Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
20
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ПОПОВА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
УДК 811.134.2:32.019.51
СУЧАСНИЙ ІСПАНОМОВНИЙ
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС:
ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 10.02.05 –романські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ-2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі іспанської та італійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
КОРБОЗЕРОВА Ніна Миколаївна,
завідувач кафедри іспанської та італійської
філології Інституту філології
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент
АЛЕКСЄЄВ Анатолій Якович,
професор кафедри іноземних мов
Українського державного хіміко-технологічного
університету МОН України, м. Дніпропетровськ
кандидат філологічних наук
ВЛАСЕНКО Марія Сергіївна,
асистент кафедри романських мов Інституту філології
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди МОН України,
кафедра французької філології
Захист відбудеться 23 грудня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10).
Автореферат розісланий „16” листопада 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор філологічних наук Смущинська І.В.
Різними аспектами процесів та механізмів комунікації займається дискурсивна лінгвістика, головною категорією якої є поняття „дискурс”. Хоча внутрішня організація дискурсу стала предметом дослідження лінгвістики наприкінці 50-х років, нерозв’язаною до кінця на сьогоднішній день залишається значна кількість питань, пов’язаних з цим багатогранним і ємним явищем.
Сьогодні актуальним питанням дискурсології, дослідженню проблем породження, функціонування, сприйняття дискурсу, визначенню критеріїв його диференціації присвячена значна кількість наукових праць таких відомих лінгвістів далекого і близького зарубіжжя, як Е.Бенвеніст, Г.Біас, Р.Брінкер, А.Вежбицька, Г.Герман, С.Герреро, Р.Годель, Х.Грунерт, Т.ван Дейк, Р.Дікман, В.Едмондсон, Р.Крейг, Г.Кресс, Г.Кук, Д.Нунан, Е.Нуньєс, Н.Паірклаф, В.Сагер, Дж.Серль, М.Стабс, Л.Фернандес, М.Фуко, Д.Шифрін; Н.Арутюнова, М.Бахтін, В.Богданов, В.Борботько, В.Дем’янков, І.Ільїн, Ю.Караулов, А.Кібрік, І.Кобозева, С.Крестинський, М.Миронова, О.Падучева, В.Петров, Ш.Сафаров, О.Сищиков, С.Сухих, Є.Шейгал та ін. В Україні проблеми дискурсу досліджується у працях М.Бартун, Ф.Бацевича, І.Безкровної, О.Боровицької, Р.Бубняк, І.Бехти, А.Бєлової, В.Бурбело, Т.Воропай, О.Галапчук, О.Ільченко, В.Карасика, К.Кусько, О.Кучерової, Д.Мамалиги, Т.Нікульшиної, О.Онуфрієнко, Л.Павлюк, М.Полюжина, М.Поповича, Г.Почепцова, Т.Радзієвської, В.Різун, М.Феллер, Г.Яворської та ін. Значна кількість робіт молодих вчених присвячена розробці окремих типів дискурсу –публіцистичного (І.Соболєва), судового (Т.Скуратовська), законодавчого (М.Власенко), газетного (С.Коновець, Н.Чабан), рекламного (Н.Волкогон, В.Охріменко), політичного (Г.Жуковець, В.Петренко, О.Пономаренко, І.Стецула, В.Ущина, О.Фоменко), художнього (О.Островська), дискурсу суспільно-політичних теленовин (Н.Рождественська), екологічного (І.Розмаріца), авторитарного (П.Крючкова), спонукального (Л.Ряполова) тощо.
Необхідність вивчення суспільно-політичного дискурсу як особливого типу комунікації зумовлюється тим, що він інтегрує риси дискурсів, які функціонують у різних сферах життя суспільства, завдяки чому утворюється цілісне комунікативне явище, що визначається низкою характерних рис і ґрунтується на антропоцентричних та комунікативно-прагматичних засадах. Цей тип дискурсу є важливою ланкою, яка поєднує політичну сферу з рештою сфер суспільного життя задля формування взаємодії та порозуміння між владою і суспільством.
Дослідження лінгвопрагматичного аспекту суспільно-політичного дискурсу Іспанії, вивчення соціо-емпіричних та психолінгвістичних аспектів здійснення комунікації засобами продукування текстів може допомогти у розв’язанні проблеми ефективності спілкування, що стосується як будь-якої мовної системи в цілому, так і суспільно-політичного дискурсу зокрема. Таке дослідження дає можливість розв’язати питання про практичне використання мовних механізмів з метою ефективного впливу на численного адресата задля формування ключових напрямів демократичного, політичного, економічного розвитку суспільства. Особливо цікавим виявилося вивчення зазначених аспектів у дискурсі короля Іспанії Хуана Карлоса І, який обрав демократичний курс для подальшого розвитку своєї країни і наполегливо впроваджує його у життя, та у дискурсі провідних політиків країни Р.Сапатеро і Х.Азнара, що завдяки своїй професійній діяльності відіграють важливу роль у розвитку іспанської нації.
Актуальність роботи визначається тенденціями розвитку сучасної лінгвістики, а саме зростанням інтересу до поглибленого вивчення організації глобальної комунікативної взаємодії у сучасному суспільстві, до засобів моделювання комунікативного процесу з урахуванням фактора адресата, його культурних, етнічних та соціальних особливостей і зумовлена зверненням до питань про особливості організації семантико-прагматичного змісту суспільно-політичного дискурсу, способи передачі інформації у ньому учасниками комунікативного процесу, забезпечення корекції ментального простору адресата відповідно до прагматичних намірів мовця.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана у межах теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Головною метою дослідження є аналіз засобів організації семантико-прагматичного змісту іспаномовного суспільно-політичного дискурсу, що зумовлює наступні завдання:
обґрунтувати виділення такого типу дискурсу, як суспільно-політичний та визначити його характерні риси;
–виявити прагматичні цілі іспаномовного суспільно-політичного дискурсу, способи їхньої реалізації та з’ясувати, як впливає соціальний статус мовця на семантико-прагматичний зміст дискурсу;
–здійснити комплексне лінгвістичне дослідження даного типу дискурсу на лексичному та морфолого-синтаксичному рівнях з метою визначити основні засоби семантико-прагматичної організації дискурсної інформації та їхню роль у моделюванні адресантом оцінної інтерпретації головних концептів дискурсу;
–проаналізувати у межах суспільно-політичного дискурсу індивідуальні стилі короля Іспанії Хуана Карлоса І та провідних іспанських політиків Х.Азнара і Р.Сапатеро з метою визначення ефективних засобів впливу на масову свідомість та з’ясування причин варіативності викладу дискурсної інформації;
–визначити особливості промови та інтерв’ю як інформаційно-переконувальних жанрових форм суспільно-політичного дискурсу.
Об’єктом дослідження є сучасний іспаномовний суспільно-політичний дискурс як складне, багатогранне комунікативне явище, що поєднує у собі лінгвістичні та екстралінгвістичні, передусім соціальні та психологічні елементи, з метою впливу на широку аудиторію.
Предметом дослідження є семантико-прагматичні особливості лексичних одиниць, морфологічних форм, синтаксичних та стилістичних засобів сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу, що слугують ефективному впливу на свідомість колективного адресата.
Серед використаних у дослідженні методів лінгвістичного аналізу головне місце посідають описовий метод –для інвентаризації, систематизації та класифікації якісних змін у значеннях одиниць різних мовних рівнів; контекстуально-інтерпретаційний –для визначення комунікативно-прагматичного навантаження мовних одиниць. Дистрибутивний, семантико-синтаксичний та трансформаційний аналізи дали можливість зіставити і проаналізувати загальні й індивідуальні особливості використання мовних засобів у досліджуваному типі дискурсу, зокрема, дистрибутивний аналіз дозволив виявити здатність мовних одиниць посилювати прагматичне навантаження залежно від їхнього оточення; семантико-синтаксичний та трансформаційний аналізи застосовано для визначення і підкреслення прагматичного наміру у висловлюванні через співставлення синтаксичних та семантичних подібностей і відмінностей між мовними об’єктами.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у ньому:
–уперше визначаються основні характеристики такого типу дискурсу, як суспільно-політичний;
–досліджуються механізми та засоби формування семантико-прагматичного змісту сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу;
–аналізуються лексико-граматичні та стилістичні засоби здійснення ефективного впливу на масову аудиторію через розкриття їхньої семантичної структури та інтенційного змісту і визначається їхня роль у формуванні оцінної інтерпретації головних концептів дискурсу;
–здійснюється аналіз індивідуальних стилів та результатів мовленнєвої діяльності таких авторитетних особистостей в Іспанії, як король Хуан Карлос І, провідні політики країни Х.Азнар та Р.Сапатеро з метою визначення причин варіативності їхніх дискурсів;
–визначаються основні жанрові форми іспаномовного суспільно-політичного дискурсу і досліджуються особливості викладу інформації у таких інформаційно-переконувальних жанрах, як промова та інтерв’ю.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що виявлення механізмів формування семантико-прагматичного змісту сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу та причин варіативності викладу інформації є внеском у розробку питань про взаємодію семасіологічного, смислового та інтенційного значення мовних структур у процесі їхньої актуалізації, а також про вплив конкретної ситуації спілкування на індивідуальний стиль мовця. У дослідженні поглиблюється питання про поділ дискурсу на типи та про їхню взаємодію, встановлюється лінгвістичний статус промови та інтерв’ю як інформаційно-переконувальних жанрів іспаномовного суспільно-політичного дискурсу.
Практична цінність дослідження полягає у тому, що його матеріали можуть бути використані у теоретичних курсах з лексикології та стилістики, у розділі теоретичного курсу загального мовознавства –соціолінгвістиці; у спецкурсах із теорії дискурсу, лінгвістики тексту, теорії комунікації, прагматики тексту та когнітивної семантики. Основні положення і висновки дослідження можуть використовуватися на практичних та семінарських заняттях, спрямованих на усвідомлення засобів формування громадської думки, що важливо при підготовці таких фахівців, як політики, дипломати, перекладачі, журналісти, соціологи.
Матеріалом дослідження є промови та інтерв’ю представників королівської родини Іспанії, політичних лідерів країни Х.М.Азнара та Л.Р.Сапатеро, а також інших політиків, культурних і громадських діячів, дискурс яких значною мірою впливає на формування громадської думки та на суспільно-політичні процеси в країні. Окрім цього, використовувалися тексти із сучасних періодичних видань. Загальний обсяг опрацьованого практичного матеріалу становить 7 000 тис. друкованих сторінок тексту. Під час роботи над дослідженням широко використовувалася електронна мережа Інтернет, що забезпечило оперативність доступу до нових матеріалів, пов’язаних із сучасними подіями у житті іспанського народу.
Апробація роботи. Основні результати дослідження викладено у восьми наукових статтях. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2001–роках; на міжнародних наукових конференціях „Наукова спадщина проф. Є.Литвиненко та завдання сучасної романістики” (КНУ, 25 вересня 2002 р.), „Сучасна іспаністика у культурологічному контексті (до 200-річчя романського мовознавства)” (КДЛУ, 19 березня 2003 р.), „Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (КНУ, 9 квітня 2003 р.), „Семіотика культури і тексту в етнонаціональних картинах світу” (КНУ, 14.квітня 2004 р.), „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (КНУ, 12 жовтня 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації, результати й висновки проведеного дослідження викладено у восьми наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України.
На захист виносяться наступні положення:
1. Сучасний іспаномовний суспільно-політичний дискурс є окремим типом дискурсу, оскільки цей складний соціолінгвістичний феномен інтегрує риси різних дискурсів і, запозичуючи у них ефективні засоби впливу на масову свідомість, формує власну цілісну систему характерних рис. Такими рисами є аргументативність політичного дискурсу, термінологічність економічного, офіційність дипломатичного, імперативність юридичного, високий ступінь актуалізації побутового, відкритість та естетичне навантаження художнього дискурсів.
2. Характеристику сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу, важливими складовими якого є дискурс короля та політиків Іспанії, визначають особливості організації інформації у семантико-прагматичному плані. Прагматичні наміри мовців значно відрізняються завдяки їхньому соціальному статусу у суспільстві: в інтенції королівського дискурсу не входить спроба вирізнитися, переконати аудиторію у своїх перевагах над іншими, тоді як для політиків –це одна із пріоритетних цілей їхньої професійної діяльності, яка реалізовується навіть тоді, коли політик повністю ототожнює свої інтереси із загальнонаціональними.
. Основними засобами формування семантико-прагматичного змісту сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу є актуалізація у ньому ключових лексичних одиниць, граматичних та стилістичних засобів, які можуть моделювати зміст висловлювання відповідно до прагматичних намірів мовця. Важливим аспектом організації прагматики досліджуваного типу дискурсу є мовні стратегії впливу на численного адресата, такі як стратегія переконання, критики негативних явищ у суспільстві, заклику аудиторії до дій, патріотизму та національного об’єднання.
. Варіативність організації та вибору лексико-граматичних і стилістичних мовних засобів у сучасному іспаномовному суспільно-політичному дискурсі зумовлюється прагматичними цілями мовця, його комунікативною компетенцією, особливостями індивідуального стилю, врахуванням фактору аудиторії, ступенем передбачуваності її реакції, фоновими знаннями комунікантів, спільним полем комунікативної ситуації, а також, яскравою рисою демократизації суспільно-політичного дискурсу країни, виділення якої поряд із підкресленням наполегливості та рішучості у вирішенні суспільних негараздів, стала однією із причин перемоги Р.Сапатеро у виборах Голови уряду (Presidente del Gobierno) Іспанії 2004 року.
. Промова та інтерв’ю є найпоширенішими інформаційно-переконувальними жанровими формами суспільно-політичного дискурсу. Варіативність у побудові промови зумовлюється співвідношенням спрямованості її мовних одиниць на досягнення комунікативно-прагматичної мети суспільно-політичного дискурсу, яка полягає у формуванні взаємодії між владою та суспільством та власного сприйняття й оцінки мовцем ситуації спілкування. На побудову інтерв’ю, де визначальним ззовні є погляд співрозмовника, значною мірою впливає журналіст, який скеровує діалог і тим самим посилює залежність засобів вираження від комунікативної ситуації.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку теоретичної літератури, списку довідкової літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки, з них основного тексту –сторінки.
У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації та її актуальність, визначається головна мета дослідження та конкретні завдання, об’єкт, предмет, методи і прийоми лінгвістичного аналізу, розкривається наукова новизна, теоретична та практична цінність роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі роботи визначається поняття „дискурс”, викладаються теоретичні та методологічні підходи до його аналізу, обґрунтовується виділення такого типу дискурсу, як суспільно-політичний. Характеризуються особливості формування його семантико-прагматичного змісту та розглядаються підходи до дослідження проблеми мовної особистості у лінгвістиці.
У другому розділі роботи аналізується здатність лексичних, морфологічних, граматичних та стилістичних мовних одиниць формувати семантико-прагматичний зміст дискурсу та оцінне значення дискурсних концептів. Визначаються основні мовні стратегії впливу на численного адресата у сучасному іспаномовному суспільно-політичному дискурсі.
Третій розділ роботи присвячено дослідженню індивідуальних стилів короля Іспанії Хуана Карлоса І та провідних іспанських політиків Х.Азнара і Р.Сапатеро. Виявлено особливості формування їхнього дискурсу, які зумовлюються як соціокультурними, фізичними, психологічними, прагматичними чинниками комунікативного процесу, фактором аудиторії, так і рівнем мовної та комунікативної компетенції адресанта, що разом формують мовну особистість. Закріплено лінгвістичний статус промови та інтерв’ю як жанрів іспаномовного суспільно-політичного дискурсу.
У висновках до кожного розділу та у загальних висновках подаються основні результати дослідження та окреслюються його подальші перспективи.
Список теоретичної літератури складає 330 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів.
Розділ 1. „Суспільно-політичний дискурс як особливий тип комунікації”. Поява у лінгвістиці таких наукових парадигм, як антропоцентрична, функціональна, прагматична та когнітивна, зумовлюють розвиток комплексної методики досліджень у галузі сучасної лінгвістики. У зв’язку з необхідністю врахування усіх факторів та чинників комунікативних процесів значне місце у дослідженнях початку ХХІ століття посідає дискурс. Дослідження суспільно-політичного дискурсу як складного та багатогранного феномена дає можливість виокремити ефективні засоби комунікативного впливу на масову свідомість, що є важливим фактором розвитку комунікативних технологій та збільшення ролі засобів масової інформації у сучасному суспільстві.
Значне місце серед актуальних проблем дискурсивної лінгвістики належить питанню поділу дискурсу на типи та визначенню критеріїв їхньої класифікації. Дослідження дискурсу як глобального явища комунікації дає можливість говорити про взаємодію дискурсів різних типів та їхню ієрархію на основі ступеня взаємопроникнення їхніх рис та характерних ознак. Суспільно-політичний дискурс ми визначаємо як окремий тип дискурсу, який завдяки інтеграції рис різних типів дискурсу, таких як політичний (аргументативність), економічний (термінологія), дипломатичний (офіційний стиль), юридичний (імперативність), побутовий (високий ступінь актуалізації), художній (естетичне навантаження), утворює власну цілісну систему засобів формування семантико-прагматичного змісту, що слугує створенню та розвитку діалогу між владою і суспільством.
Характерними рисами досліджуваного типу дискурсу слід вважати широту сфери функціонування, зверненість до соціальних та політичних проблем суспільства, прагматичне та ідеологічне навантаження, спрямованість у бік збільшення діалогічності, а також оперування суспільно-політичною лексикою і термінологією, що швидко піддаються змінам завдяки факторам екстралінгвістичної дійсності. Іспаномовний суспільно-політичний дискурс відображає явища і процеси, що відбуваються у суспільстві та провокує їхній подальший розвиток. Його комунікативна мета полягає у формуванні взаємодії між суспільством та політиками, бачення та оцінки процесів сьогодення, у спонуканні до практичного обмірковування, що спрямоване на прийняття рішень.
Важливим фактором розвитку іспаномовного суспільно-політичного дискурсу є його ідеонаціональний характер, що зумовлюється культурно-історичними особливостями Іспанії, світоглядом її народу, який переживши відмову свого короля Альфонса від престолу, диктаторський режим генерала Франко, знову зміг повірити у короля Хуана Карлоса І як у провідника нації, піти за ним у складний переломний період історії країни. Важливо підкреслити власний внесок монарха у розвиток держави, його палке бажання служити своєму народові, великі зусилля спрямовані на формування демократичних засад суспільства, підтримку усіх націй і культур на території Іспанії, легалізацію вхідних елементів, які вважалися ворожими за часів диктатури. Дискурс короля значною мірою впливає на формування концептуального образу сучасної Іспанії, оскільки у ньому розширюють своє семантичне значення лексичні одиниці, набуваючи нових інтерпретацій у зв’язку з формуванням сучасного політичного курсу країни. Часто такі лексеми отримують позитивне забарвлення у свідомості мовців під впливом дискурсу монарха і переходять у розряд аксіологем.
Комунікативній меті сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу підпорядковуються його прагматичні цілі, хоча вони зумовлюються, насамперед, комунікативними інтенціями мовця, чиї зусилля скеровані на розуміння адресатом цього наміру, який реалізується через надання мовним одиницям спрямованості на вирішення поставленого завдання спілкування. Основними прагматичними цілями іспаномовного суспільно-політичного дискурсу є: зафіксувати відповідальність мовця за певне повідомлення: Hacemos todos los esfuerzos diplomáticos para restaurar la diplomacia internacional (Aznar, 15.07.2002); спонукати адресата до дії, до зміни поглядів: Vamos a poner en marcha la campaña informativa sobre los seis años de gobierno del PP (Arenas, 21.04.2002); покласти на адресанта певні зобов’язання: Y esos proyectos los vamos a defender en las elecciones municipales, sin duda ninguna (Arenas, 12.06.2002); виразити психічний стан мовця, його почуття, переконання, ставлення до того чи іншого явища: Creo que hay que recuperar el status quo... (Arenas, 24.07.2002). Llego con emoción a Cataluña... (el Rey, 17.03.1976); En primer lugar, quiero agradecer a la ministra su intervención (Arenas, 23.04.2002); внести зміни в статус вказаних об’єктів чи явищ шляхом ствердження певних фактів: España seguirá avanzando (Arenas, 21.04.2002).
Залежно від соціального статусу адресанта та його ролі у суспільно-політичному житті країни, його дискурс може значно відрізнятися своїми прагматичним цілями. Так, суспільно-політичний дискурс представників королівської родини позбавлений елемента політичної боротьби. Оскільки королівський титул є спадкоємним, то у прагматичні наміри королівського суспільно-політичного дискурсу не входить спроба переконати аудиторію у правильності своїх поглядів та перевагах над іншими, тоді як для політиків –це одна із пріоритетних цілей їхньої професійної діяльності, яка завжди реалізовується тією чи іншою мірою. Завдяки відмінностям, які випливають із соціального становища мовців у суспільстві, їхній дискурс значно відрізняється за типами мовленнєвих актів.
Основними прагматичними цілями королівського дискурсу є повідомлення інформації, вираження свого ставлення до певних явищ чи подій, спрямування діяльності адресата, формування оцінних інтерпретацій щодо того чи іншого явищ у суспільстві, прояв почуттів з метою встановлення прямого контакту з аудиторією, виклику позитивних емоцій з її боку: ...España ha vivido un profundo proceso de transformación... (el Rey, 25.10 2001). –Повідомлення, констатація фактів. Solidaridad significa también reconocer que la sociedad se enfrenta a nuevas conquistas colectivas, y que los individuos deben tomar parte activa en el esfuerzo necesario para alcanzarlas (el Príncipe, 23.10.2001). –Мовець не лише дає власне бачення проблеми, а й авторитетом своєї думки переконує аудиторію у необхідності діяти за допомогою непрямих засобів спонукання. Muchas gracias por sus amables palabras y por el padrinazgo (el Rey, 25.10.2001). –Вираження вдячності.
Натомість, промови політиків наповнені обіцянками, наданням гарантій, взяттям зобов’язань, мовленнєвими актами, що спонукають адресата до дії, питаннями до слухача, які є ефективним риторичним прийомом для нав’язування власної думки адресатові. Таке завдання зумовлюється постійно існуючою можливістю зміни соціального статусу адресанта у суспільстві: Pondremos en marcha reformas legales (Aznar, 15.07.2002). –Обіцянка, що межує з зобов’язанням, оскільки використання майбутнього часу є проявом категоричності. ... hay también un activo muy importante que tenemos que cuidar (Arenas, 21.04.2002). –Спонукання шляхом використання конструкції зі значенням необхідності набуває відтінку зобов’язання, хоча воно і не є прямим. ¿Puede alguien pensar en serio que sin exigencia y sin esfuerzo se puede hacer alguna actividad? Pues evidentemente yo creo que no (Aznar, 20.04.2002). –Мовець ставить питання, щоб логічно перейти до повідомлення аудиторії власної відповіді. Такий прийом дає можливість не лише логічного введення інформації, а й спрямування думки аудиторії у необхідне русло.
Досягти цих прагматичних цілей допомагають конотативно забарвлені лексичні одиниці, граматичні категорії, синтаксичні конструкції та стилістичні засоби, що, окрім комунікативної функції, несуть прагматичне та аргументаційне навантаження. Форма їхньої організації значною мірою залежить від врахування фактору адресата, чим і зумовлюється варіативність іспаномовного суспільно-політичного дискурсу.
Розділ 2. „Основні засоби формування семантико-прагматичного змісту іспаномовного суспільно-політичного дискурсу”. Досягнення прагматичних цілей сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу вимагає від мовця урахування соціальних, психологічних та когнітивних факторів ситуації спілкування, що відбивається на виборі лексичних одиниць, яким притаманна експресивна конотація. Саме вони допомагають мовцю будувати стратегії впливу на адресата. Стратегія переконання адресата у своїй активності будується шляхом створення контрасту за допомогою лексичних та контекстуальних антонімів: En ese sentido, creo que la credibilidad del Gobierno está sustentada por los hechos y no por las promesas incumplidas (Aznar, 12.12.2002).
Стратегія критики негативних явищ у суспільстві здійснюється за допомогою використання лексем з негативним конотативним забарвленням і дає можливість підштовхнути владу до рішучих кроків у боротьбі з суспільними негараздами: La inflación ha generado una situación de inestabilidad a las familias (Aznar, 23.05.2001). Звернення до соціальних проблем іспаномовного суспільства може бути фоном для подання власних пропозицій. У дискурсі така стратегія реалізується за допомогою дієслів з суб’єктивною семантикою (querer, pedir, creer, exigir, dar propuestas): Le pido que retire y baje los impuestos (Aznar, 25.09.2002).
Заклик аудиторії до певних дій характеризується широким використанням прикметників з позитивним конототивним забарвленням, підсилених прислівниками extraordinariamente positivo, más intensivo, muy importante, muy necesario: ...lo cual me parece extraordinariamente positivo (Rato, 22.10.2002).
Стратегія заклику громадян до патріотизму здійснюється шляхом використання великої кількості лексем зі значенням об’єднання: unir, juntar, integrar, atar, incorporar, solidarizar: Conseguir una sociedad más justa es tarea de todos (el Príncipe, 23.10.2001). ...su voluntad de solidarizar a los españoles (el Rey, 24.12.1978). Такі лексеми допомагають адресанту формувати у свідомості адресата поняття національної цілісності та почуття терпимості: ... que hizo posible el éxito de convivencia de culturas (el Rey, 23.05.2002); а також позитивно забарвлюють у свідомості мовців концепт входження Іспанії у міжнародну спільноту: Nuestra incorporación a la Unión Económica coincide con un proceso de globalización económica (el Rey, 12.12.2001).
Надати ключовим концептам дискурсу позитивного чи негативного конототивного забарвлення завдяки врахуванню меж універсальної та національної своєрідності ментального простору адресата допомагають загальновживані одиниці, що набувають у дискурсі статусу аксіологем, завдяки політичним, соціальним та культурним процесам, які відбуваються у суспільстві. Найуживаніші з них можна поділити на чотири групи лексем, що позначають загальнолюдські (confianza, paciencia, responsabilidad), політичні (seguridad, balance político, diálogo social, libertadess), європейські (ingreso en las instituciones europeas, globalización económica, incorporación) та національні цінності (monarquía de todos, Estado-nación, soberaníal).
Використання негативно забарвлених аксіологічних одиниць у дискурсі має за мету нагадування, звинувачення, підкреслення досягнень та заклик до дій: Algunos guardaban en su corazón los recuerdos tristes de la guerra y el enfrentamiento, otros el dolor del exilio (el Príncipe, 14.07.2002). –Нагадування. La inflación se les ha ido de las manos (Zapatero, 24.10.2002). –Звинувачення. Tenemos que seguir evitando la peligrosa tentación del ensimismamiento (el Príncipe, 23.11.2001). –Заклик до дій.
Демократизації мовних норм та еволюції іспаномовного суспільно-політичного дискурсу у бік більшої діалогічності сприяє широке використання мовцями фразеологічних одиниць, які завдяки своїй складній та багатовимірній структурі не лише економлять мовленнєві зусилля, інформативно насичуючи при цьому висловлювання, а й роблять його більш емоційним, дають можливість мовцю звертатися до загальновідомих і загальноприйнятих істин, самобутніх національних традицій чи історичних моментів: Si así fuera, estaríamos atando de pies y manos a nuestra democracia (Arenas, 23.05.2002). Yo estoy muy orgulloso de decir sin tirar ningún papel al suelo que con esta reforma fiscal habrá diez mіllones de personas que no presenten declaración sobre la renta (Aznar, 3.03.2000).
Можливості формування експресивно-емоційної конотації у сфері фразеології набагато ширші, ніж у сфері лексики. Тому мовці часто вдаються до цілеспрямованої заміни форми, структури фразеологічної одиниці, трансформації сполучуваності, семантики для перетворення фразеологізму на ефективний засіб досягнення прагматичних цілей: ...de hechos a nuestras espaldas... (Aznar, 28.02.2000). –Позаду, раніше, за (часове значення). Інше значення цього фразеологізму „за спиною, таємно, без відома”. ...está al alcance de nuestra mano satisfacer las necesidades de los españoles de hoy (Rato, 25.10.1999). –Заміна присвійного займенника vuestra на nuestra робиться мовцем з метою віднесення себе до аудиторії та зближення з нею. Hoy nuestro gobierno tiene en marcha un proyecto de Ley de Calidad de la Enseñanza (Arenas, 21.04.2002). –Традиційне дієслово poner замінено на tener, при цьому змінюється часове відношення у розгортанні дії: вона не починається, а вже знаходиться в процесі розвитку.
Ефективним засобом виділення певних концептів, надання їм актуальності, глибшого пояснення думки, підвищення експресивності, переконливості та оригінальності дискурсу є неологізми і запозичення: El registro electrónico, el portal Salud... lo que ha comentado la ministra me parece especialmente importante (Arenas, 15.05.2002). –Неологізми. Quines tenemos con el movimiento voluntario una relación de interés y afecto, que en mi caso es doble, la de Eminent person y la de Presidente de Honor del Comité Español (el Rey, 13.12.01). –Запозичення.
Формуванню семантико-прагматичного змісту сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу слугують синтаксичні одиниці. Використання різних часових форм у їхніх модальних значеннях дає можливість маніпулювання свідомістю адресата, розмиваючи межі актуальності та бажаності чи необхідності подій і явищ. Модальність, крім того, надає дискурсу естетичної привабливості та позитивності значення, оскільки асоціюється з можливістю реалізації, а отже, з надією на майбутнє: El Gobierno tendría que verlo (Aznar, 3.03.2000). En el año 2000 mejorarán las pensiones mínimas (Rato, 25.10.1999). –Майбутній час надає категоричності обіцянці.
Найпоширенішими синтаксичними одиницями сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу, що слугують досягненню прагматичних цілей мовця, є перифрастичні конструкції на позначення розвитку та результату дії (Ésa política la voy a seguir haciendo (Aznar, 3.03.2000)), вставні речення для надання більшої інформативності висловлюванню, інверсія, для акцентування уваги на певних частинах висловлювання (Más que en las dificultades del camino hemos de pensar en el camino mismo... (el Rey, 24.12.1981)), використання однорідних членів речення для нарощення необхідних асоціацій навколо певного концепту, синтаксично паралельних конструкцій, що є ефективним засобом емоційної аргументації для створення адресатом оцінної інтерпретації дискурсних концептів відповідно до прагматичного наміру мовця.
Проникнення літературної мови в усі сфери людського існування стало причиною вживання у сучасному іспаномовному суспільно-політичному дискурсі великої кількості елементів розмовного та художнього мовлення. Мовці широко використовують різноманітні образно-експресивні засоби для поглиблення діалогічності своїх промов, їхнього наближення до мовлення широких верст населення. Широкого використання у досліджуваному типі дискурсу набула метафора, яка завдяки руйнуванню логічного змісту слова та пробудженню емоційних асоціацій дає можливість адресанту глибше пояснити явище, оскільки слугує засобом осмислення дійсності: ...el desarollo se base, principalmente, en una red de solidaridad (la Infanta Cristina, 27.11.2001). Будучи засобом переконання аудиторії у тих чи інших поглядах, метафора виконує аргументативну функцію у дискурсі: Sеguiremos medidas concretas que impulsen programas de promoción de la libertad religiosa (el Paíncipe, 23.11.2001). Прагматична функція метафори слугує обходженню „гострих кутів”, що дозволяє звести до мінімуму відповідальність мовця за можливу буквальну інтерпретацію його слів реципієнтом: ...un sistema democrático dispuesto a garantizar las reglas del juego (Aznar, 15.07.2002). –У грі може виграти як один суперник, так і інший. ... tenemos en España una democracia sin déficit (Aznar, 3.03.2000). Окрім того, в іспаномовному суспільно-політичному дискурсі метафора може слугувати засобом активізації уваги та емоційного поглиблення висловлювання: El problema de terrorismo continua siendo una herida abierta en la piel de nuestra sociedad (el Rey, 21.09.1979).
Прийоми протиставлення допомагають підвищити переконливість слів адресанта, оскільки для адресата з’являється можливість порівняння. Протиставлення в іспаномовному суспільно-політичному дискурсі реалізується за допомогою прийменників, лексичних та контекстуальних антонімів, вставних словосполучень: ...como oportunidad para el enriquecimiento personal y social, pero no para la confrontación. Yo insisto tanto en que no hay que mirar nunca al pasado. Tenemos que mirar al futuro. Al contrario, se dedican a darse autobombo (Aznar, 15.07.2002, 5.05.2000, 4.03.2000). ... para convertir la dictadura en democracia (еl Rey, 27.11.2001).
Характерним для досліджуваного типу дискурсу є неповне протиставлення, підсилене прислівниками también або sólo, що поглиблює емоційний рівень висловлювання, доповнюючи одне поняття іншим шляхом обмеження: Pudimos ver cómo el terror, no sólo asesinaba a miles de personas, sino que también atacaba los valores básicos de la civilización (Aznar, 15.07.2002).
Фігури повтору завдяки своєму великому емоційно-експресивному потенціалу виступають у дискурсі засобами акцентування уваги адресата, психологізації, смислового та емоційного посилення ритмічної організації дискурсу. Вони обростають асоціаціями та набувають особливої ідейної і символічної глибини, створюють міцну основу для сприйняття та запам’ятовування змісту. У сучасному іспаномовному суспільно-політичному дискурсі широко використовуються лексичний, синонімічний та синтаксичний повтори, які часто поєднуються у одному висловлюванні: Tengo que decirles, señorías, que no estamos ante políticas nuevas, es lo que ofrecimos en los tres presupuestos anteriores y lo hemos cumplido; es lo que el Partido Popular dijo en su Programa Electoral que iba a hacer, y lo hemos cumplido; es lo que el Presidente del Gobierno ofreció a la sociedad española, y lo hemos cumplido (Arenas, 21.04.2002).
Риторичні запитання та питально-відповіднí ходи дають адресанту можливість логічного переходу від однієї думки до іншої, спонукають реципієнта до обмірковування, дають можливість переходу до висловлення власної точки зору, а також відіграють функцію нагадування та емоційного підсилення тези: ¿Qué hemos hecho? Hemos aprobado una ley para conciliar la vida laboral (Aznar, 26.02.2000).
Прийоми протиставлення, повтору, риторичні запитання та питально-відповіднí ходи слугують звуженню чи розширенню дискурсної інформації, варіативність у структуруванні якої зумовлюється прагматичними намірами мовця та фактором адресата.
Розділ 3. „Комунікативна компетенція мовця та фактор аудиторії як чинники варіативності іспаномовного суспільно-політичного дискурсу”. Характерною рисою сучасного іспаномовного суспільно-політичного дискурсу є варіативність викладу інформації у ньому, тобто однакові прагматичні цілі досягаються за допомогою використання різних мовних структур. Різноманітність в організації та виборі лексико-граматичних і стилістичних мовних засобів зумовлюється мовною та комунікативною компетенцією мовця, особливостями його індивідуального стилю та врахуванням фактору адресата.
Характерними рисами індивідуального стилю короля Іспанії Хуана Карлоса І є чітка витримка мовних норм, раціональний добір виражальних засобів, вміру емоційно навантажені висловлювання, підкреслення адресованості як норми етикету, повторення звертань як елементу структурування дискурсу, що має прагматичне навантаження. Пріоритетами виступають загальнолюдські та національні цінності. Саме у королівському дискурсі значна кількість лексичних одиниць набуває статусу аксіологем (nacionalidad, libertad, sociedad, democracia, integración, pluralismo, diversidad, solidaridad), створюючи у свідомості адресата образ сучасної конституційної демократичної монархії, яка є невід’ємним елементом образу Іспанії: Solidaridad es saber respetar los derechos de la persona (el Rey, 18.11.2000).
Залежно від фактору аудиторії широко використовуються лексеми на позначення пріоритетних напрямків та досягнень у окремих сферах діяльності: ...la Universidad lo hace con una doble función, la de transmitir y mantener la búsqueda de la verdad y la de ser germen de nuevos cambios y conquistas sociales (el Rey, 23.10.2004, la Universidad de Utrecht).
Для аудиторії з високим рівнем освіти обираються терміни, поняття, пов’язані з історичними подіями, суспільно-політичними реаліями (1), тоді як у дискурсі для пересічної аудиторії превалюють абстрактні лексеми з позитивним конотативним забарвленням (2), завдяки яким перед реципієнтом постає змінена і оновлена країна, імперіалістичність якої кардинальним чином змістилася у бік демократії, що розуміється монархом як співіснування найрізноманітніших проявів життя і їхня взаємодія для досягнення інтересів народу, який пов’язаний спільною історією: (1) Su historia, desde Roma a Carlos V, desde Cervantes hasta Picasso, resuena con ecos europeos intensos y vibrantes (el Rey, 17.11.2004). (2) Defender a la sociedad es indispensable para evitar el desánimo y restablecer la justicia (el Rey, 25.10.2001).
Ефективним аргументом для пересічного громадянина є суб’єктивність королівського дискурсу завдяки авторитетності мовця, засобами якої у дискурсі виступають такі значимі частини мови як прикметники (importantísimo, útil, feo, verdadero), прислівники (realmente, seguramente, claro) та дієслова (creer, animar, esperar), що передають впевненість мовця, його емоції та переконання: Hoy deseo sinceramente que estas dos Cámaras puedan acometer la decisiva tarea histórica de lograr la consecuención efectiva (el Rey, 9.05.1979).
На відміну від королівського дискурсу, промови політиків рясніють обіцянками, гарантіями, зобов’язаннями, що зумовлено можливістю зміни соціального статусу мовця. Характерною рисою дискурсу колишнього Голови уряду Іспанії Х.Азнара є інтимізація шляхом вираження емоцій, звертання до подій із власного життя: He aprovechado para pasar una mañana formidable una vez más en vuestra tierra (Aznar, 22.04.2002). Таку ж роль виконують образно-експресивні засоби у дискурсі: Es un clima de confianza (Aznar, 1.03.2000). Суб’єктивізація дискурсу відбувається через використання займенника першої особи однини або дієслів, форма яких їй відповідає, та поглиблюється лексемою mismo: Yo mismo lo decía aquí en Valencia (Aznar, 15.07.2002). Y es exactamente lo que estoy dispuesto a hacer (Aznar, 12.03.2002).
Серед засобів досягнення прагматичних цілей Х.Азнар широко використовує лексеми на позначення пріоритетних напрямків своєї політики, що набирають у дискурсі статусу ідеологем: Continuaremos las reformas necesarias para alcanzar un objetivo, como es el del pleno empleo (Aznar, 28.10.2001). La acción de Gobierno se concentrará en mejorar la seguridad jurídica y ciudadana (Aznar, 07.08.2001). Вищий ступінь порівняння прикметників з неодноразовим повтором підсилює позитивну конотацію усього виловлювання, надає йому більшої емоційності та глибини: Somos una sociedad más libre, más fuerte y más desarrollada (Aznar, 26.06.2001). Для позначення результатів своєї діяльності колишній Голова уряду використовує граматичні та перифрастичні конструкції для загострення уваги на стані речей: Los españoles tienen ahora garantizado por ley el futuro de las pensiones (Aznar, 25.08.2002).
Дискурс Х.Азнара вказує на соціально-домінуючу особистість, що проявляється у використанні прикметників із значенням необхідності, які допомагають надати дискурсу приписуючий характер: necesario, preciso, obligatorio, posible: Son cambios necesarios para incrementar el dinamismo económico (Aznar, 15.02.2001). Serán precisos más diálogo social y más acuerdos (Aznar, 6.03.2000). Категоричність висловлювань виражається також за допомогою прислівників razonablemente, absolutamente, exactamente: Su actitud ha sido absolutamente irresponsable (Aznar, 15.07.2002).
Суб’єктивність дискурсу зумовлюється його ідейно-політичними переконаннями, що проявляється у використанні як логічних, так і експресивних аргументів, співвідношення яких змінюється залежно від фактору аудиторії. Яскрава деталізація власного „Я” помітна у дискурсі, зверненому до народу (1), тоді як у дискурсі, зверненому до своїх соратників, колег, однодумців переважають принципи узагальнення, де мовець співвідносить себе з аудиторією (2): (1) Y yo estoy muy contento de haber planteado este debate en la sociedad española (Aznar, 20.04.2002). (2) Nuestro objetivo para la sociedad española es el pleno empleo (Aznar, 28.10.2001). –Дискурс може спрямовуватися до представників своєї партії або до широких мас від імені своєї партії.
Яскравими рисами ідіостилю лідера Соціалістичної партії та нового Голови уряду Іспанії Р.Сапатеро є емоційність та влучність висловлювань, що проявляється у широкому використанні конотативно забарвлених лексем, образно-експресивних засобів, так званих максим –коротких висловлювань, що можуть слугувати лозунгами чи заголовками статей, простих речень. Невід’ємною складовою дискурсу Р.Сапатеро є велика кількість елементів з негативною семантикою, що надають концептуальному образу сучасної Іспанії певної об’єктивності, урівноважуючись з усіма тими позитивними характеристиками, які превалюють у королівських промовах та у дискурсі Х.Азнара: España necesita un nuevo modelo de Gobierno... (Zapatero,12.05.2003). ... que no se ha cerrado una vieja etapa sino abierto una nueva (Zapatero,23.07.2002). Засобами звинувачення та порівняння часто слугують умовні речення: Si yo hubiera sido presidente, recibiría a los sindicatos (Zapatero, 23.07.2002).
Р.Сапатеро звертається до живих та образних порівнянь, метафор, фразеологізмів, епітетів, що роблять його промови яскравими, живими, близькими пересічним громадянам та „пожвавлюють” дискурс: Yo no tiro la piedra y escondo la mano (Zapatero, 08.092002). El salario medio español está a la cola de Europa (Zapatero, 22.10.2002). Він постійно використовує максими, які можуть слугувати політичними слоганами та лозунгами: Menos planes y más resultados (Zapatero, 19.11.2001); Menos leyes y más política (Zapatero, 19.10.2002).
Серед засобів зв’язності Р.Сапатеро майже ніколи не використовує нумеративних конекторів. Їхню роль у промовах виконують маркери пояснення (es decir, en otras palabras), ілюстрації (por ejemplo, así), підведення підсумків (resumiendo, en suma), введення додаткової інформації (además, incluso, también), тощо: Se ha avanzado poco en las materias determinantes para el futuro de un país, como por ejemplo la investigación y la tecnología (Zapatero, 03.05.2002).
Лідерові соціалістів є властивою абсолютна адресованість. Вона є як засобом категоричності, так і вказує на прямолінійність мовця: No tiene usted límites, señor Aznar (Zapatero, 03.05.2002). Характерною рисою ідіостилю Р.Сапатеро можна вважати використання коротких, непоширених, еліптичних речень, які не тільки підвищують категоричність висловлювання, а й роблять його більш сприйнятливим для адресата. Окрім того, еліптичні конструкції мають глибокий потенціал для висловлення почуттів та емоцій: Las cosas se han torcido. Van peor (Zapatero, 52.03.2002).
Найпопулярнішими інформаційно-переконувальними жанрами суспільно-політичного дискурсу є промова та інтерв’ю, тоді як коментарі, огляди та нариси можна віднести до жанрів інформаційно-дослідницького чи дослідницько-образного спрямування. Основною відмінністю промови є її монологічна форма, де визначальним є погляд мовця. Вона характеризується спрямованістю мовних одиниць на досягнення комунікативно-прагматичної мети, власним сприйняттям та оцінкою мовцем ситуації спілкування та залежністю засобів вираження і прийомів від комунікативної ситуації. Відповідно до місця реалізації промов, їхнього змісту та аудиторії, суспільно-політичні промови можна поділити на урядово-громадські, дипломатичні, радіотелевізійні, вітальні та святкові.
Специфіка інтерв’ю як жанру полягає в тому, що визначальним ззовні у ході його розгортання є погляд співрозмовника, тоді як внутрішньо діалог скеровується журналістом, який утримує його у тих межах, які необхідні для досягнення поставленої мети. Він дає можливість не лише дізнатися про ставлення співрозмовника до тих чи інших подій, а й створити його психологічний портрет завдяки суб’єктивізації розповіді. Важливими елементами невербального рівня, що слугують формуванню іміджу мовця та його психологічного портрета виступають темп, ритм мовлення, особливості паузації, наповненість пауз та кінетика обличчя. Варіативність дискурсу у випадку жанру інтерв’ю зумовлюється трьома учасниками комунікативного процесу. Окрім мовця та аудиторії, важливу роль відіграє журналіст, який спрямовує діалог у необхідному руслі завдяки дискурсивним ходам, запитанням, висловленням власного бачення ситуації.
У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.
. Виділення такого типу дискурсу, як суспільно-політичний ґрунтується на визначенні його комунікативної мети, яка полягає у формуванні взаємодії між владою та суспільством та на формуванні особливої системи засобів створення його семантико-прагматичного змісту, які інтегруються з різних типів дискурсу. Його основними рисами слід вважати особливу соціально-рольову конфігурацію, історичний характер, широту сфер породження та функціонування, зверненість до соціальних та політичних проблем суспільства, інтеграцію рис інших типів дискурсу.
. Пріоритетні цілі іспаномовного суспільно-політичного дискурсу зумовлюються соціальним статусом мовця, його роллю в даній ситуації та прийнятими умовами стосовно прав і обов’язків сторін, зовнішніми обставинами і тематикою дискурсу. Соціальний стан регламентує мовленнєву поведінку адресанта у виборі типів комунікативних актів, лінгвістичних засобів, ступеня експресивності висловлювань та прагматизації мовних елементів. Прагматичні наміри мовця, включаючи ідеологічні, реалізуються у мовному контексті за допомогою свідомого використання засобів лексичної та граматичної структури мови, а також образно-експресивних та риторичних елементів.
. Конотативно забарвлені лексеми, що актуалізуються у дискурсі, граматичні та стилістичні засоби, які можуть моделювати зміст висловлювання іспаномовного суспільно-політичного дискурсу допомагають мовцю необхідним чином впливати на свідомість масової аудиторії та формувати оцінні інтерпретації основних дискурсних концептів, які співвідносяться з важливими суспільно-політичними процесами у сучасній Іспанії, найвагомішим з яких є процес демократизації. Досягнення прагматичних цілей значною мірою зумовлюється взаємодією семантичного, смислового та інтенційного значення лексичних та морфологічних одиниць, синтаксичних структур, стилістичних засобів. Особливості актуалізації у дискурсі лексико-фразеологічних і граматичних мовних одиниць та використання стилістичних прийомів, які є основними засобами формування семантико-прагматичного змісту суспільно-політичного дискурсу, варіюються залежно від його прагматичної спрямованості, поля комунікативної ситуації, а також від мовної та комунікативної компетенцій мовця і фактора аудиторії.
. Основою індивідуального стилю адресанта є вибір і така організація мовних одиниць, завдяки якій вони отримують у іспаномовному суспільно-політичному дискурсі невластиві їм можливості і перетворюються у певний образ, що допомагає мовцю досягти своїх цілей. Характерними рисами королівського дискурсу слід вважати оптимістичність, категоричність, підкреслення адресованості, повторення звертання як елемента структурування дискурсу, розширення меж семантичного поля лексичних одиниць. Важливим фактором, з погляду на аргументацію, є авторитетність джерела інформації.
. Промови політиків, на відміну від королівського дискурсу, містять значну кількість ідеологем та прикладів власних заслуг перед суспільством, що зумовлено необхідністю постійно підтримувати власний статус. Дискурс Х.Азнара характеризується використанням великої кількості аргументів з позитивним значенням. Для нього характерними є категоричність, інтимізація дискурсу та вміння обходити „гострі кути” шляхом використання поширених, вставних речень, однорідних членів речення та повторів. Суб’єктивність зумовлюється ідейно-політичними переконаннями мовця, що проявляється у використанні як логічних, так і експресивних аргументів з метою досягнення прагматичних цілей.
. Частотність використання образно-експресивних засобів, короткі влучні висловлювання, різкі негативні характеристики деяких процесів у суспільстві різко відрізняють дискурс Р.Сапатеро, характеризуючи лідера соціалістів як прямолінійну та емоційну людину. Його дискурс з великою кількістю елементів із негативною семантикою надає концептуальному образу сучасної Іспанії об’єктивності, урівноважуючись з усіма тими позитивними характеристиками, які превалюють у королівських промовах та у дискурсі Голови уряду.
. Відповідно до статі, віку, освіти, професійного статусу, релігійних та політичних вподобань, національної приналежності більшості численної аудиторії, мовці вдаються до цілеспрямованого використання окремих ціннісних категорій, вибору особливої спрямованості аксіологічних одиниць, зміни співвідношення логічних та емоційних аргументів та синтаксичної організації дискурсу.
. За жанровими формами суспільно-політичний дискурс можна поділити на промови та інтерв’ю, які належать до інформаційно-переконувальних жанрів, та на коментарі, огляди і нариси, які мають інформаційно-дослідницьке або дослідницько-образне спрямування. Особливістю промови як жанру є її монологічна форма, що дає можливість адресанту досягти своїх прагматичних намірів завдяки врахуванню особливостей аудиторії. Цей жанр характеризується спрямованістю мовної системи на досягнення комунікативно-прагматичної мети, власною оцінкою мовцем комунікативної ситуації та залежністю від неї засобів побудови дискурсу.
. Варіативність побудови інформації у жанрі інтерв’ю зумовлюється не лише мовною і комунікативною компетенцією мовця та врахуванням фактора аудиторії, а й особливим учасником цього комунікативного процесу –журналістом, який внутрішньо спрямовує діалог, що являє собою як особистісно, так і соціально зорієнтоване спілкування.
Подальші дослідження у сфері іспаномовного суспільно-політичного дискурсу варто спрямувати на аналіз потенційно-множинних оцінних інтерпретацій головних концептів, що складають образ сучасної демократичної Іспанії; простеження тенденцій розвитку королівського дискурсу від початку становлення конституційної монархії до теперішніх днів, оскільки він відображає загальні прагнення іспанського народу; виявлення ефективних засобів реалізації мовленнєвих зусиль з метою досягнення прагматичних намірів адресанта у дискурсі Р.Сапатеро після його перемоги на виборах 2004 року, у чому важливу роль відіграв його дискурс, та на його порівняння до виборів і після них.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:
1. Коваль Н.М. Відбиття розвитку мовної картини світу у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу. –К.: КНУ ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. –. –№7. –С. 224-230.
. Коваль Н.М. Інтенсифікаційна роль заперечних речень у іспаномовному суспільно-політичному дискурсі // Проблеми семантики слова, речення та тексту. –К.: КНЛУ. –. –Вип. 8. –С. 141-146.
. Коваль Н.М. Дискурсна проблематика: виокремлення суспільно-політичного дискурсу як різновиду комунікації // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. –К.: КНУ. –. –Вип. 1. –С. 78-82.
. Коваль Н.М. Неологізаційні та архаїзаційні процеси у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія “Філологія, педагогіка, психологія”. –К.: КНЛУ. –. –Вип. 6. –С. 188-192.
. Коваль Н.М. Прагматична роль суспільно-політичного дискурсу та реалізація комунікативної інтенції мовця // Проблеми семантики слова, речення та тексту. –К.: КНЛУ. –. –Вип. 9. –C. 136-143.
. Коваль Н.М. Суспільно-політичний дискурс та тенденції кількісного і якісного розвитку його лексичної системи // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. –К.: КНУ. –. –Вип. 2. –С. 159-175.
. Коваль Н.М. Метафора як один із образно-експресивних засобів мови у системі іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. –К.: КНУ. –. –Вип. 3. –С. 107-113.
8. Попова Н.М. Ідіостиль короля Іспанії Хуана Карлоса І як фактор формування концептуального образу сучасної Іспанії у свідомості колективного адресата // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. –К.: КНУ. –. –Вип. 5. –С. 67-73.
Попова Н.М. Сучасний іспаномовний суспільно-політичний дискурс: лінгвопрагматичний аспект. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.05 –романські мови. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка. –Київ, 2004.
У дисертації визначаються характерні риси та досліджується роль одиниць різних мовних рівнів у формуванні семантико-прагматичного змісту іспаномовного суспільно-політичного дискурсу на матеріалі дискурсу представників королівської родини та визначних політиків Іспанії кінця ХХ –початку ХХІ століття. Проведений з урахуванням соціальних, психологічних, когнітивних та антропологічних чинників, аналіз даного типу дискурсу дозволив визначити лексичні, морфологічні, синтаксичні та стилістичні одиниці, що є ефективними засоби впливу на масову свідомість.
Аналіз індивідуальних стилів короля Хуана Карлоса І, провідних іспанських політиків Х.Азнара та Р.Сапатеро дав можливість визначити їхні характерні риси, співвідношення індивідуального і загального у суспільно-політичному дискурсі, ефективні засоби концептуалізації ментального простору адресата та з’ясувати причини варіативності викладу дискурсної інформації. Визначено особливості промови та інтерв’ю як інформаційно-переконувальних жанрових форм суспільно-політичного дискурсу.
Ключові слова: суспільно-політичний дискурс, прагматичне навантаження, семантичне поле, екстралінгвістичні фактори, соціальний статус, мовленнєвий вплив, ціннісні концепти, мовна компетенція, ідіостиль, авторитетність.
Попова Н.Н. Современный испаноязычный общественно-политический дискурс: лингвопрагматический аспект. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 –романские языки. –Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. –Киев, 2004.
В диссертации определяются характерные черты и исследуется роль единиц разных языковых уровней в формировании семантико-прагматического содержания современного испаноязычного общественно-политического дискурса на материале выступлений и интервью представителей королевской семьи и известных политиков Испании конца ХХ –начала ХХІ столетия. Она состоит из введения, трех разделов, выводов к каждому из разделов, общих выводов, списка используемых источников теоретической, справочной, иллюстративной литературы и приложений. Во введении приведены обоснование актуальности темы, цель и задачи исследования, научная новизна, теоретическое и практическое значение, апробация полученных результатов, тезисы, которые выносятся на защиту.
В первом разделе определяется понятие “дискурс”, рассматриваются существующие теоретические и методологические подходы к его анализу, обосновывается выделение такого типа дискурса, как общественно-политический. Он является отдельным типом дискурса, поскольку имеет собственные прагматические цели и языковые средства их достижения, заимствованные из других видов дискурса, таких как политический, экономический, дипломатический, юридический, художественных, и интегрированных в целостную систему общественно-политического дискурса, который отображает общественно-политические процессы в стране и формирует взаимодействие между обществом и властью. Также характеризуются особенности формирования его семантико-прагматического содержания, общие и второстепенные задачи, которые в большой степени определяются общественным положением говорящего и постоянством его статуса, рассматриваются подходы к исследованию проблемы языковой личности в лингвистике.
Во втором разделе диссертации анализируется способность языковых единиц лексико-семантического и морфолого-синтаксического языковых уровней формировать семантико-прагматическое содержание дискурса и оценочные значения дискурсных концептов. Проведенный с учетом социальных, психологических, когнитивных и прагматических факторов, анализ этого типа дискурса позволил определить лексические, морфологические, синтаксические и стилистические единицы, которые эффективно влияют на общественное сознание, решить вопрос о том, какие именно факторы обеспечивают формирование семантико-прагматического содержания дискурса в сфере общественно-политической коммуникации и как такая информация передается языковыми средствами. Исследуются особенности актуализации лексических единиц в данном типе дискурса, способность грамматических средств моделировать прагматическое значение высказывания, определяются основные языковые стратегии влияния на многочисленного адресата в современном испаноязычном общественно-политическом дискурсе.
В третьем разделе рассматриваются языковая компетенция адресанта и фактор аудитории как причины вариативность подачи информации в общественно-политическом дискурсе, где социальные, национальные, психологические характеристики аудитории дают возможность адресанту формировать семантико-прагматическое содержание дискурса как можно ефективнее. Кроме того, на выбор средств и стратегий аргументации влияет степень авторитетности дискурсной информации, которая зависит от общественного статуса говорящего.
Анализируются индивидуальные стили монарха Хуана Карлоса I, политических лидеров Испании Х.Азнара и Р.Сапатеро, противостояние которых на политической арене достигает большого напряжения. Такой анализ дал возможность определить их характерные черты, сопоставить индивидуальное и общее в общественно-политическом дискурсе, выделить эффективные средства концептуализации ментального пространства адресата. Определено, что королевский дискурс значительно отличается от дискурса политиков благодаря как особенному социальному статусу монарха в испаноязычном обществе, так и характеристикам его языковой личности, которая объединяет языковую и коммуникативную компетенции. Дискурс монарха характеризируется высокой выдержкой языковых норм, рациональным отбором экспрессивных средств, подчеркиванием обращений как нормы этикета и их повтором как элементов структурирования дискурса, что имеет прагматическое значение. Именно в королевском дискурсе значительное количество лексических единиц превращается в аксиологеми, формируя в сознании адресата образ современной конституционной демократической монархии, которая является неотъемлемым элементом образа Испании. Речи и интервью политиков, в отличии от королевского дискурса, наполнены идиологемами и большим количеством образно-экспрессивных средств, что необходимо для поддержания собственного статуса в обществе. Субъективность речей политиков обусловлена идейно-политическими убеждениями адресанта и проявляется в использовании языковых единиц с субъективной семантикой.. Сравнение идиостилей Р.Сапатеро и Х. Азнара позволило определить различия в их дискурсе и, таким образом, сделать вывод о причинах победы Р.Сапатеро на выборах Главы правительства 2004 года после длительного пребывания при власти Х. Азнара.
В работе установлен лингвистический статус и особенности таких информационно-убеждающих жанров общественно-политического дискурса, как речь и интервью, выбор прагматических средств в которых обусловлен их монологической и диалогической формами, поскольку в речи бóльшая часть языкового действия принадлежит адресанту, тогда как в интервью журналист часто провоцирует говорящего к использованию тех или иных языковых средств.
В общих выводах поданы основные результаты диссертационной работы и указаны дальнейшие перспективы исследований в данном направлении.
Ключевые слова: общественно-политический дискурс, прагматическая роль, семантическое поле, экстралингвистические факторы, общественный статус, речевое воздействие, ценностные концепты, языковая компетенция, индивидуальный стиль, авторитетность.
Popova N. M. Modern Spanish Socio-political Discourse: Lingvopragmatic Aspect. –Manuscript.
Thesis for Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.05 –Romanic languages. –The Institute of Philology of Kyiv National Taras Shevchenko University. –Kyiv, 2004.
This thesis represents a research of modern socio-political discourse of Spanish politicians and the Royal Family Members on the material of their speeches and interviews. It determines effective methods of socio-political discourse organization and means due to which a speaker achieves this or that reaction of the society, reveals functional and pragmatic role of lexical, morphological, syntactic and stylistic means in the discourse and their influence on the addressee.
The study also deals with the analysis of the Spanish King, the Prime-minister and the Social Party leader’s individual styles which helps to describe their major characteristics, to single out individual and common features of the socio-political discourse and to find out reasons of its organizational variety. Specific features of socio-political speeches and interviews as genres of persuasion are determined.
Key words: socio-political discourse, pragmatic role, semantic field, extra linguistic factures, social status, speech influence, values, speech competition, individual style, authority.