Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 16. Правовий режим курортів
1. Поняття курортів
Охорона курортів регулюється:
· Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року (ст. 62);
· Основами законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року;
· Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року;
· Водним кодексом України від 6 червня 1995 року (гл. 12);
· Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року (гл. 8);
· Законом України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 року тощо.
Курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об’єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань), необхідні для їх експлуатації будівлі, споруди з об’єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань, поліпшення здоров’я людей та для рекреації і підлягає особливій охороні. На такій території розташовані санаторно-курортні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку.
Правовий режим охорони курортів передбачає поділ території курорту (округу санітарної охорони курорту) на три зони:
а) перша зона (зона суворого режиму);
б) друга зона (зона обмежень);
в) третя зона (зона спостережень).
Органи, що здійснюють управління курортною справою:
· Державна служба туризму і курортів Міністерства культури і туризму України.
2. Види курортів
Згідно з Законом України „Про курорти” від 5 жовтня 2000 року, курорти поділяються на види за різними правовими підставами.
1. За значенням:
· державного значення – такі, що мають особливо цінні і унікальні природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які рідко зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
· місцевого значення – такі, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
2. За видами природних лікувальних ресурсів:
· бальнеологічні – курорти, на яких провідним природним лікувальним чинником є мінеральні води, що використовуються для зовнішніх бальнеопроцедур, а також для прийому усередину;
· грязьові – курорти, на яких провідним природним лікувальним чинником є грязі, що використовуються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів для порожнинного лікування;
· кліматичні – курорти, на яких провідним природним лікувальним чинником є сприятливий клімат, зумовлений географічним розміщенням місцевості, її висотою над рівнем моря, рельєфом, характером рослинності тощо.
· змішані – території, що мають різні види природних лікувальних ресурсів.
3. За профілем (спеціалізацією):
· загального призначення;
· спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.
Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів та встановлюється Державним департаментом з питань діяльності курортів Міністерства охорони здоров'я України. Порядок здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методик їх використання затверджений наказом МОЗ України від 2 червня 2003 року № 243.
3. Порядок створення курортів
Порядок створення курортів визначається Законом України „Про курорти” від 5 жовтня 2000 року.
Підставами для започаткування перебігу утворення курортів є:
· виявлення на певних територіях природних лікувальних ресурсів або чинників шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідних робіт;
· визначення можливості їх використання для організації профілактики, лікування, оздоровлення населення.
Етапи створення:
1. Клопотання про оголошення природних територій курортними Підготовку та подання клопотань про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати будь-які зацікавлені особи.
Клопотання про оголошення природних територій курортними мають містити:
- обґрунтування необхідності оголошення природних територій курортними відповідно до методик, розроблених згідно з Порядком розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 452;
- характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних чинників, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
- характеристику інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення;
- відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників і користувачів природних територій;
- відповідний картографічний матеріал.
Клопотання про оголошення природних територій курортами державного значення подаються до Державної служби туризму і курортів МКТ (Держтуризмкурортів), а місцевого значення – до її органів на місцях.
2. Розгляд клопотань про оголошення природних територій курортними
Клопотання про оголошення природних територій курортними у місячний термін розглядаються:
· щодо природних територій державного значення – Держтуризмкурортів з урахуванням пропозицій обласних рад;
· щодо природних територій місцевого значення – органами Держтуризмкурортів на місцях.
3. Погодження з власниками і користувачами земельних ділянок
У разі схвалення клопотання Держтуризмкурортів або його місцевий орган погоджує це клопотання з власниками чи користувачами відповідних земельних ділянок.
4. Розробка проектів створення курортів
Після погодження або розгляду у судовому порядку здійснюється розробка ресурсовпорядного проекту створення курорту. Держтуризмкурортів або його місцевий орган замовляють спеціалізованим науково-дослідним інститутам розробку зазначеного проекту.
5. Експертиза проектів оголошення природних територій курортними
Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній та санітарно-епідеміологічній експертизам, які провадяться відповідно до законів України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року і “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року.
6. Розгляд проектів органами виконавчої влади
У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-епідеміологічної експертиз щодо ресурсовпорядних проектів оголошення природних територій курортними, матеріали передаються:
· щодо курортів державного значення – Держтуризмкурортів до Кабінету Міністрів України;
· щодо курортів місцевого значення – місцевими органами Держтуризмкурортів до відповідної обласної державної адміністрації.
Після розгляду проекту Кабінет Міністрів України передає його до Верховної Ради України, а обласні державні адміністрації – до відповідних обласних рад.
7. Прийняття рішення про створення курорту
Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.
Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають обласні ради за поданням обласних державних адміністрацій.
8. Втілення рішення – відведення земельних ділянок, здійснення землевпорядних заходів згідно з Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року і Законом України “Про землеустрій” від 22 травня 2003 року.
4. Правовий режим округу санітарної охорони курортів
Правовий режим округу санітарної охорони курортів визначається розділом 6 Закону України „Про курорти” від 5 жовтня 2000 року.
Округ санітарної охорони – це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних перебігів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.
Округи гірничо-санітарної охорони встановлюються для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо).
Єдиний округ санітарної охорони може встановлюватись для декількох курортів, у разі використання ними пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів.
Порядок встановлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів:
а) межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення;
б) межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідними обласними радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.
Зони округу санітарної охорони
· перша зона (зона суворого режиму) – утворюється на ділянках, де є власне лікувальні природні ресурси: охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережна смуга моря і прилегла до пляжів територія шириною не менш як 100 метрів.
У її межах забороняються види діяльності, які можуть негативно вплинути на ці види ресурсів (прокладення кабелів; влаштування стоянок автомобілів; проїзд автотранспорту; користування надрами, не пов’язане з використанням природних лікувальних ресурсів; розорювання земель тощо).
· друга зона (зона обмежень) – охоплює територію з якої відбувається природний стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або родовищ лікувальних грязей; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку; парки, ліси тощо.
У її межах забороняються всі види діяльності, не пов’язані із безпосереднім задоволенням потреб населення та громадян, які прибувають на курорт: влаштування звалищ, кладовищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва; проведення гірничих робіт; здійснення промислової вирубки зелених насаджень тощо. Усі багатоквартирні будинки цієї зони повинні мати водогін та каналізацію. Туалети у приватних будинках мають бути обладнані водонепроникними вигребами. Території тваринницьких ферм асфальтуються. При в’їзді на територію ферм споруджуються санпропускники з дезінфекційними бар’єрами.
· третя зона (зона спостережень) – охоплює всю територію формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні лікувальні чинники.
У її межах забороняється будівництво підприємств, установ, організацій, діяльність яких може негативно вплинути на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту, спуск на рельєф неочищених промислових та побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок).
5. Порядок ведення державного кадастру природних територій курортів
Ведення державного кадастру природних територій курортів регулюється:
- розділом 7 Закону України „Про курорти” від 5 жовтня 2000 року;
- Порядком створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 562.
Державний кадастр природних територій курортів України є системою відомостей про правовий режим, належність, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.
Державний кадастр природних територій курортів ведеться Державною службою туризму і курортів Міністерства культури і туризму України для планування ефективного використання їх територій, облаштування відповідної курортної інфраструктури, її розвитку, а також природоохоронних заходів.
6. Порядок ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів
Ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів регулюється:
- розділом 7 Закону України „Про курорти” від 5 жовтня 2000 року;
- Порядком створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 872.
Державний кадастр природних лікувальних ресурсів є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на теренах України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання.
Державний кадастр природних лікувальних ресурсів ведеться для планування раціонального використання природних лікувальних ресурсів, їх охорони, а також планування створення нових курортів.