Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білет № 2
1. Початок Другої Світової війни, її характер. Українське питання в політиці інших країн.
Друга світова війна почалася 1 вересня 1939р. нападом нацистської Німеччини на Польщу. Тому без сторонньої допомоги їй було важко захистити свою країну. 28 вересня І.Ріббентроп і В.Молотов підписали в Москві «Договір про дружбу і кордони». Кордон пройшов по річках Сян - Західний Буг. У багатьох містах Польщі пройшли спільні паради перемоги Червоної Армії і Вермахту. 3 вересня 1939р. Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині («дивна війна»). Однак керівництво демократичних країн не мало політичної волі, щоби наважитися на рішучі дії. З 1939р. по 1945р. йшла битва ВМС за Атлантику, а 3 серпня 1940р. німці почали бомбардування Великої Британії. З 1940 по 1941рр. йшла битва за Англію. 9 квітня 1940р. Німеччина нападає на Данію, далі на Норвегію, Люксембург, Голландію, Бельгію, Францію, скинувши англійців та частину французького війська в море в районі Дюнкерка. У квітні 1941р. німці окуповують Грецію та Югославію, а в червні 1941 р. висаджують десант на о. Крит. З березня 1941р. почалися спільні дії Німеччини та Італії проти Великої Британії у Північній Африці. У 1940р. Японія почала наступ у глибину Китаю та пд райони Індокитаю. У цей час СРСР у листопаді 1939 р. починає війну проти Фінляндії. СРСР як агресора в грудні 1939 р. виключили з Ліги Націй. У жовтні 1939 p. СРСР уводить свої війська в Прибалтику пізніше у череві 1940 р. окуповує їх. Червень 1940р. приєднання Бессарабії і пн.Буковини до РС. 1 вересня 1939р. в СРСР приймають Закон про загальний військовий обов’язок. 26 червня 1940р. у Радянському Союзі приймається Закон про перехід на 8-годинний робочий день і 7-денний робочий тиждень. 22 червня 1941р. Німеччина нападає на СРСР. 13 квітня 1941р. Радянський Союз підписує з Японією договір про нейтралітет.
Етапи війни:
1. 1 вересня 1939 – 22 червня 1941 – війна в Європі, «дивна війна»
2. 22 червня 1941 -18 листопада 1942 – поч. ВВВ, битва під Москвою
3. 19 лист. 1942 – груд. 1943 – докорінний перелом
4. січень 1944 – трав. 1945 - звільнення всієї Укр. , відкрит. 2-го фронту
5. 8 травня – 2 вересня 1945 – війн. з Японією , її капітуляція .
Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі. У широкому – це питання про умови і механізм їх возз’єднання та про створення власної державності. До другої світової війни привели слідуючи причини. Перш за все, це загострення суперечностей між провідними державами світу в результаті нерівномірності їх розвитку, деформованого світовою економічною кризою.
Напередодні ІІ СВ чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання.
1. СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина (країни, до складу яких входили українські землі). Мета: втримати вже підвладні землі і приєднати нові.
2. Англія, Франція і частково США (країни-гаранти Версальсько-Вашингтонської системи). Мета: своїм втручанням вирішити українського питання або дипломатичним нейтралітетом задовольняти свої геополітичні інтереси.
3. Німеччина (розпочала боротьбу за розширення “життєвого простору” й активно претендувала на українські землі), і Угорщина (невдоволена умовами Тріанонського мирного договору 1920 року і активно домагалася повернення Закарпатської України).
2. Зборівський мирний договір (1649р.) – мирний договір укладений між гетьманом Б. Хмельницьким і польським королем Яном ІІ Казимиром. За умовами 3МД Українська держава -Гетьманщина визнавалася польським урядом у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Волинь та Поділля залишилися під владою польського короля. У Гетьманщині влада належала гетьману, резиденція якого знаходилась у Чигирині. Коронне польське військо на цю територію доступу не мало. Водночас на території козацької держави зберігалася польська адміністрація. За 3МД зберігалися вольності Війська Запорозького, число реєстрових козаків встановлювалося у 40 тис. чол.
3. Особливості неолітичної революції.
НЕОЛІТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ - процес переходу від традиційного привласнювального господарства до відтворюючого (землеробства і скотарства). Характерні ознаки:
1)винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці;
2)виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів;
3)перехід до осілого способу життя;
4)активне формування стада свійських тварин, використання їх як тяглової сили;
5)суттєві зрушення у демографічній сфері.
4. Написати положення 4 Універсалу УЦР.
1. УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;
2. З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;
3. Влада в Україні належить народу України, від імені якого вони не зберуть українські установчі збори, буде правити ЦР;
4. Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;
5. УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;
6. УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;
7. УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;
8. Держава має встановити контроль над торгівлею та банками
Білет №3
1. Звільнення України. Вклад українців та інших народів в перемогу в Другій Світовій війні.
Визволення України з окупації, що тривало 680 днів, почалося вже під час битви за Сталінград. Саме 18 грудня 1942 р. бійцями 1-ої гвардійської армії Південно-Західного фронту було визволено с. Півнівку - перший населений пункт України. Воронезький фронт розгорнув наступ на Курськ і Харків (звільнений 16 лютого 1943р.) потім на Київ та Чернігів. 19 лютого 1943 р. командувач групи армій «Південь» Е. Манштейн наніс удар по радянським військам у напрямку Курська (Курський виступ) захопивши 16 березня знов Харків, а 18 березня - Білгород. Німецьке командування розробило операцію «Цитадель», метою якої - нанесення удару з Курського виступу з трьох сторін, оточений знищення радянських військ, а далі нанесення удару в тил. Це планувалася на 5 липня 1943р. Гітлер зібрав усе, що у нього було в районі Курська, провівши, тотальну мобілізацію. Курська битва відбулася з 5 по 17 липня 1943 р. і закінчилася великими втратами з обох сторін. У середині вересня 1943р. війська Центрального фронту звільнили Конотоп, Бахмач, Ніжин, 21 вересня захопили Чернігів і вийшли до Дніпра.22 вересня 1943 р. частини Воронезького фронту з ходу форсували Дніпро в районі Великий Букрин, південніше Києва. 6 листопада 1943 р. столиця України була звільнена. У цей же час почалося звільнення Донбасу двома фронтами, які з 13 серпня до 23 вересня 1943 р. вигнали німців з Горлівки, Макіївки, а 8 вересня з Донецька. Далі розгорнувся наступ у напрямку Запоріжжя і Дніпропетровська, які звільнили в жовтні 1943р. Після визволення Криму 18 травня 1944 р. почалася депортація кримськотатарського народу. У результаті Житомирсько-Бердичівської операції війська до середини січня 1944 р. майже повністю очистили від німецьких військ Житомирську, частково Київську, Вінницьку, Рівненську області. На Півдні України радянські війська 13 березня 1944 р. узяли Херсон, 28 березня - Миколаїв, 10 квітня - Одесу, а 12 травня повністю звільнили Крим. У результаті Карпатсько-Ужгородської наступальної операції, 28 жовтня 1944 р., був звільнений останній населений пункт Польщі. У цей час союзники СРСР по антигітлерівській коаліції вели боротьбу на Далекому Сході і Азії проти Японії. Напередодні вступу СРСР у війну з Японією 6 і 9 серпня США вперше застосували ядерну зброю, скинувши бомби на міста Хіросіму та Нагасакі. У серпні Японія дала згоду про припинення війни. Так закінчилася Друга світова війна, що тривала 2194 дні. В неї було втягнуто 72 держави світу. Війна була коаліційною.
2. Продрозкладка - примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів в 1918-21 роках, введена рішеннями Раднаркому у Радянській Росії і поширена на територію Української Народної Республіки військовою силою. Ця система зобов'язувала селян здавати державі за твердими цінами надлишки (понад встановлені норми на особисті і господарські потреби) хліба та інших продуктів. Проводилася органами Наркомпроду, продзагонами, за участі частин Червоної армії, спільно з комбідами і місцевими Радами. Більшовицька влада встановлювала завдання губерніям, яке потім розверстувалось за повітами, волостями, селами та селянськими дворами.
4. Брестський мир - договір, підписаний 9 лютого 1918 року в Брест-Литовську представниками Радянської Росії з одного боку та Центральними державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією) — з іншого. Угода зафіксувала поразку та вихід Росії з Першої світової війни. Угоду ратифікували Надзвичайний IV Всеросійський З'їзд Рад (15 березня) та німецький імператор Вільгельм II (26 березня 1918). В листопаді того ж року ВЦВК анулював угоду, посилаючись на припинення існування Німецької імперії як однієї зі сторін угоди.
Білет № 4
1. Тоталітаризм та його вплив на Україну.
Тоталітарний політичний режим характеризується всеохопним репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі, здійснюється цілковитий державний контроль за діяльністю окремих громадян, їх об´єднань, соціальних груп . Суспільне життя ґрунтується на адмініструванні, примушуванні й заборонах, на бюрократичній системі управління.
Тоталітарному політичному режимові притаманні:
1.надцентралізована структура влади
2.монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства,
3.влада належить масовій політичній партії, що організована недемократично.
4.політизація, регламентація і санкціонування всієї життєдіяльності суспільства.
5.терористичний поліційний контроль за поведінкою громадян;
6вимога до громадян активно виявляти відданість режимові і підтримку його;
7ліквідація конституційних прав і свобод особи (особистості);
8репресії як засіб державної політики.
Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 1920-1930-х рр свідчать такі тенденції та процеси:
1)утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології, яке йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією. У 1930 р. унаслідок «організаційних заходів» автокефальна православна церква припинила своє існування. Тільки до жовтня 1930 р. в Україні було закрию 533 церкви. Майже 70% церков, які діяли до 1939 р., узагалі перестали існувати. Цілковиту монополію на офіційну ідеологію мали забезпечити органи цензури, утворені в республіці на початку 1920-х р.; 2)монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; 3)зрощення правлячої партії з державним апаратом; 4)установлення жорсткого контролю держави над суспільним життям.
Тоталітарна система підпорядкувала духовне життя суспільства. Перед інтелігенцією, суспільствознавцями, ставилося головне завдання - теоретично обґрунтувати більшовицький режим, прославляти Сталіна як «вождя всіх часів і народів». Тоталітарна система, яка склалася на початок 1930-х рр., являла собою суворо централізовану піраміду влади, на горі якої стояв вождь - Сталін. Значні кроки в утвердженні культової ідеології були зроблені на XVI і XVII з’їздах ВКП(б) (1930-1934 рр.). На XVII З’їзді майже всі виступаючі, серед яких С. Кіров, С. Орджонікідзе, П. Постишев, К. Ворошилов, С. Косіор, звеличували Сталіна як «найбільшого революційного мислителя». Створення обстановки загальної підозрілості і доносів, масові необґрунтовані репресії, розпалювання істерії, боротьби проти «шкідників, диверсантів, шпигунів, ворогів народу» призвели до повної дезінформації засобів масової інформації та страху людей за своє життя.
2. Ознаки народності. Народність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів.
3. 1 грудня 1991 р. ознаменував закінченняДекларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України і Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. ознаменували початок нового періоду нашої історії.
4. 1976 р. утворена Українська Гельсинська група, діюча напівлегально (пізніше вона перетворилася на Гельсинський
Білет № 5
1. Примусова колективізація в Україні. Голодомор 32-33рр.
При здійсненні модернізації промисловості радянське керівництво зіткнулося з трьома складними проблемами: нестачею коштів, сировини і робочих рук для розвитку індустрії. Вирішити ці питання можна було за рахунок селянства, яке тоді складало переважну більшість населення країни. Поштовхом до форсування колективізації стала хлібозаготівельна криза в 1928p., яка, за твердженням Й. Сталіна була викликана саботажем селян. У тій ситуації вождь вирішив, що для «стрибка» в індустріалізацію необхідно встановити над селянством жорсткий політичний та економічний контроль. Вперше після 1921p., коли була скасована політика «воєнного комунізму», проти селян були застосовані примусові методи. У плані I п'ятирічки в СРСР передбачалося об'єднати в колгоспи 18-20% селянських господарств. Гасло форсованої суцільної колективізації проголосили в листопаді 1929р пленум ЦК ВКП(б). Молотов і Каганович наполягали на її завершенні протягом року. Було прийнято постанову ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930р. «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». В Україні, згідно з цією постановою, планувалося закінчити колективізацію восени 1931р. або навесні 1932р. 24 лютого 1930р. Косіор на догоду Сталіну підписав інструктивний лист до місцевих парторганізацій, згідно з яким Україну слід було колективізувати до осені 1930р.
Основними завданнями колективізації були: -прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села; -забезпечення промисловості дешевою робочою силою; -вирішення хлібної проблеми в країні; -повне одержавлення сільського господарства.
Основними заходами колективізації стали: -насильницьке створення колгоспів; -«розкуркулення» (ліквідація заможного селянства - «ворога» радянської влади); -обмеження з боку влади процесу переселення селян до міст (запровадження паспортів, які видавалися лише жителям міст та ін.).
Хід колективізації в Україні: 1Насильницьке створення колгоспів, 2«Розкуркулення» селянства, 3Звершення колективізації в Україні, 4Боротьба серед вищого керівництва стосовно колективізації.
Основні соціально-економічні наслідки колективізації: -встановлення повного контролю комуністичного режиму над сільським господарством; -державне закріпачення селян; -підпорядкування сільського господарства командно-адміністративній системі управління; -Голодомор 1932-1933pp. і страшні людські втрати; -порушений баланс у розвитку промисловості й сільського господарства; -постійне відставання сільськогосподарського виробництва; -фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів; -руйнування продуктивних сил на селі.
Головною безпосередньою причиною голоду стали хлібозаготівлі, які не припинялися. У 1932р. Україна не виконала план хлібозаготівель. Для вилучення хліба із республіки в Україну прибула спеціальна комісія ЦК ВКП(б) на чолі з головою Раднаркому СРСР Молотовим. До виконання плану хлібозаготівлі окремі адміністративно-територіальні одиниці України заносилися на «чорну дошку». До республіки припинялися постачання товарів, вилучалися продовольчі і посівні фонди. Це фактично прирікало людей на голодну смерть.7 серпня 1932р. було прийнято закон про охорону соціалістичної власності, який в народі назвали «законом про п'ять колосків». За крадіжку колгоспної власності передбачався розстріл із конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна. На поч 1933р. в Україні фактично не залишалося запасів продовольства. Дії партійного керівництва прирекли мільйони людей на повільну мученицьку смерть. Наслідками Голодомору 1932-1933pp. були: -масові жертви; дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму до 10 млн чоловік; -завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села; -придушення опору українського селянства; -масове переселення селян з Росії в Україну; -сталінським режимом було підірвано сили в обстоюванні споконвічних національних прав українського народу.
2. Кошовий отаман - виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI-XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі.
Білет №6
1. Опишіть перші державні утворення на території України.
В І тис. до н.е. на території України з'являються перші залізні знаряддя праці. До цього часу вона була заселена різними за походженням народами. Тут жилипращури слов'ян - місцеві землеробські племена. Згодом на українські землі приходять кочовики. Першими з них були кіммерійці, які належали до іраномовних груп населення. Вони першими опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. Основна діяльність кіммерійців пов'язана з військовими походами. Вершники були значною військовою потугою. Кіммерійці не мали постійних осель. Вони об'єднувалися у племена, а ті, в свою чергу, у союз племен на чолі з вождем. Наприкінці VII ст. до н.е. кіммерійців витиснули іраномовні племена скіфів, які мали чисельну перевагу, були краще зорганізовані та військово вишколені. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою (представники єдиної династії, що, безумовно, зміцнювало таку державу). Також скіфи мали свою міфологію, віру, торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. Геродот вирізняв серед них царських скіфів (берега Азовського м. і у степовий Крим), скіфів-кочовиків (степи Наддніпрянщини), скіфів-орачів (лісостепова зона) і скіфів-землеробів (між Дніпром і Дністром). В кінці VI в. до н.е. скіфи сформували свою державу, поділену на три частини, кожен з керівників якої був верховним царем. Але на кін IV - поч III ст до н.е. становище Скіфії різко погіршилося через природні фактори. Окрім цього, у III столітті до н.е. на території Пн Причорномор'я з поволзько-приуральських степів прийшли сармати, які витиснули скіфів. Частина скіфського населення відійшла на південь і створила дві Малих Скіфії: першу - у Нижній Наддніпрянщині й Північному Криму, друга - у степовому і передгірному Криму зі столицею у Неаполі, поблизу теперішнього Бахчисараю.
2. Реєстрові козаки - частина українського козацтва, прийнята на воєнну службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки. Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда ІІ Авґуста 2 червня 1572, коли було доручено коронному гетьманові Язловецькому найняти з низових козаків на службу 300 осіб.
3.1.Встановить послідовність:
А.Створення реєстрового козацтва. 1572
Б.створення пересопницького євангелія 1561
В. Початок правління Д.Многогрішного 1669
Г.Ліквідація київського удільного князівства.1471
ГБАВ
2.Індустріалізація-система заходів,спрямований на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переоснащення економіки і зміцнення оборотоздатності країни; процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства; забезпечила перевагу промисловості над сільськім господарством, важкої індустрії над легкої. Індустріалізація як світовий економічний процес зумовила другий етап науково технічної революції.
Білет № 7
Галицько-Волинське князівство – спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі.
Галицько-Волинське князівство (1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Р. Мстиславичем.
Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля і Бессарабії.
Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13ст— також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Наприкінці Х — в першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині Підкарпаття був Володимир — місто, що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володимир Святославич. Місто Володимир стало осередком єпископства і самим головним центром розвитку культури у регіоні. Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часу правління синаВолодимира- Ярослава Осмомисла. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства. Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаємини не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Римською імперією. Галицько-Волинська держава була спадкоємицею Київської Русі. Вона обєднала бл. 90% укр.земель, охороняла від поневолення з боку сусідів. Князівство відкрило широкий шлях зах-євр. впливам на Україну, зберігаючи при цьому кращі традиції і укр. нац. Культуру, стало новим центром, після Києва, екон. та політ. життя суспільства.
2.Індустріалізація – це система заходів,спрямований на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переоснащення економіки і зміцнення оборотоздатності країни; процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства; забезпечила перевагу промисловості над сільськім господарством, важкої індустрії над легкої. Індустріалізація як світовий економічний процес зумовила другий етап науково технічної революції.
3.1.Документ, в якому Україну проголосили УНР, 3 універсал 7 листопада 1917 г.
3.2. З яких подій розпочалось намагання Литви на чолі з Вітовтом зберегти свою незалежність
наступ Литовської держави на Придніпров'я в 50-х роках ХІVст
Білет № 8
Українські землі у складі Речі Посполитої
Прийняття Люблінської унії 1569 мало для українців фатальні наслідки. Якщо до 1569 р. становище українських і білоруських земель у складі Литви було стерпним, то тепер ситуація докорінно змінилася: розпочався повсюдний наступ польсько-литовської адміністрації на права українського населення. Він охоплював насамперед економічну сферу, де уряд новоствореної Речі Посполитої всіляко підтримував магнатство, в руках якого навіть король зоставався маріонеткою. Різко посилився національний, релігійний і культурний гніт, було поставлено під сумнів саме існування українців як окремої етнічної спільноти.
Згідно з новим адміністративно-територіальним устроєм, українські землі, що опинилися у складі Польщі, було поділено на 6 воєводств.
У кінці XVI ст. почалася бурхлива колонізація Східної України. Утворювалися величезні латифундії, фактично незалежні від польської корони. Ці пани мали наймане військо, репресивний адміністративний апарат. Утворилася жорстока фільваркова система, що довела панщину до 6 днів на тиждень. Впровадження панщини вільний народ зустрів вороже. Підтриманий запорожцями, він готувався до вирішальної боротьби з ворогом.
Нелегко жилося в Польській державі й українському міщанству. Незважаючи на надання містам магдебурзького права, з нього користалися майже виключно поляки і німці, тоді як самоврядування українських міщан було значно обмежене.
Отже, з утворенням Речі Посполитої та переходом українських земель під владу Польщі їхнє становище значно погіршується: посилюються економічні утиски, обмежується політичне життя, занепадають національні традиції та культура
2.Неолітична революція- історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства, використання глиняного посуду. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності, розквіту родового ладу та виникнення сусідської общини.
3.1.причини роздробленості Київської Русі
Політичну роздробленість спричинило кілька факторів:
1.Великі простори держави ті етнічна неоднорідність населення.
2.Зростання великого феодального замлеволодіння.
3.Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
4.Зміна торговельної кон*юнктури і занепад торгівлі.
3.2.встановити послідовність
А.комісія по ліквідації неписемності 1917
Б.створення СРСР 1923
В.НЕП 1921
Г.Воєнний комунізм 1918
АГВБ
Білет № 11
1. Трипільська культура та її наслідки для України.
Трипільська культура—археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині. Біля Трипілля Вікентій Хвойка в 1893 р. виявив і дослідив пам'ятки цієї культури. Ареал сягає 190 тис. км2 (Україна-Молдова-Румунія). Походження невідоме (бузько-дністр. неолітичної культури).
Дослідники виявили бл. 1000 трипільських поселень на Україні.
Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. Основою господарства було хліборобство і скотарство; полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Землю обробляли з допомогою мотик. Жінки ліпили посуд, виробляли пряжу, одяг тощо. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю. У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі. Відомий домашній кінь. Для поповнення м'ясної їжі за цієї доби мало велике значення полювання. Значного розвитку досягли гончарні вироби.З глини ліпили жіночі статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Вважається, що були предками українського народу (система господарювання, декоративний розпис, кольори).
2.Велика Руїна - це період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.
3.1 988 рік.Хрещення Русі
Білет № 12
1.Боротьба за незалежність України.Історичне значення Акту проголошення незалежності України і Декларації про держ суверенітет"
На січневому пленумі ЦК КПРС 1987 р. М. Горбачов проголосив курс на перебудову, лібералізацію та гласність. В умовах лібералізації в Україні виникають політичні клуби, просвітницькі організації («Товариство Лева» 1987 р., клуб «Спадщина» 1988 р. та студентське об’єднання «Громада»). Їхня діяльність одразу виходить за межі суто просвітницької і набуває політизованого характеру. Великий вплив на ситуацію в Україні мало виникнення в СРСР народних рухів, 7 липня 1988 р. Українська Гельсінська спілка, створена на основі відновленої УГГ, оприлюднила Декларацію принципів, що передбачала перетворення СРСР на конфедерацію незалежних держав; державність української мови; звільнення всіх політв’язнів тощо. Улітку 1989 р. страйк шахтарів охопив найважливіші вугледобувні райони СРСР. Хоча вони висували тоді здебільшого економічні вимоги, однак КПРС не могла уже виставляти себе захисником інтересів робітничого класу.
Восени 1989 р. вдалося внести істотні поправки до проекту Закону про вибори до Верховної Ради УРСР. Активізація політичного життя спричинила стрімке зростання національної свідомості населення. З 1990 р. почався рух за вихід із СРСР.
16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, що проголосила волю народу України самостійно вирішувати свою долю. Цей документ являв собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР затвердила Акт проголошення незалежності України. В Акті відзначалося: «3 моменту проголошення незалежності діючими на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки».
Таким чином, цей день відкрив нову еру в історії України. Таке рішення було вистраждано українським народом у процесі боротьби багатьох поколінь за державність і стало закономірною подією.
2.Генеральний секретаріат-це виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою. Заснований 15 (28) червня 1917 року. 15 (28) червня 1917 року року Комітет УЦР на своєму засіданні ухвалив створення Генерального секретаріату і передав йому виконавчі функції.Перший склад Генерального секретаріату складався з 8 генеральних секретарів та генерального писаря.Очолював Генеральний секретаріат В. К. Винниченко.
3.1. Цитата "УНР у воєнні часи налагоджувала відносини з іншими державами"(приблизно). Про який мирний договір йдеться мова? Брестський 1918
3.2. Зі списку відібрати тих, хто був дисидентом. Бадзьо, Гель, Горині, Мороз, Чорновіл.
Білет № 14
(відповідь: В) створення раднаргоспів).
1. Теорії походження Київської Русі.
Не з*ясовано.
1) Норманська – створили нормани (варяги). А. Шльоцер, Г. Байер, Г. Міллер.
Аргументи:
2) Антинорманська – створили слов*яни. Ломоносов, Грушевський.
Аргументи:
3) Хазарська – поляни – це хазари. Європейський торговельно-військовий союз «Русь» очолив об*єднання слов*ян у державу з відповідною назвою. О.Припак.
4) Кельтська – племена кельтів-рутенів, витіснені Цезарем з провінції Прованс, частково мігрували на слов*янські землі Прикарпаття і Придніпров*я. Шелухін.
5) Теорія Штокля
2. Холодна війна - період міжнародної напруженості, ідеологічного та політичного протистояння внаслідок загострення відносин після другої світової війни між СРСР і США (з середини 1940-х до початку 1990-х років).
Білет № 16
1.Політика НЕП і воєнного комунізму.
«Воєнний комунізм» - державна політика надзвичайних заходів, запроваджених більшовицьким урядом Радянської Росії в період з 1918 по 1921 pp. Складалася з багатьох елементів: витискання з економіки капіталістичних відносин; зосередження промисловості і транспорту в руках держави; спроб перейти до соціалістичних і навіть комуністичних засад виробництва й розподілу; продрозкладки як основного методу забезпечення продовольчих потреб держави; заміни торгівлі державним розподілом за класовою ознакою; згортання товарно-грошових відносин, натуралізації господарських зв'язків і заробітної плати; загальної трудової повинності тощо. «Воєнний комунізм» забезпечував переважно військові потреби, але загалом був неефективним і посилював деградацію економіки, що призвело до масового невдоволення цією політикою. Для збереження влади В. Ленін прийняв рішення (у березні 1921 р. на X з'їзді РКП(б)) про заміну продрозкладки продподатком, що означало перехід від «воєнного комунізму» до нової економічної політики (непу).
Нова економічна політика-новий напрямок внутрішньої політики радянської держави, затверджений з'їздом РКП(б) у березні 1921р. Суть НЕПу полягала у використані ринкових відносин і різних форм власності.
Основними заходами непу стали: -заміна продрозкладки продподатком; при цьому продподаток мав бути меншим за продрозкладку, а його розмір заздалегідь повідомлявся селянам; -бідні селяни взагалі звільнялися від податку; -після виплати податку селяни здобували право вільно розпоряджатися плодами своєї праці, продавати їх; це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості селян у виробництві сільськогосподарської продукції; -передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам; -відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю; -ліквідація безплатних послуг; -здача в оренду, концесію частини дрібних і середніх підприємств; -впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання працівників; -введення стабільної валюти - червонця; -децентралізація системи управління:розвиток підприємництва, розвиток кредитної, виробничої, збутової кооперації.
2.Антигітлерівська коаліція–військовополітичний союз держав, які у 1941-1945 pp. боролися з нацистською Німеччиною та її союзниками. Після нападу Німеччини на СРСР лідери Великої Британії (22.06.1941 р.) та США (23 червня) заявили про необхідність об'єднання всіх сил, що протистояли агресивним державам. 12.07.1941р. у Москві було підписано угоду між СРСР і Великою Британією про спільні дії у війні з Німеччиною, що й поклало початок створенню антигітлерівської коаліції.
Білет № 17
1. Розкрити та проаналізувати причини роздробленості та розпаду України-Руси.
2. Берестейська унія -
3.1. Визначити, до програмного документу якої партії належить цитата.
3.2. Пояснити, як відреагувала Українська Центральна Рада на збройний виступ більшовиків у Петрограді?
1. Розкрити та проаналізувати причини роздробленості та розпаду України-Руси.
Причини:
Після створення Золотої Орди хан Батий розіслав своїх послів по руських землях, вимагаючи у місцевих князів покори й визнаннясебе верховним правителем. Із того часу Київська Русь як незалежна держава перестає існувати, а на її землях установлюється багатолітнє іноземне іго, яке законсервувало удільну роздробленість, перешкоджало централізації земель і відродженню державності.
2. Берестейська унія (1596р) - укладена 1596 р., унаслідок чого утворилась Українська греко-католицька церква. Була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розколу між Римським
престолом та Константинопольським патріархатом, який відбувся 1054 р. Важливим чинником, що спонукав до укладення унії з апостольською столицею, була потреба протистояти подальшій латинізації та полонізації української світської еліти, а також добитися зрівняння в правах українського духовенства з латинським.
Згідно з умовами Б. у. українська церква зберігала східний обряд, церковнослов'янську літургічну мову, право на заміщення митро-поличої та єпископських кафедр, вживання старого (юліанського) календаря, нижче духовенство і надалі зберігало право одружуватися.
3.2. Пояснити, як відреагувала Українська Центральна Рада на збройний виступ більшовиків у Петрограді? Центральна Рада обрала нейтралітет, що дозволило більшовикам здобути перемогу.
Білет № 19
1.Становлення та розвиток Великого князівства Литовського. Кревська, Люблінська унії та їх значення для України.
Велике князівство Литовське—держава, що існувала у Східній Європі у 13—18ст. Литовська держава утворилася в результаті об’єднання близьких до слов’янських племен ятвягів, жміді, жемгалу, лотошів та інших, які довгий час не сплачували данину руським князям. На приєднаних землях литовські князі проводили політику, що визначалася висловом: “нового не вводимо, старого не міняємо”. Вони шанували православну віру і руську мову. Остання стала державною і нею писалися як укази так і літературні твори. Така політика схилила місцеве населення на бік литовців, бо в умовах ординського поневолення руські люди мусили обирати з двох зол меншу, і вони віддали перевагу Литві. Приєднання Південно-Руських земель до Литви і створення Великого князівства Литовського закріпило литовців на руських землях і зменшило тут вплив Московського князівства.
КРЕВСЬКА УНІЯ - угода, укладена між Польщею і ВКЛ 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Литва). Передбачала об'єднання Польщі й Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла. За Кревською унією Велике князівство Литовське зобов'язувалося навернути у католицьку віру населення Литви, передати Польщі свою казну, сплатити 200 тис. флоринів Вільгельму Австрійському за відмову від руки Ядвіги (напередодні вони були заручені), навічно приєднати литовські, білоруські та українські землі до Польщі. Ці умови викликали незадоволення литовських та руських аристократів. Після Кревської унії призупиняється християнізація язичницької Литви православною церквою. Відбувається перехрещення православних. Католицизм і спольщення набувають пріоритетного значення в державній політиці.
ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 р. - угода про об'єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу - Річ Посполиту.
Люблінська унія стала подією величезної політичної ваги. Для долі України вона мала досить суперечливі наслідки. З одного боку, вона сприяла посиленню польської експансії на українські землі, руйнівного наступу католицизму, наростанню соціальної напруги, ополяченню тогочасної української еліти. Безумовно, позитивним наслідком унії був вихід українських земель на орбіту західноєвропейської культури, могутній спалах культурно-освітнього руху, який уперше об'єднав представників усіх станів і започаткував народження українського народу як усвідомленої спільноти. Негативним наслідком Люблінської унії стало повне панування Речі Посполитої на українських землях, яке тривало до кінця 18ст, утвердження необмеженої влади польських магнатів, посилення соціального, національного і релігійного гніту українського населення, втрата можливостей творити самостійну державу.
2. Політика воєнного комунізму - назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921рр під час Громадянської війни. Складалася з багатьох елементів: витискання з економіки капіталістичних відносин; зосередження промисловості і транспорту в руках держави; спроб перейти до соціалістичних і навіть комуністичних засад виробництва й розподілу; продрозкладки як основного методу забезпечення продовольчих потреб держави; заміни торгівлі державним розподілом за класовою ознакою; згортання товарно-грошових відносин, натуралізації господарських зв'язків і заробітної плати; загальної трудової повинності тощо.
3. 1. Пояснити таблицю.
3.2. Вибрати правильне твердження. (Щось про 4ий Універсал).
Білет № 21
1. Причини та наслідки національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Оцінка подій Переяславської Ради. Визвольна війна спалахнула в середині 17ст, сили, що брали в ній участь, ставили за мету визволення України з-під влади Речі Посполитої. Нова політична еліта прагнула створити свою національну державу, сформувати в ній соціально-економічний лад з козацькою власністю на землю. Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів
Причини:•Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, змушували платити податки. За будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць, де їх катували. •Посилюється гноблення селянства, яке дедалі більше ототожнюється з польським пануванням. Крім панщини, селяни мусили виконувати й інші різноманітні натуральні та грошові повинності, а також працювати в маєтку феодала. •Чинилися перешкоди вступу українців до цехів, заняття ними ремеслом чи торгівлею. •Збільшився тиск на православну церкву, звичайним людям насаджували уніатство або католицизм. •Застосовувалися обмеження щодо освіти та вживання української мови.
Великим і значним було релігійне протистояння православ’я і католицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Війна почалася в лютому 1648 із захопленням Запорізької Січі і обрання гетьманом Хмельницького. Заслуга Б.Х. полягає в тому, що він протягом року війни зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів народно-визвольну армію. М. Грушевський, І. Крип’якевич, Д. Дорошенко та ін. вважають головним наслідком національно-визвольної війни (1648-1654 рр.) відновлення державності українського народу і завершення, в основному, процесу формування Української національної держави – Української козацької республіки.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 1654 р. - загальна військова рада, скликана гетьманом Б. Хмельницьким у м. Переяславі для вирішення питання про взаємовідно-сини між Україною та Московською державою. Вчені по-різному оцінювали Переяславський договір між Україною та Росією 1654 р. Одні вбачали у ньому унію двох держав, другі— угоду характеру васальної залежності, треті—військовий союз (В.Липинський), четверті—акт возз'єднання (абсолютна більшість радянських вчених). Існували точки зору й про об'єднання двох держав, входження України до складу Російської держави. Але справа не у назві цього державного акту. Головне — це невизначеність державного статусу України в нових умовах. Підписуючи договір, кожна з сторін вкладала в нього свій зміст: російська вважала його узаконеною формою залежності України, українська, визнаючи зверхність Росії, сподівалася зберегти в нових умовах державну автономію. Багатовікова відсутність національної держави, досвіду державотворення й тяжкі обставини штовхнули Україну на об'єднання з державою, в складі якої вона не мала перспектив для самостійного розвитку. Надто різними були внутрішні суспільні устрої та економічне становище обох країн.
2. Городельська унія 1413—угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на р.Зх Буг. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом.
3. Неолітична революція-процесс переходу від традиційного привласню вального господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство) Термін запровадив англійський археолог Г. Чайлд. Завдяки Н.р люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови життя. Характерні ознаки: Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядів праці. Нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. Перехід до осілого способу життя. Суттєве зрушення у демографічній сфері.
Білет №22
1. Політика Перебудови Горбачова (демократія і гласність).
Перебудова-загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991рр. На початку 80-х років радянська партійна система зайшла в глухий кут, дедалі очевиднішою ставала неможливість збереження без істотних змін існуючих в СРСР порядків. З квітня 1985р. радянську тоталітарну систему знову тимчасово рятує нове партійне керівництво на чолі з М. Горбачовим, який заявляє про реформи і курс на прискорення соціально-економічного розвитку. Розпочатий у цей час процес оновлення пізніше дістав назву «перебудова».
Етапи перебудови:
I етап(квітень 1985 – січень 1987) час визрівання політичного курсу перебудови.
II етап(січень 1987–літо 1988)усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази.
III етап( літо 1988–травень 1989)переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз.
IV етап(травень 1989–лютий 1990)розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння.
V етап(лютий–грудень 1990)поступовий відхід політичного керівництва СРСР від формальних, “революційних” перетворень і одночасно радикалізація народних мас.
VI етап(грудень 1990–серпень 1991)загострення економічної і політичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил врятувати імперію; кінець перебудові, перемога демократичних сил.
Демократизація – процес подолання всевладдя КПРС через законодавче забезпечення демократ прав і свобод, самоврядування народу.
Гласність – можливість отримання правдивої інформ про події в країні та світі, пом’якшення цензури, можливість критики органів влади вільно висловлювати свою думку та дізнатись правду про історичне минуле свого народу. Гласність – перехідний етап до свободи слова.
2.Кирило-Мефодіївське братство-укр. таємна політична організація, що виникла у 1846-1847р у Києві та ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської віри, шляхом здійснення ряду реформ, створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенітету.
3.1. Пояснити, чому Б.Хмельницький обрав Московію як союзника у війні проти Польщі, основні причини.
Причини:
-не допустити до спільної московсько-польської окупації
-відновлення старої Руської держави на всьому етнічному просторі України, які гетьман так одверто і рішуче відкрив польському посольству
-український уряд мав на меті не тільки забезпечити Україну з півночі (з боку Литви), але й розбити московсько-польську спілку та вмішати Москву в українсько-польський конфлікт
Багатовікова відсутність національної держави, досвіду державотворення й тяжкі обставини штовхнули Україну на об'єднання з державою, в складі якої вона не мала перспектив для самостійного розвитку. Надто різними були внутрішні суспільні устрої та економічне становище обох країн.
3.2. Назвати причини проголошення 4го Універсалу.
1.Мобілізувати та організувати український народ для відпору агресору.
2.Формально відмежуватись від більшовицького режиму.
3.Створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками.
Білет № 23
1. Запорізька січ. Умови утворення та розвитку.
У середині XV ст. осередком згуртування українського козацтва стала Запорізька Січ (тобто укріплення за порогами), яку заснував Дмитро Вишневецький, а військо отримало назву Запорозького. У різні часи Січ розташовувалась на різних островах. Всього існувало 8 січей: Хортицька, базавлуцька, Томаківська, Микитинська, Чортомлицька. Олешківська, Кам’янська, Нова або Підпільненська. Січова рада була вищим законодавчим і адміністративним органом. Вона розглядала питання внутрішньої і зовнішньої політики, судила злочинців, обирала уряд – військову і паланкову старшину. На Січі не було феодальної власності на землю, кріпацтва, панувала формальна рівність між усіма козаками на землю, участь в радах, але між старшиною і рядовими козаками існувала соціальна нерівність, яка викликала незадоволення бідних козаків. У Речі Посполитій не склалося сталого відношення до козацтва, яке не мало офіційного статусу. Щоб приборкати козаків, а також з метою використання їх в інтересах Польщі, у 1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення реєстрового козацтва, тобто найманого формування, яке отримало правовий статус і тепер знаходилось на службі у польській державі. Перший реєстр складав 300 козаків. Пізніше Стефан Баторій у 1578 р. збільшив кількість реєстровців до 500. З середини 90-х років XVI ст. відбувався процес масового “покозачення” населення. Козацтво також знаходило підтримку серед населення в їх прихильному ставленні до православної віри. Глибока релігійність була характерною ознакою духовного життя на Січі. В межах Війська Запорозького низового існувало понад 60 церков. Козаки постійно відвідували богослужіння і молебні. Умираючи, відписували на церкву ікони, золото, срібло тощо.
Козацтво активно виступало за відродження православної віри і стало поруч з духовенством в боротьбі з католиками і уніатами. Так, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний прийняв активну участь у боротьбі за відновлення православної церкви в Україні. Його підтримало козацтво. Маючи низку головних ознак держави, Запорізька Січ, все ж була лише своєрідною, перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною общиною. Несприятливі зовнішні впливи та внутрішні недоліки так і не дали змоги цьому зародку, ескізу української державності перерости у нову якість, але свій політичний яскравий слід у процесі українського державотворення козацька держава, безумовно, залишила.
2. Повстанський рух 1920-х рр..(или 1928 года, не точно!)
Повстанський рух в Україні 1918-1922-го і пізніших років можна охарактеризувати як масовий збройний рух українського селянства і частково робітництва, спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею й засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу і окупаційних режимів в Україні, за народну владу і далі за національне і соціальне самовизначення українського народу.
3.2Волинь, Київщина належали до Литовської держави
Білет № 25
1. Зовнішні і внутрішні фактори, що впливали на розвиток Київської Русі.
Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боротьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Мабуть, уже в цей час виникають певні елементи національної свідомості, почуття патріотизму. Давньоруська держава після її утворення продовжувала розширяти свої території. За князя Олега (882—912 pp.) були приєднані древляни, сіверяни, радимичі. Одночасно була ліквідована залежність радимичів від хазар, яким вони платили данину. За часів Ігоря (912—945 pp.) до Давньоруської держави були приєднані угличі, тиверці, і знову ж древляни, які відділилися від Києва після смерті Олега. Князі Святослав (965—972 pp.) і Володимир (978—1015 pp.) здійснювали походи у землі в'ятичів. Таким чином, рушилися й зникали старі розмежування і складалася величезна територія Давньоруської держави. Після хрещення 988 відбуваються масштабні зміни в зовнішніх проявах князівської вдади і давньоруської державності. Володимир почав карбувати власні золоті та срібні монети, що засвідчували суверенність його влади. Серйозних змін почали зазнавати міста, і в першу чергу Київ.
Володимир розбудовує столицю на взірець Константинополя. Поблизу Києва та вздовж річок півдня Русі виникає багато міст (Чернігів, Переяслав та ін.) з метою захисту столиці від печенігів. Будуються міста-фортеці в степових та напівстепових районах Лівобережжя, які заселюються варязькими дружинниками. В період правління Я.Мудрого розширюються кордони Київської Русі: від Чорного моря і пониззя Дунаю на півдні аж до Фінської затоки на півночі, від Закарпаття на заході до верхів'їв Волги та Дону на сході. Активізувалася й дипломатична діяльність. За допомогою династичних шлюбів Ярослав зміцнив стосунки з кількома провідними європейськими державами. Сам він був одружений зі шведською принцесою Інгігердою. Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління проводиться кодифікація юридичних норм, які існували, а також постає перший письмовий звід норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника. 2.Кріпосне право, кріпацтво - система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю і майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо).
3.2. Основні напрямки українізації за Скоропадського.
Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:
- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;
- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;
- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;
- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.
Білет № 28
1. Розкрийте процес утворення єдиного національно-господарського комплексу. Формування української нації.
Зміни в соціальній структурі суспільства під впливом ринку були рушійною силою у перетворенні середньовічних народностей на новочасні етнічні спільності — нації. Прихильність до своєї батьківщини, мови, звичаїв і традицій стала живильним середовищем для формування ідеї національної свідомості.
Бездержавна українська нація формувалася повільно. На тій частині України, що входила до складу Російської імперії, її цінності не розвивались і навіть не визнавалися, тож мусили утверджуватись у постійній боротьбі з іншою мовою і культурою, репрезентованими імперською владою. Вважаючи, що піднесення національної свідомості українців призведе до поширення сепаратистських настроїв, царські чиновники придушували не лише політичні форми національного руху, а й культурницькі.
І в Росії, і в Австро-Угорщині українська нація формувалася в основному як селянська, її панівні верстви, як правило, складалися не з українців, а з представників інших національностей. Серед великих землевласників правобережних губерній переважали поляки, а на Лівобережжі серед купців 1-ї і 2-ї гільдій — росіяни.
Однак в умовах ринкових відносин, коли швидко почали збагачуватися люди із різних верств суспільства, національний склад буржуазії поступово змінювався на користь українців.
Таким чином, відсутність української держави, наявність російсько-австрійського кордону, що роз'єднував дві частини української території, гнобительська політика урядів царської Росії й цісарської Австро-Угорщини, денаціоналізація української еліти певною мірою ускладнювали і гальмували процес формування й консолідації української нації. Однак, попри різні перешкоди, процес становлення української нації у другій половині XIX ст. не припинявся, а посилювався. Це виявлялося особливо рельєфно у дальшому розвиткові загальнонаціональної української мови, що ставала найважливішим засобом спілкування і цементуючою силою української нації. У процесі формування територіальної й економічної єдності, інтенсифікації суспільно-політичного й культурного життя відбувалося зростання національної самосвідомості українського народу, що найбільш яскраво відображалося у розвиткові українського національного руху.
2. Пакт Молотова-Ріббентропа або Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом— розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана 23 серпня 1939 року у Москві міністром закордонних справ Німеччини Ріббентропом та наркомом закордонних справ СРСР Молотовим. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією у Першій світовій війні територій. Таємним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними при очікуваному у ті дні нападі Німеччини на Польщу . Договір разом з іншими Радянсько-Німецькими угодами втратив силу 22 червня 1941 після нападу Німеччини на Радянський Союз.
3.2 Сформулюйте причини остаточної ліквідації Запорозької Січі.
Основні причини ліквідації Запорозької Січі:
— Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками.
— Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією.
— Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя.
— Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою, що перешкоджало вільному доступу до Чорного моря.
— Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя.
— Загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національно¬визвольної боротьби українців.
— Перетворення Запорожжя з його гаслом «втікачів не видавати» на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії.
Білет № 29
1. Розкрийте питання: Брестський мир. Гетьманат та Директорія в українській революції 1917 – 1920 рр.
Делегація УНР на переговорах в Брест-Литовському оголосила, що ЦР перебуває у важкому стані і вимагає негайної допомоги. 9 лютого 1918 Брест-Литовський мирний договір був підписаний. Кордон між Україною і Автро-Угорщиною провели по старому кордону Російської імперії. Окрім цього Австро-Угорщина зобов’язувалась передати УНР окуповані Волинь і Холмщину. Брестський мирний договір поклав початок міжнародному визнанню незалежної У. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР, а Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив П. Скоропадського гетьманом України. Внаслідок майже безкровного державного перевороту Центральна Рада була розпущена і в українських землях виникло нове державне утворення — гетьманат «Українська держава». Очоливши гетьманат, П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади. Сучасники П. Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України періоду гетьманату. Цьому сприяли відновлення приватної власності, підтримка гетьманом вільного підприємництва, можливість промислових та торговельних кіл суттєво впливати на економічну політику влади, широкий збут товарів до Австро-Угорщини та Німеччини. У травні 1918 р. партії просоціалістичної орієнтації утворили опозиційний гетьманові Український національно-державний союз (з серпня Український національний союз). 13 листопада на таємному засіданні цієї організації розглядалося питання про збройний виступ проти П. Скоропадського. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верховний орган УНР — Директорію — у складі В. Винниченка (голова), С Петлюри, Ф. Швеця, О. Андрієвського, А. Макаренка. Проголошений наступного дня гетьманом курс на федеративний союз з небільшовицькою Росією прискорив розвиток подій. Члени Директорії спішно прибувають до Білої Церкви, де була зосереджена їхня головна ударна сила — формування Січових стрільців, і переходять до активних бойових дій. П. Скоропадський 14 листопада зрікся влади. 19 грудня 1918 р. Директорія урочисто в'їхала у Київ. 26 грудня у Декларації проголошувалося відновлення УНР, скасовувалися всі закони Гетьманату в галузі державного управління, землеволодіння, робітничої політики. В основу політики Директорії було покладено «трудовий принцип», тобто влада має належати лише класам працюючим - робітникам і селянам, що автоматично відсувало від політичного життя ті соціальні верстви, на які спирався Гетьманат.
2. Військо Запорозьке—у 16 ст офіційна назва козацького війська з центром у Запорозькій Січі, а з середини 17ст—української козацької держави на чолі з гетьманом. Через руїну всередині цієї держави, розділилося на Військо Запорозьке Городове — власне Гетьманщину або Наддніпрянську Україну та Військо Запорозьке Низове — Запорозьку Україну з Січчю.
3.2. "незалежність".
Білет 30
1.Періодизація – це поділ історичного процесу на великі проміжки часу, які різняться між собою важливими змінами в житті суспільства. Що допомагає осмислити історичний процес, полегшує виявлення його внутрішніх закономірностей та дає можливість наукового узагальнення.
Основи періодизації історії України були закладені видатним ученим М. Грушевським наприкінці XIX - на початку XX ст., у процесі роботи над синтетичною працею, десятитомною «Історією України-Руси».
М. Грушевський рішуче виступив з науковою критикою російської схеми історії східноєвропейських народів, яка відстоювала концепцію «общеруської» народності, її історії і культури, водночас нехтуючи історичним розвитком українського і білоруського народів. М.Грушевський розробив власні підходи до історичного минулого України, які відрізнялися від панівної офіційної російської історіографії.
Перший розбив періодизацію на 4 етапи М. Грушевський у 1904р:
1)Княжа доба – 1ст н.е. – 1349, коли завершується процес розселення «українських племен».
2)Литовсько-польська доба – 14ст - 1 пол. 16ст, пов’язана із завершенням політично-державної самостійності укр. земель і захоплення їх Польщею, Литвою та іншими державами.
3)Козацька доба – 2 пол. 17ст - 18ст, коли всі верстви єднаються у формі козацтва для досягнення власних нац. інтересів.
4) 19ст - оформлення укр. нації, коли історичне й духовне життя українців відбувається під впливом демократичних європейських ідей.
Отже, вчений розкривав безперервність і нерозривність української історії від її ранньої доби, через середньовіччя, аж до нового періоду історії України. Саме український народ був основою безперервності українського історичного процесу.
2.Тоталітаризм - Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я тощо.
Основні риси тоталітарної держави
- наявність єдиної масової партії очолюваної спільним лідером.
- єдина офіційна ідеологія
- поліцейський контроль за опозицією.
- монополія на ЗМІ
- контроль за економікою
- войовничий атеїзм.
Білет № 31
1. Сутність економічних і політичних реформ 1950-60 років.
У 1953 р., Хрущов став 1 секретарем ЦК. Його реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:
- люди отримали можливість вільно висловлювати свої думки;
- відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з’їздів, пленумів, критика і самокритика в партії);
- зросла роль Рад – як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними ;
- викрито злочинну діяльність Л.Берії в Україні, розпочалася реабілітація жертв масових репресій. У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб. Проте з 1962 р. комісії по реабілітації припинили свою діяльність. Більше того, паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалися нові політичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади у їх проведенні. Зокрема, у кримінальний кодекс було введено статтю „антирадянська агітація та пропаганда”;
- розпочалася десталінізація (засудження культу особи Сталіна). Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з’їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді „Про культ особи і його наслідки”. Було взято курс на демократизацію суспільства. Але культ особи Сталіна не був розвінчаний до кінця: доповідь Хрущова не була опублікована, не були розкриті причини культу особи Сталіна, багато фактів замовчувалося. Але реформи були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя. Повної демократизації суспільства не відбулося.
Поставивши завдання „наздогнати і перегнати Америку” і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки. Головним завданням на початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми, яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільськогосподарського виробництва. Однак економічне піднесення другої половини 50-х років виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчастими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки) і непослідовними, належним чином не обґрунтованими. Колгоспам нав’язувалися нові технології, сільське господарство стало полігоном для непродуманих нововведень і надпрограм (передбачалось перейти до вирощування нових культур, зокрема великої кількості кукурудзи на загальній площі близько 28 млн. га; розорювалися цілинні землі; обмежувалося присадибне господарство). Кожна із розглянутих надпрограм тією чи іншою мірою зазнала краху. Нездійсненними їх робили грандіозні масштаби, волюнтаристські методи, форсовані темпи, які є характерними для функціонування командно-адміністративної системи. На зміну міністерствам прийшли територіальні ради народного господарства (раднаргоспи). Цією реформою намагалися зменшити тиск центру на підприємства. Проте реформа не дала значного ефекту, підприємства могли здобути самостійність лише в умовах ринку.
2.Українська Гельсінська група-об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976. Мета та завдання діяльності: •збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих; •доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт.
3.1. Назвіть першу політичну партію в Наддніпрянській Україні та її засновника. Перша політична партія в Наддніпрянській Україні - Революційна українська партія заснована 29 січня 1900р у Харкові діячами студентських громад Д.Антоновичем, М.Русовим, Г.Андрїєвським, Л.Мацієвичем та ін.
Білет № 32
1. Період Гетьманщини 18 ст. та її ліквідація.
Г. - назва української національної держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, що існувала впродовж 1648-1782. Офіційна назва держави - Військо Запорізьке. Царський уряд уникав вживання терміну Г. і в офіційних документах називав її Малоросією. Столицями Г. в різні часи були м. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. На початковому етапі існування була залежною від Речі Посполитої, а її територія обмежувалась Київським, Чернігівським та Брацлавським воєводствами. Державний устрій Г. на початковому етапі характеризувався наявністю власного військово-адміністративного управління, виборністю гетьмана, генеральної, полкової та сотенної старшини, єдиною податковою, судовою, фінансовою, військовою системою, наявністю дипломатичних зносин з іноземними дежавами тощо. В адміністративно-територіальному відношенні Г. поділялася на полки та сотні. Після Переяславської Ради і укладення Березневих статей 1654 між Україною і Росією, московський уряд розпочав систематичне обмеження прав та привілеїв Г., звівши її до стану автономії, повноваження якої постійно звужувалися. У 1663 Г. поділилася на лівобережну (під контролем Росії) та правобережну (Речі Посполитої). У жовтні 1727 р. Україні дозволено обирати гетьмана. Ним став миргородський полковник Д. Апостол. Підписавши Рішительні пункти, гетьман був підпорядкований російському командуванню. Після смерті Д. Апостола влада перейшла до правління гетьманського уряду, аж доки 5 березня 1750 р. було обрано гетьмана - 22-річного К. Розумовського. За його правління була проведена судова реформа, скликалися старшинські з'їзди для обговорення найважливіших справ. Однак, прихід до влади Катерини II порушив плани гетьмана і під тиском нової імператриці та чергових доносів, він змушений був зректися гетьманства. 21 листопада 1764 р. імператорський указ зліквідував гетьманський пост, а управління передавав другій Малоросійській Колегії. У 1775 р. було ліквідовано Запорозьку Січ. У 1783 р. був скасований і козацький військовий устрій. Десять колишніх гетьманських полків і три компанійські були обернуті в 10 регулярних кінних полків російської армії з шестилітньою службою.
2.Декларація про державний суверенітет--політико-правовий документ, у якому проголошувалися державний суверенітет України, самостійність, повнота і неподільність влади в межах її території та незалежність, рівноправність у зовнішніх відносинах. 16 липня 1990р. ВР УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Декларація заклала юридичні основи для розгортання державотворчого процесу та реалізації на практиці укр.. нацією свого невід’ємного права на самовизначення.
3.1.Геноцид — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.
3.2. Перерахувати країни , що ввійшли до складу СРСР 30 грудня 1922р.
Російської СФРР(РСФРР),
Української СРР(УСРР),
Білоруської СРР(БСРР),
Закавказької СФРР(ЗСФРР—Грузія, Азербайджан і Вірменія).
Білет № 33
1. Інкорпорація України-Руси Литвою.
На поч. 14 ст. українські землі номінально були під владою Золотої Орди, кордони якої сягали на заході Дунаю, Пруту, Бугу, середнього Дністра, на півночі - Росі, пониззя Сули, на північному сході - Рязанського князівства. Причорноморські степи перетворилися на нейтральну територію, що розділяла християнський та
мусульманський світи. Зважаючи на те, що ресурси Литви були невеликі, перспектива оволодіння землями на південному сході здавалася її правителям досить привабливою. Землі колишньої Київської Русі могли сплачувати багату данину, мали розгалужені торговельні шляхи, були спроможні забезпечити Литву матеріальними ресурсами та поповненням до війська. Початком литовської експансії на українські землі став похід 1321 p., який мав на меті підкорення Придніпров'я. Князі Русі чинили відчайдушний опір.
Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося між литовцями та іншими чужинцями - претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. Хвиля міжусобиць після смерті хана Джанібека 1357 р. призвела до розпаду Орди на дві частини з кордоном по Волзі (1362). Саме тоді литовці починають активне проникнення в землі колишньої Русі. Витіснення татарських ханів зусиллями Ольгерда сприяло поступовій інкорпорації Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги влітку 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери литовського впливу потрапило і Поділля. Підтвердженням чому є залишення під владою Литви українських земель і після поразки литовсько-руських та союзних військ у битві з татарами на Ворсклі у 1399 р. На початку XV ст. князь Вітовт колонізував частину Причорномор'я, поширивши свою владу і на Крим. Руські князі зберігали автономність Великого князівства Литовського, що надавала легітимності литовській владі, яка мала характер толерантнішої, ніж татарська, а весь процес інкорпорації доречно названий О.Субтельним «проникненням, включенням, приєднанням».
2. Ординація Війська Запорізького–постанова польського сейму , ухвалена в січні 1638. Видана після придушення національно-визвольного повстання 1637-1638рр. Згідно з ординацією було скасовано виборність козацької старшини і ліквідовано козацький суд. Козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб — 6 полків по тисячі козаків у кожному. До реєстру вносили тількі тих козаків, які не брали участі у повстанні. Лише сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги передРіччю Посполитою. Усі виключені з реєстру повинні були повернутися до свого попереднього стану. Замість гетьмана призначали старшого комісара козацького війська, який підлягав безпосередньо коронному гетьманові Польщі. Йому віддавалась уся військова і судова влада в реєстрі.
3.2. Грецька колонізація. Давньогрецька колонізація, часто Велика грецька колонізація(VIII—VI ст. до н. е.)—процес заснування грецькою державою нових поселень на чужих землях, йшла у 3-х основних напрямках:
1. Західному (побережжя і острови Іонійського моря на північний захід від Греції: Італія, Сицилія, Південна Галія та Іспанія).
2. Північно-східному (північне узбережжя Егейського моря,Геллеспонт,Пропонтида, береги Чорного моря—Понта Евксінського) і Меотиди.
3. Південно-східному (південний берег Анатолії, Кіпр, Сирія, Північна Африка).
Білет № 34
1.Рух опору в Україні. З перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба.
Форми опору були різноманітними: саботаж (невиходи на роботу, псування продовольства); відмова співпрацювати з окупаційними властями; антигітлерівське підпілля;
В антифашистському русі Опору існували дві течії: радянська (партизанські загони, радянське підпілля), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, відновлення Радянської влади; націоналістична (ОУН(Б), ОУН(М), бульбівці, ОУН-УПА), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, створення незалежної Української держави.
З перших днів війни розпочалася боротьба українського народу проти німецько-фашистських загарбників. У червні-вересні 1941 р. На окупованій території було залишено 4 тис. підпільних організацій і групп КП(б)У. Проте за перші місяці окупації України значну кількість підпільних комітетів було викрито і розгромлено, а партизанські загони розпалися або були знищені. Активна боротьба із загарбниками розгорнулася на північному сході республіки. Зі створенням 30 травня 1942 p. Центрального штабу партизанського руху (ЦШПР), а згодом і Українського штабу партизанського руху (УШПР) (20 червня 1942 р.) на чолі з Т. Строкачем, розпочинається масовий партизанський рух. Штаб налагодив координацію дій партизанських загонів з операціями Радянських військ, організував постачання партизан зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, тощо. На кінець 1942 р. в Україні не було міста, району, де б не діяли підпільні організації або партизани. У той час, коли Радянська армія громила німецько-фашистських загарбників та їхніх союзників на фронтах, партизани завдавали відчутних ударів ворогу в його тилу. Фактично боротьба партизан стала "другим фронтом" у війні. У 1943 p. за наказом УШПР проводилися глибокі рейди партизанських з'єднань. Влітку 1943 p. вони визволили велику територію в районі Новоград Волинський — Коростень — Київ — Житомир. Головною формою партизанської війни в цей період було руйнування німецьких комунікацій ("рейкова війна"). Тактика "рейкової війни" під час Курської битви призвела до втрати противником сотень військових ешелонів, блокування руху на магістралях. Найбільше піднесення партизанського руху припадає на початок 1944 p. У цей період партизанський рух набув нових рис. Партизани з боями пройшли 2100 км. територією України, Білорусії, Польщі. Боротьба радянських партизан та підпільників у тилу німецько-фашистських військ була важливим чинником успішного наступу військ Радянської армії, перемоги над ворогом.
2.Козацтво Запорізьке низове–державне утворення українського козацтва, яке виникло наприкінці XVII ст. на територіїї Запорожжя через розкол у Війську Запорозькому. Очолювалося кошовим отаманом. Центром Війську слугувала Запорозька Січ. Устрій Низового Війська базувався на демократичних засадах. Головою Війська був кошовий отаман, якого обирала січова рада, що складалася з усіх запорожців. Кошовий отаман, виконуючи функції верховного судді, затверджував вироки, винесені кошовим суддею, в тому числі і смертні, приймав духовних осіб з Києва і призначав священиків у січову і паланкові церкви.
3.1. (Дисиденство).
3.2. Декларація про державний суверенітет України — документ про проголошення державного суверенітету України. Прийнята Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року. Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.
Білет № 36
1. Соціально-політичне становище України в складі Росії (19-20ст).
Основна частина українських земель в кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. перебувала у складі Російської імперії. На той час вони вже давно втратили особливості свого політичного устрою. Із ужитку була вилучена назва “Україна”. Царизм здійснював все для того, щоб придушити будь-які спроби виявлення української свідомості, знищити національну мову і культуру.
Здавалося, що в умовах жорстокого терору і переслідувань ідеї українського відродження, особливо політичного, неможливі. Однак цього не сталося. В 1900 р. у Харкові група представників студентської громади Д.Антонович, М.Русов, О.Коваленко, П.Андрієвський та ін. створила першу на східноукраїнських землях політичну партію – Революційну українську партію (РУП). Її першим програмним документом стала брошура харківського адвоката М.Міхновського “Самостійна Україна”, видана у Львові. М.Міхновський та його однодумці, які вийшли із РУП і у 1902р., утворили Українську народну партію (УНП). Політичне кредо цієї партії було сформульоване спочатку у “Десяти заповідях”, а пізніше у “Програмі”. Їх суть зводилася до боротьби за незалежну українську демократичну республіку, яка мала складатися із союзу окремих українських земель. Наприкінці 1905 р. основна частина РУП на чолі із М.Поршем, В.Винниченком та С. Петлюрою перетворилась в Українську соціал-демократичну робітничу партію. Стояла на позиціях органічного поєднання національної орієнтації з марксизмом, домагаючись автономії України. У 1904 р. представники української ліберальної інтелігенції заснували Українську демократичну партію (УДП) (Є. Чикаленко). Своєю головною метою УДП оголосила домагання автономії України у складі конституційної монархічної Росії.
Проте серед членів цієї партії також виявились певні розбіжності у поглядах на принципові програмні положення. В результаті вже восени цього ж року частина колишніх членів УДП на чолі із Б.Грінченком, С.Єфремовим та Ф.Матушевським утворили Українську радикальну партію (УРД), яка виступала за автономію України, як рівноправну складову частину федеративної Росії. Наприкінці 1905 р. УДП і УРП об'єдналися в одну організацію – Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Її програма складена на основі принципів федералізму і парламентаризму.
Вищеназвані партії змушені були діяти в умовах підпілля. Свої друковані органи видавали здебільшого за кордоном, зокрема у Львові, Чернівцях. Потім нелегально доставляли у Наддніпрянщину. Траплялися переслідування, арешти активних українських громадсько-політичних діячів. Тому ці партії не могли відразу набрати масового характеру і значного впливу. Однак їх поява переконливо засвідчила про те, що українське суспільство стало політично зрілішим і не бажало далі миритися із колоніальним становищем у Російській імперії.
2.Пацифікація Західної України - державна політика масових репресій щодо українського населення Галичини, проведена урядом Польщі на чолі з головою уряду Ю. Пілсудським та міністром внутрішніх справ Ф. Славой-Складовським восени 1930 року, спрямованя на т.зв «замирення».
3.1. Період Гетьманату(хронологічні межі).І - Період Гетьманату- квітень-грудень 1918
3.2. Смерди—основна маса вільного сільського населення Давньої Русі 11-13ст, соціально-економічний статус яких визначався таким чином: 1)за соціальноекономічним становищем — це землевласники, що мали коня, господарство та землю, яку феодал міг відібрати; 2)перебували під юрисдикцією і в «підданстві» свого князя; були членами князівського війська; 3)на час війни ставали членами князівського пішого війська і в них мобілізували коней; 4)князівський правовий захист мав забезпечувати незалежність смердів від «сильних»; 5)як вільні смерди сплачували князівському суду за здійснені злочини; 6)проживали у погості та сплачували фіксовану данину князеві; 7)після смерті все майно смердів належало князеві як главі держави, в особі якого персоніфікувалося право верховної власності феодальної держави на землю.
Білет № 37
1.Політичні відносини між УЦР та Росією (березень-квітень 1917). Ставлення Росії до УЦР.
8 березня 1917 року в Петрограді, столиці Російської імперії, почалися масові страйки. У наступні дні Державна дума Російської імперії стала в опозицію до уряду, до страйкуючих приєдналися частини столичного гарнізону. 12 березня вся повнота влади зосередилася в руках Тимчасового комітету Державної думи. 15 березня члени цього комітету прийняли од монарха акт про зречення, сформували Тимчасовий уряд. Паралельно з Тимчасовим урядом в Петрограді утворилася Рада робітничих і солдатських депутатів, яка згодом мала вплив на формування та діяльність уряду. На початку березня в Петрограді українці створили Тимчасовий український революційний комітет, який 15 березня звернувся до українців Петрограда, закликавши їх спрямувати свою енергію «на завоювання власних національно-політичних прав», наповнити її «свідомістю власних національних інтересів». Через десять днів Комітет провів багатотисячну маніфестацію в центрі Петрограда. 16—18 березня на території України практично були ліквідовані органи царської адміністрації, виконавча влада перейшла до призначених Тимчасовим урядом губернських та повітових комісарів. Як і в Росії, в Україні почали формуватися Ради об'єднаних організацій, а також Ради робітничих і солдатських депутатів.
2.Березневі статті 1654 року—угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради. Згідно з цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом.
3.1. Одна із умов Люблінського сейму. 1569
-Об'єднання Польщі й Литви у федеративну державу, очолювану виборним монархом, який одночасно є польським королем і великим князем литовським. Він мав обиратися на спільному польсько-литовському сеймі й коронуватися в Кракові.
-Створення єдиного сейму, грошової системи і ведення спільної зовнішньої політики. Збереження Польщею і Литвою свого державного статусу: окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Проте в Литві власний сейм ліквідувався.
-Перехід до складу Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини.
3.2. Причини розпаду УЦР.
-необґрунтовані розрахунки лідерів УЦР на підтримку українізованих полків царської армії, яка в 1917 р. втратила боєздатність і швидко розтанула внаслідок утечі солдатів у села .
-відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів;
-розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліти, населення регіонів;
-політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;
-невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально-економічними реаліями 1917—1918 pp.;
-відсутність міжнародної підтримки , особливо з боку Антанти.
Білет № 38
1. Україна в першій світовій війні, світовий баланс сил, національні інтереси України;
Однією з цілей зовнішньої політики Великих держав у довоєнні роки була підтримка балансу сил в Європі. Це розвинулось у складну схему таємних та загальновідомих союзів і договорів. Наприклад, після війни 1870–1871 рр., Великобританія, здавалось, схвалювала сильну Німеччину, оскільки це допомогло зрівноважити її традиційного ворога — Францію. Після того, як Німеччина почала свою військово-морську конкуренцію з Великобританією, ця позиція почала змінюватися. Франція, шукаючи союзника, щоб врівноважити загрозу, створену Німеччиною, знайшла його у вигляді Росії. Австро-Угорщина, стоячи перед загрозою з боку Росії, прагнула отримати підтримку Німеччини.
Коли розпочалася Велика війна, ці договори лише частково визначили, хто увійшов у війну на якому боці. Великобританія не мала ніяких договорів з Францією чи Росією, але вступила у війну на їхньому боці. Італія хоча мала договір і з Австро-Угорщиною, і з Німеччиною, все ж таки не входила у війну з її партнерами по союзу, а пізніше воювала проти них на боці Антанти. Можливо, найвагомішим з усіх спочатку був оборонний договір між Німеччиною та Австро-Угорщиною, який Німеччина в 1909 році розширила, заявляючи, що Німеччина підтримає Австро-Угорщину, навіть якщо та сама розпочне війну.
У першій світовії війні назва «Україна» використовувалася лише як загальнонаціональна назва території українського народу. Території, які становлять сучасну Україну, входили до складу Російської імперії (Наддніпрянщина) та Австро-Угорської імперії (Закарпаття, Галичина, Буковина).Війна принесла українським землям руйнацію господарства, гальмування поступального розвитку, деформацію структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу. У Галичині за роки воєнного лихоліття було зруйновано понад 40% господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промислових споруд. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість зменшила виробництво на 1/3. На Буковині у цей час поголів´я коней та свиней зменшилося на 60%, овець — на 47%. Не набагато кращою була ситуація і вНаддніпрянській Україні. Якщо 1913 року тут функціювало 3381 підприємство, то 1915 — лише 2849. На 1917 рік з 4 млн. селянських господарств 1,8 млн. дворів були без коней.
У цей час в селах залишилося лише 38,7% працездатних чоловіків. Водночас з деградацією господарства в роки війни зростала його залежність від іноземного капіталу. Тільки впродовж 1916—1917 років 74% іноземних вкладів у розвиток кам'яновугільної промисловості Російської імперії було вкладено в підприємства Донбасу.
2. Південне товариство декабристів-таємна революційна організація декабристів в Україні. Створено в березні 1821 року на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Очолювала товариство Директорія у складі Павла Пестеля, Олексія Юшневського та Микити Муравйова.
3.1. На яких державно-правових засадах УСРР вступала до РС 1921-1922 рр.?
Характерно, що об’єднані наркомати належали до складу РНК РСФРР і мали уповноважених при РНК УСРР на
правах народних комісарів. Господарський план УСРР ставав складовою частиною єдиного господарського плану всіх радянських республік. Координація планування покладалася на Росію. Це означало, що керівництво найважливішими сферами життя України здійснювалося з Москви вищими органами влади й управління РСФРР.
3.2. Періодизація Великого розселення слов’ян.
Розселення слов'ян. У ранньому середньовіччі слов'яни були надзвичайно численним народом, що розселився від Адріатичного моря до Північного Льодовитого океану і від пустель Середньої Азії до Балтійського моря. В ті часи слов'яни жили там, де тепер про них і не чутно: в Малій Азії, Італії, Іспанії, на Сицилії. Арабський географ X ст. Ібн-Хаукаль з подивом відзначав, що в м. Палермо на Сицилії два з п'ятьох кварталів заселяли слов'яни. Вони становили понад половину мешканців цього багатющого торговельного міста. Тривалий час учені вважали, що слов'ян занесла в такі віддалені від їхньої прабатьківщини місця хвиля Великого переселення народів (II — VI ст. н. е.). Але не тільки. Розселення слов'ян зумовили історично об'єктивні й носить прозаїчні процеси у їхньому середовищі, що особливо активізувалися з V—VI ст. У надрах загальнослов'янської етнокультурної спільноти тоді наростав розклад первіснообщинного ладу, зумовлений - еволюцією продуктивних сил і виробничих відносин. Активніше, ніж раніше, розвивалися землеробство і скотарство, ремесла й промисли, усталювались торговельні взаємини всередині слов'янського світу. Демографічний вибух, викликаний соціально-економічним поступом і поліпшенням умов життя, також призвів до розселення: слов'янам стало тісно на прабатьківських землях. Значну роль у розселенні слов'ян відіграли й зовнішньополітичні чинники. У II—IV ст. внаслідок просування на південь германських племен, зокрема готів, цілісність слов'янської території порушилась, що сприяло виокремленню слов'ян, поділові їх на східних і західних. На схилі V ст., у зв'язку з падінням протодержави гунів, слов'яни спромоглися просунутись на південь, до Дунаю та Північно-Західного Причорномор'я, а це призвело до виділення їхньої південної групи. Те ж саме, поряд із витісненням готів на північ і занепадом Аварського каганату в VII ст., дало змогу слов'янам заселити Балканський півострів і низку островів Середземного моря, утримавши при цьому власні землі в Центральній та Східній Європі. У 2-й пол. І тис. н. є. слов'яни заселили землі на Нижній Ельбі й південно-західне узбережжя Балтійського моря (полабські слов'яни, бодричі, лютичі та ін.). Внаслідок розселення на величезних просторах Європи, де переважало перед тим різноманітне місцеве неслов'янське населення, етнічна, культурна і мовна спільність слов'ян почала порушуватись, що й призвело до утворення трьох основних угруповань: східних, західних і південних слов'ян