Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
8.1.Загальна характеристика розвитку світового господарства.
Основні риси світового господарського розвитку наприкінці ХІХ – ХХ ст.
1)Новий етап науково – технічної революції; 2)Застосування промисловості масового поточного виробництва; 3)Трансформація системи вільної конкуренції на систему монополістичного капіталізму. 4)Посилення мілітаризації внаслідок високої прибутковості і стабільності військового виробництва.
5)завершення територіального поділу світу
6)початок економічного поділу світу
7)посилення у провідних країнах впливу держави на економіку та встановлення державно-монополістичного капіталізму
8.2.Чинники та особливості господарського розвитку провідних капіталістичних країнах.
В кінці ХІХ ст. темпи зростання виробництва, а від так і господарський розвиток Британії в цілому почали уповільнюватись.
Основні чинники:
1)Виріс капіталу в колонію, що обмежувало оновлення основного капіталу в середині країни; 2)Низька енергоозброєність праці; 3)Політика фритредерства ( вільної торгівлі) активне застосування якої звузили ринки для англійських товарів;
4)Втрата власної аграрної бази і збільшення залежності від імпорту хліба; 5)Повільна монополізація англійської промисловості; 6)Колосальні втрати на утримання найбільшого в світі військового флоту.
США. Основні чинники стрімкого господарського розвитку США:
1)Активне впровадження у промисловість найновіших досягнень науки і техніки, впровадження масового виробництва і стандартизації; 2)Створення великої кількості фермерських господарств, які використовували вільну найману працю; 3)Імміграція в країну молодих кваліфікованих кадрів; 4)Прискорене залізничне будівництво; 5)Швидке завершення індустріалізації, що сприяло активній концентрації і монополізації промислового капіталу переважно у формі трестів; 6)Активне зрощування промислового і банківського капіталу; 7)Розвиток міжнародної торгівлі; 8)Активна протекціоністська політика в тому числі, участь в економічному поділі світу.
Німеччина. Господарський розвиток Німеччини набував виразної позитивної динаміки після політичного об’єднання країни в єдину державу (1871). Основні чинники економічного розвитку освіти і науки, що мало вплив загальноосвітнього масштабу; 1)Стрімка урбанізація населення; 2)Завершення промислового перевороту з акцентом на розвиток галузей важкої промисловості; 3)Концентрація виробництва та утворення монополії переважно у формі картерів і синдикатів; 4)Велику роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу; 5)Перехід від вільної торгівлі до політики протекціонізму зовнішньої торгівлі; 6)Агресивна експансіоністська політика держави з метою забезпечення національних монополій сировинними базами і ринками збуту.
8.3.Господарський розвиток українських земель у складі російської імперії.
Промисловий переворот, а від так і господарський розвиток Росії в цілому набув прискорення в 1860р. Вирішальне значення щодо цього мало:
1)Скасування кріпосного права; 2)Аграрна реформа, яка мала суперечливі наслідки, з одного боку – селяни стали юридично вільними, зберігаючи право на користування земельними наділами, з іншого – право власності на земельні наділи селян зберігалися за поміщиками до сплати селянами 20% окупної суми. Основні риси економічного життя в пореформений період: 1)Бурхливий розвиток ринкових відносин; 2)Зростання товарності с/г та виникнення економій; 3)Формування ринку робочої сили; 4)Інтенсивне залізничне будівництво; 5)Створення нового вугільно-металургійного центру, а саме Донбас-Криворіжжя; 6)Динамічний розвиток харчової промисловості; 7)Концентрація промисловості та використання монополій Б діяльність яких значною мірою контролювалась державою; 8)Зрощення банківського капіталу з промисловим; 9)Створення спеціалізованих товарних бірж і численних торгівельних фірм з мережею стаціонарних магазинів і складів. 10) Приплив іноземного капіталу переважно в гірничу металургійну промисловість Донбасу і Криворіжжя. 11)Досягнення результатів примножувала ефективна економічна політика: 12)Фінансова реформа, що наповнила бюджет і сприяла стабілізації грошової одиниці; 13)Запровадження протекціонізму в торгівлі; 14)Аграрна реформа Столипіна.
9.1.Економічні передумови виникнення кейнсіанства.
Достатньо швидка відбудова світового господарства після першої світової війни та повоєнної економічної кризи, стрімкий розвиток зумовив впевненість більшості політиків і науковців в останні епохи вічного процвітання. Водночас їхня увага була відвернута від низки гострих проблем:
Занепад в окремих традиційних галузях;
Відносна вузькість внутрішнього ринку;
Недостатня інвестиційна активність населення, зумовила вкрай нерівномірний розподіл доходів та низькими темпами зростання заробітної плати; За таких умов економічна криза, що отримала назву велика депресія виявилась для багатьох неочікуваною і водночас неминучою. Вона поч. у США у жовтні 1929р., згодом поширилась на іншу капіталістичні країни. Основні наслідки кризи в США:
Зменшення обсягів промислового виробництва;
Банкрутство 10 тис. підприємств, близько 5 тис. банків та млн.. фермерських господарств;
Різке зниження рівня заробітної плати;
Різке збільшення безробіття;
Дефляція, внаслідок дефекту надвиробництва. Таким чином, велика депресія поставила під сумнів справедливість аналізу ринкової системи, як гармонійної саморегульованої економіки. Економічна думка виявилась нездатною дати задовільне пояснення, а тим більше запропонувати адекватні засоби для виходу з кризи.
9.2.Кейнсіанська революція в економічній теорії та економічна політика.
Кейнсіанство- один з провідних напрямків сучасної економічної думки, основні положення якого були сформульовані в 1930р. Кейнсом. Головна ідея кейнсіанства полягає в тому що ринкова система не є досконалою та саморегульованою, тому забезпечення повної зайнятості та стабільного економічного розвитку потребує активного державного втручання. Кейнс – осн. праця « Загальна теорія зайнятості проценту та грошей»(1936):
Відкрив неокласичну доктрину і констатував, що цілковите домінування рікардіанського підходу протягом століття було катастрофою економічної думки.
Мікроекономічному підходу неокласики пртиставляли макроекономічний підхід;
Досліджував економіку як єдине ціле, започаткувавши нову науку яа макроекономіка;
Увів в економічний обіг поняття сукупний попит і сукупне пропонування , проаналізував ключові фактори, що впливають на них;
Заперечив закон Сея,поставивши на передній план проблеми формування ефективного попиту;
Обґрунтував парадокс ощадливості;
Сформував основний психологічний закон;
Вважав втручання держави необхідним, при цьому більше ефективним інструментом вважав фіскальну політику;
Розробив цілу програму практичних дій уряду спрямованих на стимулювання сукупного попиту в умовах кризи. Практичне втілення рекомендацій Кейнса була зокрема політика Рузвельта в США, що отримала назву новий курс і передбачала: Закриття усіх банків на банківські канікули, з наступним відкриванням тих, які будуть визначені фінансово здоровими;
Створення федеральної страхової корпорації;
Створення національної адміністрації з відбудови економіки;
Заборона вивезення золота за кордон і викуп його населенням з метою девальвації;
Посилення контролю над біржою і ринком цінних паперів;
Об’єднання підприємців у союзи в середині яких діяли так звані кодекси чистої конкуренції;
Організація громадських робіт, запровадження обов’язкових пенсій за віком та допомоги по безробіттю;
Збільшення оподаткування для фінансування численних соціальних програм.
9.3.Еволюція кейнсіанства.
У ІІ пол.. ХХ ст. кейнсіанські ідеї пройшли численні випробування практикою, що зумовило виникнення таких напрямів як неокейнсіанство та посткейнсіанство. Неокейнсіанство – модифікований варіант кейнсіанства, що виник у ІІ пол.. ХХст. І значно більшою мірою відповідав реаліям економічного розвитку світу після ІІ світової війни, основну увагу приділяв проблемі забезпечення стабільних темпів економічного зростання . О. Домар – основна праця « Нариси теорії економічного зростання”:
Основною умовою довгострокової рівноваги вважав динаміку інвестицій, які створюють нові доходи і новий капітал;
Розробив модель довгострокового економічного зростання за умови відсутності економічного прогресу.
Р. Харрд – основна праця «До теорії економічної динаміки»:
Розробив модель економічного зростання, якій основну увагу приділяв проблемі зайнятості робочої сили;
Розробив модель акселератора;
Розрізняв гарантований та природний темпи економічного зростання, співвідношення між якими характеризує стан економічної системи.
Е.Хансен – основна праця «Економічні цикли та національний доход»
Розробив класифікацію економічних циклів, розвинув інвестиційну теорію циклу;
Причиною циклічності вважав коливання динаміки інвестицій, які поділяв на автономні і індуковані;
Розробив модель мультиплікатора – акселератора ;
Розробив модель спільної рівноваги товарного і грошового ринків.
А. Філіпс – основна праця «Взаємозв’язок між безробіттям та темпами приросту номінальної заробітної плати у Великобританії з 1862-1957р. »
1) виявив обернену залежність між рівнем безробіття і темпами приросту номінальної зарплати; 2)Обґрунтував можливість за виваженого державного втручання збалансувати помірну інфляцію з незначним рівнем безробіття.
Посткейнсіанство – течія у розвитку кейнсіанської теорії , представники якої виступали з критикою та переглядом кейнсіанської доктрини, намагаючись завершити кейнсіанську революцію в теорії і створити новий синтез мікроекономіки і макроекономіки.
Дж. Робінсон – основна праця «Економічна теорія недосконалої конкуренції»:
Розробила теорію недосконалої конкуренції, досліджувала закономірності ціноутворення за умов монополії;
Обґрунтувала неефективність функціонування фірми в умовах недосконалої конкуренції, що зумовлює необхідність державного регулювання;
Досліджувала можливі використання ціни для впливу на попит і регулювання збуту, застосовуючи поняття поведінку монополій;
Запропонувала власну концепцію економічного зростання на основі реформування ринкової економіки;
Виступала з радикальними програмами державного перерозподілу доходів, скорочення військових видатків та обмеження монополій.
Чемберлін – «Теорії монополістичної конкуренції : ре орієнтація теорії вартості»:
Розробив теорію монополістичної конкуренції;
Досліджував види нецінової і недобросовісної конкуренції;
Одним з перших звернув увагу на збільшення кількості типів ринкових структур і необхідність їх дослідження.
Шумпетер – основна праця «Капіталізм, соціалізм, демократія»:
Вважав, що досконала конкуренція втрачає свої значення і не може розглядатися як модель максимальної ефективності;
Важливою умовою ефективної конкуренції вважав монополізацію, яка дає змогу нагромаджувати кошти для впровадження інноваційних програм;
Пов’язував економічні цикли з нерівномірністю впровадження інновацій у виробництво.
10.1.Економічні прогрими відбудови та реформи після ІІ світової війни.
Загальні риси господарського становища після ІІ світової війни:
Колосальний занепад с/г;
Виснаження сировинних баз;
Руйнування інфраструктури та промислових об’єктів;
Моральний та фізичний знос промислових обладнань;
Зниження життєвого рівня, що призвело до високої смертності;
Нестабільність національної валюти;
Розпад колоніальної системи;
Зміна у співвідношенні сил на світовій арені, зумовлена формуванням соціалістичного табору.
Спільні чинники економічного відродження капіталістичних країн:
Використання здобутків НТР;
Наймасштабніша в історії капіталістичних країн, націоналізація промисловості, транспорту та фінансових установ;
Розвиток державного підприємництва і створення потужного державного сектора;
Запровадження економічного та адміністративного контролю над цінами, заробітною платою;
Запровадження системи соціально економічного програмування. Після воєнного відродження багатьох країн Європи сприяла реалізація плану Маршала – програми після воєнної відбудови значною мірою базувалися на ідеях державного регулювання Кейнса, які були пануючими до кінця 1970р. Поряд з цим почалась модифікація неокласичного напряму економічної думки, що передбачає визначення ролі державного регулювання ринкової рівноваги. Виник, а згодам набув значного поширення неолібералізм – один з основних напрямів сучасної економічної теорії та економічної політики, що ґрунтується на визнанні необхідності поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням економіки.
10.2.Фрайбурська школа . Фрайбурська школа ( ордо лібералізм) – основні положення:
Використання методології неокласиків та інституціональних підходів розроблених ще історичною школою;
Поєднання ідеї спільної держави, що виконує інституціональні, організаторські та виховні функції і має на меті створити сильну конкурентну економіку, спираючись на менталітет нації та неокласичних ідей саморегулювання економіки. В. Ойкен – основна праця «Основи національної економіки»:
1) об’єктом дослідження вважав лише ідеальні типи господарств – центральне кероване господарство і вільне ринкове господарство; 2) ринкова економіка не реалізує принципи соціальної справедливості , який може забезпечити лише централь керована система побудована на суспільній власності, разом з тим централізація суперечить самій природі економіки і руйнує її; 3) розробив теорію ладу, що грунтується на 3 основних принципах: - індивідуальної свободи; - системної економічної політики; - сильної держави.
А. Мюллер – Армак – основна праця «Господарський порядок і господарська політика»:
1) вперше концептуально виклав ідею поєднання принципу свободи ринку з принципом соціальним вирівнюванням; 2) ввів поняття соціальне ринкове господарство – поєднання конкурентно- ринкового господарства заснованого на приватній власності і соціальної ролі сильної держави; 3) вважав, що державне регулювання повинно бути спрямоване на досягнення синтезу між гарантованою законом свободою в економічній сфері та зобов’язання держави у забезпеченні соціальної справедливості та захищеності.
Людвіг Ерхард – основна праця «Добробут для всіх”:
Метою господарської реформи вважав свідоме створення нового економічного ладу;
Основним завданням держави вважав підтримку умов існування соціального ринкового господарства, шляхом стеження за виконанням правил вільної конкуренції, запобігання монополізму, гарантування охорони і пріоритетного значення приватної власності;
Здійснив низку реформ у ФРН, ставши батьком німецького економічного дива.
10.3.Лондонська школа неолібералізму.
Лондонська школа неолібералізму зробила сучасним класичне трактування завдань і цілей класичної науки, а саме функціонування ринкових механізмів в умовах обмеженості ресурсів, вона в найбільшій мірі ґрунтується га класичних засадах лібералізму.
Ф. Хайєк – основна праця «Дорога до рабства», «Фатальна концепція: помилки соціалізму»:
1) розробив концепцію спонтанного порядку, що ґрунтується на індивідуальній свободі; 2) Відстоював принципи неокласичної теорії, рішуче виступив проти державного втручання в ринкову економіку, 3) Визнавав необхідність втручання держави лише у сфери, які створюють внутрішнє середовище розвитку економіки; 4) пропонував скасувати монополію держави на випуск грошей; 5) розробив теорію торгівельного циклу; 6) здійснив критичний аналіз планової економічної системи соціалізму, довівши неминучість становлення диктатури в країні,що ставлять цілі контролю над цінами і рівномірним розподілом доходів.
Основні чинники і риси післявоєнного розвитку економіки Великобританії:
Посилення державного регулювання у зв’язку з проголошенням лейбористами переходу до соціалізму;
Часткова націоналізація базових галузей економіки повної зайнятості;
Здійснення контролю і регулювання капіталовкладень в націоналізовані галузі;
Планування діяльності приватних підприємств;
Впровадження режиму економії зарплати та інших доходів, обмеження споживання та імпорту для цивілізації платіжного балансу та підтримання стабільності національної грошової одиниці.
10.4.Паризька школа.
Паризька школа – спиралася на теоретичні засади запропоновані як неокласиками так і представниками альтернативного напряму.
Моріс Алле – основна праця «У пошуках економічної дисципліни», «Про податкову реформу»:
Обґрунтував економічну модель суспільства, що зводиться до саморегульованої ринкової економіки з активною роллю держави водночас;
Досліджував проблеми як на мікпр так і на макро рівні;
Розробив теорію економіки ринків;
Універсальним у регулюванні економіки вважав монетарні засоби;
Сформулював власну теорію золотого правила нагромадження.
Основні чинники і риси господарського розвитку Франції після ІІ світової війни: 1)Повномасштабне застосування індикативного планування; 2)Створення фонду соціального економічного розвитку; 3)Націоналізація депресивних підприємств, створення адміністративних рад для управління націоналізованими підприємствами 4)розширення прав фабричн- заводських проф.. спілкових комітетів, 5)обмеження панування монополій
11.1. Неоконсервативні концепції
Незважаючи на стрімкі темпи НТР, госп-во.провідних країн в 70-их роках втратило динаміку, а інтенсивне бюджетне фінансування не супроводжувалось адекватним зростанням зайнятості, натомість породило незнану раніше проблему стагфляції. Це зумовило гостру критику кейнсіанства та пош.неоконсервативних течій в ек.теорії.
Чиказька школа (монетаризм) – течія,яка всебічно аналізує гроші, кредитно-грошові інститути та їх роль в стабілізації економіки
Осн.положення:
- визначальна роль в циклічному розвитку економіки належить грошам
- усі гроші повинні бути зароблені, а не просто отримані
- держ.втручання в економіку не дає бажаних результатів, тому потрібно повністю відновити ринкове саморегулювання і ліквідувати держ.власність
- держ.регулювання допустиме лише по відношенню до грош.ринку
Ірвінг Фішер
- розвинув кількісну теорію грошей, запропонувавши рівняння обміну
- розробив модель міжчасового вибору,яка стала базовою теорії багатоперіодної економіки
Людвіг Мізес
- акцентував увагу на вивченні всіх ек.явищ з суб’єктивної точки зору окремих госп.субєктів
- надавав вагомого значення фактору часу в ек.дослідженнях
- активно захищав принципи ек.свободи і засуджував спроби держ.втручання в розвиток економіки
- виступив як критик соціалізму, який ліквідує рац.економіку і неспроможний забезпечити рац.розподіл ресурсів ч/з відсутність істинних цін
Мілтон Фрідмен
Осн.праці: Дослідження у галузі кількісної теорії грошей (1956), Програма монетарної стабілізації (1959), Гроші та ек.розвиток (1973), свобода вибору (1980)
- розробив теорію перманентного доходу,яка стала базовою при розробці положень монетарної політики та аналізу ек.циклу
- ств.монетарну теорію госп.розвитку – зміни обсягу грош.маси випереджають аналогічні зміни ринкової конюктури в сер.на 12-18 місяців
- єдиним ефективним інструментом впливу держави на економіку вважав регулювання грош.пропонування
- спростував обернену залежність між безробіттям та інфляцією у довгострок.періоді
- розробив концепцію природного рівня безробіття до якого тяжіє економіка в довгострок.періоді
- розробив теорію портфеля активів
- сформулював монетарне правило і вивів р-ня довгосрок.рівноваги грош.ринку
- довів,що держава здатна контроювати лише номін.параметри
Неокласичне відродження – це течія в ек.теорії,яка виникла в 70-ті роки на базі ідеї про необхідність мінімізації держ.втручання в економіку,оскільки ек.субєкти наперед прогнозують наслідки ек.політики держави і намагаються вжити заходів щодо нейтралізації їх впливу на власний добробут.
На основі цих висновків сформ.2 течії:
1 – теорія рац.очікувань – це течія представники якої намагаються ств.модель формалізації суб’єктивної поведінки виробників та споживачів, прогнозуючи їхню реакцію на зміни політики та ринкової конюктури
Джон Мут (автор ідеї рац.очікувань)
Осн.праця: Рац.очікування і теорія руху цін (1961)
Роберт Лукас
- заснував нову класичну школу економікс,яка заперечувала буль-які форми держ.втручання в економіку
- узагальнив,систематизував,класифікував численні обчислювальні, аналітичні, ек., економетричні і статистичні методи та інструментальні дослідження
- виходить не з того, що люди завжди роблять точні передбачення, а з того, що люди не роблять постійно хибних передбачень, які можуть викор.політики
Томас Саджент
На основі ідеї рац.очікувань довів нееф-сть активної фіскальної та монетарної кейнсіанської політики
2 – теорія економіки пропонування - це концепція, яка виходить з того, що сукупний попит залежить від сукупного пропонування.
Осн.чинниками, що стримують сукупне проп.є високі податки та надмірні урядові видатки.
Осн.представником є Артур Лаффер. Осн.досягнення є те, що він змоделював і обґрунтував причинно-наслідковий зв'язок між под.ставкою і под.надходженнями.
11.2.Вплив неоконсервативних концепцій на госп.практику
У 80-их роках ідеї неоконсерваторів набули практичного втілення і політиці провідних країн світу, зокрема:
1)політика Рональда Рейгена (США) – була основана на теорії економіки пропонування з викор.практичних пропозицій Фрідшена. Вона передбачала:
- ліквідацію неконкурнтоздатних п-ств і галузей
- под.реформу в напрямку зниження под.тиску
- заст..стримуваної монетарної політики
- реалізацію концепції нового федералізму, яка передбачала
децентралізацію фінансів та упр., розвиток самоврядування
2)політика Маргарет Тетчер:
- обмеження держ.підприємництва шляхом приватизації
держ.п-ств та житлового фонду
- перегулювання та дебюракритизацію
- реформа бюджетної си-ми (скорочення видатків та податків,
скасування под.пільг)
- обмеження впливу профспілок
- бореться з інфляцією за рах.жорсткого контрою грош.маси
та % ставки
12.1Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму, його напрями
Інституціоналізм – один з напрямів сучасної екон. Думки, об”єктами дослідження якого є певні інструменти, а також психологічні, правові та морально етичні аспекти.
Основні положення:
В рамках раннього інституціоналізму сформувались три основні напрями:
1)Соціально-психологічний
2)соціально-правовий
3)емпіричний (кон”юнктурно-статистичний)
Т. Верлен – засновник психологічної школи. „Теорія бездіяльного класу: економічні дослідження інституцій”:
1)сприймав історію як боротьбу двох антагоністичних класів (бізнесменів і підприємців)
2)ввів у науковий оборот поняття „показне споживання”
3)до рушійних сил розвитку виробництва і суспільства відносин такі інституції як: батьківські почуття, інститут майстерності, задоволення від виконаної роботи, потяг до знань праці
4)заснував технологічний детермінізм будучи прихильником технократичної революції
Дж. Коммонс – засновник соціально- правового напрямку. „Правові основи капіталізму”, „Інституціональна економія”:
1)розробив юридично-мінову концепцію суспільного розвитку на основі відносин обміну, зображуючи їх як юридичні
2)найбільшу увагу приділяв розвитку трьох соц. Інститутів, а саме: корпорацій, профспілок, політичних партій.
3)вихідної економічною категорією вважав правові угоди, за доп. яких можна цілком розв”язати будь-які соц.-екон. Чи політичні конфлікти
Леслі Мітчел – засновник емпіричного напряму. „Економічні цикли”, „Лекції про типи економічних теорій”:
1)головним завданням науки вважав збір статистичних даних
2)політичну економію вважав наукою про інститути, які забезпечують норми поведінки укорінені в звичках та інститутах
3)зясував взаємозв’язок численних економічних тпа неекеономічвних чинників
4) одним з перших поставив питання про необхідність державного антициклічного регулювання на основі індикативного планування та прогнозування.
12.2 Неоінституціоналізм
1950-60-х рр.. сформувався, а згодом набув визнання як особлива економічна теорія неоінституціоналізм.
Неоінституціоналізм – це сукупність інституціональних концепцій переважно техніко- економічного та соціально- правового спрямування, для яких характерні:
1)критичний аналіз ортодоксальних теорій
2)спроба поєднати екон. Теорію з іншими науками
3)прагнення вивчати трансформацію економ. Системи під впливом НТР
4)вимоги посилити суспільний контроль над бізнесом
5)визнання необхідності втручання держави в економіку
Рональд Коуз – „Природа фірми”, „Проблема соціальних витрат”:
1)ввів поняття трансакційних витрат (це витрати функціонування ринку, що забезпечують перехід прав власності з одних рук в інші і охорону цих прав)
2)виходячи з поняття трансакційних витрат пояснив структуру і еволюцію інститутів
3)сформулював теорему Коуза (якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати =0, то розміщення ресурсів і структура виробництва будуть незмінними і ефективними)
4)закликав шукати так звані недоліки ринку, які необхідно долати за допомогою державного втручання
Д. Норт – „Інститути, інституційні знаки та функціонування економіки”:
1)заснував кліометрію (особлива концепція, щодо дослідження економічних явищ на основі поєднання математичних, статистичних методів та історичної теорії)
2)відзначає в історії 2 екон. Революції: перша пов’язана з оформленням права на землю, друга пов’язана з появою авторського права
3)довів, що структура ринкової економіки і процеси, що протікають в ній тісно пов’язані з соціальними і політичними інститутами країни
Джон Гелбрейт – „Суспільство добробуту”, „Нове індустріальне суспільство”:
1)розробив концепцію врівноважу вальної сили (концентрація капіталу не призводить до монополізації економіки, оскільки породжує врівноважуючу силу, а саме: велике об’єднання покупців і постачальників)
2)спробував розробити синтетичну теорію, яка б охоплювала всі найважливіші закономірності суспільства в якому основою екон. Розвитку є техніка
3)спростував ідею про досягнення соціально соціально однорідного суспільства. Натомість стверджував що ринковий капіталізм забезпечує процвітання для окремих осіб і суспільну убогість
4)вважав, що технічний прогрес зумовлює необхідність державного планування та регулювання сукупного попиту
5)висунув теорію конвергенції в двох системах і показав що на певному історичному етапі капіталізм і соціалізм з’єднуються в єдину соціально- економічну систему
13.1. Трансформаційні процеси
Важливою тенденцією, що прямо чи опосередковано охопила усі країни світу є трансформація, зокрема:
1)технологічна трансформація – пов’язана з великими технологічними проривами у сфері нових матеріальних джерел енергії, інформаційних технологій, в освоєнні навколоземного космічного простору та у виробничій техніці
2)структурна трансформація – пов’язана зі зростанням капіталовкладень у невиробничу сферу.
Це зумовило початок нового постіндустріального етапу в розвитку найбільш розвинених країн.
3)системна трансформація – передбачає перетворення системи соціального господарства та модель змішаної економіки.
Методи ринкової трансформації:
1)гра дуалістичне реформування – передбачає поступовий, планомірний перехід до ринкових відносин
2)шокова терапія – передбачає швидкий стрибкоподібний перехід до ринкової економіки шляхом лібералізації внутр. і зовн. торгівлі, макроекономічної стабілізації, масштабної приватизації.
13.2. Глобалізація світового господарства
Осн. Чинниками і водночас формами прояву глобалізації є:
1)інтеграційні процеси, що набули поширення практично в усіх регіонах світу. Прикладом найбільш вдалої економічної інтеграції є створення в 1993 році ЄС на основі євроопейського економічного співтовариства (ЄЕС)
2)поширення транснаціональних корпорацій (ТНК) за рахунок стрімкого розширення міжнародної торгівлі та переливів капіталу переважно у формі прямих інвестицій. Це має позитивні і негативні наслідки, а саме: разом із ТНК в країну приходять нові знання, технології та виробничі відносини; ТНК руйнують соціальні структури традиційних суспільств та перетворюють їх до міжнародних стандартів; відбувається уніфікація економіки, побуту та культурних цінностей в різних регіонах світу; поширення ТНК часто унеможливлює регулювання системи виробництва та ринку на національному рівні
3) поширення впливу міжнародних організацій, які стають головними учасниками світо - господарських процесів (СОТ, МВФ, ООН)
Зазначені процеси отримали теоретичне відображення в численних концепціях глобальної економічної системи, зокрема:
1)теорія імперіалізму і неоколонізму – пояснює структуру світу як боротьбу між провідними державами за нові ринки, джерела сировини та енергії, за посилення політичного та культурного впливу
2)метатеорія залежності – капіталістична система у світовому масштабі одночасно зумовлює високий рівень розвитку одних країн і низький рівень інших країн
3)концепція світової системи – ґрунтується на динамічній зміні поділу праці і поділяє світ на: центральні, периферійні ті полуферійні країни
4)теорія глобальної взаємозалежності – наголошує на потребі активного втручання держави в економіку для збереження зовнішньої рівноваги та платіжного балансу внаслідок зростання взаємозалежності країн.
14.1.Політикак воєнного комунізму та її наслідки
Початок будівництва соціалістичної системи пов’язаний з приходом до влади в Росії більшовиків та політикою воєнного комунізму:
1)націоналізація землі
2)націоналізація підприємств
3)створення рад нар госпів (місцеві органи управління)
4)запровадження продрозкладки (податок за яким селяни мали здавати надлишок продовольства). Селяни не мали стимулу до праці
5)встановлення загальної трудової та військової повинностей
6)руйнування товарно- грошових відносин, їх повсюдна заміна натуральними відносинами
14.2.НЕП. Змішана економіка
На весні 1921 р. Влада реалізує НЕП:
1)заміна продрозкладки продподатком – селянину доводилось здавати частку продовольства у вигляді податку
2)переведення промислових підприємств на комерційні засади, господарський розрахунок та оренду (здійснення децентралізованого управління промисловістю)
3)перехід від жорстко централізованої системи управління до територіальної
4)скасування заборони на приватне підприємництво
5)запровадження товарообмінних операцій на основі твердого еквіваленту (підприємствам дозволено самим створювати контрактні договори)
6)відновлення грошової оплати праці, скасування трудових повинностей, запровадження тарифної системи (запускаються гроші в обіг)
7)податкова реформа, що передбачала перенесення податкового тиску з громадян н а підприємства
Ключовим результатом НЕПу стало створення моделі змішаної економіки.
14.3.Консервація адміністративно – командної системи
Вкінці 20-х рр.. з приходом до влади Сталіна НЕП згортається, натомість будується жорстка адміністративно - командна система:
1)націоналізація приватного сектора
2)індустріалізація промисловості з акцентом на розвиток сировинно енергетичних галузей
3)колективізація с/г
4)розкуркулення
5)запровадження системи директивного планування
6)введення паспортної системи та прописки
7)запровадження соціалістичного змагання та системи нематеріального заохочення у поєднанні з репресіям и за порушення трудової дисципліни
14.4.Реформування радянської економіки
Економічні реформи Хрущова:
1)реорганізація управління за територіальним принципом
2)реформи в с/г: зниження с/г податку та обов’язкових норм постачання продукції державі, встановлення твердих тарифів праці і пенсій для селян, реорганізація МТС
3)грошова реформа 1961р.
4)впровадження нових будівельних матеріалів та будівництво нових житлових будинків
Косигінські реформи:
1)поширення економічних методів та скорочення кількості директивних планових завдань
2)повернення до галузевого принципу управління
3)утворення фондів соціально-економічного розвитку підприємств
4)перехід від валової продукції до показників „реалізована продукція”, „прибуток” та „рентабельність”
Реформи Горбачова (перебудова):
1)поширення гласності у соціально – економічній сфері
2)посилення контролю над якістю промислової продукції
3)підвищення трудової дисципліни
4)прийняття нової редакції закону „Про державне підприємство”
5)реформування системи ціноутворення
6)лібералізація приватної підприємницької діяльності
14.5.Розвиток економічної науки в радянський період
На початку радянської доби в економічній думці Росії та України переважала економічна теорія, що формувалась на засадах основних економічних шкіл заходу. Її представники сподівалися втілити свої наукові ідеї на реформаторських засадах розбудови нового суспільства.
М. Туган-Барановський – „Соціальна теорія розподілу ”, „Соціалізм як позитивне вчення”:
1)розробив психологічну теорію цінностей, що узгоджує трудову теорію вартості з теорією граничної корисності
2)здійснив синтез найновіших знань з екон. теорії, екон. історії та історії економічної думки.
3)започаткував сучасну інвестиційну теорію економічних циклів
4)найприйнятнішою формою організації господарства вважав кооперацію
5)заснував нову кон’юнктурну теорію грошей
6)розробив соц. теорію розподілу
7)розробив концепцію соціалізму
8)кінцевим соціальним ідеалом вважав анархічний комунізм
9) створив перший україномовний підручник з політичної економії.
Євген Слуцький – „До теорії збалансованого бюджету споживача”:
1)заснував маржиналістську математичну теорію споживання
2)обґрунтував ординалістську версію поведінки споживача
3)ввів поняття компенсованої зміни ціни
4)вперше поставив питання про формування особливої науки „праксеології”, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов
5)відкрив синусоподібну форму режиму хвиле утворення в економічному житті
Микола Кондратьєв – „Великі цикли економічної кон’юнктури”:
1 )розрізняв три види економічно рівноваги, порушення яких зумовлює відповідно короткі, середні та довгі хвилі економічної динаміки
2)розробив теорію великих циклів економічної кон’юнктури
3)спрогнозував велику депресію
4)заклав основу дослідження економіки
Після 1917 р. Більш впливовим напрямком економічної думки в Росії, а згодом і в Україні стало ліворадикальне крило соціалреформалізму представники якого створили вчення про соціалізм.
Володимир Ульянов-Ленін – „Квітневі тези”, „Державна революція”:
1)на основі теорії імперіалізму обґрунтував власну теорію соціалістичної революції, яка може перемогти в окремо взятій країні
2)під соціалізмом розумів – державно – монополістичну структуру, дії якої спрямовані на користь усього народу
3)розробив теоретичні основи націоналізації землі, банків та п-сті
4)розробляв питання про співвідношення політики і економіки, підкреслюючи, що економіка є фундаментом, а політика є концентрованим виразом економіки
5)розробив основи вчення про соціалістичне директивне планування, організацію праці та соціалістичне змагання
15.1. Основні чинники економічної кризи 1990-х років в Україні
Після проголошення незалежності України політичне керівництво обрало метод шокової терапії. Проте не надало необхідного значення наявним проблемам, що зумовили неминучість економічної кризи. Зокрема:
1)с-но неадекватна і неефективна економічна модель
2)неефективна с-ктура п-сті
3)надмірно великий ВПК (військово промисловий комплекс). Частка п- ств нарах. 70%, що орієнтовано виробляли ВК
4)висока енергоємність в-цтва
5)вичерпання значної частки ресурсного потенціалу
6)неефективність с/г
7)вкрай несприятливий економічний стан
8)висока зношеність ОВФ
9)низька частка в-цтва з повним технологічним циклом
15.2.Економічні перетворення 1990-х років та їх результати
Економічне перетворення розпочато з 1992 року без належної теоретичної бази і чіткої програми дій. Першими кроками були:
1)запровадження в обіг купонорублів
2)вихід з рублевого простору та перехід на взаєморозрахунки з країнами СНД за світовими цінами
3)проголошення лібералізації внутрішніх цін
4)переорієнтація зовнішньої торгівлі на зх. ринки
5)вступ до МВФ
6)початок приватизації
7)початок структурної перебудови в промисловості
Позитивні наслідки 1-го етапу реформ:
1)зменшення урядових видатків на утримання численних збиткових підприємств
2)формування прошарку дрібних власників
3)початкове нагромадження капіталу в руках крупних комерційних структур та окремих приватних осіб
Негативні наслідки:
1)зниження інституційного потенціалу держави (новій владі не вдалося отримати підтримку народу і довіру на проведення цих реформ)
2)низька ефективність новостворених ринкових структур
3)високий рівень бюрократизації при одночасно низькій керованості державними підприємствами
4)найглибший серед країн з перехідною економікою спад промислового виробництва
5)найвищий рівень інфляції
6)різке зниження рівня реальних доходів, а відтак і добробуту багатьох верств населення
Другий етап реформування пов’язаний з приходом до влади Л.Д. Кучми. Основні зміни:
1)скасування дотацій та виробництво збиткової продукції
2)досягнення певної фінансової стабілізації та скорочення бюджетного дефіциту
3)проведення грошової реформи
4)відміна системи фінансового валютного курсу
5)уповільнення темпів спаду виробництва
6)створ. Законодавчих засад для ліквідації держ. Монополії на землю