка внутренних факторов формирования ресурсной стратегии АО; оценка внешних факторов формирования ресурсной стратегии АО; определение объема стратегических ресурсов, необходимого для реализации стратегии развития АО; определение потребностей АО в привлечении стратегических ресурсов (установление стратегического “ресурсного пробела”); определение возможностей привлечения стратегических ресурсов из внешних источников (на рынках ресурсов); формирование ресурсной стратегии АО (стратегии привлечения и использования стратегических ресурсов); определение релевантных видов стратегических ресурсов; определение состава источников привлечения релевантных ресурсов; определение дополнительных условий и ограничений относительно использования ресурсов; определение способов привлечения ресурсов; определение состава релевантных групп участников корпоративных отношений.
Выделены базовые стратегии корпоративного развития, к которым относены следующие стратегии: капиталистическую, управленческую, стратегию социального партнерства, стратегию организационного комфорта, социалистическую, стратегию антагонистической конкуренции, стратегию государственного контроля, протекционистскую стратегию.
Ключевые слова: социально-экономическое развитие, акционерное общество, стратегическое управление, мотивационный механизм корпоративного развития, корпоративная стратегия, корпоративные конфликты, корпоративные отношения.
Leonova Y. Mechanism formation of strategic administration of joint-stock company social economic development. - Manuscript.
Thesis for degree Candidate of Science (in Economics) in specialty 08.06.01 –economics, organization and management of enterprises.- Kharkov National University of Economics, Kharkov, 2005.
The dissertation treats social and economic nature of corporate relations in a company. The existing theoretical approaches to definition of a company corporate development strategic management have been systematized and generalized. Factors of corporate management system formation in Ukraine determined. Regulatory support of corporate relations in Ukraine evaluated, basic aspects of improvement of government regulation of corporate development defined. Methodological grounds proposed for formation of motivation mechanism of a company corporate development strategic management. Organizational and methodological support developed for formation of a company corporate development strategy. Methodological approaches substantiated for settlement of corporate conflicts between partners in strategic planning of social and economic development of a corporation.
Key words: Social economic development, joint-stock company, strategic management, the motivation mechanism of corporate development, corporate strategy, corporate conflicts, corporate attitudes.
ЛЕОНОва Юлія олександрівна
ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Спеціальність 08.06.01 –економіка, організація і управління підприємствами
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Відповідальний за випуск Новікова М.М.