Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Сутність підприємства.
Внаслідок суспільного поділу праці в кожні країні формується народногосподарський комплекс, який складається з декількох сотень галузей (чим більша і розвинутіша країна, тим більше галузей), в кожній з яких функціонують десятки і навіть сотні тисяч підприємств. Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання особистісних і речових факторів виробництва, виготовляється в процесі праці вся сукупність економічних благ.
Підприємство — самостійний господарюючий суб'єкт, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку.
Двома сторонами підприємства є певна сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, наукових лабораторій тощо) та відносин власності, які виникають внаслідок привласнення засобів та результатів виробництва й управління власністю.
Крім того, на підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного процесу виробництва, розмірів підприємства на ньому існують основний та допоміжні цехи, дільниці, функціонують різні служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями та ін.
Підприємство вступає у відносини спеціалізації, кооперування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин.
Від характеру соціально-економічного поєднання працівників із засобами виробництва значною мірою залежить тип підприємств.
Отже, основним критерієм розмежування підприємств є тип власності.
основні види підприємств
державні — засновані на державній формі власності. Оскільки вона поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства;
колективні трудові — засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства (або народні підприємства), кооперативні, підприємства громадських організацій та ін.
приватнокапіталістичні — засновані на власності окремої особи (капіталіста), який наймає робочу силу;
колективні (акціонерні) капіталістичні — засновані на власності кількох власників капіталу, які наймають робочу силу;
індивідуальні (приватні) трудові — засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці;
сімейні — засновані на праці членів однієї сім'ї;
спільні (змішані) — засновані на поєднанні різних форм власності, в тому числі із залученням іноземного капіталу.
Ознаками підприємства як юридичної особи є наявність у нього статуту, балансу доходів і витрат, рахунку в банку, прав укладати договори з іншими юридичними особами, майнова відповідальність.
В Україні та інших пострадянських державах відбуваються значне роздержавлення та приватизація економіки. Основним засобом здійснення їх є перетворення державних підприємств на акціонерні компанії.
Сутність підприємництва та його основні види
Ринкова система є системою вільного підприємництва. Вона являє собою складний механізм координації, який діє через систему цін та ринків; механізм зв’язку, що служить для об’єднання дій мільйонів різних індивідів; має певний внутрішній порядок та підлеглість певним закономірностям.
У ринковій економіці немає адміністративного контролю виробництва та споживання. Функції контролю тут виконує механізм конкуренції. Конкурентна ринкова система стимулює технічний прогрес. Застосування технологій, що приводять до скорочення витрат на виробництво, дає підприємству (фірмі) можливість одержати додатковий прибуток. Більше того, конкурентна ринкова система створює обстановку, що сприяє швидкому розповсюдженню нової технології. Конкуренти мають наслідувати приклад найпрогресивнішої фірми, в протилежному випадку їх очікують збитки і навіть банкрутство.
Ринкове господарство являє собою господарство економічно уособлених, самостійних виробників, які орієнтуються у своїй діяльності на ринок. Скільки і яких товарів виробляти, за якими цінами їх продавати, куди вкладати капітали - все це визначається не розпорядженням зверху, а механізмом попиту та пропозицій, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют та ін.
Ринкова економіка не залишається незмінною, вона змінюється з розвитком суспільства. Cоціальна ринкова економіка забезпечує також захист споживача від свавілля підприємців, застосовуючи антимонопольну політику, певне регулювання економіки з боку держави. При цьому ринкова економіка зберегла свої основні риси: свободу приватного підприємництва, конкурентність, орієнтацію на прибуток.
Суб’єктами ринкової економіки є приватні власники, але ними можуть бути і колективні власники, і групи власників, і орендарі.
Підприємницька діяльність в Україні регулюється Законом “Про підприємництво”, що введений в дію в 1991 році. Згідно з цим Законом підприємницька діяльність визначається як ініціативна самостійна діяльність громадян та їх об’єднань, спрямована на отримання прибутку.
Згідно із законом розрізняють дві форми підприємницької діяльності:
-індивідуальне підприємництво громадян
- підприємництво юридичних осіб.
Малі підприємства не є видом підприємництва. Цей термін визначає лише кількісні параметри, а форма підприємництва може бути при цьому будь-якою: індивідуальне підприємство, товариство. У статуті не обов’язково зазначати статус малого підприємства. Пільгами мале підприємство може користуватися, виходячи з його фактичного стану
Глобальні економічні проблеми: сутність, види, динаміка.
Загострення загальних для всього людства глобальних проблем посилює зростання свідомості, необхідність узгоджених дій по їх вирішенню.
Виник і вже незворотній глобалізм світових економічних процесів, що означає необхідність створення союзу цивілізованих народів на базі загальнолюдських цінностей, сучасної вироблення оптимальних варіантів розвитку, поєднання інтересів особи, суспільства, держави високої ефективності праці та якості життя.
У сучасному світовому господарстві збільшується взаємозв'язок і взаємозалежність загальних і локальних, глобальних та національних інтересів.
На перший план перед людством висуваються такі загальні проблеми, як збереження миру на Землі, запобігання воєн - хімічних, бактеріологічних, а особливо термоядерних, припинення гонки озброєнь, розширення переходів, запобігати-щення локальних і глобальних збройних конфліктів.
Велику небезпеку для людства представляє катастрофічно погіршується стан навколишнього середовища, назріла необхідність спільного світового освоєння космосу, запасів світового океану.
Загальною турботою є паливно-енергетичний, а також сировинне забезпечення країн. Вимагає якнайшвидшого розв'язання і продовольча питання: він злободенний поки для багатьох країн. У цьому ряду стоять проблеми голоду, бідності, боротьба з епідеміями, зі страшними хворобами століття (рак, ішемією, СНІДом).
Великі проблеми існують і на ринку праці: проблеми зайнятості, зростання масової безробіття хвилює більшість розвинених і країн, що розвиваються.
Глобальні проблеми зачіпають самі різні сторони життя людського суспільства (світову політику й економіку, міждержавні і міжнаціональні відносини, космічні та світові умови існування людей, масову свідомість людей), а тому потребують комплексного підходу та всебічного вивчення. Світова співтовариство здатне вирішити глобальні проблеми, лише об'єднавши зусилля і ресурси. Звідси виникає необхідність глобальної перебудови що склалася системи відносин - політичних і економічних.
Глобальні світові проблеми дуже різні. Проте вони мають ряд спільних рис, що дозволяють об'єднати їх в єдине ціле. До загальних рис належать:
= кожна з них і всі вони разом принципово важливі для долі людства. Затримка з їх вирішенням загрожує загибеллю цивілізації або деградацією умов життя і виробничої діяльності на Землі;
= вони характеризуються глибоким зв'язком між собою і взаємозв'язком своїх політичних, економічних і науково-технічних аспектів;
= вони можуть бути вирішені лише об'єднанням зусиль усіх держав і народів. Знайти рішення глобальних проблем, значить, забезпечити умови виживання всіх народів і подальшого розвитку цивілізації.
За своїм походженням, характером і способам вирішення глобальні проблеми поділяються на три групи:
1) перша група включає проблеми, пов'язані з взаємовідносинами розвинених і країн, що розвиваються
Небезпека глобальних проблем призводить до 2 висновків:
▀▄ Якщо тенденція розвитку цих проблем буде зберігатися, то протягом
наступного століття людство підійде до меж свого зростання. Найбільш імовірним буде досить різке і некерований падіння, як чисельності населення, так і промислового виробництва;
▀▄ В іншому випадку людству загрожують: міжнаціональні та міждержавні конфлікти, відсутність узгодженості в економічній сфері, неузгодженість в охороні навколишнього середовища, неотрегулірованность зростання населення, політичний авантюризм, занепад особистої і державної моралі, споживчий егоїзм, зростання кримінальних злочинів, націоналістичний і політичний тероризм, руйнівний поширення алкоголізму та наркоманії. І все ж безсумнівним є те, що людство знайде розумне рішення складного завдання здійснення необхідного і неминучого прогресу із збереженням людського в людині і природного в природі.
охорони здоров'я населення.