Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Некласична Європейська філософія
План
Європейська класика виходила з головної ідеї - розуму (філософія Гегеля)
Неокласична Європейська філософія – філософія вчення, які розвиваються в ІІ пол.. ХІХ ст.. і поч.. ХХ ст.. під впливом ірраціональної філософії. Неокласична філософія протистоїть класичній Європейській філософії як така, що не визнає абсолютного розуму у визначенні основ буття і засад людського існування, крім того некласична Європейська філософія є виразом скепсису (сумніву) у можливості побудови людського суспільства і організації людського життя на засадах розчинності свободи, рівності, краси, братерства.
Гегель : Все розумне є дійсним, все дійсне є розумним.
Ірраціоналізм (від постійного ірраціоналізм - нерозумний) – світогляд філософського вчення визначається ідеєю, ідея яких є ідея про те, що в основі буття лежать різні нерозумні сили, емоції, імпульси. Таким чином ірраціоналістична філософія визнає нерозумний, проти розумний, а логічний характер буття, такий ірраціоналізм силами визнаються.
Воля . воля до життя(Шопенгауер), воля до влади (Ніцше), життєвий порив, комплекс індивідуальних переконань, екзистенція, лібідо - сексуальний потяг.
Ірраціоналістична філософія переорієнтовується з вивчення різних метафізичних проблем на з’ясування внутрішніх сил і імпульсів особистості, які рухають життям.
В онотології ірраціоналізм виходить з установки що основи буття нерозумні, світ катастрофічний.
У гносеології ірраціоналістична філософія не надає достатньої уваги теоретичному пізнанню поняття мислення зосереджується на значущості містичного художньо-образного, естетичного відношення- освоєння реальності. Гносеологія в ірраціоналістичній філософії замінюється аксіологіє.
Велика роль ірраціоналістичної філософії надається комплексу морально- виховних вчинків.ю морального комплексу, морально-вольових вчинків, моральної поведінки як в найважливішій оцінці самої людини та ї життя (за винятком філософії Ніцше) (амораліст).
Становлення ірраціоналістичної філософії супроводжується наростанням загального песимізму розшарування і дипресії у свідомості інтелектуальної філософії і літературної еліти.
2
Найяскравішим представником ірраціоналістичної філософії у ХІХ ст. А.Шопенгауер
Його філософія – волюнтаризм, а саме він є творцем вчення – філософії волі. Він вважав Волю деякою загальною космічною силою, яка визначає життя в цілому. Воля – нерозумна, сліпа, вона непереможна. Проявляє себе лише в феноменальному світі. Людина не може перемогти і керувати волею.
Він стверджує, що є лише 2 шляхи втечі від волі:
Тому, ідеальними зразками життя Шопенгауер демонструє :
- Будду
- Христос
- Ф. Аквінський (покровитель творчості)
- майстер Екхард
У ІІ пол. ХІХ ст. в Європі поширюються ідеї філософського життя, її представниками були: А.Бернсон, Ніцше а також відомі Європейські поети. Письменники Д. Рількер, Т.Гасе, Марсель Пруст.
З позицій філософського життя єдиною важливою реальністю є небуття, а саме життя як становлення, потік переживання, любові, співчуття, творчості.
3
Ф.Ніцше і представник етичної філософії волі.
В основних категоріях його філософії:
На думку Ніцше, основою життя є право сильного, а не християнська любов, співчуття.
Ідеалом людини для Ніцше була надлюдина. За фенотипом ознаки – арійської раси.
Надлюдина не підкоряється загальновизнаним нормам християнської моралі (мораліст)
4
Релігійний екзистенціалізм – це філософське вчення автор – К’єркегор. Головну увагу він звертає на вивчення внутрішнього світу особистості. Екзистенціалізм – це філософія людської індивідуальності існування.
Основні категорії екзестинцеалізму :
Екзистенція – це намір (сукупність) індивідуальних переживань, емоцій, почуттів, тобто всього того що є протилежним розуму.
«Чим менше я мислю – тим більше я існую.»
К’єркегор виділяє 3 основні стадії життєвого шляху людини:
5
Позитивне знання і позитивна філософія на відміну від класичної метафізики орієнтується на конкретне знання, отримується за допомогою чуттєвого досвіду і представлене у зразках природної науки, тобто на думку позитивізму філософія справжня повинна бути схожою на конкретні науки фізику, хімію, біологію.
Позитивізм – повна антитеза класична метафізиці(Алатона, Гегеля)
Представники позитивізму були (А.Кант, Г.Спенсер, Стюарт.ю Мілль)
На думку позитивістів філософія має відмовитись від пізнання сутності і зосередитись на вивченні світу явищ або філософія не повинна відповідати на питання «чому?» , а повинна відповідати на питання «як?»
3 етапи пізнав. Шлях людини. Згідно позитивістів філософія перебуває ознак конкретної емпіричної науки. А.Кант - основоположник філософії.