Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Природа грошей
АНЮЇТЕТ — 1 послідовність платежів за певні регулярні проміжки часу, як правило однаковими сумами; 2 фінансова рента, що являє собою рівновеликі грошові виплати чи надходження через однакові проміжки часу протягом певного періоду; 3 один із видів довготермінової державної позики, за якою щорічно виплачують проценти та погашають частину боргу.
БАНКНОТА — 1 простий вексель емісійного банку; 2 вид паперових грошей, які випускаються емісійним банком.
БІЛОННА МОНЕТА — розмінна монета, з дрібною вартістю, призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною монетою.
ВЕКСЕЛЬ — цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобовязання боржника векселедавця сплатити у встановлений термін зазначену суму грошей власнику векселя векселетримачу. У залежності від характеру обертання розрізняють вексель простий і перевідний.
ГРОШІ — економічна категорія, що означає специфічний вид товару, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента в процесі обміну товарів.
ДЕМОНЕТИЗАЦІЯ — введення в обіг неповноцінних грошей з поступовим вилучення золотих монет та подальшим призупиненням обміну неповноцінних грошей на золото у будь-якій формі.
ДІЙСНА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ — вартість грошей у поточному періоді при їхньому зворотному перерахуванні з майбутньої вартості в процесі дисконтування вартості. У фінансовому менеджменті розрахунок дійсної вартості грошей здійснюється при оцінці майбутнього прибутку від їхніх вкладень інвестування і інших фінансових операціях.
КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ БІЛЕТ — вид паперових грошей, які емітуються Казначейством з метою забезпечення потреб грошового обігу та покриття дефіциту бюджету.
КАПІТАЛ — загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, авансованих у формування активів підприємства У бухгалтерському балансі підприємства авансований капітал відображується у формі пасиву. У залежності від приналежності авансованих засобів виділяють власний і позиковий капітал. Сума власного капіталу підприємства формує його чисті активи у закордонній практика термін капітал часто використовується для характеристики тільки власних фінансових засобів підприємства. В залежності від цілей авансування виділяють основний капітал капітал, авансований у позаоборотні або довгострокові активи і оборотний капітал капітал, авансований в оборотні активи.
КАПІТАЛІЗАЦІЯ — нове вкладення отриманих прибутків або визначеної їхньої частини в капітал. У фінансовому менеджменті найбільш розповсюдженими операціями капіталізації доходів є: капіталізація чистого прибутку.
ЛІГАТУРА — домішки металу для надання сплаву більшої твердості та здешевлення вартості виготовлення монет
МАЙБУТНЯ ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ — сума інвестованих у даний момент коштів, в яку вони перетворяться через визначений період часу з урахуванням визначеної ставки відсотку. Визначення майбутньої вартості грошей повязано з процесом нарощення вартості, здійснюваному по спеціальних алгоритмах.
ПЛАТІЖНА КАРТКА — іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через компютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.
РЕМЕДІУМ — межа допустимого відхилення фактичної ваги монети від законодавчо встановленої.
СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВА ЗАПОЗИЧЕННЯ СПЗ, SDR — вид світових грошей, які існують лише у безготівковому вигляді для забезпечення міжнародних угод та входять до складу золотовалютних резервів, розраховуються на основі кошика найстійкіших валют світу.
Тема 2. Грошовий оборот і грошові потоки
АКРЕДИТИВ — 1грошовий документ, за яким одна кредитна установа банк згідно з заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити предявникові акредитиву певну суму грошей; 2 іменний цінний папір, що підтверджує право особи, на імя якої він виписаний, отримати в банку вказану в акредитиві суму.
БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА — 1 комплекс взаємозвязаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний емісійний банк; 2 економічне регулювання через механізми пропозиції маси грошей та їх ціни проценти на грошовому ринку.
ЕЛАСТИЧНІСТЬ — залежність зміни одного показника в звязку зі зміною іншого факторного показника. Рівень такої залежності характеризується, звичайно коефіцієнтом еластичності, що показує розмір зміни одного показника при зміні іншого показника на один відсоток.
ЕМІСІЙНА ПОЛІТИКА — частина загальної політики формування фінансових ресурсів підприємства, що полягає в забезпеченні залучення необхідного їхнього обсягу за рахунок зовнішніх джерел шляхом випуску і розміщення на первинному фондовому ринку власних цінних паперів акцій, облігацій і т.п..
ЕМІСІЯ — випуск в обертання нових партій грошей або цінних паперів.
ЖИРО — 1вид безготівкових розрахунків, здійснюваних за допомогою розрахункових чеків; 2 передавальний запис у векселі, чеку; те саме, що і індосамент.
ІНКАСО — одержання грошей по фінансовому зобовязанню платника шляхом предявлення йому відповідного платіжного документа. Інкасування платіжних документів здійснюється звичайно через банківські заклади.
КВАЗІ-ГРОШІ майже гроші — строкові банківські вклади, що, на відміну від депозитів приносять їх власникам проценти, але не дають права на чекове розпорядження ними, тобто, не можуть бути негайно використані для здійснення платежів.
КЛІРІНГ — система безготівкових розрахунків, заснована за заліку взаємних фінансових вимог і зобовязань. Кліринговий метод розрахунків широко використовується в біржовій торгівлі при розрахунках за товари, цінні папери, деривативи. У цьому випадку всі платіжні вимоги передаються в Розрахункову палату біржі, що виступає як третя сторона в угодах, тобто в ролі покупця стосовно будь-якого члена біржі — продавця або у ролі продавця стосовно будь-якого члена біржі — покупця. При цьому покупці і продавці приймають на себе розрахункові зобовязання не один перед іншим, а перед Розрахунковою палатою біржі. Розрахунки по фючерсних і опціонних угодах на всіх головних біржах світу здійснюються винятково на кліринговій основі.
ЛІКВІДНІСТЬ — термін, що характеризує спроможність окремих видів майнових цінностей бути швидко конвертованими у грошову форму без втрати своєї поточної вартості та залежить від конюнктури ринку.
НАЯВНИЙ ПЛАТІЖ, ГРОШІ ПРОТИ ДОКУМЕНТІВ — розрахунок за продукцію, цінні папери й інші придбані активи, здійснюваний одночасно з передачею цих активів.
ПАГАМЕНТ — платіж готівкою.
СТАБІЛЬНІСТЬ ГРОШЕЙ — сталість купівельної спроможності грошових знаків упродовж відносно тривалого періоду
ТЕЗАВРАЦІЯ — 1накопичення грошей населенням в наслідок вилучення їх з обігу та зберігання нагромадженої готівки поза кредитними установами; 2 накопичення приватними особами золота як скарбу та багатства; 3формування золотого запасу держави.
ЧЕК — грошовий документ встановленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунку банкові сплатити зазначену суму конкретній особі чи предявникові чеку. Існують наступні види чеків: а іменний чек — чек виписаний на певну особу; б чек на предяника — чек на отримання готівки з банку, виписаний на імя предявника; в чек ордерний — чек, виписаний на користь певної особи; може бути переданий новому власникові за допомогою передавального надпису індосаменту; г чек дорожній — платіжний документ, що використовується головним чином як засіб міжнародних розрахунків нетоварного характеру, але в деяких країнах, зокрема США, Канаді, може використовуватись й у внутрішніх розрахунках для безготівкової оплати товарів та послуг.
ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ — кількість переходів грошових засобів між субєктами грошових відносин разів за рік; кількість, яку кожна грошова одиниця із загальної грошової маси грошей, що перебувають в обігу, використовується на купівлю готових товарів.
Тема 3. Грошова система
АВЕРС — лицьовий бік монети, на якому, як правило, зображають герб зазначається держава, якій належить грошова одиниця
БРЕТТОНВУДСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — одна з форм організації грошових відносин розрахунків та платежів країн Західної Європи, зумовлених їхніми міжнародними звязками період існування 1944-1976 рр.. Ця система замінила систему золотого стандарту, внаслідок чого спочатку сформувався золотодоларовий стандарт, а згодом доларовий. Було введено фінансові валютні курси та запроваджено конвертованість валют.
ГЕНУЕЗЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — світова валютна система, основана на золоті та девізах іноземних валютах, затверджена у 1922 р., коли національні валюти стали використовуватись як міжнародні платіжні засоби
ГРОШОВА СИСТЕМА — форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами.
ДЕВІЗИ — платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків
ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ — багатосторонні міжнародні угоди, що регламентують порядок застосування у платіжному обороті векселів та чеків 1930-1931рр.
КУПЮРА — банкнота банківський білет відповідного номіналу, зазначеного на ній, виготовлена на спеціальному папері з різними методами захисту та оригінальним зображенням.
НОМІНАЛ — грошова сума, формально означаюча вартість відповідного обєкту як правило, грошових коштів чи цінних паперів, синонім терміну номінальна вартість.
ОРДЕР — 1письмовий наказ, розпорядження державного органу; 2документ на видачу чого-небудь.
ПАРИЖСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ ПАРИЗЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — закріплення у 1867 р. золотого стандарту золотомонетного стандарту як типу валютної системи
РЕВЕРС — зворотний бік монети, на якому, як правило, зазначають номінал монети.
СЕНЙОРАЖ — емісійний прибуток держави, який формується через різницю між номіналом банкнот та вартістю їх виготовлення
ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — закріплення у 1976-78 рр. стандарту СД?
Тема 4. Інфляція та грошові реформи
ДЕВАЛЬВАЦІЯ — зниження курсу національної чи міжнародної валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць.
ДЕФЛЯТОР ВВП — характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачем.
ДЕНОМІНАЦІЯ — позбавлення державних паперових грошових знаків сили законного платіжного засобу та заміна їх на нові із укрупненням масштабу цін.
ІНДЕКС ЦІН ПААШЕ — один з агрегатних індексів для оцінки зміни загального рівня цін, визначається відношенням:
де p0, p1 — ціни на товари у базисному та звітному періоді відповідно
q0 q1 — кількість товарів у базисному та звітному періоді відповідно.
ІНДЕКС ЦІН ЛАСПЕЙРЕСА — один з агрегатних індексів для оцінки загального рівня цін, визначається відношенням:
де p0, p1 — ціни на товари у базисному та звітному періоді відповідно
q0 q1 — кількість товарів у базисному та звітному періоді відповідно.
ІНФЛЯЦІЙНА ПРЕМІЯ — додатковий прибуток, виплачуваний або передбачений до виплати інвестору з метою відшкодування його втрат від знецінення грошей у звязку з інфляцією. Рівень цього прибутку звичайно дорівнюється до темпу інфляції. Розрахунок суми інфляційної премії здійснюється по наступній формулі:
Пи = Др х Тц,
де Пи — сума інфляційної премії
Др — сума реального середньоринкового прибутку на вкладений капітал
Тц — темп інфляції в розглянутому періоді.
Відповідно загальна сума прибутку по конкретній фінансовій операції в номінальному розрахунку буде складати:
Дф = Др + Пи,
де Дф — номінальна сума прибутку на вкладений капітал
Др — сума реального прибутку на вкладений капітал
Пи — сума інфляційної премії.
ІНФЛЯЦІЙНИЙ РИЗИК — один із видів фінансових ризиків, що полягає в можливому знеціненні грошових активів, а також прибутків підприємства в звязку з ростом інфляції. Оскільки вид ризику носить постійний характер і супроводжує всі фінансові операції підприємства в умовах інфляційної економіки, у фінансовому менеджменті його розрахунку і формам страхування приділяється особлива увага.
Одним із методів страхування інфляційного ризику є включення до складу майбутнього номінального прибутку по фінансових операціях розміру інфляційної премії. У тих випадках, коли прогнозування темпів зростання інфляції утруднене розмір реального прибутку по фінансовій операції може бути заздалегідь переведений в одну з сильних тобто в найменшому ступені підвернених інфляції вільно конвертованих валют із зворотним перерахуванням у національну валюту по діючому валютному курсу на момент проведення розрахунків.
НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ — нездатність погасити в передбачені терміни свої фінансові зобовязання.
НОМІНАЛЬНА СТАВКА ВІДСОТКА — а ставка відсотка, встановлювана без урахування зміни купівельної спроможності грошей у звязку з інфляцією або загальна ставка відсотка, у якій не елімінована її інфляційна складова; б процентна ставка по цінному паперу з фіксованим прибутком, що передбачає її використання в порівнянні з номінальною вартістю, а не з ринковою ціною цього цінного паперу.
НУЛІФІКАЦІЯ — 1 позбавлення державних паперових грошових знаків сили законного платіжного засобу; 2 анулювання знецінених паперових грошей для заміни їх новими.
РЕВАЛЬВАЦІЯ — збільшення золотого вмісту або підвищення курсу національної чи міжнародної регіональної валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць.
СЕКВЕСТР — пропорційне зниження державних витрат за всіма статтями бюджету крім захищених протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року
ТЕМП ІНФЛЯЦІЇ — показник, що характеризує розмір знецінення зниження купівельної спроможності грошей у визначеному періоді, виражений у відсотках до їхнього номіналу на початок періоду.
ФІСК — корзина для грошей, що у Древньому Римі означала військову касу, потім — касу імператора, тепер у більшості мов — державну казну.
Тема 5. Грошовий ринок
ГРОШОВИЙ РИНОК — сектор ринку, на якому здійснюється купівлі-продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на них.
ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР — процес створення нових банківських депозитів безготівкових грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових вільних резервів, що надійшли ззовні.
ЕФЕКТИВНИЙ РИНОК — економічна теорія, відповідно до котрої фінансовий ринок вважається ефективним, якщо рівень ринкових цін на окремі фінансові інструменти на ньому швидко реагує на зовнішню інформацію при повному доступі учасників ринку до інформації.
ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВОГО РИНКУ — інструменти, за допомогою яких здійснюються основні операції з грошовими активами підприємства. До основних інструментів грошового ринку відносяться платіжні документи, депозитні внески, фінансові кредити й інші.
МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВОГО РИНКУ — механізм здійснення менеджерами підприємства постійного спостереження умов і показників розвитку фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів із метою поточної оцінки і прогнозування його конюнктури.
ПОПИТ НА ГРОШІ — запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні субєкти на певний момент.
ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ — запас грошей, які мають у своєму розпорядженні економічні субєкти на певний момент, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.
РИНОК ГРОШЕЙ — сегмент фінансового ринку, на якому продаються-купуються кредитні ресурси і депозитні зобовязання на термін до 1 року.
РИНОК КАПІТАЛУ — сегмент фінансового ринку, на якому продаються-купуються довгострокові кредитні ресурси, а також цінні папери з періодом обертання більше одного року. Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування довгострокових фінансових вкладень.
РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ — сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках
банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. УЧАСНИКИ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ — юридичні особи та фізичні особи — субєкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.
ФІНАНСИ — фундаментальна, узагальнююча, багатозначна економічна категорія, що характеризує процеси створення, розподілу та перерозподілу грошових коштів держави, регіонів, господарюючих субєктів, юридичних та фізичних осіб в ході формування їх доходів, витрат, накопичень та виникаючі при цьому грошові відносини.
ФІНАНСОВИЙ РИНОК — ринок, на якому продаються-купуються фінансові інструменти. У складі сукупного фінансового ринку виділяють ринок грошей і ринок капіталу. Кожний із цих видів ринку у свою чергу ділиться на окремі сегменти.
Тема 6. Ринок цінних паперів
АЖІО — перевищення ціни продажу фінансового інструменту над ціною його купівлі. Ця різниця може формуватися за рахунок переведення грошей з однієї форми в іншу; за рахунок обміну одного виду валюти на іншій; за рахунок перевищення реальної вартості цінного паперу над номінальною при його продажу; за рахунок перевищення кредитної банківської процентної ставки над депозитною і т.п. Синонімами ажіо можуть виступати терміни премія, спред, курсовий прибуток і інші.
АКЦІЯ — цінний папір, що засвідчує участь її власника у формуванні статутного фонду акціонерного товариства відкритого або закритого типу та дає право на одержання відповідної частки його прибутків у формі дивіденду.
АКЦІЇ КЛАСУ А — теж саме, що і преференційна акція
АКЦІЯ КЛАСУ В — теж саме, що і проста акція
АКЦІЇ З БЛАКИТНИМИ КОРІНЦЯМИ — акції добре відомих великих компаній, що стабільно сплачують дивіденди
АКЦЕПТ — згода на оплату або гарантування оплати платіжних документів
АЛЬПАРІ — відповідність рівень ринкового біржового курсу цінних паперів чи валюти їхньому номіналові паритетові
АЛОНЖ АЛЛОНЖ — аркуш, що додається до векселя, для додаткових індосаментів, уразі, коли на зворотному боці векселя вони не вміщуються
АНДЕРАЙТЕР — 1 маклер в операціях з цінними паперами; 2 фізична або юридична особа, котра гарантує емітентові цінних паперів їх розміщення продаж на ринку на узгоджених умовах за відповідну винагороду.
АНДЕРЛАЇНГ — цінні папери, на які є право купівлі чи продажу відповідно до умов опціонного контракту
АРБІТРАЖ АРБІТРАЖНА УГОДА — одночасна купівля і продаж визначеного грошового або фондового інструменту на різних регіональних фінансових ринках з метою одержання прибутку від різниці в цінах, ставках відсотку, валютних курсах і т.п. Ефективність арбітражної угоди забезпечується за умови, що сума ажіо перевищує суму витрат по ній.
БАНКО — ціна або курс, по якому банк здійснює продаж або купівлю цінних паперів.
БІРЖА — це установа та організаційна форма гуртової зокрема міжнародної торгівлі масовими товарами товарна Б. або центр систематичних операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів фондова Б., золота та валюти валютна Б., а також робочої сили Б.праці.
БИК — біржовий дилер на фондовому, валютному або товарному ринку, що укладає спекулятивні угоди в розрахунку на майбутнє підвищення цін на обєкт угоди. Стан конюнктури фондового, валютного або товарного ринку, що характеризується підвищенням цін або чеканням цього підвищення, визначається терміном бичачий ринок.
БРОКЕР — офіційний посередник в укладанні угод між зацікавленими сторонами на біржі, який укладає угоди від імені, за дорученням та за рахунок клієнта і отримує комісійну винагороду куртаж, брокредж
ВАРАНТ — 1свідоцтво, що дозволяє власникові облігацій чи привілейованих акцій купувати прості акції за наперед узгодженою ціною; 2свідоцтво про прийняття товару на зберігання, що видається товарними складами і дає його власникові право отримувати позику під заставу вказаного в ньому товару складський В.
ВАРТІСТЬ АКЦІЇ: а номінальна — вартість, зазначена на акції як її ціна; бринкова — ціна, за якою акції реалізують на ринку, яка відрізняється від номінальної ціни на розмір дивідендів.
ВАУЧЕР -1грошовий підтверджувальний документ, розписка;
2документ, що засвідчує надання кредиту, оплату; 3приватизаційний цінний папір;4контрольний талон.
ВЕДМІДЬ — біржовий дилер на фондовому, валютному або товарному ринку, що укладає спекулятивні угоди в розрахунку на майбутнє зниження цін на обєкт угоди. Стан конюнктури фондового, валютного або товарного ринку, що характеризується зниженням цін або чеканням цього зниження, визначається терміном ведмежий ринок
ВЕКСЕЛЬНА СТАВКА — процентна ставка, по якій вексель враховується банком. Вона дозволяє визначити вартість векселя в сучасної момент стосовно його вартості в передбачений день погашення. Розмір вексельної ставки залежить від надійності векселя, тобто рівня кредитного ризику, якому піддається його покупець. Першокласні фінансові векселі, емітовані банками, враховуються по більш низькій вексельній ставці, чим товарні векселі, емітовані підприємствами з нестійким фінансовим станом.
ВТОРИННИЙ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ — це ринок, на якому відбувається купівля-продаж обіг раніше випущених цінних паперів.
ВУЛИЧНИЙ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ — неорганізований фондовий ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів, але без реєстрації угод на біржі наприклад, ПФТС, НАЗДАК
ГАРЯЧІ ГРОШІ — тимчасово вільний капітал у грошовій формі, використовуваний для здійснення спекулятивних або тіньових фінансових операцій з метою одержання швидкого прибутку. Гарячі гроші знаходяться в процесі постійного реінвестування з метою пошуку найбільше ефективних форм вкладень як усередині даної країни, так і закордоном в останньому випадку вони підсилюють процес втечі капіталу.
ГОЛУБІ ФІШКИ акції з голубими корінцями — акції найбільш прибуткових та стабільних підприємств
ДЕПОРТ — 1спекулятивна строкова угода, що її укладають на фондовій біржі в розрахунку на зниження курсу цінних паперів з метою одержання курсової різниці; 2 зниження курсу цінних паперів
ДЕРИВАТИВ — документ встановленої форми, який засвідчує право таабо зобовязання придбати чи продати в майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених у ньому умовах форвардні та фючерсні контракти, опціони
ДИЗАЖІО — відхилення в бік зменшення, зниження ринкового курсу валюти чи цінних паперів від їх номінальної вартості
ДЖОБЕР — посередник на фондовій біржі, який купує та продає акції та інші цінні папери за свій кошт, а прибуток отримує від курсової різниці.
ЕМІТЕНТ ЦІННИХ ПАПЕРІВ — юридична особа, що від свого імені випускає цінні папери і зобовязується виконувати вимоги, що випливають з умов випуску.
ІНДОСАМЕНТ — 1 передавальний надпис за допомогою якого іменний цінний папір передається іншій особі; 2 письмовий наказ тримача переказного векселю, адресований векселедавцю, про сплату зазначеної суми грошей третій особі.
ЛАЖ — 1 різниця між курсами валют або комісійний збір, що стягується за обмін паперових грошей на монети чи за обмін слабких валют на сильні; 2 зростання ринкового курсу валюти чи цінних паперів щодо їх номінальної вартості; 3 підвищення ціни золота у грошовому еквіваленті.
ЗОБОВЯЗАННЯ СКАРБНИЧЕ КАЗНАЧЕЙСЬКЕ — вид цінних паперів на предявника, що розповсюджуються на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу
ІНВЕСТИЦІЇ — вкладення капіталу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах в обєкти підприємницької діяльності з метою одержання поточного прибутку або забезпечення зростання його вартості в періоді , що буде.
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СЕРТИФІКАТ — цінний папір, що випускається винятково інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями і дає право її власнику на одержання прибутку у вигляді дивідендів.
ІНВЕСТИЦІЙНІ ЯКОСТІ АКЦІЙ — інтегральна оцінка окремих видів акцій із позиції рівня їхньої прибутковості, ризику і ліквідності. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах: а вид акції відповідно до їхньої класифікації; б оцінка галузі, у якій здійснює свою діяльність емітент; в оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента; д оцінка умов емісії акції. У країнах із розвинутою економікою для оцінки інвестиційних якостей окремих акцій широко використовується спеціальна рейтингова оцінка.
ІНВЕСТИЦІЙНІ ЯКОСТІ ОБЛІГАЦІЙ — інтегральна оцінка окремих видів облігацій із позиції рівня їхньої прибутковості, ризику і ліквідності. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах: а вид облігації відповідно до їхньої класифікації; б оцінка інвестиційної придатності регіону така оцінка проводиться тільки по облігаціях внутрішньої місцевої позики; в оцінка фінансової сталості і платоспроможностіпідприємства — емітента така оцінка проводиться тільки по облігаціях підприємств; г оцінка характеру обертання облігації на фондовому ринку. Основу такої оцінки складає вивчення коефіцієнта співвідношення її ринкової ціни і реальної вартості.
ІНДЕКС ДОУ ДЖОНСА ПРОМИСЛОВИЙ [Dow Jones Industrial Average; DJIA] — середньозважений показник динаміки поточних курсів акцій 30 головних промислових компаній США. Цей показник є основним індикатором конюнктури фондового ринку США. Існують також три інших індексу Доу Джонса, що відбивають рух курсів американських облігацій внутрішніх позик, акцій транспортних компаній і акцій комунальних підприємств.
ІНДИКАТОРИ ФОНДОВОГО РИНКУ — агреговані індекси динаміки поточних ринкових цін, що відбивають стан конюнктури в розрізі окремих сегментів фондового ринку. Найбільше широко система таких індикаторів подана на фондовому ринку США індекси Доу-Джонса, Стандарт энд Пурс, Мудис інші. У Великобританії в цих цілях використовується Індекс Рейтера; у Німеччині — Індекс Франкфурт Альгемайне Цайтунг; у Японії — Індекс Никкей.
ІНДОСАМЕНТ — передавальний напис на перевідному векселі, що оформлює передачу права одержання боргу по ньому на іншу особу.
ІНДОСАНТ — особа, що передає право стягнення платежу з боргового зобовязання по наявному в нього перевідному векселю іншій особі шляхом індосаменту.
ІНДОСАТ — особа, на яку покладено виконання боргового зобовязання по перевідному векселю на основі індосаменту.
ІННОВАЦІЙНІ ІНВЕСТИЦІЇ — одна з форм реального інвестування, здійснювана з метою введення технологічних інновацій у діяльність підприємства. Інноваційні інвестиції здійснюються в двох основних формах: 1 шляхом придбання готової науково-технічної продукції; 2 шляхом розробки нової науково-технічної продукції.
ІНСТРУМЕНТИ ФОНДОВОГО РИНКУ — інструменти, за допомогою яких здійснюються операції на фондовому ринку. До основних інструментів фондового ринку відносяться акції, облігації, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати первинні фондові інструменти або фондові інструменти першого порядку; опціони, фючерсні контракти, форвардні контракти, свопи й інші деривативи похідні фондові інструменти або фондові інструменти другого порядку.
КАМБІО — від італ. сambio — розмін — позиковий лист або вексель
КОРПОРАТИВНІ ПРАВА — право власності на частку пай у статутному фонді акціонерному капіталі юридичної особи, включаючи права на керування, одержання відповідної частини прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у випадку його ліквідації відповідно до законодавства.
КОРПОРАТИВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ — цінні папери, що емітуються підприємствами акції, облігації, векселя і т.п..
КРИТЕРІЙ — найбільш істотна ознака, покладена в основу фінансової оцінки або класифікації економічних явищі, процесів, видів діяльності. У фінансовому менеджменті різні критерії можуть бути використані при формуванні структури капіталу; виборі дивідендної та інвестиційної політики, а також політики фінансування активів; оцінці реальних інвестиційних проектів, фондових інструментів і формуванні інвестиційного портфеля.
КУПОННА СТАВКА — ставка відсотка, по якій виплачується купонний прибуток власнику облігації або ощадного сертифікату за визначений період часу.
КУПОН — частина облігації або ощадного сертифікату, що при відділенні виданого цінного паперу і предявленні емітенту надає право її власнику на одержання встановленої суми відсотку.
КОНТРОЛЬНИЙ ПАКЕТ АКЦІЙ — кількість акцій, що забезпечує їхньому власнику право здійснювати фактич
ЛАГ інвестиційний — розрив у часі між здійсненням інвестицій напр., у нафтогазовидобувну галузь і їх окупністю.
Нотифікація — може позначати: Офіційне повідомлення шляхом надсилання документа однією зі сторін.
ЛІСТИНГ — допуск цінних паперів до торгів на фондовій біржі або позабіржовій торговельній системі і здійснення попереднього і наступного контролю за відповідністю цінних паперів та їх емітентів умовам та вимогам, встановленим у правилах біржі або іншого організатора торгівлі.
Облігація — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобовязання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Оперaція РЕПО — операція, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж купівлю цінних паперів на певний строк із зобовязанням зворотного продажу купівлі у визначений термін або, навимогу однієї із сторін, за зазделегідь обумовленою ціною. За своєю економічною суттю операція РЕПО — це кредитна операція, в якій цінні папери використовуються як забезпечення.
Фондовий ринок ринок цінних паперів — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.
Стелаж — це операція, при якій гравець продає або купує одночасно опціони call і put на одні і ті ж акції з однією і тією ж ціною виконання і датою закінчення контрактів.
Форвардна угода — угода між двома сторонами про майбутню поставку предмету контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обовязкова до виконання для обох сторін зазначеної угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або на продаж певної кількості певного фінансового чи матеріального активу.
Фючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобовязання придбати продати цінні папери, можливо ще не виготовлені товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобовязань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона Ф. к. має право відмовитися від його виконання винятково за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець Ф. к. має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.
Хеджування, Хедж — засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні фючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці. Учасники угоди мають можливість застерегтись, знизити ступінь фінансового ризику, повязаного з можливою зміною конюнктури ринку, попиту чи рівня цін упродовж виконання умов угоди.
Холдинг- сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній. Крім простих холдингів, що являють собою материнське товариство і одне або декілька контрольованих ним дочірніх товариств про яких говорять, що вони по відношенню один до одного є сестринськими компаніямиіснують і складніші холдингові структури, в яких дочірні товариства самі виступають в якості материнських компаній по відношенню до інших компаній. При цьому материнська компанія, що стоїть на чолі всієї структури холдингу, іменується холдинговою компанією.
Цінні папери — грошові документи, що визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила емітувала, відтак називається емітентом, та їх власником: засвідчують право володіння корпоративними правами як акції чи відносини позики як облігації, і здебільшого передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Тема 7. Валютний ринок
AУТРАЙТ — проста термінова валютна угода, яка передбачає платежі за курсом форвард у терміни, строго визначені сторонами угод.
ВАЛЮТА- грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товарів.
ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ — значний разовий цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок і валютний курс, що здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком великих партій іноземної валюти. Валютна інтервенція здійснюється для регулювання курсу іноземних валют в інтересах держави.
ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ — співвідношення вимог і зобовязань банк у в іноземній валюті .
Валютна система — це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово-кредитних інструментів організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну регіональну та світову ва-лютні системи.
Валютний кoшик — фіксований набір валют, який використовують для вимірювання середньозваженого курсу валюти певної країни.
Валютний курс — вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої.
Валютний ризик — коливання курсів валютних курсів породжують ризик при експортно-імпортних операціях. В умовах знецінювання валют цей ризик стає значним для експортерів, особливо при довгострокових угодах, а також при продажі товарів у кредит.
Валютний ринок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.
Демпінг — від анг. dumping — скидання продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат
Конверсія валюти — обмін однієї валюти на іншу за діючим валют-ному курсом иробництва цього товару.
Конвертованість валюти — це здатність національної валюти до вільного обміну на валюти інших країн по діючому валютному курсу.
Коносамент- товаророспоряджувальний документ. Містить умови договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт наявності договору і служить доказом прийому вантажу до перевезення.
Консигнація — це форма комісійного продажу. Товар при цьому передається для продажу зі складу комісіонера. Таким чином комісіонер є посередником. Право власності на товар аж до продажу залишається за постачальником товару, просування і продаж здійснює консигнатор.
Крос-курси — співвідношення між двома валютами, яке визначається на основі курсу цих валют по відношенню до третьої валюти — долара США.
Своп — операція, що поєднує готівкову купівлю-продаж з одночасним укладанням контругоди на певний термін. Існує кілька типів операцій своп:валютні,процентні,боргові,із золотом і їх різні поєднання.
Операція спот — це операція, в процесі якої дві сторони обмінюються двома різними валютами за узгодженим обмінним курсом з розрахунком через два робочі дні.
Паризький клуб — являє собою неформальне обєднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія, а також Японія. Обєднання було створено в 1956 році з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються. Членство в Паризькому Клубі припускає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість і хід її погашення. Всі угоди країн-боржників з Паризьким Клубом містять статті, що зобовязує їх не надавати третім країнам більш вигідних умов погашення боргу перед ними, ніж умови, надані членам Клубу.
Валютний паритет — співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їхнього золотого вмісту.Валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.
Паритет купівельної спроможності- поняття, яку використовується в різних контекстах:У економічній теорії паритетом купівельної спроможності називається формулювання закону єдиної ціни для міжнародних ринків: купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна бути рівна купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести дану суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.
Баланс платіжний — співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду рік, квартал, місяць. Активний сальдо платіжного балансу 0 веде призводить до зростання золотовалютного резерву центрального банку. Пасивний сальдо 0 має протилежні наслідки.
Кредит стенд-бай — кредит, який з 1952 р. надається країнам-членам МВФ для певних, узгоджених з МВФ цілей на основі угод стенд-бай. Банк резервує до встановленого строку обумовлену суму, а клієнт використовує її частково або повністю в залежності від потреб у кредиті.
Фіксинг — метод, на підставі якого проводяться біржові торги іноземними валютами.Суть його полягає в наступному: перед початком торгів учасники торгів подають попередні заявки на купівлю та або продаж фінансового інструменту у даному випадку валюти.У залежності від складається різниці між сумарними обсягами прийнятих заявок на купівлю та продаж фінансового інструменту, провідний торгів здійснює підвищення або пониження курсу валюти лота.У ході торгів з встановленням фіксингу учасники мають право подавати додаткові заявки щодо зміни сум купівлі та або продажу фінансового інструменту. Встановлення курсу фіксингу відбувається в момент збігу сумарних обсягів прийнятих заявок на купівлю та продаж фінансового інструменту.
Тема 8. Ринок позичкових капіталів
Гарант — поручитель, юридична або фізична особа, держава що дає гарантію в чомусь, зокрема у фінансових стосунках.
Забезпечення кредиту — засіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.
Застaва- один із засобів забезпечення зобовязань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ст. 572 ЦКУ Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону чи рішенні суду.
Іпотeка — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. Кредит, отриманий під заставу нерухомого майна називається Іпотечним кредитом.
Короткостроковий кредит поточна вимога або поточне зобовязання — кредит наданий або одержаний зі строком погашення, що не перевищує один рік.
Кредит — кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток. Кредит розподіляється на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Кредитна картка — іменний платіжно-розрахунковий документ, який видають банки або торговельні фірми своїм клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит. На відміну від дебетової картки кредитна картка може бути не повязана з реальним банківським рахунком. В залежності від кредитної здатності ліміту, якій якому відповідає даний платіжний засіб, розрізняють: звичайні, золоті і платинові кредитні картки.
Кредитна лінія — це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.
Кредитний ліміт — сума, в межах якої банк зобовязується проводити операції з картковим рахунком клієнта у випадку відсутності коштів на ньому.
Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.
Кредитоспроможність — здатність фірми чи особи забезпечити обслуговування боргу, тобто виплату основної суми і відсотків протягом обумовленого періоду.
ломбардна ставка RЛ — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам під забезпечення високоліквідних активів державних цінних паперів. Ломбардна ставка, як правило, на 2-5% вище від ставки рефінансування.
Ломбардний кредит — це короткотерміновий кредит, фіксований за розміром, який забезпечується рухомим майном або фінансовими правами. При наданні ломбардного кредиту застава оцінюється не за повною вартістю заставленого майна на день укладення кредитної угоди, а враховує залежно від виду рухомого майна тільки частину його вартості. Це спричинено ризиками, які виникають при реалізації застави.
Неплатоспроможність — нездатність виконувати фінансові зобовязання у призначений термін за умов звичайної діяльності компанії.
Овердрафтом — називають кредитування банком розрахункового рахунку клієнта для оплати ним розрахункових документів при недостачі або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника грошових коштів. В такому випадку банк списує кошти з рахунку клієнта в повному обсязі, тобто автоматично надає клієнту кредит на суму, що перевищує залишок коштів.
Роловерний кредит — кредит, що видається на 5-10 років, причому весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців. Тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду, а для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та вал ютних курсів на міжнародному грошову ринку.
Споживчий кредит надається безпосередньо домашнім господарствам. Його обєктами є товари тривалого користування квартири, меблі, автомобілі і т.п.. Він виступає або у формі продажу товарів з відтермінуванням платежу, або у формі надання банківської позики на споживчі цілі. При цьому забирається досить високий реальний процент.
Транш — частка кредиту, що надається на різних умовах через певний проміжок часу протягом терміну дії кредитної угоди.
Тема 9. Кредитна система
Банківська система — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.
Банкір — банківський ділок, великий акціонер банку або власник банкірського дому.
Кредитна система — сукупність кредитних відносин, що існують в країні, форм і методів кредитування, банків або інших кредитних установ, які організовують і здійснюють такого роду відносини.
Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.
Платіжна система — платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обовязковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Фінансове посередництво — діяльність, повязана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Фінансові посередники — це брокери. Інструкції Центробанку дозволяють брокерам, які мають ліцензії, рекламувати та продавати зарубіжні й місцеві акції та фінансові інструменти зі своїми комісійними. Як місцеві, так і зарубіжні компанії можуть одержати ліцензії на ведення брокерства.
Фінансові послуги — це послуги фінансового посередництва або послуги з кредитування. Прикладом організацій, що надають фінансові послуги є банки, страхові, інвестиційні, лізингові, брокерські компанії та багато інших компаній.
Фінансова установа — юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватись банками, за винятком залучення вкладів.
Тема 10. Центральний банк та його роль в економіці
відкритий ринок — ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента.
Золотовалютні резерви- запаси іноземних фінансових активів, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.
Кредитна експансія — інтенсивне розширення кредитних операцій банків з метою отримання додаткового прибутку.
Обовязкові резерви резервні вимоги — це один з основних інструментів здійснення грошово-кредитної монетарної політики Національним банком України і є механізмом регулювання загальної ліквідності банківської системи, який використовується для кон- тролю грошових агрегатів шляхом зниження збільшення грошового мультиплікатора.
Операції на відкритому ринку — це офіційні операції центрального банку, що мають на меті купівлю-продаж цінних паперів з високим ступенем ліквідності, які користуються підвищеним попитом за незначних коливань курсу.
Політика облікової ставки — це регулювання оплати процента за позики, які центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.
Рефінансування — це процес здійснення банком активних операцій кредитних вкладень за рахунок позик, отриманих у інших банках м банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.
Стабілізаційний кредит — це кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк.
Центральний банк — установа в більшості випадків державним органом, яка відповідає за монетарну грошово-кредитну та валютну політику держави Федеральна резервна система США або спільноти держав.
Тема 11. Банки як основна ланка кредитної системи
Банк від іт. banco — лава — кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансових операціях.
Бaнківські оперaції — операції, які забезпечують функціонування і прибутковість банків. Розрізняють пасивні наприклад, залучення депозитів та активні наприклад, надання кредитів. Мають за мету одержання прибутку насамперед у комерційних банках та супроводжуються необхідними записами в банківських рахунках та в бухгалтерських документах.
Депозит вклад — кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під відсоток. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску емісії ощадних депозитних сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів — Національним банком України.
Лоро — це поточний рахунок, відкритий в даному банку на імя його банку-кореспондента.
Ностро — це рахунок певної кредитної установи у банках-кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі.
Активні оперaції бaнків — банківські операції, через посередництво яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси видача позик, купівля цінних паперів тощо.
Пасивні операції — операції, повязані з формуванням банківських ресурсів. Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти.
Іпотечний банк — банк, що спеціалізується на наданні довготермінових кредитів під заставу нерухомості будівель, землі тощо та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.
Банкiвський кредит — надання банком у тимчасове користування частини власного або залученого капіталу — здійснюється у формі видачі позик, обліку векселів та ін. Специфічними формами кредиту є форфейтинг, факторинг, кредит покупцю.
Банківські ресурси — кошти, які є у розпорядженні банків і використовуються ними для активних операцій.
Уповноважений банк — називається будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.
Форфейтинг — це спосіб фінансування кредитування зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером комерційним банком чи спеціалізованою компанією з виключенням права регресу зворотної вимоги.
Тема 12. Спеціалізовані кредитно-фінансові установи
Інвестиційна діяльність— господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Інвестиційна компанія,- Компанія, яка використовує свій капітал для інвестування в інші компанії.
Інвестиційний ризик — це імовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу. Залежно від форм інвестування розрізняють ризики реального і фінансового інвестування.
Інвестиційний фонд — це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових обєктів розподіляється поміж всіх них. Такий фонд може мати за мету набагато ширше коло обєктів для інвестування, ніж можуть собі дозволити окремі інвестори.
Інвестор — людина чи комерційна установа, яка вкладає гроші таабо інші активи з метою їхнього збереження та примноження. На відміну від споживання чи витрати, інвестування має на меті передусім віддачу.
Інституціональний інвестор — це юридична або фізична особа, яка є фінансовим посередником, що забезпечує діяльність механізму ринку цінних паперів, а також з його допомогою здійснюється перерасподіл фінансових ресурсів від субєктів, які мають грошові ресурси, до тих осіб, котрі потребують цих грошових коштів для здійснення намічених проектів.
Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх обєднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки ст. 1 Закону України Про кредитні спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України Про кредитні спілки.
Ломбард — спеціалізована кредитна установа, яка надає короткотермінові позики під заставу особистого майна позичальника.
Небанківські фінансово-кредитні установи — це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів.
Пайовий інвестиційний фонд ПІФ — це інвестиційний фонд, активи якого належать інвесторам на правах спільної часткової власності, та перебувають в управлінні компанії з управління активами КУА і враховуються окремо від результатів її господарської діяльності.
Пенсійні фонди — це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.
Страхові компанії — це фінансові посередники, які здійснюють виплати
своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі
страхування страховому полісі.
Страхування — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески премії до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків страхування від недуг, пожеж, крадіжок, страхування життя та ін..
Факторинг -фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:миттєвого отримання більшої частини платежу;гарантії повного погашення заборгованості;зниження витрат по веденню рахунків.
Фінансовий посередник — фінансові установи (банки, страхові компанії, пенсійні фонди і т. ін.), які акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб, а в подальшому надають їх