Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Перелік документів для отримання патенту на винахід.
- заява на спеціальному бланку
- опис винаходу
- формула винаходу
- реферат
-документ про сплату
- супроводжуючий лист
2.Обєкти патентування(ПУНКТ 52)
3.Види журналів реєстрації на підприємстві з обліку об’єктів права ів.
ІВ-4 журнал реєстрації рац.попозиції
ІВ-5 Заява про рац.пропозицію
ІВ-6 Акт про використання об’єкта права інтелектуальної власності
А) Форма 3ІВ-1Журнал реєстрації заявок на винаходи корисної моделі промислового зразка, компонування інтелектуальних мікросхем, що подані
Б) Форма №ІВ-2= /= до компетентних органів іноземних держав
В) ІВ-3 журнал реєстрації використання винаходів корисних модель,промислових зразків,компонування інтегральних мікросхем
4.Що таке промислова власність?
Промислова власність-це винаходи, корисні моделі,промислові зразки, знаки для товарів і послуг, позначення місць проходження товарів, фірмові найменування.
5. Структура Держдепартаменту ів.
-Український інститут промислової власності
-НДІ ів
-Українське агентство з авторських і суміжних прав
-Український центр іноватики та патенто - інформаційних послуг
6.Порядок отримання патенту на винахід
-оформлення заяви
-попередня експертиза
-експертиза по суті
7. Процедура передачі права власності на винахід
Здійснюється на підставі договору на винахід,на підсталі ліцензійного договору на використання винаходу. Передача прав власності на винахід та надання ліцензії на використання винаходу здійснюється в межах строку дії патенту на винахід, деклараційного патенту на винахід, деклараційного патенту на корисну модель.
1.Подаються документи до Держедепартаменту
2. розгляд документів та внесення до реєстраційних відомостей
3.Внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання винаходу
4.Публікація відомостей
8. Зміст заяви на раціоналізаторську пропозицію
-назва
-опис пропозиції (конструкція,технологія виробництва,заснована техніка,склад матеріалу,організаційне рішення,додаткові відомості)
- додаються графічні матеріали, техніко-економічні розрахунки
-висновко щодо пропозиції
-рішення ,яке прийняте до пропозиції
9. Порядок отримання патенту на корисну модель
-подається заява, оформлюється кошторис,додаткові матеріали в Патент бюро(оплачується 50% авансу)
- виконують роботу на дослідження предмета захисту і оформлення документів на держ. Реєстрацію
- заявник отримує висновок організації про видачу патенту на корисну модель з пропозицією проведення формальної експертизи ( під час якої заявник може отримати висновок про невідповідність винаходу умовами працездатності, на що патентував.може заперечити або внести зміни)
-отримання патенту на винахід
10. Укладання ліцензійного договору з колективом співавторів винаходу
11.Що відноситься до ів
Відносяться:
-обєкти промислової власності
-обєкти авторських та суміжних прав,літературні,музичні твори,твори мистецтва, комп.програми,карти, креслення,права виконавців, фонограми,об’єкти суміжних прав
12.Організація раціоналізаторської оботи на рівні підприємства
1.підготовка проекту наказу про створення технічної комісії на підприємстві включаючи технічну еліту підприємства.Ця коміся буде розглядати раціональні пропозиції.
2.зробити,подати і підписати наказ про графік засідання комісії.
3.Зробити бланк і розробити заяві на рац . пропозиції
4. Через 1-2 місяці збираюсь всі заяви ,призначають час для засідання техю комісії
5.Готується наказ, визнач. відповідальний, терміни виконання впровадження рац. Пропозицій
6.після впровадження викон.розрахунок затрат і економічної ефективності
7.Готується наказ про преміювання авторів
13. Зміст заяви про раціоналізаторську пропозицію
-назва
-опис пропозиції (конструкція,технологія виробництва,заснована техніка,склад матеріалу,організаційне рішення,додаткові відомості)
- додаються графічні матеріали, техніко-економічні розрахунки
-висновко щодо пропозиції
-рішення ,яке прийняте до пропозиції
14. Яким документом введені в дію нові форми первинної документації з обліку права ів
Наказом Деркомстату «Про затвердження форм первинної облікової документації з об’єктів прав ів» 1010.08.2004 р
15. Порядок заповнення журналу реєстрації раціоналізаторських пропозицій
-нумерація здійснюється у порядку зростання
-реєстрація здійснюється в день надходження заяви про рац.пропозицію підрозділом з питань ів або інших підрозділів на які покладено виконання даних функцій. Дата початку використання указується згідно з формую №ІД-6 або іншим рівнозначним документом
16) Хто підписує остаточне рішення, яке прийняте щодо раціоналізаторської пропозиції?
Керівник організації.
17) Які додаткові матеріали додають автори раціонал. пропозиції до заяви на раціоналізаторську пропозицію?
При необхідності додаються графічні матеріали (креслення,схеми,ескізи тощо), техніко-економічні розрахунки, додаткові відомості про пропозицію.
18) Що таке інвестиційний та інноваційний шлях розвитку економіки?
Інноваційний шлях розвитку полягає в: полягає в дієвому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково/технічного потенціалу з урахуванням світових тенденцій науково/технологічного розвитку. Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально/економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20/30 років.
Інвестиційний шлях розвитку економіки полягає в підготовці та реалізації заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залученні іноземних інвестицій шляхом:
-дослідження інвестиційного потенціалу України;
-вибору пріоритетних галузей та технологій;
-розробкою способів залучення інвестицій;
-реалізацією розробленої політики та контроль за її виконанням.
19) Що таке охоронний документ і які права він гарантує його власнику?
Це патент або свідоцтво. Автор об’єкта і.в. або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створення об’єкту і.в. на визначений період часу.
20) Навести приклад раціон.пропозиції?
Раціоналізаторська пропозиція має стосуватися виробів, технології, задіяної техніки або складу матеріалів. Власне, це і є об'єкти раціоналізаторських пропозицій. Це можуть бути конструктивні вирішення виробів, технологічні процеси, тобто і способи, а також речовина (склад матеріалів). Але не треба розуміти наведений перелік об'єктів як обмеження раціоналізаторства. Раціоналізаторська пропозиція може стосуватися будь-якої сфери суспільно корисної діяльності людини. Це може бути удосконалення медичних інструментів та апаратури, зв'язку і транспорту
21)Основні функ.Держ парт. ІВ?
Департамент здійснює наступні функції: координує діяльність по передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності, у тому числі створені цілком або частково за рахунок державного бюджету; організовує розглядання заяв і скарг щодо видачі охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, а також інших звертань фізичних і юридичних осіб з питань інтелектуальної власності; координує роботу з інформаційного забезпечення діяльності в сфері інтелектуальної власності, здійснює нормативно-методичне керівництво в цій сфері, забезпечує комплектування національного фонду патентної документації; вносить у встановленому порядку в Міністерство освіти та науки пропозиції щодо участі України в роботі міжнародних організацій по інтелектуальній власності, здійснює міжнародне співробітництво і бере участь у підготовці і підписанні міжнародних угод з питань інтелектуальної власності; проводить роботу по підготовці і перепідготовці фахівців у питаннях інтелектуальної власності.
22)Що таке товарний знак?
— це знак обслуговування, тобто зареєстроване в установленому порядку оригінальне оформлене художнє зображення, яке використовується для відокремлювання товарів та послуг фірми та для реклами.
23)Яка мета охорони промислових зразків?
За рахунок використання промислових зразків виріб отримує зовнішню і споживчу привабливість; в результаті чого зростає комерційна вартість виробу і вірогідність його реалізації на ринку збуту.
Якщо промисловий зразок охороняється, власник - фізична або юридична особа, що зареєструвала зразок, забезпечує собі виняткове право на захист від несанкціонованого копіювання або імітації зразка третіми особами. Це сприяє отриманню справедливого прибутку на вкладений капітал. Ефективна система охорони також приносить користь споживачу і суспільству в цілому, забезпечуючи добросовісну конкуренцію і дотримання правил добросовісної торгівлі, а також сприяючи розвитку художньої творчості і привертаючи увагу споживача до самих вчинених в естетичному відношенні виробів.
Охорона промислових зразків сприяє економічному розвитку, активізуючи художню творчість в промисловості і виробництві, а також в традиційних сферах мистецтва і художніх промислах. А це сприяє пожвавленню комерційної діяльності і експорту національної продукції.
Створити промислові зразки і забезпечити їх охорону відносно недорого і просто. Створення зразків під силу невеликим і середнім підприємствам, а також окремим художникам і ремісникам як в промислово розвинених, так і в країнах, що розвиваються.
24) Як може здійснюватися охорона промислових зразків?
У більшості країн для надання охорони відповідно до законодавства про промислові зразки промисловий зразок необхідно зареєструвати. Звичайно відповідно до вимог при реєстрації зразок повинен володіти новизною або оригінальністю. В різних країнах цим термінам даються різні визначення, і кожна країна може встановити свій порядок реєстрації. В загальному випадку «новий» означає, що наскільки відомо, аналогічний або подібний зразок, до цього, не існував. При реєстрації промислового зразка видається свідоцтво про реєстрацію. Термін охорони звичайно складає п'ять років і може продовжуватися на подальші терміни, в більшості випадків до 15 років.
Залежно від конкретного національного законодавства і від самого зразка, промисловий зразок може стати об'єктом охорони як твір мистецтва відповідно до законодавства по авторському праву. В деяких країнах охорона одного і того ж об'єкту може здійснюватися паралельно: як промислового зразка і як виробу мистецтва. В інших країнах авторське право і охорона промислових зразків взаємно виключають один одного: якщо власник вибирає один варіант охорони, він не може одночасно скористатися іншим.
При певних обставинах можна забезпечити охорону промислового зразка відповідно до законодавства про несумлінну конкуренцію, хоча при цьому умови охорони, гарантовані права і засоби правового захисту можуть бути абсолютно іншими.
25) Основні форми франчайзингу.
Виділяють три основних види франчайзингу — товарний франчайзинг, виробничий і діловий.
Товарний франчайзинг іноді називають „франчайзингом продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, який продає готовий продукт або напівфабрикат дилеру — франчайзі, який здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Цей вид діяльності має на меті придбання у провідної компанії права на продаж товарів з її торговою маркою.
Виробничий франчайзинг — це франчайзинг на виробництво товарів. В цьому випадку фірма, що володіє технологією виготовлення якогось продукту, продає місцевим або регіональним заводам сировину для виготовлення (наприклад, завод із розливу безалкогольних напоїв).
Діловий франчайзинг називають ще „франчайзинг бізнес — формату". При цьому способі франчайзер продає ліцензію приватним особам або іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера. Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл крупної корпорації.
26) На яку територію розповсюджується охорона промислових зразків?
Звичайно охорона промислового зразка обмежується територією країни, в якій надана охорона. В рамках Гаагської угоди про міжнародне депонування промислових зразків, адміністративні функції якого виконує ВОІВ, пропонується новий порядок міжнародної реєстрації. Заявник може подати заявку на одну міжнародну реєстрацію або у ВОІВ, або в національному відомстві країни - учасниці Угоди. Потім зразку надається охорона в тих країнах - учасницях Угоди, в яких власник бажає її одержати.
27) Який порядок отримання свідоцтва на промисловий зразок?
-оформлення заяви на отримання патенту
- патентно-інформаційне дослідження, пошук аналогів і визначення прототипу
- оформлення опису формули та інших заявлених матеріалів
- проходження необхідних експертиз оформлення патенту
- виконання комплексу дій по підготовці його дійсності та дії виняткового права.
28) Що таке роялті?
Роялті – це винагорода, яку автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати за будь-яке використання твору, у вигляді відрахування за кожний проданий примірник чи кожне використання твору.
29)Зміст заяви для отримання патенту на винахід:
30)Що таке паушальний платіж?
Пауша́льний платі́ж (від нім.pauschale — намічена сума, загальна сума) — винагорода за право користування предметом (об'єктом) ліцензійного договору до одержання прибутку (доходів) від його використання. Фактично є ціною ліцензії (фактичною ціною купівлі ліцензії), що встановлюється, виходячи з оцінок очікуваної економічної ефективності та майбутніх прибутків покупця ліцензії на основі використання ліцензії. Фіксується у договорі між ліцензіаром і ліцензіатом у розмірі чітко обумовленої суми та може здійснюватися одноразово або певними частинами.
31. Які бувають товарні знаки
Окрім знаків, що ідентифікують комерційне походження виробу або послуги, існує декілька додаткових категорій товарних знаків. Власниками колективних знаків можуть бути асоціації, члени яких шляхом їх використання ставлять знак рівності між собою і встановленими асоціацією вимогами якості і іншими вимогами. Прикладом таких асоціацій є асоціації бухгалтерів, інженерів або архітекторів.
Сертифікаційні знаки привласнюються за відповідність встановленим стандартам, проте сфера їх вживання не обмежена тим або іншим професійним суспільством. Вони можуть привласнюватися будь-якій особі, здатній довести, що його вироби відповідають певним встановленим стандартам. Як приклад сертифікаційних знаків, що одержали міжнародне визнання, можна згадати стандарти якості ISO 9000.
32. Що можна і не можна наносити на товарний знак?
Об'єктом знака (торгової марки) можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні
кольорів.
Згідно зі ст. 492 ЦКУ «торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів».
Не можна наносити (не отримають правову охорону):
міжурядових організацій;
товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
33. Актуальність вільних економічних зон (ВЕЗ) для впровадження інноваційних технологій
Вільна економічна зона являє собою частину національної території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування законодавства країни, орієнтований на посилення зовнішньоекономічних зв'язків, насамперед, за рахунок залучення іноземного капітану.
У відповідності з прийнятою концепцією ВЕЗ створюється в Україні з метою:
- стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій; активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг;
- збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
- активізації науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій; запозичення передового організаційного та управлінського досвіду ринкових методів господарювання;
- створення сучасної ринкової інфраструктури; поліпшення
використання природних і трудових ресурсів;
- прискорення соціально економічного розвитку окремих регіонів, України, в цілому підвищення життєвого рівня населення.
35. Види інтелектуальної власності
34. Зміст заявки для отримання товарного знаку
Заявка - це сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва. Заявка повинна стосуватися одного знака.
Заявка складається українською мовою і повинна містити:
До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки. Таким документом є копія платіжного доручення на перерахування збору з відміткою установи банку або квитанція (форма №042005).
Якщо заявку подають через патентного повіреного або іншу довірену особу, то до заявки слід додати видану заявником довіреність (копію довіреності), що засвідчує його (її) повноваження.
36. Мета діяльності і функції ВОІВ
Основою міжнародної системи інтелектуальної власності на кінець 2004 року є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а вісім відносяться до авторського права і суміжних прав. Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших. Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 p. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі.
Головними завданнями ВОІВ є:
-поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
-модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.
37. Орг-я раціоналіз-ї роботи на рівні підприємства
Основні правила:
1) дослідити існуючий стан
2) використати знання працюючих
3) заохотити до співпраці по покращенню умов праці
Послідовність орг-ї раціоналіз-ї роботи:
38. Функції державного департаменту ІВ
За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.
39. Які нормат. акти були прийняті ВР України з метою забезпеч. правового поля в сфері ІВ?
В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірниківаудіовізуальних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".
Положення Конституції, Цивільний кодекс, Кримінальний, адміністративний, арбітражний кодекси – регулювання питань з ІВ.
40. Визначення: знак на товари і послуги, свідоцтво, пріоритет заявки на знак
Торговельна марка(знак для товарів і послуг) — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Свідоцтво на знак для товарів і послуг є офіційним документом, що підтверджує право особи на певний та свідчить про те, що даний знак має пріоритет і перебуває під правовою охороною.Свідоцтво України є офіційним охоронним документом, що видається від імені держави уповноваженим на це органом - Державним департаментом інтелектуальної власності України (Держдепартамент) в особі Українського інституту промислової власності"
Право на одержання свідоцтва має заявник з пріоритетом. Пріоритет - першість у поданні заявки.
1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.
2. Пріоритет знака, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати.
41. Апеляційна палата і її функції
Апеляційна палата (Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності) – колегіальний орган для розгляду заперечень проти рішень Держдепартаменту щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні;
У своїй діяльності Апеляційна палата керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Міністерства освіти і науки України, наказами Держдепартаменту,
Завданнями Апеляційної палати є колегіальний розгляд поданих до неї заперечень, заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні, а також протестів голови Держдепартаменту на рішення Апеляційної палати та прийняття відповідних рішень.
На виконання своїх завдань Апеляційна палата:взаємодіє зі структурними підрозділами Держдепартаменту, Укрпатенту, іншими юридичними та фізичними особами;отримує від осіб, які подали заперечення, заяви про визнання знака добре відомим в Україні, матеріали стосовно заперечень або заяв, веде з ними листування;уносить пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та методологічного забезпечення процедури розгляду заявок, удосконалення діяльності Апеляційної палати; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
42. Функції органів виконавчої влади з питань ІВ
Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ) — є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки України і йому підпорядковується. Основними завданнями ДДІВ є участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.
43. Що може бути об’єктом знака на товари і послуги, який док-т видається і його термін дії
Об'єктом знака (торгової марки) можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні
кольорів. Згідно зі ст. 492 ЦКУ «торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів».
Право власності на знак засвідчується свідоцтвом і строк його дії становить 10 років від дати подання заявки до установи і продовжується установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому Законом». Кількість продовжень не обмежується.
44. Умови припинення дії Свідоцтва
Власник свідоцтва може відмовитись від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до департаменту інтелектуальної власності України (Держдепартаменту) в особі Українського інституту промислової власності".
Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Дія свідоцтва припиняється за рішенням Суду (Арбітражного) у зв’язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг.
45. Умови визнання Свідоцтва не дійсним
Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
в) реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, якщо раніше зареєстрований знак товарів і послуг складається тільки з цього зазначення.
46. Авторські і суміжні права
Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.
Авторські права – 1 чоловік або співавтори (багато чоловік)
Суміжні права – стосуються шоу-бізнес(хтось придумав текст, інший музику і т.д.) після отримання винагороди мають суміжні права на винагороду.
47. Особливості змісту і оформлення заявки на промисловий зразок
Обєктами промисл.зразка можуть бути: стілець, тканина, форма будинків, малюнок, розфарбування для задоволення естетичних та ергономічних потреб(обємні, площинні, комбіновані).
Порядок отримання патенту:
Оформляється заявка: на укр.мові, матеріали друкуються на А4(з поялми 25-20-20-20)
48. Структура опису винаходу на патент
В описі винаходу подається галузь науки, до якої відноситься винахід, характеристика найбільш близьких по суті (прототипів), які існують в світі – критика, мета винаходу
Інструкція щодо підготовки опису до патенту на винахід (корисну модель) до публікації
Інструкція призначена для заявників, які мають відкоректувати опис винаходу (корисної моделі) для його подальшої публікації згідно з рішенням Науково-дослідного центра патентної експертизи (надалі - НДЦПЕ) та відповідно до Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель (надалі - Правила).
1.1. Після винесення рішення про видачу патенту на винахід (корисну модель) (надалі - рішення) заявник має виправити опис винаходу (корисної моделі) відповідно до встановленої в процесі експертизи формули винаходу (корисної моделі). Відкоректований опис винаходу повинен виключати подальшу смислову правку та уточнення технічної суті тексту.
1.2. Коректуванню і(або) переробці підлягають ті розділи опису винаходу (корисної моделі), зміст яких змінюється залежно від редакції формули винаходу (корисної моделі), наведеної в рішенні.
1.3. Текст виправленого опису винаходу (корисної моделі) щодо оформлення повинен відповідати вимогам до опису винаходу (корисної моделі), що наведені у Правилах, та бути придатним для репродукування в необмеженій кількості.
1.4. Кожен розділ опису винаходу (корисної моделі) слід викладати у вигдялі окремого абзаца.
1.5. Накожному аркуші з графічними зображеннями (надалі - креслення) у верхньомуправому куті необхідно вказати чорними чорнилами (або пастою) номер заявки.
1.6. На першій сторінці опису винаходу (корисної моделі) у правому верхньому куті проставляють номер заявки, до якої опис відноситься. Опис підписує заявник або його представник у порядку, визначеному Правилами.
1.7. Виправлений опис винаходу (корисної моделі) та графічні матеріали заявник має представити у 3-х примірниках до НДЦПЕ протягом 2-х місяців від дати одержання заявником рішення. Допускається можливість переробки або складання заново окремих розділів опису винаходу (корисної моделі), наприклад тих, що стосуються характеристики прототипу, критики прототипу, якщо у процесі державної науково-технічної експертизи було знайдено інший прототип, ніж той, що було вказано у описі до заявки.
2. Структура відкоректованого опису винаходу (корисної моделі)
2.1. Опис винаходу (корисної моделі) повинен містити такі розділи:
- галузь техніки, до якої відноситься винахід (корисна модель);
- рівень техніки;
- суть винаходу (корисної моделі);
- перелік креслень (якщо вони додаються);
- відомості, що підтверджують можливість здійснення винаходу.
2.2. Креслення
Для ілюстрації винаходу (корисної моделі) треба давати лише ті креслення, які цілком пояснюють об'єкт винаходу (корисної моделі) у тому обсязі, у якому його охарактеризовано у формулі.
При складанні (коректуванні) опису до патентуна винахід (корисну модель) цифрові позначення на кресленнях повинні відповідати цифровим позначенням, що згадуються в описі винаходу (корисної моделі). Виноски на кресленнях повинні візуально відокремлюватись від прямолінійних контурів деталей або частин зображення, не повинні перехрещуватись між собою та розміщуватись паралельно штриховці.
Якщо на кресленні необхідно залишити лише окремі фігури, то зайві фігури і цифрові позначення треба вилучити, а креслення переробити відповідно до вимог НДЦПЕ.
Якщо є декілька креслень, то необхідно зазначити, яке з них слід публікувати на титульному листі опису винаходу (корисної моделі), для чого треба зробити надпис "Для титульного листа опису до патенту на винахід (корисну модель)".
49. Географічне позначення
Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, навідміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.
50. Що таке експертиза по суті винаходу?
Передбачає перевірку винаходу по суті з врахуванням відомих в світі патентів
Кваліфікаційна експертиза - експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності);
Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам;
51. Авторське свідоцтво і патент на корисну модель
Авторське свідоцтво-це документ,який видавався у період СРСР і засвідчував тільки авторство винахідника на розроблений ним винахід (корисну модель)
Патент на корисну модель – його ще називають деклараційним патентом, тому шо патентування проходить в один етап формально експертизи
Патент на корисну модель може бети перетворений в патент на винахід, але для цього патентовласник має пройти експертизу.
52. Об’єкти патентування. Деклараційний патент
Об’єкти:
1) новий склад речовини(бетону, ліків і т.д.) може бути признаний патентом, якщо за рахунок введення нових добавок або зміни їхспіввідношеннь досягається новий позитивний ефект
2) новий спосіб(виробництва, лікування і т.д.) передбачає певні технологічні фактори, які впроваджуються в технологічний процес, які забезпечують отримання позитивного ефекту, що виявляється в збільшенні міцності, зменшенні вартості виробництва, прискорення виробництва.
3) нові шатми мікроорганізмів, які в процесі своєї життєдіяльності можуть замінити цілі, технологічні лінії виробництва продуктів
4) новий пристрій(агрегат) має мати суттєві відмінності, наукову новизну і практичну цінність
5) матеріали, пристрої, райони, які раніше відомі і використовуються за новим призначенням (реактивний двигун, лейкопластир)
Деклараційний патент – видавався в Україні на 6 років, при цьому не робитьс експертизи, сьогодні відмінений, по суті Фількіна грамота
Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи.
Об'єктом винаходу (корисної моделі) може бути:
53. Хто такий ліцензіат?
Ліцензіат – це особа, що приймає права на інтел.власн. при передачі прав на об’єкт інтел.власн.(особа, яка являється автором інтел.власн.)
Авторським правом наділені також у певній мірі особи, в яких воно виникло на підставі ліцензійного договору — ліцензіати. Вони також не є правонаступниками, але за договором мають певні авторські права.
ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
54. Коли і ким було створене Департамент інтелектуальної власності?
Відповідно Указу Кабінет Міністрів України від 4 квітня 2000 р. № 601 створений у складі Міністерства освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності як урядовий орган державного управління.(постанова «Про утворення Державного департаменту інтелк.власн.»)
55. Що може бути об’єктом патентування? – П.52!
56. З якими організаціями співпрацює департамент інтелектуальної власності?
- укр.. інститут інтел.власн.
- науково-дослідний інститут інтелк.власн.
- укр. Агентство з аторських і суміжних прав
- укр. Центр інноватики та патентно-інноваційних послуг
- фон громадського користування
***
Свою діяльність Департамент здійснює у тісному співробітництві з іншими органами державної виконавчої влади та управління, зокрема, з Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, Національною академією наук України, іншими академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
57. Нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності
***
Загальне законодавство України у сфері інтел.власн.: КУ, Кодекси Укр., Закони Укр., Укази Президента Укр., Постанови КМУ, відомчі нормативно-правові акти;
Соціальне законод.: у сфері промислової власності, у сфері авторського права та суміжних прав
Міжнародні договори та угоди в сфері інтел.власн.
Стандарти: ДСТУ, стандарти Всесвітньої організації інтел.власн.
58. Основні напрямки діяльності державного департаменту інтелектуальної власності.
Подають заявки на патент і видають їх, оформлює заявки на патент по замовленню, можна подивитись що вже існує
Основним завданням Держдепартаменту є участь у забезпеченні реалізації державної політики, прогнозування та визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку, а також організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Департамент відповідно до покладених на нього завдань: • реалізує в межах своїх повноважень єдину економічну, фінансову, науково-технічну, інвестиційну, соціальну політику у сфері інтелектуальної власності та розробляє на основі результатів аналізу діяльності державної системи охорони інтелектуальної власності пропозиції щодо її вдосконалення; • здійснює в межах, визначених Міністерством освіти і науки, управління майном підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства; • забезпечує в межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією; • розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, які належать до його компетенції, і вносить їх на розгляд Міністра освіти і науки; • забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об’єкти інтелектуальної власності; • бере участь у роботі з удосконалення системи обліку, звітності і державної статистики в сфері інтелектуальної власності; • визначає порядок державної сертифікації діяльності в сфері інтелектуальної власності; • здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об’єктів інтелектуальної власності; • видає в установленому порядку охоронні документи на об’єкти інтелектуальної власності; • здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності, які охороняються на території України, та ліцензійних договорів; • координує діяльність щодо передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності, в тому числі створені повністю або частково за рахунок державного бюджету; • організовує розгляд заяв і скарг щодо видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності, а також інших звернень фізичних і юридичних осіб із питань інтелектуальної власності; • координує роботу з інформаційного забезпечення діяльності в сфері інтелектуальної власності, здійснює нормативно-методичне керівництво в цій сфері, забезпечує комплектування національного фонду патентної документації; • вносить в установленому порядку до Міністерства освіти і науки пропозиції щодо участі України в роботі міжнародних організацій з інтелектуальної власності, здійснює міжнародне співробітництво та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних угод із питань інтелектуальної власності; • організовує роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів із питань інтелектуальної власності.
За період діяльності в Держдепартаменті розроблено десятки законопроектів, ухвалених Верховною Радою України, та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності.
Таким чином, в Україні забезпечено конституційне право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної діяльності: створено нормативно-правову базу у сфері інтелектуальної власності, яка відповідає міжнародним нормам, розроблено ефективні механізми реалізації правових норм і сформовано дієздатну інфраструктуру, яка забезпечує здійснення державної політики в цій сфері.
Нині до системи управління Держдепартаменту входить три державні підприємства: Український інститут промислової власності, який виконує повний комплекс робіт, пов’язаних із підготовкою і наданням правової охорони об’єктам промислової власності; Українське агентство з авторських та суміжних прав, яке забезпечує дотримання прав і законних інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури і мистецтва; Державне підприємство “Інтелзахист”, яке спрямовує діяльність на вдосконалення захисту прав на аудіовізуальні твори та фонограми й забезпечує процес видачі контрольних марок і ведення Єдиного реєстру їх одержувачів.
59. Що відноситься до об’єктів авторського права?
(Суміжні права: права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення)
60. Яка різниця між авторським свідоцтвом на винахід та патентом на винахід?
патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід;
***
Патент на винахід – певне технічне рішення, термін дії близько 20 років і може бути проданий або переданий для використання за певну винагороду як власність (наслідство).
Авторське свідоцтво – це винахід, який видавався в СРСР і всі витрати брала на себе держава, держава їм розпоряджалася, автору видавалась один раз винагорода, а при впровадженні він міг отримувати 5%.
***
Патент – документ, що засвідчує авторство на винахід та виключає право на використання його протягом певного строку
Авторське свідоцтво – документ, що засвідчує юридичне право автора. Оформляється заява на видачу авторського права на імя підприємства(організації) із зазначенням авто
61. Порядок укладання ліцензійної угоди.
Передача права використання товарного знака здійснюється шляхом видачі ліцензії на підставі ліцензійного договору про використання знака.
Об'єктом ліцензійного договору є об'єкти промислової власності, а саме товарні знаки. Предмет ліцензійного договору - дії сторін, спрямовані на виникнення, зміну та припинення прав та обов'язків сторін договору.
Суб'єкти ліцензійного договору - юридичні та фізичні особи, втому числі іноземці, особи без громадянства.
Ліцензійний договір вважається укладеним, якщо сторони дійшли згоди щодо істотних умов (тобто тих умов, які визнані істотними законом або необхідні для договорів даного виду). Але дійсним ліцензійний договір стає з дати публікації відомостей про видачу ліцензії в офіційному бюлетені “Промислова власність” та внесення їх до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Дотримання письмової форми договору є необхідною умовою дійсності договору.
Згідно з п.2.3.2 Інструкції до істотних умов ліцензійного договору належать:
1. Сторони ліцензійного договору.
2. Предмет ліцензійного договору.
3. Номер свідоцтва (міжнародної реєстрації товарного знака), де вказується номер свідоцтва, дата його видачі, орган, який здійснив реєстрацію товарного знака та видав свідоцтво про реєстрацію товарного знака.
4. Перелік товарів і послуг із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), для яких передається право на використання товарного знака (міжнародного товарного знака).
5. Обсяг прав, що передаються.
6. Вид ліцензії.
7. Строк дії ліцензійного договору.
8. Територія дії ліцензійного договору.
9. Місцезнаходження (місце проживання) сторін.
Відповідно до ст. 48 ЦК України відсутність зазначених істотних умов є підставою визнання договору недійсним.
62(34). Зміст заявки для отримання товарного знаку
Заявка містить: зображення позначення, перелік товарів і послуг, адресу, кольори, дату подачі заявки та пріоритет, додається документ про сплату збору. Окремі статі Закону регламентують окремі позиції складових заявки (Ст..8 - дата подачі заявки; Ст..9 – пріоритет; Ст..11- відкликання заявки; Ст..12 -публікація; Ст..13 - реєстрація).
63. На який термін видаються охоронні документи на винахід,тов. знак, пром. зразок, корисну модель?
На 10 років. Через 10р потрібно продовжити термін дії свідоцтва,звернутися в Держпартамент – заплатити. Патент ж на промисловий зразок має обмежений термін дії - 10+5 років з дати подачі заявки.
64. (94) Актуальність ІВ сьогодні, сучасні інформаційні технології в світовій економіці
На початку 2008 року Держдепартаментом розроблено Концепцію розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009 – 2014 р.р. У Концепції окреслено шляхи й способи вирішення завдань, які стоять перед державною системою правової охорони ІВ на наступні 6 років з урахуванням сучасних пріоритетів зовнішньої та внутрішньої політики держави, – повідомив голова Держдепартаменту.
Для України необхідність регуляторної політики в сфері інтелектуальної власності є вельми актуальною, оскільки, з одного боку, країна проголосила інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність, а з іншого — висунення завдань до вступу до СОТ та ЄС, неминуче приведе до загострення конкуренції на ринку інтелектуальних товарів і послуг.
Інтеграція у світовий ринок становить першочергове завдання економіки України. Однією з форм такої інтеграції є формування інформаційного співтовариства як нової форми суспільних відносин. У сучасному висококонкурентному суспільстві інформаційні технології мають першочергове значення, оскільки швидкий і дешевий спосіб обміну інформацією є основою успіху будь-якого бізнесу.
Значення інформаційних технологій як засобу міжнародної економічної інтеграції підсилюється тим, що інформаційні технології на сьогоднішній день охоплюють практично всі сфери економіки: торгівлю, послуги, банківську і фінансову сфери, а також науку та освіту. Одним з основних засобівпередачі інформаційних потоків стала глобальна мережа Інтернет, і кількість людей, які користуються ним на постійній основі, зростає в геометричній прогресії. Інтернет став засобом ведення бізнесу, завдяки чому сформувався новий ринок - ринок інформаційних технологій.
Сьогодні в Україні інформаційні технології переживають період бурхливого розвитку. Але, незважаючи на активне зростання обсягу використання інформаційних технологій в Україні, ринок електронної комерції, що є засобом інтеграції до світової економіки, тільки формується.
У сфері розробки та використання ІТ справжньою революцією стало створення системи Інтернет. У цій специфічній галузі світової економіки з річним обігом більш як 500 млн. доларів уже нині зайнято понад 3 млн. людей. В США наприкінці 90-х років системою Інтернет користувалося 70 млн. людей, а у 2002 році число користувачів виросте до 120 млн. Обсяг світової торгівлі через систему Інтернет на початок 2001 року досяг 100 млрд. доларів.
65. Що таке формула винаходу?
Формула винаходу чи корисної моделі — це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату.
66. Деклараційний патент?
Різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід
67. Хто такий ліцензіар?
Ліцензіа́р — у загальному значені це особа, що має право видавати ліцензії іншим особам (ліцензіатам).
Ліцензіа́р — це особа, що має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Ліцензіар — це, як правило, відома компанія, що володіє унікальними технологічними процесами або знаннями, продукція якої має широкий попит у споживачів. Незалежна фірма або окремий підприємець стає ліцензіатом, якщо він купує франчайзу і укладає відповідний договір з фірмою — ліцензіаром.
68. . Процедура передачі права власності на винахід(корисну модель) та надання дозволу на використання винаходу.
Припинення дії договору між ліцензіаром здійснюється за аналогічною схемою (заява про публікацію та внесення відомостей до відповідного реєстру підписану обома сторонами)рішення приймається протягом двох місяців від дати надходження заяви. Рішення направляється за адресою, що міститься в заяві.
Крім того, ліцензійний договір признається не дійсним (публікація і вноситься до відомостей) на підставі суду або кваліфікаційна експертиза заяви на деклараційний патент на вихід скасовує його, як не патентно здатний.
69. В яких випадках ліцензійний договорів призначається недійсний?
Договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду, ініціаторами якого можуть виступити ті ж суб’єкти, що й в інших видах договорів (сторони договору, державні органи).
Відомості про внесення змін до ліцензійного договору, визнання його недійсним або дострокове припинення його дії, підлягають обов’язковій реєстрації в бюлетені “Промислова власність”.
Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 3689-XII свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, ліцензійний договір на використання торговельної марки, свідоцтво на яку визнано недійсним, слід вважати нікчемним.
70.(96) Ліцензійний договір з колективом авторів винаходу.
Якщо власником патенту є декілька осіб, то має бути угода підписана авторами, а право має надаватись одній особі з відповідною довіреністю. Якщо один (не всі) з співвласників на винахід (корисну модель) бажає передати право власності на винахід (корисну модель) на користь інших співвласників, то договір укладається між співвласниками, які передають право власності та іншими співвласниками.
Державний департамент власності
Власник патенту_______________
адреса _______________________
тел. _________________________
патент ______________________
дата пріоритету _______________
дата публікації ________________
номер офіц. бюл. _____________
Заява
Прошу опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи (корисні моделі) Державного реєстру деклараційних патентів України на корисні моделі: відомості про передачу права власності на винахід (корисну модель)._________________________________
Назва винаходу (корисної моделі)
від власника патенту_____________________________________________________________
П І П
до юридична особа, якій передається право власності
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Додатки: підпис власника
71. Що таке формальна експертиза об’єкта і. в. ?
Під час формальної експертизи встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.
72. Функції держ. інспектора з питань і. в.
Державний інспектор з питань інтелектуальної власностіє посадовою особою Державногодепартаменту інтелектуальної власності, що входить до складу Міносвіти та науки України.
Основним завданням державного інспектора є здійсненнядержавного контролю за дотриманням суб'єктами господарюваннянезалежно від форм власності вимог законодавства у сферіінтелектуальної власності, а також у сфері виробництва, експорту,імпорту дисків для лазерних систем зчитування.2Державні інспектори діють у мм. Києві та Севастополі,областях, Автономній Республіці Крим і представляютьДерждепартамент у відповідному регіоні.
73. Ліцензування як форма державного регулювання.
Ліцензування як форма державного втручання підприємницької діяльності, набула широкого розповсюдження при розвитку капіталізму. Держави видавали ліцензійні листи, пільгові листи, грамоти, ліцензії, які давали право на ввезення чи вивезення з країни того чи іншого товару. Так Франція (19 століття) дозволяла безмитно ввозити продукцію яка використовувалась в морській справі, з метою побудови власного флоту.
Американці з метою захисту приватного капіталу і прискорення економічного розвитку максимально сприяли розвитку заводів, фабрик, навіть ціною незручностей для іншого населення ( в їхніх річках не стала водитись риба). Як приклад, часто зустрічається такий вислів, який висів на одній із американських фабрик “Користь речей повинна вибачати прикрості сморіду” (Свічкова фабрика).
74. Приклади держ. Регулювання в сфері ліцензування в розвинених країнах.
В Англії в 1808 році прийняли рішення безмитно ввозити в країну хліб, крім Франції. В 1811 році почали видаватись в Росії, в 1812 році Швеції пільгові листи для торгівлі з Англією. В Росії було заборонено виробляти зброю, військові оснащення приватним фірмам. В царській Росії горілчані вироби вироблялись з дозволу царських органів. На сьогодні 50 % горілчаних виробів продається без ліцензій. В Радянському Союзі 70 % коштів в банк надходили від продажу спиртних напоїв. Собівартість горілки в Радянському Союзі становила 7 копійок, а продавали по 3,5 рублі.
75. Актуальність ВЕЗ.
Однією з важливих ланок у реалізації принципів відкритої економіки є створення вільних економічних зон. Їх функціонування пов'язується з лібералізацією й активізацією зовнішньоекономічної діяльності. Економіка вільних економічних зон має високий ступінь відкритості зовнішньому світу, а митний, податковий і інвестиційний режим сприятливий для зовнішніх і внутрішніх інвестицій.
Питання 76-90 з інтелектуальної власності
76. Класифікація ВЕЗ (вільних економічних зон).
ВЕЗ класифікують:
відносно кордонів:
а) внутрішні
б) зовнішні.
за характером об’єкта:
а) локальні (до 500 Га),
б) точкові.
в) комплексні.
за характером взаємодії з позазональною економікою:
а) інтегрального типу (принцип взаємодії з іншими підприємствами які лежать за межами зони),
б) анклавного типу (всередині)
за функціональною спрямованістю:
а) зовнішньоторговельні,
б) науково-технічні,
в) туристичні,
г) банківсько-страхові або офшорні території.
77. Розвиток ВЕЗ в розвинених країнах, їх кількість.
За оцінками іноземних спеціалістів, сьогодні нараховується близько 3000 вільних економічних зон, у яких створено майже 3 млн. робочих місць.
Американський досвід показує, що у ВЕЗ створюються умови для стимулювання виробництва суспільно необхідних товарів, виробництво яких відчуває дискомфорт у системі традиційних виробничих відносин. Досить ефективно ВЕЗ працюють у Сингапурі, Південній Кореї, Малайзії, Маврикії.
Але не скрізь спроби створити ВЕЗ були успішними. У Шрі Ланка, Гватемалі, Ліберії, Сенегалі тощо ВЕЗ постраждали від політичної нестабільності та громадських зворушень, від надзвичайно заплутаної, з точки зору інвесторів, системи пільг та стимулів.
78. Досвід створення ВЕЗ в Україні.
Діяльність вільних економічних зон в Україні, процедуру їх створення, взаємовідносини з місцевою виконавчою владою регламентує «Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні». Згідно з чинним законодавством України під ВЕЗ розуміється частина території, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства.
СЕЗ і ТПР займають 10% території України.Першою українською СЕЗ стала зона «Сиваш», яка впроваджувалася за ініціативою Кабінету Міністрів України в Автономній Республіці Крим як локальний економічний експеримент на території Красноперекопського району та м. Армянська терміном на 5 років.
Досвід створення ВЕЗ в Україні показує, що окремі території отримавши статус ВЕЗ уникають сплати податків, не залучаючи інновацій, новітніх технологій, не створюючи нові робочі місця.
79. Види інтелектуальної власності.
Вид інтелектуальної власності зумовлюється видом творчої діяльності.
Інтелектуальна власність поділяється на дві групи за об’єктами власності:
1) Промислова власність: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарний знак, географічні позначення, раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування, топографія інтегральних схем, сорти рослин і породи тварин та ін.)
2) Об’єкти авторських і суміжних прав:
- об’єкти авторського права (літературний фонд, музичні твори, твори мистецтва, комп’ютерні програми, технічні креслення);
- права виробників програм;
- права організацій мовлення;
- права на ноу-хау.
80. Мета діяльності і функції Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
ВОІВ була створена з метою взаєморозуміння та співробітництва між державами, взаємної користі, заохочення творчої діяльності, сприйняття охорони інтелектуальної власності в усьому світі, забезпечення адміністративного співробітництва союзів (країн).
Сьогодні ВОІВ здійснює адміністративні функції і виконує обширну програму, яка направлена на:
81. Які нормативні акти були прийняті Верховною Радою України з метою забезпечення правового поля в сфері інтелектуальної власності?
Сьогодні в Україні вже діє 31 законодавчий, 25 підзаконних і більше 50 відомчих нормативно-правових актів та законів у сфері охорони IB.
Перелічимо основні з них:
- Закон України «Про власність»;
- Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
- Закон України «Про інформацію»;
- Закон України «Про науково-технічну інформацію»;
- Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» ;
- Закон України «Про національну програму інформатизації»;
- Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та багато інших.
Конституція України має певні статті, які охороняють інтелектуальну, творчу діяльність громадян. Подібні статті містять Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс та Кодекс про адмін. правопорушення.
82. Дайте визначення наступним термінам: знак на товари і послуги, свідоцтво, пріоритет заявки на знак.
Торговельна марка (знак на товари і послуги) – це будь-яке позначення, у тому числі комбінація позначень, призначене та придатне для вирізнення товарів і послуг однієї особи від товарів і послуг інших осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів, об’ємні та звукові позначення, а також будь-яка комбінація таких позначень тощо.
Свідоцтво – це свідоцтво України на знак для товарів і послуг.Свідоцтво на товарний знак засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, зазначених у свідоцтві, та містить зображення товарного знака.
Пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки.Пріоритет товарного знака встановлюється за датою подання заявки в патентний орган.Пріоритет товарного знака може встановлюватися за датою подачі першої заявки на товарний знак в іноземній державі - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності.
83. Апеляційна палата та її функції.
Апеляційна палата (Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності) - колегіальний орган для розгляду заперечень проти рішень Держдепартаменту щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні.
Функції:
взаємодіє зі структурними підрозділами Держдепартаменту, Укрпатенту, іншими юридичними та фізичними особами;
отримує від осіб, які подали заперечення, заяви про визнання знака добре відомим в Україні, матеріали стосовно заперечень або заяв, веде з ними листування;
уносить пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та методологічного забезпечення процедури розгляду заявок, удосконалення діяльності Апеляційної палати;
виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
84. Функції органів виконавчої влади з питань інтелектуальної власності.
Функції міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти ІВ.
Основними завданнями Комітету є координація діяльності органів виконавчої влади щодо:
забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону прав на об'єкти інтелектуальної власності;
недопущення незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності;
розроблення проектів нормативно-правових актів з питань імпорту, експорту, тиражування та використання об'єктівінтелектуальної власності;
виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорівУкраїни у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема стосовно ефективного захисту від розповсюдження контрафактної продукції на оптичних лазерних дисках.
Основні напрямки діяльності державного департаменту ІВ
Основними завданнями Департаменту є:
участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності;
прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності;
організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.
85. Що може бути об’єктом знака на товари і послуги, який документ видається на знак і його термін дії.
Товарний знак - зареєстроване в установленому порядку словесне, графічне, звукове, кольорове або обʼємнепозначенняабоїхкомбінації.
Обʼєктомзнака (торговоїмарки) можуть бути словесні, зображувальні, обʼємнітаіншіпозначенняабоїхкомбінації,виконанніубудь-якомукольорічипоєднанні.
На торгову марку видається свідоцтво. Термін дії - 10 років з дня подачі заявки.
86. Умови припинення дії Свідоцтва на знаки для товарів і послуг.
Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої доУстанови. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.
Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.
Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання
заявки.
87. Умови визнання Свідоцтва на знаки для товарів і послуг недійсним.
Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
88. Авторське свідоцтво і патент на корисну модель.
Авторське свідоцтво - це документ, який видавався у період СРСР і засвідчував тільки авторство винахідника на розроблений ним винахід (корисну модель).Авторське свідоцтво можна умовно назвати прототипом теперішньому патенту.
Всі витрати на патентування та доходи, які одержувалися від розроблених винаходів (корисних моделей),належали державі.З розпадом СРСР авторське свідоцтво за бажанням авторів можна було перетворити в патент.
Патент на винаходи – певне технічне рішення, яке має термін дії до 20 років, і може бути продане або передане на використання за певну винагороду як власність.
89. Об’єкти патентування. Деклараційний патент.
Об'єктом патентування можуть бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (включаючи біотехнологічні способи, способи лікування, діагностики та профілактики); всілякі конструкції і вироби - машини, прилади, механізми, інструменти, транспортні засоби, устаткування, споруди;архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друковану продукцію, як таку; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо.
Деклараційний патент - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід. Видавався на термін 6 років, зараз відмінений.
90. Коли і ким було створено департамент інтелектуальної власності.
У квітні 2000 року у складіМіністерства освіти і науки України утворено Державний департамент інтелектуальної власності, який є урядовим органом державного управління.
91.Структура департаменту і. в.
1.Український інститут промислової власності
2.НДІ ів
3.Українське агентство з авторських і суміжних прав
4.Український центр іноватики та патенто - інформаційних послуг
92. З якими організаціями співпрацює департамент і. в.?
- укр.. інститут інтел. власн.
- науково-дослідний інститут інтелк. власн.
- укр. Агентство з аторських і суміжних прав
- укр. Центр інноватики та патентно-інноваційних послуг
- фон громадського користування
***
Свою діяльність Департамент здійснює у тісному співробітництві з іншими органами державної виконавчої влади та управління, зокрема, з Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, Національною академією наук України, іншими академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
93.Нормативно-правова база у сфері і. в. Основні напрямки діяльності держ. департаменту і. в.
Нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності
Законодавчу базу складають і.в.:
В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірниківаудіовізуальних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".
Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.
Основні напрямки діяльності державного департаменту інтелектуальної власності.
Основним завданням Держдепартаменту є участь у забезпеченні реалізації державної політики, прогнозування та визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку, а також організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Департамент відповідно до покладених на нього завдань: • реалізує в межах своїх повноважень єдину економічну, фінансову, науково-технічну, інвестиційну, соціальну політику у сфері інтелектуальної власності та розробляє на основі результатів аналізу діяльності державної системи охорони інтелектуальної власності пропозиції щодо її вдосконалення; • здійснює в межах, визначених Міністерством освіти і науки, управління майном підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства; • забезпечує в межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією; • розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, які належать до його компетенції, і вносить їх на розгляд Міністра освіти і науки; • забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об’єкти інтелектуальної власності; • бере участь у роботі з удосконалення системи обліку, звітності і державної статистики в сфері інтелектуальної власності; • визначає порядок державної сертифікації діяльності в сфері інтелектуальної власності; • здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об’єктів інтелектуальної власності; • видає в установленому порядку охоронні документи на об’єкти інтелектуальної власності; • здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності, які охороняються на території України, та ліцензійних договорів; • координує діяльність щодо передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності, в тому числі створені повністю або частково за рахунок державного бюджету; • організовує розгляд заяв і скарг щодо видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності, а також інших звернень фізичних і юридичних осіб із питань інтелектуальної власності; • координує роботу з інформаційного забезпечення діяльності в сфері інтелектуальної власності, здійснює нормативно-методичне керівництво в цій сфері, забезпечує комплектування національного фонду патентної документації; • вносить в установленому порядку до Міністерства освіти і науки пропозиції щодо участі України в роботі міжнародних організацій з інтелектуальної власності, здійснює міжнародне співробітництво та бере участь у підготовці та укладенні міжнародних угод із питань інтелектуальної власності; • організовує роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів із питань інтелектуальної власності.
За період діяльності в Держдепартаменті розроблено десятки законопроектів, ухвалених Верховною Радою України, та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності.
Таким чином, в Україні забезпечено конституційне право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної діяльності: створено нормативно-правову базу у сфері інтелектуальної власності, яка відповідає міжнародним нормам, розроблено ефективні механізми реалізації правових норм і сформовано дієздатну інфраструктуру, яка забезпечує здійснення державної політики в цій сфері.
Нині до системи управління Держдепартаменту входить три державні підприємства: Український інститут промислової власності, який виконує повний комплекс робіт, пов’язаних із підготовкою і наданням правової охорони об’єктам промислової власності; Українське агентство з авторських та суміжних прав, яке забезпечує дотримання прав і законних інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури і мистецтва; Державне підприємство “Інтелзахист”, яке спрямовує діяльність на вдосконалення захисту прав на аудіовізуальні твори та фонограми й забезпечує процес видачі контрольних марок і ведення Єдиного реєстру їх одержувачів.
94.Актуальність і. в. сьогодні, сучасні інформаційні технології в світовій економіці.
На початку 2008 року Держдепартаментом розроблено Концепцію розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009 – 2014 р.р. У Концепції окреслено шляхи й способи вирішення завдань, які стоять перед державною системою правової охорони ІВ на наступні 6 років з урахуванням сучасних пріоритетів зовнішньої та внутрішньої політики держави, – повідомив голова Держдепартаменту.
Для України необхідність регуляторної політики в сфері інтелектуальної власності є вельми актуальною, оскільки, з одного боку, країна проголосила інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність, а з іншого — висунення завдань до вступу до СОТ та ЄС, неминуче приведе до загострення конкуренції на ринку інтелектуальних товарів і послуг.
Інтеграція у світовий ринок становить першочергове завдання економіки України. Однією з форм такої інтеграції є формування інформаційного співтовариства як нової форми суспільних відносин. У сучасному висококонкурентному суспільстві інформаційні технології мають першочергове значення, оскільки швидкий і дешевий спосіб обміну інформацією є основою успіху будь-якого бізнесу.
Значення інформаційних технологій як засобу міжнародної економічної інтеграції підсилюється тим, що інформаційні технології на сьогоднішній день охоплюють практично всі сфери економіки: торгівлю, послуги, банківську і фінансову сфери, а також науку та освіту. Одним з основних засобівпередачі інформаційних потоків стала глобальна мережа Інтернет, і кількість людей, які користуються ним на постійній основі, зростає в геометричній прогресії. Інтернет став засобом ведення бізнесу, завдяки чому сформувався новий ринок - ринок інформаційних технологій.
Сьогодні в Україні інформаційні технології переживають період бурхливого розвитку. Але, незважаючи на активне зростання обсягу використання інформаційних технологій в Україні, ринок електронної комерції, що є засобом інтеграції до світової економіки, тільки формується.
У сфері розробки та використання ІТ справжньою революцією стало створення системи Інтернет. У цій специфічній галузі світової економіки з річним обігом більш як 500 млн. доларів уже нині зайнято понад 3 млн. людей. В США наприкінці 90-х років системою Інтернет користувалося 70 млн. людей, а у 2002 році число користувачів виросте до 120 млн. Обсяг світової торгівлі через систему Інтернет на початок 2001 року досяг 100 млрд. доларів.
95. Процедура передачі права власності на винахід(корисну модель) та надання дозволу на використання винаходу.
Припинення дії договору між ліцензіаром здійснюється за аналогічною схемою (заява про публікацію та внесення відомостей до відповідного реєстру підписану обома сторонами)рішення приймається протягом двох місяців від дати надходження заяви. Рішення направляється за адресою, що міститься в заяві.
Крім того, ліцензійний договір признається не дійсним (публікація і вноситься до відомостей) на підставі суду або кваліфікаційна експертиза заяви на деклараційний патент на вихід скасовує його, як не патентно здатний.
96.Ліцензійний договір з колективом авторів винаходу.
Якщо власником патенту є декілька осіб, то має бути угода підписана авторами, а право має надаватись одній особі з відповідною довіреністю. Якщо один (не всі) з співвласників на винахід (корисну модель) бажає передати право власності на винахід (корисну модель) на користь інших співвласників, то договір укладається між співвласниками, які передають право власності та іншими співвласниками.
Державний департамент власності
Власник патенту_______________
адреса _______________________
тел. _________________________
патент ______________________
дата пріоритету _______________
дата публікації ________________
номер офіц. бюл. _____________
Заява
Прошу опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи (корисні моделі) Державного реєстру деклараційних патентів України на корисні моделі: відомості про передачу права власності на винахід (корисну модель)._________________________________
Назва винаходу (корисної моделі)
від власника патенту_____________________________________________________________
П І П
до юридична особа, якій передається право власності
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Додатки: підпис власника
97.Державна інспекція з питань і. в.
Державна служба (інспекція) інтелектуальної власності України (далі – Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України (далі – Міністр).
Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Державна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Основними завданнями Державної служби є:
-реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності;
-внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Державну службу очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.
98.Функції держ. інспектора з питань і. в.
Державний інспектор з питань інтелектуальної власностіє посадовою особою Державногодепартаменту інтелектуальної власності, що входить до складу Міносвіти та науки України.
Основним завданням державного інспектора є здійсненнядержавного контролю за дотриманням суб'єктами господарюваннянезалежно від форм власності вимог законодавства у сферіінтелектуальної власності, а також у сфері виробництва, експорту,імпорту дисків для лазерних систем зчитування.3Державні інспектори діють у мм. Києві та Севастополі,областях, Автономній Республіці Крим і представляютьДерждепартамент у відповідному регіоні.
99.Що регулюється Законом У. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"?
Цим Законом регулюються правовідносини юридичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти та нерезиденти, а також їх відокремлених підрозділів (філії, відділення, представництва, тощо), які займаються підприємницькою діяльністю.
100.На яку діяльність не поширюється дія Закону У. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"?
Дія Закону не поширюється на торгівельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг:
101.Дайте визначення торговому і спеціальному патенту.
Торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися зазначеними вище видами підприємницької діяльності.
Спецiальний патент - це державне свiдоцтво, що засвiдчуєправо суб'єкта господарської дiяльностi на особливий порядокоподаткування вiдповiдно до цього Закону.
102.Реквізити торгового патенту. Термін дії, порядок сплати.
Реквізити торгового патенту: № патенту; назва володаря; вид підприємницької діяльності; назва виду побутових послуг чи сфери грального бізнесу; місце реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності; термін дії; місце податкового органу, що видав патент; відмітка податкового органу про плату за патент; для транспортних засобів – зазначення «виїзна торгівля».
Вартість торгівельного патенту встановлюється органами місцевого самоврядування.
Для торгівельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг вона становить (за місяць):
Оплата здійснюється щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному. Термін дії патенту – 12 календарних місяців.
Можливе придбання короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності,термін дії якого становить від 1 до 15 днів.Вартість такого патенту за один день встановлюється у фіксованомурозмірі 10 гривень.
103.Що дозволяється реалізовувати без торгового патенту?
Без придбання патенту суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють торгівлю такими видами товарів вітчизняного виробництва:
хліб, хлібобулочні вироби; борошно пшеничне і житнє; сіль, цукор, олія сонячна і кукурудзяна; молоко, молочні продукти, крім молока і вершків з добавками; продукти дитячого харчування; домашня птиця; яйця; риба; ягоди, фрукти; мед та супутні (інвентар, засоби захисту); картопля; комбікорми.
104.Отримання пільгового торгового патенту. Хто має право його отримати?
Пільговий торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівельну діяльність з використанням наступних видів товарів вітчизняного виробництва:
Пільговий торговий патент містить перелік товарів, що передбачаються для реалізації і не дає право на реалізацію інших товарів.
Пільговий торговий патент може видаватись
У разі придбання пільгового торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.
Строк дії патенту – 60 календарних місяців.
105. Основна нормативна база щодо ліцензування певних видів господарської діяльності.
Існує ЗАКОН УКРАЇНИ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. 1 червня 2000 року
106 ОРГАНІЗАЦІЙНА СХЕМА ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ НА ПЕВНИЙ ВИД ГОСПОДАРСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ
КРОК 1. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії
КРОК 2. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.
КРОК 3. Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії (не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності).
КРОК 4. Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження .
КРОК 5. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.
КРОК 6. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.
КРОК 7. Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій.
КРОК 8. У разі ліквідації філії, іншого відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою ліцензією, або у разі припинення провадження філією, іншим відокремленим підрозділом ліцензіата господарської діяльності згідно з отриманою ліцензією ліцензіат зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати ліквідації такої філії або іншого відокремленого підрозділу або з дати припинення діяльності такою філією або іншим відокремленим підрозділом подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
КРОК 9. У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності суб'єкт господарювання, який здійснює цей вид господарської діяльності, зобов'язаний подати протягом 30 робочих днів з дня визначення органу ліцензування заяву та відповідні документи, передбачені цією статтею, для отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності.
КРОК 10. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України
КРОК 11. Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії.
КРОК 12. Відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" орган ліцензування може позбавити ліцензіата права на провадження певного виду господарської діяльності, тобто анулювати ліцензію.
107 ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ ТОВАРІВ
Порядок видачі ліцензій на експорт товарів
Визначений Положенням про порядок оформлення та видачі ліцензій та експортних документів на експорт продукції в 2002 році, затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Порядок видачі ліцензій на імпорт товарів
Визначений Положенням про порядок ліцензування імпорту товарів у 2002 році, затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
Ліцензія на експорт товарів або експортний документ та ліцензія на імпорт товарів видається тільки за наявності доручення на її отримання та копії документа, що підтверджує оплату державного збору за видачу ліцензії.
Відповідальність за достовірність інформації, наведеної у документах, представлених для оформлення ліцензії, несе керівник суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.
У разі неправильного оформлення заявки на ліцензію або подання неповного комплекту документів документи не приймаються.
Днем подання заявки на ліцензію вважається день її реєстрації в головному управлінні зовнішніх зв’язків, туризму і торгівлі, що підтверджується датою вхідної реєстрації.
Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії приймається не пізніше 15 робочих днів з дати реєстрації заявки.
____
* - ліцензування товарів згідно з цими додатками здійснюється управлінням нетарифного регулювання та контрактного обліку департаменту торговельних обмежень та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України
орядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначені Зако¬ном «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються, як правило, у випадках:
- різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його пере¬вищує на відповідну дату 25 відсотків від загальної суми валютних вимог України;
- досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;
- значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особ¬ливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукції харчової промис¬ловості та промислових товарах народного споживання першої потреби;
- необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;
- необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
- порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності (режим ліцензування запроваджується як санкція);
- відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Укра¬їна (запроваджується режим квотування).
В Україні запроваджуються такі експортні (імпортні) ліцензії:
- генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (това¬рах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);
- разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції;
- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;
- антидемпінгова (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Укра¬їну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антидемпінго¬вого розслідування та/або антидемпінгових заходів;
- компенсаційна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів;
- спеціальна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального роз¬слідування та/або спеціальних заходів.
При цьому за кожним видом товару встановлюється лише один вид ліцензії.
Перелічені вище ліцензії видає Мінекономіки України, а також у межах наданих ним пов¬новажень - відповідний республіканський орган Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Ліцензування операцій з переміщення валютних коштів між суб'єктами зовнішньоеконо¬мічної діяльності з метою інвестицій та/або надання (одержання) кредитів здійснюється На¬ціональним банком України.
Зазначимо, що ліцензування експорту (імпорту) певних видів товарів регулюється спеціаль¬ним законодавством. Так, ліцензування експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитуван¬ня, обладнання та сировини для їх виробництва здійснюється відповідно до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» [356].
108 ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ НА ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ТОВАРІВ ТЕРМІНИ ДІЇ ЛІЦЕНЗІЇ
Для одержання ліцензії на експорт подаються такі документи:
заявка на ліцензію або експортний документ (встановленої форми);
лист-звернення про видачу ліцензії або експортного документа з гарантією сплати державного збору за оформлення (крім експортного документа);
копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена керівником суб’єкта підприємницької діяльності;
копія зовнішньоекономічного договору (контракту), всі додатки й специфікації до нього, завірені керівником суб’єкта підприємницької діяльності;
сертифікат про походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою України чи регіональною торгово-промисловою палатою;
погодження відповідної уповноваженої на це установи згідно з додатками 1*, 2, 5, 6 та 12* до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2001 р. №1703;
документ про оплату послуг за оформлення ліцензії.
Оплата здійснюється в розмірі 0,1% від вартості контракту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
Для одержання ліцензії на імпорт подаються такі документи:
заявка на ліцензію, оформлена належним чином;
лист-звернення щодо оформлення ліцензії з гарантією оплати державного збору за її оформлення;
копія зовнішньоекономічного контракту, всі додатки та специфікації до нього, завірені керівником суб’єкта підприємницької діяльності;
копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена керівником суб’єкта підприємницької діяльності;
погодження відповідної уповноваженої на це установи згідно з додатками 3, 5, 6 та 11 * до постанови КМУ від 18.12.01 №1703;
акт експертизи товару, виданий Торгово-промисловою палатою України чи регіональною торгово-промисловою палатою, з визначенням коду товару згідно УКТ ЗЕД.
документ про оплату послуг за оформлення ліцензії.
Оплата здійснюється в розмірі 255 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.96 №312 та зараховується до державного бюджету за кодом бюджетної класифікації14060200 (номери рахунків див. додаток №2).
109 Отримання ліцензії для інвестиційної діяльності за межами України, види ліцензій, документи, які потрібні для отримання зазначеної ліцензії
Це Положення визначає порядок подання необхідних документів, їх розгляду та видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України (далі - індивідуальні ліцензії).
2. Видачу індивідуальних ліцензій здійснює Мінекономрозвитку.
Форма індивідуальної ліцензії встановлюється Мінекономрозвитку.
3. Для отримання індивідуальної ліцензії резиденти подають до
Мінекономрозвитку такі документи:
лист-звернення з обгрунтуванням необхідності здійснення майнових інвестицій за межами України;
виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у разі коли юридична або фізична особа є такою;
нотаріально засвідчену копію установчих документів юридичної особи (статуту, установчого договору, положення);
згоду відповідних органів державної виконавчої влади чи іншого уповноваженого органу, якщо за межі України інвестується майно, що перебуває у державній власності;
довідку банківської установи, в якій відкрито рахунок резидента;
документ, що підтверджує вартість майнових цінностей в іноземній конвертованій валюті на основі цін міжнародних ринків;
розрахунок термінів, необхідних для реалізації майнових інвестицій за межами України;
документ, що підтверджує внесення плати за видачу індивідуальної ліцензії;
документи, що свідчать про реєстрацію (створення) підприємства, філіалу, представництва, іншого відокремленого підрозділу в країні місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського, судового реєстру тощо) та їх установчі документи (статут, установчий договір, положення тощо). Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також завірені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС;
довідку про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в податкових органах як платника податків. ( Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1505 ( 1505-2000-п ) від 04.10.2000 )
110 Дайте визначення таким термінам: ліцензіат, ліцензіар, ліцензія
Ліцензіа́т — у загальному значенні це особа, що отримує ліцензію від ліцензіара; у академічному значенні — особа, якій дано ліцензію викладати певні курси на університетському рівні.
ліцензіат – це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню”.
Ліцензіа́р — у загальному значені це особа, що має право видавати ліцензії іншим особам (ліцензіатам).
Ліцензіа́р — це особа, що має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Ліцензіар — це, як правило, відома компанія, що володіє унікаль-ними технологічними процесами або знаннями, продукція якої має широкий попит у споживачів. Незалежна фірма або окремий підпри-ємець стає ліцензіатом, якщо він купує франчайзу і укладає відповід-ний договір з фірмою — ліцензіаром.
Ліце́нзія (лат. licentia - дозвіл) — у загальному значенні — це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов
Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
111 Сфера поширення дії Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності
Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів
господарювання.
Види господарської діяльності, не передбачені у статті 9
цього Закону, не підлягають ліцензуванню.
112 Види господарської діяльності,що підлягають ліцензуванню
Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають
такі види господарської діяльності:
1) банківська діяльність;
2) професійна діяльність на ринку цінних паперів;
3) із надання фінансових послуг;
4) зовнішньоекономічна діяльність;
5) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;
6) діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;
7) діяльність у сфері освіти;
8) діяльність у сфері інтелектуальної власності;
9) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;
10) діяльність у сфері телекомунікацій;
11) будівельна діяльність;
12) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом. { Частину першу статті 9 доповнено пунктом
12 згідно із Кодексом N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011 }
Відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" ( 60/95-ВР ), ліцензуванню підлягає діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види
господарської діяльності:
1) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;
2) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (згідно з переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду);
3) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками ( 183-2001-п ), що визначаються Кабінетом Міністрів України);
4) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
5) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;
6) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;
7) торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);
8) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;
9) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації;
10) надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації (згідно з переліком ( 543-2011-п ), що визначається Кабінетом Міністрів України);
11) впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;
12) надання послуг у галузі технічного захисту інформації (згідно з переліком ( 517-2011-п ), що визначається Кабінетом Міністрів України);
13) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);
14) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;
15) постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;
16) зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами;
17) централізоване водопостачання та водовідведення;
18) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземного комплексу управління космічними апаратами та його складових частин;
19) культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;
20) медична практика;
21) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, крім діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини;
22) діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини);
23) ветеринарна практика;
24) випуск та проведення лотерей;{ Абзац статті 9 набирає чинності з дня скасування мораторію на
видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей - див. пункт 1 розділу II Закону N 2608-VI
( 2608-17 ) від 19.10.2010 }
25) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом; { Пункт 25 частини третьої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Кодексом N 3393-VI ( 3393-17 ) від
19.05.2011 }
26) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту
кольорових і чорних металів;
27) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
28) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;
29) надання послуг з охорони власності та громадян;
30) туроператорська діяльність;
31) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
32) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
33) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів;
34) діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;
35) діяльність митного брокера;
36) виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць;
37) торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;
38) проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, визначених Законом України "Про карантин рослин" ( 3348-12 ), які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони;
39) діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею
піротехнічними засобами;
40) діяльність, пов'язана з наданням послуг стрільбищами невійськового призначення та функціонуванням мисливських стендів;
41) розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;
42) виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії;
43) збирання та використання інформації, яка складає кредитну історію;
44) генетично-інженерна діяльність у замкненій системі;
45) торгівля рідким паливом з біомаси та біогазом.
113 Орган ліцензування
Стаття 4. Повноваження органів державної
влади у сфері ліцензування
Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України ( 1698-2000-п ), уповноважені законом державні колегіальні органи, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.{ Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Розробку та реалізацію державної політики ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. { Статтю 4 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3317-IV ( 3317-15 ) від 12.01.2006 }
Стаття 5. Спеціально уповноважений орган
з питань ліцензування
Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:
розробляє основні напрями розвитку ліцензування;
розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування;
погоджує проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, що розробляються та приймаються органами виконавчої влади;
узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з
питань ліцензування;
здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування; { Абзац шостий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування;
визначає форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення;
погоджує за поданням органу ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням, крім випадків, передбачених цим Законом; { Абзац дев'ятий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2340-IV ( 2340-15 ) від 13.01.2005, N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
формує експертно-апеляційну раду; організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування;
веде Єдиний ліцензійний реєстр;
організовує замовлення, постачання, облік і звітність витрачання бланків ліцензій;
видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. { Абзац чотирнадцятий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює розроблення навчальних програм, методичних рекомендацій та посібників, установлює порядок підготовки та атестації фахівців з ліцензування.
Для здійснення своїх повноважень спеціально уповноважений орган з питань ліцензування має свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його компетенції, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування можуть бути оскаржені до суду.
Стаття 6. Орган ліцензування
Орган ліцензування:
забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;
затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом; { Абзац третій частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2340-IV ( 2340-15 ) від 13.01.2005; в редакції Закону N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;
здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;
видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;
формує і веде ліцензійний реєстр.
Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.{ Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі створеним органом ліцензування, крім випадку, передбаченого цим Законом. У разі якщо Кабінет Міністрів України визначає органом ліцензування Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні повноваження за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим можуть передаватися
відповідним міністерствам та республіканським комітетам Автономної Республіки Крим.{ Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.
Фінансування органу ліцензування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету.
114 Функції експертно-апеляційної ради
Стаття 7. Експертно-апеляційна рада
Експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
До компетенції експертно-апеляційної ради належать:
експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування;
розроблення рекомендацій з основних проблем державної політики у сфері ліцензування;
надання попередніх висновків щодо пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензування
певних видів господарської діяльності чи його скасування;
розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування;
аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення ліцензування.
Склад експертно-апеляційної ради формується з державних службовців, науковців, інших фахівців та представників громадських організацій. Положення про експертно-апеляційну раду та її склад затверджується Кабінетом Міністрів України.
Експертно-апеляційну раду очолює голова спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
До складу експертно-апеляційної ради залучаються незалежні експерти та представники громадських організацій у кількості не менше ніж двадцять відсотків загальної кількості членів цієї ради.
Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності експертно-апеляційної ради здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.
Експертно-апеляційна рада має право залучати для консультацій та експертизи державних службовців, науковців та інших фахівців на громадських засадах.
Проекти нормативно-правових актів, пропозиції та звернення (апеляції) розглядаються експертно-апеляційною радою протягом двадцяти робочих днів з дня їх реєстрації в спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.
Рішення експертно-апеляційної ради приймається більшістю голосів від загальної кількості членів експертно-апеляційної ради.
За результатами розгляду поданих проектів нормативно-правових актів, пропозицій та звернень (апеляцій) приймається рішення експертно-апеляційної ради, яке оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем експертно-апеляційної ради.
Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.
115 Порядок отримання ліцензії
Стаття 14. Видача ліцензії
Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.
Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.
Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.
Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п'ять років.{ Частина четверта статті 14 в редакції Закону N 1759-VI
( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган, здійснюється на всій території України.{ Частина п'ята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
116 Терміни видачі або відмови ліцензії
Стаття 11. Рішення про видачу або відмову
у видачі ліцензії
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший
строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі
ліцензії є:
недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;
невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
117 Порядок видачі дубліката ліцензії
Підставами для видачі дубліката ліцензії є:
втрата ліцензії;
пошкодження ліцензії.
У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.
Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:
заяву про видачу дубліката ліцензії;
непридатну для користування ліцензію;
документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.
Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії, у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України.{ Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може провадити свою діяльність на підставі довідки про подання заяви про видачу дубліката ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про видачу дубліката ліцензії.
Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.
У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.
За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої ліцензії справляється плата у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за видачу дубліката ліцензії зараховується до Державного бюджету України..
118 Порядок переоформлення ліцензії
Підставами для переоформлення ліцензії є:
зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця;
зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця;
зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в частині третій статті 9 цього Закону. { Абзац четвертий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2608-VI ( 2608-17 ) від 19.10.2010 }
У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.
У разі переоформлення ліцензії у зв'язку із змінами, пов'язаними з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, зазначеного в частині третій статті 9 цього Закону, якщо ця зміна пов'язана з намірами ліцензіата розширити свою діяльність, ліцензія переоформляється в порядку і в строки,
передбачені для видачі ліцензії.{ Частина четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2608-VI ( 2608-17 ) від 19.10.2010 }
Одночасно з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру безкоштовно видає ліцензіату засвідчені ним копії такої ліцензії.
У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.
Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася, у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України.{ Частина сьома статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про
переоформлення ліцензії.
Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.
119 Нагляд і контроль у сфері ліцензування
Стаття 20. Нагляд і контроль у сфері ліцензування
Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ).{ Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.
Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з питань ліцензування та забезпечує умови для проведення перевірки.
За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.{ Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.{ Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.
Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.{ Статтю 20 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002; в редакції Законів N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009, N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.{ Частина восьма статті 20 в редакції Закону N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.
Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.
Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.
За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.{ Частина дванадцята статті 20 в редакції Закону N 1571-VI
( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.{ Частина тринадцята статті 20 в редакції Закону N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень.{ Частина чотирнадцята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1571-VI ( 1571-17 ) від 25.06.2009 }
Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.
120 Анулювання ліцензії
Стаття 21. Анулювання ліцензії
Підставами для анулювання ліцензії є:
заява ліцензіата про анулювання ліцензії;
акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта
господарювання;
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця;
акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;
акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;
{ Абзац восьмий частини першої статті 21 виключено на підставі Закону N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009}
акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; { Абзац десятий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. { Частину першу статті 21 доповнено абзацом згідно із Законом N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002 }
Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.
Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.{ Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи - підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.{ Частина четверта статті 21 в редакції Закону N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.
У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої
ліцензії.{ Частина сьома статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009 }
Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
2
3