Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
124. Рух опору на захопленій вермахтом території України розпочався з перших днів становлення окупаційного режиму. 16 вересня 1941 p. начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту В.Кейтель видав наказ про вживання крайніх заходів проти опору. Восени 1941 р. на окупованій території з розрізненої боротьби з загарбниками оточених підрозділів Червоної армії, наспіх сформованих партизанських загонів, організацій радянського підпілля та інших патріотичних формувань почав поступово оформлятися антинацистський фронт боротьби. Організаційні основи радянського руху опору були закладені вже в перших державно-партійних документах вищого керівництва СРСР початку війни. 20 червня 1942 p. рішенням ЦК КП(б)У був створений спеціальний військовий орган для керівництва партизанським рухом - Український штаб партизанського руху.За деякими даними, у період 1941-1944 pp. на території України діяло понад 3 тис. партійне радянських підпільних груп та організацій чисельністю майже 100 тис. чоловік. У радян. Перші антинімецькі збройні виступи відбулися у березні 1943 p. З квітня 1943 p. збройні формування ОУН-Б беруть нову назву - Українська повстанська армія (У ПА). На початку травня 1943 p. була створена Головна команда УПА, яка оголосила себе найвищою владою на підконтрольній їй території України. Дії УПА розповсюдились з Волині-Полісся на Галичину та деякі східні райони України. На рубежі 1943-1944 pp. з наближенням лінії фронту до теренів Західної України відбулися суттєві зміни акцентів у збройній боротьбі ОУН-УПА. Вона спрямовувалась головним чином проти радянського руху опору, а згодом ОУН- УПА розгорнула активну партизансько-підпільну війну у тилу радянських військ проти відновлюваних партійних і радянських органів.
125. Берестейську угоду з Центральними державами було укладено урядом урядом СРСР 3 березня 1918р.в Бресті- Литовському.
126.У 1918р. окупацію Галичини розпочала Польща.
127. Т.Бульба-Боровець був керівником нерегулярного формування української міліції – «Поліська Січ»
128. Культ особи Сталіна було засуджено на XX з'їзді КПРС (14-25 лютого 1956р.).
129. 1990р.- перші демократичні вибори до Верховної ради УРСР. Передвиборчий Демократичний блок отримав 111 мандатів із 442, незважаючи на опір КПУ й ЗМІ. Робота Верховної ради в парламентському режимі. Вибори проводилися за мажоритарною системою.
130. 1)"Справа Бейліса" – 1914
2)Утворення ТУП – 1908
3)Заснування РУП – 1900
4)Створення легіону УСС - 1911
5)Заснування УНП - 1902
131. 1)Один з авторів «Акту проголошення української держави» - Я.Стецько
2)ініціатор ліквідації Берестейської церковної унії – Г.Костельник
3)командувач Південно – Західного фронту – М.Кирпинос
4)керівник Українського центрального комітету - В.Кубійович
5)Головнокомандувач УПА – Р.Шухевич
132. Основні цілі, напрямки і пріоритети зовнішньої політики України сформульовані в Акті незалежності України 24 серпня 1991 р. і в Зверненні Верховної Ради України “До парламентів і народів світу”, який був прийнятий 5 грудня 1991 р., в якому вказується: що Україна буде неухильно додержуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими відповідними міжнародними документами. Минуле десятиріччя показало, що проголошені у початку придбання незалежності принципи зовнішньої політики послідовно реалізовувались у практичній діяльності: Україна стала важливим суб’єктом світової політики, на якого не можуть не зважати навіть сучасні великі держави. Сьогодні можливо констатувати, що, не взираючи на надзвичайну складність внутрішнього становища, багатьох прогалин у сфері зовнішньої політики, Україна досягла певних результатів на міжнародній арені. Як незалежну державу Україну визнали більш 150 країн, з них 141 установили дипломатичні відносини. У Києві відкрито 42 іноземних посольств, діють декілька консульських установ. Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних недержавних, регіональних та інших організацій. Вона приймає участь у роботі ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, Парламентській Асамблеї ОБСЄ, Міжнародній організації праці, Міжнародного валютного фонду, Міжнародній організації інтелектуальної власності та ін. Головними цілями зовнішньої політики України є: забезпечення найбільш сприятливих умов для подальшої трансформації суспільства, його соціально-політичного, економічного і духовного розвитку, а також досягнення всеспільної безпеки, розвитку дружніх відносин і всебічної співпраці з іншими країнами світу, сприяння зміцненню і прогресу світового суспільства.