Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 24
Зміст
ЗМІСТ.....................................................................................................................2
ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАРКОМАНІЇ ЯК ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...............................................................................20
РОЗДІЛ 2. ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРКОМАНІЇ ЯК ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
2.1. Сучасний світовий ринок наркотичних речовин.............................22
2.2. Характерні особливості регіонів наркоманії....................................26
2.3. Боротьба з наркоманією у сучасному суспільстві...........................28
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2..............................................................................32
ВИСНОВКИ.........................................................................................................34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................37
ДОДАТКИ
Додаток А.............................................................................................................39
Додаток Б..............................................................................................................39
Додаток В..............................................................................................................40
Додаток Г..............................................................................................................40
Вступ
На сьогодні тема курсової роботи «Географічні особливості і прояви наркоманії як глобальної проблеми людства » є актуальною, так як: в останні роки справжнім лихом для нашого світу стало вживання наркотичних і токсичних речовин не тільки дорослими, але й дітьми та підлітками. Масштаби «наркоманічної епідемії», що розгорнулася, вражають навіть по цифрам офіційної статистики, яка далеко не повною мірою відображає ситуацію.
Значні перетворення, що відбуваються на даному етапі в світі, загострили соціально-економічні проблеми, а це, в свою чергу, зумовило зниження рівня суспільної моралі і, як наслідок, зростання злочинності. В цих умовах гостро постає питання про вжиття рішучих заходів, спрямованих на боротьбу з цими антисуспільними проявами, серед яких особливе місце посідає проблема саме наркоманії та наркобізнесу
Метою дослідження курсової роботи є вивчення основних аспектів проблеми наркоманії.
Завданнями дослідження є :
- ознайомитися з поняттям про наркоманію як глобальну проблему людства;
За темою курсового дослідження об’єктом виступає проблема наркоманії, як глобальна проблема людства. При цьому, предметом є поняття про наркоманію, аспекти і причини виникнення наркоманії, причини розвитку наркоманії, географічні особливості наркоманії, методи боротьби з наркоманією.
Гіпотеза моєї курсової роботи:
Я вважаю, що наркоманія глибоко вкоренилась серед молоді;
2. Наркотики – це порок якого важко позбутися.
3. Також я вважаю, що наркотичні засоби сильно шкодять здоров’ю.
4. Ця проблема є особливо актуальною і розповсюдження її пов’язано з низькою культурою суспільства.
Основними методами дослідження при виконанні курсової роботи є:
Курсова робота за темою «Географічні особливості і прояви наркоманії як глобальної проблеми людства» складається з двох основних розділів. Перший: «Географічна характеристика наркоманії як глобальної проблеми людства » включає в себе три підрозділи, котрі описують понятття про наркоманію, наркотичні речовини та їх класифікація, причини розвитку наркоманії і т.д. Другий розділ називається: «Географічні особливості наркоманії як глобальної проблеми людства», де описано сучасний світовий ринок наркотичних речовин, характерні особливості регіонів наркоманії та боротьба з наркоманією в світі. До структури також входять висновки, список використаної літератури, використаних джерел та додатки.
РОЗДІЛ 1. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАРКОМАНІЇ ЯК ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
1.1. Поняття про наркоманію як глобальну проблему людства
Наркоманія (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.[17]
Наркоманія - не хвороба в звичайному сенсі слова, тобто не такий стан, який можна вилікувати таблетками. Але і визначати її як «просто шкідливу звичку» з числа тих, що властиві здоровим людям, теж не можна. [18]
Наркоманія - тотальне (що зачіпає всі аспекти внутрішнього світу, стосунків з іншими людьми і способів існування) поразка особистості, до того ж у переважній більшості випадків супроводжується ускладненнями з боку фізичного здоров'я. Безліч фахівців, що займаються лікуванням наркоманії, називають її «біопсіхосоціодуховним» розладом. Це означає, що приймає наркотики людина поступово втрачає самоповагу; знищує свої кращі моральні якості; стає психічно не цілком нормальним; втрачає друзів, потім сім'ю; не може придбати професію або забуває ту, якою раніше володів; втягується в злочинне середовище; приносить безодню нещасть собі і оточуючим і, нарешті, повільно і вірно руйнує своє тіло. [17]
Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін’єкцій деяких лікарських або інших речовин (природних або штучних), що супроводиться звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо – і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності. У цьому разі визначається зміна поведінки і особистості споживача. Всі різновиди наркоманії об’єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. [16]
Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія – це насамперед проблеми молоді. Середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь “знайомиться” з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати “кращого життя”, але це життя без майбутнього. [16]
Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем XX ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.
Наркоманія – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.
Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.
Звичайно, наркоманами не народжуються. Найчастіше наркотик пробують з цікавості, через легковажність, наслідування когось, а іноді до вживання наркотиків привчають більш “досвідчені друзі”. Наркоманія поширюється за законами епідемії: хворий на наркоманію втягує в свої тенета все нові і нові жертви. Ті, хто вживають наркотики, без них вже обійтись не можуть, і дози їх з кожним днем все збільшують. Наркоман стає рабом цієї звички. Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно доти, поки людина не стає залежною від них. Потім вона приноситиме їм гроші й досить великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин.
Торгівля наркотиками дає величезні прибутки. Зберігання, транспортування й торгівля наркотиками карається законом. [19]
Наркомани – це люди без майбутнього. Вони втратили своє здоров’я й загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству. У наркоманів народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній вигляд наркомана далекий від привабливого: сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби поступово випадають. У них значно послаблена пам’ять, вони не в змозі запам’ятати прочитане.
Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці. [21]
1.2. Наркотичні речовини, їх види та класифікація
Головна ознака наркотичних речовин – наявність визначеного або невизначеного психоруйнівного (психоделічного) ефекту. [16]
Відповідно до специфіки дії, їх можна поділити на такі основні групи:
· гіпнотичні засоби;
· стимулюючи засоби;
· галюциногенні засоби;
· неідентифіковані засоби.
Група гіпнотичних засобів
Алкоголь (етиловий спирт) – включає такі напої: пиво, вино, лікери, горілку, коньяк тощо.
Натуральні та синтетичні засоби на опійній основі (окрім кодеїну):
· натуральні – опій, екстрагований опій, морфін, кодеїн тощо;
· напівсинтетичні – героїн, гідроморфін тощо;
· синтетичні – метадон, мепередін тощо;
· снодійні ліки (барбітурати, уреіди): барбаміл, нембутал, фанадорм, ноксірон. Тільки барбітуратів налічується понад 2,5 тис. видів;
· заспокійливі ліки (транквілізатори): радедорм, сибазон, седуксен, реланіум, діазепам тощо.
Група стимулюючих засобів
Амфетаміни: фенамін, препарати з коки – кокаїн (порошок, паста), крек (синтетичний кокаїн), наркотики групи “екстезі” (“екстазі”), ефедрин; кофеїн (кава, чай) тощо.
Група галюциногенних засобів
Препарати канабісу: марихуана, гашиш (смола, паста), ЛСД, мескалін, псилобіцин, амфетаміни (МДА, РСР).
Інгалянти: бензин, фарби, ацетон, клеї, аерозолі тощо.
Група не ідентифікованих засобів
Наркотичні речовини вибіркової дії: тютюн, деякі з інгалянтів тощо.
Серед неідентифікованих присутня група наркотичних речовин синтетичної технології. У деяких з них сучасними лабораторними методами не вдається визначити вид і структуру наркотичного компоненту.
Незаборонені наркотичні речовини. Це група рослин, грибів, мінералів, не внесених у перелік наркотиків, хоча вони і містять наркотичні компоненти. Серед них: мускатний горіх, певні види грибів тощо. [5]
Класифікувати наркотичні речовини можна і за способом традиційного введення. Особливо поширеними стали ін’єкційне введення у судини та куріня.
Куріння: тютюн, канабіс, крек тощо.
Ін’єкції (у вени чи м’язи): опіати, ефедрин, амфітамін тощо.
Ковтання: барбітурати, транквілізатори тощо.
Випивання: алкоголь, метадон тощо.
Вдихання: леткі засоби, кокаїн тощо.
Жування: опіати, беладона тощо. [14]
Разом з тим, останнім часом набувають поширення прийоми нетрадиційного введення наркотичних речовин. Один і той самий наркотик може бути вжито різними способами. Це стосується кокаїну, транквілізаторів, амфетамінів, опіатів тощо.
Наркотичні речовини можна диференціювати і відповідно до соціальної оцінки.
Легалізовані: тютюн, алкогольні напої, ліки, кава, чай, засоби побутової хімії, рослини та гриби наркогенного вмісту тощо.
Нелегалізовані: конопля, героїн, кокаїн та всі, внесені до Міжнародного та Національного переліку заборонених наркотичних речовин (наркотиків).
Нелегальні наркотики умовно поділяються на «легкі» і «важкі». [5]
Групи і види наркотиків: структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена наркотичними речовинами різних видів і груп. Наркотики, які виготовляють з певних видів коноплі, мають особливо велике поширення. Вони відомі під такими назвами: анаша, гашиш, марихуана, план тощо. Особливо поширене вживання цих наркотиків (серед підлітків відома їхня узагальнена назва – “дур”) у колективній формі. Сигарета з наркотиком, як правило, передається по колу, нібито символізуючи єднання. Така сигарета, яка є сумішшю коноплі і тютюну, згорає нерівномірно з різних боків, тому на жаргоні вона носить назву “косяк”. Анаша, марихуана, гашиш бувають різних кольорів: зеленого, сірого, коричневого, чорного, червоного.
Марихуана. Це – найпоширеніший наркотик серед підлітків, які починають експериментувати з наркотичними речовинами. Фахівці, відзначають, що, незважаючи на те, що марихуана відома людству більш як 5 тисяч років, це найменш досліджений з усіх наявних у природі наркотиків. Вона впливає на настрій і процес мислення. Може призводити до виникнення незначних галюцинацій. Куріння марихуани підвищує ризик таких захворювань як бронхіт, емфізема та рак легенів. Куріння марихуани в 4 рази швидше призводить до раку легенів, ніж куріння тютюну (один “косяк” маріхуани прирівнюється до 25 сигарет). Крім того, погіршується розумова діяльність, зростає неуважність, знижується імунітет організму, ушкоджуються статеві органи. Продукти розпаду маріхуани відкладаються в печінці, легенях, мозку, селезінці, лімфатичних тканинах і статевих органах. Цей наркотик містить речовину, що гальмує мозкову діяльність і залишається в мозку протягом місяця після куріння лише однієї сигарети з марихуаною. Після вживання марихуани підлітки, як правило, переходять до більш “важких” наркотиків.
Гашиш. При вживанні гашишу абстинентний синдром дуже слабкий або навіть повністю відсутній, що стало причиною поширення думки, що це слабкий, а тому нібито безпечний наркотик. Однак тривале вживання цього наркотику призводить до формування таких психічних захворювань як шизофренія, органічне ураження або параліч мозку. Крім того, куріння гашишу дуже часто стає передумовою вживання більш “важких” наркотиків, оскільки, відчувши незвичайні відчуття одного разу, людина бажає відчути їх знов, а потім – підсилювати.
Стероїди. Поширеним є міф про те, що вживання стероїдів підвищує продуктивність фізичної діяльності, тому їх потрібно вживати для досягнення значних спортивних результатів. Справді, стероїди збільшують вагу і масу м’язів, проте водночас спричиняють тяжкі наслідки для організму людини. Вони можуть призвести до погіршення настрою від “качання м’язів”, агресивної поведінки, запалень і прищів на шкірі, ушкодження кісток, зниження потенції.
Кокаїн. Кокаїн – здавна відомий наркотик. Здебільшого він має вигляд порошку яскраво-білого або темнувато-сірого кольору. Внаслідок формування залежності від цього наркотику людина не може контролювати потребу збільшення дози. На перших етапах вживання кокаїн нібито активізує діяльність людини, але дієздатність швидко знижується, й людина, хвора на кокаїнову наркоманію, не усвідомлює своєї хвороби або не вірить у неї, оскільки кокаїн одурманює розум: хворому здається, що все чудово. Насправді ж ситуація дедалі погіршується після кожного чергового вживання наркотику. [15]
Під дією психостимуляторів (кокаїн, фанамін, ефедрин, фенциклідин) людина часто вчиняє безглузді акти насильства, проявляє нічим не вмотивовану озлобленість, бажання завдати болю іншому, познущатись.
Транквілізатори. Належать до групи ліків, які застосовуються для розслаблення або заспокоєння центральної нервової системи. Вживання препаратів цієї групи може викликати ціаноз – нестачу кисню в крові.
Одночасне вживання транквілізаторів і алкоголю є однією з найпоширеніших причин передозування. Ці наркотики підсилюють дію один одного, тому значно зростає динаміка гальмування роботи мозку, серця, дихальної системи. Одним з найпоширеніших наслідків передозування при одночасному вживанні алкоголю та депресантів є незворотне ушкодження мозку. Хворі перебувають у каматозноиу стані протягом днів, місяців, років і навіть можуть взагалі ніколи не опритомніти.
Уживання транквілізаторів і холінолітичних речовин з немедичною метою в дозах, яка в кілька разів перевищує терапевтичну, дає ефект ейфорії, що призводить до виникнення галюцинацій. Зловживаючи як транквілізаторами, так і снодійними препаратами, людина, в першу чергу, сприяє порушенню власної інтелектуальної діяльності. Це виявляється у виснаженні, розладах уваги, неможливості зосередитись, порушеннях пам’яті (послаблюються оперативна та короткочасна пам’ять, а потім пам’ять на давні події). Окрім того, спостерігаються розлади мови, в ряді випадків виникають затяжні депресивні стани, а постійним фоном настрою людини стає смуток.
Барбітурати. Лікарські препарати, які використовуються медициною як снодійні засоби, є не менш шкідливими наркотиками, ніж опій. У багатьох країнах їхнє призначення перебуває під таким самим суровим контролем, як призначення препаратів опійної групи. При вживанні цих речовин короткочасний стан розслаблення тривалістю 1-2 хв. змінюється станом збудження, який характеризується суттєвим зниженням самоконтролю, гальмуванням рухів, різкими змінами настрою; з’являється страх переслідування. Внаслідок такої дії барбітуратів наркомани іноді називають їх “скаженими таблетками”. Зловживання барбітуратами супроводжується найтяжчими порівняно з дією інших лікувальних препаратів емоційними порушеннями – нападами злоби, агресії, тривалими депресіями з суїцидальними тенденціями. Швидкодіючи барбітурати можуть паралізувати частину мозку, яка контролює процес дихання, і тим самим спричинити смерть. Ознаками передозування є ціаноз, серцева недостатність, утруднення і затримка дихання.
Інгаляційні наркотичні речовини та засоби побутової хімії. Йдеться про ряд органічних речовин, таких як розчинники, клеї , бензин, ефір, леткі речовини, що потрапляють в організм унаслідок їхнього вдихання. Це призводить до винекнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки, а часто викликає і смерть. Інгалянти проникають в організм через ніс, що може спричинити нежить і кровотечу з носа. Можуть постраждати також очі та дихальна система. Інгалянти потрапляють з легень до системи кровообігу та починають циркулювати в організмі, змінюючи перебіг хімічних реакцій у мозку та характер передачі інформації нейронами. Вони можуть викликати блювоту і головний біль. Вживання інгалянтів іноді настільки уповільнює діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати. Смерть може настати від зупинки серця.
В Україні більш поширені наркотичні речовини опіатної групи. Їй отримують з олійного та опійного маку. За допомогою різноманітних технологій (від кустарних до наукомістких) виготовляють як примітивні суміші (кухнар), так і морфій, героїн тощо. Речовини опіатної групи вживають внутрішньо: вколюють під шкіру, у м’язи чи вени або курять чи нюхають. Морфін, кофеїн та інші подібні речовини використовуються у медицині, і тому їх виробляють і розфасовують на фармацевтичних фібриках і продають в аптеках.
Останнім часом у різних країнах в молодіжному середовищі набули значного поширення синтетичні наркотики. Підлітків приваблює їх порівняно невисока ціна та значний ейфорійний ефект. Ці речовини синтезуються на основі лікарских препаратів. [15]
1.3 Причини розвитку наркоманії
Успіхи в боротьбі з наркоманією багато в чому залежать від науково обґрунтованих відповідей на запитання, які причини спонукають до прийому наркотичних речовин, що цьому сприяє, у кого з'являється прагнення до вживання наркотиків? Щоб перемогти наркоманію, треба добре вивчити причини і умови, які породжують це зло. Знаючи їх, можна виробити ефективні заходи боротьби, поставити профілактичні заслони на шляху цієї страшної біди. Поки чітко не з'ясовано причину розвитку наркоманії, ми будемо боротися з цим страшним явищем нашого життя тільки медичними і юридичними заходами. Людина не народжується наркоманом. Що ж штовхає його на перший крок зближення з наркотиками? Як надалі він потрапляє до тенет цієї вади? Звідки беруться в суспільстві наркомани і токсикомани? Багато соціологів, психологів, лікарів намагаються дати відповіді на ці запитання. Однак однозначної відповіді немає. Причини наркоманій, шляхи і механізми їх поширення складні і різноманітні. Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманій, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики. Тому причини наркоманії не можна звести до якогось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до наркоманії, а іноді низка причин, що діють на особистість в одному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кожний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів наркоманій і токсикоманій. Постараємося виявити типовіші причини (ситуації), що приводять людей на небезпечний шлях, здатний спричинити моральну і фізичну деградацію, а часто — і загибель. Причини наркоманії умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йоркського центру дезінтоксикації вважають, що формуванню наркоманії сприяють такі причини:
1) ринок, що вільно постачає наркотики;
2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків;
3) певний індивідуальний нахил до вади. [1]
Ми часто чуємо, що наркоманія — соціальна хвороба. Що це означає? Насамперед те, що визначальними чинниками в розвитку і поширенні наркоманій є соціальні. Можна простежити чітку прямо пропорційну залежність збільшення загального поширення наркоманій у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах бачили в наркотиках стимулюючий засіб, в них вони шукали полегшення труднощів похідної і бойової обстановки, ними намагалися зняти тугу за домом і близькими. Прискорений випуск середніх медичних працівників за часів війни давав молодим особам з психікою, що ще не сформувалася, можливість не зовсім розумно і обґрунтовано розпоряджатися наркотичними препаратами. Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії. Що гірше у країні люди забезпечені матеріально, житлом, харчуванням, роботою, медичним обслуговуванням, то гірше вирішуються соціальні питання тощо, то гірше загальне психологічне тло, то виразніше незадоволення, нервозність, напруженість, депресивність, невпевненість у завтрашньому дні, перевтома, заклопотаність. У реальних фактах кризового стану суспільства знаходить собі ґрунт антисоціальне індивідуалістичне філософствування. Центральним пунктом цього філософствування є людина з роздвоєною свідомістю або, за філософською термінологією, з роздвоєним «існуванням»: справжнім і несправжнім. Основою для такого роздвоєння служить дійсна суперечність між реальним становищем людини у кризовому суспільстві, де особистість пригнічується і відчуває себе не вільною, та її суб'єктивним світом самосвідомості (ілюзії на власний рахунок), в якому вона відчуває себе нібито вільного. Звідси — роздвоєння самосвідомості й пристрасне бажання вважати внутрішній світ єдино пов'язаним сутністю індивіда. Слабовольні, нестійкі особи що не вміють переносити життєві труднощі, шукають можливість штучно спричинити заспокоєння або збудження і вдаються до вживання наркотиків. У прагненні втекти від навколишньої несправедливості, від проблем сьогодення криються причини, що штовхають людину у світ ілюзій і фантазій. Унаслідок ми знаходимо обмежену особистість, що копається в собі, нещасну, жалюгідну, і яка відрізняє себе від свого реального положення лише у свідомості, насолоджується думкою про свою внутрішню свободу, «незалежну» від зовнішніх, чужих їй сил. Такі, можна сказати, слабкі люди є в будь-якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися, врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді — часта невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості перед лицем суперечливої дійсності та можуть сприяти залученню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й безплідний порив до реальності, невдала спроба осмислити справжні суперечності як свого життя, так і життя суспільства можуть бути благодатним ґрунтом, на якому проростає сім'я наркоманії. Постійна гонитва за наживою, політичний обман, лицемірство, егоїзм правлячої верхівки породжують, особливо серед молоді, розгубленість перед життям, спроби відсторонитися від нього, вивернутися, сховатися. Цей неповний набір живих і тривожних прикмет сучасного суспільства спричинює стан глибокого відчуження, духовну пустоту, яку часто заповнюють наркотичним дурманом. Як стверджує американський психіатр Денсен Гербер: «Кожне суспільство заслуговує свої власні виразки. У Сполучених Штатах у всій глибині виявляється криза цінностей, що характеризує сучасне суспільство». Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони щодо контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками заради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це призводить до постійного зростання наркоманії. Наприклад, у великих містах Німеччини вживання наркотичних засобів щороку збільшується приблизно на 20%. А згідно з даними, опублікованими Міністерством внутрішніх справ землі Північна Рейн-Вестфалія, середній споживач наркотиків вимушений витрачати на придбання наркотичних засобів щодня від 300 до 500 марок, які надходять у кишеню торговців «білою смертю». Тому торгівля наркотиками перетворилася у найвигідніший і процвітаючий бізнес. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширення, бо якщо є товар, знайдеться і покупець. Так, наприклад, за найскромнішими підрахунками, кількість морфію, виробництво якого обходиться в 100 швейцарських франків, у підпільній торгівлі коштує понад 50 000 франків. У сучасному світі існує організована система міжнародної контрабандної торгівлі різними наркотиками — гігантська імперія наркомафії. Вживання наркотиків може бути також способом протесту проти сімейного середовища, суспільства, загальноприйнятих норм поведінки, політичного режиму. Хоча можна зазначити, що одиниці наркоманів вступають у дійсну політичну боротьбу і майже немає серед них активних членів серйозних опозиційних партій. Додатковою причиною наркоманії є відсутність розумних розваг, які іноді замінюються «нездоровою» літературою, телепередачами, специфічними кінофільмами, в яких смакуються переживання наркоманів, їх життя і пригоди. [3]
Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в історії, був мак. Ще 5000 років тому його використовували шумери, які жили на землях Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені через століття в Ниппурі, залишились рекомендації щодо приготування та вживання опіуму.
Про гашиш як ліки від кашлю та проносу говориться в 2737 р. до Н. Е. в лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна, складеному ще в стародавньому Китаї. Гашиш використовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, в Індії він також використовувався як ліки. Стародавні культури використовували в релігійних цілях галюциногенні гриби. Ще з XVI ст. іспанські хронікери повідомляють про наркотичні гриби з Мексики. [8]
Праіндіянці століттями, а то й тисячоліттями просувались через джунглі Центральної Америки у землі Мачу-Юнга (тепер Болівія) – це і є батьківщина страшного зілля коки. Кущ цей вічнозелений, 2-2,5 м заввишки. Після жування листочків коки знесилена людина без відпочинку може подолати десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда, потім настає втома, знехіть до всього, байдужість і розумова тупість. Окрім поодиноких географічних осередків вживання різноманітних речовин, які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця XII ст., коли хрестоносці привезли з Ближнього Сходу опіум. Перші препарати опіуму мали назву “лаудан”. На початку позаминулого століття, в 1805 р., аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і дав йому назву “морфін” на честь грецького бога сну Морфея. Трохи пізніше, 1832 р., Робіке виділив кодеїн, а 1848 р. Мерк виділив із опіуму папаверин. Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш, опіум). 1938 рік став дуже важливим в історії наркоманії. Цього року швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання наркотиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства. [10]
У XX ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір – масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути проблемою однієї особистості, стала соціальною проблемою. [13]
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Значні перетворення, що відбуваються на даному етапі в світі загострили соціально-економічні проблеми, а це, в свою чергу, зумовило зниження рівня суспільної моралі і, як наслідок, зростання злочинності. В цих умовах гостро постає питання про вжиття рішучих заходів, спрямованих на боротьбу з цими антисуспільними проявами, серед яких особливе місце посідає проблема наркоманії та наркобізнесу. Різного роду документи (як медичного, так і кримінально-правового характеру) свідчать про те, що наркотичні речовини, які мають властивість полегшувати страждання і покращувати настрій, були відомі людству і використовувались ним впродовж усієї історії його існування. Дуалізм цих речовин (можливість за їх допомогою знімати біль, і, в той же час, їхня здатність негативно впливати на нервову систему, викликати стан ейфорії і хворобливу пристрасть - наркоманію, пов`язану із зловживанням ними) примусив суспільство з давніх-давен обмежувати використання таких засобів лише релігійними чи лікувальними цілями, довіряючи їх священнослужителям, або ж лікарям і цілителям. Такі заходи на протязі століть перешкоджали масовому зловживанню наркотиками, а також їх нелегальному обігу. Однак у ХІХ столітті ситуація у сфері незаконного обігу наркотиків почала різко змінюватися в бік погіршення, зловживання наркотичними засобами почало набувати масового характеру. А в ХХ столітті це негативне явище набуло характеру соціального лиха у плані як погіршання генотипу особи та генофонду суспільства, так і зростання злочинності на ґрунті зловживання наркотиками та в зв`язку з їх обігом. На сьогоднішній день нелегальний обіг наркотичних засобів та їх аналогів в усьому світі продовжує набувати все більш значних масштабів, стає досить серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на стан здоров`я і благополуччя людей, розвиток суспільства загалом. В Україні ситуація теж критична, хоча й до недавнього часу складалося враження, що, на противагу Заходу, проблеми наркоманії в нашій державі не існує. Однак, вже наприкінці 60-х років простежується фактичне зростання наркоманії. Пов`язане воно насамперед з розвитком негативних соціальних явищ, моральною деформацією суспільства, замовчуванням проблеми наркоманії та наркобізнесу. В результаті становище у 70-80-ті роки погіршилось настільки, що "мода" на наркотики стала ледве не одним з обов`язкових атрибутів поведінки молоді. За офіційними даними десять років тому в Україні кількість наркоманів становила 31 тисячу, а на сьогоднішній день вже становить близько 110 тисяч, з яких переважна більшість у віці до 30 років. У той же час реальна чисельність осіб, що вживають наркотики і займаються їх незаконним обігом, за оцінками МВС України, становить за найпростішими підрахунками близько 1 мільйона осіб. Це пов`язано з тим, що наркоманія сама по собі є латентною. Кількість неповнолітніх, що перебувають на обліку, за останнє десятиріччя зросла з однієї тисячі до п`яти з половиною тисяч. Але, знову ж таки, враховуючи латентність, ці цифри значно більші. І особливо непокоїть проблема втягування дітей та підлітків у вживання наркотиків дорослими. Наркоманія негативно впливає не тільки на життя суспільства в цілому, а також на життя та діяльність особи окремо. На даний час ця проблема стала дійсно-таки глобальною. По статистичним даним, розповсюдження такої негативної звички як наркоманія в великих масштабах, в окремих країнах, пов’язано з нестабільністю політичної та економічної ситуації, з наявністю великої кількості криз та недосконалістю економічного та політичного механізмів. Відносно нашої країни ця проблема є особливо актуальною і розповсюдження її пов’язано з низькою культурою суспільства. З даною проблемою повинно боротися не тільки суспільство, але й кожна людина повинна усвідомлювати для себе велику шкоду від наркоманії і намагатися боротися з цією негативною звичною.
РОЗДІЛ 2. ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРКОМАНІЇ ЯК ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
2.1. Сучасний світовий ринок наркотичних речовин
Світовим лідером з виробництва кокаїну є Колумбія, де в 2001 році з цієї сировини було вироблено наркотиків на суму 543 мільйони доларів. Лідером же з виробництва наркотиків з опіуму сирцю є Мьянма (Бірма), де у 2001 році було вироблено наркотиків на суму 244 мільйони доларів. Раніше перше місце з вирощування опіумного маку та виробництва героїну займав Афганістан, але після глобального знищення посівних площ опіумного маку першість стала належати М'янмі. [12]
Оборот світової наркоіндустрії оцінюється експертами ООН приблизно в 400 млрд. доларів на рік, що становить близько 8% обороту всієї міжнародної торгівлі.
В кінці 90-х років сумарний національний бюджет Колумбії, Болівії і Перу склав всього 9 мільярдів доларів. Одні тільки колумбійські картелі, представлені більш ніж 500 компаніями, в кінці 90-х років XX століття витягували з торгівлі наркотиками в США 20 млрд доларів. [9]
Оскільки міжнародний ринок наркотиків охоплює всі регіони світу і практично кожну націю, відмивання грошей, отриманих в результаті торгівлі наркотиками, також придбало транснаціональний характер. Тільки в межах Російської Федерації на рік «відмивається» від 2 до 7 млрд. доларів, отриманих від продажу наркотиків, після чого ці кошти потім безперешкодно переміщуються за кордон. Оцінка відмивання грошей в Австралії складає приблизно 3,5 млрд. доларів щорічно. У цьому світлі стає реальною оцінка, згідно з якою щорічно у світі легалізуються (відмиваються) доходи, отримані в результаті наркобізнесу, у розмірі 300-800 млрд. дол США. Для порівняння зауважимо, що сума фінансування Світовим Банком проектів, пов'язаних з охороною здоров'я та забезпеченням харчуванням у країнах, що розвиваються в 1999 році, а саме в таких регіонах, як Близький Схід і Африка, Південна Азія, Східна Азія і Тихоокеанський регіон, а також Латинська Америка та Карибський басейн склала трохи більше ніж 1,2 мільярдів доларів. Для запобігання поширення епідемії СНІДу, згідно з даними ЮНЕСКО, необхідно додаткове фінансування в розмірі 975 000 000 доларів. Як видно, в порівнянні з доходами від продажу наркотиків ці цифри не виглядають настільки значними.
Проблема незаконного виробництва наркотиків дуже тісно переплітається з іншими глобальними проблемами людства, наприклад проблемою поширення СНІДу. [8]
Найважливішою тенденцією розвитку світового наркобізнесу є підвищення частки синтетичних наркотиків, які займають все більш стійкі позиції на основних ринках споживання. Фактори посилення заходів щодо викорінення незаконного обігу та споживаннянаркотичних засобів на тлі доступності та відносної дешевини вихідних хімічних матеріалів, а також відсутність додаткових витрат і ризику перевезення в регіони споживання, мабуть, тільки збільшать цю залежність. [6]
Для синтетичних наркотиків характерним є виробництво їх у високорозвинених, промислових країнах. Протягом останніх десяти років відзначався інтенсивний ріст торгівлі стимуляторами амфетамінного типу. Про що свідчать обсяги конфіскації стимуляторів, які зросли за період з 1990 по 2004 роки в чотири рази, в той час як кокаїну та героїну - не більше ніж на 50%. Основними країнами - постачальниками синтетичних наркотиків, таких, як амфетаміни та їх аналоги, Speed і інші, є в основному Бельгія, Німеччина, Нідерланди і Польща. Серед них Нідерланди одночасно є ще й одним із найбільших транзитних вузлів незаконного транспортування наркотичних засобів в Західну Європу. [4]
За даними Центральної інформаційної системи Всесвітньої Митної Організації, 56,7% всіх затримань МДМА пов'язані з Нідерландами. Між тим підпільне виготовлення амфетамінів, ефедрону, МДМА спостерігається практично у всьому Європейському регіоні: в Чеській Республіці, державах Балтії, Російської Федерації, в України. Збільшення виробництва, безумовно, тягне за собою розширення масштабів зловживання амфетамінами та стимуляторами амфетамінового ряду.
Найбільший ринок стимуляторів в Північній Америці - у США (14% від загальносвітової кількості конфіскацій). Торгівля і виробництво в основному сконцентровані в південно-західних штатах, хоча в останні кілька років спостерігається тенденція до поширення виробництва до центру країни і в східні штати. [13]
Специфіка виробництва наркотичних речовин натурального походження (опій, кока, коноплі) полягає в тому, що основна виробництво їх зосереджено в країнах так званого «третього світу », причому в 1990-х роках виробництво опіумного маку і коки сконцентрувалося в меншій кількості країн, ніж у попередні десятиліття, що говорить про подальшу локалізації цієї діяльності. За оонівським оцінками, в 2003 році на Афганістан припадало близько 75% світового виробництва опіуму [далі йдуть М'янма (Бірма) - близько 22% і Лаос - близько 3%]. У 2003 році під посіви опійного маку в Афганістані були зайняті площі в 9,25 разів більші, ніж у попередньому році; в результаті незаконне виробництво опіатів склало порядку 3400 тонн, тобто збільшилася більш ніж у 18 разів у порівнянні з 2001 роком. За останніми даними, в 2005 році Афганістан збере рекордний урожай опію - 4 тисячі тонн. Опіум, вироблений у країнах Латинської Америки, йде на ринки США і майже повністю перекриває потреби цього найбільшого ринку наркотиків у світі. У той час як в 1990-х роках центральноамериканські країни, типу Гватемали, фактично перестали виробляти опіум, Колумбія почала поставляти героїн, вироблений з опіумного маку, вирощеного в цій країні. За глобальним стандартами виробництво колумбійського опіуму не має загрозливих масштабів, але країною походження 65% героїну, конфіскованого в США в кінці 1990-х років, була саме Колумбія. [25]
Як це не парадоксально, у Східній та Південно-Східної Азії паралельно зі зростанням споживання героїну відбувся спад виробництва опіуму. Істотно скоротили виробництво Таїланд і Пакистан, Іран і Ліван. [24]
Світове виробництво коки зосереджено в трьох андських державах - Колумбії, Перу і Болівії, де воно становить 98%. Що цікаво, протягом останніх десяти років це виробництво також концентрується в одній країні - Колумбії. Так, у 2000 році Колумбія наздогнала Перу за обсягами виробництва коки, і в 2001 році дві третини світового виробництва листа коки вже доводилося на частку Колумбії, тоді як в Перу і Болівії обсяги виробництва скоротилися. [13] Споживання кокаїну є основною проблемою в Америці. На тлі зниження кількості кокаинистов в США, спостерігається стійке зростання споживання кокаїну в Латинській і Центральній Америці, Західній Європі та Австралії. 61% наркоманів, які вчинили злочини, і тих, хто звернувся за медичною допомогою, зловживають саме цим наркотиком. Хоча США зараз мають найнижчі пропорції зловживання кокаїном серед усіх північноамериканських країн, загальна кількість наркоманів, що зловживають кокаїном, залишається найбільшим у світі. На відміну від коки і опіумного маку, коноплі вирощують практично в усіх країнах світу. Протягом останніх десяти років 120 країн повідомили про незаконне культивування конопель на своїй території. Причому, за оцінками Інтерполу, основними країнами-виробниками: конопель - Марокко, Афганістан і Пакистан; марихуани - Колумбія, Мексика, Нігерія та Південна Африка; конопляного масла - Ямайка. Внутрішнє культивування гашишу продовжує розвиватися в Європі і в Північній Америці, особливо в Нідерландах, Канаді і Сполучених Штатах, і в меншій мірі у Великобританії, Німеччині, Скандинавських країнах і Східній Європі. Статистика зловживання цим наркотиком швидше показує відсоток наркоманів, які звернулися до медичних установ, ніж рівень попиту на коноплю: 9% - в Європі і стільки ж - в Азії. Це менше, ніж в Австралії (13%), Америці (16%) чи Африці (61%). Найбільший рівень в Азії в цьому плані спостерігається на Мальдівах, в країнах Центральної Азії, на Філіппінах, в Непалі, на півдні Індії. У Європі - на Кіпрі і в Нідерландах, особливо в Амстердамі (21%), де вживання цього наркотику легалізовано. [6]
2.2. Характерні особливості регіонів наркоманії
До основних регіонів виробництва наркотичних речовин Гасанов Є.Г. відносить:
1) Золотий півмісяць (Іран, Афганістан, Пакистан): за даними щорічної доповіді управління ООН з наркотиків і злочинності, площа посівів опійного маку в Афганістані зараз перевершує плантації коки в Колумбії, Перу іБолівії, разом узятих, і становить 193 000 га. За прогнозами експертів, збір врожаю опіумного маку в 2007 році зросте до 8200 т - Це в 2,4 рази більше, ніж у 2002 році, коли коаліційні війська почали бойові дії проти армії талібів. У той же час, за даними ООН, в північній частині країни, що знаходиться під контролем проамериканського уряду, посіви маку скорочуються, а збір зернових зростає. У південних районах Афганістану, де сильні позиції "Талібану", складається протилежна ситуація. [22]
2) Золотий трикутник (М’янма, Лаос, Таїланд): в даний час основні посівні площі опійного маку зосереджені саме тут. Наркотики з групи опіатів, які включають опій, морфін, героїн та кодеїн, отримують з висушеного молока опійного маку. Існує також декілька синтетичних опійних анальгетиків, зокрема, мета дон, петідін та діпіпанон. [22]
3) Андійський трикутник(Колумбія, Перу, Болівія): світові лідери з виробництва кокаїну. [10]
4) Нідерланди: XVII століття можна по праву назвати Золотим для Нідерландів, так як саме в цей час країна почала стрімко набирати обертів у торговельно-економічній сфері. Багато хто знає, що зростання економіки Нідерландів відбувався в основному завдяки великим обсягам сільськогосподарської продукції, що йде на експорт. Однак, мало хто знає, що дуже велика частка цієї продукції припадала на коноплі (лат. cánnabis).
5) Країни Африки (загалом район Сахари): виробництво конопляної смоли в Марокко. [11]
Глобалізація і диверсифікація виробництва та споживання наркотиків у світі значно розширили географію наркоіндустрії і позначили наступну карту основних маршрутів:
- Опіати з Афганістану через Пакистан, Іран, Туреччину і Балканський півострів до країн Європейського Союзу.
- Кокаїн з андських країн у Північну Америку (в основному в США) - або безпосередньо, або через Мексику і Карибський регіон.
- Трава конопель з Мексики до США.
- Смола конопель з Марокко через Іспанію в європейські країни. [19]
Також протягом останніх десяти років спостерігається заснування нових інтенсивних маршрутів транзиту наркотиків:
- Опіати з Афганістану через Центральну Азію до Європи.
- Кокаїн з андських держав: через Центральну Америку до Мексики і в США, а також через Тихоокеанське узбережжя в Північну Америку, через Венесуелу та / або Карибський регіон в Європу; з Перу і Болівії до Бразилії і через Західну або Південної Африки в Європу.
- Опіати з Колумбії по новим торговим маршрутам (найчастіше паралельним тим, що вже існують для кокаїну) у США.
- Опіати з М'янми через Китай (а також Гонконг і Тайвань) до Північної Америки (цей маршрут доповнив традиційний шлях через Гонконг і Таїланд).
- Організація маршрутів контрабанди наркотиків через все більшу кількість африканських країн. [16]
Основними торговельними маршрутами постачання конопляної смоли в Європу почали - з Марокко до Іспанії, а також канали з Південно-Західній Азії. Для трави коноплі основний маршрут в США лежить з Мексики та Колумбії, але все розширюється виробництво високоякісної конопель в Північній Америці, мабуть, зменшить значення цих потоків. Реакцією на подібну тенденцію стала переадресація з США частини конопель, вирощених у Колумбії, вже на ринки Західної Європи, де цей наркотик конкурує з коноплею з Африки (район Сахари), Південно-Східної Азії, з недавніх пір з Албанії. Крім того, в Європі все більшу популярність набуває гашиш, вирощений безпосередньо на європейському континенті. [8]
У Східній та Південно-Східної Азії, Європі та Північній Америці значно збільшилася торгівля стимуляторами амфетамінного типу (особливо метамфетаміну). Оскільки синтетичні стимулятори зазвичай проводяться в областях споживання або в сусідніх областях, то торгівля ними географічно більш обмежена. Виняток становлять наркотики типу «екстазі». Продукція, головним чином, в Європі, вони йдуть до Північної та Південної Америки, Східної і Південно-Східну Азію, Західну Азію, Південну Африку. [15]
2.3. Боротьба з наркоманією у сучасному суспільстві
Все змінилося в ХХ столітті. В 1909 році в Шанхаї з ініціативи США пройшла міжнародна конференція з проблем опіуму, що закінчилася закликом до заборони його немедичного застосування. Причому в самих США цей заклик був в тому ж році підтверджений відповідним федеральним законодавством. В 1912 році в Гаазі було прийнято Міжнародну опіумну конвенцію, учасники котрої брали на себе вже конкретні юридичні зобов'язання по боротьбі з виробництвом і обігом морфію, кокаїну та їхніх похідних. І все ж після Першої світової війни (на котрій і похідні морфіну, і стимулятори, включаючи кокаїн, набули найширше легальне застосування, а контроль за ними був зі зрозумілих причин дуже слабким) осередки наркоманії виявлялися в усіх країнах і серед всіх прошарків суспільства, згубній пристрасті піддавалися в рівній мірі всі – від аристократів і богеми до різноробочих та люмпенів. І стривожена світова спільнота оголосила наркоманії війну на знищення. В 1919 році положення конвенції були включені до Версальського договору, а в 1925-му за вимогою Єгипту їхню дію було розповсюджено на препарати коноплі. [14]
На міжнародній конференції з опіуму в 1925 році було представлено резолюцію з вимогою обмежити торгівлю опіумом у всьому світі. Залишити лише для медичних і наукових потреб. Напередодні Другої світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тонн опіуму на рік. Опіумоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і серед жінок – 20 % хворих опіумоманів, які потрапляли на лікування, становили жінки. В Індії опіопаління законодавчо було заборонено у 1945 році. [11]
В Афганістані, де наркоманія набула великих розмірів, із 1957 року було заборонено розведення опійного маку, споживання і торгівля ним.
У Таїланді з 1959 року урядом країни закрито близько 900 опіокурилень, хоч і нині в країні близько 500 тис. наркоманів.
У колоніальних країнах Африки згубна пристрасть до опію залишилася у значного процента населення. У перші роки після отримання незалежності в Єгипті налічувалося близько 200 тис. опіоманів. До офіційної заборони вирощування опійного маку Іран та Індія були найбільшими у світі виробниками цього наркотику. Перед Другою світовою війною в Ірані виробляли до 6000 т опіуму на рік. У наш час вживання опіуму в Ірані жорстоко карається, аж до смертної кари. [11]
У Туреччині були широко розповсюджені опіумопаління і вживання опію всередину. Однак вживання засуджувалося, а цих людей презирливо називали теріакидами. І до цього часу Туреччина є одним із головних виробників опію у світі. Опій там виробляють таємно, і він надходить у нелегальну торгівлю як за кордон, так і на внутрішній ринок. [16]
У Франції класичні наркомани часто належали до артистичних та літературних кіл. Тут доречно пригадати про пристрасть до наркотику Шарля Бодлера, Теофіла Готьє та ін. Опіум також вживали і моряки військово-морського флоту Франції, особливо ті, які базувалися в портах Середземного моря, що свого часу викликало неспокій уряду і прийняття ним спеціальних обмежувальних заходів.
Захоплення опієм не обійшло і Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни. За останні сто років із кожним десятиріччям вживання опію в Європі все більше поширювалося: Перша та Друга світові війни також призвели до збільшення споживання наркотиків майже у всіх країнах, що воювали. Цьому сприяли тяжкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Однак після Другої світової війни було впорядковано видачу наркотиків. [11]
Те, що віками вважалося звичним і відносно безпечним, менш ніж за 100 років перетворилося на абсолютне зло. З того часу ставлення світової спільноти до наркотиків уже принципово не змінювалося – тільки ріс список заборонених речовин та ставали жорсткішими методи боротьби. [2]
Логічно припустити, що в ці чудові списки включили найнебезпечніші речовини, щоб боротися з їх незаконним обігом (так, законний обіг, виявляється, теж існує). В деякій мірі це дійсно так. Дійсно, деякі з так званих "важких" наркотиків мають сильний вплив на людський організм і можуть спровокувати виникнення залежності буквально після першого прийому. Класичний приклад – героїн, наркотик, що викликає почуття ейфорії, "підсісти" на нього дуже легко, особливо при внутрішньовенних ін'єкціях, а "зіскочити" неймовірно важко. До того ж "синдром відміни" героїну (це коли після регулярного вживання людина перестає приймати препарат) – неймовірно важкий стан, котрий може супроводжуватися сильними болями, судомами, викручуванням суглобів та іншими "прекрасними" відчуттями. Багатьом просто не вистачає сили волі, щоб це пережити, і вони змушені йти на все, щоб отримати "дозу" і кошмар закінчився. [3]
Отож, сумна статистика. За даними державного бюро статистики смертності США щорічно від передозування наркотиків помирає 27000 людей. Зрозуміло, що передозування – це не єдина небезпека: статистика не враховує шкоду, заподіяну наркотиками здоров'ю людини. До того ж, в цій статистиці наркотичні речовини не розділені на групи, а значить, можна з впевненістю сказати, що близько 90% цих смертей припадає на долю "важких наркотиків." [6]
Кожна п'ята молода людина в Україні віком від 15 до 18 років, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), знайома з наркотиками. Тож широка профілактична робота серед молоді спрямована на засвоєння підлітками інформації щодо запобігання вживанню наркотиків та ризику зараження ВІЛ-інфекцією. Нині в Полтаві втілюється у життя обласна міжгалузева програма "Здоров'я нації". У її рамках відбуваються презентації учасників тренінг-курсу з підготовки інструкторів програми Міністерства освіти і науки України "Сприяння просвітницькій роботі серед молоді України щодо здорового способу життя", яка реалізується за підтримки ЮНІСЕФ. [7]
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Таким чином, аналіз існуючих тенденцій споживання і транзиту наркотичних засобів дозволяє зробити наступні висновки: 1. Зростання споживання залежить від рівня доступності тих чи інших наркотиків, який виражається в показниках представленості наркотику на ринку і його ціни. На цій залежності будуються такі явища, як: збільшення споживання в країнах транзиту (так, наприклад, спостерігається суттєве зростання споживання опіатів у Східній Європі та кокаїну в Центральній Америці) і країнах виробництва (збільшення споживання стимуляторів в Західній Європі та Південно-Східної Азії). 2. Зміцнюються процеси зміщення центрів традиційного споживання. Зокрема, зростання споживання похідних конопель у Європі спостерігається на тлі її зниження в Азії, де значно збільшується споживання синтетичних наркотиків. 3. Поширення наркотиків носить яскраво виражений епідеміологічний характер. Так, наприклад, за першою хвилею азіатського опіуму в першому двадцятиріччя ХХ століття, в 60-70 роки в США пішла хвиля марихуани і гашишу з Африки (Марокко, Нігерія, Заїр). У 1980-і роки, слідом за перекриттям потоку мексиканської марихуани, у США нахлинула хвиля кокаїну, а в 1990-2000-ті роки нова хвиля героїну накрила не тільки Європу, але і США. 4. Відбувається розширення соціальної бази наркоманії. На відміну від попередніх наркотичних «епідемій», розповсюдження синтетичних стимуляторів торкнулося молодь всіх соціальних груп. Зокрема, в кінці 90-х років спостерігалися деякі ознаки уповільнення зростання попиту на стимулятори в Західній Європі і Північній Америці, яке, однак, компенсувалося розвитком торгівлі стимуляторами в інших регіонах. Менш ясно простежується зв'язок між вживанням наркотичних засобів і освітою, рівнем доходів. Безліч країн відзначають так звану «U-функцію» - рівень споживання наркотиків відносно високий серед нижчих верств суспільства, набагато менше серед середнього класу і все більш і більш збільшується в міру наближення до «вищих» соціальним верствам. 5. Відбувається зрощування наркобізнесу з тероризмом і екстремізмом. У зв'язку з тенденцією неухильного скорочення фінансових «вливань» з боку традиційних держав - спонсорів тероризму, терористи все частіше вдаються до інших джерел фінансування, таким, як виробництво і продаж наркотиків. І останнє десятиліття ознаменувалося подальшою консолідацією та розвитком взаємовигідної співпраці між терористичними групами та постачальниками наркотиків, а також все більш широкою участю терористичних груп у перевезеннях наркотиків з метою фінансування своїх операцій. Так, наприклад, до 80% поставок героїну в Париж здійснюється членами Курдської робочої партії. 6. Проблема наркобізнесу тісно пов'язана з іншими проблемами (міграція, контрабанда і так далі). Збіг каналів міграції і наркотранзіта не випадково і має під собою єдине підставу - організовані злочинні організації. Процеси глобалізації, формують світові господарські відносини, формують навколо себе також і міжнародні кримінальні відносини. За даними міжнародних організацій, таких, як Інтерпол, до 78% нелегальних мігрантів пов'язані з контрабандою наркотиків, доходи від якої покривають фінансування інших нелегальних операцій - від контрабанди зброї до організації терористичних організацій.
ВИСНОВКИ
Наркоманія - не хвороба в звичайному сенсі слова, тобто не такий стан, який можна вилікувати таблетками. Але і визначати її як «просто шкідливу звичку» з числа тих, що властиві здоровим людям, теж не можна.
Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем XX ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.
Головна ознака наркотичних речовин – наявність визначеного або невизначеного психоруйнівного (психоделічного) ефекту.
Відповідно до специфіки дії, їх можна поділити на такі основні групи:
· гіпнотичні засоби (алкоголь, снодійні та заспокійливі наркотики на опіумній основі)
· стимулюючи засоби (амфітамін, наркотики групи „екстазі”, кава, чай)
· галюциногенні засоби (марихуана, гашиш, ЛСД, ацетон, клеї, аерозолі)
· неідентифіковані засоби (тютюн, деякі з інгалянтів)
Що стосується незаборонених наркотичних речовин, то це це група рослин, грибів, мінералів, не внесених у перелік наркотиків, хоча вони і містять наркотичні компоненти. Серед них: мускатний горіх, певні види грибів тощо.
Розглядая причини розвитку наркоманії, то я з’ясувала, що їх умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йорку вважають, що формуванню наркоманії сприяють такі причини:
1) ринок, що вільно постачає наркотики;
2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків;
3) певний індивідуальний нахил до вади.
Сьогодні більше 200 мільйонів людей у світі вживають заборонені наркотики. З проблемою вживання наркотиків в 1990-2000-х роках зіткнулися 134 країни. Найбільш поширений наркотик - коноплі (96% всіх країн повідомили про проблему зловживання коноплями), далі йдуть опіати (87%), кокаїн (81%), синтетичні наркотики (73%). Три чверті всіх країн повідомляють про зловживання героїном і дві третини - кокаїном. Вживання героїну і кокаїну більше поширене, ніж вживання проміжних продуктів - опіуму (морфію) або листя / пасти коки. Інакше кажучи, зараз вже не існує ні виключно виробляють, ні виключно споживають країн.
У 2000-2004-х роках рівень вживання наркотиків продовжує рости, особливо в країнах, розташованих на головних торгових маршрутах.
Однак зростання це відбувався не такими жахливими темпами, як в 1980-х роках. У 2003/04 роки менше половини країн, які повідомили про зловживання наркотиками, говорять про тенденції зростання, одна третя частина відзначає стабілізацію і більше одна чверть країн говорить про зниження. Серед країн, що повідомили про збільшення попиту на наркотики, менше половини відзначають сильне збільшення. У 1990-2000-х роках у загальносвітовому масштабі попит на наркотики все ще ріс, проте в 2001-2004-х роках це зростання сповільнилося. У період з 2001 по 2004 роки знизилася кількість країн, які повідомляють про збільшення зловживання і, навпаки, зросло число країн, які відзначають тенденції зниження попиту на наркотики.
Але все ж кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків. Кожна п'ята молода людина в Україні віком від 15 до 18 років, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), знайома з наркотиками.
Отож, сумна статистика. За даними державного бюро статистики смертності США щорічно від передозування наркотиків помирає 27000 людей. Зрозуміло, що передозування – це не єдина небезпека: статистика не враховує шкоду, заподіяну наркотиками здоров'ю людини. До того ж, в цій статистиці наркотичні речовини не розділені на групи, а значить, можна з впевненістю сказати, що близько 90% цих смертей припадає на долю "важких наркотиків."
Сучасний стан наркоситуації у світі характеризується високими темпами наркотизації і низьким рівнем контролю виробництва та обороту наркотиків. Незважаючи на зусилля, що робляться урядів країн, різних міжнародних та регіональних організацій, кількість наркозалежних і масштаби діяльності організованих злочинних угруповань все ще залишаються неконтрольованими. На жаль, існуючий світовий досвід протидії нелегальному розповсюдженню наркотичних засобів не відкрив будь-яких рішень проблеми. Це пояснюється сучасним станом наркобізнесу, що відрізняється високим ступенем рентабельності, мобільності та координації міжнародної злочинної діяльності. Ситуацію значно ускладнює наявність національної та регіональної специфіки функціонування наркобізнесу та наркоманії, що ускладнює проведення міжнародних антинаркотичних програм та здійснення комплексних заходів на регіональному рівні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ