Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Діагностика конкурентних переваг підприємства та конкурентоспроможності його продукції
ЗМІСТ
ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ 6
1.1 Обґрунтування методики діагностики конкурентоспроможності підприємства 6
1.2 Діагностика конкурентоспроможності підприємства і конкурентноздатності його продукції 10
1.3 Діагностика конкурентних переваг промислового підприємства. 14
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «АВТО–ЕЛЕКТРОМАШ» (М. ХЕРСОН) ТА ЙОГО ПРОДУКЦІЇ 23
2.1 Характеристика діяльності ВАТ «Авто–Елеткромаш» 23
2.2 Діагностика конкурентоспроможності підприємства 27
2.3 Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства 31
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34
ВСТУП
Конкурентоспроможність – це здатність об'єкта, що характеризується отупінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами.
Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.
Діагностика конкурентоспроможності підприємства і його продукції є важливим етапом діяльності підприємства. По–перше, за допомогою діагностики конкурентоспроможності підприємства і його продукції можна виявити сильні і слабкі сторони розвитку виробництва. По–друге, визначається місце продукції підприємства і його самого на ринку. По–третє, діагностика конкурентоспроможності підприємства водночас є способом аналізу інвестиційної привабливості підприємства, а також дозволяє на ранніх стадіях визначити можливість банкрутства підприємства чи втрати сегменту ринку.
В даній роботі діагностується конкурентоспроможність підприємства ВАТ «Авто-Електромаш» (м. Херсон) і його основного виду продукції –стартерів. Справа у тому, що український ринок стартерів потроху заповнюють іноземні виробники. Їхня продукція хоча й набагато дорожча, проте відповідає міжнародним нормам якості і набагато більше захищена (мається на увазі можливість більш високого рівня сервісу, доставки, заміни бракованого обладнання, взагалі менший ризик браку), а найголовніше –її застосування у виробництві (стартери в основній своїй масі виробляються для подальшого виробництва авто) дає змогу набагато легше готовій продукції –авто –вийти на міжнародний ринок. Саме тому діагностика конкурентоспроможності підприємства «Авто-Електромаш» принаймні на українському ринку є важливою складовою для подальшого аналізу діяльності підприємства і можливої діагностики банкрутства підприємства. Саме на основі результатів діагностики конкурентоспроможності підприємства і його продукції приймаються управлінські рішення щодо подальшої діяльності підприємства.
Слід зауважити, що основними конкурентами ВАТ «Авто-Електромаш» в Україні є «Азовмаш» та «Криворіжсталь». Остання взагалі останніми роками (особливо завдяки приватизації і вливанням іноземного капіталу) вийшла в лідери українського ринку і посідає не останнє місце на європейському.
Мета даної роботи –провести комплексну діагностику конкурентоспроможності підприємства ВАТ «Авто-Електромаш» і його продукції і на основі проведеного аналізу здійснити висновки та запропонувати заходи щодо поліпшення ситуації.
Мета роботи визначила наступні її задачі:
Дана робота складається з двох основних розділів: перший –теоретичний –має на меті розкриття суті та методології економічної діагностики конкурентоспроможності підприємства і його продукції; другий –практичний (аналітичний) –демонструє практичне застосування методів діагностики конкурентоспроможності підприємства і його продукції. Варто зазначити, що в практичному розділі розрахунки проводяться не за одним з обраних методів, а з використанням комплексної методології –із запропонованих в теоретичному розділі методів обираються найважливіші для підприємства і аналізуються.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
1.1 Обґрунтування методики діагностики конкурентоспроможності підприємства
Конкурентний статус організації – це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій організації при формуванні стратегічних позицій за методом «Дженерал Електрік» - «МакКінсі».
Конкурентні переваги – це характеристики, властивості товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.
Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються «мирні» методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково–технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби – фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.
Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари–субститути, тобто конкурентоспроможність е поняттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на світовому ринку або його сегменті – ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умови єдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання.
Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов'язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по–справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.
Розглянемо методики визначення та оцінки конкурентоспроможності організації.
Таблиця 1.1. Критерії та показники конкурентоспроможності організації
|
Критерії та показники конкурентоспроможності |
Роль показника в оцінці |
Правило розрахунку показника |
|
1. Показник ефективності виробничої діяльностіпідприємства (ВД) |
||
|
1.1. Відносний показник витрат на одиницю продукції (В) |
Відображає ефективність витрат при випуску продукції |
В = Валові витрати/ Обсяг випуску продукції |
|
1.2. Відносний показник фондовіддачі (Ф) |
Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів |
Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна вартість основних виробничих фондів |
|
1.3. Відносний показник рентабельності товару (РТ) |
Характеризує ступінь прибутковості товару |
Рт = Прибуток від реалізації ' 100% /Повна собівартість продукції |
|
1.4. Відносний показник продуктивності праці (ПП) |
Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили |
ПП = Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників |
|
2. Фінансове положення підприємства (ФП) |
||
|
2.1. Коефіцієнт автономії (КА) |
Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування |
КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування |
|
2.2.Коефіцієнт платоспроможності (КП) |
Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства |
КП = Власний капітал / Загальні зобов'язання |
|
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ) |
Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань |
КЛ = Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання |
|
2.4. Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО) |
Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу |
КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів |
|
3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ) |
||
|
3.1. Рентабельність продаж (РП) |
Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни |
РП = Прибуток від реалізації ' 100%/ Обсяг продаж |
|
3.2. Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ) |
Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту |
КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж |
|
3.3. Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП) |
Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту |
КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича потужність |
|
3.4. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР) |
Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту |
КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації |
|
4. Конкурентоспроможність товару (КТ) |
||
|
4.1. Якість товару |
Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням |
Комплексний метод оцінки |
У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.
Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної :
ККО = 0.15ВД + 0.29ФП + 0,23ЕЗ + О.33КТ, (1.1)
де ККО– коефіцієнт конкурентоспроможності організації;
ВД – значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;
ФП – значення критерію фінансового положення організації;
ЕЗ – значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;
КТ – значення критерію конкурентоспроможності товару.
Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином :
ВД = 0,31В + 0,19Ф + 0.4РТ + 0.1ПП, (1.2)
де В – відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;
Ф – відносний показник фондовіддачі;
РТ – відносний показник рентабельності товару;
ПП– відносний показник продуктивності праці.
ФП = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО, (1.3)
де КА – відносний показник автономії організації;
КП– відносний показник платоспроможності організації:
КЛ – відносний показник ліквідності організації;
КО – відносний показник обіговості обігових засобів.
Е3= 0.37РП + 0.29КЗ +0,21ВП+0,14КР (1.4)
де РП – відносний показник рентабельності продаж:
КЗ – відносний показник затовареності готовою продукцією;
ВП – відносний показник загрузки виробничих потужностей;
КР – відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.
1.2 Діагностика конкурентоспроможності підприємства і конкурентноздатності його продукції
1. Основні параметри та показники конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні з яким–небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.
Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.
Параметри конкурентоспроможності – це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності . Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні .
Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.
Параметри призначення характеризують області використання продукції та функції, котрі вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.
Параметри призначення можна розділити на:
Ергономічні параметри змальовують продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).
Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).
Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові та поточні :
. Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції"), транспортування, митні тарифи та витрати, витрати на наладку, пробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції.
. Поточні витрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати на пальне та електроенергію, додаткові витрати, пов'язані з доставкою, погрузкою та розгрузкою пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини та інші витрати.
Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).
Показники конкурентоспроможності – це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.
2. Методики визначення конкурентоспроможності .
Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об'єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.
Для оцінки конкурентоспроможності товару використовуються :
– диференціальний метод;
– комплексний метод;
– змішаний метод.
Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівняння та на їх співставленні.
При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення – 1 або 0. При цьому якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, якщо ні – 0. При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно–технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.
Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром–конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців при виборі товару.
Комплексний метод заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується.
Змішаний метод являє собою поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, та частина параметрів, розрахованих комплексним методом.
Даний метод визначення конкурентоспроможності товару не є досконалим, оскільки він не враховує важливість споживчих властивостей товару для покупця.
3. Фактори, що впливають на конкурентоспроможність товару .
До таких факторів можна віднести:
І. Ступінь новизни товару.
. Символічні фактори, які розглядаються в розрізі суспільних норм (товар надає певного статусу його власнику).
. Додаткові фактори, які безпосередньо не відносяться до продукту (пропозиція послуг, гарантія, встановлення виробу та його монтаж, можливість ремонту тощо).
Отже, добросовісна конкуренція направлена на отримання прибутку не лише за рахунок вдосконалення споживчих якостей продукції, а й шляхом надання більш якісних послуг. На Заході вважають, що підвищення рівня конкурентоспроможності можливе, якщо націлити підприємства на :
– постійне впровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;
– незмінне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;
– підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрі випускаються;
– використання нової технології;
– використання нової техніки;
– розробку нового дизайну товарів;
– впровадження нововведень в системі розподілу та збуту.
Аналіз конкурентоспроможності товару с недостатнім для формування висновку про конкурентоспроможність організації в цілому, хоча в більшості випадків використовується саме такий підхід. Конкурентоспроможність організації – поняття комплексне, котре має охоплювати не лише сферу якості продукції, що випускається. Такий метод має ще меншу цінність для практичного використання в сучасних умовах господарювання, аніж той, який заснований на теорії ефективної конкуренції. На сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин необхідне більш глобальне бачення проблеми конкурентоспроможності організації для адекватного висновку про його рівень.
1.3. Діагностика конкурентних переваг промислового підприємства
Аналізоване в даній роботі підприємство є промисловим, до того ж, одним із лідерів промисловості України. Розглянемо особливості діагностики конкурентних переваг щодо роботи промислового підприємства.
Важливим уявляється визначення суті конкурентних переваг, неоднозначність трактування якої простежується в багатьох наукових роботах. Необхідність дослідження процесів пошуку і досягнення конкурентних переваг обумовлює їхню діагностику та оцінку.
М. Портер докладно проаналізував різні підходи до пояснення причин конкурентоспроможності окремих підприємств і національної економіки країни і дійшов висновку, що наявність конкурентних переваг підприємства як на внутрішньому, так і на світовому ринку багато в чому залежить від факторів, які сформувалися в країні базування підприємства. Рівень конкурентних переваг підприємства в кожен конкретний момент часу визначається спільним впливом взаємопов’язаних і взаємозалежних факторів, які можуть бути представлені у вигляді системи. Розглядаючи такі фактори, як наявність робочої сили, достаток природних ресурсів, протекціоністська політика уряду стосовно вітчизняних підприємств, розбіжності у практиці управління підприємствами та ін., М. Портер дійшов висновку, що жоден з них, узятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на запитання, що ж саме визначає успіх чи поразку підприємства в конкуренції . Усі фактори діють одночасно і різноспрямовано, підсилюючи чи послаблюючи сукупний результуючий вплив.
Задачами діагностики конкурентних переваг є визначення ступеня досягнення цілей, виявлення проблем, визначення причин їх виникнення. Діагностика конкурентних переваг є мірилом ефективності управління ними, тобто необхідно визначити як рівень розвитку кожної внутрішньої конкурентної переваги, так і рівень сукупності конкурентних переваг підприємства.
Реалізація цієї проблеми припускає дослідження кон’юнктури ринку і можливостей конкурентів, аналіз конкурентоспроможності виробів, оцінку ефективності випуску виробів, аналіз етапів життєвого циклу виробів, техніко–економічну оцінку проектів по розробці і освоєнню виробництва нових виробів.
Розрахунок показника рівня конкурентоспроможності передбачає багатоступінчастість залежно від можливостей підприємства адаптуватися до умов конкретного ринку. Якщо витрати на забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності не відповідають наявним ресурсам підприємства, то необхідно або знизити вимоги до товару, або відмовитися від його виробництва. Якщо ж можливості підприємства дозволяють, то можна спробувати досягти щонайвищого на ринку рівня конкурентоспроможності і, таким чином, забезпечити підприємству конкурентну перевагу.
Найважливішим і наукоємним етапом є оцінка рівня конкурентоспроможності, тобто виявлення характеру конкурентної переваги виробу в порівнянні з іншими виробами. Кожен товар, пропонований на ринок, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб, тобто кожен покупець, як правило, купує той товар, який якнайповніше задовольняє його особисті потреби, а маса покупців – той, який повніше відповідає суспільним потребам, ніж товари–конкуренти.
Оцінка конкурентоспроможності продукції базується на аналізі широкого кола показників, адекватно тих, що відображають кількісні, якісні і вартісні характеристики виробу. Узгодженість цих показників з метою отримання узагальненого критерію для порівняння з іншими виробами – складне і трудомістке завдання, яке дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів споживачів продукції і вибрати основні заходи щодо підвищення її конкурентоспроможності. При цьому результуюча інформація є основою для підготовки і ухвалення управлінських рішень.
Методика оцінки конкурентоспроможності складається з ряду послідовних взаємопов’язаних етапів. На початковому етапі в результаті аналізу запитів споживачів зі всієї безлічі параметрів проводиться відбір тих, які характеризують конкурентоспроможність продукції, тобто є визначальними у формуванні попиту на виріб. Коливання попиту на товари народного споживання, як правило, протилежні напряму динаміки рівня цін. Якщо ціна товару росте, то попит на нього падає і, навпаки, зниження ціни веде до збільшення попиту. Але практика показує, що зниження ціни одним з виробників якого-небудь виду товару не завжди приводить до підвищення попиту на цей товар. Вартість ремонту, експлуатації, технічного обслуговування та інші післяпродажні чинники не менш важливі для споживача.
Далі виробляється фільтрація невживаних і конкретизація заданих в неявному вигляді параметрів .
Виходячи з існуючих методів визначення конкурентоспроможності продукції, наступним етапом є класифікація параметрів по таких групах, регламентовані, науково-технічні, організаційні, комерційні, економічні та ін. У різних джерелах, присвячених даній темі, кількість груп параметрів чітко не визначено. Кожна група параметрів має свою вагу в оцінці конкурентоспроможності даної продукції. Чим більше параметрів включає група, тим складніше оцінити її питому вагу, неправильна оцінка якої приводить до спотворення результатів оцінки конкурентоспроможності продукції. У свою чергу розподіл групи, що містить велику кількість параметрів, на підгрупи істотно ускладнює модель. У даній методиці пропонується наступний спосіб градації параметрів на групи: чим менше параметрів у групі, тим точніше значення питомої ваги групи. Не виключена можливість того, що в групі опиниться тільки один товар, але даний відступ дозволить одержати правильнішу оцінку конкурентоспроможності продукції.
Основою процесу оцінки конкурентоспроможності є порівняльний аналіз відповідних параметрів виробів–конкурентів (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності продукції [4]
Інтегральний показник якості товару (корисний ефект) пропонується визначати наступними типовими показниками: показники призначення; показники надійності; показники екологічності; показники ергономічності; показники естетичності (дизайну); показники технологічності; показники стандартизації й уніфікації; показники патентної чистоти й патентоспроможності; показники сумісності й взаємозамінності; показники безпеки .
Чисельність конкуруючих підприємств і їх порівняльна потужність найбільшою мірою визначають рівень конкуренції на ринку. Дефіцит інформаційних ресурсів збільшує витрати часу й утруднює вироблення правильного рішення, а також підвищує невизначеність і ризик діяльності підприємства внаслідок технологічного відставання і втрати конкурентоспроможності. Сьогодні є досить джерел для збору і обробки інформації про конкуруючі підприємства, яка може бути використана як початкова інформація для проведення розрахунків за оцінкою їх виробничих можливостей. Хоча параметри управлінської інформації є величинами суб’єктивними. Один і той же набір інформації для одного фахівця може виявитися надлишковим, але мати низьку цінність, а для іншого – недостатнім, але дуже необхідним.
Для проведення розрахунків за оцінкою виробничих можливостей можна застосовувати як традиційну задачу розрахунку потужності за наявності достатньої інформації про підприємство–конкурента, так і визначати виробничу потужність підприємств–конкурентів на основі порівняльного аналізу структури і виду продукції, що випускається, структури основних фондів, технологічних витрат і обсягів технологічних ресурсів. Модель розрахунків будується на підставі звітів підприємства про фінансову діяльність. Дані для розрахунку виробничої потужності прогнозуються на основі порівняння об’єктів підприємства–конкурента і досліджуваного промислового підприємства.
Отже, для врахування впливу взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства на результати його діяльності необхідний аналіз факторів, які визначають умови для створення і підтримки конкурентних переваг підприємства. Ці дослідження базуються на використанні ресурсно–ринкового підходу. Найбільш вагомими факторами є стан конкурентного потенціалу підприємства і його конкурентна позиція на ринку.
Аналіз зовнішнього середовища промислового підприємства здійснюється на основі застосування ринкового підходу. Тут особливу увагу необхідно приділити привабливості навколишнього середовища підприємства як індикатора росту, ємності і якості ринку, аналізу діяльності реальних і потенційних конкурентів; а також товарно–ринковому позиціонуванню з боку конкурентів. Ядро ринкового підходу складають знання, які можна добути із взаємозв’язку між ринковою структурою і результатами діяльності підприємства.
Зовнішнє середовище сприймається підприємством як інформація і, подібно будь–якій інформації, є предметом комунікацій і базою для прийняття рішень. Особливо варто підкреслити її невизначеність, що обумовлюється недостатньою інформованістю про деякі закономірні чи випадкові явища.
У менеджменті прийнята класифікація факторів зовнішнього середовища, яка виділяє фактори прямого і непрямого впливу. До основних факторів прямого впливу на формування конкурентних переваг промислового підприємства варто відносити фактори класичної моделі конкурентного середовища М. Портера. Значення і сила впливу кожного з факторів конкуренції (загроза появи нових конкурентів, поведінка постачальників, поведінка покупців, загроза появи товарів–замінників) змінюється від ринку до ринку і визначає ціни, витрати, розміри капіталовкладень у виробництво і збут продукції і, в кінцевому підсумку, прибутковість виробничо–господарської діяльності.
Найбільш типовим є виділення трьох агрегованих факторів, які визначають інтенсивність конкуренції: розподіл ринкових часток між конкурентами, темпи росту місткості ринку, рентабельність ринку. Аналіз конкурентної позиції забезпечує формування більш повного і точного уявлення про внутрішні мотиви поведінки конкурентів. Конкурентна позиція встановлюється на основі оцінки діяльності конкурентів і інших елементів зовнішнього середовища.
Аналіз конкурентної позиції базується на дослідженні конкурентного середовища підприємства, що дозволяє впорядкувати діяльність підприємства в найбільш ефективному напрямі за умов оптимізації співвідношення інноваційного потенціалу підприємства з ринковим попитом. Тобто привести систему на певний проміжок часу до рівноваги.
Фактори непрямого впливу (макроекономічні) не мають вузької спрямованості на конкретне підприємство. Взагалі виділяють такі фактори: економічні, політичні, правові, соціокультурні, технологічні, природно–географічні і міжнародні . В Україні, яка займає досить велику територію, при управлінні конкурентними перевагами промислового підприємства окремі фактори набувають особливого значення :
Внаслідок структурних особливостей економіки України виробники деяких видів продукції машинобудування є монополістами. Отже, конкуренція на ринках набуває нового характеру – співробітництва і домовленості між потенційними конкурентами.
Зовнішні фактори досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством виступають проявом систем різного рівня. Економічне навколишнє середовище проявляється через конкуруючі організації на міжгалузевому і світовому ринках. Політичні фактори на місцевому рівні грають таку ж роль, як і на державному чи світовому рівнях. Фактори можуть переходити з одного ієрархічного рівня на іншій, знаходитися одночасно на обох рівнях, впливати один на одного не тільки усередині кожної множини, але і між множинами, і бути носіями різної щодо сили впливу на підприємство інформації .
Основою системи управління конкурентними перевагами є внутрішнє середовище промислового підприємства. Саме внутрішнє середовище є тим потенціалом, яке підприємство використовує для створення, збереження і розвитку своїх конкурентних переваг. Параметри внутрішнього середовища (мета, структура, задачі, технологія, персонал) ніколи не можуть розглядатися незалежно один від одного, тому що зміни кожного з них будуть певною мірою впливати на всі інші. Отже, у зв’язку зі складністю внутрішнього середовища його аналіз повинен проводитися системно і комплексно, що дозволить сканувати зміни не тільки окремих елементів, але і їхній взаємний вплив. Внутрішнє середовище підприємства є саме тією сферою, яка піддається найбільш активному регулюванню з боку самого промислового підприємства, тому управління цими факторами уявляється найбільш важливим для забезпечення міцних конкурентних позицій підприємства.
Забезпечення єдності внутрішнього середовища підприємства і зовнішніх факторів, які його стосуються, обумовлює ефективність управління підприємством. З точки зору системного підходу структурованість внутрішніх факторів досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством певною мірою визначає структуру його зовнішніх факторів.
Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що в сучасних умовах розвитку і функціонування промислових підприємств діагностика конкурентних переваг стає об’єктивною необхідністю, оскільки в сучасній конкурентній боротьбі за ринки збуту продукції виграє той, хто точніше оцінює ситуацію, використовуючи результати проведеної аналітичної роботи. Тому що результати динамічної оцінки дають можливість промисловому підприємству вчасно вносити зміни в розроблену стратегію формування та розвитку конкурентних переваг.
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «АВТО-ЕЛЕКТРОМАШ» (М. ХЕРСОН) ТА ЙОГО ПРОДУКЦІЇ
2.1 Характеристика діяльності ВАТ «Авто-Елеткромаш»
Історія заводу пов’язана із автотракторним електрообладнанням. Розпочавши у 1930 році з ремонту магнето для американських тракторів «Фордзон», а потім із випуску перших радянських динамо «КК» і магнето марки БОШ, вже у 1932 році за рахунок скорочення поставок одного із предметів експорту зекономили державі 1,5 мільйони валюти.
Згодом (1934 р.) завод освоїв виробництво і випуск стендів для випробування якорів динамо, індукційних апаратів, апаратів, що намагнічують, і намоточних верстатів.
В роки Великої Вітчизняної війни завод було повністю зруйновано. У 1946 році завершено відновлення заводу, налагоджено випуск довоєнної продукції.
У 1947 році розпочато випуск електровимірювальних приборів: амперметрів, вольтметрів, трансформаторів току.
В період з 1950 по 1960 рр. освоєно виробництво генераторів постійного току ПН-10 потужністю 1,5 –,8 кВт (для освітлення молотильних токів в нічний час), польових електростригальних апаратів РСА 12 і АСХ для стрижки овець.
В свою чергу на базі електростригальних апаратів розпочали випуск пересувних електростанцій ЕС-5 (220 В, 4,5 кВт), електродвигунів змінного току універсального застосування.
Продукція заводу користувалась широким попитом в Україні та інших республіках колишнього СРСР.
У 1958 році прийнято рішення про створення на базі Запорізького заводу «Комунар» першого в Україні заводу автомобіля «Запорожець». Стартери і генератори постачав Московський завод АТЕ–1, а на Херсонський завод було покладено задачу –освоїти виробництво і розпочати випуск запасних частин (полюсні котушки, якорі, колектори), а в 1960 році заводу повністю передано виробництво стартерів і генераторів для першої моделі автомобілю «Запорожець».
У шістдесятих роках, із вводом нових потужностей, завод перетворився на сучасне підприємство із достатньо високим, для того часу, рівнем техніки і технології і повністю перейшов на розробку і випуск автотракторного електронного обладнання (стартери, генератори, комплектуючі для електронних систем запалювання). Вперше в галузі завод освоїв торцевий колектор для стартерів, який дав велику економію міді і зменшення ваги стартера.
В цей період випуск стартерів досяг рівня 1250 тис.шт. на рік, генераторів –до 620 тис.шт., збут продукції заводу розподілився наступним чином.
По Україні –%, в Росії –%, Білорусі –%. Експортні поставки продукції вироблялись майже в 15 країнах світу. Але в результаті прорахунків і помилок реформування економіки, а також недосконалість митних правил і норм валютного регулювання між країнами СНД, хронічної неплатоспроможності споживачів значно зменшився експорт української продукції, доля експорту скоротилась до 8,6% до Росії і до 0,2% до Білорусі.
Новим етапом в історії підприємства стало перетворення його 1994 року у відкрите акціонерне товариство.
З 1996 року обсяги виробництва стабілізувались.
Завод зміг в умовах жорсткої конкурентної боротьби зберегти свою спеціалізацію і продовжити нарощування основних фондів і поповнення колективу.
Основними напрямками розвитку ВАТ «Електромаш» є технічне переозброєння, розширення експортних можливостей, пошук ділових партнерів та інвесторів.
Одночасно приділяється багато уваги підвищенню якості для можливості поставок на зовнішній ринок. Проголошено «Політику в області якості» і визначено ділову філософію з урахуванням перспективного довгострокового планування розвитку підприємства.
Поставлені задачі успішно реалізуються. У 2000 р. отримано сертифікат системи якості за міжнародними стандартами ІСО серії 9000.
За останні роки завод освоїв компакт-генератор 14В 65А і на базі його 12 модифікацій генераторів, в тому числі генератори 14В 85А і 28В 32А, а також гамму запасних частин –приводів і реле стартерів для всіх типів автомобілів.
З 1999 року розпочато випуск стартерів 8,2 кВт 28В –для прямого пуску дизелів середньої потужності, а з 2000 року –генератор 28В 120А –для великих міських автобусів, комбайнів.
Завод випускає стартери, магнето і комплектує ними заводи з виробництва пускових тракторних двигунів. У 2004 році освоєно випуск 12 найменувань термостатів.
Здійснюється комплектація для сімейства ВАЗівських автомобілів всіх типів, включаючи ВАЗ2110 і його модифікації.
ВАТ «Електромаш» в різні роки постачав і постачає свою продукцію на комплектацію заводам: АТ «АвтоВАЗ», м. Тольятті; АТ «Москвич», м. Москва; АТ «Рибінські мотори», м. Рибінськ; завод пускових тракторних двигунів, м. Липецьк; «Алтай–дизель», м. Барнаул; Мінський моторний завод; заводи пускових двигунів «Гомсельмаш», м. Гомель; заводи «Іжмаш», «Іжмех», м.Іжевськ; АТ «АвтоЗАЗ», м. Запоріжжя; Харківський тракторний завод, Харківський завод «Серп і молот» та інші. В проекті визначено конкретну мету –адаптацію роботи підприємства за кон’юнктури ринку, що динамічно змінюється, підвищення ринкової вартості підприємства.
ПКО "Концерн "Електромаш" заснований у 2002 році. Стратегією концерну є якнайповніше забезпечення потреб ринку і задоволення очікувань споживачів у виробах автотракторного електроустаткування шляхом комплексного підходу до процесів розробки, виробництва і реалізації продукції. Основою "Концерну "Електромаш" є відкрите акціонерне товариство "Електромаш", яке вже більше 70–ти років успішно працює на ринку автотракторного електроустаткування і є єдиним в Україні розробником і виробником стартерів і генераторів для автомобільних, тракторних і мотоциклетних двигунів електровентиляторів системи охолоджування двигуна автомобіля, магнето для тракторних пускових двигунів, хрестовин карданного валу, автомобільних фільтрів. Система управління якістю заводу сертифікована на відповідність міжнародному стандарту DIN ЕN ISO 9001:2000 (сертифікат Ллойда № QS–2478 НН). Всі вироби мають сертифікати відповідності і за своїм технічним рівнем і якістю відповідають світовим зразкам.
Маркетингові дослідження, вивчення каналів реалізації продукції і збут здійснює Торговий дім "Електромаш". Беручи участь в сумісних проектах Міжнародного інституту бізнесу, керівники і головні фахівці підприємства пройшли навчання і стажування в Англії і Франції. Серед ділових партнерів підприємства – гігант автомобілебудування "АВТОВАЗ", АвтоЗАЗ–DАЕWОО, Харківські тракторні заводи, "Юждізельмаш", "Рибінські мотори", "ІЖМАШ", "Мінський моторний завод", "Алтайдізель". "Волгоградський тракторний завод" тощо. Гарантом плідної співпраці заводу із сьогоднішніми і майбутніми партнерами є щира пошана до їх інтересів, а також створений і збережений на підприємстві високий науково–технічний та інтелектуальний потенціал.
Якість продукції – пріоритетне завдання компанії. Система управління якістю, що функціонує на підприємстві, сертифікована на відповідність міжнародному (Germanischer Lloyd Certification GMBH) і національному (УКРСЕПРО) стандартам ISO 9001:2000.
Впродовж 2001-2004 рр. "Електромаш" є Лауреатом 6, 7, 8 і 9 Національних конкурсів якості, а з 2002 року входить в Клуб лідерів якості України.
У 2004 році компанія отримала сертифікат Європейського фонду управління якістю «Визнання досконалості в Європі», а також була відмічена Асамблеєю ділових кіл суспільним знаком якості товарів і послуг «Вища проба».
В даний час компанія продовжує впровадження процесів згідно філософії TQM (Комплексне управління якістю). Зниження негативного впливу усіх видів діяльності на Навколишнє середовище здійснюється за рахунок ряду розроблених організаційно–технічних заходів, а також застосування менш «шкідливих» технологій, що веде до зменшення кількості забруднюючих речовин, які потрапляють до навколишнього середовища, і утворенню відходів, які не піддаються повторному використанню.
Зважаючи на важливість охорони навколишнього середовища, відповідальність підприємства за постійне поліпшення умов проживання людини, завод планомірно упроваджує систему екологічного менеджменту відповідно до ISO 14001.
2.2 Діагностика конкурентоспроможності підприємства
Оцінімо конкурентоспроможність підприємства ВАТ «Авто–Електромаш» за останні два роки (2010, 2011). Основний вид продукції, що її випускає підприємство, –стартери. Оцінімо конкурентоспроможність підприємства на ринку стартерів.
Вихідні дані для розрахунку показників маємо у таблиці 2.1 .
Інші вихідні дані
Методику розрахунку показників конкурентоспроможності підприємства наведено у Таблиці 1.1. Розрахуємо їх за вказаною методикою.
, (2.1)
де С –повна собівартість продукції.
(грн.)
(грн.)
|
Показник |
Значення за роками |
|
|
2010 |
2011 |
|
|
1. Ціна одиниці продукції, грн. |
22,14 |
,17 |
|
2. Собівартість виробленої продукції, грн. |
21400 |
|
|
3. Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн. |
24430,34 |
|
|
4. Середньорічна чисельність працюючих, чол. |
8914 |
|
|
5. Обсяг випуску продукції, грн. |
Таблиця 2.1.
Розрахуємо безпосередньо показники конкурентоспроможності підприємства. ВАТ «Авто–Електромаш» випускає не один вид продукції, але аналізуємо в даній роботі один (основний), тож для розрахунку конкурентоспроможності підприємства застосуємо лише показники ефективності виробничої діяльності.
Показники ефективності виробничої діяльності підприємства (ВД):
Відносний показник витрат на одиницю продукції (В) :
Відносний показник фондовіддачі (Ф) :
Відносний показник рентабельності товару (РТ) :
Відносний показник продуктивності праці (ПП) :
Проаналізуємо отримані показники (табл. 2.2, табл. 2.3).
|
Показник |
10 |
11 |
Відхилення (+/–) |
|
1. Ціна одиниці продукції, грн. |
22,14 |
,17 |
0,03 |
|
2. Собівартість виробленої продукції, грн. |
21400 |
800 |
|
|
3. Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн. |
24430,34 |
765,66 |
|
|
4. Середньорічна чисельність працюючих, чол. |
8914 |
–180 |
|
|
5. Обсяг випуску продукції, грн. |
393983 |
251960 |
–142023 |
Таблиця 2.2
Таблиця 2.3. Аналіз показників ефективності виробничої діяльності підприємства ВАТ «Авто–Електромаш»
|
Показник |
10 |
11 |
Відхилення (+/–) |
|
Відносний показник витрат на одиницю продукції (В) |
0,06 |
0,09 |
–0,03 |
|
Відносний показник фондовіддачі (Ф) |
0,016 |
0,01 |
–0,006 |
|
Відносний показник рентабельності товару (РТ) |
17,41 |
11,35 |
–6,06 |
|
Відносний показник продуктивності праці (ПП) |
41,8 |
28,89 |
–12,91 |
Бачимо стрімке зниження основних показників виробничої діяльності підприємства. При тому, що відносний показник витрат на одиницю продукції зменшився, і це свідчить про відносно успішну роботу підприємства, зменшення всіх інших показників свідчить про зворотнє.
Порівняємо отримані показники із аналогічними показниками підприємств-конкурентів, виставивши оцінки за 3-бальною шкалою (за кількістю підприємств) та здійснімо відповідні висновки.
Таблиця 2.4. Порівняння показників ефективності виробничої діяльності підприємств–конкурентів
|
Показник |
Роки |
ВАТ «Авто–Електромаш» |
Оцінка |
ВАТ «Азовмаш» |
Оцінка |
Концерн «Криворіжсталь» |
Оцінка |
|
Відносний показник витрат на одиницю продукції (В) |
2010 |
,06 |
1 |
,09 |
2 |
,14 |
3 |
|
2011 |
,09 |
1 |
,1 |
2 |
,16 |
3 |
|
|
Відносний показник фондовіддачі (Ф) |
2010 |
,016 |
1 |
,15 |
2 |
,17 |
3 |
|
2011 |
,01 |
1 |
,17 |
2 |
,175 |
3 |
|
|
Відносний показник рентабельності товару (РТ) |
2010 |
,41 |
1 |
,34 |
3 |
,47 |
2 |
|
2011 |
,35 |
1 |
,10 |
3 |
,14 |
2 |
|
|
Відносний показник продуктивності праці (ПП.) |
2010 |
,8 |
3 |
,19 |
1 |
,41 |
2 |
|
2011 |
,89 |
1 |
,8 |
3 |
,19 |
2 |
|
|
Сума |
– |
– |
Бачимо, що абсолютним лідером на ринку є Концерн «Криворіжсталь»: стабільність виробничого стану свідчить про відмінну систему виробництва та зацікавленість інвесторів у даному виробництві. На другому місці –ВАТ «Азовмаш». ВАТ «Авто–Електромаш» є на даний момент аутсайдером на ринку випуску стартерів України, хоча не можна не відмітити стабільність виробництва.
2.3 Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства
Проаналізуємо конкурентоспроможність продукції ВАТ «Авто–Електромаш» на ринку.
По–перше, виявимо найбільш важливі фактори, що сприяють підвищенню конкурентноздатності продукції на ринку (табл. 2.5).
Таблиця 2.5. Фактори найбільшого впливу на конкурентноздатність продукції у 2011 році
|
Фактор/Підприємство |
ВАТ «Авто–Електромаш» |
«Азовмаш» |
«Криворіжсталь» |
|
1. Надійність і якість |
Оцінюється за результатами публікацій та відгуків |
||
|
2. Ціна, грн. |
22,17 |
26,85 |
32,14 |
|
3. Вартість рекламної кампанії, тис. у.о. (дані офіційних сайтів) |
140 |
180 |
224 |
|
4. Виручка від реалізації, грн. |
393983,00 |
456584,12 |
984574,00 |
|
5. Співвідношення проданої продукції до загального обсягу, % |
87 |
89 |
97 |
Застосуємо для аналізу конкурентоспроможності продукції кількісно–бальний метод . Суть його полягає у тому, що визначається п’ять (за визнанням багатьох авторів це є оптимальною кількістю) факторів, які найбільшим чином впливають на конкурентоспроможність продукції підприємства. Для кожного з факторів визначається коефіцієнт важливості (від 0,1 до 1). Кожному з підприємств виставляється оцінка (бал) за відповідним фактором, який помножується на коефіцієнт важливості. Отримана оцінка є базовою (середньозваженою). Далі підбивається сумарний підсумок базових оцінок, звідки й отримується бал, що свідчить про конкурентноздатність продукції на ринку.
Таблиця 2.6. Бальна оцінка конкурентноздатності стартерів
|
Фактори конкурентоспроможності |
Коефіцієнт важливості |
ВАТ «Авто–Електромаш» |
«Азовмаш» |
«Криворіжсталь» |
Базова оцінка ВАТ «Авто–Електромаш» |
Базова оцінка «Азовмаш» |
Базова оцінка «Криворіжсталь» |
|
1. Надійність і якість |
0,7 |
6 |
8 |
9 |
4,2 |
5,6 |
6,3 |
|
2. Ціна |
0,6 |
10 |
8 |
6 |
6 |
4,8 |
3,6 |
|
3. Вартість рекламної кампанії |
0,5 |
8 |
9 |
10 |
4 |
4,5 |
5 |
|
4. Виручка від реалізації |
0,8 |
6 |
8 |
10 |
4,8 |
6,4 |
8 |
|
5. Співвідношення проданої продукції до загального обсягу |
0,7 |
8 |
9 |
10 |
5,6 |
6,3 |
7 |
|
Всього: |
24,6 |
27,6 |
29,9 |
Отже, бачимо, що продукція ВАТ «Авто–Електромаш» хоча й найменш, але все ж таки доволі конкурентоспроможна. Навряд чи можна назвати «Криворіжсталь» найсильнішим конкурентом «Електромашу», але із «Азовмашем» херсонському підприємству цілком під силу змагатись за ринки збуту. Бачимо, що найслабкішими місцями є виручка від реалізації, а також надійність і якість продукції. За цими показниками підприємство сильно поступається конкурентам. Але при цьому ціна цілком відповідна –найнижча. На відносно високому рівні рекламна кампанія підприємства (причому в її реалізації) і співвідношення проданої продукції до загального обсягу випуску. Це означає стабільність попиту на продукцію заводу.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Діагностуючи положення підприємств на ринку застосуємо наступну класифікацію:
. «Криворіжсталь» – лідер. Йому характерні активний наступ, поступове збільшення сегменту ринку, за рахунок чого відбувається фактичне знищення конкурентів, розгортання безкомпромісних кампаній, які не під силу конкурентам (наприклад, закупівля суто європейського обладнання), активне вливання іноземного капіталу.
. «Азовмаш» – сильна конкурентна позиція. Для неї характерні: пошук незайнятого сегменту ринку, пристосування до обраного цільового ринку, імітація дій лідера, поглинання дрібних конкурентів, створення відмінного іміджу.
. «Авто–Електромаш» – слабка конкурентна позиція. Для неї найбільш характерні: здешевлення і диференціація послуг, збереження існуючої долі ринку і рентабельності, реінвестиції на рівня достатнього мінімуму для отримання прибутків.
При цьому продукція ВАТ «Авто-Електромаш» має доволі високу здатність конкурувати. Цьому найбільш сприяє невисока ціна продукції (найнижча на ринку) і доволі високий ступінь просування продукції на ринок: рекламна кампанія, збереження іміджу тощо.
Для поліпшення існуючої ситуації підприємству слід розробити систему заходів щодо діагностики банкрутства. Це допоможе виявити причини імовірного банкрутства та за можливістю усунути їх. До того ж, систематичний аналіз конкурентоспроможності продукції дозволить більш глибоко вивчити особливості конкурентного середовища та поліпшити стан продукції на ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ