Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Економічна сутність запасів, характеристика організації їх обліку та її вплив на стан облікового процесу
Однією із основних складових частин економічних ресурсів, які в свою чергу являються основним елементом економічного потенціалу як окремого підприємства, так і суспільства в цілому є предмети праці – засоби виробництва, речова форма функціонування живої праці, на яку впливає людина за допомогою засобів праці з метою виготовлення матеріальних благ. Усі засоби, які можуть служити людині для задоволення її потреб, називаються благами. Всі корисності, які не даються природою даремно і в готовому вигляді, а є результатом праці, носить назву цінностей. Відповідно, в економічній сфері застосовується таке поняття як “матеріальні цінності”. А сукупність всіх цінностей, які знаходяться в розпорядженні підприємства, складають його майно і формують поняття “запаси” [ ].
Згідно з Положенням бухгалтерського обліку 9 ”Запаси” [ ], запаси - це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
активи, що утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу потягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо:
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
їх вартість може бути достовірно визначена.
Запаси класифікуються за трьома ознаками (табл. 1.1)
Таблиця 1.1
Групування запасів за П(С)БО 9 „Запаси”
Ознаки групування
Вид запасів
Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності
Готова продукція, товари
Знаходяться в процесі виробництва з метою виробництва
Незавершене виробництво, напівфабрикати, брак у виробництві
Призначені для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, а також управління підприємством
Виробничі запаси, МШП
Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали.
До малоцінних та швидкозношуваних предметів відносять предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.
Брак – це продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані лише після додаткових витрат та виправлення.
Під напівфабрикатом розуміють продукт окремих технологічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти ще одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією.
До незавершеного виробництва відносять закінчену, виготовлену, але не повністю укомплектовану або ж не прийняту замовником продукцію, незакінчені або не прийняті замовником роботи і послуги товарного характеру.
Готова продукція – це продукція, яка пройшла обробку, випробування, приймання, укомплектована згідно з умовами договорів із замовниками, відповідає технічним умовам і стандартам.
Під товаром розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної так і розумової праці, результат послуги, сама здатність до праці, земля та її надра – все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватися на інший товар (гроші) власником цієї споживчої вартості.
В ході матеріального потоку ресурси переходять із одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.
Спочатку запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів., призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять в категорію незавершеного виробництва, після чого запаси стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює і запаси малоцінних та швидкозношуваних.
Важливе значення має класифікація матеріалів за економічним змістом.
Розглянемо докладніше цю класифікацію.
Сировина – добуті, вирощені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки і призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту виробництва.
Матеріали – придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу і управління. Матеріали умовно можна поділити на основні та допоміжні.
Основні матеріали – це матеріали, які становлять основу продукту виробництва.
Допоміжні матеріали – матеріали, які використовують для обслуговування процесу виробництва й управління.
Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару й тарні матеріали, запасні частини.
Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу.
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.
Паливо виділяють у окрему групу з огляду на його велике економічне значення та специфіку використання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).
Тара – оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.
Тарні матеріали – оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.
Будівельні матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали, передані в переробку – оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для доведення її до стану, придатного для використання підприємством-власником у власних цілях.
Запасні частини – оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації, обладнання і машин (в тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання і машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням продукції сільського господарства в межах своєї звичайної діяльності.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Зворотні відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів, та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).
В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Важливою умовою правильної та раціональної організації бухгалтерського обліку матеріалів являється розробка їх номенклатури – переліку матеріалів, який упорядковано за їх технічних властивостей та роллю у процесі виробництва. Розробка номенклатури розпочинається із визначення переліку груп, які використовуються на підприємстві. Кількість та назва груп залежить від загальної кількості назв матеріалів; їх властивостей; економічного призначення у виробництві, а також вимог до групування при розрахунку потреби, плануванні процесу постачання, контролю за використанням та складанням звітності. Мінімальна кількість груп обмежена кількістю рахунків та субрахунків, максимальна дорівнює 10 при шифруванні груп достатньо було одного цифрового знака. Група повинна відобразити техніко-економічний зміст, включених до неї матеріалів. На підставі номерів груп та підгруп у схемі та порядкових номерів, названих у підгрупі встановлюється номенклатурний номер матеріалів. Номенклатури-цінники використовуються усіма службами.
При обліку запасів виникає багато проблем. Насамперед це пов’язане з тим, що на багатьох підприємствах облік запасів ведеться паралельно трьома підрозділами з різною метою:
на складі в натуральному вираженні враховується все, що там фізично знаходиться; основна мета складського обліку – збереження запасів;
у торговому відділі формується й аналізується інформація про рух і залишки товарів з метою ефективного продажу;
у бухгалтерії облік запасів ведеться з використанням встановлених П(С)БО 9 методів для формування фінансової та податкової звітності.
Й часто виникають ситуації, коли за даними одного підрозділу залишок запасів є (наприклад, у торговому відділі), а в обліку іншого (наприклад, бухгалтерії) – залишків немає. На практиці найбільш поширені дві причини розходжень в обліку.
По-перше, пересортиця, яка може бути викликана як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Наприклад у митній декларації товар іменується як „Циліндричні елементи” і під такою назвою іменується в бухгалтерії, а торговий відділ оперує (вказує у витратних документах) більш звичною для покупця назвою – „труби”. До суб’єктивних причин належить і „людський” чинник, тобто помилки співробітників, викликані не недостатньою кваліфікацією бухгалтера чи комірника (хоч буває й таке), а браком знань у галузі товарознавства. Як наслідок інформація з одного й того ж документа може бути неоднаково відображена в обліку різних підрозділів.
По-друге, некоректний облік переходу права власності. Наприклад, товар проданий, але й далі знаходиться на складі підприємства на відповідальному зберіганні. У бухгалтерії й торговому відділі він списаний, а на складі продовжує рахуватись в картках складського обліку без змін.
Тому для правильного і раціонального обліку запасів потрібно:
правильно і своєчасно відображати у документах операції з ними і забезпечити достовірні дані з їх заготівлі, надходження та відпуску;
контролювати їх цілісність у місцях зберігання і на всіх етапах руху;
своєчасно виявляти непотрібні та зайві запаси для їх наступної реалізації;
затвердити чітку систему документообороту і суворий порядок оформлення операцій з їх руху;
регулярно проводити інвентаризації, контрольні вибіркові перевірки залишків запасів і відображати у бухгалтерському обліку їх результати.
Підмурівком ефективної організації обліку запасів є їх правильна класифікація і кодування.
Для ВАТ „Прожектор” організація обліку матеріалів являється надзвичайно важливою в загальній системі обліку, оскільки саме матеріали є основним елементом витрат підприємства, а від ефективності організованого обліку в значній мірі залежить забезпеченість підприємства необхідними матеріалами, їх кількісно-якісне збереження та раціональне витрачання.
Звичайно, як і будь-де, на базовому підприємстві існує ряд питань, що потребують доопрацювання. Недостатня організація обліку матеріалів обумовлена нестабільністю на ринку, перебоями у постачанні матеріалів, досить швидким псуванням деяких із них. Але наперекір цьому можна поставити жорсткий контроль за процесом матеріального постачання, за станом збереження матеріалів та, безумовно, контроль за витрачанням матеріальних ресурсів у відповідності до встановлених норм.
Отже, запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Тому їх облік є досить трудомістким процесом та має досить значні проблеми.