Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського
«Харківський авіаційний інститут»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідуючий кафедрою №106
професор В.М. Кобрін
ЛЕКЦІЯ
З нормативної дисципліни «Цивільний захист»
Тема: 3.1.1. «Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій»
Час: 90 хвилин
Місце: аудиторія
Навчальна та виховна мета:
Надати знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій (НС), проведення ідентифікації і дослідження умов виникнення і розвитку НС.
Виховувати у студентів якості свідомого та обов’язкового виконання вимог Законів України та інших нормативно-правових документів з питань цивільного захисту.
Навчальні питання і розподіл часу
Вступ 5 хв.
Висновки та відповіді на запитання студентів 5 хв.
Наочно-навчальні посібники:
Навчальна література:
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯ
Вступ
Тема, що вивчається, є складовою нормативної дисципліни «Цивільний захист» і передбачена для надання студентам знань нормативно-правових документів з питань: класифікації надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території адміністративно-територіальних одиниць (АТО) і (або) об’єктів господарювання (ОГ); визначення джерел НС і параметрів їх уражальних чинників; дослідження потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) з метою ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН); декларування безпеки об’єктів господарювання на основі завчасного визначення можливих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризику їх експлуатації; організації державного контролю готовності АТО і ОГ до запобігання виникненню імовірних для них НС і (або) ліквідування чи пом’якшення їх наслідків.
Згідно із статистикою МНС в Україні внаслідок аварій, катастроф, небезпечних природних явищ, інших проявів небезпеки щорічно гинуть і отримують тяжкі ураження десятки тисяч людей, а тільки прямі збитки сягають десітки мільярдів гривень. Зазначене свідчить про наявність в Україні величезної кількості ПНО і все ще недостатню готовність до запобігання виникненню таких небезпечних подій, або ефективного Ії ліквідування, а тому тільки підкреслює нагальну актуальність і беззаперечну необхідність засвоєння навчального матеріалу теми.
/Розповідь/
«Кожний має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування» (Закон України «Про цивільну оборону України»). Держава як гарант цього права створює Єдину державну систему цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ).
«Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій (НС), які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період» (Закон України «Про правові засади цивільного захисту»).
Основними завданнями цивільного захисту є:
/Розповідь з демонстрацією матеріалів стенду/.
ЄДС ЦЗ – це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту (ЦЗ). ЄДС ЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні (загальнодержавний, регіональний, місцевий і об’єктовий), на кожному з яких діють: начальники цивільного захисту (НЦЗ), їх органи управління (ОУ), а також підпорядковані їм сили та засоби (С і З), резерви фінансових і матеріальних ресурсів (РФ і МР), системи зв’язку та інформаційного забезпечення (СЗ та ІЗ).
Територіальні підсистеми (ТП/С) ЄДС ЦЗ створюються в регіонах (АРК, областях, в м. Києві та Севастополі) для запобігання та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій. Функціональні підсистеми (ФП/C) створюють спеціально визначені базові міністерства і держкомітети (БМ і ДК) для організації роботи, пов’язаної із запобіганням НС і захистом населення у разі їх виникнення.
Начальниками ЦЗ є перші посадові особи центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і керівники об’єктів господарювання. Їх органами постійного управління відповідно є: КМУ, апарат М і ДК (які створюють ФП/С ЄДС ЦЗ), РМ АРК, держадміністрації областей і міст Києва та Севастополя, міськвиконкоми, райвиконкоми, райдержадміністрації (здійснюють загальне керівництво функціонуванням ЄДС та її ТП/С), а також Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС), управління (відділи) з питань ЦЗ цих держадміністрацій і виконкомів та територіальні органи управління МНС (здійснюють безпосереднє керівництво).
Координуючими ОУ є: державна, регіональні, міські, районні постійні комісії з питань ТЕБ та НС; спеціальні комісії, які утворюються на основі Постанов КМУ для ліквідації наслідків конкретних НС державного, регіонального, місцевого та об’єктового рівнів. Органами повсякденного управління є: Центр управління в кризових ситуаціях (ЦУКС) МНС, регіональні ЦУКСи, оперативно-чергові служби територіальних органів управління МНС. У складі МНС діють:
До сил ЦЗ центрального підпорядкування належать: оперативно-рятувальна служба ЦЗ і спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування і спеціальні служби М і ДК, що створюють ФП/С ЄДС ЦЗ; формування особливого періоду; авіаційні та піротехнічні підрозділи забезпечення та матеріальних резервів. До регіональних і місцевих сил ЦЗ належать: аварійно-рятувальні формування і підрозділи; спеціалізовані аварійно-рятувальні служби; сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; сили і засоби ТП/С ЄДС ЦЗ; сили і засоби підприємств, установ і організацій; добровільні рятувальні формування.
ЄДС ЦЗ може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану. Режим функціонування ЄДС ЦЗ у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу НС за рішенням відповідно КМУ, РМ АРК, відповідної обласної або міської м. Києва та м. Севастополя держадміністрації, районної держадміністрації, міської ради.
/Розповідь з демонстрацією матеріалів стенда/.
Згідно з положеннями нормативно-правових документів з питань екологічної і природно-техногенної безпеки та цивільного захисту України:
небезпека – це сукупність чинників (яка діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин), що чинить (здатна чинити) негативний вплив на реципієнтів (тобто на людей, тварин, рослини, соціально важливі об’єкти, об’єкти господарювання, будівлі, споруди, технологічне обладнання, транспортні засоби, природні екологічні системи, інші штучні і природні об’єкти);
ризик виникнення небезпеки – це ймовірність реалізації потенційної небезпеки та (або) негативних наслідків цієї реалізації впродовж певного терміну (наприклад, за рік);
безпека (населення, матеріальних об’єктів, навколишнього середовища) – це відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди;
потенційно небезпечний об’єкт – це будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини;
джерело небезпеки – це штучний або природний об’єкт (явище), які у процесі нормального функціонування здатні за певних обставин (у разі негативної ініціюючої події чи тривалого впливу) призвести до загибелі чи каліцтва ураженого або завдати істотної шкоди навколишньому середовищу. Джерела небезпеки поділяються на біологічні, радіаційні, електромагнітні, шумові, вибухонебезпечні, легкозаймисті, пожежонебезпечні, хімічні та інші;
уражений – це людина, що захворіла або яку травмовано чи поранено через уражальну дію джерела небезпеки;
потерпілий – це людина, що зазнала ураження або матеріальних і (або) моральних збитків внаслідок реалізації небезпеки.
Найтяжкішим за негативними наслідками варіантом реалізації небезпеки є виникнення і розвиток надзвичайної ситуації.
«Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі і (або) ураження людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди довкіллю» (ДСТУ 3891:99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять).
Отже, безпосередніми причинами виникнення НС можуть стати будь-яка аварія, катастрофа, стихійне лихо (небезпечне природне явище) або інший небезпечний чинник, внаслідок впливу яких гинуть і (або) отримують ураження люди (тварини, рослини) і (або) виникають значні матеріальні збитки та (чи) суттєво погіршується стан навколишнього природного середовища (НПС).
«Аварія – це небезпечна подія техногенного походження, що створює на об’єкті або на окремій території загрозу для життя та здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів, порушення виробничого процесу та/чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу» (ДСТУ 4933:2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять).
«Катастрофа – це велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків» (ДСТУ 4933:2008).
«Небезпечне природне явище – це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля» («Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. №1099).
Система моніторингу надзвичайних ситуацій – це система здобування (на основі даних спостережень, експертизи, досліджень і прогнозування), систематизації, опрацювання, передачі та зберігання інформації стосовно тих, що вже сталися, або кожної з ймовірних (для конкретних досліджуваних адміністративно-територіальних одиниць – АТО чи об’єктів господарювання – ОГ) надзвичайних ситуацій, конче необхідної для розробки і впровадження комплексу науково обґрунтованих ефективних заходів щодо:
захисту населення у надзвичайних ситуаціях (тобто заходів, спрямованих на запобігання та зниження ризику загрози життю і здоров’ю людей від уражальних чинників – УЧ цієї ймовірної НС);
ліквідування зазначеної НС та її наслідків (ефективним виконанням відповідного комплексу аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт – РтаІНР, спрямованих на припинення впливу УЧ, рятування життя і збереження здоров’я людей і т.ін.);
організовування життєзабезпечення потерпілого населення.
Згідно з викладеним зазначена інформація повинна містити відомості щодо:
основних класифікаційних ознак кожної з ймовірних для досліджуваного ОГ чи АТО надзвичайної ситуації та можливої величини ризику її виникнення;
основних показників джерела цієї НС, номенклатури та основних параметрів її УЧ;
основних характеристик осередку ураження зазначеної НС та її можливих екологічних і соціально-економічних наслідків;
передумови, які можуть сприяти виникненню такої НС;
ступінь небезпеки експлуатації досліджуваного ОГ та можливі величини територіального, індивідуального і соціального ризику тощо.
Враховуючи викладене основними складовими системи моніторингу надзвичайних ситуацій мають бути підсистеми моніторингу:
з ідентифікації усіх потенційно небезпечних об’єктів – ПНО на території досліджуваних АТО і (або) ОГ, а також об’єктів турботи суспільства (населення, соціально важливих об’єктів, природних екологічних систем, майна юридичних і фізичних осіб) – ОТ, що можуть опинитися у зонах ураження ймовірних для зазначених ПНО надзвичайних ситуацій – НС;
з ідентифікації кожної з таких НС кожного із зазначених ПНО за причинами походження і величиною ризику їх виникнення;
з ідентифікації джерел, уражальних чинників та інших класифікаційних ознак кожної із зазначених ймовірних НС;
з прогнозування основних параметрів зон можливого ураження та можливих соціально-економічних наслідків кожної із цих ймовірних НС;
з ідентифікації кожної з досліджених таким способом ймовірних НС за їх рівнями;
з визначення можливих величин сумарного територіального ризику, індивідуального ризику і соціального ризику досліджуваного ОПН та розробки і впровадження ефективних заходів зі зниження цих ризиків;
з ідентифікації досліджуваного ОГ як об’єкта підвищеної небезпеки – ОПН;
з визначення прийнятності досягнутих рівнів територіального, індивідуального і соціального ризиків та оформлення «Декларації про безпеку досліджуваного ОПН».
Складовими системи моніторингу НС мають бути також:
підсистема збирання, опрацювання, передачі, зберігання і використання моніторингової інформації щодо НС;
підсистема спостереження і лабораторного контролю;
підсистема моніторингу і державного контролю за станом цивільного захисту адміністративно-територіальних одиниць і об’єктів господарювання.
Класифікація надзвичайних ситуацій, що виникли (можуть виникнути) в Україні, здійснюється (за причинами їх походження і рівнями) методом ідентифікації (від лат. identificare – ототожнення), тобто шляхом «пошуку співпадіння» основних класифікаційних ознак конкретної досліджуваної НС з «унормованими класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій», які визначені у державних нормативно-правових документах. Основними з таких документів (що обґрунтовують організацію і функціонування підсистеми ідентифікації НС за причинами походження і рівнями) є наступні:
«Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» /Затверджено постановою КМУ від 15 липня 1998р. №1099/;
«Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001» (за станом на лютий 2008р) /Затверджено наказом Держстандарту України від 19.11.2001р. №552/;
«Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями» /Затверджено Постановою КМУ від 24 березня 2004р. №368/.
2.3.1. Галузевий моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері відповідальності центральних органів виконавчої влади
Згідно з «Положенням про класифікацію надзвичайних ситуацій» (так званим «Галузевим класифікатором») відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України розрізняються:
НС техногенного характеру – можуть виникнути внаслідок транспортних аварій і катастроф, пожеж і неспровокованих вибухів, аварій з викидом НХР, БНР, РР, раптового руйнування будівель і споруд, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій, для кожної з яких встановлено свій п’ятизначний код сфери виникнення (починаючи з 10000);
НС природного характеру – можуть виникнути внаслідок небезпечних геологічних, метеорологічних, морських і прісноводних гідрологічних явищ, пожеж у природних екологічних системах, отруєння та інфекційної захворюваності людей, тварин і ураження рослин, для кожного з яких встановлено код сфери виникнення (починаючи з 20000);
НС соціально-політичного характеру – можуть виникнути внаслідок протиправних дій терористичного і антиконституційного спрямування, для кожної з яких встановлено код сфери виникнення (починаючи з 30000);
НС воєнного характеру, пов’язані із застосуванням зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних, гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних, токсичних і вибухових речовин та їх відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. (Загальні ознаки віднесення НС до відповідного рівня наведені у Додатку 1).
Найменування конкретних видів надзвичайних ситуацій техногенного, природного і соціально-політичного характеру, номери кодів сфери їх виникнення, а також назви міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних за визначення класифікаційних ознак цих НС та інформування наведені у Додатку 2 до Положення. Мабуть саме цією обставиною пояснюється назва підрозділу 2.3.1.
2.3.2. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001
(за станом на лютий 2008р)
Державний класифікатор надзвичайних ситуацій (ДКНС) є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні. ДНКС призначений для ведення державної статистики і організації взаємодії міністерств і відомств при вирішення питань, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями.
Об’єктами класифікації у ДКНС є НС, які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території «спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією, що призвели до загибелі людей та значних матеріальних втрат». Ознакою НС є наявність або загроза загибелі (і/або ураження) людей та тварин, значне погіршення умов їх життєдіяльності, заподіяння великих економічних збитків, істотне погіршення стану НПС. ДКНС включає перелік всіх НС, зазначених у відповідних законодавчих і нормативно-правових актах, як НС техногенного характеру, НС природного характеру, НС соціально-політичного характеру і НС воєнного характеру.
За формою викладу ДКНС складається з блоку ідентифікації і блоку назв класифікаційних угруповань. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями (клас –х– символізує характер НС, підклас –хх– символізує вид небезпечних подій, група –хх– символізує конкретні різновиди зазначеного конкретного виду небезпечних подій), а тому позначається цифровим кодом довжиною у п’ять розрядів: Х ХХ ХХ.
Слід відзначити, що наведені у ДК 019-2001 блоки ідентифікації (тобто номери кодів сфери виникнення) і блоки назв класифікаційних угруповань дещо відрізняються від тих, що відображені у додатку 2 до «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій» 1998 року. Вказані відмінності поясняються періодичним удосконаленням ДК 019, черговий етап якого здійснюється у 2011 році.
2.3.3. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями
Згідно з положеннями нормативно-правового документа «Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру за їх рівнями»:
вказана класифікація здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов’язаних з НС та ліквідацією їх наслідків;
залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як НС державного, НС регіонального, НС місцевого або НС об’єктового рівня;
для визначення рівня конкретної НС встановлюються такі критерії:
1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків цієї НС;
2) кількість людей, які загинули чи постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок зазначеної НС;
3) розмір заподіяних (очікуваних) збитків.
До державного рівня відносять конкретну НС: що поширилася (може поширитися) на територію інших держав; яка поширилася (може поширитися) на територію двох і більше регіонів України та для ліквідації якої обсяги необхідних фінансових, матеріальних і технічних ресурсів перевищують власні можливості цих регіонів (але не менше 1% видатків місцевих бюджетів); внаслідок якої загинуло понад 10 осіб або постраждало понад 300 осіб або порушено нормальні умови життєдіяльності більш ніж на 3 доби понад 50000 осіб; внаслідок якої загинуло 5 осіб або постраждало понад 100 осіб чи порушено умови життєдіяльності понад 10000 осіб, а збитки перевищують 25000 МЗП; збитки від якої перевищили 150000 МЗП; яка в інших випадках, передбачених законодавством, за своїми ознаками визначається як НС державного рівня.
До регіонального рівня відносять конкретну НС: що поширилася (може поширитися) на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) та для ліквідації якої обсяги необхідних фінансових, матеріальних і технічних ресурсів перевищують власні можливості цих районів (але не менше 1% обсягу видатків місцевих бюджетів); яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб, або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1000 до 10000 осіб на тривалий час (більш ніж на 3 доби), а збитки перевищили 5000 МЗП; збитки від якої перевищили 15000 МЗП.
До місцевого рівня відносять конкретну НС: яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта (ПНО), загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам і інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні фінансові, матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості ПНО; внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 500 МЗП; збитки від якої перевищили 2000 МЗП.
До об’єктового рівня відносять конкретну НС, внаслідок якої постраждало до 20 осіб або збитки становлять від 500 до 2000 МЗП.
Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із значень описаних вище критеріїв. Остаточне рішення щодо рівня НС з подальшим відображенням її у даних статистики приймають спеціалісти МНС. Таке рішення вважається підставою для здійснення інших заходів реагування на НС.
2.4. Найменування та визначення основних показників джерел природних надзвичайних ситуацій та номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів уражальних чинників техногенних надзвичайних ситуацій
Основними з нормативно-правових документів, які обґрунтовують організацію і функціонування підсистеми ідентифікації джерела досліджуваної НС, номенклатури та параметрів її уражальних чинників, є:
ДСТУ 3891 – 99. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять;
ДСТУ 4933: 2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять;
ДСТУ 7097: 2009. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Джерела техногенних надзвичайних ситуацій. Класифікація і номенклатура параметрів уражальних чинників;
ДСТУ 3994: 2000. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації природні. Терміни та визначення;
ДСТУ 4934: 2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Джерела фізичного походження природних надзвичайних ситуацій. Номенклатура та показники впливів уражальних чинників.
2.4.1. Основні показники джерел надзвичайних ситуацій техногенного характеру та параметри їх уражальних чинників, які підлягають контролю і прогнозуванню
Згідно з положеннями ДСТУ 4933: 2008:
«техногенна надзвичайна ситуація (ТНС) – це надзвичайна ситуація, спричинена уражальними чинниками джерела техногенної надзвичайної ситуації»;
«джерело техногенної НС - те, що спричинює небезпечну подію (тобто процеси виникнення і розвитку будь-якої аварії) на промисловому, сільськогосподарському чи транспортному об’єкті, унаслідок чого виникла (чи може виникнути) конкретна надзвичайна ситуація»;
«уражальний чинник джерела техногенної НС – це складник небезпечної події, що його характеризують фізичні, хімічні чи біологічні дії та прояви, які визначено чи виявлено відповідними параметрами».
Відповідно до вимог ДСТУ 7097: 2009 уражальні чинники (УЧ) джерел техногенних НС класифікують:
за походженням: УЧ прямої дії або первинні (безпосередньо спричинюють виникнення НС); УЧ побічної дії або вторинні (призводять до змін НПС);
за типом дії: УЧ фізичної дії; УЧ хімічної дії; УЧ біологічної дії;
за механізмом дії (і номенклатурою параметрів УЧ):
УЧ фізичної дії: повітряна ударна хвиля (тиск у фронті УХ, ГПа, тривалість фази стиснення, с, імпульс фази стиснення, кг·м/с, швидкість розповсюдження, м/с, радіус ураження, км); хвиля стиснення у ґрунті (швидкість поширення, м/с, максимальний тиск, ГПа, час дії, с, час нарощування тиску до максимального, с, радіус ураження, км); хвиля прориву гідротехнічних споруд (швидкість поширення, м/с, висота Хв.Пр, м, температура води, °C, час існування, с, площа ураження, км2); уламки та осколки (маса, т, швидкість розльоту, м/с, радіус ураження, км); забруднення крім радіоактивного (густина забруднення т/км2, маса забруднювальної речовини, т, швидкість переміщування хмари забрудненого повітря, км/год, площа забруднення км2); екстремальне нагрівання НПС (температура, °C); іонізувальне випромінювання (питома активність радіонуклідів у джерелі випромінювання Бк/кг, поверхнева густина енергії випромінювання, Дж/м2, потужність еквівалентної дози, Зв/с, площа ураження, км2); радіоактивне забруднення (поверхнева активність, Бк/м2, об’ємна активність, Бк/м3, швидкість переміщування хмари забрудненого РР повітря, км/год, площа забруднення, км2);
УЧ хімічної дії: токсична дія НХР (ГДК НХР, мг/м3, клас небезпеки НХР, час прихованого періоду дії, с); хімічне забруднення (стійкість НХР у НПС, хв, агрегатний стан НХР, розчинність НХР, мг/м3, маса, т, густина кг/м3, швидкість переміщування хмари, км/год, площа ураження, км2);
УЧ біологічної дії (при викидах препаратів та патологічних агентів): біологічне зараження (швидкість поширення, км/год, зараження людей збудниками, ос., зараження тварин, голів, зараження рослин, км2, час прихованого періоду, год (діб), площа зараження, км2).
У ДСТУ 4933: 2008 наведено таблицю «Номенклатура параметрів основних уражальних чинників джерел техногенних надзвичайних ситуацій».
2.4.2. Основні показники джерел надзвичайних ситуацій природного характеру, їх уражальні чинники та характер їхніх дій і проявів
Згідно з положеннями ДСТУ 3891 – 99, ДСТУ 3994: 2000 і ДСТУ 4934: 2008:
природна надзвичайна ситуація –це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене небезпечним природним явищем, що призвело (може призвести) до загибелі і/або ураження людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди довкіллю:
джерело природної надзвичайної ситуації – це негативні процеси, що відбуваються при виникненні і розвитку небезпечних природних явищ, внаслідок чого може виникнути конкретна надзвичайна ситуація. Джерелами фізичного походження природних НС можуть стати небезпечні геологічні, метеорологічні, морські і прісноводні явища й такі, що зумовлені пожежами в природних екологічних системах;
уражальний чинник джерела фізичного походження природної НС - це складник небезпечної події природного походження (який характеризують: фізичні і хімічні дії та прояви), вплив якого на людей, матеріальні об’єкти і довкілля може призвести до виникнення природної НС.
Згідно з положеннями ДСТУ 4934: 2008 джерелами фізичного походження геологічних НС (20100) є негативні процеси землетрусів (20110), вивержень грязьових вулканів (20120), зсувів ґрунту (20130), обвалів і осипів (20140), осідань (провалів) земної поверхні (20150), карстових провалів (20160), характерними уражальними чинниками яких є сейсмічний, динамічний, гідродинамічний, електрофізичний, гравітаційний, оптичний, теплофізичний і хімічний.
Джерелами метеорологічних НС (20200) є негативні процеси сильного дощу (20211), великого граду (20212), дуже сильного снігопаду (20213), дуже сильного морозу (20221), дуже сильної спеки (20222), засухи (20223), заморозків (20224), сильного вітру (20231), сильних пилових бур (20232), сильного налипання снігу (20233), сильної ожеледі (20234), снігових заметів (20235), сходу снігових лавин (20236), сильної хуртовини (20237), сильного туману (20238), вітрогонів і вітроломів (20239), характерними уражальними чинниками яких є оптичний, гідродинамічний, гідростатичний, гравітаційний, аеродинамічний, динамічний, теплотехнічний.
Джерелами морських гідрологічних НС (20300) є негативні наслідки сильного (високого) хвилювання моря та на водосховищах (20310), високих або низьких рівнів моря (20320), раннього льодоставу або припаю (20330), загрозливого обледеніння суден (20340), характерними уражальними чинниками яких є гідродинамічний, гідростатичний, динамічний, гідрологічний.
Джерелами прісноводних гідрологічних НС (20400) є негативні наслідки високих рівнів води (водопілля, поводі) – (20410), маловіддя (20420), заторів (20430), селів (20440), низьких рівнів води (20450), раннього льодоставу та появи льоду на судноплавних водоймах і річках (20460), інтенсивного льодоходу (20470), підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення) – (20480), характерними уражальними чинниками яких є гідродинамічний, гідростатичний, гідрологічний, гідрохімічний, динамічний, фізичний.
Джерелами НС, спричинених пожежами в природних екологічних системах (20500) є негативні наслідки лісових пожеж (20510), пожеж степових і хлібних масивів (20520), пожеж на торфовищах (20530), характерними уражальними чинниками яких є теплофізичний, хімічний, оптичний, гравітаційний.
У Додатку 1 до ДСТУ 4934: 2008 наведено номенклатуру уражальних чинників кожного із зазначених вище джерел фізичного походження природних НС, а також характер їх дії та прояву. У Додатку 2 наведено «Перелік об’єктів, що зазнають уражального впливу джерел фізичного походження природних НС і показники уражального впливу джерел природних НС».
/Розповідь з демонстрацією матеріалів комплекту плакатів 3.1.1/
3. Методичні положення ідентифікації та паспортизації об’єктів господарювання щодо визначення їх потенційної небезпеки
3.1. Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки
3.1.1. Основні положення нормативно-правових документів
Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956 затверджено нормативно-правовий документ «Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки». Дія цього документа поширюється на всі об’єкти господарювання (ОГ), де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини.
Згідно з положеннями Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»
(від 18 січня 2001 р. № 2245 – III):
об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) - об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до Закону є реальною загрозою виникнення НС техногенного та природного характеру;
небезпечна речовина (НР) – хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), що становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;
порогова маса небезпечних речовин – нормативно встановлена маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій;
ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки – порядок визначення об’єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів;
потенційно небезпечний об’єкт (ПНО) – об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних умов можуть створити реальну загрозу виникнення аварії (потенційно небезпечний об’єкт - будь-яке джерело потенційної шкоди життєво важливим інтересам людини (ДСТУ 2156));
аварія на ОПН - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров’ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.
Згідно з вимогами «Порядку ідентифікації…»:
суб'єкт господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є хоча б один ПНО, організує проведення його ідентифікації.
ОПН вважається ПНО відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси НР або декількох НР, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на ньому, перевищує встановлені нормативи порогової маси. При цьому у якості ПНО вважається апарат (технологічний цикл апаратів), структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця тощо) ОГ;
під час проведення ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса кожної НР (із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних НР) або кожної НР (яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-пякої категорії);
за сумарну масу НР береться максимальна сумарна маса НР, що може вміститися у сховищі (резервуарі), технологічній установці (тобто у апараті і трубопроводі), у трубопроводах, у цистернах зливно-наливних естакад і т. ін.;
процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б однієї з усіх видів НР на ПНО дорівнює або перевищує норматив порогової маси.
3.1.2. Виявлення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву
Для виконання описаних вище операцій слід використовувати нормативно-правовий документ «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки», затверджений Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956.
Згідно з положеннями цього документа до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:
горючі (займисті) гази – гази, які у повітрі утворюють горючі суміші, що горять у детонаційному, дефлаграційному чи дифузійному режимі;
горючі (займисті) стиснуті гази (у апаратах, резервуарах, трубопроводах під тиском до 1 МПа і не можуть бути у рідкий фазі);
горючі (займисті) зріджені гази під тиском (у апаратах, резервуарах, трубопроводах під тиском до 0,1 МПа);
горючі (займисті) кріогенно зріджені гази (у апаратах, резервуарах, трубопроводах у рідкій фазі під тиском 0,1 МПа);
горючі рідини (з температурою спалаху до 61 °C);
горючі рідини перегріті під тиском (у апаратах, резервуарах, трубопроводах);
вибухові речовини рідкі і тверді: ініціюючі (здатні під незначним зовнішнім впливом до швидкого хімічного перетворення, що розповсюджується з виділенням тепла і газоподібних продуктів), бризантні та піротехнічні, здатні (під впливом ініціюючих ВР та значним зовнішнім впливом) до теплових, світлових, звукових та реактивних ефектів з утворенням сльозоточивих і димоутворюючих речовин;
речовини окисники - речовини 5 класу небезпеки (згідно з ГОСТ 19433 – 88) у тому числі: речовини, що підтримують горіння; органічні пероксиди;
високотоксичні та токсичні речовини (тобто речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1-го класу небезпеки та до 2-го класу небезпеки відповідно);
речовини, що становлять небезпеку для довкілля (зокрема, для водних організмів).
Саме для цих категорій небезпечних речовин першого і другого класів небезпеки у Додатку 2 до вказаного документа наведені значення порогових мас.
Додаток 2
НОРМАТИВИ
порогових мас небезпечних речовин за категоріями
|
Категорії небезпечних речовин |
Порогова маса, т, для НР (згідно з ГОСТ 19435 – 88 класів небезпеки) |
|
|
1 клас |
2 клас |
|
|
Горючі (займисті) гази |
200 |
50 |
|
Горючі рідини |
50000 |
5000 |
|
Горючі рідини, перегріті під тиском |
200 |
50 |
|
Ініціюючі (первинні) вибухові речовини |
50 |
10 |
|
Бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини |
200 |
50 |
|
Речовини-окисники |
200 |
50 |
|
Високотоксичні речовини |
20 |
5 |
|
Токсичні речовини |
200 |
50 |
|
Речовини, що становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні/токсичні для водних організмів) |
500/2000 |
50/500 |
|
Речовини, що вступають у бурхливу реакцію з водою |
500 |
100 |
|
Речовини, які вступають у реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних і токсичних газів |
200 |
50 |
В свою чергу у Додатку 1 наведені значення порогових мас для 26 видів індивідуальних небезпечних речовин (аміаку (500/50), амонію нітрату (2500/350), амонієвих добрив (5000/1050), арсенатного ангідриду і арсенатної кислоти (2/1), арсенітного ангідриду і кислоти (15/7), брому (100/20), хлору (25/10), нікелевих сполук (1), формальдегіду (50/5), водню (50/5), фосфористого водню (1/0,2), хлороводню (250/25), алкіди свинцю (50/5), ацетилену (50/5), етилену оксиду (50/5), метанолу (5000/500), кисню (2000/200), сірководню (50/5), арсенозамісного водню (1/0,2), сірки діоксиду (250/25), сірки триоксиду (75/7,5), фосгену (0,75/0,3), метилізоціанату (0,25), толуїлдиндизоціонату (100/10). При цьому індивідуальними небезпечними речовинами вважаються речовини та суміші речовин, для яких встановлено значення нормативів порогових мас, що відрізняються від значень нормативів порогових мас тих категорій, до яких ці речовини можна віднести за їх властивостями.
Згідно з положеннями «Порядку ідентифікації…» «у разі, коли сумарна маса жодної небезпечної речовини (у складі конкретного ПНО) не перевищує нормативу порогової маси, рекомендується за властивостями такої НР визначити її категорію та групу, до яких вона може бути віднесена, а також сумарну масу небезпечних речовин однієї групи».
При цьому враховуються наступні положення документа «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки».
«За видами аварій, що можуть статися, виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражальних чинників цих аварій категорії НР об’єднуються у групи:
група 1 (вибух) – горючі (займисті) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини-окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих газів та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;
група 2 (пожежа) – горючі (займисті) гази, горючі рідини, горючі рідини, перегріті під тиском, речовини-окислювачі, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;
група 3 (шкідливі для людей і довкілля) високотоксичні речовини, токсичні речовини, речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів.
Сумарна маса небезпечних речовин однієї групи – S(qi) визначається шляхом додавання величин сумарної маси кожної НР, що використовується або виготовляється, переробляється чи транспортується на об’єкті, а порогову масу небезпечних речовин цієї групи – Q(i) визначають за спеціальною методикою. У разі виконання співвідношення S(qi)/ Q(i) ≥ 1 процедура ідентифікації такого ОПН вважається закінченою і цьому ПНО присвоюється відповідний клас підвищеної небезпеки.
Суб’єкт господарської діяльності повинен скласти повідомлення про результати ідентифікації ОПН за формою ОПН-1 та у двотижневий термін надіслати його відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держпожінспекції, Держархбудінспекції, а також відповідній держадміністрації чи виконкому з метою подальшої реєстрації у Державному реєстрі ОПН та органах державної статистики.
3.2. Декларування безпеки об’єкта підвищеної небезпеки
Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956 затверджено нормативно-правовий документ «Порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки».
Згідно з вимогами цього документа суб’єкт господарської діяльності (у власності або користуванні якого є хоча б один ОПН) організовує розроблення і складання «Декларації безпеки об’єкта (об’єктів) підвищеної небезпеки» на основі дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією цього (цих) ОПН. Декларація безпеки повинна включати:
результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;
оцінку готовності до експлуатації ОПН відповідно до вимог безпеки промислових об’єктів;
перелік прийнятих з метою зниження ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів;
відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.
«Декларація безпеки…» складається з титульного аркуша встановленої форми і розділів: «Загальні відомості про об’єкт підвищеної небезпеки»; «Заходи щодо забезпечення безпеки ОПН та локалізації і ліквідації аварій»; «Результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику» (а саме: умови виникнення та розвитку ймовірних аварій; перелік чинників і основних причин, що сприяють їх виникненню і розвитку; найменування та сумарна маса небезпечних речовин, що спричиняють аварії; розміри ймовірних зон дії уражальних чинників; стислий опис сценаріїв ймовірних аварій з урахуванням умов їх виникнення та розвитку; перелік моделей і методів розрахунку, що застосовуються під час дослідження ступеня небезпеки, та оцінки рівня ризику; дані про ступінь небезпеки та рівень ризику, а також про ймовірність заподіяння шкоди населенню та довкіллю; очікувані збитки); «Розрахунково-пояснювальна записка»; «Висновок» (де наведена узагальнена оцінка ступеня небезпеки та рівня ризику виникнення аварій на ОПН).
Експертизу «Декларації безпеки…» проводять акредитовані експертні організації.
«Декларація безпеки…» разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держекоінспекції, державної СЕС, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідних місцевих держадміністрації або виконкому для подальшого обліку та інформування.
Порядок проведення аналізу небезпек та оцінки ризику аварій на ОПН встановлено нормативним документом «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» (Затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 4.12. 2002р. № 638).
Методика призначена для забезпечення: розробки «Декларації безпеки об’єкта підвищеної небезпеки»; прийняття рішень щодо розташування та експлуатації ОПН; розробки заходів щодо запобігання аваріям та підготовки до реагування на них; визначення обсягу відповідальності та страхових тарифів при страхуванні цивільної відповідальності ОГД за шкоду, що може бути заподіяна аваріями на ОПН.
У Методиці застосовуються такі терміни та визначення.
Аналіз ризику аварій – процес виявлення небезпек та оцінки ризику аварії на ОПН для людей, їх майна та довкілля.
Небезпека аварії – загроза, можливість заподіяння збитків людині, майну і (чи) довкіллю внаслідок аварії на ОПН.
Об’єкт «турботи» - реципієнти, негативний вплив аварій на які створює небезпеку для життєдіяльності населення та для довкілля і зачіпає інтереси громадськості.
Оцінка ризику аварії – процес визначення ймовірності та вагомості наслідків реалізації небезпек аварій для здоров’я людини, майна і довкілля.
Прийнятний ризик (Rпр) – ризик, який не перевищує на території ОПН і за його межами гранично допустимого рівня.
Ризик (R) – ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території ОПН або за його межами.
Основними кількісними показниками ризику аварії є:
індивідуальний ризик (Ri) – ймовірність загибелі людини, що знаходиться у даному регіоні, від можливих джерел небезпеки ОПН протягом року з урахуванням ймовірності її перебування у зоні ураження;
територіальний ризик (Rt) – ймовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться у конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки ОПН;
соціальний ризик (Rs) – ймовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки ОПН, з урахуванням ймовірності їх перебування у зоні ураження;
збитки від аварії – втрати (збитки) у виробничій і невиробничій сфері життєдіяльності людини, шкода довкіллю, заподіяні у результаті аварії на ОПН й обчислювані у грошовому еквіваленті.
При цьому процедура здобування зазначеної інформації (конче необхідної для оформлення «Декларації безпеки…» конкретного ОПН) особливо ретельно описана у Додатку 1 до «Методики…», а саме у нормативному документі «Настанова щодо дослідження небезпеки та кількісної оцінки ризику техногенних аварій» і здійснюється за такими етапами:
1-й етап – «Постановка задачі аналізу небезпеки й оцінки ризику»;
2-й етап – «Аналіз небезпеки й умов виникнення аварій»;
3-й етап – «Оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій»;
4-й етап – «Аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій»;
5-й етап – «Визначення масштабів наслідків аварій»;
6-й етап – «Оцінка ризику (ймовірності) можливих наслідків аварій»;
7-й етап – «Оцінка прийнятності ризику та прийняття рішення щодо заходів зі зниження його рівня».
3.3. Порядок виконання дослідження небезпеки та кількісної оцінки ризику аварій (що можуть «перерости» у надзвичайні ситуації) на потенційно небезпечних об’єктах досліджуваного об’єкта підвищеної небезпеки
На першому етапі: визначають мету і задачі дослідження ризику; виділяють (у складі досліджуваного ОПН) потенційно небезпечні об’єкти, для яких необхідно виконати аналіз небезпеки та ризику; визначають реципієнтів і виділяють з них об’єкти «турботи» суспільства.
На другому етапі «Аналіз небезпеки й умов виникнення аварій» для кожного з виділених для аналізу ПНО розглядається виникнення і розвиток: аварій, пов’язаних з впливом зовнішніх чинників природного, техногенного й антропогенного походження; аварій у результаті відхилень під час експлуатації.
3.3.1. Виявлення аварій, що можуть виникнути внаслідок зовнішніх впливів
Оскільки зовнішні впливи та їх ймовірність не залежать від умов експлуатації досліджуваного ОПН, то у процесі аналізу небезпеки зовнішніх впливів на кожному з виділених ПНО робиться тільки оцінка можливих масштабів негативних наслідків у випадку його руйнування і визначається достатність заходів для забезпечення стійкості кожного з цих ПНО до ймовірних зовнішніх впливів та заходів щодо зменшення їх негативних наслідків, а кількісна оцінка ризику не виконується. Описане дослідження здійснюється із застосуванням (відображених у «Настанові…») «Алгоритму аналізу небезпеки зовнішніх впливів на ПНО» та «Орієнтовного переліку зовнішніх впливів, здатних привести до виникнення небезпечних подій». У процесі аналізу визначаються зовнішні впливи, характерні для місцевості, у якій розташовано конкретний ПНО. Послідовно розглядаються і встановлюються ті з них, які можливі на цьому ПНО. Має бути вказаний перелік технічних і організаційних заходів щодо запобігання і зниження наслідків по кожному з можливих зовнішніх впливів.
3.3.2. Визначення та аналіз небезпек, пов’язаних з порушенням умов безпечної експлуатації об’єктів господарювання
Під час дослідження виконується аналіз тільки тих небезпек, які пов’язані з порушенням безпечної експлуатації кожного з виділених ПНО досліджуваного ОПН. Цей аналіз включає: виявлення небезпечних речовин та їх небезпечних властивостей; визначення критичних умов, за яких можливий прояв небезпечних властивостей цих НР і виникнення аварії; аналіз відхилень у технологічному процесі, що призводять до виникнення аварії.
Визначення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву
У кожному виділеному ПНО (як потенційному джерелі аварії) аналізується технологічне середовище і наявність у ньому НР, їх фізико-хімічні, хімічні, теплофізичні та інші властивості (наведені у науковій літературі), що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається:
можливість прояву небезпечних властивостей при виході НР за межі апаратури і контакті з атмосферою;
можливість небезпечних процесів у апаратах і трубопроводах у т. ч. можливість протікання некерованих реакцій:
наявність компонентів технологічного середовища, здатних вступати у екзотермічні реакції та/або взаємодії (у результаті розкладання, хімічної взаємодії, розчинення, конденсації, кристалізації, взаємодії з повітрям, водою та ін.);
наявність компонентів, що є токсичними або шкідливими речовинами;
можливість утворення побічних продуктів з небезпечними властивостями тощо. У всіх випадках виділяються речовини з небезпечними властивостями відповідно до категорії НР.
Визначаються також режими і відхилення у технологічній системі, що є причиною виникнення умов, за яких можлива реалізація небезпечних властивостей речовин. На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події, що призводять до виникнення і розвитку аварій. Складається перелік подій, ініціюючих виникнення аварій. Для аналізу експлуатаційної небезпеки можуть використовуватися такі методи аналізу: «що буде, якщо?», «перевірочний лист», аналіз експлуатаційних небезпек (HAZOP-аналіз). Розглядаються і відбираються рішення щодо запобігання таким відхиленням.
Таким чином у результаті першого і другого етапів дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація його ПНО (як ймовірних джерел аварій) та визначаються:
перелік його ПНО, на яких можуть виникнути аварії внаслідок зовнішніх впливів;
перелік його ПНО, на яких можуть виникнути аварії, пов’язані з порушенням умов безпечної експлуатації;
повний обсяг інформації, потрібної для ідентифікації (за причинами походження) кожної з ймовірних надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території досліджуваного ОПН або поширюватися на неї (із застосуванням ДК 019-2001).
3.4. Основні етапи аналізу ймовірних надзвичайних ситуацій та прогнозування їхніх наслідків. Опис явищ, що прогнозуються, перелік вхідних даних
3.4.1. Оцінка ризику виникнення ймовірної надзвичайної ситуації
На третьому етапі «Оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій» для кожної ініціюючої аварію події на конкретному потенційному джерелі аварії (тобто конкретному ПНО досліджуваного ОПН) виконується оцінка ймовірності її реалізації протягом одного року, тобто визначається можлива величина ризику виникнення ймовірної НС – RНС.
Вказану оцінку ризику рекомендується виконувати шляхом побудови й аналізу логіко-ймовірнісної схеми виникнення (ініціювання) аварії («дерева відмов»). «Дерево відмов» є форма упорядкованого графічного зображення логіко-ймовірнісного зв’язку випадкових подій (відхилення параметрів (порушення режимів) процесу, відмов устаткування, помилок персоналу тощо), які приводять до реалізації небажаної кінцевої події («верхня подія»), тобто аварії, що «переростає» у надзвичайну ситуацію. Для побудови «дерева відмов» послідовно розглядаються:
можливі відхилення параметрів (порушення умов процесу) та причини цих відхилень (порушень);
поломки та відмови елементів устаткування;
відмови систем конктрольно-вимірювальних приладів (КВП) і сигналізації, автоматичних систем управління (АСУ) і систем протиаварійного захисту (ПАЗ);
помилки персоналу (при проектуванні, під час виготовлення, монтажу, ремонту і під час експлуатації).
У процесі аналізу можливих відхилень, відмов, помилок поряд з виявленням кожної з цих подій встановлюється логічний зв’язок між ними («І» чи «АБО»). Для початкових «елементарних» подій у «дереві відмов» слід (за літературними даними) визначити ймовірність їх реалізації – Pвідх (Pвідм, Pпом) і на основі зібраних даних та логіко-ймовірнісної схеми конкретного «дерева відмов» записати аналітичні співвідношення та провести розрахунок ймовірності виникнення конкретної аварії – PАВ, яка може «перерости» у надзвичайну ситуацію з ризиком виникнення – RНС.
Отже, на третьому етапі дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація кожної з ймовірних для нього НС за величиною ризику її виникнення RНС. Подальшому аналізу і прогнозуванню підлягають ті з ймовірних НС, ризик виникнення яких перевищує величину 10-6 за рік (RНС ≥ 10-6 за рік).
3.4.2. Моделювання процесів розвитку аварій та прогнозування масштабів негативних наслідків ініційованих ними надзвичайних ситуацій, пов’язаних з вибухами, пожежами, викидами небезпечних речовин
На четвертому етапі «Аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій» визначають можливі величини ризику різноманітних напрямків розвитку аварій на конкретних ПНО (тобто ймовірності різноманітних масштабів наслідків конкретних аварій, а, отже, і різноманітних масштабів наслідків ініційованих ними НС).
Справа в тому, що у разі реалізації на конкретному ОПН хоча б однієї з розглянутих ініціюючих аварію подій, запобігти її виникненню за допомогою контролювання параметрів і регулювання технологічного процесу стає принципово неможливим. В той же час розвиток небезпечних неконтрольованих процесів цієї аварії може призвести до всіляких напрямків розвитку аварії з різними масштабами ураження і наслідками в залежності від того, які засоби стримування застосовуються і від результату їхнього застосування.
Для оцінки ризику розвитку конкретної аварії необхідно побудувати для неї логіко-ймовірнісну схему розвитку аварії у вигляді «дерева подій», у якому для розглянутої існуючої події повинні бути визначені можливі наслідки в залежності від напрямку розвитку аварії, від спрацьовування чи відмови засобів стримування аварії (протиаварійного захисту і локалізації аварії) і від дії чи бездіяльності персоналу.
На основі даних щодо ймовірності спрацьовування (Pспр) чи відмови (Pвідм) засобів стримування аварії та помилок персоналу (Pпом.перс), величини яких визначаються за літературними даними, і логіко-ймовірнісної схеми конкретного «дерева подій» розробляють аналітичні співвідношення і проводять розрахунок величини ймовірності конкретного з різноманітних варіантів наслідків розвитку аварії (PЙм) і маси викинутої речовини. Для кожного результату визначаються можливі умови реалізації аварії (параметри витікання чи інші умови викиду НР, час витікання чи викиду, маса викиду, площа протоку, погодні умови і т. ін.), при яких моделюється аварія (НС) і визначаються значення її уражальних чинників.
Оскільки одна і та ж небезпечна речовина може мати декілька небезпечних властивостей і відноситися до кількох категорій і груп НР, то при кожному наслідку у «дереві подій» можуть виникнути різні види аварій (вибух, пожежа, викид і розсіювання шкідливих і токсичних речовин та ін.) кожний зі своєю ймовірністю (Paf)/
Таким чином, за результатами четвертого етапу дослідження визначаються:
можливі варіанти розвитку кожної з характерних для конкретного ПНО досліджуваного ОПН аварій, залежно від спрацьовування чи відмови засобів стримування аварії, помилок персоналу тощо. Саме конкретний варіант розвитку досліджуваної аварії зумовлює масштаби негативних наслідків НС, ініційованої цією аварією;
можливі величини ризику реалізації кожного із зазначених варіантів розвитку аварій.
За результатами такого аналізу розробляють і впроваджують найефективніші заходи із запобігання небажаних варіантів розвитку аварій, а, отже, із зниження масштабів негативних наслідків ймовірних НС.
На п’ятому етапі «Визначення масштабів наслідків аварій» здійснюється моделювання процесів реалізації різних (ймовірних для досліджуваного ПНО) видів аварій та прогнозування масштабів їхніх негативних наслідків.
Кожний з можливих видів аварій (вибух, пожежа, викид шкідливих і токсичних речовин), розповсюджуючись, створює характерні для нього ура жальні чинники, небезпечна дія і масштаби просторового впливу яких визначаються властивостями НР, потужністю і умовами її викиду. Для визначення можливих наслідків і наступної оцінки ризику необхідно моделювати конкретні види аварій для кожного результату аналізу конкретного «дерева подій», виявленого у процесі аналізу розвитку кожної з ініціюючих аварій.
Під час моделювання вибухів рекомендується розглядати:
вибухи при руйнуванні оболонки чи апаратів, трубопроводів: у результаті підвищення тиску в устаткуванні внаслідок неконтрольованих фізичних чи хімічних процесів або у результаті скипання зріджених газів, що знаходяться під тиском чи перегрітих рідин;
вибухи конденсованих вибухових речовин в устаткуванні або в атмосфері при викидах;
об’ємні вибухи газових і парогазових хмар при викидах стиснутих чи зріджених газів, перегрітих рідин;
інші вибухові явища, можливі на досліджуваному ОПН при виникнення аварійних ситуацій.
Умови виникнення і розвитку таких аварій визначають основні параметри вибуху, до яких належать: маса речовин, що беруть участь у вибухових процесах (встановлюється з урахуванням фазового стану компонентів технологічного середовища, температури, тиску й інших параметрів); виду вибуху (наземний, повітряний, у штольнях, галереях) тощо.
Можливі наслідки конкретного вибуху визначаються значеннями параметрів його уражальних чинників: повітряна ударна хвиля (тиск у фронті ударної хвилі, ГПа, тривалість фази стиснення, с, імпульс фази стиснення, кг·м/с, швидкість розповсюдження, м/с, радіус ураження, км); хвиля стиснення у ґрунті (швидкість поширення хвилі, м/с, максимальний тиск, ГПа, час дії, с, час нарощування тиску у хвилі до максимального, с, радіус ураження, км); інші параметри, що характеризують вибухове навантаження, необхідні для оцінки наслідків.
Оцінюються наслідки ударно-хвильових навантажень на людей і конструкції, для чого:
визначають відстані, на яких люди можуть отримати: легкі травми; серйозні травми; тяжкі травми; тяжкі травми з можливим смертельним наслідком; травми із частим смертельним наслідком та інші;
визначають ймовірне число потерпілих;
визначають відстані, на яких машини, устаткування, будівлі (споруди) можуть отримати легкі, середні, сильні і повні руйнування;
визначають інші негативні наслідки вибухів, у тому числі отруєння токсичними продуктами;
визначають у складі досліджуваного ОПН ті ПНО (з вмістом небезпечних речовин), внаслідок руйнування яких може виникнути і розвиватися аварія за ефектом «доміно».
При моделюванні пожеж рекомендується розглядати:
горіння вільних і обмежених розливів горючих і легкозаймистих рідин;
дифузійне чи дефлаграційне згоряння незмішаних хмар при викидах зріджених газів під тиском і перегрітих рідин («вогняна куля»);
факельне горіння струменя пари або диспергованої рідини;
інші види пожежі, можливі на досліджуваному ОПН при виникненні аварійних ситуацій.
Можливі наслідки конкретної пожежі визначаються значеннями параметрів її уражальних чинників: теплове випромінювання (температура НПС, °C, коефіцієнт тепловіддачі, час дії джерела випромінювання, с (год), радіус ураження, км, площа ураження, км2); забруднення «димовими газами» (густина забруднення, т/км2, маса забруднювальної речовини, т, швидкість переміщування хмари забрудненого повітря, км/год, площа забруднення, км2). Ці наслідки залежать також від: інтенсивності теплового випромінювання, Вт; середньої поверхневої щільності теплового випромінювання полум’я, Вт/м2; швидкості вигоряння «запасів» пальних матеріалів, кг/м2·с; граничної відстані, на якій можливе загоряння пальних матеріалів у зоні дії теплового випромінювання, м; інших параметрів.
При оцінці наслідків пожеж поряд з втратами від безпосереднього впливу полу’я, визначаються можливі втрати у результаті впливу теплового випромінювання, для чого:
визначають зони, у яких люди можуть отримати опіки першого ступеня, опіки другого ступеню, опіки третього ступеню, і зону больового порогу;
визначають ймовірне число потерпілих;
визначають вогнестійкість будівель(споруд, устаткування, машин), а для матеріалів (що застосовані у їх конструкціях) – можливість їхнього загоряння і поширення вогню;
визначають інші негативні наслідки пожеж, у тому числі ураження токсичними продуктами «димових газів».
При моделюванні викидів шкідливих і токсичних речовин в атмосфері слід враховувати погодні умови, стан вертикальної стійкості атмосфери, напрямок і швидкість вітру, умови викиду й інші параметри.
Для оцінки можливих наслідків зазначених викидів для людей та інших об’єктів «турботи» визначаються:
еквівалентна кількість викинутої небезпечної хімічної речовини (НХР) у первинній і вторинній хмарі;
форма, геометричні розміри і просторове розташування зони хімічного забруднення;
ймовірна кількість загиблих і уражених внаслідок викиду цієї НХР;
основні параметри радіаційної аварії (вид ЯЕР, відсоток викиду радіоактивних речовин (РР) та ін.);
форма, геометричні розміри і просторове розташування зон радіоактивного забруднення;
ймовірна кількість уражених та ступінь їх ураження.
3.4.3. Способи виявлення потенційно небезпечних зон з ймовірними джерелами надзвичайних ситуацій
Одним з основних етапів описаного вище «Прогнозування масштабів наслідків аварій» є виявлення (тобто завчасне визначення і наочне відображення на Плані досліджуваного ОПН за допомогою тактичних знаків і пояснювальних написів) очікуваної оперативної обстановки (яку умовно поділяють на інженерну, пожежну, радіаційну, хімічну, бактеріологічну та інші).
Інженерна обстановка виникає навколо виділеного ПНО у разі реалізації на (у) ньому аварії, пов’язаної з будь-яким видом вибуху, і характеризується: повним, сильним, середнім чи слабким зруйнуванням будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів та утворенням завалів; загибеллю і (або) ураженням людей (що отримують легкі, серйозні і тяжкі травми); значними матеріальними втратами і збитками, виникненням вторинних пожеж і викидів.
Сучасні способи виявлення інженерної обстановки передбачають виконання наступних операцій:
визначення та відображення назви первинного уражального чинника – УЧ (за допомогою пояснювального напису, наприклад, «повітряна ударна хвиля»);
визначання та відображення на Плані… місця розташування джерела цього УЧ (за допомогою тактичного знака «Епіцентр» - круг діаметром 5 мм синього кольору) та його основних характеристик (за допомогою пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, );
визначення (з використанням формул) і відображення на Плані… зовнішніх меж зон можливих повних, сильних, середніх і слабких зруйнувань (за допомогою тактичних знаків синього кольору у вигляді кіл з центрами у «Епіцентрі» і з радіусами R50, R30, R20 і R10 відповідно, де 50 кПа, 30 кПа, 20 кПа і 10 кПа – величини надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі);
визначення (з використанням довідкових таблиць) і відображення на Плані… (за допомогою тактичних знаків повного, сильного, середнього і слабкого зруйнування) можливого ступеня зруйнування матеріальних об’єктів (залежно від їх розташування у зонах зруйнувань та фізичної стійкості до впливу ПУХ).
Пожежна обстановка виникає навколо центра займання («ЦЗ») виділеного ПНО у разі реалізації на (у) ньому аварії, пов’язаної з будь-яким видом пожежі, і характеризується: знищенням і (або) пошкодженням вогнем будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів тощо; загибеллю і (або) ураженням людей (отримують опіки I, II, III ступеню, отруєння «димовими газами», інші серйозні пошкодження здоров’я); значними матеріальними втратами і збитками, виникненням вторинних пожеж і викидів.
Сучасні способи виявлення пожежної обстановки передбачають виконання наступних операцій:
визначення і відображення місця розташування центра займання (за допомогою тактичного знака «ЦЗ» - круг діаметром 5 мм червоного кольору);
визначення та відображення назви первинних уражальних чинників – УЧ (за допомогою пояснювальних написів, наприклад, «теплове випромінювання» і «забруднення «димовими газами»);
визначення (з використанням розрахункових аналітичних співвідношень) і відображення на Плані… можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування зони горіння ймовірної пожежі (ФГРіПрР ЗГйм.пож), як джерела зазначених УЧ (за допомогою тактичного знака «ЗГ» червоного кольору і пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, ;
визначення (з використанням розрахункових аналітичних співвідношень) і відображення на Плані… можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування зовнішніх меж зони окремих пожеж і зони суцільних пожеж (за допомогою тактичних знаків червоного кольору), і зони можливого ураження внаслідок задимлення (за допомогою тактичного знака синього кольору);
визначення (з використанням довідкових таблиць) та відображення на Плані…(за допомогою тактичних знаків червоного кольору) можливих місць виникнення вторинних пожеж.
Радіаційна обстановка виникає навколо радіаційно небезпечного об’єкта у разі реалізації на (у) ньому аварії з викидом радіоактивних речовин (РР) і характеризується: довгостроковим радіоактивним забрудненням величезних територій; ураженням великої кількості населення, персоналу, ліквідаторів (які можуть отримати радіаційне ураження у вигляді гострої променевої хвороби різного ступеню); виведенням із господарського обігу значної кількості сільгоспугідь та об’єктів господарської діяльності; значними матеріальними втратами і збитками.
Сучасні способи виявлення радіаційної обстановки передбачають виконання наступних операцій:
визначення та відображення назви первинного уражального чинника (за допомогою пояснювального напису, наприклад, «радіоактивне забруднення»);
визначення та відображення на Плані… місця розташування джерела цього УЧ (за допомогою тактичного знака «Радіаційна аварія» синього кольору у вигляді кола діаметром 5 мм, на внутрішньому полі якого зображені дві орбіти електронів, що взаємно перетинаються) та його основних характеристик (за допомогою пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, );
визначення та відображення на Плані… форми, геометричних розмірів і просторового розташування зовнішніх меж зони радіаційної небезпеки (зони М), а також зон помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г) радіоактивного забруднення. При цьому зовнішні межі вказаних зон рекомендується прогнозувати у вигляді еліпсів, вершини яких «збігаються» у центрі тактичного знака «Радіаційна аварія», а співпадаючі одна з іншою великі вісі цих еліпсів спрямовані у напрямку вітру. За даними щодо швидкості приземного вітру визначають ступінь вертикальної сталості атмосфери ( інверсія, ізотермія чи конвекція) і швидкість руху переднього фронту хмари повітря, забрудненого РР. На основі цих результатів і даних щодо відсотку викиду РР (з використанням табличних даних) визначають характерні для кожної з цих зон геометричні розміри великої осі (ВВ) і малої осі (МВ). На основі отриманих таким способом даних «будують» фрагменти вказаних еліпсів і відображають на Плані… їх зовнішні межі зони М – червоним кольором, зони А – синім кольором, зони Б – зеленим кольором, зони В – коричневим кольором, зони Г – чорним кольором. За даними щодо розташування досліджуваного ОПН відносно цих зон і з урахуванням відстані до аварійної АЕС визначають величину потужності дози радіації на його території – P1, рад/год.
Хімічна обстановка виникає навколо хімічно небезпечного об’єкта у разі реалізації на (у) ньому аварії з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР) і характеризується: довгостроковим хімічним забрудненням значних територій; ураженням великої кількості населення, персоналу, ліквідаторів (які можуть зазнати ураження внаслідок впливу отруйних речовин нервово-паралітичної, задушливої, загальноотруйної, шкірно-виразкової дії та ін.); виведенням із господарського обігу сільгоспугідь та об’єктів господарської діяльності; отруєнням продуктів харчування, продовольчої сировини, джерел водопостачання тощо; значними матеріальними втратами і збитками.
Сучасні способи виявлення хімічної обстановки передбачають виконання наступних операцій:
визначення та відображення назви первинного уражального чинника (за допомогою пояснювального напису, наприклад, «хімічне забруднення»);
визначення та відображення на Плані.. місця розташування джерела цього УЧ (за допомогою тактичного знака «Хімічна аварія» у вигляді кола діаметром 5 мм синього кольору, на внутрішньому полі якого зображені паралельні прямі, які взаємно перетинаються, жовтого кольору) та його основних характеристик (за допомогою пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, );
визначення та відображення на Плані форми, геометричних розмірів і просторового розташування зони можливого «хімічного забруднення» (ЗМХЗ). При цьому ЗМХЗ рекомендується прогнозувати у вигляді сектора круга з вершиною, яка збігається з місцем розташування тактичного знака «хімічна аварія», і віссю симетрії, яка збігається з напрямком вітру. Величина кута при вершині цього сектора залежить від швидкості вітру (Vв, м/с), а глибина (Г, км) сектора залежить від виду НХР, його маси (mНХР, т), швидкості вітру (Vв, м/с) і виду вертикальної сталості атмосфери (інверсія, ізотермія та конвекція). Офіційно діюча методика визначення можливої величини Г, км, передбачає:
визначення (з використанням розрахункових аналітичних співвідношень за табличними значеннями відповідних коефіцієнтів) можливих величин еквівалентних мас викинутої НХР у складі первинної (Qе1, т) і вторинної (Qе2, т) хмар забрудненого повітря;
визначення (із застосуванням даних таблиці) можливих величин глибини розповсюдження первинної (Г1, км) і вторинної (Г2, км) хмар забрудненого НХР повітря;
визначення (із застосуванням розрахункового аналітичного співвідношення) можливої глибини (Г, км) ЗМХЗ.
Визначені таким способом форму, геометричні розміри і просторове розташування зони можливого хімічного забруднення відображають на Плані… за допомогою тактичного знака «ЗМХЗ» у вигляді описаного вище сектора, зовнішні межі якого виконують синім кольором, а внутрішнє поле заштриховують нахиленими паралельними прямими жовтого кольору.
Отже, на п’ятому етапі дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація зон можливого ураження кожної з ймовірних для нього НС шляхом визначення і наочного відображення на Плані… їх можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування.
3.4.4.Зонування територій за степенем небезпеки
На шостому етапі «Оцінка ризику (ймовірності) можливих наслідків аварій» робиться оцінка ризику наслідків досліджуваної аварії, але тільки для тих об’єктів «турботи» (населення, соціально важливих об’єктів, елементів екосистем, майна юридичних і фізичних осіб), для яких за проведеними розрахунками встановлено можливість негативного впливу уражальних чинників досліджуваної аварії. Саме для зазначених об’єктів «турботи» розраховують ймовірні величини територіального ризику (Rt йм), індивідуального ризику (Ri йм), соціального ризику (Rs йм) і очікувану кількість - загиблих (Mp йм).
Для оцінки територіального ризику за отриманим при моделювання конкретної аварії (вибуху, пожежі, викиду) значенням її УЧ у k-тій точці простору визначається умовна ймовірність летального результату для людини у випадку її перебування у цій точці – PCk. Територіальний ризик у k-тій точці простору для цієї аварії на виділеному ПНО досліджуваного ОПН визначається виразом
Rktij mfйм = PBij ·PHm ·Paf ·PCk,
де Rktij mfйм – ймовірна величина територіального ризику у k-тій точці простору від аварії на i-тому ПНО при реалізації j-тої ініціюючої події з реалізацією одного з можливих варіантів розвитку одного з можливих видів аварії;
PBij – ймовірність виникнення аварії на i-тому ПНО при реалізації j-тої ініціюючої події;
PHm – умовна ймовірність одного з можливих наслідків аварії;
Paf – умовна можливість реалізації одного з можливих видів аварії (вибуху, пожежі чи викиду);
PCk – умовна ймовірність смертельного результату у k-тій точці простору.
Підсумовуючи у k-тій точці простору величини ризику загибелі людини від впливу різних УЧ різних аварій (на різних ПНО) з різними наслідками, визначають ймовірну величину територіального ризику – Rkt йм (обумовленого експлуатацією досліджуваного ОПН), тобто сумарного територіального ризику у k-тій точці простору. За результатами таких розрахунків з’єднують між собою k-ті точки з однаковими значеннями Rkt йм і таким способом відображають не Плані досліджуваного ОПН і прилягаючої території зовнішні межі зони небезпеки за величиною Rkt йм. Якщо відома ймовірність появи людини у конкретній k-тій точці простору – Pkп, то визначається величина індивідуального ризику загибелі людини у цій точці Rki йм = Rkt · Pkп. Підсумовуючи індивідуальні ризики у k-тій точці простору від усіх можливих видів аварій на різних ПНО досліджуваного ОПН, визначають сумарний індивідуальний ризик – Rki йм і відображають на Плані… зовнішні межі зони небезпеки за рівнем сумарного індивідуального ризику Rki йм. Визначають також величини Rs йм і Mp йм.
Таким чином на шостому етапі здійснюється ідентифікація зовнішніх меж зон небезпеки за рівнями ризику.
На сьомому етапі дослідження «Оцінка прийнятності ризику та прийняття рішення щодо заходів зі зниження його рівня» отримані описаним вище способом значення величин Rkt йм, Rki йм, Rs йм і Mp йм порівнюють з «унормованими» величинами абсолютно прийнятних ризиків Rtпр ≤ 10-7 за рік, Riпр ≤ 10-8 за рік, Rsпр ≤ 10-7 за рік і Mp ≤ 10-5 за рік (або з величинами прийнятного ризику, встановленими місцевими органами виконавчої влади).
Отже, не сьомому етапі дослідження здійснюється ідентифікація прийнятності рівнів ризику ймовірних надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території досліджуваних ОПН, а також АТО.
За результатами аналізу небезпеки й оцінки ризику приймаються рішення, які ґрунтуються на наступних принципах:
ризик, що пов’язаний з наявною на ОПН та виявленою потенційною небезпекою для виділених об’єктів «турботи», має бути прийнятним;
будь-яка діяльність, яка створює ризик, що перевищує прийнятний, є неприпустимою, незалежно від вигоди, що вона приносить;
витрати на досягнення та підтримку прийнятного ризику повинні бути мінімальними.
Тому експлуатація ОПН неприпустима, якщо ризик небажаних наслідків хоча б для одного з об’єктів «турботи» перевищує прийнятний. Будівництво, реконструкція та експлуатація ОПН вважається неприпустимою, якщо ризик перевищує верхній рівень прийнятного ризику. Якщо ризик, визначений за цією Методикою, менше нижнього рівня, то ОПН вважається досить безпечним і вимоги щодо зниження ризику є необґрунтованими. При цьому ризик від негативних подій для визначених об’єктів «турботи» від аварій на цьому ОПН має бути застрахованим відповідно до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» і Закону України «Про страхування».
/Розповідь з демонстрацією матеріалів комплекту плакатів 3.3.1/
4. Територіальний моніторинг за об’єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації НС, стану впровадження превентивних заходів щодо зменшення їх масштабів
4.1. Моніторинг за станом цивільного захисту адміністративно-теріторіальних одиниць та об’єктів господарювання
Основні положення щодо організації та функціонування «Підсистеми моніторингу і державного контролю за станом цивільного захисту АТО і ОГ» викладені у нормативному документі «Тимчасова інструкція про порядок проведення перевірки, оцінки стану цивільної оборони та готовності до дій під час надзвичайних ситуацій адміністративно-територіальних одиниць, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій», яка затверджена наказом МНС від 20 червня 1997 р. № 147.
Згідно з цим нормативним документом «Головною метою перевірки стану цивільної оборони є визначення рівня організаційної і практичної роботи адміністративно-територіальних одиниць, міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій щодо підготовки керівного складу, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження, запровадження заходів по зменшенню збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха, створення систем аналізу і прогнозування, готовності до захисту населення і територій, організації та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження, оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, організації його життєзабезпечення та навчання вмінню діяти у цих ситуаціях.
Основними напрямками перевірки та оцінки є:
стан роботи органів управління по плануванню заходів цивільного захисту (ЦЗ) та запобіганню виникненню НС техногенного характеру, забезпеченню зменшення збитків і втрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж;
стан готовності системи оповіщення керівного складу, робітників і службовців, населення про загрозу і про виникнення НС у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
стан захисту населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і від застосування засобів ураження;
організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
стан систем аналізу і прогнозування, органів спостереження і контролю за радіаційним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часу;
готовність до організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
підготовка і перепідготовка керівного складу ЦЗ і органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби особистого захисту і діяти у НС.
У «Тимчасовій інструкції…» чітко сформульовані критерії оцінки стану кожного із зазначених напрямків перевірки.
Під час проведення комплексної перевірки може проводитися перевірка стану фінансових і матеріальних ресурсів для забезпечення заходів ЦЗ, а також стану обліку і звітності щодо використання цих фінансових і матеріальних ресурсів (ФіМР) на проведення заходів з попередження і ліквідування НС. При цьому фінансові ресурси створюються за рахунок державного (резервний фонд КМУ) і місцевих бюджетів у обсязі не менше 1% їх видаткових частин. Матеріальні ресурси створюються згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 р. № 308, якою затверджено нормативно-правовий документ «Порядок створення і використання матеріальних резервів для попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків».
Згідно з положеннями цього документа матеріальними резервами є будівельні матеріали, паливо, медикаменти, продовольчі товари, техніка, технічні засоби та інші матеріально-технічні цінності, призначені для проведення невідкладних робіт і заходів, спрямованих на попередження і ліквідацію НС техногенного і природного характеру та їх наслідків. Матеріальні резерви створюються:
Кабінетом Міністрів України – державний (стратегічний) резерв для проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків НС і надання термінової допомоги постраждалим;
МНС – оперативний резерв – для оперативного реагування на НС і надання термінової невідкладної допомоги постраждалому населенню;
спеціально визначені міністерства і держкомітети – відомчий резерв - для запобігання виникненню НС техногенного і природного характеру та ліквідації їх наслідків;
РМ АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими і районними держадміністраціями, виконкомами міст обласного значення – регіональні і місцеві резерви – для попередження і ліквідації наслідків НС техногенного і природного характеру та надання термінової допомоги постраждалому населенню;
об'єктами господарювання (ОГ), у складі яких є об’єкт підвищеної небезпеки (ОПН) – об’єктовий запас – для попередження і ліквідації НС техногенного і природного характеру, їх наслідків та проведення невідкладних відновлювальних робіт.
Вказані резерви (запаси) створюються з урахуванням максимальної прогнозованої НС характерної для конкретної АТО чи ОГ.
4.2. Мережа спостереження і лабораторного контролю
«З метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:
створення і підтримання у постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;
організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами» / ст. 8 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»/.
Згідно з викладеним, до загальнодержавної і територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю включені існуючі сили і засоби «Державної системи моніторингу довкілля України (до складу якої входять підсистема медико-гігієнічного моніторингу, підсистема моніторингу водного басейну, підсистема моніторингу повітряного басейну, підсистема моніторингу геологічного середовища, підсистема моніторингу ґрунтів) зокрема:
сили і засоби санітарно-епідемічної служби та інших підрозділів МОЗ;
сили і засоби пунктів контролю (першої, другої, третьої, четвертої категорій) якості води;
сили і засоби стаціонарних, маршрутних, підфакельних постів спостереження і контролю за рівнем забруднення атмосферного повітря тощо.
4.3. Збирання, опрацювання, передавання та збереження моніторингової інформації щодо надзвичайних ситуацій. Урядова інформаційно-аналітична система з надзвичайних ситуацій
Згідно з положеннями Закону України «Про правові засади цивільного захисту» (від 24 червня 2004 р. № 1859 – IV) до основних завдань цивільного захисту, зокрема, належать:
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону «Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:
оперативне доведення до відома населення (органів управління ЄДС ЦЗ) інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС у тому числі через загальнодержавні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;
створення та організаційно-технічне поєднання діючих локальних систем оповіщення та інформування із спеціальними системами спостереження і контролю у зонах можливого ураження;
централізоване використання засобів зв’язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації про НС техногенного і природного характеру, що прогнозуються, або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.
Для забезпечення ефективного виконання цих завдань на кожному з рівнів ЄДС ЦЗ передбачені спеціальні органи, сили і засоби яких здійснюють збирання, опрацювання, передавання та збереження моніторингової інформації про надзвичайні ситуації відповідного рівня, а також інформаційне забезпечення заходів ЦЗ з подолання цих НС та оперативного оповіщення населення, тобто системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення (СЗОтаІЗ). Зокрема, на державному рівні ЄДС ЦЗ створено Державну систему зв’язку та оповіщення (ДСЗтаО), а інформаційне забезпечення функціонування ЄДС ЦЗ здійснюється Центром управління в кризових ситуаціях (ЦУКС) МНС України з використанням сил і засобів Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС (УІАС НС) та її територіальних підсистем (створених у відповідності з Постановою КМУ від 16.12.1999 р. № 2303).
/Розповідь з демонстрацією матеріалів комплекту плакатів 3.1.1/
Висновки
В Україні створено комплект нормативно-правових документів з питань організації функціонування системи моніторингу надзвичайних ситуацій. Зазначене забезпечує можливість в процесі дослідження будь-якого об’єкта господарювання (чи адміністративно-територіальної одиниці) виявити та ідентифікувати:
всі потенційно небезпечні об’єкти, що входять до складу досліджуваного ОГ (чи АТО) або можуть здійснювати негативний вплив на їх персонал (населення, соціально важливі об’єкти, майно юридичних та фізичних осіб, інші об’єкти «турботи» громадськості);
кожну з притаманних для цих ПНО ймовірних надзвичайних ситуацій, їх джерела, уражальні чинники, ризик виникнення, інші класифікаційні ознаки;
основні параметри осередків ураження кожної з цих ймовірних НС та прогнозовані значення складових їх можливих екологічних і соціально-економічних наслідків;
ймовірні рівні територіального, індивідуального і соціального ризиків для кожного з об’єктів «турботи» внаслідок сумарного негативного впливу УЧ усіх досліджуваних ПНО;
за результатами проведеного дослідження ступінь відповідності досліджуваного ОГ (чи ПНО АТО) ознакам об’єкта підвищеної небезпеки, а також впровадити ефективні заходи з пониження цих ризиків до прийнятних рівнів і виконати всі процедури з оформлення «Декларації безпеки ОПН».
Таким чином, стале функціонування «Системи моніторингу НС» забезпечує виконання основних завдань цивільного захисту та інформаційну підтримку розробки і впровадження ефективних заходів із запобігання виникненню досліджених НС і захистом персоналу (населення) та інших об’єктів «турботи» у разі їх виникнення, а також заходів з ефективного ліквідування таких НС.
/Розповідь/
Лекцію розробили: ст. викладач Яковлєв Л.Б.
асистент Клеєвська В.Л.
Лекцію обговорено і схвалено на засіданні кафедри № 106
Протокол №__ від « » __________ 2011р.