Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ України
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ
ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ міськОЇ РАДИ
(київсьКОЇ місьКОЇ державнОЇ адміністраціЇ)
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК )
відділення
секція
базова дисципліна
РИНОК ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
РОБОТУ ВИКОНАВ:
Слухач МАН
Ягодка Борис Олександрович
27 жовтня 1999 року
учень 8 класу
гімназії «Діалог»
Дарницького району
пр. Бажана, 28, кв. 19
моб. 0991334832
педагогічний керівник
Шкоденко Наталія Миколаївна
КИЇВ – 2014
РИНОК ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………….3
Висновки……………………………………………………………………….
Список використаної літератури……………………………………………
Додатки………………………………………………………………………
Вступ
« Навіщо люди так багато працюють і метушаться?»
Адам Сміт (1723 – 1790).
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу і об’єднуються єдиним поняттям – ринок.
В економічній літературі приводиться безліч різних визначень категорії “ринок”. Так, у підручнику “Економікс” ринок розглядається як “інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг”. В іншому посібнику під ринком розуміється “обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу”. Одні економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого “покупці і продавці взаємодіють для визначення ціни і кількості товарів чи послуг”, інші — що це набір взаємозв’язків, або процес конкурентних торгів тощо. Така велика кількість різних визначень поняття ринок не є випадковою. Вона закономірна і обумовлена тим, що різні автори звертають увагу ті чи інші сторони відповідного явища, виходячи з інтересів власного дослідження. Це свідчить про складність самого цього економічного явища. Проте у подальшому ми, виходячи з власних інтересів, будемо розуміти під ринком сукупність відносин з приводу обміну товарів, які здійснюються за допомогою грошей.
Метою моєї роботи є аналіз структури ринку та дослідження ринку товарів та послуг України як складової частини світової ринкової економіки.
«Ринок-це механізм, який зводить разом продавців і
покупців окремих товарів і послуг.»
К.Макконнелл, С.Брю
Ринок як єкономічна категорія характеризує спосіб виробництва, обміну, розподілу і споживання єкономічних благ, єдність продуктивних сил і відповідних єкономічних відносин. Найбільш типове і загальноприйняте визначення ринку таке: ринок – це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенням попиту та пропонування.
Формування ринку та відповідних відносин здійснювалось на протязі багатьох віків та під впливом багатьох обставин. Але все одно можна виділити головні умови, без яких формування ринку є неможливим. До таких умов належать:
Якщо подібних умов не створено, то говорити про появу ринку не можна.
Сутність і роль ринку в суспільному виробництві розкриваеться та реалізуеться через його функції. Головні функції ринку:
Відтворювальна функція ринку полягає у тому, що оскільки ринок займає опосередковане положення між виробництвом і споживанням, то без його функціонування неможливе нормальне відновлення не тільки окремих матеріальних об’єктів, а й самого суспільства. Він стає одним з тих елементів, що забезпечує безперервність усього економічного процесу.
Регулююча (чи розподільча) функція ринку полягає у тому, що зміна цін сигналізує про порушення існувавших раніше пропорцій у виробництві різних благ, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів між різними галузями. А це регулює співвідношення між кількістю різних товарів, що виробляються у суспільстві.
Контрольна функція ринку полягає у тому, що його механізм дає можливість споживачам контролювати виробництво, купуючи лише те, що вони вважають за потрібне. Тим самим споживач постійно перевіряє те, що виробляється у суспільстві та постійно підлаштовує виробництво під свої потреби.
Стимулююча функція ринку полягає у тому, що ним заохочуються ті виробники, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва, застосовує найновіші досягнення науки та техніки, що веде до підвищення ефективності виробництва. Саме у таких виробників витрати виробництва будуть нижчими, що веде до відповідного зростання їхніх доходів при незмінних цінах на виготовлену продукцію. Всі інші виробники за таких умов отримують збитки та змушені звільняти місце на ринку тим, хто працює краще.
Інтегруюча функція ринку заключається в тому, що ринок «зшиває» чи об’єднує розрізнених виробників та споживачів в єдине ціле, в економіку через систему товарно-грошових зв’язків.
Кожен ринок є системою відносин між субєктами з приводу купівлі-продажу обєктів. Ці відносини й визначають структуру та інфраструктуру як певного товарного ринку , так і ринку національного, світового як системи ринкових відносин взагалі. Структура певного ринку – це внутрішня будова, устрій, порядок окремих елементів і взаємозв`язків. Структура ринку залежить від багатьох факторів: економічних (економічні системи); політичних (стабільності, ролі держави тощо); соціально-культурних (мовні особливості, чисельність населення, та ін.); географічних (клімату, відстані, топографії); інфраструктурних (засобів зв`язку, комунальних послуг, транспорту тощо).
Усі основні види ринків підрозділяються на різні субринки й ринкові сегменти (національний ринок, міжнародний ринок та ін.). Будь-який ринок характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:
5) за характером продажу:
Структура ринку за сегментами (сегмент ринку – це частина ринку, група споживачів продукції, яка має спільні ознаки.)
Координація незалежних рішень у ринковій економіці здійснюється з допомогою ринкового механізму. Організуючою силою цього механізму є ціни, які виконують функцію сигналів-інформаторів про умови на ринку для виробників і споживачів товарів. Тобто саме ціни стають генеральним координатором ринкової економіки. Через них утілюються в життя незліченні індивідуальні економічні рішення. Головною регулюючою та контролюючою силою ринкової економіки є конкуренція. Конкуренція (лат: сопсиrrепtіа — змагання) — відносини суперництва, боротьби між власниками економічних ресурсів (капіталу, робочої сили, землі та ін.) за ефективне їх використання, враховуючи економічні закони, з метою отримання найбільших прибутків та інших форм доходів.
Конкуренція — це жорстка, конфліктна форма боротьби за існування, метод альтернативної взаємодії суб'єктів ринку, де досягнення поставлених цілей підприємцем можливе лише за рахунок інтересів інших учасників через механізм відбору економічних ресурсів і регулювання економічних потоків. Суб'єкти економічних відносин намагаються отримати максимальну вигоду і корисність від поєднання факторів виробництва, здійснюють дії, що повинні забезпечити придбання сировини та комплектуючих майбутніх виробів якнайдешевше та реалізації кінцевого продукту чи послуги якнайдорожче. Її форми та методи залежать від кількісного співвідношення продавців та покупців. Основні варіанти таких співвідношень наведено в табл. 1.
Таблиця 1.
ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ
|
Форми ринку |
|||
|
Покупець Продавець |
Один |
Кілька |
Багато |
|
Один |
Обопільна монополія |
Обмежена монополія |
Монополія |
|
Кілька |
Обмежена монопсонія |
Обопільна олігополія |
Олігополія |
|
Багато |
Монопсонія |
Олігопсонія |
Обопільна поліполія |
Конкуренція примушує продуцента виробляти саме ті вироби, які бажає придбати споживач, та ще й за низькими цінами. Для окремого товару конкуренція набирає вигляду конкурентності ринку. Для кожної фірми конкурентність ринку — це міра її можливостей впливати на умови реалізації власної продукції. Що менше окремі фірми впливають на ринок своєї продукц ії, то конкурентнішим він є.
Якщо перейти до характеристики суб’єктів ринкових відносин, то відразу помітно, що на ринку (як і у будь-якій сфері де відбуваються обмінні процеси) взаємодіють між собою лише два суб’єкти — покупці та продавці. Покупці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають гроші і збираються за них придбати необхідний їм товар. Продавці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають певний товар і збираються за нього отримати необхідні їм гроші. При цьому поза сферою ринкових відносин кожен з цих суб’єктів може виконувати й інші економічні ролі — бути виробником, постачальником, посередником, споживачем і т.д.
Можна також зазначити, що коли говорять про те, що на ринку взаємодіють виробники та споживачі, відбувається певна підміна понять. В цьому випадку поняття «ринок» підміняється поняттям «ринкова економіка». Структурно різниця між цими поняттями полягає у тому, що «ринкова економіка» є поняттям більш широким ніж поняття «ринок». Справа у тому, що ринок являє собою лише частину відносин обміну. В той же час поняття «ринкової економіки» як певного різновиду економіки взагалі охоплює не тільки відносини обміну, а й відносини з приводу виробництва, розподілу та споживання.
Головними суб’єктами ринкової економіки є домогосподарства та підприємства. Крім того, ще одним суб’єктом економіки є держава, проте у випадку характеристики ринкової економіки роль держави є незначною, а тому при вивченні цього типу економіки її (державу) іноді взагалі не розглядають.
Домогосподарства — це той суб’єкт економіки, який являє собою сім’ю, що складається з однієї чи кількох осіб, яка самостійно веде свою діяльність. В межах економіки домогосподарство виступає основним постачальником всіх економічних ресурсів, в обмін на які воно саме отримує гроші, що витрачаються на придбання тих товарів, які задовольняють потреби осіб, що складають відповідне домогосподарство.
Підприємство — це другий суб’єкт ринкової економіки, який являє собою виробника товарів. В межах економіки підприємство виступає основним постачальником тих товарів, які задовольняють потреби домогосподарств. В обмін на ці товари підприємство отримує від домогосподарств гроші, що витрачаються на придбання тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва товарів.
Історичний досвід свідчить, що в країнах з ринковою економікою основною формою власності є приватна, там забезпечена свобода підприємництва та вільний рух капіталів та товарів.
Крім того, умовами формування ринку є вільний доступ виробників до економічних ресурсів, інформації та функціонування великої кількості фірм, що виробляють однорідну продукцію. Суб’єкти ринкових відносин є економічно та юридично незалежними, вони мають свободу вибору покупців, постачальників та вільну систему ціноутворення.
У змішаній ринковій економіці крім розгляду таких головних суб’єктів економіки як домогосподарства та підприємства долучається також вивчення діяльності ще й держави, оскільки у цій економіці її значення і роль істотно зростають.
Держава — це той суб’єкт змішаної ринкової економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб’єктів економіки. В межах економіки держава виступає: 1) збирачем податків з домогосподарств та підприємств, 2) монопольним виробником та постачальником суспільних благ, які задовольняють потреби всіх суб’єктів економіки; 3) покупцем тих економічних ресурсів, які дають можливість здійснювати процес виробництва суспільних благ; 4) суб’єктом, який може надавати підприємствам чи домогосподарствам певні дотації чи допомоги за наявності певних умов. Саме завдяки цьому держава має можливість модифікувати функціонування ринкової економіки, спрямовуючи її на вирішення тих проблем, які вважає найважливішими.
Основними об’єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. До них відносяться:
1) споживчі товари;
2) засоби праці;
3) робоча сила або праця;
4) земля та інші природні ресурси;
5) нерухомість: виробничі будівлі та житло;
6) грошово-кредитні ресурси.
Ринок предметiв споживання. Один з найважливiшиx компонентiв суспiльного ринку - ринок предметiв споживання, призначений для задоволення рiзноманiтниx особистиx потреб людей.
Цей ринок безпосередньо характеризує взаємозв'язок виробництва i особистого споживання, націленість виробництва на максимальне задоволення фізіологічних, соціальних i духовних потреб членів суспільства. Кожна eкономіка має вибирати кошик споживчих товарів, якi повинні бути вироблені. Безпосередньо споживчі товари i послуги виробляє так званий другий пiдроздiл суспільного виробництва, а в промисловості - галузі групи «Б». До галузей, якi безпосередньо виробляють споживчi блага, належать легка i харчова промисловості, значна частка виробництва машинобудівного, аграрного, будівельного, транспортного комплексiв i галузей нематеріального виробництва (охорона здоров'я, oсвітa, культура тощо).
Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів та послуг — це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічне обладнання, засоби організації та обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.
Сьогодні широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ:
1) морські перевезення;
2) інші види транспорту;
3) подорожі;
4) інші приватні послуги;
5) інші офіційні послуги.
Ринок послуг — це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування, туристично-рекреаційних послуг. Готельний бізнес, рекламні й консалтингові послуги, страхові та фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, адвокатські послуги, ріелтерські послуги, франчайзинг, торгівля ліцензіями і патентами, «ноу-хау», промисловими зразками та корисними моделями, інжиніринг, лізингові послуги тощо гак само формують комплекс послуг, які пропонуються на згаданому ринку. Міжнародна статистика свідчить про те, що ринок послуг є одним із найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку.
Значення ринку послуг за останні десятиліття дуже зросло — як у внутрішній економіці, так і у світовій. Сектор послуг у розвинутих країнах сягнув щонайменше половини отриманих прибутків.
Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами, які входять до них. Водночас це створює перешкоди економічним відносинам між країнами, які належать до різноманітних угруповань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єднань.
Основною тенденцією розвитку світової торгівлі є її лібералізація. Значно знижено рівень митних тарифів, скасовано багато обмежень, квоти і т. п. Однак існує ціла низка проблем. Одна з основних — наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торговельно-економічних блоків країн. Наведемо склад дев'яти найбільших міжнародних регіональних торговельних блоків:
1.Європейський Союз (ЄС) — Австрія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція.
2.Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) —США, Канада, Мексика.
3. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) — Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.
4. Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) — Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа—Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі.
5. МЕРКОСУР — Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.
6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) — Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, Південно-Африканська Республіка, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.
7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) — Кот д Твуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.
8. Південноазійська асоціація регіонального співробітництва (СААРС) — Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдіви, Бутан, Непал.
9. Андський пакт — Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.
Поділ світового господарства на інтеграційні угруповання справляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації виробництва.
На сучасному ринку добре помітна тенденція до зміни форм підриємницької діяльності. Крім великих корпорацій у ринковій економіці Заходу багато важить малий бізнес. Це пояснюється тим, що великі підприємства з комерційних та інших причин часто нездатні задовольнити безмежно широку гаму мінливих людських потреб. Виникають так звані «економічні ніші» тобто ділянки суспільного виробництва, які не цікавлять великі підприємства. Натомість малі підприємства гнучко та мобільно реагують на швидку зміну запитів споживачів, необхідність запровадження нових технологій, забезпечують більш ефективне використання творчого потенціалу окремої особистості. Значного поширення набула також форма специфічного ведення бізнесу — система франчайзингу. Головна (найчастіше дуже велика або повсюдно відома) фірма укладає договір із невеликими підприємствами про надання їм права реалізації продукції або послуг з відповідною торговельною маркою. Договір надає право головній фірмі (франчайзеру) постійно (навіть щодекадно) контролювати діяльність своїх операторів (франчайзі) щодо якості продукції та надання послуг. Франчайзер може припинити дію контракту, якщо виявить факти порушення вимог стандартів фірми та загрозу своїй репутації. За сучасних умов найбільшого поширення набули три основні види франчайзингу: товарний; виробничий; діловий.
Однією із характерних тенденцій розвитку сучасного світового ринку товарів та послуг є всебічний правовий захист інтересів споживачів та посилення відповідальності виробників за якість продукції. Систему договірної, а також позадоговірної відповідальності та страхування побудовано так, щоб потерпіла сторона мала повну гарантію відшкодування збитків. Змінився принцип визначення суб’єкта відповідальності за недоброякісний товар. Таким нині вважають не продавця, а безпосереднього виробника дефектної продукції. Новий підхід до проблеми якості продукції спричинився до дальшого посилення державного втручання у сферу виробництва.
В Україні також розпочато широкомасштабну роботу зі створення законодавчих і нормативних актів щодо захисту прав споживачів, якості та сертифікації. Усе частіше застосовується Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції від 17 грудня 2009 р., а також Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10 травня 1993 р. № 46—93.
Згідно даних Державного комітету статистики України, соціально-економічне становище України за січень–вересень 2010 року по виробництву деяких товарів та послуг наступне.
Оборот підприємств оптової торгівлі за січень–вересень 2010р. становив 686,6 млрд.грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту порівняно з січнем–вереснем 2009р. збільшився на 2,4%.
Оборот роздрібної торгівлі (включаючи роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями) за січень–вересень 2010р. становив 376,9 млрд.грн., що на 5,1% більше обсягу січня–вересня 2009р. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 31,1%. В обороті організованих ринків 15,6% становив продаж сільськогосподарських продуктів.
За січень–вересень 2010р. послугами пасажирського транспорту скористалися 5,1 млрд. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 98,5 млрд.пас.км, що становить відповідно 92,3% та 98,1% від обсягів січня–вересня 2009р.
Залізничним транспортом за січень–вересень 2010р. відправлено 326,6 млн. пасажирів (з урахуванням перевезень міською електричкою), що на 0,5% менше, ніж за січень–вересень 2009р. Відправлення пасажирів зменшилося на Донецькій залізниці на 2,2%, Львівській – на 1,4%, Придніпровській – на 0,9%, Південній – на 0,7% та Південно-Західній – на 0,5%. На Одеській залізниці відправлення пасажирів зросло на 2,0%. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 2,8 млрд. пасажирів, що на 8,1% менше, ніж за січень–вересень 2009р. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зменшилися на 8,3%. Перевезення пасажирів морським транспортом порівняно з січнем–вереснем 2009р. зросли на 5,4%. Підприємства м.Севастополя, які виконали 80,2% загальних обсягів морських перевезень пасажирів, збільшили перевезення пасажирів на 4,5%. Закордонні морські перевезення пасажирів зросли на 11,0% порівняно з січнем–вереснем 2009р. Підприємства Автономної Республіки Крим, які виконують майже всі морські закордонні перевезення (96,3%), у січні–вересні 2010р. збільшили перевезення пасажирів на 12,8%. За січень–вересень 2010р. річковим транспортом перевезено 0,8 млн. пасажирів, що на 37,0% менше, ніж за січень–вересень 2009р. Авіаційним транспортом перевезено 4,7 млн. пасажирів, що на 15,3% більше, ніж за січень–вересень 2009р. За січень–вересень 2010р. міським електротранспортом перевезено 2,0 млрд. пасажирів, що на 8,3% менше порівняно з січнем–вереснем 2009р. Загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень–вересень 2010р. порівняно з відповідним періодом 2009р. скоротився на 1,3%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 3,2%, а в господарствах населення залишився на минулорічному рівні. Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за 9 місяців 2010р. порівняно з відповідним періодом 2009р. зменшився на 5%, у тому числі продукції рослинництва – на 13%, а тваринництва збільшився на 9%.
У січні–серпні 2010р. експорт товарів становив 31590,6 млн.дол. США, імпорт – 36231,5 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом 2009р. експорт збільшився на 33,2%, імпорт – на 31,8%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 4640,9 млн.дол. (за січень–серпень 2009р. також від’ємне – 3786,2 млн.дол.).
Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами з 210 країн світу. До країн СНД було експортовано 36,1% усіх товарів, до країн ЄС – 24,7% (у січні–серпні 2009р. – відповідно 33,8% та 23,4%).
Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (25,9% експортних і 36,2% імпортних поставок).
Збільшився експорт товарів до всіх основних країн-партнерів: Італії – у 2,1 раза, Російської Феде¬рації – на 70,3%, Польщі – на 53,6%, Туреччини – на 50,3%, Білорусі – на 45%, Німеччини - на 35,3%.
Порівняно з січнем–серпнем 2009р. збільшився експорт залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання – у 3,2 раза, енергетич¬них матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – у 2,2 раза, руд, шлаків і золи - у 2,1 раза, продуктів неорганічної хімії – на 72,3%, чорних металів – на 51,1%, жирів та олії тваринного або рослинного походження – на 41,3%, меха¬нічних машин – на 20,4%, електричних машин – на 17,7%. Натомість зменшився експорт зернових культур – на 34,3%, виробів із чорних металів – на 9,7%.
Із країн СНД імпортовано 43,5% усіх товарів, із країн ЄС – 31,8% (у січні–серпні 2009р. – відповідно 43,6% та 33,9%).
Збільшились проти січня–серпня 2009р. обсяги імпортних по¬ставок із Російської Федерації (на 88,9%), Китаю (на 72,1%), Білорусі (на 45,5%), Сполучених Штатів Америки (на 27,2%), Польщі (на 15,2%), Німеччини (на 13,7%).
У загальному обсязі імпорту товарів збільшився імпорт руд, шлаків і золи – на 93,3%, чорних металів – на 67,6%, електричних машин – на 64%, наземних транспортних засобів, крім залізничних, – на 54,2%, полімерних матеріалів, пластмаси – на 35%, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – на 28,1%, паперу та картону – на 25,8%. Натомість зменшився імпорт м’яса та харчових субпродуктів – на 26,8%, молока та молочних продуктів, яєць, меду – на 22,5%.
Нерівномірність розвитку окремих галузей у різних країнах, неможливість реалізувати продукцію на внутрішньому ринку, ємкість якого обмежена платоспроможним попитом населення, спонукає підприємців кожної країни вивозити товар та послуги за кордон і вести завзяту боротьбу за нові зовнішні ринки збуту.
До найбільших світових експортерів відносяться Німеччина, Японія, США, Франція, Великобританія, Італія. Серед країн, що розвиваються потрібно виділити так звані «нові індустріальні країни» Південно-Східної Азії а саме: Гонконг, Південну Корею, Сінгапур, Тайвань, Китай. На Близькому Сході – Саудівську Аравію, у Латинській Америці – Бразилію і Мексику. Найбільшим же світовим імпортером є США.
У перспективі виробництво економічно-розвинених країн в усе більшому ступені буде орієнтуватися на зовнішніх виробників (країн, де більш дешева робоча сила), а внутрішній попит – на імпорт. У країнах, що розвиваються передбачається порівняно швидке розширення внутрішнього ринку.
Висновки
Ринок – це організована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (по-
питом називається кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція – це кількість товару, що виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів.
Основою створення життєздатної економіки перехідного періоду в Україні варто вважати її відкритість, маючи у виді вплив конкуренції з-за кордону. Саме в цих умовах світовий ринок чи прямо чи побічно впливає на формування цін на вітчизняну продукцію, а у вітчизняних виробників залишається такий вихід, як підвищення якості і конкурентноздатності продукції, розширення її виробництва при зниженні усіх видів витрат.
Вирішальними умовами розширення участі України в системі міжнародних економічних відносин є рівень і динаміка руху національної економіки, ступінь її відкритості, а також розвиненість і структура зовнішньоекономічних контактів, здатність відповідати постійно мінливим умовам міжнародного господарського життя.
Додатки:
Додаток1.
Товарна структура зовнішньої торгівлі за січень-серпень 2013 року
|
Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД |
Експорт |
Імпорт |
||||
|
тис.дол. США |
у % до січня-серпня 2009р. |
у % до загального обсягу |
тис.дол. США |
у % до січня-серпня 2009р. |
у % до загального обсягу |
|
|
Усього |
31590599,3 |
133,2 |
100,0 |
36231531,9 |
131,8 |
100,0 |
|
I. Живi тварини; продукти тваринного походження |
494884,0 |
145,4 |
1,6 |
750104,7 |
91,8 |
2,1 |
|
01 живi тварини |
953,3 |
21,0 |
0,0 |
42228,7 |
86,8 |
0,1 |
|
02 м’ясо та харчові субпродукти |
66821,4 |
142,6 |
0,2 |
287088,5 |
73,2 |
0,8 |
|
03 риба i ракоподібні |
16186,2 |
170,2 |
0,1 |
337533,9 |
125,0 |
0,9 |
|
04 молоко та молочнi продукти, яйця; мед |
405950,6 |
147,4 |
1,3 |
75882,3 |
77,5 |
0,2 |
|
05 інші продукти тваринного походження |
4972,5 |
124,1 |
0,0 |
7371,3 |
89,1 |
0,0 |
|
II. Продукти рослинного походження |
2137102,2 |
72,6 |
6,8 |
1027782,6 |
126,4 |
2,8 |
|
06 живі рослини та продукти квітництва |
1398,2 |
123,3 |
0,0 |
43952,0 |
97,8 |
0,1 |
|
07 овочі, коренеплоди |
62515,3 |
59,6 |
0,2 |
103089,4 |
178,8 |
0,3 |
|
08 їстівні плоди i горіхи; цитрусовi |
115275,2 |
114,8 |
0,4 |
444830,2 |
123,4 |
1,2 |
|
09 кава, чай, прянощi |
5455,6 |
131,3 |
0,0 |
134858,0 |
114,6 |
0,4 |
|
10 зерновi культури |
1429777,9 |
65,7 |
4,5 |
116982,1 |
142,5 |
0,3 |
|
11 продукцiя борошномельно-круп’яної промисловості |
51017,4 |
81,7 |
0,2 |
14847,5 |
98,3 |
0,0 |
|
12 насiння і плоди олійних рослин |
469238,5 |
95,3 |
1,5 |
143736,4 |
132,8 |
0,4 |
|
13 камеді, смоли |
891,5 |
248,7 |
0,0 |
25046,6 |
94,1 |
0,1 |
|
14 інші продукти рослинного походження |
1532,5 |
57,1 |
0,0 |
440,5 |
171,1 |
0,0 |
|
III. 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження |
1588469,0 |
141,3 |
5,0 |
237678,8 |
118,4 |
0,7 |
|
IV. Готові харчовi продукти |
1499494,3 |
120,8 |
4,7 |
1524551,3 |
124,4 |
4,2 |
|
16 продукти з м’яса, риби |
31550,1 |
145,8 |
0,1 |
50912,4 |
112,0 |
0,1 |
|
17 цукор і кондвироби з цукру |
129791,7 |
122,0 |
0,4 |
182274,9 |
449,4 |
0,5 |
|
18 какао та продукти з нього |
308741,4 |
134,1 |
1,0 |
223774,5 |
142,5 |
0,6 |
|
19 продукти із зернових культур |
150258,5 |
120,7 |
0,5 |
69390,6 |
124,5 |
0,2 |
|
20 продукти переробки овочів, плодiв |
112764,6 |
128,1 |
0,4 |
124568,8 |
95,8 |
0,3 |
|
21 різні харчовi продукти |
74964,6 |
137,6 |
0,2 |
278040,9 |
107,6 |
0,8 |
|
22 алкогольнi i безалкогольнi напої та оцет |
282490,1 |
100,0 |
0,9 |
151318,6 |
129,4 |
0,4 |
|
23 залишки і вiдходи харчової промисловості |
278432,6 |
134,2 |
0,9 |
128842,6 |
108,6 |
0,4 |
|
24 тютюн |
130500,7 |
103,7 |
0,4 |
315428,0 |
104,2 |
0,9 |
|
V. Мінеральнi продукти |
4206504,9 |
201,0 |
13,3 |
12592018,7 |
131,8 |
34,8 |
|
25 сiль, сiрка, штукатурнi матерiали, цемент |
303009,7 |
109,9 |
1,0 |
261634,2 |
170,8 |
0,7 |
|
26 руди, шлаки та зола |
1597025,5 |
206,0 |
5,1 |
850111,5 |
193,3 |
2,3 |
|
27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки |
2306469,7 |
221,4 |
7,3 |
11480273,0 |
128,1 |
31,7 |
|
з них: |
|
|
|
|
|
|
|
кам’яне вугілля |
338105,7 |
164,3 |
1,1 |
1030789,3 |
268,0 |
2,8 |
|
нафта сира (включаючи газовий конденсат) |
– |
– |
– |
2736623,0 |
179,6 |
7,6 |
|
газ природний |
1159,1 |
91,8 |
0,0 |
5394097,2 |
98,7 |
14,9 |
|
VI. Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi |
2070599,2 |
135,7 |
6,6 |
3915459,1 |
124,0 |
10,8 |
|
28 продукти неорганiчної хiмiї |
692654,5 |
172,3 |
2,2 |
174480,9 |
116,4 |
0,5 |
|
29 органiчнi хiмiчнi сполуки |
227444,3 |
279,2 |
0,7 |
382365,3 |
113,1 |
1,1 |
|
30 фармацевтична продукція |
114883,8 |
137,4 |
0,4 |
1389481,0 |
116,1 |
3,8 |
|
31 добрива |
559459,4 |
102,8 |
1,8 |
288656,4 |
208,4 |
0,8 |
|
32 екстракти дубильнi, барвники |
162565,1 |
129,7 |
0,5 |
235440,4 |
120,2 |
0,6 |
|
33 ефiрнi олії, косметичні препарати |
98373,5 |
127,4 |
0,3 |
462676,9 |
117,4 |
1,3 |
|
34 мило, мийні засоби |
64043,7 |
122,3 |
0,2 |
242352,4 |
103,4 |
0,7 |
|
35 бiлковi речовини |
31879,7 |
160,0 |
0,1 |
82305,1 |
131,9 |
0,2 |
|
36 порох і вибуховi речовини |
6052,9 |
87,9 |
0,0 |
9832,5 |
84,8 |
0,0 |
|
37 фото- або кiнематографічні товари |
998,1 |
127,4 |
0,0 |
25980,0 |
117,3 |
0,1 |
|
38 іншi продукти хiмiчної промисловості |
112244,3 |
84,8 |
0,4 |
621888,3 |
150,0 |
1,7 |
|
VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук |
395010,0 |
113,1 |
1,3 |
2222223,5 |
137,1 |
6,1 |
|
39 полімерні матеріали, пластмаси |
287654,6 |
120,4 |
0,9 |
1770538,8 |
135,0 |
4,9 |
|
40 каучук, гума |
107355,5 |
97,2 |
0,3 |
451684,6 |
146,1 |
1,2 |
|
VIII. Шкiряна i хутряна сировина та вироби з них |
113653,3 |
105,8 |
0,4 |
110098,6 |
140,1 |
0,3 |
|
41 шкури та шкіра необроблені |
82520,0 |
96,6 |
0,3 |
44166,2 |
144,6 |
0,1 |
|
42 вироби із шкiри |
25138,1 |
151,9 |
0,1 |
62075,8 |
143,1 |
0,2 |
|
43 хутряна сировина |
5995,2 |
108,9 |
0,0 |
3856,7 |
82,3 |
0,0 |
|
IX. Деревина і вироби з деревини |
519841,9 |
129,8 |
1,6 |
200719,0 |
121,5 |
0,6 |
|
44 деревина і вироби з деревини |
519660,6 |
129,8 |
1,6 |
190756,7 |
119,3 |
0,5 |
|
45 пробка та вироби з неї |
34,7 |
664,4 |
0,0 |
5922,8 |
158,9 |
0,0 |
|
46 вироби із соломи |
146,6 |
168,6 |
0,0 |
4039,5 |
252,3 |
0,0 |
|
X. Маса з деревини або iнших волокнистих целюлозних матеріалів |
599708,7 |
114,7 |
1,9 |
1029248,4 |
125,9 |
2,8 |
|
47 маса з деревини |
597,1 |
130,4 |
0,0 |
67530,6 |
147,4 |
0,2 |
|
48 папiр та картон |
522483,2 |
115,4 |
1,7 |
899710,4 |
125,8 |
2,5 |
|
49 друкована продукція |
76628,4 |
109,9 |
0,2 |
62007,4 |
109,1 |
0,2 |
|
ХI. Текстиль та вироби з текстилю |
472394,6 |
101,0 |
1,5 |
1184743,4 |
132,5 |
3,3 |
|
50 шовк |
51,8 |
78,8 |
0,0 |
1409,8 |
138,5 |
0,0 |
|
51 вовна |
4219,7 |
103,0 |
0,0 |
41304,1 |
85,3 |
0,1 |
|
52 бавовна (тканини) |
4462,4 |
97,6 |
0,0 |
103235,4 |
122,4 |
0,3 |
|
53 іншi рослиннi волокна |
1109,6 |
181,9 |
0,0 |
8010,2 |
133,9 |
0,0 |
|
54 нитки синтетичні або штучні |
3685,7 |
64,2 |
0,0 |
101557,4 |
138,6 |
0,3 |
|
55 хiмiчнi штапельнi волокна |
4421,1 |
70,3 |
0,0 |
143336,9 |
132,8 |
0,4 |
|
56 вата |
22613,2 |
109,7 |
0,1 |
78764,5 |
123,7 |
0,2 |
|
57 килими |
6394,0 |
64,0 |
0,0 |
16079,8 |
126,9 |
0,0 |
|
58 спецiальнi тканини |
1958,5 |
211,3 |
0,0 |
43343,3 |
126,6 |
0,1 |
|
59 текстильнi матерiали |
12705,4 |
113,9 |
0,0 |
65204,0 |
137,2 |
0,2 |
|
60 трикотажні полотна |
4132,9 |
163,8 |
0,0 |
50427,0 |
136,9 |
0,1 |
|
61 одяг трикотажний |
78209,0 |
112,2 |
0,2 |
232301,1 |
154,6 |
0,6 |
|
62 одяг текстильний |
271478,5 |
95,3 |
0,9 |
187306,0 |
118,5 |
0,5 |
|
63 іншi готовi текстильні вироби |
56952,9 |
121,9 |
0,2 |
112464,0 |
161,5 |
0,3 |
|
XII. Взуття, головнi убори, парасольки |
111614,9 |
115,9 |
0,4 |
325934,9 |
156,9 |
0,9 |
|
64 взуття |
107703,8 |
116,7 |
0,3 |
312133,9 |
161,0 |
0,9 |
|
65 головнi убори |
2354,0 |
91,2 |
0,0 |
3563,4 |
63,4 |
0,0 |
|
66 парасольки |
1352,9 |
108,5 |
0,0 |
4100,9 |
107,2 |
0,0 |
|
67 обробленi перо та пух |
204,1 |
137,8 |
0,0 |
6136,7 |
142,1 |
0,0 |
|
XIII. Вироби з каменю, гiпсу, цементу, кераміки, скла |
248553,1 |
139,5 |
0,8 |
528323,3 |
146,0 |
1,5 |
|
68 вироби з каменю, гiпсу, цементу |
63497,9 |
115,1 |
0,2 |
154804,6 |
135,8 |
0,4 |
|
69 керамiчнi вироби |
116850,4 |
168,2 |
0,4 |
202637,8 |
176,2 |
0,6 |
|
70 скло та вироби із скла |
68204,8 |
127,3 |
0,2 |
170880,9 |
128,5 |
0,5 |
|
XIV. 71 Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них |
44771,4 |
98,4 |
0,1 |
151579,8 |
124,7 |
0,4 |
|
XV. Недорогоцінні метали та вироби з них |
11108797,5 |
140,2 |
35,2 |
2449110,2 |
148,6 |
6,8 |
|
72 чорнi метали |
9454529,0 |
151,1 |
29,9 |
1168135,5 |
167,6 |
3,2 |
|
73 вироби з чорних металів |
1173865,9 |
90,3 |
3,7 |
503433,9 |
134,3 |
1,4 |
|
74 мiдь i вироби з міді |
186070,0 |
210,0 |
0,6 |
90834,3 |
139,7 |
0,3 |
|
75 нiкель i вироби з нікелю |
12860,3 |
204,8 |
0,0 |
105434,9 |
154,3 |
0,3 |
|
76 алюмiнiй i вироби з алюмінію |
117100,5 |
84,1 |
0,4 |
223802,7 |
128,2 |
0,6 |
|
78 свинець і вироби із свинцю |
10884,9 |
73,1 |
0,0 |
22466,5 |
203,7 |
0,1 |
|
79 цинк i вироби із цинку |
137,2 |
265,2 |
0,0 |
30262,9 |
172,2 |
0,1 |
|
80 олово та вироби з олова |
58,8 |
85,3 |
0,0 |
3043,0 |
80,6 |
0,0 |
|
81 іншi недорогоцінні метали |
58330,3 |
178,6 |
0,2 |
49007,2 |
101,5 |
0,1 |
|
82 інструменти, ножовi вироби |
23330,6 |
97,0 |
0,1 |
121576,9 |
135,8 |
0,3 |
|
83 іншi вироби з недорогоцінних металiв |
71630,1 |
118,3 |
0,2 |
131112,5 |
134,0 |
0,4 |
|
XVI. Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку |
3490170,0 |
119,3 |
11,0 |
4814688,7 |
131,2 |
13,3 |
|
84 котли, машини, апарати і механічні пристрої |
2007204,8 |
120,4 |
6,4 |
2779232,0 |
114,4 |
7,7 |
|
85 електричнi машини і устаткування |
1482965,2 |
117,7 |
4,7 |
2035456,8 |
164,0 |
5,6 |
|
XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання |
1921248,6 |
209,2 |
6,1 |
2081138,5 |
155,9 |
5,7 |
|
86 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання |
1418151,3 |
321,9 |
4,5 |
151407,3 |
305,1 |
0,4 |
|
87 наземні транспортні засоби, крiм залiзничних |
312986,7 |
122,4 |
1,0 |
1894561,8 |
154,2 |
5,2 |
|
88 аеронавігаційні або космiчнi апарати |
51045,0 |
56,5 |
0,2 |
18021,1 |
78,2 |
0,0 |
|
89 плавучi засоби морські або річкові |
139065,5 |
105,7 |
0,4 |
17148,4 |
51,0 |
0,0 |
|
XVIII. Прилади i апарати оптичнi, для фотографування або кiнематографiї; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти |
148955,5 |
98,8 |
0,5 |
490989,1 |
130,8 |
1,4 |
|
90 прилади і апарати |
147360,8 |
98,3 |
0,5 |
474906,8 |
130,1 |
1,3 |
|
91 годинники |
962,6 |
133,9 |
0,0 |
10003,1 |
158,4 |
0,0 |
|
92 музичні інструменти |
632,0 |
391,2 |
0,0 |
6079,2 |
149,4 |
0,0 |
|
ХX. Рiзнi товари і вироби |
242556,4 |
135,6 |
0,8 |
402192,2 |
135,4 |
1,1 |
|
94 меблi |
176113,3 |
131,9 |
0,6 |
218022,2 |
121,5 |
0,6 |
|
95 іграшки, iгри |
63738,6 |
152,7 |
0,2 |
111543,7 |
166,9 |
0,3 |
|
96 рiзнi готовi вироби |
2704,5 |
75,0 |
0,0 |
72626,3 |
143,2 |
0,2 |
|
XXІ. 97 Вироби мистецтва |
163,1 |
30,6 |
0,0 |
754,0 |
125,0 |
0,0 |
|
98 Товари, придбані в портах |
13072,4 |
118,1 |
0,0 |
116351,9 |
147,8 |
0,3 |
|
99 Різне |
163034,2 |
97,7 |
0,5 |
75841,3 |
139,3 |
0,2 |
© Держкомстат України, 2001-2013
Дата останньої модифікації: 15/10/2013
Додаток2.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Гребньов М. Г. Словник ключових термінів з дисципліни «Маркетинг». – К.: КНЕУ, 2003. – 80 с.
2.Жаліло Я. А. Внутрішній ринок України в контексті економічної безпеки // Матеріали круглого столу «Проблеми забезпечення економічної безпеки і сталого розвитку України». – 1999. – № 1. – С. 44–49.
3.Політична економія: Навч.посібник за ред. Доктора економічних наук профессора К.Т. Кривенка Київ КНЕУ – 2001. – 508 с.
4.Самуельсон П. Е Нордхаус В.Д, Економіка Пер. з англ. 16-е вид. Видавничий дім «Вільямс» 2003 – 688с.
5. Самуэльсон П. Є. Экономика: Пер. с англ.: В 2 т. – М.: Алгон, 2004. – Т. 1. – 333 с. – Т. 2. – 415 с.
ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ
Інформаційна довідка Держкомстату. – 2010 Доступний з: www.ukrstat.gov.ua.
28