Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Фінанси як наукова дисципліна.
Наукова дисципліна фінанси вивчає гроші і соціально-економічні відносини, що пов'язані з формуванням, розподіленням і використанням матеріальних ресурсів. Фінанси — це прикладна економічна дисципліна.
Традиційно фінанси розділяють на публічні і приватні. До першої групи відносяться: державні фінанси і муніципальні фінанси|місцеві (муніципальні) фінанси. У другій групі виділяють:
особисті фінанси та сімейні фінанси;
фінанси малого бізнесу, корпоративні фінанси (фінанси підприємств, фінанси бізнесу), фінанси банків (банківська справа), фінанси некомерціних організацій.
Для публічних фінансів первинними є видатки, оскільки відбувається фінансування чітко регламентованих задач і функцій публічного утворення. Для приватних фінансів первинними є прибутки, оскільки вся діяльність спрямована на отримання прибутку, який у подальшому використовується особою з власними цілями
2.Придмет фінансової науки
Дисципліна "Фінанси" є базовою для підготовки спеціалістів економічного профілю, що має на меті надання фундаментальних знань з функціонування фінансів та їх впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами.
Понятійний апарат фінансової науки охоплює фінансові категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування.
Фінансові категорії мають історичний характер і виступають формою теоретичного мислення, наукової абстракції, яка є зрізом реального економічного життя. З появою держави з'явились такі фінансові категорії як податки і державний кредит. Податок - це найпростіша "фінансова клітинка" державних фінансів, в якій сфокусовані основні сутнісні ознаки і властивості фінансів
3.Сутність фінансів, їх характерні особливості та роль
Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб’єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами.
Фінанси — сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.
4. Функції фінансів
Виділяють кілька основних функцій фінансів: розподільчу, контрольну і регулюючу, стимулюючу і відтворювальну.
Розподільна функція фінансів полягає
1) у створенні так званих основних чи первинних доходів шляхом розподілу національного доходу серед учасників матеріального виробництва;
Фінансовий контроль здійснюється в процесі фінансового планування, у використанні доходної та видаткової частин бюджетної системи.
Крім розподільної та контрольної функцій фінанси виконують регулюючу функцію. Ця функція пов'язана з втручанням держави через державні витрати, податки, державний кредит у процес відтворення. З метою регулювання економіки використовуються також фінансове та бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів. [8]
Стимулююча функція полягає у використанні розподіленого доходу або для розширення виробництва, або для накопичень і соціальних потреб. Держава за допомогою системи фінансових важелів впливає на розвиток галузей, підприємств у ту чи іншу сторону. [9]
Відтворювальна функція забезпечує збалансованість трудових, матеріальних і грошових коштів на всіх стадіях простого і розширеного виробництва. Сприяє розвитку виробництва через зростання інвестицій. [10]
Функції фінансів здійснюються:
· На всіх рівнях управління економічною системою (Федеральному, територіальному, місцевому);
· У всіх сферах суспільного життя (матеріальне виробництво, сфера обігу, сфера споживання);
· На всіх рівнях економічної системи (внутрішньогосподарському - фінанси підприємств, внутрігалузевому - фінанси комплексів, міжгалузевому і міжтериторіальне - держбюджет і позабюджетні фонди).
5. Фінансові категорії, їх зміст
Фінансові категорії є основними в системі пізнання фінансових відносин у їх нерозривному зв'язку з економічним розвитком суб'єктів господарювання і держави.
Фінансові категорії відображають явища економічного життя і закономірності фінансових процесів, тому їх потрібно використовувати з метою збільшення економічної ефективності господарювання. Фінансові категорії пов'язані з функціями фінансів.
Важливою фінансовою категорією є фінанси підприємницьких структур, які відображають різноманітні фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки. Процеси організації та функціонування фінансів підприємницьких структур ґрунтуються на відповідних принципах, до яких належать: комерційний розрахунок, господарська і фінансова незалежності, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість тощо
6. Поняття фінансової системи
Фінансова система — сукупність відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, система фінансових органів та інститутів.
За внутрішньою будовою фінансова система — сукупність відносно відокремлених, але взаємопов'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.
Внутрішня структура фінансової системи складається із:
1) сфер — узагальнена за певною ознакою сукупність фінансових відносин;
2) ланок — відособлена частина фінансових відносин (за ознакою специфічних форм і методів фінансових відносин або за ознакою наявності окремого фонду фінансових ресурсів).
За організаційною структурою — фінансова система — сукупність — фінансових органів та інститутів, які здійснюють управління грошовими потоками. Внутрішня структура фінансової системи лежить в основі виділення органів управління фінансовою системою.
7.Характеристика сфер та ланок фінансових відносин
Центральною підсистемою фінансової системи країни є сфера державних фінансів .Вона характеризує фінансову діяльність держави і є системою грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їм функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.
Основою державних фінансів є бюджет держави - державний та місцеві бюджети. До складу сфери державних фінансів входять фінанси державного сектора економіки, державні цільові фонди, державний кредит.
Сфера фінансів суб'єктів господарювання (мікроеноиомічний рівень) відображає рух грошових потоків окремих підприємств.
Фінанси суб'єктів господарювання призначені для .забезпечення діяльності підприємств і виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки тут створюється ВВП, який е об'єктом фінансових відносин.
Фінанси домогосподарств - це система економічних відносин, у результаті дії якої виникає можливість створення фондів грошових ресурсів в окремо взятому домогосподарстві.
Основною метою фінансів цієї сфери є формування доходної частини бюджетів сім'ї та окремих громадян і використання цих доходів на цілі поточного споживання та накопичення. Фінансовий ринок - важлива сфера фінансової системи. За допомогою фінансового ринку мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси, здійснюється їх перерозподіл між галузями, регіонами, суб'єктами господарювання. Він має об'єктивний характер і визначається ефективністю використання капіталу.
Страхування - відокремлена ланка фінансової системи з приводу формування І використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між суб'єктами господарювання і державними фінансами. З одного боку, страхові компанії здійснюють свою діяльність як суб'єкти підприємництва, а з іншого - їх діяльність досить жорстко регламентується законодавчими та нормативними актами і підлягає контролю та управлінню з боку Міністерства фінансів України.
8. Організаційна структура фінансової системи.
Організаційна структура фінансової системи – сукупність фінансових
органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами.
Необхідність розподілу і перерозподілу ВВП є об”єктивним явищем, форми і
методи фінансових відносин відображають установлену в світовій практиці
внутрішню структуру фінансової системи. Разом з тим рух грошових потоків
здійснюється не сам по собі, а керується певними управлінськими
структурами, юридичними і фізичними особами. Це суб”єктивна сторона
побудови фінансової системи, яка, маючи певні закономірності, відображає
умови конкретної країни.
До організаційного складу фінансової системи України входять:
а) органи управління:
Міністерство фінансів;Державна податкова адміністрація;Контрольно-ревізійна служба;
Казначейство;Рахункова палата;Аудиторська палата;Комітет з нагляду за страховою діяльністю;Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;Пенсійний фонд;Фонд соціального страхування;Державний іноваційний фонд;
б) фінансові інститути:Національний банк;Комерційні банки;Страхові компанії,Небанківські кредитні установи (ломбард тощо);Міжбанківська валютна біржа;
Фондові біржі;
9. Управління фінансовою системою
правління фінансами, як і будь-якою іншою системою, включає дві основні
складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності.
У світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий
менеджмент як наука про управління фінансовою діяльністю. Зміст
фінансового менеджменту визначається функціями управління: розроблення
стратегії, планування тактики реалізації стратегії, організація
виконання розроблених планів, облік і контроль.
Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення
злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин.
Це досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між
фінансовими органами та інституціями.
Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в будь-якій
іншій державі, посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені
завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.
10. Історичний характер фінансів, їх генезис
Фінанси - продукт наявності держави і товарно-грошових відносин. Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв'язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах. У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, податей, повинностей, а грошове господарство було лише в армії.
Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд, храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна - (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.
З розпадом феодалізму і поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалась.
На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (ХVІ – XVIIст.) виникають поняття: державні фінанси
державний бюджет
державний кредит
Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата існують об’єктивно як продукт економічного розвитку суспільства.
Оскільки виникнення фінансів пов’язано з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, то причиною появи фінансів можна вважати потреби суб’єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.
11. Еволюція фінансів
Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію. З'ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв'язку із суспільно-історичними формаціями.
Перший етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.
Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки — бюджетної — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету.
Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів
12. Фінансова наука, етапи її розвитку
Фінансова наука є невід'ємною складовою науки як системи знань.Під наукою розуміють різні поняття, у неї вкладають відповідний зміст. Враховуючи багато аспектність та розмаїття підходів до трактування науки, її розглядають як одну з форм суспільної свідомості, систему знань, сферу людської діяльності, окрему галузь наукового знання, мистецтво і творчу діяльність. Термін "фінанси", що у перекладі з латинської мови означає "платіж", використовувався з метою розкриття механізму мобілізації матеріальних і фінансових ресурсів для потреб утримання монархів, державних структур та оборони країни. Для цього безконтрольно вводилися податки, різні збори і платежі. З розвитком торгівлі термін "фінанси" використовували для позначення платежів (внесків), які здійснювалися на користь держави.
Безпосередньо у науковий обіг термін "фінанси" ввів французький вчений і політик Жан Боден у 1577 р. у праці "Шість книг про республіку" для виділення сукупності ресурсів, необхідних для задоволення потреб держави.
У XVI—XVII ст. відбулося відокремлення державної казни від казни сімей монархів, внаслідок чого виникли поняття "державні фінанси", "державний бюджет", "державний кредит". Платники податків почали офіційно визнавати право держави на оподаткування замість надання платникам певних суспільних послуг. Фінансові потоки стали прозорими, змінилося бачення сутності фінансів.
У XVIII ст. з розвитком державного господарства та демократичних засад з'явилося фінансове право. У 1784 р. Жак Неккер (міністр фінансів Франції) представив королю звіт про фінансовий стан нації. Таким чином вперше було оприлюднено офіційний документ, що містив дані за декілька років про доходи і видатки Франції. Цей період характеризувався виділенням фінансової науки як самостійної галузі наукових знань.
XIX ст. характеризується розвитком капіталізму, поглибленням розуміння і трактування фінансів, розширенням сфери фінансових відносин. Фінанси використовуються як вагомий чинник політичного і соціально-економічного життя суспільства.
Найвищого рівня розвитку досягли фінанси у XXI ст. З посиленням глобалізаційних процесів фінансові відносини вийшли далеко за межі окремих держав, стали домінуючими у світовій економіці і політиці.
Сьогодні фінансова наука є рушійною силою у розвитку фінансових відносин. З її допомогою моделюються фінансові стосунки національного і міжнародного масштабу, приймаються доленосні політичні та економічні рішення.
13. Структура фінансової науки, її функції
Структура фінансової науки:
— історико-теоретичні науки (історія фінансів, теорія фінансів тощо);
— науки управлінського циклу (управління фінансами, фінансовий менеджмент тощо);
— прикладні науки (бюджетна система, податкова система, казначейська система, фінанси підприємств, фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінансовий контроль тощо).
Особливість фінансової науки — її теоретико-прикладний характер. Вона покликана формулювати теоретичні концепції і моделі фінансів, обґрунтовувати відповідні фінансові явища, обслуговувати практичні потреби регулювання суспільних відносин, сприяти удосконаленню фінансового законодавства і фінансової практики. Тому фінансові наукові знання відрізняються конкретністю, точністю, виражаються у логічно пов'язаних, формалізованих поняттях, категоріях, наукових конструкціях.
14. Правові засади організації фінансових відносин
Для нормального функціонування фінансового механізму, а в його складі фінансових методів і важелів, необхідне відповідне їх нормативно-правове забезпечення. Насамперед це Конституція України, велика кількість законів, а також підзаконних нормативно-правових актів.
Закони приймаються найвищим законодавчим органом - Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання, мають вищу юридичну силу відносно інших нормативних актів. Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансової системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації. Так, фінансову діяльність суб'єктів господарювання регламентують такі закони: "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про лізинг" та інші.
15. Фінансова політика, її зміст
фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави та інших суб' єктів господарювання у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети.
Основна мета фінансової політики - створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності.
Зміст фінансової політики багатогранний і може бути представлений як єдність трьох складових частин:
- вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів;
- визначення основних напрямків використання фінансів на перспективу і поточний період;
- здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставленої мети.
16. Фінансова політика в Україні на різних етапах державотворення
У формуванні і становленні фінансової політики в Україні можна виділити три етапи [18].
Перший – 24 серпня 1991 р. – 16 листопада 1992 р., тобто від проголошення політичної незалежності і до здобуття незалежності української економіки від російського рубля. Як відомо, рубль продовжував обслуговувати наш безготівковий обіг, доки не було введено купоно-карбованець (до 16 листопада 1992 р.).
Другий період – з листопада 1992 р. по вересень 1992 р. Це період пошуків державою “власного обличчя” у фінансовій політиці.
Третій період триває з жовтня 1993 р. Це етап реальних кроків у фінансовій політиці, які характеризуються певними позитивними зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіперінфляції. Його можна трактувати як переддень економічних реформ в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 р.
17. Економічна сутність фінансових ресурсів, джерела їх утворення та напрями використання
"Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період"5. На нашу думку, наведені визначення недостатньо точно характеризують суть фінансових ресурсів, оскільки перше з них не відображає джерела утворення цих ресурсів, а друге - не показує мети їх формування.
З наведених визначень випливає, що фінансовими ресурсами виступають грошові кошти, які можуть бути використані за цільовим призначенням. Джерелами формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт, який виступає у формі внесків учасників, прибутку, амортизаційних відрахувань, цільового фінансування, благодійних внесків тощо.
Метою формування фінансових ресурсів є їх спрямування на соціально-економічний розвиток шляхом поповнення фонду відшкодування, утворення фонду споживання і фонду нагромадження відповідних суб'єктів суспільства. Фінансові ресурси - це власні грошові нагромадження й доходи, які створюються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, та залучені й позикові грошові кошти, що зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення суспільного відтворення і задоволення інших потреб суб'єктів суспільства. Вони можуть бути спрямовані на розширене відтворення, утримання і розвиток соціальної інфраструктури, споживання та залишатися у резерві.
18. Поняття фінансового механізму, його структура
Фіна́нсовий механі́зм — сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства.
Структура фінансового механізму
Основними складовими фінансового механізму є:Фінансове планування, Фінансові показники, Фінансові важелі,Норми і нормативи, Фінансове право, Інформаційне забезпечення, Фінансовий контроль.
19. Фінансове планування та прогнозування
Тобто прогнозу-вання – це формування висновку щодо розвитку подій (про-цесів, явищ) у майбутньому.
Фінансове прогнозування та планування – це такі види діяльності з передбачення подій (процесів, явищ), які здій-снюються за допомогою грошей.
Фінансове планування, на відміну від фінансового про-гнозування, стосується тих процесів, на які ми маємо безпо-середній вплив і результати розвитку яких ми визначаємо. Планування, порівняно з прогнозуванням, супроводжується зазвичай визначенням більшої кількості контрольних пара-метрів та показників.
Об’єктом фінансового планування є процеси, що пов’язані з грошовими відносинами.
Предметом у фінансовому плануванні є грошові потоки та фінансові показники, що відображають відносини госпо-дарської діяльності в суспільстві. Фінансове планування – це основа розвитку господарства, сім’ї, підприємства, країни.
Фінансове планування можна класифікувати за різними ознаками.
1. За терміном:а) довгострокове або стратегічне планування (понад рік);б) поточне або середньострокове планування (до року);в) оперативне, або короткострокове планування
2. За напрямком грошових потоків:а) планування вхідних грошових потоків (доходів);б) планування вихідних грошових потоків (видатків);в) планування прибутку.
3. За ресурсами, які плануються:а) фінансове планування основного капіталу;
б) фінансове планування оборотного капіталу;в) фінансове планування людського капіталу.4.
4. За видами діяльності:а) фінансовий план реалізації продукції;
б) фінансовий план виробничої діяльності;
Всі види фінансових планів тісно пов’язані між собою і
складають систему фінансового планування.
Фінансове планування повинно бути спрямоване на кін-цеву мету кожного підприємства – задоволення потреб лю-дини. Тому фінансове планування тісно пов’язане з марке-тинговим, виробничим та іншими видами планування на підприємстві.
20. Загальна характеристика фінансових планів
Фінансове планування — це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансовогопланування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.
Принципи фінансового планування:
— наукова обгрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;
— єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;
— безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;
— стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.
Фінансові плани складаються окремими підприємствами, організаціями, установами, їх об'єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі); на рівні міністерств, відомств, державних комітетів, державних цільових фондів; в розрізі окремих територій (місцеві бюджети), а також на рівні країни в цілому (Державний бюджет України, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів).