Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 7. Національна депозитарна система в Україні
7.1. Основний зміст Національної депозитарної системи України, її завдання, функції та основні учасники
Ключовими питаннями теорії та практики цінних паперів є питання, пов’язані з передачею права власності на цінні папери та прав за цінними паперами.
Передача права власності на емісійні цінні папери та прав за ними здійснюється в Національній депозитарній системі України (далі – НДСУ) за допомогою виконання своїх функцій, пов’язаних із здійсненням професійної діяльності на ринку цінних паперів учасниками НДСУ, які є одночасно учасниками ринку цінних паперів.
Неемісійні цінні папери, зокрема векселя, передаються новому власнику за окремими правилами (шляхом вчинення індосаменту). Права за простим векселем не передаються. Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Тому векселя не передаються шляхом обліку в системі реєстру власників іменних цінних паперів або у системі депозитарного обліку прямими учасниками НДСУ.
НДСУ має забезпечити виконання таких завдань :
стандартизацію обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;
уніфікацію документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерацію цінних паперів, розміщених в Україні згідно з міжнародними стандартами;
відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;
реальну поставку з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошей відповідно до розпоряджень клієнтів;
акумулювання доходів за цінними паперами та їх розподіл за рахунками;
регламентацію та обслуговування механізмів позики та застави цінних паперів;
надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів;
розробку, впровадження, обслуговування і підтримку комп’ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов’язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» учасники НДСУ поділяються на:
прямих учасників – депозитарії, клірингові депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів (далі – реєстратори);
опосередкованих учасників – організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.
Уточнення потребують також опосередковані учасники. Так, банки можуть бути як прямими учасниками НДСУ, виконуючи функції зберігача або реєстроутримувача, так і опосередкованими учасниками НДСУ, виконуючи функції торговця цінними паперами, а акціонерні банки – ще й емітента.
Крім того, банки виконують свою звичайну функцію – забезпечення грошового обігу при виконанні оплатних договорів щодо цінних паперів. Ця функція має надзвичайно велике значення при розрахунково-кліринговій діяльності, коли банківська система та НДСУ повинні працювати як одне ціле, забезпечуючи поставку цінних паперів проти їх оплати.
7.2. Верхній рівень прямих учасників Національної депозитарної системи України
Як вже зазначалося, згідно Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», прямі учасники НДСУ складають два рівні:
верхній рівень – Національний депозитарій України (далі – НДУ), депозитарії та клірингові депозитарії;
нижній рівень – зберігачі та реєстроутримувачі.
Договір про заснування Національного депозитарію України підписано ДКЦПФР та НБУ 18 грудня 1998 р. Державна реєстрація відбулася 17 травня 1999 р.
Статутний капітал НДУ становить 30 млн. гривен. 86% акцій належить державі – ними управляє ДКЦПФР. Крім того, 14% акцій належать більш, ніж 20 учасникам фондового ринку України.
Відповідно до Закону України , НДУ є центральним інститутом Національної депозитарної системи, на який покладено забезпечення її формування й розвитку, функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, інтеграцію Національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних установ , що забезпечують функціонування світових ринків капіталів.
Метою діяльності Національного депозитарію України є задоволення потреб ринків капіталу шляхом забезпечення ефективного функціонування Національної депозитарної системи.
Національний депозитарій здійснює такі види діяльності:
зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;
кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Крім того, до виключної компетенції НДУ віднесено:
стандартизація депозитарного обліку та документообігу щодо операцій з цінними паперами;
нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;
встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших держав, укладання двосторонніх та багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших держав.
НДУ виконує також і інші функції, передбачені нормативно-правовими актами України :
моніторинг виготовлення та отримання емітентами типових бланків сертифікатів іменних цінних паперів;
призначення індивідуальних ідентифікаційних кодів власникам цінних паперів – нерезидентам;
призначення кодів міждепозитарного обліку;
прийом реєстрів власників іменних цінних паперів випусків, що переведені у бездокументарну форму;
прийом первинних документів, на підставі яких здійснювалися зміни в системах реєстрів власників іменних цінних паперів тих випусків, що були переведені в бездокументарну форму;
прийом документів системи реєстрів власників іменних цінних паперів;
прийом зведеного облікового реєстру при переведені випуску акцій з бездокументарної форми у документарну форму випуску іменних акцій;
у разі припинення здійснення зберігачем цінних паперів професійної діяльності на ринку цінних паперів, депозитарій здійснює зберігання документів та копій архівів баз даних зберігача, інформації щодо його депонентів, а також забезпечує зберігання цінних паперів депонентів зберігача на рахунку в цінних паперах.
Основними клієнтами НДУ є :
зберігачі, з якими укладено депозитарні договори;
емітенти, з якими укладено договори про обслуговування емісії цінних паперів;
біржі та їх учасники;
іноземні депозитарні установи;
реєстроутримувачі.
Взаємодія НДУ з його клієнтами визначається чинними нормативно-правовими актами, договорами та внутрішніми документами НДУ.
Депозитарій цінних паперів (далі – депозитарій) є прямим учасником НДСУ верхнього рівня. Депозитарієм є юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність із зберігання і обслуговування обігу цінних паперів та операцій емітента щодо розміщених ними цінних паперів. Установчими документами депозитарію депозитарна діяльність повинна зазначатися як виключна професійна діяльність і може поєднуватися лише з розрахунково-кліринговою діяльністю .
Депозитарій має бути створений у організаційно-правовій формі «відкрите акціонерне товариство», учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів. Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію. При цьому частка одного учасника в статутному фонді (капіталі) депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду (капіталу). Акціонерами депозитарію не можуть бути держава в особі органів державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) депозитарію на момент подання заяви на отримання ліцензії має бути повністю сплачений та становити суму не менше ніж 500000 грн.
Депозитарій має забезпечити надійність та безпечність своєї діяльності шляхом відповідності технічних засобів, організації діловодства, підготовки кваліфікованих працівників та механізму внутрішнього контролю вимогам чинного законодавства України.
З цією метою депозитарій зобов’язаний:
мати в розпорядженні систему обробки інформації, обладнання та програмне забезпечення, які відповідають специфіці його діяльності, обсягу інформації, що обробляється, та гарантують необхідну швидкість та рівень автоматизації процесів передачі, збору та обробки інформації;
мати власне або орендоване сховище, обладнане для зберігання цінних паперів і грошової готівки згідно з вимогами НБУ та МВС України або договір оренди на сховище, укладений на строк не менше 3 років.
ДКЦПФР може встановлювати додаткові вимоги щодо надійності та безпечної діяльності депозитарію, який буде обслуговувати обіг значних обсягів цінних паперів або будуть мати особливості у своїй діяльності при обслуговуванні клієнтів щодо депонованих ними цінних паперів.
Оплата послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які встановлює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів встановлюється ДКЦПФР за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
Кліринговий депозитарій цінних паперів. Професійна розрахунково-клірингова діяльність за операціями щодо цінних паперів здійснюється виключно депозитаріями. Для здійснення діяльності за операціями щодо цінних паперів депозитарій має відповідати всім вимогам депозитарію цінних паперів та додатково одержати відповідну ліцензію ДКЦПФР, після чого депозитарій набуває статусу клірингового депозитарію. Статутом депозитарію має передбачатися здійснення клірингу та розрахунків за правочинами (угодами) щодо цінних паперів.
Депозитарій зобов’язаний створити спеціальний розрахунково-кліринговий підрозділ, відокремлений від інших підрозділів цієї юридичної особи, який має бути розміщений в окремому приміщенні (приміщеннях). Керівник і всі спеціалісти відокремленого розрахунково-клірингового підрозділу депозитарію повинні мати кваліфікацію спеціаліста з депозитарної та/або розрахунково-клірингової діяльності з цінними паперами. Кваліфікація спеціалістів підтверджується сертифікатом встановленого зразка, що видається ДКЦПФР. Мінімальна кількість фахівців, що має бути у відокремленому розрахунково-кліринговому підрозділі депозитарію, становить п’ять осіб.
7.3. Нижній рівень прямих учасників Національної депозитарної системи України
Зберігачі цінних паперів. Зберігач – банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності зберігача. У статутному фонді (капіталі) зберігача частка іншого зберігача або торговця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищувати 5%.
Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які належать їх власникам (у тому числі самому зберігачу).
Зберігачам заборонено:
укладати договори щодо цінних паперів, які належать власнику цінних паперів (депонентам зберігача) і зберігаються у них на «рахунках у цінних паперах», у власних інтересах (інтересах зберігача) чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення;
користуватися послугами іншого зберігача для виконання своїх зобов’язань щодо зберігання сертифікатів цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери власників, що є його депонентами.
Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється ДКЦПФР за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
Зберігач – банк. Ліцензія на право здійснення професійної діяльності зберігача видається банкам ДКЦПФР лише за наявності попереднього узгодження з НБУ і є підставою для здійснення ними професійної діяльності зі зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на “рахунках у цінних паперах” та операцій емітента щодо розміщених ним цінних паперів.
Зберігачами цінних паперів можуть бути тільки ті банки, які мають:
довідку, що підтверджує погодження з НБУ можливості здійснення професійної депозитарної діяльності зберігача комерційним банком;
ліцензію на право здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами (по випуску та обігу цінних паперів);
керівника, який має кваліфікацію спеціаліста з депозитарної діяльності з цінними паперами та відповідну кількість атестованих фахівців;
власне сховище (при намірі обслуговувати інституційних інвесторів);
відповідні технічні засоби, належно організоване діловодство, підготовлених кваліфікованих працівників та механізм внутрішнього контролю операцій згідно з вимогами чинного законодавства України.
Підрозділ комерційного банку, який буде здійснювати професійну депозитарну діяльність зберігача, є організаційно та функціонально відокремленим від інших підрозділів комерційного банку. Керівник цього підрозділу безпосередньо підпорядкований голові правління банку або заступнику голови правління. Підрозділ має окреме приміщення та обмежений доступ.
Зберігачем для інституційних інвесторів не може бути комерційний банк, який виконує функцію їх інвестиційного керуючого, якщо він є власником більше ніж п’яти відсотків голосів цього інституційного інвестора.
У разі одержання зберігачем – банком ліцензії на право ведення реєстрів власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.
Більшість суб’єктів підприємницької діяльності, що отримали ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності зберігача, є саме комерційними банками.
Зберігач – торговець цінними паперами. Ліцензія на право здійснення професійної діяльності зберігача надається торговцям цінними паперами ДКЦПФР і є підставою для провадження ними професійної діяльності із зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо розміщених ним цінних паперів.
Зберігачами цінних паперів можуть бути тільки ті торговці цінними паперами, які мають:
мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) на момент подання заяви на отримання ліцензії має бути повністю сплаченим і складатися із суми не менш ніж еквівалент 100000 євро грошима та 200000 євро грошима, якщо торговець є інвестиційною компанією;
сформований гарантійний фонд в залежності від обсягу цінних паперів, що знаходяться у нього на зберіганні у сумі не менше ніж 100000 євро та 200000 євро, якщо торговець є інвестиційною компанією;
керівника та встановлену ДКЦПФР кількість фахівців з кваліфікацією спеціаліста з депозитарної діяльності з цінними паперами, що підтверджується кваліфікаційним посвідченням;
належне комп’ютерне, комунікаційне та програмне забезпечення;
приміщення, обладнане для зберігання цінних паперів і грошової готівки згідно з вимогами НБУ та МВС України;
власне сховище (якщо активи торговця складають більше ніж 1000000 млн грн) або сейф (якщо активи торговця менше ніж 1000000 млн грн).
Торговці цінними паперами, які не отримали ліцензії зберігача мають право здійснювати виключно діяльність з торгівлі цінними паперами (по випуску та обігу цінних паперів).
Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстратор – господарське товариство, яке одержало у встановленому порядку ліцензію на право ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Мінімальний розмір сплаченого статутного фонду (капіталу) реєстратора виключно грошима (грошовими коштами) має становити не менше 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на дату подачі заяви про видачу ліцензії.
Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор. Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано бути власниками акцій емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.
Якщо засновником реєстратора виступає професійний учасник ринку цінних паперів або банк – торговець цінними паперами, то частка цього засновника в статутному фонді (капіталі) реєстратора не повинна бути більшою 25%. Не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора працівники депозитаріїв, зберігачів та інших реєстраторів, а також органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю НДСУ.
Оплата послуг реєстратора провадиться за тарифами, встановленими самим реєстратором. Максимальний розмір тарифів встановлюється ДКЦПФР за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
7.4. Опосередковані учасники Національної депозитарної системи України
Опосередкованими учасниками Національної депозитарної системи України є організатори торгівлі цінними паперами. Організатором торгівлі можуть бути:
фондові біржі;
торговельно-інформаційні системи.
Фондові біржі мають бути створені відповідно до ЦК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства» як акціонерні товариства не менш як 20 засновниками – торговцями цінними паперами, за умови внесення ними до статутного фонду (капіталу) не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частка статутного фонду (капіталу) фондової біржі, що належить одному акціонеру – торговцю цінними паперами не може перевищувати 5% статутного фонду (капіталу).
Торговельно-інформаційні системи можуть бути створені :
а) в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до ЦК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства» не менше ніж 20 торгівцями цінними паперами;
б) в організаційно-правовій дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, що отримало статус саморегулівної організації учасників ринку цінних паперів.
7.5. Основний зміст депозитарної діяльності та її види
Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Юридичні особи, які є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності:
зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;
кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність виключно щодо таких цінних паперів, що існують у бездокументарній формі за результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму шляхом знерухомлення :
акцій;
облігацій підприємств;
облігацій місцевих позик;
державних облігацій України;
казначейських зобов'язань України;
інвестиційних сертифікатів;
іпотечних сертифікатів;
іпотечних облігацій;
сертифікатів фондів операцій з нерухомістю;
інших цінних паперів за окремим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Прямим учасникам Національної депозитарної системи заборонено здійснювати депозитарну діяльність щодо векселів та заставних.
Особливості здійснення депозитарної діяльності щодо державних цінних паперів установлюються ДКЦПФР та Національним банком України.
Для обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів депозитарні установи виконують депозитарні операції, наслідками яких є відображення на рахунках у цінних паперах таких операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів :
викуп – придбання емітентом випущених ним цінних паперів для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання;
дроблення – зменшення номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасним збільшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;
консолідація – збільшення номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасним зменшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;
конвертація – обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску згідно з умовами їх випуску;
анулювання – сукупність дій емітента щодо припинення дії всіх прав, що надають цінні папери;
погашення – сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх анулювання відповідно до умов випуску;
операції, пов'язані зі зміною розміру статутного фонду акціонерного товариства;
виплата емітентом доходів за випущеними ним цінними паперами;
операції, пов'язані з реорганізацією;
інші операції, що можу бути віднесені відповідно до законодавства до функції обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.