Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
68.Дисидентський рух складався з трьох основних те¬чій, що то розходились, то зливались.1. Правозахисне, або демократичне дисидентство, реп¬резентоване у Росії А. Сахаровим, О. Солженіциним та їх однодумцями, а у нашій республіці — Українською Гельсінською групою (УIT) — тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод, що стосувались прав людини і були підписані СРСР у 1975 р. УГГ була утворена в листопаді 1976 р. у Києві. її очолив пись¬менник М. Руденко. До складу групи входили О. Берд¬ник, IT. Григоренко, Л. Лук'яненко, І. Кандйба, М. Ма-ринович та ін., усього 37 чоловік. Вона підтримувала зв'язок з московськими правозахисниками А. Сахаро¬вим, Ю. Орловим та ін. УГГ мала на меті: ознайомлю¬вати українське суспільство з Декларацією Прав Лю¬дини ООН; збирати докази порушення владою прав людини, національних прав в Україні, застосування політики етно - і лінгвоциду та насильницької руси¬фікації; домагатись безпосереднього контакту України з іншими країнами, акредитації в республіці пред-ставників закордонної преси, вільного обміну інфор¬мацією та ідеями.Проте ні певна поміркованість УГГ, ні легальні форми роботи, ні міжнародна громадська думка не перешкодили радянським властям розпо¬чати гоніння. До 1980 р. близько 75% учасників Ук¬раїнської Гельсінської групи були ув'язнені на строк від 10 до 15 років. Решта емігрувала.2. Релігійне дисидентство, що мало на меті бороть¬бу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за віднов¬лення українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестант¬ських сект. Найбільш яскравими представниками цієї течії були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля.3.
Національно орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їх співпрацю в боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу. Певна части¬на цієї течії обстоювала ідею відокремлення України від СРСР мирним шляхом. До цього напрямку нале¬жали І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чо_ човіл, Ігор та Ірина Калинці, М. Косів та ін.Характерна риса усіх трьох напрямів дисидентства — відстоювання національних інтересів українського на-роду, тобто органічне включення у сферу діяльності національного фактора. Специфіка дисидентського руху полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур (партій, об'єднань), ні цілісної загальної про-грами. Ідеологічний спектр дисидентського руху в Ук¬раїні був націонал-комуністичної (І. Дзюба), а від неї аж до платформи, близької інтегральному націоналіз¬му Д. Донцова та ідеології ОУН (В. Мороз).Скільки ж було дисидентів в Україні? У списку дисидентів 1960-1972 pp. відомого канадського дослідника української історії Б. Кравченка налічувалося 975 осіб.Інші джерела також указують близько ти¬сячі чоловік, які репрезентували усі регіони України. На початку 80-х років, за даними Секретаріату Міжна¬родної амністії, кількість політв'язнів становила від 600 до 700 чоловік, серед яких у різний час українців налічувалося від 25 до 75%. Як бачимо, широкої підтримки у громадян республіки дисидентський рух не набув, що пояснюється жорстокістю репресивних заходів, спрямованих проти опозиціонерів; апатією та пасивністю, що панували у свідомості значної части¬ни суспільства; домінуванням у діяльності дисидентів різнобічної критики, відсутністю або ж нечисленні¬стю конструктивних позитивних пропозицій та ін. Але, незважаючи на порівняно нечисленні свої ряди, диси¬дентський рух був реальною моральною та ідеологіч¬ною загрозою системі, оскільки формував і зберігав демократичні суспільні ідеали. У період перебудови і здобуття незалежності значною мірою були легалі¬зовані і використані традиційні дисидентські лозун¬ги: гласність, демократизація суспільного життя, пра¬вова держава, відкрите суспільство та ін.