з курсу Сучасна українська літературна мова для студентів ІІІ курсу спеціальності Філологія- російсь

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Практичні заняття

з курсу «Сучасна українська літературна мова»

для студентів ІІІ курсу

спеціальності «Філологія: російська, українська мова і література»

Основна література

1.  Сучасна українська  літературна мова : навч. посіб. / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ [та ін.] ; За ред. С.О. Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 560 с.
2.  Сучасна українська  літературна мова : підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін. ; За ред. А.П. Грищенка. – К. : Вища школа, 1997. – 493 с.
3.  Сучасна українська літературна мова : підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – 430 с.
4.  Сучасна українська мова : підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; За ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 3-тє,  перероб. – К. : Либідь, 2005. – 488 с.
5.  Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посібник / Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. – К. : Літера, 2000. – 688 с.

Додаткова література

1.  Гнатюк Л.П. Українська мова. Особливості практичного  застосування / Гнатюк Л.П., Бас-Кононенко О.В.  — К. : Знання-Прес, 2006. — 259 с.
2.  Історія української мови : хрестоматія / Упорядники С.Я. Єрмоленко, А.К. Мойсієнко ; Автор передмови С.Я. Єрмоленко. – К. : Либідь, 1996. – 288 с.
3.  Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови : підручник / О.Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1993.— 248 с.
4.  Сучасна українська літературна мова : зб. вправ / М.Я. Плющ, О.І. Леута, Н.П. Гальона. – К. : Вища школа, 2003. – 287 с.
5.  Сучасна українська літературна мова : зб. завдань для лабор. робіт / Колоїз Ж.В., Малюга Н.М., Явір В.В. – К. : Знання, 2006. –  356 с.

Модулі самостійної роботи

Література

1.  Сучасна українська літературна мова : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ [та ін.] ; за ред. С.О. Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 560 с.
2.  Сучасна українська літературна мова : підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін. ; За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2006. – 430 с.
3.  Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ : навч. посіб. / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона. – К. : Вища школа, 2003. – 287 с.
4.  Сучасна українська мова : підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін. ; За ред. О.Д. Пономарева. – Вид. друге, переробл. – К. : Либідь, 2001. – 488 с.
5.  Українська мова : енциклопедія / НАН України ; Ред. кол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – К. : Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2004. – 824 с.: іл.
6.  Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.І.Фурдуй ; за ред. В.В.Різуна. – К. : Либідь, 2011. – 414 с.
7.  Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс : навч. посіб. / Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В.  – К. : Вища шк., 2007. – 688 с.
8.  Ющук І.П. Практикум з правопису української мови / І.П. Ющук. – К. : Освіта, 2006. – 254 с.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 1

1.  Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 194 (І,ІІ), с.72 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).

1.  Синтаксис як розділ науки про мову, що вивчає будову словосполучень і речень.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправ № 195, 196, с.73 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).

1.  Взаємозв'язок між словом і словоформою.

Завдання: написання  плану і підготування доповіді.

1.  Повнозначні /самостійні та неповнозначні /службові частини мови.

Завдання: написання  реферату і його репрезентування.

1.  Словотвір іменників.

Завдання: виконання тестів.

Тестування СЛОВОТВІР ІМЕННИКІВ

1. У яких рядках усі іменники утворено префіксально-суфіксальним способом?  Вагончик, дитятко, долинка, дощик, вовчище.  їжачиха, висота, широчінь, здоровань, зелень.  Ягідка, матуся, вихід, українка, перловка.  Подорожник, суглинок, підвіконня, звістка, міжбрів'я.  Синь, блакить, розклад, вишиванка, рядок.  Моряк, пекарня, байкар, горянка, житель.  Нагрудник, безсилість, безрукавка, безхребетність, відлюдність.  Плавець, співець, берізка, переклад, чорноморець.  Боксер, українець, вівсянка, заспів, недогляд.  Водичка, перехід, морозець, переклад, законодавство. 2. У яких рядках усі іменники утворено префіксальним способом?  Книга, школа, рівнина, доброта, сіно.  Кість, лікар, яструб, виліт, правнук.  Шахта, голова, скарб, двір, степ.  Прадід, пагорб, недруг, суперкнига, передмова.  Черешенька, широчінь, дитинство, битва, картоплина.  Горище, днище, літун, далина, ріжок.  Лісостеп, лісотундра, лісохімія, лісосплав, лісосклад.  Безвість, безчестя, підгрупа, побережжя, правнук.  Дівчина, візок, вовчище, бігун, сінце.  Праліс, прадід, передісторія, вихід, забіг. 3. Визначте, у яких рядках твірні похідних слів належать до однієї частини мови.  Помста, розробка, виварка, вчителька, дрімота.  Розмова, світанок, кривляка, грілка, біднота.  Вишиванка, розписка, плавка, вискочка, синь.  Задавака, жуйка, зівок, рева, лісок.  Ковток, шепіт, вариво, жених, виграш.  Сотник, потроїти, всімох, вісімка, збільшити.  Сотка, десятеро, двійня, втретє, по-друге.  Пастух, свекруха, обіцянка, пустослів'я, обговорення.  Виробництво, відвідини, лестощі, приміщення, гарбузиння.  Керівництво, спуск, мандрівник, недоварити, повстанець.  Спокуса, поцілунок, пахощі, мудрець, прибулець.  Наступ, ковзкий, платний, віддзеркалювати, просьба.  Трійня, одиначка, кількісний, численний, дев'ятка.  Відсоток, одинокий, самотній, численність, червонець.  Трійця, трояк, напарник, по-перше, вчотирьох. 4. Яким способом утворено іменники прабатьківщина, підстанція, присмак, незгода, суперклас?  Префіксально-суфіксальним.  Префіксальним.  Суфіксальним.  Складанням основ або слів.  Переходом прикметників у іменники. 5. Яким способом утворено іменники прамова, передісторія, призвук, неволя, суперприз?  Суфіксальним.  Префіксально-суфіксальним.  Переходом прикметників в іменники.  Префіксальним.  Складанням основ або слів. 6. У яких рядках усі іменники утворено суфіксальним способом?  Шахтар, викладач, голівка, сестричка, візник.  Студент, учень, теплота, ягода, молоко.  Полісся, комарик, сталевар, суглинок, розклад.  Лікарня, лікар, кістка, кість, яструб.  Розлука, вистава, ходіння, щастя, лісопарк.  Правнук, вихователь, подорожник, вишивка, зліт.  Синочок, передзвін, сестричка, Прикарпаття, довідка.  Верболози, димар, чайник, розклад, вибори.  Законодавство, вихід, складач, доказ, передвечір'я.  Вовчиха, селище, квіточка, рученька, пісняр. 7. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?  Свій ® свояк ® своячка ® свояцтво.  Зелений ® зелененький ® зеленіти ® позеленити ® позеленіння.  Мудрий ® мудрувати ® мудрування ® мудрощі.  Свіжий ® свіжіший ® свіжішати ® посвіжішати ® свіжозораний.  Твердий ® твердіти ® затвердіти ® затвердіння. 8. У якому рядку подано твірні слова до похідних хід, біг, веселість, коли-небудь, синь?  Ходіння, біганина, веселити, синіти, колись.  Входити, забіг, веселенький, синюватий, небудь.  Ходити, бігати, веселий, коли, синій.  Ходи, бігун, веселун, синька, деколи.  Хода, пробіг, весело, синець, кого-небудь. 9. Яким способом утворено іменники навчання, теплота, визволитель, потомство, гілочка?  Префіксально-суфіксальним.  Суфіксальним.  Переходом прикметників в іменники.  Складанням скорочених основ.  Префіксальним. 10. Яке слово утворено основоскладанням?  Письменник.  Лісостеп.  Перебудова.  Вирощувати.  Дитинство.

11.   Виберіть рядок, у якому слова в парах є твірним — похідним.  Поклик — покликати; позначка — знак; пестливий — пестити.  Будова — перебудова; варити — переварити; орати — орач.  Знижка — знизити; по-румунськи — Румунія; купчиха — купець.  Безпомилковий — помилковий; здобувач — здобувати; знекровити — кров  Ткачиха — ткати; обеззброїти — зброя; узагальнювати — загальний. 12. Яким способом утворено іменники прислівник, передплужник, безпам'ятство, надколінок, підфарник?  Суфіксальним.  Переходом прикметників в іменники.  Префіксально-суфіксальним.  Префіксальним.  Складанням основ або слів. 13. Визначте неправильно впорядкований словотвірний ланцюжок.  Вчити ® вчитель ® вчителька.  Вчити ® учень ® учениця.  Вчити ® навчити ® навчання.  Вчити ® вчитель ® вчителювати.  Вчити ® учительський ® учительство. 14. У якому рядку слова розташовано так, щоб кожне попереднє було твірним для наступного?  Верх ® вершник ® вершниця ® вершок ® верхом.  Лід ® льодина ® льодинка ® льодистий ® льодовитий ® льодовитість.  Слід ® слідок ® слідочок ® слідство ® слідчий.  Франція ® француз ® французький ® по-французьки.  Німець ® німецький ® по-німецькому ® німка. 15. У яких рядках усі іменники утворено складанням основ або слів?  Чорногуз, овочесховище, костоправ, медінститут, трикутник.  Побережжя, бездушшя, суперклас, недоля, напад.  Заголовок, контрнаступ, чорноморець, всюдихід, мореплав.  Важкоатлет, дощомір, землетрус, життєпис, водограй.  Дітвора, слухання, півгодини, Прикарпаття, співрозмовник.  Жар-птиця, піднебесся, підземелля, ключик, татусь.  Полісся, бездоріжжя, суперприз, сівба, неволя.  Підстанція, контратака, коріння, мовознавець, синок.  Законодавець, піваркуша, Закарпаття, свят-вечір, передмістя.  Любов, вість, море, край, праця. 16. Яким способом утворено слово гідростанція?  Префіксальним.  Суфіксальним.  Префіксально-суфіксальним.  Основоскладанням.  Переходом в іншу частину мови. 17. Яким способом утворено іменники лісотундра, горицвіт, пів'яблука, свят-вечір, сторіччя?  Суфіксальним.  Префіксальним.  Префіксально-суфіксальним.  Переходом прикметників в іменники.  Складанням основ або слів. 18.   У якому рядку всі слова утворено від дієслів?  Веселість, радість, сміливість, заздрість, хмарність.  Читання, ходіння, знання, учитель, видання.  Біг, синь, міць, денний, хід.  Лісок, садок, похід, мандри, картопляник.  Біліти, білити, радіти, сумувати, веселити. 19. Виберіть слова, утворені безсуфіксним способом.  Веслування.  Шум.  Здрібнілість.  Безмірність.  Сучасність.  Учитель.  Спів.  Гризун.  Співак.  Білизна. 20. Яким способом утворено іменники читання, доброта, вихователь, садівництво, вершечок?  Префіксальним.  Суфіксальним.  Префіксально-суфіксальним.  Переходом прикметників в іменники.  Складанням скорочених основ. 21. У якому рядку всі слова, подані в парах, є твірним — похідним?  Знедолити — доля; мрійниця — мріяти; тигреня — тигр.  Непривітний — привітний;  читальний — читати;  неприхованість —  ховати.  Схованка — сховати; занімілість — занімілий; відродження — відродити.  Поливати — поливальний; труд — трудівник; історія — історик.  Надзвичайно — звичайний; перелічити — лічити; добувний — добувати.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 2

1.  Словотвір прикметників у сучасній українській мові.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправ № 230-232, с. 85 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).

1.  Правопис прикметників, утворених складанням основ.

Завдання: знайти й записати 10 прикметників, утворених складанням основ.

1.  Явище субстантивації.

Завдання: написання  реферату та його репрезентування.

1.  Морфологічні групи числівників: прості, складні і складені.

Завдання: складання таблиці й наведення власних прикладів.

1.  Словотвірні характеристики займенників та їхнє наголошування.

Завдання: написання тезисного конспекту.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 3

1.  Безособові дієслова.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправ № 311, с.119 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).

1.  Словотвір дієслів.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 119, с.69 // Збірник вправ / М.Я.Плющ, О.І.Леута, Н.П.Гальона (позиція 3 в списку літератури).

1.  Відмінювання дієприкметників.

Завдання: провідмінювати 20 дієприкметників, позначити морфеми.

1.  Перехід дієприкметників у прикметники та в іменники.

Завдання: написання тезисного конспекту.

1.  Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.

Завдання: складання 10 пар речень, у яких би однакові слова виступали то дієприслівником, то прислівником або прийменником.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 4

1.  Правопис прислівників.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 61 // Практикум з правопису / М.Фурдуй (позиція 6 в списку літератури). – С. 83–84.

1.  Уживання прийменників у порівнянні з російською мовою.

Завдання: написання  реферату та його репрезентування.

1.  Написання часток із різними частинами мови.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 64 // Практикум з правопису / М.Фурдуй (позиція 6 в списку літератури). – С. 89.

1.  Написання вигуків через дефіс.

Завдання: опрацювання теоретичного матеріалу, виконання вправи № 233 // Практикум з правопису / І. Ющук (позиція 8 в списку літератури). – С. 172.

Практичне заняття № 1

Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. Морфологія. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові

План

1.  Морфологія і синтаксис як розділи граматики.
2.  Основні граматичні поняття: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія.
3.  Граматичне значення слова у його відношенні до лексичного значення.
4.  Граматична форма слова. Синтетичні й аналітичні форми слів в українській мові.
5.  Граматична   категорія.   Система   граматичних   категорій   в   українській   мові. Морфологічні, синтаксичні та лексико-граматичні категорії.
6.  Поняття про словоформу.
7.  Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
8.  Поняття про слова категорії стану та модальні слова як окремі лексико-граматичні розряди.

Література

1. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 15-22.

2. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх М.А., Кулик Б. М. – К. : Вища шк., 1972. – С.181-189.

3. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія / Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. – К. : Либідь, 1993. – С.5-15.

4. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Вихованець І.Р. – К. : Наук. думка, 1988. – С.5-40.

5. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є. І. – К. : Вища шк., 1989. – С.3-9, 14-25.

6. Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 2005.– С.194-200.

7. Сучасна українська літературна мова / за ред. О.Д.Пономарева – К.:Либідь, 1997. – С.114-118.

8. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія / Загнітко А.П. – Донецьк : ДонДУ, 1996. – 437 с.

9. Горпинич В.О. Українська морфологія / Горпинич В.О. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2002.– 350с.

10. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – С. 7-43.

Контрольні питання:

1. Схарактеризуйте сутність лексичного і граматичного значення слова. Що спільного і відмінного між лексичним і граматичним значенням?

2. Які слова виражають лише граматичне значення?

3. Чи може одне і те ж граматичне значення виражатися різними граматичними формами?

4. Чи може одна і та ж граматична форма виражати різні граматичні значення?

5. У чому відмінність між синтетичним і аналітичним способами вираження граматичних значень?

6. Що таке граматична категорія? Які категорії властиві українській мові?

7. Що таке частини мови? Які основні категоріальні ознаки частин мови?

8. Розкрийте суть наявних у сучасній лінгвістичній теорії двох підходів до класифікації частин мови?

9. Доведіть правомірність поділу частин мови на повнозначні і неповнозначні. Обґрунтуйте лінгвістичний статус службових частин мови.

10. Яке місце в системі частин мови посідають слова категорії стану, модальні слова і вигуки?

Практичні завдання

1.  Які слова в наведених реченнях мають граматичне й лексичне значення? З’ясуйте ці значення.

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову (Л. Костенко).

Кожному мила своя сторона (Г. Сковорода).

Вітчизна — ось і альфа і омега! (Д. Павличко.)

1.   Назвіть способи й засоби вираження граматичних значень слова, схарактеризуйте в кожному окремому випадку.

Побудував – побудував би, зимИ – зИми, долоні – в долоні, ломити – зламати, мудрий – мудріший, прилітати – прилетіти, скликАти – склИкати, ми – нас, доцільний – більш доцільний, співає – хай співає, читати – прочитати.

Успіх супроводжує настрій. Настрій супроводжує успіх.

1.   З поданих речень випишіть приклади синтетичних та аналітичних граматичних форм змінних слів. Назвіть, які граматичні значення вони виражають.

Погляньте в степ душі моєї —

Там сонце серця в світ сія,

В ріці життя цвітуть лілеї

І пахне Таврія моя.

Ота, що струнами колосся

Від ніжних дотиків вітрів

Дзвеніла арфою…

 Подосі

Бринять мелодії старі… (М. Тимошенко)

1.  Які граматичні категорії можна виявити в результаті аналізу таких пар слів?

Малювати – малюватися, думаю – думав – думатиму, поет – поети, мій – мого – моєму, говорити – сказати, споруджуючи – спорудивши.

1.   Проаналізуйте текст за віднесеністю слів до частин мови: за загальним значенням (частиномовним), морфологічними ознаками й морфемною будовою, за синтаксичною роллю в реченні.

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,

сталить твій дух - отож терпи, терпи.

Ніхто тебе в недолі не врятує,

ніхто й не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стій, допоки скону,

допоки світу й сонця - стій і стій.

Хай шлях до раю, пекла чи полону -

тримайся далі розпачу й надій.

Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе, як побратим.

До нього змалку ти заповідався

сумним осердям, поглядом сумним.  (В. Стус)

1.   Які слова в наведених уривках стоять поза прийнятою в школі класифікацією частин мови?

Та шлях до правди торний і крутий,

І я, напевне, також пам’ятаю,

Що білий світ не тільки з доброти,

Що руки і руйнують, і стріляють. (Г. Чубач)

 Жаль мені всіх літ юначих,

Жаль, що проминають,

Мов ті квіти весняні

Рано оцвітають. (В. Гартованець)

1.    Складіть 5-7 речень, у яких би простежувались явища переходу з однієї частини мови в іншу.

Практичне заняття № 2

Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників.

Перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого

План

1.  Загальне значення іменника. Семантико-граматичні ознаки його виділення.
2.  Лексико-граматичні розряди іменників:

а) власні та загальні назви;

б) назви істот і неістот;

в) конкретні, абстрактні;

г) збірні іменники;

ґ) іменники з речовинним /матеріальним/ значенням.

1.  Перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого.

Література

1.  Граматика української мови. Морфологія / Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. – К.: Либідь, 1993. – С.16-20, 54-72.
2.  Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх М.А., Кулик Б. М.  – К.: Вища шк., 1972. – С.214-229.
3.  Сучасна українська  літературна мова: навч.посіб. / С.О.Караман, О.В.Караман, М.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – С. 179-189.
4.  Сучасна українська літературна мова : Підручник /М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред..М.Я.Плющ. – К.:Вища шк., 2005. – С. 201-209.
5.  Сучасна українська мова: Підручник /О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін., За ред.  О.Д.Понамаріва. – К.:Либідь, 2005. – С. 115-134.
6.  Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– С. 44-53, 85-91.

Практичні завдання

1.  Запишіть збірні іменники. Доберіть слова спільного кореня, які мають обидві форми граматичного числа – однини і множини. Виділіть суфікси, за допомогою яких утворюються збірні іменники (Напр.: вороння – ворона – ворони).

Віття, листя, соняшничиння, лозняк, птаство, жінота (жіноцтво), чоловіцтво, робітництво, братія, рідня, мушва, мишва, адвокатура, агентура, секретаріат, юнь, молодь, людство 

1.   Визначте рід іменників. Укажіть, на основі яких семантичних, морфологічних або синтаксичних ознак ви відносите кожен іменник до певного роду.

Кора, сіль, стіл, зерно, батько, Дніпро, лоша, вороння, нероба, носище, біль, пальто, мати, дитя, дівча, хлоп’я, путь, зір, піч, хата, Саша, серп, вовчище, Галя, Валя, голова, Микола, сирота, ім’я, теля, насіння, панно, соло, аташе, чоловік, жінка, дід, баба, робітник, робітниця, гусак, півень, курка, риба, дуб, сокіл.

1.   Виконайте тестові завдання

1. Установіть відповідність між іменниками та їх належністю до категорії роду.

 А  Суд.                                                    1. Середній рід.

 Б  Резюме.                                              2. Жіночий рід.

 В  Леді.                                                   3. Спільний рід.

 Г  Суддя.                                                4. Чоловічий рід.

2. У якому рядку подано всі іменники спільного роду?

А  Бідолаха, волоцюга, хатина, гуляка, сирота.

Б  Суддя, листоноша, заїка, ненажера, нездара.

В  Хапуга, собака, родина, потвора, нероба.

Г  Замурза, підлиза, світлина, нікчема, слуга.

3.  У якому рядку всі іменники –  жіночого роду?

А Вимога, рагу, допит, процедура, таксі.

Б  Актив, Мадлен, вуаль, смол, асистент.

В  Фрау, кір, Луїза, біль, дослідження.

Г  Місіс, мадам, леді, путь, Беатріче.

4. У якому рядку всі іменники іншомовного походження належать до чоловічого роду?

А  Рояль, шампунь, псалтир, аерозоль, процес.

Б   Мігрень, тюль, конгрес, ваніль, фланель.

В  Бандероль, філігрань, фенхель, тюль, толь.

Г  Аерозоль, псалтир, шампунь, консоль, емаль.

5. Виберіть правильні варіанти вживання абревіатур.

А  У районі відкрита нова АЗС.

Б  Наш ХДУ уклав кілька перспективних договорів.

В  Кілька днів тому ООН проголосив нову ухвалу.  

Г  ХДУ уклала кілька перспективних договорів.

Д  Кілька днів тому ООН проголосила нову ухвалу.

Е  У районі відкритий новий АЗС.

6. Виберіть рядок іменників жіночого роду, що позначають жіночі професії і заняття і не мають відповідників чоловічого роду.

А  Домогосподарка, продавщиця, кастелянша, манікюрниця.

Б  Програмістка, покоївка, праля, фігуристка.

В  Рукодільниця, манікюрниця, праля, покоївка.

Г  Мільйонерша, актриса, професорша, викладачка.

7. У якому рядку всі іменники належать до назв неістот?

А Демон, листя, дерева, вітер, Юпітер.

Б Книга, хата, ніж, мікроб, осінь.

В Дощ, небо, ягоди, бактерія, русалка.

Г Яблука, груші, сливи, вишні, небіжчик.

Д Праця, покійник, мавка, чорт, рак.

1.   Випишіть іменники з абстрактним значенням. Поясніть їх семантико-морфологічні особливості.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

………………………..

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

…………………………

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 В. Симоненко

 

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс

Практичне заняття № 3

Граматичні категорії іменника

План

1.  Рід як граматична категорія.
2.  Родові ознаки незмінюваних іменників.
3.  Рід абревіатур.
4.  Граматична категорія числа.
5.  Однинні та множинні іменники в українській мові.
6.  Категорія відмінка і система відмінкових форм в українській мові.
7.  Основні значення відмінків.

Література

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1997. – С.52-91.

2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.35-43.

3. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350с.

4. Плющ М.Я. Граматика української мови: У 2 ч. – Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 286 с.

5. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2005. – С.206-215.

6. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– С. 54-102.

 

Контрольні питання:

1. Назвіть граматичні категорії іменника.

2. Що виступає маркерами родової віднесеності маскулізмів і фемінативів?

3. Які слова ми називаємо іменниками спільного (подвійного) роду?

4. Як визначається рід субстантивованих іменників?

5. Перелічіть засоби вираження категорії числа іменників.

6. Який відмінок (відмінки) називають прямим?

7. Який статус вокатива у системі відмінків української мови?

Практичні завдання

1.  Опрацювати (стисло законспектувати) навчальний матеріал про маскулізми й фемінативи (додається).

1.  Написати міні-твір, використовуючи подані іменники, визначити відмінок і відмінкове значення цих іменників:

Осінь, сонце, осоння, листя, горобина, калина, верховіття, туман, роса, смерека, небо. 

1.   Тестування:

1. Укажіть, у якому реченні виділений іменник є одниною.

 А У процесі тривалої еволюції земної кори материки поступово розросталися.

 Б Місця розташування вулканів тісно пов'язані з рухом літосферних плит.

 В Особливо швидкими темпами зростає населення в країнах, що розвиваються, а саме, Азії, Африки, Латинської Америки.

 Г Математичну задачу вирішували швидко і старанно.

2. У якому рядку відсутні іменники спільного роду?

А  Господар, свиня, хатина, невміння, широчінь.

Б  Снігопад, листоноша, заїка, географ, нездара.

В  Безвість, собака, родина, потвора, хвороба.

Г  Невдача, підлиза, світлина, краса, слуга.

3. Визначте рядки, у яких подано правильне узгодження іменника з прикметником у категорії роду.

А  Військовий аташе.

Б  Смілива тореро.

В  Відомий шансоньє.

Г  Літня мадам.

Д  Серйозний фрау.

Е  Справедлива рефері.

4. Визначте рядок, у якому всі  прізвища  можуть набувати жіночого та чоловічого роду.

А  Павло Діброва, Антоніна Дубинка, Роман Сирота, Сергій Баранов.

Б   Микола Чумаченко, Анастасій Воєвода, Аркадій Запашний, Інеса Макаренко.

В   Марісабель Меток, Людмила Сирота, Олексій Коваленко, Надія Коляда.

Г   Марина Ніжна, Луїс Сальватьєрра, Валентина Неписемна, Анатолій Бех.

5. Укажіть рядок, у якому іменники чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, мають паралельну форму жіночого роду.

А  Адвокат, мер, міністр, хірург.

Б   Ботанік, суддя, тренер, викладач.

В  Студент, випускник, дипломник, акушер.

Г  Археолог, прокурор, менеджер, доцент.

6. Від яких іменників можна утворити нові слова за допомогою суфіксів -ир, -ист,  -изм, -ір, -іст, ізм, -їр?

А  Математика, група, кут, хвоя, алгоритм.

Б  Агрегат, монтаж, прямокутник, пейзаж, циркуль.

В  Модерн,  капітал, піаніно, команда, конвой.

Г  Повітря, симетрія, боротьба, овал, об’єкт.

7. У якому реченні виділений іменник має форму лише однини?

А Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива...(Т.Шевченко)

Б  І золотої й дорогої Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої... (Т.Шевченко)

В Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України! (Т.Шевченко)

Г  Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати... (Т.Шевченко)

Д  Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись (Т.Шевченко).

 

МАСКУЛІЗМИ

Маскулізми, які дослідники називають словами  «спільної статі, двородовими лексемами, у східнослов'янському мовознавстві відносять до іменників «спільного» роду,  тому що розмежування статі не закладене в форму слова; з цим терміном пов'язане вживання назв  соціально-активних осіб чоловічої статі для позначення осіб жіночої  статі. Назва «маскулізм» походить від лат. —  чоловічий і зумовлена тим, що іменники мають форму,  марковану граматичним чоловічим родом, але позначають осіб обох статей. Набір, лексичних значень іменників «спільного» роду вміщає назви офіційних,  адміністративних, посадових осіб: президент, прем'єр-міністр, посол, дипломат; назви учених ступенів і звань: кандидат або доктор наук, доцент, науковий співробітник, професор; назви осіб за військовими спеціальностями: лейтенант,  капітан, майор, офіцер; соціально-оцінних характеристик: член уряду, профспілковий діяч, лауреат, депутат.  

Утворення такого типу назв сягає тих часів, коли потреба  парних найменувань жіночого роду не диктувалася  виробничою зайнятістю, іменники позначали особу взагалі, без вказівки на стать. 3 подальшим суспільним розвитком, коли застосування жіночої праці розширилося частина іменників, не змінюючи зовнішньої форми слова,  паралельно стала виражати грамему жіночого роду, пор.: «Михайло Пилипчук, інженер-будівельник з Миколаєва, активно залучився до політичного життя» (з газ.); «Лариса, інженер-будівельник, протягом тривалого часу працювала на будовах Сибіру» (з газ.); «Єдина в світі жінка-керівник військового відомства, міністр оборони Фінляндії Елізабет Рен дала інтерв'ю «Собеседнику» (журн.).  

Семантична переорієнтація на особи жіночої статі при збереженні зовнішньої, ідентичної, граматичної форми вплинула на структуру родової парадигми, зокрема на  інтенсивність формування парних протиставлень і  конкретизацію їх компонентів. Специфіку сформованих бінарних протиставлень становлять привативні відношення, ознакою яких є сильний, маркований член і його  формально-граматичний корелят, позбавлений поза контекстом ознак грамеми жіночого роду, напр.: лікар (чол. р.)—лікар Тернова Павлина Василівна (жін. р.), депутат  запропонував (чол. р.)—депутат запропонувала (жін. р.).  

Відтворення синтаксичними засобами граматичного значення протилежної статі фіксує тенденцію мови до симетрії  форми і змісту, оскільки структура компонентів привативної Опозиції вказує на асиметрію граматичної семантики  (грамеми чол. і грамеми жін. роду) і словоформи, яка є її  виразником.

Розрізнення грамем у межах однієї лексеми є  нереальним. На морфологічному рівні іменники-маскулізми з тотожною формою вираження родової віднесеності  кваліфікуються граматичними омонімами. У жодній словоформі, за твердженням О. І. Смирницького, не можуть  поєднуватися дві категоріальні форми однієї й тієї ж категорії: не може бути одночасно двох відмінків, двох чисел і т. ін. Наявність омонімічних форм проектується семантичною функцією маскулізмів — позначати особу-діяча, родостатева диференціація якої не передбачена: іменники  позначали особу взагалі, без вказівки на стать. Особливість  змісту іменників, маркованих граматичним чоловічим родом, полягає в їх семантичній співвіднесеності з двома  денотатами навколишньої дійсності, здатності цих мовних знаків Відтворювати в мові тотожні за суспільним призначенням різні реальні об'єкти. Граматична омонімія виникла  внаслідок збігу однакових функцій слів, які ґрунтуються на однотипних характеристиках позначуваних ними реалій.

У категорії іменника виділення маскулізмів в окрему групу морфологічних одиниць зумовлене тією роллю, яку вони виконують: називають не конкретну, а узагальнену особу, здійснюючи цей процес одночасно з професійною номінацією. Відтворюючи в контексті сему узагальненої особи, вони не виявляють однаковою мірою цієї функції, а демонструють поступовий перехід від часткового до  повного підпорядкування окремих явищ загальному  принципові, тому генералізація (узагальнення) у маскулізмах має три ступені і залежить від синтаксичної ролі, яку вони виконують у реченні. Генералізація першого ступеня передбачає ситуацію, де діє не особа взагалі, а конкретний індивід. Особа, названа іменником «спільного» роду, є суб'єктом або об'єктом дії, а словоформа, яка відтворює в реченні сему суб'єкта або об'єкта, перебуває на позиції підмета або додатка (прислівного члена). Номінуючи конкретний індивід, іменник-маскулізм виділяє його з класу подібних йому і зазнає розрізнення за  родами у складі синтаксичних конструкцій з дієсловом-присудком, напр.: «Із властивою їй м'якістю професор сказала...» (з газ.); «У дискусії за круглим столом взяла участь кандидат філологічних наук Ольга Андріївна Коломієць». (журн.).

Вираження грамеми роду за допомогою синтаксичних  засобів стало ознакою структури мови і закріпилося граматичною моделлю «іменник+дієслово», передане формою минулого часу. Засобом вияву родової віднесеності є  власні назви, займенники. їхня присутність компенсує потребу в розрізненні грамем роду тоді, коли присудок виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу» напр.: «...іде апробація вітуриду... під керівництвом професора А Ф. Романової» (з газ.); «Пояснення дає директор  заводу... сам за спеціальністю інженер-машинобудівник (А. Носенко).

Незмінювані іменники, у функції узагальненої особи простежуються на першому ступені генералізації коли здійснена номінація особи як конкретного індивіда, напр.: «Маринка-конферансьє оголошувала номер за номером» (з газ.); «Вайлуватий конферансьє неквапом з'явився з-за лаштунків» (І. Вільде). Маркером для розрізнення  найменувань жіночої статі служать дієслова, власні назви,  займенники, зрідка прикметники. Відсутній зв'язок з  відмінковими формами утверджує синтаксичний спосіб мовного відтворення родових грамем, що вносить у структуру  мовних знаків риси аналітизму.

На другому ступені генералізації іменник-маскулізм, замість функції виділення особи-діяча з ряду подібних йому, стає наЗвою-характеристикою, у його реченнєвому вжитку з'являється відтінок оцінності, зумовлений  переходом маскулізма з позиції підмета або додатка на позицію присудка, напр.: «Тамара Севернюк — лауреат премії ім. Кузьми Голкіна» (з газ.); «Доктор медичних наук А. Ф. Романова — провідний гематолог, один з небагатьох визначних спеціалістів із захворювань крові» (з газ.).  

Додатково сему оцінності у назвах-характеристиках формує прикладка, виражена маскулізмом, напр.: «Якщо понад 15 % службовців потерпає в приміщенні від захворювань, треба вживати заходів, радить Ян Столвік, епідеміолог...» (з газ.).

Характеризувальну роль виконують сполучення маскулізма і власної назви, напр.: «Моя колега Тамара  Севернюк— така ж, як це життя...» (з газ.).

Маскулізм третього ступеня узагальнення позначає  типового представника відповідної категорії осіб, який  поєднує в собі її характерні особливості, формуючи у  вислові поняття множинності. У синтаксичній структурі речення йому належить роль підмета або додатка (прислівного члена), зрідка — неузгодженого означення. Можливі при ньому допоміжні слова-атрибути подають додаткову  інформацію до Повідомлюваного, але граматичної функції не виконують, «розщеплення» ними форми іменника «спільного» роду не відбувається, напр.: «Учений агроном-еколог вирішуватиме три групи питань: охорона ґрунтів, охорона рослин, вирощування екологічно чистої  продукції...» (Вісник АН України); «Лікар, адвокат, інженер  може винайти в глибинах життя, у тайниках природи ще  одну якусь невідому тайну» (Г. Хоткевич); «На підприємствах існує посада інженера з  техніки безпеки» (з газ.).

В окремих випадках вказівка на стать може  виражатися лексемою, що нейтралізує родову ознаку маскулізма, залишаючи за ним тільки функцію назви особи за  видом діяльності, напр.: «Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки» (М. Трублаїні); «Не можна не згадати, що в нашій музиці працює  талановита жінка-композитор...» (з газ.). Використання лексем у ролі виразників граматичного значення роду свідчить про граматикалізацію лексичних одиниць.

ФЕМІНАТИВИ

Серед іменників «спільного» роду окрему групу  морфологічних одиниць утворюють словоформи, які потенційно є виразниками чоловічої або жіночої статі, а в структурі мови марковані граматичним жіночим родом, що й  зумовило їх назву (лат. «жінка»), напр.: просторіка, замазура, ненажера, невмивака, хапуга, нероба, невдаха, плакса, нечема, нахаба, непосида, нездара, хитрюга, ябеда, варивода, забіяка, всезнайка тощо. Позбавлені структурно-морфологічних засобів вияву родової віднесеності, вони називають неозначену за статтю особу, тобто є нейтралізованими формами. Рід подібних найменувань виражається «поза» даними слів, тобто аналітично:  флексією дієслова-присудка або флексією залежних від нього слів у ролі означення, напр.: «І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь» (М. Кропивницький). Іноді грамему роду дозволяє визначити тільки контекст, напр.: «З-за  паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: — Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався» (М. Руденко).

За типом семантичної функції іменники неозначеної особи не становлять єдності. Невелика частина імен називає особу-діяча, на цьому ґрунті зближується з маскулізмами, оскільки виконує аналогічну, тотожну роль у  мовному вжитку, напр.: листоноша, суддя, слуга. Основна частина найменувань формує ряди експресивно-оцінних слів, які називають осіб за їх діям», вчинками, рисами характеру, зовнішніми ознаками, поведінкою,  станом тощо. Здебільшого такі оцінки негативного змісту і загострюють увагу на поведінці, моралі, зовнішньому  вигляді, рівні інтелекту, вроджених вадах тощо, напр.:  сплюха, п'яниця, волоцюга, єхида, нікчема, заїка, каліка,  недотепа, незграба. Група найменувань з експресією  доброзичливості, співчуття, захоплення значно менша за обсягом, напр.: трудяга, сердега, сиротина, симпатяга, бідолаха, добряка, розумака. Перелічені особливості лексичного  наповнення іменників не охоплюють усієї повноти змісту фемінативів. Назви із семою родової неозначеності особи утворюють численний, здебільшого стилістично  забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення.

Розгалуженість значеннєвих відтінків доповнюється різноманітним категоріальним набором твірних основ (Дієслово, прикметник, іменник), на базі яких відбулося утворення фемінативів за допомогою неоднотипних  словотворчих афіксів, пор.: чванитися — чвань-к-о; роззявити — роззяв-а; хапати — хап-уг-а; сонний—сонь-к-о;  незграбний — незграб-а; друзяка — друз-як-а. Однак перелічені розбіжності лексичного І структурно-морфологічного  характеру не впливають на семантичну функцію  фемінативів: носія ознаки (єхида — єхидна людина), носія процесуального стану (задавака—той (та), хто задається, хвастає). Усі похідні є словами-характеристиками, тобто  означають, але не називають (номінують) особу, на цьому ґрунтується роль фемінативів у тексті — дати про людину якусь інформацію або висловити до неї своє ставлення.

Сигніфікативний компонент властивий найменуванням обох статей, для яких роль присудка-предиката,  вираженого прикметником, є спорідненою, пор.: нероба — людина не робоча.

На рівні змісту і форми окремого слова «розщеплення» родових ознак не відбувається. У структурі родової  парадигми в парних протиставленнях ((цей) розумака-(ця) розумака) існує привативна опозиція, оскільки  морфологічно виражений один член — грамема жіночого роду.

Подібно до маскулізмів, тут наявна асиметрія змісту і форми, яка супроводжується граматичною омонімією. Назви осіб чоловічої і жіночої статі, наділені тотожними функціями носіїв стану або ознаки, передаються у мові однаковими за звучанням формами. Асиметричні  відношення є наслідком нейтралізації, або використання, форм жіночого роду для позначення осіб чоловічої статі.

В українській мові іменниками потенційного роду є частина найменувань, маркованих граматичним середнім родом 19 напр.: ледащо, мурло, базікало, мазило, одоробло, брехло, убоїще, пор.: «...дядько Биб, мовчкуватий  вайло, перший на селі молотник...» (Г. Тютюнник); «Гей ти, вайло! — гукала вона [Маланка] на неї, коли Гафійці  ненароком вилітало з рук веретено» (М. Коцюбинський).

Омонімічні форми середнього роду на позначення осіб  чоловічої і жіночої статі є специфікою саме української  мови, від фемінативів вони відрізняються рівнем  експресивно-емоційної насиченості компонентів парного протиставлення. Емоційний компонент у «фемінативах», які виражають функцію носія жіночої статі, значно нижчий того  ступеня метафоризації, якого досягають «фемінативи» у ролі носія чоловічої статі. Щодо морфологічних одиниць із структурними ознаками середнього роду, які  контекстуально відтворюють грамеми чоловічої або жіночої статі, то їх рівень експресивної насиченості однаковий.

У тексті назви експресивно-емоційної оцінки можуть виконувати роль різних членів речення. Звичною для них оскільки за суттю вони — предикати, є позиція іменної частини у складеному присудку або прикладки, напр.: «Може, хтось коли і тікав, тільки не я,— гордовито  сказав Микола,—я не волоцюга» (І. Нечуй-Левицький). У ролі підмета або додатка ці назви більше тяжіють до номінації особи, ніж до її характеристики, напр.: «І хлинули сльози. Поплакав сердега% утер рукавом» (Т. Шевченко). Форми іменників потенційного роду можуть бути вживані як звертання, напр.: «Здоров був, друзяко, привіт, привіт» (А.Малишко). Крім того, у тексті назви експресивно-емоційної оцінки виконують функцію уточнення присудка, підмета, додатка, вокатива  (звертання) у ролі підмета, напр.: «Беріть її ...беріть її, ледацюгу» (Л. Яновська); «Не ворог він — друзяка щирий був» (Дніпрова Чайка); «Миколо, мій друзяко давній, Ідеалісте непоправний» (І.Франко).

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1.  Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Морфологія і синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття.
2.  Граматичне значення слова у його відношенні до лексичного значення. Способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
3.  Граматична форма слова. Синтетичні й аналітичні форми слів в українській мові.
4.  Граматична категорія. Морфологічні, синтаксичні та лексико-граматичні категорії.
5.  Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження. Поняття про словоформу. Взаємозв'язок між словом і словоформою.
6.  Частини мови як лексико-граматичні розряди слів, принципи їх виділення в українській мові. Повнозначні і неповнозначні частини мови. Вигуки як окремий розряд слів.
7.  Іменник як частина мови. Семантико-граматичні ознаки його виділення. Лексико-граматичні розряди іменників: власні і загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні та збірні іменники, з речовинним значенням. Перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого.
8.  Граматичні категорії іменника. Категорія роду, її значення, морфологічне, синтаксичне, та лексичне вираження. Формально-граматичні та значеннєві принципи в розподілі іменників за родами. Іменники спільного та подвійного роду. Хитання в роді іменників.
9.  Іменник як частина мови. Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Іменники, які вживаються у формах однини та множини. Іменники, що мають тільки форми однини або тільки форми множини. Залишки форм двоїни /у значенні множини/ в сучасній українській мові. Роль наголосу у вираженні категорії числа іменників.
10.  Категорія відмінка іменника. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Кличний відмінок у парадигмі іменника. Основні значення відмінків.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс

Практичне заняття № 4

Граматичні категорії іменника

План

1.  Граматична категорія числа.
2.  Однинні та множинні іменники в українській мові.
3.  Категорія відмінка і система відмінкових форм в українській мові.
4.  Основні значення відмінків.

Література

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1997. – С.52-91.

2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.35-43.

3. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350с.

4. Плющ М.Я. Граматика української мови: У 2 ч. – Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 286 с.

5. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2005. – С.206-215.

6. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– С. 54-102.

 

Контрольні питання

1.  Назвіть граматичні категорії іменника.
   1.  Перелічіть засоби вираження категорії числа іменників.
   2.  Який відмінок (відмінки) називають прямим?
   3.  Який статус вокатива у системі відмінків української мови?

Практичні завдання

1.  Випишіть з орфографічного словника 20 однинних іменників, визначте їх лексико-граматичний розряд.

1.  Згрупуйте за значенням іменники, що вживаються тільки в множині.

Вершки, граблі, гордощі, Альпи, окуляри, Роман, обжинки, роковини, висівки, ножиці, канікули, дріжджі, жнива, Карпати, шкарпетки, фінанси, ворота, шахи, Чернівці.

1.  З’ясуйте, якими відмінками в українській мові виражається значення об’єкта, адресата, знаряддя, особи. Наведіть приклади.

1.  З’ясуйте, як виражається значення називного й знахідного відмінків, якщо збігається флексія. Яку основну синтаксичну функцію закріплено за Н. та Зн. відмінками без прийменника?

Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але, незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед у тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку  світове значення.

1.  Опрацюйте (стисло законспектуйте) уривок із монографії Юносової В.О. «Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові» (додається).

Проблема статусу кличного відмінка в українському мовознавстві

Українська мова належить до тих слов’янських мов, які для граматичного оформлення звертання використовують кличний відмінок із прадавніх часів.

Кличний відмінок був поширений у слов’янських мовах і вживався у звертаннях в однині іменників чол. та жін. роду. У множині для вираження звертання вживався не окремий  кличний відмінок, а форма називного відмінка.

Кличний відмінок дуже рано почав втрачатися. Його втрата відбувалася нерівномірно в різних східнослов’янських діалектах. Як свідчать давні пам’ятки і факти сучасних східнослов’янських мов, втрата кличного відмінка особливо охопила північну і частково південно-західну частини давньоруських діалектів, що пізніше ввійшли до складу російської та білоруської мов. Саме тому кличний відмінок зберігається в українській мові і досі.

Довгий час у мовознавстві питання про статус кличного відмінка було дискусійним. У вузівських курсах української мови  він  кваліфікувався як клична форма. З цього приводу зазначалося, зокрема: “В  українській  мові шість відмінків... Крім цих відмінків, в українській мові вживається ще клична форма” [44,  222; 154,  84; 25, 139]. В академічному виданні “Сучасна українська літературна мова” за загальною редакцією І.К. Білодіда було спростовано цей статус. Основним аргументом послужило те, що клична форма протиставляється формі називного відмінка, через що її неможливо розглядати поза відмінковою парадигмою [126, 74]. С.П. Бевзенко, С.П. Cамійленко, І.Р. Вихованець та інші українські мовознавці ввели кличний відмінок до відмінкової парадигми іменників [5, 15; 112, 13; 25, 139]. Лише у третьому виданні “Українського правопису” (1990 р.) клична форма офіційно набула статусу відмінка. З цього часу у граматиках сучасної української мови стали  виділяти сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний [7, 21; 129, 205].

 

Спадкоємність системи флексій кличного відмінка

У сучасній українській мові кличний відмінок вживається в тих самих випадках, що й у давнину. Форми кличного відмінка використовуються у звертаннях і властиві переважно іменникам – назвам істот. Від назв неістот кличний відмінок вживається здебільшого в поетичній мові, пор.: Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню; Прощайте, ферми! Й ви, воли розумні! Й сторожкі коні в траурнім вбранні, і чисте сонце, й люди, й лист кленовий, і ви, машини, й ти, кринице вірна! Прощай, дорого! Й ви, воли розумні! (І. Драч); Водо молоденька, Громе молодий, Слізонько тоненька, - Упади... Рученько біленька, - проведи (М. Вінграновський); Від чого твоя гіркота, Чому ти, полине мій, сивий? (М. Луків).  

Від деяких іменників в українській мові можна утворити варіантні форми, пор.: бунтівник – бунтівнику, бунтівнику; мандрівник – мандрівнику, мандрівнику, мандрівниче; робітник – робітнику, робітниче тощо.

Значною варіантністю характеризуються форми кличного відмінка іменників чол. роду ІІ відміни. У сучасній українській літературній мові ці іменники у вокативі мають флексії -у(-ю), -е, які є рефлексами давніх форм іменників -о- (-jo-) та -й- основ.

Іменники колишніх -о- основ, що становлять тверду групу, мають звичайно у кличному відмінку рефлекс своєї давньої флексії -е: брате,  вовче, друже та ін. Проте  чимало іменників твердої групи, втративши  свою стару флексію -е, набули за  аналогією до  іменників -й- основ нову флексію -у.

Вона властива, зокрема, іменникам із суфіксами -к-(о), -ок, -ик, -ук (-чук): батьку, синку, голубчику, братику, конику, ковальчуку та ін. [12, 282].

У м’якій групі, яку сформували  переважно  іменники -о- основ, у кличному відмінку вживається здебільшого флексія -ю: коню, місяцю, краю та ін. Проте  іменники із суфіксом -ець ще з давніх часів почали набувати закінчення -е під впливом  -о- основ [5, 48].

Іменники -і- основ, що злилися з іменниками -о- (-jo-) основ, втративши свою стару форму кличного відмінка, набули нової від іменників -о-(-jo-) основ: гостю, зятю; голубе, яструбе. Іменники -й- основ частково зберегли старі кличні форми, пор. сину, частково зазнали впливу іменників  -о- основ, напр.: воле [5, 48].

Отже, українська мова майже без змін успадкувала систему флексій кличного відмінка давньоруської мови. Л.А. Булаховський вважав, що флексії кличного відмінка іменників сучасної української літературної мови становлять “спадщину найдавнішої слов’янської і навіть індоєвропейської старовини” [12, 281], що кличні форми іменників чол. роду української мови дуже близькі до кличних форм іменників чол. роду мови давньоруської [12, 73].

Юносова В.О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові / Валентина Юносова ; НАН України, Інститут української мови. – К. : Знання України, 2003. – 126 с. – С. 81-82.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс

Практичне заняття № 5

Словозміна іменників. Розмежування варіантів відмінкових форм

План

1.  Поняття про парадигму іменника. Повна та неповна парадигма.
2.  Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
3.  Характеристика парадигм іменників 1, 2, 3, 4 відмін.
4.  Розмежування варіантів відмінкових форм.

Література

1.  Сучасна українська літературна мова : підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я.Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – С. 215-228.
2.  Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін., За ред. О.Д. Пономаріва. – К. : Либідь, 2005. –  С. 123-134.
3.  Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська ; за ред. І. Вихованця. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 103-107.

 

Практичні завдання

1.  Записати іменники в чотири колонки за відмінами. Іменників, що не належать до жодної відміни, не виписувати.

 Ніч, сплюха, біль, мрія, галка, галченя, осел, осля, листя, оцвітина, скатерть, мелодія, люстра, плече, кров, мазь, таксі, коліща, площа, людина, успішність, одиниця, канікули, дьоготь, типовість, плем'я, знамено, сирота, хворий, творчість, завзятість, зневага, калюжа, пальто.

Ключ. У кожному іменнику І, II і III відмін підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів О. Гончара.

1.  Виписати підряд іменники І і II відмін у три колонки: 1) тверда; 2) мішана; 3) м'яка група.

1. Мураха, ясен, груша, горище, здоров'я, вишня, вдача,  стихія, життя, діжка, знання, морж, острівець, змішувач, сміх,  стебельце, діжа, лихо, квітень, озеленювач, затишшя.  2. Скрипач, алмаз, осоння, тюльпан, дощ, бджола, звичай, кваша, ломаччя, ягідниця, сонце, гараж, площа, ущільнення, вимога, надія, сніг, льодосховище, осердя, стеля, батько, зять.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте: 1) вислів А. Сент-Екзюпері; 2) прислів'я.

1.   Виписати іменники в три колонки: 1) тверда; 2) м'яка; 3) мішана група.

Рілля, хмеляр, еліксир, тесляр, тюбик, анатомія, снігоприбирач, удар, вівчар, різьбяр, ущемлення, пивовар, книш, поле, клей, весляр, тюлень, снігур, училище, односелець, гусляр, псалтир, мадяр, Уж (річка),  льонар, скриня, лялька, межа, секретар.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв  прочитаєте вислів давньоримського письменника Теренція.

1.  Тестування.

I. За якою ознакою іменники в українській мові поділяються на відміни?

1.  За родом та закінченням у називному відмінку.
2.  За числами.
3.  За приналежністю до істот чи неістот.
4.  За приналежністю до загальних чи власних назв.
5.  За лексичним значенням.

II. У якому рядку не всі іменники належать до м'якої групи І відміни?

1.  Скриня, буря, земля, доля, Марія.
2.  Наталя, станція, робітниця, доля, мрія.
3.  Анастасія, Індія, голова, пісня, тиша.
4.  Зоря, сім'я, колія, стаття, криниця.
5.  Суддя, долоня, легеня, баддя, праця.

IІІ. Які іменники української мови стоять поза відмінами?

1.  Жіночого, чоловічого і спільного роду із закінченням -а, -я в називному відмінку однини.
2.  Незмінювані іменники або ті, що мають форму тільки множини чи утворилися з прикметників.
3.  Чоловічого роду, що в називному відмінку однини мають нульове закінчення або закінчення -о, а також середнього роду із закінченням -о, -е, -я, -а.
4.  Жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини та слово "мати".
5.  Середнього роду на -а, -я, які в непрямих відмінках набувають суфіксів -ат-; -ят-; ен-.

IV. У якому рядку не всі іменники належать до твердої групи II відміни?

1.  Дніпро, підмет, квадрат, гектар, листопад.
2.  Хор, оркестр, туман, горизонт, вокзал.
3.  Спів, хліб, ключ, плащ, край.
4.  Вікно, штаб, вітер, пісок, мед.
5.  Розум, слух, інститут, квадрат, атом.

V. У якому рядку всі іменники належать до III відміни?

1.  Ягня, плем'я, курча, орленя, ім'я.
2.  Честь, сталь, обрій, учитель, стілець.
3.  Тополя, вишивка, хустка, мрія, надія.
4.  Спів, хліб, золото, клен, лист.
5.  Велич, грубість, сухість, мати, тінь.

VI. У якому рядку не всі іменники належать до IV відміни?

1.  Хлоп'я, тім'я, немовля, каченя, курча.
2.  Голуб'я, життя, ім'я, гілля, чуття.
3.  Порося, щеня, левеня, лоша, вим'я.
4.  Котеня, вороня, вовча, ведмежа, лисеня.
5.  Дитя, маля, ім'я, соколя, орля.

VII. У якому рядку всі іменники II відміни з основою на –р належать до мішаної групи відмінювання?

1.  Стаціонар, бригада, комар, пластир, ювіляр.
2.  Лікар, поводир, Ігор, ліхтар, поштар.
3.  Багатир, цегляр, бунтар, казкар, байкар.
4.  Школяр, пісняр, повістяр, столяр, тесляр.
5.  Гусляр, інженер, базар, пекар, буквар.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс

Практичне заняття № 6

Невідмінювані іменники. Іменники з ознаками прикметникової парадигми

План

1.  Відмінювання множинних іменників
2.  Відмінювання власних назв
3.  Невідмінювані іменники.
4.  Родові ознаки незмінюваних слів
5.  Іменники з ознаками прикметникової парадигми

Контрольні питання:

1.  Які частини мови зараховують до змінюваних, а які – до незмінюваних повнозначних? Змінювані поділіть на відмінювані та дієвідмінювані.
2.  Які іменники належать до невідмінюваних?
3.  Як визначити рід невідмінюваних іменників? Яку роль відіграє при цьому контекст?
4.  Які іменники не мають роду?
5.  Як визначається рід субстантивованих іменників?

Практичні завдання

1.  Запишіть парадигми поданих слів, ураховуючи й варіанти закінчень. Прокоментуйте особливості відмінкових закінчень.

Граблі, штани, сани, кури, гроші, наречена, Неллі Толста, Антін Городецький.

 

1.  Опрацюйте (стисло законспектуйте) наукову розвідку В. Фурси «Словозмінна парадигматика іншомовних невідмінюваних іменників» (Мовознавчий вісник : зб. наук. пр. / Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького ; Відп. ред. Г.І. Мартинова. – Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. – 2009. – Вип. 8. – С. 65-70.; електронний варіант, розміщений на сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: головна сторінка http://www.nbuv.gov.ua/, розділ «Наукова періодика України», за алфавітом – «Мовознавчий вісник», далі – «Архів номерів», Вип. 8, повна адреса: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mv/2009_8/index.html).

1.  Визначте граматичне значення роду іменників іншомовного походження. З'ясуйте засоби його вираження, увівши подані слова в контекст. Поясніть зміну родового значення іншомовних слів у сучасній українській мові.

Кафе (франц. 1е саfе — чол. р.); папір (нім. das Раріеr — середн. р.); сигнал (нім. das Sigпа1 — середн. р.).

1.  Уведіть подані слова в речення так, щоб присудок був виражений формами минулого часу дієслова, а означення — прикметником або присвійним, вказівним чи означальним займенником. Зробіть висновок про особливості визначення граматичних значень роду в невідмінюваних іменниках.

Неллі Самійленко, портьє, таксі, інтерв'ю, какаду, Єсентуки, Кюсю, авто.

1.  Тестування.
2.  Знайдіть рядок, у якому всі іменники не змінюють свого закінчення ні за відмінками, ні за числами.

А Бра, Торонто, какаду, алое, журі.

Б Кенгуру, садок, Дюма, Ігор, зерно.

В Кашне, струмок, Гете, гурток, кафе.

Г Гроші, переговори, духи, макарони, Альпи.

Д Душанбе, колібрі, замок, колосок, куток.

1.  Назвіть приклади неправильної відмінкової форми прізвищ.

А Ользі Бондаренко.

Б Людмилі Макарової.

В Миколою Ладогою.

Г Марією Ладогою.

Д Софії Гурич.

Е  При Миколі Білоусові (-у).

Є  Володимира Гурич.

Ж При Русланові (-у) Макарову.

1.  Виберіть правильні  твердження.

А  Жіночі прізвища  з нульовим закінченням  змінюються.

Б  Чоловічі прізвища на -ко змінюються.

В  Українські прізвища  на -а („спільного” роду – Майборода) змінюються.

Г  Жіночі прізвища, які мають нульове закінчення, не змінюються.

Д  Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів.

1.  Поєднайте звертання, подані в лівому стовпчику, з правилами, сформульованими  у правому стовпчику.

А  Лікарю. Б  Галю. В  Плещеєв. Г  Маріє.

1. Прізвища прикметникового походження на -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин (-ін) при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка. 2. У кличному відмінку однини іменників 1 відміни вживаються закінчення  -о, -е, -є, -ю. 3. Іменники 2 відміни м’якої основи в кличному відмінку мають закінчення  -ю. 4. У кличному відмінку однини  іменників 1 відміни м’якої групи після голосного та апострофа вживається  закінчення -є. 5. У кличному відмінку однини  деякі пестливі  іменники 1 відміни м’якої групи мають закінчення -ю. 6. Іменники 2 відміни  в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.

1.  У якому рядку всі іменники іншомовного походження належать до жіночого роду?

А  Емаль, шампунь, вуаль, аерозоль.

Б   Мігрень, тюль, ваніль, фланель.

В  Бандероль, шампунь, тюль, толь.

Г  Антресоль, вуаль, бешамель, емаль.

1.  Виберіть правильні варіанти вживання абревіатур.

А  Кілька років тому ІПІС переїхав у нове приміщення.

Б  У 1992 році розпочав роботу ВАК України.

В  ХДУ гостинно приймав делегацію з Польщі.

Г  У 1992 році розпочала роботу ВАК України.

Д  ХДУ гостинно приймала делегацію з Польщі.

Е   Кілька років тому ІПІС переїхала у нове приміщення.

1.  Визначте рядки, у яких подано правильне узгодження іменника з прикметником у категорії роду.

А  Військовий аташе.

Б  Смілива тореро.

В  Відомий шансоньє.

Г  Літня мадам.

Д  Серйозний фрау.

Е  Справедлива рефері.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс

Практичне заняття № 7

Розбір іменника як частини мови /за схемою/

Практичні завдання

1.  Опрацюйте (стисло законспектуйте) наукові розвідки К. Городенської під загальною назвою «Мовна мозаїка» (додається).
2.  Утворіть іменники на позначення осіб чоловічої і жіночої статі. Схарактеризуйте їх словотворчі особливості, фонетичні процеси, що супроводжували словотворення, поясніть правопис.

Львів, Полтава, Естонія, Греція, Данія, Польща, Грузія.

1.  Виконайте морфологічний розбір іменників із поданого речення за схемою.

Одначе, не долітаючи до нас, табуни знов повертають назад, певне, є там десь лимани, озера, адже не одне оце наше висхле озеречко — вся ж придніпровська місцевість зветься Чари-Комиші (О. Гончар).

 Схема морфологічного розбору іменника

1.  Аналізоване слово.
2.  Початкова форма (називний відмінок).
3.  Лексико-граматичні категорії:

а) власна чи загальна назва;

б) назва істоти чи неістоти;

в) лексичне значення – конкретне (предметне, речовинне, збірне) чи абстрактне.

1.  Граматичні категорії:

а) рід і засоби вираження його (семантичні ознаки, морфологічна будова, синтаксичні зв'язки з іншими словами в реченні);

б) число і засоби вираження його;

в) відмінок і засоби вираження його;

г) відміна і група.

1.  Синтаксична роль.
2.  Будова слова
3.  Правопис слова.

4. Тестування

І. Знайдіть рядок, у якому правильно зроблено морфологічний розбір виділеного іменника: Не раз ми ходили в дорогу, не раз ми вертались до хати і знову брели від порогу — правдивої цілі шукати. (П. Грабовський)

1.  Іменник, початкова форма — ціль, загальна назва, неістота, жіночого роду, III відміни, у родовому відмінку, однина; у реченні виконує роль додатка.
2.  Іменник, початкова форма — ціль, загальна назва, істота, чоловічого роду, II відміни, у називному відмінку, множина; у реченні виконує роль додатка.
3.  Іменник, початкова форма — ціль, власна назва, неістота, чоловічого роду, III відміни, у родовому відмінку, множина; у реченні виконує роль додатка.
4.  Іменник, початкова форма — ціль, загальна назва, неістота, жіночого роду, І відміни, у давальному відмінку, множина; у реченні виконує роль додатка.
5.  Іменник, початкова форма — ціль, власна назва, істота, жіночого роду, III відміни, у родовому відмінку, однина; у реченні виконує роль додатка.

ІІ. Знайдіть правильний варіант морфологічного розбору виділеного іменника: Мова, наша мова — мова кольорова, в ній гроза травнева і тиша вечорова. (Ю.Рибчинський)

1.  Іменник, початкова форма - тиша, загальна назва, неістота, жіночого роду, І відміни, мішаної групи, в називному відмінку, має форму тільки однини; у реченні виконує роль головного члена.
2.  Іменник, початкова форма - тиша, власна назва, неістота, жіночого роду, І відміни, твердої групи, в називному відмінку, має форму тільки однини; у реченні виконує роль головного члена.
3.  Іменник, початкова форма - тиша, власна назва, істота, жіночого роду, III відміни, твердої групи, в називному відмінку, має форму тільки однини; у реченні виконує роль головного члена.
4.  Іменник, початкова форма — тиша, загальна назва, істота, жіночого роду, І відміни, твердої групи, в називному відмінку, має форму тільки однини; у реченні виконує роль головного члена.
5.  Іменник, початкова форма - тиша, загальна назва, істота, жіночого роду, І відміни, мішаної групи, в називному відмінку, має форму тільки множини; у реченні виконує роль головного члена.

ІІІ. Знайдіть варіант правильного морфологічного розбору виділеного іменника: Сонце з небокраю встало рано-рано, знову розмовляю з вами, рідна мамо (М.Сингаївський).

1.  Іменник, початкова форма — мама, загальна назва, істота, жіночого роду, III відміни, у кличному відмінку, однина; не є членом речення.
2.  Іменник, початкова форма — мама, власна назва, істота, жіночого роду, II відміни, твердої групи, у називному відмінку, множина; не є членом речення.
3.  Іменник, початкова форма — мама, загальна назва, неістота, жіночого роду, III відміни, у родовому відмінку, однина; не є членом речення.
4.  Іменник, початкова форма — мама, власна назва, істота, жіночого роду, IV відміни, твердої групи, у кличному відмінку, однина; не є членом речення.
5.  Іменник, початкова форма — мама, загальна назва, неістота, жіночого роду, III відміни, у називному відмінку, множина; не є членом речення.

IV. У якому рядку всі іменники утворені суфіксальним способом?

1.  Шахтар, викладач, голівка, сестричка, візник.
2.  Студент, учень, теплота, ягода, молоко.
3.  Полісся, комарик, сталевар, суглинок, розклад.
4.  Лікарня, лікар, кістка, кість, яструб.
5.  Розлука, контрудар, вистава, ходіння, щастя, лісопарк.

V. У якому рядку всі іменники утворено префіксально-суфіксальним способом?

1.  Моряк, пекарня, байкар, горянка, житель.
2.  Нагрудник, безсилість, безрукавка, безхребетний, відлюдність.
3.  Пловчиха, співець, берізка, переклад, чорноморець.
4.  Боксер, українець, вівсянка, заспів, недогляд.
5.  Водичка, перехід, морозець, переклад, законодавство.

VІ. Яким способом утворені іменники прабатьківщина, підстанція, присмак, незгода, суперклас?

1.  Префіксально-суфіксальним.
2.  Префіксальним.
3.  Суфіксальним.
4.  Складанням основ або слів.
5.  Переходом прикметників у іменники.

VІІ. Яким способом утворено іменники пригорок, наколінник, пристінок?

1.  Суфіксальним.
2.  Префіксально-суфіксальним.
3.  Переходом прикметників в іменники.
4.  Префіксальним.
5.  Складанням основ або слів.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 1

Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.

Форми прикметників. Творення ступенів порівняння прикметників

План

1.  Поняття про прикметник як частину мови.
2.  Специфіка граматичних категорій прикметника.
3.  Лексико-граматичні розряди прикметників: якісні, відносні та присвійні.
4.  Перехід відносних прикметників у якісні; присвійних – у відносні та якісні.
5.  Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками.
6.  Стягнені та нестягнені форми повних прикметників.
7.  Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
8.  Творення вищого та найвищого ступенів порівняння.
9.  Аналітичні форми ступенів порівняння

Контрольні питання:

1. З’ясуйте значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції прикметника.

2. Які особливості граматичних категорій прикметника?

3. Охарактеризуйте відмінності між якісними, відносними і присвійними прикметниками.

4. Чим зумовлений перехід прикметників з одного розряду в інший? Доведіть на прикладах.

5. Які засоби і способи творення ступенів порівняння прикметників?

6. Чи від усіх якісних прикметників утворюються ступені порівняння?

Практичні завдання

1.  Опрацюйте (стисло законспектуйте) уривок із навчального посібника Галини Волкотруб «Стилістика ділової мови», с. 95-101 (додається).

1.  Утворіть усі можливі синтетичні й аналітичні форми вищого (першого) і найвищого (другого) ступенів порівняння, поясніть особливості їх творення та семантичні відтінки. Випишіть прикметники, від яких ступені порівняння не утворюються, і з'ясуйте причину.

Залізний, швидкий, солоний, старий, тихий, далекий, сліпий, сільський.

1.  Розділіть прикметники за лексико-граматичними розрядами, обґрунтуйте належність їх до кожного з розрядів семантичними особливостями; із підкресленими словами складіть речення так, щоб у різних конструкціях вони виконували різні синтаксичні функції.

Художній, русявий, повен, радісний, бузковий, економічний, Петрів, бадьорий, промовистий, грецький, чорний, Чорне.

1.  Утворіть присвійні прикметники чоловічого, жіночого, середнього роду, визначте словотворчі і формотворчі афікси. З'ясуйте, від яких іменників присвійні прикметники не утворюються. Поясніть причину.

Сестра, лікар, Софія, лікарня, професор.

1.   Випишіть 5 прислів’їв із прикметниками вищого та найвищого ступенів порівняння, визначте форму й ступінь.
2.  Тестування.

I. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?

1.  Широкий степ, далека дорога, дорога людина, гарний вчинок, велика будівля.
2.  Літній день, вечірні сутінки, морський вокзал, молочна каша, дерев'яна лава.
3.  Денне світло, пригірський район, столярна майстерня, грецький горіх, ясний день.
4.  Сердитий хлопець, весела дівчинка, зимовий ранок, каштанове волосся, вишневий садок.
5.  Сливовий пиріг, сталевий прут, найкраща відповідь, холодний душ, батьківське слово.

II. У якому рядку не всі прикметники належать до одного розряду?

1.  Батьків, сестрин, Софіїн, дідів, Тарасів.
2.  Фермерський, нічний, гірський, технічний, науковий.
3.  Дерев'яний, паперовий, лагідний, братів, чарівний.
4.  Математичний, геометричний, фізичний, біологічний, медичний.
5.  Могутній, тяжкий, величний, довгий, кривий.

IІI. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки відносні прикметники?

1.  Суворий клімат, сільський пейзаж, гаряча вода, маковий цвіт, зелена діброва.
2.  Глухий кут, чорні очі, запашна кава, паперовий змій, стара груша.
3.  Золотий перстень, спортивні досягнення, олімпійський чемпіон, український прапор, морфологічний розбір.
4.  Червоний пояс, сімейна передача, дитячий одяг, цегляний будинок, чисте повітря.
5.  Жорстокий вчинок, ясне небо, трав'яний дух, пташина пісня, м'яке крісло.

ІV.   Якими членами речення бувають прикметники?

1.  Обставинами.
2.  Додатками.
3.  Обставинами та додатками.
4.  Означеннями або частиною іменного складеного присудка.
5.  Усіма другорядними членами речення (додатком, означенням та обставиною).

V. У якому рядку при утворенні вищого ступеня порівняння у всіх прикметників відбуваються звукові зміни приголосних основи г, ж, з у сполученні з суфіксом -ш-?

1.  Легкий, боязкий, слизький, ковзкий, різний.
2.  Довгий, сторожовий, в'язкий, кавказький, тугий.
3.  Дорогий, близький, низький, дужий, вузький.
4.  Вологий, важкий, грузький, довший, старезний.
5.  Свіжий, довжелезний, порожній, важкий, дорожній.

VI. У якому рядку до складу словосполучень входять якісні прикметники в короткій формі?

1.  Босий хлопець, німий чоловік, прездоровий козак, синенька хустка, старий замок.
2.  Ранній сніг, вранішній туман, дружній сміх, городня культура, царський палац.
3.  Столярна майстерня, молода дівчина, безкраїй степ, синє море, квітчасті луги.
4.  Дрібен дощик, ясен місяць, зелен цвіт, повен човен, благословен день.
5.  Права щока, сухенький очерет, біла криниця, свята вода, височенні дуби.

VII. У якому рядку всі прикметники творять вищий, найвищий ступені порівняння від інших основ?

1.  Прозорий, страшний, скромний, рішучий, вдалий.
2.  Свіжий, молодий, дешевий, блідий, дерев'яний.
3.  Великий, малий, поганий, гарний, добрий.
4.  Щирий, високий, гіркий, сміливий, радісний.
5.  Страшний, розумний, хитрий, кривий, холодний.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 2

Відмінювання прикметників. Розбір прикметника як частини мови (за схемою)

План

1.  Відмінювання прикметників. Прикметники твердої та м’якої груп.
2.  Характеристика парадигм прикметників.
3.  Особливості відмінювання та правопису складних прикметників з другою частиною –ЛИЦИЙ. 
4.  Наголос при словозміні та словотворенні прикметників.
5.  Морфологічний розбір прикметника.

Практичні завдання

1.  Розкрийте дужки, провідміняйте прикметники з іменниками, поясніть особливості відмінкових закінчень. У (ІІ), розкриваючи дужки, запишіть іменник у формі прикметника.

(І) (Ранній) вишня, (білолиця) дівча, (жовтий) листя, (безкрає) степ, повен сад.

(ІІ)(Дмитро) книга, (товариш) пальто.

1.   Перепишіть речення, уставляючи пропущені букви. Виділені прикметники розберіть як частину мови (за схемою).

1. І  вставала тоді в дитяч..й уяві слава бойов..х козацьк..х походів, оживали грізн.. січі, що колись точилися на цій землі. (І. Цюпа.) 2. В широк..м просторі губилося око. (Леся Українка.) 3. Як не любити утоми цілющ..ї після гаряч..ї гри, поклик.. птаха над темною пущ..ю, рідних пісень з-за гори? (М. Рильський.) 4. Чисте повітря було напо..не терпкою вранішн..ю свіжістю. (О. Гончар.) 5. Була вона тоді ще худорляв..ю, круглолиц….ю жінкою з кучеряв..ю біл..ю зачіскою. (Ю. Збанацький.) 6. Душ..ю вловив син..в неспокій, десь серцем збагнув і причину його. (Ю. Мушкетик.) 7. А всього маєтку лишив йому тато букату горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле. (В. Стефаник.)

Схема морфологічного розбору прикметника

1.  Аналізоване слово.
2.  Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду).
3.  Лексичне значення (ознака за кольором, за розміром, за внутрішніми чи зовнішніми властивостями, за відношенням до предмета, до особи чи тварини, до місця, часу тощо).
4.  Розряди за значенням (якісний, відносний, присвійний, відносно-якісний, присвійно-відносний, присвійно-якісний).
5.  Ступінь порівняння, засоби вираження його.
6.  Форма – повна (стягнена, нестягнена), коротка.
7.  Група – тверда, м'яка.
8.  Рід і засоби вираження його.
9.  Відмінок і засоби вираження його.
10.  Число і засоби вираження його.
11.  Синтаксична роль.
12.  Будова слова.
13.  Правопис слова.

Зразок

Панувало над селом лагідне серпневе надвечір’я (В.Козаченко).

Лагідне (надвечір’я) — п.ф. лагідний; ознака за внутрішніми властивостями; якісний, повна стягнена форма, тверда група, вжитий у формі середнього роду однини, називного відмінка (засіб вираження флексія –е), узгоджується у цих формах з іменником надвечір’я; прикметник виступає означення, є словом залежним; основа лагідн-, закінчення – е, корінь –лагід-, суфікс –н-.

1.  Прочитайте прикметники, дотримуючись акцентуаційних норм:

Барвистий – барвистіший – найбарвистіший, веселий – веселіший – найвеселіший, гострий – гостріший, милий – наймиліший, білий – білуватий – білявий – білястий, смаглий – смаглявий, близький – ближчий, сухий – сухіший, тугий – тугіший, бадьорий – бадьоріший, широкий – широченний – широчезний, височенний, довжелезний, незбагненний, нескінченний, варений, імперський, лікарський, ринковий, військовий, ясно-жовтий, світло-блакитний, ясноволосий, світлоколірний.  

1.   Перекладіть українською мовою, порівнюючи правопис відмінкових закінчень:

1. Пахло дождем и свежим сеном. (А. Чехов.) 2. На венчиках луговых цветов покачивались смуглые дикие пчелы. (М. Шолохов.) 3. Тихо в осеннем лесу. Кое-где краснеет шапка позднего подосиновика. Всю долгую зиму будут питаться глухари колючей и жесткой сосновой хвоей. (І. Соколов-Микитов.)

1.   Тестування:

I. Знайдіть рядок, у якому всі прикметники належать до твердої групи.

1.  Новітній, колишній, суботній, самобутній, освітній.
2.  Внутрішнє, зовнішнє, синє, справжнє, мужнє.
3.  Історичний, щасливий, душевний, русявий, глибокий.
4.  Чорнявий, чистісінький, ранній, зубастий, літній.
5.  Левиний, голубиний, вечірній, солов'їний, домашній.

II. У якому рядку не всі прикметники належать до м'якої групи?

1.  Заячий, середній, нижній, зернистий, літній.
2.  Осінній, вечірній, вчорашній, древній, ранній.
3.  Пізній, зимній, тодішній, сьогоднішній, теперішній.
4.  Суботній, братній, синовній, дочірній, подружній.
5.  Достатній, довгошиїй, довговіїй, справжній, художній.

III. У якому прикметники чоловічого роду в орудному відмінку мають закінчення -ім?

1.  Вдалий, освічений, талановитий, знайомий, відомий.
2.  Дотепний, працьовитий, розумний, відданий, дужий.
3.  Домашній, середній, всесвітній, літній, художній.
4.  Вологий, байдужий, веселий, хворий, корисний.
5.  Сивий, дорогий, ясний, пахучий, живий.

IV. У якому рядку прикметники при відмінюванні мають закінчення як м'якої, так і твердої груп?

1.  Природний, рідний, веселий, вузький, зелений.
2.  Синій, сусідній, верхній, передній, задній.
3.  Батьків, братів, Петрів, Маріїн, Олексіїв.
4.  Блідолиций, круглолиций, повнолиций, довголиций, безлиций.
5.  Вечірній, крайній, давній, ранній, останній.

V. До якої групи відмінювання належать присвійні прикметники батьків, орлиний, Миколин?

1.  До м'якої групи.
2.  До твердої групи.
3.  До мішаної групи.
4.  Вони не відмінюються.
5.  Як до м'якої, так і до твердої.

VІ. У якому рядку правильно зроблено морфологічний розбір виділеного прикметника? Рідна мова моя, материнська, чудова, на далекі зірки у піснях полетить (С. Литвин).

1.  Рідна (мова) - прикметник; початкова форма - рідний, якісний, складна форма найвищого ступеня; тверда група, вжито у називному відмінку однини, у чоловічому роді, в реченні є означенням.
2.  Рідна (мова) - прикметник; початкова форма - рідний, відносний, тверда група, вжито у називному відмінку множини, в реченні є означенням.
3.  Рідна (мова) - прикметник; початкова форма - рідний, якісний, м'яка група, вжито в родовому відмінку однини, у жіночому роді, в реченні є означенням.
4.  Рідна (мова) - прикметник; початкова форма - рідний, присвійний, тверда група, вжито у називному відмінку однини, у жіночому роді, в реченні є означенням.
5.  Рідна (мова) - прикметник; початкова форма - рідний, якісний, тверда група, вжито у називному відмінку однини, у жіночому роді, в реченні є означенням.

VІІ. У якому рядку правильно зроблено морфологічний розбір виділеного прикметника? Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь (Я. Гоян).

1.  Вища (Мати) — прикметник, початкова форма — вища, якісний, тверда група, вищій ступінь порівняння (проста форма), вжито в називному відмінку однини, у жіночому роді; в реченні є означенням.
2.  Вища (Мати) — прикметник, початкова форма — високий, відносний, м'яка група, вжито в називному відмінку однини, у жіночому роді; в реченні є присудком.
3.  Вища (Мати) — прикметник, початкова форма — висока, присвійний, коротка форма, вжито в родовому відмінку множини, у жіночому роді; в реченні є додатком.
4.  Вища (Мати) — прикметник, початкова форма — високий, відносний, м'яка група, вжито в орудному відмінку множини, у чоловічому роді; в реченні є додатком.
5.  Вища (Мати) — прикметник, початкова форма — високий, якісний, тверда група, найвищий ступінь порівняння (складена форма), вжито в називному відмінку однини, у жіночому роді, відокремлене означення.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 3

Числівник як частина мови.

Граматичні категорії та функційні розряди числівників

План

1.  Поняття про числівник як частину мови. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням.
2.  Специфіка вияву граматичних категорій числівника.
3.  Функційні розряди числівників: власне-кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні. Особливості їх уживання.
4.  Питання про порядкові числівники.

Практичні завдання

1.  Підготуйте усні відповіді на питання:

1. Які особливості синтаксичного зв’язку числівників?

2. Доведіть частиномовний статус числівника.

3. У чому полягають морфологічні і синтаксичні особливості числівників?

4. Що лежить в основі поділу кількісних числівників на окремі групи?

5. У яких випадках слова мало, багато можуть виступати різними частинами мови?

6. Чому порядкові числівники неоднозначне трактуються у сучасній граматиці?

7. Що таке нумералізація? Наведіть приклади.

 

1.  Визначте частиномовну належність поданих слів, зважаючи на: а) частиномовне значення; б) граматичне значення; в) словотворчі особливості; г) синтаксичну функцію. Свої міркування проілюструйте прикладами. Зробіть узагальнення про традиційні/нетрадиційні підходи до визначення місця слів із кількісним значенням і слів, що вказують на порядок при лічбі, у системі частин мови.

Півтора, тисяча, нуль, кілька, третина, пара, обидва.

1.  З'ясуйте, яку синтаксичну функцію в реченні виконують виділені слова. Укажіть, до якої частини мови вони належать.

1. Обидва хлопці і цього року, як здали останнього екзамена в університеті, поїхали на село (Б. Грінченко); Старий дуб жив уже багато-багато років (Д. Павличко). 2. Однією рукою хреститься, а другою людям в очі штрикає (Народна творчість). 3. Два коти в одному мішку не вживуться (Народна творчість). 4. Мала собі удова дев'ять синів і десяту дочку Галю (Марко Вовчок). 5. Це двоє б'ються, третій перемагає (Народна творчість). 6. Вдарили з семи гармат у середу вранці (Народна творчість). 7. Мені приходять телеграми, мені сповнилося двадцять п'ять (Д. Павличко).

1.   Запишіть числа збірними числівниками. Поясніть уживання апострофа й м’якого знака в числівниках. Із трьома числівниками складіть речення, з’ясуйте їх синтаксичну функцію.

2, 4, 5, 7, 9, 11, 13, 17, 19, 30, 63, 288.

1.   Тестування

I. У якому рядку всі числівники — кількісні?

1.  Перший, третій, п'ятий, сьомий, дев'ятий.
2.  Десять, одна десята, десятеро, сто двадцять, сорок один.
3.  Одинадцятий, тринадцятий, п'ятнадцятий, сімнадцятий, дев'ятнадцятий.
4.  Тридцять перший, сороковий, п'ятдесят четвертий, двадцять восьмий, тридцятий.
5.  Двохсотий, трьохсотий, трьохтисячний, п'ятимільярдний, чотирьохсотий.

II. У якому рядку всі числівники - порядкові?

1.  Двоє, троє, четверо, п'ятеро, десятеро.
2.  Одна десята, п'ятдесят, п'ятсот, дев'ять, шістдесят сім.
3.  Другий, сорок третій, дев'яностий, двісті тридцять сьомий, шостий.
4.  Десять, двадцять, тридцять, сорок, сімдесят.
5.  Чотирнадцять, п'ятнадцять, дев'ятнадцять, триста двадцять, сто.

ІII. У якому реченні виділене слово — порядковий числівник?

1.  Підкинули іще одне поліно, воно стріляло, схоплене вогнем.
2.  Він у цій кузні — з дванадцяти років.
3.  Розмір, неначе химерна хвиля, розбивається об кожну малу перешкоду, ви даремно шукали б у ньому дев'ятого валу.
4.  Дві берези біля двору поклонилися до ніг.
5.  П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

IV. У якому реченні виділене слово — кількісний збірний числівник?

1.  Де двоє б'ються, третій перемагає.
2.  Дві медалі. Пробиті легені. І лице — як осіння земля.
3.  Одним мотузком зв'язані, одну пісню співають.
4.  Вдарили з семи гармат у середу вранці.
5.  На той час суддями були: якіїсь два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа.

V. Визначте розряди за значенням та групу за складом виділеного числівника: Чоловіче мій, запрягай коня! Це не кінь, а змій, — миготить стерня. Доберемося за три годиночки за стонадцять верст до родиночки.

1.  Порядковий, простий.
2.  Кількісний, цілий, простий.
3.  Кількісний, складений.
4.  Кількісний, збірний.
5.  Кількісний, дробовий.

VI. Визначте розряд за значенням та групу за складом виділеного числівника. Папірець про вісімдесят п'ять і сім десятих процента він підписав і з того часу домовився з секретарем про заняття з арифметики й письма.

1.  Порядковий, простий.
2.  Кількісний, цілий, простий.
3.  Кількісний, складений.
4.  Кількісний, збірний.
5.  Кількісний, дробовий.

VІІ. У якому реченні всі виділені слова — числівники?

1.  Багато ж тих корінців — страх, як багато. Один, два, три... десять, ціла жменя, ціла купа.
2.  Було в матки три синочки, повставали, повмивались, позмивались, повчесались, поїхали аж на місто.
3.  Краще раз показати, ніж сто слів сказати.
4.  За одного вченого двох невчених дають.
5.  Кине дурень камінь в воду — десятеро розумних не витягнуть.  

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 4

Відмінювання різних розрядів числівників. Наголос у числівниках.

Розбір числівника як частини мови /за схемою/

План

1.  Відмінювання числівників. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників.
2.  Синтаксичні функції числівників.
3.  Наголос у числівниках.
4.  Розбір числівника як частини мови

Практичні завдання

1.  Запишіть цифри словами. Розкриваючи дужки, поставте іменники в потрібній формі:

1/5 (доходи), 1/3 м, 150 га, 1 5/6 (товар), 5,01 (приріст), ½ (двері), 145 %, 15 ¾ кг, 17,9 дм, 0,74 %, 0,5 грн., 2 (присутній), 18 (вчений), 1/3 (канікули), 500 г, 1,5 хв. 

1.  Провідміняйте числівник вісім тисяч шістсот п’ятдесят два. 
2.  Утворіть від кількісних числівників, записаних цифрами, порядкові й запишіть їх, із двома складіть речення:

60, 79, 483, 1000, 2561, 500 001, 19 млрд.

1.  Відредагуйте речення, визначте синтаксичну роль числівників:

1. Два роки минули з часу першої зустрічі. 2. Частина учнів все ще навчаються погано. 3. Лише три дні залишилися до свята останнього дзвоника. 4. Я з Оксаною сидимо разом на другій парті. 5. У господарстві були зорані 44 гектарів землі.

1.  Визначте числівники, виконайте їх морфологічний розбір (за схемою)

А царівна молодая Все живе серед лісів У семи богатирів (О. Пушкін). Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Нар.тв.). Потім дружним хором почали мурликати дев’ятеро котів (Ю. Смолич). Тепер від світа цілого відділяє його оця в кільканадцять сажків заввишки верства… води (М. Коцюбинський).

Схема морфологічного розбору числівника

1.  Аналізоване слово.
2.  Початкова форма.
3.  Розряд за значенням:

а) кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);

б) порядковий.

1.  Група за будовою.
2.  Рід (якщо йому властивий).
3.  Число (якщо властиве).
4.  Відмінок і засоби вираження його.
5.  Синтаксична роль.
6.  Будова, походження, творення.
7.  Правопис слова.

Зразок

Одну фразу з першого диктанту я й досі пам’ятаю дуже добре (Остап Вишня).

Одну (фразу пам’ятаю) — п.ф. один; кількісний, власне кількісний; простий за будовою; вжитий у формі однини, жіночого роду, знахідного відмінка (засіб вираження флексія –у), у цих формах узгоджується з іменником фразу;  разом з іменником виступає у ролі додатка; корінь одн-, закінчення –у.

1.  Прочитайте, дотримуючись правил наголошення:

дев'ятнадцятьох, багато, одного, багатьма, двадцятеро, тридцятьом, всі до одного, кількадесятьом, мільярдом, дев'яноста, трьомастами, одинадцятьома, одинадцять, п'ятдесятьма, одному, один одному.

1.  Тестування:
2.  Знайдіть неправильні форми числівників.

А Двомастами сорока трьома.                  

Б Трьомастами.                    

В Трьохсот двадцяти сімох.   

Г П’ятьмастами сорока одним.                 

Д Шестидесяти  двох.         

Е Восьмистами пятдесятьма.    

1.  Визначте неправильне  твердження.

А  Числівник ДВОЄ вживається з іменниками жіночого роду , що означають назви істот.

Б   Числівник ДВОЄ вживається з іменниками чоловічого роду, що означають істоту.

В Числівник ДВОЄ вживається з іменниками, що стоять у формі множини й мають відтінок збірності.

Г  Числівник ДВОЄ не вживається з іменниками середнього роду, що означають назви істот.

Д Числівник ДВОЄ вживається з іменниками, що означають парні предмети та що мають лише форму множини.

1.  У якому реченні допущено помилку в узгодженні присудка з підметом, до складу якого входить кількісний чи неозначено-кількісний числівник, кількісний іменник?

А Шість студентів успішно пройшли виробничу практику.

Б  Більшість учасників тендеру пропонує власний план.

В Чимало приватних засновників і потенційних інвесторів чекає на сприятливіший інвестиційний клімат.

Г  Двоє свідків виступило на засіданні суду.

1.  Як пишуться складні слова десяти/мільйонний, восьми/тисячний, п’ятнадцяти/кілометровий? Обґрунтуйте відповідь вибраним варіантом.

А  Разом, бо складні числівники  можуть бути записані  цифрами  й словами.

Б  Окремо, оскільки другим компонентом виступають  мільйонний, тисячний.

В  Через дефіс, оскільки частини складного слова утворені від сурядного сполучення слів.

Г Разом, тому що другим компонентом виступають мільйонний, тисячний та прикметник.

1.  Як пишуться слова двохсот/кілограмовий, п’ятдесятитрьох/тисячний, двох/мільярдний? Обґрунтуйте відповідь вибраним варіантом.

А Разом, бо складні числівники  можуть бути записані  цифрами  й словами.

Б  Окремо,  оскільки другим компонентом виступають  мільйонний, тисячний.

В  Через дефіс, оскільки частини складного слова утворені від сурядного сполучення слів.

Г Разом, тому що другим компонентом виступають мільйонний, тисячний та прикметник.

1.  Знайдіть неправильні форми числівників.

А Шестисот п’ятдесяти дев’яти.        

Б Восьмидесяти трьох.         

В Двомастами шістнадцятьма.  

Г П’ятьмастами дев’яноста  двома.   

Д Шестидесяти  п’яти.          

Е Сімдесяти дев’яти    

1.  З якими іменниками вживається  числівник  ДВОЄ ?  

А  Ягня.       

Б  Олівець.        

В  Брат.        

Г  Діти.     

Д  Гілка.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 5

Займенник як частина мови.

Лексико-граматичні розряди займенників та їх граматичні категорії

План

1. Лінгвістичний статус займенника.

2. Місце займенника в традиційній класифікації частин мови.

3.Загальнограматичне значення займенників. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.

4. Лексико-граматичні  розряди займенників.

5. Граматичні категорії займенника.

Контрольні питання

1. Доведіть частиномовний статус займенника.

2. Із якими частинами мови співвідносяться займенники? Проілюструйте прикладами.

3. У чому полягає дейктична функція займенників?

4. На які лексико-граматичні  розряди поділяють займенники?

5. Які семантичні й граматичні особливості спостерігаємо в займенниках різних розрядів?

6. Як розмежувати питальні і відносні займенники?

Практичні завдання

1.  Прочитайте речення, визначте стиль. Випишіть займенники, з’ясуйте їх синтаксичні функції та лексико-граматичні розряди:

1. …я працюю, сім’ю утримую непогано, міг би, звичайно, краще, але я не продвинутий, фантазія моя не сягає далі належного заробітку за належний труд. На роботі мене поважають, колектив нічого, спершу дивилися скоса – думали, що я націоналіст, – у нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст. А потім звикли, дехто й сам би вже перейшов, але ж це мало не акт громадянської мужності, як було за радянських часів, так і тепер (Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»).

2. Слово батьківщина має кілька значень. По-перше, воно означає країну стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; по-друге, вживається переносно, означаючи місце зародження, походження або виникнення чогось. У цих двох значеннях слово батьківщина вживається з наголосом на першому або на передостанньому складі (Є. Чак «Складні питання граматики та орфографії»).

3. У конкурсі можуть брати участь учні 2–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів усіх форм власності без попереднього відбору. Для участі в конкурсі учень повинен зареєструватися у координатора конкурсу в своєму навчальному закладі або в регіонального координатора в іншій установі освіти, де буде проводитися конкурс (Із «Правил організації та проведення Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру-2012»).

4. То, може, ставити питання про гуманітарну ауру України ще не слід, може, це передчасно і навіть по-своєму некоректно? Україна ще перебуває в іншій системі координат. Думаю, що слід. Треба робити все, що може прискорити процес її опритомнення, її повноцінного входження у світове співтовариство. Навіть якщо для цього потрібна шокова терапія (Ліна Костенко, лекція «Гуманітарна аура нації…»).

1.  І. Перекладіть подані російські сполуки українською мовою:

 Который день подряд, ни в коем случае, в одном и том же месте, в другой раз;

ІІ. До займенників, використаних у білоруських приказках і антиприказках, доберіть українські й російські відповідники:

Якое дрэва, такі і клін, які бацька, такі сын; які чорт Хомка – такая яго жонка;

Баба з воза – конь за ёю; не адкладвай на заўтра тое, што можна купіць сёння.

ІІІ. Складіть самостійно по 3 антиприказки (із займенниками), до використаних займенників доберіть відповідні форми з російської мови.

ІV. Визначте граматичні категорії вживаних у попередніх завданнях займенників, порівняйте засоби їх вираження в східнослов’янських мовах.

1.  Тестування:

I. У рядку якому всі наведені слова є займенниками?

1.  У, на, чи, аж, і.
2.  Я, ти, ми, ви, її.
3.  А, ось, от, це, цей.
4.  Вже, хіба, мов, хто, сам.
5.  Щось, ще, щоб, дещо, будь-що.

II. У якому рядку всі займенники належать до розряду неозначених?

1.  Весь, цей, мій, ніхто, будь-який.
2.  Той, ніщо, абищо, її, всякий.
3.  Хто-небудь, абихто, хтозна-що, казна-хто, будь-що.
4.  Такий, сам, ваш, будь-хто, вони.
5.  Стільки, хтось, жодний, свій, дещо.

ІII. У якому рядку всі займенники належать до розряду означальних?

1.  Всякий, сам, кожний, інший, жодний.
2.  Дехто, весь, той, мій, нічий.
3.  Самий, цей, нікотрий, дещо, твій.
4.  Такий, деякий, їхній, який, ти.
5.  Хто-небудь, стільки, ваш, вона, себе.

IV. У якому рядку всі займенники належать до розряду питальних?

1.  Який, скільки?, мій, кожний, що-небудь.
2.  Хто, що, якийсь, скільки, ваш.
3.  Хто? Що? Який? Чий? Котрий?
4.  Котрий, ви, себе, деякий, я.
5.  Вона, чий, абихто, що-небудь, хтозна-що.

V. У якому рядку всі займенники належать до одного розряду?

1.  Хто, що, ніскільки, її, такий.
2.  Самий, жодний, будь-хто, вони, щось.
3.  Ми, ви, я, ти, вона.
4.  Себе, який?, нікотрий, його, інший.
5.  Абищо, якийсь, той, чий, весь.

VІ. У якому рядку всі займенники пишуться через дефіс?

1.  Аби/хто, будь/що, казна/чий, де/котрий, ні/хто.
2.  Ані/який, де/який, аби/що, чий/сь, будь/хто.
3.  Де/котрий, що/небудь, хтозна/чий, ні/який, що/сь.
4.  Будь/що, чий/небудь, казна/який, хтозна/скільки, будь/який.
5.  Ні/скільки, хто/сь, хтозна/який, казна/що, ані/що.

VІІ. У якому рядку всі займенники пишуться разом?

1.  Ні/хто, де/який, аби/що, ні/котрий, скільки/сь.
2.  Ні/для/кого, ні/який, де/що, хтозна/що, аби/хто.
3.  Ні/скільки, ні/з/чим, де/хто, будь/що, казна/що.
4.  Ні/чий, будь/який, ні/від/чого, казна/хто, будь/хто.
5.  Ні/в/якому, ні/чого, де/що, хто/небудь, аби/хто.

1.   Перепишіть добірку речень із віршів Ліни Костенко. Підкресліть займенники (згідно з їх синтаксичними функціями), визначте їх розряди та граматичні категорії.

1. Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть. 2. Ми любимо тих, що знали нас молодими. Їхня пам’ять – музей коштовностей, які ми колись розгубили. 3. В  яких  світах  блукає  той  блукалець? 4. Я  вибрала  Долю  собі  сама. І  що  зі  мною  не  станеться  – у  мене  жодних  претензій  нема до  Долі – моєї  обраниці. 5. Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить. 6. Чи нас Господь почує усіх разом, Коли так просить кожен про своє?

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 6

Відмінювання займенників. Розбір займенника як частини мови /за схемою/.

Модульна контрольна робота: диктант і граматичне завдання

Практичні завдання

1.  Ознайомитися з замітками проф. О. Пономарева (додається).
2.  Виконати морфологічний розбір 5 прикметників і 8-10 займенників із поданих речень (за схемою):

        МІЖ ІНШИМ

Коли я буду навіть сивою,

і життя моє піде мрякою,

а для тебе буду красивою,

а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,

ще для когось відьмою, коброю.

А між іншим, якщо відверто,

то була я дурною і доброю.   

Безборонною, несинхронною

ні з теоріями, ні з практиками.

і боліла в мене іронія

всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло,

коли я захлиналась лихом,

що душа між люди виходила

забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,

я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:

— Люди, будьте взаємно ввічливі! —

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

Схема морфологічного аналізу займенника

1.  Аналізоване слово.
2.  Початкова форма (називний відмінок).
3.  Розряд за значенням (особовий, зворотний, вказівний, присвійний та ін.)
4.  Рід (якщо йому властивий).
5.  Число (якщо властиве).
6.  Відмінок.
7.  Синтаксична роль.
8.  Будова слова.
9.  Правопис слова.

Зразок

Та музика, мов голос долі,

Нас освітила й поєднала (Л.Скирда).

1.  Та;
2.  та;
3.  вказівний, співвідносний з прикметником;
4.  жіночий рід;
5.  однина;
6.  Н.в.;
7.  у реченні виступає означенням
8.  та;
9.  —  

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІ модуль

Практичне заняття № 7

Специфічні випадки функціювання займенників. Явище  прономіналізації.

Аналіз контрольної роботи

Практичні завдання

1.  Опрацювати статтю А. Капелюшного «Трансформація текстотвірної ролі займенників у прямо ефірному мовленні тележурналістів» («Теле- та радіожурналістика», 2011. – Вип. 10. – С. 239-245; електронний варіант: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tir/2011_10/index.html).

1.  Зредагуйте речення:

1. Молодь — це майбутнє країни, на них народ покладає великі надії. 2. Ветерани багато працюють з молодою робітничою зміною, допомагають їм оволодівати професією. 3. Чіпка палко ненавидів панство, але не знав, як боротися з ними. 4. Коли москалі почали бити селян, Чіпка кинувся захищати їх. 5. Давид побачив розкішний будинок в саду, який належав Матюсі.

1.  З’ясуйте відмінність у вживанні питальних і відносних займенників. Наведіть приклади, складіть із ними речення.

1.  Запишіть, знявши риску. Поясніть, які займенники пишуться разом, а які — через дефіс?

Ні/для/кого, аби/хто, ні/про/що, хто/сь, казна/на/чому, ні/що, будь/до/кого, будь/чий, будь/який, аби/що, аби/який, де/хто, хтозна/на/кому, де/який, де/чий, хто/небудь, ні/від/чого, який/небудь, чий/небудь, ні/який, казна/хто, ні/від/кого, казна/до/кого, казна/який, будь/хто, будь/що, де/хто, скільки/небудь, ні/про/що, аби/в/кого.

1.  Зробіть повний морфологічний розбір виділених жирним шрифтом іменників, прикметників, числівників (запишіть словами) і займенників у наведеному тексті.

Найбільшою прісноводною рибою України є сом. Деякі виловлені рибини вражають своїми розмірами. Так, на одному з Шацьких озер на Волині — Чорному озері — у 1985 р. було виловлено сома завдовжки 2 м і масою 68 кг. У 1990 р. на Цимлянському водосховищі в Луганській області рибалка-аматор зловив сома завдовжки 2,62 м і масою 124 кг. Але рекордсменом, мабуть, є сом, зловлений в р. Боржаві на околиці закарпатського села Великі Ком’яти у 1970 р. У віці 36 років він мав довжину 3 м, а масу 230 кг («Україна в цікавих фактах»).

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 1

Дієслово як частина мови. Неозначена форма дієслова. Типи дієслівних основ. Класи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни

Контрольні питання

1. З’ясуйте значення і граматичні ознаки дієслова.

2. Доведіть наявність розгалуженої системи дієслівних форм.

3. Що зближує інфінітив з іменником? Як це позначилось на синтаксичних функціях інфінітива?

4. Які дієслівні форми утворюються від основи інфінітива та від основи теперішнього / майбутнього часу?

Практичні завдання

1.  Розставте дієслова строго за нумерацією в поданій нижче схемі всіх дієслівних форм.

Економиш, спостерігаємо, вивчати, будемо, усвідомив, дослідили, аналізуватимеш, черпати, відтворюючи, нагромадимо, електрифікований, супроводитимуть, тренуйся, іржавіло б,  іскрячий, наболіле, успадковано, білений, архаїзуючи,  європеїзувавшись.

Ключ. Із перших букв прочитаєте вислів поета П. Воронька, що починається словами «На жаль, ...».

1.  Визначте основу інфінітива та основу теперішнього (майбутнього) часу поданих дієслів.

Шуткувати, чмокнути, схилятися, перенизати, щезнути, очманіти, схаменутися, чарувати, обтяжувати, обтинати, стишити, юрмитися, роз'ятрити, розтоптати, розвідати, обтесатися, обсохнути.

1.  Запишіть у дві колонки дієслова: І) зі вставленими буквами е, є; 2) зі вставленими буквами и, ї.

Святку..мо, вивча..ш, знаход..ш, ненавид..те, сто..мо, схоч..те, лет..те, колиш..ться, осміл..ться, одяга..ться, захист..мо, пиш..ш, утриму..мося, змін..ться, тьопа..те, перестав..ш.

Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову давньоримського письменника Публія Теренція: «Якщо двоє роблять те саме...»

1.  Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами.

Знати, стукотіти, кроїти, наколоти, свистати, белькотіти, оборонити, відпороти, стругати, завадити, збігти, гуркотіти, тьмяніти, гуркотати, одужати, стелити, краяти, хилитися, спізнитися, відкрити, хропіти, бачити, збороти, свистіти, ударити, пищати, знехтувати, сипати, зважити, оцінювати, тягти, дирчати, зморитися, схотіти.

Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. Із цих букв прочитаєте вислів Максима Горького.

1.  Поясніть, чому закінчення в поданих парами словах пишуться по-різному:

застелиш і застелеш, волочиш і волочеш, хропиш і хропеш, гуркотиш і гуркочеш, свистиш і свищеш, ростиш і ростеш.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 2

Категорія виду дієслів. Утворення форм доконаного і недоконаного виду

Контрольні питання

1. Що виражає категорія виду дієслова? Охарактеризуйте значення дієслів кожного виду.

2. Що таке корелятивна видова пара?

3. Назвіть засоби творення видових форм.

4. Чим відрізняється творення корелятивних видових пар з допомогою префіксів від префіксального словотворення?

5. Поясніть особливості видоутворення від дієслів жати, гнати.

6. Які дієслова ми називаємо одновидовими, а які – двовидовими? Наведіть по 78 прикладів.

7. Як пов’язана категорія виду з категорією часу?

Практичні завдання

1.  Розкажіть про яку-небудь подію у Вашому житті. Визначте вид, час і стан дієслів, засоби вираження цих граматичних категорій.

1.  Утворіть префіксальним способом від дієслів недоконаного виду дієслова доконаного виду. Виділіть префікси.

Казати, лити, дивитися, їхати, вітати, креслити, бігти, сіяти, малювати, пливти, важити, просити, класти, стояти.

1.  Від дієслів доконаного виду утворіть дієслова недоконаного виду. Визначте спосіб творення видових пар.

Вигадати, вмочити, зашити, повторити, грюкнути, замести, витерти, вивезти, допомогти, скликати, розкидати, заспівати, зупинитися, взяти.

1.  Складіть із кожним дієсловом по 2 речення – так, щоб ці дієслова виступали то у формі недоконаного, то доконаного виду.

Розслідувати, атестувати, гарантувати, конфіскувати, телеграфувати, атакувати, мовити.

Практичне заняття № 3

Категорія перехідності-неперехідності дієслів. Категорія стану

Практичні завдання

1.  Визначте в тексті перехідні й неперехідні дієслова та засоби їх вираження.

Люди змагалися з вогнем врукопаш... У хід було пущено лопати, вила, граблі, порожні лантухи, ошмаття якихось брезентів. Однак щойно прибитий вогонь знову оживав, ріс, вітер потужно роздимав полум’я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед, швидко змикаючись між собою... Поки що горіло скомбайноване поле, палахкотіла пуста солома, але копи були недалеко... /О.Гончар/.

1.  Доберіть уривок із художнього тексту, у якому б були дієслова активного, пасивного й зворотно-середнього стану. Поясніть засоби вираження.

1.  З’ясуйте відтінок значення зворотно-середнього стану (дія спрямована на суб’єкта дії; виконувана кількома особами; виконувана особою у власних інтересах; виникає під впливом іншого предмета; дія як постійна властивість предмета).

Одягатися, сперечатися, готуватися до екзаменів, змагатися, вмиватися, (кішка) дряпається, голитися, (кропива) жалиться, фарбуватися, зустрічатися, взуватися, цілуватися, (скло) б'ється, лаштуватися в дорогу, (собака) кусається, листуватися, (лоза) гнеться, (палиця) ламається.

1.  а) Як можна за допомогою дієслів описати:

1.Море – клекоче, милує, перекочує, наздоганяє, манить, грається, огортає, приваблює, співає, підскакує, порушує, володіє, з`являється, розриває, шипить, пливе, рве, стикається, притомлюється, зникає, застеляє, панує, лине, носиться;

2.Ліс –…;

3.Осінь –…;

4.Сонце –…?

б) Наступна вправа схожа на попередню «навпаки»:

1.Взялися, зійшлися, розцвіли, сплелися, розквітли, співає, величає, танцюють, злетіли, проростають, напуває, пронизує, лине, зазвучали, видзвонює, спадає, жартує, виблискує, посилає, оживає, мерехтить, спішить, перегукується, славить – ВЕСНА;

2.Розтають, дзюркочуть, вливаються, течуть, розливаються, стікають, затоплюють, заливають, пригрівають, виплескують, плачуть, пробиваються, живляться, звільняються, видзвонюють, вкриваються, дзвенять, виблискують, виграють, теплішають, зникають, ваблять, пробуджуються, ховаються – …;

3.Висить, лютує, гуляє, завиває, висвистує, сипле, обдаровує, впирається, виглядає, звучить, стоїть, продовжується, голубіє, зависає, кипить, бушує, кружляє, заспокоїлася, спить, радіє, переливається, видуває, кружить, мріє, поривається – …;

4.Стояв, заблудився, заснув, запалало, виглянуло, прокинулось, всміхнулось, заспівали, замайоріли, заіскрились, забриніли, огорнули, заповнювався, ввірвався, закрили, посвітлішало, пробивалось, нагадував, накрапав, напував, живили, розтанули, перекотились, здавалось, загорілись, закутався, підкралась – … ?

Усно визначте стан поданих дієслів.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 4

Категорія часу та роду дієслова

Контрольні питання

1. Доведіть, що в дієслівній категорії особи виявляється значення категорії персональності / імперсональності.

2. Охарактеризуйте значення особових форм. Поясніть випадки вживання дієслів у власне-, неозначено, узагальнено-особовому значенні.

3. Які дієслова мають неповну особову парадигму?

4. З’ясуйте семантичні й граматичні особливості безособових дієслів.

5. Яким дієслівним формам властива категорія роду? Укажіть засоби її вираження.

7. Які особові форми мають дієслова архаїчної групи?

8. Як пов’язана категорія виду з категорією часу?

Практичні завдання

1.  Випишіть дієслова, визначте граматичні категорії виду, стану, перехідності; за можливості – часу, особи, роду, числа; з’ясуйте синтаксичну роль у реченнях.

1. Що б Ви не казали, почують лише те, що захочуть. 2. Зібрав гарний врожай – згадай тих, хто сіяв. 3. Бережіть здоров’я: не працюйте в колективі, який Вас не любить. 4. Найбільша помилка – розраховувати на тих, кому зробив добро. 5. З усіх прав просіть право на помилку. 6. Шукайте в людях чесноти раніше, чим недоліки. (Борис Жебровський «Ненав’язливі поради молодим керівникам».)

1.  З’ясуйте відмінність між формами та значеннями минулого й давноминулого часів.

1. Спершу був криком напустився на них, але вгамували його одразу (Андрій Головко.) 2. Він щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили. (Євген Гребінка.) 3. Трохи була не втопилась, та жаль було кинуть близняточок. (Тарас Шевченко.) 4. — А може, ти... — солодко позіхнувши й простягаючи до дружини руки, почав був Валентин.— Може, ти... (Микола Хвильовий.) 5. …згадував вiн опiсля, коли в них пiшов був процес витворення тої спiльної мiфологiї, без якої жоднiй парi не остоятися, — з легендою про Золотий Вiк фази закоханостi, з власними дрiбними обрядами й ритуалами, — пiшов, та зразу ж i урвався… (Оксана Забужко.)

1.  Виконайте вправи 322 (ІІ, ІІІ), 324 за збірником вправ (М.Плющ, О.Леута, Н.Гальона, 2003, С. 124-125).
2.  З’ясуйте, від яких із поданих дієслів не можна утворити форми І та ІІ особи однини теперішнього й майбутнього часу. Поясніть причину цього мовного явища. Від п’яти дієслів (на вибір) утворіть усі можливі родові форми.

Перемогти, перемагати, білити, біліти, іржати, іржавіти, брати, сідати, тривати, здійснитися, вагатися, телитися, сповнитися, тьохкати, вимагати, сипатися, вечоріти, світати, розвиднюватися.

1.   Проаналізуйте речення, з’ясовуючи вживання одних часових форм дієслів у значенні інших.

1. Пішов я з рушницею в ліс, може, думаю, де зайця підніму. Вийшов на личакову поляну — зирк! — а передо мною, ну, не далі як до комори, стоять дві [кози] й дивляться на мене... Не витримав: приложився — б-бах! Одна на місці! А друга втекла! Я біжу до неї і світу під собою не бачу! Прибіг, здіймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а ноги тремтять! (Остап Вишня.) 2. Ні діда, ні білильниці, лише моторчик “Кама” біля колодязя гуркоче, вода з шланга булькає — сама собі поливає полуниці. Де ж та, що вчора поливала? Кінець садиби в Ягора ще збереглась левада, там сіна копичка, очерету кущ і жита смужка, про яке він каже “житечко”. Нікого, одначе, й там, ніде не майне дівоча постать. (Олесь Гончар.) 3. Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну поляну, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу — і знов лізуть на нього важкі розтріпані хмари. (Михайло Коцюбинський.)

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 5

Категорія способу дієслова. Словотвір дієслів

Контрольні питання

1. Розкрийте модальну суть категорії способу.

2. Що означають дієслова дійсного, умовного та наказового способу?

3. Назвіть способи й засоби вираження умовного та наказового способу.

4. Як змінюються дієслова дійсного, умовного та наказового способу?

5. Який зв’язок категорії способу дієслова з категорією часу? Чи мають дієслова умовного й наказового способу часові форми?

6. Що є обов’язковим компонентом форм умовного способу? Чому в дієсловах умовного способу немає особових закінчень?

7. Чи від усіх дієслів можливі форми наказового способу? Проілюструйте прикладами.

8. Чому дієслова в неозначеній формі не належать до жодного способу? Наведіть приклади вживання інфінітива в значенні умовного й наказового способу.

9. З’ясуйте значення спонукального й бажального способу дієслів.

10. Доведіть, що дієслова одного способу можуть уживатися в значенні іншого. Проілюструйте прикладами.

Практичні завдання

1.  Визначте спосіб творення дієслів:

1. принести, сказати, забрати, написати.

2. вечеряти, білити, зимувати, вищати.

3. згустити, усиновити, подвоїти.

1.  Якими способами творяться дієслова? Дібрати по 10 дієслів, що утворились:

1. Префіксальним способом.

2. Суфіксальним способом.

3. Префіксально-суфіксальним способом.

4. Дієслова, що мають два чи три префікси.

5. Дієслова з коренями, які не мають жодного голосного.

1.  Усно замініть кожне словосполучення дієсловом, утвореним префіксально-суфіксальним способом.

1.  Робити нешкідливим.

2.  Усувати відчуття болю.

3.  Зробити досконалішим.

4.  Час від часу стукати по чому-небудь.

5.  Супроводжувати якусь дію тупанням ногою.

1.  Утворити від поданих дієслів форми наказового, спонукального, умовного способів:

Обґрунтовувати, обґрунтувати, берегти, зберегти, досліджувати, плекати, гаптувати, сміятися, переплітати, шанувати, проводжати, спокутувати.

1.   Випишіть у дві колонки дієслова: 1) в наказовому способі; 2) в дійсному способі.

Озеленимо, сточіть, кричіть, навчить, летімо, збережімо, зворушить, навчіть, лящить, зворушіть, узагальнимо, зачепить, сушіть, озеленімо, зліпіть, вивчімо, сточить, скажімо, запишіть, вивчимо.

Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте закінчення прислів'я: «Перш ніж шити...».

1.  Дієслова поставте в наказовому способі в 2-й особі однини і запишіть у дві колонки: 1) з ь на кінці; 2) без ь на кінці.

Збільшити, перевірити, входити, стати, озвучити, підставити, вдарити, попередити, передбачити, ужалити, вимітити, насипати, плавити, звузити, відрізати, зважити, переглянути.

Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте  закінчення вислову І. С. Тургенєва: «Вартий жалю той...».

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 6

Дієприкметник як форма дієслова. Граматичні категорії дієприкметника.

Контрольні питання

1.  Що спільного й відмінного між дієприкметниками та дієприслівниками?
2.  З’ясуйте місце дієприкметника в системі частин мови, розкрийте двоїсту природу дієприкметника.
3.  Як можна відрізнити дієприкметник від прикметника дієприкметникового походження? Проілюструйте прикладами.

4. Схарактеризуйте граматичні особливості предикативних форм на -но, -то.

Практичні завдання

1.  Виконайте вправи 339, 340, 341, 343 (ІІІ), 344 (усно) за збірником вправ (М.Плющ, О.Леута, Н.Гальона, 2003, С. 130-131).

 

1.  Випишіть з наведених слів спочатку дієприкметники активного стану, а потім – пасивного.

Зелений, зеленіючий, позеленілий, зеленіти, зелень;

руйнувати, руйнівний, руїнницький, руїна;

завірити, вірний, завірений, вірність;

молодий, моложавий, омолоджений, омолоділий.

1.  Прочитайте, знайдіть дієприкметники. Перекладіть речення, звертаючи особливу увагу на переклад конструкцій з дієприкметниками. Поясніть переклад підкреслених слів.

1. Швейцарский путешественник высказал мысль, разделяемую ныне большинством исследователей. 2. Развалины приписываемого таврам укрепления почти исчезли в последние годы. 3. Над долиной высятся безошибочно узнаваемые издали мощные мысы Мангупа. 4. В Южной Тавриде находили себе убежище многие преследуемые и недовольные епископы. 5. Корабль был построен, скорее всего, в 8 веке. 6. В верхней части ниши вырезан цветок лотоса из пяти лепестков. 7. Во время парадной процессии на празднике Парфений в честь главной богини и покровительницы Херсонеса Девы в 107 г. до н. э. золотым венком был увенчан полководец понтийского царя Митридата Диофант. 8. Крымский святой иконопочитатель Стефан Сурожский (VIII в.) за ревностную защиту икон был подвергнут мучениям и заточён в темницу, откуда освобождён уже новым императором.

1.   Прочитайте дієслова. Утворіть від них пасивні дієприкметники, а від дієприкметників – предикативні форми на -но, -то. Дієслова і утворені форми запишіть. Зі словами на -но, -то складіть п’ять речень (усно, на  вибір).

Зорати, відправити, убити, наказати, скосити, спекти, визнати, принести, побілити, наварити, покращити.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 7

Творення дієприкметників, їх відмінювання та написання

Контрольні питання

1. Як утворюються активні дієприкметники теперішнього і минулого часу?

2. Укажіть засоби творення пасивних дієприкметників в українській мові.

3. За яких умов дієприкметники можуть переходити в інші частини мови?

4. Поясніть пунктограми при дієприкметникових зворотах.

Практичні завдання

1.  Випишіть  дієслова, від яких можна утворити дієприкметники активного стану. Утворені активні дієприкметники, запишіть.

Марніти, згоріти, молодіти, приїхати, умовити, старіти, тремтіти, підняти.

1.  Випишіть  дієслова, від яких можна утворити пасивні дієприкметники. Утворені дієприкметники пасивного стану запишіть.

Виховати, зеленіти, порадіти, розвинути, загоїти, біліти, перекласти, пороти.

1.   Прочитайте та запишіть дієприкметники та прикметники дієприкметникового походження. Поясніть уживання -н та -нн. Поставте наголос.

Прочитаний, оновлений, зроблений, насипаний, бездоганний, неоціненний, нездоланний, незліченний, неоцінений, нездоланий, незлічений, благословенний.

* Виконайте морфологічний аналіз підкреслених слів за схемою:

Схема морфологічного розбору дієприкметника

1.  Аналізоване слово.
2.  Початкова форма.
3.  Активний чи пасивний стан.
4.  Від якої основи (інфінітива чи теперішнього часу) утворений.
5.  Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).
6.  Рід, число, відмінок, засоби вираження їх.
7.  Синтаксична функція.

1.  Прочитайте, знайдіть активні дієприкметники теперішнього часу. Перекладіть речення, звертаючи особливу увагу на переклад підкреслених конструкцій. Поясніть правопис слів, виділених курсивом.

1. Геродот приводит местное сказание, что аримаспы похищают золото у стерегущих его грифонов – зверей наподобие львов с крыльями и головой орла.                      2. Мифический народ амазонок имеет в вазописи свою иконографическую традицию, передающую подробности одежды, вооружения, внешнего облика. 3. Незначительные раскопки в «готской столице» провёл в 1890 г. профессор Ф.А. Брун, не нашедший там ничего, принадлежащего к готской эпохе. 4. Любопытные данные представляет подводная археология, изучающая подводные корабли викингов-варягов. (Абрамов). 5. У подножия памятника на плите Омер изобразил похожую на улитку спираль, символизирующую продолжение жизни. 6. Степи, составляющие 9/10 Крымского полуострова, сухие и безводные, в прежние времена были житницей Греции.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 8

Дієприслівник як форма дієслова. Розбір дієслова як частини мови /за схемою/

Контрольні питання

1. Що таке дієприслівник?

2. Які ознаки дієслова й прислівника властиві дієприслівникові?

3. Як утворюються дієприслівники недоконаного й доконаного виду?

4. Яку роль відіграє вид дієслова у творенні дієприслівників?

5. Чому безособові форми на -но, -то мовознавці виділяють окремо, а не зараховують їх до безособових дієслів?

6. Поясніть явище адвербіалізації.

Практичні завдання

1.  Утворіть від наведених дієслів усі можливі форми а) дієприкметників; б) дієприслівників. Прокоментуйте їх утворення.

  Розрахувати, розрахуватися, використати, використовувати, залучати, залучити, профінансувати, виконувати, виконати, здійснювати, здійснитися.

1.  Прочитайте. Випишіть речення з дієприслівниками, визначте їхній вид. Утворіть від виділених дієслів дієприслівники, зазначте вид.

1) Кожух краще новий, а приятель старий. 2) Заблукавши до чужої кишені, витягнеш дулю в жмені. 3) Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу. 4) Дай, Боже, жартуючи, не плакати. 5) Немає такої хустки, щоб зав’язати людям уста. 6) Зазіхаючи на чужий кожух, свого позбудешся (Нар. творчість).

* Виконайте морфологічний аналіз підкреслених слів за схемами:

Схема морфологічного розбору дієслова  Аналізоване слово.  Неозначена форма (інфінітив).  Лексичне значення (назва фізичної дії, руху, розумової діяльності, стану, тощо).  Вид (недоконаний, доконаний) і засоби його вираження.  Перехідне чи неперехідне.  Стан (активний, пасивний, зворотно-середній) і засоби його вираження.  Час (теперішній, майбутній, минулий).  Спосіб (дійсний , умовний, наказовий).  Особа, рід, число, засоби вираження їх.  Дієвідміна.  Синтаксична функція.

Схема морфологічного розбору дієприслівника  Аналізоване слово.  Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).  Від якої основи (інфінітива ти теперішнього часу) утворений і за допомогою якого суфікса.  Вид (доконаний, недоконаний); засоби його вираження.  Вказати дієслово-присудок, що пояснюється дієприслівником.  Ознаки якого часу має і яку додаткову дію означає (одночасну чи попередню щодо дієслова-присудка).  Синтаксична роль.  Правопис слова.

1.  Прочитайте, знайдіть дієприслівники. Перекладіть речення, звертаючи особливу увагу на переклад дієприслівників і підкреслених конструкцій. Поясніть правопис слів, виділених курсивом.

1. Подчёркивая почти полную неисследованность пещерных городов, А.Л.БертьеДелагард выдвинул требование систематического их изучения. 2. Приглашая читателя мысленно перенестись в отдалённую эпоху крымского средневековья, ещё раз напомним о тех, кому мы обязаны постепенным накоплением знаний о прошлом «пещерных городов». 3. Время превратило город в груды камней, пощадив лишь многочисленные пещеры.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІІІ модуль

Практичне заняття № 9

Модульна контрольна робота: диктант і граматичне завдання

Практичні завдання

Запишіть текст, розставляючи розділові знаки, поясніть правопис слів, виділених курсивом. Виконайте морфологічний аналіз підкреслених слів:

ОСЕЛЯ

«Зроби хату з лободи, а в чужую не веди» вимагала молода дружина від чоловіка. І сумно додавала «Чужа хата гірше ката». «Своя мазанка ліпша від чужої світлиці» відмовляв дід онукам які запрошували жити до себе. І молода господиня і старий гречкосій уважали по-справжньому рідним надійним і затишним житлом лише свою особисту оселю говорячи «Чия хата, того й правда».

Козаки-запорожці казали «Моя хата небом крита землею підбита вітром загороджена». Січовики багато часу проводячи в походах під відкритим небом не могли обійтися без житла. Будували вони хатинки-бурдюги які ніколи не замикалися.

Символом України стала біла хата. Особливо урочистим було заселення нової хати. Її обсипали зерном на багатство маком проти нечистої сили проти злих сил вносили кропиву лопух освячену вербу. Входячи в нову оселю з хлібом-сіллю в руках господар казав «Дай же нам Боже в добрий час у новий дім увійти хліб-сіль унести! Бережи Боже цю хату громом і грозою і потом і великим клопотом!» (За В. Супруненком).

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 1

Прислівник як частина мови. Розряди за значенням. Морфологічний склад та написання

Контрольні питання

1.  Що виражають прислівники? Які найважливіші морфологічні ознаки мають?
2.  Які синтаксичні функції виконують прислівники?
3.  На які групи поділяють прислівники за значенням і синтаксичною роллю?
4.  Від яких частин мови утворилася переважна більшість прислівників в українській мові? Яким способом?

Практичні завдання

1.  Як розрізняються прислівники і прикметники/числівники в таких словосполученнях?

Байдуже дивитись – байдужий погляд, холодне повітря – зустріти холодно, яскраво світити – яскрава фарба, багате вбрання – багато каратів – багато вдягнений, мало газет – мало читати – мале дівча, хороше повітря – хороше вдягнутися, добре попрацювати – добре ставлення.

1.  Підберіть по кілька прислівників до поданих слів, визначте розряди цих прислівників.

Працювати, виконувати, падіння, зупинка, виготовлений, говорити, співати, плакати.

1.  Згрупуйте прислівники за способом творення.

Вгору, вдвоє, тричі, натроє, бігом, гаряче, внічию, потім, щодня, взимку, надвечір, ридма, по-юнацьки, горілиць, сьогодні, втридорога, обіруч, по-кошачому, навприсядки, востаннє, часом, надворі, миттю, нашвидку.

1.  Доберіть по 5 прислівників та омонімічних сполучень прийменника з іменником, уведіть їх у самостійно складені речення й поясніть відмінність між ними у синтаксичних зв’язках та функціях.
2.  Тестування.

1. У якому рядку до складу всіх словосполучень входять прислівники зі значенням міри та ступеня дії, ознаки?

1.  Йти по двоє, ледве вловимий, трішечки вищий, приходить втретє, добре розуміти.
2.  Зробити нашвидкуруч, продати втридорога, набагато збільшити, тричі робити, прокинутись ранком.
3.  Дуже легковажний, надто швидко, збільшити вдвічі, надзвичайно прекрасний, поділити натроє.
4.  Майже зробив, відпочиваємо разом, гуляли удвох, трудитись щодня, думай більше.
5.  Говори менше, стемніло зовсім, потихеньку осипається, збільшити вдвічі, робити напоказ.

2. Укажіть рядок, у якому всі прислівники – обставинні:

1.  Манівцями, приємно, тоді, далеко, натщесерце;
   1.  Згори, морозно, здалеку, гаряче, зовсім;
   2.  Добре, урочисто, наголо, спокійно, впевнено;
   3.  Найкраще, віч-на-віч, вітряно, навколо, безлюдно;
   4.  Кругом, мабуть, чесно, спокійно, дуже.

3. У якому рядку всі прислівники утворено від числівників?

1.  Удвох, по двоє, вдруге, тричі, по-перше.
2.  Вперше, вп'ятьох, по-шосте, разом, менше.
3.  Двічі, по-третє, по троє, багато, ледве-ледве.
4.  Утрьох, мало, нарівні, навпіл, ледь-ледь.
5.  Втретє, у стократ, надвоє, наполовину, пополам.

4. У якому рядку всі прислівники утворено від прикметників?

1.  Близько, зблизька, тьмяно, злегка, натроє.
2.  Надовго, сухо, звисока, затемна, влітку.
3.  Відмінно, прекрасно, чудесно, мирно, кисло.
4.  Давно, несказанно, дочиста, по-новому, надворі.
5.  Щиро, здалеку, далеко, вгору, донизу.

5. У якому рядку всі прислівники утворено префіксальним способом?

1.  Післязавтра, назавжди, донині, відколи, абияк.
2.  Наскрізь, позаторік, ніколи, відколи, стрімголов.
3.  Надовго, ніде, відтоді, серйозно, удесятерьох.
4.  Інколи, незрозуміло, вогко, тихо-тихо, тайкома.
5.  Позавчора, занадто, будь-коли, назовсім, двічі.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 2

Творення ступенів порівняння прислівників

Контрольні питання

1.  Які ступені порівняння мають прислівники? Чи всі прислівники мають ступені порівняння?
2.  У які частини мови можуть переходити прислівники?
3.  Які найголовніші правила написання прислівників?

завдання

1.  Від поданих прикметників/дієприкметників утворіть прислівники на -о, -е і запишіть форми вищого й найвищого ступеня.

Далекий, гарячий, добрий, замислений, високий, злий, колючий, сипкий.

1.  Загадки-жарти.
   1. Який прислівник однаково читається зліва направо і справа наліво?

2. У яких прислівниках є три-чотири приголосні й один голосний?

3. Який прислівник уживається з серцем?  

4. Назвіть 5 днів тижня, не називаючи при цьому ні числа, ні назв днів.

1.  Виокремте прислівники, виконайте їхній морфологічний аналіз (за схемою):

а) Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (М. Зарудний).

б) По той бік шосе.. стоїть радіомовна станція.. Повсякчас вона готова передати військам історичну звістку про капітуляцію фашизму (О. Гончар).

в) Синій льон зацвів у полі, синьо скрізь на видноколі (М. Сингаївський).

Схема морфологічного розбору прислівника  Аналізоване слово.  Вихідна форма (для означально-якісних, які мають ступені порівняння).  Розряд за значенням (означальний – який саме, обставинний – який саме).  Ступінь порівняння, категорія оцінки і засоби її вираження.  До якого слова відноситься.  Синтаксична роль.  Від якого слова і яким способом утворений.  Правопис слова.

Зразок Вечоріє. Мла стає на морі... Тихше б'ється хвиля в береги... Гаснуть звуки. В їх безлюднім хорі Ще чуткіша тиша навкруги (Плужн.).  Тихше.  Тихо  Означальний способу дії (як?).  Вищий, суфікс –ш-.  До дієслова б’ється.  Обставина способу дії.  Від прикметника тихий за допомогою суфікса –о (тихо).  У кінці пишеться -е, бо вищий ступінь (довше, краще, вище, вужче), основа закінчується на шиплячий.

1.  Тестування.

1. У якому рядку всі прислівники пишуться разом?

1.  Ані/трохи, за/мало, на/скрізь, на/далі, раз/у/раз.
2.  На/довго, ні/коли, в/голос, на/двоє, на/віщо.
3.  До/нині, ні/як, у/сімох, в/нічию, за/віщо.
4.  Ні/звідки, у/стократ, за/очі, від/нині, у/горі.
5.  Ні/де, в/день, в/знаки, що/місяця, з-за/кордону.

2. У яких рядках допущено помилку в правописі прислівників?

1.  Напам'ять, за кордон, напоказ, чимдуж, пліч-о-пліч.
2.  З дня на день, навесні, якнайдужче, дороще, замолоду.
3.  Казна-коли, де-не-де, зроду-віку, нізвідки, на вигляд.
4.  Сила-силенна, здавна, позаторік, вужче, де-таки.
5.  Як-от, анітрохи, деколи, не треба, на виріст.
6.  Водночас, зрання, щоранку, як най дорожче, заввишки.
7.  Угору, праворуч, навстіж, напрочуд, з краю в край.
8.  Вдвоє, по двоє, по-друге, заодно, уночі.
9.  Наскрізь, до речі, незрівнянно, доречно, щодня.
10.  Попідвіконню, вкупі, ліворуч, на жаль, все одно.

3. У якому рядку від усіх прислівників неможливо утворити ступені порівняння?

1.  Щедро, ударно, ароматно, смачно, вірно.
2.  Глухо, буйно, ясно, весело, багато.
3.  Гостро, тяжко, низько, сміливо, хутко.
4.  Рідко, прудко, мало, коротко, солодко.
5.  Вічно, наголо, зосліпу, ледве-ледве, порожньо.

4. У якому рядку всі прислівники пишуться через дефіс?

1.  По/перше, будь/що/будь, коли/не/коли, раз/у/раз, на/дворі.
2.  Часто/густо, пліч/о/пліч, по/українськи, по/латині, на/сміх.
3.  На/радість, по/нашому, кінець/кінцем, аби/де, на/ бік.
4.  По/німецьки, любо/дорого, де/не/де, коли/небудь, по/третє.
5.  На/зустріч, без/жалю, як/треба, ні/трохи, десь/то.

5. У якому рядку прислівників ступені порівняння творяться від інших основ?

1.  Багато, мало, погано, гарно, добре.
2.  Дуже, бридко, марудно, тяжко, дорого.
3.  Вільно, вимогливо, впевнено, вірно, вузько.
4.  Косо, голосно, доволі, тьмяно, швидко.
5.  Насухо, далеко, звичайно, щиро, впевнено.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 3

Прийменник як частина мови. Уживання прийменників

Контрольні питання

1.  Які неповнозначні частини мови виділяють мовознавці?
2.  Яку функцію виконують службові слова в українській мові?
3.  Яка частина мови називається прийменником?
4.  Охарактеризуйте граматичні функції, які виконують прийменники.
5.  Розкрийте поняття «прийменниково-відмінкова форма».
6.  Як розмежувати власне-прийменники та прийменникові еквіваленти?

Практичні завдання

1.  Наводячи приклади, запишіть, які частини мови здатні керувати відмінковими формами за допомогою прийменників.

1.  Прочитайте речення, випишіть прийменниково-відмінкові форми, поставте до них питання і скажіть, на що вказують прийменники. Який прийменник ужито з кількома відмінками?

Стежка звивалась у високій траві попід насипом. У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори. На сході лягла по обрію величезна оранжева смуга. На світанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами. Маковейчик, оглянувшись, мало не крикнув з несподіванки (3 творів О. Гончара).

Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі й задумалася. Ілько, пильно слідкуючи за нею, проти волі задивився на красу її, що тепер іще якось виразніше виявлялася на сірому тлі стіни, — на ту красу, що не б'є у вічі, що на перший погляд ледве примітна, а тільки в неї вдивишся, можна впитися й очима, і серцем, всею істотою. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників (В. Винниченко).

1.  Поясніть значення фразеологізмів, укажіть, із яким відмінком вжито прийменник. З будь-якими трьома фразеологізмами складіть речення.

Збитися з ніг, брати до серця, дивитися крізь пальці, не спускати з ока, дістати з-під землі, вилами по воді писане, землі під ногами не чути, взяти себе в руки, висіти на волосині, налягати на ноги.

1.  Прочитайте речення, випишіть: а) власне-прийменники; б) еквіваленти прийменників.

Та чи знаєте ви, що серед робітників повсталого „Арсеналу” плічо-пліч з українцями проти петлюрівців б’ються росіяни, євреї, поляки, латиші...(І. Цюпа) 2. Половці під проводом Боняка помстилися за свою поразку новими нападами (І. Крип’якевич). 3. Ще сімох – шпиталізовано. Середи них – 12-річна дівчинка і семимісячна дитина (Радіо «Львівська Хвиля»). 4. Утворення цементиту можливе також при взаємодії губчастого заліза з твердим вуглецем у зоні високих температур (Г. Прейс). 5. Київ – одне з найкрасивіших міст Європи, і, здається, найвитонченіша його краса – Софійський собор, храм на честь Божої мудрості (М. Коцюбинський). 6. Група гірників шахти «Рудна» була заблокована на глибині 950 метрів (Радіо «Свобода»). 7. Однак уже не той порох у порохівницях: колись Гейсир видавав фонтан висотою 60 метрів, сьогодні ж може вичавити із себе лише парочку метрів (Л. Акришора).

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 4

Групи прийменників за походженням та морфологічним складом.

Синонімічні прийменникові конструкції

Контрольні питання

1.  На які групи за походженням поділяють прийменники?
2.  Яка морфологічна будова прийменників?
3.  Розподіліть прийменники на групи за семантикою позначуваних відношень.
4.  Чи бувають прийменники синонімічними?
5.  Які найголовніші правила написання прийменників?
6.  Охарактеризуйте лексикографічні праці, присвячені прийменникам української мови.

Практичні завдання

1.  Виокремте прийменники, класифікуйте їх за походженням і семантикою позначуваних відношень.

Пішли в ліс по гриби; поїдемо по весні в гості; сиділи по сім годин щодня за роботою; млинці на маслі; зі школи на майдан; стоять пан із панночкою; з кожним днем; боротися з нудьгою; працювати над проектом із натхненням; навколо школи цвіте; йдемо назустріч святу; вийти до річки; починаючи з 1 вересня; виконувати згідно з наказом; зробити ціною тяжкої праці; працювати на користь країни; прийти вчасно завдяки друзям; співати для себе; завершив одночасно з іншим; заснув по обіді.

1.  Розподіліть подані прийменники спочатку на синонімічні, потім – на антонімічні, утворивши таким чином синонімічні ряди й антонімічні пари; згрупуйте фонетичні варіанти одного прийменника. Складіть із прийменниками одного синонімічного ряду кілька речень, з’ясуйте прийменникові функції в цих реченнях.

Після, по, з метою, поміж, з-посеред, разом із, зі, перед, під, від, проміж, із, біля, між, над, для, уві, коло, задля, через, край, за, в, з, близько, до, у, серед, повз, з-поміж, поруч.

1.  Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть, у яких випадках однозвучні конструкції є прийменниково-відмінковими формами, а в яких – прислівниками; з'ясуйте відмінність у їхньому написанні, обґрунтуйте написання прийменників разом, окремо або через дефіс.

1. Тече вода (із) за гаю та (по) під горою. Хлюпочуться качаточка (по) між осокою (Т. Шевченко). 2. (3) ранку почалася справжня осінь (П. Загребельний). 3. Наче й мотаєшся по району (з) ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа). 4. Чіпка глянув на діда, підвівсь і поплентався стороною (по) над отари, немов п'яний, наче учадів (Панас Мирний). 5. (Із) за лісу, (з) за туману місяць випливає (Т. Шевченко). 6. (3) над хмар часом прилине прощання з літом журавлине (П. Тичина). 7. Блиснуло сонце (з) поза гір в земному саду (А. Кримський). 8. (На) що мали, (на) те й приймали (Народна творчість). 9. (На) що мені куми – були б пироги (Народна творчість). 10. Вже скоро день, що їм іти до шлюбу, мене ж пече (в) середині, пече! (Ліна Костенко). 11. (У) середині острова над чималою бухтою розташувалися чотири десятки рибальських хат (М. Трублаїні). 12. Але не довго панувала тишина (з) надвору й (у) середині сього дому (О. Кобилянська).

Виконайте морфологічний розбір 5 прийменників із тексту (на вибір).

Схема морфологічного розбору прийменника

1.  Аналізоване слово.
2.  Група за походженням (первинний чи вторинний).
3.  Який за будовою (простий, складний, складений).
4.  Від якої частини мови утворений (відіменний, прислівниковий).
5.  Граматичне значення якого відмінка допомагає виражати.
6.  До якого члена речення входить.
7.  Правопис слова.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 3

Сполучник як службова частина мови.

Розряди сполучників та їх морфологічний склад

Контрольні питання

1.  Чому сполучник належить до службових частин мови?
2.  На які групи за значенням поділяються сполучники?
3.  Чим відрізняються сполучники сурядності і підрядності?
4.  На які групи поділяються сполучники за будовою?
5.  Які слова називаються сполучними?
6.  Чи переходять повнозначні слова у сполучники? Як саме?

Практичні завдання

1.  Допишіть у поданих прислів'ях потрібні за змістом сполучники, назвіть їх розряд.

1. М'яко стеле, ... твердо спати. 2. В очі любить, ...за очі гудить. 3. Сніг і завірюха, ... вже зима коло вуха. 4. ... хліб та одежа, їв би козак лежа. 5. Захистив, ... вовк овець. 6. Така правда, ... на вербі груші. 7. Світи, зоре, на все поле, ... місяць зійде. 8. ... влітку часті зірниці — буде гарний урожай.

1.  Знайдіть «зайве» слово, враховуючи групи сполучників за значенням:

а) тому що, тим що, бо, у зв'язку з тим що, дарма що;

б) щоб, для того щоб, з тим щоб, щоби, тим що;

в) тільки-но, щойно, скоро, ледве, наче, з того часу як;

г) мов, немов, коли б, мовби, нібито, як.

1.  Запишіть речення з поданими сполучниками, знявши риски. Поясніть написання сполучників.

А/би, що/б, ні/би, ні/би/то, немов/би/то, як/що, за/те, незважаючи/на/те/що, як/би.

1.  Поясніть правопис сполучників (усно).

Як (би) не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтане (3. Гончарук). 2. Як (би) я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 3. Що (б) прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). 4. Вітри проспівають над хвилями нив про (те), як в негоду він край боронив (П. Усенко). 5. Як (би) оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила арфу золоту (Леся Українка). 6. Де б він не був, що (б) з ним не трапилося, звик ніколи не схиляти голову (Петро Панч). 7. Блискавки тримав поет в руці — то (ж) блискавки він кидав із трибуни (П. Тичина). 8. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, що (б) вільно по світі літати, що (б) вітер розносив луну (Леся Українка). 9. У мене одна думка: як (би) нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний).

1.  Перепишіть, розкриваючи дужки. З'ясуйте, у яких випадках слова є сполучниками, а в яких — іншими частинами мови.

1. А Михайлик (тим) часом добіг додому (Б. Грінченко). 2. (Тим) (часом) як гості розмовляли й пили чай, молодий Радюк приїхав у двір (І. Нечуй-Левицъкий). 3. Хто зробив шкоду, (про) те ніхто не дізнався: (за) те знала одна Василина (І. Нечуй-Левицький). 4. (Про) те діда не видно (В. Нестайко). 5. (За) те ж як у свято або в неділю, як вирвешся на вулицю, усе село розлягається піснями (Панас Мирний). 6. Але іноді ми Стьопці прощали (за) те, що, на наш погляд, він дуже багато знав (В.Нестайко). 7. Як на ноги сп'явся, то (й) за працю взявся. 8. Не кожен, хто дбає, то (й) має (Народна творчість).

1.  Виконайте морфологічний розбір 5 сполучників із усієї роботи (на вибір).

Схема морфологічного розбору сполучника

1.  Аналізоване слово.
2.  Група за морфологічним складом (прості, складні, складені).
3.  Група за характером синтаксичних зв'язків (сурядний – який саме, підрядний – який саме).
4.  Група за вживанням (одиничні, парні, повторювані).
5.  Які члени речення чи які речення сполучає.
6.  Правопис слова.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 4

Частка як службова частина мови

Контрольні питання (до письмової самостійної роботи)

1. Яке місце займають сполучник і частка в системі частин мови?

2. Яка службова функція сполучника?

3. У чому різниця між сполучниками сурядності і підрядності?

4. Наведіть приклади непохідних і похідних сполучників.

5. З’ясуйте функції сполучних слів. Які частини мови можуть уживатися як сполучні слова?

6. Яка роль часток у мові?

7. На які групи поділяються частки за значенням?

8. Які частки називаються формотворчими, а які − словотворчими? Проілюструйте прикладами.

9. Від яких частин мови утворюються похідні частки?

10. Назвіть основні правила правопису сполучників і часток.

11. Чим відрізняються службові слова від самостійних?

12. Які основні підходи до кваліфікації службових слів? Доведіть їх частиномовний статус у традиційній класифікації частин мови.

13. Чому прийменник належить до службових частин мови? У чому полягає його службова функція?

14. З якими частинами мови вживаються прийменники? Наведіть приклади. Чому прийменники не вживаються з дієсловами, прислівниками?

15. Назвіть основні семантичні типи прийменників.

16. На які групи поділяються прийменники за своїм походженням? Наведіть приклади первинних і вторинних прийменників.

17. Як поділяються прийменники за морфологічним складом?

18. З якими відмінками вживаються прийменники? Як ви розумієте багатозначність прийменників?

Практичні завдання

1.  Доберіть речення, у яких би частки виконували формотворчу роль, виражали значення оклику, захоплення, пом’якшення наказу, підсилення або виділення якогось члена речення, бажаність та ін.
2.  Визначте морфологічний склад та походження прийменників.

У зв'язку з, по, в, попри, під час, з-перед, поверх.

1.  Визначте з ряду подібних: а) зайвий сполучник; б) зайву частку. Відповідь обґрунтуйте.

а) або..., або; чи..., чи; ні..., ні; то..., то; не то..., не то; б) не, ні, б, би, ані.

1.  Напишіть слова разом, окремо, через дефіс:

будь/що, все/таки, де/з/чим, що/до, що/ж/до, де/б/таки, аби/що, аби/коли, бозна/як, аби/то, як/от, знов/таки, все/ж, будь/де, будь/на/якім, де/б/то/не/було, звідки/небудь, як/раз, Що/то/за, чий/небудь, будь/хто, хіба/що, от/таки, все/ж/таки.

1.  Виконайте морфологічний розбір усіх часток із речення:

І який же він радий, що прокинувся зарані, який веселий, що мати не чула, як він встав, узувся, одягся й вийшов (Панас Мирний).

Схема морфологічного розбору частки

1.  Аналізоване слово.
2.  Розряд за значенням і функцією.
3.  Словотворча чи формотворча.
4.  Місце в реченні.
5.  Правопис слова.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 5

Частки НЕ і НІ з різними частинами мови

Практичні завдання

1.  Перекладіть подані нижче частки українською мовою та складіть із ними речення. Порівняти правопис часток в обох мовах.

Ведь, ли, -либо, кой-, -ка, вовсе не, разве, даже, только, не-ужели.

1.  Складіть речення з поданими словами та сполученнями слів: дещо – де що, такот – так от, аякже – а як же. Визначте, якими частинами мови вони є.

1.  Запишіть зредаговані речення.

1) Полий цю яблуню — ад-же вона із яблучьками. Не хайже сад все світній встає там, де ридала мати на руїні. (М. Рильський) 2) Як були ми малими і ще, як зберались йти на крайсві-ту, ми любили вмиватись дощєм, що б скоріше рости і міцьні-ти. (В. Ткаченко) 3) Я хотіла-б людям для підмоги у кажду мить подати голос свій. (В. Ткаченко) 4) Я тільки-що друже була на Дніпрі,— твоя Україна квітує. (М. Нагнибіда) 5) Грім на вогне-ному списі злитів увись і вибухнув над ними, і хто-зна-де осипався у низ. (М. Нагнибіда)

1.  Поясніть правопис НЕ, НІ (усно).

1. (Не)доля вирішує — людина творить свою долю. 2. (Ні)один (не)зробив так, як треба. 3. Йому бракує (не)вміння виконати цю роботу, а бажання. 4. Він (не)дочув моїх слів. 5. Ця (не)широка річка впадає в Дніпро. 6. Він (не)придатний (ні)до роботи, (ні)до розмови. 7. (Не)забаром відбудеться зустріч випускників нашої школи. 8. (Не)сказане лишилось (не)сказанним. 9. (Не)через (не)бажання, а через (не)вміння він (не)виконав цієї роботи. 10. Я відклав ще (не)дописаний лист. 11. (Ні)хто (не)знав цього краще, а(ні)ж він. 12. Життя (не)впинно йде вперед.

Сучасна українська літературна мова, ІІІ курс, ІV модуль

Практичне заняття № 6

Вигуки та звуконаслідувальні слова. Групи вигуків за значенням

Контрольні питання

1.  Яка частина мови називається вигуком?
2.  Які функції в мові виконують вигуки?
3.  Чим відрізняються вигуки від самостійних і службових слів?
4.  Які вигуки вважаються первинними, а які – вторинними? Чому?
5.  Які вигуки виражають емоції, а які – волевиявлення?
6.  Чи розрізняються вигуки і звуконаслідувальні слова?

Практичні завдання

1.  Знайдіть вигуки та звуконаслідувальні слова, поясніть їх написання та пунктуацію (усно).

1. Спів вівсянки складається із окремих вигуків, які умовно можна записати так: «Чи-чит!.. Чит-чит-чирз-з-з!». 2. В українському фольклорі пісня вівсянки імітується словами так: «Діду, діду, сій ячмінь!». Або: «Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдем по рогіз-з-з!». Або ще: «Телегіз-з-з! покинь сани, бери віз-з-з!» 3. Перепілка побачила пеньок та й каже: «Під пеньок! Під пеньок!». 4. Журавель іде за плугом та кричить: «Турли! Турли!». 5. Деркач каже: «Придерж-ж-ж. Придерж-ж-ж!» (За О. Воропаєм).

 

1.   Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Ов (ов) ов!..— одзиваються збуджені гори ... га (га) га! — повторюють в тривозі далекі верхи. (М. Коцюбинський.) 2. Б'ється, стогне, зітхає море!.. Бу (ух)!., бу (ух)!., бу (ух)!., бу (ух)! (М. Коцюбинський.) 3. Куд (ку) дак за п'ятак, ку (ку) рі (ку) за копійку. (Народна творчість.) 4. —Кру (кру)!—лунає поклик журавлів, і слід по них в німому небі тане. (ЛІ. Нагнибіда.) 5. (На) добраніч вам, ниви. (М. Коцюбинський.) 6. Ов (ва)! Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися. (М.Коцюбинський.) 7. Не жартуй наді мною, (будь) ласка, і, говорячи, не мовчи. (В.Симоненко.) 8. Людей і долю  проклинать не варт, (їй) Богу. (Т.Шевченко.)

 

1.  Виконайте морфологічний розбір усіх підкреслених слів:

1) Ай-ай-ай-ай! Як же це так, що ви не знаєте, що таке крякуха?! 2) Аж ось крякуха різко й тривожно, аж ніби захлинаючись: – Ках-ках-ках! 3) Коли це гусак як закричить – ґе-ґе-ґе – та по воді ляп-ляп-ляп! 4) Так ото зібрались і кажете дружині й дітям: – До побачення! Вирушаю на лося! (Остап Вишня.)

Схема морфологічного розбору вигуків

1.  Аналізоване слово.
2.  Розряд за значенням і функцією (емоційні, вольові).
3.  Багатозначний чи обмежений у своєму значенні.
4.  Від якої частини мови утворений.
5.  Правопис слова.

1. реферату- Українська культура початку ХІV першої половлини ХVII стРозділ- Культура Українська культура поча
2.  Интеллектуальная собственность в широком понимании термин означает закреплённое законом временное ис
3. Хирургия (АМПУТАЦИИ И ЭКЗАРТИКУЛЯЦИИ)
4. Структура воспитания культуры безопасности
5. Трансформация художественных канонов в эпоху Возрождения.html
6. Уаз Ptriotrdquo; Едем в огнях города
7. Рассеянный склероз (демиелинизирующие заболевания)
8. Развитие физической культуры и спорта в Калужской области на 20112015 годы
9. ru Все книги автора Эта же книга в других форматах Приятного чтения Юрий Олеша Три толстяка
10. школы учебы впитав новые достижения педагогики и общественные потребности
11. Детский сад общеразвивающего вида с приоритетным осуществлением деятельности по физическому развитию.
12. Тема роботи Виконавець Група Науковий керівник 1
13. НИОСТ Ашеров Роман Витальевич 133 5715 245 100 165
14. гуманизм весьма расплывчатый но у китайского гуманизма смысл вполне определенный
15. Башкирский государственный медицинский университет Министерства здравоохранения Российской Федерации1
16. Обозначим через граф процессов
17. Состояние проблемы информатизации общества
18. Крутой Мне нравится вчера в 2207 Лейла Гамхарова Ирмак паникует Мне нравится в
19. тематической статистики см
20. культурных и социальноэкономических условий жизнедеятельности.html

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе