Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Різні природні, антропогенні, екологічні надзвичайні ситуації (НС), а в медицині ряд захворювань та епідемії, можуть виникати без явно провокуючих факторів або спонтанно. У цьому зв'язку є актуальним прогнозування будь-яких надзвичайних ситуацій з метою вжиття заходів щодо їх запобігання та мінімізації наслідків.
Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами. Ризик надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно зростає.
Прогнозування надзвичайних ситуацій - це метод орієнтовного виявлення та оцінки обстановки, що складається в результаті стихійних лих, аварій і катастроф.
Розрізняють довгострокові й короткострокові прогнози. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів забруднення, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів роботи та інших довгострокових (довідкових) матеріалів.Короткострокові прогнози використовуються для орієнтовного визначення часу виникнення надзвичайної ситуації.
Для прогнозування необхідні такі дані:
— загальна кількість небезпечних хімічних речовин на об'єктах, які знаходяться в небезпечних районах (на воєнний час та для сейсмонебезпечних районів тощо;
- кількість хімічної речовини в одиничній максимальній ємності;
- висота обвалування та піддону;
— метеоумови: швидкість вітру в приземному шарі — 1 м/с, температура повітря— 20 °С, ступінь вертикальної стійкості повітря — інверсія, напрямок вітру не враховується, тому поширення хмари зараженого повітря приймається у полі 360°;
— заповнення ємності приймається за 70 % від паспортного об'єму ємності;
— ємності при аваріях руйнуються повністю;
— при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викидання хімічної речовини приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними відсікачами (це 270—500 г);
— середня щільність населення в цій місцевості;
— захищеність населення, продуктів харчування.
4.Класифікатор НС
У класифікаторі зазначено впорядковані назви сучасних надзвичайних ситуацій (НС), які можуть виникнути в Україні, та їхні коди.
У класифікаторі наведено перелік НС, визначених у відповідних нормативно-правових актах і згрупованих за ознаками належності до відповідних типів НС (виявлені та можливі), які можуть виникнути на окремій території України чи об'єкті в різниугапузяу національного господарства країни.
За структурою класифікатор складається з трьох рівнів класифікації: клас, підклас, група.
Метод класифікації - ієрархічний, послідовний, п'ятизначний.
Позиція класифікатора має блок ідентифікації та блок назви класифікаційного угруповання.
Кодування НС на нижчому класифікаційному рівні (група) виконано за фасетною схемою, у якій фасети також структуровані. Це забезпечує усталеність структури класифікатора в процесі його ведення, оскільки оперативні зміни об'єктів класифікації відбуваються на цьому рівні.Структура коду класифікатора має 5 розрядів і відповідає такій схемі:
X – клас XX - підклас XX - група
5.Статистична звітність у сфері НС
Звітність про діяльність аварійно-рятувальних служб здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Звіт про діяльність аварійно-рятувальних служб подається щоквартально до Кабінету Міністрів України.
2. Облік надзвичайних ситуацій, у тому числі аварій на виробничих об'єктах, здійснюють відповідні підприємства, організації та органи державного нагляду за охороною праці згідно із законодавством. Форми державної статистичної звітності щодо цих аварій затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням органів державного нагляду за охороною праці.
3. Облік аварій та надзвичайних ситуацій, що сталися внаслідок стихійного лиха на об'єктах невиробничого призначення та на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, здійснюють відповідні територіальні органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Форми державної статистичної звітності щодо цих аварій та надзвичайних ситуацій затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за погодженням з центральним органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці.
6.Оцінка радіаційної обстановки
Оцінка радіаційної обстановки полягає у вирішенні основних завдань за різними варіантами виробничої діяльності та дій населення в умовах радіоактивного забруднення; при цьому проводиться аналіз отриманих результатів і вибір оптимального варіанта дій, при якому радіаційні ураження людей мінімальні.
За допомогою спеціальних таблиць і формул вирішуються наступні завдання з оцінки радіаційної обстановки:
- визначення часу введення рятувальних формувань в зону зараження;
- визначення дози радіації, яку можуть отримати робітники і службовці, населення в зонах радіоактивного забруднення;
- визначення доз опромінення, що можуть отримати люди при подоланні ділянки радіоактивного забруднення;
- визначення допустимого часу перебування на місцевості, що забруднена радіоактивними речовинами, а також інших завдань.
7.Радіоактивне випромінювання та його характеристика
радіоактивне випромінювання - випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів.
Однією з основних характеристик джерела радіоактивного випромінювання є його активність, що виражається кількістю радіоактивних перетворень за одиницю часу.Небезпека, викликана дією радіоактивного випромінювання на організм людини, буде тим більшою, чим більше енергії передасть тканинам це випромінювання. Кількість такої енергії, переданої організму, або поглинутої ним, називається дозою.
Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання.
Радіоактивні випромінювання є одним з видів іонізуючих випромінювань. Радіонукліди утворюють випромінювання в момент перетворення одних атомних ядер в інші. Вони характеризуютьсяперіодомнапіврозпаду (від секунд до млнроків), активністю (числом радіоактивнихперетворень за одиницю часу), щохарактеризуєїхіонізуючуспроможність.
8.Чим характеризується радіоактивне забруднення території
Забрудненість території радіоактивними речовинами характеризується рівнем радіації і дозою випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин.Потужність експозиційної дози (рівень радіації) — це інтенсивністьвипромінювання, що утворюється за одиницю часу і характеризує швидкість накопичення дози. Одиницею потужності експозиційної дози в системі СІ є ампер на кілограм (А/кг), а несистемною одиницею для вимірювання випромінювань у повітрі є рентген за годину (Р/год), рентген за секунду (Р/с). Доза випромінювання — це кількість енергії радіоактивних випромінювань поглинутих одиницею об'єму середовища, яке опромінюється.
9.Доза опромінення та коефіцієнт якості випромінювання
Іонізуючу властивість радіації в повітрі характеризують дозою випромінювання.
Доза випромінювання — це кількість енергії радіоактивних випромінювань поглинутих одиницею об'єму середовища, яке опромінюється.Розрізняють експозиційну, поглинуту і еквівалентну дози.
Експозиційною називають дозу випромінювання, що характеризує іонізаційний ефект рентгенівського і гамма-випромінювань у повітрі. Це доза, яка характеризує джерело і радіоактивне поле створене нею. Вимірюють — рентгеном (Р).
Поглинута доза — це кількість енергії різних видів іонізуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси речовини. Одиниця вимірювання — джоуль на кілограм (Дж/кг)
Еквівалентна доза характеризує те, що різні види іонізуючого випромінювання під час опромінювання організму однаковими дозами приводять до різного біологічного ефекту. Одиниця вимірювання - зіверт (Зв).
Відмінність біологічної дії різних видів випромінювання прийнято характеризувати коефіцієнтом якості К, що показує, у скільки разів радіаційна небезпека від впливу на живий організм даного виду випромінювання є більшою, ніж від впливу -випромінювання (за однакових доз поглинання).
10.Радіаційний захист
Радіаційний захист включає виявлення вогнищ радіаційного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.
Радіаційний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:
завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;
своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційнонебезпечних об'єктах;
створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної розвідки та дозиметричного контролю;
надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного захисту;
розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;
завчасне обладнання радіаційнонебезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;
розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки.
11.Оцінка хімічної обстановки
Хімічна обстановка — це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами чи сильнодіючими ядучими речовинами, які впливають на діяльність об'єктів народного господарства, формування ЦО і населення.Оцінюючи хімічну обстановку, що виникла в результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин, необхідно визначити: розміри зон хімічного ураження, площі зони зараження і тип хімічної речовини. На основі цих даних оцінюють глибину поширення зараженого повітря, стійкість хімічних речовин на місцевості, час перебування людей у засобах захисту шкіри, можливі
ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, зараження споруд, будинків, урожаю, кормів, продуктів, води.
12.Характеристики ураження сильнодіючими отруйними речовинами
До хімічно небезпечних об’єктів відносяться:
1. Підприємства хімічної або нафтопереробної промисловості.
2. Підприємства, оснащені холодильними установками м’ясокомбінати, молокозаводи, рибокомбінати й ін.
3. Водогінні, фільтрувальні станції, очисні споруди, що використовують хлор.
4. Залізничні станції з рухомим складом зі СДОР.
5. Склади і бази з запасами для дезинфекції, дезинсекції, дератизації сховищ із зерном.
6. Склади і бази з запасами для отрутохімікатів, що використовуються у сільському господарстві.
Вихід СДОР в атмосферу може статися при аваріях авто- та залізничного транспорту, що перевозить у цистернах отруйні речовини, при аваріях на хімічних підприємствах і підприємствах, далеких від хімічної технології — пивзаводах, м’ясокомбінатах, водогінній мережі.
СДОР може виходити в навколишнє середовище в газоподібному стані або рідкому, потім, випаровуючись, перетворюватися на пару або газ.
Клінічний прояв при впливі на організм людини залежить від характеру СДОР і його вражаючих властивостей.
СДОР вибірково уражають різноманітні відділи і системи нашого організму.
Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників.
Класифікація СДОР (по токсичній дії на організм і клінічний прояву)
1. Речовини переважно задушливої дії:
хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген.
2. Речовини переважно загальноотруйної дії:
оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид.
3. Речовини, що володіють задушливою та загальноотруйною дією:
сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, акрилонітрил.
4. Нейротропні отрути, тобто речовини нервово-паралізуючої дії, що порушують функції ЦНС і периферійної нервової системи:
ФОР — зарин, зоман, V-гази, хлорофос і ін. фосфорорганічні інсектициди (ФОІ)
5. Речовини, що володіють задушливою і нейротропною дією: аміак.
6. Метаболічні отрути: етиленоксид, метилхлорид.
7. Речовини, що порушують обмін речовин і структуру клітини: диоксин.
13.Характеристики атмосфери, що сприяють розсіюванню шкідливих викидів
Виділяють глобальне фонове забруднення атмосфери, обумовлене всією сукупністю світових викидів (або викидів окремих країн), і міське фонове забруднення атмосфери, обумовлене викидами джерел у даному місті. Характерною рисою фонового забруднення є одночасність зміни його над великими територіями під впливом атмосферних процесів. Кількісна оцінка рівня забруднення атмосферного повітря виражається через концентрацію забруднюючої речовини. Як відомо, концентрація забруднюючої речовини в атмосфері дуже мінлива в часу і просторі, і значення в одному і тому ж місці в різні моменти часу або в той самий момент у різних істотно розрізняються. Тому в якості рівня фонового забруднення атмосфери звичайно приймається концентрація забруднюючої речовини, отримана осереднюваням по великій площі або за тривалий період (місяць, рік) .
При постійних параметрах викидів рівень забруднення атмосфери значно залежить від кліматичних умов: напрямку, умов переносу й розповсюдження домішок у атмосфері, інтенсивності сонячної радіації, яка обумовлює фотохімічні перетворення домішок й виникнення вторинних продуктів забруднення повітря , кількості й тривалості атмосферних опадів, які призводять до вимивання домішок з атмосфери.Здатність атмосфери до розсіювання залежить від вертикального розподілу температури й швидкості вітру.
14.Характеристика пожежонебезпечних зон
Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині і навколо приміщення (зовнішньої установки або навколо неї), в межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як при нормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. Ці зони в разі використання в них електроустаткування поділяються на чотири класи: П–I, П–II, П–IIа, П–III.
Пожежонебезпечна зона класу П-І - простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина, яка має температуру спалаху більше +61°С .
Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ - простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна
Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа - простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.
Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ - простір поза приміщенням, в якому знаходяться горюча рідина, яка має температуру спалаху понад +610С або тверді горючі речовини.
Зони в приміщеннях або за їх межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні горючі речовини спалюються як паливо або утилізуються шляхом спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до пожежонебезпечних зон.
15.Причини пожеж
До найбільшрозповсюджених і характерних причин пожежможнавіднести:
- недосконалістьтехнологічнихпроцесів;
- недоліки монтажу електрообладнання;
- недоліки в облаштуванні та обслуговуванніопалювальних систем;
- недопустимепідвищеннятемпературиречовин, щообробляються до температурисамозаймання;
- порушення режиму зберігання, транспортування та обробкисамозаймистихречовин;
- розрядиблискавки, занесеннявисокихпотенціалів у виробничіприміщення;
- появагорючогосередовища в умовах де є джерелозаймання;
- недбалеставлення до вимогнормативнихдокументів, необережнеповодження з вогнем, незнання правил пожежноїбезпеки, низькийрівенькваліфікації і т.ін.
16.Фактори, що впливають на хід пожежі
Фактори, відякихзалежитьхідпожежі:
- Вогнестійкість будинків і споруд (Вогнесті́йкість — властивість матеріалів, виробів, конструкцій, будівель та споруд чинити опір дії вогню та високих температур, не піддаватися загорянню, не деформуватися, зберігати свої несучі та захисні засоби.)
- Пожежна безпека виробництва (Пожежна безпека підприємства забезпечується: - системою попередження пожежі (комплексом організаційних заходів та технічних засобів, направлених на попередження виникнення пожежі); - системою пожежного захисту (комплексом організаційних заходів та технічних засобів, направлених на попередження дії на працюючих небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальної шкоди від неї).
- Щільність забудови (Щільність забудови - це відсоткове співвідношення загальної площі всіх забудов до площі території об'єкта)
- Метеоумови (Метеоумови: швидкістьвітру на висоті флюгера (Юм) U0 5 м / с, напрямоквітру v /, град, хмарністьзмінна, температура)
Пожежавиникає за одночасноїнаявностітрьохосновних умов:
- горюча речовина
- окислювач
-джерело запалювання
Горючаречовина разом з окислювачем (головним чином киснем повітря) утворюють горюче середовище.
17.Чим визначається пожежна небезпека виробництва
Пожежнанебезпекавиробництвавизначаєтьсятехнологічнимпроцесом, матеріалами, щовикористовуються у виробництві.
Категорія приміщення «А» вибухопожежонебезпечне приміщення, в яких знаходяться горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 º С в такій кількості, що можуть утворювати парогазоповітряні суміші, або речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним.
Категорія приміщення «Б» вибухопожежонебезпечне приміщення, в яких горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 º С, горючі рідини знаходяться в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші.
Категорія приміщення «В1» - «В4» пожежонебезпечне приміщення, в яких горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил та волокна), речовини і матеріали в приміщенні, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним горіти, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А або Б.
Категорія приміщення «Г» помірна пожежонебезпека приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як палива.
Категоріяприміщення «Д» зниженапожежонебезпекаприміщення, в якихзнаходятьсянегорючіречовини і матеріаливхолодномустані.
18.Методи та способи гасіння пожежі
Основні способи гасіння пожежі:
- захльостування або закидання ґрунтом кромки пожежі (Жмутком гілок довжиною 1—2 м або невеликих дерев переважно листяних порід мітлами гасять вогонь ковзними ударами по вогню збоку, ніби змітаючи матеріали, що горять, у бік вигорілої площі.);
- улаштування загороджувальних і мінералізованих каналів і смуг (Загороджувальною називають смугу місцевості, з якої прибрані лісові насадження і горючі матеріали, що розташовані на поверхні землі. Мінералізована — це смуга місцевості, з якої прибрані трав'яниста рослинність, лісова підстилка та інші горючі матеріали до мінерального
шару ґрунту. Ширина загороджувальної смуги має бути не меншою подвійної висоти полум'я вогню. Такі смуги улаштовуються за допомогою дорожньої і землерийної техніки);
-гасіння пожежі водою або розчинами вогнегасних хімікатів, відпал (пуск зустрічного вогню):Для подачі води можна використовувати поливально-мийні, пожежні машини і мотопомпи. Щоб вода швидше просочувала горючий матеріал, в неї додають невелику кількість змочувачів.
Більш ефективні, ніж вода, розчини вогнегасних і хімічних речовин-піни. Відпал (пуск зустрічного вогню) — це завчасний пуск вогню по надґрунтовому покриву назустріч низовій або верховій пожежі з метою створення на її шляху широкої загороджувальної смуги. Відпал проводять від опорних смуг, якими можуть бути
дороги, яри, річки та інші природні перешкоди. Якщо їх немає, опорні
смуги створюють вручну або за допомогою різних знарядь і механізмів.
19.Що таке межа вогнестійкості
Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості конструкцій, який визначається часом (як правило, в годинах) від початку вогневого випробовування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для цієї конструкції граничних станів з вогнестійкості. Такими граничними станами конструкції можуть бути:
- втрата несучої здатності, що характеризується обваленням або виникненням деформацій конструкцій, які виключають можливість подальшої її експлуатації;
- втрата цілісності, що характеризується утворенням у конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум'я;
- втрата теплоізолювальної здатності, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень.
20.Основні принципи забезпечення безпеки НС
Принципи забезпечення безпеки в умовах НС за ознаками їх реалізації умовно ділять на три групи.
Перша - це завчасна підготовка і накопичення засобів захисту (колективних та індивідуальних) від небезпечних і шкідливих чинників, забезпечення їхньої готовності для використання населенням, а також підготовка до проведення заходів щодо евакуації населення з небезпечних зон (зон ризику).
Друга - диференційований підхід у забезпеченні повного обсягу захисних заходів в залежності від виду джерел небезпечних і шкідливих чинників, а також від місцевих умов.
Третя - комплексне ефективне застосування засобів і способів, які забезпечують надійний захист від наслідків НС, узгоджене здійснення усіх заходів, що гарантують безпеку життєдіяльності в сучасному техносоціальному середовищі.
21.Способи захисту населення від НС
Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійного його інформування про наявну обстановку.
Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.
Укриття людей у захисних спорудах, інженерний, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.
Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.
Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.
22.Оповіщення та інформування
Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:
оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;
завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем опові-щення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можли-вого ураження;
централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.
23.Спеціальна система оповіщення
СИГНАЛ “УВАГА ВСІМ” МАЄ НАСТУПНІ ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ НА МИРНИЙ ЧАС:
1. Аварія на атомній електростанції.
2. Аварія на хімічно небезпечному об’єкті.
3. Про можливий землетрус.
4. Про можливу повінь (затоплення).
5. Про штормове попередження.
СИГНАЛ “УВАГА ВСІМ” МАЄ НАСТУПНІ ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ НА ВОЄННИЙ ЧАС:
1. Повітряна тривога.
2. Закінчення повітряної тривоги.
3. Загроза хімічного зараження.
4. Загроза радіоактивного зараження.
Кожний громадянин повинен знати сигнали цивільної оборони на мирний і воєнний часи та вміти діяти за ними.
спеціальна система оповіщення – система, яка створюється та діє для здійснення оповіщення у разі загрози катастрофічного затоплення внаслідок руйнування однієї чи декількох гребель водосховищ Дніпровського і Дністровського каскадів та інших річок, загрози виникнення надзвичайної ситуації на атомних електростанціях, уздовж аміакопроводів, магістральних і відвідних етилено-, нафто- і газопроводів;
24.Укриття в захисних спорудах
Укриття населення в захисних спорудах — це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту населення та підтримання їх у готовності до використання.Укриттю в захисних спорудах, у разі потреби, підлягає населення відповідно до його приналежності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).
Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання.
Укриття населення в захисних спорудах є надійним способомзахисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).
25.Як формується фонд захисних споруд
Фонд захисних споруд створюється шляом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених приміщань; обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, гірничих виробок і природних порожнин, що відповідають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для захисту, що
окремо розташовані від об'єктів виробничого призначенні!; масового будівництва в період загрози надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.
26.Класифікація захисних споруд
Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властивостями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини.
Сховища — це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДОР, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд. Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.
За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п'ять класів.
За місткістю сховища поділяються на: малі — до 150 осіб, середні —від 150 до 450, великі — понад 450 осіб.
За місцем розташування — на вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.
За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням — промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.
За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені
Протирадіаційне укриття (ПРУ) — це захисна споруда, яка забезпечує захист у ній людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, біологічних засобів у краплинно-рідинному ви-
гляді та світлового випромінення ядерного вибуху, наслідків урагану.
Найпростішим укриттям для захисту населення є щілини і землянки, які певною мірою захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження. Для будівництва щілин і землянок вибирають сухі підвищені місця.
27.Вимоги до захисних споруд
До сховищ пред'являються такі основні загальні вимоги:огороджувальні конструкції сховищ повинні бути міцними і захищати від прямого попадання засобів високоточної зброї, витримувати вплив надлишкового тиску у фронті ударної повітряної хвилі ядерного вибуху, сейсмічних хвиль різного походження, забезпечувати ослаблення іонізуючих та інших випромінювань до допустимого рівня, захист від перегріву і задимлення при пожежах та задовольняти вимогам теплотехнічного розрахунку в умовах експлуатації сховищ у мирний і воєнний час;
сховища повинні забезпечувати захист від обвалення будівлі, розташованої над сховищем або по сусідству з ним;
сховища додатково повинні забезпечувати захист людей, що укриваються в зоні ймовірного катастрофічного затоплення - від затоплення, а в зоні можливого хімічного зараження - від аварійно хімічно небезпечних речовин;
внутрішнє планування сховищ повинне бути орієнтоване на їх використання у мирний час в інтересах економіки і обслуговування населення.
28.В яких випадках проводиться евакуація населення
Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок: можливого небезпечного радіактивного забруднення територій; виникнення загрози катастрофічного підтоплення.
Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.
Евакуаційні заходи здійснюються Радою Міністрів Автономної республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
У мирні дні також доводиться евакуювати населення із зон затоплення, з районів сходження снігових лавин і селевих потоків. Після аварії на ЧАЕС у 1986 р. було здійснено евакуацію мешканців міст Чорнобиля і Прип'яті та 800 населених пунктів 30-кілометрової зони.
29.Види евакуації та організація їх проведення
Розрізняють такі види евакуації:
а) загальна евакуація — будівля або населений пункт звільняються повністю;
б) часткова евакуація — звільняється частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району; при частковій евакуації необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може
перерости в загальну евакуацію;
в) негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу; кожний з названих видів евакуації під впливом обстановки, що змінюється, може перерости в негайну евакуацію;
г) тимчасова евакуація — проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі.
У випадку якщо евакуація провадиться на строк до 3 місяців, організуються пункти тимчасового розміщення; якщо на строк більше 3 місяців – створюються пункти розселення.
загальна евакуація в особливий період проводиться в окремих регіонах й планується на випадок:небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю населення, що проживає в зоні ураження); погрози катастрофічного затоплення місцевості із чотиригодинним добіганням проривної хвилі; погрози або виникнення збройного конфлікту в районі п’ятидесятикілометрової прикордонної зони.
Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення системи захисту населення й територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час – у випадку погрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи. При проведенні часткової евакуації вчасно вивозиться не зайняте у виробництві й сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери й інваліди, що утримуються в будинках для літніх осіб, разом з викла-дачами й вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх родин.
Існують два способи евакуації:
1 Всіма видами транспорту.
2 Комбінований спосіб – із зони можливих сильних руйнувань у заміську зону пішки (до ППЕ), потім при наявності транспорту до ПЕП – на транспорті. Піший маршрут – на відстань добового переходу (10…12 годин, до 30 км). Формуються колони чисельністю по 500...1000 осіб за виробничо-територіальним принципом на чолі з начальником колони, відстань між колонами близько 500м, середня швидкість руху – 4...5км/год. Через 1...1,5 години організуються малі привали (до 15 хвилин); у другій половині маршруту – великий привал (1,5...2 години) за межами небезпечної зони. При евакуації пішки необхідно виконувати всі команди і сигнали начальника колони, дотримувати вказаний темп руху дистанцію, бути готовими до захисту при введенні сигналів ЦЗ. У дорозі необхідно надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, хто відстав. При поганому самопочутті потрібно звернутися до медичного працівника, який супроводжує колону.
30.Вимоги до районів евакуації
Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації, підготовку зон і районів розміщення для нормальної життєдіяльності евакуйованого населення; підготовку всіх видів транспорту; створення необхідних структур і органів управління на період евакуації; проведення комплексу заходів для охорони громадського порядку і підтримання організованості серед населення. Евакуйовані постійно проживають у заміській зоні до особливого розпорядження.
Двері на шляхах евакуації мають відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Досередини можуть відчинятися двері тих приміщень, у яких одночасно перебувають не більше ніж 15 осіб, а також двері санвузлів, балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів. Виняток становлять двері, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки.
Дуже важливо, щоб сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи й інші шляхи евакуації були вільними й мали евакуаційне освітлення, що відповідає вимогам будівельних норм і правил улаштування електроустановок.
За нормами, ширина шляхів евакуації має становити не менше ніж 1 м, а ширина евакуаційних виходів (дверей) — не менше як 0,8 м. Висота проходу та висота дверей на шляхах евакуації не може бути меншою за 2 м
31.Медичний захист населення
Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно проводити такі заходи: планування і використання наявних сил і засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності й господарювання; розгортанняв умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових
продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне створення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобівзахисту, медичного та спеціального майна і техніки, навчання населення способів надання першої медичної допомоги; недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій.
32.Інженерний захист населення та території
Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня,своєчасного надання медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно проводити такі заходи: планування і використання наявних сил і засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності й господарювання; розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових
продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне створення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки,
33.Захист населення при радіоактивному забрудненні
Основними заходами захисту населення при радіоактивному забрудненні є:
оповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення; укриття в захисних спорудах, а при їх відсутності – в будівлях з негайною герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів тощо; використання індивідуальних засобів захисту, а при їх відсутності ватно-марлевих пов’язок; використання профілактичних протирадіаційних препаратів з індивідуальної аптечки АІ-2; виключення вживання забруднених продуктів та води;додержання режимів поведінки людей на забрудненій території; при необхідності евакуація населення з забрудненої території; обмеження доступу на забруднену територію; санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруд тощо.
34.Захист населення при хімічному зараженні
Хімічне зараження є наслідком аварії на ХНО і транспортних засобах, що перевозять СДОР (сильнодіючі отруйні речовини).
При загрозі чи виникненні аварії негайно, відповідно до діючих планів, здійснюється оповіщення працюючого персоналу і населення, що проживає поблизу. Населенню даються вказівки про порядок поводження.
У першочерговому порядку організовується розвідка, що встановлює місце аварії, вид СДОР, ступінь зараження нею території і повітря, стан людей в зоні зараження, межі зон зараження, напрямок і швидкість вітру, напрямок поширення забруднення, в короткий термін. Основі заходи захисту:
Використання ЗІЗ і приміщень з режимом ізоляції.
Застосування антидотів (протиотрут) і засобів обробки шкірних покривів.
Дотримання режимів поведінки (захисту) на зараженій території.
Евакуація людей із зони зараження, що виникла при аварії.
Після виходу із зони зараження проводиться санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, будівель, транспорту, техніки і майна.
Про усунення небезпеки хімічного ураження і про порядок подальших дій населення оповіщається штабами ЦО чи органами міліції. В усіх випадках вхід у житлові й інші приміщення, підвали і виробничі будівлі дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту СДОР у повітрі цих приміщень.
35.Сутність стійкості робочого об’єкту господарювання
Стійкість господарства країни складається із стійкості його галузей та об’єктів.
Під стійкістю роботи галузі господарства розуміють здатність галузі за умов дії надзвичайних ситуацій функціонувати, виробляти продукцію в заданих кількості
та асортименті.
Під стійкістю роботи об’єкта господарювання розуміють здатність його в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а вразі слабких та середніх руйнувань, абопорушенні матеріального постачання відновлювати виробництво у стислий термін.
Для об’єктів, що не виробляють матеріальні цінності (транспорт, зв’язок), під стійкістю їх роботи розуміють здатність виконувати свої функції у НС.
36.Фактори, що впливають на стійкість роботи об’єкту
На стійкість роботи а також на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій впливають такі фактори:
‐ Захищеність робітників та службовців від уражаючих факторівнадзвичайних ситуацій;
‐ Здатність інженерно-технічного комплексу об’єкта (будівель, споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем) протистояти руйнуючій дії уражаючих факторів аварій, катастроф, стихійного лиха та сучасної зброї;
факторів;
‐надійність систем постачання об’єкта господарювання всім необхідним
Для виробництва запланованої продукції;
‐ Підготовленість об’єкта до проведення аварійно-рятівних тавідбудовних робіт;
‐ Оперативність управління виробництвом та здійсненням заходів ЦО в надзвичайних ситуаціях.
37.Методи підвищення стійкості
Основні шляхи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів у
надзвичайних умовах мирного і воєнного часів:
- забезпечення надійного захисту робітників і службовців від ЗМУ;
- захист виробничих фондів від уражаючих факторів ЗМУ, в тому числі і від вторинних;
- підвищення надійності і оперативності управлінням виробництвом і ЦО;
- забезпечення стійкості постачання підприємства електроенергією, газом, водою та інше;
- підготовка об’єкта до проведення відновлювальних робіт.
Підвищення стійкості роботи промислових підприємств в умовах НС мирного і воєнного часів досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних і організаційних заходів.
Інженерно-технічні заходи (ІТЗ) включають комплекс робіт по підвищенню міцності і надійності будинків, споруд комунально-енергетичних систем, матеріально-технічних запасів.
^ Технологічні заходи спрямовані на підвищення стійкості виробництва шляхом заміни існуючого технологічного режиму роботи на такий, що виключає можливість виникнення вторинних уражаючих факторів.
^ Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій в умовах
НС керівного складу об’єкту, штабу, служб та невоєнізованих формувань ЦО по захисту робітників і службовців, проведення рятувальних робіт та відновлення порушеного виробництва.
38.Захист технологічного обладнання, систем та комунікацій
Захист технологічного обладнання входить до загального комплексу
інженерно-технічних заходів щодо підвищення стійкості роботи і передбачає:
розміщення важкого обладнання на нижніх поверхах будівлі;
міцне закріплення обладнання на фундаментах;
встановлення контрфорсів, які підвищують стійкість обладнання.
Підвищення стійкості роботи систем електро-, водо- та газопостачання
Стійкість постачання об’єкта електроенергією, газом та водою досягається проведенням як загальноміських інженерно-технічних заходів, так і заходів на об’эктах.
Загальними заходами для цих систем є:
підключення об’єкта не менш як до двох джерел постачання;
створення автономних резервних джерел;
захист джерел постачання та їх розосередження на інтервалах безпеки;
кільцювання систем постачання;
пристосування об’єкта господарювання до роботи на різних видах палива та створення резервних запасів палива;
заглиблення комунікацій систем постачання;
встановлення приладів автономного відключення зруйнованих ділянок систем постачання і переключення потоку постачання на діючі ділянки.
39.Пожежна стійкість об’єкту
Стійкість об'єкта при пожежі - властивість об'єкта запобігти вплив на людей і матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі і їх вторинних проявів. У теж час під стійкістю об'єкту при пожежі слід розуміти здатність об'єкта виконувати свої функції і зберігати основні параметри в межах встановлених норм при впливі небезпечних факторів пожежі і вторинних їх проявів. Стійкість об'єкта при пожежі досягається застосуванням при проектуванні будівельних конструкцій матеріалів, створенням надійної системи системи запобігання пожежі, система протипожежного захисту, і організаційно-технічними заходами.
40.Планування заходів у сфері ЦЗ
Планування цивільного захисту об'єкта — це розроблення сукупності документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, виробництва, а також виконання завдань вищих органів, пов'язаних із поданням допомоги населенню інших об'єктів і міст.
На об'єкті мають бути розроблені два плани: на воєнний та мирний час.
План цивільного захисту на воєнний час — це документи, які визначають організацію і порядок переведення об'єкта з мирного на воєнний час і ведення цивільнго захисту в початковий період війни.
План цивільного захисту на мирний час — це документи, які визначають організацію і порядок виконання заходів цивільнго захисту з метою запобігання або зменшення можливих втрат від важких виробничих аварій, катастроф, і стихійних лих, а також ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при їх виникненні.
Плани ЦЗ об'єкта розробляють його керівники, спеціалісти і орган управління ЦЗ.
Розробка плану відбувається у три етапи в певній послідовності. Перший етап — підготовчий, протягом якого визначається склад виконавців, підготовка виконавців до роботи, доведення до них документів, узагальнення й аналіз вихідних даних, необхідних для розробки плану ЦЗ, визначення обсягу робіт. Другий етап — практична розробка, оформлення документів. Заходи, які плануються в документах плану, мають бути спрямовані на виконання завдань ЦЗ в надзвичайних ситуаціях.Третій етап — узгодження розроблених планів із відділом ЦЗ району, з районним агропромисловим управлінням, адміністрацією населеного пункту, службами ЦЗ району, після цього затвердження документів плану ЦЗ.
41.Вимоги до систем життєзабезпечення у випадку НС
Організація життєзабезпечення населення в умовах НС - це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.
Цей комплекс включає:
розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
Для забезпечення надійного електропостачання в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві також повинні враховуватися вимоги ЦО.
Електропостачання повинно здійснюватися від енергосистем, до складу яких входять електростанції, працюючі на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розміщувати на значних відстанях один від одного і від великих міст. Районні понижувальні станції, диспетчерські пункти і лінії електропередач необхідно розміщувати розосереджено і вони повинні бути надійно захищені.
Потрібнопередбачатиенергопостачанняоб'єктівпромисловостівіддвохнезалежнихджерел. При електропостачанні від одного джерела повинне бути не менш двох введень з різних напрямів.
42.План ліквідації та локалізації аварійної ситуації (ПЛАС)
Після проведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об'єкта, адміністрація підприємстварозробляє план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС).
Метою ПЛАС є планування дій персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їх наслідків.
ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек. ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства (об'єкта): пуск, робота, зупинка і ремонт.
ПЛАС ґрунтується:
На прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій.
На постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків.
На оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій.
На аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їх розвитку.
ПЛАС належить переглядати через кожні п'ять років.