Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 47
ВСТУП
Банківська система в кожній країні виступає як механізм балансування, який регулює проведення грошово-кредитної політики, зміни в економічній політиці, за-
побігає кризам. У сучасних умовах комерційні банки намагаються відшукати нові шляхи підвищення прибутковості діяльності. Це складне завдання для банків, тому що Національний банк України як орган нагляду ставить комерційні банки у жорст-
кі умови діяльності, яку постійно контролює. Контроль передбачає дотримання ви-
мог щодо обов’язкового резервування, виконання економічних нормативів, зовніш-
ній і внутрішній аудит.
Процеси формування грошово-кредитної політики держави зумовлюють складність механізмів функціонування ефективної банківської системи та визначен-
ня власної для кожного комерційного банку моделі розвитку. Суперечливість даних процесів обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої і нормативної бази, яка б регулювала діяльність банків, не обмежуючи до мінімуму коло їх повноважень. Основною проблемою є вибір і реалізація в банках ефективної кредитної політики, яка б поєднувала елементи оптимальної відсоткової політики, політики управління кредитними ризиками і політики раціонального використання залучених коштів.
За умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальніши-
ми. Одна з проблем функціонування банківської сфери України полягає в недостат-
ньому рівні застосування методики комплексного аналізу ефективності діяльності, зокрема методики аналізу доходності та прибутковості основних операцій банку – кредитних. Це обумовлює потребу розроблення і використання нових методик ана- лізу, побудованих на синтезі методик аналізу діяльності зарубіжних банків, у тому числі встановлення рейтингу банку, використання статистичних методів аналізу і прогнозування. Поєднання цих інструментів, створення нових, досконаліших деталі-
зованих форм подання інформації про фінансові результати в банках дозволить от- римати ефективний та дієвий механізм прибуткового вкладення кредитних ресурсів і оцінки впливу цих коштів на економіку господарюючих суб’єктів.
Проте проблема комплексного дослідження теоретичних та практичних засад
аналізу ефективності у вітчизняній теорії аналізу залишається недостатньо розроб-
леною. Бракує фундаментальних наукових праць, в яких би комплексно розглядали-
ся всі складові процесу ефективного управління банком – аналіз ризиків, аналіз структури кредитного портфеля і доходів від кредитів, а також прогноз прибутко-
вості банку на майбутні періоди. Немає також праць, присвячених формуванню адекватного сучасним вимогам аналітичного інструментарію з урахуванням специ-
фіки роботи вітчизняних банків.
Актуальність викладених аспектів та недостатній рівень дослідження теоре-
тичних і методичних проблем аналізу ефективності кредитних операцій комерцій-
них банків у сучасних економічних умовах обумовили вибір теми курсової роботи.
Мета курсової роботи полягає в обґрунтуванні та поглибленні методичних під-
ходів до розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення методики ана-
лізу ефективності кредитних операцій банків за допомогою узагальнення і система-
тизації засад зарубіжної та вітчизняної теорії і практики аналізу кредитної діяльнос-
ті.
Реалізація поставленої мети зумовила виконання таких завдань:
- розкриття сутності та призначення кредитних операцій банку;
- обґрунтування складу та структури інформаційної бази для проведення аналізу кредитної діяльності банку, зокрема для оцінки доходів за кредитними операціями;
- розкриття механізму здійснення кредитування;
- аналіз проблеми визначення доходів і витрат від кредитних операцій банку;
- дослідження методики аналізу доходності та прибутковості кредитних операцій обраного комерційного банку;
- розробка системи фінансових коефіцієнтів прибутковості та рентабельності кре-
дитних операцій банку та визначення їх впливу на загальний фінансовий стан банку;
- виявлення взаємозв’язку між кредитною політикою та прибутковістю банку;
- рекомендації щодо підвищення ефективності кредитної політики банку.
Об’єктом дослідження курсової роботи є ПАТ „Укрсоцбанк”, що здійснює кредитну діяльність.
Предметом виступають безпосередньо самі кредитні операції, що здійснюють-
ся комерційним банком, стосовно яких й буде проводитися аналіз з точки зору ефек- тивності та ризикованості.
Мета і завдання обумовили зміст і структуру курсової роботи. Вона складає-
ться із вступу, основної частини, що включає в себе три розділи та підрозділи до них, відповідних висновків, пропозицій і додатків.
У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено мету, завда-
ння, предмет та об'єкт курсової роботи, її інформаційна база та методи дослідження.
Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. Зокрема, в першому розділі роботи викладені теоретичні аспекти кредитування. В другому розділі проведено аналіз кредитних операцій діючого комерційного банку. Третій розділ роботи висвітлює шляхи підвищення дохідності кредитних операцій банку та зменшеня їх ри-
зикованості [17].
У висновках сформульовано основні результати дослідження. Додатки вмісти-ли в себе фінансову звітність банку, що була використана в процесі роботи.
Інформаційною базою для написання даної курсової роботи є матеріали періодичної
літератури з питань банківської справи, підручники, навчальні посібники, дані фінансової звітності та Інтернет - джерела.
В ході дослідження були використані такі методи, як: метод порівняння, метод використання абсолютних і відносних показників та метод табличного відображення.
Розділ 1. Кредитні операції комерційних банків, їх характеристика
1. 1. Визначення, сутність та роль кредитних операцій
Ринкова економіка України об’єктивно обумовлює підвищення ролі кредит-
них операцій банку. Це пов’язано з тим, що кредити відіграють важливу роль для розвитку економіки в цілому. Тому недивно, що надання кредитів є однією з тради-
ційних та основних економічних функцій банків [1, с. 265].
Таким чином, кредитні операції банку – це активні операції, що пов’язані з наданням та погашенням позичок з метою одержання банком свого прибутку.
Кредитні операції передбачають організацію економічних відносин, у процесі яких банки надають позичальникам грошові кошти з умовою їх повернення та спла-
ти проценту за їх користування [30].
В основу класифікації кредитних операцій можуть бути покладені різні крите-
рії: види позичальників, мета, характер чи терміни кредиту, наявність забезпечення позички і т. д. Так, наприклад, у всіх країнах в тій чи іншій формі проводиться роз-
поділ кредитів на дві великі групи – персональні позики фізичним особам для задо-
волення особистих нестатків і ділові позички акціонерним компаніям та одноособо-
вим підприємцям для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції. Це розмежування має важливе значення, тому що в зазначених сферах застосовуються різні форми кредитування, діють різні правила у відношенні термінів, величини, вартості і забезпечення позичок, видів фінансових гарантій і т. д.
В середньому доходи від всіх кредитних операцій становлять від 60 % до 80 % доходів комерційних банків. За рахунок цього джерела доходів формується основна
частка чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди і що йде на виплату дивідендів акціонерам банку.
Таким чином, кредитні операції є найважливішим джерелом прибутку банку, проте в зв'язку зі збільшенням в останні роки випадків неповернення кредитів дані операції складають підвищену небезпеку для стійкості та стабільності банку в ціло-
му. Прикладом цього можуть слугувати долі ряду банків України, краху яких сприя-
ла ризикована кредитна політика.
Надання банком кредитів засновується на обліку необхідних потреб позичаль-
ників в позикових коштах, наявності достатніх гарантій для своєчасного їх поверне-
ння. Банк надає кредити в межах власного капіталу і залучених коштів, забезпечую-
чи сбалансованість ресурсів, що залучаються і що розміщуються по термінах і об’є-
мах [31].
При наданні позичок комерційні банки застосовують два методи. Перший по-
лягає в тому, що можливість надання позички щораз зважується в індивідуальному порядку на підставі заяви позичальника. Цей метод застосовується завжди при нада-
нні термінових позичок і є одним з методів надання безстрокових позичок. При другому методі позички надаються в межах заздалегідь установленого для позичаль-
ника банком ліміту кредитування, що використовується позичальником у міру пот-
реби випискою чеків на банк. Сума ліміту кредитування встановлюється банком з урахуванням розміру капіталу і фінансового положення позичальника, обумовлено-
го на основі наданої їм фінансової звітності. Вона також залежить від кредитних можливостей банку і загального економічного становища країни в даний період. Ус-
тановлений ліміт кредитування банк періодично (мінімум один раз у рік) переглядає.
При цьому другий метод має ряд переваг перед першим. Для банку він вигід-
ніше тим, що скорочується обсяг кредитної документації, а для позичальника – вик-
лючає необхідність щораз вирішувати питання з банком про одержання позички, а також тим, що при ньому позичальник платить відсотки тільки по дійсно використа-
них сумах кредиту, коли при індивідуальних позичках він повинний оплачувати усі суму з дня його одержання, незалежно від того, використана вона чи ні [32].
Цільовий характер використання кредитів передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Таким чином, кредити можуть надаватися на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробницт-
ва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі пот-
реби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витрата-
ми в процесі виробництва.
Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.
В той же час слід зауважити, що забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статут-
ного фонду комерційних банків та інших господарських товариств [2, с. 108].
Оскільки кредитні операції є найважливішим чинником у діяльності вітчизня-
них банків, то саме вони належать до базових операцій, якими банки, власне і відріз-
няються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Тому у структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції.
Така значущість кредитних операцій пов'язана з об'єктивною властивістю ка-
піталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. А кредитні операції -
найдохідніша стаття банківського бізнесу, за рахунок якої формується основна час-
тина чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди та йде на виплату диві-
дендів акціонерам. Забезпечуючи переважну частину доходів у багатьох банків, кре-
дити банків виступають важливим джерелом грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки [19].
Саме з цих причин кредитні операції являють собою один із найефективніших та найприбутковіших способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні опе-
рацій є найбільш ризикованим видом операцій. Тому саме аналіз кредитних опера-
цій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку [3, с. 56].
1. 2. Показники аналізу кредитних операцій
Аналіз кредитної діяльності банку є одним з найважливіших напрямків аналізу його діяльності. Причому чим більший банк, тим більше має значення для його ус-
пішної діяльності об’єктивний аналіз його роботи в цілому та на кожній ділянці ок-
ремо. Крім цього, чим більше банк проводить операцій, тим більш необхідним є ви-
користання результатів проведеного аналізу для приблизного прогнозування і вдос-
коналення подальшої організації роботи банку.
Виходячи з того, яку важливу роль відіграють кредитні операції для отриман-
ня банком своїх прибутків, саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризи-
ку, забезпеченості та дохідності буде складати основу аналізу якості активів банку.
Таким чином, аналіз кредитної діяльності банку в загальному плані передба-
чає вирішення таких завдань:
- визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповід-
ності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і
потенційних збитків;
- оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;
- визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ри-
зику;
- визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний ва-
ріант розміщення ресурсів;
- зниження ризику неповернення позики [19].
В той же час, враховуючи послідовність проведення аналізу, слід зазначити, що аналіз кредитних операцій носить в собі більший обсяг інформації, ніж той, що передбачений при виконанні зазначених завдань.
Отже, аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:
- аналіз масштабів кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
- аналіз руху кредитів;
- розрахунок оборотністі кредитів;
- проведення кількісного оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;
- оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику і ступеня забезпеченості кре-
дитів;
- аналіз ефективністі кредитних операцій.
А тепер для кращого розуміння, що ж саме являє собою аналіз кредитних опера-цій, розглянемо кожний етап його проведення окремо.
Ч к. о. = СКВ / Асеред. (1. 1)
де, СКВ – середні кредитні вкладення;
Асеред. – середні активи.
Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так
і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кре-
дитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність бан-
ку.
Якщо даний коефіцієнт занадто високий, то це означає, що діяльність банку, можливо, недостатньо диверсифікована, що, у свою чергу, підвищує ризик у разі по- гіршення кредитного портфеля. Навпаки, коефіцієнт низький свідчитиме про те, що банк недостатньо використовує джерела фінансування у процесі формування при-
буткових активів і тим самим обмежує свій прибутковий потенціал.
Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт пито-
мої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Лік-
відні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у ко-
роткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.
До аналізу динаміки кредитних вкладень відносять визначення темпів зростан-
ня та приросту кредитних вкладень. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:
Тзрос. = Кредит. вкладення на кін. / Кредит. вкладення на поч. (1. 2)
де, Тзрос. – темп зростання;
Кредит. вкладення на кін. – кредитні вкладення на кінець періоду;
Кредит. вкладення на поч. – кредитні вкладення на початок періоду.
Темп приросту кредитних вкладень, в свою чергу, розраховується наступним чином:
Тп = (Кредити на кін. – Кредити на поч.) / Кредити на поч. (1. 3)
де, Тп – темп приросту кредитних вкладень;
Кредити на кін. – кредити на кінець періоду;
Кредити на поч. – кредити на початок періоду.
Наведені коефіцієнти свідчать про темпи зростання (приросту) чи зниження позикової діяльності банку. При цьому необхідно визначити та проаналізувати будь-які джерела (тобто сегменти портфеля) змін, а також їх впливу на ризик діяльності.
Крім цього, важливо виявити, чи є ці зміни типовими для всієї банківської системи,
чи тільки для даного банку [20].
Визначивши ці показники, ми повинні потім простежити їх зміну в динаміці за допомогою визначення абсолютного та відносного відхилення. Це дає змогу зробити
висновки про загальну тенденцію розвитку кредитної діяльності банку.
Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої
можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборго-
ваності на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кре-
дитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достат-
ність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.
Так, наприклад, коефіцієнт надання розраховується за формулою:
К над. = Кредити над. звіт. / З. З. на кін. звіт. (1. 4)
де, К над. – коефіцієнт надання;
Кредити над. звіт. – кредити, надані в звітному періоді;
З. З. на кін. звіт. – залишок заборгованості на кінець звітного періоду.
За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося не-
погашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.
Крім того, зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролон-
гованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал. І нарешті, да-
ний показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів.
У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів. Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми
щойно виданих кредитів:
(1. 5)
де, К пог. – коефіцієнт погашення позик
Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отрима-
ні результати. Він свідчить про низьку частку погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.
Наступний етап оцінки включає в себе аналіз оборотності кредитів. Саме по-
няття оборотності позик базується на загальному понятті оборотності оборотних коштів, яке розраховується як відношення виручки від реалізації (оборот за певний період) до середніх залишків оборотних коштів.
Але все-таки аналіз оборотності позик доцільніше починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками, яка визначається таким співвідношенням:
К = ДО з видачі кредитів / КО з погашення кредитів (1. 6)
де, ДО – дебетовий оборот;
КО – кредитовий оборот.
Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про не-
безпечну політику банку з нарощування видачі позик та поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, - це неминуче при-
веде банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.
У розрізі короткострокових та довгострокових кредитів зберігається така сама тенденція.
Кредитний оборот оцінюється за якийсь певний період, а залишки позик фік-
суються на певну дату. Для порівняння розраховуються середні залишки позик.
Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомо-
гою таких показників:
1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів (N):
N = КО / СЗПЗ (1. 7)
де, N – швидкість обертання позик;
КО – кредитний оборот позик;
СЗПЗ – середній залишок позикової заборгованості.
При цьому кредитний оборот являє собою суму погашених позик або дохід від реалізації кредитів. Цей показник характеризує, скільки оборотів здійснюють креди-
ти за аналізований період.
2. Тривалість одного обороту в днях обчислюється двома способами:
(1. 8)
де, t - тривалість одного обороту в днях;
D - кількість днів в аналізованому періоді;
N - кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики);
Псеред. - середній залишок позики;
Ок - кредитний оборот (дохід від кредитної операції).
Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два зазначені показники перебувають у зворотній залежності - із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий прибуток.
На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення оборотності
кредитів) впливають зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення
сум погашення позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.
Зміна обсягів виданих кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фак-
тор - середня відсоткова ставка за кредит - здебільшого залежить від зовнішніх при-
чин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позико-
вих капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внут-
рішні фактори, до яких належать ризик позики, її забезпечення, розмір та термін по-
гашення та інші фактори, менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.
Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, дохід від кре-
дитної діяльності банку традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структу-
рі доходів банку. Тому результати аналізу ефективності кредитних операцій є пев-
ним підсумком всієї кредитної діяльності банку за аналізований період.
Ефективність кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:
- рентабельність кредитних операцій;
- дохідність активів за рахунок кредитних операцій;
- дохідність кредитних операцій;
- прибутковість кредитних операцій;
- питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів.
Рентабельність кредитних операцій може бути проаналізована за допомогою низки показників, які доповнюють один одного. Тому рентабельність кредитних
операцій може обчислюватись різними способами.
Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтам):
Р = Дкр / З (1. 9)
де, Дкр – доходи від наданих кредитів;
З – витрати на залучення ресурсів.
Різновидом показника рентабельності може бути також відношення процент-
них доходів від кредитів до процентних витрат, пов’язаних із залученням ресурсів:
Р = ПД / ПВЗР (1. 10)
де, ПД – процентні доходи від кредитів;
ПВЗР – процентні витрати на залучення ресурсів.
Цей показник характеризує ефективність обраної політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів. Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку.
Про ефективність процентної політики може свідчити і зворотний показник - відношення процентних витрат на залучення ресурсів до процентних доходів від кредитних операцій:
В = ПВЗР / ПД (1. 11)
де, В – показник відношення;
ПВЗР – процентні витрати на залучення ресурсів;
ПД – процентні доходи від кредитних операцій.
Зниження даного показника є, безумовно, позитивним явищем, проте аналіз слід доповнити оцінкою абсолютної суми прибутку, яка в результаті жорсткої про-
центної політики не повинна призводити до зменшення обсягу залучених ресурсів та зниження попиту на дорогі кредити. Зростання ж цього показника свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади [21].
Дохідність кредитних операцій на 1 грн активу або дохідність активів за ра-
хунок кредитних операцій розраховується як відношення доходу від наданих креди-
тів до середніх активів:
Кдох-ть к.о.а. = Дкр / А (1. 12)
де, Кдох-ть к.о.а. – дохідність активів за рахунок кредитних операцій;
Дкр – доходи від наданих кредитів;
А – середні активи.
Використання даного коефіцієнта менш поширене, ніж показника дохідності
кредитних операцій. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохід-
ність активів. Різновидом цього показника може бути коефіцієнт, у знаменнику яко-
го замість загальних активів беруться тільки дохідні активи. За високої частки кре-
дитів у загальних активах його значення наближатиметься до значення коефіцієнта дохідності кредитних вкладень.
Дохідність кредитних операцій розраховується відношенням доходів від кре-
дитних операцій до середніх кредитних вкладень за досліджуваний період:
Кдох-ть к.о. = Дкр / Ксеред.вк. (1. 13)
де, Кдох-ть к.о. – дохідність кредитних операцій;
Дкр – доходи від кредитних операцій;
Ксеред.вк. – середні кредитні вкладення.
Під час розрахунку даного коефіцієнта чисельник береться фактична сума от-
риманого доходу від процентів за кредитами. Для точнішого розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за аналізований період.
Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної грив-
ні, вкладеної саме в кредитні операції. Його застосування дає змогу зробити порів-
няльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій (операцій з цінними паперами, з валютою, лізингові операції тощо) і оптимізувати напрями використан-
ня банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найдохіднішим видам діяльності. За умови ідеального стану кредитного портфеля та дотримання ідеальної фінансової дисципліни позичальників, коли виконуються всі умови договорів і всі кредити та проценти за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт дорівнюватиме середньо-
зваженій процентній ставці за кредитами.
Прибутковість кредитних операцій розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на середні активи:
Кприб-ть к.о. = Пк.о. / А (1. 14)
де, Пк.о. – прибуток від кредитних операцій;
А – середні активи.
Даний коефіцієнт показує, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в кредитні oперації (в активи). Зростання показника при-
бутковості кредитних операцій швидшими темпами порівняно зі зростанням показ-
ника дохідності кредитних операцій свідчить про підвищення ефективності кредит-
них вкладень.
Розрахунок коефіцієнта прибутковості зумовлює можливість визначення фак-
торів та причин, що вплинули на зміну абсолютного розміру прибутку від кредит-
них операцій. Отже, на прибуток від кредитних операцій впливають такі чинники:
- обсяг наданих кредитів;
- зміна структури наданих кредитів;
- зміна процентної ставки за кредит (ціна кредиту);
- зміна процентної ставки за депозитами (собівартість залучених ресурсів).
Розрахунок впливу факторів здійснюється за такою методикою. Наприклад,
для розрахунку впливу обсягу наданих кредитів на зміну прибутку необхідно базис-
ну величину суми прибутку помножити на відсоток приросту фактичної суми нада-
аних кредитів порівняно з базисною.
Для розрахунку впливу структурних зрушень необхідно від базисної величини прибутку в перерахунку на фактичний обсяг та структуру відняти базисну суму при-
бутку, помножену на відсоток темпу зростання обсягів наданих кредитів.
Для розрахунку впливу процентної ставки за кредит необхідно від фактичних процентних доходів банку відняти базисну величину доходів у перерахунку на фак-
тичний обсяг та структуру наданих кредитів.
Вплив процентної ставки за депозитами розраховується як різниця між фак-
тичною сумою процентних витрат та базисною в перерахунку на фактичний обсяг та структуру залучених депозитів. Вплив даного чинника береться з протилежним зна-
ком, оскільки він перебуває у зворотній залежності до результативного показника.
Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від надання кредитів на загальну суму доходів бан- ку:
Чкр = Дкр / Дзаг. (1. 15)
де, Дкр – дохід від надання кредитів;
Дзаг. – загальна сума доходів банку.
Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання
кредитів порівняно з доходами від інших операцій у загальних доходах банку від ін-
ших активних операцій. Аналізуючи його, доцільно порівняти значення даного по-
казника зі значенням коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ва-
ги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність ін-
ших банківських операцій [19].
Зниження кількості великих кредитів за незмінної або зростаючої питомої ва-
ги фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню робо-
ту банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних коштів. З метою підвищення ліквідності слід дотримуватись відмінного від нормального рівня граничної суми ве-
ликих кредитів. При цьому треба виходити з того, що заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50 % фактичних кредитних вкладень.
Щоб здійснювати контроль за дотриманням принципів зниження кредитного ризику, необхідно проводити аналіз структури кредитного портфеля, який ми розг-
лянемо окремо у наступному пункті [20].
1. 3. Методика оцінки кредитного портфеля банку
Кредитні операції, що здійснюються банком, формують його кредитний порт-
фель. Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, в свою чер-
гу, являють собою сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання дохо-
ду [7].
Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх креди-
тів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:
- відсотки нараховані, але не сплачені;
- зобов’язання видати кредит;
- кредитні лінії, які ще не використані;
- гарантії та акредитиви;
- оперативний лізинг.
Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати
якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і захо-
дів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.
Крім того, слід враховувати ще й таку особливість кредитного портфелю, що з одного боку, він є “класичним” об’єктом активних операцій комерційних банків, який традиційно забезпечую найвагомішу частину доходів, але водночас у нестабі-
льних макроекономічних умовах він є одним із найризикованіших шляхів отриман-
ня прибутку. Саме з цієї причини банк повинен здійснювати постійний аналіз кре-
дитного портфеля.
Аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, зни-
зити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.
Аналізувати кредитний портфель можна за різними ознаками:
- за терміном кредитування (виділити короткострокові, середньострокові та довгост-
рокові кредити);
- за контрагентами (виокремити кредити, надані суб’єктам господарювання, органам державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит);
- за ступенем ризику [7].
Важливим етапом структурного аналізу кредитного портфелю є визначення його питомої ваги в загальній структурі активів банку. Це пояснюється тим, що пи-
тома вага кредитного портфеля у структурі активів дає змогу визначити напрям дія-
льності комерційного банку. Але надмірно високе значення цього показника не завжди є свідченням орієнтації комерційного банку переважно на кредитні операції. Іноді це може бути й ознакою певних фінансових негараздів у банківській установі.
Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погля-
ду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кре-
дитної діяльності в цілому.
Так, в процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредит-
ним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк нада-
ної банком позички та процентів, належних кредитору. Тому особливу увагу, як вже зазначалося раніше, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику.
Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можли-
вих витрат. З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля ко-
мерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ри-
зиків з урахуванням таких критеріїв:
- оцінка фінансового стану позичальника;
- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсот-
ків за нею [24].
Загалом, якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те, щоб максимально знизити ризик неповернення позики, який веде до значних втрат для банку і може призвести його до банкрутства.
Таким чином, для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:
- коефіцієнт покриття класифікованих позик;
- питома вага зважених класифікованих позик;
- коефіцієнт проблемних позик;
- коефіцієнт збитковості позик.
Перелічені показники варто проаналізувати в динаміці, з’ясувати їх зміни, при
чини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погір-
шення фінансового стану та визначити способи збільшення економічної ефектив-
ності кредитних операцій [3, с. 136].
Коефіцієнт покриття класифікованих позик розраховується як відношення зважених класифікованих позик до власного капіталу:
К п.кп. = Зв.кп / ВК (1. 16)
де, Зв.кп - зважені класифіковані позики;
ВК – власний капітал банку
Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього кое-
фіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.
Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик розраховується як співвідношення зважених класифікованих позик до загальної суми позик:
Чк.п = Пзв.кп / П (1. 17)
де, Пзв.кп - зважені класифіковані позики;
П – загальна сума позик.
Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів пев-
ної групи ризику на відповідний коефіцієнт, який відповідає певному рівню резерву,
що пов’язаний з певним ступенем ризику кожної групи наданих позичальникам кре-
дитів (табл. 1. 1):
Таблиця 1. 1
Розрахунок зважених класифікованих позик
|
Групи кредитів |
Рівень резерву (ступінь ризику), % |
|
Стандартні |
2 |
|
Під контролем |
5 |
|
Субстандартні |
20 |
|
Сумнівні |
50 |
|
Безнадійні |
100 |
Коефіцієнт несплачених позик розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми до загального обсягу позик:
Кнеспл. = Ппр / П (1. 18)
де, Ппр – позики із простроченою виплатою відсотків та основної суми;
П – загальна сума позик.
Цей коефіцієнт показує ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та ту, яка не була погашена в строк. Високий відсоток свід-
чить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період означає можливі значні збитки в перспективі.
Коефіцієнт збитковості позик розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період до середнього залишку заборгованос-
ті за кредитами, або до загального обсягу позик:
Кзб = Зп / П (1. 19)
де, Зп – збитки за позиками;
П – загальна сума позик.
Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики по-
вернення допустимого рівня ризику.
Аналіз кредитних операцій повинен проводитися і в напрямку оцінки рівня за-
хищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кре-дитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності.
Для оцінки цього рівня використовують такі показники:
- коефіцієнт забезпеченості позики;
- коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;
- коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;
- коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;
- ступінь повноти формування резерву;
- коефіцієнт покриття позик власним капіталом.
Коефіцієнт забезпеченості позик являє собою співвідношення забезпечення кредитів (застава, гарантії, страхування тощо) і загальної суми кредитів:
Кз.п. = Зк / П (1. 20)
де, Зк – забезпечення кредитів;
П – загальна сума позик.
Цей показник характеризує рівень захищеності банку від втрат за позиками за рахунок зовнішніх факторів, таких як гарантії, застава майна, страхування, поручи-тельство.
Коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів розраховується як відношення
кредитного забезпечення за збитковими позиками до списаних кредитів за аналізо-
ваний період:
Кзабезп. Зб.к. = Зк.зб / Сп (1. 21)
де, Зк.зб - кредитне забезпечення за збитковими позиками;
Сп – списані кредити.
Цей коефіцієнт свідчить про рівень захищеності банку від збитків за позиками
з урахуванням тенденції збитковості кредитного портфеля, яка склалася.
До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від можливих збитків належить створення резервів, яке дає змогу захистити банк від можливих збитків у разі неповернення кредитів. Рівень такої захищеності від втрат аналізується за допо-
могою коефіцієнтів:
- коефіцієнта захищеності позик сумою резерву;
- коефіцієнта покриття збитків за рахунок резерву,
- коефіцієнт покриття позик власним капіталом.
Коефіцієнт захищеності позик сумою створеного резерву розраховується як відношення резервів на покриття збитків за позиками до загальної суми позик:
Кзах. = Рзб / П (1. 22)
де, Рзб – резерв на покриття збитків за позиками;
П - загальна сума позик.
Коефіцієнт покриття збитків за позиками розраховується відношенням ре-
зервів на покриття збитків за позиками до збиткових позик:
Кп.зб = Рзб / Зб. (1. 23)
де, Рзб – резерв на покриття збитків за позиками;
Зб.- збиткові позики.
Коефіцієнт покриття позик власним капіталом розраховується відношенням власних коштів банку до загальної суми позик:
Кз.к. = ВК / П (1. 24)
де, ВК – власний капітал;
П - загальна сума позик.
Цей коефіцієнт показує, яка частина кредитного портфеля фінансується за ра- хунок власного капіталу. Зростання даного коефіцієнта свідчить про посилення за-
хищеності кредитів власним капіталом [19].
Запропонована методика аналізу кредитних операцій передбачає комплексний підхід до вивчення цього напряму діяльності банку, дає змогу оцінити їх ефектив-
ність, намітити основні шляхи удосконалення управління активами банку та підви-
щити результативність банківського менеджменту.
Оскільки в процесі проведення кредитних операцій банк дотримується певної кредитної політики, то банк повинен узгоджувати її та вдосконалювати залежно від стану свого кредитного портфеля. Це пов’язано з тим, що від структури і якості кре-
дитного портфеля банку в значній мірі залежить його стабільність, репутація та фі-
нансовий успіх. Саме тому банк періодично має проводити аналіз складу та структу-
ри кредитного контролю. В цьому розділі була якраз розкрита відповідна методика оцінки кредитного портфеля комерційного банку.
Розділ 2. Аналіз кредитних операцій „Укрсоцбанку”
2. 1. Фінансово-економічний характер об’єкта дослідження
ПАТ „Укрсоцбанк” на сьогодні - один з найбільших системних універсальних банків України. Був заснований у вересні 1990 року. На сьогоднішній день персонал банку налічує більш ніж 9 тис. осіб.
Укрсоцбанк є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group - однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу.
Як одна з найнадійніших фінансових установ України банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів. Крім того, Укрсоцбанк
1. На підставі банківської ліцензії Банк здійснює такі банківські операції:
1. 1. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб
1. 2. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у то-
му числі переказ грошових коштів з таких рахунків за допомогою платіжних істру-
ментів та зарахування коштів на них
1. 3. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик
2. За наявності банківської ліцензії Банк без отримання письмового дозволу здійс-
нювати такі операції та угоди:
2. 1. Надання гарантій і поручительств, та інших зобов'язань від третіх осіб, які пе-
редбачають їх виконання у грошовій формі
2. 2. Придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за постав-
лені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та прий-
мання платежів (факторинг)
2. 3. Лізинг
2. 4. Послуги з відповідального зберігання та надання в оренду (майновий найом) сейфів для зберігання цінностей та документів
2. 5. Випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних
платіжних інструментів
2. 6. Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
2. 7. Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
3. За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу На-
ціонального банку України Банк здійснює такі операції:
3. 1. Операції з валютними цінностями
3. 2. Емісію власних цінних паперів
3. 3. Організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів
3. 4. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи ан-
деррайтинг)
3. 5. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб
3. 6. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї
3. 7. Перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів
3. 8. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені
4. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами
5. Депозитарну діяльність зберігача цінних паперів і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
6. Банк здійснює іншу діяльність згідно з чинним законодавством України, в тому числі виконує функції страхового посередника.
7. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
8. Банк має право придбавати акції та брати участь власними коштами і майном в утворенні господарських структур в Україні і за кордоном. Загальна сума внесків Банку регулюється чинним законодавством України.
9. Для здійснення своєї діяльності Банк має кореспондентський рахунок у Націона-
льному банку України та кореспондентські рахунки в інших банках в Україні і за її кордоном, а також відкриває банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у
гривнях та іноземній валюті.
Таким чином, виходячи з переліку видів послуг, які надаються, та груп клієн-
тів, що ними користуються, а також сферами застосування залучених ресурсів і власного капіталу та, відповідно до Статуту, ПАТ “Укрсоцбанк” є універсальною кредитно-фінансовою установою [29].
Оцінка діяльності „Укрсоцбанку” передбачає розрахунок показників ліквід-
ності та рентабельності. Отримані результати заносимо у таблицю 2. 1:
|
Показник |
Значення показника |
|
Ліквідність |
1,16 |
|
Рентабельність |
2,05 |
Отримані значення ліквідності та рентабельності свідчать про досить ефектив-
ну діяльність банку. Зокрема, показник ліквідності свідчить про перевищення акти-
вів банку над його пасивами. В той же час ця різниця не є досить великою. А значе-
ння показника рентабельності доводить те, що доходи, які банк одержує від реаліза-
ції своїх операцій, перевищують витрати банку за ними.
Аналіз обраного банку буде здійснюватися на основі відповідних показників,
необхідних для розрахунку оцінки кредитних операцій та їх ефективності.
2. 2. Оцінка кредитних операцій банку та їх ефективність
Аналіз кредитних операцій розпочинаємо з аналізу масштабів і динаміки кре-
дитних вкладень банку. Для цього розраховуємо відповідні показники, подані в таб-
лиці 2. 2:
Таблиця 2. 2
Показники аналізу масштабів і динаміки кредитних вкладень
|
Показник |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
|
Абсолютне |
Відносне, % |
|||
|
Частка кредитних операцій (Ч к. о.), % |
76,37 |
85,71 |
9,34 |
112,23 |
|
Темп зростання (Тзрос.) |
1,90 |
1,76 |
-0,14 |
92,63 |
|
Темп приросту (Тп) |
0,90 |
0,76 |
-0,14 |
84,44 |
Аналіз масштабів кредитних вкладень банку в 2010 році показує, що питома вага кредитних операцій в загальному обсязі активів є занадто високою, оскільки перевищує норму у 65 %. Це може свідчити про значне перевантаження банку позиками та недостатньо диверсифіковану діяльність банку. Така ж сама ситуація склалася і в 2011 році. Частка кредитних операцій навіть збільшилася на 9,34 % в абсолютному вираженні або на 12,23 % у відносному, що свідчить про погіршення ситуації.
Аналіз динаміки кредитних вкладень банку показує, що в 2011 році темпи
зростання і темпи приросту позик стали меншими порівняно з 2010 роком відповід-
но на 0,14. Це свідчить про зниження кредитної діяльності банку, можливо, у зв’язку
із його перевантаженням позиками.
Наступний етап аналізу кредитних операцій - аналіз руху кредитів банку пе-
редбачає розрахунок коефіцієнтів, які відображають рух кредитів, зокрема, етап їх надання та етап повернення. Тобто на даному етапі розраховуються коефіцієнт нада-
ння та коефіцієнт погашення кредитів. Одержані результати відповідних розрахун-
ків за обрані аналізовані періоди подаються в таблиці 2. 3:
Таблиця 2. 3
Показники руху кредитів
|
Показник |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
|
Абсолютне |
Відносне, % |
|||
|
Коефіцієнт надання кредитів |
1,15 |
1,00 |
-0,15 |
86,96 |
|
Коефіцієнт погашення кредитів |
0,43 |
0,36 |
- 0,07 |
83,72 |
Результати аналізу свідчать про зменшення коефіцієнта надання кредитів в 2011 році на 0,15. Це свідчить про невелике зменшення обсягу непогашених креди-тів, що були видані в минулому звітному році. Крім цього, зменшення даного показ-
ника може вказувати на введення банком певного обмеження на розмір виданих кре-
дитів.
Що стосується коефіцієнта погашення кредитів, то він також зменшився в 2011 році на 0,07, і в обох роках становив низький рівень погашення раніше виданих кредитів в звітному періоді.
Тепер проведемо аналіз оборотності позик і результати відобразимо в таблиці
2. 4.:
Таблиця 2. 4
Показники оборотності кредитів
|
Показник |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
|
Абсолютне |
Відносне, % |
|||
|
Коефіцієнт дебетових і кредитових оборотів |
1,51 |
1,75 |
0,24 |
115,89 |
|
Швидкість обертання позик |
0,86 |
0,73 |
-0,13 |
84,88 |
|
Тривалість 1 обороту, дн. |
424,42 |
501,37 |
76,95 |
118,13 |
Аналіз оборотності позик банку показав, що коефіцієнт дебетових і кредито-
вих оборотів збільшився в 2011 році на 0,24 або на 15,89 %. В обох роках даний по-
казник був більше 1, що означає перевищення дебетового обороту над кредитовим, а
це в свою чергу свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі по- зик і водночас їх поганого повернення.
Швидкість обертання позик в 2011 році зменшилася порівняно з 2010 роком на 0,13. Зменшення цього показника призвело до збільшення тривалості одного обо-
роту кредитів в 2011 році на 76,95 днів.
Як підсумок, проведемо оцінку ефективності кредитних операцій, що були здійснені банком. Для цього розраховуємо відповідні показники, що подані в даній таблиці 2. 5:
Таблиця 2. 5
Показники ефективності кредитних операцій
|
Показник |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
|
Абсолютне |
Відносне, % |
|||
|
Рентабельність кредитних операцій |
2,58 |
3,78 |
1,2 |
146,51 |
|
Відношення процентних витрат до процентних доходів |
0,39 |
0,26 |
- 0,13 |
66,67 |
|
Дохідність кредитних операцій на 1грн. активу |
0,09 |
0,08 |
- 0,01 |
88,89 |
|
Дохідність кредитних операцій |
0,10 |
0,10 |
0 |
100 |
|
Прибутковість кредитних операцій |
0,06 |
0,07 |
0,01 |
116,67 |
|
Питома вага доходів від наданих кредитів, % |
73,60 |
71,91 |
1,69 |
97,70 |
Проведений аналіз ефективності кредитних операцій показав, що рентабель-
ність кредитних операцій в 2011 році зросла на 1,2 або 46,51 %. Зростання цього по-
казника характеризує підвищення якості менеджменту в банку. Зворотній до рента-
бельності показник відношення процентних витрат до процентних доходів зменшив-
ся в 2011 році на 0,13. Це є позитивним явищем, оскільки витрати на залучення ре-
сурсів не перевищують отримані процентні доходи від кредитних операцій.
Дохідність кредитних операцій на одну гривню активу зменшилася на 0,01. Це означає, що внесок кредитних операцій в загальну дохідність активів трохи зменши- лася порівняно з 2010 роком. Також слід, зазначити, що значення цього показника в обох роках наближається до значення коефіцієнта дохідності кредитних операцій, що свідчить про достатньо високу частку кредитів в загальних активах банку.
Дохідність від кредитних операцій залишилася незмінною в 2010 році. Оскі-
льки даний показник не дорівнює середньозваженій процентній ставці за кредитами, це означає, що не всі кредити і проценти за ними повертаються вчасно та повністю.
Прибутковість кредитних операцій трохи збільшилася в 2011 році на 0,01 або на 16,67 %. В той же час зростання цього показника відбувається більш повільними
темпами порівняно зі зростанням показника дохідності кредитних операцій, а це бі-льше свідчить про зниження ефективності кредитних вкладень.
Питома вага доходів від надання кредитів в загальній сумі доходів банку в обох роках становить високий рівень. Але в 2011 році питома вага також зменшила-
ся порівняно з 2010 роком на 1,69 %. Зниження цього показника могло бути спричи-
нено зменшенням прибутковості кредитних операцій і, як наслідок, зменшенням ефективності кредитних вкладень банку.
2. 3. Аналіз кредитного портфеля банку
Аналіз кредитного портфеля „Укрсоцбанку” починаємо з його оцінки якості з
погляду ризику. Необхідні коефіцієнти та результати оцінки заносимо в таблицю:
Таблиця 2. 6
Показники оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику
|
Показник |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
|
Абсолютне |
Відносне, % |
|||
|
Коефіцієнт покриття класифікованих позик |
1,61 |
1,86 |
0,25 |
115,53 |
|
Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик |
0,22 |
0,23 |
0,01 |
104,55 |
|
Коефіцієнт несплачених позик |
0,33 |
0,43 |
0,10 |
130,30 |
|
Коефіцієнт збитковості позик |
0,34 |
0,43 |
0,09 |
126,47 |
З результатів поданої таблиці бачимо, що коефіцієнт покриття класифікованих позик в обох роках був більше 1. Це може свідчити про низьку захищеність кредит-
ного портфеля від ризику власним капіталом банку. В 2011 році цей показник зріс на 0,25 або 15,53% порівняно з 2010 роком, що є негативним явищем, оскільки свід-
чить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.
Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик збільшилася в 2011 році на 0,01 або 4,55 %. Це є не дуже доброю тенденцією, оскільки таке підвищення
даного показника свідчить про поступове збільшення частки збиткових позик банку.
Але питома вага зважених класифікованих позик в загальній сумі позик в обох ро-
ках є не дуже великою.
Коефіцієнт несплачених позик в 2011 році зріс порівняно з 2010 роком на 0,10 або на 30,30 %. Такий значний приріст в динаміці свідчить про погіршення кредит-
ної діяльності банку та означає можливі значні збитки в перспективі.
Що стосується коефіцієнта збитковості позик, то він теж зріс в 2011 році на 0,09 або 26,47 %. Це означає, що збільшилася частка позик, які призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики повернення до-
пустимого рівня ризику.
Аналіз кредитного портфеля передбачає і проведення оцінки рівня захищенос-
ті від можливих втрат. Причому чим гірші показники якості кредитів з погляду кре-
дитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності. Відповідні коефіцієн-ти для зазначеної оцінки кредитного портфеля розраховуємо в таблиці 2. 7:
Таблиця 2. 7
Показники оцінки захищеності від можливих втрат
|
Показник |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
|
Абсолютне |
Відносне, % |
|||
|
Коефіцієнт забезпече- ності позик |
0,98 |
1,02 |
0,04 |
104,08 |
|
Коефіцієнт захищеності позик сумою резерву |
0,05 |
0,09 |
0,04 |
180,00 |
|
Коефіцієнт покриття збитків за позиками |
0,15 |
0,20 |
0,05 |
133,33 |
|
Коефіцієнт покриття позик власним капіталом |
0,13 |
0,12 |
- 0,01 |
92,31 |
Коефіцієнт забезпеченості позик в 2011 році зріс на 0,04 або 4,08 %. Це є хоро-
шою тенденцією, оскільки зростання даного показника та його перевищення значен-
ня 1 свідчить про збільшення рівня захищеності банку від втрат за позиками за раху-
нок їх забезпечення.
Коефіцієнт захищеності позик сумою створеного резерву також зріс на 0,04
або 80 % порівняно з 2010 роком. Це означає, що збільшився розмір створеного ре-
зерву, який зміг би захистити банк від можливих збитків в разі неповернення нада-
них кредитів.
Коефіцієнт покриття збитків за позиками зріс в 2011 році на 0,05 або 33,33 %.
Не дивлячись на це зростання, створені резерви на покриття збитків покривають незначну частку збиткових позик. Така ситуація спостерігається в обох роках.
Коефіцієнт покриття позик власним капіталом в 2011 році зменшився на 0,01 порівняно з 2010 роком. Таке невелике значення цього показника в обох роках свід-
чить про низьку частку кредитного портфеля, яка фінансується за рахунок власного капіталу. Зменшення показника в динаміці, в свою чергу, свідчить про зниження за-
хищеності кредитів власним капіталом.
Отримані результати аналізу кредитних операцій „Укрсоцбанку” та його кре-дитного портфеля з погляду дохідності та ризикованості показали, що збільшення
виданих кредитів в 2011 році позначилося погіршенням їх якості, збільшенням част-
ки збиткових позик та ймовірності отримання значних збитків в майбутньому.
Тому, загальний висновок, який можна зробити, виходячи з результатів аналі-
зу якості кредитного портфеля з погляду ризику такий: банку необхідно проводити обережнішу кредитну політику, ретельніше підходити до оцінювання платоспро-
можності позичальників на стадії надання кредитів, приділяти увагу цільовому ви-
користанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своє-
часного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками.
Про використання шляхів покращення управління кредитними ризиками та підвищення дохідності кредитних операцій банку мова буде йти в наступному розді-
лі курсової роботи.
Розділ 3. Шляхи підвищення дохідності та зниження ризикованості банку
3. 1. Розробка стратегії управління кредитними ризиками
В умовах ринкової економіки в банківській сфері збільшується значення пра-
вильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для бан-
ківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ри-
зиками.
Саме тому найважливіше завдання банківського менеджменту полягає у роз-
робленні відповідної стратегії управління ризиком для успішного функціонування комерційного банку і забезпечення його стійкості. Торкаючись усіх суттєвих відно-
син і зв’язків банку, стратегія управління ризиком, дає змогу пов’язати банківську діяльність з механізмами зовнішнього управління ризиками з боку НБУ та інших державних органів [6, c. 70].
Розробляючи основну стратегію кредитної політики, банк керується метою своєї діяльності, рівнем розвитку, контрольованою часткою ринку кредитів та пріо-
ритетами при формуванні кредитного портфеля з точки зору генеральної мети: мак-
симізації ефекту від кредитних вкладень при оптимізації витрат на його отримання.
Стратегія розвитку може бути застосована як на один рік, так і на ряд років. З
огляду на це, система управління кредитними ризиками повинна містити:
а) визначення методу оцінки кредитного ризику;
б) аналіз наявної структури кредитного портфеля банку, виходячи з прийнятих бан-
ком методів його оцінки;
в) використання різноманітних методів регулювання (страхування) кредитного ри-
зику.
Оскільки основним завданням управління банківськими ризиками є визначен-
чення ступеня допустимості ризику й прийняття практичних рішень, що дають мож-
ливість зменшити вірогідність втрат, то важливим є розроблення заходів, які на це спрямовані. До таких основних стратегічних методів регулювання і управління, які знижують кредитний ризик банку, можна віднести:
• лімітування кредитів;
• рефінансування кредитів;
• аналіз та групування кредитів за якістю;
• аналіз і підтримання оптимальної для банку структури кредитного портфеля;
• диверсифікацію кредитних вкладень;
• вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;
• вимогу від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів;
• вимогу цільового використання виданих позик;
• контроль та оперативність при стягненні боргу;
• страхування кредитних операцій;
• створення резервів на покриття кредитного ризику;
• видачу кредитів на консорціумній основі;
• використання плаваючої процентної ставки;
• облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни);
• використання теорії зважених ризиків [23].
Серед вище зазначених методів прямим методом впливу на діяльність комер-
ційного банку є політика кількісних кредитних обмежень сум кредитів, що видають-
ться. На думку західних економістів цей метод є найбільш ефективним антиінфля- ційним засобом. Суть методу полягає в тому, що комерційний банк не може переви-
щувати норму видачі кредитів, встановлену Центральним банком. Рішення про на-
дання “великого” кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку, затвердженим його Правлінням.
Таким чином, класифікуючи методи управління ризиками, можна поділити їх на такі групи: методи уникнення банківських ризиків; методи їх зни ження; методи самостійного проти стояння їм; методи їх передачі.
Пер ший метод - найбільш обмежений у практичному застосуванні, оскільки, відмовляючись від ризикових опе рацій, банк позбавляє себе можли вості отримати прибуток. Другий ме тод передбачає відмову від певної банківської діяльності або виконання її нетрадиційним способом (напри клад, шляхом подорожчання банківсь-ких операцій).
Третій метод вклю чає побудову організаційної структу ри, диверсифікацію та підвищення кваліфікації персоналу. Четвертий ме тод використовується банками, ко-
ли вони покривають збитки за рахунок власних коштів (резервний фонд та резерви спеціального призначення, поточний прибуток).
П’ятий метод полягає в розподілі (трансферті) ри зиків між іншими банками, підпри ємствами, страховими, інвестиційни ми, факторинговими, кліринговими ком-
паніями. Використовуються такі способи передачі кредитних ризиків: страхування, біржові угоди, продаж активів та сек’юритизація, укладен ня контрактів, факторинг, лізинг.
Застосовуючи зазначені методи управління ризиками, необхідно також дотри-
муватись наступних принципів, що покладені в основу банківського управління ри-
зиками:
- прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їх
кількісний вимір;
- фінансування ризиків, економічне стимулювання їх зменшення;
- відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики і меха-
нізмів управління ризиками;
- скоординований контроль ризиків по всіх підрозділах і службах банку, спостере-
ження за ефективністю процедур управління ризиками.
Завершальний, найважливіший етап процесу управління ризиками – запобіган-
ня (попередження) виникнення ризиків або їхня мінімізація. Відповідні способи ра-
зом зі способами відшкодування ризиків складають зміст регулювання ризиків.
Найважливішими елементами систем управління ризиками є:
- чіткі і документовані принципи, правила і директиви з питань торговельної політи-
ки банку, управління ризиками, організації трудового процесу і використовуваної термінології;
- створення спеціальних груп управління ризиками, не залежних від комерційних підрозділів банку; керівник підрозділу, що відає ринковими ризиками, звітує перед виконавчим директором банку, керівник підрозділу кредитних ризиків - перед ди-
ректором по кредитах, тобто перед членами вищого керівництва банку;
- установлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль за їх дотриманням, а також об'єднання ризиків по окремим банківським продуктам, контрагентам і регіо-
нам;
- визначення періодичності інформування керівництва банку про ризики, як прави-
ло, така інформація представляється щодня, особливо по ринкових ризиках;
- для всіх типів ризиків створюються спеціальні нечисленні групи по управлінню, незалежні від комерційних підрозділів банку;
- всі елементи системи контролю і управління ризиками регулярно перевіряються аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.
Великі банки звичайно мають два комітети з управління ризиками: комітет із кредитного ризику і комітет з управління активами і пасивами банку.
Відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом із кре-
дитного ризику, несе кредитний відділ. Операційний відділ, відділи цінних паперів, міжнародних кредитів і розрахунків, аналізу банківської діяльності, маркетинговий несуть відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом з управ-
ління ризиками, зв’язаними з активами і пасивами.
Отже, ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Рівень ри-
зику, пов’язаного з тим або іншою подією, постійно змінюється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тим чи іншим подіям, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, тобто, коректувати свою по-
літику в сфері управління ризиками.
3. 2. Підвищення якості кредитного портфеля банку
Кредитний ризик, як ми вже зазначали, є величиною, обернено пропорційною до значення якості кредитного портфеля, отже, роль останньої є визначальною для всієї діяльності банківської установи в цілому. Тому проблема якісного управління кредитним портфелем посідає чільне місце серед проблем управління активами бан-
ку.
Заходи з управління кредитним портфелем здійснюються під керівництвом Кредитного комітету банку і спрямовані на досягнення стабільної, передбачуваної та прийнятної норми прибутку з урахуванням кредитного ризику.
Центральне місце в управлінні якістю кредитного портфеля належить оцінці кредитного ризику для кожної окремої позики та позичальника та для загального рівня по банку (кредитного портфеля) в цілому. Оскільки відсутність розуміння необхідності ретельного аналізу якості позикової заборгованості (особливо поперед-
нього аналізу можливості повернення позики) значною мірою пояснює нестійке ста-
новище багатьох вітчизняних банків.
Таким чином, основними факторами рейтингу якості кредиту вважається:
а) мета кредиту;
б) розмір позики;
в) галузь або сфера, в якій працює позичальник;
г) фінансовий стан позичальника у минулі періоди.
Робота з управління якістю портфеля кредитів передбачає, з одного боку, ана-
ліз динаміки росту кредитних вкладень банку, а з іншого, - їх якісний аналіз, котрий ґрунтується на детальному розгляді кожної кредитної угоди, об’єкта кредитування, строків, сум, можливих ризиків за окремими позиками, забезпечення кредиту тощо.
У зарубіжній банківській практиці для цього широко застосовують аналіз структури кредитних вкладень, а також розрахунок та аналіз фінансових коефіцієнтів.
Найбільш простим та дешевим методом підвищення якості надаваних кредитів та хеджування ризику несплати за позикою є диверсифікація позикового портфеля.
Головними способами, які застосовуються для забезпечення достатньої дивер-
сифікації портфеля позик, є:
1) раціонування кредиту, яке передбачає:
- встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування за сумою, термінами, ви-
дами процентних ставок та рештою умов надання позик;
- встановлення лімітів кредитування по окремих позичальниках або класах позича-
льників у відповідності з їх фінансовим станом;
- визначення лімітів концентрації кредитів в руках одного або групи тісно пов’яза-
них позичальників чи партнерів згідно їх фінансового стану;
2) диверсифікація позичальників може здійснюватись також через пряме встановле-
ння лімітів для всіх позичальників даної групи в абсолютній сумі або за сукупною питомою вагою в позиковому портфелі банку;
3) диверсифікація забезпечення позик, котре банк погоджується прийняти;
4) застосування різноманітних видів процентних ставок і способів нарахування та сплати процентів за користування позикам;
5) диверсифікація кредитного портфеля за строками. Цей спосіб має особливе значе-
ння, оскільки процентні ставки на позики різної строковості піддатливі різним роз-
мірам коливань, а також від терміну надання позики суттєво залежить рівень діло-
вих ризиків позичальника, котрий непрямо переймає банк.
Належний рівень диверсифікації позикового портфеля є хорошим засобом страхування ризику, але застосування тільки цього методу явно недостатньо. До то-
го ж при встановленні лімітів кредитування опираються на дані попереднього аналі-
зу платоспроможності, який, в свою чергу, є досить корисним методом оцінки та ре-
гулювання ризику.
З метою досягнення збалансованого, диверсифікованого кредитного портфеля слід уникати високих ризиків. На доповнення визначення гранично припустимого рівня ризику на одного позичальника банк може переглядати обсяг максимально припустимої загальної суми кредитного портфеля та величину коефіцієнта достат-ності капіталу (співвідношення суми кредитів до власного капіталу банку). Аби за-побігти високому кредитному ризикові, варто застосовувати, певні проміжні ліміти
(з урахуванням максимального ліміту на загальну суму кредитів).
Але управління якістю кредитного портфеля передбачає не тільки моніторинг, але й застосування необхідних заходів подолання негативних наслідків, зокрема, ви-
користання корегуючих заходів банку щодо позичальників, що можуть включати:
- проведення переговорів щодо умов погашання боргу;
- зниження рівня заборгованості за рахунок кращого управління оборотним капіта-
лом;
- залучення консультантів (з технічних, маркетингових або фінансових питань);
- продаж активів;
- рефінансування активів;
- рекомендації про зміну обслуговуючого банку, підтримку з боку держави, отрима-
ння додаткового забезпечення;
- компроміс;
- надання відстрочення з умовою ретельного контролю за діяльністю позичальника (проведення регулярних зустрічей та отримання точної фінансової інформації).
Подібного роду аналіз дозволяє банкам більш обгрунтовано підходити до виз-
начення оптимального резерву на покриття безнадійних боргів і, відповідно, прово-
дити економічно виважене управління якістю портфеля кредитів.
Управління кредитним ризиком у формалізованому виді знаходить своє відоб-
раження в реалізації кредитної політики банку у вигляді наступних напрямів підви-
щення якості позик:
а) аналізу кредитоспроможності клієнта банку;
б) надання переваги мінімальному рівневі ризику (банк повинен надавати лишень ті позики, щодо яких у нього немає сумнівів у їх погашанні за номінальною вартістю);
в) визначення плати за ризик (класифікація позик в залежності від рівня ризику, виз-
начення ціни кредиту у відповідності до необхідності покриття ризику);
г) використання різних прийомів та методів страхування кредитів та кредитних ри-
зиків, включаючи хеджування на страховому ринку з використанням кредитних форвардних, ф’ючерсних контрактів, опціонів, свопів.
В останні роки при розробці кредитної політики в галузі ризик-менеджменту комерційні банки аналізують сукупний ризик з точки зору так званого портфельного підходу. Позики банку можуть розглядатися як портфель ризикових активів, доходи за якими будуть відрізнятися залежно від ступеня притаманного їм ризику. Сукуп-
ний ризик портфеля зменшуватиметься, якщо банк може диверсифікувати свої кре-
дитні активи або провести інші заходи мінімізації ризику.
Портфельна диверсифікація "працює" на зменшення ризику лише у тому разі, якщо ризик несплати за однією позикою не залежить від ризику несплати за іншою, але нерідко трапляється саме так, що всі несплати - це ланки одного ланцюга. Тако- го роду залежність між позичальниками ускладнює для банку завдання оцінки ризи- ку кредитного портфеля, але зовсім не заперечує переваг кредитної диверсифікації.
Щодо підвищення якості кредитного портфеля, привабливою видається ідея ранжування кредитів, тобто методу систематичної та об’єктивної класифікації кре-
дитного портфеля згідно з характеристиками якості та ризику.
Основними цілями ранжування кредитів є:
1) підвищення ефективності позичкових операцій;
2) покращення якості портфеля за рахунок:
- використання попереджувальних сигналів;
- покращення управлінської інформації та контролю;
- визначення стандартів та встановлення меж відповідальності;
3) створення основ для управлінських рішень.
Найважливішими факторами, за якими здійснюється ранжування кредитів, є стан звітності, інформація про стан справ позичальника та його рахунків, стосунки з клієнтами, наявність забезпечення.
Отже, підсумовуючи питання підвищення якості кредитного портфеля банку, зазначимо, що вміле та ефективне управління портфелем позик досягається шляхом:
- застосування виваженої, конкретно визначеної та обгрунтованої системи показни-
ків (коефіцієнтів), спроможних дати оцінку ступеня якості та ризику;
- розробки стратегії і тактики кредитування;
- підходу до структурування кредитів, які формують портфель банку, з урахуванням сум, строків, доходності, ризику, необхідних резервів та інших факторів;
- коригування дій з реалізації затвердженої кредитної політики з урахуванням змін в
кон’юнктурі ринку [30].
Підводячи загальний підсумок даного розділу, слід зазначити, що кожен банк повинен дбати про мінімізацію своїх ризиків. Це потрібно для його виживання і для здорового розвитку банківської системи країни. А це, в свою, чергу, передбачає роз-робку кожним банком власної стратегії управління ризиками, щоб вчасно і послідов-
но використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні.
ВИСНОВКИ
В ході проведеного дослідження обраної теми аналізу кредитних операцій бу-
ли зроблені наступні висновки:
1. Розвиток та становлення ринкових відносин зумовлюють важливість ролі кредитних операцій банку та процес вдосконалення їх проведення. Це пов’язано з тим, що надання кредитів, зокрема, суб’єктам господарювання, дають можливість розвиватися як окремим галузям, так і економіці в цілому.
2. Кредитні операції є одним з традиційних та основних видів діяльності банку.
Це активні операції, що включають в себе сукупність економічних відносин між
банком та позичальником з приводу надання позик у вигляді грошових коштів за умови їх повернення та сплати процентів за їх користування.
3. Кредитні операції є одним з найефективніших та найприбутковіших спосо-
бів розміщення банківських ресурсів. З доходів від реалізації кредитних операцій формується основна частина чистого прибутку, який відраховується в резервні фон-
ди та йде на виплату дивідендів акціонерам.
4. Висока дохідність кредитних операцій зумовлює найбільший рівень їх ризи-
кованості. Саме тому вкрай важливим для кожного банку є проведення детального аналізу кредитних операцій з метою визначення їх ефективності.
5. Аналіз кредитних операцій можна проводити з точки зору ступеня ризику, забезпеченості та дохідності.
6. Проведення аналізу кредитних операцій передбачає вирішення певних зав-
дань:
- визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповід-
ності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і
потенційних збитків;
- оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;
- визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ри-
зику;
- визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний ва-
ріант розміщення ресурсів;
- зниження ризику неповернення позики.
7. Аналіз кредитних операцій може проводитися в такій послідовності:
- аналіз масштабів кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
- аналіз руху кредитів;
- розрахунок оборотністі кредитів;
- проведення кількісного оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;
- оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику і ступеня забезпеченості кре-
дитів;
8. Оскільки доходи від кредитних операцій традиційно мають найбільшу пи- тому вагу в загальній структурі доходів банку, тому аналіз ефективності кредитних операцій має особливе значення серед інших етапів аналізу. Результати оцінки ефек-
тивності кредитних операцій є певним підсумком всієї кредитної діяльності банку за аналізований період.
9. Ефективність кредитної діяльності банку аналізується за допомогою систе-
ми таких показників:
- рентабельність кредитних операцій;
- дохідність активів за рахунок кредитних операцій;
- дохідність кредитних операцій;
- прибутковість кредитних операцій;
- питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів.
10. Сукупність всіх позик, наданих банком або кредитних операцій з метою отримання доходу утворюють кредитний портфель. Але до кредитного портфеля не входять:
- відсотки нараховані, але не сплачені;
- зобов’язання видати кредит;
- кредитні лінії, які ще не використані;
- гарантії та акредитиви;
- оперативний лізинг.
11. Структура та якість кредитного портфеля банку зумовлюють його стабіль-
ність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти ви-
падки відхилення від законної кредитної політики.
12. Аналіз кредитного портфеля може проводитися за такими ознаками:
- за терміном кредитування (виділити короткострокові, середньострокові та довгост-
рокові кредити);
- за контрагентами (виокремити кредити, надані суб’єктам господарювання, органам державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит);
- за ступенем ризику.
13. Аналіз кредитного портфеля включає в себе аналіз його структури та якос-
ті з точки зору ризику та рівня захищеності від можливих втрат.
14. Оцінка якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику проводи-
ться за такими показниками:
- коефіцієнт покриття класифікованих позик;
- питома вага зважених класифікованих позик;
- коефіцієнт проблемних позик;
- коефіцієнт збитковості позик.
15. Оцінки якості кредитного портфеля з погляду захищеності від можливих втрат проводиться за такими показниками:
- коефіцієнт забезпеченості позики;
- коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;
- коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;
- коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;
- ступінь повноти формування резерву;
- коефіцієнт покриття позик власним капіталом.
16. На основі викладеної методики аналізу кредитних операцій був проаналі-
зований ПАТ „Укрсоцбанк”. Показники його діяльності свідчать про достатню її ефективність. Але в розрізі аналізу кредитних операцій за минулі роки були виявлю-
ні певні недоліки:
- занадто висока частка питомої ваги кредитних операцій в загальному обсязі акти-
вів банку;
- низький рівень погашення кредитів;
- нарощування видачі позик та їх погане повернення;
- зниження ефективності кредитних вкладень і, як наслідок, зменшення частки дохо-
дів від кредитних операцій.
17. Враховуючи отримані результати аналізу кредитних операцій обраного
банку, можна дати певні рекомендації для усунення зазначених недоліків і уникнен-
ня їх в майбутньому. Рекомендації можуть включати в себе:
- необхідність вдосконалення процесу організації банківського кредитування, зокре-
ма, детальніший та уважніший аналіз кредитоспроможності позичальника;
- диверсифікація кредитних вкладень для покращення якості кредитного портфеля;
- лімітування сум виданих позик;
- ведення більш гнучкої, але контрольованої процентної політики за кредитами і де-
позитами, зокрема, плаваючої процентної ставки;
- підвищення рівня страхування кредитних операцій;
- створення більшого обсягу резервів на покриття кредитного ризику.