Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ
Бабко Ірина Миколаївна
УДК 553.98.041:51:55(477.5)
Особливості формування візейського карбонатного комплексу центральної частини Дніпровсько-Донецької западини та перспективи його нафтогазоносності
Спеціальність 04.00.17 - Геологія нафти і газу
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата геологічних наук
Івано-Франківськ - 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Івано–Франківському національному технічному університеті нафти і газу Міністерства освіти і науки України.
–професор, доктор геолого-мінералогічних наук Маєвський Б.Є., Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.
Офіційні опоненти:
–доктор геологічних наук Галабуда Микола Іванович, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАНУ;
–доктор геолого-мінералогічних наук Чепіль Петро Михайлович, ДК"Укргазвидобування", геолого-тематичний центр, начальник відділу.
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, м. Львів.
Захист дисертації відбудеться " 13 " жовтня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.052.01 в Івано–Франківському національному технічному університеті нафти і газу Міністерства освіти і науки України (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15).
З дисертацією можна ознайомитись у науково-технічній бібліотеці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15)
Автореферат розісланий " 29 " серпня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради К 20.052.01,
кандидат геолого-мінералогічних наук Г.О.Жученко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність роботи. Нафтогазовий комплекс України є найважливішою ланкою паливно-енергетичного комплексу нашої держави. У зв’язку з обмеженим фінансуванням геологорозвідувальних робіт (ГРР) в усіх нафтогазоносних регіонах України нагальною є задача виявлення нових нафтогазоперспективних об’єктів перш за все на невеликих глибинах. У Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ) перспективи відкриття нових родовищ пов’язуються з пастками неантиклінального типу нижньовізейського карбонатного комплексу.
До останнього часу не існує об’єктивної оцінки ресурсів вуглеводнів (ВВ) карбонатних формацій ДДЗ. У зв’язку з недостатньою вивченістю відкладів, хоча суттєві кроки у проведенні таких досліджень почали робитись кілька десятиліть тому.
Дисертаційна робота присвячена подальшому вивченню літолого-фаціальних особливостей карбонатних і теригенних відкладів ДДЗ, умов їх седиментації та нафтогазоносності, розробки нових підходів направлених на підвищення результативності геологорозвідувальних робіт та відкриття нових родовищ нафти і газу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами.Тема досліджень безпосередньо пов’язана з науково-дослідними роботами, в яких здобувач приймає активну участь і є співавтором: “Cтворити літолого-стратиграфічну основу для забезпечення пошукових робіт в турнейсько-візейському комплексі прибортових зон ДДЗ“ (державний реєстраційний № 0198U000601), “Виконати біостратиграфічне розчленування та розробити принципи кореляції різнофаціальних комплексів нижнього карбону Дніпровсько-Донецької западини” (державний реєстраційний № 0104U006685), “Латеральні стратиграфо-хронологічні співвідношення візейських відкладів ХІV –XIIа мікрофауністичних горизонтів центральної частини Дніпровсько-Донецької западини в зв’язку з нафтогазоносністю (на ділянці Родниківська-Веніславівська)” (державний реєстраційний № 0103U003900) та ін. Крім цього, дисертаційні дослідження є складовою частиною бюджетної теми “ Нафтогазогеологічні дослідження надр України”, що виконується на кафедрі геології та розвідки нафтових і газових родовищ Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, результати якої знайшли своє відображення в матеріалах “Перспективи нафтогазоносності глибокозанурених горизонтів осадових басейнів України” (2005 р.), присвячених 60-річному юбілею кафедри.
Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є наукове обгрунтування особливостей формування, геологічної будови, літологічного і фаціального складу та площового розповсюдження візейського (нижньовізейського) рифогенно-карбонатного комплексу порід та визначення перспектив його нафтогазоносності в межах центральної частини ДДЗ.
Досягнення поставленої мети вирішувалось на основі виконання наступних завдань: проведення детальної попластової кореляції відкладів за комплексом геофізичного дослідження свердловин (ГДС) (КВ, ГК, НГК, АК); детального дослідження карбонатних порід, встановлення їх геологічного віку за даними керна; вивчення умов седиментації та фаціальної мінливості карбонатних відкладів з метою уточнення їх геологічної будови та вивчення закономірностей їх просторового розповсюдження; визначення закономірностей нафтогазоносності і прогноз перспектив окремих об’єктів візейського карбонатного комплексу.
Об’єкт дослідження. Карбонатні відклади нижньої частини візейського ярусу Дніпровсько-Донецької Западини.
Предмет дослідження. Літолого-фаціальні особливості карбонатних відкладів візейського ярусу, та визначення їх розповсюдження, умов формування, перспектив нафтогазоносності.
Методи досліджень. Для проведення співставлення і кореляції відкладів використовувались біостратиграфічні дослідження, для проведення більш детального розчленування візейських карбонатних відкладів використовувались геофізичні та геохімічні дослідження по виділенню радіоактивного реперу. Забезпечення робіт базується на теоретичних працях з дослідження карбонатних формацій Іл’їна В.Д. і Фортунатова Н.К.; використовувались геолого-геофізичні, геохімічні, палінологічні дослідження, аналітичні висновки та графічні побудови.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
- на основі використання радіоактивного репера уточнена геологічна будова візейських карбонатних відкладів, виявлено нові закономірності їх просторового поширення в межах центральної частини ДДЗ;
- обгрунтовано різновіковість візейських карбонатних відкладів на основі біостратиграфічних, геофізичних та геохімічних досліджень;
- на основі врахування наявності радіоактивного репера, що є межею поділу візейського ярусу на під’яруси Сv (нижньовізейський) та (верхньовізейський) Cv2 протрасовано та закартовано розповсюдження та співвідношення карбонатних відкладів на території досліджень;
- розроблено нову біостратиграфічну седиментаційну модель різнофaціальних відкладів візейського ярусу;
- видано рекомендації щодо напряму пошукових робіт у центральній частині ДДЗ на нафту і газ у візейському ярусі;
- запропоновано першочергові зони, окремі ділянки та площі для проведення детальних геофізичних робіт з метою підготовки об’єктів до пошукового буріння.
Теоретичне і практичне значення роботи. Теоретичне значення проведених досліджень полягає в уточненні геологічної будови і нафтогазоносності візейського карбонатного комплексу осадового басейну.
На основі використання ідеї діахронності візейської карбонатної плити та проведених літогенетичних і седиментаційних досліджень побудована схематична літолого-фаціальна карта верхньої частини ХІІІ мікрофауністичного горизонту (МФГ) північної прибортової частини ДДЗ. Вперше в ДДЗ виділено сім фаціальних полів починаючи з глибокозанурених частин басейну до берегової межі на рівні ХІІІ (верхнього) мікрофауністичного горизонту (стратиграфічний інтервал зони Сvе Донбасу) і продуктивного горизонту (ПГ) В-23. Встановлено, що ПГ В-23 є перехідним горизонтом між, так званими, давньою та молодою візейськими карбонатними “плитами”.
Практичне значення одержаних результатів. Врахування данних про наявність радіоактивного репера дає можливість на новому, більш обгрунтованому рівні проводити кореляцію відкладів візейського карбонатного комплексу, що сприяє підвищенню достовірності оцінки нафтогазоносного потенціалу в цілому для ДДЗ.
На основі власних досліджень видано ряд рекомендацій для проведення детальних геофізичних робіт з метою підготовки об’єктів до пошукового буріння. Рекомендації прий-няті до впровадження. Виконані здобувачем дослідження, в першу чергу, наукове обгрунтування практичних рекомендацій, буде сприяти підвищенню ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту і газ у центральній частині ДДЗ.
Основні положення, що захищаються.
1. Карбонатні відклади візейського ярусу центральної частини ДДЗ сформовані в різний геолого-історичний час, що підтверджується комплексом палінологічних, геохімічних і геофізичних досліджень.
. Рудівські шари, які являють собою радіоактивний репер, є межею поділу візейського ярусу на нижньовізейський Сv та верхньовізейський Сvпід'яруси, що підтверджується геофізичними та палінологічними дослідженнями.
. Закономірності просторового розміщення нафтогазоперспективних ділянок переважно приурочених до верхньовізейських карбонатних відкладів центральної частини ДДЗ, що дає змогу прогнозувати нові напрями та об’єкти пошукових робіт на нафту і газ.
Особистий внесок здобувача. Викладені в роботі результати та висновки обгрунтовані на матеріалах власних досліджень автора та опубліковані у фахових виданнях, а сама дисертаційна робота виконана під час навчання в аспірантурі без відриву від виробництва при кафедрі геології та розвідки нафтових і газових родовищ ІФНТУНГ. Дисертантом виконане узагальнення, систематизація та інтерпретація фактичного матеріалу, а також проведено комплексний аналіз результатів геологорозвідувальних робіт на нафту і газ на території центральної частини Дніпровсько-Донецької западини; підтведжена діахронність геологічної будови візейських карбонатних відкладів; виділені напрямки проведення геологорозвідувальних робіт (ГРР) та першочергові об’єкти для проведення детальних геолого-геофізичних робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи доповідались на: 5-ій , 6-ій , 7-ій , 8-ій Міжнародних конференціях “Нафта і газ України” (Полтава, 1998; Івано-Франківськ, 2000, Київ, 2002, Судак, 2004), “Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 2000); міжнародній конференції молодих вчених та спеціалістів “Нафтогазова геологія та геофізика України” (Чернігів, 2000); міжнародній науковій конференції “Геологія горючих копалин України” (Львів, 2001), 6-ій міжнародній Уральській літологічній конференція (Єкатеринбург, 2004), крім того на робочих нарадах в ІГН НАН України та щорічних нарадах НАК “Надра України”, де розглядались напрями геологорозвідувальних робіт на території України.
Публікації. За темою дисертаційних досліджень опубліковано 17 робіт, в тому числі 5 статтей у фахових (за переліком ВАК України), журналах, дві статті в збірниках наукових праць і 10 тез доповідей.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів та висновків. Викладена на 176 сторінках, ілюстрована 26 рисунками, таблицями. Список використаних джерел складається з 183 назв.
Дисертація виконана під науковим керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук, професора Б.Й. Маєвського, якому здобувач вельми вдячний за надані консультації, а також автор висловлює подяку викладачам Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу заслуженому працівнику народної освіти України професору О.О. Орлову, кандидатам геолого-мінералогічних наук доцентам Г.О.Жученко, Л.С. Мончаку, М.В. Ляху, кандидату геологічних наук доценту В.Г. Омельченку, доценту О.Є. Лозинському, кандидату геологічних наук І.Р. Михайлів за цінні поради при виконанні дисертаційної роботи.
Особливу подяку автор висловлює к.г.-м.н. Кононенко Л.П. за цінні поради та конструктивні зауваження, які сприяли успішному виконанню роботи, с.н.с. Гончарову В.Є за своєчасну моральну підтримку та критичні зауваження, а також співробітникам ЧВ УкрДГРІ: д.г.н. Дем’яненко І.І, к.г.-м.н. Лебідю В.П., зав. відділу НТІ Ахромкіній І.В., зав. сектором стратиграфії Вертюху А.М., зав.сектором літології Макогону В.В., Зубаковій О.В., Раковській О.Л., Кирієнко Л.М., Пекельній О.В., Гамалей Н.В, офіційним опонентам: д.г.-м.н., старшому науковому співробітнику Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України (м.Львів) Галабуді М.І, к.г.-м.н., заступнику генерального директора ДП “Науканафтогаз” Чепілю П.М, співробітникам НАН м. Київ д.г.-м.н. Політаєву В.І, к.г-м.н. Берченко О.І, д.г.-м.н. Вдовенко М.В за увагу і підтримку, та співробітникам ЛВ УкрДГРІ к.г.-м.н. Кельбасу Б.І., к.г.-м.н. Лазаруку Я.Г. за високопрофесійні поради та доброзичливе відношення.
Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область має досить високий рівень геологічного вивчення. Вивченням геологічної будови і нафтогазоносності западини в різний час займались Ю.О. Арсирій , І.Г. Баранов, В.М. Бенько, А.О. Білик, М.І. Бланк, Г.І. Вакарчук, С.Г. Вакарчук, І.В. Височанський, З.Я. Войцицький, В.К. Гавриш, М.І. Галабуда, В.В. Гладун, В.В. Глушко, В.С. Дворянин, І.І. Дем’яненко, Є.М. Довжок, М.І. Євдощук, В.М. Зав’ялов, В.П. Зарицький, М.П. Зюзькевич, О.М. Істомін, Б.П. Кабишев, В.П. Клочко, М.Д. Красножон, В.А. Краюшкін, В.Т. Кривошеєв, В.О. Кривошея, Л.В. Курилюк, В.М. Лисинчук, В.П. Лебідь, О.Ю. Лукін, А.А. Мартинов, Н.Т. Пашова, Т.М. Пригаріна, В.А. Редколіс, І.С. Рослий, В.І. Савченко, В.І. Созанський, К.К. Філюшкін, І.І. Чебаненко, П.М. Чепіль, М.В. Чирвинська, Н.С. Шатський, П.Ф. Шпак, В.Ф. Шульга та ін.
У 1970-1980рр. велику роботу із вивчення стратиграфії, літології, фацій і палеогеографії нижнього карбону ДДЗ виконав колектив авторів під керівництвом О.Ю. Лукіна. О.Ю. Лукіним (1972р.) вперше в ДДЗ доведено існування органогенних споруд у нижній пермі, карбоні і девоні та їх високий нафтогазоносний потенціал , що вказує на перспективи відкриття нових родовищ у карбонатних відкладах.
У 80-ті роки у зв’язку з гострим дефіцитом розвіданих антиклінальних структур з одного боку, і перспективами відкриття нових родовищ зі значними запасами ВВ у пастках неантиклінального типу з другого боку, значно поширились роботи з вивчення стратиграфії й літології палеозойських відкладів, переважно нижнього карбону.
У 1985-86рр. А.О. Білик, Л.А. Трухан і В.К. Тетерюк виконали велику і важливу роботу з розчленування і кореляції девонських та кам’яновугільних відкладів ДДЗ. Автори на основі аналізу результатів палеонтологічних і палінологічних даних розчленували та зіставили відклади нижнього карбону з одновіковими утвореннями Донбасу і Руської платформи. Вони вперше за спорово-пилковими даними зіставили континентальні відклади турне і нижнього візе західної частини западини з морськими карбонатними відкладами південної частини, що зумовило нове бачення історії розвитку регіону.
У 1986р. А.О. Білик публікує матеріали про будову і умови осадконакопичення візейських відкладів. У нижньому візе він виділяє дві карбонатні товщі, які відповідно зіставляє з ХІІІ і ХІV мікрофауністичними горизонтами . Він на великому палеонтологічному матеріалі обґрунтував, що обидві карбонатні товщі нижнього візе (нижня - ХІV МФГ, верхня –ХІІІ МФГ) простежуються на всій території западини і лише на північному заході і в прибортових зонах вони заміщуються теригенними континентальними і субконтинентальними відкладами.
У 1994 р. О.Ю. Лукін, П.М.Чепіль, П.Ф. Шпак, С.О. Мачуліна публікують матеріали в яких вперше виділенний Срібненьський мегаатол, та пов’язані з ним перспективи нафтогазоносності ДДЗ.
У 2003 р. вийшла монографія С.Г. Вакарчука, яка досить повно підитожила дослідження вище згаданних фахівців, значна увага приділялась вивченню морфології, генезису, просторової і часової локалізації нижньовізейськаго комплексу з позиції монолітності карбонатних відкладів.
Л.П. Кононенко, С.В. Онуфришин, детально вивчаючи стратиграфію, літологію, фауну і спорово-пилкові комплекси нижнього карбону, вперше висунули ідею діахронності візейських карбонатних відкладів. Ідею діахронності карбонатної “плити” візейського ярусу підтримують І.М. Бабко, В.Є. Гончаров, С.О. Мачуліна, В.П. Смолій, В.М. Лисинчук, В.А. Рідколіс та інші.
Сьогодні на сучасному науково-методичному рівні відновлюються роботи з вивчення стратиграфії палеозойських відкладів ДДЗ. В ІГН НАН України (В.І. Політаєв, О.І. Берченко, М.В. Вдовенко та ін.), у ЧВ УкрДГРІ (Л.П. Кононенко з послідовниками І.М. Бабко, А.М. Вертюх, О.Л. Раковська, Л.Б. Ніколайчук та ін.). Для творчого колективу ЧВ УкрДГРІ на основі дисертаційних досліджень виділено ряд першочергових завдань, що безперечно дадуть можливість обґрунтувати перспективи для пошуків покладів вуглеводнів у пастках неантиклінального типу.
Близько тридцяти років тому буріння в ДДЗ велось на невеликих глибинах (до 3,5км) у прибортових зонах западини, де накопичувались переважно одновікові карбонатні відклади. Вік їх по форамініферах визначався як ХІІІ-ХІІа МФГ і зіставлялись вони з Сvd–f Донбасу.
На південному сході і, особливо в південній прибортовій зоні, на Михайлівській, Левенцівській, Радченківській та інших площах, у той час вже були відомі і більш древні карбонатні відклади –ХІV-ХІІІ МФГ, які зіставлялись із зонами Донбасу Cva –Cvd. Обидві товщі були віднесені до нижнього візе (Бражникова Н.Є. та ін., 1967). По мірі того як буріння стало можливим у більш зануреніших частинах північного заходу ДДЗ, досліджувалися все нові й нові площі розвитку карбонатного “поясу” (Рудівська, Зорківська, Василівська, Бакумівська та багато ін).
Оскільки були різні погляди на вік і кореляцію візейських вапняків, А.О. Білик (1986р.) зробив спробу узагальнити результати визначення їх віку за мікрофауною та флорою. Всі карбонатні відклади він згрупував у дві товщі, визначив регіональну перерву поміж ними, і назвав їх “нижньою” та “верхньою”. “Нижня товща” (за А.О. Білику) є віковим аналогом зон Cva i Cvв Донбасу, хоч і відмічено, що комплекси форамініфер в ДДЗ і Донбасі не тотожні. Всі інші карбонати А.О. Білик об’єднав у “верхню товщу”, яка, на його думку, безперервно простежується в усьому регіоні і також належить до нижньовізейського під’ярусу. На його погляд “верхня” карбонатна товща синхронна нижньотульському підгоризонту, нижній частині зони Ve та Vd Донбасу. Такої думки дотримуються і зараз Кривошеєв В.Т., Вакарчук С.Г., Кельбас Б.І. та інші, що і відображено в фондових та опублікованих працях. Зауважимо, що ці автори не враховують відомі вже тоді факти утворення карбонатних товщ різного віку: від ХVІ-ХІІІ МФГ в осьовій частині западини до ХІІІ-ХІІа в межах виступів фундаменту, які відмежовують осьову частину від прибортових, пояснюючи це тільки омолодженням фауни за рахунок умов її існування.
Аналіз та узагальнення даних по карбонатних відкладах північного заходу ДДЗ з урахуванням геологічного віку, літології та фаціальних заміщень, зробили також Л.П. Кононенко та С.В. Онуфришин (1986р.). Вони звернули увагу, що серед карбонатів “верхньої товщі” є пачка своєрідних порід, яка чітко простежується як у розрізі, так і в просторі. За радіоактивним каротажем ця пачка вирізняється високою γ-активністю та підвищеною щільністю. Тепер ця пачка відома як радіоактивний репер VR –рудівські шари. Вивчення її розповсюдження дозволило автору можливість простежити як рудівські шари осьової частини ДДЗ заміщуються переважно карбонатними відкладами на бортах западини. Дослідження довело, що ці шари є своєрідним чітким рубежем для розчленування “верхньої товщі” на дві різновікові. Нижню частину, яка відноситься до низів ХІІІ МФГ і зіставляється з підзоною Cvd, або сухінським горизонтом Донбасу, Л. Кононенко з С. Онуфришин назвали “давньою плитою” і ототожнили її з яблунівською світою. Верхню частину, яка має вік кінця ХІІІ –початку ХІІа МФГ або стильського горизонту і зіставляється із зоною Cve автори назвали “молодою плитою” і виділили в мошківську світу.
Яблунівська світа –це переважно ХІІІ МФГ; її нижня та середня частини зіставляються за форамініферами з підзоною Vd Донбасу. Світа розповсюджена в осьовій центральній частині ДДЗ і лише поодинокі пласти карбонатних порід можна спостерігати на Луценківсько-Свиридівському поперечному валу та в південній прибортовій зоні центральної частини западини. Оскільки вапняки яблунівської світи залягають на аргілітах, то її підошва, як правило, чітко виражена на каротажних діаграмах. До її підошви приурочена границя між ХІV і ХІІІ МФГ. У цьому інтервалі подекуди відмічається перерва в осадконакопиченні. Покрівля яблунівської світи співпадає з підошвою рудівських шарів. Ця межа теж супроводжується перервою. Літологічно в яблунівській світі переважають шламово-детритові вапняки темно-сірі з пакетами кременистих, карбонатно-глинистих та глинистих утворень. Серед них зустрічаються рифогенні споруди незначних розмірів. У напрямку бортів і на північний захід від Луценківсько-Свиридівського валу вона поступово заміщується карбонатно-глинистими відкладами, потім алевро-глинистими і глинисто-піщаними відкладами.
Рудівські шари (VR) залягають на яблунівській світі і її вікових аналогах. Літолого-петрографічною особливістю відкладів VR є те, що вони являють собою слабодиференційовані, переважно карбонатно-глинисті утворення з домішками кремнію, доломіту, фосфориту, піриту зі значним (12%) вмістом бітумів.
Мошківська світа (“молода плита”) –це відклади ХІІа-ХІІІв МФГ. За форамініферами вона зіставляється із зоною Cve Донбасу, за спорово-пилковими асоціаціями –корелюється з нижньою частиною тульського горизонту Східно-Руської платформи. Мошківська світа розповсюджена переважно на виступах кристалічного фундаменту, таких як Липоводолинський, Артюхівській, Плисківсько-Лисогорівський, Леляківській, Гінцівсько-Чорнуський та інші. У підошві мощківської світи виділяються рудівські шари, підошва яких є покрівлею яблунівської світи. Границі мошківської світи в розрізі досить чіткі: підошва її –це контакт з вапняками яблунівської світи, або аргілітами артюхівської світи; покрівля приурочена до зміни карбонатно-глинистих порід аргілітами та пісковиками солохівської світи ХІІа МФГ або андріяшівської світи ХІІ МФГ. Границі супроводжуються перервами в осадконакопиченні.
Продовжила ці дослідження С.О. Мачуліна (1987р.), яка не тільки за геологічним віком, але й застосувавши методику фаціальних рядів при кореляції карбонатів і порід пачки VR, відзначила діахронність “верхньої товщі”.
Таким чином, сучасний стан вивчення автором карбонатних відкладів нижньої частини візез з використанням палінологічних, геохімічних, геофізичних та інших досліджень дає можливість вирізнити три літостратони у виділеній А.О. Біликом “верхній товщі”: 1) “давню плиту” –яблунівську світу; 2) “молоду плиту” –мошківську світу; 3) рудівські шари, що знаходяться в осьовій частині ДДЗ і віднесені до нижньої частини солохівської світи, а в прибортових зонах складають низ мошківської світи.
НОВІ ПОГЛЯДИ ЩОДО ТРАСУВАННЯ ПІД’ЯРУСНОЇ ГРАНИЦІ
ПРОСТОРОВОГО ПОШИРЕННЯ ТА ДЕТАЛЬНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ ВІЗЕЙСЬКОГО ЯРУСУ
Візейські відклади в ДДЗ мають максимальну площу розповсюдження. Вони трансгресивно залягають на різних стратиграфічних рівнях турнейського ярусу, девону, а на деяких ділянках бортів –на фундаменті.
Потужність і повнота розрізу змінюються в широких межах. На схилах Українського щита, Воронезької антеклізи та в північно-західному напрямку, спостерігається виклинювання нижньовізейських, іноді, і низів верхньовізейських відкладів, збільшується амплітуда розмивів. Потужність змінюється від 100-150м на бортах до 1800м в осьовій частині западини.
У ДДЗ нижню границю візейського ярусу проводять по підошві ХІV МФГ за появою у морських відкладах перших рідких або поодиноких візейських форм форамініфер серед турнейських. У теригенних відкладах –границя проводиться в підошві відкладів з радаєвськими або єлховсько-радаєвськими міоспорами.
Візейські відклади в ДДЗ різнофаціальні; фації впливають на створення умови існування та розвитку різноманітної фауни і флори. У складі тульського горизонту на основній території ДДЗ виділяються: кременисто-карбонатна глиниста і карбонатно-терригенна товщі (Лукін О.Ю. і ін.)
Кременисто-карбонатна товща (5-200м) сухінсько-стильського віку на південному сході південної прибортової зони Малосорочинсько-Радченковського валу входить до складу єдиного карбонатного інтервалу нижнього візе. За межами поширення підстилаючих вапняків яблунівська світа незгідно залягає на вугленосно-конкреційно-глинистих і піщано-сухарноглинистих (кварцево-каолінітових) відкладах, а також на корі вивітрювання девонських ефузивів і докембрійського фундаменту.
Розрізи шельфового біогермно-карбонатного типу розкриті на облямуванні Срібнянської і Жданівської депресій (Щурівська, Леляківська, Гнідинцівська, Луценківська, Чорнуська, Остапівська та ін. площі), у північній прибортовій зоні (Артюхівської, Анастасівської, Перекопівської, Гадяцької і ін. площ).
Палеонтологічно кременисто-глинисто-карбонатна товща охарактеризована тільки в шельфових розрізах, у яких визначено багатий і різноманітний мікрофауністичний комплекс ХІІІ МФГ, а також брахіоподові асоціації. При цьому спостерігаються істотні мікрофауністичні розходження між шельфовими біогермно-карбонатними і западино-шельфовими кременисто-карбонатними розрізами. В обох типах розрізів для форамініферових асоціацій характерні дуже рідкі тетратаксиси, глибокопористі архедискуси, планархедискуси і пермодискуси, вперше з'являються вальвулинелли й ін. Однак мікрофауністичні комплекси у світлих і сіроцвітних біоморфних вапняках виглядають більш молодими видами за рахунок відсутності гломоспирелл, даінелл, плектогир древнього виду. Автором це розглядається як доказ діахронности “візейської плити” у зв'язку з поступовим розвитком стильської трансгресії. Саме тому світлі і сіроцвітні біоморфно-карбонатні породи в прибортових районах відносяться значною мірою до ХІІа МФГ.
Бобрицький комплекс спор у прибортових зонах виявлений зразу ж під карбонатною плитою, а в осьовій зоні –в карбонатній плиті, зокрема в тій її верхній частині, яка за форамініферами належить до низів ХІІІ МФГ або сухінського горизонту. Цей комплекс подібний до бобрицьких спорових комплексів багатьох регіонів Східно-Європейської платформи. Верхня частина ХІІІ МФГ (VR або рудівські верстви) та нижня частина ХІІа МФГ містять міоспори тульського віку. Найтиповіші комплекси спор, що досить багаті видами, в рудівських верствах зустрінуті на слідуючих площах: Великобубнівській, Талалаївській, Тростянецькій, Ступаківській, Луценківській, Шостаківській (В.К. Тетерюк, В.І. Філіпов) та багатьох інших. Споровий комплекс складається з видів: Lycospora pusilla (Іbr.) Sim. (масово), Leotriletes spermis Isch., L.platyruqosus Isch., L.ornatus Isch., Lopohotriletes qranulatus jusch. et Kedo, Trachytriletes subintortus Isch., Acanthotriletes pennatus Isch., Densosporites variabi lis (Naum.), Monilospora subcrenata (W.) Byvsch., Crassizonotriletes planus (N.) Byvsch., C. trivialis Kedo et Jusch., Granulatisporites subintortus (isch.) Lub., Schulzospora compyloptera (W.) H., st. еt M. та ін. Тульський комплекс спор зустрічається в ДДз від підошви VR до ПГ В-18-19, подекуди до підошви В-20.
Таким чином, ХІІІ МФГ за форамініферами і спорами чітко ділиться на дві частини: нижня –ХІІІн (cухінський горизонт) співставляється з бобриківським горизонтом СЄП, а верхня –ХІІІв (синонім радіоактивний репер VR або рудівські верстви) зіставляється з низом стильського горизонту або з нижньою частиною тульського горизонту Східно-Європейської платформи.
Цей рубіж доцільно взяти за під'ярусну границю між нижнім і верхнім візе ДДЗ тому, що на ньому помітна суттєва зміна форамініфер та інших груп фауни; він прийнятий для всієї СЄП; співпадає з рубежем Vв і Vа в стратотипі в Бельгії; рудівські верстви представлені своєрідними фаціями, що чітко фіксується за даними ГДС. На думку здобувача, якраз цей рубіж картує відбиваючий сейсмічний горизонт Vв3.
Аналіз прив'язки його до конкретних розрізів показує, що в прибортових районах, де розвинута мошківська світа, Vв знаходиться в підошві карбонатних відкладів, а на ділянках де поширена яблунівська світа, Vв залягає в покрівлі карбонатних відкладів.
На нашу думку, відклади, які відповідають підзоні Сvе Донбасу і радіоактивній реперній пачці розрізів ДДЗ є більш імовірним початком трансгресивного етапу розвитку западини. За даними буріння і сейсморозвідки, під радіоактивним репером спостерігається розмив з майже повсюдним знищенням регресивних фацій нижнього візе.
З використанням нових принципів і прийомів розчленування розрізу візейського ярусу нижнього карбону, нами виконана кореляція складнопобудованих продуктивних горизонтів і в багатьох випадках уточнена їх індексація. При складанні схеми єдиної індексації продуктивних горизонтів використані різні методи досліджень (біостратиграфічний, літостратиграфічний, літологічний, фаціально-циклічний, аналіз потужностей, різні геофізичні методи ГДС і площової сейсморозвідки).
Кореляція та індексація ПГ виконана з використанням єдиних методичних прийомів і принципів та базується на детальному літостратиграфічному і біостратиграфічному розчленуванні нижньокам’яновугільних відкладів та детальному послідовному простеженні від розрізу до розрізу окремих маркуючих морських аргілітів та вапняків, як скелетної основи кореляції. При цьому широко використовувались визначення віку порід за різними групами фауни (форамініфери, брахіоподи, остракоди, спори та ін), літолого-фаціальна характеристика окремих товщ і продуктивних пачок, дані промислових геофізичних і площових сейсмічних досліджень.
Відповідно з прийнятою схемою стратиграфії відклади нижнього карбону поділяються на мікрофауністичні горизонти, світи з виділенням перспективних, нафтогазоносних горизонтів і маркуючих пачок морських аргілітів та вапняків.
У роботі прийнято ділення візейського ярусу на два під'яруси. До нижнього під'ярусу відносяться ХІV-ХІІІн МФГ. З ХІІІв-ХІІа по Х МФГ –це верхній під’ярус. Візейський ярус літологічно і фаціально мінливий, особливо нижній під’ярус, тому розділений на світи.
Вивчення органічних рештків дало змогу нам встановити, що в ДДЗ присутні вікові аналоги всіх зон Донбасу та горизонтів СЄП.
Нижньовізейській під’ярус розчленований за форамініферами на XIV i XIIIн МФГ. XIV мікрофауністичний горизонт складається з двох ПГ: В-27 і В-26. Продуктивним горизонтом В-27 починається візейський ярус. А оскільки між турне і візе була перерва в осадконакопиченні, то це дуже вплинуло як на його розповсюдження, так і на літологічний склад та стратиграфічну повноту. Як і інші горизонти він літологічно і фаціально мінливий.
ПГ В-27 приурочений до самої нижньої частини XIV МФГ, в який входять такі світи: піcківська, нижня частина. Артюхівської; часто він відсутній. За типовий розріз ПГ В-27 цього типу взятий розріз Ярмолинецької площі (св. 2, інт. 4635-4735м). Він складений пакетами і пластами пісковиків і аргілітів. Загальна товщина ПГ В-27 від 8-10м до 40-50м.
Продуктивний горизонт В-26 знаходиться в середній-верхній частині ХIV мфг нижнього візе; фаціально мінливий від карбонатних шельфових до піщаних континентальних відкладів. Найчастіше будова ПГ-26 дозволяє розділити його на два підгоризонти.
Як типовий для карбонатного шельфа можна взяти розріз південної прибортової зони на Перещепинській площі. У св. 49 він залягає в інт. 4196-4306м., де нижня частина складена пакетами карбонатно-глинистих відкладів (перешарування аргілітів і вапняків), середня –вапняками, а у верхній частині - два пакети вапняків, розділені пакетом аргілітів. Нижня і середня частини складають підгоризонт В-26н, верхня –підгоризонт В-26в. Вапняки в ПГ В-26 сірі, темно-сірі, шламово-детритові, кристалічнозернисті, органогенно-уламкові, в різній мірі глинисті. Аргіліти темно-сірі, гідрослюдистого складу, тонкодисперсні, в різній мірі збагачені кальцитовою домішкою. Загальна максимальна товщина ПГ В-26 в прибортових зонах сягає 110-130м (на Ярмолинецько-Слобідській ділянці).
ХІІІн мікрофауністичний горизонт є рівнем максимального карбонатного накопичення, який складає яблунівську світу і відомий, як візейська карбонатна “плита”. Як правило, з нею пов’язаний сейсмічний відбивний горизонт Vв.
У більшості випадків “плита” має ритмічну будову. Чітко спостерігається чотири ритми. Два нижніх складають ПГ В-25, два верхніх –ПГ В-24.
Продуктивні горизонти В-24-25 приурочені до яблунівської світи (стратотип Яблунівська св.2, інт. 4700-4775м). Її вік в стратотипічній місцевості ранньовізейський (XIV-XIIIн МФГ). Частина візе під яблунівською світою, яка представлена морськими глинисто-карбонатними і карбонатно-глинистими утвореннями, виділяється в пісківську світу (стратотип світи –св. 371, інт. 5252-5407м, вік ХІV МФГ). У крайових частинах пісківська світа заміщається теригенними глинисто-піщаними утвореннями, виділенними в артюхівську світу (стратотип св.15, інт.4413-4557м).
За типовий для ПГ В-24 взятий розріз, розкритий св.493 Мажарівською (інт.5262-5319м), для ПГ ––типовий Сорочинський розріз, розкритий св.109 Сорочинською (інт. 4221-4270м). Залягає ПГ В-24 згідно на ПГ В-25 і незгідно перекривається ПГ В-23 або молодшими відкладами ХІІ МФГ (В-20, В-19). ПГ В-24, як і ПГ В-25, розповсюджений у всій південній прибортовій зоні, крім Остапівсько-Білоцерківського виступу та Мачуської площі.
До складу ХІІІв МФГ входить ПГ В-23. Продуктивний горизонт В-23 типовий по літології і каратожу в осьовій частині ДДЗ, особливо в Срібнянській, Лютенській, Південно-Жданівській депресіях. Наприклад, на Вольнівській площі у св. 1 він залягає в інтервалі 5506-5540м. ПГ В-23 відомий, як рудівські шари. По каротажу підошва і покрівля його фіксуються чітко. У типовій місцевості він має тричленну будову: два пакети порід з високим електроопором розділені пакетом переважно глинистих порід. Ці два пакети з високим електроопором складені недиференційованими кремнисто-карбонатно-глинистими бітумінозними доманікоїдними породами, у верхній частині з домішками алевриту, кварцу.
У північній прибортовій зоні ПГ-23 –це переважно карбонатні відклади, але в порівнянні з південною прибортовою зоною вони не так стабільно розвинуті, особливо східніше Рибальської площі. Максимум карбонатного осадконакопичення відмічається на Липоводолинському виступі фундаменту і на ділянці, що прилягає до нього зі сходу (Зеньківсько-Пирківська).
На цій ділянці ПГ-23 складений вапняками сірими і темно-сірими, шламово-детритовими (криноідеї, брахіоподи, моховатки, остракоди, форамініфери, спікули губок, водорості). Серед них зустрічаються прошарки глинистих вапняків і аргілітів темно-сірих з підвищеною γ-активністю на кривій ГК. Виявлена загальна тенденція: глинистість зростає до бортів, найглинистіша пачка прийнята за перемичку між ПГ.
Подекуди породи щільнуваті, із значною від’ємною аномалією на кривій ПС. Ймовірно, серед них зустрічаються органогенні споруди типу біостромів. З такими інтервалами в розрізі на Анастасівській площі пов’язані промислові припливи нафти.
У північній прибортовій зоні ПГ-23 має широке розповсюдження за виключенням локальних ділянок, пов’язаних із сольовою тектонікою (наприклад, Кулічихинська, Тимофіївська площі), на деяких ділянках, що безпосередньо прилягають до крайового розлому (Прокопенківська, Молодецька, Ясенівська, Кудрявська, Радянська) та в межах борта. На борту ПГ-23 є тільки на Юльївсько-Караванівській ділянці, він складає карбонатну пачку товщиною 25-30м. На Кузьмичівській площі вапняки ці заміщуються водонасиченими пісковиками
Таким чином, границю між нижньовізейським та верхньовізейським під’ярусами візейського ярусу доцільно проводити по підошві радіоактивного репера. Автором зроблена спроба з використанням єдиних методичних прийомів і принципів та на основі запропонованої границі, та базуючись на біостратиграфічному і літостратиграфічному розчленуванні візейських відкладів та послідовному простеженні реперних пачок за комплексом ГДС, зробити детальну кореляцію та індексацію, скласти каталог наявності продуктивних горизонтів ПГ В-20-В-27 та відстежити їх поширення в межах центральної частини Дніпровсько-Донецької западини.
ПАСТКИ НАФТИ І ГАЗУ В КАРБОНАТНИХ СПОРУДАХ
На сьогодні приділяється багато уваги вивченню карбонатних, зокрема рифогенних колекторів. Зацікавленість вивченням карбонатних споруд можна пояснити наступним:
-по-перше, рифогенні колектори відіграють більшу роль у балансі запасів нафти і газу різних нафтогазоносних провінцій ( у Канаді, Мексиці, Лівії –понад 60-80% річного добутку нафти);
- по-друге, у рифових пастках проявляється характерна для літолого-стратиграфічних резервуарів тенденція утворювати закономірні латеральні групи, завдяки чому відкриття хоча б одного рифового покладу різко підвищує перспективи всього комплексу;
- по-третє, рифогенні колектори характеризуються, як правило, дуже високими колекторськими властивостями (пористість більше 25-30%) і високими дебітами. Саме з ними зв'язані рекордні початкові припливи нафти 7200 і 9100 м/добу за палеоценових рифових родовищ Лівії, а також за родовищ атола Ель Абра в Мексиці;
- на відміну від інших неантиклінальних пасток, при пошуках типових рифових покладів досить ефективними є геофізичні методи (сейсморозвідка МВХ –МЗГТ).
Сьогодні основні перспективи відкриття нових великих за запасами родовищ нафти і газу в ДДЗ пов’язуються з глибокозануреними комплексами в межах Срібнянської, Жданівської, Зінківської, Орчицької депресій (глибини 5000-6000м). Проте, сучасне економічне становище України, технічні складнощі, буріння на великі глибини гостро ставлять питання проведення пошуково-розвідувальних робіт на помірних і невеликих глибинах у добре вивчених районах. У Дніпровсько-Донецькій западині до таких районів відносяться північна і південна прибортові зони. Узагальнення геолого-геофізичних матеріалів і аналіз будови осадового розрізу палеозою свідчать, що в добре вивчених районах є сприятливі умови для широкого розвитку органогенних та інших типів пасток нетрадиційного типу (літологічного, стратиграфічного, комбінованого тощо). На деяких ділянках вже відкриті родовища в пастках неантиклінального типу в турнейських і візейських відкладах, у тому числі і в органогенних спорудах ( Липоводолинське, Компанське, Селюхівське, Яблунівське та ін).
У місцях розвитку глибинних розломів в осадовому чохлі, як відомо, виникають системи локальних піднять, валів і антиклінальних зон, органогенних споруд, зон виклинювання порід –колекторів, зон підвищеної тріщинуватості, що створює максимально сприятливі умови для міграції та акумуляції вуглеводнів.
Саме тому виявлені особливості розміщення та розвитку органогенних споруд, як і інших пасток нетрадиційного типу, у межах прибортових зон центральної частини ДДЗ можуть бути додатковими критеріями для: прогнозу різних морфолого-генетичних типів цих споруд і перспектив їх нафтогазоносності, а також обгрунтованого вибору методики пошуково-розвідувальних геолого-геофізичних робіт.
Виконані геолого-геофізичні дослідження та новий підхід до кореляції візейських відкладів дали можливість нам оцінити перспективи їх нафтогазоносності і намітити нові напрями робіт на пошуки вуглеводнів.
Узагальнення матеріалів із зональної стратиграфії візейських карбонатних товщ дозволило виявити літолого-фаціальні закономірності їх будови. Товщі на околицях “карбонатної платформи” та її схилах, як і на території западини, включають органогенно-карбонатні масиви, в ядрах яких залягають, як правило, мілководні відклади більш молодого віку і збільшеної потужності, а на схилах у напрямку від ядра до осьових частин западини –породи хронозон древнього віку, що свідчить про трансгресивне формування накопичень даного басейну.
На основі літогенетичних та седиментаційних досліджень, проведених по свердловинах центральної частини западини побудована схематична карта літолого-фаціальних полів верхньої частини ХІІІ МФГ. На побудовану схематичну карту фаціальних змін Cveперенесені товщини цього ж горизонту. Це дало змогу перевірити вірність нашого підходу до кореляції, та дало змогу спрогнозувати розвиток невиявлених карбонатних споруд.
У південній прибортовій зоні в межах Братешківсько-Шкурупіївської ділянки спостерігаються значні нафтогазопрояви в турнейських та візейських карбонатних відкладах. Вони відмічались на Малосорочинській (св.410), Рясківській (св.441), Радченківській (св.58) та інших площах. Виконані нами дослідження свідчать, що турнейські і візейські відклади тут представлені переважно карбонатними різновидами, які утворюють органогенні споруди.
Аналогічні розрізи розкриті свердловинами на Радченківській, Матяшівській, Тищенківській площах. Серед каркасностворюючих організмів зустрічаються крупносітчасті моховатки, колонії гірванел і синьо-зелених водоростей. У трикутнику Бакумівська (св.424) - Миргородська (св.238) - Тищенківська (св.1) за даними літолого-стратиграфічних досліджень та побудованих нами карт ізопахіт у турнейсько-нижньовізейському розрізі відзначається розвиток органогенних споруд із задовільнимими ємнісними і фільтраційними властивостями. У районі св.500 на Мачуській площі спостерігається виклинювання нижньовізейських карбонатних відкладів, які складають пісківську та яблунівську світи. Це могло зумовити утворення пасток вуглеводнів. Певний інтерес на ділянці представляють і турнейські карбонатні відклади, в розрізі яких виділяються локальні об’єкти, що можуть містити в собі поклади нафти та газу. Для підтвердження прогнозу на зазначеній території рекомендується проведення детальних сейсмічних досліджень.
Волошківсько-Валюхівська ділянка в структурно-тектонічному відношенні охоплює схили Срібнянської депресії і Білоченківського прогину. У межах зазначеної ділянки установлені високі градієнти зміни потужності та літолого-фаціальні заміщення відкладів ХІІа мфг, що створює сприятливі умови для формування пасток літологічного типу.
В склепінній частині Артюхівсько-Липоводолинського виступу фундаменту широко розповсюджена потужна товща карбонатних відкладів ХІІІв –ХІІа мфг. З метою підтвердження наявності літолого-стратиграфічних пасток рекомендується проведення окремих сейсмічних профілів на південному схилі Бобрицької малої депресії, на південному схилі Афанасіївської структури (у межах трикутника Афанасіївка-Бобрівка-Берестівка) і на Цимбалівсько-Беївській ділянці. На Ющенківській, Мліївській, Південно-Липоводолинській площах пропонується проведення сейсмічних профілів методом 3D і відпрацювання лінії профілів методом електророзвідки для підтвердження виявлених органогенних споруд у карбонатних відкладах нижнього та верхнього візе.
На південному схилі Жданівської депресії у межах досліджуваної ділянки за результатами палеотектонічних досліджень намітилось досить поширене за площею палеопідняття, яке фіксується в потужностях верхньовізейських відкладів. З метою деталізації та підтвердження виявлених палеопіднять запропонована переінтерпретація сейсмічного матеріалу.
Отримані нами дані вказують на те, що карбонатні товщі Сvе-2є більш перспективними в порівнянні з відкладами Сvd незалежно від гіпсометричних умов їх залягання. За даними літолого-стратиграфічних досліджень та карти товщин продуктивного горизонту В–, побудованої на принципово новій основі, виділені перспективні ділянки в межах Родниківсько –Венеславської зони для пошуку покладів ВВ. На окремих ділянках рекомендовано проведення геологорозвідувальних робіт (Кибенцівсько-Охиньківська, Артюхівсько –Липоводолинська та інші).
Запропоновані першочергові об’єкти дослідження для детальних сейсморозвідувальних робіт та пошуку нафтогазоносних об’єктів на Братешківсько-Шкурупіївській, Парафіївсько-Тростянецькій, Східно-Савинківській, Сухівській ділянках.
ВИСНОВКИ
Робота присвячена вивченню геологічної будови, літолого-фаціального складу, латерального розповсюджння та особливостей формування карбонатних відкладів центральної частини ДДЗ з метою оцінки і встановлення закономірностей їх нафтогазоносності. У процесі проведення зазначених досліджень отримані такі науково-практичні результати:
Карбонатні відклади візейського ярусу центральної частини ДДЗ сформовані в різний час, верхня карбонатна ” плита” (по А.О. Білику) має діахронну будову і поділяється на давню та молоду карбонатні ”плити”, що підтверджується палінологічними, геохімічними та геофізичними дослідженнями.
Між нижнім і верхнім візе найближчою до реальної є межа, яка зіставляється з межею між бобриківським і тульським горизонтами СЄП і добре визначається за даними ГДС, геологічних побудов при пошуково-розвідувальному бурінні. Запропонована підошва радіоактивного реперу VR. Під цією границею часто спостерігається нарощування розрізу нижнього візе в залягаючих нижче відкладах, а також у низах залягаючої вище солохівської світи. Крім того до підошви рудівських шарів і після у западині були сприятливі тектонічні режими осадконакопичення. Характер літологічних і мінералогічних особливостей, органічних залишків дає підставу вважати рудівські шари трансгресивними, хоча в літературі існує думка, що в Донбасі це саме регресивна частина розрізу.
З використанням порівняльного аналізу доведено, що карбонатні товщі (Сve-2)єбільш нафтогазоперспективними ніж відклади (Сvd) незалежно від гіпсометричних умов залягання. За даними літолого-стратиграфічних досліджень та побудованої на принципово новій основі карти товщин продуктивного горизонту В –, а також за результатами карти фаціальних змін цього інтервалу виділені перспективні ділянки в межах прибортових зон западини для пошуку покладів ВВ. На окремих ділянках рекомендовано проведення геологорозвідувальних робіт (Кибенцівсько-Охиньківська, Качанівсько-Рибальська, Артюхівсько–Липоводолинська та інші).
Складений каталог наявності продуктивних горизонтів у межах ХІV –ХІІа МФГ приблизно для 300 свердловин центральної частини ДДЗ.
Бабко І.М. “Особливості формування візейського карбонатного комплексу центральної частини Дніпровсько-Донецької западини та перспективи його нафтогазоносності”.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.17 –геологія нафти і газу. –Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу Міністерства освіти і науки України, Івано-Франківськ, 2006.
Роботу присвячено вивченню. особливостей умов седиментації візейського ярусу та прогнозу його нафтогазоносності в центральній частині ДДЗ.
Наукове забезпечення роботи грунтується на теоретичних і методичних працях видатних геологів, які вивчали карбонатні формації нафтогазоносних регіонів світу, особливо, із схожими умовами осадконакопичення і характером нафтогазоносності. Використовувались геолого-геофізичний, фактичний матеріал та матеріали лабораторних досліджень з палеонтології, літології і геохімії.
Вперше подані розбивки візейського ярусу на продуктивні горизонти для двох рівнів карбонатної седиментації, запропоновано розділити ХІІІ МФГ на ХІІІн та ХІІІв, за новою методикою з урахуванням діахронної будови карбонатних відкладів та фаціальних змін. На основі нових розбивок побудовані карти товщин і розповсюдження яблунівської та мошковської світ, карта фаціальних змін Сvе, виділені нові перспективні об’єкти для пошуку ВВ.
Запропонована седиментаційна модель дає змогу виявляти закономірні послідовності генетичних літолого-фаціальних типів, що змінюють одне одного в напрямку берегової межі. Відображаючи латеральні зміни фізико-географічних умов, у яких формувались дані відклади, ця модель дає змогу порівнювати із сучасними осадами не відокремлені фації, а весь фаціальний ряд, що застерігає від помилок при палеогеографічній інтерпретації.
Ключові слова: Дніпровсько-Донецька западина, літологія, фація, карбонатне утворення, органогенна споруда, колектор, пастки, нафтогазоперспективні ділянки та об’єкти.
Бабко И.Н. “Особенности формирования визейского карбонатного комплекса центральной части Днепровско-Донецькой впадины и перспективы его нефтегазоносности”.
Диссертация на соискание научной степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.17 –геология нефти и газа. –Ивано-Франковский национальний технический университет нефти и газа Министерства образования и науки Украины, Ивано-Франковск, 2006.
Работа посвящена изучению геологического строения, состава, условий осадконакопления и прогноза закономерностей и нефтегазоносности визейських отложений центральной части ДДВ. В работе использовался фактический геолого-геофизический материал, а также результаты лабораторных исследований по палеонтологии, литологии и геохимии.
Научное обеспечение работ базируется на трудах выдающихся геологов, которые изучали нефтегазоносные регионы схожими условиями осадконакопления и нефтегазоносности.
Геологическое строение территории и интервал исследований охватывают все возможные типы пород и ловушек углеводородов, которые изучались и продолжают изучаться в Днепровско-Донецькой впадине. Поэтому рассмотрение современного положения проблемы о принципах выявления зон фациального контроля нефтегазоносносности и направлений исследований при изучении латеральных стратиграфо-хронологических соотношений в визейских отложениях ХІV-ХІІа микрофаунистических горизонтов позволят учесть и использовать современные достижения геологической науки.
Впервые проведены разбивки визейського яруса по продуктивным горизонтам для двух уровней карбонатной седиментации, предлагается разделить ХІІІ МФГ на ХІІІн и ХІІІв, согласно новой методике с учетом диахронного строения карбонатных отложений и фациальных изменений. На основе новых разбивок построены карты мощностей и распространения яблуновской и мошковской свит, карта фациальных изменений Сve, выделены новые перспективные объекты для поисков УВ.
Предложенная седиментационная модель позволяет выявить закономерные последовательности генетических типов, сменяющих друг друга в направлении береговой границы. Отображая латеральные изменения физико-географических условий, в которых формировались данные отложения, эта модель позволяет сравнить с современными отложениями не обособленные фации, а весь фациальный ряд, что предостерегает от ошибок при палеогеографической интерпретации.
Ключевые слова: Днепровско-Донецкая впадина, литология, фация, карбонатные образования, комплекс, органогенная постройка, коллектор.
abstract
Вabko І.N. “The peculiarities of Vizean carbonate`s complex formation at Dnieper-Donets Depression`s central part and it petroliferous potential”.
The dissertation for Candidate of geological scienses degree on speciality 04.00.17 –petroleum geology. - Ivano-Frankovsk National Technical Petroleum University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Ivano-Frankovsk, 2005.
The geological structure of territory and research interval take in all possible types of rocks and hydrocarbons traps which were studied and continue to be studied in Dnieper-Donets Depression. The consideration of modern state point about principles of petroleum facial control zones revealing and directions of researches at studying lateral stratygraphic-chronological correlations in Vizean deposits of XIV-XIIa microfaunistic horizons will allow to take into account and use the modern achievements of a geological science.
The offered sedimentation model allows to reveal natural sequences of the genetic types replacing each other in a direction of shoreline. This model reflect the lateral changes of physical-geographical conditions in which these deposits were formed, and compare to modern sediments not detached facies, and all facial number, that warns of mistakes at paleogegraphic interpretations. The stratification of Vizean stage on productive horizons is given for the first time and by results of researches for two levels of carbonate sedimentation it is offered to divide the XIII microfaunistic horizon to XIIIlow and XIIIupper, according to a new method with the account of carbonate deposits diachrone structures and facial changes. On the basis of new stratifications maps of thikcnesses and spreading of Yablunovskaya and Moshkovskaya suites are constructed, and map of facial changes deposits с1ve1, a new perspective objects for hydrocarbon`s searches are distinguished.
Keywords: Dnieper-Donets Depression, lithology, facie, carbonate formation, complex, оrganogenic construction, reservoir.