Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Історично українська мова , так само як російська та білоруська , сходить до давньоруському мови . У XI - XII ст. , В період встановлення феодальних відносин і зародження української народності , як і народностей російської та білоруської , в основу писемної мови Київської Русі ліг , як відомо , старослов'янська мова .
Первісна література , головним чином рукописи церковно-богослужбового і взагалі релігійного характеру , переписувалася зі старослов'янських оригіналів . Переписувачі ретельно намагалися зберегти особливості оригіналів , але часто відбувалися і помилки в листуванні. Ці помилки особливо важливі для історика мови , тому що в них ( звичайно , не завжди) позначався вплив розмовної мови .
Завдяки цьому вже в найдавніших пам'ятках , що виникли на Україні , ми бачимо проникнення особливостей мови , властивих взагалі говорам східнослов'янських племен , і зокрема особливостей тих говірок , з яких згодом сформувався українську мову.
Таким чином, виникнення писемності світської (у вигляді різних актів , договорів тощо ) відкривало широку дорогу народним елементам , які не знищуючи , проте , основи літературної мови - мови церковнослов'янської .
Навіть такий загальний для всіх східнослов'янських племен пам'ятник , як " Слово о полку Ігоревім " , яскраво виявляє цю основу . Чим далі , тим більше і більше констатується особливостей фонетичного характеру (у " Галицькому Євангелії " , " Житії Сави " та ін.)
C XIV в . , З приєднанням України до Литви і з ростом елементів політичної централізації , починає розвиватися особливий тип писемної мови (так зване койне ) у різних офіційних документах , юридичних пам'ятниках , - стиль , хоча і представляє собою ту ж церковнослов'янську основу , але змінилася під впливом українських і білоруських говірок .
Найдавніші пам'ятки літературної мови представлені грамотами 14 в . Успадкувавши давньоруську писемність , українську мову в 14-15 ст. розвивав традиції літературної мови Київської Русі , хоча і піддавався сильному впливу місцевих говірок .
З кінця 15 ст. робляться перші спроби наблизити книжну мову до української живої мови , в 16 ст. з'являються переклади церковних книг на В. я . ( "Пересопницьке євангеліє " , 1556-61 ; " Крехівський апостол " , 1560 ) . Виникають два типи літературної мови - " проста мова" і " славєноросскій мову".
В кінці 16 - 1-й половині 17 ст. на літературній мові з'являються значні твори полемічного жанру , складаються літописи , розвивається художня література. На його стандартизацію впливають граматика М. Смотрицького ( 1619 ) і словник П. Беринди ( 1627).
Возз'єднання України з Росією ( 1654 ) сприяло тісніших взаємозв'язків української мови з російською, що позитивно позначилося на його літературному розвитку , на зближенні з живою розмовною мовою .
У 17 -1 -й половині 18 ст. літературний В. я . вживається у всіх жанрах писемності . З'являються художні твори на народно - розмовній мові (І. Некрашевич ) .
До початку 19 ст. ( "Енеїда" І. Котляревського , 1798 , і ін. ) народно-розмовна мова закріплюється в літературному вживанні . Фундаментальне значення у створенні сучасної літературної української мови мало творчість Т. Г. Шевченка.