Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практичні заняття
з курсу «Сучасна українська літературна мова»
для студентів ІІІ курсу
спеціальності «Філологія: російська, українська мова і література»
Основна література
Додаткова література
Модулі самостійної роботи
Література
МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 1
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 194 (І,ІІ), с.72 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправ № 195, 196, с.73 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).
Завдання: написання плану і підготування доповіді.
Завдання: написання реферату і його репрезентування.
Завдання: виконання тестів.
|
Тестування СЛОВОТВІР ІМЕННИКІВ |
|
|
1. У яких рядках усі іменники утворено префіксально-суфіксальним способом?
2. У яких рядках усі іменники утворено префіксальним способом?
3. Визначте, у яких рядках твірні похідних слів належать до однієї частини мови.
4. Яким способом утворено іменники прабатьківщина, підстанція, присмак, незгода, суперклас?
5. Яким способом утворено іменники прамова, передісторія, призвук, неволя, суперприз?
6. У яких рядках усі іменники утворено суфіксальним способом?
7. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?
8. У якому рядку подано твірні слова до похідних хід, біг, веселість, коли-небудь, синь?
9. Яким способом утворено іменники навчання, теплота, визволитель, потомство, гілочка?
10. Яке слово утворено основоскладанням?
|
11. Виберіть рядок, у якому слова в парах є твірним — похідним.
12. Яким способом утворено іменники прислівник, передплужник, безпам'ятство, надколінок, підфарник?
13. Визначте неправильно впорядкований словотвірний ланцюжок.
14. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?
15. У яких рядках усі іменники утворено складанням основ або слів?
16. Яким способом утворено слово гідростанція?
17. Яким способом утворено іменники лісотундра, горицвіт, пів'яблука, свят-вечір, сторіччя?
18. У якому рядку всі слова утворено від дієслів?
19. Виберіть слова, утворені безсуфіксним способом.
20. Яким способом утворено іменники читання, доброта, вихователь, садівництво, вершечок?
21. У якому рядку всі слова, подані в парах, є твірним — похідним?
|
МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 2
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправ № 230-232, с. 85 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).
Завдання: знайти й записати 10 прикметників, утворених складанням основ.
Завдання: написання реферату та його репрезентування.
Завдання: складання таблиці й наведення власних прикладів.
Завдання: написання тезисного конспекту.
МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 3
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправ № 311, с.119 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 119, с.69 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).
Завдання: провідмінювати 20 дієприкметників, позначити морфеми.
Завдання: написання тезисного конспекту.
Завдання: складання 10 пар речень, у яких би однакові слова виступали то дієприслівником, то прислівником або прийменником.
МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 4
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 61 // Практикум з правопису / М.Фурдуй (позиція 6 в списку літератури). – С. 83–84.
Завдання: написання реферату та його репрезентування.
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 64 // Практикум з правопису / М.Фурдуй (позиція 6 в списку літератури). – С. 89.
Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 233 // Практикум з правопису / І. Ющук (позиція 8 в списку літератури). – С. 172.
Практичне заняття № 1
Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. Морфологія. Частини мови та принципи їх виділення в укра їнській мові
План
Література
1. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 15-22.
2. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх М.А., Кулик Б. М. – К. : Вища шк., 1972. – С.181-189.
3. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія / Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. – К. : Либідь, 1993. – С.5-15.
4. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Вихованець І.Р. – К. : Наук. думка, 1988. – С.5-40.
5. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є. І. – К. : Вища шк., 1989. – С.3-9, 14-25.
6. Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 2005.– С.194-200.
7. Сучасна українська літературна мова / за ред. О.Д.Пономарева – К.:Либідь, 1997. – С.114-118.
8. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія / Загнітко А.П. – Донецьк : ДонДУ, 1996. – 437 с.
9. Горпинич В.О. Українська морфологія / Горпинич В.О. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2002.– 350с.
10. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – С. 7-43.
Контрольні питання:
1. Схарактеризуйте сутність лексичного і граматичного значення слова. Що спільного і відмінного між лексичним і граматичним значенням?
2. Які слова виражають лише граматичне значення?
3. Чи може одне і те ж граматичне значення виражатися різними граматичними формами?
4. Чи може одна і та ж граматична форма виражати різні граматичні значення?
5. У чому відмінність між синтетичним і аналітичним способами вираження граматичних значень?
6. Що таке граматична категорія? Які категорії властиві українській мові?
7. Що таке частини мови? Які основні категоріальні ознаки частин мови?
8. Розкрийте суть наявних у сучасній лінгвістичній теорії двох підходів до класифікації частин мови?
9. Доведіть правомірність поділу частин мови на повнозначні і неповнозначні. Обґрунтуйте лінгвістичний статус службових частин мови.
10. Яке місце в системі частин мови посідають слова категорії стану, модальні слова і вигуки?
Практичні завдання
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову (Л. Костенко).
Кожному мила своя сторона (Г. Сковорода).
Вітчизна — ось і альфа і омега! (Д. Павличко.)
Побудував – побудував би, зимИ – зИми, долоні – в долоні, ломити – зламати, мудрий – мудріший, прилітати – прилетіти, скликАти – склИкати, ми – нас, доцільний – більш доцільний, співає – хай співає, читати – прочитати.
Успіх супроводжує настрій. Настрій супроводжує успіх.
Погляньте в степ душі моєї —
Там сонце серця в світ сія,
В ріці життя цвітуть лілеї
І пахне Таврія моя.
Ота, що струнами колосся
Від ніжних дотиків вітрів
Дзвеніла арфою…
Подосі
Бринять мелодії старі… (М. Тимошенко)
Малювати – малюватися, думаю – думав – думатиму, поет – поети, мій – мого – моєму, говорити – сказати, споруджуючи – спорудивши.
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
сталить твій дух - отож терпи, терпи.
Ніхто тебе в недолі не врятує,
ніхто й не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стій, допоки скону,
допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях до раю, пекла чи полону -
тримайся далі розпачу й надій.
Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, як побратим.
До нього змалку ти заповідався
сумним осердям, поглядом сумним. (В. Стус)
Та шлях до правди торний і крутий,
І я, напевне, також пам’ятаю,
Що білий світ не тільки з доброти,
Що руки і руйнують, і стріляють. (Г. Чубач)
Жаль мені всіх літ юначих,
Жаль, що проминають,
Мов ті квіти весняні
Рано оцвітають. (В. Гартованець)
Практичне заняття № 2
Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників.
Перехід іменників з од ного лексико-граматичного розряду до іншого
План
а) власні та загальні назви;
б) назви істот і неістот;
в) конкретні, абстрактні;
г) збірні іменники;
ґ) іменники з речовинним /матеріальним/ значенням.
Література
Практичні завдання
Віття, листя, соняшничиння, лозняк, птаство, жінота (жіноцтво), чоловіцтво, робітництво, братія, рідня, мушва, мишва, адвокатура, агентура, секретаріат, юнь, молодь, людство
Кора, сіль, стіл, зерно, батько, Дніпро, лоша, вороння, нероба, носище, біль, пальто, мати, дитя, дівча, хлоп’я, путь, зір, піч, хата, Саша, серп, вовчище, Галя, Валя, голова, Микола, сирота, ім’я, теля, насіння, панно, соло, аташе, чоловік, жінка, дід, баба, робітник, робітниця, гусак, півень, курка, риба, дуб, сокіл.
1. Установіть відповідність між іменниками та їх належністю до категорії роду.
А Суд. 1. Середній рід.
Б Резюме. 2. Жіночий рід.
В Леді. 3. Спільний рід.
Г Суддя. 4. Чоловічий рід.
2. У якому рядку подано всі іменники спільного роду?
А Бідолаха, волоцюга, хатина, гуляка, сирота.
Б Суддя, листоноша, заїка, ненажера, нездара.
В Хапуга, собака, родина, потвора, нероба.
Г Замурза, підлиза, світлина, нікчема, слуга.
3. У якому рядку всі іменники – жіночого роду?
А Вимога, рагу, допит, процедура, таксі.
Б Актив, Мадлен, вуаль, смол, асистент.
В Фрау, кір, Луїза, біль, дослідження.
Г Місіс, мадам, леді, путь, Беатріче.
4. У якому рядку всі іменники іншомовного походження належать до чоловічого роду?
А Рояль, шампунь, псалтир, аерозоль, процес.
Б Мігрень, тюль, конгрес, ваніль, фланель.
В Бандероль, філігрань, фенхель, тюль, толь.
Г Аерозоль, псалтир, шампунь, консоль, емаль.
5. Виберіть правильні варіанти вживання абревіатур.
А У районі відкрита нова АЗС.
Б Наш ХДУ уклав кілька перспективних договорів.
В Кілька днів тому ООН проголосив нову ухвалу.
Г ХДУ уклала кілька перспективних договорів.
Д Кілька днів тому ООН проголосила нову ухвалу.
Е У районі відкритий новий АЗС.
6. Виберіть рядок іменників жіночого роду, що позначають жіночі професії і заняття і не мають відповідників чоловічого роду.
А Домогосподарка, продавщиця, кастелянша, манікюрниця.
Б Програмістка, покоївка, праля, фігуристка.
В Рукодільниця, манікюрниця, праля, покоївка.
Г Мільйонерша, актриса, професорша, викладачка.
7. У якому рядку всі іменники належать до назв неістот?
А Демон, листя, дерева, вітер, Юпітер.
Б Книга, хата, ніж, мікроб, осінь.
В Дощ, небо, ягоди, бактерія, русалка.
Г Яблука, груші, сливи, вишні, небіжчик.
Д Праця, покійник, мавка, чорт, рак.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
………………………..
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
…………………………
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс
Практичне заняття № 3
Граматичні категорії іменника
План
Література
1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1997. – С.52-91.
2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.35-43.
3. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350с.
4. Плющ М.Я. Граматика української мови: У 2 ч. – Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 286 с.
5. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2005. – С.206-215.
6. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– С. 54-102.
Контрольні питання:
1. Назвіть граматичні категорії іменника.
2. Що виступає маркерами родової віднесеності маскулізмів і фемінативів?
3. Які слова ми називаємо іменниками спільного (подвійного) роду?
4. Як визначається рід субстантивованих іменників?
5. Перелічіть засоби вираження категорії числа іменників.
6. Який відмінок (відмінки) називають прямим?
7. Який статус вокатива у системі відмінків української мови?
Практичні завдання
Осінь, сонце, осоння, листя, горобина, калина, верховіття, туман, роса, смерека, небо.
1. Укажіть, у якому реченні виділений іменник є одниною.
А У процесі тривалої еволюції земної кори материки поступово розросталися.
Б Місця розташування вулканів тісно пов'язані з рухом літосферних плит.
В Особливо швидкими темпами зростає населення в країнах, що розвиваються, а саме, Азії, Африки, Латинської Америки.
Г Математичну задачу вирішували швидко і старанно.
2. У якому рядку відсутні іменники спільного роду?
А Господар, свиня, хатина, невміння, широчінь.
Б Снігопад, листоноша, заїка, географ, нездара.
В Безвість, собака, родина, потвора, хвороба.
Г Невдача, підлиза, світлина, краса, слуга.
3. Визначте рядки, у яких подано правильне узгодження іменника з прикметником у категорії роду.
А Військовий аташе.
Б Смілива тореро.
В Відомий шансоньє.
Г Літня мадам.
Д Серйозний фрау.
Е Справедлива рефері.
4. Визначте рядок, у якому всі прізвища можуть набувати жіночого та чоловічого роду.
А Павло Діброва, Антоніна Дубинка, Роман Сирота, Сергій Баранов.
Б Микола Чумаченко, Анастасій Воєвода, Аркадій Запашний, Інеса Макаренко.
В Марісабель Меток, Людмила Сирота, Олексій Коваленко, Надія Коляда.
Г Марина Ніжна, Луїс Сальватьєрра, Валентина Неписемна, Анатолій Бех.
5. Укажіть рядок, у якому іменники чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, мають паралельну форму жіночого роду.
А Адвокат, мер, міністр, хірург.
Б Ботанік, суддя, тренер, викладач.
В Студент, випускник, дипломник, акушер.
Г Археолог, прокурор, менеджер, доцент.
6. Від яких іменників можна утворити нові слова за допомогою суфіксів -ир, -ист, -изм, -ір, -іст, ізм, -їр?
А Математика, група, кут, хвоя, алгоритм.
Б Агрегат, монтаж, прямокутник, пейзаж, циркуль.
В Модерн, капітал, піаніно, команда, конвой.
Г Повітря, симетрія, боротьба, овал, об’єкт.
7. У якому реченні виділений іменник має форму лише однини?
А Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива...(Т.Шевченко)
Б І золотої й дорогої Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої... (Т.Шевченко)
В Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України! (Т.Шевченко)
Г Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати... (Т.Шевченко)
Д Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись (Т.Шевченко).
МАСКУЛІЗМИ
Маскулізми, які дослідники називають словами «спільної статі, двородовими лексемами, у східнослов'янському мовознавстві відносять до іменників «спільного» роду, тому що розмежування статі не закладене в форму слова; з цим терміном пов'язане вживання назв соціально-активних осіб чоловічої статі для позначення осіб жіночої статі. Назва «маскулізм» походить від лат. — чоловічий і зумовлена тим, що іменники мають форму, марковану граматичним чоловічим родом, але позначають осіб обох статей. Набір, лексичних значень іменників «спільного» роду вміщає назви офіційних, адміністративних, посадових осіб: президент, прем'єр-міністр, посол, дипломат; назви учених ступенів і звань: кандидат або доктор наук, доцент, науковий співробітник, професор; назви осіб за військовими спеціальностями: лейтенант, капітан, майор, офіцер; соціально-оцінних характеристик: член уряду, профспілковий діяч, лауреат, депутат.
Утворення такого типу назв сягає тих часів, коли потреба парних найменувань жіночого роду не диктувалася виробничою зайнятістю, іменники позначали особу взагалі, без вказівки на стать. 3 подальшим суспільним розвитком, коли застосування жіночої праці розширилося частина іменників, не змінюючи зовнішньої форми слова, паралельно стала виражати грамему жіночого роду, пор.: «Михайло Пилипчук, інженер-будівельник з Миколаєва, активно залучився до політичного життя» (з газ.); «Лариса, інженер-будівельник, протягом тривалого часу працювала на будовах Сибіру» (з газ.); «Єдина в світі жінка-керівник військового відомства, міністр оборони Фінляндії Елізабет Рен дала інтерв'ю «Собеседнику» (журн.).
Семантична переорієнтація на особи жіночої статі при збереженні зовнішньої, ідентичної, граматичної форми вплинула на структуру родової парадигми, зокрема на інтенсивність формування парних протиставлень і конкретизацію їх компонентів. Специфіку сформованих бінарних протиставлень становлять привативні відношення, ознакою яких є сильний, маркований член і його формально-граматичний корелят, позбавлений поза контекстом ознак грамеми жіночого роду, напр.: лікар (чол. р.)—лікар Тернова Павлина Василівна (жін. р.), депутат запропонував (чол. р.)—депутат запропонувала (жін. р.).
Відтворення синтаксичними засобами граматичного значення протилежної статі фіксує тенденцію мови до симетрії форми і змісту, оскільки структура компонентів привативної Опозиції вказує на асиметрію граматичної семантики (грамеми чол. і грамеми жін. роду) і словоформи, яка є її виразником.
Розрізнення грамем у межах однієї лексеми є нереальним. На морфологічному рівні іменники-маскулізми з тотожною формою вираження родової віднесеності кваліфікуються граматичними омонімами. У жодній словоформі, за твердженням О. І. Смирницького, не можуть поєднуватися дві категоріальні форми однієї й тієї ж категорії: не може бути одночасно двох відмінків, двох чисел і т. ін. Наявність омонімічних форм проектується семантичною функцією маскулізмів — позначати особу-діяча, родостатева диференціація якої не передбачена: іменники позначали особу взагалі, без вказівки на стать. Особливість змісту іменників, маркованих граматичним чоловічим родом, полягає в їх семантичній співвіднесеності з двома денотатами навколишньої дійсності, здатності цих мовних знаків Відтворювати в мові тотожні за суспільним призначенням різні реальні об'єкти. Граматична омонімія виникла внаслідок збігу однакових функцій слів, які ґрунтуються на однотипних характеристиках позначуваних ними реалій.
У категорії іменника виділення маскулізмів в окрему групу морфологічних одиниць зумовлене тією роллю, яку вони виконують: називають не конкретну, а узагальнену особу, здійснюючи цей процес одночасно з професійною номінацією. Відтворюючи в контексті сему узагальненої особи, вони не виявляють однаковою мірою цієї функції, а демонструють поступовий перехід від часткового до повного підпорядкування окремих явищ загальному принципові, тому генералізація (узагальнення) у маскулізмах має три ступені і залежить від синтаксичної ролі, яку вони виконують у реченні. Генералізація першого ступеня передбачає ситуацію, де діє не особа взагалі, а конкретний індивід. Особа, названа іменником «спільного» роду, є суб'єктом або об'єктом дії, а словоформа, яка відтворює в реченні сему суб'єкта або об'єкта, перебуває на позиції підмета або додатка (прислівного члена). Номінуючи конкретний індивід, іменник-маскулізм виділяє його з класу подібних йому і зазнає розрізнення за родами у складі синтаксичних конструкцій з дієсловом-присудком, напр.: «Із властивою їй м'якістю професор сказала...» (з газ.); «У дискусії за круглим столом взяла участь кандидат філологічних наук Ольга Андріївна Коломієць». (журн.).
Вираження грамеми роду за допомогою синтаксичних засобів стало ознакою структури мови і закріпилося граматичною моделлю «іменник+дієслово», передане формою минулого часу. Засобом вияву родової віднесеності є власні назви, займенники. їхня присутність компенсує потребу в розрізненні грамем роду тоді, коли присудок виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу» напр.: «...іде апробація вітуриду... під керівництвом професора А Ф. Романової» (з газ.); «Пояснення дає директор заводу... сам за спеціальністю інженер-машинобудівник (А. Носенко).
Незмінювані іменники, у функції узагальненої особи простежуються на першому ступені генералізації коли здійснена номінація особи як конкретного індивіда, напр.: «Маринка-конферансьє оголошувала номер за номером» (з газ.); «Вайлуватий конферансьє неквапом з'явився з-за лаштунків» (І. Вільде). Маркером для розрізнення найменувань жіночої статі служать дієслова, власні назви, займенники, зрідка прикметники. Відсутній зв'язок з відмінковими формами утверджує синтаксичний спосіб мовного відтворення родових грамем, що вносить у структуру мовних знаків риси аналітизму.
На другому ступені генералізації іменник-маскулізм, замість функції виділення особи-діяча з ряду подібних йому, стає наЗвою-характеристикою, у його реченнєвому вжитку з'являється відтінок оцінності, зумовлений переходом маскулізма з позиції підмета або додатка на позицію присудка, напр.: «Тамара Севернюк — лауреат премії ім. Кузьми Голкіна» (з газ.); «Доктор медичних наук А. Ф. Романова — провідний гематолог, один з небагатьох визначних спеціалістів із захворювань крові» (з газ.).
Додатково сему оцінності у назвах-характеристиках формує прикладка, виражена маскулізмом, напр.: «Якщо понад 15 % службовців потерпає в приміщенні від захворювань, треба вживати заходів, радить Ян Столвік, епідеміолог...» (з газ.).
Характеризувальну роль виконують сполучення маскулізма і власної назви, напр.: «Моя колега Тамара Севернюк— така ж, як це життя...» (з газ.).
Маскулізм третього ступеня узагальнення позначає типового представника відповідної категорії осіб, який поєднує в собі її характерні особливості, формуючи у вислові поняття множинності. У синтаксичній структурі речення йому належить роль підмета або додатка (прислівного члена), зрідка — неузгодженого означення. Можливі при ньому допоміжні слова-атрибути подають додаткову інформацію до Повідомлюваного, але граматичної функції не виконують, «розщеплення» ними форми іменника «спільного» роду не відбувається, напр.: «Учений агроном-еколог вирішуватиме три групи питань: охорона ґрунтів, охорона рослин, вирощування екологічно чистої продукції...» (Вісник АН України); «Лікар, адвокат, інженер може винайти в глибинах життя, у тайниках природи ще одну якусь невідому тайну» (Г. Хоткевич); «На підприємствах існує посада інженера з техніки безпеки» (з газ.).
В окремих випадках вказівка на стать може виражатися лексемою, що нейтралізує родову ознаку маскулізма, залишаючи за ним тільки функцію назви особи за видом діяльності, напр.: «Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки» (М. Трублаїні); «Не можна не згадати, що в нашій музиці працює талановита жінка-композитор...» (з газ.). Використання лексем у ролі виразників граматичного значення роду свідчить про граматикалізацію лексичних одиниць.
ФЕМІНАТИВИ
Серед іменників «спільного» роду окрему групу морфологічних одиниць утворюють словоформи, які потенційно є виразниками чоловічої або жіночої статі, а в структурі мови марковані граматичним жіночим родом, що й зумовило їх назву (лат. «жінка»), напр.: просторіка, замазура, ненажера, невмивака, хапуга, нероба, невдаха, плакса, нечема, нахаба, непосида, нездара, хитрюга, ябеда, варивода, забіяка, всезнайка тощо. Позбавлені структурно-морфологічних засобів вияву родової віднесеності, вони називають неозначену за статтю особу, тобто є нейтралізованими формами. Рід подібних найменувань виражається «поза» даними слів, тобто аналітично: флексією дієслова-присудка або флексією залежних від нього слів у ролі означення, напр.: «І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь» (М. Кропивницький). Іноді грамему роду дозволяє визначити тільки контекст, напр.: «З-за паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: — Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався» (М. Руденко).
За типом семантичної функції іменники неозначеної особи не становлять єдності. Невелика частина імен називає особу-діяча, на цьому ґрунті зближується з маскулізмами, оскільки виконує аналогічну, тотожну роль у мовному вжитку, напр.: листоноша, суддя, слуга. Основна частина найменувань формує ряди експресивно-оцінних слів, які називають осіб за їх діям», вчинками, рисами характеру, зовнішніми ознаками, поведінкою, станом тощо. Здебільшого такі оцінки негативного змісту і загострюють увагу на поведінці, моралі, зовнішньому вигляді, рівні інтелекту, вроджених вадах тощо, напр.: сплюха, п'яниця, волоцюга, єхида, нікчема, заїка, каліка, недотепа, незграба. Група найменувань з експресією доброзичливості, співчуття, захоплення значно менша за обсягом, напр.: трудяга, сердега, сиротина, симпатяга, бідолаха, добряка, розумака. Перелічені особливості лексичного наповнення іменників не охоплюють усієї повноти змісту фемінативів. Назви із семою родової неозначеності особи утворюють численний, здебільшого стилістично забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення.
Розгалуженість значеннєвих відтінків доповнюється різноманітним категоріальним набором твірних основ (Дієслово, прикметник, іменник), на базі яких відбулося утворення фемінативів за допомогою неоднотипних словотворчих афіксів, пор.: чванитися — чвань-к-о; роззявити — роззяв-а; хапати — хап-уг-а; сонний—сонь-к-о; незграбний — незграб-а; друзяка — друз-як-а. Однак перелічені розбіжності лексичного І структурно-морфологічного характеру не впливають на семантичну функцію фемінативів: носія ознаки (єхида — єхидна людина), носія процесуального стану (задавака—той (та), хто задається, хвастає). Усі похідні є словами-характеристиками, тобто означають, але не називають (номінують) особу, на цьому ґрунтується роль фемінативів у тексті — дати про людину якусь інформацію або висловити до неї своє ставлення.
Сигніфікативний компонент властивий найменуванням обох статей, для яких роль присудка-предиката, вираженого прикметником, є спорідненою, пор.: нероба — людина не робоча.
На рівні змісту і форми окремого слова «розщеплення» родових ознак не відбувається. У структурі родової парадигми в парних протиставленнях ((цей) розумака-(ця) розумака) існує привативна опозиція, оскільки морфологічно виражений один член — грамема жіночого роду.
Подібно до маскулізмів, тут наявна асиметрія змісту і форми, яка супроводжується граматичною омонімією. Назви осіб чоловічої і жіночої статі, наділені тотожними функціями носіїв стану або ознаки, передаються у мові однаковими за звучанням формами. Асиметричні відношення є наслідком нейтралізації, або використання, форм жіночого роду для позначення осіб чоловічої статі.
В українській мові іменниками потенційного роду є частина найменувань, маркованих граматичним середнім родом 19 напр.: ледащо, мурло, базікало, мазило, одоробло, брехло, убоїще, пор.: «...дядько Биб, мовчкуватий вайло, перший на селі молотник...» (Г. Тютюнник); «Гей ти, вайло! — гукала вона [Маланка] на неї, коли Гафійці ненароком вилітало з рук веретено» (М. Коцюбинський).
Омонімічні форми середнього роду на позначення осіб чоловічої і жіночої статі є специфікою саме української мови, від фемінативів вони відрізняються рівнем експресивно-емоційної насиченості компонентів парного протиставлення. Емоційний компонент у «фемінативах», які виражають функцію носія жіночої статі, значно нижчий того ступеня метафоризації, якого досягають «фемінативи» у ролі носія чоловічої статі. Щодо морфологічних одиниць із структурними ознаками середнього роду, які контекстуально відтворюють грамеми чоловічої або жіночої статі, то їх рівень експресивної насиченості однаковий.
У тексті назви експресивно-емоційної оцінки можуть виконувати роль різних членів речення. Звичною для них оскільки за суттю вони — предикати, є позиція іменної частини у складеному присудку або прикладки, напр.: «Може, хтось коли і тікав, тільки не я,— гордовито сказав Микола,—я не волоцюга» (І. Нечуй-Левицький). У ролі підмета або додатка ці назви більше тяжіють до номінації особи, ніж до її характеристики, напр.: «І хлинули сльози. Поплакав сердега% утер рукавом» (Т. Шевченко). Форми іменників потенційного роду можуть бути вживані як звертання, напр.: «Здоров був, друзяко, привіт, привіт» (А.Малишко). Крім того, у тексті назви експресивно-емоційної оцінки виконують функцію уточнення присудка, підмета, додатка, вокатива (звертання) у ролі підмета, напр.: «Беріть її ...беріть її, ледацюгу» (Л. Яновська); «Не ворог він — друзяка щирий був» (Дніпрова Чайка); «Миколо, мій друзяко давній, Ідеалісте непоправний» (І.Франко).
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс
Практичне заняття № 4
Граматичні категорії іменника
План
Література
1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1997. – С.52-91.
2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.35-43.
3. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350с.
4. Плющ М.Я. Граматика української мови: У 2 ч. – Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 286 с.
5. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2005. – С.206-215.
6. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– С. 54-102.
Контрольні питання
Практичні завдання
Вершки, граблі, гордощі, Альпи, окуляри, Роман, обжинки, роковини, висівки, ножиці, канікули, дріжджі, жнива, Карпати, шкарпетки, фінанси, ворота, шахи, Чернівці.
Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але, незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед у тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку світове значення.
Проблема статусу кличного відмінка в українському мовознавстві
Українська мова належить до тих слов’янських мов, які для граматичного оформлення звертання використовують кличний відмінок із прадавніх часів.
Кличний відмінок був поширений у слов’янських мовах і вживався у звертаннях в однині іменників чол. та жін. роду. У множині для вираження звертання вживався не окремий кличний відмінок, а форма називного відмінка.
Кличний відмінок дуже рано почав втрачатися. Його втрата відбувалася нерівномірно в різних східнослов’янських діалектах. Як свідчать давні пам’ятки і факти сучасних східнослов’янських мов, втрата кличного відмінка особливо охопила північну і частково південно-західну частини давньоруських діалектів, що пізніше ввійшли до складу російської та білоруської мов. Саме тому кличний відмінок зберігається в українській мові і досі.
Довгий час у мовознавстві питання про статус кличного відмінка було дискусійним. У вузівських курсах української мови він кваліфікувався як клична форма. З цього приводу зазначалося, зокрема: “В українській мові шість відмінків... Крім цих відмінків, в українській мові вживається ще клична форма” [44, 222; 154, 84; 25, 139]. В академічному виданні “Сучасна українська літературна мова” за загальною редакцією І.К. Білодіда було спростовано цей статус. Основним аргументом послужило те, що клична форма протиставляється формі називного відмінка, через що її неможливо розглядати поза відмінковою парадигмою [126, 74]. С.П. Бевзенко, С.П. Cамійленко, І.Р. Вихованець та інші українські мовознавці ввели кличний відмінок до відмінкової парадигми іменників [5, 15; 112, 13; 25, 139]. Лише у третьому виданні “Українського правопису” (1990 р.) клична форма офіційно набула статусу відмінка. З цього часу у граматиках сучасної української мови стали виділяти сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний [7, 21; 129, 205].
Спадкоємність системи флексій кличного відмінка
У сучасній українській мові кличний відмінок вживається в тих самих випадках, що й у давнину. Форми кличного відмінка використовуються у звертаннях і властиві переважно іменникам – назвам істот. Від назв неістот кличний відмінок вживається здебільшого в поетичній мові, пор.: Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню; Прощайте, ферми! Й ви, воли розумні! Й сторожкі коні в траурнім вбранні, і чисте сонце, й люди, й лист кленовий, і ви, машини, й ти, кринице вірна! Прощай, дорого! Й ви, воли розумні! (І. Драч); Водо молоденька, Громе молодий, Слізонько тоненька, - Упади... Рученько біленька, - проведи (М. Вінграновський); Від чого твоя гіркота, Чому ти, полине мій, сивий? (М. Луків).
Від деяких іменників в українській мові можна утворити варіантні форми, пор.: бунтівник – бунтівнику, бунтівнику; мандрівник – мандрівнику, мандрівнику, мандрівниче; робітник – робітнику, робітниче тощо.
Значною варіантністю характеризуються форми кличного відмінка іменників чол. роду ІІ відміни. У сучасній українській літературній мові ці іменники у вокативі мають флексії -у(-ю), -е, які є рефлексами давніх форм іменників -о- (-jo-) та -й- основ.
Іменники колишніх -о- основ, що становлять тверду групу, мають звичайно у кличному відмінку рефлекс своєї давньої флексії -е: брате, вовче, друже та ін. Проте чимало іменників твердої групи, втративши свою стару флексію -е, набули за аналогією до іменників -й- основ нову флексію -у.
Вона властива, зокрема, іменникам із суфіксами -к-(о), -ок, -ик, -ук (-чук): батьку, синку, голубчику, братику, конику, ковальчуку та ін. [12, 282].
У м’якій групі, яку сформували переважно іменники -о- основ, у кличному відмінку вживається здебільшого флексія -ю: коню, місяцю, краю та ін. Проте іменники із суфіксом -ець ще з давніх часів почали набувати закінчення -е під впливом -о- основ [5, 48].
Іменники -і- основ, що злилися з іменниками -о- (-jo-) основ, втративши свою стару форму кличного відмінка, набули нової від іменників -о-(-jo-) основ: гостю, зятю; голубе, яструбе. Іменники -й- основ частково зберегли старі кличні форми, пор. сину, частково зазнали впливу іменників -о- основ, напр.: воле [5, 48].
Отже, українська мова майже без змін успадкувала систему флексій кличного відмінка давньоруської мови. Л.А. Булаховський вважав, що флексії кличного відмінка іменників сучасної української літературної мови становлять “спадщину найдавнішої слов’янської і навіть індоєвропейської старовини” [12, 281], що кличні форми іменників чол. роду української мови дуже близькі до кличних форм іменників чол. роду мови давньоруської [12, 73].
Юносова В.О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові / Валентина Юносова ; НАН України, Інститут української мови. – К. : Знання України, 2003. – 126 с. – С. 81-82.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс
Практичне заняття № 5
Словозміна іменників. Розмежування варіантів відмінкових форм
План
Література
Практичні завдання
Ніч, сплюха, біль, мрія, галка, галченя, осел, осля, листя, оцвітина, скатерть, мелодія, люстра, плече, кров, мазь, таксі, коліща, площа, людина, успішність, одиниця, канікули, дьоготь, типовість, плем'я, знамено, сирота, хворий, творчість, завзятість, зневага, калюжа, пальто.
Ключ. У кожному іменнику І, II і III відмін підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів О. Гончара.
1. Мураха, ясен, груша, горище, здоров'я, вишня, вдача, стихія, життя, діжка, знання, морж, острівець, змішувач, сміх, стебельце, діжа, лихо, квітень, озеленювач, затишшя. 2. Скрипач, алмаз, осоння, тюльпан, дощ, бджола, звичай, кваша, ломаччя, ягідниця, сонце, гараж, площа, ущільнення, вимога, надія, сніг, льодосховище, осердя, стеля, батько, зять.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте: 1) вислів А. Сент-Екзюпері; 2) прислів'я.
Рілля, хмеляр, еліксир, тесляр, тюбик, анатомія, снігоприбирач, удар, вівчар, різьбяр, ущемлення, пивовар, книш, поле, клей, весляр, тюлень, снігур, училище, односелець, гусляр, псалтир, мадяр, Уж (річка), льонар, скриня, лялька, межа, секретар.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів давньоримського письменника Теренція.
I. За якою ознакою іменники в українській мові поділяються на відміни?
II. У якому рядку не всі іменники належать до м'якої групи І відміни?
IІІ. Які іменники української мови стоять поза відмінами?
IV. У якому рядку не всі іменники належать до твердої групи II відміни?
V. У якому рядку всі іменники належать до III відміни?
VI. У якому рядку не всі іменники належать до IV відміни?
VII. У якому рядку всі іменники II відміни з основою на –р належать до мішаної групи відмінювання?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс
Практичне заняття № 6
Невідмінювані іменники. Іменники з ознаками прикметникової парадигми
План
Контрольні питання:
Практичні завдання
Граблі, штани, сани, кури, гроші, наречена, Неллі Толста, Антін Городецький.
Кафе (франц. 1е саfе — чол. р.); папір (нім. das Раріеr — середн. р.); сигнал (нім. das Sigпа1 — середн. р.).
Неллі Самійленко, портьє, таксі, інтерв'ю, какаду, Єсентуки, Кюсю, авто.
А Бра, Торонто, какаду, алое, журі.
Б Кенгуру, садок, Дюма, Ігор, зерно.
В Кашне, струмок, Гете, гурток, кафе.
Г Гроші, переговори, духи, макарони, Альпи.
Д Душанбе, колібрі, замок, колосок, куток.
А Ользі Бондаренко.
Б Людмилі Макарової.
В Миколою Ладогою.
Г Марією Ладогою.
Д Софії Гурич.
Е При Миколі Білоусові (-у).
Є Володимира Гурич.
Ж При Русланові (-у) Макарову.
А Жіночі прізвища з нульовим закінченням змінюються.
Б Чоловічі прізвища на -ко змінюються.
В Українські прізвища на -а („спільного” роду – Майборода) змінюються.
Г Жіночі прізвища, які мають нульове закінчення, не змінюються.
Д Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів.
|
А Лікарю. Б Галю. В Плещеєв. Г Маріє. |
1. Прізвища прикметникового походження на -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин (-ін) при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка. 2. У кличному відмінку однини іменників 1 відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю. 3. Іменники 2 відміни м’якої основи в кличному відмінку мають закінчення -ю. 4. У кличному відмінку однини іменників 1 відміни м’якої групи після голосного та апострофа вживається закінчення -є. 5. У кличному відмінку однини деякі пестливі іменники 1 відміни м’якої групи мають закінчення -ю. 6. Іменники 2 відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е. |
А Емаль, шампунь, вуаль, аерозоль.
Б Мігрень, тюль, ваніль, фланель.
В Бандероль, шампунь, тюль, толь.
Г Антресоль, вуаль, бешамель, емаль.
А Кілька років тому ІПІС переїхав у нове приміщення.
Б У 1992 році розпочав роботу ВАК України.
В ХДУ гостинно приймав делегацію з Польщі.
Г У 1992 році розпочала роботу ВАК України.
Д ХДУ гостинно приймала делегацію з Польщі.
Е Кілька років тому ІПІС переїхала у нове приміщення.
А Військовий аташе.
Б Смілива тореро.
В Відомий шансоньє.
Г Літня мадам.
Д Серйозний фрау.
Е Справедлива рефері.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс
Практичне заняття № 7
Розбір іменника як частини мови /за схемою/
Практичні завдання
Львів, Полтава, Естонія, Греція, Данія, Польща, Грузія.
Одначе, не долітаючи до нас, табуни знов повертають назад, певне, є там десь лимани, озера, адже не одне оце наше висхле озеречко — вся ж придніпровська місцевість зветься Чари-Комиші (О. Гончар).
Схема морфологічного розбору іменника
а) власна чи загальна назва;
б) назва істоти чи неістоти;
в) лексичне значення – конкретне (предметне, речовинне, збірне) чи абстрактне.
а) рід і засоби вираження його (семантичні ознаки, морфологічна будова, синтаксичні зв'язки з іншими словами в реченні);
б) число і засоби вираження його;
в) відмінок і засоби вираження його;
г) відміна і група.
4. Тестування
І. Знайдіть рядок, у якому правильно зроблено морфологічний розбір виділеного іменника: Не раз ми ходили в дорогу, не раз ми вертались до хати і знову брели від порогу — правдивої цілі шукати. (П. Грабовський)
ІІ. Знайдіть правильний варіант морфологічного роз бору виділеного іменника: Мова, наша мова — мова кольорова, в ній гроза травнева і тиша вечорова. (Ю.Рибчинський)
ІІІ. Знайдіть варіант правильного морфологічного роз бору виділеного іменника: Сонце з небокраю встало рано-рано, знову розмовляю з вами, рідна мамо (М.Сингаївський).
IV. У якому рядку всі іменники утворені суфіксальним способом?
V. У якому рядку всі іменники утворено префіксально-суфіксальним способом?
VІ. Яким способом утворені іменники прабатьківщина, підстанція, присмак, незгода, суперклас?
VІІ. Яким способом утворено іменники пригорок, наколінник, пристінок?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 1
Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.
Форми прикметників. Творення ступенів порівняння прикметників
План
Контрольні питання:
1. З’ясуйте значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції прикметника.
2. Які особливості граматичних категорій прикметника?
3. Охарактеризуйте відмінності між якісними, відносними і присвійними прикметниками.
4. Чим зумовлений перехід прикметників з одного розряду в інший? Доведіть на прикладах.
5. Які засоби і способи творення ступенів порівняння прикметників?
6. Чи від усіх якісних прикметників утворюються ступені порівняння?
Практичні завдання
Залізний, швидкий, солоний, старий, тихий, далекий, сліпий, сільський.
Художній, русявий, повен, ра дісний, бузковий, економічний, Петрів, бадьорий, про мовистий, грецький, чорний, Чорне.
Сестра, лікар, Софія, лікарня, професор.
I. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?
II. У якому рядку не всі прикметники належать до од ного розряду?
IІI. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки відносні прикметники?
ІV. Якими членами речення бувають прикметники?
V. У якому рядку при утворенні вищого ступеня порівнян ня у всіх прикметників відбуваються звукові зміни при голосних основи г, ж, з у сполученні з суфіксом -ш-?
VI. У якому рядку до складу словосполучень входять якісні прикметники в короткій формі?
VII. У якому рядку всі прикметники творять вищий, най вищий ступені порівняння від інших основ?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 2
Відмінювання прикметників. Розбір прикметника як частини мови (за схемою)
План
Практичні завдання
(І) (Ранній) вишня, (білолиця) дівча, (жовтий) листя, (безкрає) степ, повен сад.
(ІІ)(Дмитро) книга, (товариш) пальто.
1. І вставала тоді в дитяч..й уяві слава бойов..х козацьк..х походів, оживали грізн.. січі, що колись точилися на цій землі. (І. Цюпа.) 2. В широк..м просторі губилося око. (Леся Українка.) 3. Як не любити утоми цілющ..ї після гаряч..ї гри, поклик.. птаха над темною пущ..ю, рідних пісень з-за гори? (М. Рильський.) 4. Чисте повітря було напо..не терпкою вранішн..ю свіжістю. (О. Гончар.) 5. Була вона тоді ще худорляв..ю, круглолиц….ю жінкою з кучеряв..ю біл..ю зачіскою. (Ю. Збанацький.) 6. Душ..ю вловив син..в неспокій, десь серцем збагнув і причину його. (Ю. Мушкетик.) 7. А всього маєтку лишив йому тато букату горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле. (В. Стефаник.)
Схема морфологічного розбору прикметника
Зразок
Панувало над селом лагідне серпневе надвечір’я (В.Козаченко).
Лагідне (надвечір’я) — п.ф. лагідний; ознака за внутрішніми властивостями; якісний, повна стягнена форма, тверда група, вжитий у формі середнього роду однини, називного відмінка (засіб вираження флексія –е), узгоджується у цих формах з іменником надвечір’я; прикметник виступає означення, є словом залежним; основа лагідн-, закінчення – е, корінь –лагід-, суфікс –н-.
Барвистий – барвистіший – найбарвистіший, веселий – веселіший – найвеселіший, гострий – гостріший, милий – наймиліший, білий – білуватий – білявий – білястий, смаглий – смаглявий, близький – ближчий, сухий – сухіший, тугий – тугіший, бадьорий – бадьоріший, широкий – широченний – широчезний, височенний, довжелезний, незбагненний, нескінченний, варений, імперський, лікарський, ринковий, військовий, ясно-жовтий, світло-блакитний, ясноволосий, світлоколірний.
1. Пахло дождем и свежим сеном. (А. Чехов.) 2. На венчиках луговых цветов покачивались смуглые дикие пчелы. (М. Шолохов.) 3. Тихо в осеннем лесу. Кое-где краснеет шапка позднего подосиновика. Всю долгую зиму будут питаться глухари колючей и жесткой сосновой хвоей. (І. Соколов-Микитов.)
I. Знайдіть рядок, у якому всі прикметники належать до твердої групи.
II. У якому рядку не всі прикметники належать до м'якої групи?
III. У якому прикметники чоловічого роду в орудному відмінку мають закінчення -ім?
IV. У якому рядку прикметники при відмінюванні мають закінчення як м'якої, так і твердої груп?
V. До якої групи відмінювання належать присвійні при кметники батьків, орлиний, Миколин?
VІ. У якому рядку правильно зроблено морфологічний розбір виділеного прикметника? Рідна мова моя, материнська, чудова, на далекі зірки у піснях полетить (С. Литвин).
VІІ. У якому рядку правильно зроблено морфологічний розбір виділеного прикметника? Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь (Я. Гоян).
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 3
Числівник як частина мови.
Граматичні категорії та функційні розряди числів ників
План
Практичні завдання
1. Які особливості синтаксичного зв’язку числівників?
2. Доведіть частиномовний статус числівника.
3. У чому полягають морфологічні і синтаксичні особливості числівників?
4. Що лежить в основі поділу кількісних числівників на окремі групи?
5. У яких випадках слова мало, багато можуть виступати різними частинами мови?
6. Чому порядкові числівники неоднозначне трактуються у сучасній граматиці?
7. Що таке нумералізація? Наведіть приклади.
Півтора, тисяча, нуль, кілька, третина, пара, обидва.
1. Обидва хлопці і цього року, як здали останнього екзамена в університеті, поїхали на село (Б. Грінченко); Ста рий дуб жив уже багато-багато років (Д. Павличко). 2. Однією ру кою хреститься, а другою людям в очі штрикає (Народна творчість). 3. Два коти в одному мішку не вживуться (Народна творчість). 4. Мала собі удова дев'ять синів і десяту дочку Галю (Марко Вовчок). 5. Це двоє б'ються, третій перемагає (Народна творчість). 6. Вдарили з семи гармат у середу вранці (Народна творчість). 7. Мені приходять телеграми, мені сповнилося двадцять п'ять (Д. Павличко).
2, 4, 5, 7, 9, 11, 13, 17, 19, 30, 63, 288.
I. У якому рядку всі числівники — кількісні?
II. У якому рядку всі числівники - порядкові?
ІII. У якому реченні виділене слово — порядковий числівник?
IV. У якому реченні виділене слово — кількісний збірний числівник?
V. Визначте розряди за значенням та групу за скла дом виділеного числівника: Чоловіче мій, запрягай коня! Це не кінь, а змій, — миготить стерня. Доберемося за три годиночки за стонадцять верст до родиночки.
VI. Визначте розряд за значенням та групу за складом виділеного числівника. Папірець про вісімдесят п'ять і сім десятих процен та він підписав і з того часу домовився з секретарем про заняття з арифметики й письма.
VІІ. У якому реченні всі виділені слова — числівники?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 4
Відмінювання різних розрядів числівників. Наголос у числівниках.
Розбір числівника як частини мови /за схемою/
План
Практичні завдання
1/5 (доходи), 1/3 м, 150 га, 1 5/6 (товар), 5,01 (приріст), ½ (двері), 145 %, 15 ¾ кг, 17,9 дм, 0,74 %, 0,5 грн., 2 (присутній), 18 (вчений), 1/3 (канікули), 500 г, 1,5 хв.
60, 79, 483, 1000, 2561, 500 001, 19 млрд.
1. Два роки минули з часу першої зустрічі. 2. Частина учнів все ще навчаються погано. 3. Лише три дні залишилися до свята останнього дзвоника. 4. Я з Оксаною сидимо разом на другій парті. 5. У господарстві були зорані 44 гектарів землі.
А царівна молодая Все живе серед лісів У семи богатирів (О. Пушкін). Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Нар.тв.). Потім дружним хором почали мурликати дев’ятеро котів (Ю. Смолич). Тепер від світа цілого відділяє його оця в кільканадцять сажків заввишки верства… води (М. Коцюбинський).
Схема морфологічного розбору числівника
а) кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);
б) порядковий.
Зразок
Одну фразу з першого диктанту я й досі пам’ятаю дуже добре (Остап Вишня).
Одну (фразу пам’ятаю) — п.ф. один; кількісний, власне кількісний; простий за будовою; вжитий у формі однини, жіночого роду, знахідного відмінка (засіб вираження флексія –у), у цих формах узгоджується з іменником фразу; разом з іменником виступає у ролі додатка; корінь одн-, закінчення –у.
дев'ятнадцятьох, багато, одного, багатьма, двадцятеро, тридцятьом, всі до одного, кількадесятьом, мільярдом, дев'яноста, трьомастами, одинадцятьома, одинадцять, п'ятдесятьма, одному, один одному.
А Двомастами сорока трьома.
Б Трьомастами.
В Трьохсот двадцяти сімох.
Г П’ятьмастами сорока одним.
Д Шестидесяти двох.
Е Восьмистами пятдесятьма.
А Числівник ДВОЄ вживається з іменниками жіночого роду , що означають назви істот.
Б Числівник ДВОЄ вживається з іменниками чоловічого роду, що означають істоту.
В Числівник ДВОЄ вживається з іменниками, що стоять у формі множини й мають відтінок збірності.
Г Числівник ДВОЄ не вживається з іменниками середнього роду, що означають назви істот.
Д Числівник ДВОЄ вживається з іменниками, що означають парні предмети та що мають лише форму множини.
А Шість студентів успішно пройшли виробничу практику.
Б Більшість учасників тендеру пропонує власний план.
В Чимало приватних засновників і потенційних інвесторів чекає на сприятливіший інвестиційний клімат.
Г Двоє свідків виступило на засіданні суду.
А Разом, бо складні числівники можуть бути записані цифрами й словами.
Б Окремо, оскільки другим компонентом виступають мільйонний, тисячний.
В Через дефіс, оскільки частини складного слова утворені від сурядного сполучення слів.
Г Разом, тому що другим компонентом виступають мільйонний, тисячний та прикметник.
А Разом, бо складні числівники можуть бути записані цифрами й словами.
Б Окремо, оскільки другим компонентом виступають мільйонний, тисячний.
В Через дефіс, оскільки частини складного слова утворені від сурядного сполучення слів.
Г Разом, тому що другим компонентом виступають мільйонний, тисячний та прикметник.
А Шестисот п’ятдесяти дев’яти.
Б Восьмидесяти трьох.
В Двомастами шістнадцятьма.
Г П’ятьмастами дев’яноста двома.
Д Шестидесяти п’яти.
Е Сімдесяти дев’яти
А Ягня.
Б Олівець.
В Брат.
Г Діти.
Д Гілка.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 5
Займенник як частина мови.
Лексико-граматичні розряди займенників та їх граматичні категорії
План
1. Лінгвістичний статус займенника.
2. Місце займенника в традиційній класифікації частин мови.
3.Загальнограматичне значення займенників. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
4. Лексико-граматичні розряди займенників.
5. Граматичні категорії займенника.
Контрольні питання
1. Доведіть частиномовний статус займенника.
2. Із якими частинами мови співвідносяться займенники? Проілюструйте прикладами.
3. У чому полягає дейктична функція займенників?
4. На які лексико-граматичні розряди поділяють займенники?
5. Які семантичні й граматичні особливості спостерігаємо в займенниках різних розрядів?
6. Як розмежувати питальні і відносні займенники?
Практичні завдання
1. …я працюю, сім’ю утримую непогано, міг би, звичайно, краще, але я не продвинутий, фантазія моя не сягає далі належного заробітку за належний труд. На роботі мене поважають, колектив нічого, спершу дивилися скоса – думали, що я націоналіст, – у нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст. А потім звикли, дехто й сам би вже перейшов, але ж це мало не акт громадянської мужності, як було за радянських часів, так і тепер (Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»).
2. Слово батьківщина має кілька значень. По-перше, воно означає країну стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; по-друге, вживається переносно, означаючи місце зародження, походження або виникнення чогось. У цих двох значеннях слово батьківщина вживається з наголосом на першому або на передостанньому складі (Є. Чак «Складні питання граматики та орфографії»).
3. У конкурсі можуть брати участь учні 2–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів усіх форм власності без попереднього відбору. Для участі в конкурсі учень повинен зареєструватися у координатора конкурсу в своєму навчальному закладі або в регіонального координатора в іншій установі освіти, де буде проводитися конкурс (Із «Правил організації та проведення Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру-2012»).
4. То, може, ставити питання про гуманітарну ауру України ще не слід, може, це передчасно і навіть по-своєму некоректно? Україна ще перебуває в іншій системі координат. Думаю, що слід. Треба робити все, що може прискорити процес її опритомнення, її повноцінного входження у світове співтовариство. Навіть якщо для цього потрібна шокова терапія (Ліна Костенко, лекція «Гуманітарна аура нації…»).
Который день подряд, ни в коем случае, в одном и том же месте, в другой раз;
ІІ. До займенників, використаних у білоруських приказках і антиприказках, доберіть українські й російські відповідники:
Якое дрэва, такі і клін, які бацька, такі сын; які чорт Хомка – такая яго жонка;
Баба з воза – конь за ёю; не адкладвай на заўтра тое, што можна купіць сёння.
ІІІ. Складіть самостійно по 3 антиприказки (із займенниками), до використаних займенників доберіть відповідні форми з російської мови.
ІV. Визначте граматичні категорії вживаних у попередніх завданнях займенників, порівняйте засоби їх вираження в східнослов’янських мовах.
I. У рядку якому всі наведені слова є займенниками?
II. У якому рядку всі займенники належать до розряду неозначених?
ІII. У якому рядку всі займенники належать до розряду означальних?
IV. У якому рядку всі займенники належать до розряду питальних?
V. У якому рядку всі займенники належать до одного розряду?
VІ. У якому рядку всі займенники пишуться через дефіс?
VІІ. У якому рядку всі займенники пишуться разом?
1. Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть. 2. Ми любимо тих, що знали нас молодими. Їхня пам’ять – музей коштовностей, які ми колись розгубили. 3. В яких світах блукає той блукалець? 4. Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці. 5. Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить. 6. Чи нас Господь почує усіх разом, Коли так просить кожен про своє?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 6
Відмінювання займенників. Розбір займенника як частини мови /за схемою/.
Модульна контрольна робота: диктант і граматичне завдання
Практичні завдання
МІЖ ІНШИМ
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Схема морфологічного аналізу займенника
Зразок
Та музика, мов голос долі,
Нас освітила й поєднала (Л.Скирда).
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль
Практичне заняття № 7
Специфічні випадки функціювання займенників. Явище прономіналізації.
Аналіз контрольної роботи
Практичні завдання
1. Молодь — це майбутнє країни, на них народ покладає великі надії. 2. Ветерани багато працюють з молодою робітничою зміною, допомагають їм оволодівати професією. 3. Чіпка палко ненавидів панство, але не знав, як боротися з ними. 4. Коли москалі почали бити селян, Чіпка кинувся захищати їх. 5. Давид побачив розкішний будинок в саду, який належав Матюсі.
Ні/для/кого, аби/хто, ні/про/що, хто/сь, казна/на/чому, ні/що, будь/до/кого, будь/чий, будь/який, аби/що, аби/який, де/хто, хтозна/на/кому, де/який, де/чий, хто/небудь, ні/від/чого, який/небудь, чий/небудь, ні/який, казна/хто, ні/від/кого, казна/до/кого, казна/який, будь/хто, будь/що, де/хто, скільки/небудь, ні/про/що, аби/в/кого.
Найбільшою прісноводною рибою України є сом. Деякі виловлені рибини вражають своїми розмірами. Так, на одному з Шацьких озер на Волині — Чорному озері — у 1985 р. було виловлено сома завдовжки 2 м і масою 68 кг. У 1990 р. на Цимлянському водосховищі в Луганській області рибалка-аматор зловив сома завдовжки 2,62 м і масою 124 кг. Але рекордсменом, мабуть, є сом, зловлений в р. Боржаві на околиці закарпатського села Великі Ком’яти у 1970 р. У віці 36 років він мав довжину 3 м, а масу 230 кг («Україна в цікавих фактах»).
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 1
Дієслово як частина мови. Неозначена форма дієслова. Типи дієслівних основ. Класи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни
Контрольні питання
1. З’ясуйте значення і граматичні ознаки дієслова.
2. Доведіть наявність розгалуженої системи дієслівних форм.
3. Що зближує інфінітив з іменником? Як це позначилось на синтаксичних функціях інфінітива?
4. Які дієслівні форми утворюються від основи інфінітива та від основи теперішнього / майбутнього часу?
Практичні завдання
Економиш, спостерігаємо, вивчати, будемо, усвідомив, дослідили, аналізуватимеш, черпати, відтворюючи, нагромадимо, електрифікований, супроводитимуть, тренуйся, іржавіло б, іскрячий, наболіле, успадковано, білений, архаїзуючи, європеїзувавшись.
Ключ. Із перших букв прочитаєте вислів поета П. Воронька, що починається словами «На жаль, ...».
Шуткувати, чмокнути, схилятися, пере низати, щезнути, очманіти, схамену тися, чарувати, обтяжувати, обтинати, стишити, юрмитися, роз'я трити, розтоптати, розвідати, обтесатися, обсох нути.
Святку..мо, вивча..ш, знаход..ш, ненавид..те, сто..мо, схоч..те, лет..те, колиш..ться, осміл..ться, одяга..ться, захист..мо, пиш..ш, утриму..мося, змін..ться, тьопа..те, перестав..ш.
Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову давньоримського письменника Публія Теренція: «Якщо двоє роблять те саме...»
Знати, стукотіти, кроїти, наколоти, свистати, белькотіти, оборонити, відпороти, стругати, завадити, збігти, гуркотіти, тьмяніти, гуркотати, одужати, стелити, краяти, хилитися, спізнитися, відкрити, хропіти, бачити, збороти, свистіти, ударити, пищати, знехтувати, сипати, зважити, оцінювати, тягти, дирчати, зморитися, схотіти.
Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. Із цих букв прочитаєте вислів Максима Горького.
застелиш і застелеш, волочиш і волочеш, хропиш і хропеш, гуркотиш і гуркочеш, свистиш і свищеш, ростиш і ростеш.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 2
Категорія виду дієслів. Утворення форм доконаного і недоконаного виду
Контрольні питання
1. Що виражає категорія виду дієслова? Охарактеризуйте значення дієслів кожного виду.
2. Що таке корелятивна видова пара?
3. Назвіть засоби творення видових форм.
4. Чим відрізняється творення корелятивних видових пар з допомогою префіксів від префіксального словотворення?
5. Поясніть особливості видоутворення від дієслів жати, гнати.
6. Які дієслова ми називаємо одновидовими, а які – двовидовими? Наведіть по 7 8 прикладів.
7. Як пов’язана категорія виду з категорією часу?
Практичні завдання
Казати, лити, дивитися, їхати, вітати, креслити, бігти, сіяти, малювати, пливти, важити, просити, класти, стояти.
Вигадати, вмочити, зашити, повторити, грюкнути, замести, витерти, вивезти, допомогти, скликати, розкидати, заспівати, зупинитися, взяти.
Розслідувати, атестувати, гарантувати, конфіскувати, телеграфувати, атакувати, мовити.
Практичне заняття № 3
Категорія перехідності-неперехідності дієслів. Категорія стану
Практичні завдання
Люди змагалися з вогнем врукопаш... У хід було пущено лопати, вила, граблі, порожні лантухи, ошмаття якихось брезентів. Однак щойно прибитий вогонь знову оживав, ріс, вітер потужно роздимав полум’я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед, швидко змикаючись між собою... Поки що горіло скомбайноване поле, палахкотіла пуста солома, але копи були недалеко... /О.Гончар/.
Одягатися, сперечатися, готуватися до екзаменів, змагатися, вмиватися, (кішка) дряпається, голитися, (кропива) жалиться, фарбуватися, зустрічатися, взуватися, цілуватися, (скло) б'ється, лаштуватися в дорогу, (собака) кусається, листуватися, (лоза) гнеться, (палиця) ламається.
1.Море – клекоче, милує, перекочує, наздоганяє, манить, грається, огортає, приваблює, співає, підскакує, порушує, володіє, з`являється, розриває, шипить, пливе, рве, стикається, притомлюється, зникає, застеляє, панує, лине, носиться;
2.Ліс –…;
3.Осінь –…;
4.Сонце –…?
б) Наступна вправа схожа на попередню «навпаки»:
1.Взялися, зійшлися, розцвіли, сплелися, розквітли, співає, величає, танцюють, злетіли, проростають, напуває, пронизує, лине, зазвучали, видзвонює, спадає, жартує, виблискує, посилає, оживає, мерехтить, спішить, перегукується, славить – ВЕСНА;
2.Розтають, дзюркочуть, вливаються, течуть, розливаються, стікають, затоплюють, заливають, пригрівають, виплескують, плачуть, пробиваються, живляться, звільняються, видзвонюють, вкриваються, дзвенять, виблискують, виграють, теплішають, зникають, ваблять, пробуджуються, ховаються – …;
3.Висить, лютує, гуляє, завиває, висвистує, сипле, обдаровує, впирається, виглядає, звучить, стоїть, продовжується, голубіє, зависає, кипить, бушує, кружляє, заспокоїлася, спить, радіє, переливається, видуває, кружить, мріє, поривається – …;
4.Стояв, заблудився, заснув, запалало, виглянуло, прокинулось, всміхнулось, заспівали, замайоріли, заіскрились, забриніли, огорнули, заповнювався, ввірвався, закрили, посвітлішало, пробивалось, нагадував, накрапав, напував, живили, розтанули, перекотились, здавалось, загорілись, закутався, підкралась – … ?
Усно визначте стан поданих дієслів.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 4
Категорія часу та роду дієслова
Контрольні питання
1. Доведіть, що в дієслівній категорії особи виявляється значення категорії персональності / імперсональності.
2. Охарактеризуйте значення особових форм. Поясніть випадки вживання дієслів у власне-, неозначено , узагальнено-особовому значенні.
3. Які дієслова мають неповну особову парадигму?
4. З’ясуйте семантичні й граматичні особливості безособових дієслів.
5. Яким дієслівним формам властива категорія роду? Укажіть засоби її вираження.
7. Які особові форми мають дієслова архаїчної групи?
8. Як пов’язана категорія виду з категорією часу?
Практичні завдання
1. Що б Ви не казали, почують лише те, що захочуть. 2. Зібрав гарний врожай – згадай тих, хто сіяв. 3. Бережіть здоров’я: не працюйте в колективі, який Вас не любить. 4. Найбільша помилка – розраховувати на тих, кому зробив добро. 5. З усіх прав просіть право на помилку. 6. Шукайте в людях чесноти раніше, чим недоліки. (Борис Жебровський «Ненав’язливі поради молодим керівникам».)
1. Спершу був криком напустився на них, але вгамували його одразу (Андрій Головко.) 2. Він щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили. (Євген Гребінка.) 3. Трохи була не втопилась, та жаль було кинуть близняточок. (Тарас Шевченко.) 4. — А може, ти... — солодко позіхнувши й простягаючи до дружини руки, почав був Валентин.— Може, ти... (Микола Хвильовий.) 5. …згадував вiн опiсля, коли в них пiшов був процес витворення тої спiльної мiфологiї, без якої жоднiй парi не остоятися, — з легендою про Золотий Вiк фази закоханостi, з власними дрiбними обрядами й ритуалами, — пiшов, та зразу ж i урвався… (Оксана Забужко.)
Перемогти, перемагати, білити, біліти, іржати, іржавіти, брати, сідати, тривати, здійснитися, вагатися, телитися, сповнитися, тьохкати, вимагати, сипатися, вечоріти, світати, розвиднюватися.
1. Пішов я з рушницею в ліс, може, думаю, де зайця підніму. Вийшов на личакову поляну — зирк! — а передо мною, ну, не далі як до комори, стоять дві [кози] й дивляться на мене... Не витримав: приложився — б-бах! Одна на місці! А друга втекла! Я біжу до неї і світу під собою не бачу! Прибіг, здіймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а ноги тремтять! (Остап Вишня.) 2. Ні діда, ні білильниці, лише моторчик “Кама” біля колодязя гуркоче, вода з шланга булькає — сама собі поливає полуниці. Де ж та, що вчора поливала? Кінець садиби в Ягора ще збереглась левада, там сіна копичка, очерету кущ і жита смужка, про яке він каже “житечко”. Нікого, одначе, й там, ніде не майне дівоча постать. (Олесь Гончар.) 3. Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну поляну, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу — і знов лізуть на нього важкі розтріпані хмари. (Михайло Коцюбинський.)
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 5
Категорія способу дієслова. Словотвір дієслів
Контрольні питання
1. Розкрийте модальну суть категорії способу.
2. Що означають дієслова дійсного, умовного та наказового способу?
3. Назвіть способи й засоби вираження умовного та наказового способу.
4. Як змінюються дієслова дійсного, умовного та наказового способу?
5. Який зв’язок категорії способу дієслова з категорією часу? Чи мають дієслова умовного й наказового способу часові форми?
6. Що є обов’язковим компонентом форм умовного способу? Чому в дієсловах умовного способу немає особових закінчень?
7. Чи від усіх дієслів можливі форми наказового способу? Проілюструйте прикладами.
8. Чому дієслова в неозначеній формі не належать до жодного способу? Наведіть приклади вживання інфінітива в значенні умовного й наказового способу.
9. З’ясуйте значення спонукального й бажального способу дієслів.
10. Доведіть, що дієслова одного способу можуть уживатися в значенні іншого. Проілюструйте прикладами.
Практичні завдання
1. принести, сказати, забрати, написати.
2. вечеряти, білити, зимувати, вищати.
3. згустити, усиновити, подвоїти.
1. Префіксальним способом.
2. Суфіксальним способом.
3. Префіксально-суфіксальним способом.
4. Дієслова, що мають два чи три префікси.
5. Дієслова з коренями, які не мають жодного голосного.
1. Робити нешкідливим.
2. Усувати відчуття болю.
3. Зробити досконалішим.
4. Час від часу стукати по чому-небудь.
5. Супроводжувати якусь дію тупанням ногою.
Обґрунтовувати, обґрунтувати, берегти, зберегти, досліджувати, плекати, гаптувати, сміятися, переплітати, шанувати, проводжати, спокутувати.
Озеленимо, сточіть, кричіть, навчить, летімо, збережімо, зворушить, навчіть, лящить, зворушіть, узагальнимо, зачепить, сушіть, озеленімо, зліпіть, вивчімо, сточить, скажімо, запишіть, вивчимо.
Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте закінчення прислів'я: «Перш ніж шити...».
Збільшити, перевірити, входити, стати, озвучити, підставити, вдарити, попередити, передбачити, ужалити, вимітити, насипати, плавити, звузити, відрізати, зважити, переглянути.
Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову І. С. Тургенєва: «Вартий жалю той...».
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 6
Дієприкметник як форма дієслова. Граматичні категорії дієприкметника.
Контрольні питання
4. Схарактеризуйте граматичні особливості предикативних форм на -но, -то.
Практичні завдання
Зелений, зеленіючий, позеленілий, зеленіти, зелень;
руйнувати, руйнівний, руїнницький, руїна;
завірити, вірний, завірений, вірність;
молодий, моложавий, омолоджений, омолоділий.
1. Швейцарский путешественник высказал мысль, разделяемую ныне большинством исследователей. 2. Развалины приписываемого таврам укрепления почти исчезли в последние годы. 3. Над долиной высятся безошибочно узнаваемые издали мощные мысы Мангупа. 4. В Южной Тавриде находили себе убежище многие преследуемые и недовольные епископы. 5. Корабль был построен, скорее всего, в 8 веке. 6. В верхней части ниши вырезан цветок лотоса из пяти лепестков. 7. Во время парадной процессии на празднике Парфений в честь главной богини и покровительницы Херсонеса Девы в 107 г. до н. э. золотым венком был увенчан полководец понтийского царя Митридата Диофант. 8. Крымский святой иконопочитатель Стефан Сурожский (VIII в.) за ревностную защиту икон был подвергнут мучениям и заточён в темницу, откуда освобождён уже новым императором.
Зорати, відправити, убити, наказати, скосити, спекти, визнати, принести, побілити, наварити, покращити.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 7
Творення дієприкметників, їх відмінювання та написання
Контрольні питання
1. Як утворюються активні дієприкметники теперішнього і минулого часу?
2. Укажіть засоби творення пасивних дієприкметників в українській мові.
3. За яких умов дієприкметники можуть переходити в інші частини мови?
4. Поясніть пунктограми при дієприкметникових зворотах.
Практичні завдання
Марніти, згоріти, молодіти, приїхати, умовити, старіти, тремтіти, підняти.
Виховати, зеленіти, порадіти, розвинути, загоїти, біліти, перекласти, пороти.
Прочитаний, оновлений, зроблений, насипаний, бездоганний, неоціненний, нездоланний, незліченний, неоцінений, нездоланий, незлічений, благословенний.
* Виконайте морфологічний аналіз підкреслених слів за схемою:
Схема морфологічного розбору дієприкметника
1. Геродот приводит местное сказание, что аримаспы похищают золото у стерегущих его грифонов – зверей наподобие львов с крыльями и головой орла. 2. Мифический народ амазонок имеет в вазописи свою иконографическую традицию, передающую подробности одежды, вооружения, внешнего облика. 3. Незначительные раскопки в «готской столице» провёл в 1890 г. профессор Ф.А. Брун, не нашедший там ничего, принадлежащего к готской эпохе. 4. Любопытные данные представляет подводная археология, изучающая подводные корабли викингов-варягов. (Абрамов). 5. У подножия памятника на плите Омер изобразил похожую на улитку спираль, символизирующую продолжение жизни. 6. Степи, составляющие 9/10 Крымского полуострова, сухие и безводные, в прежние времена были житницей Греции.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 8
Дієприслівник як форма дієслова. Розбір дієслова як частини мови /за схемою/
Контрольні питання
1. Що таке дієприслівник?
2. Які ознаки дієслова й прислівника властиві дієприслівникові?
3. Як утворюються дієприслівники недоконаного й доконаного виду?
4. Яку роль відіграє вид дієслова у творенні дієприслівників?
5. Чому безособові форми на -но, -то мовознавці виділяють окремо, а не зараховують їх до безособових дієслів?
6. Поясніть явище адвербіалізації.
Практичні завдання
Розрахувати, розрахуватися, використати, використовувати, залучати, залучити, профінансувати, виконувати, виконати, здійснювати, здійснитися.
1) Кожух краще новий, а приятель старий. 2) Заблукавши до чужої кишені, витягнеш дулю в жмені. 3) Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу. 4) Дай, Боже, жартуючи, не плакати. 5) Немає такої хустки, щоб зав’язати людям уста. 6) Зазіхаючи на чужий кожух, свого позбудешся (Нар. творчість).
* Виконайте морфологічний аналіз підкреслених слів за схемами:
|
Схема морфологічного розбору дієслова
|
Схема морфологічного розбору дієприслівника
|
1. Подчёркивая почти полную неисследованность пещерных городов, А.Л.Бертье Делагард выдвинул требование систематического их изучения. 2. Приглашая читателя мысленно перенестись в отдалённую эпоху крымского средневековья, ещё раз напомним о тех, кому мы обязаны постепенным накоплением знаний о прошлом «пещерных городов». 3. Время превратило город в груды камней, пощадив лишь многочисленные пещеры.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль
Практичне заняття № 9
Модульна контрольна робота: диктант і граматичне завдання
Практичні завдання
Запишіть текст, розставляючи розділові знаки, поясніть правопис слів, виділених курсивом. Виконайте морфологічний аналіз підкреслених слів:
ОСЕЛЯ
«Зроби хату з лободи, а в чужую не веди» вимагала молода дружина від чоловіка. І сумно додавала «Чужа хата гірше ката». «Своя мазанка ліпша від чужої світлиці» відмовляв дід онукам які запрошували жити до себе. І молода господиня і старий гречкосій уважали по-справжньому рідним надійним і затишним житлом лише свою особисту оселю говорячи «Чия хата, того й правда».
Козаки-запорожці казали «Моя хата небом крита землею підбита вітром загороджена». Січовики багато часу проводячи в походах під відкритим небом не могли обійтися без житла. Будували вони хатинки-бурдюги які ніколи не замикалися.
Символом України стала біла хата. Особливо урочистим було заселення нової хати. Її обсипали зерном на багатство маком проти нечистої сили проти злих сил вносили кропиву лопух освячену вербу. Входячи в нову оселю з хлібом-сіллю в руках господар казав «Дай же нам Боже в добрий час у новий дім увійти хліб-сіль унести! Бережи Боже цю хату громом і грозою і потом і великим клопотом!» (За В. Супруненком).
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 1
Прислівник як частина мови. Розряди за значенням. Морфологічний склад та написання
Контрольні питання
Практичні завдання
Байдуже дивитись – байдужий погляд, холодне повітря – зустріти холодно, яскраво світити – яскрава фарба, багате вбрання – багато каратів – багато вдягнений, мало газет – мало читати – мале дівча, хороше повітря – хороше вдягнутися, добре попрацювати – добре ставлення.
Працювати, виконувати, падіння, зупинка, виготовлений, говорити, співати, плакати.
Вгору, вдвоє, тричі, натроє, бігом, гаряче, внічию, потім, щодня, взимку, надвечір, ридма, по-юнацьки, горілиць, сьогодні, втридорога, обіруч, по-кошачому, навприсядки, востаннє, часом, надворі, миттю, нашвидку.
1. У якому рядку до складу всіх словосполучень входять прислівники зі значенням міри та ступеня дії, ознаки?
2. Укажіть рядок, у якому всі прислівники – обставинні:
3. У якому рядку всі прислівники утворено від числів ників?
4. У якому рядку всі прислівники утворено від при кметників?
5. У якому рядку всі прислівники утворено префікса льним способом?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 2
Творення ступенів порівняння прислівників
Контрольні питання
завдання
Далекий, гарячий, добрий, замислений, високий, злий, колючий, сипкий.
2. У яких прислівниках є три-чотири приголосні й один голосний?
3. Який прислівник уживається з серцем?
4. Назвіть 5 днів тижня, не називаючи при цьому ні числа, ні назв днів.
а) Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (М. Зарудний).
б) По той бік шосе.. стоїть радіомовна станція.. Повсякчас вона готова передати військам історичну звістку про капітуляцію фашизму (О. Гончар).
в) Синій льон зацвів у полі, синьо скрізь на видноколі (М. Сингаївський).
|
Схема морфологічного розбору прислівника
|
Зразок Вечоріє. Мла стає на морі... Тихше б'ється хвиля в береги... Гас нуть звуки. В їх безлюднім хорі Ще чуткіша тиша навкруги (Плужн.).
|
1. У якому рядку всі прислівники пишуться разом?
2. У яких рядках допущено помилку в правописі при слівників?
3. У якому рядку від усіх прислівників неможливо утво рити ступені порівняння?
4. У якому рядку всі прислівники пишуться через дефіс?
5. У якому рядку прислівників ступені порівняння тво ряться від інших основ?
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 3
Прийменник як частина мови. Уживання прийменників
Контрольні питання
Практичні завдання
Стежка звивалась у високій траві попід насипом. У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори. На сході лягла по обрію величезна оранжева смуга. На світанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами. Маковейчик, оглянувшись, мало не крикнув з несподіванки (3 творів О. Гончара).
Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі й задумалася. Ілько, пильно слідкуючи за нею, проти волі задивився на красу її, що тепер іще якось виразніше виявлялася на сірому тлі стіни, — на ту красу, що не б'є у вічі, що на перший погляд ледве примітна, а тільки в неї вдивишся, можна впитися й очима, і серцем, всею істотою. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників (В. Винниченко).
Збитися з ніг, брати до серця, дивитися крізь пальці, не спускати з ока, дістати з-під землі, вилами по воді писане, землі під ногами не чути, взяти себе в руки, висіти на волосині, налягати на ноги.
Та чи знаєте ви, що серед робітників повсталого „Арсеналу” пліч о-пліч з українцями проти петлюрівців б’ються росіяни, євреї, поляки, латиші...(І. Цюпа) 2. Половці під проводом Боняка помстилися за свою поразку новими нападами (І. Крип’якевич). 3. Ще сімох – шпиталізовано. Середи них – 12-річна дівчинка і семимісячна дитина (Радіо «Львівська Хвиля»). 4. Утворення цементиту можливе також при взаємодії губчастого заліза з твердим вуглецем у зоні високих температур (Г. Прейс). 5. Київ – одне з найкрасивіших міст Європи, і, здається, найвитонченіша його краса – Софійський собор, храм на честь Божої мудрості (М. Коцюбинський). 6. Група гірників шахти «Рудна» була заблокована на глибині 950 метрів (Радіо «Свобода»). 7. Однак уже не той порох у порохівницях: колись Гейсир видавав фонтан висотою 60 метрів, сьогодні ж може вичавити із себе лише парочку метрів (Л. Акришора).
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 4
Групи прийменників за походженням та морфологічним складом.
Синонімічні приймен никові конструкції
Контрольні питання
Практичні завдання
Пішли в ліс по гриби; поїдемо по весні в гості; сиділи по сім годин щодня за роботою; млинці на маслі; зі школи на майдан; стоять пан із панночкою; з кожним днем; боротися з нудьгою; працювати над проектом із натхненням; навколо школи цвіте; йдемо назустріч святу; вийти до річки; починаючи з 1 вересня; виконувати згідно з наказом; зробити ціною тяжкої праці; працювати на користь країни; прийти вчасно завдяки друзям; співати для себе; завершив одночасно з іншим; заснув по обіді.
Після, по, з метою, поміж, з-посеред, разом із, зі, перед, під, від, проміж, із, біля, між, над, для, уві, коло, задля, через, край, за, в, з, близько, до, у, серед, повз, з-поміж, поруч.
1. Тече вода (із) за гаю та (по) під горою. Хлюпочуться качаточка (по) між осокою (Т. Шевченко). 2. (3) ранку почалася справжня осінь (П. Загребельний). 3. Наче й мотаєшся по району (з) ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа). 4. Чіпка глянув на діда, підвівсь і поплентався стороною (по) над отари, немов п'яний, наче учадів (Панас Мирний). 5. (Із) за лісу, (з) за туману місяць випливає (Т. Шевченко). 6. (3) над хмар часом прилине прощання з літом журавлине (П. Тичина). 7. Блиснуло сонце (з) поза гір в земному саду (А. Кримський). 8. (На) що мали, (на) те й приймали (Народна творчість). 9. (На) що мені куми – були б пироги (Народна творчість). 10. Вже скоро день, що їм іти до шлюбу, мене ж пече (в) середині, пече! (Ліна Костенко). 11. (У) середині острова над чималою бухтою розташувалися чотири десятки рибальських хат (М. Трублаїні). 12. Але не довго панувала тишина (з) надвору й (у) середині сього дому (О. Кобилянська).
Виконайте морфологічний розбір 5 прийменників із тексту (на вибір).
Схема морфологічного розбору прийменника
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 3
Сполучник як службова частина мови.
Розряди сполучників та їх морфологічний склад
Контрольні питання
Практичні завдання
1. М'яко стеле, ... твердо спати. 2. В очі любить, ...за очі гудить. 3. Сніг і завірюха, ... вже зима коло вуха. 4. ... хліб та одежа, їв би козак лежа. 5. Захистив, ... вовк овець. 6. Така правда, ... на вербі груші. 7. Світи, зоре, на все поле, ... місяць зійде. 8. ... влітку часті зірниці — буде гарний урожай.
а) тому що, тим що, бо, у зв'язку з тим що, дарма що;
б) щоб, для того щоб, з тим щоб, щоби, тим що;
в) тільки-но, щойно, скоро, ледве, наче, з того часу як;
г) мов, немов, коли б, мовби, нібито, як.
А/би, що/б, ні/би, ні/би/то, немов/би/то, як/що, за/те, незважаючи/на/те/що, як/би.
Як (би) не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтане (3. Гончарук). 2. Як (би) я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 3. Що (б) прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). 4. Вітри проспівають над хвилями нив про (те), як в негоду він край боронив (П. Усенко). 5. Як (би) оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила арфу золоту (Леся Українка). 6. Де б він не був, що (б) з ним не трапилося, звик ніколи не схиляти голову (Петро Панч). 7. Блискавки тримав поет в руці — то (ж) блискавки він кидав із трибуни (П. Тичина). 8. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, що (б) вільно по світі літати, що (б) вітер розносив луну (Леся Українка). 9. У мене одна думка: як (би) нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний).
1. А Михайлик (тим) часом добіг додому (Б. Грінченко). 2. (Тим) (часом) як гості розмовляли й пили чай, молодий Радюк приїхав у двір (І. Нечуй-Левицъкий). 3. Хто зробив шкоду, (про) те ніхто не дізнався: (за) те знала одна Василина (І. Нечуй-Левицький). 4. (Про) те діда не видно (В. Нестайко). 5. (За) те ж як у свято або в неділю, як вирвешся на вулицю, усе село розлягається піснями (Панас Мирний). 6. Але іноді ми Стьопці прощали (за) те, що, на наш погляд, він дуже багато знав (В.Нестайко). 7. Як на ноги сп'явся, то (й) за працю взявся. 8. Не кожен, хто дбає, то (й) має (Народна творчість).
Схема морфологічного розбору сполучника
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 4
Частка як службова частина мови
Контрольні питання (до письмової самостійної роботи)
1. Яке місце займають сполучник і частка в системі частин мови?
2. Яка службова функція сполучника?
3. У чому різниця між сполучниками сурядності і підрядності?
4. Наведіть приклади непохідних і похідних сполучників.
5. З’ясуйте функції сполучних слів. Які частини мови можуть уживатися як сполучні слова?
6. Яка роль часток у мові?
7. На які групи поділяються частки за значенням?
8. Які частки називаються формотворчими, а які − словотворчими? Проілюструйте прикладами.
9. Від яких частин мови утворюються похідні частки?
10. Назвіть основні правила правопису сполучників і часток.
11. Чим відрізняються службові слова від самостійних?
12. Які основні підходи до кваліфікації службових слів? Доведіть їх частиномовний статус у традиційній класифікації частин мови.
13. Чому прийменник належить до службових частин мови? У чому полягає його службова функція?
14. З якими частинами мови вживаються прийменники? Наведіть приклади. Чому прийменники не вживаються з дієсловами, прислівниками?
15. Назвіть основні семантичні типи прийменників.
16. На які групи поділяються прийменники за своїм походженням? Наведіть приклади первинних і вторинних прийменників.
17. Як поділяються прийменники за морфологічним складом?
18. З якими відмінками вживаються прийменники? Як ви розумієте багатозначність прийменників?
Практичні завдання
У зв'язку з, по, в, попри, під час, з-перед, поверх.
а) або..., або; чи..., чи; ні..., ні; то..., то; не то..., не то; б) не, ні, б, би, ані.
будь/що, все/таки, де/з/чим, що/до, що/ж/до, де/б/таки, аби/що, аби/коли, бозна/як, аби/то, як/от, знов/таки, все/ж, будь/де, будь/на/якім, де/б/то/не/було, звідки/небудь, як/раз, Що/то/за, чий/небудь, будь/хто, хіба/що, от/таки, все/ж/таки.
І який же він радий, що прокинувся зарані, який веселий, що мати не чула, як він встав, узувся, одягся й вийшов (Панас Мирний).
Схема морфологічного розбору частки
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 5
Частки НЕ і НІ з різними частинами мови
Практичні завдання
Ведь, ли, -либо, кой-, -ка, вовсе не, разве, даже, только, не-ужели.
1) Полий цю яблуню — ад-же вона із яблучьками. Не хайже сад все світній встає там, де ридала мати на руїні. (М. Рильський) 2) Як були ми малими і ще, як зберались йти на крайсві-ту, ми любили вмиватись дощєм, що б скоріше рости і міцьні-ти. (В. Ткаченко) 3) Я хотіла-б людям для підмоги у кажду мить подати голос свій. (В. Ткаченко) 4) Я тільки-що друже була на Дніпрі,— твоя Україна квітує. (М. Нагнибіда) 5) Грім на вогне-ному списі злитів увись і вибухнув над ними, і хто-зна-де осипався у низ. (М. Нагнибіда)
1. (Не)доля вирішує — людина творить свою долю. 2. (Ні)один (не)зробив так, як треба. 3. Йому бракує (не)вміння виконати цю роботу, а бажання. 4. Він (не)дочув моїх слів. 5. Ця (не)широка річка впадає в Дніпро. 6. Він (не)придатний (ні)до роботи, (ні)до розмови. 7. (Не)забаром відбудеться зустріч випускників нашої школи. 8. (Не)сказане лишилось (не)сказанним. 9. (Не)через (не)бажання, а через (не)вміння він (не)виконав цієї роботи. 10. Я відклав ще (не)дописаний лист. 11. (Ні)хто (не)знав цього краще, а(ні)ж він. 12. Життя (не)впинно йде вперед.
Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль
Практичне заняття № 6
Вигуки та звуконаслідувальні слова. Групи вигуків за значенням
Контрольні питання
Практичні завдання
1. Спів вівсянки складається із окремих вигуків, які умовно можна записати так: «Чи-чит!.. Чит-чит-чирз-з-з!». 2. В українському фольклорі пісня вівсянки імітується словами так: «Діду, діду, сій ячмінь!». Або: «Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдем по рогіз-з-з!». Або ще: «Телегіз-з-з! покинь сани, бери віз-з-з!» 3. Перепілка побачила пеньок та й каже: «Під пеньок! Під пеньок!». 4. Журавель іде за плугом та кричить: «Турли! Турли!». 5. Деркач каже: «Придерж-ж-ж. Придерж-ж-ж!» (За О. Воропаєм).
1. Ов (ов) ов!..— одзиваються збуджені гори ... га (га) га! — повторюють в тривозі далекі верхи. (М. Коцюбинський.) 2. Б'ється, стогне, зітхає море!.. Бу (ух)!., бу (ух)!., бу (ух)!., бу (ух)! (М. Коцюбинський.) 3. Куд (ку) дак за п'ятак, ку (ку) рі (ку) за копійку. (Народна творчість.) 4. —Кру (кру)!—лунає поклик журавлів, і слід по них в німому небі тане. (ЛІ. Нагнибіда.) 5. (На) добраніч вам, ниви. (М. Коцюбинський.) 6. Ов (ва)! Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися. (М.Коцюбинський.) 7. Не жартуй наді мною, (будь) ласка, і, говорячи, не мовчи. (В.Симоненко.) 8. Людей і долю проклинать не варт, (їй) Богу. (Т.Шевченко.)
1) Ай-ай-ай-ай! Як же це так, що ви не знаєте, що таке крякуха?! 2) Аж ось крякуха різко й тривожно, аж ніби захлинаючись: – Ках-ках-ках! 3) Коли це гусак як закричить – ґе-ґе-ґе – та по воді ляп-ляп-ляп! 4) Так ото зібрались і кажете дружині й дітям: – До побачення! Вирушаю на лося! (Остап Вишня.)
Схема морфологічного розбору вигуків