Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
РОЗДІЛ IV
МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ
У процесі менеджменту використовується безліч різноманітних способів, підходів і прийомів, що дозволяють упорядкувати, цілеспрямувати і ефективно організувати виконування функцій менеджменту, етапів процедур і операцій по прийняттю рішень. У сукупності вони виступають як методи менеджменту – способи здійснення управлінській діяльності для постановки і досягнення цілей.
Методи менеджменту служать забезпечують практичне управління, представляючи в його розпорядження систему правил, проектів і підходів. Методи управління в залежності від мотивів, потреб і інтересів можна розділити на три групи (рис. 13.1)
Рис. 13.1. Зв'язок методів управління з потребами й інтересами л
Рис.13.1 Класифікація методів управління
Методи управління зв'язані з виконанням функцій менеджменту, які складають зміст процесу управління. Сукупність методів утворює систему і використовується комплексно з урахуванням умов і специфіки розв'язуваних задач. Методи управління активно впливають один на одного, і результат завжди являється наслідком їх складної системної взаємодії. Для менеджерів принциповим є питання про розподіл пріоритетів між методами управління. Тому важливою являється характеристика методів управління, що представлена в табл. 13.1.
Таблиця 13.1
Характеристика методів управління
|
Організаційно -розпорядчи методи |
Економічні методи |
Соціально-психологічні методи |
|
1 |
2 |
3 |
|
1. Засновані на авторитеті влади і права керівника віддавати розпорядження. Вимагає обов'язкового підзвітного і точного виконання розпоряджень |
1. Засновані на матеріальних інтересах, не викликають автоматичного виконання намічених цілей; вивчення потреб працівників, їхньої мотивації |
1. Заснований на використанні соціального механізму, діє в колективі |
|
2.Припускають конкретно адресні вказівки |
2. Представляють собою загальні правила, установлювані за допомогою економічних важелів – цін, кредиту, нормативів |
2. Враховують якість трудового колективу, поняття лідерства, особливості особистості, її психологію |
|
3. Вимагає централізації управління. Значну частку відповідальності бере на себе адміністрація, тобто ці методи припускають наявність центрів, які розробляють рішення і видають їх у вигляді команд |
3. Надають керованій системі самостійність при повній відповідальності за прийняті рішення |
3. Здійснюються за допомогою безпосереднього чи непрямого впливу на основі створення особливих умов для змістовної праці, ініціативи, активності |
Продовження табл. 13.1
|
1 |
2 |
3 |
|
4. Носять оперативний характер, оказують стабілізуючий і регламентуючий вплив |
4. Спрямовані на реалізацію рішення тривалої дії |
4. Спрямовані на створення сприятливого клімату в колективі і формування колективу |
13. Економічні методи менеджменту
13.1. Сутність і складові економічного механізму
Під економічними методами управління слід розуміти сукупність засобів і інструментів, що цілеспрямовано впливають на створення сприятливих умов для функціонування і розвитку організації.
Економічний механізм функціонування і розвитку припускає використання комерційного розрахунку виходячи з глобальної господарської політики і цілей організації; конкуренції, ціноутворення, фінансування і кредитування; розвитку технологій; кадрової політики тощо. Кожен елемент економічного механізму спрямований на одержання стійкого прибутку.
Так політика ціноутворення орієнтована на пристосування структури і рівня цін до вимог і умов ринку.
У відношенні собівартості першорядне значення придається зниженню витрат за рахунок удосконалювання технології виробництва, розробки і впровадження нової продукції, у тому числі підвищенню якості продукції, вивченню матеріально-технічного забезпечення і форм господарських зв'язків, підвищенню продуктивності праці, економії транспортних, експедиторських і адміністративних витрат.
В області фінансування і кредитування передбачається визначення джерел фінансування і розподілу коштів.
Найважливішим методом господарювання, що синтезує в собі як функції управління, так і економічні важелі й інструменти, які сприяють порівнянню витрат і результатів при забезпеченні прибутковості є комерційний розрахунок.
Особливості і специфіка реалізації методів комерційного розрахунку визначається широким діапазоном факторів, а значення кожного фактора – конкретними умовами господарювання. Розвиток комерційного розрахунку в сучасних умовах характеризується посиленням централізації, з одного боку, і наданням більшої самостійності виробничим відділенням, філіям, дочірнім організаціям у виборі мір і способів забезпечення досягнення цілей, з іншої.
Господарсько-економічні положення конкретних підрозділів залежить від ступеня оперативної самостійності і наданими керівнику повноваженнями. Так, на нього покладається відповідальність за виконання планових показників, стратегічних і поточних планів. У їхніх рамках керівник самостійно приймає оперативні рішення і вибирає засоби, спрямовані на досягнення поставлених цілей. При цьому він несе матеріальну й адміністративну відповідальність за ті результати діяльності, які залежать від прийнятих рішень. Так, він може вживати заходів по зниженню витрат виробництва, намічати напрямки різних досліджень і розробок по удосконаленню продукту і підвищенню його якості, організовувати вивчення ринку, рекламу, збут, транспортування продукції. Керівник відповідає також за ефективне використання основного капіталу, домагається від керівництва асигнувань на нові капіталовкладення.
Характер економічних відносин в значній мірі залежить від наявності юридичної самостійності в окремих підрозділів. Ті підрозділи, що не мають такої самостійності здійснюють відносини з іншими на основі календарних планів постачання, взаємних зобов'язань по кількості і якості товарів, термінах постачань і цінах.
13.2. Ціноутворення в системі економічних методів
Центральне місце серед елементів економічного механізму належить цінам і ціноутворенню, у яких відбивається всі сторони економічної діяльності організації. Ціни визначають рентабельність організації, її життєздатність і фінансову стабільність.
Правильна методика встановлення ціни, розумна цінова тактика, послідовна реалізація цінової стратегії складають необхідні компоненти успішної діяльності. У сучасних умовах істотно змінилися як значення цін, умови їх формування і тенденції розвитку, що свідчить про якісні зміни всього механізму ціноутворення на основі сполучення регулюючих і конкурентних ринкових сил. Це зв'язано з орієнтацією діяльності організацій на довгострокову перспективу і програми розвитку, наявність щодо стійких ринкових умов.
Найбільш типовими задачами, розв'язуваними за допомогою проведення продуманої цінової політики є: вихід на новий ринок; уведення нового товару; захист наявних позицій; швидке відшкодування витрат; завоювання максимальної частки ринку, що забезпечить низькі витрати (на одиницю продукції) і високі довгострокові прибутки.
При рішенні проблеми ціноутворення необхідно вибрати методику розрахунку цін, у якій повинні бути враховані, як мінімум, три фактори: собівартість продукту, ціни конкурентів і товарів-замінників, а також наявність у того чи іншого товару унікальних достоїнств. Усі розрахунки повинні вироблятися на основі беззбитковості (рис. 13.2).
Отже, остаточна ціна буде знаходитися в межах між занадто низькою ціною, яка не забезпечує прибутку, і занадто високою ціною, що перешкоджає формуванню попиту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції й упущеною вигодою, а максимальна – наявністю унікальних достоїнств товару, якому немає аналогів, або цінами конкурентів, але при ціні вище, ніж у конкурентів, можна втратити клієнтів.
Таким чином, рівень цін визначає можливий обсяг продажів і відповідно – можливий обсяг виробництва. При росту обсягів випуску знижується частка умовно-постійних витрат, що приходяться на один виріб і як результат, знижується і собівартість продукції.
Важливим елементом економічних методів управління є розробка ефективної фінансової політики підприємства, що сприяє побудові ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей діяльності організації.
В умовах інфляції й існуючої податкової політики держави підприємства можуть мати різні інтереси в питаннях фінансування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів. Однак, усі ці аспекти піддаються управлінню за допомогою методів, сукупність яких і складає систему управління фінансами.
Основні стратегічні задачі в сфері фінансової політики – максімізація прибутку, оптимізація структури капіталу, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства; створення ефективного механізму управління підприємством; використання ринкових механізмів залучення фінансових засобів.
До основних напрямків фінансової політики відноситься і розробка кредитної політики, для чого рекомендується провести аналіз пасиву балансу і рівня співвідношення власних позикових засобів. На основі цих даних зважується питання про достатність власних оборотних коштів, або про їхній недолік, а потім приймається рішення про залучення позикових засобів, прораховується ефективність різних варіантів.
В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних засобів. Приймаючи рішення про залучення позикових засобів, доцільно скласти план їхнього повернення; розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суму відсотків за кредитним договором, а також джерела їхніх виплат з урахуванням порядку й умов оподаткування прибутку.
13.3. Заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності
організації
Основна задача менеджменту – забезпечення участі організації в конкурентній боротьбі. Поняття конкурентноздатності організації включає комплекс економічних характеристик, що визначають її положення на ринку, властивості товару, умови його виробництва і збуту.
Конкурентноздатність організації і вироблених нею товарів співвідноситься як ціле і його частина. Можливість компанії конкурувати залежить від конкурентноздатності товару і сукупності економічних методів діяльності організації, що впливають на результати конкурентної боротьби; а також від рівня науково-технічного прогресу і ступеню досконалості технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, упровадження сучасних засобів автоматизації виробництва.
Результати досліджень діяльності ряду комерційних організацій дозволило М.Портеру висловити припущення про те, що на галузеву конкуренцію впливають п'ять факторів (рис.13.3).
|
Потенційні новачки |
||||
|
Загроза вводу нових фірм |
||||
|
Товари субститути з інших галузей |
Можливості ведення конкурентної боротьби |
Покупці |
||
|
загроза товарів замінників |
можливості постачальників диктувати свої умови |
можливості покупців відстоювати свої інтереси |
||
|
Постачальники |
||||
|
Рис. 13.3. П'ять сил, що впливають на галузеву конкуренцію. |
Організації надають великого значення для оцінки реальних можливостей у конкурентній боротьбі і розробці мір і засобів, за рахунок яких можна підвищити конкурентноздатність. Для оцінки конкурентноздатності організації використовується ситуаційний, організаційно-управлінський, фінансово-економічний, виробничо-господарський і кадровий аналіз.
Таблиця 13.2
Діагностика підприємства
|
Ситуаційний аналіз |
Організаційно-управлінський аналіз |
Фінансово-економічний аналіз |
Виробничо-господарський аналіз |
Аналіз кадрового потенціалу |
|
1. Сильних і слабких сторін (SWОТ – аналіз) |
1. Аналіз системи цілей і стратегії їхнього досягнення |
1. Аналіз фінансових результатів |
1. Аналіз використання основних фондів |
1. Рівень освіти |
|
2. Стан здоров'я. Вік |
||||
|
2. Стратегічної позиції |
2. Аналіз організаційної структури |
2. Аналіз ефективності інвестиційних проектів |
2. Аналіз використання матеріальних ресурсів |
3. Виробничий досвід і практичні знання |
|
3. Сегментів ринку |
3. Аналіз процесів управління |
3. Аналіз фінансового стану |
3. Аналіз використання праці і заробітної плати |
4. Організа-ційні якості |
|
4. Конкуренції |
4. Аналіз структури інформації |
4. Аналіз ефективності діяльності |
5. Цілеспря-мованість |
|
|
5. Позиційний аналіз |
5. Аналіз організаційної культури |
5. Аналіз потоку коштів |
6. Інтелектуальні здібності |
Результати проведеного дослідження беруться за основу при розробці стратегії організації, її технічної, асортиментної і збутової політики.
132
Потреби
Інтереси
Мотиви поведінки
увство долгу хозяина, авторитет влади, дисципліна, організованість, сознательність
Матеріальні, у т.ч. фізіологічні, зарплата, стимули, винагородження
Духовні,
соціальні, психологічні
Групи методів управління
Організаційно-
розпорядчі
Економічні
Соціально-психологічні
Характер впливу
Прямий
Не прямий
Рис. 13.2. Критерії прийняття рішень про ціну
Цени товарів-замінників
Унікальні переваги продукції
Надто висока ціна: формування попиту неможливо
Надто низка ціна: отримати прибуток неможливо
Цени конкурентів
Собівартість
МОЖЛИВА
ЦІНА