Тема 7. Контроль в системі Державного казначейства та управління державним боргом Лекція 7 2 год

Работа добавлена на сайт samzan.net:

16

Тема 7. Контроль в системі Державного казначейства та управління державним боргом

Лекція 7 (2 год.)

ПЛАН

1.  Органи державного фінансового контролю, їх функції.
2.  Форми фінансового контролю.
3.  Організація фінансового контролю в системі казначейства.
4.  Функції Державного казначейства України щодо обслуговування державного боргу.

Завдання для самостійної роботи студентів

Тема 7. Контроль в системі Державного казначейства та управління державним боргом (8 год.)

1.  Суть фінансового контролю.
2.  Зарубіжний досвід казначейського фінансового контролю
3.  Поняття державного боргу.
4.  Класифікація державного боргу.
5.  Причини виникнення та чинники його формування.
6.  Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими інституціями.
7.  Перспективи розвитку казначейського фінансового контролю.
8.  Контроль казначейства за обслуговуванням державного боргу.

1.  Органи державного фінансового контролю, їх функції.

Державний фінансовий контроль здійснюється уповноваженими центральними органами законодавчої й виконавчої влади та контрольно-ревізійними підрозділами, що функціонують у структурі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. У системі органів фінансового контролю є спеціальні органи, такі, наприклад, як Рахункова палата України, Державна контрольно-ревізійна служба, здійснення фінансового контролю для яких є основним і єдиним завданням. Разом з тим є органи, наприклад державної податкової служби, державного казначейства, які виконують контрольні функції паралельно з іншими покладеними на них завданнями і контролюють лише окремі напрямки руху державних коштів.

Органи фінансового контролю взаємодіють із правоохоронними органами з питань здійснення фінансового контролю на засадах самостійності в прийнятті рішень, незалежності в діях, невтручання до сфери компетенції один одного. За умови нанесення державі збитків в особливо великих розмірах вони передають матеріали до правоохоронних органів.

Верховна Рада України як вищий орган законодавчої влади здійснює контрольні функції відповідно до Бюджетного кодексу та конституційно визначених повноважень. До повноважень Верховної Ради належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу.

До повноважень Верховної Ради за дотриманням бюджетного законодавства належить:

-  заслуховування звітів про стан виконання державного бюджету, а також звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів державного бюджету;

-   контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.

Комітети Верховної Ради беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за формуванням звіту про виконання державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

До повноважень Комітету Верховної Ради з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

1.   контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;
2.   контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд до Верховної Ради, бюджетному законодавству.

Парламентським органом, що здійснює контроль з позицій макроекономічного фінансового регулювання і дієвості фінансової політики, є Рахункова палата України.

До повноважень Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1.   використанням коштів державного бюджету відповідно до закону про Державний бюджет України;
2.     утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу;
3.     ефективністю використання та управління коштами державного бюджету;
4.   фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку, охорони довкілля;
5.   використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади за доходами і видатками.

Міністерство фінансів України як вищий орган виконавчої влади здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України від 26.08.1999 р. №1081/99 Міністерство фінансів у межах своїх повноважень здійснює такі функції:

1.   контролює раціональне і цільове використанням коштів державного та місцевих бюджетів;
2.     бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;
3.     забезпечує контроль за збереженням державної таємниці у центральному апараті, на підприємствах, в установах і організаціях.

Пріоритетне місце серед органів фінансового контролю належить Державній контрольно-ревізійній службі, діяльність якої безпосередньо стосується проведення фінансового контролю.

Відповідно до чинного законодавства органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль за:

1.     раціональним та ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів;
2.     цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, отриманих під гарантію Кабінету Міністрів України та відшкодуванням суб'єктами господарської діяльності коштів державного бюджету, витрачених на виконання  гарантійних зобов'язань;
3.   порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірності звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів бюджетних установ;  
4.   виконанням громадських замовлень та державного оборонного замовлення, авансованих за рахунок коштів державного бюджету України;
5.   цільовим та ефективним використанням коштів, які спрямовуються на виконання делегованих державних повноважень бюджетами самоврядування; а  також розробляють пропозиції за результатами ревізій і контролюють їх  виконання.

Особлива роль при здійсненні державного фінансового контролю відводиться Головному Контрольно-ревізійному управлінню, яке організовує свою діяльність відповідно до Положення про Головне контрольно-ревізійне управління  України, затвердженого Указом Президента України 28 листопада 2000 року І №1265/2000. ГоловКРУ України вносить у встановленому порядку пропозиції  щодо формування державної політики у сфері державного фінансового контролю та забезпечує її реалізацію.

Діяльність органів Державної контрольно-ревізійної служби нині зосереджується, в основному на контролі за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів та їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними особами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що були приховані в обліку та звітності, а також на перевірках разом із правоохоронними органами діяльності підприємств і різних господарських організацій недержавної форми власності.

Важлива роль у здійсненні державного фінансового контролю за дотриманням податкового законодавств належить Державній податковій адміністрації України. Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів й державних цільових фондів податків, , зборів інших обов'язкових платежів, установлених законодавством.

У складі органів державної податкової служби створено відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Основним завданням цих органів є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства; запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; гарантування безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за діяльністю суб'єктів ринку цінних паперів - емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж - відповідно до діючого у цій сфері законодавства.

Митні органи України відповідно до положень Митного кодексу України мають повноваження в галузі державного контролю, пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон України.

Аудиторська палата організовує незалежний фінансовий контроль. Вона надає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання і дають свої висновки щодо законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності бухгалтерської і фінансової успішності. Аудиторський контроль має за мету надання консультативної допомоги, за його результатами не приймаються рішення про накладання штрафних санкцій і адміністративних стягнень. Разом з тим аудиторські фірми несуть відповідальність за правильність аудиторського висновку, оскільки після їх перевірок податкова, бухгалтерська і фінансова звітність перевіряється відповідними органами фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль здійснюється також іншими державними органами: Національним банком України, Фондом державного майна, Департаментом  антимонопольної  політики і підтримки підприємництва, Управлінням контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду тощо.

Зв'язок між органами державного фінансового контролю наведений на додатку 1.

У цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою економічних методів регулювання суспільних процесів, які в умовах ринкових трансформацій і поширення ринкових відносин на всі сфери суспільного життя є найбільш виправданими, динамічними й ефективними.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Формами фінансового контролю є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Виділяють такі форми фінансового контролю: попередній, поточний, наступний.

Попередній (превентивний) фінансовий контроль проводиться до здійснення фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень. Він покликаний запобігти порушенням законів, нераціональному використанню фінансових ресурсів. Для цього проводиться оцінка обґрунтованості фінансових програм і прогнозів у процесі складання, розгляду й затвердження бюджетів усіх рівнів, фінансових планів і кошторисів бюджетних установ на основі аналізу макроекономічних показників розвитку економіки держави, обґрунтованості розподілу валового внутрішнього продукту тощо.

В умовах переходу до ринкової економіки превентивний фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти перевитратам і втратам фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування та планування превентивний контроль слугує передумовою дли прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводиться в короткі проміжки часу - під час здійснення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат тощо). Опираючись на дані первинних документів оперативного та бухгалтерського обліку й інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові операції, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу та ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінчення звітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності суб'єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення. У процесі наступного контролю перевіряються: повнота та своєчасність поступлень доходів до бюджетів, законність проведених видатків, виявлення порушень фінансової дисципліни та вжиття заходів щодо усунення порушень і притягнення винних до відповідальності.

Усі форми фінансового контролю тісно взаємопов'язані й доповнюють одна одну, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. Так, попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім та поточним контролем.

1.  Організація фінансового контролю в системі казначейства.

Невід'ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Фінансовий контроль постійно здійснюється Державним казначейством України, яке як зберігач державних коштів зобов'язане забезпечити ефективне й раціональне їх використання відповідно до програми Уряду.

Повноваження органів державного казначейства щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства регламентуються статтею 112 Бюджетного кодексу України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 із відповідними змінами й доповненнями.

До компетенції органів казначейства належить здійснення контролю:

1.     за дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів кошторисів та інших документів, що застосовуються у процесі касового виконання бюджетів;
2.     за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розписам відповідних бюджетів;
3.     бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів;
4.     за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням у процесі оплати витрат бюджетних установ;
5.     процесом виконання бюджетів, а також надходженням й використанням коштів державних цільових фондів.

Метою фінансового контролю, що здійснюється органами державного казначейства, є зменшення кількості й обсягів порушень бюджетного законодавства та недопущення:

1.     використання бюджетних коштів не за призначенням;
2.     взяття   зобов'язань  розпорядниками  бюджетних   коштів   понад  обсяги виділених бюджетних асигнувань.

Органи державного казначейства здійснюють контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету розпорядниками і одержувачами бюджетних коштів. З цією метою при здійсненні касових видатків перевіряються всі бухгалтерські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат. У випадку виявлення порушень оформляється відмова в оплаті рахунку.

Таким чином, органи державного казначейства забезпечують обслуговування державного та місцевих бюджетів та здійснюють контроль за цим процесом, а також контролюють надходження і використання коштів державних цільових фондів. Відтак можна з впевненістю сказати, що органи казначейства здійснюють контроль за виконанням бюджетів на всіх етапах використання бюджетних коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників й одержувачів бюджетних коштів.

Отже, фінансовий контроль, що проводиться Державним казначейством України та його територіальними органами за цілеспрямованим використанням коштів державного бюджету, охоплює весь процес здійснення видатків аж до безпосереднього проведення платежів на користь суб'єктів господарювання, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Його можна умовно розділити на чотири окремі самостійні етапи, що взаємопов'язані між собою встановленими правилами автоматизованого ведення бухгалтерського обліку операцій виконання бюджетів (дод. 2).

Перший етап.   Організація роботи органів державного казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням (дод. 3).

Міністерство фінансів України у визначений термін подає затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України. Держказначейство протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів бюджетних установ та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю вказаних у зазначених документах загальних сум у розрізі територій сумам, зазначеним в розписі видатків бюджету, й відображає зазначену інформацію на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Державне казначейство України протягом п'яти робочих днів узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління державного казначейства і відображає зазначену інформацію на відповідних бухгалтерських рахунках. Ці документи доводяться до управлінь державного казначейства на електронних та паперових носіях інформації.

Дії управлінь та відділень державного казначейства аналогічні до дій Державного казначейства України щодо доведення розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету розписів бюджетних асигнувань.

Розпорядники коштів усіх рівнів наступного робочого дня після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету відповідним органам державного казначейства, де вони звіряються з даними отриманого розпису та відображаються на відповідних бухгалтерських рахунках.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягові розпорядники бюджетних коштів повинні привести зазначені документи у відповідність із витягом.

Другий етап.   Організація роботи органів державного казначейства щодо обліку та консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів (дод. 4).

На цьому етапі встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Як правило, зобов'язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі прийняття зобов'язання необхідна з двох основних причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів з метою взяття нових зобов'язань, а також для відстеження нових зобов'язань та їх наслідків з метою прогнозу відтоку наявних коштів з єдиного казначейського рахунку.

Органи державного казначейства (відділення у районах та містах) приймають від розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, які в них обслуговуються, реєстри зобов'язань у межах залишків на відповідних бухгалтерських рахунках "Асигнування на взяття зобов'язань", а реєстри фінансових зобов'язань - у межах невикористаних залишків і обліковують їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Відділення державного казначейства узагальнюють інформацію про наявність неоплачених фінансових зобов'язань та передають її управлінням державного казначейства.

Територіальні управління державного казначейства узагальнюють таку інформацію:

1.     отриману від відділень;
2.   про наявність неоплачених фінансових зобов'язань розпорядників, які обслуговуються в управліннях, та формують зведену інформацію за територією і подають її Державному казначейству України.

Державне казначейство України з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов'язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів.

Органи державного казначейства мають право відмовити у погашенні бюджетного зобов'язання у разі, якщо воно не відповідає:

1.     затвердженому кошторису бюджетної установи;
2.    обсягу доведених бюджетних асигнувань.

Третій етап.   Виділення бюджетних асигнувань Державним казначейством України    (дод. 5).

Четвертий етап.   Контроль перед здійсненням видатків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів коштів загального та спеціального фондів державного бюджету ( дод. 6) .   

Здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до кошторисів, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів проводиться органами державного казначейства шляхом проведення платежів з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів. Відповідно до поставлених завдань органи казначейства контролюють цільове спрямування бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів.

Підставою для здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є платіжні доручення, подані розпорядниками коштів, і документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти на виконані роботи, трудові угоди тощо).

Подані розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами та іншими клієнтами платіжні доручення перевіряються на предмет правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Для забезпечення контролю за витрачанням коштів, документи, що підтверджують необхідність оплати рахунку, перевіряються щодо доцільності й ефективності витрат.

Перевірка підтверджувальних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету та одержувачів здійснюється за наявності:

1.     кошторисних призначень і планів асигнувань;
2.     зареєстрованих зобов'язань та фінансових зобов'язань;
3.   залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом державного бюджету або залишків коштів за спеціальним фондом державного бюджету;
4.   відповідності змісту операцій, зазначених у призначенні платежу, представленим підтверджувальним документам та затвердженим кодам економічної класифікації видатків.

При невиконанні однієї із зазначених вимог орган державного казначейства відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання. Крім цього, казначейський орган має право відмовити в оплаті рахунку розпорядника у разі:

-  обмеження здійснення бюджетних видатків, що в окремих випадках встановлюються чинними нормативно-правовими актами;

-  неподання розпорядниками та одержувачами фінансової звітності про використання бюджетних коштів.

Суми, що належать перерахуванню, звіряються з кошторисом бюджетної установи, із залишками невикористаних асигнувань за кодами бюджетної класифікації, взятими та непогашеними фінансовими зобов'язаннями.

Розрахункові документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі державного казначейства і повертаються розпоряднику коштів після здійснення оплати. На документах, що передбачають довгострокову дію і часткову оплату (договори, трудові угоди, тощо), обов'язково на останній сторінці проставляється сума кожної окремої оплати і дата її проведення.

Документи приймаються органами державного казначейства від розпорядників бюджетних коштів:

1.   за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду - відповідно до зареєстрованих в органах державного казначейства зобов'язань згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань із загального фонду бюджету, у межах залишку коштів на рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків;
2.     за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) – відповідно до кошторису призначень та у межах залишків коштів на рахунку. Таким чином, контроль, що проводиться органами державного казначейства, передує здійсненню касових видатків, а відтак є ефективним засобом забезпечення їх цільового спрямування.

1.  Функції Державного казначейства України щодо обслуговування державного боргу.

Управління державним боргом охоплює комплекс заходів, пов'язаних з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням умов випуску державних цінних паперів, підтриманням їхнього ринкового курсу, визначенням розміру доходу та його виплатою, встановленням ліміту державного боргу тощо. Основними завданнями такого управління є мінімізація витрат з обслуговування боргу, забезпечення оптимальної структури боргу в плані збільшення питомої ваги довгострокових та зменшення питомої ваги короткострокових позик і забезпечення ефективного використання запозичених фінансових ресурсів.

Державне казначейство України у процесі управління державним боргом виконує такі функції:

- веде облік операцій з утворення, обслуговування та погашення внутрішнього боргу держави;

- обліковує випуск, розміщення, забезпечує поточне обслуговування та погашення цінних паперів уряду;

- контролює, обліковує та готує звітність про надходження коштів до бюджету від розміщення цінних паперів;

- здійснює погашення державних цінних паперів та поточних платежів за ними;

- веде облік заборгованості за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефіциту бюджету, забезпечує поточні платежі та погашення основного боргу за ними;

- обліковує операції з векселями, виданими Державним казначейством, проводить остаточні розрахунки за ними;

- здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього боргу держави;

- контролює відшкодування резидентами збитків, завданих бюджету, від неповернення позик, отриманих під гарантії Уряду;

- готує оперативну звітність, складає аналітичні довідки про утворення, обслуговування та погашення державного боргу за окремими кредиторами та джерелами утворення.

Державне казначейство виконує ці функції у тісній співпраці із Міністерством фінансів та НБУ. Конкретна його діяльність ґрунтується на розробленій Мінфіном та затвердженій Урядом програмі державних запозичень, стратегії їх обслуговування та погашення. Казначейство забезпечує проведення платежів з обслуговування державного боргу.

При обслуговуванні зовнішнього боргу Казначейство здійснює придбання іноземної валюти за рахунок коштів у національній валюті на своєму ЄКР та переказує її за призначенням на рахунки іноземних кредиторів.

Державне казначейство здійснює постійний контроль за станом державного боргу та поточними платежами за ним. Відповідна оперативна інформація, аналітичні довідки та звітність з цього приводу подається до Міністерства фінансів.

НБУ виконує важливі функції щодо формування і обслуговування державного боргу, які здебільшого мають технічний характер. Так, НБУ за допомогою власної інформаційної системи "ЛІГА" забезпечує розміщення ОВДП на внутрішньому ринку, може обслуговувати операції нерезидентів з купівлі ОВДП на первинному ринку, самостійно визначає всі умови торгівлі цінними паперами держави: час, місце проведення торгів, обсяги, терміни розміщення тощо. НБУ разом із Міністерством фінансів визначає ціну відсікання (мінімальна ціна, за якою задовольняються заявки), отримує від останнього доручення на задоволення заявок покупців та глобальний сертифікат, яким оформляється загальний випуск ОВДП.

НБУ отримує кошти від продажу облігацій на аукціонах і зараховує їх на ЄКР Казначейства у день надходження цих коштів. Сплата доходу за облігаціями та їх погашення здійснюється НБУ за дорученням

Казначейства за рахунок коштів державного бюджету. Разом із погашенням облігацій певного випуску погашається і відповідний глобальний сертифікат, який і надалі зберігається в НБУ.

Значну частину державного боргу країни безпосередньо формує НБУ шляхом надання Уряду кредитів у національній та іноземній валюті. Загальна сума таких кредитів складає сьогодні більше 10 млрд. грн. Детальна інформація про рух коштів та здійснені операції оперативно подається НБУ Міністерству фінансів та Державному казначейству, за якою останнє проводить постійний моніторинг державного боргу та відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.

Облік державного боргу здійснюється Державним казначейством у відповідності з Порядком відображення у бухгалтерському обліку операцій по боргових зобов'язаннях Державного бюджету.

Планові показники за розписом фінансування обліковуються за рахунками: 9712 "Затверджений розпис фінансування державного бюджету за типом боргового зобов'язання", 9711 "Поточний розпис фінансування", 9722 "Затверджений помісячний розпис фінансування" та 9721 "Поточний помісячний розпис фінансування".

Випуск державних цінних паперів обліковується за рахунками 9831, 9832, 9833 та 9834 - "Емітовані коротко-, середньо-, довгострокові ОВДП та інші цінні папери державного бюджету відповідно". Одночасно зменшуються планові показники поточного розпису фінансування за рахунками 9711 та 9721.

Подальше розміщення емітованих ОВДП відображується за рахунками 8711,8712, 8713,8714 "Розміщені ОВДП (коротко-, середньо-, довгострокові) та інші цінні папери" з одночасним зменшенням залишків за рахунками 9831,9834. Надходження коштів до державного бюджету відображається по 1111 ЄКР у кореспонденції із рахунком 3211 "Кошти, залучені до державного бюджету від розміщення цінних паперів". У обліку деталізуються ці надходження до загального фонду бюджету за окремими видами цінних паперів.

Наприкінці операційного дня кошти від розміщення цінних паперів зараховуються на відповідний котловий рахунок, з якого здійснюється погашення цінних паперів попередніх випусків за номінальною вартістю та сплата нарахованих відсотків за цінними паперами, термін погашення яких наступив.

У окремих аналітичних регістрах ведуться операції по обліку заборгованості за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефіциту бюджету. За сумою отриманих кредитів дебетується рахунок 1111- ЄКР у кореспонденції з рахунком 3221 "Рахунок для зарахування кредитів, отриманих в НБУ", та рахунок 4421 "Розрахунки за операціями з кредитами загального фонду державного бюджету", відповідно, з рахунком 2211 "Кредити, не віднесені до інших категорій". Одночасно дебетуються і рахунки 9711 "Поточний розпис" та 9721 "Поточний помісячний розпис фінансування державного бюджету".

У кінці операційного дня сума коштів за кредитами НБУ з рахунка 3221 відноситься на загальний фонд державного бюджету у кредит рахунка 3112.

Перерахування коштів державного бюджету на сплату нарахованих відсотків за кредитами НБУ здійснюється через ЄКР, при цьому на відповідну суму збільшується рахунок 7111 "Видатки загального фонду" і одночасно дебетуються рахунки 9111 "Поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду" та 9131 "Поточні призначення з державного бюджету за планом асигнувань".

Погашення кредитів здійснюється шляхом перерахування коштів із загального фонду державного бюджету, при цьому використовуються ті ж самі облікові рахунки, що й при одержанні кредитів та відповідні зворотні проведення.

Векселі, видані Державним казначейством, відображаються за кредитом рахунка 2111 "Казначейські векселі видані", який кореспондується з рахунком 4311 "Розрахунки за цінними паперами загального фонду державного бюджету". При цьому, забезпечується розмежування сум за окремими видами векселів на рахунках 2121, 2122, 2123, відповідно, "Коротко-, середньо- та довгострокові цінні папери", а також відображається емісія векселів за кредитом рахунків 9831, 9832, 9833 та 9834. Одночасно за рахунками 9711 та 9712 зменшуються планові показники за кодом погашення цінних паперів та за кодом випуску векселів.

Погашення векселів здійснюється за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. У бухгалтерському обліку виконуються проведення, зворотні до тих, що мали місце при оформленні видачі векселів.

Процедури бухгалтерського обліку кредитів, одержаних від іноземних кредиторів, їх обслуговування та погашення є ідентичними до описаних раніше процедур з оформлення операцій з кредитами, отриманими від НБУ Використовуються ті ж самі рахунки, за винятком кількох, що відображають специфіку іноземного кредитора.

За усіма вищезазначеними операціями Державне казначейство готує оперативну звітність, аналітичні огляди та іншу інформацію для Міністерства фінансів України, які утворюють достовірну і достатню інформаційну базу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з питань утворення, обслуговування та погашення державного боргу.

1. ВАРИАНТ ~ЛД9 КАЗАНЬ2010 2 ВАРИАНТ ЛД9 УКАЖИТЕ ТОЛЬКО ОДИН ПРАВИЛЬНЫЙ ОТВЕТ 001
2. Методичні рекомендації до виконання дипломного загальна частина і курсового проекту з предмету Обладнан
3. тематики во 2 классе
4. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук Львів 2000
5. ГОРОДСКОЕ БТИ Г
6. Бисер Киров
7. а датируется примерно XXIII XVIII веками до н
8. Роль операций Центрального банка на открытом рынке в поддержании финансовой стабильности экономики
9. человек исследует человека то есть самого себя
10. КОМПЬЮТЕРНЫЕ ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ
11. Torrismondo. Trg. di T. Tsso[1] Какое торжество готовит древний Рим’Куда текут народа шумны волныК чему сих аро
12. Тема работы- Информационная система контроля посещаемости студентов Дата выдачи задания-
13. Ваня Пророк На селі Гайдамака 4
14. лаки Yoko гарантированное качество Компания Yoko инновационная компания которая практически одноврем
15. Адамдар арасында~ы ~атынастар мектебіні~ негізін ~алаушы - Э
16. Реферат- Театр Но
17. Статья- Висенте Пинсон.html
18. Белой даже не была.
19. Задачи и предмет ист
20. Дно жизни трагический образ пьесы АМГорького На дне

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе