Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Аудит в ринковій економічній системі.
Становлення ринкових відносин та формування реальної ринкової економіки в Україні передбачають об’єктивні передумови для виникнення принципово нових для України видів і форм контролю. Однією з таких форм є аудит. Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність, яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його беззаперечна чесність і незалежність.
Фін.-госп. контроль діяльності підпри-ємств при ринкових відносинах і різних формах власності сприяв виникненню аудиторського контролю. Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Цей незалежний контроль здійснюють аудиторські фірми за договорами з підприємствами і підприємця¬ми, а виконують його аудитори.
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право заняття аудиторською діяльністю на території України. Сертифікат, як офіційний документ, засвідчує право громадянина України здійснювати аудит підприємств, господарських товариств, банків та видається Аудиторською палатою України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифіката отримати ліцензію. Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи.
Аудит - невід’ємна для ринкової економічної системи функція управління (функція незалежного фінансового контролю) та специфічний вид підприємницької діяльності з економіко-правового забезпечення бізнесу.
2. Поняття «аудиту» в світовій аудиторській практиці
Слово «аудит» латинського походження і означає «слухати».Термін «аудит» у сучасному світі використовується в 3х значеннях: +а.-окремий вид підприємницької діяльності у сфері послуг економіко – правового характеру; + а.- окрема ф-я управління(складова загальної функції господарського контролю) – функція незалежного фінансового контролю(експертизи); +а.- економічна наукова дисципліна, яка досліджує функціонування інституту незалежного фінансового контролю в ринковій економічній системі.
Міжнародна аудиторська практика: 1). Відомий автор книги «Основи аудиту» Р.Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит (auditing) -це процес, за допомогоюю якого компетентний незалежний пpацiвник нагромаджує і оцінює свідчення про інфор-ію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної госп.системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інф-ї установленим стандартам. 2). Тимчасові правила ауд.дія-ті у Рос.Федерації трактують аудит як підприємницьку дія-ть аудиторів (ауд.фірм) щодо здійснення незалежних позавідомчих перевірок фін.звітності, платіжно-розрахункової документації, податкової декларації та ін-х фін.зобов’язань і вимог ек.суб’єктів та надання ін-х ауд.послуг. 3). В Білорусії: аудит.дія-ть – незалежна перевірка аудитором і ауд.організаціями фін.звітності та ін-х док-ів суб’єктів госп-ня з метою оцінки достовірності і відповідності здійснених фін. і госп.операцій закон-ву Республіки Білорусь. 4).У глосарії термінів до міжнародних стандартів аудиту (МСА) та у Концептуальній основі сказано, що аудит фін.звітності покликаний дати аудитору можливість висловити думку про те, чи складено фін.звітність у всіх суттєвих аспектах відпов.до встановлених вимог щодо фін.звітності.
3. Поняття «аудиту» в законодавстві України.
Основним документом для аудиторів Укр є Закон України “Про АД” із змінами і доповненнями до нього. Аудит у відповідності до закону - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень бухг.об-ку або інших правил згідно із вимогами користувачів.
Аудит з лат. – уміння слухати. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами, аудиторськими фірмами), які уповноважені суб’єктом господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи клієнтів, а також у випадках передбачених законодавством України (обов’язково).
Згідно закону України “Про АД” стаття 3 поняття АД включає в себе: організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.
А послуги можуть надаватись у формі А перевірок (аудиту), пов’язаних з ними експертиз, консультування з питань БО, звітності, оподаткування, аналізу фін-госп діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юр. і фіз. осіб.
Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (ауд. фірми) визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.
4. Термін «аудит» в сучасній економічній лексиці
Аудит може бути визначений як діяльність по здійсненню необхідної суспільству послуги з метою підтвердження опублікованої фінансової звітності підприємства з обмеженою відповідальністю
Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує та оцінює свідчення про інформацію, що підлягає кількісній оцінці і належить до специфічної господарської діяльності, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям»
Аудит – незалежна перевірка і висловлення думки про фінансовий звіт підприємства
Аудит – це процес зменшення до сприятливого рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітівАудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб'єкту уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, які пред'являються до ведення бухгалтерського обліку і утворення фінансової звітності, а також інші напрямки контрольної роботи
Аудит – це незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації, що відноситься до об’єкта, з метою отримання висновків
Аудит – це незалежна форма аудиторського контролю, що надається суб'єктам підприємницької діяльності на договірних засадах з питань ефективності господарювання та достовірності її відображення в бухгалтерському обліку та звітності
Аудит – це незалежна експертиза обліку, фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо повноти, законності та достовірності відображення в них фінансово-господарських операцій господарюючого суб'єкта
Аудит – це процес, що зменшує до прийнятного рівня інформаційний ризик користувачів фінансової звітності
Аудитом називається систематичний процес об’єктивного збору та оцінки свідчень про економічні дії і події з метою вивчення ступеня відповідності цих тверджень встановленим критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам
5. Коротка історія аудиту.
Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р.
У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному - у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.
Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити такі етапи: у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась.
У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960 рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту - це визначення достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефективності внутрішнього контролю. Розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових документів, що важливо.
Перший у світі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий у 1285 р. королем Англії Едвардом І. Відповідно до цього закону від імені держави надавались певні привілеї аудиторам, якими були не тільки особи з числа довірених слуг сеньйорів, але й деякі категорії цивільних службовців.
Згідно з законом метою перших обов'язкових перевірок був незалежний розгляд бухгалтерських записів і звітів, а роботу осіб, які їх проводили, прирівнювали майже до фінансового аудиту в сучасному його розумінні.
У XVII-XIX ст., коли фінансові кризи стали актуальною проблемою, аудит набув найбільшого розвитку. Після закінчення кризи почався стрімкий розвиток акціонерних товариств.
Аудит. д-сть в Україні почала розвиватись з переходом до ринкових відносин. Розвиток аудиту включає рівні: 1) ухвалення ЗУ “Про ауд-ку д-сть” у 1993р., що визначив на правовому полі місце аудиту; 2)розроблення системи нормат.-правового регулювання аудиту, яка включає нац. нормативи (відмінені в 2004році)і кодекс професійної етики аудиторів України (втратив чинність); 3)розроблення документів, які потрібні для реал-ї нормативів і використання їх. В Укр. ауд. д-сть включає в себе орг-не і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок та надання інших ауд. послуг.
У Росії аудит. д-сть з’явилася за Петра І. У Російській Федерації були затверджені Правила ауд. Д-сті, які визначили орг-ні основи побудови аудиту, його цілі і завдання. 1994р. затверджено критерії обов’язкового аудиту, відповідно до яких розширилося коло Подій, які підлягають аудиту, і зріс попит на аудит. послуги. Розроблені нормативи аудиту, що сприяло підвищенню якості перевірок.
6. Історія виникнення незалежного аудиту
Батьківщиною незалежного аудиту вважається Шотландія де наприкінці 17ст. був прийнятий перший закон, яким заборонялося окремим посадовим особам служити міськими аудиторами, а в 1853р. були організовані інститути бухгалтерів в Единбурзі і Глазго(тепер – інститут привілейованих бухгалтерів Шотландії).
Першим документально зафіксованим випадком проведення незалежного аудиту спекулятивної діяльності акціонерних товариств вважається крах "Південноморської Компанії" у Великобританії в 1720 році Ця подія в історії відома як Південно-морська "бульбашка". Коли з'ясувалося, що директорат компанії неспроможний ані виконати взяті зобов'язання по сплаті дивідендів, ані викупити випущені в біржовий обіг акції, у справу втрутились державні органи Ними був призначений бухгалтер Чарльз Снел для незалежної додаткової перевірки допоміжних облікових записів цієї компанії.
У цей же період з метою запобігання недоброчесних угод була започаткована практика державного регулювання фахової діяльності облікових працівників. У 1720 р. парламент цієї країни прийняв"Акт про Мильну бульку, що заборонило акціонерну форму підприємницької діяльності і єдиною можливою визнавав партнерство. З 1844 р. у Великобританії вийшла серія законів про компанії, згідно з якими їх керівники були зобовязані раз протягом року надавати акціонерам підписаний ними балансовий звіт підприємства і запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності перед акціонерами. Досвід Англії в розвитку аудиту справив великий вплив на інші країни і передусім на США. Аналогічні закони про обов'язковий незалежний аудит дещо пізніше були прийняті у Франції (1867) і США (1887).
У середині 19ст. був прийнятий закон про британські компанії, який передбачав обов’язкові перевірки рахунків і звітів не менше 1го разу на рік. Наприкінці 19ст. були організовані інститут привілейованих бухгалтерів Англії і Уельсу та американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів. І тільки наприкінці XIX ст. незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності Зміни в попиті на аудиторські послуги в СІНА на початку XX ст. стали причиною докорінних змін ряду цілей аудиту
Початок 70-х років XX ст, по суті, виявився точкою відліку Для нового етапу в історії аудиту — його гармонізації на регіональному та інтернаціоналізації на міжнародному рівні.
Особливого розвитку аудит, як інститут незалежного фінансового контролю, набув у 20ст. Подібні інститути, які об’єднують професійних аудиторів, створені в інших країнах – інститут аудиторів Німеччини, інститут експертів – бухгалтерів Франції та ін.
7. Історія аудиту в Україні
Інститут аудиту в Україні почав розвиватися з набуттям незалежності. У 1993р було прийнято ЗУ «Про АД» і створено Аудиторську Палату України, яка очолює інститут аудиту в україні і є незалежним самостійним органом, що діє на засадах самоврядування.
Становлення ринкових відносин та формування реальної ринкової економіки в Україні передбачають об’єктивні передумови для виникнення принципово нових для України видів і форм контролю. Однією з таких форм є аудит. Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність, яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його беззаперечна чесність і незалежність.
Аудит. д-сть в Україні почала розвиватись з переходом до ринкових відносин. Розвиток аудиту включає рівні: 1) ухвалення ЗУ “Про ауд-ку д-сть” у 1993р., що визначив на правовому полі місце аудиту; 2)розроблення системи нормат.-правового регугулювання аудиту, яка включає нац. нормативи (відміненні в 2004році)і кодекс професійної етики аудиторів України (втратив чинність); 3)розроблення документів, які потрібні для реал-ї нормативів і використання їх. В Укр. ауд. д-сть включає в себе орг-не і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок та надання інших ауд. послуг. У Росії аудит. д-сть з’явилася за Петра І. У Російській Федерації були затверджені Правила ауд. Д-сті, які визначили орг-ні основи побудови аудиту, його цілі і завдання. 1994р. затверджено критерії обов’язкового аудиту, ідповідно до яуих розширилося коло П, які підлягають аудиту, і зріс попит на аудит. послуги. Розроблені нормативи аудиту, що сприяло підвищенню якості перевірок.
Ауд діяльність почала розвиватись в У з переходом до ринкових відносин. Іноз інвестор вимагав підтвердження звітності спільних під-в аудитором. Розвиток адиту відбув-ся на основі світового досвіду.
Іетап(1987-1992) розпад СРСР
Створено Госпрозрахункову контрольно-ревізійну службу «Інаудит»
ІІетап(1992-1998)
14лютого 1992-з’їзд спілки аудиторівУ.
22квітня 1993- ЗУ «Про аудиторську діяльність»
94-96р.- визначено коло підприємств,для яких ауддит є обов’язковим
Формування нормативно-правової бази аудиту
ІІІетап(1998-2006)
Діяльність аудиту в умовах нової нормативної бази.
07.08.2011 -нова редакція ЗУ "Про АД".
22 грудня 2011р. № 244/14- АПУ затверджено перелік послуг,що можуть надаватись аудиторами
8. Користувачі обліково-економічної інформації та результатів роботи аудиторів.
Необхідність проведення аудиту обмовлюється потребою користувачів інформації про реальний стан суб’єкта госп-ня. Користувачами цієї інф-ї можуть бути: 1)упововажені на підставі законів України представники органів державної влади; 2)власники, засновники госп. суб’єкта; 3)інші юр. та фіз. особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах госп.-фін. д-сті суб’єкта госп-ня (кредитори, інвестори, постачальники та ін. особи). Користувачі цієї інф-ї мають право, згідно із ЗУ “Про ауд. д-сть” виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших ауд. послуг, визначати обсяги та напрями ауд-х перевірок у межах повноважень, наданих законод-м, установчими док-ми або окремими договорами. Об’єктивність аудит. висновку передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів. Вневненість у достовірності і повноті інф-ї, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоч достатньо високий, ступінь цієї впевненості. Аудит – це процес зменшення рівня інф-ного ризику для користувачів фін. звітів.
До користувачів аудиторської інформації належать як зовнішні так і внутрішні користувачі.
До внутрішніх належать: Внутрішні. 1) Існуючі акціонери (якщо АТ)- Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу. Придбання, продаж та володіння цінними паперами;2) Керівництво підприємства, керівники підрозділів.- Регулювання діяльністю підприємства;3) Працівники підприємства- Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед працівниками та їх забезпечення. Також сюди відносять менеджерів різних рівнів управління. До зовнішніх належать:1) Потенційні інвестори - Оцінка здатності підприємства отримувати прибутки та доцільності вкладання коштів в розвиток;2) Банки та інші кредитори - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання щодо кредиторів;3) Замовники, покупці, клієнти - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання.; 4)Органи державного управління - Своєчасність і повнота сплати податків. Також сюди належать профспілки та широка громадськість.
9. Причини необхідності існування незалежного аудиту
Необхідність існування незалежного аудиту обумовлена розвитком економічних відносин : розвитком машинного в- цтва, появою акціонерних компаній.
4ри причини існування незал. аудиту:
1) залежність управлінських рішень від якості фінансово – економічної інформації.
2) достовірність фінансово- економічної інформаціїне може бути оцінена безпосередніми користувачами, необхідні спеціальні знання.
3) фінансова звітність та інша економічна інформація схильна до викривлень, її достовірність не може бути автоматично досягнута.
4) велика кількість користувачів фінансово – економічної інформації з різними інтересами та обмеженість доступу до неї.
Якісна підготовка фін-екон інформації стає можливою (економічно доцільною) для багатьох СГ (малих та середніх під-в) через систему послуг з економіко-правового забезпечення бізнесу (систему аудит. послуг).
10. Аудиторські послуги та їх види
Аудиторські послуги - завдання з надання впевненості, завдання з супутніх послуг, інші послуги, пов'язані з проф. діяльністю, які можуть надавати ауд. фірми (аудитори). В Укр. перелік послуг визначається АПУ відповідно до стандатів аудиту.
До стандартів завдань належать МСА, Міжнародні стандарти завдань з огляду (МСЗО), Міжнародні стандарти завдань з надання впевненості (МСНВ) та Міжнародні стандарти супутніх послуг (МССП).
-Завдання з надання впевненості - завдання, за яким фахівець-практик надає висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, інших, ніж відповідальна сторона, щодо результату оцінки або визначення предмета перевірки за відповідними критеріми. Результаом оцінки або визначення об'єкта перевірки є інформація, отримана через застосування критеріїв до предмета перевірки. Відповідно до Міжнар. концепт. основи завдань з надання впевненості фахівцеві-практику дозволяється виконувати два типи завдань: завдання з надання достатньої впевненості та завдання з надання обмеженої впевненості.
-Завдання з огляду-мета завдання з огляду полягає в тому, щоб на основі процедур, які не дають усіх доказів, що їх вимагав би аудит, надати аудитору змогу констатувати, чи привернув його увагу б-я факт, який дає підстави стверджувати, що фінансова звітність не складена в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.
-Завдання з підготовки інформації - завдання, при виконанні якого використовується бухгал., а не ауд. досвід для збору, класифікації та узаг. фін. інформації.
-Завдання з погоджених процедур - завдання, в якому аудитору доручається виконати процедури ауд. характеру, які були узгоджені аудитором, СГ та б-я відповідними третіми сторонами, та надати звіт про отримані результати. Одщержувачі цього звіту формулюють свої власні висновки на основі звіту аудитора. Звіт над-ся лише тим сторонам, які домовилися про виконання цих процедур, оскільки інші сторони, необізнані з обґрунтування таких процедур, можуть неправильно тлумачити результати.
Аудиторські послуги за МСА:
Професійні аудиторські послуги поділяються на
І Завдання з надання впевненості;
ІІ Супутні послуги.
Предметом уваги аудитора у І та ІІ є фінансова інформація.
Фінансова інформація поділяється на
1. Історична фінансова інформація.
1.1. Завдання з надання обмеженої впевненості - це огляд.
1.2. Завдання з обґрунтованої впевненості щодо істор. інформації - це аудит.
1.3. Завдання з надання впевненості, що не є аудитом.
2. Інша фінансова або нефін. інформація.
2.1. МСА 4400 Завдання з виконання погоджених процедур.
2.2. Перевірка прогнозної фін. інформації МСА 3400.
В Україні аудитори повинні надавати замовникам свої послуги згідно чинного законодавства України. Закон України "Про аудиторську діяльність", у ст. 3:
-Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття
відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації".
-Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.
11. Адміністративний контроль та його правове регулювання
Контроль - складова управ-я сусп-м відтворенням; невід'ємний елемент надбудови сусп-ва, який зазнає змін у процесі розвитку останнього. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організ-ої системи К. Контроль у широк.розумінні -це процес, який повинен забезпечити відповідність функціон-я керованого об'єкта ПУР, і спрямований на успішне здійсн-я поставлених цілей. Контроль проявляється як ф-я с-ми управління сусп-ми процесами. Контроль як ф-я упр-ня — це с-ма спостереження і перевірки процесу функц-ня даного об'єкта для встанов¬лення його відповідності чи відхилення від заданих параметрів. Контроль об'єктивно необхідний у разі здійснення будь-якого з видів упр-ня, тому що за доп.контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.
Виходячи із змісту ек.контролю, періодичності, інформац-го забез-я, форми здійснення, виділяють: 1)загальноекон-й (на макроек.рівні); 2).фін.-господарський (на мікрорівні та досліджує фін.-госп.дія-ть підприємст). Види контролю – сукуп-ть його органів, які відрізн-ся один від одного організаційно, тобто арсеналом дій, особл-ми та метою форм-я.
Фінансово-господарський контроль в Україні можно поділити на 2 групи: адміністративний контроль та незалежний контроль інститутів громадянського суспільства.
Адміністративний контроль складається з:
І Державний економічний (господарський) контроль:
1) Державний фінансовий контроль;
-Рахункова палата України -Державна податкова служба Укр. -Державна фінансова інспекція -Держ. казначейство України. -Фонд державного майна. -Міністерство економіки України
-Міністерство фінансів України. -Міністерство праці і соціальної політики Укр. - Держ.комітет статистики Укр. -Антимонопольний комітет.-НБУ.
2)Державний спеціалізований контроль;Державні комітети (митний, стандартизації, метрології і сертифікації, захисту прав споживачів; Державна пожежна інспекція, Державна дорожньо-патрульна служба, Державна санітарна інспекція, інші).
3) Державний економічний (господарський) контроль органів місцевого самоврядування.
12. Незалежний фінансовий контроль та його правове регулювання
Контроль - складова управ-я сусп-м відтворенням; невід'ємний елемент надбудови сусп-ва, який зазнає змін у процесі розвитку останнього. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організ-ої системи К. Контроль у широк.розумінні -це процес, який повинен забезпечити відповідність функціон-я керованого об'єкта ПУР, і спрямований на успішне здійсн-я поставлених цілей. Контроль проявляється як ф-я с-ми управління сусп-ми процесами. Контроль як ф-я упр-ня — це с-ма спостереження і перевірки процесу функц-ня даного об'єкта для встанов¬лення його відповідності чи відхилення від заданих параметрів. Контроль об'єктивно необхідний у разі здійснення будь-якого з видів упр-ня, тому що за доп.контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.
Виходячи із змісту ек.контролю, періодичності, інформац-го забез-я, форми здійснення, виділяють: 1)загальноекон-й (на макроек.рівні); 2).фін.-господарський (на мікрорівні та досліджує фін.-госп.дія-ть підприємст). Види контролю – сукуп-ть його органів, які відрізн-ся один від одного організаційно, тобто арсеналом дій, особл-ми та метою форм-я.
Фінансово-господарський контроль в Україні можно поділити на 2 групи: адміністративний контроль та незалежний контроль інститутів громадянського суспільства.
ІІ Економічний (господарський) контроль власника:
1) Адміністративний внутрішньогосподарський контроль;
2) Внутрішній аудит (корпоративний внутрішньо системний контроль).
Незалежнийконтроль інститутів громадянського суспільства:
І Аудит (незалежний фінансовий контроль);
1) Транснаціональні та українські незалежні аудиторські фірми.
ІІ Незалежний контроль інших інститутів громадянського суспільства.
1) Профспілки;
2)ЗМІ;
3) Громадські організації.
13. Аудит та адміністративний контроль, спільне та особливе
1. Рівень функціонування:
Аудит: суспільство, держава, СГ.
Адм.контроль: Держава, СГ.
2. Правова основа:
Аудит: Цивільне право на основі госп. договору.
Адм.контроль: Адм. право на основі закону, інструкції, наказу.
3. Мета:
Аудит: висловлення думки про перевірену фін-екон інформацію, допомога клієнту.
Адм.контроль: вивлення недоліків та їх недопущення в майбутньому, притягнення до відповідальності винних осіб.
4. Характер діяльності:
Аудит: підприємницька діяльність.
Адм.контроль: виконавча діяльність.
5. Практичні завдання:
Аудит: підтвердження достовірності фін-екон інформації, покращання фін.стану.
Адм.контроль: дотримання чинного законод-ва, профілактика зловживань.
6.Управлінські зв'язки:
Аудит: горизонтальні, добровільні, рівноправні.Підзвітність клієнту та АПУ.
Адм.контроль: вертикальні, примусові. Підзвітність адмін.органу.
7. Статус фахівця:
Аудит: Незалежний аудитор.
Адм.контроль: Контролер, ревізор, інспектор адмін. органу.
8. Результат:
Аудит: Ауд. висновок, звіт, рекомендації для клієнта.
Адм.контроль: Акт ревізії, контр. перевірки, внутрішній документ.
9. Користувачі:
Аудит: Широке коло з оприлюденням аудиторського висновку.
Адм.контроль: адмін орган.
10. Оплата послуг:
Аудит: Замовником (клієнтом).
Адм.контроль: адмін. органом.
11. Відповідальність:
Аудит: перед сусп-м, замовником, АПУ.
Адм.контроль: перед адмін органом.
14. Зовнішній незалежний та внутрішній аудит
Зовнішній аудит – це перевірка звітності на достовірність та її подання відповідно до загальних принципів ведення БО незалежними зовнішніми аудиторами.Внутрішній аудит – це незалежна діяльність на підприємстві з перевірки та оцінки роботи підприємства в його інтересах.
Функції внутрішнього аудиту:
-Аналіз системи обліку та внутрішнього контролю
-Вивчення бух. та оперативної інформації
-Вивчення економічної ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання
-Аналіз адекватності політики у сфері менеджменту
- Оцінка якості інформації
-Проведення стратегічного аналізу
-Розробка фінансових прогнозів
1. Мета і завдання
-Внутрішній А: Визначає керівництво підприємства.
-Зовнішній А: Визначають договором.
2. Замовник
-В: Керівництво підприємства
- З: Власники (акціонери)
3. Види послуг
-В: Визначає керівництво підприємства, виходячи із потреб управління.
-З: Визначають договором на аудиторські послуги.
4. Об’єкти аудиту
-В: Залежать тільки від господарсько-фінансової діяльності підприємства, визначає керівник.
-З: Залежать від господарсько-фінансової діяльності суб’єктів перевірки, визначають договором.
5. Характер діяльності
-В: Виконавча діяльність.
-З: Підприємницька діяльність.
6. Організація служби
-В: Окрема служба внутрішнього аудиту або в складі іншого структурного підрозділу.
-З: Аудиторська фірма або аудитор, зареєстрований як фізична особа (підприємець).
7. Організація роботи аудитора
-В: Виконання конкретних завдань керівництва.
-З: Визначає керівництво аудиторської фірми або аудитор самостійно.
8. Суб’єкти аудиту
-В: Штатні працівники підприємства.
-З: Незалежні аудитори.
9. Регламентація аудиту
-В: Регламентує керівництво підприємства.
-З: Регламентований Законом «Про аудиторську діяльність», міжнародними стандартами аудиту.
10. Кваліфікація
-В: Вища або середня спеціальна освіта.
-З: Вища освіта та наявність сертифіката аудитора.
11. Оплата праці
-В: Нарахування зарплати, згідно зі штатним розкладом підприємства.
-З: Нарахування зарплати згідно з діючим положенням про оплату праці аудиторської фірми або договором.
12. Відповідальність
-В: Перед керівництвом підприємства.
-З: Перед замовником і перед третіми особами.
13. Наявність ризику
-В: Ризик бізнесу підприємства, втрати репутації.
-З: Ризик бізнесу аудиторської фірми, аудиторський ризик.
14. Подання звітності
-В: Керівництву підприємства.
-З: Замовнику (власнику, акціонерам), може бути опублікована.
15. Зміст і форми звіту
-В: Акт перевірки та ін. звітні документи, визначає керівництво підприємства.
-З: Аудиторський висновок за змістом і формою повинен відповідати вимогам АПУ, інші форми звітності погоджують між аудитором і замовником.
Основна різниця між внутрішнім та зовнішнім аудитом полягає в тому, що внутрішній аудит спрямований на надання допомоги за менеджером у здійсненні ними контролюючих функцій, тоді як зовнішній аудит може бути використаний, також в інтересах сторонніх відносно підприємства груп.
Функції цих 2х видів аудиту доповнюють одна одну, але мають різні цілі.
Зовнішній аудит здійснюється періодично (один-два рази на рік), внутрішній аудит проводиться частіше, що суттєво підвищує ефективність діяльності структурних підрозділів підприємства. Аудит, як і будь-яка діяльність, пов’язана з законодавством, стандартизується i нормується. Але поки що це стосується тільки зовнішнього аудиту для внутрішнього аудиту стандартів, що регулюються на державному рівні, ще не існує, що зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст i форми проведения внутрішнього аудиту стимулює розробку спеціалізованих експертних систем з різною глибиною аналізу фінансового стану підприємства.
15. Сутність та об’єкти внутрішнього аудиту
МСА610 "Використання роботи внутрішніх аудиторів".
Внутрішній аудит – функціональні засоби, за доп яких керівники під-ва чи структурного підрозділу набувають впевненості, що система фінансів та БО, за які вони відповідають,функціонують в середині під-ва у спосіб,що максимально скорочує ризик шахрайства, помилок або неефективності функціонування.
Діяльність внутр аудиту - діяльність з оцінки, яка організована як підрозділ СГ або надається йому як послуга. Серед іншого її функції охоплюють перевірку, оцінку і моніторинг достатності й ефективності внутр контролю.
Внутрішні аудитори - особи, обов'язком яких є виконання певних аспектів діяльності підрозділу внутрішнього аудиту. Внутр. аудитори можуть працювати у структурному або в подібному підрозділі внутр аудиту.
Згідно МСА цілі підрозділу внутрішнього аудиту широко варіюються і залежать від розміру та струтури об'єкта господарювання, вимог упр. персоналу і тих, кого наділено найвищими повноваженнями. Складові діяльності підрозділу внутр аудиту:
- Моніторинг внутрішнього контролю.
- Перевірка фінансової та операційної інформації.
- Огляд операційної діяльності.
- Огляд дотримання законві і норм актів.
- Управління ризиками. - Управління.
Об’єктом внут аудиту є вся фін-госп діяльність під-ва (ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності; стан майна, забезпеченість власними засобами: фінансова стійкість; платіжна спроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних і технічних служб, оподаткування, планування; нормування; стимулювання; внутрішньогосподарський контроль; організація і технологія виробництва; процеси господарської діяльності; проектно-кошторисна документація, виконавча дисципліна та ін.).
В Укр. внутр аудит регламентується Стандартами внутрішннього аудиту, затверджені наказом МФУ №1247 від 04.10.2011.
Стандарти:
-незалежність – елементи: службове становище та статус внут аудиту як функції , що використовується в межах організаційної структури; об’єктивність аудитора.
-професіоналізм – високий проф рівень, спеціаліст належної кваліфікації
-сфера здійснення – повинна охоплювати аналіз і оцінку адекватності та ефективності системи внут контролю під-ва, якість покладених на неї ф-цій
-виконання аудиту – планування, збір, аналіз, оцінка інфо, повідомлення результатів керівництву, перевірка виконання висловлених пропозицій і рекомендацій.
-управління відділом внутрішнього аудиту – згідно МСА перевірка зовн аудитом рекомендована кожні 3 роки
16. Організаційні засади внутрішнього аудиту
Згідно зі ст.4 Закону «Про аудиторську діяльність» діяльність аудиторів обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок і експертиз. Аудитори не мають права безпосередньо приймати участь у виробничому процесі на підприємстві і впливати на цей процес. Ця законодавча норма обумовлена існуванням 2-х форм проведення аудиту, які мають різну мету – внутрішнього і зовнішнього аудиту.
Внутрішній аудит – незалежна діяльність на підприємстві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах. Внутрішній аудит проводиться усередині організації за вимогою керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх функцій вони залежать від керівництва. Тому неможливо сказати, що внутрішній аудит незалежний, але це не зменшує значення і важність внутрішнього аудиту як невід’ємної частини контролю.
Мета внутрішнього аудиту – допомогти керівництву і всьому колективу підприємства ефективно виконувати свої функції.
Організаційна модель внутрішнього аудиту складається з 3 компонентів: Об’єкти внутрішнього аудиту: 1) система обліку і внутрішнього контролю; 2) окремі статті бух. та оперативної інформації; 3) управлінські рішення та їх ефективність; 4) проекти управлінських рішень; 5) фінансові прогнози; 6) ретроспективний, перспективний аналіз; 7) інформація про господарську діяльність, майно підприємства, оподаткування, виконавчу діяльність, тощо.-Методичні прийоми і способи аудиту:
1)Суцільні перевірки
2)Вибіркові перевірки при аудиторському тестуванні 3)Інвентаризація
4)Лабораторний аналіз і експертні перевірки
5)Економіко-математичне моделювання
6)Методи порівняльного аналізу
7)Технологічний і хіміко-технологічний контроль
8)Прогнозування результатів діяльності
9)Перевірка якості товарів, складання рекламаційних актів
10)Оформлення результатів перевірки і їх реалізація (групувальні відо¬мості, акти обстежень, аудиторські висновки)
Джерела інформації внутрішнього аудиту:
Законодавчі акти
Нормативні документи з обліку і аудиту
Первинні й зведені документи
Регістри бухгалтерського обліку
Баланси і фінансові звіти
Засновницькі документи (статут, протоколи зборів
засновників, свідоцтво, ліцензія)
Акти перевірок (до¬відки, висновки) по¬даткової адміністра¬ції, банку, держав¬них фондів тощо
Незалежно від виду А, форм і методів його здійснення, аудитор повинен керуватись принципами і методами аудиту. Слід пам’ятати, що методичні прийоми внутрішнього аудиту мають деяку особливість. Методичні прийоми аудиту слід розглядати по відношенню до конкретних об’єктів. Є 2 групи методичних прийомів: 1) наукового мислення; 2) фактичного і документального аудиту. Методичні прийоми наукового мислення є найбільш розповсюдженими і використовуються для вивчення всіх об’єктів внутрішнього аудиту. Критично вивчаючи кожен об’єкт, аудитор визначає найбільш ефективний метод аудиту. Аудитор може використовувати прийом моделювання. Воно дає можливість розробити фін. прогнози, попередити і усунути негативні тенденції розвитку підприємства.
17. Умови забезпечення незалежності функціонування внутрішнього аудиту.
В Укр. внутр аудит регламентується Стандартами внутрішннього аудиту, затверджені наказом МФУ №1247 від 04.10.2011
Гл.3 Незалежність та об'єктивність внутр аудиту
Внутрішній аудит здійснюється незалежно та об'єктивно.
Організаційна незалежність передбачає пряме підпорядкування та підзвітність підрозділу внутрішнього аудиту керівнику установи.
*Організаційна незалежність забезпечується через:
-затвердження керівником установи положення про підрозділ внутрішнього аудиту та піврічного плану діяльності внутрішнього аудиту;
-інформування керівником підрозділу внутрішнього аудиту керівника установи про стан виконання плану діяльності внутрішнього аудиту та інших завдань, а також про наявність обмежень в проведенні внутрішнього аудиту чи ресурсах.
*Функціональна незалежність передбачає недопущення виконання працівниками підрозділу внутрішнього аудиту функцій, не пов'язаних із здійсненням внутрішнього аудиту та не визначених у положенні про підрозділ внутрішнього аудиту.
Кер. установи забезпечує вжиття заходів щодо запобігання неправомірному втручанню третіх осіб у планування і проведення внутрішнього аудиту та підготовку звіту про його результати.
Об'єктивність вимагає від працівників внутрішнього аудиту провадити свою діяльність неупереджено, без формування свого висновку під впливом третіх осіб та уникати конфлікту інтересів.
Прац. підрозділу внутрішнього аудиту інформують керівника підрозділу внутрішнього аудиту про сфери діяльності установи, в якій вони працювали на керівних посадах або працюють (працювали у період, який охоплюється внутрішнім аудитом) його близькі особи, для прийняття ним рішення про можливість проведення таким працівником внутрішнього аудиту у зазначених сферах діяльності установи.
У разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню працівниками або керівником підрозділу внутрішнього аудиту їх обов'язків, втручання у їх діяльність посадових або інших осіб установи працівники підрозділу внутрішнього аудиту або керівник підрозділу письмово інформують про це Держфінінспекцію для дослідження нею зазначених обставин та вжиття заходів відповідно до законодавства.
Незалеж. - це м-сть здійснювати об'єктивний і незалежний аудит, оцінювати отримані результати і складати неупереджений аудиторський висновок. Одна з незаперечних вимог до внутрішніх аудиторів - не бути зв'язаними з тими видами діяльності, які вони перевіряють.
Незалеж. дає змогу внутрішнім аудиторам робити правдиві й неупереджені висновки, що необхідні для належного проведення аудиторської перевірки. Це досягається в р-ті орг. визначення статусу та об'єктивності служби внутрішнього А.
На рівень незалежності аудитора впливають також і окремі аспекти його виконавчої діяльності. Аудитор не повинен нести відповідальність за операційні ф-ції СГ. Окрім того, він не зобов'язаний усувати недоліки, якщо встановлені неефективні або непродуктивні операції. За ум. Вик. таких ф-цій внутрішні аудитори практично несли б відповідальність за Вик. ними роб. при наступному аудиті. Це, в свою чергу, говорить про те, що н-сть була б обмеженою.
18. Система економічного (господарського) контролю України
Контроль - складова управ-я сусп-м відтворенням; невід'ємний елемент надбудови сусп-ва, який зазнає змін у процесі розвитку останнього. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організ-ої системи К. Контроль у широк.розумінні -це процес, який повинен забезпечити відповідність функціон-я керованого об'єкта ПУР, і спрямований на успішне здійсн-я поставлених цілей. Контроль проявляється як ф-я с-ми управління сусп-ми процесами. Контроль як ф-я упр-ня — це с-ма спостереження і перевірки процесу функц-ня даного об'єкта для встанов¬лення його відповідності чи відхилення від заданих параметрів. Контроль об'єктивно необхідний у разі здійснення будь-якого з видів упр-ня, тому що за доп.контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.
Виходячи із змісту ек.контролю, періодичності, інформац-го забез-я, форми здійснення, виділяють: 1)загальноекон-й (на макроек.рівні); 2).фін.-господарський (на мікрорівні та досліджує фін.-госп.дія-ть підприємст). Види контролю – сукуп-ть його органів, які відрізн-ся один від одного організаційно, тобто арсеналом дій, особл-ми та метою форм-я.
Фінансово-господарський контроль в Україні можно поділити на 2 групи: адміністративний контроль та незалежний контроль інститутів громадянського суспільства.
* Адміністративний контроль складається з:
І Державний економічний (господарський) контроль:
1) Державний фінансовий контроль;
-Рахункова палата України -Державна податкова служба Укр. -Державна фінансова інспекція
-Держ. казначейство України. -Фонд державного майна. -Міністерство економіки України
-Міністерство фінансів України. -Міністерство праці і соціальної політики Укр. - Держ.комітет статистики Укр.-Антимонопольний комітет. -НБУ.
2)Державний спеціалізований контроль;Державні комітети (митний, стандартизації, метрології і сертифікації, захисту прав споживачів; Державна пожежна інспекція, Державна дорожньо-патрульна служба, Державна санітарна інспекція, інші).
3) Державний економічний (господарський) контроль органів місцевого самоврядування.
ІІ Економічний (господарський) контроль власника:
1) Адміністративний внутрішньогосподарський контроль; 2) Внутрішній аудит (корпоративний внутрішньо системний контроль).
* Незалежнийконтроль інститутів громадянського суспільства:
І Аудит (незалежний фінансовий контроль);
1) Транснаціональні та у. незалежні А фірми.
ІІ Незалежний контроль інших інститутів громадянського суспільства.
1) Профспілки; 2)ЗМІ; 3) Громадські організації.
19. Види державного економічного контролю
Контроль - складова управ-я сусп-м відтворенням; невід'ємний елемент надбудови сусп-ва, який зазнає змін у процесі розвитку останнього. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організ-ої системи К. Контроль у широк.розумінні -це процес, який повинен забезпечити відповідність функціон-я керованого об'єкта ПУР, і спрямований на успішне здійсн-я поставлених цілей. Контроль проявляється як ф-я с-ми управління сусп-ми процесами. Контроль як ф-я упр-ня — це с-ма спостереження і перевірки процесу функц-ня даного об'єкта для встанов¬лення його відповідності чи відхилення від заданих параметрів. Контроль об'єктивно необхідний у разі здійснення будь-якого з видів упр-ня, тому що за доп.контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.
Виходячи із змісту ек.контролю, періодичності, інформац-го забез-я, форми здійснення, виділяють: 1)загальноекон-й (на макроек.рівні); 2).фін.-господарський (на мікрорівні та досліджує фін.-госп.дія-ть підприємст). Види контролю – сукуп-ть його органів, які відрізн-ся один від одного організаційно, тобто арсеналом дій, особл-ми та метою форм-я.
Фінансово-господарський контроль в Україні можно поділити на 2 групи: адміністративний контроль та незалежний контроль інститутів громадянського суспільства.
*Державний економічний (господарський) контроль є складовою адміністративного контролю, разом з економічним (господарським) контролем власника.
Державний економічний (господарський) контроль:
1) Державний фінансовий контроль;
-Рахункова палата України
-Державна податкова служба Укр.
-Державна фінансова інспекція
-Держ. казначейство України.
-Фонд державного майна.
-Міністерство економіки України
-Міністерство фінансів України.
-Міністерство праці і соціальної політики Укр.
- Держ.комітет статистики Укр.
-Антимонопольний комітет.
-НБУ.
2)Державний спеціалізований контроль;Державні комітети (митний, стандартизації, метрології і сертифікації, захисту прав споживачів; Державна пожежна інспекція, Державна дорожньо-патрульна служба, Державна санітарна інспекція, інші).
3) Державний економічний (господарський) контроль органів місцевого самоврядування.
20. Державний фінансовий контроль та його організація в Україні
Фінансовий контроль держави - одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю.
Об'єктом фінансового контролю є весь процес виробничо-господарської діяльності.
Державний фінансовий контроль здійснюється:
-Рахункова палата України
-Державна податкова служба Укр.
-Державна фінансова інспекція
-Держ. казначейство України.
-Фонд державного майна.
-Міністерство економіки України
-Міністерство фінансів України.
-Міністерство праці і соціальної політики Укр.
- Держ.комітет статистики Укр.
-Антимонопольний комітет.
-НБУ.
Головними напрямами розвитку та вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні, який здійснюється Рахунковою палатою, є:
- оптимізація функцій і повноважень;
-формування системної і довершеної нормативно-правової бази;
- приведення методологічних засад у відповідність із сучасними вимогами;
-розвиток і вдосконалення системи процедур фінансового контролю;
-створення науково-дослідницької і навчальної бази, формування системи кадрового забезпечення;
-реформування організаційних структур;
-організація адекватної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;
-матеріально-технічне і фінзабезпечення функціонування контрольних органів;
-удосконалення відносин з ВРУ, іншими органами державної влади.
Державний аудит – це форма державного фінансового контролю, спрямована на сприяння бюджетним установам, державним підприємствам, а також суб’єктам господарювання, які отримують державні кошти, у запобіганні фінансовим порушенням, ефективному використанні бюджетних коштів державного та комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку та складання достовірної фінансової звітності.
Метою державного аудиту являється встановлення законності та ефективності використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правомірності фінансового управління і функціонування системи внутр контролю.
Виходячи з цього, можна визначити, що головними його завданнями є:
-здійснення перевірок спрямованих на визначення законності і своєчасності руху бюджетних і позабюджетних коштів, які надаються відповідним підприємствам, організаціям;
-визначення ефективності і доцільності витрачання державних коштів і майна;
-аналіз виявлених відхилень від установлених показників.
Предметом державного аудиту виступає: діяльність державних установ та інших організацій – одержувачів державних ресурсів, яка пов’язана з використанням державних фінансів, державного майна, інших активів і пасивів, що належать державі, отриманих на виконання покладених на них функцій або бюджетних програм.
21. Аудит в системі економічного (господарського) контролю
Аудит як окремий інститут ринкової інфраструктури і специфічна форма незалежного фінансового контролю є складовою загальної системи економічного (господарського) контролю.
У сучасних умовах в Україні формується система економічного контролю,який можна поділити на адміністративний і незалежний,які мають істотну різницю. Велика кількість користувачів фінансової звітності та іншої обліково-економічної інформації,якіпо- різному пов'язаніздіяльністю суб'єктів господарювання імають різні інтереси,потребує виконання аудиторами різних видіваудиту. Крім того,структура ринкового господарства,в якому левова частка належить підприємствам малогота середнього бізнесу,також сприяє розвитку різних видіваудиту.Такимчином,хоча аудит і входить до загальної системи економічного контролю,його функції є ширшими ніж суто контрольні.Функції аудиту при цьому виступають як основні напрями, що характеризують його суть,зміст,соціальне значення,завдання і цілі. Вони можуть бути представлені наступними функціями:
-системотворною( розгляд підприємства як відкритої системи,яка випробовує вплив довкілля і само впливає на неї );
-констатуючою(пізнання обліково-економічнихявищ);
-інформаційною(інформування суб'єктів господарських стосунків прообліково-економічні явища діяльності);
-евристичною(відкриття нових закономірностей,що виникають в процесі розвитку предмета дослідження);
-методологічною(визначення прийомів і способівперевірки);
-профілактичною(попередження можливості здійснення відхилень,виявлення різного роду недотримання законності);
-прогностичною(визначення тенденцій розвитку явищ,що вивчаються, відповідно до об'єктивних законів їх розвитку).
У сучасному суспільстві аудитории крім контрольної функції виконують також інші завдання і допомагають підприємництву ефективно функціонувати.
22. Аудит в системі управління підприємством
За сучасних ринкових умов суттєво зростає роль аудиту, оскільки завдяки йому приймаються рішення про зміни напрямів виробництва, його модернізація, переміщення капіталу відповідно ринкової кон’юнктури. аудит допомагає організації досягти поставлених цілей, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки та підвищенню ефективності процесів управління ризиками, контролю та корпоративного управління, удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання, запобігання втратам ресурсів і здійснення необхідних змін в середині підприємства. Аудит - частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів. Зокрема, внутрішній аудит використовують як загальний, або тактичний. Тактичний проводиться за окремими питаннями щодо господарських процесів. Організація внутрішнього аудиту здійснюється відповідно до МСА 610 ”Використання роботи внутрішніх уадиторів”. Тобто інформація, що була зібрана і проаналізована аудитором дає змогу управлінцю оцінити існуючу політику на підприємстві та є базою для удосконалення її, до помає у проведенні стратегічних прогнозів та розробки глобальних планів на перспективу.
23. Види аудиту за окремими класифікаційними ознаками
Види:
Зовнішній аудит – це перевірка звітності на достовірність та її подання відповідно до загальних принципів ведення БО незалежними зовнішніми аудиторами.
Внутрішній аудит – це незалежна діяльність на підприємстві з перевірки та оцінки роботи підприємства в його інтересах.
Функції внутрішнього аудиту:
Основна різниця між внутрішнім та зовнішнім аудитом полягає в тому, що внутрішній аудит спрямований на надання допомоги за менеджером у здійсненні ними контролюючих функцій, тоді як зовнішній аудит може бути використаний, також в інтересах сторонніх відносно підприємства груп.
Функції цих 2х видів аудиту доповнюють одна одну, але мають різні цілі.
Аудит розподіляється також за об’єктами, суб’єктами, обов’язковістю, періодичністю.
Розподіл аудиту:
За об’єктами: операційний аудит; аудит на дотримання нормативних вимог; аудит фін. звітності. Операційний аудит — це перевірка будь-яких існуючих на під-ві, в орг-ї процедур і методів з метою оцінки їх еф-сті. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення еф-сті роботи орг-ї. Результати операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати двох інших видів аудиту. Причина полягає в тому, що еф-сть проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог або опублікування фін. звітності відповідно до загаль ноприйнятих принципів БО. Установлені для оцінки операційної еф-сті критерії є дуже суб'єк тивними, тому з цього погляду операційний аудит часто від носять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту. Метою аудиту на додержання нормативних вимог є визначен ня, чи дотримується орг-я, аудит якої проводиться, проце дур і правил, установлених для неї. Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде викор-сь різними групами людей і для різних цілей. За змістом і функціями - запобіжний (аудит, який має запобігати конфліктним ситуаціям у фін.-госп. ді-сті ще на стадії підготовки технології вир-ва і т.д.), перманентний (тобто безперервний – з метою забезпечення менеджерів інф-єю про відхилення), ретроспективний (за минуле) і стратегічний.
24 Предмет та об’єкт аудиту
Предметом аудиту в загальноекономічному розумінні є фі нансово-господарська діяльність суб'єкта як системи господарювання).
Предмет аудиту в локальному (конкретному) розумінні за лежить від об'єкта, який визначає головну його (аудиту) мету. Так, предметом аудиту фінансової звітності є фінансова звітність суб'єкта господарювання, податкової звітності — по даткова звітність. Предметом аудиту господарської діяльнос ті (аудиту ефективності) є господарська діяльність суб'єкта або його окремих підрозділів, видів діяльності, функцій управ ління.
Незважаючи на різноманітність цілей аудиту в процесі його проведення, вивчається організаційно-правова структура під приємства, види його діяльності, організація обліково-еконо мічної роботи, інформація про господарську діяльність, її ре зультати та звітність по них. Таким чином, стає зрозумілим, що предмет аудиту є більш ширшим поняттям ніж предмети бухгалтерського обліку, економічного аналізу та інших облі ково-економічних дисциплін, хоча в окремих випадках може збігатися з ними.
25. Завдання з надання впевненості та їх види
«Завдання з надання впевненості» – завдання, в якому Фірма висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмета завдання за відповідними критеріями.
Результатом оцінки або порівняння предмету завдання є інформація, отримана внаслідок застосування критеріїв до предмету завдання, наприклад:
– визнання, оцінки, твердження та розкриття, подані у фінансовій звітності, є результатом (підсумком) застосування концептуальних основ фінансової звітності для визнання, оцінок, твердження та розкриття, наприклад, Міжнародних стандартів фінансової звітності (критеріїв) стосовно фінансового стану, фінансових показників та ліквідності (предмету завдання);
– оцінка ефективності внутрішнього контролю (підсумок) є результатом застосування концептуальних основ оцінки ефективності внутрішнього контролю.
Послуги, пов’язані з наданням впевненості користувачам – послуги, виконуючи які, аудитор робить висновок, призначений для підвищення ступеню довіри майбутніх користувачів.
Концептуальною основою завдань з надання впевненості передбачено два їх типи залежно від рівня впевненості аудитора.
Обґрунтована впевненість висловлюється в тому випадку, коли аудитор отримав достатню кількість доказів і сформував думку щодо повноти і достовірності фінансової звітності. Цей вид послуг і є аудитом.
Обмежена впевненість надається в тому випадку, коли аудитор отримав достатню кількість доказів і сформував думку щодо окремих положень (елементів) фінансової звітності. І хоча він не отримав свідчень, які б стверджували, що перевірена інформація містить суттєві викривлення, обмежена кількість доказів не дають йому змогу поширити впевненість на усю інформацію, яку містить звітність суб’єкта господарювання.
До завдань з надання впевненості відносять такі послуги , що містять наступні елементи: тристоронні відносини, предмет, критерії, докази та звіт із завдання.
Завдання з надання впевненості передбачає участь трьох окремих сторін: аудитора, відповідальної сторони та користувача.
Відповідальна сторона та користувач можуть належати до різних організацій або до тієї ж самої організації. Прикладом останнього може бути випадок, коли в дворівневій структурі наглядова рада хоче отримати впевненість щодо інформації, наданої правлінням цієї організації.
Відносини між відповідальною стороною та користувачем слід розглядати в контексті конкретного завдання; вони можуть відрізнятися від традиційно прийнятої структури відповідальності. Наприклад, вище керівництво організації (користувач) може найняти аудитора для виконання завдання з надання впевненості з окремого аспекту діяльності організації, який є прямою відповідальністю нижчого рівня керівництва (відповідальної сторони), але кінцеву відповідальність за який несе вище керівництво.
Предмет та інформація з предмету завдання з надання впевненості може мати різну форму, наприклад:
– фінансові показники або умови (наприклад, історичний або прогнозний фінансовий стан, фінансові показники та ліквідність) для яких інформацією з предмету можуть бути визнання, оцінка, подання та розкриття, представлені у фінансовій звітності;
– нефінансові показники або умови (наприклад, показники підприємства), для яких інформацією з предмету можуть бути ключові показники продуктивності та ефективності;
– фізичні характеристики (наприклад, потужність обладнання), для яких інформацією з предмету може біти документ із специфікацією;
– системи та процеси (наприклад, система внутрішнього контролю підприємства або система інформаційних технологій), для яких інформацією з предмету може бути твердження з ефективності;
– поведінка (наприклад, корпоративне управління, відповідність законодавству, управління людськими ресурсами), для якої інформацією з предмету може бути звіт про відповідність або звіт про ефективність.
Аудит історичної фінансової інформації є одним із видів завдань з надання впевненості. Конкретніше, виділяють 2 види ЗНВ;
1)завдання з обґрунтованої впевненості (аудит);
2)завдання з надання обмеженої впевненості (огляд).
Аудит історичної фін інф-ї є саме завданням з надання обгрунтованої впевненості, метою якого є зменш ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня за обставин завдання як основи для позитивної форми висловлення висновку практика. Обґрунтована впевненість висловлюється в тому випадку, коли аудитор отримав достатню кількість доказів і сформував думку щодо повноти і достовірності ФЗ. Цей вид послуг і є аудитом. Аудит історичної фін інф-ї – це найпоширеніший вид аудиторських послуг, який асоціюється із перевіркою фінансової звітності, складеної за нац чи міжнар стандартами, та передбачає надання обґрунтованої впевненості стосовно предмету перевірки. Аудит з високим (але не абсолютним) рівнем впевненості дозволяє аудитору висловити думку про перевірену фінансову інформацію
27.Огляд історичної фінансової інформації
До спектру послуг, які прийнято називати аудиторськими та щодо яких Міжнародною федерацією бухгалтерів розроблені відповідні стандарти, а такогж згідно з рішенням Аудиторської палати України відносяться завдання з надання впевненості , що включають:
-аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності ;
-огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності;
-виконання інших завдань з надання впевненості;
-супутні послуги.
Фінансова звітність(згідно з псбо1) - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Аудит історичної фінансової інформації - самий затребуваний вид аудиторських послуг, який переважно асоціюється із перевіркою фінансової звітності, складеної за національними чи міжнародними стандартами, та передбачає надання обґрунтованої впевненості стосовно предмету перевірки.
Огляд історичної фінансової інформації застосовується по відношенню до проміжної фінансової звітності. Замовлення на огляд здійснюється у тому випадку, коли клієнта може задовольнити надання обмеженої впевненості, а не обґрунтованої як за результатами аудиту, стосовно предмету перевірки. Зважаючи на порівняно нижчу вартість та коротші терміни виконання, замовлення на огляд мають відповідні переваги для клієнта.
На відміну від аудиту, який з високим (але не абсолютним) рівнем впевненості дозволяє аудитору висловити думку про перевірену фінансову інформацію, огляд обмежується меншою кількістю процедур – головним чином, запитами персоналу, відповідальному за складання такої інформації, та виконанням аналітичних процедур. В результаті користувачі фінансової інформації в більш короткі терміни і з меншими витратами можуть отримати середній рівень впевненості щодо достовірності даних фінансових звітів та їх відповідності встановленим вимогам.
Одна з послуг супутніх аудиту, відповідно до міжнародних стандартів аудиту (МСА3000): огляд фінансової інформації, про проведення якого домовилися аудитор, економічний суб'єкт і, можливо, будь-яка третя сторона.
За результатами проведення погоджених процедур при огляді фінансової інформації, аудитор не повинен готувати висновок, користувачі бухгалтерської звітності можуть з врахуванням цих результатів самостійно робити висновки про достовірність бухгалтерської звітності.
Ці процедури включають:
- запити і аналіз;
- перерахунок,
- порівняння і інші дії з перевірки точності записів;
- спостереження,
- інспекція,
- здобуття підтвердження.
Перед проведенням вказаних процедур аудитор повинен погоджувати із замовником наступні питання:
- характер завдання, але з вказівкою, що при проведенні погоджених процедур аудитор не може висловити думки про достовірність фінансової звітності;
- мета виконання погоджених процедур;
- склад фінансової інформації при проведенні погоджених процедур;
- об'єм погоджених процедур і тимчасові рамки їх проведення;
- формат звіту і обмеження по його поширенню.
Після цього, погоджені процедури можуть виконуватися аудитором, як відносно окремих показників (наприклад, об'єм продажів, величини прибутку підрозділу, величини дебіторської або кредиторської заборгованості і тому подібне), так і відносно якого-небудь елементу фінансової звітності (наприклад, звіту про прибутки і збитки) або фінансової звітності в цілому.
При цьому в звіті, аудитор повинен детально описати цілі погоджених процедур, щоб користувачі змогли оцінити характер і об'єм виконаної роботи. Звіт представляється лише тим сторонам (користувачам), які дали згоду на проведення погоджених процедур.
28. Аудит фінансової звітності та його мета
Згідно із ЗУ “ Про БО і ФЗ” фінансова звітність – це бухг-ка звітність, що містить інф-ію про фін. стан, рез-ти дія-ті та рух грош. коштів П за звітний період. Мета складання фін.звітності – забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інф-ією про фін.рез-ти дія-ті і фін.стан П. ФЗ повинна задовольняти інтереси користувачів – юр. і фіз.осіб, яким необхідна інф-ія про дія-ть П для ПУР. Проводиться загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що роблять відмітки в робочих документах аудиту. Види ФЗ: Баланс; Звіт про фін.рез-ти; Звіт про рух грош.коштів; Звіт про ВК; Примітки. Баланс — звіт про фін.стан, що відбиває активи, зо бов'язання і капітал П на певну дату. Звіт про власний капітал - відображає зміни в складі ВК протягом звітного періоду. Звіт про фін.рез-ти - відбиває доходи, витра ти і фін.рез-ти дія-ті П. Звіт про рух коштів, що відбиває надходження і витрату коштів у звітному періоді. Примітки до фін.звітів — сукупність показників фі н.звітів і розкриття іншої інф-ї, передбаченої поло женням, включаючи облікову політику П. Осн.завданнями аудиту ФЗ є встановлення правильності: 1).відображ-я у ФЗ госп.-фін.дія-ті П; 2).розрахунків показників, наведених у формах звітності і їх порівнянності. Тому, виходячи із завдань аудиту ФЗ, необхідно методику проведення аудиту ФЗ розглядати як методику встановлення достовірності відображ-я у ФЗ рез-ів фін.-госп.дія-ті П і встановл-я прав-ті розрах-ів показ-ів. Спочатку проводиться заг-ий огляд наявності та прав-ті оформлення форм звітності, про що робляться відмітки в роб-х док-ах аудиту. Важливим елементом аудиту ФЗ є компіляція — це вид роботи, під час якої ауди тор подає надану йому керівництвом (власниками) фін.ін ф-ію у вигляді комплекту фін.звітності без вислов лення будь-яких гарантій щодо цієї звітності. Метою компіляції є застосування бухг.знань та досвіду (саме бухгалтерських, а не аудиторських) для збирання, класифікації та підсумовування фін.інф-ї. Достовірність звітності і своєчасність її подання до відпов-х органів перевір-ся аудитором на підставі норм-их док-ів. Тобто, джерелами інф-ії є: ЗУ “ Про БО і ФЗ”; П(с)БО № 1-6; П(с)БО № 20, 25. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, те, як на П викон-ся зауваж-я податкових служб, пропозиції і рішення фін.органів, банків щодо поточної і періодичної звітності. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації, прав-ть відображ-я фін.рез-ів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухг-ї та статистичної звітності. Одно часно з'ясовує, як на П здійснюються аналіз і затвер дження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточ на і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах заснов ників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітнос ті і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Аудитор вивчає всі зауваження щодо поточної і річної звітно сті, які надходять на П від місцевих фін.орга нів, податкових служб, з'ясовує, що зроблено керівником П для усунення недоліків і поліпшення фін.-госп. дія-ті. Для впевненості у прав-ті складання ББ (ф. № 1), звіту про фін.рез-ти та їх викор-я (ф. № 2) і звіту про фін.-майновий стан П (ф. № 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фін.звітності, для чого склад-ся спец-а таблиця взаємозв’язків показників, які відображені у звіт-х формах. Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показ-ів ФЗ П за рік і вияв певні розбіжності, він разом з гол.бухгалтером П встановлює причини. Переконавшись у достовірності ФЗ, яка складена за даними БО, підтвердженого первинною документацією про госп.дія-ть П, аудитор має підстави підтвердити прав-ть її складання. ФЗ оцінюють за певними ознаками та відповідними критеріями: повноти (цілком, нецілком); оцінки (оцінено правильно, завищено, занижено); належності (належать чи ні); законності (законно, незаконно), ін.
29. Огляд фінансової звітності та його мета
Огляд фінансової звітності - послуга, при проведенні якої аудитор повинен визначити наявність обставин, які вказують на те, що фінансова звітність не була складена в усіх суттєвих аспектах відповідно до основ фінансової звітності. Проведення огляду, на відміну від аудиту, не передбачає:
• оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
• перевірки бухгалтерських записів;
• отримання відповідей на запити;
• повного набору доказів, одержуваних у ході перевірки, спостереження, підтверджень і розрахунків.
Згідно МСА500 «аудиторські докази», необхідні для досягнення мети огляду, аудитор отримує в першу чергу за допомогою проведення опитування та аналітичних процедур.
В ході огляду аудитор може допуститисередній (більш низький у порівнянні з аудитом фінансової звітності) рівень впевненості в тому, що перевіряється інформація не містить суттєвих викривлень. За результатами огляду в аудиторському звіті формулюється думку у вигляді негативної впевненості. Отже, негативна впевненість - це заперечення факту виявлення будь-яких значних спотворень, виражене за результатами проведених робіт.
Аудитор повинен звернути увагу клієнта на те, що огляд не є аудиторською перевіркою, а що складається за результатами огляду висновок не висловлює аудиторської думки про достовірність фінансової звітності. Крім того, необхідно роз'яснити клієнту, що на огляд не можна покладатися як на засіб виявлення помилок, незаконних дій або інших порушень.
Проте при проведенні огляду аудитор керується тими ж загальними професійними принципами та міркуваннями щодо суттєвості, доцільності використання праці інших осіб, розгляду наступних подій, що і при вираженні аудиторської думки про фінансову звітність.
Висновок з перегляду має структуру, багато в чому схожу з аудиторським висновком за фінансової звітності, і формується в залежності від результатів роботи аудитора
30. Супутні аудиторські послуги та їх види
У відповідності з міжнародними нормативами до супутних аудиту послугам відносяться: 1) підготовка оглядів, пов'язаних з не фінансовою інформацією (про ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп'ютерного програмного забезпечення аудиту); 2) аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності; 3) виконання узгоджених процедур по окремим рахункам БО, балансу (фінансовому звіту) або по бухгалтерській (фінансовій) звітності у цілому; ці процеси можуть торкатись також не фінансової інформації; 4) складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової) звітності (повної або часткової), а також іншої фінансової і не фінансової інформації.
Аудиторські послуги, що є сумісними з обов’язковим аудитом фінансової звітності, поділяються на дві групи:1)Супутні аудиторські послуги 2)Інші аудиторські послуги
Взагалі супутні послуги аудиту поділяють на:1)Компіляція (трансформація) бухгалтерської звітності,2) операційні перевірки,3)оглядові пере-вірки. Перевірка прогнозної фінансової інформації – це аудиторська перевірка прогнозної фінансової інформації, яка може охоплювати фінансові звіти і може бути підготовлена: - як інструмент внутрішнього управління або - для надання третім особам, наприклад, у формі:
-проспекту для забезпечення потенційних інвесторів інформацією про майбутні очікування
-річного звіту для забезпечення інформацією акціонерів, органів регулювання та інших зацікавлених осіб
-документа, що містить інформацію для кредиторів, яка може включати, наприклад, прогнози руху грошових коштів.
Виконання погоджених процедур - виконання таких аудиторських процедур, які були погоджені аудитором, суб’єктом господарювання та будь-якими відповідними третіми сторонами, а також надання звіту про фактичні результати цих процедур. Завдання з виконання погоджених процедур може включати виконання аудитором наступних процедур:- Запит та аналіз; - Перерахунок, порівняння та інші перевірки точності записів; -Спостереження;- Перевірка; - Одержання підтверджень.
Завдання з підготовки інформації – підготовка фінансових звітів, але може включати також збирання, класифікацію та узагальнення іншої фінансової інформації
31. Постулати аудиту
|
1 |
Звітність повинна бути перевірена. Це означає, що аудитор не може дати висновку, якщо йому не були представлені усі необхідні документи, які відображають істотні аспекти діяльності організації. |
|
2 |
Не треба передбачати конфлікту між аудитором і адміністрацією. Це означає, що між адміністрацією господарюючого суб'єкта, який перевіряється, та аудитором повинен бути встановлений довірчий контакт, що передбачає взаємну підтримку і допомогу. |
|
3 |
Фінансова звітність і підтверджуючі її документи не містять неточності і таємниць. Це означає, що за повноту, точність і правильність документації відповідальність несе клієнт, в іншому випадку адміністрація господарюючого суб'єкта свідомо фальсифікує дані не тільки для аудитора, але й для своїх акціонерів. |
|
4 |
Об'єктивність звітних даних прямо пропорційна ефективності внутрішнього контролю. Тобто цей постулат означає, що предметом аудиторської перевірки насамперед є система внутрішнього контролю, від стану якої прямо залежать: об'єм передбачуваної аудиторської роботи в даному господарюючому суб'єктові; допустимість заміни суцільних процедур перевірки на вибіркові; терміни проведення аудиторської перевірки. |
|
5 |
Звітність повинна бути заповнена згідно з стандартами. Це означає, що для застосовності для різних господарюючих суб'єктів одних і тих же аудиторських процедур повинна бути забезпечена певна стандартизація звітності, всі відхилення від якої повинні бути об'єктом спеціальних аудиторських досліджень. |
|
6 |
Аудиторська перевірка не може бути останньою. Це означає, що після проведення даної аудиторської перевірки через певний час (як правило через рік) буде як мінімум ще одна. Отже, проводячи аудиторську перевірку, аудитор повинен усвідомлювати, що отримані ним дані і зроблені на їх основі висновки можуть бути предметом пильного вивчення при наступній аудиторській перевірці і не повинні бути поставлені під сумнів. |
|
7 |
Висновки аудитора залежать тільки від його компетенції. Це означає, що аудитор повинен бути незалежний в своїх висновках і оцінках, що на практиці скрутно, оскільки аудиторська діяльність - насамперед підприємницька діяльність, і рівень її оплати визначається угодою сторін, при цьому інтереси господарюючого суб'єкта, що перевіряється представляє його виконавча дирекція, яка в окремих випадках не зацікавлена у встановленні істинного становища фінансово-господарської діяльності організації. |
|
8 |
Професійні обов'язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу. Це означає, що посада, яка займається аудитором в ієрархії аудиторської фірми (помічник аудитора, аудитор, старший аудитор, ведучий аудитор, головний аудитор, директор по загальному аудиту і інші аналогічні посади) повинна прямо залежати від його обов'язків. |
|
9 |
Звітність повинна бути перевірена. Це означає, що аудитор не може дати висновку, якщо йому не були представлені усі необхідні документи, які відображають істотні аспекти діяльності організації. |
|
10 |
Висновок аудитора не може дати більше інформації, ніж саме аудиторське дослідження. Це означає, що, по-перше, не можна повністю покладатися тільки на аудиторський висновок, не знаючи аудиторського дослідження; по-друге, навіть в самому аудиторському дослідженні неминуче містяться помилки через присутність певного ступеню аудиторського ризику. |
32. Транснаціональні аудиторські компанії та особливості їх функціонування на світовому і національному рівні.
По транснаціональних корпораціях, у які зараз перетворилися ведучі аудиторсько-консультаційні фірми, у таких списках, як правило, містяться також зведення про кількість країн, у яких вони функціонують (з 90-х рр. і в Росії). Зрозуміло, дані показники характеризують не тільки статику, але і динаміку показників, що приводяться в подібних рейтингах.
Серед найбільших аудиторських фірм насамперед можна назвати:
1) Price Waterhous Соорегs («Прайс Уотерхаус Куперс», англо-американська).
2) Deloitte and Touch (Дилойт і Туш», Америк.-яп.).
4) Ernst and Young ("Эрнст і Янг", шотландська).
5) KPMG (КПМГ), у тому числі Реаt Магwіск, ВDО й ін.
Загальноприйняте збірне ім'я цих фірм - "велика четвірка". Це дійсно авторитетні в усьому світі монополісти, і у своїй сукупності перераховані п'ять фірм - визнаний і великодосвідчений лідер міжнародного аудиторсько-консультаційного бізнесу. Кожна з названих фірм має велику кількість офісів у різних країнах, усі вони є членами Інституту присяжних бухгалтерів. "Велика четвірка" обслуговує близько 90% найбільших клієнтів. Ці фірми здатні виконувати великі міжнародні проекти, роблячи практично весь спектр аудиторсько-консультаційних послуг, із залученням не тільки свого чималого штату в Україні, але і необхідних фахівців з інших офісів, у тому числі добре знайомих з економіко-юридичними особливостями залучення до участі у виконанні такого проекту чи підприємців владних структур тієї чи іншої країни. Але і "велика четвірка" - це ще далеко не весь аудит і в країнах Заходу. Крім цих величезних, граючих вирішальну роль у світовому аудиті і фірм, що вважаються транснаціональними корпораціями, майже скрізь існують і аутсайдери від аудита
33. Законодавче і нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні
- Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),
- Кодекс етики професійних бухгалтерів
- Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність.
34. Врахування законів і нормативних актів в процесі надання аудиторських послуг.
1992-створення спілки; 1993- Закон про Ауд. Д-ть; 1998- Нац Стандарти аудиту; 2004-перехід на міжнар стандарти; 2006-оновлення закону.
До нормативного регулювання А в Україні входить:
-Конституція
-Господ, Цивільний, Кримін кодекси
-Низка законів(Про банки і банківську діяльність""Про цінні папери та фондовий ринок""Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг""Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні""Про страхування""Про бухгалтерський облік та фінансову звітність""Про акціонерні товариства""Про господарські товариства" та інші)
-Міжнар. Станд А з надання впевненості та етики
-внутрішньо-фірмове регулювання ауд д-ті
В 2000 р було 16 законів, в 2010- 90 законів
Стандарти, як регламентують ауд д-ть поділ на:- загальні стандарти, -робочі стандарти, - стандарти звітності, - між нар стандарти.
МСА мають рекомендаційний характер, нац стандарти не повинні суперечити МСА
Нормативні акти АПУ, САУ також регулюють аудиторську діяльність, вносять методичні рекомендації
35. Побудова інституту аудиту в Україні
Становлення ринкових відносин та формування реальної ринкової економіки в Україні передбачають об’єктивні передумови для виникнення принципово нових для України видів і форм контролю. Однією з таких форм є аудит. Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність, яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його беззаперечна чесність і незалежність.
Фінансово-господарський контроль діяльності підпри ємств при ринкових відносинах і різних формах власності сприяв виникненню аудиторського контролю. Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фін.-госп. д-сті СГ з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Цей незалежний контроль здійснюють аудиторські фірми за договорами з підприємствами і підприємця ми, а виконують його аудитори.
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право заняття аудиторською діяльністю на території України. Сертифікат, як офіційний документ, засвідчує право громадянина України здійснювати аудит підприємств, господарських товариств, банків та видається Аудиторською палатою України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифіката отримати ліцензію. Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. А фірмі дозволяється здійснювати А д-сть лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником А фірми може бути тільки аудитор. Орг. аудиту в Україні здійснює АПУ, яка є незалежнім самост. Орг., мета якого сприяти р-тку, вдосконаленню та уніфікації А справи.
36. Аудиторська палата України. Порядок її створення та діяльності.
Аудиторська палата України функціонує як незалежний орган.
Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність. Аудиторська палата України є неприбутковою організацією.
Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.
Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.
Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України.
До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.
Право аудиторів обирати представників до складу Аудиторської палати України і бути обраними реалізується через рішення, які приймаються на з'їзді аудиторів України.
Порядок делегування представників до Аудиторської палати України визначається відповідно з'їздом аудиторів України, колегією державних органів або іншим вищим керівним органом.
Діяльність Аудиторської палати України
Рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більш як половини її членів за винятком випадків, передбачених цим Законом та Статутом.
Аудиторська палата України здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
Аудиторська палата України може створювати на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.
Термін повноважень члена Аудиторської палати України становить п'ять років. Одна і та ж особа не може бути делегована до Аудиторської палати України більше двох термінів підряд.
Призначення нових членів Аудиторської палати України замість вибулих здійснюється у встановленому цим Законом порядку.
Члени Аудиторської палати України, за винятком Голови Аудиторської палати України, виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Для виконання своїх функцій Аудиторська палата України може створювати комісії із числа її членів. До роботи в комісіях можуть залучатись експерти, які не є членами Аудиторської палати України.
Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членамиСтаття 13. Створення Аудиторської палати України
37. Повноваження АПУ
Повноваження Аудиторської палати України визначаються ЗУ «Про ауд. Діял.» та Статутом АПУ.
Статут Аудиторської палати України приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.
Аудиторська палата України:
1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2) затверджує стандарти аудиту;
3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;
4) веде Реєстр;
5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;
6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;
7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;
8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.
38. Нормативні документи АПУ
АПУ затвердила такі нормативні акти для контролю і встановлення норм ведення аудиторської діяльності:
39. Зміст терміну «аудитор»
Аудитором - фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.
Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.
Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.
Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звітність і не повинен відповідати за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, які впливають на достовірність висновку. Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків такого роду для написання позитивного аудиторського висновку.
Крім цього аудитор несе відповідальність (матеріальну) в межах умов підписаного договору за порушення, пов’язані з невідповідним використанням своїх обов’язків, які стали причиною матеріальних збитків клієнта Ще під час планування аудиторської перевірки аудитор повинен оцінити ризик того, що помилки та шах-райство можуть спричинити значні перекручення у фінансовій звітності підприємства і звернутися до керівництва підприємства запитом про те, чи всі помилки та випадки шахрайства документально оформленні і представлені йому.
40. Аудиторська діяльність та особливості її реєстрації в Україні
Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Реєстр аудиторських фірм та аудиторів - база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи – підприємці.
Рішення щодо включення заявника до Реєстру приймається АПУ відповідно до Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. До Реєстру можуть бути включені:
1)аудиторські фірми – юридичні особи, які створені згідно з чинним законодавством та нормативно-правовим актам.
2)аудитори, які зареєстровані відповідно до законодавства як фізичні особи-підприємці.
Реєстр не рідше одного разу на рік публікується у фаховому виданні Аудиторської палати України. Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру. Включеним до Реєстру аудиторським фірмам та аудиторам видається свідоцтво відповідного зразка. За включення до Реєстру справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України.
41. Суб’єкти та об’єкти аудиторської діяльності
Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. -Аудиторська діяльність-це підприємницька діяльність,яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту,практичне виконання ауд-х перевірок (аудит) та надання ін. аудиторських послуг.
Субєкти ауд. діял.:
1)Юридичні особи:-Ауд. фірми трансаціальних ауд. компаній ;-Ауд. фірми Украни; 2)Фізичні особи: приватні підприємці – аудитори.
Тобто, суб’єкт аудиторської діяльності –це або фізична особа – приватний підприємець, або юридична особа – аудиторська фірма,які зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності та внесені до реєстру суб’єктів аудиторської діяльності.
Об’єкти аудиторської діяльності:- окремі форми фін. звітності ; -облікові регістри ; -первинні документи ; -матеріали інвентаризації ; -документи внутрішнього аудиту та системи внутрішнього контролю ; -установчі документи ; -фінансові не бухгалтерські звіти ; -низка ін.. об’єктіваудиту (фін. звіти за попередні періоди, висновок аудитора за попередні звітні періоди).
42. Аудитор та аудиторська фірма, їх права та обов’язки.
Аудитор - незалежна фізична особа, що має право перевіряти стан фінансово-господарської діяльності організацій та установ на осно-ві контракту, укладеного з підприємством за визначену плату та в ході перевірки складати аудиторський висновок, який має юридичну силу в суді. Висновки аудитора що до фінансового стану структури, яку перевіряють, записують в річний звіт про діяльність, якій є додатком до балансу. Аудитор повинен мати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право аудиторської діяльності. Аудиторська фірма - юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.
Аудитори та аудиторські фірми несуть відповідальність за * неналежне виконання
своїх зобов'язань ; та * за навмисне приховування істини івидачу позитивного висновку, які привели до збитку. Вони несуть відповідальність перед органами, що видали дозвіл на зайняття аудиторською діяльністю ,перед аудиторською фірмою, перед клієнтом , перед третіми особами. Вони несуть відповідальність : * кримінальну ; * професійну (попередження, припинення дії сертифікату
і дозволи на строк до одного року, анулювання сертифікату ) ; * дисциплінарну (догана,звільнення) ;
*майнова (в межах заподіяних збитків).
Права аудиторів і аудиторських фірм : - об’єднуватися у громадські професійні організації ; -самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником ; -отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб (від третіх осіб – на вимогу аудитора, офіційно засвідчену замовником ; -отримувати необхідні пояснення у письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника ;-перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконання робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів; -залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Обов’язки аудиторів і аудиторських фірм : - дотримуватися вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно – правових актів , стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України ; - належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги ; - повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності ; - зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб ; - відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону ; - обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз; - своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.
43. Види та організаційно – правова структура аудиторських фірм.
Види ауд. фірм:
1)Міжнародні (транснаціональні) – «Велика четвірка»;2)великі національні – «Десятка»;
3)регіональні ;4)місцеві.
«Велика четвірка» ауд. фірм:-ErnstandYoung ; -PricewaterhousCoopers (PWC) ;-DeloitteandTouch;-KPMG (КПМГ).
Мета діяльності аудиторських фірм – це надання аудиторських послуг суб’єктам підприємницької діяльності і фізичним особам,а також одержання прибутку (доходу) в інтересах засновників трудового колективу аудиторських фірм.
Це дійсно авторитетні в усьому світі монополісти, визнаніі великодосвідчені лідери міжнародного аудиторсько-консультаційного бізнесу. Кожна з названих фірм має велику кількість офісів у різних країнах."Велика четвірка" обслуговує близько 90% найбільших клієнтів у всьому світі. Ці фірми здатні виконувати великі міжнародні проекти, роблячи практично весь спектр аудиторсько-консультаційних послуг, із залученням не тільки свого чималого штату в Україні, але і необхідних фахівців з інших офісів, у тому числі добре знайомих з економіко-юридичними особливостями залучення до участі у виконанні такого проекту чи підприємців владних структур тієї чи іншої країни. .
Предмет діяльності ауд.фірм- аудиторська діяльність. 70% капіталу компанії повинна належати сертифікованим аудиторам. Аудитор повинен очолювати ауд. фірму. Структура ауд. фірми:Партнер – Старший менеджер – менеджер – сертифікований ауд. – затверджений асистент – асистент (працює менше 1 р.).Аудитор не може займатися будь-якою ін. діяльністю,крім зазначеної. Всі аудиторські фірми зареєстровані у Реєстрі аудиторських фірм-це база даних, що містить інформацію про ауд.фірми та ауд.діяльність як фіз..особи-підприємці. Існує «Порядок ведення Реєстру ауд.фірм та аудиторів» від 26 травня 2011 року.
Я знаю, що наприклад фірми,які належать до складу об’єднання «Делойт Туш Томацу Лімітед» («ДТТЛ»), приватної компанії, відповідальність учасників якої обмежена наданими ними гарантіями, зареєстрованої згідно із законодавством Великобританії. Кожна з них надає послуги в межах певної географічної зони і підпорядковується законодавству і нормативним вимогам країни або країн, в яких здійснює свою діяльність. «ДТТЛ» не надає послуг клієнтам безпосередньо. «ДТТЛ» і фірми, які належать до складу об’єднання, є окремими і незалежними юридичними особами, які мають право брати на себе зобов’язання лише від свого імені. Ні «ДТТЛ», ні фірми, які належать до його складу, не несуть відповідальності за будь-які дії або недогляди один одного. Кожна з фірм, які належать до складу «ДТТЛ», має відмінну від інших структуру, яка залежить від місцевого законодавства, нормативних вимог, практики, що застосовується, та інших факторів, а також може забезпечити надання професійних послуг у межах своєї географічної зони через дочірні підприємства, афілійовані особи і/або інші компанії .
44. Внутрішньо – фірмові нормативні документи суб’єктів аудиторської діяльності.Внутрішньо-фірмові стандарти аудиту забезпечують єдиний підхід до аудиторської перевірки в кожній аудиторській фірмі.
Система контролю якості повинна надати обґрунтовану впевненість в тому, що сама фірма і її персонал діють відповідно до професійних стандартів, регуляторних і законодавчих вимог, а звіти, що надаються фірмою або партнерами по завданню, відповідають обставинам.
Внутрішньо-фірмові стандарти аудиту — це документи, що деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, які затверджені аудиторською фірмою з метою забезпечення ефективності практичної роботи і її адекватності МСА.
Кожна перевірка повинна бути спланована, проведена кваліфіковано і професійно, з наданням клієнту високоякісної послуги з оптимальним залученням аудиторів і з отриманням комерційної вигоди.
Огляд бізнесу: знайомство з клієнтом, відстеження змін в законодавстві і професійних стандартах, зміни в бізнесі клієнта.
Оцінка можливості ризику:виявлення, ризику клієнта, визначення ризику навмисних і звичайних помилок і оцінка їх значущості
Оцінка системи внутрішнього контролю для розробки стратегії аудиту: оцінка системи внутрішнього контролю, оцінка системи бухгалтерського обліку і звітності, оцінка інформації, необхідної для розробки стратегії аудиту.
Визначення стратегії аудиторської перевірки: узагальнення оцінки ризиків,визначення необхідних аудиторських процедур.
Оцінка ефективності системи контролю:розширена система внутрішнього контролю, узагальнення оцінки системи внутрішнього контролю.
План незалежних процедур та перевірок.
Незалежна перевірка та процедури (методика виконання).
Завершення аудиторської перевірки:
складання огляду фінансової звітності, здійснення остаточних висновків і обговореня їх з клієнтом
Надання:аудиторського висновку, звіту про результати перевірки і ін. інформація управлінському персоналу згідно МСА
45. Відповідальність управлінського персоналу щодо підготовки та подання фінансової звітності.Дане питання регулюєМіжнародний стандарт контролю якості (МСКЯ) 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудити та огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості і супутні послуги» слід застосовувати разом із МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту».
Разом із ним застосовується Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності».Основна відповідальність за запобігання й виявлення шахрайства покладається як на тих, кого наділено найвищими повноваженнями, так і на управлінський персонал суб’єкта господарювання. Важливо, щоб управлінський персонал під наглядом тих, кого наділено найвищими повноваженнями, приділяв особливу увагу запобіганню шахрайства, що
може зменшити можливості скоєння шахрайства та утримати відвчинення шахрайства, а також переконати працівників не вчинятишахрайство через ймовірність його виявлення і покарання. Це передбачаєстворення культури чесності та етичної поведінки, яку може укріпитиактивний нагляд тих, кого наділено найвищими повноваженнями. Нагляд
тих, кого наділено найвищими повноваженнями, охоплює розглядпотенційної можливості уникнути заходівконтролю або іншогоненалежного впливу на процес фінансової звітності, наприклад спробиуправлінського персоналу управляти доходами, щоб впливати нарозуміння аналітиками результатів діяльності та прибутковості суб’єктагосподарювання.
Фірма повинна встановити такі політики і процедури, які б надали їй достатню впевненість у тому, що фірма, її персонал та, якщо це прийнятно, інші особи, на яких поширюються вимоги незалежності (включно з персоналом мережевих фірм), дотримуються незалежності, якщо цього вимагають відповідні етичні вимоги. Такі політики іпроцедури дадуть фірмі змогу :а) ознайомити свій персонал і в разі потреби інших осіб із вимогами незалежності; б) ідентифікувати і оцінити обставини і відносини, що створюють загрози незалежності, та вжити відповідних заходів для усунення цих загроз або зменшення їх до прийнятного рівня за допомогою застережних заходів, або, якщо це вважається прийнятним, відмовитись від завдання, якщо відмова можлива за застосовним законодавчим чи нормативним актом.
Фірма повинна встановити політики і процедури, що вимагають наявності відповідної документації, яка б надавала докази функціонування кожного елемента її системи контролю якості. Фірма повинна встановити політики і процедури, що вимагають зберігання документації протягом часу, достатнього для того, щоб особи, які виконують процедури моніторингу, могли оцінити дотримання фірмою вимог своєї системи контролю якості, або більшого проміжку часу, якщо це вимагається законодавчими чи нормативними актами.Фірма повинна встановити політики і процедури, які вимагають документування скарг і звинувачень та відповідей на них.
Аудитор несе відповідальність за формування тависловлення думки стосовно фінансових звітів, відповідальність за складання та подання фінансових звітів згідно зі застосовною концептуальною основою фінансової звітності є відповідальністю управлінського персоналу суб'єкта господарювання при здійсненні нагляду особами, яким довірено найвище управління. Аудит фінансових звітів не позбавляє управлінський персонал або найвищий управлінський персонал від їхньої відповідальності.Управлінський персонал несе відповідальність за визначенняконцептуальної основи фінансової звітності, яку слід застосовувати для складання та подання фінансових звітів. Управлінський персонал відповідає також за складання та подання фінансових звітів відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової . звітності Відповідальність управлінського персоналу включає:- розробку, впровадження та здійснення внутрішнього контролю складання та подання фінансових звітів, що не містять суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилок;- вибір та застосування відповідних облікових політик;- здійснення попередніх облікових оцінок, які є обгрунтованими заобставин.
46. Відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності
Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності» слід застосовувати разом із МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудитувідповідно до Міжнародних стандартів аудиту».
Суб’єкти аудиторської діяльності несуть відповідальність за :
Відповідальність аудиторів і аудиторських фірм:
-Професійна: попередження, припинення дії сертифікатуі дозволи на строк до одного року, анулювання сертифікату і дозволу ;
-Дисциплінарна: догана, звільнення ;
-Майнова: в межах заподіяних збитків.
Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України. Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду
47. Сертифікація аудиторів в Україні.
Дане питання регулюється ст.10 ЗУ «Про АД»,«Положенням про сертифікацію аудиторів».Сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України. Згідно «Положення про сертифікацію», право на отримання сертифіката мають кандидати, які мають повну вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні (не нижче освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста чи магістра), необхідні знання з питань аудиту, бухгалтерського обліку, фінансів, економіки, оподаткування та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора та успішно склали письмовий кваліфікаційний іспит.
Для отримання сертифіката кандидати повинні успішно скласти письмовий кваліфікаційний іспит двох рівнів за програмою, затвердженою АПУ.
Для отримання допуску до сертифікації кандидат подає до АПУ такі документи: - заяву за встановленою формою (додаток N 2); - копію диплома, засвідчену нотаріально або за місцем роботи; - копію трудової книжки, засвідчену нотаріально або за місцем роботи; - документ про плату за проведення сертифікації; - копію першої сторінки паспорта.
У разі успішного складання іспиту аудитору видається сертифікат терміном на 5 років.Датою набрання чинності сертифіката вважається дата прийняття АПУ відповідного рішення. Сертифікат містить такі реквізити: - номер сертифіката; - прізвище, ім'я та по батькові аудитора; - дата, номер рішення АПУ про видачу сертифіката із зазначенням терміну його чинності; -дата, номер рішення АПУ про продовження терміну чинності сертифіката.
Сертифікат підписує Голова АПУ та Завідувач Секретаріату АПУ. Сертифікат засвідчується печаткою АПУ. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України. За проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України. Згідно з вимогами Закону України "Про аудиторську діяльність" та Статуту АПУ за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора можуть бути застосовані АПУ стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката. Рішення АПУ про зупинення чинності сертифіката або його анулювання набирає чинності з моменту його оприлюднення в засобах масової інформації та може бути оскаржено в суді. Анульований сертифікат аудитор зобов'язаний в 10-денний термін з моменту отримання витягу з рішення АПУ або з моменту публікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ.
48. Особливості сертифікації аудиторів банків.
У складі Інституту підготовки спеціалістів статистики та ринку створений Національний центр обліку та аудиту України (НЦОАУ). Основними завданнями НЦОАУ є: *методичне і навчальне забезпеч. підготовки бухг-в масової кваліфік. та аудиторів; *забезпеч. наукових методичних розробок, що використовуються у навч. процесі підгот., перепідгот. і підвищення кваліфік-ї бухг-рів, аудит-в, статистиків, ревізорів. Для цього в складі центру із числа вчених і практиків у галузі бух. обліку, статистики, аудиту, контролю і ревізії створена науково-метод. рада.
Права на отримання сертифіката мають громадяни Укр., які здобули вищу освіту, мають певні знання з аудиту та досвід роботи не менше 3 років підряд за фахом ауд-ра, ревізора, юриста, фінансиста або економіста та склали іспит. Порядок і умови продовж. чинності сертиф-та визначені Полож-м "Про сертиф-ю аудиторів", яке затвердж. АПУ. Для отрим. сертиф-та претендент подає до АПУ такі докум-ти: клопотання, копію диплому, виписку з труд. книжки, докум. про оплату. Сертиф-т – офіц.. докум., який засвідчує право на здійсн. аудиту підприємств та господ-х товариств (серія А), банків (серія Б). Є також серія АБ. Бланк сер тиф-та є бланком суворої звітності із зазнач. № та серії. Аудитори, строк дії сертиф-в яких закінчується, не раніше 3-х і не пізніше 1-го місяця до закінч-я строку повинні подати до секретаріату АПУ такі докум.: клопотання установленого зразка, витяг з трудової книжки, сертифікат, термін дії якого закінчується, реферат про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період володіння сертифікатом, документ про внесення плати за продовження дії сертифіката. Аудитори, які працюють за фахом від двох до трьох років або за сумісництвом не менше трьох років і не мають зауважень щодо роботи та щодо реферату, проходять співбесіду в постійних комісіях з приймання іспитів. У разі позит-х результ-в співбесіди прізвище аудитора вноситься до Протоколу осіб, дія сертиф-та яким продовжується на 5 років, а аудитори, які не з'явилися на співбесіду з приводу продовж-я дії сер тиф-та в призначений термін без повідомлення про поважні причини неявки, повинні складати іспити на загальних підставах.
49.Порядок продовження дії сертифікату аудитора
Продовження терміну чинності сертифіката здійсн. через 5 р. за підсумками контр-го тестув-ня за фахом у порядку, встан-му АПУ. За проведення сертиф-ї справл-ся плата в розмірі, встан. АПУ, виходячи з кошторису витрат на утрим. АПУ. Згідно з вимогами ЗУ "Про ауд. д-сть" та Статуту АПУ за ненал. викон-ня профес-х обов'язків до ауд-ра можуть бути застос. АПУ стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертиф-та на строк до 1 року або анулюв. сертиф-та.
Аудитори, строк дії сертиф-в яких закінчується, не раніше 3-х і не пізніше 1-го місяця до закінч-я строку повинні подати до секретаріату АПУ такі докум.: клопотання установленого зразка, витяг з трудової книжки, сертифікат, термін дії якого закінчується, реферат про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період володіння сертифікатом, документ про внесення плати за продовження дії сертифіката. Аудитори, які працюють за фахом від двох до трьох років або за сумісництвом не менше трьох років і не мають зауважень щодо роботи та щодо реферату, проходять співбесіду в постійних комісіях з приймання іспитів. У разі позитивних результів співбесіди прізвище аудитора вноситься до Протоколу осіб, дія сер тиф-та яким продовжується на 5 років, а аудитори, які не з'явилися на співбесіду з приводу продовж-я дії сер тиф-та в призначений термін без повідомлення про поважні причини неявки, повинні складати іспити на загальних підставах.
50. Система підготовки аудиторів в Україні.
Дане питання регулюється ст.10 ЗУ «Про АД»,«Положенням про сертифікацію аудиторів».Сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України. Згідно «Положення про сертифікацію», право на отримання сертифіката мають кандидати, які мають повну вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні (не нижче освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста чи магістра), необхідні знання з питань аудиту, бухгалтерського обліку, фінансів, економіки, оподаткування та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора та успішно склали письмовий кваліфікаційний іспит.
Для отримання сертифіката кандидати повинні успішно скласти письмовий кваліфікаційний іспит двох рівнів за програмою, затвердженою АПУ.
Для отримання допуску до сертифікації кандидат подає до АПУ такі документи: - заяву за встановленою формою (додаток N 2); - копію диплома, засвідчену нотаріально або за місцем роботи; - копію трудової книжки, засвідчену нотаріально або за місцем роботи; - документ про плату за проведення сертифікації; - копію першої сторінки паспорта.
У разі успішного складання іспиту аудитору видається сертифікат терміном на 5 років.Датою набрання чинності сертифіката вважається дата прийняття АПУ відповідного рішення. Сертифікат містить такі реквізити: - номер сертифіката; - прізвище, ім'я та по батькові аудитора; - дата, номер рішення АПУ про видачу сертифіката із зазначенням терміну його чинності; -дата, номер рішення АПУ про продовження терміну чинності сертифіката.
Сертифікат підписує Голова АПУ та Завідувач Секретаріату АПУ. Сертифікат засвідчується печаткою АПУ. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України. За проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України. Згідно з вимогами Закону України "Про аудиторську діяльність" та Статуту АПУ за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора можуть бути застосовані АПУ стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката. Рішення АПУ про зупинення чинності сертифіката або його анулювання набирає чинності з моменту його оприлюднення в засобах масової інформації та може бути оскаржено в суді. Анульований сертифікат аудитор зобов'язаний в 10-денний термін з моменту отримання витягу з рішення АПУ або з моменту публікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ.
Отже, можна виділити такі тапи підготовки і сертифікатів:
Існує 2 види сертифікатів : серія А – комерційних підприємств ;серія Б – комерційних банків.
51. Підвищення кваліфікації аудиторів в Україні.
Потрібно керуватися «Положенням про постійне підвищення кваліфікації аудиторів Укр.» від 31 травня 2007 року.
У складі Інституту підготовки спеціалістів статистики та ринку створений Національний центр обліку та аудиту України (НЦОАУ). Осн. завд-ми НЦОАУ є: *методичне і навчальне забезпеч. підготовки бухг-в масової кваліфік. та аудиторів; *забезпеч. наук-х метод-х розробок, що використ-ся у навч. процесі підгот., перепідгот. і підвищ-я кваліфік-ї бухг-рів, аудит-в, статистиків, ревізорів. Для цього в складі центру із числа вчених і практиків у галузі бух. обліку, статистики, аудиту, контролю і ревізії створена науково-метод. рада.
Права на отримання сертиф-та мають громадяни Укр., які здобули вищу освіту, мають певні знання з аудиту та досвід роботи не менше 3 років підряд за фахом ауд-ра, ревізора, юриста, фінансиста або економіста та склали іспит. Порядок і умови продовж. чинності сертиф-та визначені Полож-м "Про сертиф-ю аудиторів", яке затвердж. АПУ. Для отрим. сертиф-та претендент подає до АПУ такі докум-ти: клопотання, копію диплому, виписку з труд. книжки, докум. про оплату. Сертиф-т – офіц.. докум., який засвідчує право на здійсн. аудиту підприємств та господ-х товариств (серія А), банків (серія Б). Є також серія АБ. Бланк сер тиф-та є бланком суворої звітності із зазнач. № та серії. Аудитори, строк дії сертиф-в яких закінчується, не раніше 3-х і не пізніше 1-го місяця до закінч-я строку повинні подати до секретаріату АПУ такі докум.: клопотання установленого зразка, витяг з трудової книжки, сертифікат, термін дії якого закінчується, реферат про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період володіння сертифікатом, документ про внесення плати за продовження дії сертифіката. Аудитори, які працюють за фахом від двох до трьох років або за сумісництвом не менше трьох років і не мають зауважень щодо роботи та щодо реферату, проходять співбесіду в постійних комісіях з приймання іспитів. У разі позит-х результ-в співбесіди прізвище аудитора вноситься до Протоколу осіб, дія сертиф-та яким продовжується на 5 років, а аудитори, які не з'явилися на співбесіду з приводу продовж-я дії сер тиф-та в призначений термін без повідомлення про поважні причини неявки, повинні складати іспити на загальних підставах.
52. Міжнародні та національні професійні організації бухгалтерів і аудиторів.
Професійні організації бухгалтерів та аудиторів поділяються на макрорівні на :
Міжнародна федерація бухгалтерів створена в 1977 році, входить 169 професійних організацій із 114 країн світу. До складу МФБ входять такі структури: 1) Рада з міжнародної практики аудиту(надання впевненості); 2) Рада з міжнародних аудиторських та гарантуючих стандартів; 3) Рада державного сектора; 4) Форум фірм (23 транснаціональні аудиторські фірми); 5) Виконавчий комітет Форуму фірм «Транснаціональний аудиторський комітет» - контроль; 6) Рада з Міжнародних стандартів Бухгалтерського обліку; 7) Рада з МСБО для державного сектора; 8)Рада з Міжнародних стандартів етики для бухгалтерів; 9) Рада з нагляду в інтересах суспільства; 10) Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерської освіти; 11) Групи з моніторингу та зв’язків з регуляторними органами. Завдання МФБ поділяються на 3 категорії: а) Регулювання аудиторської діяльності( - розробка та запровадження міжнародних стандартів та кодексу етики; - наближення і гармонізація окремих країн до міжнародного рівня; - постійне зростання якості аудиту; - підтримання відповідності МФБ сучасним вимогам); б) Участі в міжнародній економіці(- забезпечення якості і надійності фінансової звітності; - заохочення надання високоякісної інформації самими підприємствами; - заохочення якісних послуг професійними бухгалтерами); в) Висловлення думки по суспільно важливим питанням, що входять до безпосередньої професії аудитора. Повноваження РМСВЕ : *розробка МСА; *Міжнародні стандарти завдань з огляду; *МС завдань по наданню впевненості інші чим аудит чи огляд історичної фінансової інформації; *МС супутніх аудиторських послуг; *Розроблення положень з міжнародної практики; *основні принципи та процедури д-ті аудиту; *Стандарти контролю якості. Крім ФМБ діють інші регіональні організації: 1.Конфедерація бухгалтерів країн Азії і Тихого океану. 2.Федерація бухгалтерів країн-членів Пд-Східної Азії (ОСЕАН) – Індонезія, Малазія,Таіланд,Філіппіни,Сінгапур. 3.Організація бухгалтерів Зх. Африки та Африканська рада обліку. 4.Арабська спілка аудиторів (1984) 5.Федерація європейських бухгалтерів (1986) 6.Асоціація бухгалтерів і аудиторів країн СНД (1995).
Першим значним кроком у розвитку аудиту в Україні було створення професійного громадського об’єднання громадян — всеукраїнська професійна громадська організація «Спілки аудиторів України». Це перша легітимна організація, яка визначена в законі як організація українських аудиторів. 14 лютого 1992 року на першому з’їзді аудиторів було прийнято статут Спілки аудиторів України. З метою сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської діяльності в 1993 році було створено незалежний самостійний орган — Аудиторську палату України, а 22 квітня 1993 року прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність»
Існують такі професійні орг-ї аудиторів та бухгалтерів Укр.: *Спілка аудиторів Укр. (САУ); * Аудиторська палата Укр. (АПУ) ;*Федерація професійних ауд-в і бухгалтерів Укр.(ФПБАУ) ; * Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів (УАСБА) ; *Рада незалежних бухгалтерів та аудиторів (РНБА) ; *Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України; *Гільдія професійних внутрішніх аудиторів (ГПВАУ) ; *ГО «Українське товариство фінансових аналітиків».Членами цих організацій є сертифіковані бухгалтери і аудитори , які становлять 75 % від усієї зареєстрованої сукупності.
53. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики (МСА).
Стандарти аудиту формують єдині основні вимоги до його якості та надійності і забезпечення відповідного рівня гарантій щодо результатів ауд перевірки при їх дотриманні. У 1977 з метою роз-ку аудиту у світовому масштабі була заснована Міжнар Федерація Бух-ів. У її межах створено постійно діючий Комітет міжнародної практики аудиту (КМПА) при раді МФБ, котрий зараз носить назву Рада з МСА та надання впевненості (РМСАНВ).Осн завданнями РМСАНВ є розробка і випуск: МСА, МС завдань з надання впевненості, МС супутніх послуг. МСА покликані уніфікувати підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового. МСА застосовують незважаючи на те, чи є аудит незалежним дослідження фін інфо прибуткового або збиткового під-ва. Немає значення специфіка орг-ції та правової власності під-ва. В усіх випадках аудит проводиться з метою вивчення і підтвердження ФЗ під-ва та системи обліку. У межах кожної країни МСА зазнають змін відповідно до чинної практики аудиту. Окремі країни на основі МСА випускають свої нац. стандарти аудиту. МСА мають типову структуру : передмова, вступ, основна частина і додатки.Рішенням АПУ від 18.04.2003 р. «Про порядок застосування в Укр. стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів» міжнародні стандарти аудиту з надання впевненості та етики в Укр. Прийняті до обов-го застосування як національні. У 2011 році 31 березня було Рішенням АПУ затверджено застосування МСА як національних стандартів.
Існує міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості. Цей документ визначає мету та порядок виконання 2 видів завдань з надання впевненості : 1) завдання з надання обґрунтованої впевненості ; 2) завдання з надання обмеженої впевненості (огляд).
Їх відмінність від інших завд. по яких впевненість не надається (надання консультац. послуг).
Завдання з надання впевненості – це завд, в якому фірма висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмета завдання за відповідними критеріями. Завдання з надання впевненості мають 5 елементів : тристоронні відносини, предмет,критерії, докази та звіт з надання.В МСА виділяють завдання з надання впевненості щоб особливо підкреслити що найважл метою ауд перевірки є не лише аналіз та перевірка звітності, а й вираження обґрунтованої впевненості у достовірності цієї звітності
54. Особливості застосування МСА на національному рівні.
Міжнародні стандарти аудиту необхідно застосовувати в аудиторській перевірці фінансової звітності. Крім того, Міжнародні стандарти аудиту використовуються в аудиторській перевірці іншої інформації, а також при наданні супутніх послуг.
Стандарти аудиту формують єдині основні вимоги до його якості та надійності і забезпечення відповідного рівня гарантій щодо результатів ауд перевірки при їх дотриманні. У 1977 з метою роз-ку аудиту у світовому масштабі була заснована Міжнар Федерація Бух-ів. У її межах створено постійно діючий Комітет міжнародної практики аудиту (КМПА) при раді МФБ, котрий зараз носить назву Рада з МСА та надання впевненості (РМСАНВ).Осн завданнями РМСАНВ є розробка і випуск: МСА, МС завдань з надання впевненості, МС супутніх послуг. МСА покликані уніфікувати підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового. МСА застосовують незважаючи на те, чи є аудит незалежним дослідження фін інфо прибуткового або збиткового під-ва. Немає значення специфіка орг-ції та правової власності під-ва. В усіх випадках аудит проводиться з метою вивчення і підтвердження ФЗ під-ва та системи обліку.
У межах кожної країни МСА зазнають змін відповідно до чинної практики аудиту. Окремі країни на основі МСА випускають свої нац. стандарти аудиту. МСА мають типову структуру: передмова, вступ, основна частина і додатки.Рішенням АПУ від 18.04.2003 р. «Про порядок застосування в Укр. стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів» міжнародні стандарти аудиту з надання впевненості та етики в Укр. Прийняті до обов-го застосування як національні. У 2011 році 31 березня було Рішенням АПУ затверджено застосування МСА як національних стандартів.
Існує міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості. Цей документ визначає мету та порядок виконання 2 видів завдань з надання впевненості : 1) завдання з надання обґрунтованої впевненості ; 2) завдання з надання обмеженої впевненості (огляд).
Їх відмінність від інших завдань по яких впевненість не надається (надання консультаційних послуг).
Завдання з надання впевненості – це завд, в якому фірма висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмета завдання за відповідними критеріями. Завдання з надання впевненості мають 5 елементів : тристоронні відносини, предмет,критерії, докази та звіт з надання.В МСА виділяють завдання з надання впевненості щоб особливо підкреслити що найважл метою ауд перевірки є не лише аналіз та перевірка звітності, а й вираження обґрунтованої впевненості у достовірності цієї звітності
55. Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості.
Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості – концептуальна основа, що визначає та описує елементи та цілі завдань з надання впевненості, а також визначає завдання, на які розповсюджується дія Міжнародних стандартів аудиту (МСА),
«Кодекс етики професійних бухгалтерів» виданий у червні 2005 року, набрав чинності з 30 червня 2006 року. У останній його редакції 2009 року затверджений МФБ. Цей кодекс запроваджує фундаментальні принципи етики та правила надання ауд-х послуг. Головне завдання- встановлення етичних норм.«Кодекс етики професійних бухгалтерів» складається з 3 частин : Частина А : визначає фундаментальні принципи проф..етики для всих бухгалтерів ; Частина Б : стосується діяльності професійних бухгалтерів –практиків ; Частина В : стосується штатних професійних бухгалтерів у бізнесі.
МСАрозкривають основні принципи та процедури, а також поради щодо виконання завдань з надання впевненості, які співпадають з концепціями даної Основи.
Концептуальна основа складається з таких розділів:
Вступ: Основа розглядає завдання з надання впевненості, що використовуються практиками, вона визначає критерії для практиків та інших осіб, що мають відношення до завдання з надання впевненості, наприклад, тих, хто наймає практика на завдання («замовник»).
Визначення та мета завдання з надання впевненості: в цьому розділі наводяться визначення завдання з надання впевненості та цілі для двох видів завдань з надання впевненості. Дана Основа визначає ці два види як завдання з надання обґрунтованої впевненості та завдання з надання обмеженої впевненості
Обсяг Концептуальної основи: в цьому розділі подається різниця між завданнями з надання впевненості та іншими завданнями, наприклад, завданнями з надання консультації.
Прийняття завдання: в цьому розділі наводяться умови, за наявності яких практик може прийняти до виконання завдання з надання впевненості.
Елементи завдання з надання впевненості: в цьому розділі визначаються та пояснюються п’ять елементів завдань з надання впевненості, що виконуються практиками: тристоронні відносини, предмет, критерії, докази та звіт з завдання. Тут пояснюються важливі розбіжності між завданням з надання обмеженої впевненості. Тут також розглядаються розбіжності в предметах різних завдань з надання впевненості, характеристики відповідних критеріїв, роль ризику та суттєвості в завданнях з надання впевненості, а також способи висловлювання висновків для кожного з двох типів завдань з надання впевненості.
Незалежне використання прізвища/найменування бухгалтера-практика: в цьому розділі розглядаються можливі ускладнення асоціювання практика з предметом завдання.
56. Обов'язкові елементи завдань з надання впевненості
У 2011 році 31 березня було Рішенням АПУ затверджено застосування МСА як національних стандартів.
Існує міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості. Цей документ визначає мету та порядок виконання 2 видів завдань з надання впевненості : 1) завдання з надання обґрунтованої впевненості ; 2) завдання з надання обмеженої впевненості (огляд).
Їх відмінність від інших завдань по яких впевненість не надається (надання консультаційних послуг).
Завдання з надання впевненості – це завд, в якому фірма висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмета завдання за відповідними критеріями.
Елементи завдання з надання впевненості: в цьому розділі визначаються та пояснюються п’ять елементів завдань з надання впевненості, що виконуються практиками: тристоронні відносини, предмет, критерії, докази та звіт з завдання.
Тут пояснюються важливі розбіжності між завданням з надання обмеженої впевненості. Тут також розглядаються розбіжності в предметах різних завдань з надання впевненості, характеристики відповідних критеріїв, роль ризику та суттєвості в завданнях з надання впевненості, а також способи висловлювання висновків для кожного з двох типів завдань з надання впевненості.
В МСА виділяють завдання з надання впевненості, щоб особливо підкреслити, що найважливішою метою аудиторської перевірки є не лише аналіз та перевірка звітності, а й вираження обґрунтованої впевненості у достовірності цієї звітності.
57. Контроль якості аудиторських послуг.
Потрібно керуватися такими законами і нормативами: 1)Міжнародний стандарт контролю якості № 1; 2)Концептуальні основи контролю аудиторської діяльності в Україні ; 3) Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг; 4)Критерії формування плану зовнішньої перевірки систем контролю якості аудиторських фірм; 5)МСА № 220 «Контроль якості аудиту фінансової звітності».
За визначенням Аудиторської палати якісною визначається та аудиторська послуга, яка виконується з дотриманням професійних стандартів, законодавчих та нормативних вимог і задовольняє потреби користувачів. Якість аудиторських послуг є прямим результатом професійної компетентності і досвіту аудитора. Існує 3 види контролю якості аудиторськихпослуг: зовнішній (1); внутрішній (2) ; подальший (3).Зовнішній включає попередній контроль при сертифікації аудиторів і контролю фірм. Внутрішній –дотримання норм в середині під-ва. Подальший – здійснюється комісією по контролю якості АПУ. (1)здійснює Аудиторська палата України: попередній, поточний, подальший. Аудиторська палата для реалізації зовнішнього контролю якості аудиту створила профільну комісію по контролю якості, яка займається перевіркою системи контролю якості аудиторських фірм і визначає перелік обов’язкових питань аудиторської перевірки з урахуванням строків і обсягів діяльності, кількості аудиторських перевірок на одного аудитора, середньої вартості замовлення, наявності скарг на роботу аудиторської фірми. Створює комісію (5 чоловік), залучає різних сертифікованих аудиторів, формується постійно діюча група, в яку не входять члени комісії, займається контролем якості послуг.
Аудиторська палата зобов’язується оприлюднювати перелік фірм, які пройшли контроль якості (не рідше одного разу на 5 років) і результати цих перевірок.
Аудиторська палата України здійснює контроль за діяльністю проф. організацій.
До обов’язкових док. для контролю якості аудит. фірми відносяться: *наказ про затвердження політики контролю якості фірми; *внутрішньо-фірмові стандарти контролю якості; *положення про ціноутворення; *особові справи аудиторів; *свідоцтво про конфіденційність фірми і зберігання роб. Документів; *Свідоцтво про здійснення моніторингу контролю якості на ауд. Фірмі.
Перелік документів, який перевіряється для контролю окремих перевірок та замовлень: - наказ про прийняття клієнта і продовження з ним співпраці; - наказ про призначення групи виконавців; - договір про прийнятті замовлення; - вся роб. документація по замовл.; - Результати наданих послуг ( звіт або висновок).
Контроль якості для аудиторської фірми – необхідність запровадження системи контролю якості для фірми, яка б надавала достатню впевненості, що фірми в цілому і її персонал дотримуються вимогам, а висновки аудиторів відповідають наявним обставинам.
Елементи контролю якості аудиторських перевірок: політика, процедура
Складові політики:- проф.. та етичні вимоги до персоналу ;- делегування повноважень;
- навички і компетентність;- відпов. техн. підготовки і досвід;- консультування;- прийм. і продовження співпраці з клієнтом ;- моніторинг адекватності.
58. Елементи системи контролю якості аудиторських послуг.
ПОЛОЖЕННЯ з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 "Організація аудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг" у повному обсязі розкриває зміст даного питання.
Якісною визнається аудиторська послуга, яка надається фірмами з дотриманням професійних стандартів, законодавчих і нормативних вимог, що регулюють аудиторську діяльність, та задовольняє потреби користувачів.
Система контролю якості складається з політики, розробленої з метою забезпечення дотримання вимог та процедур, необхідних для впровадження і моніторингу відповідності Фірми цим вимогам.
Відповідно до МСКЯ 1 система контролю якості аудиторських послуг має складатися з таких елементів:
а) відповідальність керівництва за організацію контролю якості на Фірмі;б) етичні вимоги;в) прийняття завдання та продовження співпраці з клієнтом, і виконання специфічних завдань;г) людські ресурси;ґ) виконання завдання;д) моніторинг.
Усі елементи контролю якості взаємозалежні. Щодо кожного з наведених елементів мають бути встановлені політика та процедури контролю якості.
А) Відповідальність за розробку, організацію, впровадження та підтримання ефективного функціонування системи контролю якості фірми несе керівник фірми в межах своїх повноважень.
Б). Етичні вимоги визначаються відповідними нормами Закону України "Про А д-сть" і Кодексом етики (чесність; об'єктивність; професійна компетентність та належна ретельність; конфіденційність; професійна поведінка).
В). При вирішенні питання, чи приймати завдання від нового клієнта, чи продовжувати співпрацю з клієнтом, або при розгляді питання, чи приймати нове завдання від існуючого клієнта, фірма зобов’язана отримати таку інформацію, яку вона вважає за необхідне, ще до прийняття завдання від такого клієнта.
Г). Визначення наступного елемента – людські ресурси, передбачає розгляд таких питань щодо персоналу як: а) наймання; б) оцінка роботи; в) кваліфікація; г) компетентність; ґ) можливість кар'єрного зростання; д) посадові підвищення; е) винагорода; є) оцінка потреб.
Вирішення цих питань дасть змогу Фірмі визначити чисельність і характеристики осіб, що необхідні Фірмі для надання аудиторських послуг.
Мета контролю якості виконання завдання полягає в застосуванні політики і процедур контролю за дотриманням персоналом Фірми Професійних стандартів, законодавчих і нормативних вимог.
Д). "Моніторинг" - процес, що включає в себе розгляд та оцінку системи контролю якості Фірми включно з періодичною перевіркою деяких завершених завдань, який має надати Фірмі обґрунтовану впевненість, що її система контролю якості працює ефективно
59. Діяльність Аудиторської палати України стосовно контролю якості аудиторських послуг.
Якісною аудиторською послугою – та, яка надана фірмами з дотриманням професійних стандартів ,законодавчих і нормативних вимог,які регулюють аудиторську діяльність, та задовольняють потреби користувачів.
Система контролю якості аудит-х робіт включає : * регулярну звітність суб’єктів аудиторської діяльності ; * моніторинг з питань якості ауд-х послуг;
* перевірки якості ауд-х послуг; * додаткові процедури ,щодо забезпечення контролю якості та дисциплінарні заходи за наслідками контролю ; * інформування сус-ва про функціонування системи контролю якості ауд-х послуг в країні (АУП на сайті викладає різну інформацію про ауд-кі фрми , що прийшли атестацію).
АПУ для реалізації зовнішнього контролю якості аудиту створює профільну комісію по контролю якості, яка займається перевіркою системи контролю якості ауд.фірми і визначає перелік обов’язкових питань перевірки з урахуванням обсягів і строків діяльності ауд.фірми, аудиторських перевірок на одного сертифікованого аудитора в рік, середня вартість замовлень та наявність скарг на роботу аудит.фірми.
АПУ може залучати окремі ауд.фірми та приватних аудиторів для контролю якості, які на ринку не менше 5 років, займаються обов’язковим аудитом, а не просто аудитом і не мають нарікань з боку користувачів, відсутність скарг.
При АПУ формується група по контролю якості аудиторських послуг (постійно діючий орган).
АПУ зобов’язана оприлюднювати список ауд.фірм, які пройшли контроль якості (не рідше 1 раз на 5 років) і оприлюднювати результати: планові і позапланові. АП здійснює контроль якості професійних організацій (САУ).
60. Кодекс етики професійних бухгалтерів та його використання в аудиторській практиці.
Міжнародна федерація бухгалтерів запровадила міжнародний Кодекс етики професійних бухгалтерів як основу для етичних вимог (кодексу етики, детальних правил, рекомендацій, норм поведінки) до професійних бухгалтерів у кожній країні, який повною мірою стосується і аудиторів.
Цей міжнародний Кодекс етики виступає моделлю для розробки національних етичних рекомендацій.
«Кодекс етики професійних бухгалтерів» виданий у червні 2005 року, набрав чинності з 30 червня 2006 року. У останній його редакції 2009 року затверджений МФБ. Цей кодекс запроваджує фундаментальні принципи етики та правила надання ауд-х послуг. Головне завдання- встановлення етичних норм. Він установлює норми поведінки професійних бухгалтерів і викладає фундаментальні принципи, що їх мають дотримуватися професійні бухгалтери і аудитори, щоб досягти загальних цілей. Професійні бухгалтери і аудитори в усьому світі працюють у середовищі, в якому існують різні культурні традиції і нормативні вимоги. Однак слід завжди дотримуватись основної мети Кодексу. В Кодексі також зазначено, що, якщо національна вимога суперечить положенню Кодексу, національна вимога превалюватиме. Крім того, Кодекс ґрунтується на тому, що (за винятком випадків, коли зазначене конкретне обмеження) цілі та фундаментальні принципи є однаково чинними для всіх професійних бухгалтерів і аудиторів, незалежно від того, чи займаються вони громадською практикою, чи працюють у промисловості, торгівлі, державному секторі чи в освіті.
Згідно з Кодексом, цілі бухгалтерської професії і професії аудитора взаємопов`язані і полягають у виконанні роботи відповідно до найвищих стандартів професіоналізму, в досягненні найкращих результатів діяльності й загалом у задоволенні громадських інтересів, зазначених вище. Такі цілі вимагають задоволення чотирьох основних потреб: 1)Довіра. У суспільстві в цілому є потреба в довірі до інформації та до інформаційних систем. 2)Професіоналізм.Є потреба в особах, що їх клієнти, роботодавці чи інші зацікавлені сторони можуть без сумнівів визначити як професіоналів у сфері бухгалтерського обліку. 3)Якість послуг. Є потреба щодо впевненості в тому, що всі послуги, надані професійним бухгалтером, виконуються згідно з найвищими стандартами якості. 4)Конфіденційність. Користувачі послуг професійних бухгалтерів і аудиторів мають бути впевнені в наявності основ професійної етики, що регулюють надання цих послуг.
«Кодекс етики професійних бухгалтерів» складається з 3 частин : Частина А : визначає фундаментальні принципи проф..етики для всих бухгалтерів ; Частина Б : стосується діяльності професійних бухгалтерів –практиків ; Частина В : стосується штатних професійних бухгалтерів у бізнесі.
Фундаментальні принципи:
Професійний бухгалтер повинен дотримуватись наступних
фундаментальних принципів:
(а) Чесність
Професійний бухгалтер повинен бути прямим та чесним у всіх професійних та ділових стосунках.
(б) Об'єктивність
Професійний бухгалтер не повинен допускати упередженості, конфлікту інтересів або неналежного впливу з боку інших осіб на його професійні або ділові судження.
(в) Професійна компетентність та належна ретельність
Професійний бухгалтер зобов'язаний постійно підтримувати професійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві компетентних професійних послуг, що базуються на знаннях сучасних тенденцій практики, законодавства та технології. Надаючи професійні послуги*, професійний бухгалтер повинен діяти сумлінно і дотримуватись застосовних технічних та професійних стандартів,
(г) Конфіденційність
Професійний бухгалтер повинен поважати конфіденційність інформації, отриманої в результаті професійних та ділових стосунків, і не розголошувати таку інформацію третім сторонам без належних та визначених повноважень, якщо немає юридичного чи професійного права для розголошення цієї інформації. Професійний бухгалтер не повинен використовувати конфіденційну інформацію, отриману в результаті професійних та ділових стосунків, в особистих цілях чи в інтересах третіх сторін.
(д) Професійна поведінка
Професійний бухгалтер повинен дотримуватись відповідних законів та нормативних актів та утримуватись від будь-яких дій, які можуть дискредитувати професію.
Більш детальний розгляд кожного з цих фундаментальних принципів міститься в Розділах І 10-150.
61. Фундаментальні принципи професійної етики бухгалтерів і аудиторів.
Фундамент. принципи професійної етики бухг-рів і аудиторів розроблені Міжнародною федерацією бухгалтерів у Кодексі етики проф..бухгалт-в.
Тескт Кодексу поділяється на три частини: чатсина А-стосується всіх професійних бухгалтерів, частина Б-проф-х бухгалт-в-практиків(в т.ч.аудиторів), част.В-штатних проф.-х бухгалтерів.
Доцих принципів належать: -чесність (доброчесність)-означає чесність, щирість, відвертість проф..бухгалтера у ділових стосунках, веденні своєї діяльності, наданні проф. послуг; -об*єктивність-аудитор не повинен ставити під сумнів твердження керівн-ва п-ва, не робити власних оцінок управлінc-х якостей керівн-ва.Проф-му бухгалтеру слід бути справедливим і не дозволяти собі упередженості, конфлікту інтересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об*активності; -професійна компетентність та належна ретельність-проф.бухг-р має надавати проф.-ні послуги з належною ретельністю, компетентністю, старанністю, він зобов*язаний постійно підтримувати високий р-нь своїх проф..знань і вмінь, щоб забезпечити отримання клієнтом чи роботодавцем переваг проф..послуг, наданих компетентною особою, яка спирається на сучасні тенденції у практиці, законодавстві та методах роботи. – конфіденційність-проф.бухгалт.повинен зберігати конфіденційність інф-ї, одержаної в процесі надання проф..послуг, і не повинен використовувати чи розголошувати таку інформацію без належних та визначених повноважень, корім випадків, коли є юридичне чи проф.-не право або обов*язок розкривати цю інф-ю.- проф..поведінка-зобов*зує аудитора дотримуватись відпов-х законів і нормат-х актів і уникати будь-яких дій, які вплив.на погірш.репутації проф-ї.
62. Принципи професійної етики, що застосовуються до професійних бухгалтерів і аудиторів практиків.
Аудиторська діяльність — це професійна діяльність, яка має свій етичний кодекс, оскільки особи, що займаються цією діяльністю, зацікавлені у взаємодовірі та високій якості наданих послуг незалежно від поведінки деяких представників цієї професії. Для аудиторів є важливим, щоб їхні клієнти довіряли якості аудиту та інших наданих ним послуг. Етична проблема виникає у випадку, коли аудитору необхідно самостійно зробити вибір. При цьому етичною поведінкою буде така, яка більш корисна та відповідатиме моральним нормам і принципам професійної етики. Задоволення потреби клієнтів — це не кінцева мета аудитора. Аудиторські нор ми і правила, насамперед, визначаються інтересами суспільства, вони допомагають незалежним аудиторам у підтримці прозорості і реальності фінансової звітності, що подається її користувачам. Консультації з питань управління фінансовими ресурсами суб’єкта підприємництва сприяють їхньому ефективному використанню. Послуги внутрішніх та зовнішніх аудиторів забезпечують упевненість у правильному функціонуванні системи внутрішнього контролю підприємства, що, в свою чергу, посилює вірогідність достовірності фінансової інформації про підприємство.Тому існує необхідність у кодексах професійної етики для конкретних професій, що конкретно визначають критерії поведінки та дозволяють вирішувати конкретні професійні проблеми. В Україні рішенням АПУ від 18.04.2003 р. запроваджено в дію Кодекс етики професійних бухгалтерів Міжнародної федерації бухгалтерів. Головним завдання Кодексу є встановлення етичних вимог для аудиторів-практиків з метою забезпечення гарантії високої якості їхньої роботи та задоволення інтересів суспільства і держави. Цей Кодекс запроваджує фундаментальні принципи етики та правила надання аудиторських послуг. Вони обов’язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.
63. Принципи професійної етики, що застосовуються до штатних професійних бухгалтерів і аудиторів.
В частині В Кодексу етики професійних бухгалтерів показано, як концептуальна основа застосовується штатними професійними бухгалтерами.
Інвестори, кредитори, працедавці та інші сектори ділової спільноти, уряди та громадськість в цілому можуть покладатися на штатних професійних бухгалтерів. Штатні професійні бухгалтери несуть одноосібно, або разом з іншими особами відповідальність за підготовку та подання фінансової та іншої інформації, на яку покладаються як організації, які їх винаймають, так і треті сторони. Вони можуть також нести й відповідальність за забезпечення ефективного управління фінансами та за надання компетентних порад з широкого кола ділових питань.
Штатний професійний бухгалтер може бути найманим працівником, що отримує заробітну платню, партнером, директором (виконавчим чи ні), керівником-власником, волонтером інше або іншим робітником, який працює на одну чи більше організацій. Юридична форма його зв'язків з організацією, що винаймає його (якщо така є), не впливає на етичну відповідальність, покладену на штатного професійного бухгалтера.
Штатний професійний бухгалтер несе відповідальність за досягнення законних цілей організацією, що винаймає його. Даний Кодекс не переслідує мету завадити штатному професійному бухгалтерові нести цю відповідальність, а лише розглядає обставини, за яких можуть створюватись конфлікти з його абсолютним обов'язком дотримуватись фундаментальних принципів.
Штатний професійний бухгалтер часто займає високу посаду в організації. Чим вищою є його посада, тим більше його можливості впливати на події, практику та ставлення. Саме тому від штатного професійного бухгалтера очікується, що він буде сприяти розвитку в організації, яка винаймає його, культури, що базується на етиці та підкреслює важливість, яку керівництво організації приділяє етичній поведінці.
Існує широке розмаїття обставин, що можуть являти собою загрозу
дотриманню фундаментальних принципі, багато з яких під належать до наступних категорій:
а) загроза власного інтересу;
б) загроза власної оцінки;
в) загроза захисту;
г) загроза особистих стосунків; та
д) загроза тиску.
Частина В – застосовується до штатних професійних бухгалтерів
Фундаментальні принципи професійної етики, що застосовуються до штатних професійних бухгалтерів.
-Потенційні конфлікти -Підготовка та подання інформації -Достатня компетентність
- Фінансові інтереси -Заохочення
Чесність
Принцип чесності накладає на всіх проф..бух. обов'язок були відвертими та чесними в своїх проф.. та ділових стосунках. Чесність передбачає справедливе ведення справ та правдивість.
Професійний бухгалтер не повинен мати відношення до звітів, декларацій, листування чи іншої інформації, якщо він вважає, що ця інформація:
- містить суттєво неправдиві або невірні дані;
- містить необмірковані твердження чи інформацію; або
- пропускає чи викривлює інформацію, яку необхідно надати, якщо
такий пропуск чи викривлення вводять користувача в оману.
Професійний бухгалтер не порушує положення параграфу 110.2, якщо він надає модифікований висновок стосовно наведеного в ньому питання.
65. Сутність фундаментального принципу професійної етики “об’єктивність”.
Об'єктивність
Принцип об'єктивності накладає на всіх професійних бухгалтерів обов'язок не давати підстав ставити під сумнів їхнє професійне чи ділове судження внаслідок упередження, конфлікту інтересів або впливу з боку інших осіб.
Професійний бухгалтер може опинитися в ситуаціях, які можуть впливати на його об'єктивність. Визначити всі подібні ситуації та вихід з них неможливо. Професійний бухгалтер повинен уникати стосунків, що викликають упередження або неналежним чином впливають на його професійне судження.
Професійна компетентність та належна ретельність
Принцип професійної компетентності та належної ретельності зобов'язує професійних бухгалтерів:
1. підтримувати професійні знання та навички на рівні, необхідному для надання клієнтам або роботодавцям компетентних професійних послуг; та
2. діяти суворо у відповідності до належних технічних та професійних стандартів, надаючи професійні послуги.
Компетентні професійні послуги вимагають обгрунтованих суджень у
застосуванні професійних знань та навичок. Професійну компетентність можна розділити на два окремі етапи:
а) досягнення професійної компетентності; та
б) підтримка/збереження професійної компетентності.
Підтримка/збереження професійної компетентності вимагає від професійного бухгалтера постійної обізнаності та розуміння відповідних технічних, професійних та ділових здобутків. Ьезперервний професійний розвиток забезпечує вдосконалення та підтримку можливості професійного бухгалтера компетентно працювати у професійному середовищі.
Ретельність стосується обов'язку професійного бухгалтера діяти ретельно, обережно, своєчасно та відповідно до вимог завдання.
Професійний бухгалтер повинен забезпечити відповідну підготовку осіб, що працюють під керівництвом професійного бухгалтера, та нагляд за ними.
В разі доречності, професійний бухгалтер повинен повідомляти клієнтам, роботодавцям або іншим користувачам професійних послуг про притаманні цим послугам обмеження, для уникнення невірного тлумачення висловленої думки як визнання факту.
Конфіденційність
Принцип конфіденційності зобов'язує професійного бухгалтера
утримуватись від:
(а) розкриття конфіденційної інформації, отриманої в результаті проф. та ділових стосунків, без отримання відповідного та конкретного дозволу, за межами фірми або організації, що
винаймає його, крім випадків, коли розкриття інформації є юридичним або професійним правом чи обов'язком; і а
(б) використання конфіденційної інформації, отриманої в результаті проф.. та ділових зв'язків, на власну користь чи на користь
третіх сторін.
Проф. бух. повинен дотримуватись п-пу конфіденційності навіть у соц. середовищі. Професійний бухгалтер повинен пам'ятати про можливість ненавмисного розкрит гя, особливо в обставинах тривалих стосунків з колегами або його близьких або найближчих родичів*.
Проф. бух. повинен дотр. п-пу конфідент. інф., наданої йому потенц. клієнтом або роботодавцем.
Професійний бухгалтер повинен враховувати також й необхідність дотримуватись принципу конфіденційності інформації на самій фірмі або в організації, що наймає його.
Професійній бухгалтер повинен прийняти всі необхідні заходи і забезпечити, щоби особи, які працюють під контролем професійного бухгалтера, та особи, які йому допомагають або консультують йото, поважали обов'язки професійного бухгалтера щодо дотримання конфіденційності.
Необхідність дотримання принципу конфіденційності зберігається навіть після закінчення стосунків між професійним бухгалтером та клієнтом або роботодавцем. У випадках, коли професійний бухгалтер змінює роботу або отримує нового клієнта, професійний бухгалтер може користуватись своїм попереднім досвідом. Тим не менш, професійний бухгалтер не повинен користуватись або розкривати будь-яку конфіденційну інформацію, отриману в результаті професійних або ділових стосунків.
Далі наводимо перелік обставин, за яких професійні бухгалтери можуть або повинні розкривати конфіденційну інформацію, або ж зазначене розкриття може бути доречним. До таких обставин належать:
- розкриття дозволяється законом і санкціонується, клієнтом або роботодавцем;
- розкриття вимагається законом, наприклад:
- надання документів або інших доказів в ході процесуальних дій; або
- надання відомостей відповідним органам влади щодо виявлених порушень законодавства; та
- існує професійний обов'язок або право розкривати інформацію якщо це не заборонено законом:
- на дотримання вимог щодо перевірки якості, визначених організацією-членом або професійною організацією;
- у відповідь на запит або при розслідування, що проводиться організацією-членом або регуляторним органом;
- для захисту професійних інтересів професійного бухгалтері в ході процесуальних дій; або
- у відповідності до технічних стандартів та етичних вимог.
При прийнятті рішення щодо розкриття конфіденційної інформації, професійні бухгалтери повинні брати до уваги наступне:
(а) чи зашкодить розкриття інформації інтересам всіх сторіч включаючи треті сторони, на чиї інтереси це може вплинути, якщо клієнт або роботодавець дасть згоду на розкриття інформації професійним бухгалтером;
(б) чи відома та підтверджена вся відповідна інформація, щоб бути практичною; у випадках, коли ситуація стосується непідтверджених фактів, неповної інформації або непідтверджених висновків, професійний бухгалтер повинен використовувати своє професійне судження щодо того, як розкрити інформацію, якщо це необхідно; та
(в) спосіб розкриття інформації, та кому воно адресоване; так, наприклад, професійний бухгалтер повинен бути впевненим, що всі сторони, на які спрямоване це розкриття, є відповідними одержувачами.
Принцип конфіденційність означає, що проф.бухгалт.повинен зберігати конфіденційність інф-ї, одержаної в процесі надання проф..послуг, і не повинен використовувати чи розголошувати таку інформацію без належних та визначених повноважень, корім випадків, коли є юридичне чи проф.-не право або обов*язок розкривати цю інф-юНеобхідність дотримання принципу конфіденційності зберігається навіть після закінчення стосунків між професійним бухгалтером та клієнтом або роботодавцем. Проте, можуть виникати обставини, за яких професійні бухгалтери можуть або повинні розкривати конфіденційну інформацію або ж зазначене розкриття може бути доречним.
До таких обставин належать:
- розкриття дозволяється законом і санкціонується клієнтом або роботодавцем;
- розкриття вимагається законом, наприклад:
- надання документів або інших доказів в ході процесуальних дій; або
- надання відомостей відповідним органам влади щодо виявлених порушень законодавства; та
- існує професійний обов'язок або право розкривати інформацію, якщо це не заборонено законом:
- на дотримання вимог щодо перевірки якості, визначених організацією-членом або професійною організацією;
- у відповідь на запит або при розслідуванні, що проводиться організацією-членом або регуляторним органом;
- і для захисту професійних інтересів професійного бухгалтера в ході процесуальних дій; або
- у відповідності до технічних стандартів та етичних вимог.
Професійна поведінка
Принцип професійної поведінки накладає на професійного бухгалтера обов'язок дотримуватись відповідних законів та нормативних актів, а також уникати будь-яких дій, що можуть дискредитувати професію. До таких дій належать дії, які розсудила та поінформована третя сторона, обізнана з усією відповідною інформацією, може розцінити як такі, що
негативно впливають на репутацію професії.
Рекламуючи себе та свою роботу, професійний бухгалтер не повинен негативно виливані па репутацію професії. Професійний бухгалтер має бути чесним та правдивим, і не повинен:
(а) перебільшувати свої можливості з послуг, які він може надавати, своєї кваліфікації або досвіду; або
(б) зневажливо посилатись на роботу інших професійних бухгалтерів або робити некоректні порівняння.
Незалежність. Важлива не тільки незалежність думка, а й незалежність поведінки. Незалежність думки – це така спрямованість думки, яка дає можливість скласти висновок без будь-якого впливу, що може поставити під загрозу професійне судження та діяти доброчесно з об’єктивністю та професіональний скептицизм.
Незалежність поведінки – уникнення фактів та обставин настільки суттєвих, що третя сторона буде проінформована , зваживши всі обставини та факти та дійде висновку.
Для забезпечення незалежності необхідно:
Об’єктивність – не може ставити під сумнів чи заздалегідь упередженно відноситись до інформації , яка надається йому на перевірку.
Незалежність - аудитор має бути професійно незалежним до суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється (не мати прямих родинних стосунків та майнових інтересів до суб'єкта перевірки).
Об’єктивність аудитора може бути поставлена під загрозу:
*існує значна сума простроченої плати за надані послуги;
*якщо порушено судовий позов між аудиторською фірмою та клієнтом; *наявність на аудитора тиску третіх сторін;
*прийняття надмірної гостинності.
Є два підходи до незалежності: незалежність думки, незалежність поведінки аудитора. Потрібно уникати фактів та обставин, які б ставили під сумнів незалежність аудитора.
Існують основні загрози незалежності аудитора:
*загроза власного інтересу – фінансовий інтерес, отримання позики, загроза втрати завдання, майбутнє працевлаштування, умовні гонорари;
*загроза власної оцінки – якщо аудитор раніше працював на підприємстві; *загроза захисту – якщо аудитор виконує роль адвоката підприємства; *загроза тиску – загроза зміни аудитора; тиск, що зменшує обсяг робіт і зменшує гонорар аудитора; загроза через незгоду з обліковими принципами підприємства.
Професійна незалежність аудитора – аудитор повинен бути абсолютно незалежним у виборі клієнтів; у плануванні перевірки; визначені методів і прийомів аудиту; обсягів й об’єктів дослідження; отримані доступу до необхідної інформації.
Для зменшення загроз незалежності та об’єктивності застосовуються 3 види застережних заходів:
1)Заходи, встановлені професійним органом та законодавством.
2)Заходи, встановлені на підприємствах клієнтів;
3)Заходи самої аудиторської фірми.
72. Загрози додержання фундаментальних принципів професійної етики.
Виконання професійних обов'язків може здійснюватися за обставин, коли виникають загрози для дотримання фундаментальних принципів.
Загальну сукупність загроз, що потенційно можуть існувати, Кодекс етики розподіляє за наступними категоріями:
(а) загроза власного інтересу, спричинена фінансовими або іншими інтересами професійного бухгалтера або інтересами його найближчих чи близьких родичів;
(б) загроза власної оцінки у випадках, коли професійний бухгалтер повинен переглянути своє ж попереднє судження;
(в) загроза захисту, коли професійний бухгалтер захищає позицію або думку такою мірою, яка може ставити під сумнів його об'єктивність;
(г) загроза особистих стосунків, коли внаслідок тісних стосунків професійний бухгалтер занадто співчуває інтересам інших; та
(д) загроза тиску, коли професійний бухгалтер утримується від об'єктивних дій внаслідок фактичних або відчутних загроз.
Професійний бухгалтер (аудитор) повинен ідентифікувати існуючі загрози та вжити застережні заходи, що можуть їх усунути або зменшити до прийнятного рівня.
Такі застережні заходи поділено на три широкі категорії:
(а) застережні заходи, розроблені професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами;
(б) застережні заходи встановлені на підприємстві клієнта;
(в) застережні заходи встановлені в аудиторській фірмі.
73. Застережні заходи для дотримання фундаментальних принципів професійної етики
застережні заходи поділено на три широкі категорії:
(а) застережні заходи, розроблені професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами;
(б) застережні заходи встановлені на підприємстві клієнта;
(в) застережні заходи встановлені в аудиторській фірмі.
Застережні заходи, розроблені професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами, включають (але не обмежуються):
• вимоги до освіти, професійної підготовки та досвіду для набуття статусу професіонала;
• вимоги постійного вдосконалення професійних знань;
• нормативні акти щодо управління корпораціями;
• професійні стандарти;
• професійний або регуляторний моніторинг і процедури дисциплінарного характеру;
• зовнішня перевірка звітів, декларацій, листування або інформації, підготовленої професійним бухгалтером, юридично уповноваженою третьою стороною.
У частинах Б та В Кодексу, відповідно, розглядаються застережні заходи, створені робочим середовищем професійного бухгалтера-практика та найманого професійного бухгалтера.
Деякі застережні заходи підвищують можливість виявлення або запобігання випадків неетичної поведінки. Такі застережні заходи можуть створюватися професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами або організаціями, що наймають професійних бухгалтерів. Вони, зокрема, включають:
• ефективні та широковідомі системи розгляду скарг, що застосовуються організаціями, які наймають професійних бухгалтерів; професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами і дозволяють колегам, роботодавцям та представникам громадськості висвітлювати непрофесійну або неетичну поведінку,
• чітко сформульований обов'язок сповіщати про порушення етичних вимог.
Характер застережних заходів, що можуть застосовуватись, залежить від конкретних обставин
74. Законодавчі вимоги, що забезпечують додержання фундаментальних принципів професійної етики.
Фундамент. принципи професійної етики бухг-рів і аудиторів розроблені Міжнародною федерацією бухгалтерів і викладені у Кодексі етики проф..бухгалт-в.
Доцих принципів належать: - чесність (доброчесність), -об*активність, -професійна компетентність та належна ретельність, -– конфіденційність, - проф..поведінка.
Професійний бухгалтер повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Проф.бухг-ри зрбов*яз.ретельно і кваліфіковано виконув.інструкції клієнта або роботодавця тієї мірою, якою вони сумісні з вимогами доброчесності, об*єктивності, а у випадку профес-х бухг-в-практиків, -незалежності.Окрім того вони повинні дотримуватись технічних, професійних стандартів ,законодавчих вимог, що поширюють: МФБ (напр.., Міжнар.станд.ауд.), Рад з Міжн.станд-в б/о., профес-на орган-я МФБ або інший регулювальний орган, відповідне законодавство (наприклад, у Укр.це ЗУ«Про АД»)
Тескт Кодексу поділяється на три частини: чатсина А-стосується всіх професійних бухгалтерів, частина Б-проф-х бухгалт-в-практиків(в т.ч.аудиторів), част.В-штатних проф.-х бухгалтерів.
75. Основні принципи проведення аудиту фінансової звітності.
Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності. Звітність повинна відповідати:
• Міжнародним стандартам фінансової звітності;
• іншим нормативним актам, зазначеним у звітності.
В ході перевірки аудитор збирає достатні й доречні докази, необхідні для формулювання висновків, які є основою для вираження його думки.
Загально-наукові методи(принципи) :
індукція – це метод дослідження , за якого загальний висновок про ознаки множини елементів об’єкта будуть на основі вивчення не усіх ознак, тільки частин елементів цієї множини, тобто об’єкт аудиту вивчають від часткового до загального.
Дедукція - дослідження стану об’єкта в цілому , а потім його складових елементів, тобто від загального до часткового
Аналіз – метод дослідження , що містить вивчення предмета , уявне чи практичне розглядання його на складові частини
Синтез – вивчення об’єкта у цілісності
Аналогічне – наукове дослідження , яке досягає пізнання ознак об’єктів на основі їх подібності з іншими
Моделювання – ґрунтується на заміні об’єкта, який вивчається на його моделі.
Для досягнення мети аудиту у відповідності до вимог МСА, професійних організацій, нормативних актів та умов домовленості визначається обсяг аудиту, тобто . аудиторські процедури, які вважаються необхідними за певних обставин. Обов'язок аудитора - забезпечити достатній рівень впевненості в тому, що звітність не містить суттєвих викривлень. На можливість їх виявлення можуть впливати обмеження, що виникають внаслідок:
• використання тестування, неможливість проведення суцільної перевірки, залежно судження аудитора від характеру, строків, обсягу аудиторських процедур (перевірка проводиться вибірково, достовірність доказів визначається за результатами тестів і особистою думкою аудитора) ;
• недосконалість систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб'єкта;
• особливих обставин, в тому числі наявності пов'язаних сторін (операції з пов'язаними сторонами можуть бути спрямовані на спотворення дійсного стану справ).
При здійсненні професійної діяльності аудитор повинен керуватися загальними етичними принципами, викладеними в Кодексі етики професійних бухгалтерів, прийнятому МФБ. Цих принципів сім:
1. Незалежність (аудитор повинен бути вільний від будь-якої зацікавленості в справах клієнта, яка може бути визнана несумісною з принципами чесності, об'єктивності і незалежності).
2. Чесність (в Кодексі професійної етики цей принцип згадується разом з порядністю і має на увазі справедливе ведення справ, відвертість і правдивість).
3. Об'єктивність ( зобов'язання бути справедливим, інтелектуально чесним, не мати конфліктів інтересів, уникати впливу інших осіб, що заважають неупередженості аудитора).
4. Професійна компетентність та належна сумлінність (аудитор повинен надавати послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю, підтримувати професійні знання та навички на необхідному рівні, не повинен вводити в оману клієнта щодо досвіду або експертних знань, якими він у дійсності не володіє).
5. Конфіденційність (зобов'язання аудиторів забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої в ході надання професійних послуг).
6. Професійна поведінка (аудитор повинен піклуватися про підтримку доброї репутації професії).
7. Слідування технічним стандартам (надання професійних послуг відповідно з вживаними стандартами, наприклад МСА, внутрішніх стандартів професійних аудиторських об'єднань та іншими нормативними документами).
Окрім дотримання цих принципів аудитор повинен планувати і проводити аудит з певною часткою професійного скептицизму, тобто не розглядати отриману від керівництва інформацію як обов'язково достовірну.
76. Аудиторська фірма та особливості її організації в Україні.
Аудиторська фірма — юридична особа, заснована з метою здійснення аудиторської діяльності. Аудиторська фірма — організація, яка включена до реєстру аудиторів і аудиторських фірм України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-якої форми власності. В Україні аудиторські фірми зареєстровані, як правило, у формі товариств з обмеженою відповідальністю та закритих акціонерних товариств. Основною умовою створення аудиторських фірм є наявність одного сертифікованого аудитора. В аудиторській фірмі загальний відсоток учасників, що не є аудиторами, не може перевищувати 30 %, керівником аудиторської фірми може бути тільки сертифікований аудитор.
Аудиторські фірми України залежно від участі в них аудиторів різних країн поділяються на національні, в яких працюють тільки аудитори України, та міжнародні — спільні підприємства, в яких беруть участь аудитори різних країн.
Для державної реєстрації аудиторської фірми подаються такі документи:
1) рішення власника про створення юридичної особи;
2) статут;
3) реєстраційна картка встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію;
4) документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного капіталу суб’єкта господарської діяльності в розмірі згідно з чинним законодавством;
5) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Аудиторська діяльність в Україні може здійснюватись і одноосібно громадянином України, якщо він має сертифікат аудитора, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності і не займається іншими видами діяльності, крім аудиторських послуг.
Згідно з Положенням про Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності, затвердженим рішенням Аудиторської палати України, аудиторські фірми та аудитори, що пройшли державну реєстрацію, для того щоб здійснювати аудиторську діяльність, мають пройти реєстрацію в автоматизованому банку даних і бути включеними до єдиного Реєстру аудиторських фірм і аудиторів України.
Для включення до Реєстру аудиторських фірм і аудиторів України аудитори чи аудиторські фірми у десятиденний термін з моменту одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинні подати до регіонального відділення Аудиторської палати України заповнену реєстраційну картку встановленого зразка.
Виключення з Реєстру аудиторських фірм і аудиторів України здійснюється після скасування державної реєстрації
77. Документальне оформлення домовленості про надання аудиторських послуг.
Більшість послуг здійснюються на договірних засадах і аудиторські послуги не є виключенням.
Підставою для надання аудиторських послуг є договір, який укладається між аудитором та замовником. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та меж відповідальності, у договорі необхідно максимально чітко обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням.
Структура договору на проведення аудиту згідно даного стандарту могла бути різною, однак передбачала наявність преамбули (назва, номер договору, місце й дата його підписання, сторони та прізвища осіб, що підписали його від імені сторін), а також таких обов’язкових розділів: "Предмет договору", "Зобов’язання сторін", "Порядок здавання та прийому робіт", "Термін виконання робіт", "Вартість робіт та порядок розрахунків", "Відповідальність сторін", "Термін дії договору", "Реквізити сторін" та "Особливі умови".
Зараз основними нормативними актами, що регулюють процес укладання договору в Україні є Закон України "Про аудиторську діяльність" від та Цивільний кодекс України. Важливим документом, яким також користуються при складанні типових домовленостей про проведення аудиту є Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 210 "Умови домовленості про аудиторську перевірку".
ЗУ "Про аудиторську діяльність", визначається, що аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора. Таким чином чинне законодавство чітко не регламентує, чи необхідно укладати договір на проведення аудиту обов’язково в письмовій формі. Однак на це вказує ЦКУ, згідно якого правочини між юридичними особами , що укладаються на суму, що в 20 або більше раз перевищують розмір НМДГ необхідно вчиняти у письмовій формі.
Договори, укладені аудиторськими фірмами можуть бути:
Кожен договір містить преамбулу, структура якої зазначалась раніше
78. Попереднє дослідження в аудиті. Лист-забов’язання аудитора.
Цей процес відбувається після отримання листа-пропозиції на проведення аудиту. Перед тим,як надіслати лист-згоду чи лист-зобов’язання. Аудитор чи аудиторська фірма має провести дослідження СГ. До цього дослідження включаються такі види інф: 1. Суть дія-ті підп.-ва (продукція, замовники, постачальники,обсяг дія-ті) 2. Галузь дія-ті (аг-екон ситуація в галузі, місце на ринках збуту, підп-ва-конкуренти, інші особливі аспекти) 3. Структура підп.-ва (географ розташування,його статус, форма власності, наявність філій, дочірніх підп.-мств, к-сть функт-их підрозділів їх призначення та підпорядкування) 4. Заг схема орг.-ції роботи підп.-ва (розподіл посадових обов’язків, торгівельна, фін, соц. Політики та перспективи майб розвитку підп.-ва) 5. Орг-ія функ-ня упр-их відділів та бухгалтерії (наявність і функціонування контрольних процедур; наявність служби вн аудиту; способи отримання і обробки інф-ії на підп.-ві; формування облікової політики) 6. Методи і принципи здійснення БО (облікової політики) 7. Строки (строки подання фін та упр-ої інф-ції) 8. Осн ланки внутр. контролю(контрольні заходи, процедури щодо окремих видів госп операцій).
Основним стандартом, який регулює дане питання є МСА 210. Формою документу між клієнтом і аудитором, який сприяє уникненню непорозумінь між клієнтом і аудитором є лист-зобов’язання. Використовуючи лист-зобов’язання, як правило, до початку проведення аудиторської перевірки, в ньому документується і підтверджується прийняття призначення аудитором, мету та обсяг аудиторської перевірки, ступінь відповідальності аудитора перед клієнтом і форму будь-яких звітів та висновків. Даний лист може мати різну форму і зміст для різних клієнтів, але він завжди будується на елементах основного змісту.
До основного змісту листа входить:
-мету аудиторської перевірки фінансових звітів;
-відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіті
-обсяг аудиту, в тому числі посилання на чинне законодавство, положення або норми професійних організацій, яких дотримується аудитор;
- форму будь-яких звітів і висновків або інший спосіб повідомлення результатів завдання;
-той факт, що в зв’язку з тестовим характером аудиту та іншими властивими аудиторській перевірці обмеженнями, разом з обмеженнями, властивими внутрішньому контролю, існує неминучий ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення можуть залишитися невиявленими;
-вимогу про вільний доступ до всіх бухгалтерських записів, документації та іншої інформації, що її запитуватимуть в зв'язку з проведенням аудиту;
-відповідальність управлінського персоналу за встановлення та підтримання ефективного внутрішнього контролю.
79. Договір на проведення аудиту та особливості його оформлення в Україні.
Договір на проведення аудиту - це офіційний документ, який засвідчує досягнення домовленості між двома сторонами, замовником і виконавцем. Зараз основними нормативними актами, що регулюють процес укладання договору в Україні є Закон України "Про аудиторську діяльність" та Цивільний кодекс України. Важливим документом, яким також користуються при складанні типових домовленостей про проведення аудиту є Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 210 "Умови домовленості про аудиторську перевірку".
Договір на проведення аудиту готує аудиторська фірма або аудитор і передає його на розгляд замовнику, який має право вносити корективи, після чого договір підписується у двохсторонньому порядку.
Зміст договору
1. Договір розпочинається з преамбули, де зазначається назва договору, його номер, дата і місце складання,
повна назва замовника і виконавця, посади, П.І.Б. осіб які підписали договір з обох сторін.
2.Зазначається предмет договору, де дається характеристика мети і масштабу аудиту.
3.Зобов’язання сторін - перелік і характеристика дій, які приймають на себе кожна із сторін і включають наступні положення замовника: 1. Доступ до будь-якої інформації, яка стосується аудиту; 2. Відмова від будь-яких дій, тиску на думку аудитора; 3. Зобов’язання по прийманню та оплаті аудиту або послуги. В свою чергу аудитор зобов’язується : 1. Дотримуватись принципів аудиту; 2. Зобов’язання по якості проведення аудиту або надання послуг; 3. Зобов’язання по складанні і передачі замовнику інформації за
результатами аудиту.
4. Термін виконання робіт передбачає тривалість виконання роботи , дата початку і закінчення, а також строк або термін передачі результатів аудиту замовнику.
5. Порядок здавання та приймання робіт передбачає обсяг і склад документів, які будуть передані замовнику за результатами аудиту. В цьому ж розділі обговорюються умови відмови від підписання до приймання виконаних аудитором робіт.
6.Розділ в якому обговорюється вартість роботи та порядок її оплати. В практиці аудиту використовують змінну ставку, згідно якої розраховується вартість робіт в залежності від обсягу активів, чистого доходу , прибутку або від прогнозного отриманого результату.
7. Наступний розділ „Відповідальність сторін”, в ньому йдеться про наступне: 1. Замовник відповідає за достовірність наданої інформації; 2. На замовника покладається відповідальність за виявленні порушення в
документах та помилки , обман і пропуски у фінансовій звітності; 3. Замовник відповідає за покладенні на себе зобов’язання з приймання та оплати виконаної роботи.
Аудитор несе відповідальність: за якість проведеного аудиту, за порушення конфіденційності інформації.
Важливим моментом в договорі є зазначення особливих умов. Особливими умовами передбачаються умови, за яких може продовжуватися термін робіт, умови відмови від подальшого виконання робіт, порядок розглядання різних спірних питань за результатами аудиту.
8. Реквізити сторін передбачають зазначення юридичної адреси та платіжних реквізитів кожної сторони.
80. Структура договору на проведення аудиту
Договір па проведення аудиту є основним документом, який свідчить про досягнення домовленості між замовником і вико навцем про проведення аудиторської перевірки. Договір доку ментально завіряє, що сторони дійшли згоди за всіма пункта ми, визначеними в ньому. Щоб уникнути неправильного розу міння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого розміру відповідальності, потрібно максималь но чітко визначити в договорі всі істотні аспекти взаємостосун ків, які виникають у зв'язку з його укладанням.
Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Лист-пропозиція аудитора підтверджує його згоду із запропонованими завданням і масштабом аудиту та може містити положення, що стосується ступеня відпові дальності аудитора перед клієнтом. Крім того, в листі визнача ються форми надання звіту аудитора та його висновків, а також інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Відправленню листа-пропозиції може передувати етап обстеження аудитором об'єкта аудиту (попере дня оцінка внутрішнього ризику) з метою визначення розмірів роботи, якщо аудитор вважатиме таке обстеження потрібним.
Після обміну листами-зобов'язаннями (МСА 210 "Умови до мовленості про аудит") на їх основі укладається договір на про ведення аудиту. Листи-зобов'язання можуть бути невід'ємною частиною або доповненням до договору, якщо це буде зумовле но умовами договору.
Зміст договору на проведення аудиту може бути різним за лежно від обставин, специфіки роботи підприємства, умов та строків проведення, проте є декілька моментів, які в будь-якому випадку мають знайти відображення в договорі (рис. 7.5).
Детальна структура договору може бути різною, але його форма в цілому має відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після вказів ки назви і номера договору, місця і дати його підписання, ма ють бути приведені назви сторін, які склали договір (замовник
і виконавець), прізвища посадовців, що підписали договір від імені коленої сторони.
При складанні договору на проведення аудиту слід також враховувати, що він негласно враховує й інтереси третьої сто рони (користувачів інформації фінансової звітності підприєм ства, що перевіряється). Адже фактично аудитор несе відпові дальність не тільки перед клієнтом, а й перед іншими зацікав леними особами (користувачами) за умови завдавання їм збитків, що стали результатом неякісно проведеної аудитор ської перевірки.
80. Структура договору на проведення аудиту .
Аудит проводиться на основі договору між аудитором (ауд.фірмою) та замовником. Це осн-ий док-т, який засвідчує фактичне досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення ауд.перевірки. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених в ньому. Необхідно максимально ясно обумовити всі аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням. Укладенню договору може передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Лист – пропозиція аудитора підтверджує його згоду згідно з поставленим завданням і масштабом аудита і може містити положення, які стосуються меж відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та йог та його висновків та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа- пропозиції може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважає за необхідне проведення такого обстеження. До складання і підписання договору аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом. Це передбачає особисте спілкування з керівництвом П, вивчення засновницьких док-ів, рез-ів попередньої ауд.перевірки., загальний огляд звітності, визначення
рівня ауд.ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та заг-х принципів при виконанні перевірки. Порядок підготовки, умови та зміст договору на проведення аудиту в Україні регулюються нац.нормативом аудиту №4 «Договір на проведення аудиту» та іншими нормами Цивільного кодексу України. У нормативі вказуєтъся, що договір має містити такі положення: мета аудиту; масштаби аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство, нормативи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибинy перевірки; склад, кількість, обсяг ауд-их процедур); можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інф-ї, замовленої у зв’язку з аудитом; відповідальність керівництва П, яке перевіряється, за надану аудиторам інф-ію (у разі необхідності обумовлюється вимога щодо одержання від керівництва П письмового підтвердження, що стосується наданої інф-ї); умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором; зазначення того, що у зв’язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які істотні помилки можуть залишатись незнайденими; форма, у якій замовнику буде видана інф-ія про рез-ти прведеної ауд.роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації). Вказано також, що крім цього, у договір можутъ бути включені такі пункти: угоди, які стосуються планування аудиту; угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та фахівців інших галузей; yгoди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта; порядок розрахунків за виконання робіт з аудиту; будь-які можливості обмеження ауд.зобов'язання; посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом . Щоб краще розуміти зміст договору потрібно виділити такі aспекти: мета договору; предмет договору про надання ayд.послуг; умови надання ауд.послуг; права і обов'язки ауд. організації; права і обов'язки eк.суб'єкта; форма реал-ї рез-ів ауд.перевірки; вартість і порядок оплати ауд.послуг; порядок здавання та приймання робіт; додаткові умови; відповідальність сторін і порядок вирішення спорів. Поряд з цим текст договору може містити інші важливі для сторін зобов'язання. Затвердженої типової форми договору в Україні немає. Кожна ауд.організація може самостійно окреслювати умови договірних відносин, керуючись чинним законодавством України та нац.нормативом № 4.
81. Обов'язкові відомості договору на проведення аудиту.
Договір на проведення А є осн. Док., який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та Вик. проведення А перевірки.
Договір документально стверджує, що сторони прийшли до угоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами узятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити у договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладанням договору.
Укладанню договора повинен передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт надсилає до аудиторської фірми листа з проханням про проведення аудиту, у якому вказує мету проведення аудиту й ті задачі, які необхідно вирішити у процесі аудиту: бажаний масштаб аудиторської перевірки. Лист-відповідь аудитора підтверджує його згоду з поставленою задачею, й масштабом аудита й може містити положення, які стосуються ступеня відповідальності аудитора перед клієнтом. Форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-відповіді може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.
Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути додатком до договору, якщо це буде обумовлено умовами договору.
Зміст договору
Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, проте існує ряд моментів, які у будь-якому випадку повинні знайти відображення у договорі. В договорі обов'язково повинні бути обумовлені наступні положення:
- мета аудиту;
- масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодавство,МСА та інші аналогічні документи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);
- можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом;
- відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторам інформацію (при необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства, яке перевіряється, письмового підтвердження, яке стосується наданої інформації);
- ум. Відп-сті за початк. залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;
- вказівка на те, що у зв'язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обмежень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які навіть суттєві помилки можуть залишитись невіднайденими;
- форма, у якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації).
Структура договору
Розділ "Предмет договору" повинен містити назву аудиторської послуги ("проведення аудиту" або "аудиторська перевірка"), мету аудиту й характеристику масштабу аудиту.
Розділ "Зобов'язання сторін" повинен містити перелік та характеристику зобов'язань, які бере на себе кожна з сторін.
Розділ "Порядок здавання та прийому робіт" повинен містити перелік, характеристику та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок оформлення відмови замовника від прийому виконаної роботи.
Розділ "Термін виконання робіт" повинен містити тривалість виконання роботи, дати її початку та закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.
Розділ "Вартість робіт та порядок розрахунків" містит відомості про розмір та порядок оплачування за виконання робіт.
Розділ "Відповідальність сторін" містить умови відповідальності кожної сторони (які саме випадки тягнуть настання відповідальності і в якому вигляді передбачена відповідальність). Доцільно також обумовити аспекти, за які не несе відповідальність а чи інша сторона.
Розділ "Термін дії договору" містить вказівку на дати очатку та закінчення дії договору.
Розділ "Реквізити сторін" містить юридичні адреси та латіжні реквізити кожної сторони.
Розділ "Особливі умови" містить положення, які сторонни важають за необхідне обумовити, і які не знайшли відображення в опередніх розділах договору.
82. Види внутрішнього контролю та особливості його побудови в різних організаційно правових формах господарювання.
Питання регулюється МСА 315 і 330.
Внутрішній контроль - процес, розроблений та впроваджений найвищим управлінським персоналом, управлінським персоналом та іншим персоналом з метою отримання обґрунтованої впевненості щодо досягненні цілей суб'єкта господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективності діяльності та дотримання застосовних законів та нормативних актів.
ВК здійснюється: 1)Наглядовою Радою;2)Правлінням ради директорів;3)Ревізійною комісією; 4)Функціональ-ними підрозділами; 5)відділом внутрішнього аудиту.
Види контролю:
за спрямуванням: - фінансовий, правовий, контроль за видами діяльності, адміністративний. бухгалтерський.
за часом: - попередній, поточний. заключний.
за призначенням: - контроль запобігання, контроль виявлення, контроль виправлення.
Внутрішній контроль формується на різних підприємствах різних орган.-правових форм по різному на розгляд керівництва і в залежності від специфіки діяльності, обсягу операцій на об’єкті. Але він повинен на всіх підприємствах відповідати організаційній структурі, чисельності персоналу, розгалуженості підрозділів і філій, ступеню централізації БО.
83. Оцінка аудитором ефективності системи внутрішнього контролю підприємства.
У ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний у першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, адже, характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і досто вірно аудитор дасть оцінку функціонування й ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.
Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внут рішнього контролю клієнта — підготувати основу для плану вання аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур,Процедура вивчення й оцінки системи внутрішнього конт ролю є обов'язковою при проведенні аудиту незалежно від характеристики клієнта.
Вивчення системи внутрішнього контролю
- опитування персоналу
- спостереження
- запит до попереднього аудитора
- ознайомлення з документами управління й обліку
- вивчення документів попереднього дослідження замовника
- вивчення результатів ревізій і перевірок усіх перевіряючи органів
- ознайомленя з існуючими вимогами до організації системи внутрішнього контролю
- тестування систем внутрішнього контролю
При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольного середовища і окремих засобів контролю аудитор може використовувати наступні оцінки якості внутрішнього контролю: 1) висока; 2)середня; З) низька.Аудитор зобов'язаний оцінювати систему внутрішнього контролю клієнта не менше, ніж у наступні три етапи: 1)загальне ознайомлення з системою внутрішнього конт ролю; 2) первинна оцінка надійності системи внутрішнього конт ролю: 3) підтвердження достовірності оцінки системи внутріш нього контролю. Па стадії загального ознайомлення з системою внутріш нього контролю аудиторові слід отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бух галтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен прийняти рішення про те, чи доцільно йому в своїй роботі спиратись на систему внутрішнього контролю клієнта
У разі, коли аудитор приймає рішення про те, що він не може покладатися на систему внутрішнього контролю клієнта, він повинен планувати аудит таким чином, щоб ауди торська думка не ґрунтувалася на довірі до цієї системи. Це необхідно у випадках, коли надійність системи внутрішнього контролю оцінюється аудитором як «низька», або коли ауди тору зручно чи економічно виправдано не спиратися на цю систему.
Якщо за підсумками загального ознайомлення з системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор при ймає рішення про те, що він може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому слід провести первинну оцінку надійності системи внутрішнього контролю.
Первинна оцінка здійснюється на основі методики і прийо мів, які аудиторські організації розробляють самостійно.
При цьому аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:
а) на предмет надійності потрібно перевіряти засоби конт ролю, бухгалтерську і господарську документацію клі єнта за весь звітний період, а не тільки за окремі періоди часу;
б) при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періо дам, діяльність у яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю, типовою для всього періоду вцілому;
в) оцінка надійності всієї системи внутрішнього контролю і окремих засобів контролю як «низької» не виключає мож ливості оцінки надійності інших окремих засобів контролю
як «середньої» чи «високої».
За підсумками процедури первинної оцінки надійності ауди тор може оцінити надійність всієї системи внутрішнього конт ролю і окремих засобів контролю як «середню» чи «високу». У такому разі аудитор повинен планувати аудиторські проце дури, виходячи з цієї оцінки, але не повинен довіряти цій сис темі абсолютно.
Якщо за підсумками процедури первинної оцінки аудитор оцінить надійність системи внутрішнього контролю в цілому й окремих засобів контролю як «низьку», він зобов'язаний кон статувати це і в подальшому планувати аудиторські процедури відповідним чином.
Аудитор, який прийняв за підсумками процедури первин ної оцінки рішення про довіру системі внутрішнього контролю, зобов'язаний у ході аудиторської перевірки здійснювати про цедури підтвердження достовірності цієї оцінки.
Процедури підтвердження проходять у період перевірки на основі методики і прийомів, які розробляються аудиторською організацією самостійно.
У тому випадку, якщо аудитор у ході процедури підтверд ження надійності дійде висновку про те, що оцінка надійності системи внутрішнього контролю в цілому виявиться нижчою від отриманої у ході первинної оцінки, він зобов'язаний належ ним чином скоригувати порядок здійснення інших аудитор ських процедур, щоб підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту.
Усі етапи оцінки системи внутрішнього контролю повинні належним чином документуватися із зазначенням аргумен тів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надій ності всієї системи чи окремим засобам контролю або прийма ючи рішення, яке має вплив на планування аудиторських послуг.
Показником того, що аудитор отримав необхідне знання системи бухгалтерського обліку і відповідності внутрішнього контролю, може бути те, що він знає про недоліки в цих систе мах. При виявленні істотних недоліків у структурі або функці онуванні систем бухгалтерського обліку і внутрішнього конт ролю аудитору слід повідомити про це керівництво відповідного рівня управління у найкоротший термін, з відповідною впевненістю та доказами своєї правоти. Повідомлення керівництву про істотні помилки необхідно представити у письмовому вигляді. Проте, якщо аудитор вважає за доцільне надати усне повідомлення керівництву, то його необхідно зафіксувати в аудиторській робочій документації. У повідомленні важливо зауважити, що аудитор дає перелік тільки тих недоліків, котрі потрапили до кола його зору під час проведення аудиту, і що аудит не планувався для окремого визначення відповідності внутрішнього контролю завданням, поставленим керівництвом підприємства.
84. Аудиторські послуги в системі внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.
Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту - допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства.
Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.
Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операції, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.
Отже, внутрішній аудит контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень.
На промислових підприємствах внутрішній аудит одночасно здійснює технічний нагляд за виробничим процесом і якістю продукції.
Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль профілактичного заходу.
Внутрішній аудит є системним і строго документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом.
Головна мета внутрішнього аудитора - визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення.
Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.
Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дає змогу зовнішньому аудитору змінювати характер і термін виконання та скорочувати обсяги аудиторських процедур, але не може зумовити повне невиконання ним раніше запланованих процедур перевірки
85. Внутрішній аудит та особливості його організації.
МСА610 (обсяг і мета, відносини між внут і зовн аудитом, розуміння і оцінка внут аудиту, визначення часу ваємодії і координація, оцінка роботи внут аудиту)
Внутрішній аудит – функціональні засоби, за доп яких керівники під-ва чи структурного підрозділу набувають впевненості, що система фінансів та БО, за які вони відповідають,функціонують в середині під-ва у спосіб,що максимально скорочує ризик шахрайства, помилок або неефективності функціонування.
Згідно МСА мета:
- Моніторинг внутрішнього контролю
- Перевірка фінансової і господарської інформації
- Перевірка економічності та продуктивності діяльності
- Перевірка дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог
Об’єктом внут А є вся фін-госп д-сть під-ва (ведення БО, достовірність звітності; стан майна, забезпеченість власними засобами: фінансова стійкість; платіжна спроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних і технічних служб, оподаткування, планування; нормування; стимулювання; внутрішньогосподарський контроль; організація і технологія виробництва; процеси господарської діяльності; проектно-кошторисна документація, виконавча дисципліна та ін.).
Особливості внутрішнього аудиту.
Внутрішній А є 1 із видів внутрішньогосподарськ. кон тролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефектив . Д-сті суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутріш нього аудиту,
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керів ництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює ауди торські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управ ління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банк рутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефектив ності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяль ності підприємства.
Внутрішньогосподарські аудитори можуть проводити звичайні перевірки на відповідність (визначати, чи дотримано в господарській системі тих специфічних процедур або правил, які приписані персо налу вищим керівництвом (адміністрацією), або займатися операцій ним аудитом (перевірка будь-якої частини процедур і методів фун кціонування господарської системи з метою оцінювання продуктив ності й ефективності).
Внутрішньогосподарський аудитор забезпечує адміністрацію цін ною інформацією для прийняття рішень, які стосуються ефективного функціонування бізнесу. Він не залежить від функціонального управління, але не може не залежати від реальної ситуації. Користу вачі зовні навряд чи захочуть покластися на інформацію, що пере вірена внутрішнім аудитором, через відсутність у нього незалежності
— це найголовніша відмінність між результатами роботи внутрішніх аудиторів і аудиторських фірм (зовнішніх аудиторів). Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом.
Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій компаній з метою формулювання рекомендацій щодо економічного використання ресурсів, досягнен ня цілей. Мета операційного аудиту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рента бельності компанії. Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розг ляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кош торисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль про філактичного заходу.Поточний контроль здійснюється під час реєстрації господарських операцій та інвентаризації. Наступний контроль проводиться на стадії узагальнення й аналі зу облікової і звітної інф. Таким чином, внутрішній аудит є системним і строго докумен тальним, безперервним, універс. (суцільним) заходом.
Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правильні стю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, опри буткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподі лом прибутків.
Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління фірми, або відповідно до порядку, встановленого зако нодавством. Внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і здій снюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.
Головна мета внутрішнього аудитора — визначити, чи має фінан сова звітність підприємства суттєві перекручення.
Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, скла даються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутріш ньої системи контролю підприємства.
Роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом підприємства і метою його розвитку. Функції внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог ке рівництва підприємства.
Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дає змогу зов нішньому аудитору змінювати характер і термін виконання та ско рочувати обсяги аудиторських процедур, але не може зумовити пов не невиконання ним раніше запланованих процедур перевірки.
Внутрішній аудит проводять особи, які мають відповідний рівень професійної освіти, досвіду і компетенції, а робота помічників на лежним чином контролюється, аналізується і документально оформ люється.
86. Розгляд роботи внутрішнього аудитора зовнішнім аудитором та оцінка можливості використання його результатів.
Зовнішній аудитор повинен отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього аудиту для ідентифікації та оцінки ризиків суттєвих викривлень у фінансових звітах, а також для розробки та виконання подальших аудиторських процедур.Ефективний внутрішній аудит часто дає змогу змінювати характер, визначати час, а також зменшувати обсяг процедур, що їх виконує зовнішній аудитор, але не може їх повністю виключити. Проте іноді, розглянувши діяльність внутрішнього аудиту, зовнішній аудитор може вирішити, що внутрішній аудит не вплине на процедури зовнішнього аудиту.
Зовнішній аудитор повинен оцінити роботу внутрішнього аудиту, якщо виявиться, що внутрішній аудит стосується оцінки ризиків зовнішнім аудитором.
Оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту впливатиме на його судження стосовно використання внутрішнього аудиту під час оцінки ризиків та модифікування внаслідок цього характеру, розрахунку часу та обсягу подальших процедур зовнішнього аудиту.
Для отримання розуміння й здійснення оцінки роботи внутрішнього аудиту, важливими критеріями є:
а) Організаційний статус: особливий статус служби внутрішнього аудиту на суб'єкті господарювання і вплив цього на його об'єктивність. В ідеальному випадку служба внутрішнього аудиту звітує перед управлінським персоналом найвищого рівня і не несе іншої відповідальності. Будь-які примушення або обмеження зі сторони управлінського персоналу щодо внутрішнього аудиту треба ретельно розглядати. Зокрема, внутрішнім аудиторам необхідно вільно контактувати із зовнішнім аудитором з усіх питань;
б) Обсяг діяльності, тобто характер і обсяг завдань, що виконуються внутрішніми аудиторами. Зовнішній аудитор повинен визначити, чи дотримується управлінський персонал рекомендацій внутрішнього аудиту, і чим це підтверджується;
в) Технічна компетентність: чи здійснюється внутрішній аудит особами, які (як внутрішні аудитори) мають відповідні технічну підготовку і професіоналізм. Наприклад, зовнішній аудитор може здійснити огляд політики найму та навчання внутрішніх аудиторів, їхній досвід і професійну кваліфікацію;
г) Належна професійна ретельність: чи належним чином здійснюється планування, нагляд, перевірка та документування внутрішнього аудиту. Треба розглянути наявність відповідних аудиторських інструкцій, робочих програм та робочих документів.
Визначення часу взаємодії і координація
Плануючи використання роботи внутрішнього аудиту, зовнішній аудитор повинен розглянути попередній план внутрішнього аудиту на цей період і обговорити його на початковому етапі. Якщо робота внутрішнього аудиту є одним з факторів визначення характеру, розрахунку часу і обсягу зовнішніх аудиторських процедур, то бажано попередньо узгодити терміни цієї роботи, обсяг аудиторської перевірки, рівні суттєвості та запропоновані методи формування вибірки, документування виконаної роботи, процедури перевірки й надання висновку.
Взаємодія з внутрішнім аудитом ефективніша, коли зустрічі відбуваються через визначені інтервали протягом періоду. Зовнішній аудитор має бути поінформованим про відповідні внутрішні аудиторські звіти й одержати доступ до них; він повинен також бути поінформованим про будь-яке суттєве питання, про яке стало відомо внутрішньому аудиторові, і яке може вплинути на роботу зовнішнього аудитора. Аналогічно зовнішній аудитор повинен, як правило, інформувати внутрішнього аудитора про будь-які суттєві питання, що можуть вплинути на здійснення внутрішнього аудиту.
Оцінка роботи внутрішнього аудиту
Якщо зовнішній аудитор має намір використовувати, конкретну роботу внутрішнього аудиту, йому слід оцінити цю роботу та виконати аудиторські процедури для підтвердження її відповідності своїм цілям.
Оцінка роботи внутрішнього аудиту охоплює розгляд відповідності обсягу роботи та відповідних програм, розгляд того, чи залишається відповідною оцінка внутрішнього аудиту. Ця оцінка може включати розгляд того:
а) чи виконується робота особами, які, як внутрішні аудитори,мають відповідні технічну підготовку і професіоналізм, та чи належним чином контролюється, перевіряється і документується робота асистентів;
б) чи отримані достатні та відповідні аудиторські докази, що забезпечують достовірну основу для сформульованих висновків;
в) чи відповідають отримані результати обставинам, та чи відповідають будь-які підготовлені звіти результатам виконаної Зовнішній аудитор повинен отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього аудиту для ідентифікації та оцінки ризиків суттєвих викривлень у фінансових звітах, а також для розробки та виконання подальших аудиторських процедур.
Ефективний внутрішній аудит часто дає змогу змінювати характер, визначати час, а також зменшувати обсяг процедур, що їх виконує зовнішній аудитор, але не може їх повністю виключити. Проте іноді, розглянувши діяльність внутрішнього аудиту, зовнішній аудитор може вирішити, що внутрішній аудит не вплине на процедури зовнішнього аудиту.
Зовнішній аудитор повинен оцінити роботу внутрішнього аудиту, якщо виявиться, що внутрішній аудит стосується оцінки ризиків зовнішнім аудитором.
Оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту впливатиме на його судження стосовно використання внутрішнього аудиту під час оцінки ризиків та модифікування внаслідок цього характеру, розрахунку часу та обсягу подальших процедур зовнішнього аудиту
87. Сутність аудиторського ризику та його складових.
А ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено А висновок без зауважень.
Ризик аудиту має три складових частини:
властивий ризик (ВР);
ризик, пов’язаний з невідповідністю функціо-нування внутрішнього контролю (РК), це:
ризик неефективності системи внутрішнього конт-ролю (РВК);ризик неефективності системи бухгалтерського обліку (РСО);ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):ризик аналітичних процедур (РАП);ризик тестування деталей (ризик вибірки та невибірковий ризик) (РТД).
Власт. ризик — це здатність залишку на певному бух. рахунку або у певній кат. О-цій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.
Оцінюючи розмір власт. ризику, аудитор визначає такі фактори:а) на рівні ФЗ:освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;чесність керів-ництва; компетентність керівництва за певний період, тому що некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінан-сових звітів підприємства;неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин,;характер діяльності підприємства, наприклад, наявна технічна відсталість його продукції чи послуг;складність структури його капіталу, вплив споріднених сторін на його діяльність, кількість і територіальне розміщення виробничого устаткування;обставини, які мають вплив на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічне становище підприємства і конкуренція, які визначаються аудитором шляхом вивчення фінансових оглядів, прогнозів і показників;
зміни в технології виробництва або послуг, споживчого попиту і облікової практики (з урахуванням галузевої специфіки);
б) на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій:показники фінансових звітів, на які можуть вплинути перекручення, наприклад, рахунки, що були раніше скориговані, або ті залишки по рахунках, отримання результату по яких пов’язане з використанням точних облікових оцінок: складність основних операцій та інших операцій, які вимагають залучення сторонніх фахівців (експертів);тенденції до збиткової діяль-ності або незаконного присвоєння активів; момент завершення неординарних і складних операцій; операції, які не можуть бути здійснені за звичайних обставин.
Ризик контролю, або ризик системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку — це ризик неефективності внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди функціонують настільки ефективно, щоб своєчасно запобігти, викрити та виправити помилки, які можуть статися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій. Такі помилки можуть бути суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.
Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по певному рахунку або по певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі по собі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.
Ризик аналіт. Проц. — це ризик того, що аналіт. процедури не можуть виявити суттєвих помилок.
Ризик тестування деталей — ризик того, що в результаті проведених детальних тестів не буде виявлено суттєвих помилок (неправильний обсяг вибірки або неправильний підбір тестів).
З метою зменшення А ризику до прийнятного рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує наступне:
характер незалежних процедур перевірки, напр., тести, які більше спрямовані на перевірку споріднених сторін п-ства, або тести складових частин операцій як доповнення до проведених аналіт. Проц.;строки прове-дення незалеж. Проц., наприклад, виконання їх наприкінці періоду більш бажане, аніж на початку;обсяг незалежних процедур, наприклад, використання вибірки більшого обсягу, аніж було заплановано раніше.
Що більшим є властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю, тим більше аудиторських доказів необхідно отримати аудитору протягом виконання незалежних процедур перевірки. Якщо аудитор оцінив властивий ризик і ризик невідповідності системи внутрішнього контролю як значний, йому необхідно отримати докази, які підтверджують правильність прий-
нятого ним рішення, використовуючи для цього незалежні процедури перевірки. Ці заходи дають змогу зменшити ризик невиявлення і, як наслідок, довести аудиторський ризик до прийнятного рівня. Якщо аудитор визнає, що ризик невиявлення стосовно тверджень фінансової звітності по залишках на рахунках або категорії операцій по певних рахунках не може бути зменшений до сприятливого рівня, йому необхідно скласти негативний висновок або дати відмову від аудиторського висновку.
На підставі цих складових розроблена модель аудиторського ризику у вигляді формул:
AР = ВР · РК · РН,
або АР = ВР · РК · РАП · РТД,
або АР = ВР · РВК · РСО · РАП · РТД,
де АР — аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН — ризик невиявлення помилок, РК — ризик контролю; РВК — ризик невідповідності с-ми внутр. контролю; РСО — ризик не ефект. Орг. с-ми БО; РАП — ризик аналіт. процедур; РТД — ризик тестування деталей.При цьому необхідно враховувати те, що А ризик не може бути рівним нулю, тоді як власт. ризик, ризик с-ми контролю та ризик невиявлення помилок також не можуть бути рівними нулю. Допустимим рівнем А ризику (м-сті похибки) в св. Практ.і прийнято вважати ризик на рівні від 1 до 5 % від підсумку балансу, залишків на рахунках БО, фінансових результатів тощо.
88. Методи оцінки аудиторського ризику та їх практичне використання.
АР можна визначити за такою формулою: АР=ВР*РК*РН, де ВР-власний ризик, РК-риз.контр., РН-ризик невиявл. АРне може дорівнювати нулю. Прийнятна величина АР≤ 5%
Прийнятний аудиторський ризик (обрахований АР)виражає ступінь готовності аудитора визнати прийнятну можливість наявності у фінансовій звітності матеріальних (суттєвих) помилок після завершення аудиту і видачі клієнту стандартного аудиторського висновку без застережень. Внутрішньогосподарський (властивий) ризик виражає можливість наявності у звітності помилок, що перевершують припустиму величину, до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю.
Ризик контролю означає ймовірність допущення помилок, що перевершують допустиму величину, системою внутрішньогосподарського контролю.
Ризик невиявлення (процедурний ризик) виражає ймовірність невиявлення в процесі провед. аудиту помилок, що перевищують допустиму величину.
Викладена модель аудиторського ризику є основою планування аудиту, оскільки дає змогу зрозуміти скоріше якісний, ніж кількісний взаємозв'язок окремих складових аудиторського ризику й оцінити обсяг майбутньої роботи. Модель більш придатна для приблизної оцінки, ніж для точного розрахунку аудиторського ризику.
Між процедурним ризиком і необхідною кількістю аудиторських свідчень існує обернено пропорційна залежність: зменшення процедурного ризику веде до необхідності збільшення обсягу даних для тестування. Таким чином, аудиторський ризик у цілому перебуває в прямо пропорційній залежності від процедурного ризику (ризику невиявлення) і в обернено пропорційній залежності від планованого додаткового отримання в процесі тестування аудиторських свідчень. Скорочення аудиторського ризику веде до скорочення ризику невиявлення, але при цьому збільшується обсяг даних для тестування з метою одержання свідчень.
Особл-сті розрах.АР: -ауд-р ніколи повністю не може довіряти сист-м обліку і внутр..контр. п-ва клієнта, -ауд-р не може встан-ти високий р-нь риз.невиявл.при високих риз-х с-м обл..і вн.контр., оскільки заг.риз.буде неприпустимо високий, - ауд-ку перевірку вваж-ть проведен-ю належно, якщо ауд-р встан-ть низький риз.невиявл., навіть за умови повної недовіри до с-м обл..і вн.к.клієнта.
АР може бути визнач.у %-х, у коефіц-х, абсолютн.велич-х (грошов.виразі), словами (високий, сер., низьк., максим-но мінім-й, нижче сер-го). Для цього склад-ся документ «Оцінка р-ня припуст-го риз.невиявл»
89. Ризик бізнесу та його вплив на властивий ризик.
Ризики бізнесу є ширшими порівняно з суттєвим викривленням фінансових звітів, хоча вони і охоплюють останні. Ризик бізнесу, зокрема, може виникнути в результаті змін або через їх складність. Нездатність визнати необхідність змін також може призвести до виникнення ризику. Ризики бізнесу можуть виникнути, наприклад, внаслідок: 1.розробки нових продуктів або послуг, які можуть потерпіти невдачу на ринку; 2.ринку, якого недостатньо для підтримки продукту або послуги; 3.недоліків продукту або послуги, які можуть викликати появу зобов'язань чи ризику репутації.
Розуміння ризиків бізнесу, з якими може зіткнутися СГ, збільшує ймовірність виявлення ризику суттєвого викривлення, оскільки більшість ризиків бізнесу з часом матимуть фін наслідки та вплив на фін звіти. Проте А-тор не несе відповідальності за оцінку всіх ризиків бізнесу, оскільки не всі ризики бізнесу можуть викликати ризики суттєвого викривлення.
Ризик бізнесу може мати безпосередні наслідки для ризику викривлення, якщо йдеться про класи операцій, залишки на рахунках і розкриття інформації на рівні тверджень або про фінансові звіти в цілому.
Отже, висновок А-тора щодо можливості суттєвого викривлення в рез-ті ризику бізнесу робиться в контексті обставин СГ.
Ризики суттєвого викривлення на рівня фін звітів — це ризики, що стосуються фін звітів в цілому та можуть потенційно вплинути на значну кількість тверджень.
Ризики такого характеру не є обов'язково ризиками, що стосуються конкретних тверджень на рівні класу операцій, залишку на рахунку або розкриття інформації. Вони швидше репрезентують обставини, які можуть збільшити ризик суттєвого викривлення на рівні твердження,
Ризики на рівні фін звітів можуть мати особливе значення для аудитора при розгляді ним
ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.
МСА – 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища», 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту», 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»;
А ризик – це ризик висловлення аудитором невідповідної А думки, коли ФЗ м-ть суттєві викривлення.
Аудиторський ризик включає в себе: властивий ризик, ризик контролю, ризик не виявлення.
Властивий ризик - ризик того, що під дією зовнішніх і внутрішніх факторів у даних обліку і звітності можуть виникнути суттєві викривлення (за припущення, що система внутрішнього контролю відсутня).
Чинники властивого ризику:
1) Зовнішні чинники(не контролюються підприємство і є складовою підприємницьких, політичних, соціальних та економічних ризиків): зміна політичної влади, економічний стан у державі та стан галузі, складність та мінливість нормативно-правового забезпечення галузі, репутація підприємства в ділових колах, наявність перешкод для вільного експорту продукції компанії чи імпорту необхідної сировини, приналежність підприємства до списку таких, що підлягають приватизації/націоналізації.
2) Внутрішні чинники(контролюються підприємством): умови виробництва та характер технологічних процесів, наявність суперечок та проблем у відносинах між керівництвом та власниками компанії, організаційна структура компанії та розміщення основних підрозділів компанії, наявність проектів щодо залучення додаткового капіталу, кадрова політика підприємства та плинність кадрів адміністративного персоналу, неефективне використання потужностей, залежність винагороди керівництва компанії від фінансових показників її діяльності, екологічно-небезпечний характер діяльності підприємства.
Джерела інформації для оцінки властивого ризику: результати аудиту попередніх періодів, результати опитування та анкетування персоналу підприємства клієнта, результати спостережень, статистичні дані, ЗМІ, вибіркове вивчення документів підприємства.
МСА – 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища», 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту», 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»;
Аудиторський ризик – це ризик висловлення аудитором невідповідної аудиторської думки, коли фінансова звітність містить суттєві викривлення.
Аудиторський ризик включає в себе: властивий ризик, ризик контролю, ризик не виявлення.
Ризик контролю(ризик того, що наявна на підприємстві система внутрішнього контролю не дозволить виявити і виправити суттєві викривлення, які могли виникнути в обліку і звітності, включає в себе ризик зовнішнього та внутрішнього контролю).
Для визначення ризику контролю оцінюється система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. У системі бухгалтерського обліку вивчають:
1) Обліковий персонал( освіта, досвід, заробітна плата, кількість, особові якості);
2) Нормативне регулювання(частота зміни, повнота, узгодження різних видів нормативних актів);
3) Облікова політика та методики внутрішнього бухгалтерського обліку( визначення і дотримання облікової політики, документування, облікові регістри та фінансова звітність, узгодження фінансового, управлінського та податкового обліку);
4) Програмне і технічне забезпечення;
92. Ризик не виявлення помилок аудитором та його визначення
МСА – 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища», 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту», 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»;
Аудиторський ризик – це ризик висловлення аудитором невідповідної аудиторської думки, коли фінансова звітність містить суттєві викривлення.
Аудиторський ризик включає в себе: властивий ризик, ризик контролю, ризик не виявлення.
Ризик невиявлення аудитором суттєвих викривлень, наявних в обліку і звітності ( у наслідок неадекватного застосування аудиторських процедур чи з інших причин). Включає в себе ризик аналітичних оглядів, ризик тестів оборотів, ризик вибіркових методів, ризик не вибіркових методів. Контролюється аудитором, шляхом складу та кількості процедур;
Ризик невиявлення це функція ефективності аудиторської перевірки і її застосування аудитором. Ризик невиявлення показує похибку, яку може дозволити собі аудитор при невиявленні в системах обліку і внутрішнього контролю при дотриманні умов якості проведення аудиторської перевірки. Він є регульованою величиною, для його зниження аудитор повинен збільшити кількість аудиторських процедур по суті.
93.Вплив аудиторського ризику та його складових на аудиторський процес
МСА – 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища», 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту», 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»;
Аудиторський ризик – це ризик висловлення аудитором невідповідної аудиторської думки, коли фінансова звітність містить суттєві викривлення.
Аудиторський ризик включає в себе:
- Ризик суттєвих викривлень – існування суттєвих викривлень у даних обліку і звітності підприємства на момент перевірки. Ризик суттєвих викривлень включає в себе властивий ризик(ризик того, що під дією зовнішніх і внутрішніх факторів у даних обліку і звітності можуть виникнути суттєві викривлення (за припущення, що система внутрішнього контролю відсутня) і ризик контролю(ризик того, що наявна на підприємстві система внутрішнього контролю не дозволить виявити і виправити суттєві викривлення, які могли виникнути в обліку і звітності, включає в себе ризик зовнішнього та внутрішнього контролю). Зазначені ризики оцінюються аудитором на етапі планування, але не контролюються ним. Оцінка може уточнюватися протягом усього процесу перевірки;
- Ризик невиявлення аудитором суттєвих викривлень, наявних в обліку і звітності ( у наслідок неадекватного застосування аудиторських процедур чи з інших причин). Включає в себе ризик аналітичних оглядів, ризик тестів оборотів, ризик вибіркових методів, ризик не вибіркових методів. Контролюється аудитором, шляхом складу та кількості процедур;
Методика:
Аудиторський ризик може бути виражений наступною формулою:
АР = ВР х РК х РН (АР – аудиторський ризик, ВР – властивий ризик, РН – ризик контролю, РН – ризик невиявлення).
1)АР ніколи не може дорівнювати нулю;
2)АР повинен знаходитись у прийнятних межах, бути < 5% від обраного базисного значення;
3)Аудитор ніколи не може повністю довіряти системі;
Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв’язання її залежить: згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмова від неї; складання плану перевірки фінансової звітності та визначення її строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.
Про актуальність оцінки аудиторського ризику свідчить той факт, що цьому питанню приділяється увага принаймні в шести діючих на сьогодні міжнародних нормативах аудиту.
94.Методика регулювання аудитором загального аудиторського ризику.
МСА – 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища», 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту», 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»;
Аудиторський ризик – це ризик висловлення аудитором невідповідної аудиторської думки, коли фінансова звітність містить суттєві викривлення.
Аудиторський ризик включає в себе:
- Ризик суттєвих викривлень – існування суттєвих викривлень у даних обліку і звітності підприємства на момент перевірки. Ризик суттєвих викривлень включає в себе властивий ризик(ризик того, що під дією зовнішніх і внутрішніх факторів у даних обліку і звітності можуть виникнути суттєві викривлення (за припущення, що система внутрішнього контролю відсутня) і ризик контролю(ризик того, що наявна на підприємстві система внутрішнього контролю не дозволить виявити і виправити суттєві викривлення, які могли виникнути в обліку і звітності, включає в себе ризик зовнішнього та внутрішнього контролю). Зазначені ризики оцінюються аудитором на етапі планування, але не контролюються ним. Оцінка може уточнюватися протягом усього процесу перевірки;
- Ризик невиявлення аудитором суттєвих викривлень, наявних в обліку і звітності ( у наслідок неадекватного застосування аудиторських процедур чи з інших причин). Включає в себе ризик аналітичних оглядів, ризик тестів оборотів, ризик вибіркових методів, ризик не вибіркових методів. Контролюється аудитором, шляхом складу та кількості процедур;
Методика:
Аудиторський ризик може бути виражений наступною формулою:
АР = ВР х РК х РН (АР – аудиторський ризик, ВР – властивий ризик, РН – ризик контролю, РН – ризик невиявлення).
1)АР ніколи не може дорівнювати нулю;
2)АР повинен знаходитись у прийнятних межах, бути < 5% від обраного базисного значення;
3)Аудитор ніколи не може повністю довіряти системі;
Оцінка аудитором ризиків суттєвого викривлення на рівні твердженьможе змінюватися в ході аудиту в міру отримання додатковихаудиторських доказів. За обставин, коли аудитор отримує аудиторськідокази під час проведення подальших аудиторських процедур або приотриманні нової інформації, які не відповідають аудиторським доказам,на яких ґрунтувалася первинна оцінка аудитора, аудитор повиненпереглянути таку оцінку та відповідно модифікувати подальші
заплановані аудиторські процедури.
95.Поняття суттєвості інформації в аудиті
Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.
Суттєвими є такі викривлення:
1. Викривлення, які мають умисний характер чи містять ознаки протиправних дій з боку керівництва та адміністрації підприємства;
2.Викривлення, які змінюють динаміку фінансових показників та їх значення на протилежні, прибуток на збиток, чи навпаки. Оскільки інформація про прибутковість чи збитковість компанії, як правило, справляє вирішальне значення на рішення користувача звітності, то викривлення, які мають подібний характер визнаватись суттєвими безвідносно до їх кількісної величини;
3. Викривлення, які самі по собі чи внаслідок дії інших обставин можуть вважатися суттєвими для прийняття рішення можливими користувачами фінансової звітності;
Питання суттєвості докладно розкрито в МСА 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту». Зокрема, в ньому встановлено, що визначаючи загальну стратегію аудиту, аудитор повинен визначити суттєвість на рівні фінансової звітності і в цілому; аудитор також повинен визначити суттєвість виконання для оцінки ризиків суттєвого викривлення та визначення змісту, часу і обсягу подальших аудиторських процедур, аудитор повинен переглянути суттєвість на рівні фінансової звітності в цілому у випадку, якщо при проведенні аудиту йому стає відома інформація яка призвела б до визначення іншої величини(або величин) із самого початку.
96.Етапи (стадії) проведення аудиту
Аудиторський процес складається з таких стадій: початково-організаційної (або дослідної), дослідної та завершальної.
Переддослідна стадія включає процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни.
Дослідна стадія - це виконання аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ЕОМ.
Завершальна стадія - це узагальнення результатів аудиту.
Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Так, інвентаризація цінностей як методичний прийом передбачає перевірку цінностей у натурі, лічильну та бухгалтерську обробку документів, отримання пояснень від матеріально відповідальних і осіб за результатами інвентаризації, розгляд їх центральною інвентаризаційною комісією, прийняття рішень щодо виявлених нестач і лишків цінностей.
Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.
Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.
97. Процедури вибору клієнтів аудиторською фірмою
МСА 200 «Узгодження умов завдання з аудиту». Передумови для проведення аудиту такі: застосування управлінським персоналом прийнятої концептуальної основи фінансової звітності при складанні фінансової звітності та згода управлінського персоналу і за потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями, на передумови2 для проведення аудиту.Відповідно до параграфа 11 узгоджені умови завдання з аудитузаписуються у листі-зобов'язанні з аудиту чи в іншій належній форміписьмової угоди та містять: а) мету та обсяг аудиту фінансової звітності;б)відповідальність аудитора;в)відповідальність управлінського персоналу;г)ідентифікацію застосовної концептуальної основи фінансовоїзвітності для складання фінансової звітності;д)посилання на очікувану форму й зміст будь-яких звітів, що їх надастьаудитор, і констатацію того, що можуть існувати обставини, за якихзвіт може відрізнятися від очікуваної форми та змісту.Аудитор повинен узгодити умови завдання з аудиту з управлінськимперсоналом чи за потреби з тими, кого наділено найвищимиповноваженнями Для встановлення наявності передумов для проведення аудиту аудиторповинен:а)визначити, чи є прийнятою концептуальна основа фінансовоїзвітності, яку слід застосовувати при складанні фінансової звітності;б)отримати згоду управлінського персоналу, що він визнає та розумієвідповідальність:і) за складання фінансової звітності відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності, включаючи, якщо доречно, її достовірне подання;іі) за такий внутрішній контроль, який, за визначенням управлінського персоналу, необхідний для надання можливості складати фінансову звітність, що не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки;ііі) за забезпечення аудитора: а)доступом до всієї інформації, яка, як відомо управлінськомуперсоналу, є доречною для складання фінансової звітності, такої якзаписи, документація тощо;б)додатковою інформацією.
При виборі клієнта необхідно враховувати його особливості залежно від організаційно-правових форм та від форм власності, а також від сфери діяльності. При цьому слід брати до уваги тривалість співпраці з аудитором або аудиторською фірмою. За цими ознаками споживачів аудиторських послуг можна об'єднати у відповідні групи.
За організаційно-правовими формами клієнтів поділяють на підприємства, установи, організації, об'єднання, фонди, громадян, які самостійно провадять підприємницьку діяльність. Крім цих форм законодавством окремо виділяються господарські товариства—підприємства, установи й організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна для провадження підприємницької діяльності. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командний товариства. Своєрідною організаційно-правовою формою є споживче товариство, що є добровільним об'єднанням громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.
За формами власності споживачів аудиторських послуг поділяють на:індивідуальніпідприємства, заснованітількинаособистійвласностіфізичноїособитаїїпращ; приватніпідприємства, заснованінавласностіокремогогромадянинаУкраїни, зправом наймання робочої сили;колективніпідприємства, заснованінавласностітрудовогоколективупідприємства. кооперативу, іншогостатутноготовариства, громадськоїтарелігійноїорганізації;державнікомунальніпідприємства, заснованінавласностіадміністративно-територіальних одиниць;державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;спільніпідприємства, заснованінабазіоб'єднаннямайнарізнихвласників (змішанаформавласності). Дочислазасновниківможутьвходитиюридичніособи, громадяниУкраїнитаіншихдержав.За тривалістю відносин між аудиторською фірмою (аудитором) та клієнтом: випадкові, або разові, та постійні (аудитор із клієнтом працює тривалий час на підставі довгострокового договору).Залежно від досвіду відносин між аудитором і клієнтом: нові та повторні. Ініціатива щодо співпраці між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом може належати обом сторонам.
Перш ніж укласти договір на аудиторські послуги, аудиторська фірма (аудитор) повинна провести оцінку клієнта, оскільки непродуманий вибір клієнта може призвести до значних фінансових витрат, підриву репутації аудиторської фірми (аудитора). Для цього необхідно мати продуману систему вибору клієнтів. При виборі клієнтів необхідно пам'ятати про відповідальність аудитора та зважати на економічну ситуацію в Україні, коли більшість підприємницьких структур порушує чинні правила ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, а інколи навмисне допускає порушення, які перекручують звітність та відомості про фінансово-майновий стан.
98.Планування аудиту. Загальна стратегія
Планування аудиту докладно розкриту в МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності».
Планування аудиторської діяльності може бути: стратегічне(стратегічний план, коригування планових завдань), поточне(бізнес план, коригування планових завдань). Планування аудиту є оперативним(загальний план і програма аудиту та коригування планових завдань).
Планування аудиту включає встановлення загальної стратегії аудиту для завдання та розробку плану аудиту. Адекватне планування допомагає у виконанні аудиту фінансової звітності.
Аудитор має визначити загальну стратегію аудиту, яка б встановлювала обсяг, час і напрям аудиту, а також спрямовувала розробку плану аудиту, встановлюючи загальну стратегію аудиту, аудитор повинен:
•ідентифікувати характеристики завдання, які визначатимуть його обсяг;
•встановити звітні цілі завдання для планування часу аудиту та характеру необхідного повідомлення інформації;
•розглянути чинники, які з погляду професійного судження аудитора є важливими для спрямування зусиль аудиторської групи із завдання;
•розглянути діяльність, що передує завданню, та, якщо це застосовно, чи є належними знання суб'єкта господарювання за результатами
виконання інших завдань партнером із завдання;
•уточнити характер, час та обсяг ресурсів, необхідних для виконання Завдання;
Аудитор має розробити план аудиту з описом:
а) характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків, як визнач. у МСА 3154;
б) характеру, часу та обсягу запланованих подальших аудиторських процедур на рівні твердження, як визначено у МСА 3305;
Аудитор повинен включити в аудиторську документацію:
а) загальну стратегію аудиту;
б) план аудиту;
в) будь-які важливі зміни, внесені під час виконання завдання з аудиту,
в загальну стратегію та план аудиту, а також причини внесення цих
змін;
99.Особливості планування першого аудиторського завдання
Згідно МСА 510 «Перші завдання з аудиту - залишки на початок періоду», перше аудиторське завдання цезавдання, при якому:фінансова звітність за попередній період не перевірялася аудитором;фінансова звітність попереднього періоду перевірялася попереднім аудитором.Аудитор повинен отримати достатні та прийнятні аудиторські доказистосовно того, чи існують викривлення залишків на початок періоду, якісуттєво впливають на фінансову звітність поточного періоду.
Планування аудиту докладно розкриту в МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності».
Планування аудиторської діяльності може бути: стратегічне(стратегічний план, коригування планових завдань), поточне(бізнес план, коригування планових завдань). Планування аудиту є оперативним(загальний план і програма аудиту та коригування планових завдань).
Планування аудиту включає встановлення загальної стратегії аудиту для завдання та розробку плану аудиту. Адекватне планування допомагає у виконанні аудиту фінансової звітності.
Аудитор має визначити загальну стратегію аудиту, яка б встановлювала обсяг, час і напрям аудиту, а також спрямовувала розробку плану аудиту, встановлюючи загальну стратегію аудиту, аудитор повинен:
• ідентифікувати характеристики завдання, які визначатимуть його
обсяг;
• встановити звітні цілі завдання для планування часу аудиту та
характеру необхідного повідомлення інформації;
• розглянути чинники, які з погляду професійного судження аудитора є
важливими для спрямування зусиль аудиторської групи із завдання;
• розглянути діяльність, що передує завданню, та, якщо це застосовно,
чи є належними знання суб'єкта господарювання за результатами
виконання інших завдань партнером із завдання;
• уточнити характер, час та обсяг ресурсів, необхідних для виконання
Завдання;
Аудитор має розробити план аудиту з описом:
а) характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків, як
визначено у МСА 3154;
б) характеру, часу та обсягу запланованих подальших аудиторських
процедур на рівні твердження, як визначено у МСА 3305;
Аудитор повинен включити в аудиторську документацію:
а) загальну стратегію аудиту;
б) план аудиту;
в) будь-які важливі зміни, внесені під час виконання завдання з аудиту,
в загальну стратегію та план аудиту, а також причини внесення цих
змін.
Призначення та мета планування аудиту залишаються незмінними незалежно від того, чи є аудит першим або постійним завданням. Однак для першого аудиту аудитору може бути потрібно розширити заходи з планування, оскільки зазвичай у нього немає попереднього досвіду з таким суб'єктом господарювання, який враховується під час планування постійних завдань. Для завдання з першого аудиту додаткові питання, які аудитор може розглядати під час визначення загальної стратегії та плану аудиту, включають: Домовленості, якщо це не заборонено законодавчими абонормативними актами, з попереднім аудитором, наприклад дляперегляду його робочої документації.Будь-які важливі питання (включаючи застосування обліковихпринципів або стандартів аудиту та фінансової звітності), щообговорювалися з управлінським персоналом у зв'язку з виборомАудиторські процедури, необхідні для отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів стосовно залишків на початок періодуаудитора, інформування тих, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо цих питань, а також вплив цих питань на загальну стратегію та план аудиту.
100.Вивчення характеру бізнесу клієнта (перелік питань)
Це питання розглянуто в МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища».
Аудитор повинен отримати розуміння такого: доречні галузеві, регуляторні та інші зовнішні чинники, включаючи застосовну концептуальну основу фінансової звітності характер суб'єкта господарювання, в тому числі: його діяльність; структуру його власності та корпоративного управління; види інвестицій, які суб'єкт господарювання здійснює та планує здійснити, включаючи інвестиції у підприємства спеціального призначення; та іу) структуру і спосіб фінансування суб'єкта господарювання, для того щоб мати розуміння класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації, які можна очікувати у фінансовій звітності вибір і застосування суб'єктом господарювання облікової політики, включаючи причини для внесення змін до неї. Аудитор повинен оцінити, чи є облікова політика суб'єкта господарювання прийнятною для його діяльності та чи відповідає вона застосовній концептуальній основі фінансової звітності й обліковим політикам, які застосовуються у відповідній галузі цілі та стратегії суб'єкта господарювання і пов'язані з ними бізнес-ризики, які можуть призвести до ризиків суттєвого викривлення оцінка та огляд фінансових результатів суб'єкта господарювання. Аудитор повинен отримати розуміння внутрішнього контролю, доречного для аудиту. Хоча більшість заходів контролю, доречних для аудиту, ймовірно, стосуються фінансової звітності, не всі заходи контролю, що стосуються фінансової звітності, є доречними для аудиту. Рішення, чи є захід контролю окремо або у поєднанні з іншими заходами доречним для аудиту, є питанням професійного судження аудитора. Аудитор повинен отримати розуміння інформаційної системи, включаючи пов'язані бізнес-процеси, доречні для фінансової звітності, включаючи такі сфери Аудитор повинен отримати розуміння того, як суб'єкт господарювання повідомляє інформацію про ролі та відповідальність щодо фінансової звітності, та суттєві питання, пов'язані з фінансовою звітністю Отримуючи розуміння заходів контролю суб'єкта господарювання, аудитор повинен отримати розуміння того, як суб'єкт господарюваннявідповів на ризики, що виникають з ІТАудитор повинен отримати розуміння заходів контролю, доречних дляаудиту, які, за його судженням, необхідно розуміти з метою оцінкиризиків суттєвого викривлення на рівні тверджень і розробки подальшихаудиторських процедур у відповідь на оцінені ризики. Для аудиту не потрібно розуміння всіх заходів контролю, пов'язаних з кожним суттєвим класом операцій, залишком на рахунках та розкриттям інформації у фінансовій звітності або з кожним твердженням щодо них.
101.План (програма) проведення аудиту та аудиторські процедури
Планування аудиту докладно розкриту в МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності». Планування аудиторської діяльності може бути: стратегічне(стратегічний план, коригування планових завдань), поточне(бізнес план, коригування планових завдань). Планування аудиту є оперативним(загальний план і програма аудиту та коригування планових завдань).
Планування аудиту включає встановлення загальної стратегії аудиту для завдання та розробку плану аудиту. Адекватне планування допомагає у виконанні аудиту фінансової звітності. Аудитор має визначити загальну стратегію аудиту, яка б встановлювала обсяг, час і напрям аудиту, а також спрямовувала розробку плану аудиту. Встановлюючи загальну стратегію аудиту, аудитор повинен:
• ідентифікувати характеристики завдання, які визначатимуть його
обсяг;
• встановити звітні цілі завдання для планування часу аудиту та характеру необхідного повідомлення інформації;
• розглянути чинники, які з погляду професійного судження аудитора є важливими для спрямування зусиль аудиторської групи із завдання;
• розглянути діяльність, що передує завданню, та, якщо це застосовно, чи є належними знання суб'єкта господарювання за результатами виконання інших завдань партнером із завдання;
• уточнити характер, час та обсяг ресурсів, необхідних для виконання завдання;
Характер та обсяг заходів з планування залежать від розміру і складності суб'єкта господарювання, попереднього досвіду роботи з таким суб'єктом господарювання провідних членів аудиторської групи із завдання та змін в умовах, що відбуваються під час виконання завдання з аудиту. Планування є не окремим етапом аудиту, а швидше безперервним і повторюваним процесом, який часто розпочинається невдовзі після (або у зв'язку із) завершення попереднього аудиту та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту. При цьому планування включаєрозгляд часу виконання певних дій та аудиторських процедур, які потрібно завершити до виконання подальших аудиторських процедур. Наприклад, планування включає розгляд (до ідентифікації та оцінки аудитором ризиків суттєвого викривлення) таких питань, як:
• Аналітичні процедури, що будуть виконуватись як процедури оцінки ризиків.
• Вивчення законодавчої та нормативної бази, що застосовуються до суб'єкта господарювання, та дотримання суб'єктом господарювання її вимог.
• Визначення суттєвості.
• Залучення експертів.
• Виконання інших процедур оцінки ризиків.
Процес визначення загальної стратегії аудиту допомагає аудитору визначати (за умови завершення виконання процедур оцінки ризиків) такі питання, як:
• ресурси, необхідні для конкретних сфер аудиту, наприклад використання у сферах високого ризику членів аудиторської групи, що мають відповідний досвід, або залучення експертів зі складних
питань;
• кількість ресурсів, необхідних для покриття конкретних сфер аудиту, наприклад кількість членів аудиторської групи, призначених для спостереження за процесом інвентаризації у важливих місцях, обсяг перевірки роботи інших аудиторів у разі аудиту групи або бюджет часу аудиту в годинах, який потрібно виділити для покриття сфер підвищеного ризику;
• час застосування таких ресурсів, наприклад на проміжному етапі аудиту або на основні дати зміни облікових періодів;
• управління, використання та нагляд за такими ресурсами, наприклад графік проведення інструктажів і нарад групи за результатами роботи, проведення огляду результатів роботи партнером та менеджером із завдання (зокрема, на території суб'єкта господарювання або за її межами), а також проведення огляду якості виконання завдання.
102. Методи (методичні прийоми) аудиту та їх види
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності.
Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення. Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб із метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості). Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду. Обстеження — особисте ознайомлення із предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів. Опитування — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта. Перевірка механічної точності передбачає повторну перевірку підрахунків і передачі інформації. Аналітичні тести — методи порівняння, як в абсолютних одиницях, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки). Сканування — безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів щодо руху грошей у касі з метою встановлення незвичайного факту). Спеціальна перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації (наприклад, спеціаліст зі шляхового будівництва, технологи). Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доведення фактів порушень і відхилень.
103.Поєднання методу направленого тестування та пооб’єктного методу в процесі проведення аудиту
Метод тестування докладно розглянуті в МСА 500 «Аудиторські докази». Ефективні тести надають прийнятні аудиторські докази, що будуть достатніми для цілей аудитора в разі їх використання разом з іншими доказами, які вже отримано або буде отримано. Відповідно до вимог параграфа 7 під час вибору елементів для тестування аудитор повинен визначити доречність і достовірність інформації, що використовуватиметься як аудиторські докази; ефективність (достатність) даних є іншим важливим чинником, який слід брати до уваги під час вибору статей для тестування. Доступні для аудитора методи вибору елементів для тестування включають:а)вибір усіх елементів (100% дослідження);б)вибір окремих елементів;в)аудиторську вибірку. Доречність застосування будь-якого методу або поєднання їх залежить від конкретних обставин, наприклад ризиків суттєвого викривлення, пов'язаного з твердженням, що тестується, а також практичності й ефективності різних методів.Аудитор може визначити доречним дослідити всю сукупність елементів, що становлять клас операцій або залишок на рахунку (або страту в межах цієї сукупності). У разі тестування заходів внутрішнього контролю 100% дослідження є малодостовірним, однак воно досить поширене під час детального тестування. 100% дослідження може бути доречним у випадках, якщо, наприклад:• сукупність складається з невеликої кількості елементів, кожен з яких має велику вартість;• існує значний ризик або інші методи не надають достатніх таприйнятних аудиторських доказів;• повторюваний характер розрахунків або інших процесів, що автоматично виконуються інформаційною системою, робить 100% дослідження економічно прийнятним.Аудитор може вирішити вибрати окремі елементи з генеральної сукупності. Чинники, які можуть бути доречними під час прийняття такого рішення, включають розуміння аудитором суб'єкта господарювання, оцінені ризики суттєвого викривлення, а також характеристики сукупності, що тестується. Суб'єктивний вибір окремих елементів залежить від ризику, не пов'язаного з вибіркою.
104.Сутність методу документальної перевірки
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Документальна перевірка включає в себе: Нормативно-правова перевірка, Арифметична перевірка документів, Зустрічна перевірка документів, Контрольні порівняння, Формальна перевірка документів, Експертна перевірка документів, Перевірка правильності кореспонденції рахунків і перенесення даних з документів у облікові регістри, Логічна перевірка.
До документальних прийомів належать: Групування недоліків, Дослідження документів, Камеральні перевірки, Нормативно-правове регулювання, Інформаційне моделювання.
105. Сутність методу спостереження
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.
Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).
Використання методу спостереження ефективне в таких випадках:
- у процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки професійно проведене спостереження надає дослідникові нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися під традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми;
- для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування;
- за умови, що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.
106.Сутність методу вибіркового дослідження в аудиті
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Аудиторська вибірка — це перелік відібраних певним чином елементів перевіреної сукупності з метою на основі їх вивчення зробити висновок про всі сукупності, що перевіряється.
Рішення про використовування статистичного або нестатистичного підходу до вибірки є предметом думки аудитора щодо найефективнішого способу отримання достатніх і відповідних аудиторських доказів за конкретних обставин.
Статистична: використовується для а) пошуку помилок, що повторюють викривлення, які з'являються з визначеною частотою і у визначеній кількості; б) оцінки масштабів розповсюдження виявлених помилок.
Методи:
— зворотна вибірка — не виключаються з процесу відбору раніше перевірені елементи;
— безповоротна вибірка; — виключаються з процесу відбору раніше перевірені документи;
— механічна вибірка — припускає попереднє ранжуванняперевіренної сукупності;
— серійна вибірка — відбір елементів для перевірки, яка здійснюється не одиницями, а серіями
Нестатистична: використовується при неможливості застосування статистичної вибірки.
Методи:
Організація вибірки: Вибір мети перевірки (визначення генеральної сукупності), Оцінка впливу помилки на завдання перевірки, Оцінка рівня помилки в генеральній сукупності і рівень ризику контролю, Вибір обсягу вибірки, Відбір статей вибірки, Здійснення аудиторських процедур у відповідності з метою перевірки по кожній відібраній статті, Прогнозна оцінка помилок, Оцінка результатів вибірки.
107. Сутність аналітичних процедур та їх види
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Це питання докладно розкриту в МСА 520 «Аналітичні процедури». Термін «аналітичні процедури» означає оцінки фінансової інформації, зроблені на основі аналізу ймовірних взаємозв'язків між фінансовими та не фінансовими даними, що охоплюють необхідне вивчення ідентифікованих відхилень або взаємозв'язків, які не узгоджуються з іншою відповідною інформацією чи значно відрізняються від очікуваних величин.
Аналітичні процедури поділяються на: Процедури оцінки ризиків, Виявлення і дослідження незвичайних статей, Отримання розуміння суб’єкта господарювання, Економічні процедури перевірки по суті.
Аудитор повинен: визначити придатність конкретних аналітичних процедур по суті для таких тверджень із урахуванням оцінених ризиків суттєвого викривлення, а також детальних тестів, якщо такі є, для цих тверджень; оцінити достовірність даних, на які спирається аудитор під час попереднього розрахунку відображених сум або коефіцієнтів, беручи до уваги джерело, порівнянність, характер і відповідність доступної інформації, та заходи внутрішнього контролю за підготовкою фінансової звітності; здійснити попередні розрахунки відображених сум і коефіцієнтів та оцінити те, чи є вони достатньо точними для ідентифікації викривлення, яке окремо або разом з іншими викривленнями може призвести до суттєвого викривлення фінансової звітності; визначити обсяг будь-якої розбіжності відображених сум з очікуваними значеннями, яка є прийнятною і не потребує подальшого розгляду.
Аудиторськими процедурами по суті на рівні тверджень можуть бути детальні тести, аналітичні процедури по суті або те й інше разом. Рішення про те, які аудиторські процедури використовувати, в тому числі питання про доречність використання аналітичних процедур по суті, ґрунтується на професійному судженні аудитора щодо очікуваної ефективності та дієвості наявних аудиторських процедур для зменшення аудиторського ризику на рівні твердження до прийнятно низького рівня. Аналітичні процедури по суті, як правило, більше застосовуються до великих обсягів операцій, що є передбачуваними в часі. Різні типи аналітичних процедур забезпечують різні рівні впевненості.
Конкретні аналітичні процедури по суті також можуть вважатися відповідними, якщо для таких самих тверджень проводяться детальні тести.
108. Сутність методів запиту та підтвердження
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Запити докладно розглянуті в МСА 500 «Аудиторські докази» та МСА 505 «Зовнішні підтвердження». Запит являє собою пошук фінансової та не фінансової інформації від обізнаних осіб як у самого суб'єкта господарювання, так і за його межами.
Запит поділяється на позитивні(відкриті, закриті) та негативні(закриті).Запит про позитивне підтвердження — запит, згідно з яким сторона, що надає підтвердження, надсилає свою відповідь безпосередньо аудитору і зазначає свою згоду або незгоду з наведеною у запиті інформацією чи надає зазначену в запиті інформацію. Запит про негативне підтвердження — запит, згідно з яким сторона, що надає підтвердження, надсилає свою відповідь безпосередньо аудитору тільки в разі незгоди з наведеною у запиті інформацією. Негативні підтвердження надають менш переконливі аудиторські докази порівняно з позитивними підтвердженнями. Відповідно аудитор повинен не використовувати запити про негативне підтвердження як єдину аудиторську процедуру по суті для дій у відповідь на оцінений ризик суттєвого викривлення на рівні твердження, крім випадків, якщо існують усі наведені нижче умови аудитор оцінив ризик суттєвого викривлення як низький і отримав достатні та прийнятні аудиторські докази операційної ефективності заходів внутрішнього контролю, що є доречними для такого твердження; сукупність статей, на які поширюються процедури негативного підтвердження, включає велику кількість невеликих, однорідних залишків на рахунках, операцій або умов; аудитору невідомо про обставини або умови, що змушують одержувачів запитів про негативне підтвердження не відповідати на ці запити. очікується дуже низький рівень винятків;
Запит широко використовується протягом усього аудиту на додаток до інших аудиторських процедур. Запити можуть варіюватися від офіційних письмових запитів до неформальних усних. Оцінка отриманих відповідей є невід'ємною частиною процесу запиту. Відповіді на запити можуть надавати аудитору інформацію, якої він раніше не мав, або інформацію, що підкріплює отримані аудиторські докази. І навпаки, відповіді можуть надавати інформацію, що значно відрізняється від іншої інформації, отриманої аудитором, наприклад інформацію про можливість ігнорування заходів внутрішнього контролю управлінським персоналом. У деяких випадках відповіді на запити дають аудитору підстави для коригування або виконання додаткових аудиторських процедур. Хоча підтвердження даних, отримане через запит, часто має особливо важливе значення, в разі запитів про наміри управлінського персоналу інформація, що підтверджує такі наміри, може бути обмеженою. В таких випадках розуміння попередніх дій управлінського персоналу для реалізації зазначених намірів, причин вибору конкретного методу дій, а також здатності управлінського персоналу дотримуватися певного методу дій можуть надавати достатню інформацію для підтвердження даних, отриманих через запит. Стосовно деяких питань аудитор може вважати за потрібне отримання письмових пояснень управлінського персоналу або, якщо це доцільно, вимагати від персоналу вищих органів управління підтвердження відповідей на усні запити. Додаткові вказівки наведено у МСА 580.
109. Сутність методу тестування
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Можна виділити такі цілі аудиторського тестування: Застосувати кількісні критерії під час оцінки об’єктів аудиту, Порівняти якість проведеного аудиту, Регулювати масштаб і глибину аудиторських процедур, Систематично документувати всі контрольні дії та їх результати.
Правила складання і заповнення аудиторських тестів: Складання за принципом «від загального до конкретного», а відповіді на питання тестів дають навпаки—від конкретного до загального, Аудитори самі складають тести та відповідають на них, Відповіді на питання тестів наводять у стверджувальній чи заперечувальній формі («так» чи «ні» ); у вигляді спеціальних позначок або цифр; у вигляді посилань на інші аудиторські документи.
Метод тестування докладно розглянуті в МСА 500 «Аудиторські докази». Ефективні тести надають прийнятні аудиторські докази, що будуть достатніми для цілей аудитора в разі їх використання разом з іншими доказами, які вже отримано або буде отримано. Відповідно до вимог параграфа 7 під час вибору елементів для тестування аудитор повинен визначити доречність і достовірність інформації, що використовуватиметься як аудиторські докази; ефективність (достатність) даних є іншим важливим чинником, який слід брати до уваги під час вибору статей для тестування. Доступні для аудитора методи вибору елементів для тестування включають:
а)вибір усіх елементів (100% дослідження);
б)вибір окремих елементів;
в)аудиторську вибірку.
Доречність застосування будь-якого методу або поєднання їх залежить від конкретних обставин, наприклад ризиків суттєвого викривлення, пов'язаного з твердженням, що тестується, а також практичності й ефективності різних методів.
Аудитор може визначити доречним дослідити всю сукупність елементів, що становлять клас операцій або залишок на рахунку (або страту в межах цієї сукупності). У разі тестування заходів внутрішнього контролю 100% дослідження є малодостовірним, однак воно досить поширене під час детального тестування. 100% дослідження може бути доречним у випадках, якщо, наприклад:
• сукупність складається з невеликої кількості елементів, кожен з яких має велику вартість;
• існує значний ризик або інші методи не надають достатніх та
прийнятних аудиторських доказів;
• повторюваний характер розрахунків або інших процесів, що автоматично виконуються інформаційною системою, робить 100% дослідження економічно прийнятним.
Аудитор може вирішити вибрати окремі елементи з генеральної сукупності. Чинники, які можуть бути доречними під час прийняття такого рішення, включають розуміння аудитором суб'єкта господарювання, оцінені ризики суттєвого викривлення, а також характеристики сукупності, що тестується. Суб'єктивний вибір окремих елементів залежить від ризику, не пов'язаного з вибіркою. Вибрані окремі елементи можуть включати:
• Основні елементи або елементи з високою вартістю. Аудитор може вирішити відібрати окремі елементи в межах сукупності, оскільки вони мають високу вартість або демонструють інші характеристики, наприклад елементи, що є підозрілими, незвичайними, особливо схильними до ризику або з історією помилок.
• Усі елементи, що перевищують певну суму. Аудитор може вирішити перевірити всі елементи, чия зареєстрована вартість перевищує певну суму, з метою підтвердження великої частини загальної суми класу операцій або залишку на рахунку.
• Елементи для отримання інформації. Аудитор може перевіряти елементи з метою отримання інформації з таких питань, як характер суб'єкта господарювання або характер його операцій.
110. Сутність методу оцінки аудиторського ризику
У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.
Оцінка ризиків докладно розглянута в МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища».
Якщо аудитор має намір використати інформацію, яку він отримав під час своєї минулої роботи із суб'єктом господарювання та під час проведення аудиторських процедур у ході попередніх аудитів, він повинен визначити, чи сталися з моменту проведення попереднього аудиту зміни, які можуть вплинути на доречність такої інформації для поточного аудиту. Процедури оцінки ризиків мають включати таке:подання запитів до управлінського персоналу та інших працівниківсуб'єкта господарювання, які, на думку аудитора, можуть матиінформацію, яка, ймовірно, може допомогти при ідентифікаціїризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилкианалітичні процедури спостереження та перевірка. Аудитор повинен визначити, чи є доречною інформація, отримана під часзатвердження клієнта аудитора або продовження контракту, дляідентифікації ризиків суттєвого викривлення. Якщо партнер із завдання виконав інші завдання для суб'єктагосподарювання, він повинен визначити, чи є отримана інформаціядоречною для ідентифікації ризиків суттєвого викривлення.Аудитор повинен виконати процедури оцінки ризиків для забезпеченняоснови для ідентифікації й оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівніфінансової звітності та тверджень. Однак процедури оцінки ризиків саміпо собі не надають достатніх та прийнятних аудиторських доказів, наяких ґрунтується думка аудитора.
110. Сутність методу оцінки аудиторського ризику.
Аудиторський ризик являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєво недостовірну інформацію.
Ризик аудиту має три складові частини:
o властивий ризик;
o ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;
o ризик невиявлення помилок та перекручень.
Властивий ризик - це всі можливі ризики, пов'язані з діяльністю підприємства, тобто це всі помилки та некоректності, які можуть бути допущені внаслідок функціонування як підприємства в цілому, так і окремих його систем.
Під час оцінки властивого ризику, аудитор повинен звертати увагу на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерського обліку, тобто ризик оцінюється тільки на рівні фінансової звітності.
Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю, — це ризик неефективності внутрішнього контролю. Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можуть бути допущені помилки або ошуканство внаслідок документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку і під час складання фінансової звітності.
Оцінювання ефективності дії системи внутрішнього контролю ґрунтується на передбаченні аудитора можливості запобігання виявлення допущених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку або можливості запобігання їм.
Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Здійснені аудитором оцінки невідповідності внутрішнього контролю і оцінка внутрішнього ризику впливають на характер, строки і обсяг процедур, які виконуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до прийнятого рівня.
111.Сутність методу арифметичної перевірки.
Арифметична перевірка документів включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.
Наприклад, арифметична перевірка застосовується при здійсненні контролю загальної суми до сплати по рахунках-фактурах постачальників матеріальних цінностей, обсягів витрат — по матеріальних звітах, визначення залишків грошових коштів — за касовими звітами касирів і т. п.
112.Сутність методу співставлення.
Цей метод дозволяє виявити характеристику явища через інші однорідні явища. Він застосовується в будь-яких економічних розрахунках і дозволяє виявити взаємозв’язок економічних процесів, їх розвиток, ступінь ефективності у використанні трудових, фінансових та матеріальних ресурсів. Існує кілька форм співставлення:
- з планом(нормативами)
- з минулими даними
- з бажаними показниками
- з економічною моделлю розвитку(співставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них; співставлення результатів діяльності до і після впровадження якого-небудь нововведення)
- з середніми даними
113. Сутність методу контрольних замірів.
Контрольні замірювання робіт — прийом фактичного контролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.
Найчастіше контрольне замірювання застосовується для перевірки фактично виконаних і зданих за актом здавання-приймання будівельно-монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або перевитрати будівельних матеріалів).
114. Методи експертної оцінки та їх використання в аудиті.
Методи експертних оцінок – це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців.
При застосуванні методу експертних оцінок проводиться опитування спеціальної групи експертів (5–7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання. До складу експертів слід включати людей з різними типами мислення – образне і словесно-логічне, що сприяє успішному розв'язанню проблеми.
Всі експертні методи поділяються на дві групи – індивідуальні і колективні – та підгрупи
Індивідуальні експертні методи – це використання думок експертів, які сформульовані особисто кожним із них самостійно без врахування думок інших експертів. До індивідуальних експертних методів належать: інтерв'ю та анкетування.
Сутність методу інтерв'ю полягає в організації співбесіди аналітика з експертом, в ході якої експерт дає відповіді на запитання аналітика щодо факторів впливу на досліджуваний об'єкт, очікуваних результатів господарювання, шляхів виходу з кризи тощо.
Метод анкетування (аналітичного експертного оцінювання) полягає в наданні експертом письмових відповідей на запитання анкети. Проте цей метод має певні недоліки, зокрема експерт може не зрозуміти запитання анкети, проявити суб'єктивізм, небажання критикувати керівництво і залишати свою письмову відповідь тощо.
Колективні експертні методи – це методи, які забезпечують формування єдиної спільної думки в результаті взаємодії залучених фахівців-експертів.
Серед колективних методів експертної оцінки виділяють: метод комісії, конференція ідей та ін.
Метод комісії полягає у вироблені експертами кращого варіанта досягнення поставленої мети з урахуванням усіх висловлених на нараді пропозицій, ідей.
Конференція ідей подібна до мозкового штурму, але відрізняється від нього темпом проведення нарад та дозволеною короткою доброзичливою критикою ідей у формі реплік і коментарів
115. Сутність аудиторських доказів.
Згідно з МСА 500 аудиторські докази - це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації. Не очікується, що аудитори розглядатимуть всю інформацію, яка може існувати. Аудиторські докази, які є накопичувальними за характером, охоплюють аудиторські докази, отримані від аудиторських процедур, виконаних в ході аудиторської перевірки, і можуть містити аудиторські докази, отримані з інших джерел, таких як попередні аудиторські перевірки та процедури контролю якості на фірмі щодо прийняття клієнтів та продовження роботи з ними.Основними вимогами до аудиторських доказів є їх достатність та відповідність. Достатність - це критерій кількості аудиторських доказів. Відповідність - це оцінка якості аудиторських доказів, тобто їх доречності та достовірності щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації і пов'язаних з нею тверджень або виявлення викривлень в них. На кількість необхідних аудиторських доказів впливає ризик викривлення (чим вищий ризик, тим більше аудиторських доказів може знадобитися), а також якість таких аудиторських доказів (чим вища якість, тим менше потрібно аудиторських доказів). Відповідно, достатність та відповідність аудиторських доказів взаємозалежні. Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не може компенсувати їхню низьку якість
116. Види аудиторських доказів.
Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок. Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан суб'єкта підприємницької діяльності.
Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, отримані від третьої особи) більш надійні, ніж отримані з внутрішніх джерел. Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші у разі наявності ефективних систем обліку і внутрішнього контролю. Аудиторські докази, отримані за допомогою проведених тестів, надійніші за ті, що отримані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.
У разі неможливості одержати достатні належні аудиторські докази аудитор має дати позитивний висновок із застереженнями або негативний висновок. Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальді, документальні.
117. Достовірність інформації в аудиті та надійність аудиторських доказів.
Аудиторські докази — інформація, яка одержана аудитором для складання думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що є основою фінансового звіту, а також підтверджувальної інформації з інших джерел. Аудитор повинен мати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, користуючись якими буде підготовлено аудиторський висновок.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання: внутрішнього чи зовнішнього, а також їх характеру. За характером докази поділяють на: візуальні; документальні; усні.
Відповідно до правил подання інформації аудиторські докази поділяють на прямі та непрямі.
Прямі докази — це докази, які отримані безпосередньо з облікової системи клієнта (первинних документів, фінансових звітів тощо).
Непрямі докази — це інформація, що не стосується безпосередньо факторів певного питання. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю може бути непрямим доказом відсутності значних помилок у фінансовій звітності.
Залежно від джерела одержання інформації аудиторські докази можуть бути:
зовнішніми — інформація, одержана від третіх осіб;
внутрішні — інформація одержана від клієнта;
змішані (комбіновані) — докази, що отримані від клієнта та підтверджені зовнішніми джерелами.
Маючи відповідну інформацію, аудитор повинен бути повністю переконаний в правильності та справедливості своєї думки, тому він повинен вирішити, чи є його докази достатньо переконливими та релевантними. Релевантні докази — це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми, тобто є доречними при формуванні відповідної думки про достовірність перевіреної інформації.
На достовірність та надійність аудиторських доказів впливає значна кількість факторів, основними з яких є:
1. Незалежність джерела інформації. Аудиторські докази, отримані із зовнішніх джерел інформації, більш надійні, ніж отримані із внутрішніх джерел. Аудиторські докази, отримані із внутрішніх джерел інформації, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю на підприємстві. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором за результатами проведених тестів, більш надійні, ніж отримані самими працівниками підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.
2. Компетентність джерела інформації. Докази вважаються надійними, якщо вони одержані від компетентних джерел.
3. Ефективність системи внутрішнього контролю. У разі встановлення ефективності системи внутрішнього контролю підвищується надійність аудиторських доказів, одержаних від клієнта.
4. Безпосереднє одержання аудиторських доказів. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором за результатами фактичної перевірки, спостережень, розрахунків, досліджень, є більш достовірними, ніж ті, що підготовлені підприємством або отримані від третіх осіб.
5. Об’єктивність доказів. Докази є об’єктивними, якщо не виникає сумнівів щодо їх надійності. Наприклад, виписки банку, результати інвентаризації тощо.
6. Своєчасність аудиторських доказів. Докази вважаються більш достовірними, якщо вони відповідають моменту здійснення факту, що підтверджує ці докази.
118. Класифікація аудиторських доказів за рівнем надійності.
119. Джерела одержання аудиторських доказів.
Згідно МСА 500 «Аудиторські докази», аудиторські докази(АД) – вся інформація, яку отримують аудитори з метою формування аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Джерелами отримання АД є: - с-ма обліку, - матеріали контролю, - адміністрація та персонал, - внутрішні аудитори, - треті особи. Напрямками отримання АД є: 1. Тести системи контролю, що виконуються з метою отримання АД щодо ефективності: * стр-ри с-ми БО і внутрішнього контролю; * функціон-ня засобів внутрішнього контролю протягом звітного періоду. 2. Процедури перевірки по суті – це тести, що виконуються з метою отримання АД для виявлення суттєвих викривлень у фінансовій звітності ( детальні тести госп. Операцій і сальдо рахунків, аналітичні процедури). Відповідно МСА 520 «Аналітичні процедури», аналітичні процедури (АП) – аналіз суттєвих коефіцієнтів та тенденцій, включає наступне вивчення відхилень та взаємозв’язків, які не узгоджуються з іншою значимою інформацією або які мають відхилення від прогнозованих сум. Види АП: а) порівняння даних клієнта і даних вцілому по галузі; б) порівняння даних клієнта з аналогічними даними за попередній період; в) порівнянні даних клієнта фактичних з результатами які очікував клієнт; г)порівняння даних клієнта з результатами, які очікував аудитор; д) порівняння даних клієнта у бухгалтерській звітності із іншою небухгалтерською ін-цією. Аналітичні процедури можуть використовуватися за такими 3-ма напрямами: 1) Використовуються як процедури оцінки ризиків і для розуміння суб’єкта господарювання і його середовища. 2) Можуть використовуватися як процедури перевірки по суті, якщо вони більш ефективні ніж детальні тести та для зменшення ризику суттєвого викривлення. 3) Для загального огляду фінансової звітності наприкінці аудиту.
120. Перекручення в облікових записах і документах та їх види.
У процесі аудиту достовірності фінансової інформації, правильності ведення бухгалтерського обліку аудитори повинні виявляти факти перекручування даних бухгалтерського обліку та неправильного складання форм звітності. Основними причинами перекручень та порушень є свідомі та несвідомі дії посадових осіб, які готують вихідні дані про результати діяльності підприємства та обробляють цю інформацію. Свідомі дії призводять до обману як держави, так і власників підприємства. Несвідомі дії можуть бути викликані недобросовісним ставленням до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що зумовлює виникнення перекручень, які в теорії і на практиці називають помилками.
Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, реєстрів обліку і звітності, навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фінансових і господарських операцій з метою порушення українського законодавства або прийнятої на підприємстві облікової політики, у навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання, навмисному пропуску або приховуванні результатних записів чи документів, навмисному невисвітленні змісту відображених операцій, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному відображенні записів в обліку.
- Маніпуляція обліковими записами - навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проведень або коригуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.
Фальсифікація бухгалтерських документів і записів - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку.
Помилка - це ненавмисне перекручення фінансової інформації, яке виникає в результаті арифметичних або логічних похибок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильне, невідповідне відображення в обліку окремих фактів господарської діяльності, наявності і складу майна, вимог і зобов'язань. Невідповідне відображення записів в обліку.
121. Помилки в облікових записах і документах та їх види.
В МСА № 240 «Шахрайство та помилки» наведено визначення поняття помилка.
Помилка - це ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильно го представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявно сті складу майна, вимог і зобов'язань та невідповідне відображення записів в обліку.
Перевіряючи об'єкти аудиту, аудитор має дати оцінку виявлених помилок. Помилки можуть бути суттєвими (матеріальними) і несуттєвими (нематеріальними).
Відповідно до МСА 320 «Суттєвість аудиту», інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може впли нути на економічні рішення користувачів. Чим вищий рівень суттєвості, тим нижчий аудиторський ризик при перевірці, тобто можна сказати, що існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки. Виділяють три рівні суттєвості помилок
Перший рівень - помилки, суми яких малі і за своїм змістом незначні, тобто не можуть впливати на рішення користувачів цієї інформації (нематеріальні помилки і пропуски);
Другий рівень - помилки, які впливають на рішення користувача, але фінансова звітність реально відображає дійсність і є корисною;
Третій рівень помилки , які ставлять під сумнів достовірність і об'єктивність всієї звітності, унаслідок чого можуть бути прийняті хибні рішення. Установивши третій рівень суттєвості, аудитор у своєму звіті дає незадовільну оцінку бухгалтерського обліку та звітності.
Помилки можуть бути локальні — перекручування інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильно по-ставлена дата) і транзитні — якщо помилка автоматично прохо-дить через декілька облікових регістрів, наприклад, перекручу-вання запису будь-якої суми у журналі реєстрації операцій веде до помилок на рахунках, в оборотній відомості і балансі.
122. Причини виникнення помилок в облікових записах і документах.
В МСА № 240 «Шахрайство та помилки» Помилка визначається як ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильно го представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявно сті складу майна, вимог і зобов'язань та невідповідне відображення записів в обліку.
Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлення до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що може призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками. Помилки виникають з причин припущення арифметичної чи граматичної помилки в записах облікових даних або випадкового пропуску записів господарських операцій чи документів, або відображення операцій без розкриття їхнього змісту. Також помилки можуть виникають внаслідок втоми, недбалості працівника, несправності облікового пристрою або комп'ютера.
Причини виникнення помилок:
1.Зовнішні:
- стан галузі діяльності;
- стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення);
- галузеві особливості виробничої діяльності;
- можливість банкрутства у звязку з кризовим станом галузі;
- особливості місцезнаходження субєкта госопдарювання;
- галузеві особливості технології виробництва.
2. Внутрішньогосподарські:
- зміни облікової політики;
- недосконала організація управління;
- недосконала організація обліково-економічної роботи;
- значні інвестиції в кризові галузі діяльності;
- наявність нетипових операцій;
- зміна договірних відносин;
- структура активів, зобов’язань, капіталу;
- особливості використання прибутку;
- невідповідність оборотного капіталу значним змінам інших показників діяльності;
- неадекватність витрат отриманим товарам, роботам, послугам і доходів обсягам реалізації та інших операцій;
- залежність від обмеженого кола партнерів.
123. Шахрайство та його види.
В МСА № 240 «Шахрайство та помилки» наведено визначення понять і значення помилок та шахрайства. шахрайство—навмисна дія однієї або кількох осіб з управлінського персоналу, тих, кого наділено найвищими повноваженнями, працівників або третіх осіб, що пов’язана із застосуванням омани для
отримання неправомірної або незаконної переваги. Відповідно до Кримінального кодексу України (ККУ), шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. Види шахрайства та форми покарання за його здійснення описані у ККУ (ст. 220,222 та ін.).
Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фаль сифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навми сно неправильній оцінці актдвів і методів їх списання, навмисному пропущенні або приховуванні результатних записів або документів, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному_відображенні записів в облікових регістрах.
Маніпуляція обліковою політикою - навмисне використання непра вильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.
Фальсифікація бухгалтерських документів і записів - оформлення заздалегідь неправильних або сфальсифікованих документів бухгал терського обліку і записів у регістрах бухгалтерського обліку.
Невідповідне відображення записів в облікових регістрах - ненав мисне або навмисне відображення фінансової інформації в системі рахунків у неповному обсязі або в оцінці, що відрізняється від прий нятих норм, тощо.
Незвичайні операції -угоди і господарські операції, платежі, які, на думку аудитора, є зайвими, недоречними або надмірними за певних обставин.
Установивши наявність шахрайства, аудитор робить висновки щодо його суттєвості.
124. Дії аудитора у разі виявлення помилок і шахрайства.
Установивши наявність помилок та шахрайства, аудитор робить висновки щодо їх суттєвості. Аудитор може не звертати уваги на наяв ність «несуттєвих» помилок, виявлених при тестуванні або в період здійснення інших процедур. Проте відповідальність за фінансову звітність підприємства, включаючи і відповідальність за попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства.
У разі виявлення фактів помилок та шахрайства аудитор повинен обов'язково повідомити про це керівництву підприємства, навіть якщо він лише припускає, що помилки чи факти шахрайства можуть існувати або ефект від них неістотний і не впливає на фінансову звітність підприємства. В обов'язки аудитора не входить повідомлення про знай дені ним порушення ані фізичних, ані юридичних осіб, крім керівницт ва або власників підприємства. Сторонні користувачі фінансової звіт ності підприємства мають право вимагати інформацію про результати проведеного аудиту тільки від керівництва або власників підприємства.
Виявлені випадки фактів шахрайства та значних помилок мають бути доведеними. Якщо аудитор має сумніви щодо непричетності керів ництва підприємства до виявлених порушень, йому необхідно поради тись з юристом щодо застосування відповідних законодавчих процедур. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на переробці звітів. Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки і шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський висновок негативного характеру або відмовитися від висновку.
Аудитор відповідає за аудиторський звіт про фінансову звіт ність підприємства, але він не відповідає за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, що можуть істотно вплинути на досто вірність фінансової звітності підприємства. Аудитор матеріаль но відповідає (в межах умов укладеного договору) за порушення, пов'язані з невідповідним виконанням ним своїх обов'язків, що стали причиною матеріальних збитків клієнта.
Дії аудитора у разі виявлення шахрайства визначає МСА 240
125. Поняття документального оформлення аудиту та його мета.
Аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рі шень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського звіту Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів до кументації — робочої та підсумкової. Робоча документація — це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які роб ляться під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію вно ситься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того, щоб правильно ви конати аудиторську перевірку, і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському звіті. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стан дартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформа ції, на кіно- чи відеоплівку.
Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.
Суть робочих документів, їх зміст, форма, володіння та порядок зберігання ви кладені в МСА 230 "Документація з аудиту".
Основним призначенням робочих документів вважають: розробку плану перевір ки; підтвердження виконання плану перевірки; систематизацію інформації, яка зби рається в процесі перевірки; організацію оперативного управління процесом пере вірки; створення основи для визначення ефективності виконаної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних методів аудиту, які використовуються, чинному господарському законодавству.
Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора, вони є йо го власністю.
126. Основні види аудиторської документації.
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів до кументації — робочої та підсумкової. Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування. До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень. Підсумкова документація складається з аудиторського звіту, листа до керівництва та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський звіт є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
127. Основні вимоги до аудиторської документації (робочих документів) аудитора.
Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування. До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському звіту. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог:
* на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта, номер реєстраційного свідотсва, дата його видачі
* кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації", також даеться шифр;
* для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр).
* на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його.
Робочі документи включають:
* інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;* необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;* інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію;* документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;* документацію про порядок планування аудиту;* аналіз важливих показників та тенденцій; * список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;* висновки сторонніх аудиторів або експертів;;*копії фінансових звітів клієнта;* висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки…
Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:* забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;* підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;* забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;* служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.
128. Право власності та порядок зберігання аудиторської документації (робочих документів аудитора).
Після завершення перевірки робочі документи залишаються в ау дитора. Аудитор має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Його право власності обмеже не етичними нормами та зобов'язаннями конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи аудитора не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або як її зміна. Робочі до кументи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено чинним законодавством. Документи можна вилучати, якщо на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу.
Аудитору необхідно використовувати відповідні процедури, щоб забезпечити конфіденційність і зберігання робочих документів протя гом періоду, достатнього для задоволення потреб суб'єкта професійної бухгалтерської практики, а також щоб задовольнити правові та професійні вимоги зберігання таких документів.
Робочі документи є власністю аудитора. Деякі з них можуть вида ватися замовнику, але вони не можуть замінювати облікових записів суб'єкта господарювання.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів для задоволення вимоги щодо зберігання та конфіденційності інформації. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і терміном позовної давності, у разі якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежить від інших додаткових фактів. Виходячи з цього, мінімальний термін зберігання документації повинен бути не меншим, ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові. Проте зазвичай цей термін складає не менше п’яти років.
129. Підсумкові документа аудитора та їх види.
По завершенню аудиторської перевірки складаються такі види документації:
Лист до керівництва – це підсумковий документ адресований керівництву, загальним зборам акціонерів, господарюючого об’єкта що містить детальні відомості про хід аудиту, виявлені відхилення від встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, порушення у фінансовій звітності, а також іншу важливу інформацію отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського звіту (формулювання думки).
Структура ЛдК:
Надається виключно засновнику.
Аудиторський звіт – документ, що складається у відповідності до МСА і передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, що використовувались при її складанні. Аудиторський звіт є офіційним документом, що засвідчується підписом і печаткою аудитора та містить думку аудитора про достовірність досліджених ним звітів і фактів.
При формулюванні думки про фін звітність аудитор має відповісти на такі питання:
Структура аудиторського звіту : заголовок, адресат, вступний параграф, відповідальність управлінського персоналу та аудитора, підстава для модифікації думки, думка аудитора, обов’язки щодо надання звіту, підпис, дата, адреса аудитора.
130. Склад і структура підсумкових документів аудитора
Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи аудитора не можна використовувати як частину фінансової документації клієнта або як її заміну. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу.Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Термін зберігання документації визначається практикою аудиторської діяльності та терміном позовної давності у випадку, якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежно від інших додаткових міркувань. У зв'язку з цим мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.Окрім основної робочої документації, аудитор оформляє додаткову підсумкову. Така документація не обов'язкова і видається замовникові тільки у випадку, якщо аудитор вважає це за необхідне, або коли це обумовлено у договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом.Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.
Склад: робочі документи( складаються аудитором, зберігаються окремим файлом до закінчення аудиторської перевірки, є власністю аудитора), поточній файл(формується з робочих документів аудитора, зберігається окремим файлом 5 років, є власністю АФ), постійний файл(формується із документів поточного файлу, термін зберігання зумовлюється необхідністю оновлення файлу, є власністю АФ).
131. Аудиторський звіт, його зміст та призначення
МСА 700 «Формування думки та надання звіту щодо фінансової звітності».
Аудиторський звіт надається у письмовому вигляді. Аудиторський звіт має заголовок, який чітко вказує на те, що це є звітнезалежного аудитора. Аудиторський звіт відповідно до обставин завдання Вступний параграф аудиторського звітувказує суб'єкт господарювання, фінансова звітність якого перевіренааудитором;підтверджує, що фінансова звітність перевірена аудитором;вказує назву кожного з фінансових звітів, що входять до складуфінансової звітності;робить посилання на стислий виклад суттєвих облікових політик таіншу пояснювальну інформацію; тавказує дату або період, які охоплюються кожним фінансовим звітом, що входить до складу фінансової звітності.Аудиторська думка включає розділ під заголовком «Висловленнядумки».Аудиторський звіт повинен бути підписаний. Аудиторський звіт датується не раніше від дати, на яку аудитор отримавдостатні та відповідні аудиторські докази, на основі яких будеґрунтуватися його думка щодо фінансової звітності, включаючи доказитого, що було складено всі звіти, що входять до складу фінансової звітності,включаючи пов'язані примітки; таті, кого наділено визнаними повноваженнями, підтвердили, що вонинесуть відповідальність за цю фінансову звітність. В аудиторському звіті повинно бути зазначене місцеперебування вюрисдикції, де практикує аудитор.Допоміжна інформація, розкриття якої не вимагається застосовноюконцептуальною основою фінансової звітності, але яка є складовоюфінансових звітів, оскільки таку інформацію не можна чітко відокремитивід фінансової звітності, перевіреної аудитором, через її характер і спосібподання, повинна бути охоплена аудиторським звітом.У випадках, якщо допоміжна інформація, розкриття якої не вимагаєтьсязастосовною концептуальною основою фінансової звітності, подаєтьсяразом із фінансовою звітністю, перевіреною аудитором, аудитор повиненоцінити, чи чітко відокремлена ця інформація від фінансової звітності,перевіреної аудитором. Якщо така інформація не є чітко відокремленоювід фінансової звітності, перевіреної аудитором, аудитор повиненвимагати від управлінського персоналу змінити спосіб поданнядопоміжної інформації, не перевіреної аудитором. Якщо управлінськийперсонал відмовляється це зробити, аудитор повинен пояснити ваудиторському звіті, що така допоміжна інформація не перевіренааудитором.
132. Аудиторський звіт та його форми
МСА 700 «Формування думки та надання звіту щодо фінансової звітності».Аудиторський звіт надається у письмовому вигляді. Аудиторський звіт має заголовок, який чітко вказує на те, що це є звітнезалежного аудитора.
Аудиторський висновок:
• Безумовно позитивний(фінансова звітність достовірно і об’єктивно висвітлює стан господарюючого суб’єкта у всіх суттєвих аспектах);
• Безумовно позитивний з пояснювальним параграфом(невизначеність щодо безперервності діяльності підприємства, значна невизначеність щодо майбутніх подій, значна невідповідність звіту керівництва фінансової звітності);
• Модифікований висновок(умовно-позитивний, відмова від висновку, негативний висновок – обмеження обсягів роботи, обмеження терміну роботи аудитора, неправильне ведення або відсутність облікової документації).
133. Основні елементи стандартної форми аудиторського звіту
МСА 700 «Формування думки та надання звіту щодо фінансової звітності».
а) заголовок;
б)адресат відповідно до обставин завдання;
в)вступний параграф, де зазначено, які фінансові звіти були перевіреніаудитором;
г)описання відповідальності управлінського персоналу або іншийдоречний термін за складання фінансовоїзвітності;
ґ) описання відповідальності аудитора за висловлення думки щодо фінансової звітності, а також описання обсягу аудиту включно з:
•посиланням на Міжнародні стандарти аудиту, закон абонормативний акт;
•описанням аудиту відповідно до зазначених стандартів;
д)параграф, в якому висловлюється думка аудитора щодо фінансовоїзвітності та наводяться посилання на застосовану концептуальнуоснову фінансової звітності (включаючи ідентифікацію юрисдикціїпоходження іншої концептуальної основи фінансової звітності, ніжМіжнародні стандарти фінансової звітності або Міжнародністандарти бухгалтерського обліку в державному;
є) підпис аудитора;
є) дату аудиторського звіту;
ж) адресу аудитора;
134. Модифікація думки незалежного аудитора та її причини
МСА 705 «Модифікації думки у звіті незалежного аудитора». Цей МСА визначає три типи модифікованих думок, а саме:умовно-позитивну, негативну і відмову від висловлення думки. Рішення,яка модифікована думка є прийнятною, залежить від:
а)характеру питання, що призвело до модифікації, тобто чи міститьфінансова звітність суттєві викривлення, або в разі неможливостіотримання достатніх і належних аудиторських доказів, чи можефінансова звітність містити суттєві викривлення;
б)судження аудитора щодо всеохоплюваності впливу або можливоговпливу питання на фінансову звітність.
Аудитор модифікує думку в аудиторському звіті в разі, якщо він:
а)на основі отриманих аудиторських доказів доходить висновку, щофінансова звітність у цілому містить суттєві викривлення;
б)не має можливості отримати достатні і прийнятні аудиторськідокази, щоб дійти висновку, що фінансова звітність у цілому немістить суттєвих викривлень;
Умовно-позитивна думка. Аудитор висловлює умовно-позитивну думку в разі, якщо він:
а) отримавши достатні і прийнятні аудиторські докази, доходитьвисновку, що взяті окремо або в сукупності викривлення єсуттєвими, проте не всеохоплюючими для фінансової звітності;
б) не має змоги отримати достатні і прийнятні аудиторські докази дляобґрунтування думки, проте доходить висновку, що можливий впливна фінансову звітність невиявлених викривлень, якщо такі є, можебути суттєвим, проте не всеохоплюючим;
Негативна думка. Аудитор висловлює негативну думку, якщо він, отримавши достатні іприйнятні аудиторські докази, доходить висновку, що викривлення, взятіокремо або в сукупності, є одночасно і суттєвими, і всеохоплюючими дляфінансової звітності.
Відмова від висловлення думки. Аудитор відмовляється від висловлення думки, якщо він не має
можливості отримати достатні і прийнятні аудиторські докази дляАудитор відмовляється від висловлення думки, якщо, за надзвичайнорідких обставин, пов'язаних із численними невизначеностями, віндоходить висновку, що, незважаючи на отримання достатніх і належних
аудиторських доказів по кожній із індивідуальних невизначеностей,неможливо сформулювати думку щодо фінансової звітності у зв'язку зпотенційною взаємодією невизначеностей та їх можливим кумулятивнимвпливом на фінансову звітність, обґрунтування думки і доходить висновку, що можливий вплив на фінансову звітність невиявлених викривлень, якщо такі є, може бути одночасно суттєвим та всеохоплюючим.
135. Види аудиторських звітів.
Аудиторський висновок:
• Безумовно позитивний(фінансова звітність достовірно і об’єктивно висвітлює стан господарюючого суб’єкта у всіх суттєвих аспектах);
• Безумовно позитивний з пояснювальним параграфом(невизначеність щодо безперервності діяльності підприємства, значна невизначеність щодо майбутніх подій, значна невідповідність звіту керівництва фінансової звітності);
• Модифікований висновок(умовно-позитивний, відмова від висновку, негативний висновок – обмеження обсягів роботи, обмеження терміну роботи аудитора, неправильне ведення або відсутність облікової документації).
136. Безумовно-позитивний аудиторський звіт за стандартною формою
Аудитор висловлює немодифіковану думку, якщо він доходить висновку,що фінансова звітність складена в усіх суттєвих аспектах відповідно дозастосовної концептуальної основи фінансової звітності.У разі висловлення немодифікованої думки щодо фінансової звітності,складеної відповідно до концептуальної основи дотримання вимог, ваудиторській думці зазначається, що фінансова звітність складена в усіхсуттєвих аспектах відповідно до застосована концептуальна основа
фінансової звітності.У разі висловлення немодифікованої думки щодо фінансової звітності,складеної відповідно до концептуальної основи достовірного подання, ваудиторській думці, якщо інше не вимагається законодавством абонормативним актом, використовується одне з двох наведених нижчеформулювань, які вважаються рівноцінними:
а)фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектахвідповідно до застосована концептуальна основа фінансовоїзвітності;
б)фінансова звітність надає достовірну та справедливу інформацію провідповідно до застосована концептуальна основа фінансовоїзвітності;
МСА 700 «Формування думки та надання звіту щодо фінансової звітності». Безумовно позитивний(фінансова звітність достовірно і об’єктивно висвітлює стан господарюючого суб’єкта у всіх суттєвих аспектах);
137. Безумовно-позитивний аудиторський звіт за модифікованою формою
Аудитор модифікує думку в аудиторському звіті в разі, якщо він:не має можливості отримати достатні і прийнятні аудиторськідокази, щоб дійти висновку, що фінансова звітність у цілому не
містить суттєвих викривленьна основі отриманих аудиторських доказів доходить висновку, що
фінансова звітність у цілому містить суттєві викривлення
Якщо аудитор:доходить висновку, що виходячи з отриманих аудиторських доказівфінансова звітність у цілому містить суттєві викривлення; абоне може отримати достатні і належні аудиторські докази для того,щоб зробити висновок, що фінансова звітність у цілому не міститьсуттєвих викривлень,то він висловлює модифіковану думку в аудиторському звіті відповідно до МСА 705.
138. Умовно-позитивний аудиторський звіт
МСА 705 «Модифікації думки у звіті незалежного аудитора». Цей МСА визначає три типи модифікованих думок, а саме: умовно-позитивну, негативну і відмову від висловлення думки. Рішення, яка модифікована думка є прийнятною, залежить від:
а) характеру питання, що призвело до модифікації, тобто чи містить фінансова звітність суттєві викривлення, або в разі неможливості отримання достатніх і належних аудиторських доказів, чи може фінансова звітність містити суттєві викривлення;
б) судження аудитора щодо всеохоплюваності впливу або можливого впливу питання на фінансову звітність.
Аудитор модифікує думку в аудиторському звіті в разі, якщо він:
а) на основі отриманих аудиторських доказів доходить висновку, що фінансова звітність у цілому містить суттєві викривлення;
б) не має можливості отримати достатні і прийнятні аудиторські докази, щоб дійти висновку, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвих викривлень;
Умовно-позитивна думка. Аудитор висловлює умовно-позитивну думку в разі, якщо він:
а) отримавши достатні і прийнятні аудиторські докази, доходить висновку, що взяті окремо або в сукупності викривлення є суттєвими, проте не всеохоплюючими для фінансової звітності;
139. Негативний аудиторський звіт.
На етапі завершення аудиту аудитор складає аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.
Аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки — це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень від чинного законодавства та встановлених стандартів здійснення господарської діяльності, ведення обліку та складання звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об’єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника, і його зміст не підлягає оприлюдненню.
У законодавстві України зазначено, що аудитор оформляє результати своєї перевірки аудиторським висновком (ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»).
Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.
Зміст цього документа залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. В зв’язку з цим форма аудиторського висновку може бути довільною, але обов’язково в ньому мають бути такі розділи:
заголовок;
вступ;
масштаб перевірки;
висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;
дата аудиторського висновку;
адреса аудиторської фірми;
підпис під аудиторським висновком.
Висновок може бути позитивним (безумовно—позитивний, позитивний висновок, що містить пояснювальний параграф), умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.
НЕГАТИВНИЙ АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК
«У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або пишеться): “які викладені в додатку № 1 до цього висновку”. Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Товариство станом на 01 січня 20__ року. Не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (у стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: “з питань, які наводяться в додатку 1”).
Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ у Товаристві, що склався на 01 січня 20__ року».
Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.
140. Відмова аудитора від надання аудиторського висновку.
Аудиторський висновок — це офіційний документ, який складається відповідно до стандартів аудиту, передбачає надання впевненості користувачам щодо фінансової звітності або іншої інформації. Він засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми) і містить у собі думку аудитора стосовно достовірності та досліджені ним звіти і факти.
Про аудиторський звіт йдеться у таких МСА:
700 Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності
705 Модифікація думки у звіті незалежного аудитора
706 Пояснювальні параграфи та інші пояснення у звіті незалежного аудитора
710 Порівняльна інформація – відповідні показники і порівняння фінансової інформації
720 Відповідальність аудитора щодо іншої інформації в документах, що містять перевірену аудитором фінансову звітність
800 Особливі міркування – аудити фінансової звітності, складеної відповідно до концептуальних основ спеціального призначення
805 Особливі міркування – аудити окремих фінансових звітів та певних елементів, рахунків або статей фінансового звіту
810 Завдання з надання звіту щодо узагальнення фінансової звітності.
Аудиторський висновок може бути безумовно-позитивним, умовно-позитивним та негативним. Такиж аудитор може відмовитися від надання висновку.
Згідно з МСА 705 кщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку. Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.
141. Інформаційне забезпечення аудиту фінансової звітності.
Інформаційне забезпечення аудиту – систематизована сукупність достатньої і доречної інфо, яка може бути використана в процесі аудиту для досягнення поставленої мети і вирішення завдань.
-законодавче –організаційне –договірне -спеціалізовані методичні та розпорядчі матеріали підприємства -фін інфо попередніх і поточних періодів та інфо перспективнго характеру.
Класифікація інфо,яка викорстовується аудитором за її джерелами: БО, оперативний, статистичний, статутні документи, планові дані, документація попередніх перевірок, матеріали інвентаризації активів і пасивів, ін дані (свідоцтво про держ реєстрацію, доки повязані з приватизацією, реструктуризацією, перевірок з боку банків, бланки суворої звітності...)
Проф Білуха пропонує таку класифікацію:
-законодавча - закони і постанови, які прийняла Верховна Рада України, Укази Президента України, постанови уряду та інші законодавчі акти, що регулюють питання господарської діяльності суб'єктів аудиторського контролю
-планова - з перспективних і поточних планів, які розробляють безпосередньо на суб'єкті аудиторського контролю. (бюджети реалізації і витрат, прибутків та ін.)
-технологічна - ідомості про технологію виробництва, технічні й технологічні умови експлуатації обладнання і технологічних ліній, технічні умови якості та ін (ехнічна і проектно-технологічна документація, паспорти та ін.)
- організаційно-управлінська - установчі документи суб'єкта аудиторського контролю, накази і розпорядження керівника, посадові інструкції та ін
- фактографічна інформація характеризує об'єкти аудиту на основі даних, що відображені у первинних документах, облікових регістрах, бухгалтерській і статистичній звітності.
142. Твердження, на яких побудовано фінансову звітність та які використовує аудитор в якості критеріїв її оцінки.
Критерії оцінки фін. зв. Враховують якісні і кількісні аспекти. У МСА 500 «Аудиторські докази» визначаються такі поняття як твердження.
Критерії (твердження) поділяються на:
1) твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіряється:
-наявність: операції та події, які відображені в звітності,
відбулися та стосуються суб'єкта господарювання;
- повнота: відображені всі операції та події, які мають бутивідображені в звітності;
- точність: суми та інші дані, які стосуються відображенихв звітності операцій та подій, відображені належнимчином;
- відсічення: операції та події відображені у відповідному звітному періоді;
- операції та події відображені на відповідних рахунках;
2) твердження про залишки на рахунках на кінець періоду:
- існування: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі існують;
- права і зобов'язання: суб'єкт господарювання утримує чи контролює права на активи, зобов'язання є зобов'язаннями суб'єкта господарювання;
- повнота: відображені всі активи, зобов'язання та частки участі в капіталі, які мають бути відображені в звітності;
- оцінка вартості та розподіл: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі включені в фінансові звіти у відповідних сумах та будь-які остаточні коригування оцінки вартості та розподілу відображені в звітності відповідним чином;
3) твердження про подання та розкриття інформації:
- наявність та права й зобов'язання: події, операції та інші питання, інформація про які розкрита, відбулися та стосуються суб'єкта господарювання;
- повнота: включено розкриття всієї інформації, яка маєбути включеною в фінансові звіти;
- класифікація та зрозумілість: фінансова інформація подана та визначена відповідним чином і розкриття інформації чітко сформульоване;
- точність та оцінка вартості: фін. та інша інф. розкрита достовірно й у відповідних сумах.
Аудитор може використовувати твердження так, як наведено вище, або висловлювати їх іншим чином за умови охоплення всіх наведених вище аспектів. Наприклад, аудитор може обрати поєднання твердження про операції та події з твердженнями про залишки на рахунках. Ще один приклад: може не бути окремого твердження, пов'язаного з відсіченням операцій та подій, якщо твердження щодо наявності та повноти містять належний розгляд відображення операцій в правильному обліковому періоді.
Ураховуючи особливості розвитку ринкової економіки в Україні, Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні», а також зарубіжний досвід до ознак і критеріїв оцінки фінансової звітності слід віднести такі:
*повноту — перевірку відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі. Аудитор має впевнитись, що в балансі клієнта показані всі активи і зобов’язання;
*оцінку — вивчення оцінки активів і пасивів протягом року згідно з прийнятою обліковою політикою (зокрема за методами оцінки), обраною підприємством на початку звітного періоду. Наприклад, аудитор перевіряє застосування методів оцінки товарно-матеріальних запасів, зокрема методу середньозваженої вартості, FIFO, LIFO тощо;
*фактичну наявність — контроль реального існування відображених у балансі активів і пасивів. Так, у вартість основних засобів може бути включена вартість списаних чи ліквідованих об’єктів; на балансі підприємства не повинна обліковуватися готова продукція, реалізована покупцям;
*належність — перевірка того, чи всі активи і пасиви, показані в балансі, належать підприємству, яке перевіряється. Іноді в складі власних основних засобів можуть бути відображені орендовані основні засоби, а в складі власних матеріальних запасів — матеріали на відповідальному зберіганні;
*правильність відображення — визначення правдивості, точності, об’єктивності відображення становища підприємства на дату складання фінансової звітності за затвердженими типовими формами звітності.
143. Мета, завдання та джерела інформації аудиту основних засобів.
Згідно з ПСБО 7 Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Мета аудиту основних засобів – висловлення думки про достовірність інформації про основні засоби в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Основними завданнями аудиту є перевірка: збереження ОЗ; дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщен-ням, вибуттям та ліквідацією ОЗ; прав-сть нара-хування і викор-ня АВ; законність витрат на поточний та кап. ремонт; викор-ня завдань чи плану з кап. вкладень та ведення обліку ОЗ. Усі об’єкти ОЗ мають бути закріплені за МВО. Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються ОЗ на баланс за справедливою вартістю сторін. Звертається увага на прв-сть, своєчасність і повноту оприбуткування ОЗ. Необхідно вивчити і визначити наслідки ліквідації: чи дотримані нормативні акти про порядок списання обладнання, яке стало непридатним майном. Законність надходження ОЗ в результаті кап. вкладень визнач-ся через порівняння об’єктів, що надійшли і були оприбутковані, за переліком і титульним списком. Доцільно перевірити такі випадки, як можливі зловживання, приховані за рахунок
підвищення вартості окремих об’єктів ОЗ, повноту оприбуткування ОЗ, прав-сть передавання під звіт МВО. Перевіряючи прав-сть нарахування і викор-ня АВ, необхідно встановити: чи правильно визначена ліквідаційна вартість ОЗ та вартість, яка підлягає амортизації; чи правильно застосовується передбачений обліковою політикою метод амор-тизації; чи правильно нараховується амортизація; чи не допускається нарахування амортизації і зносу по бібліотечних фондах, автошляхах заг. корис-тування та ін. фондах, переведених на консервацію. Перевіряючи операції ремонту ОЗ, аудитор звертає увагу на: випадки приховування нестачі ОЗ внаслідок незадовільного стану АО і неякісного проведення щорічної інвентаризації; викор-ня посадовими особами ОЗ у своїх цілях; заміну нових частин ОЗ застарілими; списання ОЗ за актами, які не оформлені згідно з чинним зак-вом; заниження ПВ ОЗ чи окремих частин; викор-ня ОЗ не за призначенням і т.д.
Джерелами інф-ї операцій з ОЗ є: п(с)БО 7; акт введення в експлуатацію; звіт про фін.рез. та їх викор-ня; акт приймання-передавання, внутр. переміщення ОЗ (ОЗ-1); звіт про фін.-майновий стан під-ва; накладна на внутр. переміщення; інвентарна картка обліку ОЗ; акт на списання ОЗ; опис інвентарних карток; акт інвентаризації та розрахункові таблиці результатів; кошториси та завдання чи плани кап. ремонту; облікові відомості та журнали; інші звітні форми.
144. Мета, завдання та джерела інформації аудиту нематеріальних активів.
Згідно з ПСБО 8 Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Під ауд.перевіркою НА розуміють дослідження прав на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.
Мета аудиту НА – висловлення думки про достовірність інформації про НА в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Основні завдання аудиту НА — установлення дотри мання підприємством методики обліку вимогам П(с)БО 8 «НА». Досліджу ються питання документального оформлення наявності об'єктів НА, правильності відображення їх початкової ба лансової вартості, організації, АО і СО НА, нарахування їх зносу, а для цього слід вико ристати рах.12 «НА», який призначений для обліку та узагальнення інф-ї про наявність та рух їх. Належна увага приділяється і правильності списання об'єктів НА з балансу, відповідності показників СО і АО та їх зносу залишкам, за писаним у Головній книзі і балансі.
Джерелами інф-ї є: наказ про облікову політику підприємства; первинні документи (акт приймання-передачі, платіжні до-кументи, ліцензійні угоди, патенти та інші свідоцтва, що підтвер-джують факт придбання або створення нематеріальних активів); облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку нематеріальних активів; аудиторські висновки попереднього аудиту та інші докуме-нти, що узагальнюють результати контролю; звітність (Баланс (ф. № 1), Примітки до фінансової звітнос-ті (ф. № 5)), ПСБО 8.
145. Мета, завдання та джерела інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.
Довгострокові фінансові інвестиції —це інвестиції на пері од більший ніж
один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.
Довгострокові інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції.
Мета аудиту – висловлення думки про достовірність інформації про довгострокові фін.інвест. в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Осн.завд. аудиту - перевірка: 1).прав-ті віднесення фін.інвестицій до довгостр-х чи короткостр-х; 2).обгрунтованості віднесення облігацій та векселів до довго- чи коротко-строкових; 3).порядку віднесення різниці між фактичними витратами та номін-ю вартістю ЦП; 4).відображ-я дивідендів по акціям; 5).документу-вання операцій; 6).прав-ть перерахунку в нац . валюту ЦП, оплачених в інвалюті; 7).порядка фінансув-я витрат по зберіг-ню акцій та облігацій в банках; 8).існув-я акцій, переданих в заставу; 9).відпов-ть структури портфеля ЦП та док-ів на їх придбання; 10).прав-ть відображ-я в обліку ЦП; 11).ведення АО по рах-ам (за видами довгосттр-х фін.вкладень та об’єктами інвестування; АО век-селів – за кожним векселем; АО ощадних сертифікатів – по банках, що видали сертифікати); 12).прав-ть виплати періодичних доходів по купонним та безкупонним облігаціям; 13).прав-ть виплати вартості майна при ліквідації П; 14).порядок оплати ЦП при придбанні; 15).прав-ть відображ-я фін.інвестицій в Балансі; 16).прав-ть оцінки фін.інвестицій (при придбанні, на дату Балансу, при вибутті); 17).прав-ть кореспонденції рах-ів; 18).прав-ть переоцінки; 19).облік погашення і реал-ї фін.інвестицій; 20).достовірність даних інвентаризації ЦП (прав-ть оформлення; реальність вартості; збереження ЦП – шляхом співставлення фактичної наявності з даними БО; своєчасне і повне відображ-я в БО отриманих доходів по ЦП), інше.
Джерела інформації: П(с)БО № 2, 12, 14, ЗУ “Про БО і ФЗ”; ПКО; виписки банку; акт приймання-передачі ОЗ; накладна на відпуск матеріалів та ін.; виправдовуючі док-ти; Книга обліку ЦП; довідки бухгалтерії; реєстр; звітність; рах.14 “Довгостр.фін.інвестиції”, 34 “Короткостр.векселі одержані”, 35 “Поточні фін.інвестиції”; журнал-ордер № 3; інші.
146. Мета, завдання та джерела інформації аудиту виробничих запасів.
Згідно до ПСБО 9 «Зап.» Виробничі запаси – це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
Мета аудиту – висловлення думки про достовірність інформації про виробничі запаси в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Завдання аудиту: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які види МШП використовуються; 2) перевіряється правильність віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку списання МШП; 3) Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а також, яка сума відображена по КТ13 в кореспонденції з ДТ відповідних витратних рахунків; 4) на завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою.
Джерелами інформації є: баланс підприємства ф.1, регістри синтетичного обліку ТМЦ (головна книга, відомості руху, ЖО, тощо), аналітичні регістри обліку (відомості, звіти МВО), картки складського обліку, накладні, рахунки-фактури.
147. Мета, завдання та джерела інформації аудиту незавершеного виробництва.
Згідно з ПСБО 2 «Баланс» Незавершене будівництво" - це вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.
Мета аудиту – висловлення думки про достовірність інформації про НЗ буд. в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Завдання аудиту - визначення обсягу незавершенного виробництва в натурі шляхом переліку, зважування та застосування інших прийомів інвентаризації своєчасно і точно; перевірка подання інформації про обсяги НЗВ у натурі за даними оперативного обліку; оцінка залишків незавершеного виробництва; перевірка бухгалтерських розрахунків вартості незавершеного виробництва.
Джерелами інформації є: ПСБО 2, баланс підприємства ф.1, регістри синтетичного обліку, аналітичні регістри обліку.
148. Мета, завдання та джерела інформації аудиту витрат виробництва.
Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво - одна з найважливіших ділянок аудиту.
Мета аудиту – висловлення думки про достовірність інформації про витрати виробництва в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Основними завданнями аудиту є:
1. Установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво, методики їх облікового процесу.
2.Розробити заходи впливу для їх ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних осіб.
Джерела інформації:
а) Первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки - фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств.
б). Облікові реєстри з аналітичного і поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, ж/о №10, Головна книга по рахунках 91,92,93,23 ).
в). Нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, статистична звітність.
г). Дані податкового обліку про валові витрати на виробництво.
д) ПСБО 16.
149. Мета, завдання та джерела інформації аудиту товарів.
Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права призначені для продажу (оплатної передачі).
Мета аудиту - висловлення думки про достовірність інформації про товари в усіх суттєвих аспектах у фінансовій звітності та примітках до неї та відповідність її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам.
Основними завданнями ауди ту є встановлення правильності і достовірності відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг) та фактичних витрат на вир-о і реал-ю прод-ї, формування фін. результатів, з'ясування правильності визна чення виробничої с.в. готової прод-ї.
Джерелами інформації є: баланс П, звіт про фін. результати та їх викор-ня, журнали 1, 2, 3, 4, 5, 5а, 6, пер винні документи з відпуску готової продукції зі складу, банківські виписки про рух коштів на поточному рахунку, касові звіти з при кладеними прибутково-видатковими документами в оплату рахун ків, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції та ін.
150.Мета, завдання та джерела інформації аудиту дебіторської заборгованості.
Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі.
Завдання аудиту дебіторської заборгованості:
-установлення реальності деб. Заборг. та простроч. заборг. (за якою минув строк позовної давності);
-перевіркаправильностісписаннязаборгованості, строк позовної давності якої минув;
- перевірка достовірності відображення в обл. деб. Заборг.залежно від прийнят. м-ду визнач. реалізац;
- перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості;
- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.
Джерела інформації для перевірки дебіторської заборгованості:
- Реєстри синтетичного обліку і звітність (Баланс Ф-1, Головна книга).
- Реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків (журнал № 3 від 3.1-3.6 відповідних машинограм за автоматизованого обліку).
Первинні док. з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські документи, договори). Аудит розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку.
Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Згідно зі Стандартом 10 дебіторська заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підприємство може мати.
Необхідно також врах. знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також поверн. Т-рів покупц.
Для аудиту важливо знати % безнадійної деб. Заборг., для того щоб перевірити інф. про ств. резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і ств. резерв для її погашення за рах. витрат поточ. року.
Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.
Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб.
З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі вгорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", "Розрах. з різними деб. і кредиторами" тощо.
151.Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних фінансових інвестицій.
Аудит фінансових інвестицій.Відпов до П(с)БО2 “Баланс” фін інвестиції – це активи, які утримуються п-вом з метою збільш прибутку (%, дивідендів тощо), зростання вар-ті капіталу або ін вигод для інвестора. Фін вкладення здійсн з метою отримання сталого доходу та виявлення впливу на д-сть п-ва, що інвестується. Не всі вкладення капіталу є фін інвестиціями. Фін інвестув-я здійсн п-вом в таких осн-х формах:1).Внесення капіталу до статут-х фондів СП; 2).Внесення капіталу в доходні види грош інструментів; 3).Внесення к-лу в доходні види фондових інструментів (різні види ЦП,що обертаються на фонд ринку). Фін інвестиції поділ.на: а).довгостр (на період понад 1р та ті, що не можуть бути реалізовані вільно в будь-який момент): позикові та пайові. Довгостр інвестиції розгляд-ся як необ активи; б).поточні (строк погашення до року: еквіваленти грош коштів та ін пот фін інвестиції. Розгляд як пот активи. Джерела інфо:П(с)БО № 2, 12, 14, ЗУ “Про БО і ФЗ”; ПКО; виписки банку; акт прийм-передачі ОЗ; накладна на відпуск матеріалів та ін.; виправдовуючі доки; Книга обліку ЦП; довідки бухг-рії; реєстр;зв-ть;рах.14“Довгостр фін інвестиції”,34“Короткостр векселі одержані”, 35 “Пот фін інвестиції”; журнал-ордер № 3; ін. Осн напрями аудиту-перевірка: 1).прав-ті віднесення фін інвестицій до довгостр чи короткостр-х; 2).обгрунтованості віднес облігацій та векселів до довго- чи короткостр; 3).порядку віднес різниці між факт вит-ми та номін-ю вар-тю ЦП; 4).відображ дивідендів по акціям; 5).док-ня операцій; 6).прав-ть перерах в нац валюту ЦП, оплачених в ін валюті; 7).порядка фінансув витрат по зберіг-ню акцій та облігацій в банках; 8).існув-я акцій, переданих в заставу; 9).відпов-ть стр-ри портфеля ЦП та доків на їх придбання; 10).прав-ть відображ в обліку ЦП; 11).ведення АО по рах-ам (за видами довгостр фін вкладень та об’єктами інвестування;АО векселів – за кожним векселем; АО ощадних сертифікатів – по банках, що видали серт-ти; 12).прав-ть виплати періодичних доходів по купонним та безкупон облігаціям; 13).прав-ть виплати вар-ті майна при ліквідації п-ва; 14).порядок оплати ЦП при придбанні; 15).прав-ть відображ фін інвестицій в балансі; 16).прав-ть оцінки фін інвестицій (при придбанні, на дату балансу, при вибутті); 17).прав-ть кореспонденції рах-ів; 18).прав-ть переоцінки; 19).облік погашення і реал-ї фін інвестицій; 20).достовірність даних інвен-ції ЦП (прав-ть оформлення; реальність вар-ті; збереження ЦП – шляхом співставлення факт наявності з даними БО; своєчасне і повне відображ в БО отриманих доходів по ЦП), ін.
152.Мета, завдання та джерела інформації аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті.
Основн завд аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та ін активів є: -факт виявлення грошей в касі;- перевірка збереження готівки в касі; -перевірка записів в касовій книзі; -складання акту перевірки каси; -перевірка прибут і видатк КО, доків та форм по суті; -перевірка відповідності касової дисципліни; -перевірка обліку кас операцій (перевірка прави-льності ведення журналу кас операцій, перевірка машино-грами по КО, перевірка стану аналіт обл, перевірка балансу по ГК і ф. 3; - надання висновку.
Джер інфо для аудиту грош коштів є: . 1) Первинні доки з обліку грош коштів.2)Облікові регістри, що використ для відображ госп операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів 3) Акти та довідки попередніх ревізій, ауд висновки та ін док-ція, що узагальнює результати контролю. 4) Головна книга. 5) Звітність. Під час аудиту грош коштів в касі потрібно керуватись чинними нормат та законод доками, а саме: Положенням про ведення кас операцій в нац валюті в Укр.
Для забезпеч надійності і збереження готівки, у відповідності з Полож про ведення кас операцій в нац валюті в У, каса повинна бути ізольована від ін приміщень, обладнана спец віконцем для проведення операцій з клієнтами і співробіт-никами, мати сейф чи металічну шафу, охоронно-пожежну сигналіз, яка відповідає вимогам діючого стандарту.
1й етап аудиту перевірки касових операцій передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерах усіх грошей та ін цінностей, що знахя у касі п-ва (векселів, зобов'язань). Це перешкоджає можливості скрити недостачу, надлишок чи ін зловживання. До початку перевірки наявність грош коштів і ін цінностей касир повинен скласти касовий звіт. В нього включ всі приб і видатк касові доки, які знах в касі. Після перевірки грошей та ін цінностей в касі, склад відомість інв-ції каси та обов'язково результати фіксуються в роб доках а-ра. 2им етапом є перевірка правильності заповнення кас доків та орг-ції порядку ведення касо операцій. Під час перевірок з'ясовується наявність у п-ва касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам наказу Мінстату. Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на 3му етапі аудиту. Особлива увага під час перевірок касової дисципліни має приділятися цільовому використ готівки, яку п-во одержує в установі банку. Суми і напрямки використ готівки, одерж в касі банку, порівнюються з аналогіч показниками їх факт витрачання із залученням відповідних виправдувальних доків. За результатами перевірки встановл конкретні факти нецільов використ готівки, з'ясовуються їх причини.Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і госп цілеспрямованість. При цьому старанно аналізуються повнота та своєчасність оприбуткування грошей в касу.
153.Мета, завдання та джерела інформації аудиту грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті.
Перевіряючи надходження грошей до каси з валютного рахунку, потрібно звірити записи в касовій книзі, спеціальних заявках, касових ордерах та виписках банку, а також перевірити повноту і своєчасність оприбуткування валюти з банку. При цьому доцільність проведених операцій перевіряється наявністю розпорядчих документів. Перевіркою видаткових касових документів установлюється правильність списання і законність витрачання готівки в касі. Оскільки головним каналом руху готівкової іноземної валюти є видача коштів на закордонні відрядження, перевіряється наявність розпорядчих документів та правильність складання авансових звітів, відповідність сум, зазначених у них, даним виправдовувальних та розпорядчих документів, а також правильність арифметичних дій у них.
Правильність, повнота і своєчасність внесення готівки іноземної валюти в банк перевіряється через зіставлення записів у касовій книзі, видаткових касових документах, заявках на внесення готівки в банк та виписках банку. Особлива увага звертається на правильність арифметичних підрахунків у касових документах, виведення залишків на кінець дня в касовій книзі, правильність перенесення залишків з попереднього звіту в наступний як в іноземній валюті, так і в оцінці грошової одиниці України. Безготівкові валютні кошти підприємств зберігаються на рахунках у банках.
Завданнями перевірки операцій на валютному рахунку підприємств є:
-установлення кількості відкритих і використовуваних рахунків для розрахунків та законності здійснення операцій за кожним із них;
-перевірка своєчасності, достовірності, законності та доцільності здійснення операцій з надходження та списання коштів;
-дотримання стану платіжної дисципліни за укладеними договорами;
-обґрунтованість отримання і використання кредитів та позик, своєчасності їх погашення.
Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:
- виписки банків за валютним рахунком та додані до них документи (заяви на внесення та отримання готівки, копії платіжних доручень, заяв на акредитив, інкасових доручень, платіжних вимог);
- облікові регістри по рахунку 31;
- інші документи, в яких відображені операції, пов'язані з рухом коштів.
Слід зазначити, що з боку держави валютні операції підприємств контролюють банки, які їх обслуговують. Саме вони через зарахування всіх валютних надходжень на транзитний валютний рахунок здійснюють розподіл валютної виручки та продаж відповідної її частини. Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку проводиться за цільовим призначенням (за умови наявності зовнішньоекономічного контракту) і контролюється установами банків.
Облік продажу та купівлі іноземної валюти в банку ведеться підприємствами за рахунком 33 "Інші кошти" субрахунку 333 "Кошти в дорозі". Під час перевірки операцій з валютою аудитор з'ясовує:
-необхідність, законність, достовірність та доцільність придбання чи продажу валюти;
-умови придбання (продажу);
-повноту відображення витрат на придбання валюти (комісійний збір до пенсійного фонду);
-правильність документального оформлення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку;
-правильність складання кореспонденції рахунків, визначення результатів від продажу або купівлі іноземної валюти;
-правильність віднесення на валові витрати чи доходи сум, якими оперують у процесі купівлі-продажу іноземної валюти, а також правильність визначення балансової вартості іноземних валют.
154.Мета, завдання, джерела інформації аудиту доходів і фінансових результатів.
Аудит доходів та фінансових результатів включає кілька етапів:
1. Визначення доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг - визначається шляхом вирахування з доходу відповідних податків, зборів, знижок. Та звірка Кредита рахунка 70 з Ф.№ 2 код рахунка(010)).
2. Собівартість реалізованої продукції (ряд 040) слід звірити стр. 040 графа 3 з графою 5 рядок "Разом" ж/о №11. Показується виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно ПБО "Запаси".
3. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між читим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). І собівартістю реалізованої продукції.
4. По статті "Інші операційні доходи" контролюють: доходи від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування рініше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів. Паралельно проводиться аудит статті "Інші операційні витрати" - яка включає собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнанні економічні санкції.
5. Визначається прибуток від операційної діяльності (це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю) - це алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрати на збут та інших операційних витрат.
6. Проводиться аудит 1) Інших фінансових доходів - дивіденти, відсотки отримані від фінансових інвестицій.2) "Доход від участі в капіталі" - включає доход отриманий від інвестицій у дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.
3) "Інші доходи" - включають доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.
7. Прибуток до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів, фінасових та інших витрат (збитків). Податок на прибуток визначається згідно з ПБО 17 "Податок на прибуток" та згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно проводиться порівняяня (контроль) з декларацією про прибуток підприємства.
155.Мета, завдання та джерела інформації аудиту витрат за економічними елементами
В ході надання аудит. послуг перевірці підлягає фін.-госп. ді-сть П, оцінка прав-сті віднесення витрат на вир-во і с/в продукції. Це особливе завдання аудиту, оскількт с/в відображає всі сторони дія-сті П. Головним завданням аудиту витрат на вир-во та с/в продукції є дослідження вир. ді-сті П різних форм власності з метою виявлення резервів для збільшення випуску продукції, поліпшення її якості, зниження с/в продукції та достовірність відображення в БО витрат за звітний період. Склад витрат, які формують с/в прод-ї, регулюється п(с)БО 16. При перевірці витрат на вир-во прод-ї аудитору важливо також знати і керуватися такими нормативними актами: п(с)БО 1-4, 9; методичними рекомендаціями з формування с/в прод-ї, робіт, послуг; плановими та факт. калькуляціями окремих видів прод-ї; актами інвентаризації залишків НЗВ; журналом відділу тех. контрою; журналом 5, 5а; Головною книгою, фін. звітністю та ін.
Аудит починається з вивчення орг-ї вир-ва та технологічних процесів, перевірки кошторисів по кожній статті планових калькуляцій і норм витрачання сировини і матеріалів. Згідно з п(с)БО 16 вир. с/с продукції, робіт, послуг склад-ся з прямих матер. витрат, прямих витрат на ОП, загальновир. витрат, інших витрат. Тому аудитор має перевірити прав-сть складання звітів по с/в прод-ї і це дослідження повинно підтвердити відповідність всіх елементів вир. с/в, зокрема елементів прямих матер. витрат, елементів прямих витрат на ОП, інших прямих витрат, елементів загальновир. витрат. Перевіряючи витрати, слід документально підтвердити прав-сть розрахунку с/в прод-ї (робіт, послуг), оскільки це один з найважливіших синтетичних показників, що дає змогу оцінити еф-сть викор-ня в процесі вир-ва прод-ї (робіт, послуг) матер. і трудових витрат, рентабельність, прибутковість і фін. стійкість П. Досліджуючи прав-сть включення того чи ін. елемента витрат до складу вир. витрат і розрахунку с/в прод-ї, необхідно перевірити обгрунтованість розмежування джерел відшкодування різних витрат, достовірність звітних показників с/в прод-ї, прав-сть розподілу витрат між НЗВ і ГП, що дає можливість виявити внутрішньогосподарські резерви зниження с/в прод-ї. Переходячи безпосередньо до перевірки прав-сті обліку витрат на вир-во прод-ї, аудитор повинен особливу увагу звернути на такі питання: чи дотримується принцип постійності обліку витрат; чи відповідає обраний метод обліку витрат галузевим і техніко-ек. особливостям орг-ї; наскільки правильно розмежовуються вир. витрати за звітними періодами; чи дотримуються обраного методу і точності оцінки матер. ресурсів, що списуються на витрати вир-ва прод-ї; наскільки обгрунтовано списуються відхилення від облікових цін за матеріалами; чи правильно нараховується знос ОЗ, НА і МШП; наскільки обгрунтовані суми витрат, пов’язані з орг-єю та упр-ням вир-вом; яка обгрунтованість списання витрат обігу на с/в реалізованих товарів; чи правильно віднесені на витрати вир-ва (обігу} фактичні суми витрат на ремонт ОЗ, відрядження, рекламу, оплату інф., консультаційних послуг, а також представницьких витрат та ін. Аудит. перевірці підлягає також обгрунтованість віднесення на витрати вир-ва окремих податків, зборів, відрахувань, платежів.
156.Мета, завдання та джерела інформації аудиту власного капіталу.
Основним завданням аудиту формування та змін власного капіталу є перевірка достовірності відображення власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності та правильності його формування, правильності та цілеспрямованість його використання.
Основні напрямки аудиту:
1. Перевірка обгрунтованості збільшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів в результаті їх переоцінки, введення в експлуатацію нових видів основних фондів;
2. Перевірка обгрунтованості зменшення власного капіталу в частині основних і оборонтих фондів при списанні недоамортизованих об`єктів основних засобів, їх ліквідації.
3. Перевірка правильності відображення в обліку операцій щодо власного капіталу здійснюється методом аналізу кореспонденції рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських записів.
При проведенні аудиту власного капіталу перевірці підлягають процеси та господарські операції, пов’язані зі створенням статутного, пайового, додаткового і резервного капіталу, обліком нерозподілених прибутків (непокритих збитків), формуванням вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і виплати дивідендів.
Джерела інформації при аудиті власного капіталу та забез печення зобов 'язань:
1) установчі документи (установчий договір, статут, протоколи зборів засновників, учасників, акціонерів);2) внутрішні нормативні документи (наказ про облікову політи ку, положення про організацію та оплату праці, про функціонував окремих служб підприємства, у тому числі обліково-економічної т інших, про використання прибутку тощо);3) документи з формування статутного капіталу (надходження коштів, матеріальних цінностей від засновників-учасників та іній! первинні документи); 4) бухгалтерські регістри обліку власного капіталу, забезпе чення зобов'язань, розрахунків з учасниками (журнали, відомості, оборотні відомості, головна книга);5) документи фінансової звітності.
Аудиторські процедури при аудиті власного капіталу та забезпечення зобов 'язань:1) дослід-ження установчих документів, оцінка відповідності їх змісту законодавчим вимогам;2)оцінка відпо-відності організації обліку власного капіталу (статутного, резервного, додаткового та інших нормативним вимогам);3) перевірка правильності формування статутного, пайового та резервного капіталу відповідно до установчих документів та нормативних вимог;4)перевірка правильності від об-раження в обліку величини статутного капіталу та її змін;5)перевірка формування статутного капі-талу в іноземній ва люті;6) перевірка правильності формування та відображення в об ліку додаткового капіталу;7) перевірка правильності відображення в обліку неоплаченого та вилученого капіталу;8) перевірка відповідності аналітичного обліку, статутного пайового та резервного капіталу первинним документам, синте тичному обліку, записам у головну книгу та оборотну відомість;
9)перевірка правильності формування та відображення в обліку забезпечення майбутніх витрат і платежів (забезпечення виплат від пусток, додаткового пенсійного забезпечення, забезпечення гаран тійних зобов'язань, забезпечення інших витрат і платежів);10)перевірка правильності формування та відображення в об ліку цільового фінансування і цільових надходжень (субсидій асигнування з бюджету й позабюджетних фондів, цільових внес ків фізичних та юридичних осіб тощо);11)перевірка відповідності аналітичного, синтетичного обліку записам в головну книгу та оборотні відомості;12)перевірка правильності відображення інформації про влас ний капітал та забезпечення зобов'язань у фінансовій звітності та примітках до неї.
157.Мета, завдання та джерела інформації аудиту довгострокових зобов’язань.
До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові (строком більше 1 року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємством. Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілює в собі економічні вигоди. Відображення в обліку довгострокових зобов’язань регулюється П(С)БО-11.
Завданнями аудиту операцій з довгостроковими і поточними зобов’язаннями є:- оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;
- встановлення наявності, правильності оформлення договорів та інших документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг), а також дотримання зазначених в даних документах умов;
- оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності даних в звітності;
- встановлення дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;
- розробка заходів щодо реалізації результатів контролю з метою попередження відхилень від норм чинного законодавства.
Джерелами інформації для аудиту операцій з довгостроковими зобов’язаннями є наступні документи:
1. Наказ про облікову політику підприємства.
2. Первинні документи з обліку довгострокових зобов’язань
3. Облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових зобов’язань (див. табл. 2.16).
4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.
5. Звітність
6. Основними джерелами інформації для здійснення аудиту операцій із довгостроковими зобов’язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.
158.Мета, завдання та джерела інформації аудиту короткострокових кредитів банків.
Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 “Короткострокові позики” у національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів, за дебетом – погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик). Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора – перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх. Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з’ясовує, якими видами позик користувалось підприємство.Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) – під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.
За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призначенням. Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей.
159.Мета, завдання та джерела інформації аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти, у тому числі й кредиторська заборгованість. Тому аудитору необхідно також вивчати, перевіряти поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру.
Кредиторська заборгованість - це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов'язання.
Під час перевірки кредиторської заборгованості мають бути розв'язані такі завдання:
- вивчення реальності кредиторської заборгованості - як довгострокової, так і поточної;
- установлення причин і строків утворення заборгованості;
- перевірка наявності простроченої кредиторської заборгованості;
- вивчення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позивної давності;
- з'ясування правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув, перевірка достовірності відображення за відповідними статтями балансу суми кредиторської заборгованості;
- перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості та оформлення і відображення в обліку заборгованості за одержаними авансами.
У джерелами інформації для перевірки кредиторської заборгованості є: договори поставки продукції (робіт, послуг), акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга купівлі, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали, машинограми), Головна книга, звітність, а також первинні документи й облікові регістри з обліку розрахунків із постачальниками, різними кредиторами, розрахунки за претензіями, з відшкодування матеріального збитку.
Аудит кредиторської заборгованості проводиться в кілька етапів. Необхідно встановити, чи не була відображена в балансі заборгованість прострочена? Це здійснюється зіставленням термінів розрахунків, які вказані в договорах, рахунках-фактурах. Перевіряється кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності.
Установлюється наявність кредиторської заборгованості з простроченим терміном позову та перевіряється її списання. Для підтвердження реальності кредиторської заборгованості аудитор може розіслати листи кредиторам для підтвердження залишку. Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними журналу № 1. У такий же спосіб виявляється наявність заборгованості з простроченим трирічним терміном давності і перевіряється правильність її списання.
160.Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з одержаних авансів.
Поточні зобов’язання – це зобов’язання підприємства, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати Балансу.З метою перевірки правильності ведення обліку поточних зобов’язань проводиться їх ревізія (наприклад, ревізія розрахунків за виплатами працівникам). При цьому перевіряється як сама правильність ведення синтетичного й аналітичного обліку, законність, доцільність і реальність виникнення заборгованості, так і своєчасність та правильність розрахунків і документальне оформлення пов’язаних з цим операцій.
При проведенні аудиту поточних зобов’язань аудитор перевіряє достовірність проведених господарських операцій та відповідність нормативно – правовим актам.
Джерелами інформації для аудиту поточних зобов’язань являються такі: Наказ про облікову політику; первинні документи; облікові регістри, що використовуються для відображення поточних зобов’язань; акти і довідки попередніх аудиторських перевірок та звітність
161.Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом.
Метою аудиту розрахунків із бюджетом є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.
Основне завдання аудиту розрахунків із бюджетом — ретельна перевірка правильності нарахування податків і зборів та своєчасності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком.
Функціональні завдання — консультування платників податків і зборів з питань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків із бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави; надання консультацій у разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування.
Узагальнена інформація про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, обліковується на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами". Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством; для кожного податку передбачена своя ставка, строк сплати, об'єкт оподаткування, регламентуючий документ тощо.
При проведенні аудиту слід керуватися законами України та іншими нормативними документами, що регулюють питання податків, які діяли на нарахування та сплату податків.
162.Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування.
Метою проведення перевірки аудитором розрахунків за страхуванням є встановлення правильності, повноти та своєчасності здійснених відрахувань на соціальне страхування за всіма видами оплати праці за відповідний звітний період та своєчасності перерахування внесків і законності використання коштів Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування та на випадок безробіття.
Перед проведеннями аудиту розрахунків із соціального страхування, аудитор дістав підтвердження проте, що дане підприємство – клієнт зареєстроване як платник страхових внесків за місцем свого знаходження .
Після цього аудитор проводить перевірку в такій послідовності:
1. Встановлення правильності застосування ставок страхових внесків на визначення виплат на які нараховуються страхові внески. Проводячи таку перевірку, правильність використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування і страхування на випадок безробіття, визначає цільове використання коштів, а також наявність документів, які підтверджують право на призначення відповідних виплат (листки працездатності, довідки тощо).
При проведенні аудиту, аудитор звертає увагу на правильність визначення середньої заробітної плати для нараховування допомоги по тимчасовій працездатності, відповідність встановленого працівнику безпосереднього стану роботи. Він також порівнює кількість оплачених днів і сума виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському обліку підприємства та розрахункових відомостях, кількість оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним табелів обліку використання робочого часу.
Якщо в ході дослідження виникають підозри щодо наявності підстави для нарахування і виплат лікарняних, то аудит може проводити зустрічні перевірки.
2. Перевірка своєчасності і повноти перерахування внесків. Аудитор перевіряє своєчасність сплати нарахованих внесків до відповідних фондів (від фонду оплати праці підприємство сплачує 37%), (у Пенсійний фонд – 32%); фонд соціального страхування 2,9%, фонд безробіття 2,1%) із заробітної плати відповідно (1 – 2%), фонд соціального страхування – 0,5 – 0,25%, та фонд на випадок безробіття – 0,5%).
3. Перевірка правильності складання кореспонденції по рахунку 65 “Розрахунки за страхування”. Вона передбачає встановлення відповідності записів аналітичного обліку по рахунку 65 записом в Головній книзі та формах бухгалтерської звітності.
Перевіряючи дані за рахунком 65 аудитор перш за все звертає увагу на:
· Правильність визначення бази для нарахування страхових внесків або створення строкового резерву;
· Правильність використання норм відрахувань, встановлених законодавством;
· Своєчасність нарахування, перерахування та правильність використання страхового відшкодування або страхового резерву при настанні страхового випадку;
· Правильність документального оформлення (правильне оформлення розрахунково – платіжних документів) та ведення бухгалтерського обліку по рахунку 65;
· Відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку за рахунком 65 із записами в журналі №3 розділ II, відомість №36 Головній книзі балансу .
4. Встановлення правильності складання та своєчасності подання звітів за видами страхових внесків, правильність відображення в обліку штрафів та пені за неправильне визначення та несвоєчасне перерахування страхових внесків. З метою контролю достовірності складання звітів по строкових внесках аудитор перевіряє відповідність сум, зазначених у звіті, даними регістрів бухгалтерського обліку, наявність підписів керівника підприємства та головного бухгалтера на відповідних звітних формах.
163. аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці.
Аудит розрахунків з оплати праці є трудомістким і відповідальним. Досліджуючи питання розрахунків з оплати праці, аудитору слід пам'ятати, що за бухгалтерськими даними криються різнобічні інтереси роботодавця, працівника і держави.
Мета аудиту розрахунків з оплати праці є: достовірність розрахунків; повнота відображення в БО; відповідність чинному законодавству та встановленим нормам.
Головними джерелами отримання інформації аудитором є:
-трудове законодавство, Кодекс законів про працю; акти перевірок, накази, картки, трудові договори, контракти,табелі, Головна книга;
-форми фінансової звітності, відомості обліку, облікові регістри.
З огляду на сказане вище, при перевірці, враховуючи різнобічні інтереси сторін, аудитор повинен встановити об'єктивну істину про інформацію, відображену у фінансовій звітності, в бухгалтерському обліку та первинних документах щодо повноти, об'єктивності, достовірності та законності з питань дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці, та довести встановлену істину через аудиторський висновок до широкого кола користувачів.
З метою встановлення об'єктивної істини в питаннях дотримання трудового законодавства в суб'єкта господарювання та розрахунків з оплати праці аудитору необхідно виконати такі завдання:
1. Установити наявність внутрішніх документів, що регулюють у суб'єкта господарювання трудові відносини та питання оплати праці.
2. Установити дотримання у внутрішніх нормативних документах гарантій праці та її оплати, встановлених державою.
3. Перевірити, чи дотримується суб'єкт господарювання норм трудового законодавства, встановлених внутрішніми нормативними документами та чинним законодавством.
4. Перевірити достовірність інформації про використання робочого часу у суб'єкта господарювання.
5. Перевірити й оцінити стан внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку в питаннях дотримання законодавства та розрахунків з оплати праці.
6. Дати оцінку повноти відображення здійснених операцій щодо розрахунків з оплати праці в бухгалтерському обліку.
7. Установити достовірність, об'єктивність, законність і повноту відображення операцій щодо розрахунків з оплати праці.
8. Перевірити дотримання суб'єктом господарювання податкового законодавства при утриманні податків із фізичних осіб.
9. Перевірити дотримання суб'єктом господарювання чинного законодавства щодо розрахунків із позабюджетними фондами, щодо соціального страхування і забезпечення.
Аудит розрахунків з оплати праці та дотримання трудового законодавства є досить трудомістким на середніх і великих промислових підприємствах, де його доцільно виділити в окремий розділ. На невеликих підприємствах він підлягає перевірці в складі розрахункових операцій.
164.Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з Пенсійним фондом.
Нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду має свої особливості залежно від обраної системи оподаткування.
Тому до початку аудиторської перевірки повноти нарахування та сплати збору необхідно з'ясувати, яку саме систему оподаткування застосовує суб'єкт підприємницької діяльності - спрощену чи повну.
Аудитор повинен з'ясувати, які саме виплати працівникам підприємства належать до фактичних витрат на оплату праці. На цьому етапі перевірки аудитор бере до уваги такі первинні документи, як відомості нарахування заробітної плати, банківські виписки, видаткові касові ордери та відомості виплати заробітної плати. Спочатку він з'ясовує, які з виплат із каси підприємництва пов'язані з виплатою основної та додаткової заробітної плати.
Наступним кроком є ідентифікація сум, виплаченим працівникам, із сумами, наведеними у відомостях нарахування заробітної плати. Якщо розбіжності не встановлено, відрахування на пенсійне страхування у відомостях нарахування заробітної плати зроблено правильно, відображений у відомостях збір у день виплати зарплати сплачено повністю, то аудитор має право скласти позитивне судження щодо результатів перевірки.Також аудитор повинен стежити, щоб до складу фактичних витрат на оплату праці помилково не потрапили виплати, не пов'язані з оплатою праці.
Під час перевірки аудитор визначає базу нарахування пенсійних внесків додаванням фонду нарахованої платником оплати праці, зменшеногона суму перевищень максимальних розмірів оплати праці, та фонду оплати праці, визначеного розрахунковим шляхом. Згодом обчислену у такий спосіб базу аудитор порівнює із зазначеною у звітності, поданій платником до органів пенсійного фонду.
На завершальному етапі перевірки обчислюються суми збору за встановленими ставками множенням на визначену аудитором розрахунковим шляхом базу, а також порівнюється отримана величина із сумами, перерахованими суб'єктом підприємництва до Пенсійного фонду.
165. Процедури аудиту основних засобів.
До основних засобів відносяться матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій, строк корисного використання більше одного року.
Основним завданням і метою аудиту основних засобів є:
1.встановлення правильності документального оформлення і своєчасного
відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;
2.перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;
3.перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;
4.перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;
5.контроль за збереженням основних засобів;
6.перевірка правильності проведення індексації основних засобів;
7.підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;
Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:
Баланс (форма № 1);Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.
166.Процедури аудиту нематеріальних активів.
Особливістю аудиту нематеріальних активів є перевірка об’єктів і аналіз прав, що з них випливають. Це зумовлює потребу у дослідженні юридичної форми документів, що може бути здійсненим за умови залучення до аудиту консультантів і експертів (патентних повірених), які спеціалізуються з цих питань.
Метою аудиту нематеріальних активів є формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку та відображення у фінансовій звітності прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторським правом у сфері науки, літератури, мистецтва, об’єктами промислової власності та інших видів нематеріальних активів.Визначена мета передбачає виконання аудитором завдань щодо з'ясування: законності прийнятої на підприємстві методики обліку нематеріальних активів; вірогідності даних про нематеріальні активи, вміщених у фінансовій звітності.Аудит нематеріальних активів може включати аналітичні процедури.
Процедури аналізу наявності, руху та ефективності використання нематеріальних активів є досить трудомісткими, а методика ефективності використання нематеріальних активів не є достатньо розробленою.Виконання аналітичних процедур у процесі аудиту підприємств має формальний характер і не документується, що зумовлює проблеми, пов'язані з витратами часу на проведення аналізу та відсутністю договірної ціни результатів здійсненого аналізу. Крім того, це спричинює питання похідного характеру щодо мети, завдань та джерел інформації аналізу використання нематеріальних активів.У межах укладеного договору на проведення аудиту запропоновано розробляти програму аналізу, оскільки методика виконання аналітичних процедур та обсяг їх застосування є предметом професійного судження аудитора.Мета процедур аналізу нематеріальних активів варіює залежно від умов договору на проведення аудиту та етапу, на якому проводяться аналітичні процедури
167.Процедури інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.
Правильність аудиторського висновку щодо фінансових інвестицій сільськогосподарського підприємства значною мірою визначається врахуванням тих змін, що відбулися в розумінні їх сутності, первісної оцінки та оцінки на дату балансу, бухгалтерському обліку.
Фінансові інвестиції підприємства регулюються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Крім того, окремі визначення щодо призначення фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства наведено в П(С)БО 2 «Баланс» та П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Згідно з П(С)БО 2 фінансові інвестиції здійснюються підприємством з метою отримання прибутку (процентів, дивідендів), зростання капіталу або інших вигод інвестора. За П(С)БО 4 інвестиційна діяльність — це придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Завданням аудиту фінансових інвестицій є перевіркаправильності:
первісної оцінки фінансових інвестицій;
оцінки фінансових інвестицій на дату балансу;
організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства; організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій для ведення спільної діяльності.
За бажанням замовника аудит можна розпочати з інвентаризації фінансових інвестицій підприємства. Вона зводиться до перевірки фактичної наявності цінних паперів, які були передані на зберігання в банк, перевірки залишків сум за даними обліку з даними банку.
При проведенні інвентаризації фінансових інвестицій аудитор повинен встановити, чи не належать вони до інших придбаних підприємством цінних паперів, які не є фінансовими інвестиціями, а за результатами інвентаризації скласти порівняльну відомість, в якій зафіксувати їх нестачу або надлишок.
Перевірку правильності первісної оцінки фінансових інвестицій слід здійснювати залежно від методів придбання цих інвестицій:
за грошові кошти; в обмін на цінні папери власної емісії; в обмін на інші активи.
168.Процедури аудиту виробничих запасів.
Аудит виробничих запасів здійснюється за двома напрямами:
1.Перевірка їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації.
2.Перевірка правильності оцінки запасів в обліку і звітності.
У рамках першого напрямку проводиться інвентаризація, яка дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення в обліку, якщо такі мають місце на підприємстві. Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою може:
– спостерігати за виконанням процедур інвентаризації;
– перевірити правильність підрахунку на основі випадкової вибірки
– вивчати обґрунтованість віднесення операцій до певного звітного періоду;
– отримувати пояснення з приводу значних відхилень виробничих запасів з даними бухгалтерських записів;
– перевірити правильність оцінки фактичного обсягу запасів.
Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:
– до інвентаризації;
– під час інвентаризації;
– після закінчення інвентаризації.
При перевірці обліку запасів аудитор особливу увагу приділяє перевірці первинної документації. При цьому оцінюється правомірність використання тих чи інших форм документів, перевіряється дотримання порядку їх заповнення та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції).
При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, рахунків- фактур, накладних, прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо.
Порівняння кількісних показників оригіналів рахунків- фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника дозволяє встановити, чи всі запаси оприбуткованні.
Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження запасів, з документами постачальника дає можливість виявити факти не оприбуткування запасів або неповне їх оприбуткування.
При аудиті операцій із запасами аудитор перевіряє, чи не допускалась їх передача без оплати. Якщо запаси реалізовувались на сторону, необхідно виявити, коли і за якою ціною вони придбані, коли і кому продані, їх ціну, ПДВ, транспортні витрати, уточнити роздрібні ціни на момент реалізації.
При реалізації запасів на сторону перевіряється наявність накладних, довіреностей, оцінка вартості реалізації надходження виручки від реалізації в повному обсязі на поточний рахунок.
169.Процедури аудиту незавершеного виробництва.
Окремим об’єктом аудиту є розміри в натурі та вартість незавершенного виробництва, яке не належить до випущеної продукції і не повинно якось незаконно впливати на її фактичну собівартість. Обсяг незавершенного виробництва в натурі має встановлюватися шляхом переліку, зважування та застосування інших прийомів інвентаризації своєчасно і точно, хоча це в деяких умовах дуже трудомістка справа. Подання інформації про обсяги НЗВ у натурі за даними оперативного обліку таїть у собі загрозу змішування фактичних залишків незавершеного виробництва та прихованого браку деталей чи виробів, знятих з виконання замовлень тощо.
Не менш важливо правильно оцінити залишки незавершеного виробництва, тобто визначити частину прямих та непрямих витрат підприємства на виготовлення та обробку незакінчених деталей, вузлів та напівфабрикатів. Аудитор мусить уважно перевірити бухгалтерські розрахунки вартості незавершеного виробництва. При цьому окремо треба розглядати випадки короткострокового та довгострокового незавершеного виробництва, бо згідно з загальноприйнятими стандартами бухгалтерського обліку порядок віднесення та відображення вартості незавершеного виробництва на фінансовий результат операційної діяльності підприємства неоднаковий.
Під час аудиту довгострокового незавершеного виробництва виконуються додаткові процедури, які б переконали у тому, що немає підміни короткострокового виробництва довгостроковим, не було додаткових витрат, непередбачених проектами та кошторисами, немає загрози втрати прибутку з інших причин, та правильно розподілено прибуток від реалізації довгострокового контракту.
170 Процедури аудиту витрат виробництва.
При проведенні аудиту виробничого циклу аудитор встановлює якість здійснення внутрішнього контролю на даному циклі. Пере віряється, чи здійснювалась на підприємстві арифметична перевірка, проведення звіряння розрахунків; вивчається організація документообі гу, проведення інвентаризацій, розподіл повноважень та відповідаль ності, здійснення виробничого обліку та підготовка звітності. Аудитор знайомиться із особливостями технологічного процесу, встановлює ділянки процесу, що здійснюють значний вплив на виникнення втрат, вихід та якість продукції; особлива увага приділяється аналізу органі заційно-технічного рівня виробництва; вивчається стан нормативного господарства, порядок встановлення цін на сировину, матеріали та го тову продукцію, стандарти на готові вироби тощо. При обстеженні СВК звертають увагу на виконання виробничої програми, встановлення недоліків в організації виробництва, форму вання цін, застосування накладних на здачу продукції, правильність вибору облікової політики щодо оцінки готової продукції, правильність та повноту оприбуткування виробленої продукції, встановлення мож ливого випуску та реалізацій виробів поза обліком. Із використанням методів економічного аналізу вивчають обсяг та структуру випуску продукції, темпи зростання продукції, виконання виробничої програми з асортименту, ритмічність роботи, показники якості продукції, застосу вання контрольно-вимірювальних приладів, наявність кваліфікованих кадрів щодо контролю якості, втрати від браку, визначаються резерви зростання обсягу виробництва за «класичними» напрямами — поліп шення використання праці, поліпшення використання засобів праці та поліпшення використання предметів праці.
При проведенні операцій з обліку витрат на виробництво та каль кулювання собівартості готової продукції аудитором виконуються такі основні аудиторські роботи:
аналіз тотожності показників фінансової звітності та регістрів бухгалтерського обліку стосовно формування витрат;
перевірка організації аналітичного обліку витрат на виробництво та управлінського обліку, перевірка правильності записів на ра хунках 23,25,26, а також на рахунках класів 8 та 9;
перевірка якості оформлення первинних документів, правиль ності оцінки та своєчасність включення виробничих витрат до собівартості;
перевірка обгрунтування групування витрат за місцями їх ви никнення (виробництва, цехи, дільниці, центри відповідальності тощо);
аудит витрат допоміжного виробництва, загальновиробничих, ад міністративних витрат;
аудит правильності формування валових витрат для сплати подат ку на прибуток підприємств;
При проведенні аудиту використання та списання вартості сиро вини та матеріалів особлива увага приділяється обгрунтуванню оцінки матеріальних цінностей, за якими вони вибувають
171 Процедури аудиту товарів.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію та її реалізацію визначаються П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 16 «Витрати» і П(С)БО 15 «Дохід».
Аудит го тової продукції і товарів здійснюється в такій же послідовності, що і виробничих запасів, тобто перевіряєшся повнота та своєчасність проведення інвентаризації готової продукції та контролюється виконання угод з покупцями і замовниками.
Аудитор повинен дослідити можливі випадки перевитрат сировини і мате ріалів. Такі порушення можуть бути пов'язані з незаконним списанням матеріа лів і сировини на виробництво, застосуванням завищених норм їх витрат, за ра хунок чого можуть утворюватися запаси сировини і матеріалів, які в подальшо му будуть використані для виготовлення неврахованої продукції. Для цього за стосовується контрольний запуск, який здій снюють спеціалісти підприємства. Результати контрольного запуску розповсюджуються на кількість виробле ної готової продукціїї за відповідний період і за ними аудитор визначає достовір ність списання матеріальних цінностей на виробництво. За участю спеціалістів, а в разі потреби, незалежних експертів перевіря ється відповідність виробленої готової продукції вимогам стандартів та техніч них умов.
Для того, щоб віднайти випуск неврахованої продукції, аудитор повинен зі ставити кількість оприбуткованої продукції по документах складу (відомостях про передачу продукзцї на склад, рапортах про виготовлення продукції) з кількі стю продукції, за виготовлення якої нарахована заробітна плата робітникам ос новного виробництва (наряди, рапорти, маршрутні листи), кількістю матеріа лів, витрачених на пакування продукції і списаної тари (відповідні первшші ви тратні документи).
Аудитор ретельно перевіряє облік накладних на відпуск готової продукції, порядок їх видачі, для чого проводить взаємну перевірку з даними оплати раху нків покупців (журнал 3, відомість аналітичного обліку розрахунків з покупця ми і замовниками, відомість аналітичного обліку розрахунків з різними дебіто рами, відомість аналітичного обліку виданих та отриманих векселів).
Крім того, аудитор повинен перевірити, що в випадку, коли готова продук ція відвантажувалася за плановою собівартістю (обліковою ціною) меншою за фактичну собівартість, то собівартість реалізованої продукції збільшена на суму відхилень, в протилежному — зменшена методом сторно. Аудитор повинен перевірити, а при необхідності самостійно здійснити роз рахунок фактичної собівартості відвантаженої та реалізованої продукції. Важливим етапом є перевірка правильності відображення валового доходу під час здійснення товарообмінних операцій.
172Процедури аудиту дебіторської заборгованості.
Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами. Під час аудиту дебіторської заборгованості аудитор здійснює:
- перевірку стану внутрішнього контролю дебіторської заборго ваності на підприємстві;
- перевірку первинної документації, наявності та правильності оформлення документів, що є підставою для відображення дебітор ської заборгованості;
- перевірку наявності простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності) та встановлення реальності дебіторської заборгованості;
- перевірку відображення списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув;
- перевірку достовірності, залежно від прийнятого методу визначення реалізації, відображення в обліку дебіторської заборгованості;
- проведення оцінки аналітичного та синтетичного обліку;
- перевірку правильності відображення заборгованості на рахунках бухгалтерського обліку,
- перевірку розрахунків за дебіторською заборгованістю, їх правиль ність та законність (розрахунки коштами, векселями, проведення бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними ціннос тями);
- перевірку правильності розрахунку резерву сумнівних боргів та правильність оцінки дебіторської заборгованості;
- перевірку класифікації дебіторської заборгованості і відображення необхідної інформації в "Примітках до фінансової звітності".
При перевірці ведення обліку дебіторської заборгованості до основних порушень можна віднести: зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів; арифметичні неточності; невідповідність відображених операцій в аналітичному і синтетичному обліку; відображення в обліку дебіторської заборгованості за неіснуючими або нетоварними операціями та розра хунками з фіктивними клієнтами; збільшення дебіторської заборгова ності внаслідок списання на неї нестач і крадіжок тощо.
173 Процедури аудиту поточних фінансових інвестицій.
Аудит фінансових інвестицій – це один з напрямків незалежної експертної діяльності, що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі.
Процес аудиту фінансових інвестицій, як правило, зводиться до таких процедур як, перевірка на
Організація і методика аудиту фінансових інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора, що стосується інвестиційної діяльності підприємства. Необхідну інформацію про інвестиційну діяльність аудитор отримує з даних фінансового обліку, управлінського обліку, внутрішньогосподарського контролю, бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В аудиторському контролі використовують також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, кредитних спілок, торговельних партнерів, інших аудиторських та юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційного забезпечення аудиту інвестицій займають законодавчі, планово-нормативні та довідкові відомості
174 Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті.
Аудит касових операцій повинен проводитись відповідно до розробленої програми за такими напрямами:
Для аудиту грошових коштів у банках використовуються такі процедури:
- перевірка наявності рахунків, відкритих суб'єктом господа рювання в банках;
- перевірка правильності ведення синтетичного й аналітично го обліку грошових коштів на рахунках у банках;
- перевірка документів з інвентаризації грошових коштів на рахунках у банках;
- перевірка правильності відображення інформації про грошо ві кошти у фінансовій звітності.
Найпоширенішими серед порушень, які виявляються під час аудиту, є наступні: недотримання порядку прове дення інвентаризацій; наявність виправлень у касових документах; відсутність договору про повну матеріальну відповідальність з касиром; неповне оприбуткування грошових коштів; надлишок чи нестача готівки, грошових документів у касі; неспівпадання сум у звіті касира та у касових ордерах; невірна кореспонденція синтетичних рахунків; відсутність під писів окремих членів інвентаризаційної комісії; відсутність підписів головного бухгалтера, керівника, касира; перевищення норм розрахунків готівкою, які встановлені законодавчо; видача готівки під звіт особам без повного звіту за попередній аванс та недотримання термінів повер нення невикористаних сум цими ж особами; неправильне, несвоєчасне чи неповне відображення в бухгалтерських регістрах виручки від реалізації, що отримана через касу.
175 Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті.
Основною особливістю щодо мети аудиту операцій в інозем ній валюті є перевірка правильності перерахунку іноземної валю ти в національну за курсом, визначеним НБУ згідно з установле ними нормами, та перевірка визначення курсових різниць.
Крім того, оскільки головним каналом руху готівкової інозем ної валюти є видача коштів на закордонні відрядження, перевіря ється наявність розпорядчих документів та правильність скла дання авансових звітів, відповідність сум зазначених у них даним виправдовувальних та розпорядчих документів, а також правиль ність арифметичних дій по них, з урахуванням специфіки подан ня виправдовувальних документів щодо витрат за кордоном. При цьому аудитор повинен керуватися нормами здійснення та відо браження витрат на закордонні відрядження.
Аудитору необхідно з'ясувати, у якій кількості, які і в яких валютах має підприємство рахунки в іноземній валюті, а також правильність відкриття валютних рахунків згідно з законодавством і після цього, згідно з установленими процедурами перевірки безго тівкових коштів, починає перевірку руху коштів за кожним із них.
Як і в аудиті касових операцій, особливістю аудиту операцій по рахунках в іноземній валюті є необхідність простежити пра вильність відображення в обліку курсових різниць та правиль ність паралельного обліку в різних валютах.
При перевірці операцій з іноземною валютою аудитором з'я совується:
• необхідність, законність, достовірність та доцільність при дбання чи продажу валюти;
• умови придбання (продажу);
повноту відображення витрат на придбання валюти (комі сійний збір до Пенсійного фонду);
правильність документального оформлення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та відображення їх у регістрах бухгал терського обліку;
правильність складання кореспонденції рахунків, визначен ня результатів від продажу або купівлі іноземної валюти;
правильність віднесення на валові витрати чи доходи сум, якими оперують у процесі купівлі-продажу іноземної валюти, а також правильність визначення балансової вартості інозем них валют.
Перевіряється правильність заповнення довідки про проведен ня декларування цінностей, доходів, майна, що належать резиде нту України і перебувають за її межами, декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і пе ребувають за її межами.
На завершення встановлюється правильність відображення в облікових регістрах валютних операцій.
Типові помилки щодо операцій з іноземною валютою:
відсутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операцій, чи оформлення їх невідповідним чином;
відсутність додатків до платіжних документів, які є підста вою для здійснення операції;
перерахування авансів за безтоварними чеками, без по переднього оформлення угоди і за іншими сумнівними опера ціями;
невідповідність даних у платіжних документах даним випи ски банку;
некоректна кореспонденція рахунків з обліку банківських операцій, а також валютних операцій;
неповне зарахування на банківські рахунки валютної вируч ки за експортними операціями;
неправильний перерахунок курсу іноземної валюти в гривні за валютними операціями;
порушення строків виконання зобов'язань за контрактами, у рахунок виконання яких підприємством здійснювалися авансові платежі за кордон у валюті.
176 Процедури аудиту доходів і фінансових результатів.
До найважливіших аудиторських процедур, які необхідно за значити у програмі аудиторської перевірки доходів і фінансових результатів, слід віднести такі:
- оцінювання елементів системи внутрішнього контролю, які дають змогу здійснювати постійний моніторинг процесу реаліза ції, відображення доходів та визначення фінансових результатів; спілкування з внутрішнім аудитором, вивчення його робо чих документів, оцінювання можливості використання отриманих ним результатів щодо доходів і фінансових результатів у процесі їх незалежної аудиторської перевірки; отримання переліку основних покупців та інформації про стан їхньої дебіторської заборгованості; оцінювання стану договірної дисципліни та виконання умов укладених договорів;перевірка наявності замовлень на продаж продукції, товарів та послуг і відповідних дозволів уповноважених посадових осіб підприємства на їх відпуск;перевірка наявності прейскуранта цін та його дотримання; контроль правильності визначення валових доходів і вало вих витрат за видами продукції (послуг) та видами діяльності підприємства;зіставлення кількості відвантаженої продукції за даними складського, оперативного, бухгалтерського (аналітичного та син тетичного) обліку та даними покупців;перевірка послідовності процедур обліку доходів і фінансо вих результатів і правильності кореспонденції рахунків бухгал терського обліку;перевірка правильності оцінювання та повноти відображен ня доходів і фінансових результатів за звітний період;контроль правильності дотримання меж облікового періоду та віднесення до нього доходів і фінансових результатів;перевірка величини і повноти відображення надходжень грошових коштів від покупців на рахунках каси та розрахунко вих рахунках у банку;контроль правильності відображення на рахунках бухгал терського обліку операцій з повернення товарів (продукції) замо вниками, наданих скидок та витрат на гарантійне обслуговування товарів (продукції);перевірка відображення доходів і фінансових результатів від реалізації товарів у кредит;перевірка правильності визначення доходів і фінансових результатів від незавершеного виробництва (будівництва) від дов гострокових контрактів (договорів);перевірка величини доходу від реалізації іноземної валюти і його відображення в обліку;контроль доходів і фінансових результатів від продажу ви робничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;перевірка доходів і фінансових результатів від орендних операцій;контроль доходів від списання кредиторської заборгованості, отриманих штрафів, пені та оподаткування фінансового резуль тату від них;перевірка відображення доходів від отриманих дивідендів та безплатно одержаних активів;контроль та оцінювання доходів і фінансових результатів від реалізації нематеріальних активів та основних засобів;перевірка інших доходів від операційної, звичайної діяль ності та надзвичайних доходів;контроль правильності нарахування та своєчасності сплати податкових платежів на визначений фінансовий результат,перевірка правильності складання «Звіту про фінансові результати» і в тому числі відображення у ньому елементів операційних витрат та розрахунку показників прибутковості акцій;оцінка повноти розкриття у Примітках до фінансової звіт ності необхідних пояснень та розкриття інформації щодо доходів і фінансових результатів підприємства за звітний період.
До типових помилок, що можуть бути виявлені аудитором у процесі перевірки доходів і фінансових результатів підприємст-ва-клієнта, слід віднести:
• недотримання вимог П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результа ти» щодо визнання і коригування доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також доходів від фінансової та інвес тиційної діяльності, інших та надзвичайних доходів;
• неправильна класифікація доходів за видами діяльності під приємства;
• доходи визнані не в тому звітному періоді, у якому вони справді мали місце;
• визнання доходів відбулося без одночасного збільшення ак тивів та зменшенням зобов'язань;
• неправильна оцінка доходів;
• помилкове визнання доходами надходжень:
• невідповідність даних синтетичного та аналітичного обліку доходів;
• визнана сума доходу неправомірно скоригована на величину сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості, що мають бути віднесені до витрат підприємства;
• включення до складу надзвичайних витрат сум штрафів, що стягуються податковими органами;
неправильна кореспонденція рахунків при відображенні до ходів і витрат; та багато ін..
177 Процедури аудиту витрат за економічними елементами
Аудит витрат передбачає такі процедури:
1. Вивчення системи формування витрат та організації їх обліку (застосовані методи обліку витрат, порядок віднесення витрат на рахунки бухгалтерського обліку, порядок обліку прямих виробни чих, загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут, фінансових та інших витрат, застосовані облікові регістри, про цедури контролю витрат, організація обліку витрат у бухгалтерії*).
Перевірка правильності оформлення орендних відносин та відображення їх в обліку.
Перевірка правильності формування та обліку фінансових та інших витрат (витрат неопераційної діяльності).
Перевірка правильності формування та обліку фінансових та інших витрат від надзвичайних подій.
178 Процедури аудиту власного капіталу.
Проведення аудиту власного капіталу передбачає виконання таких аудиторських робіт: встановлення відповідності суми статутного капі талу у засновницьких документах та у балансі; використання вимог законодавчих актів щодо величини власного капіталу, встановлення тотожності показників у фінансовій звітності — формах № 1 «Баланс» та №4 «Звіт про власний капітал», а також у регістрах бухгалтерського обліку, і записах на рахунках 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46; вивчається точність обігів і сальдо за рахунками та наявність документів, що їх підтверджують; проводиться аналіз наявності та руху капіталу за період, що перевіряється, зміни у структурі капіталу, розрахунок коефіцієнтів надходження та вибуття власного капіталу, коефіцієнту рентабельності капіталу, розрахунок показника чистих активів тощо.
Аудитор також перевіряє: порядок оцінки вкладів у статутний фонд згідно із засновниць кими документами. Для вкладів, внесених у матеріальній формі, потрібно навести їх перелік з указівкою дати випуску, залишкової вартості, розміру зносу, а також інвентарного номеру. Для нематеріальних активів — перелік, вартість та термін використання;
Аудитор перевіряє наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства, оскільки існує можли вість зменшення власного капіталу внаслідок виходу учасника, випуску або анулювання викуплених акцій аіщіонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з ішних причин.
Наступною процедурою аудиту є систематизація та узагальнення виявлених відхилень в обліку статутного капіталу у відповідності із діючими норма тивними положеннями, а також обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.
Одним із елементів аудиту є перевірка правильності встановлених нормативів відрахувань у резерви і величини самих резервів, досто вірність даних інвентаризації резервів майбутніх витрат і платежів. Суми, які є зайвими, - сторнуються, а які є недостатніми - донараховуються.
Обґрунтованість внесення резервних сум на рахунки виробничих витрат встановлюють на підставі записів за дебетом рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" і кредитом рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".
Вагоме значення при перевірці розрахунків із засновниками має пере вірка організації обліку і виплат дивідендів.
179 Процедури аудиту довгострокових зобов’язань.
Довгострокові зобов'язання — зобов'язання, які не підляга ють погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу.
Процедури аудиту довгострокових зобов'язань:
1. Перевірка наявності і відповідності законодавству договорів кредитування.
2. Перевірка правильності відображення в обліку довгострокових позик (довгострокових кредитів банків у національній та іноземній валюті, відстрочених довгострокових кредитів та інших довгострокових позик).
3. Перевірка відповідності інформації про довгострокові позики в регістрах аналітичного, синтетичного обліку і фінансовій звітності.
4. Перевірка правильності і достовірності обліку векселів виданих, відповідності їх аналітичного й синтетичного обліку та показників фінансової звітності.
5. Перевірка правильності і достовірності обліку довгострокових зобов'язань за облігаціями (зобов'язань за облігаціями, премій та дисконту за випущеними облігаціями), відповідності інформації про довгострокові зобов'язання в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності.
6. Перевірка правильності документального оформлення дов гострокових зобов'язань з оренди (фінансової оренди, оренди ці лісних майнових комплексів) та їх відображення в регістрах ана літичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності.
7. Перевірка правильності документального оформлення та ві дображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фі нансової звітності інформації про відстрочені податкові та інші довгострокові зобов'язання.
8. Перевірка правильності документального оформлення та ві дображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фі нансової звітності інформації про інші довгострокові зобов'язан ня (відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з по датків, зборів, обов'язкових платежів, фінансова допомога на зворотній основі тощо).
9. Перевірка правильності та своєчасності проведення інвен таризацій довгострокових зобов'язань і відображення їх резуль татів у бухгалтерському обліку.
180 Процедури аудиту короткострокових кредитів банків.
Короткостроковий кредит є одним із видів кредиту, термін якого під час користування ним не перевищує 12 місяців. Він задовольняє короткочасні потреби позичальника в позичкових засобах.
Під час аудиту кредитних операцій необхідно отримати підтверд ження банків за всіма рахунками, кредитні договори та додатки до них. Зокрема, вивчаючи кредитний договір, аудитор з'ясовує ціль креди ту, умови отримання і погашення кредиту, ставки відсотків за кредит, їх підвищення та зниження; склад і розмір майна, що виконує роль застави; джерела погашення кредиту, термін кредитування, інші умови кредитування та взаємовідносини підприємства з банком.
Під час аудиту кредитних операцій аудитор повинен здійсни ти аналіз обліку розрахунків у національній та іноземній валютах за короткостроковими кредитами банків (строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу), а також за простро ченими позиками (строк погашення яких закінчився).
При наявності простроченої заборгованості необхідно, перш за все, з'ясувати причини її виникнення, а потім знайти шляхи для її погашення.
У процесі аудиту потрібно перевірити зміни щодо сальдо за розра хунками банківських кредитів і встановити достовірність інших даних, що відображують потоки грошових коштів (наприклад, зміни стану заборгованості за кредитами), враховуючи умови повернення кредитів.
Аудиторська перевірка кредитів банку передбачає аналіз умов надання кредитів, джерел їх покриття, а також законність і доціль ність здійснення господарських операцій, проведених за рахунок кредитів банку.
Для того, щоб перевірити, чи було використано кредит за цільо вим призначенням порівнюють умови договору з документами, що підтверджують використання коштів, одержаних за кредитом.
Під час перевірки відповідності відображення в обліку кредитів банку чинному законодавству визначають правильність кореспонден ції рахунків при зарахуванні коштів на поточний рахунок, викори станні кредиту на оплату рахунків постачальників без зарахування на поточний рахунок в банку, оплату робіт підрядників, погашенні позик.
Встановити своєчасність погашення заборгованості банку за отри маними кредитами можна шляхом зіставлення дати погашення кредитів зі строками їх погашення, тобто порівняти дати із виписок банків із датами, зазначеними в кредитних угодах. Особливу увагу приділяють виявленню простроченої заборгованості банку за креди тами, причин її виникнення, встановленню суми втрат підприємства у зв'язку з оплатою підвищених відсотків.
Важливе місце займає перевірка відповідності даних синтетич ного і аналітичного обліку.
Під час аудиту кредитів банків можуть бути виявлені такі пору шення:
1) відсутність договору позики або складання його з порушення ми, відсутність договору з банком про продовження кредиту;
181 Процедури аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Кредиторська заборгованість за товари (роботи і послуги) виникає у зв'язку з тим, що момент отримання товарів від постачальників не співпадає з моментом оплати. Для відображення зобов'язань перед поста чальниками та підрядниками призначена стаття балансу "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка є вартісним вираженням обов'язку здійснити платежі. Зобов'язання за поставку товарів, виконання робіт або надання послуг відображаються в балансі в сумі, яка зазначена у рахунках постачальників та підрядників.
На першому етапі аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги перевіряється стан розрахунків та реальна величина зобов'язань підприємства. При цьому вивчається стан підприємств-постачальників та проводиться інвентаризація розрахунків: підприємства-кредитори надають виписки про заборгованість, а підприємства-дебітори протягом 10 днів підтверджують заборгованість або заявляють заперечення.
Під час аудиту договірних зобов'язань з'ясовується наявність дого ворів купівлі-продажу та їх відповідність законодавчо визначеній формі, умови, строки, обсяги, вартість ТМЦ, форми розрахунків, права та обов'язки сторін.
При надходженні запасів перевіряється повнота та своєчасність оприбуткування запасів за даними первинних документів, дотримання цін та тарифів. Якщо при надходженні запасів не виявлено відхилень щодо кількості та якості, їх надходження оформлюють прибутковими ордерами або роблять відмітку про оприбуткування на супровідних доку ментах, а у випадку виявлення відхилень - за актом про приймання мате ріалів, який слугує підставою для пред'явлення претензії постачальнику. Шляхом порівняння даних супровідних розрахунково-платіжних доку ментів визначається та контролюється повнота оприбуткування запасів та правильність формування зобов'язань в бухгалтерському обліку.
Під час перевірки розрахунків з постачальниками аудитор перевіряє дані виписок банку (у випадку використання безготівкової форми розра хунків) та дані видаткових касових ордерів (у випадку використання готів кової форми розрахунків), враховуючи при цьому граничний розмір розрахунків готівкою.
Аудитор встановлює наявність кредиторської заборгованості з прост роченим терміном позову та перевіряє її списання.
Перевіряючи правильність відображення кредиторської заборгова ності за товари, роботи і послуги у бухгалтерському обліку аудитор спів-ставляє залишок за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками та підряд никами" із залишками у Головній книзі, Журналі №3 та відомості № 3.3.
Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними Жур налу №1. Таким чином, виявляється наявність заборгованості з простро ченим трирічним терміном давності та перевіряється правильність її списання.
182 Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з одержаних авансів.
Аванси одержані - це стаття, у якій відображається попе редня часткова оплата, отримана від покупців або замовників до дати виконання зустрічних вимог за договором продавця. Але при цьому, одержані аванси не впливають на фінансовий результат підприємства, так як вони не визнаються доходом.
При перевірці розрахунків за одержаними авансами встановлюється: обгрунтованість даної форми розрахунків, повнота та своєчасність надання сум попередньої оплати від покупців та замовників за продаж і виконання роботи згідно з умовами договорів, платіжних документів, виписок та відомості №2; правильність відображення і повнота сум одержаних авансів в облікових регістрах підприємства.
Тобто в процесі контролю авансів одержаних перевіряється: - мета одержання авансів, їх реальність та обґрунтованість суми; - причини невиконання покупцем своїх зобов 'язань; - правильність нарахування ПДВ за одержаними авансами; - правильність ведення синтетичного обліку та відповідність даним аналітичного обліку (Журнал №3 та відомість №3.5).
183 Аудит в ринковій економічній системі.
Ринкова економіка потребує нових форм аудиту за якістю бухгалтерського обліку та достовірністю інформації у фінансовій звітності про діяльність підприємств. Історія аудиту свідчить, що його розвиток обумовлений розподілом інтересів адміністрації підприємств та інвесторів.На міжнародному рівні в умовах ринкової економіки розширюються напрямки аудиторської діяльності. З'явився правовий, екологічний, незалежний, управлінський аудит. Але необхідно відмітити, що більшість понять аудиту залишаються на початковому рівні розвитку.Необхідно зауважити, що потреба надання аудиторських послуг в Україні виникла з переходом нашої країни на ринкові відносини.З розвитком ринку розширився також асортимент і обсяг послуг, які надаються аудиторськими фірмами. Поряд з традиційними послугами і консультаціями з бухгалтерського обліку вони здійснюють консультації з оподаткування підприємств, надають увагу питанням управлінської діяльності, маркетингу, оцінці матеріально-виробничих запасів, прогнозуванню, банківській справі, кредитній політиці, складанню звітності тощо.Із формуванням ринкової економіки, урізноманітненням форм власності капіталу в країнах СНД розвивається аудиторська консультаційна діяльність. Позитивним у розвитку аудиту в цих країнах є те, що аудиторська діяльність регулюється спеціальним законодавством і правовими та нормативними актами з аудиту.У ринковому середовищі, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється на принципах самофінансування, а за нестачі власних фінансових ресурсів – за рахунок позичкових коштів, дуже важливо дати аналітичну оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел. Запас джерел власних коштів – це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позичені.
184 Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування.
Стаття "Поточні зобов 'язання за розрахунками зі страхування " відображає сальдо заборгованості з обов'язкового й добровільного стра хування найманого персоналу на пенсійне та інші види забезпечень, за обов'язковим та добровільним страхуванням майна підприємства, за індивідуальним страхуванням найманих працівників.
У ході аудиту розрахунків за соціальним страхуванням аудитором перевіряється правильність організації обліку за рахунком 65 "Розрахунки за страхуванням".
При перевірці правильності ведення бухгалтерського обліку за субра хунком 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням" враховується те, що платниками внесків до Пенсійного фонду України є страхувальники (роботодавці) та застраховані особи (наймані працівники).
До основних завдань аудиту розрахунків зі страхування можна віднести:
-перевірку дотримання чинного законодавства із розрахунків з соці ального страхування;
-контроль правильності визначення бази оподаткування для нара хування внесків до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;
-перевірку правильності застосування ставок відрахувань та утри мань внесків до фондів соціального страхування, а також правиль ності арифметичного розрахунку суми внесків;
-перевірку розрахунків за виплатами з фондів соціального страхування;
-контроль своєчасності перерахування внесків до фондів соціального страхування;
-перевірку правильності відображення в бухгалтерському обліку нарахування та сплати внесків до фондів соціального страхування.
Крім того, аудитор співставляє кількість оплачених днів і суму випла ченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображаються в бухгалтерському обліку.
185 Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці.
Аудит дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці є найбільш трудомістким і відповідальним процесом. При перевірці даної ділянки облікової роботи аудитор встановлює чи є вірною та інфор мація, яка відображена в фінансовій звітності підприємства, в його бухгалтерському обліку та в первинних документах.
Під час аудиту розрахунків по оплаті праці перевіряється штатний розклад піштриємства, тарифна сітка і ставки, посадові оклади і тарифи, а також положення про преміювання. Окремо перевіряються складові фонду оплати праці: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочу вальні і компенсаційні виплати.
У першу чергу з'ясовується, які форми оплати праці використовуються на підприємстві та перевіряється правильність нарахування основної заробітної плати на підставі нарядів, актів виконаних робіт, маршрутних листів, розрахункових відомостей. На практиці зустрічаються випадки складання підроблених нарядів або облікових листів на виконання тих чи інших робіт.
Потім аудитор встановлює чи немає повторного нарахування сум за раніше оплаченими первинними документами (табелями, нарядами, нако пичувальними обліковими листами та разовими документами), перевіряє та здійснює арифметичні підрахунки в нарядах, виписаних на осіб, які відсутні в штатному складі підприємства і тих, що працювали недовгий час, нарядах на виправлення браку та переробку неякісно виконаних робіт, а також розрахункових відомостях.
Дуже важливо звернути увагу на правильність розрахунків з оплати праці з працівниками, прийнятими на роботу за договорами підряду та трудовими договорами. Часто такі договори оформлюються минулим числом і носять фіктивний характер, тому необхідно встановити, за яку роботу та який обсяг виконаної роботи нарахована заробітна плата, якими документами підтверджується обсяг виконаної роботи, розміри нара хованої заробітної плати.
При перевірці додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат в першу чергу вивчається склад преміюваль них виплат, якщо на підприємстві існує положення про преміювання. У цьому випадку переві ряється правильність нарахування премій та віднесення їх до складу додаткової заробітної плати. Крім того звертається увага на джерела за рахунок яких здійснюється преміювання.
Перевіряючи правильність операцій з оплати праці, аудитор особливу увагу звертає на правильність оформлення розрахунково-платіжних або платіжних відомостей (наявність підписів керівника, головного бухгал тера, відповідність табельного номера одержувача в платіжній відомості його номеру за табелем, відповідність табельних номерів однієї і тієї ж особи в різних платіжних відомостях, відсутність дописок, необумовле них виправлень або повторення прізвища однієї і тієї ж особи в різних шіатіжних відомостях за один і той же період часу).
Облік праці та заробітної плати є трудомістким, потребує уваги та сконцентрованості, оскільки пов'язаний з обробленням великої кількості первинної інформації і має багато однотипних операцій, які потребують багато часу щодо їх оброблення, то застосування комп'ю терної техніки є необхідним.
186 Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з Пенсійним фондом.
Нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду має свої особливості залежно від обраної системи оподаткування.
Тому до початку аудиторської перевірки повноти нарахування та сплати збору необхідно з'ясувати, яку саме систему оподаткування застосовує суб'єкт підприємницької діяльності - спрощену чи повну.
Аудитор повинен з'ясувати, які саме виплати працівникам підприємства належать до фактичних витрат на оплату праці.
На цьому етапі перевірки аудитор бере до уваги такі первинні документи, як відомості нарахування заробітної плати, банківські виписки, видаткові касові ордери та відомості виплати заробітної плати. Спочатку він з'ясовує, які з виплат із каси підприємництва пов'язані з виплатою основної та додаткової заробітної плати. Наступним кроком є ідентифікація сум, виплаченим працівникам, із сумами, наведеними у відомостях нарахування заробітної плати. Якщо розбіжності не встановлено, відрахування на пенсійне страхування у відомостях нарахування заробітної плати зроблено правильно, відображений у відомостях збір у день виплати зарплати сплачено повністю, то аудитор має право скласти позитивне судження щодо результатів перевірки.Також аудитор повинен стежити, щоб до складу фактичних витрат на оплату праці помилково не потрапили виплати, не пов'язані з оплатою праці. Під час перевірки аудитор визначає базу нарахування пенсійних внесків додаванням фонду нарахованої платником оплати праці, зменшеного на суму перевищень максимальних розмірів оплати праці, та фонду оплати праці, визначеного розрахунковим шляхом. Згодом обчислену у такий спосіб базу аудитор порівнює із зазначеною у звітності, поданій платником до органів пенсійного фонду. На завершальному етапі перевірки обчислюються суми збору за встановленими ставками множенням на визначену аудитором розрахунковим шляхом базу, а також порівнюється отримана величина із сумами, перерахованими суб'єктом підприємництва до Пенсійного фонду.
187 Аудит документів фінансової звітності та його особливості.
Одним із найбільш відповідальних моментів під час проведення ау диту є перевірка фінансової звітності. Аудит проводиться з метою підготовки висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавст ву, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.
До об'єктів аудиту фінансової звітності відносять форми звітності, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-14. Статтею 11 цього Закону фінансова звітність включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та примітки до звітів.
З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здій снити такі заходи:
• провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності; направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам; ознайомитись з аудиторським висновком і письмовою інформа цією про результати попереднього аудиту, якщо такий прово дився; організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійсню вала попередній аудит тощо.
Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.
Під час аудиту фінансової звітності необхідно розглянути такі питання:
перевірити правильність і адекватність визначення власного капіталу, його структури та призначення;
5) дослідити стан бухгалтерського обліку і звітності.
6) проаналізувати показники фінансового стану підприємства
188 Аудит балансу.
Аудит окремих форм фінансової звітності має свої особливості.
Так, відповідно до П (С)БО 2 «Баланс», метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
А тому під час аудиту балансу підприємства має бути встановлено дотримання при складанні даної форми звітності таких умов.
Аудит форми № 1 «Баланс» починають з аналізу достовірності оцінки активів та зобов'язань. При цьому, основними об'єктами ауди ту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене будів ництво, основні засоби; довгостро кові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розра хункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті. Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображенням залишків на рахунках у пасиві Балансу.
189 Аудит звіту про фінансові результати.
Специфічним аспектом перевірки доходів і фінансових резуль татів є аудит форми 2 «Звіту про фінансові результати». Аудит Звіту про фінансові результати проводить ся з метою встановлення правильності його складання, що забезпе чує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період. При цьому аудитор повинен переконатися, що підприємство дотри мувалося при його складанні принципів нарахування та відповід ності доходів і витрат, які передбачають зіставність доходів і ви трат доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для їх отримання і визнання їх у момент виникнення, незалежно від надходження чи сплати грошових коштів. Аудитору треба під твердити кожен із розділів звіту:
1.«Фінансові результати», який включає відображення фінан сових результатів від звичайної діяльності (операційна, інвести ційна та фінансова діяльність) та надзвичайних подій (записи на рахунках класів 7 та 9 рахунків) і відображає податки з прибутку від звичайної діяльності, з надзвичайного прибутку, а також чис тий прибуток (збиток).
2. «Елементи операційних витрат», який відображає матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страху вання, амортизацію, інші операційні витрати (клас 8 Плану рахунків).
3. «Розрахунок показників прибутковості акцій», який запов нюють лише акціонерні товариства для розрахунку показників прибутковості акцій.
Важливим напрямом аудиту є вивчення відповідності показ ників «Звіту про фінансові результати» іншим звітним формам (Балансу, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капі тал), Головній книзі та обліковим регістрам.
Під час перевірки форми №2 "Звіт про фінансові результати" вив чають: виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); величину податку на додану вартість і акцизний збір; валовий прибуток; фінансові результати від операційної діяльності; фінансові результати від звичайної діяльності; чистий прибуток (збиток); порівнювальні елементи операційних витрат.
190 Аудит звіту про рух грошових коштів.
Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання ко ристувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період.
Аудит Звіту про рух грошових коштів спрямований на перевір ку достовірності складеного звіту, відповідності його Балансу та Звіту про фінансові результати. А тому під час аудиту основними завданнями є :
– перевірка дотримання підприємством-клієнтом форми звіту про рух грошових коштів і вимог щодо його
складання;
– перевірка наданого звіту про рух грошових коштів на арифметичну точність;
– перевірка узгодженості показників звіту про рух грошових коштів з показниками інших форм фінансової звітності;
– перевірка правильності класифікації статей звіту про рух грошових коштів;
– перевірка правильності визначення чистого руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
– підтвердження загальної суми руху грошових коштів за звітний період за трьома видами діяльності;
– встановлення того, що внутрішні зміни в складі грошових коштів (отримання коштів у касу з банку, повернення готівки на банківський рахунок) не включено до звіту;
– визначення, чи у звіті не відображено так звані негрошові операції (бартерні операції, придбання основних засобів н умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на капітал тощо);
– перевірка достовірності та відповідності показників звіту про рух грошових коштів даним Головної книги,
регістрам синтетичного та аналітичного обліку, первинним документам;
– переконання за правильністю визначення впливу зміни валютних курсів на залишок коштів;
– перевірка ведення поточного бухгалтерського обліку грошових коштів, правильність складання облікових регістрів синтетичного й аналітичного обліку;
– переконання у правильності переведення грошових коштів з іноземної валюти у національну.
Крім того, аудитор має оцінити зміни в чистих активах, фінансо вій структурі, впливу на суми й час потоків грошових коштів з метою коригування відповідно до умов та можливостей, що змінились. Після цього необхідно розробити пропозиції по врахуванню змін у грошових коштах та їх еквівалентах, які відбулися за звітний період, і впливу фінансової діяльності на грошові потоки підприємства.
190. Аудит звіту про рух грошових коштів.
Звіт про рух грошових коштів (П(С)БО 4) — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді (місяць, квартал, рік).
Аудит звіту про рух г. к. - перевірка даних звіту про рух г. к. суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Завдання аудиту звіту про рух грошових коштів:
– перевірка дотримання підприємством-клієнтом форми звіту про рух грошових коштів і вимог щодо його складання;
– перевірка наданого звіту про рух грошових коштів на арифметичну точність;
– перевірка узгодженості показників звіту про рух грошових коштів з показниками інших форм фінансової звітності;
– перевірка правильності класифікації статей звіту про рух грошових коштів;
– перевірка правильності визначення чистого руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
– підтвердження загальної суми руху грошових коштів за звітний період за трьома видами діяльності;
– встановлення того, що внутрішні зміни в складі грошових коштів (отримання коштів у касу з банку, повернення готівки на банківський рахунок) не включено до звіту;
– визначення, чи у звіті не відображено так звані негрошові операції (бартерні операції, придбання основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на капітал тощо);
– перевірка достовірності та відповідності показників звіту про рух грошових коштів даним Головної книги, регістрам синтетичного та аналітичного обліку, первинним документам;
– переконання за правильністю визначення впливу зміни валютних курсів на залишок коштів;
– перевірка ведення поточного бухгалтерського обліку грошових коштів, правильність складання облікових регістрів синтетичного й аналітичного обліку;
– переконання у правильності переведення грошових коштів з іноземної валюти у національну.
Аудит Звіту про рух грошових коштів передбачає правильність перевірки кожної зі статей, наприклад:
За статтею корегування на амортизацію необоротних активів перевіряється правильність впливу на прибуток амортизації необоротних активів, нарахованої протягом звітного періоду.
За статтею Корегування на збиток (прибуток) нереалізованих курсових різниць перевіряють правильність результату розрахунку від нереалізованих курсових різниць внаслідок перерахунку статті Балансу "Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті".
За статтею корегування на збиток від не операційної діяльності перевіряють правильність відображення збитку (прибутку) від неопераційної діяльності.
За статтею Витрати на сплату відсотків перевіряють правильність відображення витрат на сплату відсотків за користування кредитами і позиками, нарахованими протягом звітного періоду, тощо.
191. Аудит звіту про власний капітал.
Звіт про власний капітал (П(С)БО 5) - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Звіт складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів.
Для здійснення аудиту власного капіталу доцільно, насамперед, вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їх зміст.
Капітал - це сукупність матеріальних ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталу суб'єкта господарювання - це власні й позичкові кошти.
Мета аудиту Звіту про власний капітал — підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства упродовж звітного періоду.
Завдання аудиту — встановити: достовірність і повно відображення у звіті результати роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Iнформація, наведена в Звіті про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними.
192. Аудит фінансового стану суб'єкта господарювання.
Фінансовий стан СГ - комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і вик. Фін. Рес.
Аудит фін. стану П важливо почи нати з визначення платоспроможності і ліквідності. Джерелами визначення показників фін. стану можуть бути: баланс (форма 1); звіт про фін.рез. та їх викор-ня (форма 2); звіт про фін.-майновий стан (форма 3); дані статистичних органів; дані оперативного обліку П; додаткова інф-я. Аудитор (аудит. фірма) може самостійно вибирати най більш придатні показ-ники для аналізу фін. стану П. Результати аналізу повинні базуватися на інф-ї бух. звітності, достовірність якої підтверджена. Виділяють такі основні групи показників фін. стану П: показники ліквідності та платоспро-можності; фінансової стійкості; ділової активності; рентабельності та ін. Набір ек. показників, що хар-ють фін. стан і активність П, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фін. стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабель-ності. Методика аналізу така: попе-редньо ознайомитись з результатами роботи П; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести П до певного класу за фін. станом. Показники платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов’язання. Показники ділової активності хар-ють, наскільки ефек тивно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні по казники оборотності. Показники рентабельності хар-ють прибутко-вість ді-сті П, розраховується як відношення отримува ного балансовою чистого прибутку до витрачених коштів. Одним з найважливіших показників П є показник (коефіцієнт) ліквідності = (грош. Кошти + короткострокові фін. вкладення) / короткострокові зобов’язання. У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгова ність і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фін. стан П, його плато спроможність. З метою визначення цієї ситуації на П обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгова ність перетворюється у готівку. Отже, аудит фін. стану П досліджує не лише фактичну ситуацію на П, його платоспромож ність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення еф-сті госп-ня. Підсумковою стадією аналізу фін. стану є системати зація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фін.-госп. ді-сті П. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу до ходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники вико нання фін. плану П. Аудит фін. стану П завершується розроб ленням заходів щодо поліпшення маркетингової ді-сті, де пе редбачають підвищення ек. еф-сті ді-сті П, зміцнення внутрішньовиробничого госп. розра-хунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу П з участю еко номістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розро бити більш конкретні орг.-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу П.
193. Особливості аудиту фінансової звітності акціонерних товариств та підприємств -емітентів облігацій.
Згідно з вимогами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств—емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів) визначено перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (фірми) повинні підтвердити повноту та достовірність бухгалтерської звітності та сформувати на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.
Необхідно підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки всіх видів активів відкритого акціонерного товариства:
1.Основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи та їх знос (амортизація):
- наявність власних та орендованих основних засобів, достовірність їх оцінки, відповідність критеріям визнання за П(С)БО № 7 «Основні засоби»;
- відповідність аналітичного та синтетичного обліку основних засобів;
- забезпечення незмінності певних методів протягом звітного періоду;
2.Фінансових інвестиції:
- склад та структура фінансових інвестицій;
- правильність зберігання придбаних цінних паперів, оплата послуг депозитарію відповідно до договору;
-достовірність визначення і відображення в обліку фінансових результатів від реалізації цінних паперів;
3.Запаси:
- правильність порядку визнання та первісної оцінки придбання запасів П(С)БО № 9 «Запаси»;
- правильність оцінки запасів на дату балансу згідно з прийнятою на підприємстві обліковою політикою.
4.Витрати виробництва та обігу:
- відповідність обліку витрат П(С)БО № 16 «Витрати» (склад витрат, правильність порядку розподілу загально-виробничих витрат);
5.Дебіторська заборгованість:
- визнання й оцінка реальності дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість»;
- розкриття інформації про дебіторську заборгованість:
- метод визначення величини резерву сумнівних боргів.
6.Облік зобов’язань:
- визнання, облік та оцінка зобов’язань відповідно до П(С)БО № 11 «Зобов’язання»;
- структура зобов’язань (за термінами погашення), співвідношення власних та позикових коштів;
Аудитор робить висновок про те, чи фінансова звітність АТ відповідає встановленим вимогам чинного законодавства України та прийнятої облікової політики й реально відображає його фінансовий стан на дату складання звітності.
194. Особливості аудиту консолідованої фінансової звітності.
Консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Якісні характеристики консолідованої фінансової звітності регламентовано П(С)БО 20.
Аудиторська перевірка консолідованої фінансової звітності – це, певним чином, процес зворотній процесу накопичення облікових даних, їх систематизації, відображення у регістрах аналітичного та синтетичного обліку та зрештою у звітних формах.
Інформаційною базою та джерелом отримання аудиторських доказів крім власне форм звітності є: первинна документація, регістри бухгалтерського обліку (журнали-ордери), Головна книга, відомості аналітичного обліку, статистична звітність, податкова звітність, бізнес-плани, кошториси, калькуляції, матеріали перевірок проведених державними податковими інспекціями та іншими органами, матеріали внутрішньогосподарського контролю, письмові та усні заяви робітників підприємства і третіх осіб стосовно досліджуваних об’єктів та ін.
Проведення аудиту консолідованої фінансової звітності проходить у кілька етапів, серед яких можна виділити наступні: планування аудиторської перевірки; ознайомлення з системою бухгалтерського обліку на підприємстві; дослідження системи внутрішнього контролю; збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; оцінка аудиторського ризику; визначення джерел та шляхів пошуку аудиторських доказів; власне перевірка консолідованої фінансової звітності, оцінка окремих статей, застосування додаткових аудиторських процедур, аудит фінансового стану підприємства; доведення до відома керівництва необхідності коригування фінансових звітів (якщо виникає така потреба); остаточний висновок (офіційний аудиторський висновок).
195. Аудит в системі державного фінансового контролю.
Державний фінансовий контроль – різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фінансового контролю.
Мета державного фінансового контролю полягає у виявленні відхилень від прийнятих законів і стандартів.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.
Із затвердженням постановою Кабінету
Міністрів України “Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання” від 25.03.2006 р. № 361 відбулося перенесення центрів тяжіння від фіскальності контрольних заходів здебільшого ретроспективного характеру (ревізій та перевірок) до нової форми державного фінансового контролю – державного фінансового аудиту.
Відповідно до міжнародно визнаних принципів, державний аудит є обов'язковим
елементом управління національними ресурсами, оскільки органи держави отримують право розпоряджатися даними ресурсами безпосередньо від імені суспільства.
Державний аудит відображає основні особливості соціально-економічного і політичного устрою українського суспільства, які встановлюються і охороняються Конституцією. Зокрема, Конституція України визначає основну мету створення
Рахункової палати і одночасно встановлює принцип її роботи - гласний, незалежний,
систематичний моніторинг діяльності органів державної влади у сфері управління громадськими ресурсами для забезпечення парламенту достовірною та об'єктивною
інформацією про фінансовий і соціально-економічний стан держави для прийняття
економічно і соціально обґрунтованих законів і рішень.
196. Огляд фінансової звітності.
Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період, відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996.
Мета і завдання з огляду фінансової звітності - надати аудиторові можливість, на основі процедур, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала би аудиторська перевірка, констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який факт, що дає йому підстави вважати, що фінансові звіти не складені в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності.
Процедури з огляду фінансових звітів охоплюють:
При застосуванні цих процедур аудитор повинен розглянути типи питань, які вимагали внесення облікових коригувань за попередні періоди:
Огляд фінансової звітності як послуга відрізняється від аудиту обсягом і набором використовуваних аудитором процедур.
197. Подальші події та їх класифікація.
Згідно з МСА 560 Подальші події — події, що відбуваються у період між датою фінансової звітності та датою аудиторського звіту, і факти, які стають відомими аудитору після дати аудиторського звіту.
Є такі види:
Події, що відбуваються у період між датою фінансової звітності та датою аудиторського звіту
Факти, які стали відомі аудитору після дати аудиторського звіту, але до дати оприлюднення фінансової звітності
Факти, які стали відомі аудитору після оприлюднення фінансової звітності
198. Оцінка аудитором подальших подій та їх вплив на вид аудиторського висновку.
Згідно з МСА 560 Подальші події — події, що відбуваються у період між датою фінансової звітності та датою аудиторського звіту, і факти, які стають відомими аудитору після дати аудиторського звіту.
199. Оцінка аудитором можливості безперервної діяльності підприємства.
Згідно із припущенням щодо безперервності діяльності суб'єкт господарювання розглядається як такий, що продовжує ведення бізнесу в передбачуваному майбутньому.
Події або обставини, які окремо або разом можуть породжувати значні сумніви щодо припущення про безперервність діяльності підприємства:
1)Фінансові:-Стан чистих зобов'язань або чистих короткострокових зобов'язань;-Строкові позики, термін погашення яких наближається, за відсутності реальної перспективи погашення або подовження терміну позики; надмірне покладання на коротко-строкові позики для фінансування довгострокових активів;-Ознаки, які вказують на припинення фінансової підтримки тощо
2)Операційні: -Втрата ключового управлінського персоналу без належної заміни;-Втрата основного ринку, франшизи, ліцензії або основного постачальника;-Проблеми з робочою силою або дефіцит важливих матеріалів.
3)Інші:-Невідповідність законодавчим вимогам щодо капіталу та іншим законодавчим вимогам;
-Розглянуті в суді або в органі регулювання позови (якщо такі позови будуть задоволені) стосовно суб'єкта господарювання, які можуть мати своїм результатом вимоги, що ймовірно не будуть виконані;-Зміни в законодавстві або політиці уряду, які можуть негативно вплинути на суб'єкт господарювання.
200. Вплив припущення про безперервність або значних сумнівів щодо безперервності на аудиторський висновок.
Згідно із припущенням щодо безперервності діяльності суб'єкт господарювання розглядається як такий, що продовжує ведення бізнесу в передбачуваному майбутньому
Якщо аудитор доходить висновку про те, що використання припущення про безперервність діяльності є прийнятним за певних обставин, але існує суттєва невизначеність, він повинен визначити, чи фінансові звіти:
а) достатньо описують основні події або умови, які можуть поставити під значний сумнів здатність суб'єкта господарювання безперервно продовжувати діяльність та плани управлінського персоналу з розгляду цих подій або умов;
б) чітко розкривають інформацію про те, що існує суттєва невизначеність, пов'язана з подіями або умовами, які можуть поставити під значний сумнів здатність суб'єкта господарювання безперервно продовжувати діяльність, і, отже, він може бути нездатний реалізувати свої активи та погасити зобов'язання в звичайному ході бізнесу.
Якщо фінансова звітність достатньо розкриває інформацію, аудитор повинен висловити немодифіковану думку та включити до аудиторського звіту пояснювальний параграф, щоб:
а) висвітлити існування суттєвої невизначеності, яка стосується події або умови, що може поставити під значний сумнів здатність суб'єкта господарювання безперервно продовжувати діяльність;
б) привернути увагу до примітки в фінансовій звітності, яка розкриває інформацію щодо питань.
Якщо фінансова звітність недостатньо розкриває інформацію, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку залежно від конкретних обставин відповідно до МСА 705..
Аудитор повинен зазначити у своєму звіті, що існує суттєва невизначеність, яка може поставити під значний сумнів здатність суб'єкта господарювання безперервно продовжувати діяльність.
Якщо фінансова звітність була складена на основі припущення безперервності, але за судженням аудитора використання управлінським персоналом припущення про безперервність діяльності у фінансовій звітності є неприйнятним, аудитор повинен висловити негативну аудиторську думку
Для прогнозування банкрутства у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спеціалістами, зокрема:
1. Модель Альмана 1983 р.
де Х4 — відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу.
Значення "Z" визначає ступінь можливості банкрутства.
Оцінка ймовірності банкрутства
|
Значення Z-рахунку |
Ймовірність банкрутства |
|
1,80 і менше |
Дуже висока |
|
Від 1,81 до 2,70 |
Висока |
|
Від 2,71 до2,90 |
Існує ймовірність |
|
2,91 і вище |
Дуже низька |
2. Модель Ліса (1972 р.)
де Х1 — відношення оборотного капіталу до всіх активів
Х2 — відношення прибутку від реалізації до всіх активів
Х3 — відношення нерозподіленого прибутку до всіх активів
Х4 — відношення власного капіталу до позичкового капіталу
Мінімальне значення Z < 0,037.
3.Модель Теффлера (1977 р.)
де X1 — відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов'язань
Х2 — відношення оборотних активів до зобов'язань
Х3 — відношення короткострокових зобов'язань до всіх активів
Х4 — відношення власного капіталу до позичкового капіталу
Мінімальне значення Z < 0,2.
4. Для діагностики банкрутства проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера. Коефіцієнт Бівера розраховується за формулою
де КБ — коефіцієнт Бівера.
Якщо протягом певного періоду (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу, а, звідки, і небезпеку банкрутства.
Крім зазначених вище моделей, для оцінки можливого банкрутства рекомендується скористатись такою формулою:
де КБ — коефіцієнт банкрутства.
Теоретично КБ ≥ 0,5. Якщо КБ > 0,5, то підприємство знаходиться на грані банкрутства.
Існує ще кілька моделей прогнозування ймовірності банкрутства, зокрема, модель Спрінгейта, модель Конана і Гольдера тощо.
202. Відповідальність аудитора за повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
Згідно МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями" аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання.Аудитору слід встановити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу, яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління.
Ефективність повідомлення інформації підвищу-ється за допомогою налагодження конструктивних робочих взаємовідносин між аудитором та найвищим управлінським персоналом. Ці взаємо-відносини розвиваються за умови збереження професійної незалежності й об'єктивності. Аудитор повинен розглянути інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління й одержана під час аудиту фінансових звітів, і повідомити про неї вищий управлінський персонал. Аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал щодо невідкоригованих викривлень, зібраних аудитором під час аудиту, які були визначені управлінським персоналом як несуттєві як поодинці, так і всі разом для фінансових звітів, взятих в цілому. Повідомляючи інформацію найвищому управлінському персоналові, аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал про те, що: - інформація з питань аудиту, що її повідомляє аудитор, включає тільки ту інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, й на яку він звернув увагу в результаті проведення аудиторської перевірки; - аудиторська перевірка фінансової звітності не призначена для виявлення всієї інформації з питань аудиту, яка може цікавити найвищий управлінський персонал. Отже, в процесі аудиту зазвичай виявляється не вся така інформація.
Аудитор повинен вчасно повідомляти інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.
Для того, щоб домогтися своєчасного повідомлення інформації, аудитор обговорює з особами, які відповідають за управління, порядок і терміни повідомлення інформації. Іноді в зв'язку з характером інформації з питань аудиту аудитор може повідомити про неї раніше, ніж це було попередньо погоджено.
Аудитор може повідомляти інформацію найвищому управлінському персоналу усно або письмо. На рішення аудитора про те, повідомляти інформацію усно чи письмово, впливають такі фактори: -розмір, операційна структура, організаційно-правова форма суб'єкта господарювання і процес повідомлення інформації на суб'єкті господарювання, де проводиться аудиторська перевірка; - характер, чутливість і важливість інформації з питань аудиту, яка має значення для управління; - домовленості щодо регулярних зустрічей або звітування про інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління; - обсяг постійних контактів та кон-такти, що їх підтримує аудитор з найвищим управлінським персоналом.
Аудитор розглядає, чи може повідомлена раніше інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, вплинути на фінансові звіти поточного року. Аудитор розглядає, чи має ця інформація, як і раніше, значення для управління, і чи треба знову повідомляти про неї найвищий управлінський персонал.Вимоги національних професійних бух- галтерських організацій, законодавчі або норма-тивні акти можуть установлювати обов'язки щодо конфіденційності, які обмежують інформацію, що повідомляється аудитором з питань аудиту, яка має значення для управління. Аудитор звертається до таких вимог, законів і нормативних актів перш, ніж повідомляти інформацію особам, які відповідають за управління. Іноді потенційні конфлікти між етичними і правовими зобов'язаннями аудитора щодо конфіденційності та звітності можуть мати складний характер. У цих випадках аудитор може звернутися до юриста за консультацією.
Вимогами національних професійних бухгал-терських організацій, законодавчими або нормати-ними актами можуть установлюватися зобов'язання аудитора щодо повідомлення інформації з питань аудиту, яка стосується управління. Ці додаткові вимоги про повідомлення інформації не охоплені цим МСА, однак вони можуть впливати на зміст, форму і терміни подання інформації найвищому управлінському персоналові.
203. Питання, які необхідно повідомляти найвищому управлінському персоналові.
Згідно з МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями" аудитор повинен повідомляти інф з питань аудиту, яку виявлено під час а-кої перевірки фін зв і яка має значення для управління, найвищому упр персоналові суб'єкта госп.
Аудитор повинен розглянути інф з питань аудиту, яка має значення для управління й одержана під час аудиту фін зв, і повідомити про неї вищий упр персонал. Як правило, ця інф з питань аудиту включає2:
- загальний підхід до а-кої перевірки та її обсяг, у тому числі будь-які очікувані обмеження обсягу а-кої перевірки аудиту або будь-які додаткові вимоги;
- вибір або зміна важливої політики і методів бух обліку, які мають (або можуть мати) суттєвий вплив на фін зв суб'єкта госп;
- можливий вплив на фін зв будь-яких суттєвих ризиків (наприклад, поточні розгляди судових справ), які слід розкривати у фін зв;
- а-ські коригування, як зафіксовані, так і не зафіксовані суб'єктом госп, які спричиняють або можуть спричинити суттєвий вплив на фін зв суб'єкта госп;
- суттєва невизначеність, що стосується подій або обставин, що можуть викликати суттєві сумніви щодо дотримання суб'єктом госп принципу безперервності;
- незгода з упр персоналом з приводу таких питань, які окремо або в сукупності з іншими можуть бути суттєвими для фін зв суб'єкта госп чи а-кого висновку. Повідомлення такої інф передбачає розгляд того, чи було це питання вирішене чи ні, й наскільки суттєвий характер воно має;
- очікувані модифікації а-кого висновку;
- інша інф, що потребує уваги найвищого упр персоналу (зокрема, суттєві недоліки в системі внутрішнього контролю, інф щодо чесності упр персоналу, а також випадків шахрайства за участю упр персоналу);
будь-яка інша інф, зумовлена умовами завдання з а-ської перевірки.
Аудитор повинен інф-ти найвищий упр персонал щодо невідкоригованих викривлень, зібраних аудитором під час аудиту, які були визначені упр персоналом як несуттєві як поодинці, так і всі разом для фін зв, взятих в цілому.
Терміни повідомлення інф а-р повинен вчасно повідомляти інф з пит а-ту, яка має значення для упр-ня. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.
Форми повідомлення інф.Аудитор може повідомляти інформацію найвищому управлінь-ськомуперсоналу усно або письмо.
204. Документальне оформлення процесу повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
Згідно з МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями" аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінь-ському персоналові суб'єкта господарювання.
Відповідні особи :Аудитору слід встановити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу, яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управ-ління.Повідомлення інформації з питань аудиту, що має значення для найвищого управлінського персоналу.Аудитор повинен розглянути інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління й одержана під час аудиту фінансових звітів, і повідомити про неї вищий управлінський персонал. Як правило, ця інформація з питань аудиту включає2: - загальний підхід до аудиторської перевірки та її обсяг, у тому числі будь-які очікувані обмеження обсягу аудиторської перевірки аудиту або будь-які додаткові вимоги; - вибір або зміна важливої політики і методів бухгалтерського обліку, які мають (або можуть мати) суттєвий вплив на фінансові звіти суб'єкта господарювання; - можливий вплив на фінансові звіти будь-яких суттєвих ризиків (наприклад, поточні розгляди судових справ), які слід розкривати у фінансових звітах; - аудиторські коригування, як зафіксовані, так і не зафіксовані суб'єктом господарювання, які спричиняють або можуть спричинити суттєвий вплив на фінансові звіти суб'єкта господарювання; - суттєва невизначеність, що стосується подій або обставин, що можуть викликати суттєві сумніви щодо дотримання суб'єктом господарювання принципу безперервності;- незгода з управлінським персоналом з приводу таких питань, які окремо або в сукупності з іншими можуть бути суттєвими для фінансових звітів суб'єкта господарювання чи аудиторського висновку. Повідомлення такої інформації передбачає розгляд того, чи було це питання вирішене чи ні, й наскільки суттєвий характер воно має; - очікувані модифікації аудиторського висновку; - інша інформація, що потребує уваги найвищого управлінського персоналу (зокрема, суттєві недоліки в системі внутрішнього контролю, інформація щодо чесності управлінського персоналу, а також випадків шахрайства за участю управлінського персоналу);будь-яка інша інфор-мація, зумовлена умовами завдання з аудиторської перевірки.
Аудитор повинен інформувати найвищий управ-лінський персонал щодо невідкоригованих викрив-лень, зібраних аудитором під час аудиту, які були визначені управлінським персоналом як несуттєві як поодинці, так і всі разом для фінансових звітів, взятих в цілому.
Інформування найвищого управлінського персоналу щодо невідкоригованих викривлень не стосується викривлень, що є меншими за визначені заздалегідь суми.Повідомляючи інформацію найвищому управлінь-кому персоналові, аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал про те, що: - інформація з питань аудиту, що її повідомляє аудитор, включає тільки ту інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, й на яку він звернув увагу в результаті проведення аудиторської перевірки; - аудиторська перевірка фінансової звітності не призначена для виявлення всієї інформації з питань аудиту, яка може цікавити найвищий управлінський персонал. Отже, в процесі аудиту зазвичай виявляється не вся така інформація.
Терміни повідомлення інформації аудитор повинен вчасно повідомляти інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.
Для того, щоб домогтися своєчасного повідомлення інформації, аудитор обговорює з особами, які відповідають за управління, порядок і терміни повідомлення інформації. Іноді в зв'язку з характером інформації з питань аудиту аудитор може повідомити про неї раніше, ніж це було попередньо погоджено.
Форми повідомлення інформації.Аудитор може повідомляти інформацію найвищому управлінь-ськомуперсоналу усно або письмо.
205. Поняття державного фінансового контролю та державного аудиту.
Державний фінансовий контроль – різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фінансового контролю.
Мета державного фінансового контролю полягає у виявленні відхилень від прийнятих законів і стандартів.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.
Із затвердженням постановою Кабінету
Міністрів України “Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання” від 25.03.2006 р. № 361 відбулося перенесення центрів тяжіння від фіскальності контрольних заходів здебільшого ретроспективного характеру (ревізій та перевірок) до нової форми державного фінансового контролю – державного фінансового аудиту.
Відповідно до міжнародно визнаних принципів, державний аудит є обов'язковим елементом управління національними ресурсами, оскільки органи держави отримують право розпоряджатися даними ресурсами безпосередньо від імені суспільства.
Державний аудит відображає основні особливості соціально-економічного і політичного устрою українського суспільства, які встановлюються і охороняються Конституцією. Зокрема, Конституція України визначає основну мету створення
Рахункової палати і одночасно встановлює принцип її роботи - гласний, незалежний,
систематичний моніторинг діяльності органів державної влади у сфері управління громадськими ресурсами для забезпечення парламенту достовірною та об'єктивною
інформацією про фінансовий і соціально-економічний стан держави для прийняття
економічно і соціально обґрунтованих законів і рішень.
206. Аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.
Аудит ефективності - це вид аудиту, що полягає у встановленні рівня продуктивності, результативності та економічності фінансово-господарської діяльності як державних органів та організацій, так і приватних компаній, корпорацій і фірм.
В основу проведення аудиту ефективності покладено основні елементи, які характеризують стан управління державними фінансами, а саме:
•- економічність - ощадність, бережливість, ступінь мінімізації витрат на придбання ресурсів з огляду на їхню якість;
•- ефективність - продуктивність, ступінь корисності споживаних ресурсів для створення продукції, здійснення діяльності;
•- результативність - дієвість, успішність, відповідність фактичних результатів запланованим, рівень досягнення мети та очікуваних результатів
Джерелами визначення показників фін. госп. д-сті можуть бути: баланс (форма 1); звіт про фін.рез. та їх викор-ня (форма 2); звіт про фін.-майновий стан (форма 3); дані статистичних органів; дані оперативного обліку П; додаткова інф-я. Аудитор (аудит. фірма) може самостійно вибирати най більш придатні показ-ники для аналізу фін. стану П. Результати аналізу повинні базуватися на інф-ї бух. звітності, достовірність якої підтверджена.
Виділяють такі основні групи показників фін. госп. д-сті: показники ліквідності та платоспро-можності; фінансової стійкості; ділової активності; рентабельності та ін. Набір ек. показників, що хар-ють фін. стан і активність П, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фін. стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабель-ності. Методика аналізу така: попе-редньо ознайомитись з результатами роботи П; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести П до певного класу за фін. станом. Показники платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов’язання. Показники ділової активності хар-ють, наскільки ефек тивно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні по казники оборотності. Показники рентабельності хар-ють прибутко-вість ді-сті П, розраховується як відношення отримува ного балансовою чистого прибутку до витрачених коштів. Одним з найважливіших показників П є показник (коефіцієнт) ліквідності = (грош. Кошти + короткострокові фін. вкладення) / короткострокові зобов’язання. У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгова ність і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фін. стан П, його плато спроможність. З метою визначення цієї ситуації на П обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгова ність перетворюється у готівку. Отже, аудит фін. стану П досліджує не лише фактичну ситуацію на П, його платоспромож ність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення еф-сті госп-ня. Підсумковою стадією аналізу фін. стану є системати зація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фін.-госп. ді-сті П. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу до ходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники вико нання фін. плану П. Аудит фін. стану П завершується розроб ленням заходів щодо поліпшення маркетингової ді-сті, де пе редбачають підвищення ек. еф-сті ді-сті П, зміцнення внутрішньовиробничого госп. розра-хунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу П з участю еко номістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розро бити більш конкретні орг.-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу П.
207. Операційний аудит у складі аудиторських послуг.
За хар-ром виконуваної аудит. роботи виді ляють 3 типи аудиту: операційний аудит; аудит на дотримання нормативних вимог; аудит фін. звітності.
Операційний аудит — це перевірка будь-яких існуючих на під-ві, в орг-ї процедур і методів з метою оцінки їх еф-сті. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення еф-сті роботи орг-ї. Через те, що операційний аудит проводиться у багатьох сферах, у яких можна оцінити операційну еф-сть, неможливо точно охарактеризувати типовий операційний аудит. В одній орг-ї аудитори можуть оцінити надійність і достатність інф-ї, що викор-ся керівництвом, тоді як в іншій орг-ї аудитори можуть оцінити еф-сть документообороту, пов’язаного з процесом продожу. У процесі операційного аудиту перевірка не обмежується тільки перевіркою процедур ведення БО. Результати операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати двох інших видів аудиту. Причина полягає в тому, що еф-сть проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог або опублікування фін. звітності відповідно до загаль ноприйнятих принципів БО. Установлені для оцінки операційної еф-сті критерії є дуже суб'єк тивними, тому з цього погляду операційний аудит часто від носять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту.
208. Особливості проведення операційного аудиту в державному секторі економіки.
Метою запровадження державного сектору економіки операційного аудиту є запобігання фінансовим порушенням, забезпечення законності використання бюджетних коштів і державного майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності та врахування інтересів держави в процесі провадження діяльності визначених суб’єктів господарювання.
Одним із завдань операційного аудиту є моніторинг фінансових операцій та фінансових потоків, що проводить підприємство, з метою попередження шахрайських дій або упередження прийняттю неефективних управлінських рішень. Аудитор з числа представників органів ДКРС дає або не дає згоду на проведення таких операцій. Це суттєво підвищує рівень фінансово-бюджетної дисципліни в державі.
209. Супутні аудиторські послуги та особливості їх надання.
Під наданням супутніх аудиту послуг розуміється підприємницька діяльність, що здійснюється аудиторськими організаціями крім проведення аудиту.
Надання таких послуг вимагає від виконавців дотримання у встановлених випадках незалежності, а також наявності професійної компетентності в областях аудиту, бухгалтерського обліку, оподаткування, господарського права, економічного аналізу.
Супутні аудиту послуги можна розділити на два види:
§ послуги, сумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки;
§ послуги, несумісні з проведенням в економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки.
Послуги, сумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки, опиняються в області:
§ постановка бухгалтерського обліку;
§ контроль ведення обліку та складання звітності;
§ контроль нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
§ аналіз господарської та фінансової діяльності;
§ оцінка економічних та інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта;
§ представлення інтересів економічного суб'єкта за дорученням перед третім особами; проведення семінарів, підвищення кваліфікації та навчання персоналу економічних суб'єктів, і зокрема аудиторських організацій;
§ наукова розробка, видання методичних посібників і рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподатковування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аудиту, господарського права;
§ комп'ютеризація бухгалтерського обліку складання звітності, розрахунків з оподаткування, аналіз господарської діяльності, аудиту і т.д.;
§ консультаційні послуги з питань фінансового, податкового, банківського й іншого господарського законодавства, інвестиційної діяльності, менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реєстрації, реорганізації і ліквідації підприємств;
§ інформаційне обслуговування;
§ експертне обслуговування;
§ підбор та тестування бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта та ін
Послуги, несумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки, опиняються в області:
§ ведення бухгалтерського обліку;
§ відновлення бухгалтерського обліку;
§ складання податкових декларацій;
§ складання бухгалтерської звітності.
Аудиторські організації, які надають послуги, повинні:
§ діяти відповідно до завдання, виконання якого чекає від них замовник і яке сформульоване в письмовому вигляді (у формі договору, контракту, технічного завдання, листи-зобов'язання, письмового запиту і т.п.);
§ планувати порядок виконання робіт або надання послуг;
§ документувати хід виконання робіт або надання послуг;
§ при використанні частини завдання сторонніми організаціями або співробітниками, що не входять до штату аудиторської організації, чітко розмежовувати відповідальність і функції виконавців;
§ підготувати типові форми звітності з найбільш часто виконуваних видів робіт або послуг (ці форми рекомендується застосовувати на постійній основі);
§ мати систему контролю якості виконаних робіт або наданих послуг, супутніх аудиту (це належить до великих аудиторським організаціям);
§ підготувати документ за підсумками виконання робіт (надання послуг), що відображає результати виконання завдання і висновки; аудиторської організації.
210. Проблеми розвитку аудиту в Україні.
Серед проблемних аспектів можна виділити наступні:
Аудит в ринковій економічній системі.
Поняття аудиту у світовій аудиторській практиці.
Поняття аудиту в законодавстві України.
Термін “аудит” в сучасній економічній лексиці.
Коротка історія аудиту.
Історія виникнення незалежного аудиту.
Історія аудиту в Україні.
Користувачі обліково-економічної інформації та їхні інтереси.
Причини необхідності існування незалежного аудиту.
Аудиторські послуги та їх види.
Адміністративний контроль та його правове регулювання.
Незалежний фінансовий контроль та його правове регулювання.
Аудит та адміністративний контроль, спільне та особливе.
Зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит.
Сутність та об’єкти внутрішнього аудиту.
Організаційні засади внутрішнього аудиту.
Умови забезпечення незалежності функціонування внутрішнього аудиту.
Система економічного (господарського) контролю України.
Види державного економічного контролю України.
Державний фінансовий контроль та його організація в Україні.
Аудит в системі економічного (господарського) контролю.
Аудит в системі управління підприємством.
Види аудиту за окремими класифікаційними ознаками.
Предмет та об’єкти аудиту.
Завдання з надання впевненості та їх види.
Аудит історичної фінансової інформації.
Огляд історичної фінансової інформації.
Аудит фінансової звітності та його мета.
Огляд фінансової звітності та його мета.
Супутні аудиторські послуги та їх види.
Постулати аудиту.
Транснаціональні аудиторські компанії та особливості їх функціонування на світовому і національному рівні.
Законодавче і нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні.
Врахування законів і нормативних актів в процесі надання аудиторських послуг.
Побудова інституту аудиту в Україні.
Аудиторська палата України. Порядок її створення та діяльності.
Повноваження Аудиторської палати України.
Нормативні документи Аудиторської палати України.
Зміст терміну “аудитор”.
Аудиторська діяльність та особливості її реєстрації в Україні.
Суб’єкти та об’єкти аудиторської діяльності.
Аудитор і аудиторська фірма, їх права та обов’язки.
Види та організаційно-правова структура аудиторських фірм.
Внутрішньо-фірмові нормативні документи суб’єктів аудиторської діяльності.
Відповідальність управлінського персоналу щодо підготовки та подання фінансової звітності.
Відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності.
Сертифікація аудиторів в Україні.
Особливості сертифікації аудиторів банків.
Порядок продовження дії сертифікату аудитора.
Система підготовки аудиторів в Україні.
Підвищення кваліфікації аудиторів в Україні.
Міжнародні та національні професійні організації бухгалтерів і аудиторів.
Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики (МСА).
Особливості застосування МСА на національному рівні.
Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості.
Обов’язкові елементи завдань з надання впевненості
Контроль якості аудиторських послуг.
Елементи системи контролю якості аудиторських послуг.
Діяльність Аудиторської палати України стосовно контролю якості аудиторських послуг.
Кодекс етики професійних бухгалтерів та його використання в аудиторській практиці.
Фундаментальні принципи професійної етики бухгалтерів і аудиторів.
Принципи професійної етики, що застосовуються до професійних бухгалтерів і аудиторів практиків.
Принципи професійної етики, що застосовуються до штатних професійних бухгалтерів і аудиторів.
Сутність фундаментального принципу професійної етики “чесність”.
Сутність фундаментального принципу професійної етики “об’єктивність”.
Сутність фундаментального принципу професійної етики “професійна компетентність та належна ретельність”.
Сутність фундаментального принципу професійної етики “конфіденційність”.
Умови порушення аудитором принципу конфіденційності.
Сутність фундаментального принципу професійної етики “професійна поведінка”.
Сутність принципу професійної етики “незалежність”.
Особливості додержання принципів об’єктивності та незалежності при наданні аудиторських послуг.
Загрози додержання фундаментальних принципів професійної етики.
Застережні заходи для дотримання фундаментальних принципів професійної етики.
Законодавчі вимоги, що забезпечують додержання фундаментальних принципів професійної етики.
Основні принципи проведення аудиту фінансової звітності.
Аудиторська фірма та особливості її організації в Україні.
Документальне оформлення домовленості про надання аудиторських послуг.
Попереднє дослідження в аудиті. Лист-забов’язання аудитора.
Договір на проведення аудиту та особливості його оформлення в Україні.
Структура договору на проведення аудиту .
Обов’язкові відомості договору на проведення аудиту.
Види внутрішнього контролю та особливості його побудови в різних організаційно правових формах господарювання.
Оцінка аудитором ефективності системи внутрішнього контролю підприємства.
Аудиторські послуги в системі внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит та особливості його організації.
Розгляд роботи внутрішнього аудитора зовнішнім аудитором та оцінка можливості використання його результатів.
Сутність аудиторського ризику та його складових.
Методи оцінки аудиторського ризику та їх практичне використання.
Ризик бізнесу та його вплив на властивий ризик.
Властивий ризик та його визначення аудитором.
Ризик контролю та його визначення аудитором.
Ризик не виявлення помилок аудитором та його визначення.
Вплив аудиторського ризику та його складових на аудиторський процес.
Методика регулювання аудитором загального аудиторського ризику.
Поняття суттєвості інформації в аудиті.
Етапи (стадії) проведення аудиту.
Процедури вибору клієнтів аудиторською фірмою.
Планування аудиту. Загальна стратегія.
Особливості планування першого аудиторського завдання.
Вивчення характеру бізнесу клієнта (перелік питань).
План (програма) проведення аудиту та аудиторські процедури.
Методи (методичні прийоми) аудиту та їх види.
Поєднання методу направленого тестування та пооб’єктного методу в процесі проведення аудиту.
Сутність методу документальної перевірки.
Сутність методу спостереження.
Сутність методу вибіркового дослідження в аудиті.
Сутність аналітичних процедур та їх види.
Сутність методів запиту та підтвердження.
Сутність методу тестування.
Сутність методу оцінки аудиторського ризику.
Сутність методу арифметичної перевірки.
Сутність методу співставлення.
Сутність методу контрольних замірів.
Методи експертної оцінки та їх використання в аудиті.
Сутність аудиторських доказів.
Види аудиторських доказів.
Достовірність інформації в аудиті та надійність аудиторських доказів.
Класифікація аудиторських доказів за рівнем надійності.
Джерела одержання аудиторських доказів.
Перекручення в облікових записах і документах та їх види.
Помилки в облікових записах і документах та їх види.
Причини виникнення помилок в облікових записах і документах.
Шахрайство та його види.
Дії аудитора у разі виявлення помилок і шахрайства.
Поняття документального оформлення аудиту та його мета.
Основні види аудиторської документації.
Основні вимоги до аудиторської документації (робочих документів) аудитора.
Право власності та порядок зберігання аудиторської документації (робочих документів аудитора).
Підсумкові документа аудитора та їх види.
Склад і структура підсумкових документів аудитора.
Аудиторський звіт, його зміст та призначення.
Аудиторський звіт та його форми.
Основні елементи стандартної форми аудиторського звіту.
Модифікація думки незалежного аудитора та її причини.
Види аудиторських звітів.
Безумовно-позитивний аудиторський звіт за стандартною формою.
Безумовно-позитивний аудиторський звіт за модифікованою формою.
Умовно-позитивний аудиторський звіт.
Негативний аудиторський звіт.
Відмова аудитора від надання аудиторського звіту.
Інформаційне забезпечення аудиту фінансової звітності.
Твердження, на яких побудовано фінансову звітність та які використовує аудитор в якості критеріїв її оцінки.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту основних засобів.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту нематеріальних активів.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту виробничих запасів.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту незавершеного виробництва.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту витрат виробництва.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту товарів.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту дебіторської заборгованості.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних фінансових інвестицій.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті.
Мета, завдання, джерела інформації аудиту доходів і фінансових результатів.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту витрат за економічними елементами
Мета, завдання та джерела інформації аудиту власного капіталу.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту довгострокових зобов’язань.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту короткострокових кредитів банків.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з одержаних авансів.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці.
Мета, завдання та джерела інформації аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з Пенсійним фондом.
Процедури аудиту основних засобів.
Процедури аудиту нематеріальних активів.
Процедури інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.
Процедури аудиту виробничих запасів.
Процедури аудиту незавершеного виробництва.
Процедури аудиту витрат виробництва.
Процедури аудиту товарів.
Процедури аудиту дебіторської заборгованості.
Процедури аудиту поточних фінансових інвестицій.
Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті.
Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті.
Процедури аудиту доходів і фінансових результатів.
Процедури аудиту витрат за економічними елементами
Процедури аудиту власного капіталу.
Процедури аудиту довгострокових зобов’язань.
Процедури аудиту короткострокових кредитів банків.
Процедури аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з одержаних авансів.
Аудит в ринковій економічній системі.
Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування.
Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці.
Процедури аудиту поточних зобов’язань за розрахунками з Пенсійним фондом.
Аудит документів фінансової звітності та його особливості.
Аудит балансу.
Аудит звіту про фінансові результати.
Аудит звіту про рух грошових коштів.
Аудит звіту про власний капітал.
Аудит фінансового стану суб’єкта господарювання.
Особливості аудиту фінансової звітності акціонерних товариств та підприємств – емітентів облігацій.
Особливості аудиту консолідованої фінансової звітності.
Аудит в системі державного фінансового контролю.
Огляд фінансової звітності.
Подальші події та їх класифікація.
Оцінка аудитором подальших подій та їх вплив на вид аудиторського висновку.
Оцінка аудитором можливості безперервної діяльності підприємства.
Вплив припущення про безперервність або значних сумнівів щодо безперервності на аудиторський звіт.
Методи діагностики вірогідності банкрутства суб’єкта господарювання.
Відповідальність аудитора за повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
Питання, які необхідно повідомляти найвищому управлінському персоналові.
Документальне оформлення процесу повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
Поняття державного фінансового контролю та державного аудиту.
Аудит ефективності фінансово-господарської діяльності.
Операційний аудит у складі аудиторських послуг.
Особливості проведення операційного аудиту в державному секторі економіки.
Супутні аудиторські послуги та особливості їх надання.
Проблеми розвитку аудиту в Україні.