Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 5 «Громадянське суспільство»
Громадянське суспільство - спільнота рівноправних громадян, яка не залежить від держави, взаємодіє з нею заради спільного блага. У політ. сфері ГС забезпечує громадянам вільну участь у державних, громадських справах. Головним суб´єктом суспільства є людина, у ньому вільно розвивається індивідуальне, колективне життя, децентралізована державна влада і місцеве самоврядування, демократично розв´язуються суспільно-політичні проблеми.
Поняття «громадянське суспільство» по-різному тлумачили. Монтеск´є, - суспільство не може існувати без уряду, розрізняв державу як союз громадян та державу як сукупність посадових осіб. Г. Спенсер порівнював державу з біологічним організмом, агрегатом органів управління, володарювання. Його ідея пізніше була використана марксизмом.
в первісному, додержавному суспільстві існували органи володарювання, головний з яких — збори дорослих родичів. громада була водночас джерелом і носієм влади. Поступово відбувалася ієрархізація громадського управління, внаслідок- пересічні общинники відсторонені від управління общиною. Народні збори замінюються сходом воєнної дружини. Ради старійшин перетворюються на самостійні центри прийняття владних рішень. поступово відмежувалося суспільне управління від громади.
Надалі завдяки християнському віровченню стали розрізняти державну та приватну сфери. ГС уявляли як засіб обмеження державної влади, стримування її невпинного прагнення до абсолюту, авторитарності. Формується громадянське суспільство.
Впровадження поняття «гром. суспільство» пов´язане з ідеєю «природних прав» людини. Г. Гроцій і Б. Спіноза «природними правами» вважали свободу переконань і думок, свободу володіння і використання власності, рівність людей, їхню захищеність від сваволі тощо. Розрізнення ГСтва і держави започаткував Ж.-Ж. Руссо в праці «Міркування про походження і засади нерівності поміж людей». Вважав ГС виникло внаслідок формування приватної власності, а держава витворена з нього на підставі суспільного договору. Д. Локк вважав, що люди домовилися заснувати державу з метою забезпечення природних прав, рівності й свободи, захисту особи та власності — цінностей ГС.
Сукупність індивідів, які необмежено користувалися своїми природними правами, утворювало, на дуку прибічників договірної теорії походження держави, суспільство у «природному стані» - стан цілковитої свободи, який призводить до «війни всіх проти всіх». Але за таких умов мати «право на все», стверджував Гоббс, фактично не мати права ні на що. Аби уникнути загроз, які неодмінно виникають у природному стані, люди змушені були замінити його на стан громадянський. Перехід від природного стану до громадянського дає змогу піддати регулюванню нормами невпорядковані відносини.
За теорією «суспільного договору», люди укладають угоду й створюють державу, яка постає над суспільством, зосереджує в собі частину їх природних прав. виникає ГС, яке, на відміну від природного, додержавного, є станом, у якому існує держава. громадянський стан суспільства сприймався як антипод природного стану, а влада — як похідна відносин, що панують у ГС.
Концепція ГС, як царини людської свободи, яка перебуває поза межами державної регламентації, є породженням ліберального світогляду. «Батько лібералізму» Дж. Локк вважав, що держава покликана передусім захищати особисту свободу і власність, здобуту працею людей; вона діє тільки у строгих межах, вихід за які може призвести до громадянської непокори; люди повинні мати право протистояти сваволі уряду, чинити йому опір і вдаватися до сили для його повалення, коли він спрямовує свою владу на завойовництво, узурпацію, тиранію, або у разі його розвалу.
просвітники XVIII ст. (Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск´є) проголошували, що громадянська ідея вища і значиміша, ніж ідея державна. Н. Макіавеллі, Ш. Монтеск´є, Гегель вважали, що суспільство має бути об´єктом впливу держави, яка може діяти цілком самостійно.
Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; це сукупність усіх громадян, їх вільних об´єднань та асоціацій, пов´язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.
Формування ГС пов´язане з утвердженням буржуазного ладу. Воно неможливе без існування правової держави. Високорозвинуте ГС є основою стабільного демократичного політичного режиму.
Неліберальне (тоталітарне, авторитарне) суспільство підпорядковане державі, яка регламентує, централізує управління ними. Такий спосіб взаємодії держави й суспільства називають етатизмом. Етатизм як політика — вплив повноважень держави на всі без винятку сфери життя. Сутність у визнанні держави найважливішим і єдиним чинником інтеграції суспільства. У тоталітарних суспільствах сфера громадянського, цивільного зводиться до мінімальних розмірів, але ніколи не зникає цілком.
Розвинене ГС передбачає існування демократичної правової держави, що покликана задовольняти й захищати інтереси та права громадян.
Передумовами громадянського суспільств:
- ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності;
- множинність незалежних політичних сил і партій;
- недирективно формована громадська думка;
- вільна особистість з розвиненим почуттям власної гідності.
Громадянське суспільство — не тільки відокремлене від держави суспільство, яке не підлягає прямому контролю й регламентації з боку влади, а ще й структуроване суспільство. передбачає свободу асоціацій індивідів за інтересами й уподобаннями. Окремі верстви населення утворюють свої угруповання, добровільні об´єднання, покликані забезпечувати цивілізовані відносини з іншими суб´єктами співжиття в суспільстві. ГС є певним механізмом неформального соціального партнерства, яке уможливлює здійснення й баланс існуючих інтересів.
Громадянське суспільство у політології, розглядають як соціальне утворення, що протистоїть державі. Його можна розуміти як плюралізм і організацію інтересів незалежно від держави.
Таке суспільство емансиповане від держави, царина самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих асоціацій та організацій громадян, захищених законом від прямого втручання і регламентації з боку органів державної влади. Воно втілюється в приватному житті громадян, існуванні вільного ринку, безперешкодному поширенні будь-яких цінностей. Основою ГС є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених ними міжособистісних зв´язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття інтересів, можливостей і способів їх висловлення та реалізації.
Головні риси ГС:
- наявність демократичної правової державності;
- відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації, добровільні об´єднання людей;
- взаємна відповідальність держави і громадян за виконання демократично прийнятих законів;
- самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;
- вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, за яких держава є похідною від ГС та процесів у ньому;
- утвердження різноманітних інтересів, можливість їх вираження та здійснення;
- можливість забезпечення реального життя, на відміну від держави — сфери умовного, формального життя;
- різноманітність форм власності (прив, колект., кооперативної), ринкова економіка;
- наявність вільної конкуренції, відносин обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками;
- безпосереднє спілкування людей;
- повага громадянських прав, які вважаються вищими за державні закони;
- доступ всіх громадян до участі в державних і суспільних справах;
- свобода особистості;
- плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;
- плюралізм, у суспільстві й різноманітної діяльності людей;
- розвинута соціальної структури;
- багатоманіття соціальних ініціатив;
- розвинута громадянська політична культура і свідомість;
- регулювання дій людей самими ж людьми, передусім через норми моралі;
- контроль суспільства за діяльністю державних органів.
Існування в ГС різних суперечливих інтересів, які воно не здатне задовольнити, покликало до життя державу як втілення всезагального інтересу, як інституцію, обов´язком якої є гарантування й захист прав людини. У такому суспільстві реально функціонує власність, здатна реалізуватися в правовому полі.
Якщо в ГС дії людей зумовлені їх реальними потребами, то держава і виконавці її волі понад усе ставлять формальний бік справи. Будь-яку подію, значущу для особи (шлюб тощо), держава вважає реальним фактом тільки після виконання формальних процедур, документального засвідчення (підписання акту…).
Якщо ГС відстоює: природні права, економіку, приватне життя, сфера свободи, волі; то політичне суспільство (держава) опирається на: встановлені закони, політику, державу, публічне життя, сферу обов’язку.
Альтернативність ознак та цінностей держави й ГС не означає їх антагоністичності, а зумовлює їх взаємну потребу. Без держави неможливе ГС, без ГС неможлива повноцінна правова держава. Вони є взаємообумовленими аспектами одного цілісного життя людини, цивілізованого суспільного буття.
Розвинуте ГС створює умови для вільної самореалізації індивідів, їх об´єднань і роблячи її більш демократичною і правовою.
Рівень демократії в сучасному суспільстві значною мірою визначається існуванням системи незалежних від держави самоврядних об´єднань суверенних індивідів і вільно встановлених зв´язків між ними — ГС. Сформоване на засадах плюралізму, толерантності, лібералізму (поважання прав і свобод особи), таке суспільство спроможне протистояти як етатистським тенденціям з боку держави, так і анархізму, домагатися оптимального громадського врядування. Відкрите суперництво суспільних інтересів ініціює політичний процес, сприяє втіленню загальносоціального інтересу. Тому для демократизації суспільства, реформування держави необхідна не тільки ефективна законотворча, політико-юридична діяльність, а й формування ГС — структурованість спільноти, усвідомлення людьми вартісності їхніх інтересів, цінування власних і чужих прав, гідності й свободи, шанування правил та процедур суспільно-політичної взаємодії.