Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
|
“Затверджую” Проректор з навчальної роботи академік М.Р.Гжегоцький ______________________ “__ “ _______________ 2012 р. |
РОБОЧА ПРОГРАМа з дисципліни «ПЕДІАТРія»
для студентів 5 курсу медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації МОЗ України за спеціальностями
7.110101 – лікувальна справа,
7.110104 – педіатрія
7.110105 – медико-профілактична справа
Обговорено на методичній нараді
кафедри ________________ 2012 р.
Протокол _______
Завідувач кафедри _________ проф.С.Л.Няньковський
“Погоджено”
методичною комісією з педіатричних дисциплін
_________________________С.К.Ткаченко
“___ ” _____________ 2012 р.
Львів– 2012
Стратегічним завданням вищої медичної освіти в Україні є її інтеграція до єдиного Європейського освітнього та наукового простору.
Основною метою реформування вищої медичної освіти є підвищення якості підготовки медичних фахівців, конкурентноздатність дипломів на європейському та світовому ринку праці.
Реорганізація вищої медичної освіти полягає у введенні нової моделі організації навчального процесу у вищих навчальних закладах за кредитно-модульною системою ЕСТS, заснованої на поєднані модульних технологій навчання та залікових кредитів оцінки – одиниць виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння модулю.
Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми, що реалізується відповідними формами навчального процесу і завершується підсумковим контролем.
ЕСТS (European Credit Transfer System) – Європейська система перезарахування кредитів як одиниць виміру трудомісткості навчального навантаження студентів. Заліковий кредит містить усі види навчальної діяльності студентів як аудиторної, так і самостійної, які необхідні для засвоювання модуля чи блоку змістових модулів.
Змістовий модуль – це сукупність навчальних елементів програми, поєднаних за змістом навколо певного навчального об’єкту.
Система передбачає збільшення самостійної роботи студентів та можливість їх активної участі у навчальному процесі, введення прозорої багатобальної рейтингової шкали оцінювання успішності, що при структуруванні навчальних дисциплін на модулі може стати основою підвищення якості підготовки фахівців.
Кредити ЕСТS. Кредит – це умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні складової навчальної програми дисципліни, або дисципліни. Один кредит ЕСТS становить 30 академічних годин. Сума кредитів визначає, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою з дисципліни. У графіку навчального процесу відсутні екзаменаційні сесії, оскільки здійснюється контроль засвоєння студентом кожного залікового модуля навчальної дисципліни. Шкала оцінювання ЕСТS є рейтинговою і конвертується у прийняту в Україні систему оцінки знань, вмінь та навичок студента для внесення її до диплома міжнародного зразка.
Програма з педіатрії для студентів вищих медичних закладів освіти України III-IV рівнів акредитації складена для спеціальності «Лікувальна справа» – 7.1100101, «Педіатрія» – 7.1100104, «Медико-профілактична справа» – 7.1100105 напряму підготовки «Медицина» відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки фахівців, затверджених наказом МОЗ України від 16.04.03 №239 та навчального плану, затвердженого наказом МОЗ України від 18.06.02 №221, згідно вимог Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженого Наказом МОЗ України №52 від 31.01.2005 р. Навчання за цими спеціальностями здійснюється протягом 6 років, а базова медична підготовка – протягом 5 років.
Кінцеві цілі з дисципліни „педіатрія” для зазначених спеціальностей є однаковими, тому складена єдина програма з педіатрії. Згідно навчального плану вивчення дисципліни здійснюється в VII-X семестрах протягом четвертого - п’ятого років навчання.
Програма структурована, складається з модулів, змістових модулів, тем відповідно до вимог розробки навчальних програм навчальних дисциплін (Наказ МОЗ України №492 від 12.10.2004 р. «Про внесення змін та доповнень до Рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін»).
Педіатрія як навчальна дисципліна:
а) базується на знаннях, отриманих студентами при вивченні медичної біології, нормальної та патологічної фізіології, нормальної та патологічної анатомії, гістології, фармакології, пропедевтики дитячих хвороб й інтегрується з цими дисциплінами;
б) закладає основи формування студентами умінь та навичок, які визначаються кінцевими цілями вивчення педіатрії як самостійної дисципліни та можуть бути використані студентами при вивченні педіатрії, дитячих інфекційних хвороб та інших клінічних дисциплін на VI курсі та у професійній діяльності.
Програма з дисципліни „педіатрія” структурована, представлена 4 модулями, до складу яких входять блоки 15 змістових модулів.
Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції; б) практичні заняття; в) самостійна робота студентів.
Лекції. Перевага віддається лекціям проблемним, оглядовим та концептуально-аналітичним. Лекція стає процесом, під час якого в студентів формуються знання, забезпечуються мотиваційний компонент і загально-орієнтований етап оволодіння науковими знаннями. Посилюється роль лекцій в якісному управлінні самостійною роботою студентів.
Практичні заняття за кредитно-модульною системою організації навчального процесу проводяться в режимі ротації модулів клінічних дисциплін. Тривалість одного практичного - заняття 4 години. За методикою організації вони є клінічними, спрямовані на контроль засвоєння теоретичного матеріалу й формування практичних вмінь та навичок, а також уміння аналізувати й застосовувати одержані знання для вирішення практичних завдань; вони передбачають:
Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей: вміння визначати етіологічні та патогенетичні фактори захворювань дитячого віку, класифікувати та аналізувати типову клінічну картину, складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу захворювання, демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики захворювань, ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при основних невідкладних станах, проводити диференціальну діагностику та ставити попередній діагноз при типовому перебігу хвороб, здійснювати оцінку прогнозу захворювання, демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у педіатрії.
Перелік критеріїв діагностики та лікування хвороб регламентується відповідними протоколами за спеціальностями «педіатрія» та ін. МОЗ України, Наказами МОЗ України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» (Наказ МОЗ України № 434 від 29.11.2002), «Про удосконалення організації медичної допомоги дітям підліткового віку» (Наказ МОЗ України № 465 від 12.12.2002).
Засобами контролю є тестові завдання, клінічні ситуаційні задачі; контроль виконання практичних навичок.
Самостійна робота студента – одна з організаційних форм навчання, що регламентується робочим навчальним планом і виконується студентом самостійно поза межами аудиторних занять. Можливі види самостійної роботи студентів: підготовка до практичного заняття та вивчення тем, що розглядаються лише в плані самостійної роботи студента, пошук та вивчення додаткової літератури, створення алгоритмів, структурно-логічних схем, написання рефератів, анотацій, доповідей для виступу з повідомленнями на практичних заняттях, чергування в клініці поза межами навчального часу. Організація самостійної роботи у відділеннях педіатричного стаціонару повинна забезпечуватися викладачами кафедри.
Індивідуальне завдання – форма організації навчання з метою поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, тобто індивідуальне навчально-дослідне завдання. Як обов’язкове індивідуальне завдання з визначеними критеріями оцінювання включено написання навчальної історії хвороби за результатами курації хворої дитини.
Підсумковий контроль засвоєння модулю здійснюється по його завершенню на підсумковому модульному контрольному занятті.
Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням оцінок засвоєння окремих модулів.
МЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Кінцеві цілі навчальної дисципліни «педіатрія» ґрунтуються на базі навчальних цілей, визначених в освітньо-професійній програмі (ОПП). Вони визначаються таким чином:
1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених соматичних захворювань дитячого віку.
2. Класифікувати та аналізувати типову клінічну картину найбільш поширених соматичних захворювань дитячого віку.
3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу найбільш поширених соматичних та неінфекційних захворювань дитячого віку, хвороб новонароджених.
4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики найбільш поширених соматичних захворювань дитячого віку.
5. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при найбільш поширених соматичних захворюваннях дитячого віку.
6. Здійснювати оцінку прогнозу при найбільш поширених соматичних захворюваннях дитячого віку.
7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у педіатрії.
ТА ЗМІСТОВІ МОДУЛІ
Змістові модулі:
7. Недоношені діти
8. Найбільш поширені неінфекційні захворювання новонароджених
9. Перинатальні інфекції
Змістові модулі:
10. Хвороби системи крові у дітей
11. Хвороби ендокринної системи у дітей
2. Структурний план підготовки з навчальної дисципліни „педіатрія”
|
Структура навчальної дисципліни |
Кількість годин / з них |
Рік навчання |
Види контролю |
|||
|
Всього годин / кредитів |
Аудиторних |
СРС |
||||
|
Лекц. |
Практ. |
|||||
|
Модуль 2. Неонатологія Змістових модулів 3 |
60/2 |
6 |
42 |
12 |
5 |
Поточний та підсумковий модульний контроль. Засоби контролю: тестові завдання, ситуаційні задачі, практичні навички за стандартизованим переліком, історія хвороби, ведення медичної документації |
Модуль 3.Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітейЗмістових модулів 2 |
60/2 |
4 |
36 |
20 |
5 |
Поточний та підсумковий модульний контроль. Засоби контролю: тестові завдання, ситуаційні задачі, практичні навички за стандартизованим переліком, ведення медичної документації |
ЗМІСТ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПЕДІАТРІЯ»
МОДУЛЬ 2. НЕОНАТОЛОГІЯ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 7
ВСТУП ДО НЕОНАТОЛОГІЇ. НОВОНАРОДЖЕНІ З МАЛОЮ МАСОЮ
Тема 1. Медична допомога здоровим новонародженим. Організація надання медичної допомоги новонародженим в Україні.
Тема 2. Анатомо-фізіологічні особливості, постнатальна адаптація й організація виходжування недоношених і маловагових новонароджених.
Тема 3. Основні клінічні проблеми і харчування недоношених дітей. Курація.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8
НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ
Тема 4. Асфіксія новонародженого. Пологова травма. Реанімація новонароджених.
Тема 5. Дихальні розлади у новонароджених: причини, діагностика, принципи лікування
Тема 6. Хвороби легень у новонароджених
Тема 7. Гемолітична і геморагічна хвороби новонароджених
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 9
ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ
Тема 8. Бактеріальні інфекції новонародженого
Тема 9. Внутрішньоутробні та перинатальні інфекції
Тема 10. Захист історії хвороби.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 7. НЕДОНОШЕНІ ДІТИ
Конкретні цілі:
1. Визначати етіологічні фактори недоношеності у новонароджених.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину ступенів морфологічної та нейро-функціональної зрілості недоношених дітей.
3. Визначати особливості адаптації недоношених новонароджених дітей та діагностувати синдроми дизадаптації.
4. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень недоношених новонароджених.
5. Демонструвати володіння принципами виходжування недоношених новонароджених, лікування та профілактики синдромів дизадаптації, реабілітації недоношених новонароджених.
6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при основних невідкладних станах у недоношених новонароджених: дихальній недостатності, парезі кишечнику, гіпербілірубінемії, гіпоглікемії.
7. Проводити диференціальну діагностику гіпербілірубінемії у недоношених новонароджених та ставити попередній діагноз.
8. Здійснювати прогноз життя недоношених новонароджених.
9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в неонатології.
Тема 1. Медична допомога здоровим новонародженим. Організація надання медичної допомоги новонародженим в Україні
Доношена новонароджена дитина. Догляд в пологовому будинку. Вигодовування новонароджених. Правила виписки додому. Пограничні стани. Тактика лікаря.
Тема 2. Анатомо-фізіологічні особливості, постнатальна адаптація й організація виходжування недоношених новонароджених. Курація
Недоношені діти. Етіологічні фактори недоношеності. Анатомо-фiзiологiчнi особливості. Ступені морфологічної та нейро-функціональної зрілості недоношених дітей. Особливості адаптації недоношених новонароджених. Принципи виходжування недоношених дітей в пологовому будинку та на другому етапі виходжування Затримка внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВУР): причини, діагностика, лікування, профілактика.
Тема 3. Основні клінічні проблеми і харчування недоношених дітей
Синдроми дизадаптації недоношених дітей. Диференціальна діагностика гіпербілірубінемії у недоношених. Особливості вигодовування недоношених дітей. Екстрена допомога при основних невідкладних станах у недоношених новонароджених: дихальній недостатності, парезі кишечника, гіпербілірубінемії, гіпоглікемії.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8. НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ
Конкретні цілі:
1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори асфіксії та пологової травми новонароджених, хвороб органів дихання у новонароджених, гемолітичної та геморагічної хвороб новонароджених.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину асфіксії та пологової травми новонароджених, хвороб органів дихання у новонароджених, гемолітичної та геморагічної хвороб новонароджених.
3. Визначати особливості перебігу асфіксії та пологової травми новонароджених, хвороб органів дихання у новонароджених, гемолітичної та геморагічної хвороб новонароджених і ставити попередній клінічний діагноз.
4. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу асфіксії та пологової травми новонароджених, хвороб органів дихання у новонароджених, гемолітичної та геморагічної хвороб новонароджених.
5. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики асфіксії та пологової травми новонароджених, хвороб органів дихання у новонароджених, гемолітичної та геморагічної хвороб новонароджених .
6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при основних невідкладних станах у новонароджених з проявами асфіксії та пологової травми, при хворобах органів дихання у новонароджених, гемолітичній та геморагічній хворобах: синдромі мозкової гіпертензії, судомному синдромі, апное, брадикардії, парезі кишечника, дихальній недостатності, синдромі меконіальної аспірації та кровотечах у новонароджених.
7. Проводити диференціальну діагностику асфіксії та пологової травми, хвороб органів дихання, гемолітичної та геморагічної хвороб у новонароджених та ставити попередній діагноз.
8. Здійснювати прогноз життя при асфіксії та пологовій травмі, хворобах органів дихання, гемолітичній та геморагічній хворобах новонароджених.
9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в неонатології.
Тема 4. Асфіксія новонароджених. Пологова травма новонароджених. Реанімація новонароджених. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Первинна реанімація новонароджених. Лікування. Профілактика. Прогноз.
Тема 5. Дихальні розлади у новонароджених.
Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.
Тема 6. Хвороби органів дихання у новонароджених. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.
Тема 7. Гемолітична та геморагічна хвороба новонароджених. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Профілактика. Прогноз.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 9. ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ
Конкретні цілі:
1. Визначати етіологічні, патогенетичні фактори та фактори ризику при перинатальних інфекційних захворюваннях у новонароджених.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину перинатальних інфекційних захворювань у новонароджених: внутрішньоутробна інфекція, локальна та генералізована інфекція. СНІД.
3. Визначати особливості перинатальних інфекційних захворювань новонароджених (внутрішньоутробної інфекції, локальної та генералізованої інфекції) і ставити попередній клінічний діагноз.
4. Складати план обстеження при перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробної інфекції, локальної та генералізованої інфекції) та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при їх типовому перебігу.
5. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробної інфекції, локальної та генералізованої інфекції).
6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при гострій дихальній недостатності, гострій нирковій недостатності, судомному синдромі, некротичному ентероколіті, синдромі дисемінованого внутрішньосудинного зсідання при перинатальних інфекційних захворюваннях у новонароджених.
7. Проводити диференціальну діагностику перинатальних інфекцій та ставити попередній діагноз.
8. Здійснювати прогноз життя при перинатальних інфекційних захворюваннях новонароджених (внутрішньоутробній інфекції, локальній та генералізованій інфекції).
9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в неонатології.
Тема 8. Внутрішньоутробні і перинатальні інфекції плода і новонародженого.
Класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз. СНІД.
Тема 9. Бактеріальні інфекції новонародженого.
Гнійно-запальні захворювання шкіри та підшкірної основи, захворювання пупкового канатику, пупкової ранки та пупкових судин: класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз. Сепсис новонароджених: класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика, прогноз.
Тема 10. Захист історії хвороби.
Правильність написання історії хвороби новонародженої дитини, вміння обґрунтувати діагноз, скласти план обстеження та призначити адекватне харчування, лікування.
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ МОДУЛЮ 2
Неонатологія
|
Тема |
Лекції |
Пр. зан. |
СРС |
Індивіду-альна робота |
|
Змістовий модуль 7. Недоношені діти |
Обстеження хворої дитини, написання учбової історії хвороби. |
|||
|
1. Медична допомога здоровим новонародженим. Організація надання медичної допомоги новонародженим в Україні. |
4 |
|||
|
2. Особливості адаптації недоношених новонароджених. Організація виходжування та вигодовування недоношених дітей |
2 |
4 |
||
|
3. Основні клінічні проблеми і харчування недоношених дітей |
4 |
1 |
||
|
Змістовий модуль 8. Найбільш поширені неінфекційні хвороби новонароджених |
||||
|
4. Асфіксія новонароджених. Пологова травма новонароджених. Реанімація новонароджених. |
2 |
4 |
||
|
5 Хвороби органів дихання у новонароджених |
4 |
1 |
||
|
6. Дихальні розлади у новонароджених: причини, діагностика, принципи лікування |
4 |
|||
|
7. Гемолітична та геморагічна хвороби новонароджених |
2 |
4 |
1 |
|
|
Змістовий модуль 9. Інфекційні захворювання новонароджених |
||||
|
8. Внутрішньоутробні і перинатальні інфекції новонароджених. СНІД |
4 |
|||
|
9. Бактеріальні інфекції у новонароджених |
4 |
1 |
||
|
10. Захист історії хвороби |
2 |
3 |
||
|
Підсумковий модульний контроль |
4 |
5 |
||
|
Всього: кредитів ECTS – 2,0; годин – 60; з них: |
6 |
42 |
12 |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ
МОДУЛЬ 2. Неонатологія
|
№ |
Тема |
Кільк. Годин |
|
1 |
Особливості адаптації недоношених новонароджених. Організація виходжування та вигодування недоношених дітей. |
2 |
|
2 |
Неінфекційна патологія новонароджених. |
2 |
|
3 |
Інфекційні захворювання новонароджених |
2 |
|
Всього |
6 |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
МОДУЛЬ 2. Неонатологія
|
№ |
Тема |
Кільк. Годин |
|
1 |
Медична допомога здоровим новонародженим. Організація надання медичної допомоги новонародженим в Україні. |
4 |
|
2 |
Анатомо-фізіологічні особливості, постнатальна адаптація й організація виходжування недоношених і маловагових новонароджених |
4 |
|
3 |
Основні клінічні проблеми і харчування недоношених дітей. Курація. |
4 |
|
4 |
Асфіксія новонароджених. Пологова травма новонароджених. Реанімація новонароджених. |
4 |
|
5 |
Дихальні розлади у новонароджених: причини, діагностика, принципи лікування |
4 |
|
6 |
Хвороби органів дихання у новонароджених |
4 |
|
7 |
Гемолітична та геморагічна хвороби новонароджених |
4 |
|
8 |
Бактеріальні інфекції у новонароджених |
4 |
|
9 |
Внутрішньоутробні та перинатальні інфекції плода і новонародженого. СНІД. |
4 |
|
10 |
Захист історії хвороби |
2 |
|
11 |
Підсумковий модульний контроль |
4 |
|
Всього годин |
42 |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
МОДУЛЬ 2. Неонатологія
|
№ п/п |
Види СРС |
Кількість годин |
Види контролю |
|
1 |
Підготовка до практичних занять |
4 |
Поточний контроль на практичних заняттях |
|
3 |
Індивідуальна СРС: курація хворих та написання історії хвороби |
3 |
Підсумковий модульний контроль |
|
4 |
Підготовка до підсумкового модульного контролю |
5 |
Підсумковий модульний контроль |
|
Всього годин |
12 |
РОЗПОДІЛ БАЛІВ ДЛЯ ОЦІНКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА МОДУЛЬ 2. Неонатологія
|
Модуль 2 (зміст оцінюваної діяльності) |
Максимальна кількість балів |
|
Змістовий модуль 7 |
|
|
Тема 1. Медична допомога здоровим новонародженим. Організація надання медичної допомоги новонародженим в Україні |
12 |
|
Тема 2. Анатомо-фізіологічні особливості, постнатальна адаптація й організація виходжування недоношених новонароджених. Курація |
12 |
|
Тема 3. Основні клінічні проблеми і харчування недоношених дітей |
12 |
|
Змістовий модуль 8 |
|
|
Тема 4. Асфіксія новонароджених. Пологова травма новонароджених. Реанімація новонароджених. |
12 |
|
Тема 5. Дихальні розлади у новонароджених: причини, діагностика, принципи лікування |
12 |
|
Тема 6. Хвороби органів дихання у новонароджених |
12 |
|
Тема 7. Гемолітична і геморагічна хвороби новонароджених |
12 |
|
Змістовий модуль 9 |
|
|
Тема 8 Внутрішньоутробні і перинатальні інфекції плода і новонародженого,СНІД |
12 |
|
Тема 9. Бактеріальні інфекції у новонароджених |
12 |
|
Тема.10 Захист історії хвороби |
12 |
|
Разом поточна навчальна діяльність |
120 |
|
Підсумковий модульний контроль |
80 |
|
СУМА БАЛІВ ЗА МОДУЛЬ |
200 |
Примітка: При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали: «5» — 12 балів, «4» — 10 балів, «3» — 7 балів, «2» — 0 балів. Аналогічно присвоюються бали і за захист історії хвороби.
Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 120.
Студент допускається до підсумкового модульного контролю за умови виконання вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 70 балів.
Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 з 80 балів.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ МОДУЛЮ 2.
Неонатологія
1. Визначення поняття „недоношеність”. Класифікація недоношених дітей за показником ”маса тіла при народженні” та співвідношенням фізичного розвитку та гестаційного віку.
2. Причини затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Особливості адаптації дітей зі ЗВУР та принципи виходжування.
3. Оцінка морфологічної та нейро-функціональної зрілості недоношених дітей (за шкалою Балард).
4. Особливості терморегуляції недоношених дітей, методи профілактики гіпотермії.
5. Профілактика та лікування гіпоглікемії у недоношених дітей.
6. Механізми розвитку гіпербілірубінемії недоношених, можливі наслідки. Тактика ведення.
7. Невідкладна допомога при апное у недоношених дітей. Показання до застосування штучної вентиляції легень. Ускладнення тривалої ШВЛ: бронхолегенева дисплазія, ретинопатія недоношених дітей.
8. Етапи виходжування недоношених дітей. Принципи транспортування. Критерії виписки зі стаціонару.
9. Особливості диспансерного спостереження за недоношеними дiтьми в полiклiнiцi. Профілактика анемії, лактазної недостатності, дисбактеріозу, рахіту.
10. Принципи вигодовування недоношених новонароджених. Вибір засобу годування в залежності від гестаційного віку та стану дитини. Рекомендовані об’єми ентерального харчування.
15. Визначення терміну „пологова травма” та чинникі її розвитку.
16. Пологові травми м’яких тканин. Адипонекроз. Пошкодження грудинно-ключично-соскоподібного м’язу. Диференціальний діагноз пологової пухлини та кефалогематоми.
17. Пологова травма спинного мозку та плечового сплетення. Парези і паралічи Дюшена-Ерба, Дежерін-Клюмпке.
18. Диференціальнана діагностика внутришньочерепних крововиливів гіпоксичного та травматичного ґенезу у новонароджених.
19. Поняття про сурфактантну систему легень. Чинники розвитку СДР у новонароджених. Механізм розвитку гіалінових мембран. Методи антенатальної профілактики.
20. Оцiнка ступеня тяжкостi дихальної недостатностi при синдромi дихальних розладiв за допомогою шкали Сiльвермана та Довнеса.
21. Методи антенатального прогнозування та постнатальної діагностики СДР. Рентгенологічні ознаки СДР.
22. Принципи лікування СДР у новонароджених. Респіраторна підтримка. Сурфактантзамісна терапія.
27. Еритроцитарні антигенні системи крові людини. Етіологія, патогенез ГХН.
28. Класифікація ГХН. Клінічно-лабораторні критерії анемічної, жовтяничної та набрякової форм ГХН.
29 Критерії ступеню важкості ГХН. Стадії перебігу білірубінової енцефалопатії.
30 Методи антенатальної діагностики та профілактики гемолітичної хвороби плода.
31 Показання до проведення операції замінного переливання крові. Техніка операції та її можливі ускладнення.
32 Методи консервативної терапії ГХН. Механізм дії фототерапії.
33 Особливості системи гемостазу у новонароджених. Чинники розвитку геморагічної хвороби. Клінічні особливості ранньої, класичної та пізньої форм геморагічної хвороби.
34. Диференційна діагностика геморагічної хвороби та синдрому „заковтнутої крові”. Невідкладна допомога при шлунково-кишкової кровотечі. Лікування та профілактика геморагічної хвороби.
35. Визначення терміну „ТОRСН-інфекції. Фактори ризику розвитку ВУІ.
36. Характер ураженні при ВУІ в залежності від терміну та шляху інфікування плода.
37. Методи ранньої діагностики та профілактики ВУІ.
38. Клінічні прояви ВУІ в залежності від етіології (вроджений токсоплазмоз, краснуха, неонатальна герпетична та цитомегаловірусна інфекція).
39. Принципи лікування ВУІ. Етіотропна та імунотерапія.
40. Омфалiт. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Діагностика. Профiлактика та лiкування.
41. Везикулопустульоз, пухирчатка новонародженого, ексфолiативний дерматит Ріттера. Етiологiя, клiнiка, лiкування. Профілактика.
42. Визначення терміну „неонатальний сепсис”. Чинники розвитку .
43. Класифікація та етіологія неонатального сепсису.
44. Клінічно-лабораторні критерії неонатального сепсису.
45. Принципи лікування та профілактики неонатального сепсису.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 10. ХВОРОБИ СИСТЕМИ КРОВІ У ДІТЕЙ
Конкретні цілі:
1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори дефіцитних анемій, лейкемій та лімфом, гемофілії, тромбоцитопеній та тромбоцитопатій у дітей.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину дефіцитних анемій, лейкемій та лімфом, гемофілії, тромбоцитопеній та тромбоцитопатій у дітей.
3. Визначати особливості дефіцитних анемій, лейкемій та лімфом, гемофілії, тромбоцитопеній та тромбоцитопатій у дітей і ставити попередній клінічний діагноз.
4. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу дефіцитних анемій у дітей, при типовому перебігу лейкемій та лімфом у дітей, при типовому перебігу гемофілії, тромбоцитопеній та тромбоцитопатій у дітей.
5. Демонструвати володіння принципами лікування і профілактики дефіцитних анемій, лікування, профілактики і реабілітації лейкемій та лімфом, гемофілії, тромбоцитопеній та тромбоцитопатій у дітей.
6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при гострій кровотечі, геморагічному шоку та синдромах стискання у дітей.
7. Проводити диференціальну діагностику дефіцитних анемій, лейкемій та лімфом, гемофілії, тромбоцитопеній та тромбоцитопатій з іншими захворюваннями системи крові у дітей.
8. Здійснювати прогноз життя при дефіцитних анеміях, лейкеміях та лімфомах, гемофілії, тромбоцитопеніях та тромбоцитопатіях у дітей.
9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в педіатрії.
Тема 1. Анемії у дітей. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференціальна діагностика. Лікування. Невідкладна допомога при кровотечах. Профілактика. Прогноз.
Тема 2. Лейкемії у дітей
Етіологія. Патогенез. Класифікація. Діагностика. Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями системи крові та захворюваннями, що перебігають з гіперпластичним синдромом. Лікування. Невідкладна допомога при геморагічному синдромі та синдромах стискання. Прогноз.
Тема 3. Лімфоми у дітей.
Етіологія. Патогенез. Класифікація. Діагностика. Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями системи крові та захворюваннями, що перебігають з гіперпластичним синдромом. Лікування
Тема 4. Геморагічні захворювання у дітей
Гемофілія, тромбоцитопенії та тромбоцитопатії у дітей. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Діагностика. Диференціальна діагностика з іншими геморагічними станами у дітей. Лікування. Невідкладна допомога при кровотечах та геморагічних станах, які потребують лікування. Прогноз.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 11.
ХВОРОБИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ
Конкретні цілі:
1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори цукрового діабету у дітей; дифузного токсичного зобу, гіпотиреозу, аутоімунного тиреоідиту, ендемічного зобу, у дітей; різних клінічних форм патології росту, ожиріння, пубертатного диспітуітаризму, різних форм патології статевих залоз, патології наднирників.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину цукрового діабету у дітей; дифузного токсичного зобу, гіпотиреозу, аутоімунного тиреоідиту, ендемічного зобу, у дітей; різних клінічних форм патології росту, ожиріння, пубертатного диспітуітаризму, різних форм патології статевих залоз.
3. Визначати особливості вродженого гіпотиреозу та адрено-генітального синдрому у новонароджених дітей і ставити попередній клінічний діагноз.
4. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу цукрового діабету у дітей; при типовому перебігу дифузного токсичного зобу, гіпотиреозу, аутоімунного тиреоідиту, ендемічного зобу у дітей; при різних клінічних формах патології росту, ожирінні, пубертатному диспітуітаризмі, різних формах патології статевих залоз.
5. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики цукрового діабету у дітей; дифузного токсичного зобу, гіпотиреозу, аутоімунного тиреоідиту, ендемічного зобу, у дітей; різних клінічних форм патології росту, ожиріння, пубертатного диспітуітаризму, різних форм патології статевих залоз.
6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при гіперглікемічній кетоацидотичній та гіпоглікемічній комах та при тиреотоксичній кризі у дітей.
7. Проводити диференціальну діагностику цукрового діабету у дітей, різних видів ком; дифузного токсичного зобу, гіпотиреозу, аутоімунного тиреоідиту, ендемічного зобу у дітей; різних клінічних форм патології росту, ожиріння, пубертатного диспітуітаризму, різних форм патології статевих залоз та ставити попередній діагноз.
8. Здійснювати прогноз життя при цукровому діабеті, дифузному токсичному зобі, гіпотиреозі, аутоімунному тиреоідиті, ендемічному зобі у дітей, різних клінічних формах патології росту; ожирінні, пубертатному диспітуітаризмі, різних формах патології статевих залоз.
9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в педіатрії.
Тема 5. Цукровий діабет у дітей. Етiологiя, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лiкування, профілактика, прогноз цукрового діабету у дітей. Інсулінотерапія. Гіперглікемічна кетоацидотична та гіпоглікемічна коми: етiологiя, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, надання невідкладної допомоги та профілактика. Прогноз.
Тема 6. Захворювання щитовидної залози у дітей. Класифікація захворювань щитовидної залози у дітей. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика дифузного токсичного зобу, гіпотиреозу, аутоімунного тиреоідиту, ендемічного зобу у дітей. Ступені зобу. Невідкладна допомога при тиреотоксичній кризі у дітей. Прогноз.
Тема 7. Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи та статевих залоз у дітей. Етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика різних клінічних форм патології росту (екзогенно-конституціональної, гіпофізарної, соматогенної); ожиріння (екзогенно-конституціонального, гіпоталамічного), пубертатного диспітуітаризму у дітей, різних форм патології статевих залоз у дітей (природжені порушення статевого диференціювання, порушення статевого розвитку у хлопчиків і дівчаток). Прогноз.
Тема 8. Захворювання наднирникових залоз.
Гостра та хронічна недостатності наднирникових залоз у дітей. Особливості клініки, діагностики. Дифдіагноз. Адисоневий криз. Адреногенітальний синдром.
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ МОДУЛЮ 3.
Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей
|
Тема |
Лекц |
Пр. зан |
СРС |
Індивіду-альна робота |
|
Змістовий модуль 10. Хвороби системи крові у дітей |
Реферати, цікаві клінічні випадки з тем занять |
|||
|
1. Анемії у дітей |
4 |
1 |
||
|
2. Лейкози у дітей |
2 |
4 |
1 |
|
|
3. Лімфоми у дітей |
4 |
1 |
||
|
4. Геморагічні захворювання у дітей |
4 |
1 |
||
|
Змістовий модуль11. Хвороби ендокринної системи у дітей |
||||
|
5. Цукровий діабет у дітей. |
2 |
4 |
1 |
|
|
6. Захворювання щитовидної залози у дітей |
4 |
1 |
||
|
7. Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи та статевих залоз у дітей |
4 |
1 |
||
|
8. Захворювання наднирникових залоз |
4 |
1 |
||
|
Виконання індивідуальної роботи |
4 |
|||
|
Підсумковий модульний контроль |
4 |
6 |
||
|
Всього: кредитів ECTS – 2,0; годин – 60; з них: |
4 |
36 |
20 |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ
МОДУЛЬ 3. Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей
|
№ |
Тема |
години |
|
1 |
Гематологічні проблеми у дітей старшого віку. |
2 |
|
2 |
Ендокринна патологія у дітей старшого віку. |
2 |
|
Всього |
4 |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
МОДУЛЬ 3. Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей
|
№ |
Тема |
години |
|
1 |
Дефіцитні анемії. Гемолітичні, гіпо-і апластичні анемії у дітей. Гематологічна діагностика, клінічна картина |
4 |
|
2 |
Лейкози у дітей. Клініка, діагностика, дифдіагноз. Принципи лікування, прогноз |
4 |
|
3 |
Гематосаркоми у дітей. |
4 |
|
4 |
Геморагічні захворювання у дітей |
4 |
|
5 |
Цукровий діабет у дітей |
4 |
|
6 |
Захворювання щитовидної залози у дітей |
4 |
|
7 |
Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи та статевих залоз у дітей |
4 |
|
8 |
Захворювання наднирникових залоз у дітей. Особливості клініки, діагностики. |
4 |
|
9 |
Підсумковий модульний контроль |
4 |
|
Всього |
36 |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
МОДУЛЬ 3. Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей
|
№ п/п |
Види СРС |
Кількість годин |
Види контролю |
|
1 |
Підготовка до практичних занять |
10 |
Поточний контроль на практичних заняттях |
|
2 |
Індивідуальна СРС: аналіз історій хвороб, підготовка виступів на клінічних конференціях, рефератів |
4 |
Підсумковий модульний контроль Поточний контроль на практичних заняттях |
|
4 |
Підготовка до підсумкового модульного контролю |
6 |
Підсумковий модульний контроль |
|
Всього годин |
20 |
РОЗПОДІЛ БАЛІВ ДЛЯ ОЦІНКИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА
МОДУЛЬ 3. Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей
|
Модуль 4 (зміст оцінюваної діяльності) |
Максимальна кількість балів |
|
Змістовий модуль 10 |
|
|
Тема 1 Анемії у дітей |
15 |
|
Тема 2. Лейкози у дітей |
15 |
|
Тема 3. Лімфоми у дітей |
15 |
|
Тема 4. Геморагічні захворювання у дітей |
15 |
|
Змістовий модуль 11 |
|
|
Тема 5. Цукровий діабет у дітей |
15 |
|
Тема 6. Захворювання щитовидної залози у дітей |
15 |
|
Тема 7. Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи та статевих залоз у дітей |
15 |
|
Тема 8. Захворювання наднирникових залоз у дітей. |
15 |
|
Разом поточна навчальна діяльність |
120 |
|
Підсумковий модульний контроль |
80 |
|
СУМА БАЛІВ ЗА МОДУЛЬ |
200 |
Примітка:
При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали: «5» — 15 балів, «4» — 12 балів, «3» — 9 балів, «2» — 0 балів. Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 120.
Студент допускається до підсумкового модульного контролю за умови виконання вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 72 балів під час практичних занять (9 х 8).
Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 з 80 балів.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ МОДУЛЮ 3.
Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей
32. Порушення статевого розвитку у хлопчиків і дівчаток. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
33. Диференцiальна дiагностика варiантiв iнтерсексуалiзму. Методи дослiджен ня. Принципи лiкування.
34. Недостатність наднирникових залоз у дітей.
35. Адисоневий криз. Гостра недостатність наднирників. Невідкладна допомога.
Оцінювання дисципліни «Педіатрія»
Форми контролю i система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та інструкцй про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі opганізації навчального процесу, затвердженої MO3 України (2005).
Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при oцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених программою з дисципліни.
Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоенні кожного модулю (залікового кредиту) — 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність — 120 балів (60%), за результатами підсумкового модульного контролю — 80 балів (40%).
Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних. Оцінювання поточної навчальної діяльності студентів описане вище.
При засвоенні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4 бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі.
Система конвертації традиційної системи оцінок у бали:
Традиційній оцінці «5» відповідає максимальна кількість балів, яку може отримати студент при вивченні теми практичного заняття. Оцінки «4» та «3» складають у балах відповідно 80% та 60% від максимальної оцінки в балах.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120. Вона є результатом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу, якщо вона передбачена програмою.
Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі.
Оскільки програмою передбачене обов’язкове виконання індивідуальної самостійної роботи студентів по курації хворих, написанню та захисту історії хвороби, то у відповідних модулях (1, 2) мінімальна оцінка включає також кількість балів, яка відповідає оцінці «3» за дану роботу. Оцінювання індивідуальної роботи описано у відповідних модулях.
Бали за індивідуальну роботу додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність. Захист історії хвороби проводиться у час, відведений для самостійної роботи студента на кафедрі.
Оцінювання самостійної роботи студентів по підготовці до аудиторних практичних занять здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.
Оцінювання засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу i не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється під час підсумкового модульного контролю.
Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення вcix тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.
До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали вci види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.
Форма проведення підсумкового модульного контролю є стандартизованою i включає контроль теоретичної i практичної підготовки.
Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю дорівнює 80.
Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.
Оцінювання дисципліни:
Оцінка з педіатрії виставляється лише студентам, яким зараховані yci модулі з дисципліни.
Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисциплина.
Заохочувальні бали за pішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України тощо.
Об'єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).
Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ECTS та 4-ри бальною (традиційною) здійснюється таким чином:
|
Оцінка ЕСТS |
Оцінка за чотирибальною шкалою |
|
А |
5 |
|
В, С |
4 |
|
D, E |
3 |
|
FX, F |
2 |
Ранжування з присвоєння оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться для студентів даного курсу, які навчаються за однією спеціальністю, і успішно завершили вивчення дисципліни.
Оцінки «FX, F» виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.
Оцінка «FX» виставляються студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зараховано підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком під час канікул впродовж двох тижнів після завершення навчального року. Повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів.
Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали всі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модулю.
За дозволом проректора з навчальної частини студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання).
Студенти, які навчаються за однією спеціальністю з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:
|
Оцінка ЕСТS |
Статистичний показник |
|
А |
Найкращі 10% студентів |
|
В |
Наступні 25% студентів |
|
С |
Наступні 30% студентів |
|
D |
Наступні 25% студентів |
|
Е |
Решта 10% студентів |
УЧБОВО-МЕТОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА, РЕКОМЕНДОВАНА ПРИ ВИВЧЕННІ ПЕДІАТРІЇ
Основна література
Додаткова література