Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ
ДОЛУДА СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА
СУЧАСНІ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ
(ДІАГНОСТИКА, КЛІНІКА, ПАТОГЕНЕЗ
У ПІДЛІТКІВ ТА ДОРОСЛИХ)
14. 01. 16 –ПСИХІАТРІЯ
АВТОРЕФЕРАТ
ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК
Харків-2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України
|
Науковий консультант: |
доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології |
|
Офіційні опоненти: |
доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу клінічної, соціальної та дитячої психіатрії |
|
доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії з курсом сексології |
|
|
доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології МОЗ України |
|
|
Провідна установа: |
Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, м.Сімферополь |
Захист відбудеться “29” березня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 46)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 46)
Автореферат розісланий “25” лютого 2006 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук Л.І. Дяченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Проблема шизофренії до теперішнього часу залишається однією з найбільш актуальних в психіатрії. Це обумовлено тим, що, незважаючи на існування значної кількості робіт, присвячених даній патології, багато складних питань діагностики, патогенезу шизофренії залишаються не до кінця розв’язаними (Волошин П.В., 2001; Марута Н.А., Бачеріков А.Н., 2001; Битенский В.С., 2002; Кришталь В.В., 2002; Тиганов А.С., 2002; Напрєєнко О.К., 2004; Кутько И.И., 2005; Підкоритов В.С., 2005).
Шизофренія відноситься до числа труднокурабельних форм психічної патології, що призводить до тяжкої соціальної дезадаптації і, у багатьох випадках, інвалідизації хворих. Прогноз захворювання визначається можливостями ранньої діагностики, прогнозуванням перебігу, призначенням своєчасної та адекватної терапії (Михайлов Б.В., Козидубова В.М., Марута Н.А., Сердюк А.И., 1999; Гавенко В.Л., 2002; Дмитриева Т.Б., 2002; Сухоруков В.І., 2003; Клембовская Е.В., 2004; Бондарчук А.Г., 2004; Рачкаускас Г.С., 2005).
В останні роки установлено, що серед ендогенних і екзогенних факторів, які в значній мірі впливають на клінічні особливості і перебіг шизофренії, одним з найбільш вагомих є віковий. Цей фактор відіграє особливу роль в періоди виражених біологічних кризів, найбільш важливим з яких є пубертатний (Вроно М.Ш., 1986; Ковалев В.В., 1995; Макаров И.В., 2004; Кузнецов В.Н., 2005; Эйдемиллер Э.Г., 2005). Відомо також, що шизофренія в останні десятиліття частіше стала починатися в підлітковому віці (Личко А.Е., 1989; Голдобина О.А., Семке В.Я., Трешутин В.А., 2003).
Вивчення вікових аспектів шизофренії є важливим для своєчасного розпізнавання і розуміння механізмів розвитку захворювання, у тому числі з урахуванням ролі статевого дозрівання у формуванні клінічної симптоматики при даному психозі (Головина А Г., 1998; Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е., 2002; Можгинский Ю.Б., 2003). У підлітковому періоді нерідко розвиваються ініціальні прояви шизофренії, які можуть мати різне клінічне оформлення, іноді подібне типовим ознакам кризових пубертатних картин. Останнім часом помітно змінилася клінічна картина даного психозу, тому найбільш складною діагностичною задачею є розпізнавання захворювання на ранніх стадіях його розвитку. Робіт, присвячених вивченню особливостей шизофренії у віковому аспекті небагато. Вони частіше розглядаються на основі зіставлення з характером проявів даного захворювання у дітей (Башина В.М., 1999; Буреломова И.В., 2000; Голик А.Н., 2001; Гурьева В.А., 2001; Исаев Д.Н., 2001; Красноперова М.Г., 2004; Walker E., Saloie T., Davis D., 1994).
Разом з тим, шизофренія, що розвивається у підлітковому віці, може мати певну схожість з формами, які зустрічаються у дорослого контингенту хворих. Тому важливим для діагностики і розкриття механізмів цього захворювання є виявлення типових розладів, що виявляються у пацієнтів всіх вікових груп, а також встановлення характерних для пубертатного періоду особливостей, пов'язаних з віковими ознаками хворобливих порушень (Пантелеева Г.П., Цуцульковская М.Я., Беляев Б.С., 1986; Гурьева В.А., Дмитриева Т.Б., Гиндикин В.Я., Макушкин Е.В., 2001; Казакова С.Е., 2004). Атиповість проявів шизофренії у віці первинної соціалізації, який накладає помітний відбиток на характер психічних порушень, а також патоморфоз клінічної картини, що спостерігається останнім часом, диктують необхідність поглибленого вивчення особливостей формування даного захворювання (Ковалев В.В., 1995; Козырев В.Н., 1999).
Важливим фактором у вирішенні діагностичних задач є об'єктивізація даних клініко-психопатологічного вивчення на основі використання результатів патопсихологічного дослідження, які істотно поглиблюють уявлення про стан психічних функцій, сутність виникаючих порушень, уточнюють характер розладів, поліпшуючи можливості своєчасного виявлення ранніх і атипових проявів порушень, характерних для шизофренії (Блейхер В.М., Крук И.В., 1986; Зейгарник Б.В., 2000; Дружинин В.Н., 2001; Рубинштейн С.Л., 2002; Бурлачук Л.Ф., 2003).
У дослідженні шизофренії патопсихологічному вивченню приділяється важлива роль у зв'язку зі своєрідністю психічних порушень при даному захворюванні, особливої дисоціації, яка характеризує всю психічну діяльність хворих. Приведені в літературі дані носять розрізнений, суперечливий характер і стосуються переважно дорослого контингенту хворих. У зв'язку з цим, вимагають уточнення особливості розладів психічних функцій у підлітків на основі порівняльно-вікового зіставлення з відповідними даними у дорослих хворих. До останнього часу у літературі не знайшли повного відображення результати патопсихологічного вивчення зазначенної патології у підлітків, тому дані питання вимагають спеціального вивчення (Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М., 1983; Корсакова Н.К., 1999; Белопольская Н.Л., 2000; Бодалев А.А., Столин В.А., 2000; Бурлакова Н.С., Олешкевич В.И., 2001; Критская В.П., Мелешко Т.К., 2004; Bilder R.M., Goldman R.S., Robinson D., 2000).
До останнього часу залишається актуальним вивчення патогенетичних основ шизофренії. Найбільш розповсюдженою гіпотезою патогенезу даного захворювання є дофамінова, відповідно до якої розвиток психозу пов'язаний з порушеннями обміну цього моноаміну і патологією на рівні дофамінових рецепторів у відповідних областях мозку. Дана гіпотеза знайшла підтвердження в зв'язку з терапевтичним ефектом антипсихотичних засобів і їх взаємодією з різними типами дофамінових рецепторів (Вартанян М.Е., 1993; Битенский В.С., Мельник Э.В., 2001; Мосолов С.Н., 2002; Яковлев Г.М., 2003; Коцюбинский А.П., Скорик А.И., Аксенова И.О., 2004; Crow T.J., 1992).
Крім того, відомо, що інші нейротрансмітерні системи можуть також виконувати основну чи опосередковану роль у механізмах формування психозу. При цьому, поряд з дофаміном, у розвитку даного захворювання відводиться роль і таким моноамінам, як норадреналін і серотонін. В літературі підкреслюється положення, що найбільш клінічно ефективні сучасні нейролептики, блокуючи активність дофамінових рецепторів, диференційовано діють на серотонінергічну й інші медіаторні системи (Чуприков А.П., Залеток С.П., Свинарев В.И., 1997; Брусов О.С., Дикая В.И., Злобина Г.П., 2000; Joyce J., 2001).
До теперішнього часу залишається не до кінця встановленим вплив різних факторів, що являються необхідними і достатніми для розвитку шизофренії. Патологія синаптичної передачі в дофамінергічній системі мозку при даному захворюванні являє собою лише ланку в сукупності етіопатогенетичних факторів, так як відомо про модулюючий вплив на обмін цього медіатора інших систем, у тому числі опіоїдних пептидів (Анохина И.П., 1981; Гомазков О.А., 1995; Chong S.A., Tan E.C., Tan C.H. et al., 2003; Czerski P.M., Leszczynska-Rodziewicz A. еt al., 2003).
Встановлено, що нейрохімічне забезпечення інтегративної діяльності мозку здійснюється на основі взаємодії різних нейрохімічних механізмів, що беруть участь в такій діяльності. Виконуючи свою власну функцію, кожний з них впливає на функціонування інших механізмів, забезпечуючи поєднання всіх метаболічних ланок у єдиний процес (Анохина А.П., 1982; Базян А.С., 1989; Hara S., 1995; Leroy S., Griffon N., Bourdel M. Et al., 2001; Woo S.I., Kim J.W., Rha E. et al., 2002). Автори вказують, що характерними проявами такої взаємодії можуть служити факти взаємозв'язку пептидергічних і “класичних”нейромедіаторних систем при вивченні різних станів в нормі і при патології, в тому числі при шизофренії.
Найбільш вивченим представником нового класу біологічно активних речовин пептидної природи є бета-ендорфін. Серед величезної кількості присвячених опіоїдним пептидам публікацій клінічних робіт небагато. Перспективність же вивчення різноманітних впливів ендогенних і екзогенних пептидів, антагоністів і агоністів опіатних рецепторів на організм людини при різних патологічних станах безсумнівна. Встановлено, що опіоїдні пептиди мають відношення до розвитку шизофренії, тому що при цьому захворюванні виявляються зміни рівня їх концентрації у хворих на периферії організму. У літературі мають місце також дані про різні аспекти впливу нейропептидів на мозок, дослідження спектра їх активності. Поряд з окремими роботами, в яких сформульовані перспективи застосування пептидів у психіатричній практиці, з'явилися публікації про застосування ряду пептидів, їх аналогів і фрагментів у клініці для лікування психічних захворювань (Игнатов С.А., Бурбаева Г.Ш., Цуцульковская М.Я., 1980; Дмитриев А.Д., Теннов А.В., Цуцульковская М.Я., 1987; Reisine T., 1993; Terrenius L.. 1993; Olson G., Olson R., Kastin A., 1994). Слід зазначити, що встановлені порушення, які характеризують різні ланки патогенезу шизофренії, стосуються лише дорослого контингенту хворих.
Разом з тим, залишаються не до кінця вивченими дані, що стосуються дослідження рівня опиоїдних пептидів при шизофренії у порівняльно-віковому аспекті. Вплив вікового фактора найбільше значення має в період статевого дозрівання, коли відбувається нейрогормональна перебудова організму, що привносить своєрідність у прояви даного психозу.
Важливим у вивченні патогенетичних механізмів шизофренії є дослідження біоелектричної активності головного мозку. Наведені в літературі дані, що стосуються вивчення електроенцефалографічних даних, мають неоднозначний та суперечливий характер, заснований на обстеженні переважно дорослих хворих. Дані про дослідження біоелектричної активності мозку у підлітків обмежені; в них вказується на посилення повільнохвильової активності у підлітків, які страждають на шизофренію, що розглядається як відображення затримки розвитку головного мозку через ранній початок хворобливого процесу (Иванов Л.Б., 2000; Зенков Л.Р., 2001; Башина В.М., 2003; Чуприков А.П., 2004).
У літературі підкреслюється необхідність вивчення біопотенціалів головного мозку у підлітків, хворих на шизофренію. Відзначається, що важливим в дослідженні вікового аспекту є положення про те, що якщо захворювання виникає в тому віковому періоді, коли за різними показниками індивідуального розвитку, у тому числі і за особливостями біоелектричної активності головного мозку, ще не досягнута зрілість, правомірно очікувати, що патологічний процес може позначитися на динаміці онтогенезу (Вроно М.Ш., 1986; Галкина Н.С., 1992; Башина В.М., 1995). Автори підкреслюють також, що у вивченні електроактивності мозку у дітей, підлітків і юнаків, хворих на шизофренію необхідно приділяти спеціальну увагу дослідженню вікових особливостей розвитку коркової ритміки.
Викладене вище обумовило актуальність дослідження і необхідність проведення комплексного вивчення шизофренії з позиції системного підходу на основі порівняльно-вікового клініко-психопатологічного, патопсихологічного, нейрохімічного та нейрофізіологічного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії Харківської медичної академії післядипломної освіти: “Клінічні аспекти та методи лікування шизофренії на сучасному етапі”(№ державної реєстрації 0102U002554).
Основні задачі дослідження:
Об'єкт дослідження –параноїдна та проста форми шизофренії.
Предмет дослідження –порівняльно-вікові клініко-психопатологічні, патопсихологічні, нейрохімічні і нейрофізіологічні особливості хворих.
Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, патопсихологічний, біохімічний, нейрофізіологічний, статистичний.
Наукова новизна. Вперше на основі комплексного підходу з використанням результатів клініко-психопатологічного, патопсихологічного вивчення, дослідження нейрохімічних та нейрофізіологічних механізмів формування шизофренії отримані нові дані про особливості проявів сучасних форм і патогенез захворювання. Результати реалізації такого підходу до вивчення шизофренії у підлітків в порівняльно-віковому аспекті представляють наукову новизну і раніше отримані не були.
На основі вивчення клініко-психопатологічних особливостей простої і параноїдної форм шизофренії вперше показана вікова своєрідність проявів захворювання з виявленням симптомів, характерних тільки для підлітків, а також порушень, що зустрічаються і у дорослих хворих, але мають вікову своєрідність, у тому числі в ініціальному періоді хвороби.
Вперше встановлені патопсихологічні особливості порушень мислення, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційної сфери, самооцінки при простій і параноїдній формах шизофренії в порівняльно-віковому аспекті. Використаний психодіагностичний комплекс дозволив в повній мірі, всебічно та по-новому оцінити стан різних сфер психічної діяльності при досліджуваному психозі. Описані вперше патопсихологічні симптомокомплекси є необхідними для об'єктивізації клінічної картини шизофренії у підлітків, встановлення її своєрідності й обґрунтування діагностичних підходів.
Наукову новизну представляє клініко-патогенетичний нейрохімічний аналіз стану катехоламінергічної, серотонінергічної систем і рівня опіоїдного пептиду бета-ендорфіну з виділенням загальних закономірностей у механізмах розвитку простої і параноїдної форм шизофренії у підлітків і дорослих, а також характерних для пубертатного віку особливостей.
Вперше на основі вивчення особливостей біоелектричної активності головного мозку у підлітків та дорослих показані характерні для простої і параноїдної форм шизофренії зміни спектральної потужності, частотних характеристик, регіонального розподілу ритмів ЕЕГ.
Використаний вперше клініко-патогенетичний підхід до вивчення шизофренії в порівняльно-віковому аспекті дає можливість одержати результати, що істотно поглиблюють уявлення про механізми розвитку і формування простої і параноїдної форм даної патології.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні дані дозволили поліпшити діагностику простої і параноїдної форм шизофренії у підлітків і дорослих. Результати клініко-психопатологічного вивчення необхідно враховувати для своєчасного виявлення ініціальних розладів і проявів психозу на первинних етапах його розгортання, виразність яких зростає в процесі прогресування захворювання, що має велике значення для раннього початку антипсихотичної терапії та профілактики розвитку тяжких форм психозу.
Показано діагностичне значення виявлених патопсихологічних порушень мислення, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційної сфери, самооцінки, а також їх своєрідність при простій і параноїдній формах шизофренії у підлітків та дорослих, що може бути використане для диференціації з іншими формами патології.
Практичне значення мають встановлені патогенетичні нейрохімічні та нейрофізіологічні особливості, характерні для простої і параноїдної форм шизофренії, які дозволили оцінити характер, спрямованість змін, їх патологічну сутність, ступінь виразності порушень для обґрунтованого призначення антипсихотичної терапії.
За матеріалами дисертації одержані Патенти України: “Спосіб комплексної діагностики параноїдної форми шизофренії у підлітків” (№ 11486, МПК 7 А61В5/16, А61В5/00, G 01 N 33/48); “Спосіб комплексної діагностики простої форми шизофренії у підлітків” (№ 11520, МПК 7 А61В5/16, А61В5/27, G 01N33/48).
Результати дослідження впроваджені в практику Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3, Харківської обласної психіатричної лікарні №1, Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3, Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Харківської міської дитячої лікарні №5, Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні. Основні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі кафедр психіатрії Харківської медичної академії післядипломної освіти, Луганського державного медичного університету та Української медичної стоматологічної академії.
Використання в практиці охорони здоров'я науково обґрунтованої системи діагностики шизофренії в порівняльно-віковому аспекті дає можливість підвищити якість допомоги хворим з даною патологією, зменшити терміни встановлення діагнозу і визначити вибір патогенетично обґрунтованої терапії.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Дисертантом особисто проведений аналітичний огляд вітчизняної та закордонної літератури по досліджуваній проблемі. Автором власноруч обстежено 388 хворих з простою та параноїдною формами шизофренії двох вікових груп, а також 98 практично здорових осіб. Здобувачем самостійно виконаний весь обсяг досліджень з вивченням клініко-психопатологічних, патопсихологічних, біохімічних і нейрофізіологічних особливостей хворих на шизофренію, проведено порівняльно-вікове зіставлення отриманих даних. Автором розроблені теоретичні положення роботи, здійснено практичне впровадження результатів в практику закладів охорони здоров'я України. Дисертантом особисто здійснена статистична обробка отриманих даних з їх аналізом та інтерпретацією. Самостійно написані розділи дисертації, сформульовані висновки.
Апробація результатів дисертації. Матеріали та основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на конференції молодих учених ХМАПО “Нові технології в медицині” (Харків, 2001); науково-практичній конференції “Внесок молодих вчених у медичну науку” (Харків, 2003); конференції молодих психіатрів “Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії” (Харків, 2003); Європейському конгресі “Achievements in Space Medicine into Health Care Practice and Industry” (Берлін, 2003); конференції “Досягнення молодих вчених –майбутнє медицини” (Харків, 2004); 24 Конгресі по нейропсихофармакології (Париж, 2004); Конгресі Європейської асоціації психіатрів (Женева, 2004); науково-практичній конференції “Сучасні технології профілактики та лікування нервових, психічних розладів та розладів внаслідок вживання психоактивних речовин” (Луганськ, 2005); науково-практичній конференції “Психосоматичні розлади. Психотерапія” (Чернівці, 2005); науково-практичній конференції “Актуальні питання клініки і терапії психічних захворювань” (Запоріжжя, 2005), науково-практичній конференції “Сучасні фармакотерапевтичні підходи в дитячій психіатрії” (Харків, 2005).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 39 робіт, з них 27 - у наукових виданнях, затверджених ВАК України, 26 є самостійними; 10 –тези доповідей, 2 –патенти України.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 357 сторінках машинописного тексту (основний текст –сторінки, перелік використаної літератури –сторінки), містить 45 таблиць, 17 малюнків і складається з введення, чотирьох підрозділів огляду літератури, шести підрозділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаної літератури, що містить 620 джерел, з них 364 українських і російських та 256 іноземних.
Матеріал і методи дослідження. Проведено комплексне клініко-психопатологічне, патопсихологічне, нейрохімічне та нейрофізіологічне обстеження хворих, у яких був встановлений діагноз простої (F 20.6) і параноїдної (F 20.0) форм шизофренії відповідно до критеріїв МКХ –.
У дослідження було включено 388 хворих двох вікових груп: 150 підлітків 12-18 років і 238 дорослих 19-35 років. Серед обстежених хворих переважали пацієнти з параноїдною формою захворювання (85 підлітків і 204 дорослих); проста форма діагностувалась у меншому числі випадків (65 підлітків і 34 дорослих). Групу контролю склали 98 практично здорових обстежених (64 підлітків і 34 дорослих).
Клініко-психопатологічне дослідження хворих проводилося по загальноприйнятій схемі обстеження з вивченням анамнезу, перебігу хворобливого процесу та психопатологічної симптоматики.
Спеціальним комплексом психодіагностичних методик досліджувалися основні сфери психічної діяльності: мислення, пам'ять, увага, інтелект, емоції, самооцінка. Для вивчення характеру і структури розладів мислення використовувалася методика “Виключення”, яка дозволила дослідити рівень процесів узагальнення і відволікання, оцінити здатність виділення істотних ознак предметів і явищ. В проведеному дослідженні використовувався предметний варіант методики, що дав можливість оцінити такі найважливіші функції і параметри мислення, як узагальнення, диференціація розходжень, вербалізація суджень, логіка, критичність, гнучкість. Методіка піктограм використосувалася в роботі для вивчення інших особливостей мислення. При оцінці піктографічних образів визначалися абстрактність, конкретність, індивідуальна значимість, стандартність, адекватність, особливі феномени, графічні характеристики, загальна продуктивність асоціативного піктографічного запам'ятовування.
Стан пам'яті вивчався за допомогою проби на запам'ятовування 10 слів, що давала можливість досліджувати обсяг, міцність і стійкість короткочасної пам'яті. Для дослідження функції уваги використовувалася коректурна проба у вигляді бланкового тесту швидкості, що давала можливість оцінити рівень концентрації і ступінь стійкості уваги (Блейхер В.М., Крук И.В., 1986; Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., 1989). Вивчення інтелекту в роботі проводилося за допомогою психометричного тесту Векслера з оцінкою більшості операціональних, мнестичних і когнітивних психічних функцій обстежуваних. Для хворих молодше 16 років використовувалася спеціальна шкала Wechsler Intelligence Scale for Children (WІSС-R).
При дослідженні емоційної сфери використовувалися восьмикольорова версія тесту Люшера і колірний тест відносин (КТВ), розроблений Є.Ф.Бажиним і А.М.Еткіндом. Дані методики дозволяли оцінити основні показники актуального емоційного і функціонального стану, а також рейтинги відносин обстежених до значимих для них людей і понять. Для вивчення самооцінки в роботі використана методика Дембо-Рубінштейн у семантико-диференціальній, “профільній”формі.
Нейрохімічне дослідження включало визначення рівня опіоїдного пептиду бета-ендорфіну в сироватці крові, вивчення стану катехоламінергічної і серотонінергічної систем за допомогою імуноферментного методу. Для оцінки катехоламінергічної системи досліджувався рівень екскреції дофаміну (ДА), норадреналіну (НА), адреналіну (А), а також кінцевого продукту їх обміну –ванілілмигдальної кислоти (ВМК). Стан серотонінергічної системи оцінювали за рівнем серотоніну в крові і кінцевого продукту його обміну в сечі –-оксііндолотцової кислоти (5-ОІОК).
Нейрофізіологічне дослідження проводилося на 24 канальному електроенцефалографі DX-5000 зі смугою пропущення від 0 до 35 Гц і швидкістю розгортання 30 мм/сек. Запис ЕЕГ здійснювався монополярно, електроди були розташовані за міжнародною схемою 10-20 з використанням референтного електроду за Гольдманом. Частотні характеристики ритмів ЕЕГ визначали за допомогою спектрального аналізу на базі коваріації. Досліджувалися відносна спектральна потужність і частота для наступних діапазонів ЕЕГ: тета (4,0-8,0 Гц), альфа (8,0-13,0 Гц), бета-1 (13,0-25,0 Гц), бета-2 (25,0-35,0 Гц). Такий підхід дозволив проаналізувати участь різних відділів мозку у формуванні порушень біоелектричної активності при досліджуваному захворюванні, встановити питому вагу різних ритмів у сумарній ЕЕГ і більш об'єктивно оцінити функціональний стан головного мозку.
Отримані результати дослідження були піддані математичній обробці з аналізом їх статистичної значимості за допомогою критеріїв t (Ст’юдента), (Пірсона), методу кутового перетворення (Фішера). Для обчислення лінійної кореляції використовувався метод добутку моментів Пірсона; статистична значимість кореляції підраховувалася за допомогою критерію. Крім того, у роботі проводилися порівняння методом ANOVA –однофакторного дисперсійного аналізу в складі пакету “Statistica”.
В ініціальному періоді досліджуваних форм шизофренії у підлітків значне місце займали гебоїдні розлади (37,5%), які на початкових етапах розгортання порушень представляли значні труднощі у діагностиці в зв'язку зі схожістю їх проявів з найбільш типовими ознаками кризових, пубертатних картин (Рис.1).
%
Рис.1 Частота основних синдромів ініціального періоду шизофренії у підлітків
Серед гебоїдних проявів домінували такі поведінкові розлади, як непокора режиму школи, дисципліні (90,5%), прояви протесту у відношенні до загальноприйнятих норм поведінки (83,3%), а також патологічне викривлення інтересів (76,2%), немотивованість вчинків (59,9%). У нерідких випадках відзначалося прагнення до азартних ігор (26,3%), негативне, ворожнече відношення до рідних і близьких (26,3%), прилучення до алкоголю (23,3%). У окремих хворих були такі порушення, як емоційна парадоксальність (7,2%), цинічність і розв'язність у поведінці (4,8%), патологічні фантазії з картинами садизму і насильства (2,4%). Виявлялися також розлади, що характеризували порушення дефіцитарного типу у вигляді вольового зниження, посилення пасивності, ослаблення критичних здібностей (95,2%). Слід зазначити, що у значній кількості випадків гебоїдний синдром в динаміці трансформувався у психопатоподібні стани наростаючої шизоїдизації (19,6%), хитливої поведінки (8,0 %) і істероїдний синдром (6,3%).
Найбільш частим із відзначених станів у дебюті шизофренії у підлітків був синдром наростаючої шизоїдизації. Домінуючою в структурі даного стану була наростаюча відгородженість хворих (72,0%), яка супроводжувалася відчуженням від рідних і близьких (45,5%), а також характеризувалася появою незвичайних захоплень (63,7%) і залишенням дому (27,3%), відмовою від повсякденних справ (13,6%), зв'язками з асоціальними особами (9,1%).
Епілептоїдний синдром в ініціальному періоді шизофренії у підлітків зустрічався рідше і характеризувався значною частотою порушень потягів, схильністю до алкоголізації (27,2%). У частини хворих мали місце порушення свідомості в станах сп'яніння (11,1%). Крім того, для пацієнтів у нерідких випадках були характерні патологічні захоплення (22,2%).
Слід зазначити, що стани зростаючої шизоїдизації і епілептоїдний синдром характеризувалися певними віковими особливостями, в яких були загальні риси і відмінності. До загальних характеристик відносилися прогресуючі негативні симптоми з утратою критичності і психопатоподібні прояви, що приводили до дезадаптації підлітків та позбавляли їх можливості продовжувати навчання. Крім того, хворі не могли спілкуватися з однолітками, зберігати колишню дружбу з приятелями і теплоту відносин у сім’ї.
Відмінними для синдрому наростаючої шизоїдизації були особливості, що виявлялися в утраті комунікативності, появі апродуктивних інтересів і захоплень, тоді як при епілептоїдному синдромі характерними були порушення потягів, особлива жорстокість, схильність до алкоголізації, що супроводжувалася похмуро-незадоволеним настроєм без афективної напруги.
Істероїдний тип психопатоподібного дебюту зустрічався переважно у дівчаток. В психопатологічній структурі даного синдрому були відсутні характерні для істеричних розладів виразні емоційні прояви (87,5%), поверховість переживань (75,0%), холодність у відносинах з рідними і близькими людьми (50,0%). Крім того, на тлі вираженого зниження інтересів у більшості обстежених хворих (62,5%) відзначалися патологічні фантазування (37,5%). Характерними ознаками істероформної симптоматики ініціального періоду шизофренії у підлітків були гротескність, неадекватність, схильність до фантазування, втрата критичних здібностей. Значне місце в клінічній картині таких розладів займали зростаюча відгородженість, холодність у відносинах з рідними і близькими, а також зниження активності і пізнавальних інтересів.
Поряд з описаними станами у хворих підлітків в ініціальному періоді хвороби відзначався психопатоподібний синдром хитливої поведінки. Найбільш частими проявами даного стану були втрата інтересу до навчання і підвищене прагнення до задоволень, розваг (90,0%). Такі порушення супроводжувалися захопленнями азартними іграми (80,0%). Крім того, у переважної більшості хворих були відсутні пізнавальні інтереси (70,0%), часто мали місце протестні реакції (60,0%). Відзначені розлади в клінічній картині психозу виявлялися паралельно з характерною для шизофренії негативною симптоматикою.
У дебюті шизофренії поряд з психопатоподібними станами у обстежених підлітків діагностувались неврозоподібні синдроми. Причому, характерні для дорослих стани у вигляді обсесивно-компульсивних, дереалізаційно-деперсоналізаційних розладів, астено-іпохондричних і дисоціативно-конверсійних порушень відзначалися нечасто. В той же час синдроми дисморфоманії, метафізичної інтоксикації, анорексії, юнацької астенічної неспроможності, притаманні тільки для пубертатного віку, у обстежених хворих мали місце в більшому числі випадків (p<0,05). Неврозоподібні дебюти у підлітків, як правило, передували параноїдним формам шизофренії, хоча астено-іпохондричний синдром мав місце і при простій формі досліджуваного захворювання.
В структурі синдрому метафізичної інтоксикації найчастіше мали місце втрата пізнавальних інтересів (78,9%), абстрактні інтереси (64,3%), що супроводжувалися мудруваннями (14,3%). У підлітків з астено-анергічним синдромом найбільш типовим проявом хворобливих розладів було зниження інтелектуальної продуктивності (88,9%). Ці порушення поєднувалися з утрудненнями в навчанні (77,8%), зниженням інтересу до занять в школі, що було причиною частих залишень школи (72,2%). Крім того, в половині випадків у хворих мали місце деперсоналізаційні розлади (55,6%). Сенестопатичні порушення, що входили в структуру даного синдрому, у обстежених підлітків зустрічалися нечасто (16,7%).
У психопатологічній структурі аноректичного синдрому значне місце займали відмови від їжі (66,7%), навмисна блювота (25,0%), симптоми дисимуляції анорексії (41,7%). Крім того, у складному симптомокомплексі даних станів значне місце займали депресивні порушення (83,3%), а також ознаки соматичних ускладнень з проявами білкового голодування, до яких призводила анорексія (33,3). Звертали на себе увагу неохайність, гігієнічна занедбаність таких хворих (41,7%). Дисморфофобічний синдром у обстежених підлітків включав незадоволеність фігурою (44,4%), уникаючу поведінку (22,2%) і часто супроводжувався депресивними симптомами (88,9%). Описані розлади поєднувалися з характерними порушеннями мислення, емоційним зниженням і неадекватністю. У обстежених підлітків встановлені особливості проявів аноректичного синдрому і станів дисморфофобії у вигляді поліморфізму порушень, немотивованості розладів, зв'язку з негативною симптоматикою. Аналіз отриманих даних показав, що ці синдроми не мали клінічних відмінностей при безперервному та нападоподібному перебігу шизофренії.
Результати клініко-психопатологічного дослідження показали, що у певної частини обстежених підлітків мав місце обсесивно-фобічний синдром (22,3%), в структурі якого домінували нав'язливий рахунок і лайливі думки (72,0%). В багатьох випадках підлітки відчували страх забруднення, зараження (17,9%), а також нав'язливі уявлення про агресивні дії (16,0%). При розвитку астено-іпохондричного синдрому підлітки частіше відчували безсилля (80,0%), неприємні відчуття в тілі (73,3%), головні болі (66,6%), перебої в серці (53,3%). Рідше відзначалися скарги на здуття живота (33,3%), спазми в горлі, “недостатній подих”(26,7%). Дереалізаційно-деперсоналізаційний синдром зустрічався в окремих випадках і характеризувався усвідомленням власної зміненості (71,4%), “нереальністю, незвичайністю світу”(57,1%); рідше –змінами схеми тіла (28,6%). Слід зазначити, що випадків екзальтованої, ейфорічної піднесеності у обстежених хворих при дереалізаційно-деперсоналізаційних переживаннях в ініціальному періоді шизофренії не відзначалося. Зазначені стани у підлітків характеризувалися домінуванням актуальних для пубертатного віку фабул переживань, зростаючою ворожістю, недоброзичливим відношенням до рідних і близьких, вираженою дезадаптацією в сім‘ї та серед однолітків; звертала також на себе увагу відсутність можливості психотерапевтичної корекції таких станів у підлітків.
На відміну від підлітків, у дорослих хворих в ініціальному періоді захворювання відзначалися особистісні порушення у вигляді появи невластивих хворим раніше рис і згладженості властивих їм особливостей (89,5%). При нападоподібно-прогредієнтному плині параноїдної шизофренії в структурі головних параноїдних симптомокомплексів мали місце стерті гіпоманіакальні і субдепресивні порушення. У структурі афективних станів відзначалися сомато-вегетативні розлади, які виявлялися в скаргах на головні болі, зниження апетиту, порушення сну, а також власне астенічних проявах у вигляді підвищеної стомлюваності і дратівливої слабості.
Слід зазначити, що при безперервно-прогредієнтному плині хворобливого процесу у дорослих хворих ініціальні прояви мали особливості, пов'язані з формою захворювання. Так, при параноїдній формі на зміненому особистісному рівні з ослабленням емоційних реакцій, зниженням інтересів, появою напруженості у відносинах з оточуючими, розвивалися явища деперсоналізації, сенестопатично-іпохондричні порушення, нав'язливі, а також психопатоподібні розлади. Тоді, як при простій формі захворювання в ініціальному періоді виявлялися симптоми емоційного зниження, редукції енергетичного потенціалу з падінням психічної активності, появою розладів мислення, пасивності з ослабленням колишніх інтересів. У таких хворих також виявлялися порушення уваги, труднощі зосередження, формування думок, розуміння й обробки інформації; відзначалися прояви незлагодженості почуттів, бажань, устремлінь; подвійності, суперечливості переживань і вчинків. У пацієнтів даної групи в ініціальному періоді виявлялися також ознаки аутизму, який характеризувався зниженням первинної потреби у спілкуванні, прагненням до відособленості, поглибленням у світ переживань.
У проведеному дослідженні вивчення клініко-психопатологічних особливостей етапу розгорнутої симптоматики хвороби проводилося диференційовано у хворих з параноїдною і простою формами шизофренії. При параноїдній формі шизофренії у підлітків маревні розлади, на відміну від дорослих хворих, частіше починалися підгостро і гостро, тоді як поступовий початок захворювання з типовими симптомами відзначався рідше. При гострому розвитку параноїдної форми шизофренії у підлітків на початку приступу відзначалися атипові афективні чи гострі поліморфні психотичні розлади.
Афективні розлади початкового періоду приступів у підлітків мали виражені вікові особливості. Аналіз проведеного вивчення афективних розладів показав, що в обстежених хворих обох вікових груп домінували депресивні стани, причому у групі підлітків вони зустрічалися у 74,4% випадків, тоді як у дорослих –у 67,6% пацієнтів.
У підлітків найчастіше виявлявся делінквентний варіант депресії (42,8%), рідше - тривожно-депресивний (23,8%) і параноїдний варіанти депресивного синдрому (19,1%). Отримані дані показали, що апри подальшому розвитку таких станів у хворих формувалися галюцинаторно-маревні розлади з ідеями відношення і переслідування, що носили по змісту відвернений від афективних проявів характер. У таких пацієнтів виявлялися також психічні автоматизми, в окремих випадках - суїцидальні переживання і спроби. Ще рідше у підлітків діагностувався депресивно-іпохондричний (9,6%) і астено-апатичний (4,7%) варіанти депресивного синдрому.
На відміну від підлітків, у дорослих хворих найчастіше зустрічався параноїдний варіант депресивного синдрому (46,3%); депресія зі страхом і тривогою зустрічалася рідше (21,7%); іпохондричний варіант депресивного синдрому мав місце в 17,5% випадків. У меншому числі випадків у дорослих хворих діагностувався астено-апатичний (13,1%), ще рідше - делінквентний варіанти депресії (1,4%).
Маніакальні стани у хворих підлітків зустрічалися рідше (25,6%) у порівнянні з дорослими пацієнтами (32,4%). В структурі гіпоманіакальних станів у хворих пубертатного віку з найбільшою частотою зустрічалися психопатоподібні порушення (45,4%). Рідше мали місце варіанти гнівливої (27,3%) і параноїдної (18,2%) манії. Звертала на себе увагу рідкість розвитку у підлітків сплутаної манії (9,1%).
На відміну від підлітків, у дорослих хворих найчастішим був параноїдний варіант маніакального стану (60,6%). У даній віковій групі хворих гнівлива манія зустрічалася рідше параноїдної манії (24,2%), а “весела”манія, як типовий афективний розлад, мала місце лише в 9,1% випадків. Ще рідше у хворих описаної групи відзначалася сплутана манія (6,1%).
Порівняльно-вікове вивчення як депресивних, так і маніакальних афективних порушень дало можливість виявити клініко-психопатологічні особливості, пов'язані з впливом вікового фактору. До вікових особливостей афективних станів у підлітків слід віднести нестійкість депресивного і маніакального компонентів хворобливих станів, певну стертість їх і переважне відображення даних розладів у поведінці хворих. Зазначені вікові особливості афективних станів істотно видозмінювали прояви психозу при нападоподібно-прогредієнтному плині досліджуваного захворювання.
При даному типі плину параноїдної шизофренії початок приступу нерідко проявлявся в симптомах гострого поліморфного психотичного розладу. По мірі розвитку приступу відзначався подальший розвиток параноїдного синдрому до вираженого психотичного стану. У деяких хворих на тлі дереалізаційних переживань відзначалося марення інсценівки (11,1%), розвивалися онейроїдні стани, які протікали з мрієподібними фантастичними переживаннями, відірваністю від реальності (8,9%).
У окремих хворих відзначалися прояви астенічної сплутаності, що характеризувалися симптомами здивування, розгубленості, підлітки не розуміли, що відбувається навколо, відчували сильну слабість. Поряд з цим, у них іноді відзначалися стани, коли до гострих порушень, що супроводжувалися сплутаністю, приєднувався фебрильний компонент (6,7%).
Характерною рисою розвитку шубоподібних приступів у обстежених підлітків була рідкість їх початку з параноїдної симптоматики (15,6%). При значній гостроті плину психозу у хворих підлітків в ряді випадків розвивалося марення інсценівки та оформлений синдром Кандинського-Клерамбо.
Поряд з відзначеним, у підлітків молодшого віку розвивалися маревноподібні фантазії з відверненими, нереальними по змісту ідеями, що становили собою нерозгорнуті параноїдні та галюцинаторно-параноїдні синдроми. Фантастичні переживання у хворих супроводжувалися здатністю адекватно сприймати навколишнє; станів зміненої свідомості, симптомів сплутаності у підлітків не відзначалося.
У підлітків старшого віку галюцинаторно-параноїдний синдром протікав зі слуховими галюцинаціями, а також відчуттям присутності когось поруч, непізнаванням батьків. При параноїдному синдромі переважали ідеї відношення, переслідування, а також іпохондричне марення. У структурі іпохондричного параноїду у підлітків домінували дисморфоманічні переживання. Крім того, у хворих виявлялися маревні ідеї “чужих батьків”, нерозгорнутий синдром Кандинського-Клерамбо з маревними ідеями впливу, почуттям відкритості думок, доступності їх оточуючим, зоровими і вербальними псевдогалюцинаціями, окремими проявами симптомів оволодіння, психічними автоматизмами.
На відміну від підлітків, у дорослого контингенту хворих найчастішими були випадки гострого початку нападоподібно-прогредієнтної шизофренії у вигляді приступів інтерпретативного марення (76,9%). У значної кількості дорослих хворих за розвитком приступу гострого параноїду формувалися вербальні галюцинації коментуючого характеру (23,1%). По змісту марення у хворих даної вікової групи найчістіше мали місце ідеї відношення, переслідування, впливу (85,0%), рідше - ідеї іпохондричного змісту, а також величі (15,0%). Загальною характерною рисою маревних синдромів у дорослих хворих, у порівнянні з підлітками, була значна їх виразність, оформленість і різноманітність проявів відзначених станів.
Таким чином, дані порівняльно-вікового вивчення клініко-психопатологічних проявів, які розвивалися на ранніх етапах шубоподібної шизофренії, показали, що у підлітків частіше, ніж у дорослих відзначалися атипові афективні і гострі поліморфні психотичні розлади, тоді як у дорослих пацієнтів найчастішими були параноїдні приступи різного змісту. Крім того, встановлено, що психотична симптоматика в структурі приступів у підлітків не досягала повного розвитку і мала нестійкі включення інших регістрів. Найбільш типовими для підлітків були марення дисморфоманії, чужих батьків і інсценівки. У обстежених підлітків не виявлялися парафренні розлади, тоді як у дорослих хворих такі стани мали місце.
При вивченні параноїдної шизофренії, поряд із нападоподібно-прогредієнтною формою, у обстежених хворих зустрічалися випадки безупинного плину психозу. Така форма протікала переважно з маревними розладами як у дорослих, так і у підлітків. Разом з тим, параноїдний синдром у хворих пубертатного віку мав певні особливості. Отримані дані показали, що картина порушень у підлітків була атиповою у порівнянні з дорослими.
Поряд з цим, прояви параноїдного синдрому у підлітків мали відмінності, пов'язані з віком початку психозу. У хворих з маніфестом проявів у дитячому віці в картині переживань були рудиментарні маревні ідеї відношення, фантастичної деперсоналізації з перевтіленнями, своєрідні захоплення, а також ідеї отруєння, переслідування, не розгорнуті ідеї впливу; у таких випадках практично не зустрічалися галюцинації. Психічний дефект і його біологічну основу у таких хворих складали прояви дизонтогенезу, в основі якого були ознаки дисоціації психічної діяльності з вираженим скривленням розвитку, порушеннями в інтелектуальній сфері, вираженими розладами мислення.
У випадках маніфесту шизофренії у підлітковому віці найчастіше виявлялися ідеї іпохондричного змісту, тоді як фантастичні перевтілення і паранойяльні стани виникали значно рідше. У клінічній картині психозу кататонічні та гебефренічні порушення зустрічалися переважно у вигляді кататоно-гебефренних симптомокомплексів; класичних варіантів цих синдромів не відзначалося; мали місце лише включення в структурі складних станів, при яких основне місце займали гебефренні порушення.
На початку психотичних приступів такі розлади проявлялися в симптомах загальмованості у вигляді субступорозних станів, які в подальшому змінювалися безцільним збудженням, гетеро- і аутоагресією, руйнівними діями, пустотливістю.
Результати проведеного дослідження показали, що у 43,3% обстежених підлітків діагностувалася проста форма психозу, в структурі якої переважала негативна симптоматика. При даній формі шизофренії у підлітків домінував апатико-абулічний синдром різного ступеня виразності. У хворих відзначалися апатико-адинамічні стани (83,3%), зниження активності, розлади мислення (по 55,6%), пасивність, підкореність (25,6%). У хворих також відзначалися симптоми відгородженості, відчуженості, замкнутості.
Крім того, мали місце зниження інтересів, втрата гігієнічних навичок (по 35,6%). У поведінці відзначалося негативне відношення до членів сім’ї (19,4%), хитливість з немотивованими емоційно-афективними реакціями (27,8%), втратою колишньої жвавості, ослабленням емоційного резонансу та неадекватністю. Мали місце також окремі астено-іпохондричні розлади та уривчасті ідеї відношення (по 16,7%), порушення харчової поведінки (13,9%).
У дорослих хворих з домінуючим у клінічній картині simplex-синдромом при прогредієнтному плині процесу також виявлялася негативна симптоматика у вигляді відгородженості, нетовариськості; у хворих зникало прагнення до спілкування, з'являлися симптоми зниження інтелектуальної продуктивності (82,4%), активності, абулічність (88,2%), ослаблення емоційно-афективних проявів (85,3%), зловживання психоактивними речовинами (23,5%) Явища аутизму, порушення мислення різного ступеня виразності (91,2%), пасивність супроводжувалися безініціативністю, млявістю, зниженням інтересів, втратою честолюбства, пасивною підкореністю.
Як і у підлітків, у дорослих хворих виявлялися порушення мислення у вигляді недостатньої спрямованості, непослідовності, алогічності, різноплановості. На відміну від підлітків, у дорослих хворих інтелект страждав в меншій мірі, формально залишаючись не порушеним, однак помітними були труднощі у використанні наявних знань і здібностей. Емоційні розлади виявлялися у вигляді збідніння афективних реакцій, неадекватності, психічної вразливості.
Крім того, у підлітків частіше, ніж у дорослих, мали місце атипові афективні порушення, які в складній психопатологічній структурі симплексної симптоматики відзначалися у вигляді апатико-адинамічних депресій, що робило картину хвороби атиповою і більш поліморфною, ніж у дорослих (p<0,05).
На початку захворювання в пубертатному віці в структурі дефіцитарних розладів у підлітків відзначалися особистісні порушення, які об’єднувалися з проявами пубертатного кризу і мали відбиток психопатоподібних розладів.
При більш ранньому початку захворювання в структурі психозу мали місце симптоми затримки психічного розвитку з ознаками дисоціації зі збереженням, але значним послабленням і перекрученням окремих передумов інтелекту, що свідчило про нерівномірний характер змін даної функції. Тому дефектні стани складалися із дизонтогенетичних порушень, виражених у тому чи іншому ступені, і власне дефіцитарної симптоматики у вигляді збідніння емоцій, вольових властивостей, мислення, втрати товариськості, ослаблення та зниження активності, колишніх інтересів.
Аналіз дефектних станів показав різний рівень зниження з ослабленням і перекрученням психічних функцій у рамках негативних розладів. Так, у випадках початку захворювання в дитинстві психічний дизонтогенез у хворих завжди супроводжував негативні розлади. Встановлено, що чим раніше починалася хвороба, тим виразнішими були дизонтогенетичні порушення і психічний дефект.
В нетяжких випадках структура дефекту у підлітків включала симптоми дисгармонічного інфантилізму з рисами незрілості, дисоційованої затримки психічного розвитку, аутистичної поведінки. Підлітки втрачали природну емоційну жвавість, відрізнялися відгородженістю, відчуженістю. Мислення втрачало спрямованість, ставало недостатньо послідовним, алогічним з обривами, зупинками по типу шперунгів; спонукання до діяльності були недостатніми.
Під час розвитку шизофренії у дитячому віці і тяжкому плині захворювання діагностувалися олігофреноподібні дефектні стани. У таких хворих відзначалися порушення психічного розвитку з затримками, утрудненнями у формуванні навичок, гіперкінетичних симптомів в поєднанні з пасивністю, зниженням загальної активності і нетовариськістю.
В подальшому негативна симптоматика досягала максимуму, формуючи у цих хворих важкі олігофреноподібні дефектні стани, які характеризувалися наявністю ознак дисоційованного недорозвинення, недостатньої сформованості навичок самообслуговування, бідності і слабкості мови з аграматизмами, эхолаліями, втратою комунікативних функцій, нівельованими й ослабленими емоційно-афективними проявами, зміненими інстинктами. В в структурі тяжких дефектних станів у хворих мали місце також гебефренно –кататонічні включення у вигляді рис пустотливості, застигань, безглуздих вчинків, резидуальних маревних розладів.
Наведені дані, що базуються на результатах статистичного аналізу, з високою вірогідністю вказують на наявність клініко-психопатологічних особливостей простої та параноїдної форм шизофренії у підлітків, пов’язаних з віковим фактором. Для вивчення сутності клінічних проявів при даному захворюванні у дослідженні використані психодіагностичні підходи, які дозволили об’єктивізувати дані психопатологічного вивчення, а також поглибити уявлення про особливості психічних порушень та поширити можливості клінічного аналізу.
Вивчення стану функції мислення за допомогою методики “Виключення”дозволило виявити вікові особливості порушень даної психічної сфери. При вивченні мислення у хворих з параноїдною шизофренію виявлені вікові відмінності. Так, у дорослих встановлений більш високий відсоток абстрактно-адекватних відповідей і грубо неадекватних, паралогічних суджень (p<0,01); набагато частіше відзначалися резонерство (p<0,001), різноплановість (p<0,05). В групі пацієнтів підліткового віку виявлена перевага міркувань інфантильного регістру, значна частота наочно-образних (p<0,001) і ситуаційно-конкретних відповідей (p<0,05). За іншими показниками і числу відмовлень від виконання окремих завдань методики в цілому вікові групи істотно не відрізнялися. Відповідно до критерію Пірсона, групи порівняння відрізнялися за загальною структурою порушень мислення (p<0,001) (Табл.1).
Таблиця
|
Форми захворюван-ня |
Абстрактні відповіді |
Конкретні відповіді |
Різнопланові відповіді |
Резонерство |
|
Абстрактно-адекватні |
Абстрактно-неадекватні |
Наочно-діючі |
Наочно –образні |
Ситуаційно-конкретні |
Гіперконкретні |
|||
|
Параноїдна форма |
48,6 * |
11,8 ** |
4,5 * |
25,6 * |
6,3 ** |
2,9 * |
0,3 |
0,2 ** |
|
Проста форма |
61,1 |
12,2 |
2,0 |
18,1 |
4,3 |
1,4 |
1, 0 |
0,7 |
Примітка: *- p<0,01; ** - p<0,05 - вірогідність різниці між групами.
Основні розбіжності в структурі порушень мислення при досліджуваних формах шизофренії у обстежених хворих за результатами виконання методики “Виключення”полягали в тому, що при параноїдній формі шизофренії у дорослих був вище рівень абстрагування; при цьому збільшувалися частки як адекватних (узагальнення/виключення по істотним ознакам), так і грубо неадекватних (паралогізми, зіслизування, резонерство, різноплановість) відповідей. Частка рішень конкретного рівня (особливо наочно-образних), відповідно, зменшувалася. При простій формі рівень абстрагування у дорослих був нижче, частотний розподіл відповідей за діагностичними категоріями у них нівелювався, що обумовлено тенденціями до “угадування”, непередбаченого, випадкового використання різнорівневих ознак узагальнення/виключення. У дорослих хворих відзначалося також збільшення частки олігофреноподібних конкретних (особливо наочно-діючих, ситуаційно- і гіперконкретних) та різнопланових відповідей, а також відмовних реакцій. Відсоток грубо неадекватних паралогізмів і зіслизувань у підлітків і дорослих практично не відрізнявся і був невисоким (12,2%).
Використання методики “Піктограми”для вивчення функції мислення та опосередкованого запам'ятовування у підлітків показало, що при параноїдній формі шизофренії семантична структура піктографічних асоціацій характеризувалася більшою, ніж при простій формі, часткою атрибутивних образів, а також перевагою метафоричних образів над символіко-геометричними; тоді як у підлітків із простою формою частіше виявлялися конкретні образи і з порівняно незначною частотою –метафоричні і геометричні (Рис.2).
Рис.2 Розподіл піктограм за категоріями фактору абстрактності у хворих на просту та параноїдну форми шизофренії у порівняльно-віковому аспекті
У групі хворих із простою формою шизофренії виявлені такі особливості: істотно більша кількість локальних відмовлень, менший рівень цілеспрямованості і мотивації до пошуку придатних піктограм. Для даної групи характерними були стереотипії, персеверації й інші явища, що утворюють “феномен єдиної системи”; у хворих з параноїдною формою захворювання переважали імпульсивність, непередбачуваність, схильність до вигадливо-оригінальних асоціацій, середній рівень адекватності піктограм у них був вище.
У підлітків з параноїдною формою шизофренії встановлені більш патологічні графічні характеристики малюнків, частіше зустрічалися протоколи з чітко обкресленим “органічним графічним симптомокомплексом”, в той час як при простій формі переважав астенічний тип графіки (p<0,05). У дорослих хворих також виявлені значні розходження в показниках виконання методики піктограм у вигляді підвищення рівня абстрагування, оригінальності, емоційної значимості, але в той же час і частки грубо неадекватних проявів (p<0,05). В асоціаціях хворих із простою формою частіше зустрічалися конкретні, формальні, стандартні, стереотипні образи, хоча загальний рівень адекватності виявився вище, ніж у групі порівняння (p<0,05). Результати вивчення пам'яті показали, що продуктивність опосередкованого запам'ятовування була збережена в більшій мірі у хворих на параноїдну шизофренію.
При вивченні функції уваги за допомогою коректурної проби встановлено, що загальним для підлітків і дорослих з досліджуваними формами шизофренії є те, що час виконання і кількість помилок, що допускалися, перевищувало нормативні показники для здорових обстежених. У дорослих хворих показники продуктивності уваги були гірше, ніж у підлітків (p<0,05). Дорослі хворі з параноїдною шизофренією, в середньому, справлялися з виконанням коректурної проби швидше, ніж пацієнти з простою формою. Різниця показників між віковими групами при параноїдній шизофренії була менш виражена, ніж при простій формі захворювання. Крім того, пацієнти з параноїдною шизофренією допускали більше помилок при виконанні коректурної проби; індекс точності виявлявся вище при простій формі психозу (p<0,05).
Результати виконання коректурної проби хворими різного віку, що страждали на параноїдну шизофренію, показали наявність особливостей, пов'язаних з віковим фактором. Так, виявлялася стійка тенденція до зниження продуктивності активної уваги у дорослих з параноїдною формою шизофренії у порівнянні з підлітками. Загальний час виконання і кількість помилок, що допускалися, також розрізнялися (p<0,05). Середнє число помилок у дорослих хворих було найбільшим, а індекс точності, відповідно, найменшим (p<0,05).
Основні показники виконання коректурної проби хворими підліткового віку і дорослими з простою формою шизофренії показали достовірні розходження майже за всіма параметрами, що дозволяє зробити висновок про виражену вікову залежність продуктивності уваги при даній формі захворювання. Важливо відзначити, що середній час виконання проби у підлітків із простою формою був найменшим, а у дорослих з даною формою —найбільшим серед усіх чотирьох груп порівняння (p<0,01). Порушення мотивації, концентрації і саморегуляції уваги у дорослих хворих мали особливо виражений характер і вимагали значних зусиль для виконання і завершення завдання. Кількість помилок, що допускалися дорослими хворими з простою формою було менше, ніж у пацієнтів з параноїдною шизофренією, але при цьому більше, ніж у підлітків (p<0,05). Індекс точності був, відповідно, нижче (p<0,05).
При вивченні процесів впрацьованості/виснажування у обстежених хворих виявлено, що у підлітків усереднені криві продуктивності значно не розрізнялися (p>0,05); не відзначено також істотних ознак зниженої впрацьованості та виснажування активної уваги. На відміну від підлітків, у дорослих хворих при досліджуваних формах захворювання розподіл уваги вірогідно відрізнявся від рівномірного (p<0,01).
Дослідження вербальної короткочасної пам'яті методом запам'ятовування 10 слів у обстежених хворих показало, що в усіх групах результати проби корелювали з даними виконання субтестів Векслеру, пов'язаних з функціями довгострокової і короткочасної пам'яті (“загальна поінформованість”і “відтворення цифрових рядів”). Крім того, загальний вид кривої запам'ятовування у чотирьох порівнюваних групах був практично однаковий, що свідчило, по-перше, про недостатню насичуваність короткочасної пам'яті при описаних формах шизофренії і, по-друге, про виснаженість, зниження тривалості запам'ятовування у обстежених хворих всіх груп. Основна відмінність від характерної “органічної”виснажуваності полягала у відсутності зигзагоподібності, тобто в більш пологому вигляді графіків запам'ятовування/відтворення стимулюючих слів хворими шизофренією.
При аналізі вікових особливостей короткочасної вербальної пам'яті були також виявлені істотні відмінності. У підлітків з параноїдною формою відзначалася більш висока міцність запам'ятовування в порівнянні з дорослими (p<0,01). При простій формі порушення також були виражені в більшій мірі у дорослих і характеризувалися виснажуваністю короткочасної пам'яті, особливо при відстроченому відтворенні. Крива запам'ятовування/відтворення 10 слів у таких хворих, у порівнянні з іншими групами, була найбільш патологічною і дефіцитарною (p<0,05). Такі розлади пояснюються не тільки порушеннями власне мнестичних функцій, але й змінами стану активної уваги, цілеспрямованості і мотивації у дорослих пацієнтів, що страждали на просту форму шизофренії. В цілому, загальною особливістю було те, що криві запам'ятовування 10 слів у хворих підлітків були значно кращі, ніж у дорослих.
Аналіз усереднених показників рівня інтелекту показав, що загальний інтелектуальний показник у підлітків і дорослих був нижче середньостатистичних норм для здорової популяції (у нормі цей показник прагне до 100). Слід зазначити, що у всіх групах порівняння відзначалася перевага вербального інтелекту над невербальним, причому найбільша диспропорція спостерігалася у групі підлітків, що страждали на просту форму шизофренії (p<0,05).
Поряд з цим, у всіх групах порівняння відзначена нерівномірність структури інтелекту зі значними розходженнями між результатами окремих субтестів, що було більш вираженим при простій формі шизофренії. Розподіл субтестових показників, відповідно до критерію Пірсона, в обстежених групах відрізнявся від рівномірного (p<0,001), тоді як в нормі графік субтестових показників прагне до прямої лінії.
Результати порівняльно-вікового дослідження інтелекту у пацієнтів з параноїдною формою шизофренії показали, що у підлітків виявлялися більш високі значення загального інтелектуального показника у порівнянні з дорослими хворими. Показники вербального інтелекту у підлітків були значно вище, ніж у дорослих (p<0,01). Значні розходження виявлені по всіх вербальних субтестах, а також за результатами “шифровки”і “відшукування відсутніх деталей”.
Дослідження інтелекту у хворих на просту форму шизофренії обох вікових груп показало, що, як і при параноїдній формі, інтегральні показники вербального інтелекту були вище у пацієнтів підліткового віку, ніж у дорослих хворих (p<0,05). Необхідно відзначити, що хворі підлітки з грубим олігофреноподібним дефектом психодіагностично не обстежувалися.
Для вивчення емоційної сфери в проведеному дослідженні використовувався тест вибору кольору Люшеру і колірний тест відношень (КТВ). Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш істотні відмінності між групами підлітків виявлені в актуальному емоційному стані, рівні тривоги і конкордантності виборів. Актуальний емоційний стан у підлітків з параноїдною формою шизофренії характеризувався значним внутрішнім напруженням і протиріччям між рисами збудливості, домінантності, агресивності, з одного боку, і характеристиками пасивності, песимістичності, сензитивності —з іншого. У підлітків із простою формою шизофренії актуальний емоційний стан відрізнявся рисами інтраверсії, пасивного споглядання, сензитивністю, ірраціональністю, дезадаптивністю, що відповідало клініко-психопатологічним даним.
Середній рівень тривоги у підлітків з простою формою був високим (0,01<p<0,05), тоді як у хворих з параноїдною шизофренією він наближався до нормативних показників. Встановлення особливостей фарбовизнання у підлітків з простою формою шизофренії дало можливість установити схований аутистичний характер тривоги (Табл.2).
Таблиця 2
Основні тенденції та параметри фарбовизнання у хворих з простою та параноїдною формами шизофренії у порівняльно-віковому аспекті
|
Групи хворих |
Усереднені значення фарбовизнання |
Середній рівень тривоги (А) |
Середній коефіцієнт Шипошу |
Коефіцієнт конкордант-ності (W) |
|
Параноїдна форма -підлітки |
2 4 3 1 5 0 6 7 |
,774 ± 2,290 |
,116 ± 0,596 |
,281 (p < 0,01) |
|
Проста форма - підлітки |
2 4 1 5 3 6 0 7 |
,759 ± 2,340 |
,028 ± 0,492 |
,178 (p < 0,01) |
|
Параноїдна форма - дорослі хворі |
2 1 5 3 4 0 6 7 |
,935 ± 2,395 |
,973 ± 0,617 |
,034 (p < 0,05) |
|
Проста форма - дорослі хворі |
5 2 0 4 3 6 7 |
,800 ± 1,483 |
,384 ± 0,907 |
,054 (p > 0,05) |
Однотипність чи конкордантність виборів, яка оцінювалася за коефіцієнтом множинної рангової кореляції W, була значно вище у підлітків з параноїдною шизофренією, хоча значимість коефіцієнта W була досить високою в обох групах (p<0,01).
У дорослих хворих структура фарбовизнання при параноїдній шизофренії була активно-ірраціональною, а у обстежених із простою формою —пасивно-ірраціональною. Виражена ірраціональність, дезадаптуючі тенденції в реагуванні, потребах і установках виявлені в обох групах, однак зазначене фарбовизнання чітко відбивало специфіку негативних змін в емоційно-мотиваційній і потребністній сферах обстежених пацієнтів.
Аналіз отриманих даних показав, що рівень тривоги в групі дорослих з параноїдною шизофренією був вище, ніж у хворих з простою формою (p<0,01). Також виражені розбіжності мали усереднені коефіцієнти Шипошу (p<0,05). У той же час погодженість і однотипність фарбовизнання зустрічалися частіше у хворих з простою формою, тоді як коефіцієнт конкордантності у даній групі не досягав статистичної значимості. Встановлено, що загальними тенденціями для всіх груп порівняння були підвищення рівня тривоги, більш виражене у дорослих у порівнянні з підлітками; різка неузгодженість колірних рядів; домінування ознак емотивності, нестійкості, конфліктності в більшій мірі у підлітків і вихід на перший план проекції специфічної негативної симптоматики у дорослих.
В проведеному дослідженні оцінювалися також результати кольороасоциативної проби КТВ. Дані про зіставлення стимулюючих понять із кольорами Люшеру, отримані при обстеженні підлітків і дорослих з параноїдною формою шизофренії показали, що основними факторами, які диференціювали групи порівняння, були оцінки актуального і “загального”настрою, а також відношення до майбутнього (як реального, так і бажаного) та до власного здоров'я. Оцінки емоційної значимості стимулюючих об'єктів у дорослих з параноїдною шизофренією були вірогідно нижче, ніж у підлітків (p<0,01).
Результати порівняльного аналізу емоційних “колірних оцінок”хворих з простою формою шизофренії показали, що у дорослих пацієнтів була нижче емоційна значимість образу матері, ніж у підлітків (p<0,05), тоді як при параноїдній формі таких відмінностей не виявлялося. Для дорослих обстежених з простою формою шизофренії більш емоційно-значимим було поняття “друг”, ніж для підлітків з даною формою психозу. У відношенні таких понять, як “сьогодення”, “здоров'я”і “хвороба”дорослі хворі виявляли більший песимізм: оцінки цих стимулів були вірогідно нижчими, ніж у підлітків (p<0,01).
Крім того, власний образ дорослі хворі з параноїдною формою шизофренії оцінювали переважно “негативними”, похмурими, ахроматичними кольорами (чорний і сірий), в той час як пацієнти з простою формою частіше використовували найбільш привабливий синій колір. Слід зазначити, що стимул “сьогодення”, який асоціювався підлітками з обома формами шизофренії з емотивним і активним жовтим кольором, дорослими пов'язувався частіше із сірим, чорним чи синім кольорами.
Таким чином, у залежності від форми шизофренії і віку хворих істотно змінюється система колірних асоціацій, що відображає ієрархію емоційної значимості і відношення обстежених до стимулюючих понять. Виявлена загальна для всіх хворих тенденція до заниження оцінок дорослими пацієнтами у порівнянні з підлітками. При цьому на оцінку впливали переважно ситуативні фактори (“настрій”, “сьогодення”, “здоров'я”і т.п.). Крім того, при простій формі шизофренії у дорослих, в порівнянні з підлітками, відзначалося “зрушення”емоційної значимості образів найбільш близьких людей: нівелювання відносин до понять “мати”і “батько”одночасно з різким зростанням рейтингу поняття “друг”, яке було у більшості хворих абстрактним, тому що друзів в дійсності обстежені не мали.
У дослідженні проводилося також вивчення самооцінки за Дембо-Рубінштейн з аналізом усереднених графічних “профілів”в групах порівняння. Профілі самооцінки хворих з параноїдною формою шизофренії обох вікових груп показали, що графіки даних збігалися і характеризувалися, в цілому, незначною тенденцією до підвищення самооцінок, за винятком понять “активність”і “настрій”, які були більш низькими, особливо у підлітків (p<0,05). Аналіз самооціночних профілей хворих із простою формою шизофренії показав, що у дорослих графік був зміщений убік, на відміну від підлітків практично по всіх параметрах. При цьому дорослі хворі набагато нижче, ніж підлітки, оцінювали власний “характер”і “товариськість”(p<0,01), а також “веселість”(p<0,05). Загальний рівень самооцінки у дорослих хворих з даною формою захворювання був значно нижче, ніж у підлітків (p<0,01).
Патопсихологічне вивчення шизофренії у порівняльно-віковому аспекті дозволило об'єктивно оцінити стан мислення, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційної сфери, системи відносин хворих, самооцінки. Отримані результати співвідносяться, доповнюють і уточнюють клініко-психопатологічні дані, вірогідно диференціюють хворих за віком та формою захворювання і, таким чином, служать психодіагностичним інструментом у клініці шизофренії.
У роботі проводилося також порівняльно-вікове вивчення патогенетичних механізмів при шизофренії з визначенням рівня опіоїдного пептиду (бета-ендорфіну), обміну катехоламінів і серотоніну. Встановлені суттєві відхилення значень бета-ендорфіну від показників контрольних груп здорових підлітків і дорослих, а також визначена закономірність виявлених порушень в залежності від форми захворювання та віку хворих.
Так, рівень бета-ендорфіну у хворих підлітків і дорослих з параноїдною формою відрізнявся більш низькими показниками у порівнянні з аналогічними даними відповідних вікових груп здорових обстежених. Слід зазначити, що ступінь виразності таких змін була більшою у хворих підлітків у порівнянні з дорослими (Табл.3).
Таблиця 3
Рівень в-ендорфіну у плазмі крові хворих на шизофренію (пмоль/л)
|
Групи хворих |
Групи контролю |
|
|
Параноїдна форма |
Проста форма |
|
Показники рівня в-ендорфіну |
Підлітки |
Дорослі |
Підлітки |
Дорослі |
Підлітки |
Дорослі |
|
* ,47+-0,42 |
* ,41+-0,35 |
* ,1+-1,6 |
* ,6+-3,47 |
,14+-1,11 |
,86+-1,49 |
Примітка: * - вірогідність різниці (р <0,05) по відношенню до контролю
У хворих з простою формою шизофренії виявлені також істотні зміни в показниках бета-ендорфіну в плазмі крові, але вони, на відміну від пацієнтів з параноїдною формою, мали протилежну спрямованість, як у групі підлітків, так і у дорослих хворих. При даній формі психозу встановлено не зниження, а істотне підвищення рівня цього опіоїдного пептиду в плазмі крові (p<0,05). Причому, як і при параноїдній формі захворювання, такі зміни у підлітків були більш вираженими, ніж у дорослого контингенту хворих (p<0,05). Отримані дані порівняльно-вікового вивчення рівня бета-ендорфіну у хворих з різними формами психозу вказують на участь даного опіоїдного пептиду в патогенетичних нейрохімічних механізмах шизофренії.
У дослідженні проводилася також оцінка стану катехоламінергічної і серотонінергічної систем. Як і при визначенні закономірностей змін рівня бета-ендорфіну, виявлені порушення в системі моноамінів, пов'язані з формою шизофренії і віком хворих. У групі пацієнтів з параноїдною формою виявлене підвищення рівня екскреції дофаміну, норадреналіну і адреналіну, а також їх кінцевого продукту обміну - ВМК, тоді як рівень серотоніну крові і 5-ОІОК у сечі був, навпаки, знижений. Вікове зіставлення виявлених змін у катехоламінергічній системі показало, що встановлені порушення були в значно більшій мірі виражені у хворих пубертатного віку в порівнянні з дорослими.
Вивчення стану катехоламінергічної і серотонінергічної систем у хворих двох вікових груп при простій формі шизофренії дало можливість також виявити як загальні для всіх пацієнтів закономірності змін, так і вікові особливості. Рівень катехоламінів і ВМК у всіх хворих був нижче показників контрольних груп; причому, як і при параноїдній формі шизофренії, ступінь виразності порушень у підлітків була більшою, ніж у дорослих пацієнтів (p<0,05).
Рівень серотоніну в крові і 5-ОІОК у сечі хворих з даною формою психозу був вище, ніж в контрольних групах, особливо у дорослих хворих (p<0,05). У підлітків такі зміни були менш виражені, що пов’язане, на думку Плехової О.І., з загальним зниженням рівня обміну серотоніну в період статевого дозрівання.
Оцінка показників, що характеризують відносну активність процесів утворення КА у підлітків з параноїдною формою шизофренії свідчить про те, що в даній групі обстежених відзначалося незначне послаблення синтезу адреналіну за даними коефіцієнта А/НА, а також незначне посилення синтезу НА з ДА (НА/ДА). Значення коефіцієнта ВМК/А+НА, який вказує на відносну активність процесів метаболізму А и НА, у хворих даної групи також незначно відрізнялися від показників групи контролю (р>0,05).
У дорослих пацієнтів з параноїдною шизофренією відзначене більш істотне зниження синтезу адреналіну (А/НА), а також інактивації А і НА (ВМК/А+НА), тоді як синтез НА (НА/ДА) у хворих описуваної групи був підвищений незначно, як і у підлітків з даною формою захворювання (р>0,05).
У групі підлітків з простою формою захворювання встановлені більш виражені відмінності в показниках відносної активності процесів синтезу та інактивації КА, у порівнянні з хворими даної вікової групи з параноїдною шизофренією. Так, виявлене посилення синтезу А (А/НА) і ослаблення даного процесу, що відноситься до НА (НА/ДА). Поряд з цим, у підлітків описуваної групи мало місце значне послаблення інактивації А і НА, про що свідчили показники коефіцієнта ВМК/А+НА (р<0,05).
У дорослих хворих з простою формою шизофренії також встановлене значне посилення процесів синтезу А за даними коефіцієнта А/НА (р<0,05) і в меншій мірі –НА (НА/ДА, р>0,05). Тоді як інактивація А та НА (ВМК/А+НА) у даній віковій групі була значно активніше, ніж у групі контролю та у підлітків з даною формою захворювання (р<0,05). Слід зазначити, що низькі показники екскреції А і НА у дорослих хворих із простою формою шизофренії можуть бути пов'язані зі значною активацією процесів розпаду даних КА, про що свідчать зміни коефіцієнта ВМК/А+НА.
Отримані результати вказують на значне підвищення рівня ДА, НА, А та ВМК в сечі хворих, у порівнянні з групою контролю, особливо, у підлітків. Крім того, виявлені відмінності за показниками, що характеризують синтез А (А/НА) і процеси розпаду А та НА (ВМК/А+НА), більш виражені у дорослих у порівнянні з підлітками. Високий рівень А та НА може бути пов'язаний з ослабленням інактивації, що обумовлено виснаженням процесів метаболізму А та НА у дорослих хворих з параноїдною шизофренією.
У хворих з простою формою шизофренії обмін КА характеризувався зниженням рівня екскреції КА і їхнього кінцевого продукту обміну –ВМК в обох вікових групах хворих, більш виражені у підлітків. Процеси інактивації А и НА за даними коефіцієнта ВМК/А+НА були активніші у дорослих хворих, що частково пояснює низький рівень показників екскреції зазначених КА в даній групі пацієнтів. Отримані результати вказують також на те, що причиною зниження рівня НА в сечі є, очевидно, значне ослаблення його синтезу з дофаміну в зв'язку з недостатньою активністю процесів бета-гідроксилювання.
Таким чином, порівняльно-вікове вивчення особливостей обміну катехоламінів у хворих з простою і параноїдною формами шизофренії дало можливість виявити зміни, пов'язані не тільки з особливостями клінічних проявів психозу і переважаючою симптоматикою, але і з впливом вікового фактора. Більш виражений ступінь встановлених порушень в підлітковому віці можна пояснити несприятливим впливом напруженої нейрогормональної перебудови на стан нейрохімічних процесів при розвитку шизофренії.
Метаболізм, тобто інактивація серотоніну у хворих з параноїдною шизофренією був істотно активнішим (р<0,05), ніж у нормі, причому ступінь виразності таких змін була більшою у пацієнтів пубертатного віку (р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що одним з факторів зниження рівня серотоніну у крові хворих обох вікових груп при даній формі психозу є посилення інактивації даного моноаміну.
Слід зазначити, що у хворих з простою формою захворювання виявлено, навпаки, послаблення процесів метаболізму даного моноаміну, також більш виражене у підлітків (р<0,05). Підвищення рівня серотоніну в крові хворих з даною формою психозу, очевидно, пов'язано з ослабленням процесів інактивації зазначеного моноаміну.
Результати проведеного дослідження уточнюють дані, що стосуються серотонінової теорії шизофренії, причому в різні вікові періоди встановлені порушення мають свої особливості. Як показали результати проведеного дослідження, зміни при простій і параноїдній формах шизофренії носять різноспрямований характер. Більш виражений ступінь встановлених порушень у підлітковому віці можна пояснити несприятливим впливом напруженої нейрогормональної перебудови на стан нейрохімічних процесів при шизофренії. Встановлені зміни в системі вивчених моноамінів і їх метаболітів у хворих різного віку є доказом участі зазначених нейромедіаторів в патогенезі захворювання.
Для поглиблення уявлень про порушення біоелектричної активності головного мозку в роботі проводилося також вивчення особливостей ЕЕГ. Візуальний аналіз дав можливість виділити 4 типи ЕЕГ. Нормальний тип ЕЕГ відзначався в 1,2% хворих підлітків з параноїдною шизофренією і 1,9% дорослих з даною формою, а також у 3,1% підлітків і 4,1% дорослих хворих із простою формою захворювання. “Гіперсинхронний”тип відзначений у 47,1% хворих підлітків і 53,4% хворих дорослих з параноїдною шизофренією, а також у 6,2% хворих підлітків і 6,3% хворих дорослих з простою формою захворювання. “Сплощений”тип відзначався у 2,4% підлітків і 1,0% дорослих з параноїдной шизофренією, а також у 87,5% підлітків і 81,2% дорослих з простою формою хвороби. “Десинхронний”тип виявлявся у 49,3% підлітків і 43,7% дорослих хворих з параноїдною шизофренією, а також у 3,2% підлітків і 8,4% дорослих хворих з простою формою захворювання.
Для об'єктивізації оцінки біоелектричної активності головного мозку і більш глибокого вивчення виявлених порушень в роботі використаний комп’ютерний аналіз електроенцефалограм з визначенням спектральної потужності і частоти основних ритмів ЕЕГ. Результати вивчення ЕЕГ-показників у підлітків з параноїдною шизофренією свідчать про меншу виразність альфа-ритму в потиличних, лобних, тім'яних, центральних областях із двох сторін і у скроневій області ліворуч. Поряд з відзначеними змінами, встановлена значна виразність спектральної потужності біоелектричної активності бета-діапазону у всіх областях симетрично. Зміни спектральної потужності і частоти тета-ритму мали в різних областях мозку різноспрямований характер (p<0,05).
У дорослих хворих з параноїдною шизофренією виявлена слабка виразність альфа-ритму у всіх областях мозку. Причому, ця закономірність вірогідно визначалася у хворих в показниках як спектральної потужності, так і частоти альфа-ритму симетрично. Крім того, у хворих даної групи виявлялося підвищення спектральної потужності біоелектричної активності в бета-діапазоні в лобній, скроневій, тім'яній і потиличній областях зі зниженням частоти бета-2-ритму у скроневій області праворуч і бета-1-ритму в потиличній області ліворуч. Поряд з відзначеним, у хворих даної групи встановлене симетричне підвищення спектральної потужності тета-ритму в лобній області, на тлі чого визначалося зниження частотних характеристик даного ритму в лобній області праворуч і скроневій області ліворуч (p<0,05).
Порівняльно-вікове вивчення біоелектричної активності головного мозку у хворих з параноїдною формою показало, що спектральна потужність основного альфа-ритму була нижче у підлітків в лобних, тім'яних, центральних областях симетрично і в потиличній області ліворуч. Характеристики бета-активності у хворих з параноїдною шизофренією були нижче у підлітків в порівнянні з дорослими, в правій лобній і скроневій, лівій центральній областях, а також у тім'яній області симетрично. Показники виразності повільно-хвильового тета-ритму свідчили про те, що у підлітків спектральна потужність даного ритму ліворуч у тім'яній області була вище (p<0,05). Такі зміни обумовлені стійким патологічним станом гіпокампальних структур, які виконують функції кори, що свідчить про більш виразний характер змін біоелектричної активності головного мозку в пубертатному віці.
Аналіз біоелектричної активності головного мозку хворих підлітків з простою формою шизофренії показав ослаблення альфа-ритму в потиличній, лобній, скроневій, тім'яній областях ліворуч. Частота даного ритму була також знижена в центральній області ліворуч. Зміни бета-активності у хворих даної групи були різноспрямованими: відзначені посилення спектральної потужності ритмів зазначеного діапазону в тім'яній і скроневій областях ліворуч і зменшення в лобній області також ліворуч, що супроводжувалося зниженням частоти бета-1-ритму в лобній області ліворуч і потиличній - праворуч. Крім того, встановлено посилення спектральної потужності тета-ритму в лобній області ліворуч і підвищення частоти цього ритму праворуч. Поряд з цим, частота тета-ритму була також підвищена у тім'яній області ліворуч і скроневій області праворуч (p<0,05).
Вивчення ЕЕГ-показників при простій формі шизофренії у дорослих хворих показало вірогідне ослаблення виразності домінуючого альфа-ритму в потиличних областях, особливо ліворуч. Такі ж зміни ліворуч виявлені в лобній і праворуч в центральній областях. Спектральна потужність і частота біоелектричної активності мозку в бета-діапазоні були знижені симетрично в лобних, центральних, тім'яних, скроневих і потиличних, тобто у всіх областях. Зміни спектральної потужності тета-ритму носили різноспрямований характер (p<0,05).
Порівняльно-віковий аналіз показників біоелектричної активності мозку у хворих з простою формою шизофренії показав, що виразність альфа-ритму в лобних, скроневих і центральних областях симетрично, а також у тім'яній області ліворуч була вірогідно менше у підлітків, у порівнянні з дорослими. Вивчення виразності бета-активності показало, що значення спектральної потужності були у підлітків нижчі, ніж у дорослих, в лобній області праворуч і потиличній області ліворуч. Виразність повільно-хвильового тета-ритму, за даними спектральної потужності і частоти, у підлітків в лобних областях ліворуч була вища, ніж у дорослих хворих з описуваною формою шизофренії (p<0,05). Таким чином, порівняльно-вікове вивчення значень спектральної потужності і частотних показників ЕЕГ в різних областях мозку при шизофренії у підлітків і дорослих дало можливість виявити особливості, пов'язані з формою захворювання і віковим фактором.
Результати дослідження біоелектричної активності головного мозку свідчать про те, що у хворих на параноїдну і просту форми шизофренії має місце дисфункціональна “мозаїка”з симптомами як збудження, так і виснаження у різних відділах. При параноїдній шизофренії встановлені ЕЕГ-ознаки надлишкового впливу неспецифічної активуючої системи мозку, а при простій формі –дефіциту впливу зазначеної системи, що були більше виражені у підлітків.
Крім того, у хворих пубертатного віку встановлене істотне посилення тета-ритму, особливо в лобній області ліворуч, що свідчить про формування стійкого патологічного стану на рівні неокортексу. Встановлені на нейрофізіологічному рівні зміни характеризують своєрідний дефект загальної організації просторово-часових відносин коливань біопотенціалів мозку, розпад нормальних інтегративних взаємовідносин між різними функціональними системами мозку, що формує патологічний стан дезінтеграції.
ВИСНОВКИ
1.За результатами дисертаційного дослідження наведено нове теоретичне обґрунтування і узагальнене рішення актуальної проблеми, що полягає у розробці системи комплексної клініко-психопатологічної та патопсихологічної діагностики, установленні патогенетичних нейрохімічних і нейрофізіологічних механізмів при простій та параноїдній формах шизофренії у підлітків і дорослих в порівняльно-віковому аспекті.
.Клініко-психопатологічне вивчення сучасних форм шизофренії у підлітків свідчить про те, що дана патологія характеризується вираженою віковою своєрідністю проявів, що полягає у поєднанні синдромів, характерних тільки для підлітків та станів, що відзначаються і у дорослих, але мають вікові особливості, а також домінуванні порушень поведінки, особистісних розладів у проявах пограничного регістру, до яких відносяться й ініціальні. У дебюті захворювання у підлітків найчастіше діагностувалися гебоїдний (37,5%), обсесивно-фобічний (22,3%), зростаючої шизоїдизації (19,6%), епілептоїдний (16,1%), астено-анергічний (16,1%) синдроми.
.На основі комплексного вивчення клінічних особливостей шизофренії встановлено, що віковий патоморфоз є одним з визначальних факторів, що впливає на формування психопатологічних проявів сучасних форм параноїдної і простої форм шизофренії у підлітків. При нападоподібно-прогредієнтному плині шизофренії вираженими були відмінності в афективних компонентах основного параноїдного синдрому з перевагою депресивних порушень, які у підлітків зустрічалися з більшою частотою (74,4%), ніж у дорослих (67,6%). Найчастішими у підлітків були делінквентний (42,8%) і тривожний (23,8%), тоді як у дорослих - параноїдний (46,3%) і тривожно-фобічний (21,7%) варіанти депресивних порушень. У структурі маніакальних розладів, які мали місце у підлітків рідше (25,6%), ніж у дорослих (32,4%) найчастішими були психопатоподібний (45,4%), гнівливий (27,3%) і параноїдний (18,2%) варіанти; у дорослих хворих переважали параноїдний (60,6%) і гнівливий (24,2%) варіанти маніакальних порушень. Віковими особливостями афективних станів у підлітків були нестійкість, стертість депресивного та маніакального компонентів хворобливих станів і переважне відображення даних розладів у поведінці хворих.
4.Характерною рисою розвитку шубоподібних приступів у підлітків була рідкість початку з параноїдної симптоматики (15,6%), марення інсценівки та оформленого синдрому Кандинського-Клерамбо. У підлітків молодшого віку мали місце маревноподібні фантазії з відверненими, нереальними по змісту ідеями, що становили собою нерозгорнуті параноїдні та галюцинаторно-параноїдні синдроми, тоді як у старшому пубертатному віці галюцинаторно-параноїдний синдром протікав зі слуховими галюцинаціями, не пізнаванням батьків; параноїдний синдром характеризувався домінуванням ідей відношення, переслідування, а також іпохондричного марення з дисморфоманічними переживаннями.
У дорослих хворих найчастішими були випадки гострого початку нападоподібно-прогредієнтної шизофренії з приступів інтерпретативного марення (76,9%, p<0,05), з подальшим формуванням гострого параноїду з вербальними галюцинаціями (23,1%). По змісту домінуючими були ідеї відношення, переслідування, впливу (85,0%), рідше - іпохондричного змісту, величі (15,0%). Загальною характерною рисою маревних синдромів у дорослих хворих, у порівнянні з підлітками, була значна виразність, оформленість і різноманітність проявів.
5.Параноїдна безперервна шизофренія у підлітків мала специфіку маревних розладів, пов'язану з віковими особливостями хворобливих переживань. На початку захворювання в дитячому віці структуру марення складали рудиментарні ідеї відношення, фантастичної деперсоналізації, отруєння, переслідування, впливу; мали місце також своєрідні захоплення, рідкі галюцинації; дефіцитарні порушення включали явища складного дизонтогенезу. У випадках маніфестації хвороби в підлітковому віці переважними були ідеї іпохондричного змісту, незначне місце займали кататоно-гебефренні симптомокомплекси (8,0%).
.При простій формі у підлітків основу негативної симптоматики складали апатико-адинамічні стани (83,3%), пасивність, підкореність (25,6%), зниження активності, порушення мислення (по 55,6%), а також втрата гігієнічних навичок, зниження інтересів (по 35,6%); у поведінці хворих відзначалися хитливість з немотивованими емоційно-афективними реакціями (27,8%), негативне відношення до членів сім’ї (19,4%), порушення харчової поведінки (13,9%), астено-іпохондричні розлади (16,7%) і уривчасті ідеї відношення (16,7%). У дорослих хворих на тлі аутизму відзначалися порушення мислення різного ступеня виразності (91,2%), абулічність, зниження активності (88,2%), інтелектуальної продуктивності (82,4%), ослаблення емоційно-афективних проявів (85,3%), зловживання психоактивними речовинами (23,5%). Початок простої форми шизофренії в пубертатному віці характеризувався наявністю в структурі дефіцитарних порушень особистісних змін, що поєднувалися з проявами пубертатного кризу. В тяжких випадках, при розвитку захворювання в дитячому віці виявлялися олігофреноподібні дефектні стани.
7.Порівняльно-вікове патопсихологічне дослідження дозволило установити зі значним ступенем вірогідності особливості, які не тільки об’єктивізували клініко-психопатологічні прояви, але й уточнювали характер порушень функцій мислення, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційної сфери, самооцінки та дали можливість виділити відмінності, пов'язані з віком пацієнтів і формою захворювання.
.У структурі патопсихологічного симптомокомплексу при параноїдній формі шизофренії у хворих виявлялися складні порушення психічних функцій.
8.1.У стані мислення у підлітків виявлена перевага міркувань інфантильного регістру, наочно-образних (p<0,001) і ситуаційно-конкретних асоціацій (p<0,05), тоді як у дорослих –ознак неадекватності, паралогічності (p<0,01), резонерства (p<0,001), різноплановості (p<0,05). Семантична структура піктографічних асоціацій у підлітків з параноїдною формою шизофренії характеризувалася перевагою атрибутивних, метафоричних образів над символіко-геометричними, а також імпульсивністю, непередбачуваністю, схильністю до вигадливої оригінальності; у дорослих був вищий рівень абстрагування, оригінальності, емоційної значимості і грубо неадекватних проявів.
8.2.Увага хворих характеризувалася загальним зниженням продуктивності, низьким рівнем точності, особливо у дорослих; міцність запам'ятовування також була вищою у підлітків (p<0,01). Виявлено перевагу вербального інтелекту над невербальним і нерівномірність інтелектуальних показників з більш високими значеннями загального і вербального інтелектуальних показників у підлітків (p<0,01).
.3.Емоційно-афективна сфера у підлітків з параноїдною формою шизофренії характеризувалася значним внутрішнім напруженням і протиріччям між рисами збудливості, агресивності і пасивністю, песимістичністю, сензитивністю; тоді як у дорослих хворих структура фарбовизнання була активно-ірраціональною з більш високим рівнем тривоги. Встановлено розходження між віковими групами за оцінками настрою, відношення до майбутнього, власного здоров'я з більш низькими показниками у дорослих (p<0,01); самооцінка характеризувалася заниженням “активності”і “настрою”, більш вираженим у підлітків (p<0,05).
.При простій формі шизофренії патопсихологічний симптомокомплекс відбивав збідніння і перекручення психічних функцій у рамках переважно негативної симптоматики.
.1.У стані мислення у підлітків виявлялися ознаки ізольованої збереженності абстрагування, що поєднувалося з загальною апродуктивністю, тоді як у дорослих відзначався більш низький рівень абстрагування (p<0,001), збільшення частки олігофреноподібної конкретності і різноплановості, а також відмовних реакцій. Кількість грубо неадекватних паралогізмів і зіслизувань у підлітків та дорослих не відрізнялася і була невисокою (12,2%). Піктограми хворих характеризувалися конкретністю, стереотипністю, персевераціями; у підлітків визначалися низький рівень цілеспрямованості, мотивації, а також локальні відмовлення, у дорослих був вищий загальний рівень адекватності, виявлялися формальні, стандартні асоціації.
9.2.Виявлено значне ослаблення, виснажливість функції уваги, короткочасної пам'яті, особливо при відстроченому відтворенні, більш виражене у дорослих (p<0,05). Встановлено перевагу вербального інтелекту (ВІП) над невербальним з більш високими значеннями ВІП у підлітків (p<0,05) і нерівномірність інтелектуальних показників.
.3.Емоційний стан хворих характеризувався рисами інтраверсії, пасивного споглядання, сензитивністю, ірраціональністю, дезадаптивністю з більш високим рівнем тривоги аутистичного характеру у дорослих. Виявлено нівелювання значимості батьків (p<0,05), менш виражене у підлітків (p<0,01); загальний рівень самооцінки у дорослих хворих з простою формою шизофренії був значно нижчим, ніж у підлітків (p<0,01).
.У роботі виявлені нові патогенетичні механізми шизофренії у порівняльно-віковому аспекті, доведена важлива роль біохімічних факторів в розвитку захворювання.
.1.При параноїдній формі шизофренії в обох вікових групах хворих з високою вірогідністю встановлене зниження рівня бета-ендорфіну в плазмі крові (p<0,05), серотоніну в крові і 5-оксііндолоцтової кислоти в сечі, виражене в більшій мірі у підлітків (p<0,05). Дослідження стану катехоамінергічної системи показало підвищення рівня екскреції дофаміну, норадреналіну, адреналіну і кінцевого продукту обміну даних моноамінів –ваніліл-мигдальної кислоти, також більш виражене у підлітків (p<0,05).
.2.При простій формі виявлені нейрохімічні зміни мали протилежну направленість: відзначене істотне підвищення рівня бета-ендорфіну в плазмі крові (p<0,05), особливо у підлітків. Встановлено також підвищення концентрації серотоніну в крові і 5-оксііндол-оцтової кислоти в сечі, однак рівень даних речовин був вищим у дорослих хворих (p<0,05). Вивчення стану катехоламінергічної системи виявило вірогідне зниження рівня екскреції дофаміну, норадреналіну, адреналіну і ваніліл-мигдальної кислоти, в більшій мірі виражене у підлітків.
.3.Різнонаправлений характер нейрохімічних змін при параноїдній і простій формах шизофренії вимагає диференційованого підходу до вибору засобів антипсихотичної терапії, а значна виразність установлених порушень у підлітків диктує необхідність раннього початку активного лікування хворих.
.Біоелектрична активність головного мозку при шизофренії дезорганізована за рахунок змін частотних характеристик, спектральної потужності і порушень регіонального розподілу ритмів ЕЕГ у хворих різного віку.
.1.Установлені загальні для підлітків та дорослих з параноїдною і простою формами шизофренії ознаки ослаблення основного альфа-ритму, що були виражені в більшій мірі у підлітків. Поряд з загальними змінами, виявлені особливості, пов'язані з формою захворювання.
.2.При параноїдній шизофренії у підлітків і дорослих відзначена значна виразність бета-активності у всіх областях мозку, що пов'язано з надлишковим впливом неспецифічної активуючої системи мозку. У підлітків виявлене домінування тета-ритму в лобних і скроневих областях, особливо ліворуч, що обумовлено стійким патологічним станом гіпокампальних структур, які виконують функції кори; це вказує на більш виражений характер змін біоелектричної активності в пубертатному віці при досліджуваній формі захворювання.
.3.При простій формі шизофренії відзначене ослаблення бета-активності, у більшій мірі виражене у підлітків, що вказує на дефіцит впливів неспецифічної активуючої системи мозку. У підлітків з даною формою захворювання виявлене значне посилення тета-ритму, особливо в лобній області ліворуч, що свідчить про формування стійкого патологічного стану на рівні неокортексу.
.4.Досліджені ЕЕГ-кореляти переваги застійних процесів збудження при параноїдній шизофренії підтверджують необхідність призначення хворим антипсихотичних засобів з переважно седативною дією; наявність ЕЕГ-признаків домінування процесів гальмування при простій формі шизофренії є обґрунтуванням доцільності призначення антипсихотичних препаратів з активуючою дією. Виявлені ознаки порушень біоелектричної активності головного мозку більш виражені у підлітків, хворих на шизофренію, диктують необхідність призначення в комплексній терапії диференційованих засобів ноотропної дії.
.Виявлені в роботі особливості психопатологічних проявів уточнюють діагностичні критерії психічних розладів у підлітків та дорослих, хворих на параноїдну і просту форми шизофренії, а встановлений характер патопсихологічних, нейрохімічних змін й порушення біоелектричної активності мозку дозволяють об’єктивізувати клінічну картину, виділити патогенетичні механізми, які визначають найбільш раціональні підходи до лікування із своєчасним початком антипсихотичної терапії, спрямованої на усунення виявленої симптоматики з урахуванням форми психозу, віку пацієнтів.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
.Козидубова В.М., Козидубова С.М. Когнитивные нарушения в структуре дефектных состояний при шизофрении //Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. –. –Вип. 6(38). –С.91-96. (Дисертантом самостійно проведене дослідження сучасного стану проблеми, визначені напрямки і запропоновані шляхи її рішення, описані результати клініко-психопатологічного дослідження).
.Козідубова С.М. Актуальні питання діагностики шизофренії у дітей та підлітків //Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти. –Харків, 2001. –С.38.
.Козідубова С.М. Вивчення клініко-психопатологічних і нейрохімічних особливостей сучасних форм шизофренії з урахуванням вікового фактору //Матеріали науково-практичної конференції “Внесок молодих вчених в медичну науку”.–Харків, 2003. –С.31-32.
.Козідубова С.М. Важливі питання клініко-психологічного вивчення сучасних форм шизофренії //Матеріали конференції молодих психіатрів. –Харків, 2003. –С.33-34.
.Mayorov O.Yu., Fritzsche M., Glukhov A.V., Sleduk D.V., Kozidubova S.M., Prognimak A.B., Timcenko L.N., Kropinova M.V. New neurodiagnostics technology for brain research on the basis of multivariate and nonlinear (deterministic chaos) analysis of an EEG // Abstracts of 2nd European Congress “Achievements in Space Medicine into Health Care Practice and Industry”. –Berlin, 2003. –P.157-166. (Дисертантом особисто здійснювався підбір літератури з її узагальненням, проводилась реєстрація електроенцефалографічних даних у хворих, в групі контролю, сформульовані наукові висновки).
.Майоров О.Ю., Глухов А.Б., Тимченко Л.Н., Следюк Д.В., Козидубова С.М., Прогнимак А.Б., Вязовская О.В. Применение методов нелинейного анализа (детерминистского хаоса) ЭЭГ для оценки состояния нервной деятельности //Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. - Харків, 2004. - № 617, вип.8., медицина. –С.120-121. (Дисертантом власноруч проведено ЕЕГ –обстеження, статистична обробка результатів, досліджені літературні джерела, проведена наукова інтерпретація отриманих даних).
7.Timcenko L.N., Mayorov O.Yu., Glukhov A.V., Sleduk D.V., Kozidubova S.M., Semenin V., Fritzsche M. Dysfunctional information processing during acute psychosis // European Psychiatry. Abstract book 12th AEP Congrees Associacion on European Psychiatrists. –Geneva, 2004. – S. 65-66. (Дисертантом особисто проведено аналіз літературних даних, клініко-психопатологічне, електрофізіологічне дослідження хворих, сформульовані наукові висновки).
.Долуда С. М. Порівняльно-вікове вивчення прогредієнтних варіантів простої форми шизофренії у підлітків //Український медичний альманах. –. –Том 7, №6. –С.128-130.
9.Fritzsche M., Mayorov O.Yu., Glukhov A.V., Sleduk D.V., Kozidubova S.M., Timcenko L.N. Molecular and non-linear electroencephalographic basis underlying the interaction between dopaminergic and cannabinoid transmission-the missing link between cannabis psychosis and schizophrenia The International Journal of Neuropsychopharmacology //Abatracts from the XXIV CINP Congress. - Paris, 2004. –S.121. (Дисертантом власноруч проведено підбір хворих, реєстрація електроенцефалографічних даних, дослідження клініко-психопатологічних особливостей, статистичний аналіз, узагальнення та інтерпретація отриманих результатів).
.Долуда С.М. Кататоно-гебефренні симптомокомплекси в психопатологічній структурі прогредієнтних форм шизофренії у підлітків та їх роль у розвитку дефектних станів //Таврический журнал психиатрии. –. –Т.8, №3 (28). –С.36-37.
.Долуда С.М. Харктеристика типових неврозоподібних розладів ініціального періоду прогредієнтної шизофренії у підлітків //Таврический журнал психиатрии. –. –Т.8, №4 (29). –С.29-30.
.Долуда С.М. Вивчення пов’язаних з віковим фактором психопатологічних особливостей шизофренії у підлітків //Матеріали науково-практичної конференції “Досягнення молодих вчених –майбутнє медицини”. –Харків, 2004. –С.28.
.Долуда С.М. Питання діагностики психопатоподібних дебютів прогредієнтних форм шизофренії у підлітків //Вісник національного медичного університету. –. - №9(1). –С.72-73.
.Долуда С.М. Современные особенности аффективных нарушений при шизофрении в сравнительно-возрастном аспекте //Международный медицинский журнал. –. –Том 11, №1. –С.20-22.
15.Долуда С.М. Клинические особенности параноидной формы шизофрении у подростков //Проблеми медичної науки та освіти. - 2005. - №1. –С.48-49.
.Долуда С.М. Особливості гострих поліморфних психотичних станів в структурі приступоподібно-проградієнтних форм шизофренії //Таврический журнал психиатрии. –. –Т.9, №1 (30). –С.10-12.
.Долуда С.М. Гебоїдні розлади в дебюті прогредієнтних форм шизофренії у підлітків //Архів психіатрії. –. –Том 11, №1 (40). –С.88-90.
.Долуда С.М. Особливості неврозоподібних дебютів прогредієнтних форм шизофренії у підлітків //Український вісник психоневрології. –. –Том 13, вип. 1(42). –С.57-58.
.Долуда С.М. Вопросы дифференцированной терапии прогредиентных форм шизофрении у подростков //Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні фармакотерапевтичні підходи в дитячий психіатрії. –Харків, 2005. –С.29-30.
.Долуда С.М. Метод пиктограмм в психодиагностике шизофрении у подростков //Психічне здоров’я. –. –Вип. 2(7). –С.64-68.
.Долуда С.М. Результаты изучения интеллекта при шизофрении у подростков //Український вісник психоневрології. –. –Том 13, вип. 2(43). –С.33-35.
.Долуда С.М. Вивчення характерних для підлітків неврозоподібних синдромів у дебюті прогредієнтних форм шизофренії //Медичні перспективи. –. –Том Х, №2. –С.80-83.
23.Долуда С.М. Вікові клініко-психопатологічні особливості безупинно-прогредієнтної шизофренії у підлітків //Український вісник психоневрології. –. –Том 2. –С.39-41.
.Долуда С.М. Особенности эмоциональных компонентов системы отношений у подростков при простой и параноидной формах шизофрении //Український медичний альманах. –. –Том 8, №2. –С.177-179.
.Долуда С.М. Соматоподобные расстройства при шизофрении у подростков //Матеріали науково-практичної конференції. –Чернівці, 2005. –С.39-42.
.Долуда С.М. Дослідження мнестичної функції та продуктивності уваги при прогредієнтних формах шизофренії у підлітків //Архів психіатрії. –. –Том 11, №2 (41). –С.121-124.
.Долуда С.М. Состояние интеллектуальной функции, памяти и внимания у больных с простой и параноидной формами шизофрении //Український медичний альманах. –. –Том 8, №3. –С.63-65.
.Долуда С.М. Исследование мышления у подростков при параноидной и простой формах шизофрении //Проблеми медичної науки та освіти. –. - №3. –С.38-42.
.Долуда С.М. Характерні психопатоподібні дебюти при безупинно протікаючій шизофренії у підлітків //Запорожский медицинский журнал. –. - №4 (31). – С.136-138.
.Долуда С.М. Сравнительно-возрастное сопоставление изменений в системе моноаминов при простой и параноидной шизофрении //Запорожский медицинский журнал. –. - №5 (32). –С.9-11.
.Долуда С.М. Применение методики цветопредпочтения Люшера и цветового теста отношений у больных с простой и параноидной формами шизофрении //Психічне здоров’я. –. - №3 (8). –С.44-48.
.Долуда С.М. Сравнительно-возрастное изучение самооценки у больных при простой и параноидной формах шизофрении //Таврический журнал психиатрии. –. –Т.9, №2 (31). –С.17-21.
.Долуда С.М. Изучение нарушений мышления у больных при простой и параноидной формах шизофрении //Запорожский медицинский журнал. –. - №6 (33). –С.36-38.
.Долуда С.М. Вивчення рівня бета-ендорфіну в порівняльно-віковому аспекті при шизофренії //Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2005. - №9(2). –С.244-246.
.Долуда С.М. Результаты патопсихологического обследования больных с параноидной и простой формами шизофрении //Международный медицинский журнал. –. - №3. –С.36-38.
.Долуда С.М. Патопсихологическое изучение эмоциональной сферы при шизофрении у подростков //Український медичний альманах. –. - №5. –С.44-47.
.Долуда С.М. Характеристика биоэлектрической активности мозга у больных шизофренией в сравнительно-возрастном аспекте //Українский вісник психоневрології. –. –Том 13, вип. 3 (44). –С.29-33.
.Патент України № 11486, МПК 7 А61В5/16, А61В5/00, G01N33/48 Спосіб комплексної діагностики параноїдної форми шизофренії у підлітків / Долуда С.М.; Харківська медична академія післядипломної освіти; Заявл. № 200507232 від 20.07.2005. –с.
.Патент України № 11520, МПК 7 А61В5/16, А61В5/27, G01N33/48 Спосіб комплексної діагностики простої форми шизофренії у підлітків / Долуда С.М.; Харківська медична академія післядипломної освіти; Заявл. № 200507962 від 11.08.2005. –с.
АНОТАЦІЯ
Долуда С.М. Сучасні форми шизофренії у віковому аспекті (діагностика, клініка, патогенез у підлітків і дорослих). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.16 –психіатрія. –Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України, Харків, 2006.
Дисертація присвячена клініко-психопатологічній, патопсихологічній діагностиці, вивченню нейрохімічних механізмів патогенезу, особливостям нейродинаміки головного мозку при простій та параноїдній формах шизофренії у підлітків і дорослих у порівняльно-віковому аспекті.
Установлені клінічні особливості дали можливість виділити синдроми ініціального періоду, клініко-психопатологічні особливості маячних, симплексних розладів. У роботі вперше проведене патопсихологічне порівняльно-вікове вивчення функцій мислення, пам’яті, уваги, інтелекту, емоційної сфери, самооцінки з виділенням характерних симптомокомплексів.
Вивчені патогенетичні нейрохімічні механізми шизофренії в порівняльно-віковому аспекті дозволили визначити роль порушень в обміні катехоламінів, індоламінів, а також бета-ендорфіну в розвитку різних форм захворювання. Показані особливості нейродинаміки мозку з урахуванням змін частотних характеристик, спектральної потужності і порушень регіонального розподілу ритмів електроенцефалограми.
Ключові слова: шизофренія, проста і параноїдна форми, діагностика, патогенез, дорослі, підлітки.
АННОТАЦИЯ
Долуда С.М. Современные формы шизофрении в возрастном аспекте (диагностика, клиника, патогенез у подростков и взрослых). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.16 –психиатрия. –Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2006.
Диссертация посвящена клинико-психопатологической, патопсихологической диагностике, изучению нейрохимических механизмов патогенеза, особенностей нейродинамики головного мозга при простой и параноидной формах шизофрении у подростков и взрослых в сравнительно-возрастном аспекте.
Для проведения работы было обследовано 388 больных шизофренией и 98 практически здоровых испытуемых двух возрастных групп.
В работе показаны закономерности клинических проявлений простой и параноидной форм шизофрении у подростков на основе сопоставления с соответствующими данными у взрослых больных. Изучение клинических особенностей дало возможность выделить синдромы инициального периода, в структуре которых имели место нарушения, характерные только для подростков и расстройства, отмечавшиеся и у взрослых, но имевшие возрастную окраску. Описаны клинико-психопатологические особенности бредовых расстройств с входящими в их структуру аффективными нарушениями при приступообразно-прогредиентом типе течения, а также особенности проявлений симплексных синдромов, составляющих основу простой формы изучаемого заболевания.
На основе психодиагностического исследования проведен патопсихологический анализ простой и параноидной форм шизофрении, выделены особенности функций мышления, памяти, внимания, интеллекта, эмоциональных нарушений, самооценки. Использованный психодиагностический комплекс позволил в полной мере, всесторонне и по-новому оценить состояние различных сфер психической деятельности при изучаемом психозе. Описанные патопсихологические особенности являются необходимыми для объективизации клинической картины шизофрении у подростков, установления ее своеобразия и обоснования диагностических критериев.
В диссертации проведен клинико-нейрохимический анализ состояния катехоламинергической, серотонинергической систем и уровня опиоидного пептида бета-эндорфина с изучением общих закономерностей в механизмах развития простой и параноидной форм шизофрении у подростков и взрослых с выделением характерных для пубертатного возраста особенностей.
У обследованных подростков и взрослых больных при параноидной форме шизофрении больных установлено снижение уровня -эндорфина в плазме крови, серотонина в крови и 5-оксииндолуксусной кислоты в моче, выраженное в большей мере у подростков. Состояние катехоаминергической системы характеризовалось повышением уровня экскреции дофамина, норадреналина, адреналина и конечного продукта обмена данных моноаминов –ванилилминдальной кислоты, также более выраженное у подростков.
Нейрохимические изменения при простой форме имели противоположную направленность: отмечено существенное повышение уровня -эндорфина в плазме крови, особенно у подростков. Концентрация серотонина в крови и уровень 5-оксииндолуксусной кислоты в моче были также повышены, однако значения данных показателей были выше у взрослых больных. Изучение состояния катехоламинергической системы выявило достоверное снижение уровня экскреции дофамина, норадреналина, адреналина и ванилилминдальной кислоты, в большей мере выраженное у подростков.
При анализе выявленных нарушений биоэлектрической активности головного мозга при шизофрении установлены признаки дезорганизации ЭЭГ за счет изменений частотных характеристик, спектральной мощности и нарушений регионального распределения ритмов у больных разного возраста при параноидной и простой формах шизофрении.
Установлены общие для подростков и взрослых при параноидной и простой формах шизофрении признаки ослабления основного альфа-ритма, которые были выражены в большей мере у подростков. Наряду с общими изменениями, выявлены особенности, связанные с формой заболевания. При параноидной шизофрении у подростков и взрослых отмечена большая выраженность бета-активности во всех областях, что связано с избыточным влиянием неспецифической активирующей системы мозга. У подростков выявлено доминирование тета-ритма в лобных и височных областях, особенно слева, что обусловлено устойчивым патологическим состоянием гипокампальных структур, выполняющих функции коры. Отмеченные изменения указывают на более выраженный характер изменений нейродинамики в пубертатном возрасте при изучаемой форме заболевания.
При простой форме шизофрении установлено ослабление бета-активности, в большей мере выраженное у подростков, что указывает на дефицит активирующих влияний неспецифической активирующей системы мозга. У подростков с данной формой заболевания выявлено значительное усиление тета-ритма, особенно в лобной области слева, что свидетельствует о формировании устойчивого патологического состояния на уровне неокортекса.
Выявленные в работе особенности психопатологических проявлений уточняют диагностические критерии психических расстройств у больных подростков и взрослых с параноидной и простой формами шизофрении, а установленный характер патопсихологических изменений, нейрохимические и нейродинамические нарушения позволяют объективизировать клиническую картину, выделить патогенетические механизмы, дающие возможность определить наиболее рациональные подходы к лечению со своевременным началом антипсихотической терапии, направленной на устранение выявленной симптоматики с учетом формы психоза, возраста пациентов.
Ключевые слова: шизофрения, параноидная и простая формы, диагностика, патогенез, подростки, взрослые.
ANNOTATION
Doluda S.M. Modern forms of schizophrenia in age aspect (diagnostics, clinic, pathogenesis observed at adolescents and adults). - Manuscript.
The present dissertation paper is for obtaining a doctor degree of medical sciences in specialty 14.01.16 - psychiatry. - Institute of neurology, psychiatry and narcology of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kharkov, 2006.
The present dissertation paper is devoted to clinical psychopathological pathopsychology diagnostics, to study neurochemical mechanisms of pathogenesis, features of brains neurodynamics at simple and paranoid schizophrenia forms viewed at adolescents and adults taken in an age aspect.
Studying of clinical features has enabled an allocation of initial period syndromes, clinical psychopathological features of paranoid, simplex disorders .
For the first time in the paper pathopsychological age studying of functions of thinking, memory, attention, intelligence, emotional state, a self-estimation with allocation of characteristic syndromes was examined.
Pathogenetic neurochemical mechanisms of schizophrenia taken in age aspect with definition of a role of disorders in an exchange of catecholamines, indolamin, and also beta-endorphins development of various forms of disease are developed. Neurodynamics brains features are shown while taking into account changes of frequency characteristics, spectral capability and disorders of rhythms electroencephalography regional distribution are highlit.
Keywords: schizophrenia, paranoid and simple forms, diagnostics, pathogenesis, adolescents, adult.