Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Класифікація озер: за походженням озера поділяють на: екзогенні та ендогенні. Екзогенні: гравітаційні, ерозійні озера(заплавні та дельтові), гляціальні, таласогені або морські озера, біогенні та метеоритні озера. Ендогенні: вулканогенні, тектоногенні(приурочені до великих розломів у земні корі) та сейсмогенні. Вулканогенні: кратерні, гейзерні та лаво- гребельні. Сейсмогенні: обвально-провальні та обвально-гребельні.
2.Осадконакопичення в озерах, їх склад та особливості: Осадконакопичення – це один з головних видів геологічної діяльності озер. В озерах теригенні (уламкові), органогенні та хемогенні осадки. Теригенні відклади найбільше поширені в озерах проточного типу. В озеро можуть надходити уламки в результаті руйнації берегів або дощовими потоками, розноситься хвилями і течіями, сортується і відкладається на дно, змішуючись з речовиною. Грубий матеріал відкладається біля берегів, далі більш тонкі глинисті породи і найбільш тонкий матеріал в центрі озера. Органогенні осадки утворюються через рештки відмерлих організмів (сапропель, молюски тощо). Хемогенні відклади приносяться струмками, річками або підземними джерелами. Утворюються такі породи як залізні або марганцеві руди, боксити, галіт, гіпси.
3.Типи боліт: Болота розділяють на 3 основних типи:Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко.Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинних, так і верхових боліт. 4.Вуглеутворення — послідовне перетворення відмерлих рослин у викопне вугілля. Викопне вугілля – тверда гірська порода, що утворилася із залишків відмерлих рослин в результаті біохімічних, фізикохімічних та фізичних перетворень. Гумусове вугілля. Утворилось із торфу, буре вугілля; кам'яне вугілля; антрацити..Ліптобіоліти. Утворились тільки з найбільш стійких частин вищої рослинності. Всередині класу діляться за переважанням первинного матеріалу: спорове вугілля; смоляне вугілля; кутикулове вугілля. Сапропеліти. Утворились із залишків нижчих організмів (водоростей, планктону). Діляться тільки за зольністю.
5. Утворення льодовиків: Льодовиком або глетчером, називається маса льоду, що повільно рухається по схилу поверхні землі під впливом сили ваги. Льодовики утворюються з снігу, який випадає в тих місцях, де сніг розтанути не встигає до кінця, тобто розташованих вище від снігової лінії. Сніг перетворюється у фірн, далі під дією більшої кількості снігу та під його тиском утв. Білий фірновий лід і блакитний глетчастий лід. В утв. льоду значну роль мають процеси сублімації.
6. Руйнівна робота льодовиків: Руйнівна дія льодовиків називається екзараційною діяльністю, або екзарацією. Піщані кварцові зерна, щебінка та великі гострокутні уламки залишають на поверхні гірських порід подряпини та борозни, які називаються льодовиковими шрамами. Льодовики, зустрічаючи на своєму шляху скелі, невеликі виступи та підвищення корінних порід, згладжують їх, полірують, округлюють. В результаті виникають своєрідні форми, які називаються “баранячими лобами”. Льодовики, рухаючись по гірських долинах, проводять інтенсивну екзарацію їхніх бортових частин та ложа. В результаті долина розширюється, поглиблюється, а її поперечний профіль набуває V-подібної форми з плоским дном.
7. Типи льодовиків: Залежно від стадії розвитку, форми місця утворення та області живлення і стоку, льодовики поділяються на три типи: гірські, материкові та проміжні.
8. Гірські льодовики: Гірськими льодовиками, називаються порівняно малопотужні льодовики високогірних районів, приурочені до різноманітних депресивних форм рельєфу, якими є западини, долини рік, ущелини, тощо. Такі льодовики присутні в Альпах, Гімалаях, на Тянь-Шані, Памірі та Кавказі. Характерною їх особливістю є наявність чітко виражених областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається накопичення снігу та подальше його перетворення на фірн і лід.
9. Форми рельєфу, які створює льодовик у гірських районах: У гірських районах льодовик створює такі форми рельєфу: кари-кріслоподібні заглибини; льодовикові цирки, які мають форму амфітеатру, майже вертикальні стіни; та троги-льодовикові долини.
10. Рухомі морени. Відкаладені морени. Їх типиЛьодовикові морени поділяються на рухомі та відкладені. Р у х о м і М. поділяють на поверхневі, внутрішні і донні. Серед поверхневих М. виділяють бокові (берегові) М. та серединні М.В і д к л а д е н і М. складаються зі скупчень уламкового матеріалу, залишеного льодовиком після його відступу, і утворюються за рахунок всіх видів рухомих М. Серед них розрізняють основні (донні і абляційні), локальні (місцеві). .
11. Флювіогляціальні (водно-льодовикові) потоки та їх відклади. Водно-льодовикові відклади утворюються всередині і на периферії льодовиків з відсортованого і перевідкладеного талими водами моренного матеріалу. Серед них виділяють водно-льодовикові, або флювіогляційні відклади — відклади потоків талих вод (шаруваті піски, ґравій, галечники) і озерно-льодовикові (лімно-гляційні) відклади.
12. Зледеніння у геологічній історії Землі та причини заледеніння.
В кінці кайнозойської ери знову виникло велике зледеніння (в четвертинному періоді).Заледеніння (гляціал) — процес значного поширення площі льодовиків, пов'язаний зі зміною клімату під час льодовикового періоду. Вважається, що змінюється 3 основних параметри: кутація-зміна нухилу земної орбіти по відношеню до площини екліптики; ексцентриситет-її ступінь відхилення від кола та прецесія.
14.Солоність і хімічний склад: У морських водах виявлено щонайменше 67 різних хімічних елементів, але головними є хлор і натрій, в меншій кількості — іони сульфатів, магнію, кальцію, калію, двовуглекислих солей. Ці елементи надають воді специфічного гірко-солоного смаку. Солоність — сумарний вміст всіх твердих розчинених речовин, що містяться в 1 літрі морської води, виражені в грамах. Вимірюється в проміле (‰).
15. Епіконтинентальні і улоговинні моря: Моря поділяються на плоскі-моря, глибина яких не перевищує глибини шельфу 150-200м. Вони представляють собою опуклі ділянки земної кори нижче рівня Світового океану-епіконтинентальні. Улоговинні-характерні для рухомих ділянок земної кори, проявляються в інтенсивних рухах та вулканізмі.
17. Види живих організмів: Усі живі організми, що заселяють Океан, залежно від умов їх існування та способу життя умовно поділяють на три великі групи: планктон, нектон та бентос.Планктон складають мікроскопічні організми, не спроможні протистояти переміщенню хвиль. Планктон складають переважно дрібні організми. Нектон об’єднує організми, здатні активно пересуватися на значні відстані. Бентос – це рослини і тварини, що мешкають на дні Океану. 18. Фактори седиментогенеза.Седиментогенез – процес осадконакопичення. Фактори седиментогенеза: теригенні, органічні, хемогенні, вулканогенні, проміжні. Сучасні процеси осадко накопичення контролюють 3 фактори: кліматична, вертикальна та циркулятивна.
19. Руйнівна діяльність моря: Руйнування берега моря ударами хвиль називається абразією. Вона полягає в гідравлічних ударах хвиль, ударах уламками гірських порід, що містяться в хвилях та в хімічному впливі морської води на гірські породи.
20.Акумулятивні прибережні форми рельєфу: В результаті хвилевої діяльності і вздовж берегових течій утворюються різні акумулятивні форми. Серед них є бари – акумулятивні форми, що простягаються вздовж берега. Нерідко вони бувають досить довгими. Так Арабатська стрілка має довжину 115 км. Це один із найбільших у світі барів.Коси – форми, що утворюються наростаючи від берега. Вони також бувають великими. Так, Бердянська коса має довжину 23 км, а Тендрівська – більше 90 км Пересипи– відділяють лимани від моря. Перейми(або томболо) з’єднують острови з берегами. На узбережжях морів нерідко утворюються акумулятивні тераси. Вони простежуються також вздовж Чорного та Азовського морів, а утворились в кінці кайнозойської ери.
21. Генетичні типи осадків морів та океанів. . У морях і океанах накопичуються різні осади, які за походженням можна розділити на наступні групи:
теригенні, що утворюються за рахунок накопичення продуктів механічного руйнування гірських порід;біогенні, що формуються за рахунок життєдіяльності та відмирання організмів; хемогенні, пов'язані з випаданням з морської води мінеральних речовин; полігенні, тобто змішані опади, які утворюються за рахунок матеріалу різного походження; вулканогенні, що утворюються з продуктів виверження надводних і підводних вулканів.
22. Біономічні зони накопичення осадків в морі: прибережні(літоральні),сублітеральні(область шельфу),осадки материкового схилу та його підніжжя(батіальні),ложе світового океану(абісальні)
23. Осадонакопичення в літоральної зоні Осади літоральної зони виділяються надзвичайною різноманітністю як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку. Переважно мають механічне походження, рідко хімічне і дуже рідко - органогенне. Зона знаходиться в смузі припливу та відпливу і тому слабко заселена як тваринами, так і рослинами. У літоралі накопичуються галькові (біля скелистих берегів), піщані та гравійні відклади (біля плоских берегів). Інколи зустрічаються черепашники.
24. Типи осадків субліторальної зони: Сублітораль — зона морського дна, яка належить до шельфу. Тут є теригенні,хемогенні і біогенні осадки.Найбільш поширені теригенні,що зумовилося близькістю суші. Відбувається механічна диференціація теригенних осадків,коли є значний ухил.Ближче до берега крупні уламки,дальше піщаний матеріал,а ще дальше-мулистий.
25. Осадки батіальної зони представлені тонкодисперсним матеріалом (пилуваті і глинисті частинки), який свідчить про слабке переміщення водних мас. Це переважно мули, збагачені органічними речовинами.
26. Фактори, що контролюють розміщення осадків в абісальної зоні: Представлені органічними кремнистими мулами та глибоководними глинами, які утворюються внаслідок підводного вивітрювання, вулканічного попелу, із метеорного та атмосферного пилу, колоїдних розчинів, що приносяться річками та доставляються в глибокі зони течіями.
27. Поняття діагенезу. Діагенез – сукупність процесів перетворення пухких осадів на осадові гірські породи на глибині під дією тиску і температури.
28. Стадії діагенетичних перетворень
На стадії діагенезу відбуваються такі перетворення:– ущільнення під дією ваги осадових утворень, що залягають вище; дегідратація і гідратація – відтискання води, яка переміщається у вищі шари; переробка осаду мікроорганізмами ; утворення нових стійких мінеральних модифікацій ; розчинення і біохімічний розклад нестійких частинок осаду, зумовлені фізико-хімічними і біохімічними параметрами середовища; розкристалізація та перекристалізація компонентів осаду
29. Післядіагенетичні зміни гірських порід (катагенез і гіпергенез).
Катагенез – це процес зміни осадових гірських порід, який відбувається поза зоною діагенезу, при підвищених температурі і тиску, під впливом мінералізованих підземних вод. Гіпергенез – це процес, який відбувається у при поверхневій зоні кори і супроводжується змінами в гірських породах, під впливом різноманітних факторів вивітрювання.
30. Поняття фації: фація - це комплекс відкладень, що відрізняються складом і фізико-географічними умовами освіти від сусідніх відкладень того ж стратиграфічного відрізка.
13. Геоморфологічний профіль Світового океану